ar
НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
ДОВБНЯ СВІТЛАНА БОРИСІВНА
УДК 338. 242: 658
МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ І СТРАТЕГІЧНІ АЛЬТЕРНАТИВИ
РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ
В ПРОЦЕСІ РЕФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Спеціальність 08.06.01 –економіка, організація і управління підприємствами
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук
Дніпропетровськ – 2003
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національній металургійній академії України
Міністерства освіти і науки України
Науковий консультант: доктор економічних наук, професор
Бень Тарас Григорович,
Національна металургійна академія України (м. Дніпропетровськ),
завідувач кафедри економіки промисловості
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України,
Амоша Олександр Іванович,
директор Інституту економіки промисловості НАН України
(м. Донецьк)
доктор економічних наук, професор,
Петрович Йосиф Михайлович,
Державний університет “Львівська політехніка”, завідувач кафедри економіки підприємства та менеджменту
доктор економічних наук, професор
Галушко Ольга Сергіївна
Національний гірничий університет України (м. Дніпропетровськ), завідувачка кафедри економічного аналізу і фінансів
Провідна установа: Сумський державний університет Міністерства освіти і науки
України, кафедра економіки, м. Суми
Захист відбудеться 02.04.2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.084.04 у Національній металургійній академії України за адресою:
49600, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 4.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної металургійної академії України за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 4.
Автореферат розісланий 28.02.2003 р.
Вчений секретар спеціалізованої
вченої ради Ігнашкіна Т. Б.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Успішне функціонування підприємств у ринкових умовах господарювання в значній мірі визначається можливістю їхньої швидкої адаптації до змін зовнішнього середовища, а також рівнем конкурентоспроможності самого підприємства і його продукції. Безупинне удосконалення методів управління та організаційних структур, диверсифікація діяльності, підвищення конкурентоспроможності продукції і якості обслуговування клієнтів є основними умовами ефективного функціонування підприємств у ринковому середовищі, що обумовлюють необхідність їхньої реструктуризації.
Низькоефективна, а іноді і нерентабельна діяльність підприємств (з 1992 по 1999 рік рентабельність у промисловості знизилася у 3,3 рази - з 30,3% до 9,1%, а частка збиткових підприємств досягла 56%), криза платежів і наявність значних сум невиконаних зобов'язань, стрімке зростання числа збанкрутілих підприємств (з 1992 по 1999 рік кількість підприємств, щодо яких була порушена справа про банкрутство, збільшилася в 600 разів і досягла 12,5 тис.) - це тільки незначна частина факторів, що свідчать на користь необхідності реструктуризації вітчизняних підприємств чи здійснення антикризового менеджменту.
Актуальність теми. Основними причинами низької ефективності діяльності багатьох вітчизняних підприємств і банкрутства ряду з них є невідповідність методів управління, організаційних структур, технології виробництва і техніки, обсягів і якості виробленої продукції, способів конкуренції на ринках сучасним вимогам. На закордонних підприємствах реструктуризація розглядається як необхідний процес, що забезпечує підвищення їхньої конкурентоспроможності, ефективності функціонування, зростання ринкової вартості й інвестиційної привабливості. У зв'язку з цим закордонні автори, як правило, не виділяють реструктуризацію як самостійний науковий напрямок і розглядають окремі її аспекти в спеціалізованих наукових працях, присвячених: стратегічному управлінню і удосконалюванню підходів до планування (Акофф Р., Ансофф І., Дойль П., Томпсон А., Стрікленд А., Хорват П., Портер М.), маркетингу (Дей Д., Котлер Ф.), фінансовому менеджменту й управлінському обліку (Бернстайн Л., Брігхем Ю., Гапенскі Л., Ван дер Віл Р., Ван Хорн Дж.К., Джай К. Шім., Джой Г. Сігел, Друрі К., Скоун Т., Уотшем Дж. Террі, Паррамоу Кейт, Хан Д.), управлінню персоналом (Грейсон Дж., О'делла К., Мескон М.Х., Альберт М., Хедуорі Ф., Уотермен Р.) та іншим важливим складовим елементам реструктуризації підприємств.
Незважаючи на наукову обґрунтованість і глибоку проробку багатьох питань у працях перерахованих авторів, використання їх у вітчизняних умовах неможливо без істотної адаптації. У зв'язку з цим в Україні, Росії та інших країнах СНД з'явилася досить велика кількість наукових монографій і публікацій у періодичній пресі, присвячених проблемам реструктуризації підприємств пострадянського простору і адаптації їх до нових умов господарювання. Найбільш значний внесок у рішення цієї проблеми належить Амоші О.І., Андрєєвій Т., Багровій І.В., Беню Т.Г., Білик М., Бланку І.О., Бляхману Л.С., Бику І., Володимировій І.Г., Галушко О.С., Голобкову С., Градову О.П., Єфремову В. С., Іванову Г.П., Кизиму М.О., Ковальчуку К. Ф., Кіндрат'єву В.В., Короткову Е.М., Кошкіну В.І., Круглову М.І., Крижановському В.Г., Ларіонову В.К., Мазуру І.І., Маслову С., Панченко Є.Г., Петровичу Й. М., Поддерьогіну А.М., Путягіну Ю.О., Пушкарю О. І., Савчуку В.П., Уткіну В., Шапіро В.Д. Внесок цих учених дозволив вирішити ряд важливих задач, пов'язаних з удосконаленням діяльності підприємств у ринкових умовах господарювання, сприяв проведенню успішної реструктуризації на окремих підприємствах. Але складність і новизна проблеми обумовила нерозв'язаність ряду питань і відсутність до теперішнього часу єдиної методології реструктуризації підприємств. До таких питань відносяться: відсутність єдиного розуміння сутності реструктуризації і санації, а також повної класифікації їхніх видів і методів проведення; недосконалість методик фінансово-економічного аналізу підприємств, а також прогнозування кризових ситуацій і банкрутства; відсутність методології планування, що базується на сучасних підходах у ринкових умовах господарювання; наявність теоретичних і практичних проблем, пов'язаних з удосконаленням фінансового менеджменту, в тому числі з впровадженням бюджетування; слабка методична забезпеченість розвитку організаційних структур управління підприємствами і їхньої актуалізації у разі зміни умов зовнішнього і внутрішнього середовища; відсутність розробок по організації раціонального управління процесом реструктуризації. Мало вивченими і проробленими є також проблеми антикризового менеджменту.
Зі сказаного випливає, що створення методології реструктуризації підприємств, яка пристосована до сучасних умов господарювання, і методичних рекомендацій з її використання в практичній діяльності вимагає нових наукових досліджень і рішень, що забезпечать адаптацію підприємств до змін ринкового середовища і підвищення їхньої конкурентоспроможності як на вітчизняному, так і на закордонних ринках. У зв'язку з цим наукове дослідження, спрямоване на створення методології і комплексу методик реструктуризації промислових підприємств, є актуальним для розвитку економічної науки і практики функціонування вітчизняних суб'єктів господарювання.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до “Національної програми розвитку гірничо-металургійного комплексу України до 2010 року”, її результати були використані при підготовці розділу “Трубне виробництво” (номер державної реєстрації 0199U002274), та плану науково-дослідницьких робіт кафедри економіки промисловості Національної металургійної академії України. Отримані результати і положення дисертації використані при виконанні науково-дослідницьких робіт “Дослідження причин і факторів кризового положення підприємств і розробка методів антикризового менеджменту” (номер державної реєстрації 0102U000367), у якій автор є науковим керівником, “Дослідження й обґрунтування економічних умов функціонування підприємств для реалізації концепції розвитку чорної металургії України” (Г40301006) і “Обґрунтування механізму і формування організаційно-економічних умов ефективного використання оборотних коштів підприємств чорної металургії” (Г403G10009).
Мета і задачі дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є розробка методологічних основ і створення комплексного методичного забезпечення реструктуризації вітчизняних підприємств із метою прискорення їхньої адаптації до ринкових умов господарювання, підвищення рівня конкурентоспроможності і ефективності функціонування.
Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення наступних наукових задач:
систематизувати фактори, що обумовлюють виникнення криз, розробити класифікацію їхніх видів, а також визначити основні стадії розвитку кризи;
розробити методологічні основи реструктуризації і санації підприємств, включаючи визначення економічної сутності і цілей цих процесів, класифікацію видів і методів, формулювання основних етапів проведення реструктуризації і санації;
обґрунтувати концептуальний підхід до удосконалення механізму банкрутства з метою підвищення його ефективності і забезпечення пріоритетності фінансового оздоровлення проблемних підприємств над їхньою ліквідацією;
дослідити особливості і методи проведення різних видів аналізу, розробити їхню класифікацію. Виконати аналіз вітчизняних і закордонних методик оцінки фінансово-економічного стану підприємств і удосконалити їх;
розробити методологію планування, адаптовану до сучасних умов господарювання, і запропонувати методику організації планової діяльності на основі інтерактивного підходу;
обґрунтувати принципи і етапи формування, а також напрямки удосконалення організаційних структур управління вітчизняними підприємствами;
розробити концептуальний підхід і методичне забезпечення формування системи внутріфірмового антикризового менеджменту;
розробити методологію і методичне забезпечення управління процесом реструктуризації;
удосконалити теорію управління персоналом, включаючи обґрунтування задач і раціональної структури комплексної системи управління персоналом, розробку дійових підходів до оплати праці стосовно різних особливостей функціонування підприємств, розвиток методології атестації персоналу, розробку методики оцінки ефективності управління персоналом.
Об'єктом дослідження є виробничо-господарська діяльність промислових підприємств України.
Предмет дослідження – процеси реструктуризації промислових підприємств із метою адаптації їхньої діяльності до ринкових умов господарювання.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження є система загальнонаукових і спеціальних методів, сучасна економічна теорія, теорія менеджменту, зокрема теорія стратегічного планування. У процесі дослідження були використані методи аналізу і синтезу, абстрактно-логічного і системного підходу, формалізації, фінансово-економічного аналізу, економіко-математичного моделювання, математичної і економічної статистики, прогнозування.
Наукова новизна отриманих результатів. Наукові результати, які отримані в процесі дослідження і виносяться на захист, полягають у створенні методологічних основ реструктуризації, санації і внутріфірмового антикризового менеджменту, розробці комплексу методик, що забезпечують ефективність і дієвість процесів реструктуризації й антикризового менеджменту, а також обґрунтуванні прикладних рекомендацій з удосконалення цих процесів. Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному:
одержала подальший розвиток теорія криз: систематизовані основні зовнішні і внутрішні фактори розвитку криз у вітчизняних умовах господарювання, розширена класифікація видів криз, обґрунтовані стадії розвитку криз, визначені процедури антикризового менеджменту;
розроблено методологію реструктуризації підприємств, у рамках якої обґрунтована її економічна сутність і сформульовані цілі проведення; розроблена повна класифікація видів і методів реструктуризації; на підставі аналізу розвитку економічних процесів і суб'єктів господарювання обґрунтовані найбільш доцільні види і методи реструктуризації в сучасних умовах і в перспективі; обґрунтовано концептуальний підхід до оцінки економічної доцільності укрупнення підприємств і їхньої організаційної сумісності; визначена раціональна послідовність процедури реструктуризації і сформульовані етапи її проведення. Запропонована методологія створює теоретичну основу ефективного проведення реструктуризації і забезпечує єдність у розумінні і використанні основних категорій;
удосконалено методологію і категорійний апарат санації, як процедури антикризового менеджменту, виконана класифікація її видів і методів, запропоновано раціональну структуру формування бізнес-плану санації і дані методичні рекомендації з розробки окремих його розділів;
обґрунтовано концептуальний підхід до удосконалення механізму банкрутства з метою підвищення його ефективності і забезпечення пріоритетності фінансового оздоровлення проблемних підприємств над їхньою ліквідацією. Він складається із визначення макроекономічної цілі банкрутства, формулювання принципів, обґрунтування функцій і передумов раціонального здійснення цієї процедури;
на підставі систематизації різних аналітичних підходів удосконалена класифікація видів аналізу, по кожному з яких визначені цілі його проведення і відмінні риси. Запропоновано методики експрес-аналізу і поглибленої оцінки фінансово-економічного стану підприємств, що відрізняються від існуючих складом показників, методами їхнього розрахунку, а також урахуванням рівня ліквідності активів. Використання цих методик забезпечує підвищення об'єктивності оцінки фінансово-економічного стану підприємства в умовах, коли балансова вартість активів не відповідає їхній ринковій вартості. Розроблено класифікатор станів підприємств у залежності від величини показників експрес-аналізу і їхньої динаміки, а також сформульовані рекомендації по доцільним управлінським рішенням у залежності від стану підприємства;
розроблено нову методику інтегральної оцінки фінансового стану підприємства, що дозволяє оцінювати фактичний стан підприємства, виявляти проблеми, що мають місце, прогнозувати можливість криз і банкрутства, зіставляти різні суб'єкти господарювання;
вперше обґрунтовано методичний підхід до двомірної оцінки фінансово-економічного стану підприємств, що базується на сполученні інтегрального показника фінансової стійкості підприємства і відносного рівня його рентабельності. Розроблено класифікацію підприємств у залежності від результатів цієї оцінки;
одержала подальший розвиток теорія стратегічного планування стосовно до сучасних умов функціонування вітчизняних підприємств, відмінною рисою якої є використання інтерактивного підходу. Обґрунтовано правила формування місії, генеральної цілі, системи цілей, конкурентних стратегій, комплексних цільових програм, а також вимоги до їхньої якості. Вперше обґрунтована структура стратегічного плану підприємства;
удосконалено теорію бізнес-планування, у тому числі: запропонована класифікація різних видів бізнес-планів; обґрунтована раціональна структура кожного з видів бізнес-планів і визначений зміст їхніх розділів;
запропоновано систему оригінальних оптимізаційних моделей, що рекомендуються до використання на етапах стратегічного, тактичного і оперативного планування. Ці моделі забезпечують взаємозв'язок при формуванні різних планів за рахунок погодженості критеріїв оптимізації і обмежень. Уперше розроблена методика організації планової діяльності на підприємстві, яка заснована на інтерактивному підході. Вона забезпечує широке залучення до процесу планування керівників усіх ланок управління, взаємозв’язок і своєчасність виконання окремих видів планових робіт при чіткій їх регламентації;
уперше розроблено концептуальний підхід і методичне забезпечення формування системи антикризового менеджменту на підприємстві. Ці розробки відрізняються комплексністю рішення проблеми, починаючи від визначення сутності і цілей внутріфірмового антикризового менеджменту, складу його елементів, системи функцій і підфункцій, і, закінчуючи, обґрунтуванням доцільності створення групи антикризового менеджменту, її раціональної структури і повноважень;
удосконалено визначення принципів і етапів формування організаційних структур управління. Запропоновано підхід до управління процесом реструктуризації, що забезпечує підвищення її ефективності, в тому числі за рахунок раціональної організації і функціонування груп реструктуризації;
подальший розвиток одержала теорія управління персоналом. Запропоновано удосконалений підхід до формування комплексної системи управління персоналом і встановлення взаємозв'язків між її елементами. Розроблено алгоритм формування і розподілу фонду оплати праці в залежності від результатів роботи підприємства, підрозділів і окремих працівників; запропонована методика оплати праці персоналу при реструктуризації підприємства; уперше деталізовані підходи до мотивації праці і обґрунтовані доцільні види винагород у залежності від стадії життєвого циклу підприємства. Розроблено нову систему оцінки ефективності управління персоналом, яка передбачає встановлення рівня організації процесу управління і його результатів. Запропоновані методики відрізняються цільовою орієнтацією на кінцеві результати діяльності конкретного підприємства, з урахуванням його особливостей, що сприяє підвищенню ефективності функціонування всієї системи.
Практичне значення отриманих результатів. У процесі дослідження створені комплексна методологічна основа і практичний інструментарій проведення реструктуризації промислових підприємств із метою успішної адаптації їх до динамічних умов зовнішнього середовища, підвищення конкурентоспроможності і ефективності їхньої діяльності.
Розроблені методики сприяють обґрунтованому вибору виду і методів реструктуризації чи санації в залежності від особливостей і фінансового стану підприємства. Вони забезпечують: проведення об'єктивного аналізу фінансово-економічного стану підприємства і своєчасне прогнозування виникнення і глибини кризових ситуацій; створення на підприємстві адаптованої до нових умов господарювання системи планування, заснованої на інтерактивному підході; вибір і формування адекватних організаційних структур управління підприємствами; своєчасне і раціональне впровадження системи внутріфірмового антикризового менеджменту; створення комплексної системи управління персоналом і оцінку її ефективності.
Запропоновані теоретичні підходи і методики були використані при реструктуризації і удосконаленні менеджменту на ряді великих промислових підприємств України: АТВТ “Концерн “Весна” (акт № 158/К від 12.07.2000 і акт № 1697 від 27.09.2001), ВАТ “Нікопольський завод феросплавів” (довідка № 1212 від 14.09.2001), ВАТ “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” (довідка № 834 від 17. 10. 2001), ВАТ “Суха балка” (довідка № 1356/Д від 19.11.2001), ВАТ “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат” (довідка № 655 від 12.12.2001). Теоретичні і методичні розробки були використані також Державним науково-дослідним і конструкторсько-технологічним інститутом трубної промисловості при економічному обґрунтуванні структурної перебудови трубних підприємств (акт № Д/382 від 07.03.2001). Результати дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Національної металургійної академії України при вивченні дисциплін “Фінанси”, “Реструктуризація і санація підприємств”, “Бізнес-планування”, “Економіка підприємства” (акт від 30.09.02).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є одноосібним науковим дослідженням. Основні ідеї, запропонована методологія і виконані методичні розробки належать особисто автору і відбивають його погляд на методи проведення реструктуризації і санації, особливості раціональної процедури банкрутства, удосконалення фінансово-економічного аналізу, планування діяльності підприємства і управління його персоналом, а також створення і функціонування систем антикризового менеджменту. Особистий внесок автора в кожній публікації із співавторами зазначено у списку опублікованих робіт.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися і одержали позитивну оцінку на наступних конференціях: Науково-методичній конференції “Економіка, управління і інформатика” (Дніпропетровськ, 1995 р.), Міжвузівській науково-практичній конференції “Становлення української економіки” (м. Дніпропетровськ, 1996 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку України в умовах ринкової трансформації” (м. Дніпропетровськ, 1999 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні” (м. Дніпродзержинськ, 2000 р.), VI Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія управління організацією: стан та перспективи” (Київ-Трускавець, 2000 р.), Міжвузівській науково-практичній конференції “Проблеми активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах” (м. Дніпропетровськ, 2000 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми планування промислового виробництва в умовах ринкової економіки” (м. Алушта, 2000 р.), VII Міжнародній науково-практичній конференції “Управління підприємством: діагностика, стратегія, ефективність” (Київ-Дніпропетровськ, 2000 р.), 2-ій Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку України в умовах ринкової трансформації” (м. Дніпропетровськ, 2001 р.), Четвертій Міжнародній конференції “Наука і освіта” (м. Дніпропетровськ, 2001 р.), Другій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону” (Дніпропетровськ, 2001 р.), Третій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону” (Дніпропетровськ, 2002 р.).
Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в 45 роботах, з яких одна - особиста монографія автора, дві монографії в співавторстві, один навчальний посібник, 28 статей у професійних виданнях, затверджених ВАК України (з них 12 – без співавторів), 13 доповідей на науково-практичних конференціях. Загальний обсяг друкованих праць складає 58,25 умовних друкованих аркушів, з яких 35,65 умовних друкованих аркушів належать автору.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, п'яти розділів (“Методологічні основи реструктуризації підприємств”, “Методичні основи аналізу фінансово-економічного стану підприємств”, “Планування діяльності підприємств у ринкових умовах”, “Адаптація організаційних структур управління підприємствами до умов зовнішнього середовища”, “Розробка комплексної системи управління персоналом”), висновків, списку літературних джерел і додатків. Повний обсяг роботи складає 540 сторінок комп'ютерного тексту, у тому числі: 64 малюнка на 48,5 сторінках, 59 таблиць на 78,5 сторінках, список використаних джерел з 222 найменувань на 20 сторінках, 19 додатків на 80 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У першому розділі “Методологічні основи реструктуризації підприємств” розроблено теоретичне підґрунтя реструктуризації та санації вітчизняних підприємств у сучасних умовах господарювання. Оскільки реструктуризацію, а тим більше санацію доцільно впроваджувати на підприємствах, які знаходяться в кризовому стані, велику увагу приділено розвитку теорії криз та антикризового управління. Антикризове управління, з нашої точки зору, являє собою сукупність методів управління, а також специфічних заходів, спрямованих на забезпечення безкризового функціонування та розвитку підприємства, своєчасну діагностику кризових ситуацій, попередження, пом’якшення та подолання криз.
На базі дослідження причин виникнення криз на підприємствах розроблена класифікація їх видів за наступними класифікаційними ознаками: закономірність виникнення, сила дії, тривалість, фактори ініціації, джерела породження криз, можливості їх подолання, причини та зовнішнє проявлення криз. Дослідження розвитку криз дозволило виділити фази їх протікання (зниження фінансової стійкості, тимчасова неплатоспроможність, стійка неплатоспроможність, економічна неспроможність, безповоротна неспроможність) і охарактеризувати їх сутність та особливості зовнішнього проявлення. Визначені основні процедури антикризового управління, до складу яких відносяться: реструктуризація, санація, банкрутство та запровадження внутрішньофірмової системи антикризового менеджменту.
При розробці методології реструктуризації і санації велику увагу було приділено визначенню їхньої економічної сутності, можливих форм і методів проведення. Реструктуризація визначена нами як засіб забезпечення успішного функціонування підприємства в ринкових умовах, що безперервно змінюються, згідно стратегії його розвитку шляхом проведення комплексу організаційно-економічних, техніко-технологічних і фінансових заходів, спрямованих на зростання ефективності виробництва, підвищення конкурентоспроможності та укріплення його фінансової стійкості. Визначена генеральна ціль реструктуризації підприємств, а також система економічних, виробничих, фінансових, управлінських, техніко-технологічних і соціальних цілей, які можуть досягатися в процесі реструктуризації. Розроблена класифікація видів та методів реструктуризації підприємств, яка включає такі класифікаційні ознаки: цільова спрямованість, масштаби, термін та обсяги робіт, область проведення, форма корпоративної реорганізації, ініціатор, зв'язок з цільовими програмами, можливість і характер зміни розмірів підприємства, вид реакції на зовнішнє середовище та час проведення, джерела фінансування, зміна прав власності, обов'язковість проведення.
Оскільки одним із перспективних напрямків реструктуризації нами визначена інтеграція підприємств, розроблено основні методичні засади встановлення доцільності їх злиття. У процесі такої оцінки передбачається: аналіз партнера (фінансовий стан, ринкова позиція, менеджмент та корпоративна культура, виробничий потенціал, включаючи чисельність та якість персоналу, організаційна сполученість); оцінка вартості злиття, у тому числі витрат, безпосередньо пов'язаних із злиттям (придбання акцій, перерегістація, погашення боргів і т.і.) та витрат, які необхідні для забезпечення раціонального функціонування підприємства в майбутньому (реструктуризація підприємства, звільнення або перенавчання персоналу та ін.); оцінка потенційних вигод (зростання ринкової вартості підприємства, підвищення ринкової долі, зростання доходів, зниження поточних витрат).
Сформульовані основні етапи та розроблена схема процесу реструктуризації (рис. 1).
У тому випадку, коли підприємство має фінансові проблеми, але існують можливості поліпшення його життєздатності, як процедуру антикризового менеджменту доцільно використовувати санацію. Санація визначається нами як система реорганізаційних, організаційно-економічних, техніко-технологічних, інвестиційних, управлінських, правових, фінансових та соціальних заходів, спрямованих на відновлення та укріплення фінансового стану підприємства, виконання зобов'язань перед кредиторами, а також підвищення його платоспроможності, фінансової стійкості та конкурентоспроможності. Запропонована класифікація її видів, розроблена раціональна структура бізнес-плану санації та надані пропозиції по удосконаленню оцінки її ефективності.
У разі несвоєчасності чи неефективності реструктуризації або санації до підприємства може бути застосована процедура банкрутства. У дисертації виконаний аналіз вітчизняного та закордонного законодавства, що регламентує процедуру банкрутства, розвитку процесів банкрутства підприємств у різних країнах та їх впливу на відновлення життєздатності суб’єктів господарювання.
З метою підвищення дієвості механізму банкрутства в Україні обґрунтовані методологічні засади його впровадження. Зокрема визначена макроекономічна ціль банкрутства. Розроблені принципи механізму банкрутства, до складу яких відносяться: забезпечення рівності прав усіх учасників підприємницької діяльності; дотримання інтересів усіх учасників процедури банкрутства; взаємна спрямованість на досягнення головної цілі банкрутства мотивів усіх сторін (суспільства у цілому, держави, підприємств-боржників та їх кредиторів); наявність дієвої судової та правової системи; державна підтримка відновлення бізнесу та збереження перспективних підприємств; пріоритет фінансового оздоровлення підприємства шляхом його реструктуризації або санації над ліквідацією; захист та підтримка з боку держави працівників збанкрутілих підприємств.
Для того, щоб бути дієвим механізмом регулювання економічних відносин у ринковому суспільстві, банкрутство повинно виконувати ряд функцій, які сформульовані нами наступним чином: фінансове оздоровлення підприємств, які мають резерви для оздоровлення їх бізнесу; перерозподіл власності від неефективних власників до ефективних та забезпечення раціонального використання активів підприємства та його кадрового потенціалу; повернення боргів кредиторам та запобігання погіршенню їх фінансового стану з вини інших суб'єктів; припинення нераціонального використання активів підприємств, які виявились нездатними вести бізнес. Сформульовані фактори, які визначають дієвість процедури банкрутства та виконаний аналіз їх стану в Україні.
Другий розділ дисертації “Методичні основи аналізу фінансово-економічного стану підприємства” присвячений створенню комплексу методик аналізу та обґрунтуванню доцільних умов їх використання. В цьому розділі на основі систематизації різних підходів удосконалена класифікація видів аналізу, яка включає наступні класифікаційні ознаки: користувачі результатів аналізу, аналітичний період, глибина аналізу, цілі та повнота аналізу, об'єкт дослідження, періодичність проведення. Виконані в дисертації дослідження методик експрес-аналізу, поглибленого аналізу та інтегральної оцінки фінансово-економічного стану підприємств свідчать про наявність низки недоліків, які знижують якість та достовірність отриманих результатів. З ціллю удосконалення аналітичної діяльності в дисертації запропоновані модифіковані методики експрес-аналізу та поглибленого аналізу, а також розроблені дві нові методики: інтегральної оцінки фінансового стану підприємства та комплексної оцінки його фінансово-економічного стану.
У запропонованій методиці експрес-аналізу фінансово-економічного стану підприємств аналітичними напрямками обов'язкового контролю і оцінки є: грошові потоки, структура капіталу підприємства та рівень його фінансової незалежності, склад активів та платоспроможність, ділова активність, ефективність діяльності. Для кожного з цих напрямків обґрунтована система показників. Відмінною рисою цієї методики є урахування рівня ліквідності по кожному виду активів при оцінці вартості майна та платоспроможності підприємства. Обґрунтована необхідність модифікації системи показників експрес-аналізу в залежності від стадії життєвого циклу підприємства.
Для прогнозування наявності та глибини кризових явищ, а також перспектив розвитку підприємства, розроблений класифікатор його станів у залежності від показників експрес-аналізу та їх динаміки (табл. 1). Визначені заходи антикризового управління, в тому числі управлінські рішення, рекомендовані для кожного стану підприємства (рис. 2).
У методиці поглибленої оцінки фінансово-економічного стану підприємства запропоновано виділяти наступні аналітичні напрямки: майновий стан, грошові потоки, структура капіталу та фінансова незалежність, склад активів та платоспроможність, склад фінансових зобов'язань по термінам погашення, ефективність використання ресурсів, результативність діяльності, ринкова активність. Відмінними особливостями методики, які забезпечують підвищення її якості та об'єктивність результатів, є: модифікація методів розрахунку ряду фінансових показників шляхом урахування рівня ліквідності по кожному виду активів; введення додаткових показників (коефіцієнта інкасації, “інтервалу захищеності”, показників, що характеризують можливості підприємства виконувати зобов'язання по фінансових кредитах за рахунок прибутку та грошових потоків, терміни виконання підприємством своїх зобов'язань і т.і.) Підвищена увага приділена аналізу дебіторської і кредиторської заборгованості.
Розроблена нова методика інтегральної оцінки фінансового стану підприємства. Вона передбачає розрахунок трьох узагальнюючих показників, які з різних точок зору характеризують фінансовий стан підприємства: рівня платоспроможності, рівня фінансової незалежності, рівня якості активів та інтегрального показника фінансового стану підприємства. Рівень платоспроможності характеризується наступними коефіцієнтами: покриття, поточної та абсолютної ліквідності. Для розрахунку рівня фінансової незалежності використовуються коефіцієнти: автономії, фінансової стабільності, маневреності власного капіталу та забезпеченості власними обіговими коштами. Рівень якості активів характеризується часткою високоліквідних активів, коефіцієнтом якості дебіторської заборгованості та коефіцієнтом чистих оборотних активів. Кожний із узагальнюючих показників формується як середня геометрична досягнення
Таблиця 1
Фрагмент класифікатора станів підприємства
Аналітичні напрямки | Стан підприємства
Стійкий фінансовий стан з перспективою розвитку | Стійкий фінансовий стан з перспективою стагнації | Стійкий фінансовий стан з перспективою погіршення | Легка фінансова криза | Глибока фінансова криза | Фінансова
катастрофа
1. Чистий грошовий потік | Чистий грошовий потік є достатнім, ліквідним і ефективним. У дина-міці просліджується тенде-н-ція його зростання | Чистий грошовий по-тік є достатнім, ліквід-ним і ефекти-вним. У динаміці про-сліджу-ється те-нден-ція його стало-сті чи неперед-ба-че-ної не-стабіль-ності | Чистий грошовий по-тік є достатнім, ліквід-ним і ефекти-вним. У динаміці про-сліджу-ється те-нден-ція його зни-ження | Зниження лі-к-відності гро-шового потоку.
Зниження чи-с-того грошо-вого потоку в дина-міці | Нульове чи не-значне негати-вне значення чи-стого гро-шо-вого потоку | Різко нега-тивне зна-чення чис-того гро-шового по-току
2. Струк-тура капі-талу під-приємства і ступінь його фі-нансової незалежно-сті | Коефіцієнти автономії, фінансування за раху-нок власних джерел, забезпе-ченості влас-ними оборо-тними ко-ш-тами і манев-реності мають значення, що пе-ревищують крите-риа-льні рівні і поліп-шу-ються в динаміці | Коефіцієнти автоно-мії, фінансування за рахунок власних дже-рел, забезпече-ності власними обо-рот-ними коштами і мане-врено-сті мають ста-більні значення, що переви-щують крите-риальні рівні | Коефіцієнти автоно-мії, фінансування за рахунок власних дже-рел, забезпече-ності власними обо-рот-ними коштами і мане-врено-сті мають зна-чення, що пере-ви-щують кри-териа-льні рівні, але по-гі-ршу-ються в дина-міці |
Зниження ко-ефіцієнтів ав-тономії, за-без-печеності вла-сними оборот-ними коштами і маневреності.
Ріст фінансу-вання за ра-ху-нок корот-ко-строкових не-стабільних джерел | Перевищення позикового ка-піталу над вла-сним - коефіці-єнт автономії менше 0,5 | Коефіціє-нти ма-нев-реності і за-безпече-ності вла-с-ними обо-ро-т-ними кош-тами прийма-ють від’ємне зна-чення
..... | ..... | ..... | ..... | ..... | ..... | .....
5. Ефекти-вність дія-льності підприємс-тва | Показники рентабель-но-сті є кращими в га-лузі, у динаміці спо-стерігається їхній ріст | Показники рентабе-льності є кращими в галузі чи близькими до середньогалузе-вих, у динаміці спо-стеріга-ється їхня ста-більність | Показники рентабе-льності є досить ви-сокими (близькими до кращих чи серед-ньо-галузевих), у динаміці спостеріга-ється їхнє зниження | Зниження рі-в-нів рентабе-ль-ності при їх-ньому зна-ченні мен-шому, ніж се-ре-дньогалу-зеві показ-ники | Рентабельність близька до нуля, робота на грані беззбит-ковості | Збиткова діяль-ність
окремими коефіцієнтами своїх критичних значень з урахуванням їх вагомості за формулою (1).
(1)
де КФi, KHi - відповідно, фактичне та критичне значення i-го коефіцієнта;
бi - вагомість i-го коефіцієнта;
i = 1, 2 ... n.
При цьому передбачаються два методи розрахунку узагальнюючих показників: а) фінансові коефіцієнти приймаються до розрахунків рівними їх фактичним значенням без будь-яких обмежень (фактичний узагальнюючий показник); б) фінансові коефіцієнти приймаються до розрахунків у розмірах, що не перевищують відповідні критичні значення ("нормативний" узагальнюючий показник). Використання другого методу дозволить запобігти зростанню узагальнюючого показника за рахунок підвищених значень одних коефіцієнтів при недостатніх розмірах інших.
Фактичні узагальнюючі показники можуть перевищувати одиницю, якщо окремі коефіцієнти більше, ніж встановлені їх критичні значення. Нормативні узагальнюючі показники мають верхню межу, що дорівнює одиниці. Вона досягається у тому випадку, коли всі фінансові коефіцієнти дорівнюють або перевищують критичні значення.
Шляхом згорнення узагальнюючих показників з урахуванням їх вагомості формується інтегральний показник фінансового стану підприємства (відповідно, фактичний або "нормативний"), який розраховується за формулою (2):
(2)
де І – інтегральний показник "фінансова стійкість" підприємства;
РП - рівень платоспроможності підприємства;
ФН - рівень фінансової незалежності підприємства;
РА - рівень якості активів;
1, 2, 3 - коефіцієнти вагомості відповідних узагальнюючих показників.
У дисертації наведені розрахунки інтегрального та узагальнюючих показників для ряду підприємств гірничо-металургійного комплексу (табл. 2). Запропонований підхід є універсальним і допускає в разі потреби при формуванні інтегрального показника доповнення будь-якої кількості аналітичних напрямків та окремих коефіцієнтів. Розроблена методика може використовуватися
Таблиця 2
Порівняльна інтегральна оцінка фінансового стану підприємств у 1997 році
Показники | Кри-тичні зна-чення | Підприємства
ВАТ “НДТЗ” | ВАТ “Суха Балка” | ВАТ “Дніпро-метиз” | ВАТ “Орджонікі-дзевський гір-ничо-збагачува-льний комбінат” | ВАТ “Марга-нецький гір-ничо-збагачу-вальний комбінат” | ВАТ “Нікополь-ський завод феросплавів”
1. Коефіцієнт покриття | 1,500 | 0,809 | 3,163 | 1,059 | 0,850 | 0,778 | 0,825
2. Коефіцієнт поточної ліквідно-сті | 0,700 | 0,335 | 1,813 | 0,429 | 0,511 | 0,278 | 0,444
3. Коефіцієнт абсолютної ліквід-ності | 0,200 | 0,007 | 0,576 | 0,010 | 0,059 | 0,032 | 0,40
4. Рівень платоспроможності
фактичний | 0,210 | 2,505 | 0,283 | 0,495 | 0,321 | 0,412
нормативний | 0,210 | 1,000 | 0,283 | 0,495 | 0,321 | 0,412
5. Коефіцієнт автономії | 0,500 | 0,642 | 0,948 | 0,825 | 0,740 | 0,813 | 0,746
6. Коефіцієнт фінансової стабільності | 0,850 | 0,651 | 0,948 | 0,848 | 0,740 | 0,815 | 0,746
7. Рівень фінансової незалеж-ності
фактичний | 0,9921,455 | 1,283 | 1,135 | 1,559 | 1,114
нормативний | 0,8751,000 | 0,999 | 0,933 | 0,979 | 0,937
8. Інтегральний показник
фактичний | 0,4571,909 | 0,603 | 0,750 | 0,707 | 0,684
нормативний | 0,4281,000 | 0,532 | 0,680 | 0,560 | 0,621
для оцінки виконання плану. При цьому в наведених формулах фактичні значення показників (чисельник) порівнюються з плановими (знаменник). Такий підхід дозволяє також прогнозувати кризовий стан та банкрутство підприємств.
Для комплексної характеристики фінансово-економічного стану підприємства та об’єктивного зіставлення різних суб’єктів господарювання запропоновано використовувати двохмірну оціночну систему, яка заснована на сполученні двох показників: інтегрального показника фінансової стійкості та відносного рівня рентабельності. У залежності від сполучення показників формулюються комплексні висновки про фінансово-економічний стан підприємства.
При цьому рекомендується виділення наступних груп підприємств: високоефективні підприємства, що відрізняються підвищеною фінансовою стійкістю; високоефективні підприємства, фінансова стійкість яких недостатня; недостатньо ефективні, але фінансово стійкі підприємства; недостатньо ефективні підприємства з низькою фінансовою стійкістю; не ефективні, але фінансово стійкі підприємства; підприємства, що знаходяться у глибокій фінансовій кризі; підприємства, на яких має місце фінансова катастрофа. Для кожної групи підприємств запроновані доцільні види реструктуризації або санації згідно з розробленою у розділі 1 класифікацією.
У третьому розділі “Планування діяльності підприємств у ринкових умовах” удосконалені методичні аспекти реалізації цієї функції управління відносно до ринкових умов, а також досліджені та визначені особливості планування в період реструктуризації підприємств. Найбільш важливою задачею, яка вирішена в цьому розділі дисертації, є створення комплексної системи інтерактивного планування, котра охоплює весь комплекс робіт, починаючи з формування місії підприємства і завершуючи рекомендаціями по розробці оперативних планів.
У процесі дослідження теоретичних аспектів цього виду управлінської діяльності було удосконалено визначення планування, сформульовані принципи та виконана класифікація видів планів за наступними ознаками: об’єкт планування та його місце в ієрархічній структурі підприємства; термін та деталізація планів; їх зміст; методи планування.
На основі аналізу різних підходів до планування обґрунтовано висновок про те, що в процесі реструктуризації і санації підприємств найбільш доцільним є використання інтерактивного та системного підходів. Розроблена методика інтерактивного планування, яка адаптована до сучасних умов та забезпечує детальну проробку і взаємозв'язок стратегічних, тактичних та оперативних планів, а також широке залучення до процесу планування керівників усіх рівнів підприємства та провідних спеціалістів.
У процесі розвитку теорії стратегічного планування обґрунтовані основні задачі, визначені етапи його здійснення та детально пророблені основні елементи. Зокрема дана класифікація різних видів місій, визначені фактори, що впливають на їх формулювання, виявлені недоліки існуючих місій та розроблені рекомендації по їх формуванню. Визначені відмінності місії від генеральної цілі та сформульовані вимоги до якості цілей. Запропонований метод вибору конкурентної стратегії підприємства, який враховує стадію життєвого циклу підприємства, його місце на ринку та прогноз зміни зовнішнього середовища.
Обґрунтована структура стратегічного плану підприємства, який, з нашої точки зору, доцільно формувати з таких розділів: стратегічна (конкурентна) позиція підприємства, цільові установки, конкурентна стратегія (основні стратегічні установки), цільові програми розвитку підприємства, стратегічні заходи, контрольні показники розвитку підприємства та його підрозділів. Визначено основний зміст та форму представлення кожного з розділів.
Враховуючи широке розповсюдження та велику кількість напрямків використання бізнес-планів, розроблена класифікація різних їх видів, а також обґрунтована раціональна структура і зміст окремих розділів для бізнес-планів створення нового підприємства, інвестиційного проекту, реструктуризації, санації та бізнес-планів функціонування підприємств. Визначена форма представлення окремих розділів бізнес-плану підприємства.
Подальший методичний розвиток та адаптацію до нових умов господарювання набула система оперативного планування, яка, з нашої точки зору, повинна включити наступні елементи: календарні плани-графіки реалізації цільових програм та інвестиційних проектів, оперативні бюджети підприємства та окремих підрозділів, індивідуальні плани керівників та ведучих спеціалістів з помісячним розподілом завдань. Уточнена сутність та сформульовані принципи бюджетування, встановлена послідовність розробки бюджетів, а також інформаційні зв'язки, визначені підрозділи підприємства, що відповідають за розробку окремих операційних бюджетів. Запропоновані дві взаємопов'язані оптимізаційні моделі, які доцільно використовувати в процесі тактичного та оперативного планування. Перша модель забезпечує розробку оптимальної виробничої програми. Друга – спрямована на мінімізацію вартості залучення фінансових ресурсів із різних джерел у процесі поточної діяльності. Її цільова функція має вигляд:
min, (3)
де Сi, Сl – вартість залучення i-го, l-го виду фінансових ресурсів;
Yit – обсяг залучення i-го виду фінансових ресурсів у місяці t із зовнішніх джерел;
Wlt - обсяг залучення l-го виду фінансових ресурсів у місяці t із внутрішніх джерел;
i = 1, 2 ... N; l = 1, 2 … L; t = 1, 2 … 12.
У цій моделі мають місце наступні обмеження: забезпечення необхідної потреби у фінансових ресурсах, досягнення планових значень фінансових коефіцієнтів: заборгованості, покриття, поточної ліквідності, абсолютної ліквідності.
Розроблений механізм взаємозв'язку різних видів планів на підприємстві (рис. 3). Обґрунтована та представлена у виді схеми раціональна організаційна структура управління підприємством, яка передбачає наявність на підприємстві наступних планових органів: Стратегічної ради, Бюджетного комітету, Управління стратегічного планування, планових рад та планового відділу. Визначені цілі, задачі та функції цих підрозділів, а також розроблені положення, що регламентують їх діяльність.
У розділі 4 “Адаптація організаційних структур підприємства до умов зовнішнього середовища” виконані дослідження та розроблені пропозиції по актуалізації організаційних структур до нових умов господарювання, а також особливостям формування та функціонування підрозділів антикризового менеджменту та груп реструктуризації. У рамках цього дослідження удосконалено визначення організаційних структур управління. З нашої точки зору організаційна структура управління являє собою упорядковану по ієрархічним рівням сукупність підрозділів та посад, а також стійких зв'язків між ними, яка забезпечує цілісність системи, а також раціональну організацію процесів управління та виробництва.
Виконаний аналіз практики розвитку організаційних структур управління в розвинутих країнах та у вітчизняних умовах дозволив виділити наявність дев'яти їх типів. Виявлені переваги та недоліки кожного з типів ОСУ та сформульовані рекомендації по їх використанню. Розроблені принципи формування ОСУ, до яких відносяться: системна результативність, стратегічна цілеспрямованість, перспективна орієнтація, оперативність, гнучкість, надійність, сполученість, економічність, доцільність. Обґрунтована необхідність формування ОСУ шляхом реалізації ряду взаємопов'язаних етапів: визначення цільових установок підприємства та основних функцій, необхідних для їх реалізації; вибір типу ОСУ, найбільш адекватного умовам зовнішнього середовища та специфіці підприємства; визначення кількості ієрархічних рівней, складу підрозділів на всіх рівнях і їх структури, задач та функцій з урахуванням раціональних норм управляємості; підбір і розстановка персоналу по посадах та робочих
