ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.В. ДОКУЧАЄВА

Дацій Надія Василівна

УДК 338.434 : 658.152

ФОРМУВАННЯ І ЕФЕКТИВНЕ ВИКОРИСТАННЯ

РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Макаренко Петро Миколайович,

Дніпропетровський державний

аграрний університет,

завідувач кафедри аграрного бізнесу.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН

Амбросов Володимир Якович,

Харківський відділ науково-виробничих

формувань Інституту аграрної економіки УААН,

завідувач відділу

кандидат економічних наук, професор

Шиян Віктор Йосипович,

Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва,

завідувач кафедри економіки сільського господарства

Провідна установа – Миколаївський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, кафедра організації виробництва та агробізнесу, м. Миколаїв.

Захист відбудеться 10 вересня 2003 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, м. Харків, п/в “Комуніст-1”, учбове містечко ХНАУ, корп.1, ауд. 213.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, м. Харків, п/в “Комуніст-1”, учбове містечко ХНАУ.

Автореферат розісланий 05 серпня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.В. Македонський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Економіка України протягом багатьох десятиліть характеризується недостатньою віддачею накопиченого ресурсного потенціалу, а в ряді випадків (аграрний сектор) - його руйнуванням. У той же час країна займає одне з перших місць у світі по земельних ресурсах, володіє величезним економічним потенціалом. Діючий в аграрному секторі України господарський механізм, на жаль, ще не створив такі економічні умови, які б орієнтували працівників сільськогосподарських підприємств на підвищення технічного рівня і якості продукції, зростання продуктивності праці, впровадження науково-технічних досягнень. У зв'язку з цим виникає необхідність перегляду методологічних підходів у пізнанні, вивченні й узагальненні новітньої сільськогосподарської політики цивілізованих держав, методів регулювання віддачі ресурсних можливостей економіки.

В даний час проблема ефективного використання ресурсів одержала широке відображення в економічній літературі. Ресурси завжди були в полі зору науковців, спеціалістів і практиків та знайшли належне відображення у наукових працях багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів: В.Я. Амбросова, О.А. Бугуцького, А.П. Вервейка, П.І. Гайдуцького, І.І. Лукінова, А.В. Македонського, Г.М. Підлісецького, П.Т. Саблука, М.Ф. Соловйова, В.М. Трегобчука, О.В. Ульянченка, М.М. Федорова, В.Й. Шияна та інших.

Проте, система економічних відносин із приводу охорони земель сільськогосподарського призначення, ефективність використання трудових ресурсів і основних виробничих фондів відстають від сучасних вимог. Зокрема, не вирішено ряд методологічних питань, пов'язаних із застосуванням, насамперед, економічних важелів впливу в сільськогосподарських підприємствах. Науково-теоретична та практична значимість указаних проблем обумовила вибір теми, її актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження були одержані в межах держбюджетної наукової тематики Дніпропетровського державного аграрного університету і скоординовані з тематикою робіт Інституту аграрної економіки УААН “Наукові основи аграрної політики трансформування економічних відносин агропромислового виробництва в ринкових умовах” (номер державної реєстрації 0196U16303).

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка науково-методологічних основ формування і використання ресурсного потенціалу з урахуванням природоохоронних систем землеробства.

Для досягнення цієї мети в роботі вирішувались завдання:

· уточнення теоретичних положень економічного змісту ресурсного потенціалу в сільському господарстві;

· обґрунтування ресурсної збалансованості як критерію ефективності оптимального розміру сільськогосподарського підприємства;

· розробка методологічних принципів оцінки ресурсного потенціалу;

· дослідження структуроутворюючих елементів сукупного ресурсного потенціалу сільськогосподарського підприємства, аналізу і визначення основні шляхів його ефективного використання;

· дослідження методів екологічного функціонування ґрунтів;

· розробка системи економічного захисту й ефективного використання сільськогосподарських земель;

· розробка економічного механізму реалізації програм екологічного захисту земельних ресурсів;

· удосконалення інвестиційно-інноваційного механізму формування ресурсного потенціалу в сільському господарстві.

Предмет і об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є ресурсний потенціал сільського господарства.

Предметом дослідження є теоретичні і практичні проблеми та напрями удосконалення формування і ефективного використання ресурсного потенціалу в сільському господарстві.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою досліджень стали основні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем теорії і практики використання ресурсів у сільському господарстві, законодавчі та нормативні акти, аналітичні і статистичні матеріали Державного комітету статистики та Державного комітету земельних ресурсів.

У процесі дослідження використані такі методи економічних досліджень: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формування висновків), статистико-економічний (аналіз сучасного стану використання виробничих ресурсів у сільському господарстві), монографічний (дослідження методів екологічного функціонування ґрунтів), розрахунково-конструктивний та експериментальний (розробка системи економічного захисту й ефективного використання сільськогосподарських земель) та інші.

Наукова новизна отриманих результатів визначається наступним:

· знайшло подальший розвиток теоретичне обґрунтування категорії ресурсного потенціалу, як матеріальної умови для розширеного відтворення земельних, трудових і матеріально-технічних ресурсів; подано особливості формування і використання ресурсного потенціалу в сільськогосподарських підприємствах на основі пропорційного сполучення основних його елементів і факторів виробництва (організаційно-технічних, соціально-економічних, економічних, екологічних);

· розроблена авторська модель розвитку сільськогосподарських підприємств на основі концентрації виробництва, що є науковою гіпотезою, яка визначає (у залежності від ресурсної збалансованості підприємства), закономірності зміни економічної переваги її типів (насичення і заміщення виробництва ресурсами) і організаційних форм;

· доповнена класифікація ресурсного потенціалу принципами: ресурсна збалансованість, заміщення, насичення факторів ресурсного потенціалу та обґрунтовані методи оцінки ресурсного потенціалу (витратний, доходний, порівняльний), кожен з яких розглядається з погляду мети підприємства на визначений період часу (зародження, зростання, стабільність, занепад);

· удосконалено визначення якісних співвідношень основних виробничих засобів, трудових ресурсів і факторів виробництва через практичну реалізацію природоохоронних систем землеробства, що розглядається з погляду моніторингу і екологічної експертизи родючості ґрунтів;

· доповнена система економічних критеріїв ефективності використання трудових ресурсів показниками взаємозв'язку трудового потенціалу і робочої сили, основних виробничих засобів і земельних ресурсів;

· дістала подальший розвиток концепція системи економічного захисту землі через розрахунок збитку від погіршення параметрів родючості ґрунтів та періодичної переоцінки нормативної вартості земельних ділянок у залежності від їхньої родючості й екологічного стану;

· доповнено методику переоцінки вартості основних виробничих засобів у залежності від зміни екологічних параметрів родючості ґрунтів, а також впливу виробництва (технології) на навколишнє середовище.

Практичне значення отриманих результатів. Основні положення, висновки й пропозиції роботи використані в практичній діяльності аграрних підприємств Запорізької області щодо підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу (дов. № 3-223 від 18.05.2003 р.).

Основні концептуальні положення по формуванню оцінних параметрів сукупного ресурсного потенціалу можуть бути використані в розробці регіональних програм стабілізації і розвитку АПК. Найважливіші результати досліджень по удосконаленню економічного механізму і регулюванню природоохоронної системи землеробства прийняті до практичного впровадження в Запорізькій області (дов. № 03-01/779 від 30.05.2002 р.). Методика розрахунку витрат на відновлення ґрунтової родючості і коректування вартості основних виробничих засобів на рівень впливу технології, дозволяє внести окремі елементи економічного механізму захисту землі в ресурсну збалансованість організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств. Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Дніпропетровського державного аграрного університету при викладанні таких курсів: економіка сільського господарства і АПК, фінанси АПК, управління сільськогосподарським виробництвом (дов. № 233 від 02.06.2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертації розроблені автором особисто і містяться у одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дослідження. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях: “Наука і освіта ‘99”, м. Дніпропетровськ (1999 р.); “Наука і освіта ‘2000”, м. Дніпропетровськ, (2000 р.); “Актуальні проблеми теорії та практики аудиту в Україні”, м. Запоріжжя (2002 р.); “Динаміка наукових досліджень”, м. Дніпропетровськ (2002 р.); “Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону”, м. Дніпропетровськ (2002 р.); “Актуальні питання удосконалення фінансово-кредитного механізму в Україні”, м. Запоріжжя (2002 р.); “Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи їх вирішення”, м. Дніпропетровськ (2003 р.); “Економіка підприємства: проблеми теорії та практики”, м. Дніпропетровськ (2003 р.); “Україна у світовій економічній спільноті”, м. Дніпропетровськ (2003 р.); “Економіко-математичні методи прийняття управлінських рішень на сучасному етапі”, м. Дніпропетровськ (2003 р.); “Соціально-економічні проблеми сучасної держави”, м. Донецьк (2003 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено в 16 статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць та матеріалах науково-практичних конференцій, з них 5 статей – у наукових фахових виданнях; загальний обсяг публікацій становить 5,3 обл.-вид. арк.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Повний обсяг роботи – 189 сторінок, з яких: 5 рисунків займають 3 сторінки, 41 таблиця – 26, список використаних джерел (148 найменувань) – 15, 6 додатків – 9 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Економічний зміст і принципи оцінки ресурсного потенціалу сільського господарства” встановлено, що дві сторони, які визначають спосіб виробництва - продуктивні сили і виробничі відносини - знаходяться в діалектичному взаємозв'язку і їхня відповідність забезпечує ефективність розвитку економіки. На наш погляд, економічний потенціал є узагальнюючим поняттям, тому що він охоплює собою весь процес відтворення, його матеріально-технічну основу, механізм управління і залежить від національного багатства країни, тобто визначається всім комплексом елементів, що складають у сукупності, з одного боку, продуктивні сили суспільства: кількістю і якістю трудових ресурсів, обсягом виробничих потужностей, досягненнями науки і техніки тощо; а з іншого боку - виробничі відносини виникаючі в зв'язку з процесом виробництва: відносини планомірного і пропорційного чи стихійного розвитку, і товарно-грошові відносини, і відносини конкуренції чи колективізму, і основні виробничі відносини тощо.

Виходячи з економічного змісту поняття "ресурсний потенціал", ми визначаємо його як 1) матеріальну умову для розширеного відтворення; 2) розглядаємо як з погляду продуктивних сил, так і виробничих відносин; 3) вважаємо, що збалансованість повинна враховувати не тільки технологію виробництва, але і якісне співвідношення ресурсів, що у свою чергу впливає як на саму технологію, так і на розмір будь-якої організаційно-правової форми.

Характеризуючи ресурсний потенціал з погляду економічної теорії, ми розглядаємо його як матеріальну умову для розширеного відтворення земельних, трудових і матеріально-технічних ресурсів і як сукупність збалансованих факторів для ефективного функціонування різноманітних організаційно-правових форм.

Досліджуючи взаємодію елементів ресурсного потенціалу, у сучасних умовах доцільно виділяти організаційно-технічні, економічні, соціально-економічні, екологічні фактори. Фактори ми визначаємо як причини, рушійні сили, під впливом яких змінюється баланс і повнота використання ресурсного потенціалу. Таким чином, за своєю суттю збалансованість елементів ресурсного потенціалу виступає не тільки критерієм, але й основним методологічним принципом оцінки ресурсного потенціалу.

В даний час в умовах реорганізації багатьох підприємств основні методологічні принципи й оцінку ресурсного потенціалу необхідно розглядати з погляду мети підприємства на якийсь визначений період часу.

Якщо розглядати підприємство в його розвитку, то можна виділити деякий принцип зміни, властивий будь-якій суспільній формації. На різних етапах процесу виробництва (зародження, зростання, стабільність, занепад) змінюються і рушійні сили (організаційно-технічні, економічні, соціально-економічні й екологічні фактори), що визначають якісні характеристики потенціалу.

Таким чином, хоча за формою одиниці виміру як ресурсного, так і виробничого потенціалів є тотожними, внутрішній зміст цих одиниць виміру зовсім різний: у випадку ресурсного потенціалу вони відбивають витратну сторону процесу виробництва, його вихідні передумови, а у випадку виробничого потенціалу - його результат, його завершальний момент.

Основними методологічними принципами оцінки ресурсного потенціалу є - принцип насичення виробництва ресурсами і принцип заміщення виробництва ресурсами. Загальним критерієм в оптимальному співвідношенні цих принципів виступає збалансованість (пропорційність) основних елементів ресурсного потенціалу між собою. Таким чином, нами виділяється третій методологічний принцип оцінки ресурсного потенціалу - принцип оптимальних величин.

Вважаємо за необхідне уточнити наступні положення: в умовах розвитку ринкових відносин, різноманіття організаційно-правових і форм власності, ми є прихильниками вартісної (грошової) оцінки ресурсного потенціалу; до оцінки ресурсного потенціалу доцільно підходити з точки зору витратного методу, що найбільше чітко виражає цілі підприємства на початковій стадії формування ресурсного потенціалу і на стадії заміни виробництва основними видами ресурсів; основні принципи оцінки ресурсного потенціалу витратним методом можна звести до будь-якої теоретичної схеми незмінних принципів, на яких будується ухвалення конкретного рішення по переорієнтації виробництва:

Для виявлення ресурсної збалансованості сільськогосподарських підприємств нами пропонується теоретична модель їхнього розвитку.

У другому розділі “Сучасний стан формування та ефективності використання ресурсного потенціалу в сільському господарстві” визначено, що в останні роки в сільському господарстві, як і в інших галузях народного господарства України, відбувається економічне зростання. Показники формування ресурсного потенціалу наведені в табл. 1. Площа сільськогосподарських угідь з кожним роком поступово зменшується, однак, при цьому площа ріллі в останні роки зростає. Це свідчить про збільшення ступеня розорюваності сільськогосподарських угідь. У зв’язку зі скрутним фінансовим станом сільськогосподарських підприємств, скороченням оновлення основних засобів, збільшенням зносу техніки, посівні площі у 2001р. порівняно з 1990р. зменшилися. Однак, збільшення виробництва валової продукції та прибутку сільськогосподарських підприємств в 2000-2001рр., поява оборотних коштів, зупинили тенденцію скорочення посівних площ. У даний час в сільському господарстві збільшується частка безробітного населення, що призвело до зменшення частки зайнятих працівників до 40,5% порівняно з 1990р.

Показники ефективності використання ресурсного потенціалу у Запорізькій області засвідчують такі негативні тенденції (табл. 2). Так, в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, валова продукція в 2001р. знизилася порівняно з 1990р. до 60,1%, більшою частиною у зв’язку зі збитковістю галузі тваринництва.

Підвищення таких показників, як продуктивність праці та фондовіддача відбулося штучно, оскільки середньорічна чисельність працівників та балансова вартість основних засобів знижувались більш швидкими темпами, ніж вартість валової продукції. Це підтверджується зниженням у останні роки таких показників, як фондозабезпеченість, фондоозброєність, електроозброєність, забезпеченням тракторами та комбайнами сільськогосподарських підприємств.

В Україні матеріаломісткість виробленої продукції є надто високою. На одиницю сукупного національного доходу витрачається у 2,5 рази більше енергії та інших ресурсів, ніж у розвинутих країнах світу. У сільському господарстві цей показник майже втричі вищий. Сучасна ринкова ситуація вимагає більш якісних коригувань кожного елемента ресурсного потенціалу на основі показників і соціально-економічних, і екологічних факторів.

Поки немає розробленої на державному рівні і відпрацьованої на регіональному рівні методологічної системи оцінки земельних ресурсів із програмним включенням їх в іпотечний механізм, ми вважаємо, що найбільш прийнятною і реальною є позиція визначення вартісної оцінки землі в сукупному ресурсному потенціалі через фондовий аналог. Фондовий аналог одиниці земельних і трудових ресурсів дає можливість підсумовувати всі ресурси в грошовому вираженні і реалізувати принципи їхньої збалансованості і взаємозамінності.

Ми вважаємо, що у вирішенні питання про економічну оцінку землі, можна виходити з важливого методологічного положення, в основі якого лежить теорія граничної корисності. Методично така оцінка повинна характеризувати внесок, внесений у результаті раціонального використання земельних ресурсів. Для посилення якісної характеристики земельних ресурсів, її оцінку ми пропонуємо проводити з урахуванням зміни екологічного стану ґрунту. З цією метою нами представлений економічний механізм захисту землі в ресурсній збалансованості сільськогосподарських підприємств.

При цьому якісні характеристики основних елементів ресурсного потенціалу, і, зокрема, використання екологічного фактора, може сприяти коригуванню не тільки вартості основних виробничих засобів, але і впливати на ефективність використання трудових ресурсів. Існуюча в нашій економіці концепція поняття продуктивності праці і методика розрахунку традиційних показників уже не цілком відповідають вимогам, що склалися в нових умовах господарювання. Аналіз часткової, загальної, багатофакторної продуктивності праці виявив, що на їхню величину істотний вплив робить вартість основних виробничих засобів. З цих позицій ми вважаємо, що оцінку трудових ресурсів у дослідженні ресурсного потенціалу необхідно проводити через фондовий аналог. Але для розрахунку фондового аналога трудових ресурсів, так само як і земельних, в умовах нереальної вартості основних виробничих засобів, необхідне їхнє істотне коригування.

З погляду оцінки ресурсного потенціалу, що будується на принципах збалансованості і взаємозамінності його елементів з обліком природозбережуюючих систем землеробства, вважаємо, що аналіз сільськогосподарських угідь по щільності ґрунту є одним з найважливіших напрямків у моніторинговому відстеженні екологічного стану земельних ресурсів. У цьому зв'язку, для реального відображення вартості основних виробничих засобів в оцінці сукупного потенціалу вважаємо за доцільне коректувати їх на коефіцієнт впливу виробництва (технології) на навколишнє середовище за формулою:

, (1)

де Кв - коефіцієнт впливу виробництва (технології) на навколишнє середовище;

Кдоп - гранично припустима концентрація шкідливих впливів;

Вфакт - фактична величина шкідливих впливів.

Для реалізації даного коригування в кожному господарстві необхідне упровадження визначеної інформаційної бази по відстеженню екологічного стану ґрунтів. Таку роль у багатьох господарствах повинен виконувати "Екологічний паспорт поля". Доцільно було б увести диференційований облік здійснених капітальних інвестицій в екологічні заходи, який би дав можливість стимулювати, контролювати й у складних ситуаціях виділяти з боку держави засоби на відновлення родючості ґрунтів. У цих цілях у Типовій класифікації можна виділити в окрему групу "Екологічні основні засоби" і включити в їхній склад: лісомеліоративні; лугомеліоративні; гідротехнічні.

У третьому розділі “Основні напрямки ефективного використання сукупного ресурсного потенціалу в сільському господарстві” встановлено, що захист природи від антропогенного впливу припускає два головних напрямки діяльності: контроль і управління. Виконання задачі контролю забезпечує моніторинг. Моніторинг являє собою систему регулярних спостережень у просторі і часі, що дає інформацію про стан навколишнього середовища з метою оцінки минулого, сьогодення і прогнозу майбутніх параметрів навколишнього середовища, що мають значення для людини. Основним інструментом моніторингової діяльності є "Екологічний паспорт поля".

Якщо досліджувати функціонування державного управління в області екології, то в цій частині правової реформи затягується робота над створенням окремої системи земельного управління. У цій системі основну роль повинна виконувати державна екологічна експертиза, що є обов'язковим заходом охорони навколишнього середовища, що передує ухваленню господарського рішення, здійснення якого може впливати на навколишнє середовище. Основним інструментом проведення державної експертизи повинний стати, на наш погляд, "Екологічний аудит". Екологічний аудит - процес виявлення відповідності виробничої діяльності підприємства екологічним вимогам. Екологічний аудит в першу чергу є засобом управління і лише в другу - засобом виконання природоохоронного законодавства.

Повертаючись до формулювання основних вимог економічного механізму захисту землі можна виділити наступні положення. Перше - відносини власності на землю й інші засоби виробництва. Ефективність економічного впливу на інтереси трудових колективів залежить від глибини проникнення в практику справді госпрозрахункових регуляторів. Друге положення пов'язане зі сформованою в країні продовольчою ситуацією. Темпи зростання продовольства значно нижче росту населення. Третє положення стосується багатогранної проблеми стикування землеохоронного економічного механізму з процесом становлення ринкових відносин.

Фактори росту продуктивності праці являють собою кількісні і якісні зміни в продуктивних силах сільського господарства. Можна виділити чотири основних групи факторів:

1). Підвищення технічного рівня виробництва; упровадження нової техніки і передової технології; розвиток матеріально-технічної бази сільського господарства.

2). Підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин; ведення науково обґрунтованих систем землеробства і тваринництва; удосконалення структури виробництва.

3). Ефективне використання трудових ресурсів; упровадження наукової організації праці і технічно обґрунтованих норм виробітку; удосконалення управління виробництвом і трудовими ресурсами; застосування ефективних систем оплати праці; зростання освітнього рівня і кваліфікації працівників.

4). Розвиток ринкових відносин у виробництві, становлення ринку праці.

В подальшому зв'язок зростання продуктивності праці (ефективного використання трудових ресурсів) з ефективністю використання земельних ресурсів можна виразити через формулу рівня використання землі (Уз):

, (2)

де ВП – вартість валової продукції сільського господарства, млн. грн.;

S c.г. - площа сільськогосподарських угідь, га.

Перетворивши дану формулу через показник чисельності робочої сили (Р), можна одержати:

, (3)

Але щоб реалізувати дану формулу в дослідженнях сукупного ресурсного потенціалу, правомірно і земельні ресурси, також як і трудові, розглядати через фондовий аналог. З цією метою і показник фондозабезпеченості повинний враховувати екологічний фактор. Саме з цих позицій ми і підходимо до економічного обґрунтування витрат на відновлення і підвищення ґрунтової родючості.

Без застосування інноваційних технологій у сільському господарстві і термінового прийняття антикризових заходів економіку АПК надалі може очікувати деградація. Загальну структуру інвестиційно-інноваційного механізму формування ресурсного потенціалу в сільському господарстві, що запропонована нами, представлено у табл. 3.

Таблиця 3

Структура інвестиційно-інноваційного механізму формування ресурсного потенціалу в сільському господарстві

Структурний аспект | Змістовний аспект

Організаційна складова | Економічна складова

Зовнішні елементи (державний рівень) | Спеціалізовані органи державного управління:

міністерства;

комітети;

комісії та ін. | Податкові відносини.

Митні відносини.

Суспільні організації:

спілка підприємців;

торгово-промислова палата;

інноваційні спілки та ін. | Комерційні стосунки:

партнерські;

конкурентні.

Цінові відносини.

Інфраструктура інноваційного ринку:

наукове забезпечення;

консультативне та бухгалтерське забезпечення;

кадрове забезпечення;

матеріально-технічне забезпечення;

інформаційне і страхове забезпечення. | Фінансово-кредитні відносини:

інвестиційні;

позиково-кредитні;

лізингові;

заставні;

бюджетні та ін.

Політико-правові відносини.

Внутрішні елементи (господарський рівень) | Організаційно-правові форми інноваторів і споживачів інноваційної продукції. | Планування.

Внутрішньофірмові структури управління інноваторів і споживачів інноваційної продукції. | Економічні відносини між постачальниками, споживачами інноваційної продукції та адміністративними органами району.

Районна структура управління інноваційною діяльністю. | Економічні відносини між підприємцями-інноваторами та найманим персоналом.

Загальний обсяг фінансування наукових та науково-технічних робіт в 2001 р. в порівнянні з 2000 р. збільшився на 9,3% і склав 2432,5 млн. грн. Недоліки інвестиційно-інноваційного механізму формування ресурсного потенціалу полягають, насамперед, в методах розподілу бюджетних фінансових ресурсів, недостатньому використанні позабюджетних коштів та у відсутності ретельного обґрунтування доцільності витрат на наукові дослідження. Вони зумовлені діючими застарілими формами науково-технічної діяльності, яким притаманні риси колишньої командно-адміністративної системи господарювання. Тому ми пропонуємо використовувати досвід іноземних держав щодо фінансування інноваційної сфери. Розроблені методологічні положення і дослідження кращих господарств по використанню ресурсного потенціалу, з урахуванням витрат на відновлення ґрунтової родючості, визначають необхідність у вимірювальну систему ефективності виробництва привнести показники, відбиті як у “Екологічному паспорті поля”, так і в розробленій програмі “Екологічний аудит ґрунтів”.

Зроблені розрахунки показують дію методики розрахунку компенсації збитку від зниження параметрів ґрунтової родючості і компенсації витрат, які необхідно відшкодувати землекористувачам, у випадку погіршення стану ґрунтових властивостей.

ВИСНОВКИ

1. Для збільшення виробництва вітчизняної сільськогосподарської продукції в умовах порушених міжгосподарських зв'язків необхідна, насамперед, стабілізація внутрівиробничої діяльності підприємств будь-якої організаційно-правової форми на основі мобілізації і раціонального використання ресурсного потенціалу.

2. Характеризуючи ресурсний потенціал з погляду економічної теорії, ми пропонуємо розглядати його як матеріальну умову для розширеного відтворення земельних, трудових і матеріально-технічних ресурсів, і як сукупність збалансованих факторів для ефективного функціонування сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм.

3. Дослідження теоретичних положень із приводу економічного змісту ресурсного потенціалу сільського господарства дозволяють зробити висновок, що хоча за формою одиниці виміру як ресурсного, так і виробничого потенціалу є тотожними, внутрішній зміст цих одиниць виміру зовсім різний: у випадку ресурсного потенціалу вони відбивають витратну сторону процесу виробництва, його вихідні передумови, а у випадку виробничого потенціалу - його результат, його завершальний момент.

Особливість використання витратного підходу в оцінці ресурсного потенціалу складається в оптимальному співвідношенні між витратами на розширення сільськогосподарських формувань додатковими виробничими одиницями, а виходить, і визначеними видами ресурсів, і витратами на заміну будь-яких виробничих одиниць чи визначених видів ресурсів.

4. Структуроутворюючі елементи ресурсного потенціалу, у своїй збалансованості, визначають таке містке економічне поняття як розмір підприємства. Оптимум - категорія історична. Оптимальний розмір підприємства будь-якої організаційно-правової форми не може залишатися незмінним протягом усього періоду революційних перетворень виробничих відносин, а складається під впливом широкої кількості об'єктивних і суб'єктивних, внутрішніх і зовнішніх умов розвитку. Звідси і проблема співвідношення основних елементів ресурсного потенціалу не може не мати постійної форми. На різних етапах процесу виробництва (зародження, ріст, стабільність, занепад) змінюються і рушійні сили (організаційно-технічні, економічні, соціально-економічні й екологічні фактори), що визначають якісні характеристики потенціалу.

5. В умовах реформування земельних відносин і сільськогосподарських підприємств було створено багато їхніх організаційно-правових форм, що мають позитивну тенденцію розвитку. Але говорити про те, що реформування галузі і реорганізація підприємств ведуть до оптимізації їх розміру, на наш погляд, передчасно. Оптимізація повинна враховувати величину ресурсного потенціалу і його збалансованість при початковому формуванні (зміні) тієї чи іншої організаційно-правової форми.

6. Для виявлення ресурсної збалансованості сільськогосподарських підприємств нами пропонується теоретична модель їхнього розвитку. Обґрунтовуючи методологічні принципи оцінки ресурсного потенціалу, ми прийшли до висновків:

- в умовах розвитку ринкових відносин, різноманіття організаційних форм і форм власності необхідна вартісна (грошова) оцінка ресурсного потенціалу;

- до оцінки ресурсного потенціалу доцільно підходити з точки зору витратного методу;

- основні принципи оцінки ресурсного потенціалу витратним методом можна звести до теоретичної схеми, на якій будується ухвалення конкретного рішення по переорієнтації виробництва.

7. Досліджуючи взаємодію трудових ресурсів з іншими елементами сукупного ресурсного потенціалу, ми прийшли до висновку, що основний показник їхнього ефективного використання - продуктивність праці - необхідно розглядати не тільки як продуктивність живої праці, але і як продуктивність сукупної праці в цілому. Аналіз часткової і загальної багатофакторної продуктивності праці виявив, що на їхню величину істотний вплив робить вартість основних виробничих засобів.

8. Орієнтація сільськогосподарського підприємця на прибутковий результат діяльності повинна бути сполучена з його зацікавленістю, як власника землі, у збереженні і збільшенні ґрунтової родючості. Саме з цією метою в теоретичній моделі розвитку сільськогосподарських формувань у процесі концентрації нами позначені природозбережуючі системи землеробства. Отже, виникає ряд додаткових вимог до технологій і систем виробництва. Технологічний регламент використання сільськогосподарських угідь правомірно розглядати як необхідний регулятор земельних відносин у нових умовах господарювання підприємств. Норми споживання родючості і методи їхнього дотримання доцільно вводити в кожному підприємстві як біологічну й організаційну основу землекористування, оцінки застосовуваних і нових технологій.

9. Захист ґрунтів від несприятливих впливів природи і людини повинен бути під пильною увагою держави. У цьому зв'язку, ми вважаємо за доцільне введення диференційованого обліку здійснюваних капітальних вкладень в екологічні заходи, що дозволив би стимулювати, контролювати й у складних ситуаціях виділяти з боку держави засоби на відновлення родючості ґрунтів. Необхідно виділити в Типовій класифікації фондів, як обов'язковий елемент окрему групу - “Екологічні основні засоби”.

10. Система економічного захисту землі припускає, насамперед, чітко окреслене коло економічних відносин, що повинні бути відбиті у відповідному економічному механізмі. З цих позицій, з погляду внутрішньогосподарської програми захисту земельних ресурсів, доцільне проведення моніторингової діяльності підприємства, основним інструментом якого є “Екологічний паспорт поля”. Функції органа державного управління в області екології повинна виконувати державна екологічна експертиза. Основним інструментом проведення державної експертизи повинний стати “Екологічний аудит ґрунтів”.

11. Вартісну оцінку сукупного ресурсного потенціалу доцільно здійснювати через оцінні параметри основних виробничих засобів, тому що на сьогоднішній день вони мають найбільш відпрацьовані офіційні методики переоцінки. Однак, для відображення реальної вартості основних виробничих засобів вважаємо за необхідне оцінювати їх з урахуванням рівня впливу виробництва (технології) на навколишнє середовище. Скоректовані основні виробничі засоби, за результатами наших економічних експериментів, можуть виступати в ролі взаємозамінних ресурсів, що дозволить знайти фондовий аналог одиниці трудових і земельних ресурсів.

12. Розроблені методологічні положення і дослідження кращих господарств з використання ресурсного потенціалу, з урахуванням витрат на відновлення ґрунтової родючості, визначають необхідність у вимірювальну систему ефективності виробництва привнести показники, відбиті як у “Екологічному паспорті поля”, так і в розробленій програмі “Екологічний аудит ґрунтів”.

13. Загальний обсяг фінансування наукових та науково-технічних робіт в 2001 р. в порівнянні з 2000 р. збільшився на 9,3% і склав 2432,5 млн. грн. Недоліки інвестиційно-інноваційного механізму формування ресурсного потенціалу полягають, насамперед, в методах розподілу бюджетних фінансових ресурсів, недостатньому використанні позабюджетних коштів та у відсутності ретельного обґрунтування доцільності витрат на наукові дослідження. Вони зумовлені діючими застарілими формами науково-технічної діяльності, яким притаманні риси колишньої командно-адміністративної системи господарювання. Ми пропонуємо використовувати досвід іноземних держав щодо фінансування інноваційної сфери.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Дацій Н.В. Організація системи ресурсозбереження в умовах ринкових перетворень // Схід. – 2003. – № 2(52). – С. 36-38.

2. Дацій Н.В. Основні методологічні принципи оцінки ресурсного потенціалу // Регіональні перспективи. – 2002. – № 6(25). – С. 57-59.

3. Дацій Н.В. Поняття й економічний зміст ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2002. - № 3. – С. 24-28.

4. Дацій Н.В. Реструктуризація та застосування ресурсозберігаючих технологій у агропромисловій сфері // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2001. – № 108. – С. 53-58.

5. Дацій Н.В. Управління аграрним ресурсним потенціалом // Вісник Сумського Національного аграрного університету. – 2002. – № 2(13). – С. 179-183.

6. Дацій Н.В. Державне регулювання параметрично-часових характеристик ресурсів підприємств // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2002. - № 1. – С. 37-39.

7. Дацій Н.В. Ефективне використання енергоносіїв // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених “Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи їх вирішення”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 130-131.

8. Дацій Н.В. Ефективне збереження ресурсів як фактор зниження собівартості // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених “Україна у світовій економічній спільноті”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 77-78.

9. Дацій Н.В. Ефективність виробничих ресурсів // Тиждень економіки ДНУ: матеріали доповідей. Випуск 2. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 65-66.

10. Дацій Н.В. Основні напрямки економічної ефективності використання трудових ресурсів // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень”. Том 20. Економіка. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – С. 39-40.

11. Дацій Н.В. Оцінка основних засобів // “Актуальні питання удосконалення фінансово-кредитного механізму в Україні” збірник наукових праць науково-практичної конференції 29-30 травня 2002 р./ Ред.кол.: Семенов Г.А. та ін. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2002. – С. 149-150.

12. Дацій Н.В. Природоохоронне використання земельних ресурсів // Матеріали Третьої Всеукраїнської науково-практичної конференції “Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону”. – Том 2. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – С. 14-16.

13. Дацій Н.В. Регулювання системи ресурсозбереження на підприємствах АПК // Тези доповідей Другої міжнародної конференції “Наука і освіта ‘99”. Том 20. Економічні науки. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1999. – С. 34-35.

14. Дацій Н.В. Ресурсозбереження в агропромислових підприємствах // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта ‘2000”. Том 30. Економіка. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – С. 24-25.

15. Дацій Н.В. Ресурсозбереження на підприємствах АПК // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених “Економіка підприємства: проблеми теорії та практики”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 31-32.

16. Дацій Н.В. Фактори підвищення мобільності трудових ресурсів // Вісник Академії економічних наук України. – 2002. – № 2. – С. 128.

АНОТАЦІЯ

Дацій Н.В. Формування і використання ресурсного потенціалу в сільському господарстві. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю – 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК– Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, Харків, 2003.

Дисертацію присвячено розробці науково-методологічних основ формування і використання ресурсного потенціалу з урахуванням природоохоронних систем землеробства. Уточнено теоретичні положення економічного змісту ресурсного потенціалу в сільському господарстві. Обґрунтовано ресурсну збалансованість як критерій ефективності оптимального розміру сільськогосподарського підприємства. Розроблено методологічні принципи оцінки ресурсного потенціалу. Досліджено структуроутворюючі елементи сукупного ресурсного потенціалу сільськогосподарського підприємства. Проведено аналіз і визначено основні шляхи його ефективного використання. Досліджено методи екологічного функціонування ґрунтів. Розроблено систему економічного захисту й ефективного використання сільськогосподарських земель. Розроблено економічний механізм реалізації програм екологічного захисту земельних ресурсів. Удосконалено інвестиційно-інноваційний механізм формування ресурсного потенціалу в сільському господарстві.

Ключові слова: економічний механізм, ефективне використання, ресурсний потенціал, сільське господарство, формування.

АННОТАЦИЯ

Даций Н.В. Формирование и использование ресурсного потенциала в сельском хозяйстве. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности – 08.07.02 – экономика сельского хозяйства и АПК– Харьковский национальный аграрный университет им. В.В. Докучаева, Харьков, 2003.

Диссертация посвящена разработке научно-методологических основ формирования и использования ресурсного потенциала с учетом природоохранных систем земледелия. Для увеличения производства отечественной сельскохозяйственной продукции необходима стабилизация деятельности предприятий любой организационно-правовой формы на основе мобилизации и рационального использования ресурсного потенциала.

Характеризуя ресурсный потенциал с точки зрения экономической теории, мы предлагаем рассматривать его как материальное условие для расширенного воспроизводства земельных, трудовых и материально-технических ресурсов, и как совокупность сбалансированных факторов для эффективного функционирования сельскохозяйственных предприятий разных организационно-правовых форм. Хотя по форме единицы измерения как ресурсного, так и производственного потенциала являются тождественными, внутреннее содержание этих единиц измерения совсем различно.

Структурообразующие элементы ресурсного потенциала, в своей сбалансированности, определяют такое емкое экономическое понятие как размер предприятия. На разных этапах процесса производства (зарождение, рост, стабильность, упадок) изменяются и движущие силы (организационно-технические, экономические, социально-экономические и экологические факторы), которые определяют качественные характеристики потенциала. Оптимизация должна учитывать величину ресурсного потенциала и его сбалансированность при начальном формировании (изменении) той или иной организационно-правовой формы. Для выявления ресурсной сбалансированности сельскохозяйственных предприятий нами предлагается теоретическая модель их развития.

Основной показатель эффективного использования трудовых ресурсов - производительность труда - необходимо рассматривать не только как производительность живой работы, но и как производительность совокупной работы в целом. Анализ частичной и общей многофакторной производительности обнаружил, что на их величину важное влияние оказывает стоимость основных производственных средств.

Выявлено, что ориентация сельскохозяйственного предпринимателя на прибыльный результат деятельности должна быть соединена с его заинтересованностью, как собственника земли, в сохранении и увеличении почвенного плодородия. Защита грунтов от неблагоприятных влияний природы и человека должный быть под внимательным вниманием государства. В этой связи, мы считаем целесообразным введение дифференцированного учета осуществляемых капитальных вложений в экологические мероприятия, который позволил бы стимулировать, контролировать и в сложных ситуациях выделять со стороны государства средства на восстановление плодородия грунтов. Необходимо выделить в Типичной классификации фондов, как обязательный элемент отдельную группу - “Экологические основные средства”.

Система экономической защиты земли предполагает четко очерченный круг экономических отношений, которые должны быть отражены в соответствующем экономическом механизме. С этих позиций, с точки зрения внутрихозяйственной программы защиты земельных ресурсов, целесообразно проведение мониторинговой деятельности предприятия, основным инструментом которого является “Экологический паспорт поля”. Функции органа государственного управления в области экологии должна выполнять государственная экологическая экспертиза. Основным инструментом проведения государственной экспертизы должный стать “Экологический аудит грунтов”.

Стоимостную оценку совокупного ресурсного потенциала целесообразно осуществлять через оценочные параметры основных производственных средств, так как на сегодняшний день они имеют наиболее отработанные официальные методики переоценки. Однако, для отражения реальной стоимости основных производственных средств считаем необходимым оценивать их с учетом уровня влияния производства (технологии) на окружающую среду. Скорректированные основные производственные средства, по результатам наших экономических экспериментов, могут выступать в роли взаимозаменяемых ресурсов, которые позволят найти фондовый аналог единицы трудовых и земельных ресурсов.

Разработанные методологические положения и исследование лучших хозяйств по использованию ресурсного потенциала, с учетом затрат на восстановление почвенного плодородия, определяют необходимость в измерительную систему эффективности производства привнести показатели, отраженные как в “Экологическом паспорте поля”, так и в разработанной программе “Экологический аудит грунтов”. Усовершенствован инвестиционно-инновационный механизм формирования ресурсного потенциала в сельском хозяйстве.

Ключевые слова: экономический механизм, эффективное использование, ресурсный потенциал, сельское хозяйство, формирование.

ANNOTATION

Datsy N. Forming and using of resource potential in farming. – Manuscript.

The thesis for Candidate’s degree of economics by speciality 08.07.02 – economics of agriculture and agro-industrial complex. – Kharkiv State Agrarian University named after V.V. Dokuchaev, Kharkiv, 2003.

The thesis is devoted to working of scientific and methods base for forming and using of resource potential under condition of farm environment protection system. The theoretical position of economic essence of farm resource potential was found out. The resource balance as criterion of efficient size farm entertainment was substantiated. The methodic principles of recourse potential valuation were researched. The structure elements of general resource potential in farm entertainment were analyzed. The methods of ecology of soil functions were researched. The system of economic protection and efficiency using of farm soil was worked out. The economic mechanism of realization of program of ecology soil resource protection was worked out. Investment and innovation mechanism of farm resource potential forming.

Key words: economic mechanism, efficient using, resource potential, farming, forming.

Підп. до друку 14.07.2003 р. Формат 60х90/16.