ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

ДІДЕНКО Олександр Васильович

УДК 377.1: 355 (477)

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ

МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ

Спеціальність 13.00.04

Теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Здобувач О. В. Діденко

Хмельницький - 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, Державна прикордонна служба України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Шестопалюк Олександр Васильович, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, ректор, м. Вінниця.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Сисоєва Світлана Олександрівна, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, завідувач відділом педагогічних технологій неперервної освіти;

кандидат педагогічних наук Калініченко Анжеліка Іванівна, Вінницький торговельно-економічний інститут Київського торговельно-економічного університету, кафедра гуманітарних наук, доцент кафедри.

Провідна установа:

Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України, м. Київ.

Захист відбудеться “ 19 ” грудня 2003 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.705.02 Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, за адресою: 29003, м. Хмельницький, вул. Шевченка, 46.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького (29003, м. Хмельницький, вул. Шевченка, 46).

Автореферат розіслано “ 14 ” листопада 2003 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат педагогічних наук,

доцент Галімов А. В.

загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Глибокі перетворення в державі та її збройних формуваннях, нарощування темпів розробки і впровадження принципово нових видів колективної техніки та зброї, систем управління, їх якісні зміни загострюють потребу у професійному самовдосконаленні майбутніх офіцерів.Розв’язання цієї проблеми значною мірою зумовлене об’єктивними явищами і процесами. Зокрема, по-перше, загальним курсом реформ у сфері вищої освіти, її демократизацією, індивідуалізацією та гуманізацією. Вперше інтереси особистості в системі освіти ставляться на чільне місце. Закон України “Про освіту” визначає освіту як основу інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Метою освіти визначено всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення його освітнього рівня, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

По-друге, специфіка службово-бойової та оперативно-службової діяльності військових фахівців – випускників вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони та Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького вимагає не тільки високорозвинених професійних якостей і компетентності, а й високорозвиненої моральної особистості, здатної до постійного самовдосконалення і саморозвитку.

По-третє, практиці навчання курсантів у вищих військових навчальних закладів, зокрема і в Національній академії Державної прикордонної служби України, бракує необхідного і достатнього досвіду, форм і методів організації керівництва такою сферою виховного впливу, як самовиховання, професійне самовдосконалення.

У ракурсі нашого дослідження викликають інтерес праці А. Я. Арета, О. О. Бодальова, І. А. Донцова, С. Б. Єлканова, Д. В. Іщенка, А. Г. Ковальова, А. І. Кочетова, Г. Ксьонзової, А. С. Макаренка, Л. І. Рувинського, О. Д. Сафіна, М. І. Сметанського, В. О. Сухомлинського, Л. О. Ярової, які присвячено проблемам активізації самовиховання і професійного самовдосконалення особистості.

Методичні основи підготовки фахівців у вищих військових навчальних закладах у сучасних умовах розроблено В. Л. Васильєвою, В. П. Давидовим, А. Т. Іваницьким, В. Я. Кикотем, О. М. Латишевою, Г. С. Никифоровою, А. Т. Ситниковою, А. М. Столяренком, Ю. А. Шарановою, А. Г. Шестаковою та іншими.

Однак питання організації професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів не знайшли належного відображення у наукових публікаціях і потребують додаткового вивчення. Результати досліджень у військах свідчать про недостатню ефективність самовиховання і професійного самовдосконалення офіцерів у первинних військових колективах. Однією з головних причин цього є недоліки в системі організації навчально-виховної роботи у вищих військових навчальних закладах, яка не враховує сучасних умов в Україні. За даними досліджень багато випускників вищих військових навчальних закладів в перші 2-3 роки служби мають серйозні труднощі щодо професійного самовдосконалення.

Наявність суттєвих суперечностей в організації професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів, соціальна і педагогічна значущість цієї проблеми та її недостатня розробленість в педагогіці вищої військової школи й зумовили вибір теми дослідження: “Педагогічні умови професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилось в межах перспективного та поточних планів наукових досліджень Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького з метою подальшого вдосконалення підготовки та підвищення кваліфікації майбутніх офіцерських кадрів Державної прикордонної служби України. Дослідження тісно пов’язане з Державною концепцією реформування Прикордонних військ. Матеріали дослідження використано в опрацюванні НДР № 220-0065 К “Фахівець” (“Удосконалення підготовки особового складу в світлі Концепції підготовки Прикордонних військ України до 2005 року”).

Об'єкт дослідження: професійна підготовка майбутніх офіцерів у вищих військових навчальних закладах.

Предмет дослідження: професійне самовдосконалення майбутніх офіцерів у вищих військових навчальних закладах.

Мета дослідження: виявити, обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність засобів активізації професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів в процесі їх професійної підготовки у вищих військових навчальних закладах.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що професійне самовдосконалення майбутніх офіцерів значно активізується за умов: постійного розвитку в процесі професійної підготовки у вищих військових навчальних закладах мотивації до професійного самовдосконалення та забезпечення відповідності мотивації реальним вимогам майбутньої професійної діяльності офіцера; формування соціально-психологічного середовища, сприятливого для професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів; оптимального педагогічного керівництва професійним самовдосконаленням майбутніх офіцерів у процесі їх професійної підготовки у вищих військових навчальних закладах.

Відповідно до мети та гіпотези було визначено основні завдання дослідження:

1.

2.

3.

4.

5.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених у дослідженні завдань, перевірки сформульованої гіпотези було використано комплекс взаємопов’язаних методів дослідження. Теоретичні (контент-аналіз наукової літератури та навчально-методичної документації, вивчення та узагальнення педагогічного досвіду), організаційні методи (факторний та порівняльний аналіз) та праксеометричний метод (аналіз результатів діяльності випускників, вивчення й узагальнення досвіду організації педагогічного процесу вищої військової школи) було застосовано з метою обґрунтування особливостей професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів як чинника їх фахової підготовки. Емпіричні (педагогічний експеримент, педагогічне спостереження) та діагностичні методи (тестування, анкетування, опитування, моделювання систем і процесів) було використано для з’ясування особливостей формування мотивації професійного самовдосконалення курсантів, а також для педагогічного керівництва професійним самовдосконаленням майбутніх офіцерів у процесі вивчення ними педагогічних дисциплін. Методи обробки (методи графічного зображення результатів дослідження, статистичні методи, якісні методи аналізу та синтезу) було застосовано для інтерпретації результатів запропонованих засобів та прийомів активізації професійного самовдосконалення курсантів.

Експериментальна база та етапи дослідження. Дослідження виконувалося на базі Національної академії Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького у 1999 – 2002 роках. У ньому взяли участь курсанти з першого по п’ятий курси кількістю 396 осіб. Воно передбачало декілька етапів наукового пошуку.

На першому етапі (1999 – 2000 рр.) проаналізовано стан проблеми професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів в педагогічній теорії та практиці, здійснено системно-функціональний аналіз змісту військово-професійної підготовки курсантів в умовах організації їх професійного самовдосконалення, вивчено досвід провідної педагогічної практики щодо активізації цього процесу, визначено можливості вдосконалення військово-професійної підготовки курсантів в умовах вищого військового навчального закладу, сформульовано гіпотезу, мету та завдання дослідження, узагальнено результати вивчення проблеми, проведено констатуючий експеримент першого порядку за відповідною програмою.

На другому етапі (2000 – 2001 рр.) проаналізовано зміст навчальних дисциплін щодо їх приналежності до активізації професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів, а також уточнено гіпотезу, завдання й методику експериментальної роботи; визначено критерії, показники та рівні професійного самовдосконалення; розроблено методику активізації професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів; складено програму формуючого експерименту. Проведено перший етап формуючого експерименту, здійснено кількісний та якісний аналіз проміжних результатів.

На третьому етапі (2001 – 2002 рр.) узагальнено результати дослідно-експериментальної роботи щодо впливу розробленої методики на активізацію професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів. Завершено формуючий експеримент, проведено констатуючий експеримент другого порядку. Виконано систематизацію, узагальнення і статистичну обробку експериментальних даних. Сформульовано висновки, завершено оформлення дисертації.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

Ш

Ш

Ш

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що проведено аналіз й узагальнення психолого-педагогічної літератури з проблеми професійного самовдосконалення особистості, уточнено сутність та структурні компоненти професійного самовдосконалення, теоретично обґрунтовано критерії, показники та рівні професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів.

Практичне значення одержаних результатів виявляється в тому, що розроблено та впроваджено: методику активізації професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів для викладачів і командирів навчальних підрозділів вищих військових навчальних закладів; методичні рекомендації щодо активізації професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів для викладачів і командирів навчальних підрозділів вищих військових навчальних закладів. Результати дослідження впроваджено у Національній академії Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького (акт реалізації від 18 червня 2002 року); у Науково-дослідному інституті Прикордонних військ України (акт реалізації від 11 листопада 2002 року); у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету “Київський політехнічний інститут” (акт реалізації від 9 липня 2003 року); у військовій частині 2451 (акт реалізації від 28 серпня 2003 року).

Матеріали дослідження можуть бути використані у вищих військових навчальних закладах Міністерства оборони України та інших військових формуваннях, а також на курсах перепідготовки і підвищення кваліфікації офіцерських кадрів.

Достовірність і наукова обґрунтованість результатів та висновків дослідження забезпечені використанням надійних і валідних діагностичних методик, адекватних меті та завданням дослідження, чіткістю експериментальної схеми, стрункою системою критеріїв, єдиним порядком одержання та фіксації результатів, поєднанням кількісно-якісних емпіричних даних, репрезентативністю вибірки та застосуванням статистичних критеріїв оцінювання значущості експериментальних даних.

Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення та результати дослідження було обговорено на Міжнародній науково-практичній конференції “Психолого-педагогічна проблема на рубежі тисячоліть: саморозвиток особистості” (м. Хмельницький, 22 – 24 листопада 2001 року), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми загальнопедагогічної підготовки майбутніх учителів” (м. Вінниця, 16 – 18 квітня 2002 року), на міжвузівській науково-методичній конференції “Самовиховання як фактор розвитку особистості” (м. Хмельницький, 26 червня 2002 року).

Публікації. За матеріалами дослідження автором опубліковано 9 наукових статей у фахових виданнях. Усі публікації є одноосібними.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Основний текст дисертації викладено на 155 сторінках. Робота містить 13 таблиць, 12 рисунків і 10 додатків. Список використаних джерел містить 217 найменувань.

основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету та завдання, сформульовано гіпотезу, розкрито методологічну основу, наукову новизну, теоретичне та практичне значення, наведено відомості про апробацію та впровадження його результатів у практику.

У першому розділі – “Теоретичні основи професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів” — проведено аналіз і узагальнення психолого-педагогічної літератури з проблеми професійного самовдосконалення особистості, уточнено сутність і структурні компоненти професійного самовдосконалення, визначено критерії, показники та рівні професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів.

Результати вивчення вітчизняних і зарубіжних концепцій виховання дали нам підставу розглядати професійне самовдосконалення як один з найважливіших чинників розвитку особистості.

У своєму дослідженні ми виходили з того, що самовдосконалення – це систематична, послідовна робота особистості з удосконалення своїх позитивних і усунення негативних якостей. Узагальнення психолого-педагогічних досліджень та власні наукові пошуки дозволили нам зробити висновок, що професійне самовдосконалення є суспільно та особистістно необхідною умовою становлення курсантів як майбутніх офіцерів.

Під професійним самовдосконаленням майбутніх офіцерів ми розуміємо поєднання взаємопов’язаних і взаємозалежних процесів: професійного самовиховання як цілеспрямованої активної діяльності, що має на меті формування і вдосконалення у себе позитивних і усунення негативних якостей у відповідності до вимог службової діяльності офіцера, та професійної самоосвіти як цілеспрямованої роботи з розширення та поглиблення своїх професійних знань, удосконалення та набуття відповідних навичок і умінь під час навчання у вищому військовому навчальному закладі.

Аналіз різних підходів до проблеми професійного самовдосконалення у вітчизняних і зарубіжних педагогів і психологів, уточнення сутності та змісту професійного самовдосконалення курсантів дозволили нам виділити критерії цього процесу: змістовно-мотиваційний (його найсуттєвіші показники: наявність знань про сутність і особливості професійного самовдосконалення; повне та реальне уявлення про стан власної професійної підготовленості; потреба у виробленні в себе позитивних та усуненні негативних властивостей, важливих для майбутньої професії); організаційно-діяльнісний (вміння організувати професійне самовиховання та самоосвіту, їх планування; наявність самокритичності в оцінці своєї поведінки, вчинків та результатів службової діяльності; активна та планомірна робота над собою у відповідності до мети професійного самовдосконалення); психотехнічний (самостійність вибору засобів, прийомів та основних напрямків професійного самовдосконалення; активність у пошуку нових способів вирішення завдань професійного самовдосконалення; здійснення самоконтролю та самозвіту за етапами професійного самовиховання та самоосвіти, коригування роботи над собою).

Під час дослідження нами з’ясовано, що професійне самовдосконалення майбутніх офіцерів може проявлятися на різних рівнях: дуже високому, високому, середньому, низькому та дуже низькому. У курсантів з дуже високим рівнем професійного самовдосконалення відповідні показники за всіма критеріями виявляються постійно, у всіх видах навчально-виховної діяльності, підтверджуються глибокими знаннями сутності психолого-педагогічних явищ. З високим рівнем – показники виявляються майже завжди, у більшості видів навчально-виховної діяльності. З середнім – ознаки показників виявляються періодично. З низьким – ознаки показників виявляються рідко. У курсантів з дуже низьким рівнем професійного самовдосконалення ознаки показників не виявляються.

На нашу думку систематичне визначення рівня професійного самовдосконалення у курсантів сприятиме активізації їхнього професійного самовиховання та самоосвіти, а також допоможе упорядкувати педагогічне керівництво цими процесами.

Як з’ясувалося під час нашої дослідницької роботи, основними суперечностями професійного самовдосконалення курсантів вищого військового навчального закладу є: розбіжності між вимогами професії до особистості фахівця і рівнем усвідомлення цих вимог з боку курсантів; між рівнем адекватності уявлень майбутніх офіцерів про професію під час навчання у вищому військовому навчальному закладі і реальним змістом та умовами їхньої професійної діяльності; між потребою майбутніх офіцерів в активізації професійного самовдосконалення і недостатністю відповідних соціально-психологічних умов для цього; між потребою в педагогічній допомозі щодо професійного самовдосконалення курсантів і недостатнім її наданням з боку командирів та викладачів вищих військових навчальних закладів.

Наявність зазначених суперечностей свідчить про необхідність підвищення ефективності професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів у процесі навчання.

У другому розділі – “Педагогічні умови професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів” – виявлено та обґрунтовано педагогічні умови професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів і представлено методику активізації професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів.

Наше дослідження показало, що на процес, а отже і на результат професійного самовдосконалення впливає низка об’єктивних і суб’єктивних чинників. До об’єктивних чинників належать соціальні та економічні умови, що характеризують структуру розвитку суспільства, держави, – їх можна визначити як макросередовищні. До другої групи об’єктивних чинників належать фактори мікрогрупи, що відображають безпосередні умови навчальної діяльності та спілкування у вищому військовому навчальному закладі та побутового контактного середовища.

Проведений нами у дисертаційному дослідженні факторний аналіз показав, що серед об’єктивних чинників найбільше значення мають педагогічний вплив, соціально-психологічний клімат у навчальних колективах і здійснення реальної професійної діяльності (залучення до виконання оперативно-службових завдань, стажування у підрозділах кордону тощо). Серед суб’єктивних чинників, що впливають на процес професійного самовдосконалення, поряд із професійною спрямованістю і мотивацією, найбільше значення мають адекватність самооцінки, адекватність уявлення про професійну діяльність, наявність професійного ідеалу, володіння прийомами і методами самовдосконалення.

Проаналізувавши чинники, що впливають на професійне самовдосконалення і труднощі, з якими курсанти стикаються в процесі навчальної практики, ми припустили, що для активізації професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів необхідно створити певні педагогічні умови. Результати аналізу наукової літератури дозволив нам визначити основні з них: формування соціально-психологічного середовища, сприятливого для професійного самовдосконалення; розвиток мотивації щодо професійного самовдосконалення та її відповідність реальним вимогам майбутньої професійної діяльності офіцера; педагогічне керівництво професійним самовдосконаленням курсантів з урахуванням їх індивідуально-психологічних особливостей.

Результати вивчення й аналізу низки наукових праць вітчизняних і зарубіжних психологів і педагогів переконливо доводять, що одним з найефективніших способів створення сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі є тренінг.

В межах вирішення завдань нашого дослідження нами розроблено програму соціально-психологічного тренінгу особистісного зростання для курсантів-першокурсників. Однією з провідних цілей тренінгу є розвиток особистості курсанта через формування інтересу до самопізнання і професійного самовдосконалення, озброєння курсантів на початку їхнього професійного шляху технікою самопізнання, самовдосконалення і самореалізації. Крім цього, метою тренінгу є згуртованість колективу. На нашу думку, використання соціально-психологічного тренінгу в навчально-виховному процесі курсантів на початку навчання дасть можливість вирішити такі завдання: оволодіння психологічними знаннями щодо типів соціальної взаємодії, особливостей поведінки в конфліктних ситуаціях, залежності стилю спілкування від особистісних особливостей тощо; набуття умінь і навичок у сфері спілкування, наприклад уміння бути учасником чи керівником дискусії, правильно побудувати ділову бесіду, встановити контакт зі співрозмовником, скоригувати стосунки в процесі бесіди; формування певних установок, необхідних для успішного спілкування.

За результатами дослідно-експериментальної роботи нами встановлено два етапи розвитку мотивації в самовихованні: 1) формування усвідомленої необхідності здійснення самовиховання; 2) перетворення ідеально сформованої потреби на безпосередній стимул діяльності із самовиховання. Цього можна досягти прямим педагогічним впливом на стан особистості через переконання, стимуляцію роботи із самопізнання, за допомогою створення відповідних умов діяльності і спілкування. Реалізації цих завдань також сприяють постійне вивчення курсантів і досвіду їхньої роботи над собою, всебічне роз’яснення висунутих до них вимог, пропаганда психолого-педагогічних знань із проблем самовиховання, досвіду роботи над собою інших людей. Водночас формування потреби в самовихованні відбувається успішніше, якщо одночасно розвиваються й інші духовні потреби особистості.

З метою поліпшення професійного самовдосконалення курсантів нами було розроблено спеціальну методику, яка являє собою сукупність технологій, підпорядкованих єдиній меті – активізації професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів протягом навчання у вищому військовому навчальному закладі: технології організаційно-педагогічного впливу на курсантів з урахуванням курсу навчання і показників професійного самовдосконалення; технології цілеспрямованого удосконалення педагогічної майстерності професорсько-викладацького складу вищих військових навчальних закладів; технології комплексного методичного забезпечення процесу реалізації накресленої програми а також технології використання зворотного зв’язку.

Як з’ясувалося під час нашого дослідження, розроблена методика дає можливість підвищити ефективність педагогічного впливу на професійне самовдосконалення курсантів і активізувати його. У методиці враховані основні функції, що виконуються учасниками експерименту: професорсько-викладацьким складом, командирами навчальних підрозділів, керівниками різних відділів і служб, методичних кабінетів, органами самоуправління майбутніх офіцерів.

Основною умовою реалізації методики активізації професійного самовдосконалення курсантів є наявність високого рівня професіоналізму і педагогічної майстерності професорсько-викладацького складу , зокрема у володінні новими педагогічними технологіями.

Результати вивчення стану роботи курсантів над собою у напрямку підготовки до службової діяльності засвідчує, що оптимально організований навчально-виховний процес вищого військового навчального закладу повинен включати спеціальне педагогічне керівництво професійним самовдосконаленням майбутніх офіцерів. Психолого-педагогічна сутність керівництва самовдосконаленням полягає в тому, що в системі навчальних, виховних, організаційних заходів створюються та функціонують зв’язки і відносини, які дозволяють ефективно впливати на свідомість і поведінку курсантів, характер їхньої роботи над собою. Ці зв’язки забезпечують можливість узгодити педагогічні зусилля суб’єктів керівництва за цілями, часом, змістом, основними напрямками.

Керівництво самовдосконаленням майбутніх офіцерів покликане забезпечити, по-перше, потребу в самовихованні і його суспільно цінну мотивацію; по-друге, включення кожного курсанта в процес активної роботи над собою; по-третє, активізацію і підвищення рівня самовиховання тих, хто над собою працює; по-четверте, створення необхідних умов, що стимулюють процес самовиховання.

В активізації професійного самовдосконалення курсантів велику роль відіграє вивчення курсу психології та педагогіки. Результати аналізу наукових праць з проблеми, що нами досліджується, і практики роботи гуманітарних кафедр вищих військових навчальних закладів свідчать, що активізація професійного самовдосконалення під час вивчення курсу не знайшла ще належного відображення. Результати дослідження в цілому і формуючого експерименту зокрема дозволили зробити висновок про доцільність впровадження нової програми з цієї дисципліни. У сполученні з дисциплінами суспільного і юридичного циклів вивчення психології є важливою складовою якісної професійної підготовки офіцера.

У третьому розділі – “Організація та проведення педагогічного експерименту” – представлено етапи педагогічного експерименту, методика експериментальної роботи, а також проаналізовано результати формуючого експерименту.

Теоретико-методологічний аналіз проблеми організації професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів, виявлення основних чинників, суперечностей та умов, що сприяють підвищенню його рівня, дозволили визначити методику дослідно-експериментальної роботи.

Метою експериментальної роботи стала перевірка основних педагогічних умов і, зокрема, ефективності методики активізації професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів.

Експериментальну роботу за кількісно-якісним складом учасників було організовано згідно з нормативними вимогами до подібних досліджень. В експерименті брали участь 46 офіцерів і 396 курсантів Національної академії Прикордонних військ України. Дослідження проведено в реальних умовах навчально-виховного навчального закладу. Для його здійснення було сформовано експериментальну та контрольну групи (по 6 навчальних груп в кожній).

На констатуючому етапі експериментального дослідження було з’ясовано дію різних соціально-психологічних чинників на організацію професійного самовдосконалення курсантів, ступінь сформованості мотиваційної сфери майбутніх офіцерів щодо зазначеного процесу та її вплив на рівень їхньої військово-професійної спрямованості з метою створення необхідних педагогічних умов і вироблення механізму застосування методики активізації професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів.

У межах дослідної роботи з перевірки ефективності авторської методики активізації професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів проведено формуючий експеримент, під час якого нами з’ясовано, що: спеціальні групові заходи створюють сприятливі умови для вивчення механізму та динаміки зростання вмінь і навичок у сфері професійного самовдосконалення курсантів; методику активізації професійного самовдосконалення курсантів Національної академії Державної прикордонної служби у повному обсязі можна екстраполювати на зміст й організацію підготовки майбутніх офіцерів у вищих військових навчальних закладах інших силових структур України.

Під час констатуючого експерименту другого порядку, який було проведено наприкінці формуючого, ми спостерігали суттєві позитивні зміни в експериментальних групах (курсантів з високим рівнем професійного самовдосконалення в них стало значно більше, ніж в контрольних).

Результати формуючого експерименту як основного методу дослідження постійно аналізувалися, порівнювалися і доповнювались іншими методами. Серед них ми найчастіше використовували метод спостереження, який дозволяв цілеспрямовано, систематично фіксувати прояви професійного самовдосконалення курсантів, зміни його рівня завдяки застосуванню методики активізації професійного самовдосконалення в цілому та соціально-психологічного тренінгу особистісного зростання зокрема.

У результаті експериментального дослідження нам вдалося з’ясувати, що в період навчання на різних курсах курсанти експериментальної та контрольної груп мали певні труднощі, які негативно впливали на активізацію їхнього професійного самовдосконалення. Вивчення дисципліни “Педагогіка та психологія”, практичні заняття з написання психологічних характеристик, складання планів особистісного та професійного зростання багато в чому допомогли подолати ці труднощі.

Виявлення й аналіз динаміки труднощів, яких зазнали курсанти в процесі професійного самовдосконалення у вищих військових навчальних закладах, дозволили нам перейти безпосередньо до аналізу динаміки цього процесу. Вивчення динаміки професійного самовдосконалення курсантів експериментальної та контрольної груп здійснено з використанням виділених критеріїв і показників цього процесу (табл. 1).

Аналіз результатів на початку експерименту свідчить, що рівні професійного самовдосконалення курсантів в експериментальній і контрольній групах приблизно однакові. На цьому етапі також було проаналізовано навчальні програми, тематичні плани навчальних дисциплін, заходи, передбачені планом виховної роботи з курсантами, що значно впливають на їх професійне самовдосконалення.

У процесі реалізації заходів згідно з розробленою в дисертації методикою в експериментальних групах було суттєво активізовано професійне самовдосконалення курсантів завдяки прямому й опосередкованому педагогічним впливам.

Таблиця 1

Підсумкові результати визначення рівнів професійного самовдосконалення курсантів наприкінці експерименту (у %)

Рівень | Експериментальні

групи (Е) | Контрольні

групи (К) | Різниця отриманих даних (Е – К)

Дуже високий | 13,6 | 9,3 | +4,3

Високий | 28,8 | 19,5 | +9,3

Середній | 48,9 | 34,2 | +14,7

Низький | 8,2 | 30,4– | 22,2

Дуже низький | 0,5 | 6,6– | 6,1

Проміжний контроль показав, що в експериментальних групах у курсантів підвищилися показники за всіма компонентами професійного самовдосконалення. 95,4% курсантів зазначили, що відчули на собі позитивну дію формуючих впливів. Однак аналіз проміжного контролю показав слабкі місця і невикористані можливості в організації навчально-виховного процесу з позицій активізації професійного самовдосконалення, зокрема неуважність до цієї проблеми з боку командування факультетів, деяке згасання мотивації в окремої частини курсантів тощо. З урахуванням цих явищ було скориговані подальші дії в процесі експерименту.

Визначення динаміки розвитку професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів нами здійснено через аналіз і порівняння початкового і наступних вимірювань рівня професійного самовдосконалення курсантів експериментальної та контрольної груп.

Аналіз отриманих результатів показав, що у курсантів експериментальних груп істотні зміни відбулися за всіма компонентами і критеріями професійного самовдосконалення. Так, наприкінці навчання у вищому військовому навчальному закладі дуже високого, високого та середнього рівня професійного самовдосконалення досягли 91,3% курсантів експериментальної групи (63% – у контрольній групі). Дуже високого, високого і середнього рівня успішності в навчанні та професійній підготовленості досягли 93,5% курсантів експериментальної групи (87,3% – у контрольній групі).

Отримані показники професійного самовдосконалення не можна віднести тільки на рахунок експериментальних заходів. Вони є наслідком усього навчально-виховного процесу у вищому військовому навчальному закладі. Проведений у процесі дослідження експеримент виявився додатковим значущим чинником, що сприяє підвищенню ефективності професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів.

Аналіз та інтерпретація результатів експериментального дослідження створили умови для розробки методичних рекомендацій викладачам академії та командирам навчальних підрозділів щодо активізації професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів. Зміст рекомендацій викладено у дисертації.

висновки

1.

2.

Основними показниками змістовно-мотиваційного критерію є: наявність знань про сутність і особливості професійного самовдосконалення; повне та реальне уявлення про стан власної професійної підготовленості; потреба у виробленні в себе позитивних та усуненні негативних властивостей, важливих для майбутньої професії.

Основними показниками організаційно-діяльнісного критерію є: вміння організувати професійне самовиховання та самоосвіту, їх планування; самокритичність в оцінці своєї поведінки, вчинків та результатів службової діяльності; активна та планомірна робота над собою у відповідності до мети професійного самовдосконалення.

Основними показниками психотехнічного критерію є: самостійність вибору засобів, прийомів та основних напрямків професійного самовдосконалення; активність у пошуку нових способів вирішення завдань професійного самовдосконалення; здійснення самоконтролю і самозвіту за етапами професійного самовиховання та самоосвіти, коригування роботи над собою.

Нами з’ясовано, що професійне самовдосконалення майбутніх офіцерів може проявлятися на різних рівнях: дуже високому, високому, середньому, низькому та дуже низькому.

Ефективність професійного самовдосконалення курсантів значною мірою визначається професійною спрямованістю; адекватністю їхнього професійного ідеалу реальній практиці; сформованістю потреби у самовдосконаленні; адекватною самооцінкою і володінням технікою самовдосконалення. Усі ці елементи є предметом педагогічного впливу.

3. Основними педагогічними умовами професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів є:

розвиток мотивації професійного самовдосконалення курсантів у відповідності до реальних вимог майбутньої професійної діяльності;

створення у навчально-виховному процесі соціально-психологічного середовища, яке буде сприяти підвищенню інтересу і посиленню позитивної мотивації щодо професійного самовдосконалення курсантів (посилення зв’язку теорії з практикою; урахування індивідуально-психологічних особливостей курсантів під час їхньої професійної підготовки, закономірностей і особливостей цього процесу, а також труднощів, яких зазнали майбутні офіцери на різних курсах навчання);

систематичне та оптимальне педагогічне керівництво професійним самовдосконаленням, надання курсантам відповідної допомоги; своєчасне коригування процесу самовдосконалення; зростання психолого-педагогічної майстерності професорсько-викладацького складу.

4. Впровадження в освітній процес вищого військового навчального закладу розробленої автором методики активізації професійного самовдосконалення дозволяє підвищити ефективність цього процесу в період навчання курсантів. Методика являє собою сукупність технологій, що активізують професійне самовдосконалення майбутніх офіцерів протягом навчання у вищому військовому навчальному закладі: технологія організаційно-педагогічного впливу на курсантів з урахуванням курсу навчання і показників професійного самовдосконалення; технологія цілеспрямованого удосконалення педагогічної майстерності професорсько-викладацького складу вищих військових навчальних закладів; технологія комплексного методичного забезпечення процесу реалізації накресленої програми; технологія використання зворотного зв’язку.

Головними напрямками педагогічного впливу на професійне самовдосконалення курсантів є: цілеспрямоване формування їхньої професійної спрямованості; впровадження активних методів навчання і, зокрема, тренінгів особистісного самовдосконалення і колективоутворення; використання можливостей курсу психології і педагогіки для самопізнання, самооцінки і самовдосконалення.

5. Результати дослідно-експериментальної роботи підтвердили висунуту гіпотезу, дали можливість розробити методичні рекомендації викладачам академії і командирам навчальних підрозділів щодо активізації професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів і можуть сприяти подальшій розробці проблеми за такими напрямками: вивчення ефективності педагогічної діяльності з керівництва самовдосконаленням; вивчення впливу професійного самовдосконалення на професійну адаптацію; педагогічні основи навчання курсантів психорегуляції тощо.

список опублікованих праць за темою дисертації

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

АНОТАЦІЇ

Діденко О. В. Педагогічні умови професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – “Теорія і методика професійної освіти”. – Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького, м. Хмельницький, 2003.

Дисертацію присвячено дослідженню питань професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів. Проведений психолого-педагогічний аналіз проблеми, уточнено сутність та структуру професійного самовдосконалення, визначено його критерії, показники та рівні.

Виявлено та науково обґрунтовано педагогічні умови професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів. Автором розроблено, обґрунтовано та експериментально перевірено методику активізації професійного самовдосконалення курсантів. Розроблено методичні рекомендації щодо активізації професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів для викладачів вищих військових навчальних закладів і командирів навчальних підрозділів. Отримані в дослідженні результати можуть бути використані з метою вдосконалення фахової підготовки майбутніх офіцерів, формування у них потреби у професійному самовдосконаленню.

Ключові слова: активізація, професійне самовдосконалення, педагогічні умови, критерії, показники та рівні професійного самовдосконалення, майбутні офіцери.

Диденко О. В. Педагогические условия профессионального самоусовершенствования будущих офицеров. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – “Теория и методика профессионального образования”. – Национальная академия Государственной пограничной службы им. Богдана Хмельницкого, г. Хмельницкий, 2003.

В диссертационной работе раскрыты сущность и роль профессионального самоусовершенствования будущих офицеров. Проведён психолого-педагогический анализ проблемы, обоснованы основные педагогические условия активизации профессионального самоусовершенствования будущих офицеров.

На основании анализа научных источников определены основные структурные компоненты профессионального самоусовершенствования будущих офицеров: сочетание взаимосвязанных и взаимозависимых процессов – профессионального самовоспитания (воспитание в себе качеств организатора служебной деятельности) и профессионального самообразования.

Обоснованы критерии профессионального самоусовершенствования будущих офицеров: содержательно-мотивационный, организационно-деятельностный, психотехнический. Определены основные показатели профессионального самоусовершенствования будущих офицеров. Установлено, что профессиональное самоусовершенствование будущих офицеров может проявляться на разных уровнях: очень низком, низком, среднем, высоком, очень высоком.

Определены основные противоречия профессионального самоусовершенствования будущих офицеров: между требованиями профессии к личности и уровнем понимания этих требований курсантами; между уровнем адекватности представлений о профессии во время обучения в высшем военном учебном заведении и реальным содержанием и условиями профессиональной деятельности; между потребностью в активизации профессионального самоусовершенствования и недостатком соответствующих социально-психологических условий для этого; между потребностью в педагогической помощи для профессионального самоусовершенствования курсантов и недостатком её со стороны преподавателей и офицеров.

Установлено, что на процесс и на результат профессионального самоусовершенствования влияют объективные и субъективные факторы. Их знание позволяет влиять на профессиональное самоусовершенствование будущих офицеров.

Выявлены и научно обоснованы педагогические условия профессионального самоусовершенствования будущих офицеров: развитие мотивации курсантов относительно профессионального самоусовершенствования и её соответствие реальным требованиям будущей профессиональной деятельности офицера; формирование социально-психологической среды, благоприятной для профессионального самоусовершенствования; педагогическое руководство профессиональным самоусовершенствованием курсантов с учётом их индивидуально-психологических особенностей.

Разработана программа социально-психологического тренинга личностного роста для курсантов-первокурсников.

Обоснованная и экспериментально апробированная авторская методика активизации профессионального самоусовершенствования будущих офицеров позволяет повысить эффективность этого процесса в период обучения курсантов.

Разработаны методические рекомендации по активизации профессионального самоусовершенствования будущих офицеров для преподавателей высших военных учебных заведений и командиров учебных подразделений.

Основные результаты исследования использованы в учебно-воспитательном процессе Национальной академии Государственной пограничной службы Украины.

Ключевые слова: активизация, профессиональное самоусовершенствование, педагогические условия, критерии, показатели и уровни профессионального самоусовершенствования, будущие офицеры.

Didenko O. V. Pedagogical Conditions of Future Officers Professional Self-improvement. – Manuscript.

Thesis is for obtaining a scientific degree of a candidate of pedagogical sciences on speciality 13.00.04 – “Theory and Methodology of Professional Education”. – National Academy of Border Guard Service of Ukraine named after Bohdan Khmelnytskyi, Khmelnytskyi, 2003.

Dissertation is devoted to the research of future officer’s professional self-improvement problem. Psychologo-pedagogical analysis of the problem was conducted, the essence and structure of future officer’s professional self-improvement was specified, indexes and levels of the mentioned process were defined.

Pedagogical conditions of future officer’s professional self-improvement were found out and stipulated. The author worked out a methodology of future officer’s professional self-improvement activization. The obtained results can be implemented for the goal of future officer’s professional training improvement and for the formation of a need in the professional self-improvement.

Key words: activization, professional self-improvement, pedagogical conditions, criteria, indexes and levels of professional self-improvement, future officers.