МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

ДУФИНЕЦЬ ВАСИЛЬ АНДРІЙОВИЧ

УДК 617.7:614. 2 :355/359

ОПТИМІЗАЦІЯ ОФТАЛЬМОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ

14.02.03 - соціальна медицина

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській військово-медичній академії Міністерства оборони України.

Наукові керівники: доктор медичних наук, професор Хижняк Микола Іванович, Українська військово-медична академія МО України, професор кафедри військово-профілактичної медицини

доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАН та АМН України Сергієнко Микола Маркович, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, завідуючий кафедрою очних хвороб

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Пономаренко Віктор Михайлович, Український інститут громадського здоровя МОЗ України, директор

доктор медичних наук, професор Уваренко Анатолій Родіонович, Український центр науково-медичної інформації і патентно-ліцензійної роботи МОЗ України, директор

Провідна установа: Харківський державний медичний університет, кафедра соціальної медицини, організації та економіки охорони здоровя, МОЗ України, м.Харків

Захист відбудеться " 4 " грудня 2003 р. о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.01 при Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця за адресою: 03057, м. Київ, пр-т. Перемоги, 34, санітарно-гігієнічний корпус Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, аудиторія № 2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного медичного університету імені О.О.Богомольця за адресою 03057, м. Київ-57, вул. Зоологічна, 3.

Автореферат розісланий " 3 " листопада 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Яворовський О.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Збереження та зміцнення здоровя військовослужбовців є одним з найважливіших стратегічних завдань військової медицини, враховуючи незадовільний стан їх здоровя. Загальна захворюваність та поширеність хвороб залишаються досить високими і мають тенденцію до погіршення. Все це пов’язане як стверджують багато досліджень з комплексом соціально-економічних, екологічних та медичних проблем. Соціальні і профілактичні заходи в системі військово-медичної служби реалізуються повільно, є недостатніми і суттєво не впливають на стан здоровя військовослужбовців (В.Я. Білий, 1996; М.М. Вовкодав, 2000; Л.А. Голик, 2001; 2002 та інші).

Суттєву роль у формуванні здоровя військовослужбовців відіграє рівень їх медичного забезпечення, його якість, обсяг та доступність. Однією з найважливіших ланок медичного забезпечення є стан офтальмологічної допомоги військовослужбовцям. Проте щодо організації надання допомоги офтальмологічним хворим, стану матеріально-технічного забезпечення офтальмологічних відділень військових госпіталів, їх фінансування, кадрового забезпечення за останні роки приділялась недостатня увага, що загалом є однією з причин відносно високого рівня захворюваності військовослужбовців згаданою формою патологій.

Разом з тим для прийняття ефективних організаційних рішень та для пошуку шляхів покращення медичного забезпечення військовослужбовців з офтальмологічними захворюваннями необхідно проведення наукових досліджень щодо виявлення закономірностей змін показників здоровя за цією патологією в залежності від віково-статевої структури військовослужбовців, забезпечення медичної служби кадрами, особливостей організації та надання спеціалізованої офтальмологічної допомоги. Відсутність комплексного аналізу таких даних та важливість їх для практичної військової охорони здоровя стали приводом виконання цього дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано у відповідності з проблемами наукових досліджень Української військово-медичної академії Міністерства оборони України відповідно до науково-дослідної роботи за шифром “Професіонал”. Дисертант в комплексній темі виконував окремі фрагменти, номер державної реєстрації 0102U002989 “Наукове обгрунтування комплектування людськими ресурсами Збройних Сил України на професійній основі”.

Мета дослідження – розробка та впровадження в практику військової охорони здоров’я науково обґрунтованих заходів щодо оптимізації надання

офтальмологічної допомоги військовослужбовцям на основі вивчення офтальмологічної захворюваності у різних видах Збройних Сил (ЗС) України.

Задачі дослідження, зумовлені поставленою метою:

- дослідження захворюваності військовослужбовців різних видів збройних сил за 2000-2002 рр. за матеріалами звертань у військові лікувально-профілактичні заклади;

- аналіз захворюваності окремими хворобами офтальмологічного профілю військовослужбовців у віковому та професійному аспектах;

- дослідження захворюваності ока та його придаткового апарату за даними медичних оглядів молодих солдат;

- проведення аналізу стану офтальмологічної допомоги військовослужбовцям ЗС України за останнє десятиріччя;

- обґрунтування та розробка комплексу заходів щодо удосконалення організації офтальмологічної допомоги військовослужбовцям.

Об'єкт дослідження - стан здоров'я та система надання медичної допомоги офтальмологічним хворим військовослужбовцям Західного оперативного командування (ОК).

Предмет дослідження - матеріали спеціальних досліджень окремих найбільш розповсюджених офтальмологічних захворювань військовослужбовців, пенсіонерів МО України військовослужбовців за контрактом та молодого поповнення вищевказаного оперативного командування за 2000-2002 роки.

Методи дослідження.Основним методологічним підходом дослідження був обраний системний аналіз, що включив застосування методів статистичної обробки, метод математичного моделювання, структурно-логічного аналізу.

Наукова новизна виконаних досліджень полягає в тому, що вперше:

- визначені рівні загальної захворюваності військовослужбовців (солдати, офіцери) та пенсіонери МО України Західного ОК за останні роки;

- визначені особливості формування структури офтальмологічної захворюваності військовослужбовців у різних видах ЗС України у залежності від вікового рівня;

- отримані нові дані стосовно закономірностей зміни захворюваності за класами хвороб і окремими захворюваннями офтальмологічного профілю військовослужбовців на основі власних досліджень;

- визначені особливості захворюваності хворобами ока та його придаткового апарату молодих солдат;

- розроблені і науково обґрунтовані концептуальні підходи до оптимізації організації офтальмологічної допомоги військовослужбовцям.

Практичне значення одержаних результатів та їх впровадження полягає в розробці рекомендацій закладам військово-медичної служби для здійснення комплексу заходів щодо покращення надання офтальмологічної допомоги військовослужбовцям, і впровадженню на галузевому і регіональному рівнях. Видані методичні рекомендації “Система медичного спостереження за юнаками допризовного і призовного віку при підготовці їх до служби в ЗС України”, що дозволили уніфікувати проведення медичного огляду призовників, обробку даних про захворюваність хворобами ока та придаткового апарату молодого поповнення, військовослужбовців (солдат, офіцерів), військовослужбовців за контрактом, пенсіонерів МО.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто визначена мета і програма дослідження, обрано методологічні підходи до вирішення поставлених завдань, здійснено збір та викопіювання первинної документації - 3347 карт хворих офтальмологічною патологією. Проведено аналіз та математична обробка отриманих результатів, їх узагальнення, сформулювано основні положення, висновки, рекомендації щодо впровадження.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались та обговорювались на науково-практичній конференції “Проблеми військової охорони здоров’я” (Київ, 2002 р.), науково-практичній конференції молодих вчених Української військово-медичної академії (Київ, 2003 р.), науково-практичній конференції “Сучасні аспекти військової медицини” (Київ, 2003 р.).

Публікації. Матеріали дисертації знайшли відображення у 13 наукових працях, з яких 11 опубліковані у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 2 – в матеріаліх наукових конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, 5 розділів, обговорення одержаних результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної литератури (всього 219 джерел, із них 179 – українською і російською мовами, 41 іноземних) та 10 додатків. Дисертація виконана на 142 сторінках машинописного тексту (основний текст – 108), робота ілюстрована 12 таблицями і 4 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Програмою дослідження (рис.1) передбачено одержання основних характеристик стану здоровя військовослужбовців протягом 2000-2002 рр., характеристики амбулаторно-поліклінічної і стаціонарної допомоги військовослужбовцям Західного ОК, визначення потреб в спеціалізованій медичній допомозі офтальмологічним хворим з урахуванням перспектив, тенденцій розвитку військово-медичної служби.

І

Рис.1. Програма, методи, об’єкт, обсяги та етапи наукового дослідження

Нами також оцінювався стан здоров’я військовослужбовців строкової служби Західного ОК за 2000-2002 роки. Стан здоров’я військовослужбовців строкової служби оцінювався по градаціям: “здорові”, “практично здорові”, “потребують систематичного лікарського нагляду”.

Встановлено, що “здоровими” серед солдат визнавались в середньому 70,5±6,3 %, “практично здоровими” були 22,1±2,4 %, тих, що “потребували систематичного нагляду” 7,4±2,3 %.

Серед курсантів “здоровими” були визнані 85,4±7,5 %, “практично здоровими” 9,4±2,5%, “потребували систематичного лікарського нагляду” 5,2±1,4 %.

Серед молодого поповнення питома вага “здорових” становила 89,4± 7,9 %, “практично здорових” 5,0±1,3%, тих, що “потребували систематичного лікарського нагляду 5,6±1,5 %.

Проведена порівняльна характеристика стану здоров’я військовослужбовців строкової служби Західного ОК за 2000-2002 роки зі станом здоров’я військовослужбовців ЗС України. Розглядаючи стан здоров’я рядового складу, необхідно відзначити певні тенденції змін основних параметрів здоров’я.

По-перше, в категоріях військовослужбовців строкової служби Західного ОК за 2000-2002 роки в порівнянні з показниками стану здоров’я військовослужбовців ЗС України спостерігається зменшення кількості здорових 70,5±6,3% проти 86,0±7,3 %, та збільшення “практично здорових” 22,1±2,4 % проти 9,2±2,1 % та тих, що “потребують систематичного лікарського нагляду” до 7,4±2,3 % проти 4,8±1,2 % відповідно.

Показники стану здоров’я молодого поповнення по всіх категоріях значно кращі в порівнянні з показниками стану здоров’я військовослужбовців ЗС України. Така ж тенденція спостерігається за показниками стану здоров’я курсантів.

Таким чином, простежується чітка направленість щодо зменшення долі (частки) “здорових” і відповідно до збільшення долі (частки) “практично здорових” серед молодого поповнення та курсантів.

Найбільш вірогідним пояснення вказаної тенденції може бути прогресуюче погіршення стану здоров’я молодого покоління країни, втому числі і призовного контингенту.

По-друге, в усіх категоріях солдат за виключенням молодого поповнення, доля (частка) “здорових” виросла і, відповідно, зменшились долі (частки) “практично здорових” і тих, що “потребують систематичного спостереження” в порівнянні з попереднім роком, набуваючи значення, близьких до середніх.

По-третє, із збільшенням терміну служби в ЗС стан здоров’я рядового складу покращується. Пояснюється це тим, що в процесі служби проходить

поступове звільнення кількості рядового складу, непридатного за станом здоров’я, проведенням відповідних лікувально-профілактичних заходів особам, що мають хронічні захворювання, а також загальнозміцнюючим характером умов військової праці і побуту ( фізична підготовка, загартування і таке ін.).

Були визначені також визначені середньорічні показники стану здоров’я офіцерського складу (генерали, полковники, офіцери і прапорщики) за 2000-2002 роки в розрізі вікових груп (до 30 років, від 31 до 40 років, від 41 до 50 років, від 51 до 60 років, більше 60 років).

Дослідженням встановлено, що середній показник здорових в категорії офіцерів і прапорщиків становив до 30 років 56,7±4,9 %, від 30 до 40 років – 39,1±3,2 % зменшуючись до 4,1±2,1 % з віком.

Доля (частка) ”здорових” в категорії полковників до 30 років склала 47,8±3,1 %, зменшуючись з віком у віковій групі з 31 до 40 років, 40,1±2,9 % з 41 до 50 років – 9,8±1,7 % з 51 до 60 років – 2,3±0,5 %.

Інша закономірність простежується в стані здоров’я військовослужбовців за контрактом. Максимальні значення нами були отримані у віці до 30 років (71,9 ±6,7 %), зменшуючись у віці у віці від 31 до 40 років (18,0±2,7 %) та у віці від 41 до 50 років (10,1±3,4 %).

Виявлені особливості формування показників здоров’я військовослужбовців повинні враховуватись при складанні програм розвитку військово-медичної служби і при визначенні основних напрямків розвитку спеціалізованих видів медичної допомоги. Одержані матеріали можуть стати надійною базою для створення уніфікованих систем збору, обробки і аналізу даних стану здоров’я військовослужбовців ЗС України.

Характеризуючи показники захворюваності військовослужбовців за даними звертань у військові лікувально-профілактичні заклади необхідно відмітити, що серед солдат найбільш високі рівні захворюваності в Військово-Морських Силах (380,9 ‰) і в військах Протиповітряної оборони 1336,1 ‰), котрі відрізняються від інших видів ЗС найбільш несприятливими санітарно-гігієнічними умовами військової праці і більш низькими вимогами щодо стану здоров’я при призові на військову службу. Найбільш низькі рівні загальної захворюваності в Військо-Повітряних Силах (734,7 ‰), що значно нижче за Збройні Сили України (1272,8 ‰).

Перше рангове місце в структурі загальної захворюваності військовослужбовців строкової служби займали хвороби органів дихання (292,7 ‰), що складало 34,66 %, від загального рівня. Значно вищий рівень захворюваності хворобами шкіри та підшкірної клітковини був у військовослужбовців Військово-Морських Сил (607,0 ‰), та військ Протиповітряної оборони (366,4 ‰). Найнижчі показники захворюваності серед військовослужбовців строкової служби зареєстровані у Військово-Повітряних Силах (170,5 ‰).

Проаналізовано рівні захворюваності військовослужбовців строкової служби хворобами ока та його придаткового апарату окремих видів ЗС України (рис. 2).

Рис. 2. Рівні захворюваності військовослужбовців сторкової служби

хворобами ока та його придаткового апарату за 2000-2002 рр. (%0)

Найвищі показники захворюваності хворобами ока та його придаткового апарату були у військовослужбовців Військово-Повітряних Сил (31,3 ‰) та Військово-Морських Сил (29,1 ‰). Значно менші показники захворюваності ока та його придаткового апарату були зареєстровані у військах Протиповітряної оборони 21,9 та проти 30,7 у ЗС України.

Загальна захворюваність офіцерського складу (табл. 1) була суттєво нижча, ніж у рядового складу (1272,8 ‰) і становила 723,9 ‰. Найбільш високий її рівень відмічався у Військово-Морських Силах (825,2 ‰) та у військах Протиповітряної оборони (662,7 ‰), а найбільш низький – у Військово-Повітряних Силах (302,4 ‰).

Перше рангове місце в структурі загальної захворюваності офіцерів займали, як і у військовослужбовців строкової служби, хвороби органів дихання (227,5 ‰) 59,9 % від загального рівня.

Таблиця 1

Рівні захворюваності військовослужбовців хворобами очей

окремих видів ЗС України за 2000-2002 рр (%о)

Види ЗС України | Хвороби ока та його придаткового апарату | Усього

за І-ХХІ клас

Військово-Повітряні Сили | солдати | 31,3±4,5 | 734,7±75,0

офіцери | 14,6±1,7 | 302,4±30,1

Військово-Морські Сили | солдати | 29,1±3,9 | 3080,9±301,4

офіцери | 15,4±1,5 | 825,2±84,3

Війська Протиповітряної оборони | солдати | 21,9±3,1 | 1336,1±125,4

офіцери | 13,9±2,3 | 662,7±63,9

ЗС України | солдати | 30,7±3,4 | 1272,8±103,1

офіцери | 27,6±2,8 | 723,9±71,3

Найбільш високі показники захворюваності були у військах Протиповітряної оборони (428,2 ‰), а найбільш низькі – у Військово-Морських та Військово-Повітряних силах (361,1 ‰ та 354,2 ‰ відповідно).

Друге рангове місце у Військово-Повітряних Силах займали хвороби шкіри та підшкірної клітковини, у Військово-Морських Силах – хвороби органів травлення, у військах Протиповітряної оборони хвороби органів дихання.

Госпіталізована захворюваність особового складу строкової служби збройних сил становила 998,2 ‰. Найбільш високі її рівні були зафіксовані в Військово-Морських Силах (1226,8 ‰) і Військах Протиповітряної оборони (1154,8 ‰), що відрізняються найбільш несприятливими санітарно-гігієнічними умовами військової праці. Нижче середніх значень були показники госпіталізованої захворюваності в Військово-Повітряних Силах (984,7‰).

Нами досліджені рівні захворюваності, госпіталізації та працевтрати військовослужбовців за контрактом за 2000-2002 рр. (‰) Західного ОК (табл.2).

В структурі працевтрат перші чотири місця зайняли: хвороби шкіри та підшкірної клітковини (2322,8 днів), хвороби органів травлення (666,3 днів),

хвороби органів дихання (2599,3 днів), деякі інфекційні та паразитарні хвороби (803,4 днів).

Таблиця 2

Рівні захворюваності, госпіталізації та працевтрати

військовослужбовців за контрактом за 2000-2002 рр. (%о)

Класи хвороб | За контрактом | ЗС України

захворюваність | госпіталізація | працевтрата | звільненість | захворюваність | госпіталізація | працевтрата | звільненість

Хвороби ока та його придаткового апарату | 12,4 | 3,5 | 55,6 | 0,1 | 30,7 | 19,0 | 179,3 | 0,2

Усього за І-ХХІ клас | 540,4 | 239,8 | 4479,9 | 24,9 | 1272,8 | 998,2 | 9798,2 | 23,5

При порівнянні рівнів працевтрат офіцерського складу в розрізі окремих видів ЗС встановлено, що вони найбільш високі були в Військово-Морських Силах – 12174,3 днів, у військах Протиповітряної оброни – 9810,2 днів і у Військово-Повітряних Силах – 8412,6 днів.

Загальна захворюваність пенсіонерів МО України становила 1241,3±24,2 на 1000 осіб і була значно вищою в порівнянні з військовослужбовцями офіцерського складу – 519,5±21,0.

При вивченні рівнів захворюваності військовослужбовців та пенсіонерів МО України, зокрема, хворобами ока та його придаткового апарату Західного ОК за даними власних досліджень за 2000-2002 рр. показано, що:

- загальна захворюваність курсантів становила 757,5±34,6 на 1000 і була найнижчою в порівнянні з військовослужбовцями рядового складу (1272,8± 21,0%о) та пенсіонерів МО України (1241,3±24,2%о), крім офіцерського (723,9±19,0%о) складу;

- в структурі захворюваності перше місце займали хвороби органів дихання 347,7±39,1‰, друге – хвороби шкіри і підшкірної клітковини 109,8±24,4‰, третє – хвороби нервової системи 87,6±7,1‰, четверте – хвороби органів травлення 63,5±16,1‰, п`яте – інфекційні і паразитарні хвороби 47,3±4,1‰, шосте – травми і отруєння 26,1±1,3‰.

Таким чином, при аналізі захворюваності військовослужбовців рядового та офіцерського складу, пенсіонерів МО України встановлено, що найвищі показники загальної захворюваності серед пенсіонерів. Найбільш характерними для структурної характеристики захворюваності є хвороби системи кровообігу, органів травлення, органів дихання, нервової системи та кістково-м`язової системи.

Була проаналізована захворюваність військовослужбовців за даними первинних звертань у військові лікувально-профілактичні заклад за період 2000-2002 рр. з врахуванням різних категорій (солдати, курсанти, офіцери) військовослужбовців.

Встановлено, що середньорічний рівень загальної захворюваності серед рядового складу становив 844,4±32,3 на 1000 відповідного контингенту і коливався від 931,3±34,1%о в 2000 році до 765,2±22,4%о в 2002 році.

На першому ранговому місці знаходились хвороби органів дихання-292,7±35,1 на 1000 військовослужбовців строкової служби, що становить 46,9% від загального рівня захворюваності рядового складу. Динаміка рівнів захворюваності з цим класом має тенденцію до їх зменшення. Якщо рівень захворюваності хворобами органів дихання в 2000 р. був 455,5±30,3%о, то в 2002 р. – 278,3±31,6.

Друге рангове місце займали хвороби шкіри і підшкірної клітковини з рівнем захворюваності – 163,2 ± 10,7 , що становить 19,3% від загального рівня захворюваності рядового складу. Динаміка рівнів захворюваності за 3 роки не має тенденції щодо зниження. На сьогодні, захворюваність військовослужбовців строкової служби цим класом хвороб потребує окремого вивчення.

Наведені рівні та структура захворюваності за даними звертань у військові лікувально-профілактичні заклади, відображають особливості вікової структури Західного ОК, умов служби та побуту офіцерського і рядового складу, ефективність проведення профілактичних заходів щодо інфекційних захворювань.

На основі вивчення захворюваності ока та його придаткового апарату, а також якості надання медичної допомоги офтальмологічним хворим нами розроблена функціонально-структурна модель організації офтальмологічної допомоги військовослужбовцям (рис. 3).

Нормативне навантаження на лікаря-офтальмолога на прийомі в поліклініці - 8 хворих за годину. В середньому кількість годин роботи в поліклініці - 5. Кількість робочих днів на рік вираховували так: із 365 днів віднімалось 56 днів вихідних, 30 календарних днів відпустки (24 робочі дні і 6 вихідних), 22 календарних днів втрат з тимчасової непрацездатності (виходячи із 5,8 % річного часу, що пересічно припадає на хворобу кожного лікаря) і 22 календарних дні, що витрачаються пересічно на кожного лікаря для удосконалення його знань. Отже, 365 - 56 - 30 - 44 = 235 робочих днів за рік. Функція лікарської посади =8х5х235= 9400, тоді кількість лікарських посад (КЛП) офтальмологів на амбулаторному прийомі: КЛП = 0,5 х 10000 / 9400 = 0,53 на 10 тисяч населення.

Число хворих, яке потребує стаціонарного лікування, складає 3,2 особи на кожну 1000 населення, для чого треба мати 32 х 9 / 340 = 0,85 ліжок на 10 тисяч осіб. Зважаючи на медичний відбір при зарахуванні на військову службу та службу за контрактом, а також рівні захворюваності хворобами органів зору (від 15 до 35 на 1000 військовослужбовців) від видів ЗС та вказані нормативи необхідно зменшити в 3 рази.

Таким чином: потреба в офтальмологічній допомозі залежить від її організаційної структури, тобто від того, які фахівці приймають участь у наданні первинної допомоги пацієнтам з захворюваннями очей; лікар загальної практики має здійснювати функції по ранньому виявленню, а в простих випадках лікуванню та спостереженню за протіканням хвороб органів зору, які в сумі складають 69,1 % від всіх звертань; на сьогодні лікар-офтальмолог надає первинну допомогу хворим в 100 % випадків. Якщо до лікувально-діагностичного процесу буде залучено лікаря загальної практики, то потреба в офтальмологах на амбулаторному прийомі складе 0,53 лікарських посади на 10 тисяч осіб, з яких 0,16 посади за рахунок хворих з первинного рівня та 0,85 офтальмологічних ліжок на 10 тисяч населення.

Загальні витрати на стаціонарну допомогу рекомендовано обрахувати таким чином: 262,2 х 10,8 (число випадків госпіталізації на 1000 мешканців) = 2831,8 грн. На 1000 військовослужбовців нормативна ціна офтальмологічної допомоги на перших двох рівнях за умови теперішньої заробітної платні і матеріально - технічного забезпечення (2000 р.) складає 962,3 грн, а в умовах її радикальної реорганізації і функціонування сімейної медицини - 769,5 грн.

Знаючи чисельність населення певного району чи міста не важко вирахувати загальні витрати на офтальмологічну допомогу. Звісно, надалі витрати мають зростати за рахунок збільшення заробітної платні, матеріальних та інших витрат на надання офтальмологічної допомоги людям.

На підставі всього вищенаведеного можна сказати, що:

- в управлінні офтальмологічною допомогою врахування її вартості є визначальною передумовою переходу до ринку. Визначення вартості лікування кожного хворого та оцінка затрат, які допускає кожен лікар в своїй роботі, дозволяє приймати конкретні оперативні заходи щодо поліпшення офтальмологічної допомоги;

- пересічна вартість лікування офтальмологічного хворого за умов радикальної реорганізації системи офтальмологічної допомоги, заробітної палатні та матеріально - технічного забезпечення на 2000 рік склала: лікар загальної практики або сімейний лікар - 3,98 грн, офтальмолог поліклініки -7,8 грн, стаціонар обласної лікарні -262,2 грн, а обсяг допомоги відповідно на первинному рівні - 49,1 %, на вторинному рівні - 40,1 %, на третинному -10,8 % від вичерпної захворюваності.

ВИСНОВКИ

У дисертації запропоновано нове вирішення однієї з актуальних медико-соціальних задач щодо вдосконалення медичного забезпечення військовослужбовців завдяки науковому обґрунтуванню функціонально-структурної моделі організації офтальмологічної допомоги в системі медичної служби ЗС України, що відповідає напрямкам державної політики стосовно реформування ЗС.

1. Розроблено та обґрунтовано функціонально-структурну модель організації офтальмологічної допомоги військовослужбовцям, суть якої полягає в передачі визначених груп захворювань ока (блефарити, конюнктивіти, кератити та інші) лікаря загальної практики при наданні кваліфікованої медичної допомоги військовослужбовцям ЗС України

2. Розроблено нормативи потреби в офтальмологічних ліжках на основі аналізу рівнів захворюваності та поширеності хвороб очей, запропоновано обєм спеціалізованої медичної допомоги при хірургічному лікуванні катаракти та глаукоми офтальмологічним хворим, що може стати підґрунтям при прийнятті рішень щодо оптимізації управління системою охорони здоров'я в умовах переходу до професійної армії.

3. Встановлено, що рівень патології органів зору за 2000-2002 рр. в ЗС України серед військовослужбовців строкової служби становив в середньому 30,7 випадків захворювань, а серед офіцерів - 27,6 на 1000 військовослужбовців, займаючи сьоме та восьме місце в загальній захворюваності відповідно. В структурі захворюваності більшу половину (73,4 %) складають запальні захворювання очей, аномалії рефракції і інші захворювання ока. Отримані дані можуть бути використані при формуванні заходів по удосконаленню військової офтальмологічної служби.

4. Встановлено, що запальні захворювання ока та його придаткового апарату мають найвищу поширеність в молодому віці (військовослужбовці строкової служби, курсанти), а аномалії рефракції - в середньому працездатному віці (офіцери). Запальні ока та його придаткового апарату найчастіше зустрічаються серед військовослужбовців строкової служби Військово-Повітряних Сил (31,3 на 1000 військовослужбовців строкової служби) та серед офіцерів Військово-Морських Сил (15,4 на 1000 офіцерів), що пов'язано з особливостями служби та побуту військовослужбовців вказаних видів ЗС.

5. Встановлено, що рівень захворюваності ока та його придаткового апарату в Західному ОК за 2000 р. становив серед військовослужбовців строкової служби 26,6 на 1000 військовослужбовців, офіцерів - 23,7 і пенсіонерів 36,3. Рівні захворюваності ока та його придаткового апарату (за даними обліково-звітних форм) становили серед військовослужбовців строкової служби 21,8, а офіцерів – 5,8 на 1000 відповідного контингенту, що пояснюється більш якісним диспансерним наглядом офіцерів, своєчасним звертанням в лікувально-профілактичні заклади та лікуванням в них.

6. Визначено оптимальне співвідношення пацієнтів на захворюваність ока та його придаткового апарату, які потребують допомоги на різних рівнях управління: 59,7 % захворювань у хворих військовослужбовців можуть виявлятися та лікуватися на первинному рівні (медичний пункт полку, лазарет), 30,3 % - підлягають лікуванню в базовому госпіталі, 9,8 % в центральному і лише 0,2 % - у Головному військовому клінічному госпіталі, що дозволяє забезпечити оптимально раціональний розподіл ресурсів військової охорони здоров'я та економічне використання їх в умовах обмеженого бюджетного фінансування.

7. Показано, що розширення функцій лікарів загальної практики та програми їх підготовки, яка в певній мірі визначається відповідною патологією первинного рівня: кон'юнктивіти, аномалії рефракції, судинні ураження сітківки в неускладнених випадках скоротило кількість звертань до спеціалістів лікарів-офтальмологів на 14,3-16,1 %. Визначена потреба у лікарях-офтальмологах на певній ланці надання медичної допомоги військовослужбовцям.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Варивончик Д.В., Риков С.О., Дуфинць В.А. Адекватність управління офтальмологічною допомогою в Україні за даними експертних оцінок та напрямки його вдосконалення // Укр. наук.-мед. молодіжний журнал. – 2003. – №1. – С. 15-17. Дисертантом проведено аналіз соціологічних опитувальників відносно управління офтальмологічною допомогою в Україні.

2. Дуфинець В.А. Структура офтальмологічної захворюваності військовослужбовців Західного оперативного командування // Сучасні аспекти військової медицини: Зб. наук. праць голов. військ. клініч. госпіталю – К., 2003. – Вип. 9. – С. 153-169.

3. Дуфинець В.А. Стан органа зору військовослужбовців Західного оперативного командування та різних видів Збройних Сил України // Лікар. справа. Врачеб. дело. – 2003. - № 7. – С. 121-124.

4. Дуфинець В.А., Хижняк М.І. Офтальмологічна допомога та основні напрямки її організації // Проблеми військ. охорони здоров'я: Зб. наук. праць Укр. військ.-мед. академії . – К., 2002. – Вип. 12. – С. 259-268. Дисертантом проведений аналіз стану офтальмологічної допомоги та визначені основні напрямки її організації.

5. Дуфинець В.А., Хижняк М.І. Організація офтальмологічної допомоги населенню та військовослужбовцям // Проблеми військ. охорони здоров’я: Зб. наук. праць Укр. військ.-мед. академії . – К., 2002. – Вип. 12. – С. 268-270. Дисертантом обґрунтована організація надання офтальмологічної допомоги військовослужбовцям.

6. Дуфинець В.А., Хижняк М.І. Загальна лікарська практика як основа надання медичної офтальмологічної допомоги // Проблеми військ. охорони здоровя: Зб. наук. праць Укр. військ.-мед. академії.- К., 2002. – Вип. 12. – С. 271-274. Дисертантом обґрунтована загальна лікарська практика як основа надання медичної офтальмологічної допомоги.

7. Дуфинець В.А., Хижняк М.І. Епідеміологія катаракт // Проблеми військ. охорони здоров'я: Зб. наук. праць Укр. військ.-мед. академії. – К., 2002. – В. 12. – С. 291-297. Дисертантом описана епідеміологія катаракт.

8. Дуфинець В.А., Хижняк М.І. Захворюваність військовослужбовців та шляхи оптимізації медичної допомоги офтальмологічним хворим // Вісн. соц. гігієни та орг. охорони здоров’я України. – 2003. - № 3. – С. 21-26. Дисертантом проведений аналіз захворюваності військовослужбовців та стан медичної допомоги офтальмологічним хворим в ЗС України.

9. Історичний досвід розвитку офтальмологічної служби в Україні / Риков С.О., Варивончик Д.В., Кальченко А.М., Старинець Н.А. Дуфинець В.А. // Сучасні технології діагностики та лікування очної патології у дітей: Тези та лекції. 2 конф. дитячих офтальмологів України.- К., 2003.- С. – 150.

10. Міцкевич Ю.Ф., Дуфинець В.А., Хижняк М.І. Показники роботи офтальмологічного кабінету базового шпиталю Західного оперативного командування // Проблеми військ. охорони здоров'я: Зб. наук. праць Укр. військ.-мед. академії. – К., 2002. – Вип. 12. – С. 284-290. Дисертантом визначені показники роботи офтальмологічного кабінету базового шпиталю Західного ОК.

11. Риков С.О., Варивончик Д.В., Піменов А.А., Старинець Н.А., Дуфинець В.А., Добреля І.М. Інформаційне забезпечення діяльності лікарів-офтальмологів України із використанням ресурсів Інтернет // Сучасні технології діагностики та лікування очної патології у дітей: Тези та лекції. 2 конф. дитячих офтальмологів України. – К.,2003. - С. 148-149.

12. Хижняк М.І., Дуфинець В.А. Надання офтальмологічної допомоги військовослужбовцям та шляхи її подальшого удосконалення // Проблеми військ. охорони здоровя: Зб. наук. праць Укр. військ.-мед. академії. – К., 2002. – Вип. 12. – С. 275-278. Дисертантом визначені шляхи удосконалення надання офтальмологічної допомоги військовослужбовцям.

13. Хижняк М.І., Дуфинець В.А. Поширеність очних захворювань // Проблеми військ. охорони здоров’я: Зб. наук. праць Укр. військ.-мед. академії. – К., 2002. – Вип. 12. – С. 279-284. Дисертантом проведений аналіз поширеності очних захворювань.

АНОТАЦІЯ

Дуфинець В.А. Оптимізація офтальмологічної допомоги військовослужбовцям . – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.02.03 – соціальна медицина. – Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ, 2003.

Дисертація присвячена розробці та впровадженню в практику науково обґрунтованих заходів щодо оптимізації надання офтальмологічної допомоги військовослужбовцям на підставі вивчення захворюваності військовослужбовців різних видів Збройних Сил хворобами очей.

Дослідженням встановлено, що рівень патології зору за 2000-2002 рр. в Збройних Силах України серед військовослужбовців строкової служби становив в середньому 30,7 ± 5,1 випадків захворювань, а серед офіцерів 27,6±4,3 на 1000 військовослужбовців, займаючи сьоме та восьме місця в загальній захворюваності відповідно. В структурі захворюваності більшу половину (73,4 %) складали запальні захворювання очей, аномалії рефракції і інші захворювання ока. Визначено оптимальне співвідношення пацієнтів на хвороби очей,

які потребують допомоги на різних рівнях управління: 59,7 % захворювань у хворих військовослужбовців можуть виявлятися та лікуватися на первинному рівні (медичний пункт полку, лазарет), 30,3 % - в базовому госпіталі, 9,8 % - в центральному і лише 0,2 % у Головному військовому клінічному госпіталі.

Показано, що розширення функцій лікарів зальної практики та програми їх підготовки скоротило кількість звертань до спеціалістів лікарів-офтальмологів на 14,3-16,1 %.

Результати дослідження дозволили розробити та обґрунтувати функціонально-структурну модель, яка може стати підгрунттям прийнятті рішень щодо оптимізації управління системою охорони здоров’я в умовах переходу до професійної армії.

Ключові слова: захворюваність військовослужбовців, структура захворюваності, патологія органу зору, офтальмологічні хворі, функціонально-структурна модель управління офтальмологічною допомогою.

АННОТАЦИЯ

Дуфинец В.А. Оптимизация офтальмологической помощи военнослужащим. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.02.03 – социальная медицина. – Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца, Киев, 2003.

Диссертация посвящена разработке и внедрению в практику научно-обоснованных мероприятий по оптимизации оказания офтальмологической помощи военнослужащим на основании изучения заболеваемости военнослужащих разных видов Вооруженных Силах Украины глазными болезнями.

Изучение показателей общей заболеваемости военнослужащих по данным обращений в военные лечебно-профилактические учреждения позволило установить, что наиболее высокие уровни заболеваемости в Военно-Морских Силах (3080,9 ‰) и в войсках Противо-Воздушной Обороны (1336,1 ‰), которые отличаются от других видов Вооруженных Сил наиболее неблагоприятными санитарно-гигиеническими условиями труда военнослужащих и более низкими требованиями к состоянию здоровья при призыве на военную службу. Наиболее низкие уровни заболеваемости в Военно-Воздушных Силах (734,7 ‰), что значительно ниже, чем в Вооруженных Силах Украины (1272,8 ‰).

Установлено, что уровень заболеваний глаза и его придаточного аппарата за 2000-2002 гг. в Вооруженных Силах Украины среди военнослужащих срочной службы составлял в среднем 30,7±5,1 на 1000 случаев заболеваний, а среди офицеров 27,6±4,3 на 1000 военнослужащих, занимая седьмое и восьмое место в общей заболеваемости соответственно. Определено оптимальное соотношение пациентов с заболеваниями глаз и его придаточного аппарата, которым требуется помощь на разных уровнях управления. Показано, что 59,7 % заболеваний у военнослужащих могут выявляться и лечится на первичном уровне (медицинский пункт полка, лазарет), 30,3 % - в базовом госпитале, 9,8 % - в Центральном и 0,2 % - в Главном военном клиническом госпитале.

Показано, что расширение функций врачей общей практики и программы их подготовки сократило количество обращений к специалистам врачам-офтальмологам на 14,3-16,1 %.

Установлено, что воспалительные заболевания глаз имеют наибольшую распространенность в молодом возрасте (военнослужащие срочной службы, курсанты), а аномалии рефракции – в среднем трудоспособном возрасте (офицеры). Воспалительные заболевания глаз чаще встречаются среди военнослужащих срочной службы Военно-Воздушных Сил (31,3±3,6 на 1000 военнослужащих) и среди офицеров Военно-Морских Сил (15,4±3,8 на 1000 офицеров), что связано с особенностями службы и быта военнослужащих указанных видов вооруженных сил.

Данные исследований военнослужащих Западного ОК показывают, что уровень заболеваемости болезнями глаз и его придаточного аппарата составлял: среди военнослужащих срочной службы 26,6±3,4, офицеров – 23,7±3,2 и пенсионеров – 36,3±3,9 на 1000 военнослужащих. При этом уровни заболеваемости болезнями глаз и его придаточного аппарата по данным учетно-отчетных форм составляли среди военнослужащих срочной службы 21,8±2,8, а офицеров – 5,8±1,2 на 1000 соответственного контингента.

Проведенное медицинское обследование молодого пополнения выявило 4,8 % молодых воинов с заболеваниями, которые не препятствуют прохождению воинской службы; 1,1 % были направлены в военные госпиталя для дополнительного медицинского обследования; 0,07 % военнослужащих уволенных с войск с заболеваниями, не связанных с прохождением воинской службы на протяжении первых двух месяцев службы.

В структуре заболеваний, с которыми военнослужащие с числа молодого пополнения были направлены в войска превалировали: заболевания позвоночника – 14,0 %, плоскостопие – 11,0 %, нейроциркуляторная дистония – 10,0 %, заболевания органов зрения – 8,0 %, гастриты – 7,0 %.

Исследования показали, что выявление заболеваний глаза и его придаточного аппарата может осуществлять семейный врач, соответственно подготовленный, который может вести наблюдение и лечение большинства заболеваний глаза и его придаточного аппарата. Отмечено, что более 71,3 % этих болезней составляют неосложненные заболевания коньюнктивы (коньюнктивиты), аномалии рефракции (миопия, гиперметропия, астигматизм), различные неосложненные сосудистые поражения сетчатки. При этом 46,5 % болезней глаза и его придаточного аппарата можно лечить у офтальмолога базового госпиталя (вторичный уровень) и 11,4 % - у специалиста - офтальмолога на третичному уровне (узкоспециализированная помощь).

Привлечение к лечебно-диагностическому процессу врача общей практики показало, что необходимость в офтальмологах на амбулаторно-поликлиническом приеме составляет 0,023 должности на 1000 военнослужащих, из которых 0,001 должности - за счет больных направленных врачом общей практики. При этом необходимость в офтальмологических койках из расчета на 1000 военнослужащих составляет 0,05 коек.

Результаты исследования позволили разработать и обосновать функционально-структурную модель, которая сможет стать основой при принятии решений по оптимизации управления системой охраны здоровья в условиях перехода к профессиональной армии.

Ключевые слова: заболеваемость военнослужащих, структура заболеваемости, патология органов зрения, офтальмологические больные, функционально-структурная модель управления офтальмологической помощью.

Summary

Dufinets V.A. Optimization of ophthalmological care for militarymen. Manuscript.

The thesis for scientific degree of Candidate of Medical Sciences on speciality 14.02.03 – Public Health. – Bogomolets National Medical University, Kyiv, 2003.

The thesis is dedicated to development and implementation into practice scientifically substained measures of optimization of ophthalmological support of troops, based on ophthalmological morbidity rates study of different Force components.

It was established that an average level of visual pathology in the Ukrainian Armed Forces was 30,7 ± 5,1 per 1000 in the period 2002-2003 among soldiers and 27,6 ± 4,3 among officers, encompassing relevantly seven and eight range in the entire morbidity structure. More than a half of ophthalmological diseases had inflammatory, refraction disorders genesis, etc. It was established the optimal relationship between the different levels of control of ophthalmological patients: 59,7 % might be reported on the primary level (regiment medical facilities), 30,3 % - on the basic hospital level, 9,8 % - on the central hospital and only 0,2 % - Principal military clinical hospital level.

It was demonstrated, that general practice physician’s functions extend and their educational and training programmers allow to reduce the level of ophthalmological admission to 14,3-16,1 %.

Results of the investigation allows to develop and substain model of structure and functions, which might play the role of background in the decision making process relevant to the optimization of control over the public health issues during the process of transformation into professional Armed Forces.

Key words: troops morbidity, morbidity structure, visual pathology, ophthalmological patients, model of structure and functions in the ophthalmological support control system.