Для прогнозування надходжень податку на прибуток до бюджету запропоновано використати наступні методи:

- на основі визначення частки податку на прибуток (Пt) у ВВП країни:

Пt = ВВПt * K(t-1) ,

де K(t-1) – частка податку на прибуток у ВВП у році t-1;

- метод багатофакторного прогнозування.

Вдосконалення оподаткування доходів фізичних осіб має виходити, насамперед, з підвищення перерозподільчої ролі прибуткового податку. З огляду на те, що в Україні податок з доходів фізичних осіб фактично є податком на заробітну плату, встановлення єдиної пропорційної ставки прибуткового податку на рівні 13% з 1 січня 2004 р. ліквідувало його прогресивність. Але деякою мірою цю проблему можна було б вирішити з установленням неоподаткованого мінімуму на рівні прожиткового мінімуму, що частково дозволило б забезпечити прогресивність прибуткового податку та реалізувати принцип справедливості оподаткування. Також важливим аспектом є гармонізація оподаткування доходів економічних агентів, що полягає у тісній взаємоув’язці порядку стягнення податку з доходів фізичних осіб з відрахуваннями у позабюджетні фонди соціальної спрямованості. Окремі зміни повинні бути внесені в систему оподаткування процентних доходів, доходів від зростання вартості капіталу і дивідендів. Введення норми, що дозволяла б податковим органам у випадку явної невідповідності між рівнем життя платника податку і його офіційно сплаченими податками, застосувати метод визначення величини податку за так званими зовнішніми ознаками, дозволило б скоротити уникнення оподаткування осіб з надвисоким рівнем доходу.

Дослідження впливу окремих макроекономічних показників на надходження податку з доходів фізичних осіб дало змогу розробити метод прогнозування залежно від розміру ВВП:

ППt = ПП (t-1) * ІСЦt ВВПt * КEВВПt ,

де ППt – прогнозний обсяг надходжень податку з доходів фізичних осіб;

ІСЦt – індекс споживчих цін у t – му році;

ВВПt прогнозна зміна ВВП до попереднього року;

КEВВПt коефіцієнт еластичності прибуткового податку з громадян по відношенню до зміни ВВП для t-го року.

Виходячи з проведеного аналізу теоретичних основ, а також на основі дослідження міжнародного досвіду побудови податкових систем сформульовано низку рекомендацій з реформування системи ПДВ в Україні, зокрема, серед основних пропозицій варто виділити розширення бази оподаткування і скасування більшості несоціальних пільг.

Система оподаткування малого бізнесу передбачає виділення трьох рівнів платників податків: середні підприємства, малі підприємства і особливо малі підприємства з розрахунком бази оподаткування для малого підприємства на основі потоку готівки, а для особливо малого – на основі доходу, що оцінений за непрямими ознаками. Розроблена схема надасть можливість спростити облік, встановити формальні правила для визначення податкових зобов’язань, що унеможливить для податкової адміністрації визначення бази оподаткування на свій розсуд. Оцінка на основі непрямих ознак потенційного доходу платників податків сприятиме встановленню фіксованих платежів у бюджет та не дасть можливості ухиляння від оподаткування для підприємств, що не відносяться до категорії малих.

Основними принципами реформування акцизного оподаткування є встановлення таких правил сплати акцизу, які б максимальною мірою обмежили можливість ухиляння від оподаткування як законними, так і незаконними методами. У зв'язку з цим запропоновано більш спрощені принципи оподаткування акцизами, зокрема перехід від адвалорної ставки податку до специфічної.

Розроблена в дисертаційній роботі схема оподаткування нерухомості передбачає об’єднання плати за землю і податків на нерухомість, а також застосування диференційованого підходу до оподаткування нерухомості, що істотно скоротить витрати на адміністрування податку, а також дозволить за допомогою методів оцінки ринкової вартості всієї нерухомості у сукупності (землі і будівель) встановлювати такий податковий тягар, що зробить об’єктивно невигідним неефективне використання об'єктів нерухомості. Визначення вартості об’єктів оподаткування для комерційних споруд слід здійснювати на основі капітальної ринкової вартості житла або за обсягом накопиченої вартості оренди для зазначених чи аналогічних приміщень, або на основі вартості відтворення ідентичного об’єкту нерухомості із застосуванням певного дисконтуючого коефіцієнта (залежно від віку об’єкта); а для промислових – на основі дохідності на одиницю площі приміщень, що дозволить зменшити масштаби ухиляння від оподаткування нерухомості шляхом затягування закінчення будівництва, оскільки передбачається оцінка споруд за їх реальною вартістю на момент оподаткування.

У четвертому розділі “ Формування дохідної і витратної частин бюджету як інструменту реалізації податкової політики держави" обгрунтовано необхідність і функції держави у бюджетному регулюванні економічних процесів, визначено структуру і динаміку податків у складі доходів бюджету, розглянуто і запропоновано методи прогнозування податкових надходжень до бюджету, проаналізовано державні видатки і підходи щодо збільшення асигнувань у реальний сектор економіки з метою розширення бази оподаткування, а також запропоновано напрями вдосконалення бюджетного процесу з позицій податкового регулювання економічного розвитку.

Головними завданнями бюджетної політики у найближчій перспективі є створення інституціональних умов для оптимізації бюджетної і податкової сис-теми, спрямованих на за-безпечення формування ви-сокоефективної системи державних фінансів.

Структура доходів Державного бю-джету України і частка у них по-даткових надход-жень по-казані у табл. 2, а дина-міка податко-вих над-хо-джень у складі зведеного бю-джету України - на рис. 7.

Проведений аналіз пока-зав як тісні зв'язки по-даткової і бю-джетної полі-тики, так і слабкі сторони останньої. Серед факторів, які створюють нега-тивний вплив бюджетної системи на макроекономічну ситуацію, вка-зано наступні:

недостатній обсяг інвестицій в основний капітал;

недостатня забезпеченість гос-подарського обороту в реальному сек-торі еко-номіки грошовими і кредит-ними ресурсами через слабкий розви-ток банківської си-стеми як фінансового інституту;

недостатня бюджетна підтримка інвестиційної й інноваційної діяльності, що значною мірою пов'язано з необхідністю обслуговування і погашення зовніш-нього боргу України;

збільшення витрат виробництва внаслідок зростання цін і тарифів у галу-зях природних монополій, що обумовило, в свою чергу, подальше погіршення фі-нан-сового стану підприємств реального сектора економіки;

невирішеність проблеми платежів, що пов'язано з недосконалістю подат-ко-вого, митного і банківського законодавства, порушеннями у сфері грошового обігу.

Отже, основним пріоритетом бюджетної політики повинно бути забезпечення збалансованості зведеного бюджету. Досягти ж максимального збалансування бю-джету можливо за рахунок вирішення таких завдань:

- зменшення частки перерозподілу ВВП через дохідну частину зведе-ного бюджету шляхом чіткого визначення меж втручання держави у процеси розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів, що створюються в різних секто-рах економіки;

- забезпечення бездефіцитності бюджету, коли формування видатків зведе-ного бюджету здійснюється в межах доходів, і тим самим забезпечується принцип зба-лансованості, що є необхідною умовою зниження інфляції і досягнення економіч-ного зростання, проведення реформ у податковій сфері, стабільності держав-них фінансів, підвищення довіри до держави і переорієнтації фінансових ресурсів на інвестиції та інновації;

-

-

-

-

-

На даному етапі реалізації бюджетної реформи неодмінно має бути впоряд-ковано податкове законодавство, посилено контроль органів Державного казначей-ства за ефективним і цільовим використанням бюджетних коштів. Паралельно важливо проводити вже розпочату реформу соціальної сфери, яка охоплює удо-сконалення оплати праці з урахуванням мінімальних її розмірів та інших соціаль-них стандартів, а також реформу-вання пенсійної системи.

Необхідно також забезпе-чити ефективне форму-вання і перерозподіл централізо-ваних і децентралізованих фінансових ре-сурсів, що перетворить бюджет у реальний механізм стимулювання економічного зростання і забезпе-чить можливості регулювання економічного і соціального розви-тку та оптимальний для України перерозподіл ВВП через бю-джетну систему.

На довгострокову перспективу для удосконалення бюджетної системи необ-хідно продовжити реформу по-даткової системи, створити ефективну систему управління державним боргом, вдоскона-лити міжбюджетні відносини, оптимізу-вати державні витрати, забезпечити умови для викори-стання програмно-цільо-вого методу складання бюджету, по-силити контроль за сплатою податків та ви-користанням бю-джетних коштів на всіх рівнях бюджетної системи.

Динаміка видатків зведеного бюджету України за їх статтями показана у табл. 3, а у цілому - на рис. 8.

Таблиця 3.

Динаміка видатків зведеного бюджету України за їх видами,

% до ВВП

Показники | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002

Видатки | 44,6 | 41,9 | 36,7 | 30,4 | 26,7 | 28,3 | 27,2 | 26,8

у тому числі на:

підтримку галузей економіки | 4,3 | 4,2 | 4,7 | 6,9 | 5,5 | 4,3 | 4,1 | 3,2

соціальний захист населення | 6,1 | 5,0 | 6,0 | 4,1 | 3,2 | 3,5 | 4,1 | 5,5

фінансування соціально-культурних закладів, установ та заходів | 11,1 | 9,6 | 10,4 | 8,6 | 7,1 | 7,7 | 8,4 | 9,4

оборону | 1,9 | 1,5 | 1,9 | 1,4 | 1,2 | 1,3 | 1,5 | 1,6

управління | 2,6 | 2,8 | 3,2 | 1,3 | 1,2 | 2,0 | 1,8 | 3,9

ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи | 1,7 | 1,9 | 1,9 | 1,4 | 1,1 | 1,1 | 0,9 | -

Пенсійний фонд | 7,6 | 8,9 | - | - | - | - | - | -

інші видатки | 9,3 | 8,0 | 8,6 | 6,7 | 7,4 | 8,4 | 6,4 | 3,2

Дефіцит | 6,6 | 4,9 | 6,6 | 2,2 | 1,5 | -0,6 | 0,3 | -0,8

Перехід на якісно новий рівень управління видат-ками державного бюджету передбачає підвищення ефектив-ності витрат бюджет-них коштів, оптимізацію бюджетних дотацій та субвенцій, підвищення соціальної спрямова-ності видатків.

Тому бюджетна політика в області видатків повинна здійснюватися з ураху-ван-ням подальшої оптимізації бюджетних асигнувань. Обо-в'язковою є реалізація прин-ципу пріоритетності напрям-ів соціально-економічного розвитку, за яким держа-вні ре-сурси повинні спрямовува-тися у пріоритетні галузі, від яких залежить соціальна за-хищеність населення, націо-нальна безпека, реалізація структурних перетворень. Важливо при цьому, щоб державні інвестиції спрямовувалися на підтримку перспективних напрямів, здатних забезпечити пе-реорієнтацію вітчиз-няної промисловості із си-ровинної на високо-техно-логічну і в кінцевому під-сумку розширити подат-кову базу.

За цих умов витрати бюджету сприя-тимуть реалізації структу-рних перетво-рень за раху-нок реформування соці-альної сфери, яке включає проведення пен-сій-ної ре-форми, модерні-зацію освіти, пере-тво-рення в системі охорони здоров'я та у сфері культури, а також за рахунок модернізації економіки шляхом створення сприятливого інвестиційного і підприємницького клімату та проведення макроекономічної політики, яка стимулюватиме економічне зростання, здійснення структур-ної перебудови економіки.

У п'ятому розділі “Визначення обсягів міжбюджетних трансфертів шля-хом моделювання податкових зобов'язань на основі оцінки податкового по-тенціалу територій” наведено аналіз міжбюджетних відносин в Україні і в країнах з ринковою економікою, показано необхідність і шляхи їх покращання на основі вдосконаленого методу визначення податкового потенціалу регіонів та за-пропонованого для цього механізму перерозподілу фінансових ресурсів, розкрито умови зменшення податкових ризиків.

Міжбюджетні відносини, як відносини між державним бюджетом, бю-джетами Автономної Республіки Крим, областей та місцевого самоврядування, повинні спрямовуватися на забезпечення фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій дер-жавного управління в центрі і на місцях, передбачених Конституцією України та законами України. Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законо-давчими актами України за бюджетами різних рівнів, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.

Роль фінансів місцевих органів влади у сфері надання суспільних послуг є надзвичайно важливою. Закономірним явищем для більшості європейських країн є такий розподіл функцій між державою і місцевим самоврядуванням в сфері на-дання суспільних послуг, коли на місцеві органи покладається головна відпові-дальність за послуги соціального характеру. Центральна ж влада зосереджується на послугах економічного характеру, забезпеченні оборони, безпеки тощо.

В Україні така закономірність також має місце. Місцеві органи влади фінансують основну частину державних соціальних видатків. При цьому однією з найбільш складних проблем стає проблема фінансового вирівнювання. Відсутність раціональної системи вирівнювання доходів та видатків бюджетів різних рівнів різко знижує ефективність функціонування податкової і бюджетної системи, викликає напругу між центром і територіями та так званими “бідними” і “багатими” регіонами, поглиблює диференціацію в рівнях і темпах розвитку окремих регіонів, населених пунктів, впливає на збільшення розриву між рівнем життя у різних регіонах України, що стає фактором наростання соціальної та політичної нестабільності у суспільстві. Одним з методів вирішення цієї про-блеми є застосування системи міжбюджетних трансфертів на базі удосконаленої оцінки податкового потенціалу регіонів.

Водночас слід відмітити, що у процесі реформування міжбюджетних відносин допущено зменшення частки фінансових ресурсів, які розподіляються через місцеві бюджети. Так, якщо у 1998 р. частка місцевих бюджетів у доходах зведеного бюджету відповідала 45,7%, тобто у порівняні із попереднім роком зросла на 2,5 відсоткових пункти, то у 1999 р. вона вже становила 40,0%, а у 2002 р. – всього 31,4%.

При порівнянні фактичних і планових показників, розподілу фінансових ресурсів через доходи місцевих бюджетів можна відмітити поступове зниження їх частки. Така лінія не відповідає стратегії фінансового зміцнення регіонів, посилення їхнього впливу на економічні та соціальні процеси. Якщо у 2002 р. частка доходів державного бюджету у ВВП зросла проти 1999 р. з 15,5% до 19,3%, то питома вага доходів місцевих бюджетів у ВВП зменшилася – відповідно з 10,3 до 8,8%.

Існуюча нині практика збалансування доходів і видатків бюджетів в Україні здебільшого визначається суб'єктивними чинниками. Вагомий вклад у вдосконалення міжбюджетних відносин вніс Бюджетний кодекс, запроваджений у 2001 році, згідно з яким бюджетне вирівнювання регіонального (територіального, місцевого) розвитку в Україні здійснюється за допомогою міжбюджетних трансфертів (у випадку вертикальних фінансових взаємовідносин за схемою “державний бюджет - місцевий бюджет”) або трансфертів солідарності (у випадку горизонтальних фінансових взаємовідносин за схемою “місцевий бюджет - місцевий бюджет”). У цьому випадку шляхом перерозподілу фінансових коштів не тільки реалізується принцип бюджетної наповненості територій, але і за рахунок дотаційного вирівнювання згладжуються диспропорції регіонального розвитку.

Цілком природно, що реалізація цих положень може і повинна здійснюватися з урахуванням податкового потенціалу відповідних територій, розмір якого безпосередньо впливає на перерозподіл державних ресурсів у рамках системи міжбюджетних фінансових потоків.

Основними недоліками існуючої системи є

- відсутність зацікавленості територій у нарощуванні податкового потенціалу, утриманська позиція регіонів;

- податковий потенціал не враховує ту обставину, що 4-5 млн. громадян України працюють за кордоном;

- не завжди об'єктивно здійснюється обчислення податкового потенціалу регіонів.

З метою вдосконалення міжбюджетних відносин, у формулі обсягу дотації вирівнювання з державного бюджету, що надається бюджету Автономної Республіки Крим, обласному бюджету, або коштів, що передаються з цих бюджетів до державного бюджету, замість прогнозного показника обсягу доходів (кошика доходів), що акумулюються на території і-го регіону, запропоновано використання показника надходжень податків і зборів (НПіt) як середнє за попередні 3 роки, з їх приведенням до прогнозного періоду за допомогою відповідних індексів інфляції за формулою:

,

де індекси t, t-1, t-2, t-3, відповідають року, що прогнозується, та трьом попереднім;

І - індекси інфляції відповідних років.

Крім того, запропоновано визначати чисельність населення регіону без трудових мігрантів (без осіб, що працюють за кордоном), кількість яких досить суттева і на яких при розрахунках дотації вирівнювання виділяються відповідні кошти.

Запропонована модель обчислення дотацій вирівнювання буде сприяти ліквідації зрівнялівки, стимулюватиме збільшення надходження податків і зборів у регіонах, дозволить більш точно обраховувати податковий потенціал як за рахунок приведення податкових надходжень у попередні роки до року, на який плануються трансферти, так і за рахунок використання у розрахунках наявної чисельності населення регіонів, тобто без осіб, що працюють за кордоном.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і наукове вирішення проблеми податкового регулювання економічного розвитку.

Здійснено комплексну розробку науково-методичних засад податкового регулювання розвитку економіки України в умовах її ринкової перебудови, обгрунтовано методи і механізми реалізації заходів податкової політики, розроблено пропозиції щодо вдосконалення дії окремих податків і податкової системи у цілому. На основі розкриття механізму і важелів податкового регулювання зроблені наступні висновки:

1. На основі ретроспективного аналізу економічної думки доведено існування перманентного процесу чергування діаметрально протилежних поглядів на економічний розвиток. З погляду сучасності таке бачення на основі діалектики суспільного життя і економічної думки є цілком об'єктивним. В межах кожної історичної епохи, під впливом внутрішніх протиріч відбувалося накопичення певних кількісних змін і, як наслідок, економічна система набувала нового якісного відтінку. Наслідком цього була заміна панівної економічної теорії іншою, як правило, недоброзичливо налаштованою відносно попередньої. І, зрештою, під дією закону заперечування заперечень економічна система переходить в нову стадію розвитку, де накопичені з часом явища єдності і боротьби протилежностей формують кластер нових змін і процес повторюється вже на наступному вищому витку.

2. Визначено, що перехід від командно-адміністративної економіки до ринкової, що відбувається сьогодні у постсоціалістичному просторі, раніше ніде і ні в якій країні не мав місця і тому потребує нових підходів в управлінні економікою, особливо у податковому регулюванні. Перехід відбувається в інверсійному (зворотному) напрямі: від централізованого планового господарства із надвисокою монополізацією до ринкових відносин, від тотального одержавлення до плюралізму форм власності і господарювання. Трансформація не зводиться лише до ринкових реформ, а носить комплексний, всеосяжний характер, включаючи адекватні перетворення у політичній, інституціональній і культурній сферах, які синхронізуються між собою в часі і просторі. Це не удосконалення соціалістичної системи господарювання, а перехід до принципово нової економічної системи, до нових умов регулювання економічного розвитку.

3. На основі теоретичних досліджень та аналізу світового досвіду показано, що без обгрунтованого податкового регулювання економічного розвитку неможливе досягнення соціального оптимуму - максимально можливого добробуту суспільства в цілому. Загальнодержавна податкова політика повинна забезпечити узгодження інтересів держави, суб'єктів господарювання та регіонів з урахуванням існуючого співвідношення в рівнях їх розвитку і реальних можливостей, створити такі умови господарської діяльності, які б сприяли більш повному використанню усіх резервів розвитку.

4. Доведено, що для активізації економічного розвитку і структурних зрушень в економіці України недостатньо ефективно використовується податковий механізм та його регулятори. Перешкодою служать недоліки в формуванні податкової системи та суперечності в проведенні податкової політики. Так, гальмом для досягнення високих темпів росту та здійснення прогресивних структурних зрушень стали велике і нерівномірне податкове навантаження на платників податку, нестабільність податкового законодавства, численні зміни та поправки до нього, велика кількість нормативних документів, відсутність застосування регулюючої, стимулюючої і перерозподільчої функцій та зосереджен-ня на фіскальній ролі податків, надвелика частка пільг тощо.

5. Встановлено, що збільшення питомої ваги податків у ВВП негативно впливає на його динаміку. Звітні дані про зміну питомої ваги податків у ВВП і динаміку ВВП підтверджують їх обернену залежність. На обсяги ВВП певною мірою впливають як податковий "тягар", так і обсяги інвестування, які створюють можливість розширення податкової бази. Звідси випливає необхідність зменшення податкового навантаження на реальний сектор економіки, посилення регулюючої функції податків, підвищення частки видатків бюджету на інвестування пріоритетних напрямів розвитку, сприяння розширенню бази оподаткування за рахунок інвестицій, підвищення ролі оплати праці тощо.

6. Обгрунтовано, що орієнтація на модель інноваційного розвитку потребує структурно-технологічних зрушень інноваційного типу в економіці та окремих її секторах. Для цього необхідно активізувати стимулюючу функцію податкової системи, що з одного боку, забезпечить перехід до нового технологічного укладу, а з іншого - буде сприяти розвитку виробничої інфраструктури, реконструкції застарілих виробництв, ліквідації застарілого обладнання. У кінцевому рахунку податкове сприяння дасть можливість переведення економіки на шлях сталого економічного зростання, підвищення ефективності використання виробничих ресурсів.

7. Аналіз податку на прибуток підприємств виявив значні недоліки, а саме: надмірний податковий тягар на підприємства, існування великої кількості пільг з податку на прибуток, проблеми у визначенні бази оподаткування (приріст вартості капіталу, нарахування амортизації, існування подвійного оподаткування), складність визначення надходжень податку на прибуток підприємств у перспективі тощо. Розроблені пропозиції щодо вдосконалення цього податку охоплюють: розширення бази оподаткування податком на прибуток через скасування низки пільг, лібералізацію умов амортизації та обліку необхідних для бізнесу витрат, здійснення нарахування амортизації за принципом залишку, що зменшується, використання науково-обґрунтованих методів для прогнозування надходжень податку на прибуток до бюджету та ін. Все це дозволить забезпечити зростання надходжень податку на прибуток до бюджету, зменшити податковий тягар на підприємства, спростити процедуру обліку активів і визначення розміру амортизації, зменшити спотворення при оподаткуванні за умов інфляції, отримати обгрунтовані прогнозні значення надходжень податку на прибуток.

8. Визначено, що податку з доходів фізичних осіб притаманні такі недоліки як незначна роль у сфері перерозподільчих процесів, проблемність вибору ставки та бази оподаткування прибутковим податком, труднощі з визначенням рівня оподаткування прибутковим податком для забезпечення соціальної справедливості і максимальної економічної ефективності, надмірний податковий тягар на низькодохідні верстви населення, недосконалість методичної бази для прогнозування надходження прибуткового податку. З огляду на це необхідно здійснити:

- зниження ставок прибуткового податку при одночасному здійсненні заходів щодо посилення контролю за стягненням податку;

- перехід від глобального прибуткового податку до шедулярного, за якого всі доходи платників податку оподатковуються з джерела їх одержання;

- для компенсації зниження ставок прибуткового оподаткування слід передбачити підвищення ставок акцизів на окремі товари та введення податку на майно фізичних осіб;

- встановлення неоподаткованого мінімуму на рівні прожиткового мінімуму в умовах введення єдиної пропорційної ставки прибуткового податку на рівні 13%;

-

- введення норми, що дозволяє податковим органам у випадку явної невідповідності між рівнем життя платника податку і його офіційно сплаченими податками, застосувати метод визначення величини прибуткового податку за так званими зовнішніми ознаками.

9. Показано, що нагальним питанням у сфері оподаткування є подальше удосконалення ПДВ і акцизного збору. Використання ПДВ у сучасному вигляді має такі недоліки як незабезпечення стабільного надходження до бюджету, при стягуванні ПДВ існує надмірне податкове навантаження як на підприємства, так і на кінцевого споживача, викликане високим рівнем його ставки, неточність прогнозних розрахунків і, як наслідок, проблеми у передбаченні надходжень ПДВ та акцизів до бюджету тощо. Запропоновано передбачені наступні заходи:

- абсолютний розмір ставки ПДВ повинен розраховуватися виходячи з цілей уряду у відношенні доходів бюджету, а також податкового тягаря на платників податків;

- розширення бази оподаткування шляхом зміни системи пільг з ПДВ, зокрема, якщо діяльність носить соціальний характер, то пільги слід замінити дотаціями з бюджету;

- включення до складу оподаткування доходу низки послуг туристично-екскурсійної сфери, послуг із забезпечення пожежної безпеки, послуг в поліграфічній, редакційній та видавничій діяльності;

- встановлення більш спрощених схем оподаткування акцизами, зокрема, перехід від адвалорної ставки податку до специфічної;

10. Дослідженням бюджету, як інструмента реалізації податкової політики, встановлено, що для вдосконалення бюджетного процесу, у першу чергу, необхідно:

- здійснити перехід на об'єктивні методи прогнозування доходів, ліквідувати нерівномірне і занадто велике податкове навантаження на суб'єктів економіки, розширити неподаткові надходження, ввести податок на нерухомість тощо;

-

- посилити увагу до взаємоув'язки показників державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України на усіх етапах бюджетного процесу, доповнити бюджетний процес аналітичними та моніторинговими етапами тощо.

11. Визначено, що проблема міжбюджетних взаємовідносин в Україні безпосередньо пов'язана з фінансовим забезпеченням функціонування органів місцевого самоврядування, особливо в частині реалізації делегованих їм державою владних повноважень, надання соціальних гарантій населенню і стимулювання фінансово-економічної діяльності суб'єктів господарювання певного регіону.

Завдяки системі фінансових взаємозв'язків державного і місцевих бюджетів забезпечується реалізація державної політики регіонального вирівнювання шляхом використання такого фінансового інструмента як міжбюджетні трансферти. Саме тому від ефективності міжбюджетних фінансових потоків значною мірою залежить рівень і динаміка соціально-економічного розвитку регіонів. Основними недоліками існуючої системи є відсутність зацікавленості територій у нарощуванні податкового потенціалу, утриманська позиція регіонів; податковий потенціал не враховує ту обставину, що від 4 до 5 млн. громадян України працюють за кордоном; не завжди об'єктивне обчислення податкового потенціалу регіонів.

Для усунення цих недоліків автором запропонована модель обрахування дотацій вирівнювання, яка дозволяє ліквідувати зрівнялівку, стимулюватиме регіони у збільшенні надходження податків і зборів, дозволяє більш точно обраховувати податковий потенціал як за рахунок приведення податкових надходжень у попередні роки до року, на який плануються трансферти, так і за рахунок використання у розрахунках наявної чисельності населення регіонів, за виключенням осіб, що працюють за кордоном.

12. Реалізація науково-методичних засад податкового регулювання економічного розвитку буде сприяти як пожвавленню господарчої активності в цілому, так і переходу до періоду зміцнення і розширення виробничого потенціалу, інтенсивного нагромадження капіталу усіх секторів економіки. Наслідком цього будуть не тільки наростаючі темпи і масштаби економічного розвитку, але й певні якісні зміни в їх структурі, підвищенні ефективності економіки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

17.

18.

19.

20.

21.

22.

23.

24.

25.

26.

27.

28.

29.

30.

31.

32.

33.

34.

35.

36.

37.

38.

39-44. Інші статті, тези доповідей, методичні видання і матеріали.

АНОТАЦІЯ

Єфименко Т.І. Податкове регулювання економічного розвитку. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук зі спеціальності 08.02.03 - Організація управління, планування і регулювання економікою. Інститут економічного прогнозування НАН України, Київ, 2003.

У роботі розкрита роль держави в регулюванні економіки, показана сутність податків як економічної категорії та висвітлений досвід податкового регулювання економічного розвитку в країнах з ринковою економікою. На основі аналізу стану податкової системи в Україні, особливо в частині об'єктів і суб'єктів оподаткування, обгрунтовано необхідність і функції держави в податковому регулюванні економічних процесів, визначені цілі, принципи і засоби податкового регулювання економічного розвитку та розроблена загальна схема регулювання.

Здійснено аналіз основних видів податків (податку на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних осіб, ПДВ, акцизний збір, оподаткування малого підприємництва) та розроблено пропозиції щодо зменшення податкового тиску на підприємства, раціоналізації пільг, вдосконалення методів прогнозування та збільшення надходжень до бюджету.

Розроблено пропозиції щодо вдосконалення методів формування дохідної і видаткової частин бюджету, як інструменту реалізації податкової політики держави, та визначення обсягів міжбюджетних трансфертів шляхом моделювання податкових зобов'язань на основі вдосконаленої оцінки податкового потенціалу територій.

Ключові слова: державне регулювання, податкова система, функції і засоби податкового регулювання, економічний розвиток, прогнозування, регулювання міжбюджетних трансфертів.

АННОТАЦИЯ

Ефименко Т.И. Налоговое регулирование экономического развития. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.02.03 - Организация управления, планирование и регулирование экономики. Институт экономического прогнозирования НАН Украины, Киев, 2003.

В работе раскрыта роль государства в регулировании экономики, показана сущность налогов как экономической категории и освещен опыт налогового регулирования экономического развития в странах с рыночной экономикой.

На основе анализа состояния налоговой системы в Украине, в особенности в части объектов и субъектов налогообложения, обоснованы необходимость и функции государства в налоговом регулировании экономических процессов, определены цели, принципы и способы налогового регулирования экономического развития и разработана общая схема регулирования. Налоговое законодательство определенной мерой отображает реалии экономического и социального развития стран, которые находятся на различных стадиях рыночного реформирования. Налоговое законодательство Украины оценено как такое, что за принципами и методами построения соответствует налогообложению развитых стран с рыночной экономикой.

Разработаны концептуальные подходы относительно реформирования налоговой системы Украины на принципах