МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ДИШКАНТ МИРОСЛАВ ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 681.03:338.22

МОДЕЛЮВАННЯ УПРАВЛІННЯ НЕМАТЕРІАЛЬНИМИ АКТИВАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

08.03.02 – економіко-математичне моделювання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі інтелектуальної власності, комп’ютерного та інформаційного права Тернопільської академії народного господарства Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

Олексюк Олександр Степанович,

Тернопільська академія народного господарства

Міністерства освіти і науки України,

проректор з навчальної роботи та інформатики,

завідувач кафедри інтелектуальної власності,

комп’ютерного та інформаційного права

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Костіна Ніна Іванівна,

Академія Державної податкової служби України,

професор кафедри податкової політики та оподаткування

кандидат фізико-математичних наук наук, доцент

Верченко Петро Іванович,

Київський національний економічний університет,

доцент кафедри економіко-метематичних методів

Провідна установа: Харківський державний економічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра економічної кібернетики, м.Харків

Захист відбудеться 17 квітня 2003 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.01 при Київському національному університеті за адресою: 03057, Київ – 57, проспект Перемоги, 54/1, ауд.317.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03057, Київ – 57, проспект Перемоги, 54/1, ауд.201.

Автореферат розісланий 14 березня 2003р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.Д.Шарапов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В період становлення ринкових відносин в Україні вибір стратегії розвитку підприємства значною мірою залежить від інноваційного потенціалу, наступальної інноваційної політики, переходу до ширшого використання інтелектуального капіталу, інформаційних ресурсів.

Інновація, будучи основою науково-технічного прогресу, завдяки практичному використанню людського інтелекту, продуктів розумової праці – ідей і винаходів, об’єктів нематеріальних активів приводить до створення кращих за властивостями нових видів продукції та нових технологій.

Трансформація суспільно-економічної системи в Україні, зміна форм власності зумовили проблему всебічної реструктуризації підприємств на основі активізації їх інвестиційної та інноваційної діяльності. В цих умовах важливе значення має управління діяльністю підприємства, що підпорядковане ринковим механізмам регулювання господарських процесів, на основі використання новітніх технологій. Рівень розвитку підприємства і його потенційні перспективи, значною мірою, залежать від нематеріальних активів та управління ними. При цьому знайти оптимальне співвідношення управлінських рішень та доцільності впровадження об’єктів нематеріальних активів й ефективності їхнього використання дає змогу економіко-математичне моделювання.

Ситуація, що склалася на підприємствах при впровадженні нематеріальних активів, а також радикальні зміни в економіці в цілому, визначають необхідність і доцільність розробки нових концептуальних підходів до управління ними. Процес адаптації управління зумовлений також проблемами розвитку правового поля, методами оцінки вартості нематеріальних активів як на стадії формування, так і на стадії використання.

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю пошуку методів підвищення ефективності використання нематеріальних активів на базі моделювання процесів управління інноваціями. Водночас досліджувана проблема потребує врахування впливу зовнішніх і внутрішніх чинників та взаємоузгодження вхідної та вихідної інформації в єдиній системі управління. Реалізувати дану проблему системного взаємозв’язку всіх необхідних даних можна на основі економіко-математичних методів та моделей пізнання інноваційних процесів.

Окремі аспекти розглядуваної багатогранної проблеми розкриті в зарубіжній літературі в працях І. Балабанова, І. Бланка, Є. Брігхема, Ц. Гріліхеса,
П. Друкера, П. Завліна, А. Козирєва, У. Шарпа. У вітчизняній літературі дані питання розглядали науковці та економісти О. Бутнік-Сіверський, С. Валдайцев,
В. Вітлінський, Н. Костіна, О. Підопригора, О. Святоцький та ін. Проте питання моделювання інноваційно-інвестиційної діяльності в умовах ринку, що зумовлені впровадженням та використанням нематеріальних активів з урахуванням особливостей, що їх виділяють серед необоротних активів, не отримали належної уваги як з боку теоретиків, так і практиків.

Теоретичне та практичне значення проблеми, її малодослідженість зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана в рамках плану науково-дослідних робіт Тернопільської академії народного господарства, за темою “Методологічні основи моделювання управління в предметних областях: фінанси, інтелектуальна власність, право в концепції комп’ютерних систем прийняття рішень” (номер державної реєстрації 0101U000256, шифр ІВСПР – 01 – 99 ”К”).

Особисто автором проаналізовано методи математичного моделювання при прийняті інноваційних рішень стосовно нематеріальних активів та розроблено комплекс моделей для розрахунку економічних вигод від впровадження нематеріальних активів при інноваційній діяльності.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є аналіз організаційно-правових засад і розробка економіко-математичного інструментарію оцінювання та прогнозу ефективності впровадження нематеріальних активів на підприємстві при інноваційній діяльності в умовах ринкових відносин.

Для досягнення зазначеної мети в роботі поставлені та вирішені завдання:–

теоретичного узагальнення економічної природи нематеріальних активів та визначення характеру їхнього функціонування в умовах ринкової економіки;–

аналізу джерел фінансового забезпечення інноваційної діяльності в сучасних умовах;–

обґрунтування методологічних аспектів формування оцінки нематеріальних активів;–

моделювання процесу вибору методу вкладання інноваційного капіталу в об’єкти нематеріальних активів;–

побудови моделі для визначення максимізації доходу від використання об’єктів нематеріальних активів з урахуванням розвитку підприємства і фінансового забезпечення проекту; –

розробки моделі для формування нової виробничої системи підприємства у результаті реалізації інноваційного проекту щодо нематеріальних активів;–

побудови моделі для визначення оптимального співвідношення джерел змішаного фінансування інноваційних проектів соціально-економічного спрямування.

Об’єктом дослідження виступає процес моделювання управління нематеріальними активами на підприємстві.

Предметом дослідження є інноваційна діяльність підприємства.

Методи дослідження. При вирішенні завдань, поставлених у дисертації, були використані методологія системного підходу, методи техніко-економічного аналізу, математичного моделювання економічних процесів та комп’ютерні технології обробки інформації. Теоретичну і методологічну основу дослідження становлять теоретичні та методичні розробки зарубіжних і вітчизняних вчених, присвячені питанням удосконалення управління інноваційною діяльністю на основі економіко-математичного моделювання; законодавчі й нормативні акти України, що регулюють формування та використання нематеріальних активів підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів. Положення роботи, що визначають її наукову новизну, полягають у наступному:–

сформовані концептуальні положення щодо вибору джерел фінансування новітніх технологій; –

побудовано модель для вибору комбінації альтернативних методів інвестицій у нематеріальні активи з метою максимізації додаткового прибутку від впровадження інновацій;–

розроблено модель для визначення максимального доходу від використання об’єктів нематеріальних активів з урахуванням динаміки розвитку підприємства та впливу джерел фінансового забезпечення: засновницького капіталу, реінвестування і залучених коштів; –

побудовано модель для формування нової виробничої системи підприємства реалізації інноваційного проекту, за допомогою якої оптимізується виробнича програма, визначаються необхідні ресурси: фінансові, трудові, матеріальні, обладнання, новітні технології;–

розроблено модель для визначення пайової участі суб’єктів фінансування інноваційних проектів соціально-економічного спрямування, що дає змогу враховувати затрати і вигоди від вкладання капіталу.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення і висновки дисертації мають практичне значення для вдосконалення управління нематеріальними активами підприємства та їхнє пристосування до нових форм та методів господарювання, що відповідають вимогам ринкової економіки. Цього досягають на основі побудованої системи економіко-математичних моделей оптимізації інноваційних процесів.

Результати дослідження впроваджені в практику роботи на таких підприємствах Тернопільської області, як відкрите акціонерне товариство “Ватра” (довідка № 10165 від 26.02.2002 р.), відкрите акціонерне товариство Тернопільське об’єднання “Текстерно” (довідка № 1/314 від 25.02.2002 р.), науково-виробничій фірмі “ІНТЕЛТЕХ” ЛТД (довідка № 01/1-96 від 21.02.2002 р.), та навчальному процесі ТАНГ при читанні лекцій та проведенні семінарських і практичних занять по курсах: “Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті”, “Методи оцінки інтелектуальної власності” та “Економетрія” (довідка №126-05/16 від 13.01.2003).

Методика механізму змішаного фінансування інноваційних програм соціально-економічного спрямування, з урахуванням величини частки бюджетних і кредитних ресурсів, використана при розробці прогнозів інноваційної діяльності суб’єктів господарювання та програми економічного і соціального розвитку Тернопільської області на 2002 р. ( довідка №01/1-98 від 21.02.2002 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що викладені в дисертації, автор отримав особисто:–

обґрунтовано необхідність використання економіко-математичного моделювання для прийняття оптимальних рішень, щодо ефективності впровадження нематеріальних активів;–

доведено доцільність і дієздатність побудованої системи моделей для інноваційних проектів щодо нематеріальних активів, що дає можливість прогнозувати найвигідніше залучення капіталу;–

встановлено дієспроможність побудованих моделей для розрахунку прогнозу розвитку суб’єктів господарювання і отримання максимальних економічних вигод від впровадження нематеріальних активів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались, обговорювались та отримали позитивну оцінку:

на міжнародній науково-практичній конференції “ Україна на порозі ХХІ століття: економіка, державність” (м. Вінниця, березень 2000 р.);

на міжнародній науково-практичній конференції “Ризикологія в економіці та підприємництві” (м. Київ, березень 2001 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано дев’ять праць загальним обсягом 2.6 д.а. з яких 2.6 д.а. належать особисто автору. Зокрема чотири статті в наукових журналах, п’ять статей у збірниках наукових праць.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків і вміщує 206 сторінок тексту, включаючи 16 таблиць, 6 рисунків, 7 додатків обсягом 16 сторінок та список використаних джерел із 229 найменувань на 24 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, показано зв’язок дисертаційної роботи з тематикою важливих наукових досліджень з економіко-математичного моделювання, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, наукову новизну, теоретичну і практичну значимість роботи.

У розділі 1 “Концепція організації управління нематеріальними активами” обґрунтовано сутність і склад нематеріальних активів, розглянуто основні теоретичні засади їх ролі в соціально-економічному розвитку суспільства та доведено необхідність застосування економіко-математичних методів і моделей.

На основі проведених досліджень показано, що нематеріальні активи як об’єкт пізнання є складним елементом, розкриття яких передбачає узагальнення основних положень чинних нормативних документів, що коригують: склад, формування, право, використання, інформаційне забезпечення і контроль, тобто управління нематеріальними активами.

Актуального значення набувають питання моделювання оцінки, методів придбання нематеріальних активів, оптимізації виробничої програми, що ґрунтується на залученні нематеріальних активів та змішаного фінансування інноваційних проектів соціально-економічного спрямування.

Придбання нематеріальних активів (нововведень, розробок) можна здійснювати кількома альтернативними способами. При дослідженні даної проблеми доцільно виділити основні методи: закупка у постачальника; розробка власним науково-дослідним конструкторським підрозділом; закупка за методом кредитування виконавця замовлення на час розробки; закупка за методом кредитування виконавця замовлення на час розробки з участю в його статутному капіталі, якими і обмежитися при розробці моделі.

При моделюванні процесу відбору слід враховувати, що незалежно від методу придбання підприємство повинно володіти фінансовими ресурсами від вкладання яких отримувати економічну вигоду і в кінцевому результаті прибуток. Для побудови моделі допускаються припущення стосовно постійної вартості інвестиційного капіталу, стабільного ринку та доходу від використання об’єктів нематеріальних активів при незмінній податковій політиці.

Моделювання побудови нової виробничої системи вимагає врахування ряду чинників: патентна ситуація проекту (захищеність товару, наявність вітчизняних і зарубіжних патентів, “ноу-хау”, ліцензій); обмеження і рекомендації щодо переліку можливих постачальників обладнання і технологій; наявність експортних і імпортних квот; обмеження щодо ринків збуту і постачання сировини, водо- і енергозабезпечення, транспорту, зв’язку; можливість утилізації відходів; екологічні чистоти технологічних процесів. Для побудови моделі оптимізації виробничої програми припускається, що нова виробнича система формується на основі інноваційного проекту за новітніми технологіями, розробками, нововведеннями та іншими об’єктами нематеріальних активів, що визначають склад і кількість трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Досліджуючи питання моделювання управління нематеріальними активами, доцільно також врахувати, що в окремих випадках самостійно профінансувати інноваційний проект за рахунок власного капіталу підприємству не завжди під силу. В такій ситуації актуальним є питання моделювання змішаного фінансування. При побудові моделі припускається: реалізація інноваційного проекту економічно не вигідна підприємству за рахунок власних коштів, тобто віддача на одиницю вкладеного капіталу менша від одиниці; інноваційний проект має соціально-економічну цінність для регіону. Беручи участь у фінансуванні частини проекту, регіон має на меті отримати вигоду, яка може виражатись як в економічному, так і в соціальному аспектах.

При моделюванні інноваційних процесів щодо нематеріальних активів залишаються деяке поле невизначеності та зумовлений цим ризик. Оскільки йдеться про довготривалий період, на який приймають рішення щодо оцінки інноваційних проектів, то при дослідженні даних питань використовують техніку дисконтування. Коригування норми відсотку стосовно інфляції та інших чинників ризику дає можливість зменшити вплив невизначеності при інноваційних процесах.

Проблеми управління нематеріальними активами потребують пошуку, розробки і впровадження економіко-математичних методів та моделей підтримки прийняття рішень стосовно нововведень, оптимізації існуючих методів, їх модифікацію. В роботі досліджуються питання розробки економіко-математичних методів та моделей щодо управління нематеріальними активами.

Таким чином, проблеми управління інноваціями, зокрема, нематеріальними активами зумовили вибір основних напрямків дослідження: оцінки нематеріальних активів; визначення обсягу фінансових ресурсів як власних, так і залучених, для інноваційного проекту та вплив чинників на результати від впровадження нововведень; вибір оптимального методу придбання об’єктів нематеріальних активів; розрахунок виробничої програми в результаті впровадження нематеріальних активів з метою отримання максимально можливого прибутку; моделювання змішаного фінансування інноваційних проектів із гнучким параметром пайової участі регіону.

У розділі 2 “Моделювання вибору інноваційних проектів в умовах ринкового середовища” розроблено систему економіко-математичних моделей прийняття рішень стосовно управління інноваціями, зокрема нематеріальними активами.

Проведене дослідження інноваційно-інвестиційних процесів дає підстави стверджувати про відсутність загальноприйнятої системи класифікації інформації у контексті проблематики управління нематеріальними активами, а також методу оцінки.

Поряд з тим оцінка ефективності капітальних вкладень у нематеріальні активи є важливою щодо прийняття інвестиційних рішень. При цьому важлива роль належить як практичному використанню сучасних методів оцінки ефективності проекту, так і їх теоретичному обґрунтуванню.

У роботі побудована модель, що дає змогу здійснювати вибір альтернативного рішення щодо методу вкладання інноваційного капіталу в розробку технологій, нововведень – об’єктів нематеріальних активів. Економіко-математична модель дозволяє отримати відповідь на питання, яку комбінацію альтернативних методів інвестицій у нематеріальні активи доцільно використати підприємством, щоб отримати максимальний приріст прибутку стосовно певного методу придбання конкретного виду нововведення.

Придбання розробок нових технологій розглянуто за методами: закупівля у постачальника; розробка власним науково-дослідним конструкторським підрозділом; закупівля за методом кредитування виконавця замовлення на час розробки; закупівля за методом кредитування виконавця замовлення на час розробки з участю в його статутному капіталі.

Розв’язок цього завдання пропонуємо отримати згідно з моделлю, що має цільову функцію:

при обмеженнях:

1) коефіцієнтів відбору:

{0,1}, {0,1}, {0,1}, {0,1}, .

2) взаємозалежності коефіцієнтів відбору:

, .

де і – індекс об’єкта нематеріальних активів ; – економічна вигода від впровадження і-го об'єкта нематеріального активу; – затрати на придбання і-го об’єкту нематеріального активу; – коефіцієнти відбору і-го об'єкта нематеріального активу; – трудові затрати і-го об’єкта нематеріального активу; – матеріальні затрати і-го об’єкта нематеріального активу; – інші затрати і-го об’єкта нематеріального активу; d – коефіцієнт нарахування на зарплату у фонди соціального страхування; k – ставка податку на додану вартість; Кі – сума кредиту для і-го об’єкта нематеріального активу; – функція собівартості і-го об’єкта нематеріального активу; g – частка прибутку виконавця, спрямована на виплату дивідендів за акціями.

Варіанти придбання об’єктів нематеріальних активів, відповідні коефіцієнти відбору () яких рівні 0, відхиляються, а коефіцієнти яких дорівнюють 1 – приймаються як оптимальні.

Досліджено ситуацію, при якій за допомогою вектора будується нова виробнича система, де r – індекс виду ресурсу, ; – множина видів трудових ресурсів, – множина типів обладнання, – множина видів нематеріальних активів. Дана виробнича система буде сформована у результаті реалізації інноваційного проекту. Вектор у визначає, скільки необхідно ресурсів r-го виду для нової системи, тобто: кількість та види трудових ресурсів (); кількість та види обладнання (); необхідні технології, ліцензії, розробки, нововведення та інші об’єкти нематеріальних активів ().

За критерій оптимальності вибирають максимізацію чистого прибутку, який отримують у результаті реалізації інноваційного проекту.

Цільова функція моделі має вигляд:

де Р – величина прибутку за поточний період,– ставка податку на прибуток, –величина прибутку, що підлягає оподаткуванню, Х – матриця, елементами якої є хij,

при обмеженнях:

1)

де i – індекс виду продукції, ; j – індекс типу обладнання, ; – кількість альтернативних технологій виробництва і-го виду виробу; – прогноз випуску і-ої продукції на j-му обладнанні; r – індекс виду ресурсу; – ресурсомісткість r-го виду ресурсу при виробництві одиниці продукції i-го виду за j-ю технологією; – величина зміни ефективного фонду часу роботи ресурсу r (), при впровадженні нововведення; – число робочих годин одиниці ресурсу r.

Обмеження моделює взаємозалежність між засобами виробництва, трудовими ресурсами та технологіями виробництва у виробничій системі, що формується відповідно до інноваційно-інвестиційного проекту.

2)

де – витрати матеріальних ресурсів r-го виду на виробництво одиниці продукції i-го виду; – економія матеріалу типу r при роботі на j-му обладнанні за рахунок нововведення ; – множина типів матеріалів; – можливе використання матеріалів типу відповідно до програми розвитку виробництва.

3)

де – нижня межа випуску продукції i-го виду, яка обумовлена заключеними угодами та держзамовленням поточного періоду; – попит на продукцію i-го виду за загальним прогнозом.

4)

де – додаткове залучення та придбання ресурсу виду ; – вивільнення та вибуття із експлуатації ресурсу виду ; – максимальна можливість додаткового залучення ресурсу типу ; – максимально допустиме число вивільнення ресурсу типу .

5)

де – обсяг ресурсів виду r у старій виробничій системі.

6)

де l – індекс типу джерела фінансування ; L – множина типів джерел фінансування; – величина, що відображає потребу у фінансових ресурсах l-го типу джерела відповідно до інноваційного проекту; – фінансові можливості l-го типу джерела фінансування.

7)

де – затрати, пов’язані із найманням одного спеціаліста , придбанням одиниці нового обладнання , придбанням нематеріального активу; – витрати, пов’язані із вивільненням одного спеціаліста , ліквідаційна вартість одного устаткування , вартість нематеріального активу, що ліквідовується ; – обсяг інших капіталовкладень; – витрати, пов’язані з навчанням одного працівника .

8)

де – ціна одиниці кінцевого виду продукції i-го виду; B – дохід, отриманий у результаті реалізації кінцевого продукту виробництва.

9)

де Mij – прямі матеріальні витрати на одиницю i-ої продукції виготовленої на j-му обладнанні; – накладні виробничі витрати.

10)

де – витрати на оплату одиниці часу роботи трудових ресурсів типу ; – витрати на оплату трудових ресурсів за одиницю часу простою типу ; – оплата праці працівників, які задіяні у загальновиробничій діяльності; S – оплата праці трудових ресурсів, що задіяні у виробництві.

11)

де F – сума відрахувань на соціальні заходи; d – норматив нарахувань на заробітну плату у соціальні фонди.

12)

де – розмір амортизаційних відрахувань на обладнання та нематеріальні активи r-го виду; – вартість одиниці обладнання та нематеріального активу r-го виду наявного та нового; – амортизаційні відрахування на основні засоби загально-виробничого призначення.

13)

де – ставка податку на додану вартість; O – інші операційні витрати виробничого характеру.

14)

де – обсяг матеріальних витрат на адміністративні потреби; – заробітна плата адмінперсоналу; – амортизаційні відрахування на основні засоби, що використовуються адміністрацією; – інші адміністративні операційні витрати; – адміністративні витрати.

15)

де – обсяг матеріальних витрат на збут продукції; – заробітна плата працівників збуту продукції; – амортизаційні відрахування на основні засоби, що задіяні при збуті продукції; – інші операційні витрати при збуті продукції.

16)

17)

Побудована модель інноваційного розвитку дає змогу враховувати аспекти підприємницької діяльності, особливі умови реалізації проекту, а також обґрунтувати нову виробничу систему на основі впровадження нематеріальних активів.

За умов, коли суб’єкт господарювання не спроможний самостійно профінансувати інноваційний проект, актуальним залишається змішане фінансування. Джерелами формування капітальних затрат інноваційних проектів тоді будуть власні фінансові ресурси підприємства, бюджетні кошти або пільгові кредити. Така форма фінансування можлива за умови, що інноваційний проект має соціально-економічну цінність для регіону і є підприємство – ініціатор, що зацікавлене в ньому.

Розроблена модель механізму змішаного фінансування інноваційних проектів враховує гнучкий параметр пайової участі бюджету. Беручи участь у фінансуванні частини проекту регіон має мету отримати вигоду, що може виражатись як в економічному, так і в соціальному аспектах. У Тернопільській області, на базі якої проводилося дослідження інноваційних процесів, розрахована програма розвитку регіону, стосовно якої визначено пріоритетні напрями та джерела формування капітальних ресурсів регіону в цілому та суб’єктів господарювання зокрема.

Модель дає можливість визначити розмір пайової участі регіону в реалізації інноваційних проектів. Як критерій оцінки вибрано середню рентабельність реалізації n проектів для регіону. Цільова функція моделі є такою:

при обмеженнях:

1) змішаного фінансування:

2) використання бюджетних ресурсів:

3) доцільності фінансування інвестиційного проекту з боку регіону:

4) взаємозв’язку затрат підприємства та прогнозованими доходами від використання проекту:

Тобто:

З обмеження випливає умова:

де і – індекс інноваційного проекту (), ai і bi – відповідні коефіцієнти лінійної залежності для і-го проекту, доходів регіону та підприємства відповідно від вартості проекту; ki – коефіцієнт лінійної залежності між доходом від і-го проекту для регіону та фінансовими ресурсами регіону за даним і-им проектом; u – коефіцієнт ставки податку з прибутку підприємств; ri – вартість капіталу для суб’єкта господарювання стосовно і – го проекту; Vі – власні та залучені кошти, які можуть бути спрямовані на фінансування і-го інноваційного проекту; (Pi) – дохід, що отримає підприємство від впровадження і-го проекту; qi – економічна вигода для суб’єкта господарювання; Рі – вартість і-го проекту, В – бюджетні ресурси, що можуть бути виділені для фінансування проектів.

Таким чином, побудована система моделей, проведені дослідження з проблематики управління нематеріальними активами дають змогу оцінити інноваційні пропозиції, вибрати метод вкладання інноваційного капіталу в розробку технологій, нововведень – об’єктів нематеріальних активів, оптимізувати виробничу програму з метою отримання максимально можливих вигод.

У розділі 3 “Кількісне дослідження економіко-математичних моделей управлінських рішень з впровадження нематеріальних активів” розглянуто реалізацію економіко-математичних моделей прийняття рішень щодо нематеріальних активів.

Адаптовано модель побудови нової виробничої системи з використанням нематеріальних активів, що розглянута в розділі 2 до конкретного суб’єкта господарювання ВАТ “Ватра” з урахуванням кошторисної вартості одиниці готової продукції. Експериментальні розрахунки, проведені за моделлю, дали можливість визначити максимальний прибуток від впровадження новітніх технологій з урахуванням гнучкого параметру обсягу виробництва. Сформовано виробничу програму випуску 94 видів світильників. Загальний обсяг продукції за розрахунковий період становить 10200 штук виробів. Валовий прибуток ВАТ “Ватра” за оптимізаційною моделлю в розрахунковому періоді обчислений у розмірі 428 700 грн., чистий прибуток – 300 000 грн.

Аналіз отриманої інформації дає підстави стверджувати можливість використання моделі й на інших підприємствах при прийнятті рішень щодо впровадження об’єктів нематеріальних активів.

Досліджено інноваційний проект за моделлю, що дає можливість визначити період окупності з урахуванням виходу на повну виробничу потужність. Впровадження даного інноваційного проекту на науково-виробничій фірмі “ІНТЕЛТЕХ” ЛТД передбачає використання нематеріальних активів, правове забезпечення яких захищене ліцензійною угодою “ноу-хау” технології і переробки шкіри великої рогатої худоби для верху взуття та виготовлення велюру з свинячої шкіри. В моделі за критерій оптимальності прийнято прибуток підприємства. Цільова функція моделі така:

де Х – матриця, елементами якої є хij,

при обмеженнях:

1) потужністю виробництва та невід’ємними значеннями:

2) технологічними зв’язками між випуском продукції:

3) попитом на готову продукцію:

4) фінансовими ресурсами:

5) реінвестуванням:

Якщо виконується друга умова, то позначимо індекс такого кварталу через N1. Тобто:

6) визначення терміну (N2) повернення кредиту (К):

7) визначення терміну (N3) повернення власних інвестиційних коштів (L):

8) визначення терміну окупності проекту:

де і – індекс виду продукції ; j – індекс кварталу ; qi – ціна з урахуванням ПДВ (податку на додану вартість) і-го виду продукції ( ); Sj* – повна собівартість продукції в j-му кварталі ; xij – кількість випуску продукції і-го виду в j-му кварталі; Аі – максимальна потужність випуску продукції і-го виду; С j – попит на готовий одяг зі шкіри в j-му кварталі; gi – ПДВ в ціні придбаних матеріалів та комплектуючих для виготовлення одиниці і-го виду продукції ( ); Vj – сума, отримана від продажу продукції, виготовленої в j-му кварталі; Dj – прибуток отриманий в j-му кварталі; Pj – чистий прибуток, отриманий в j-му кварталі (після оподаткування); Q* – величина оборотних коштів, необхідних для роботи підприємства на повну потужність; Qj – величина оборотних коштів в j-му кварталі; rj – частка від розміру кредиту, виплачена в j-му кварталі за користування кредитом; Bj – сума повернутого кредиту в j-му кварталі; р – ставка податку на прибуток; K – сума залучених кредитів; Мj – матеріальні затрати в j-му кварталі; L – власні інвестиційні ресурси; N1 – індекс кварталу, в якому починається повернення кредиту; N2 – індекс кварталу, в якому закінчується повернення кредиту; N3 – індекс кварталу, в якому повернуті всі інвестиційні ресурси; Т – період окупності проекту.

Використовуючи вхідну інформацію та описану вище оптимізаційну модель, розраховано період окупності інноваційного проекту з урахуванням реінвестицій. Отриманий результат, за яким прогнозний період окупності інноваційного проекту – 12,7 квартала, що становить біля трьох років. За розрахованим проектом НВФ “ІНТЕЛТЕХ” ЛТД має можливість повернути кредит і вартість за його користування за три роки. В тринадцятому кварталі фірма отримає за розрахунком 705700 грн. прибутку, з якого 496400 грн. спрямує на відшкодування власних інвестиційних ресурсів. Чистий прибуток фірми тоді буде становитиме 209300 грн. У наступних періодах при роботі за повною проектною потужністю розрахований прибуток за квартал буде складати 705700 грн.

Використання запропонованих у дисертаційному дослідженні моделей дає можливість приймати науково-обґрунтовані управлінські рішення які сприятимуть вибору методу вкладання інноваційного капіталу в розробку технологій, нововведень – об’єктів нематеріальних активів, оптимізації виробничої програми з метою отримання максимального прибутку.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволило узагальнити теоретичні положення в галузі моделювання управління нематеріальними активами, обґрунтувати необхідність і можливість використання економіко-математичних методів у прийнятті інноваційних рішень. Отримані результати дають можливість зробити такі висновки.

1. В сучасних умовах функціонування економіки значною мірою зумовлене впровадженням новітніх технологій. Використання нововведень ґрунтується на залученні інноваційних ідей, що в свою чергу вимагає вдосконалення управління інноваціями, зокрема нематеріальними активами.

2. Побудовано моделі визначення оптимального рівня реалізації інноваційних проектів за рахунок власних і залучених джерел з урахуванням повернення залучених коштів та відсотків за користуванням кредитними ресурсами за період, що рівний терміну окупності проектів, які вибирають до впровадження.

3. Розроблено модель вибору альтернативного рішення методу вкладання інноваційного капіталу в розробку новітніх технологій – об’єктів нематеріальних активів. Розглянуто механізм, що передбачає можливість визначення найдоцільнішого способу придбання і впровадження об’єктів нематеріальних активів при постійному інвестиційному капіталі, товарному ринку і економічній вигоді від впровадження конкретного виду активу. Модель дозволяє оцінити результативність інноваційно-інвестиційних рішень з урахуванням розвитку підприємства і максимізації доходу.

4. Розроблена модель, в якій побудована нова виробнича система, що сформована у результаті реалізації інноваційно-інвестиційного проекту. Модель оптимізує виробничу програму, визначає, яких і скільки необхідно ресурсів, тобто: кількість та види трудових ресурсів; кількість та види обладнання; необхідні технології, ліцензії та інші об’єкти нематеріальних активів.

5. Побудовано оптимізаційну модель механізму змішаного фінансування інноваційних проектів з врахуванням гнучкого параметра пайової участі бюджету. Модель дозволяє зіставити затрати і вигоди від пайової участі у фінансуванні інноваційно-інвестиційних проектів, дає можливість об’єктивно оцінювати необхідні обсяги фінансування та визначити максимально можливий соціально-економічний ефект для регіону.

Використовуючи модель визначено прогноз пайової участі (фінансування) регіону в реалізації десяти інноваційно-інвестиційних проектів, що мають соціально-економічну цінність для регіону.

6. Запропоновано метод формування економічної політики при прогнозуванні та реалізації інноваційної програми у відкритому акціонерному товаристві “Ватра” за моделлю з урахуванням гнучкого параметру обсягів виробництва за 94 видами продукції, виготовлення якої прогнозують з використанням новітньої технології.

7. Розроблено модель, на основі якої розраховано період окупності проекту (в кварталах), обсяги поквартального нарощування виробництва, терміни та суми повернення кредитних ресурсів. Для проведення розрахунків використано дані фінансово-господарського розвитку науково-виробничої фірми “ІНТЕЛТЕХ” ЛТД, що діє у м. Тернополі. Впровадження інноваційно-інвестиційного проекту передбачає використання нематеріальних активів, правове забезпечення якого захищене ліцензійним договором на “ноу-хау” технології переробки шкіри.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Дишкант М. В. Моделювання фінансових результатів від впровадження інноваційно-інвестиційних проектів // Вісн. ТАНГ. – 1999. – № 2(6). –
С. 38–44, (0,4 д. а).

2. Дишкант М. В. Фінансове забезпечення інноваційно-інвестиційної діяльності // Вісн. ТАНГ . – 2000. – № 9. – С. 239–243, (0,3 д. а).

3. Дишкант М. В. До питання мінімізації інноваційного ризику // Вісн. ТАНГ. – 2000. – № 2(8). – С. 46–50, (0,3 д. а).

4. Дишкант М. В. Аналіз інвестиційних проектів нематеріальних активів // Моделювання та інформаційні системи в економіці: (Машинна обробка інформації): Міжвідом. наук. зб. заснов. у 1965 р. / Відп. ред.
М. Г. Твердохліб. – К.: КНЕУ, 2001. – Вип. 65. – С. 80–87, (0,3 д. а).

5. Дишкант М. В. Моделювання змішаного фінансування регіональних інноваційно-інвестиційних проектів // Наукові записки: Зб. наук. праць. – Тернопіль: Ек. думка. – 2001. – Вип. 9. – С. 242–245, (0,3 д. а).

6. Дишкант М. В. Моделювання інноваційно-інвестиційного розвитку фірми // Вісн. ТАНГ. – 2002. – № 1. – С. 19–22, (0,3 д. а).

В інших виданнях:

7. Дишкант М. В. Інноваційна діяльність в умовах ринкових перетворень // Збірник наукових праць по матеріалах міжнародної науково-практичної конференції, м. Вінниця, 30–31 березня 2000 р. / Відп. ред. В 2-х т. Т. 1. “Україна на порозі ХХІ століття: Економіка, державність”. – Вінниця: Арбат, 2000. – С. 103–106, (0,3 д. а).

8. Дишкант М. В. Окремі питання моделювання управління нематеріальними активами // Збірник наукових праць / НАН України, Ін-т кібернетики ім.
В. М. Глушкова, Наук. рада НАН України з проблеми “Кібернетика”; Редкол.: І. В. Сергієнко (відп. ред.) та ін. – К., 2001. – Т. 2. – С. 109–119, (0,3 д. а).

9. Дишкант М. В. Управління ризиком при інвестиціях в нематеріальні активи // Збірник наукових праць за матеріалами міжнародної науково-практичної конференції (27–28 березня 2001 року). – К.: КНЕУ, Академія ДПС України. – 2001. – С. 127–128, (0,1 д. а).

АНОТАЦІЯ

Дишкант М. В. Моделювання управління нематеріальними активами на підприємстві. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.03.02 – Економіко-математичне моделювання. – Київський національний економічний університет. – Київ, 2003.

Дисертація присвячена дослідженню тенденцій і закономірностей розвитку управління нематеріальними активами підприємства в умовах ринкових відносин з використанням економіко-математичного апарату моделювання. Розроблено оптимізаційні моделі відбору інноваційно-інвестиційних проектів з врахуванням власних та кредитних ресурсів. Запропоновано модель вибору методів залучення інновацій з метою одержання максимальної вигоди. Побудовано оптимізаційні моделі розвитку підприємства з використанням інноваційно-інвестиційних проектів, формування оптимальних планів з урахуванням збалансованості необхідних видів ресурсів. Розглянуто змішане фінансування інноваційних проектів та запропоновано модель визначення розміру пайової участі регіону у фінансуванні проектів, що мають соціально-економічну цінність. Розроблено модель, на основі якої розраховано період окупності проекту, обсяги поквартального нарощування виробництва, терміни та суми повернення кредитних ресурсів.

Ключові слова: інновація, нематеріальні активи, інтелектуальна власність, інноваційний проект, економіко-математичне моделювання.

АННОТАЦИЯ

Дышкант М. В. Моделирование управления нематериальными активами на предприятии. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.03.02 – Экономико-математическое моделирование. – Киевский национальный экономический университет. – К., 2003.

Диссертация посвящена исследованию главных тенденций и закономерностей развития управления нематериальными активами предприятия в условиях рыночных отношений с использованием экономико-математического аппарата моделирования. Поставлена и решена задача разработки комплекса оптимизационных моделей отбора инновационных проектов нематериальных активов с учетом различных факторов влияния.

Результаты исследования теоретических та практических разработок по вопросам управления нематериальными активами показали, что процесс адаптации обусловлен проблемами развития правового поля, методами оценки, как на стадии формирования, так и на стадии использования инноваций. Изучая вопросы оценки, установлено что цена – это совокупность условий, по которым используются права интеллектуальной собственности. Оценивать такие права по затратам на научно-исследовательские и проектно-конструкторские разработки нецелесообразно, так как потребительская стоимость права на результаты интеллектуального труда, которая передаётся покупателю, включает и часть ожидаемого эффекта. Таким образом, оценка нематериальных активов должна включать реальные условия и практические методы определения результатов от использования продукта – интеллектуальной собственности в денежной форме. Это обусловлено тем, что оценке подлежат не только объекты интеллектуальной собственности, но и материализированное право на них.

Построено модели определения оптимального уровня реализации инновационных проектов относительно нематериальных активов за счёт собственных и привлечённых источников. Разработано модель выбора альтернативного решения вложения инновационного капитала в разработку технологий, инноваций – объектов нематериальных активов. Предложен механизм, который учитывает влияние конкретного метода приобретения нематериальных активов на прирост прибыли. Построено модель развития предприятия с учётом выбора финансового обеспечения проекта, где учтено влияние факторов на результаты от внедрения инноваций. Разработано оптимизационную модель реализации инновационно-инвестиционного проекта, на основание которой формируется новая производственная система. Предложен подход к созданию механизма смешанного финансирования инновационных проектов, который учитывает долевую участь бюджета.

Разработано модель, которая предоставляет возможность предусмотреть риски, связанные с внедрением инноваций, учитывая прогнозную оценку стоимости капитала. Построено модель расчёта окупаемости проекта с наращиванием производства и сроками погашения кредитов.

Ключевые слова: инновация, нематериальные активы, интеллектуальная собственность, инновационный проект, экономико-математическое моделирование.

ANNOTATION

Dyshkant M. V. The Modelling of non-material assets on the enterprise. – Manuscript.

The dissertation for the achieving of the scentific degvee candidate of economic sciences according to the specility 08.03.02 – Economic and mathematical modeling. – Kyiv National Economic University. – Kyiv, 2003.

The dissertation is devoted to the investigation of main tendencies and peculiarities of non-material assets management development in the conditions of market relations using economical and mathematical means of modelling. Optimizational models of innovational and investment projects choices including own and credit resourses are worhed out. The model of methods of innovations taking, concretelu non-material actives with the aim of maximum profit receiving is proposed. Optimizational models of enterprise development with innovation and investment projects, formation of optimal plans including balancing of all kinds of resources are constructed. The mixed financing of the innovation projects is depicted and the model of definition of region participation in projects financing which are of social and economic value is proposed. The constructed model of the rish definition of capital value forecast estimation, necessary for the realization of innovation project, allows to optimize the sources of investment providing and prove the methods of non-material assets involving. The model is worhed out on the base of which the period of the project bcing worth, the values of the quarter production enlargment, terms and sums of the credit resources returning are tacen into the consideration.

Key words: innovation, non-material assets, intellectial, property, innovation project, economic and mathemftic modeling.