IНСТИТУТ ЕКОНОМIЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ

ЄФИМЕНКО Тетяна Іванівна

УДК 338:336:221.2

ПОДАТКОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

08.02.03 - організація управління, планування

і регулювання економікою

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії державного управління при Президентові України (НАДУ).

Науковий консультант | доктор економічних наук, доцент

Кваснюк Борис Євгенович,

Інститут економічного прогнозування НАН України, заступник директора з наукової роботи, завідувач відділу економічного зростання та структурних змін в економіці.

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент НАНУ

Голіков Володимир Іванович,

Інститут економічного прогнозування НАН України, завідувач відділом інституціональних змін та розвитку форм господарювання;

доктор економічних наук, професор, академік УААН

Панасюк Броніслав Якович,

Київський національний економічний університет, професор кафедри макроекономіки та державного управління;

доктор економічних наук, професор

Чугаєв Анатолій Олексійович,

Академія державної податкової служби України,

завідуючий кафедрою аудиту і економічного аналізу.

Провідна установа | Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна, кафедра економіки та менеджменту

(м. Харків).

Захист відбудеться 26 листопада 2003 року о 14 год. 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.01 Інституту економічного прогнозування НАН України за адресою: 01011, м. Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту економічного прогнозування НАН України, 01011, м. Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий 24 жовтня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Левчук Н.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У суспільстві завжди існувала проблема ефективного використання обмежених виробничих ресурсів або такого управління ними, що дало б можливість досягти намічених цілей. Починаючи з раннього капіталізму в Європі існував централізований контроль над цінами, якістю товарів і послуг, зовнішньою торгівлею і процентними ставками. Історія розвитку багатьох країн свідчить, що діяльність суб'єктів економіки піддавалась регулюванню за допомогою різних засо-бів адміністративного, економічного та правового впливу. Застосу-вання тих чи інших регуляторів формує відповідну ситуацію в еконо-міці, а її передбачення на майбутнє стає основою державного регулювання.

Актуальність теми. Великого значення в умовах переходу економіки до стадії економічного зростання набуває податкове регулювання. Податки, виконуючи низку функцій, надають державі можливість сприяти створенню підприємствам і організаціям належних умов для нормальної господарської діяльності, переозброєння виробництва, підвищення якості продукції. Особливої вагомості ці процеси набувають на макроекономічному рівні, коли держава повинна створювати сприятливий інвестиційний клімат, вирішувати проблеми структурного і соціального реформування, забезпечувати умови для сталого економічного зростання. Тому дослідження теоретичних і практичних проблем податкового регулювання економічного розвитку України є актуальним.

Забезпечення сталого економічного зростання, як зазначено у "Посланні Президента до Верховної Ради України "Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році" значною мірою пов'язане із здійсненням реформування податкової системи, яка у своїй основі є деструктивною, такою, що не відповідає принципам та заходам перехідної економіки, її системному оновленню і не реалізується, передусім, через відсутність її належної обгрунтованості.

Проблема реформування податкової системи розглянута у багатьох працях вітчизняних та зарубіжних вчених. Велике коло питань державного регулювання економіки, включаючи питання фінансового, грошово-кредитного і податкового регулювання, прогнозування і регулювання структури економіки, висвітлено у наукових працях О.М.Алимова, О.І.Амоші, В.М.Бородюка, В.І.Голікова, В.М.Геєця, Б.Є.Кваснюка, Н.С.Герасимчука, І.І.Лукінова, С.І.Дорогунцова, Б.Я.Панасюка, М.Г.Чумаченка та інших.

В останні роки проблеми ролі і місця, методов і моделей, заходів і важелей державного регулювання досить активно досліджуються українськими вченими, серед яких можна виділити праці В.П.Александрової, Л.К.Безчастного, В.Ф.Беседіна, В.Г.Бодрова, О.С.Власюка, А.С.Гальчинського, А.А.Гриценка, С.О.Корабліна, А.Ф.Мельник, А.П.Ревенка, М.Ф.Тимчука, В.О.Точиліна, А.Г.Савченка, В.Р.Сіденка, А.О.Чугаєва та ін. Серед російських вчених тут можна виділити роботи А.І.Абалкіна, С.Глазьєва, Д.С.Львова та інших.

У теоретичне розроблення проблем державного регулювання і податкових систем вагомий внесок внесли відомі західні економісти - Дж.Гелбрейт, Дж.Кейнс, А.Лаффер, М.Портер, П.Самуельсон, А.Сміт, Дж.Стігліц та інші.

Особлива увага податковій системі і податковому регулюванню приділена у працях В.Л.Андрущенка, Л.М.Бабич, Ю.М.Бажала, О.Д.Василика, Н.І.Костіної, І.О.Луніної, Д.В.Полозенка, А.М.Соколовської, В.М.Суторміної, В.А.Ткаченка, В.М.Федосова, а також у працях російських вчених І.В.Горського, В.Г.Панскова, Д.Г.Черніка, Т.Ф.Юткіної та інших.

Однак питання державного податкового регулювання економічного розвитку ще не мають остаточного методологічного та практичного вирішення. Потребують теоретичного обгрунтування функції податків, недостатньо опрацьована загальна схема, методи і механізми податкового регулювання економічної діяльності на макро- і регіональному рівнях, напрями оптимізації структури податкових надходжень.

Актуальність дослідження та наявність великої кількості нерозв’язаних теоретичних та практичних проблем, що стосуються податкового регулювання, яке найповніше відповідало б конкретним потребам економіки України на сучасному етапі побудови ринкових відносин, обумовили мету, завдання і предмет дослідження, його структуру та коло питань, які розглянуто в даній дисертаційній роботі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. В дисертаційній роботі висвітлені результати наукових і прикладних досліджень, що проводились автором за період 1999-2003 років під час виконання планових тем Національної академії державного управління при Президентові України в межах Комплексного наукового проекту “Державне управління і місцеве самоврядування” (№ ДР 0200U0041030) та теми "Механізми регулювання ринкової економіки" (№ ДР 0101U003342). Автором розкрито механізм використання податкової системи для регулювання економічного розвитку.

Мета і задачі дослідження. Державне податкове регулювання економічного розвитку в умовах становлення ринкових відносин має неоднозначний характер. З одного боку, податковий тиск пригнічує виробництво, а з другого - без відповідного надходження коштів до державного і місцевих бюджетів держава не може ефективно виконувати свої функції. Тому метою даного дослідження є розробка теоретичних основ і практичних методів і засобів податкового регулювання економічного розвитку в умовах формування ринкової економіки.

Для досягнення зазначеної мети необхідно було розв'язати такі завдання:

визначити роль держави в регулюванні економічної діяльності за умов ринкової трансформації;

проаналізувати податкові системи іноземних країн та податкове навантаження в Україні за стадіями економічного обороту;

обгрунтувати стратегічні засади і концептуальні підходи щодо реформування податкової системи України;

розробити методи і засоби податкового регулювання економічного розвитку в сучасних умовах України;

обгрунтувати методи формування дохідної і видаткової частин бюджету, як інструменту реалізації податкової політики держави;

вдосконалити розрахунки обсягів дотацій вирівнювання з державного бюджету шляхом моделювання податкового потенціалу регіонів;

визначити в методичному контексті особливості розрахунку податкових ризиків.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та методичні питання, пов’язані з податковим регулюванням економічної діяльності, та визначення певних властивостей такого регулювання, необхідних для сприяння ефективному розвитку економіки.

Об’єктом дослідження є податкова сфера економіки України, її стан, законодавство та зв'язок з економічним розвитком.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є економічна теорія та наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів. У процесі наукового дослідження застосовано методи порівняльного економічного аналізу при визначенні податкового навантаження за стадіями економічного обороту; економіко-математичного моделювання при прогнозуванні податкових надходжень, експертних оцінок при визначенні пріоритетів та розробленні заходів податкової політики, логічного узагальнення результатів при формулюванні висновків, графічний метод при побудові графіків і рисунків та інші.

Основними джерелами інформації при виконанні досліджень стали законодавчі та нормативні документи, статистична звітність Держкомстату України, матеріали Мінфіну, Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України, вітчизняна та зарубіжна економічна література, а також дослідження НАДУ при Президентові України, Науково-дослідного фінансового інституту (НДФІ) при Мінфіні України та інших наукових установ.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі здійсненого комплексу наукових досліджень отримані такі результати, які можна кваліфікувати як нові положення:

- розкрито економічну сутність податків та доведено, що державне регулювання економіки, у тому числі і податкове регулювання, використовується практично у всіх країнах з різним ступенем втручання в економічну діяльність і за допомогою різних важелів. Дослідження ролі держави в економічному розвитку показало, що на даній стадії розвитку суспільства його вимогам не відповідають ні меркантилістська школа, ні класична теорія, ні кейнсіанська та неокласична школи. Вони не враховують необхідність одночасного регулювання як попиту, так і пропозиції, а відповідно і цін на окремі товари та послуги за допомогою не тільки економічних, а частково і адміністративних (директивних) заходів, з різним ступенем втручання залежно від фази циклу розвитку економіки. У фазі спаду і стагнації державне втручання повинно бути максимальним, а у фазі підйому і розвитку - мінімальним.

- доведено, що податки доцільно класифікувати за такими ознаками: рівнями запровадження, формою відносин платника і держави, складом фонду бюджету, економічним змістом об'єкта оподаткування, характером оподаткування, способом стягування, шкалою оподаткування, характером використання, способом віднесення на витрати виробництва, суб'єктами оподаткування, стадіями економічного обороту тощо. Запропонована класифікація податків враховує практично всі ознаки та більшою мірою відповідає чинній статистиці, включаючи національне рахівництво, та потребам аналізу і прогнозування;

- розроблено наукові засади і здійснено систематизацію функцій, методів і важелів податкового регулювання економіки, обгрунтована необхідність проведення активної державної податкової політики, що базувалася б на пізнанні закономірностей розвитку економіки, світовому досвіді реформування податкової системи в трансформаційний період, а також на виявленні та використанні вітчизняних конкурентних переваг і пріоритетних напрямів розвитку, стимулюючи які можна в стислі строки забезпечити сталий економічний розвиток країни;

- вперше розроблено концептуальні підходи до реформування податкової системи України на принципах макроекономічної збалансованості можливостей суб'єктів економіки і потреби держави в коштах на виконання належних їй функцій з орієнтацією на інвестиційно-інноваційний розвиток економіки. Базою для розробки цих підходів стала всебічна характеристика чинної податкової системи, виявлені недоліки в формуванні податкової системи та суперечності в проведенні податкової політики, що є причиною недостатньо ефективного використання податків для регулювання структурних зрушень в економіці. Основні серед них: нерівномірний розподіл податкового навантаження між окремими сферами економіки, різними суб'єктами господарювання; недосконала структура податкової системи (надмірно висока частка непрямих податків); нерозвиненість стимулюючої функції податків; недоліки в застосуванні пільг; низький рівень збирання податків, значні ухилення від сплати податків;

- набуло подальшого розвитку методичні підходи до посилення стимулюючої функції податків у реалізації завдань комплексної програми структурної перебудови економіки за рахунок упорядкування податкових пільг, диференціації ставок податків, впровадження механізму оподаткування прибутку підприємств, заснованого на регресивному принципі (при збільшенні суми оподатковуваного прибутку ставка податку знижується);

-

- розроблено концептуальні підходи до реформування податкової системи України, в яких обгрунтовано розширене трактування об'єкта і суб'єкта оподаткування, рівень і диференціація ставок оподаткування, область застосування податкових пільг, а також запропонована цілісна система податків і зборів та визначено заходи їх адміністрування;

-

- отримали подальший розвиток методи і підходи до формування дохідної і видаткової частин бюджету як інструменту реалізації податкової політики держави та шляхи вдосконалення бюджетного процесу. Обгрунтовано, що завданнями бюджетної політики у найближчій перспективі є створення інституціональних умов для розвитку бюджетної і податкової систем, спрямованих на забезпечення формування передумов утворення високоефективної системи державних фінансів. Це перетворить бюджет у реальний механізм стимулювання економічного зростання і забезпечить можливості регулювання економічного і соціального розвитку та більш ефективний перерозподіл ВВП через дохідну частину бюджету. Бюджетна політика повинна здійснюватися з урахуванням подальшої оптимізації бюджетних видатків. Важливо при цьому, щоб державні інвестиції спрямовувалися на підтримку перспективних напрямів, здатних забезпечити переорієнтацію вітчизняної економіки із сировинної на високотехнологічну і, таким чином, збільшити податкову базу, що у свою чергу, дасть можливість знизити податкове навантаження на виробництво;

- встановлено, що в умовах нестабільної економіки результати прогнозування податкових надходжень до бюджету необхідно скорегувати на основі врахування податкових ризиків. Поняття ризику має ймовірнісний характер і під ним розуміється можливість несплати певної суми податку чи його переплати. Отже, податковий ризик може бути як негативний, так і позитивний. Несплата податку може бути виражена як сума недоїмки з нарахованого податку (в такому випадку мова йде про явний негативний податковий ризик). У випадку неявного податкового ризику мова йде про приховування від оподаткування чи про перехід у "тіньовий сектор" економіки. Таким чином, явні податкові ризики є достовірними, їх вартісним виразом виступає сума недоїмки (переплати). Неявний податковий ризик може бути виявлений на основі експертних оцінок чи шляхом аналогів при визначенні явних податкових ризиків.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи, що розкривають вплив податкового регулювання на економічний розвиток, мають практичне значення завдяки:

-

-

-

Положення та висновки даної дисертації за безпо-серед--ньою участю автора використані в процесі аналізу, прогнозу та рекомендацій, що виконуються в НАДУ при Президентові України (довідка №78 від 04.09.03), НДФІ Мінфіну України (довідка №25/331-1 від 09.09.03) на замовлення органів державної законодавчої і виконавчої влади.

Низка принципових положень роботи протягом останніх років знайшла своє відображення у методичних, прогнозних та інструктивних розробках Державної податкової адміністрації України (довідка №7961/6/11-0016 від 20.09.03), Міністерства фінансів України (довідка №57000/25-320 від 18.09.03).

Результати дослідження також використовуються у навчальному процесі у Національній академії державного управління при Президентові України при підготовці магістрів за освітньо-професійною програмою спеціальності "Державне управління", спеціалізації "Державне регулювання економіки та підприємництва", зокрема, при викладанні модулів “Державне регулювання макроекономічних процесів”, "Управління структурними зрушеннями та економічним зростанням", "Формування приватного сектора економіки і регуляторна політика в Україні" (довідка НАДУ №74 від 04.09.03).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації наукові результати, висновки, рекомендації і пропозиції належать особисто автору і є його науковим доробком.

Дисертація є одноосібно виконаною науковою працею, в якій дисертантом особисто розроблено наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації щодо створення і функціонування в Україні системи державного податкового регулювання економічного зростання.

Особистий внесок автора у спільних роботах наведений у переліку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались на міжнародних науково-практичних конференціях: "Інвестиції XXI століття: соціальні орієнтири" (м. Умань, 2003); "Наука і освіта2003" (м. Дніпропетровськ, 2003); "Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз" (м. Київ, 2002); "Державна регіональна політика та місцеве самоврядування" (м. Київ, 2000); "Проблеми реформування економіки України в умовах транзиції" (м. Харків, 1998) та науково-практичних конференціях: "Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку)" (Ірпінь, 2002); "Проблеми ефективного регіонального та корпоративного управління в умовах невизначеності та динамічності зовнішнього середовища" (м. Дніпропетровськ, 2001) та інших.

Публікації. Основні ідеї, положення та результати досліджень висвітлено у 44 опублікованих працях (з них 1 особиста монографія, брошура і 26 публікацій у збірниках наукових праць та інших наукових виданнях), загальний обсяг публікацій – 39,4 д.а., з них 28,2 д. а. належить особисто дисертантові.

Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 487 сторінок, основний зміст роботи викладено на 429 сторінках, список використаних джерел містить 330 найменувань і розміщений на 16 сторінках. Дисертація містить в основному тексті 60 таблиць та 25 рисунків загальним обсягом 42 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі “Наукові основи і функції держави у регулюванні економічного розвитку” узагальнено теоретичні питання, пов’язані з роллю держави в регулюванні економіки в умовах ринкової трансформації, сутністю і функціями податків та завданням податкового регулювання економіки. Цей розділ присвячено обгрунтуванню міри втручання держави в економіку за умов системної трансформації України, особливостей податкового регулювання за допомогою притаманних йому функцій і важелів з позицій нового підходу до теорії податкового регулювання як найважливішого важеля впливу держави на умови економічної діяльності. Проаналізовано податкову політику України за роки економічної кризи та переходу до зростання на сучасному етапі.

Потреба у подальшому розвитку наукових основ державного і, зокрема, податкового регулювання економічного розвитку обумовлюється недостатністю методологічного опрацювання меж державного втручання в економіку на різних стадіях ділових циклів трансформаційної системи господарювання, форм і методів регіонального і секторального розподілу фінансових ресурсів, що послаблює державний менеджмент і створює перешкоди на шляху подолання багатьох проблем, кумулятивно накопичених за роки перехідного періоду.

Необхідність державного регулювання ринкової економіки випливає з об'єктивно існуючих економічних функцій держави. За умов утворення різних форм власності роль державного регулювання полягає у забезпеченні законодавчого механізму реалізації форм власності, спрямовуючому впливі на ринкові параметри та розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів за секторами економіки і ланками державного управління, чим забезпечується збалансоване функціонування економіки на всіх стадіях економічного обороту.

Поєднання цілей, функцій, методів і засобів державного регулювання дозволяє розглядати його як багаторівневу систему з прямими, зворотними та опосередкованими зв'язками, науково-обгрунтоване задіяння якої може забезпечити стабільне зростання економіки та рівня життя. Разом з тим, вказана система має властивість гнучко змінюватись і удосконалюватись в міру розвитку і ускладнення економіки шляхом відкидання застарілих форм і засобів, залучення більш прогресивних, створення різних комбінацій з наявних засобів, що забезпечує можливість адекватного державного впливу на економічні та соціальні процеси.

Одним із найважливіших засобів державного регулювання є податкове, яке за допомогою притаманних йому методів і важелів дозволяє досягти більш ефективного використання матеріальних і фінансових ресурсів, інтенсифікувати інвестиційну та підприємницьку активність, узгодити інтереси різних суб'єктів господарювання, прошарків населення, центральних і регіональних рівнів державного управління.

Податки за своїм змістом, функціями і засобами податкового регулювання класифікуються за різними ознаками - від рівня запровадження до характеру їх використання. Найбільш значимими є класифікація податків за економічним змістом об'єкта оподаткування, шкалою оподаткування, формою відносин платника і держави, способом стягування, характером використання, способом віднесення на витрати виробництва, стадіями економічного обороту. Класифікація податків, що запропонована у даній роботі більшою мірою відповідає чинній статистиці, включаючи національне рахівництво, та потребам прогнозування і аналізу.

Податкове регулювання грунтується на функціях податків, до яких, крім фіскальної, слід віднести регулюючу, стимулюючу, перерозподільчу, та здійснюється за допомогою зміни окремих елементів податкової системи - кола суб'єктів податкового регулювання, об'єктів оподаткування, податкових ставок, податкових шкал, податкових пільг.

Основні об'єкти державного податкового регулювання трактуються як найважливіші економічні явища, що визначають економічний розвиток країни. Вони охоплюють економічний цикл, секторальну, галузеву і регіональну структури економіки, умови нагромадження капіталу, зайнятість, грошовий обіг, платіжний баланс, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (що мають за мету розробку і реалізацію наукових ідей), умови конкуренції, соціальні відносини (включаючи відносини між роботодавцями і найманими працівниками, а також соціальне забезпечення), підготовку і перепідготовку кадрів, навколишнє середовище, зовнішньоекономічні зв'язки.

Маневруючи специфічними податковими важелями, через які реалізуються вказані функції стосовно об'єктів державного регулювання, держава створює умови для зміни структури виробництва і споживання, забезпечує технологічне оновлення виробничого апарату, прискорений розвиток науки, соціальну спрямованість ринкових перетворень.

Податкова політика держави може істотно впливати на ефективність господарювання, умови реалізації суспільного продукту, пропорції відтворення, розвиток продуктивних сил, темпи нагромадження капіталу, соціальну стабільність у суспільстві. Складність податкової політики полягає у поєднанні стабільності протягом конкретного податкового періоду і еластичності на більш тривалому відрізку часу з тим, щоб забезпечувалась можливість своєчасного врахування зміни методів оподаткування при конкретних змінах у процесі соціального і економічного розвитку. Оптимальне сполучення критеріїв стабільності та еластичності сприяє встановленню нормальних податкових відносин платників податків і держави, що позитивно впливає на економічний розвиток і соціальний стан суспільства.

Порушення цих критеріїв при формуванні української податкової політики протягом 90-х років призвело до розбалансування бюджету, відходу у тінь значної частини суб'єктів підприємницької діяльності, гальмування інноваційно-інвестиційних процесів, поглиблення регіональної і соціальної диференціації.

Значення оптимального вибору масштабів і механізмів оподаткування для забезпечення ефективного розвитку економіки, вирішення складних завдань системної трансформації наочно проявляється при формуванні бюджету держави. Податкова політика має прямі зв'язки з бюджетом, оскільки повинна забезпечувати формування його доходів, та опосередковані - з розподілом бюджетних витрат, оскільки при цьому необхідно враховувати інтереси всіх економічних агентів, що передбачає необхідність фінансової підтримки реального сектора, соціальний захист населення, виконання державою боргових та інших зобов'язань.

Функції і важелі податкового регулювання схематично представлені на рис. 1.

Ефективне використання багатого інструментального арсеналу податкового регулювання спільно з оптимальним дотриманням критеріїв стабільності та еластичності при формуванні податкової політики посилить її позитивний вплив на економічний розвиток.

Державне регулювання економіки за допомогою податкових важелів в умовах України повинно спрямовуватись на забезпечення і підтримку збалансованого економічного зростання, ефективне використання ресурсів, стимулювання інвестиційної і підприємницької діяльності. Ефективною може вважатися тільки така податкова політика, яка стимулює нагромадження та інвестиції.

Ф у н к ц і ї

М е т о д и

В а ж е л і

І н с т р у м е н т и

Рис. 1. Функції і важелі податкового регулювання

У другому розділі “Аналіз податкових систем зарубіжних країн і України та концептуальні підходи щодо реформування податкової системи України” проаналізовано податкове законодавство країн з ринковою і перехідною економікою, розглянуто податкове навантаження в Україні за стадіями економічного обороту, вплив податків на зміни галузевої структури ВВП і на доходи окремих секторів економіки та визначено концептуальні підходи до реформування податкової системи України.

Податкове законодавство різних країн тією чи іншою мірою відображає реалії економічного та соціального розвитку країн, що перебувають на різних стадіях ринкового реформування. Дослідження дозволяє оцінити податкове законодавство України як таке, що за принципами і методами побудови у цілому відповідає оподаткуванню розвинутих країн з ринковою економікою, але воно створює надмірне навантаження на сумлінних платників податків.

Це пов'язане з тим, що введенням всієї системи податків, що застосовуються на Заході та одночасним різким підвищенням ставок окремих обов'язкових платежів, розробниками законодавства була зроблена спроба пристосувати податкову систему до вирішення проблем поточного моменту, пов'язаних із ліквідацією бюджетного дефіциту. Однак, застосування недостатньо опрацьованого податкового законодавства та переважна орієнтація на фіскальну функцію податків проявились у формуванні високого податкового навантаження, яке пригнічує ділову активність і перешкоджає економічному зростанню. Динаміка структури податкових надходжень до зведеного бюджету України показана у табл. 1, а їх структура за 2002 р. - на рис. 2.

Таблиця 1.

Динаміка структури податкових надходжень до зведеного бюджету України

Податки та платежі | Питома вага податку у загальній сумі податків, %

1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002

Прибутковий податок з громадян | 12,3 | 15,1 | 15,4 | 16,3 | 17,6 | 20,4 | 23,9 | 22,9

Податок на прибуток підприємств | 37,7 | 32,0 | 26,8 | 26,1 | 25,3 | 24,6 | 22,6 | 19,9

ПДВ | 35,1 | 36,4 | 35,7 | 34,1 | 33,5 | 30,1 | 28,2 | 28,5

Акцизний збір | 3,2 | 3,7 | 5,5 | 5,9 | 7,1 | 7,2 | 7,2 | 8,7

Платежі за ресурси | 5,0 | 4,7 | 6,0 | 6,6 | 6,0 | 6,4 | 6,5 | 7,2

Інші | 6,7 | 8,1 | 10,6 | 11,0 | 10,5 | 11,3 | 11,6 | 12,8

Разом | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0

Податкові надходження в структурі зведеного бюджету, % | 78,3 | 75,6 | 76,4 | 63,8 | 66,8 | 77,8

Рис. 2. Структура надходжень до зведеного бюджету України за 2002 р.

Як видно з табл. 1 за період 1995-2002 рр. структура податкових надходжень до зведеного бюджету України зазнала суттєвих змін. Якщо питома вага податку на прибуток підприємств зменшилась майже у два рази, то частка прибуткового податку з громадян зросла у 1,9 раза, а акцизного збору - у 2,7 раза. Майже на одну п'яту знизилась частка податку на додану вартість (ПДВ). Такі тенденції зумовлено зростанням кількості збиткових підприємств, збільшенням тіньового обороту, а також зростанням пільг. Обсяги прибуткового податку з громадян, як і його питома вага у структурі податкових надходжень, зростали пропорційно інфляції і підвищенню оплати праці у той час, як шкала оподаткування залишилась незмінною.

Така ситуація не сприяла відповідному зростанню нетто заробітної плати. Три найбільш вагомих податки (прибутковий податок з громадян, податки на прибуток підприємств і ПДВ) становлять 55% усіх надходжень до зведеного бюджету. Звертає увагу відсутність податку на нерухомість, який у розвинутих країнах складає левову частку надходжень.

Крім того, аналіз показав, що основними недоліками існуючої податкової системи України є поряд з важким податковим тягарем, нерівномірність його розподілу між платниками податку, нестабільність податкового законодавства, численні зміни та поправки до нього, велика кількість нормативних документів, нерозвиненість регулюючої, стимулюючої і перерозподільчої функцій, надвелика частка пільг.

Нами загальне податкове навантаження в Україні визначено за методологією національного рахівництва як загальна сума податків на продукти, виробництво, доходи і майно, внесків на соціальне страхування, зважена на ВВП. За розрахунками, податкове навантаження в Україні становило у 2001 р. 37,2% ВВП, що знаходиться на рівні, або навіть нижче рівня аналогічного показника більшості європейських країн. Однак, через значні пільги та неплатежі податків, особливо великими підприємствами, перебування понад 40% економічного потенціалу в тіньовому обороті, на сумлінних платників податків припадає значно більший податковий тягар. При визначенні цього показника, як показав аналіз, необхідно враховувати щорічну недоїмку за платежами до бюджету та позабюджетних фондів, внесків підприємств, організацій і громадян до численних позабюджетних фондів цільового призначення. Врахування впливу вказаних чинників, за нашими оцінками, формує податковий тягар на рівні майже 50% ВВП.

Дослідження траєкторії зміни реального ВВП і податкового навантаження у відсотках до ВВП показує, що вони мають протилежну спрямованість, тобто при зростанні одного показника інший набуває тенденції до падіння і навпаки (рис. 3).

Джерело: Національні рахунки України, розрахунки автора.

Рис. 3. Податкове навантаження та економічне зростання в Україні

Наявність таких тенденцій свідчить про тісний взаємозв'язок між економічним зростанням і часткою ВВП, яка перерозподіляється через бюджет. Надвисоке податкове навантаження, що склалося в Україні, гальмує ділову активність, зменшує можливості здійснення прогресивних змін в економіці.

З метою визначення впливу податків на галузеву структуру виробництва здійснено розрахунок галузевого розподілу податкового навантаження на підприємства, який дозволяє зробити висновок про його нерівномірність, що порушує один з найважливіших принципів оподаткування.

Так, розрахунки показують, що на момент переходу статистики на класифікатор видів економічної діяльності податковий тягар у промисловості становив 53% ВВП галузі, у сільському господарстві - 17,4% або майже втричі менший, у будівництві - 45,2%, зв'язку - 48,4%, заготівлях - 27,1% ВВП галузі. Причинами таких відмінностей у рівні оподаткування є передусім наявність великої кількості пільг (зокрема, для сільського господарства, вільних економічних зон і територій зі спеціальним режимом інвестування, пільг окремим галузям промисловості), а також збитковість великої кількості підприємств.

Дослідженням доведено, що різні види податків неоднаково впливають на формування макропоказників через їх неоднаковий вплив на результати господарювання підприємства та розвиток ринку товарів і послуг.

Податок на прибуток значною мірою обмежує обсяги нагромадженого інвестиційного потенціалу, що створює додаткові ризики за умов боргового інвестування і великих процентних ставок. Разом з тим, значна кількість пільг з оподаткування прибутку не впливає на зростання інвестицій, динаміка яких все ще відстає від реальних змін ВВП.

Негативна роль системи оподаткування проявилась у тому, що величина прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємств, не була поставлена у залежність від їх інвестиційних зусиль.

До зниження ефективності виробничої діяльності підприємств призводять репресивний характер податкової системи, надмірне вилучення її каналами прибутку та інших ресурсів простого та розширеного відтворення, а також накопичення податкової заборгованості, яка розмиває рамки бюджетних обмежень, порушує принцип нейтральності оподаткування і гальмує економічне зростання.

Дослідження оподаткування домашніх господарств дозволяє стверджувати, що його рівень з урахуванням непрямих податків суттєво впливає на скорочення доходів найманих працівників, звужуючи їх платоспроможний попит як один з чинників економічного зростання. До недоліків оподаткування заробітної плати слід віднести створений відрив неоподатковуваного мінімуму від мінімальної заробітної плати, що призводить до викривлення сутності останньої як соціальної гарантії та порушує один з принципів побудови податкової системи - принцип справедливості.

Вивчення світового досвіду оподаткування та висновки аналізу впливу податків на структуру виробництва і доходи послужили основою для обгрунтування концептуальних підходів до реформування податкової системи України.

Дослідження впливу податкової системи на економічне зростання показано, що пряме використання для цих цілей кривої Лаффера не забезпечує достовірних кількісних оцінок. Крім того, вона показує лише характер зміни надходжень до бюджету залежно від ставки податку.

Для наших цілей була отримана залежність динаміки ВВП від податкового навантаження, що має характер опуклої кривої у координатах реальної зміни ВВП і питомої ваги податків (рис. 4).

Хоча через відсутність достатньої кількості даних, не вдалося описати криву математично, але зіставлення темпів зміни ВВП і податкового навантаження у % до ВВП (див. рис. 4-б) наявно характеризує тісну обернену залежність між ними. Тобто, можна з достатньою вірогідністю стверджувати, що податки стримують економічне зростання настільки, наскільки зменшується нагромадження основного капіталу. Якби податки цілком спрямовувались на нагромадження основного капіталу, то вони не стримували б економічне зростання. Але сама сутність функціонування суспільства не дозволяє йти таким шляхом. Суспільство повинно обирати пріоритети - або напрямі розвитку - і для цього збільшувати нагромадження, або у напрямі задоволення сучасних потреб - і для цього спрямовувати створений продукт на споживання. В умовах надто обмежених можливостей немає однозначного шляху вирішення проблеми бідності і проблеми економічного зростання. Є проблема оптимізації співвідношення податків і економічного росту, на що й необхідно звертати увагу.

Звідси випливає висновок, що удосконалення податкової системи в Україні повинно базуватися на так званій портфельній теорії, за якою ця система повинна включати достатньо широке коло податків різної спрямованості з першоосновою їх фіскального призначення. Найкращими для забезпечення фіскальної функції є непрямі податки (передусім, специфічні та універсальні акцизи), прибутковий податок з громадян, податки на майно і землю. Інші податки можуть реалізовуватись за стимулюючим чи регулюючим принципами.

Для цілей аналізу склад податкового портфелю стосовно реального сектора економіки доцільно розглядати за такими ознаками:

1.

2.

3.

Ставка податку на прибуток, що інвестується, повинна бути невисокою, інакше вона підриватиме майбутні можливості підприємства отримувати прибуток.

Тому в умовах фінансової кризи, яку переживає економіка України, систему оподаткування необхідно істотно реформувати, будуючи її на принципово іншій основі. Дослідження показало, що основними концептуальними принципами реформування податкової політики в нинішніх умовах повинні бути:

- стимулювання ринкових відносин, тобто активна підтримка розвитку підприємництва, а також стимулювання платників податків таким чином, щоб вони були зацікавлені заробити кошти і вкласти їх в інвестиції;

- забезпечення різкого структурного зсуву економічних пропорцій на користь тих виробництв, які безпосередньо спрямовані на пріоритети розвитку;

- забезпечення достатніх надходжень до бюджету для фінансування невідкладних державних програм, у тому числі соціальних;

- стимулювання залучення іноземного інвестиційного капіталу в Україну.

Виходячи із сформульованих принципів, система оподаткування на сучасному етапі повинна розвиватися у таких основних напрямах:

- істотне зниження сукупного рівня податкового вилучення за допомогою зниження граничних ставок податків, прогресивності та регресивності шкал оподаткування;

- розширення бази оподаткування за рахунок збільшення масштабів виробництва;

- вирівнювання умов оподаткування для всіх платників податків за рахунок скасування пільг (особливо тих, що надаються за галузевими та територіальними ознаками);

- перегляд співвідносних пропорцій і заходів впливу діючих податкових регуляторів;

- створення ефективної та прозорої системи адміністрування податків, узгодженої із забезпеченням прав і обов'язків платників податків та інших обов'язкових платежів.

На рис. 5 наведено концептуальну схему складових податкової системи для умов Україні. Вони передбачають спрощення системи податків і зборів і у той же час її зміцнення за рахунок підвищення вимог до принципів оподаткування, більш чіткого визначення об'єктів податкового регулювання і суб'єктів оподаткування та заходів, спрямованих на вдосконалення адміністрування податків.

У третьому розділі “Методи і моделі податкового регулювання економічного розвитку в сучасних умовах України” наведено розроблені заходи і про-

Рис. 5. Концептуальна схема складових податкової системи

Виявлено, що більшість діючих в Україні податків в правовому, організаційному, економічному та соціальному відношеннях потребують принципових змін. Деякі податки не виконують своїх функцій або виконують не всі функції, що покладені на них. Динаміка питомої ваги основних видів податків у доходах зведеного бюджету у 1992-2002 рр. показана на рис. 6.

Рис. 6. Динаміка питомої ваги податків у доходах зведеного бюджету у 1992-2002 рр.

Недосконалість наукового обґрунтування функцій і напрямів дії окремих податків спонукала до розробки комплексу заходів, які мають стати основою для системного удосконалення податкової системи. При розробці напрямів вдосконалення оподаткування прибутків підприємств виявлено, що питома вага податку на прибуток підприємств у загальному обсязі податкових надходжень має тенденцію до зниження, у той час як частка податку на прибуток у загальній сумі прибутку зростає більш швидкими темпами. Головною причиною таких процесів є звуження бази оподаткування через зростання частки збиткових підприємств, падіння рентабельності виробництва, що мало місце у попередні роки.

При визначенні доходу підприємства слід використовувати без виключень метод нарахувань при одночасному використанні відповідного методу обліку витрат, на основі виникнення зобов'язань (тобто продаж товарів, робіт, послуг і придбання ресурсів повинні фіксуватися в найбільш ранньому із трьох моментів: надходження грошей, відвантаження продукції, подання рахунку). Це створює можливості як для податкового планування, так і для скасування прямого ухиляння від оподаткування шляхом створення афільованих посередників. Використання методу нарахувань потребує нагальних змін у стандартах бухгалтерського обліку з метою адекватного відображення об'єкта оподаткування.

Аналіз довів доцільність нарахування амортизації за принципом залишку, що зменшується, для укрупнених груп основних фондів, який має низку переваг. Насамперед, амортизація, нарахована за принципом зменшуваного залишку, ближче до дійсної економічної амортизації, ніж нарахована лінійним методом. Крім того, використання укрупнених груп спрощує як процедуру обліку активів і визначення розміру амортизації, так і перевірку їх правильності.

Звичайно при оподаткуванні прибутку підприємств слід враховувати вплив інфляції. У зв'язку з цим пропозиції включають підходи щодо переоцінки активів відповідно до інфляції, та відображення за ринковими правилами фінансових активів із приростом чи збитком на нарахованій основі.

Варто також розширити базу податку на прибуток підприємств, скасувавши деякі пільги, зокрема пільги з прибутку, у тому