ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.Н. КАРАЗІНА

ЄВТУШЕНКО ВІКТОРІЯ АНАТОЛІЇВНА

УДК 330.101.542:504

ЕКОЛОГО – ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ В СИСТЕМІ

СУСПІЛЬНОГО ВИБОРУ

Спеціальність 08.01.01 – економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Харків – 2003

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – кандидат економічних наук, професор

Лісовицький Володимир Миколайович, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Українська Лариса Олегівна, Харківський державний економічний університет Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економічної теорії;

кандидат економічних наук, доцент

Матвєєв Сергій Петрович, Національний університет внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України (м. Харків), доцент кафедри економічної теорії

Провідна установа – Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра економічної теорії, м. Донецьк

Захист відбудеться 16 червня 2003 р. о 15.15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.01 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд.V-67.

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий 15 травня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Соболєв В.М.

Загальна характеристика дисертаційної роботи

Актуальність теми дослідження. Актуальність теми продиктована як практичними, так і теоретичними завданнями, які стоять перед суспільством.

Глобалізація екологічної кризи та її обмежуюча дія на макроекономічне зростання призвели людство до курсу на сталий еколого-економічний розвиток з врахуванням потреб теперішнього і майбутніх поколінь. Україна також зробила свій стратегічний вибір – соціально-орієнтована ринкова трансформація на засадах сталого розвитку. Але яка доля практичного втілення цих ідей в умовах складного соціально-економічного становища та поглиблення екологічних проблем? Тож розвиток еколого-економічної системи, яка є однією з основних складових національної соціально-економічної моделі України, формування ефективного національного механізму природокористування та охорони навколишнього природного середовища – найважливіша задача ринкових перетворень.

Незважаючи на глибину та різноаспектність наукового надбання з проблем екологізації, існує певна нестача досліджень в цій галузі з позицій економічної теорії. Так, потребує уточнення еколого-економічна термінологія, недостатньо чітко визначені сучасні еколого-економічні відносини, рівні їхнього формування та реалізації; не систематизовані особливості процесів сталого еколого-економічного розвитку в умовах соціально-орієнтованої ринкової трансформації; потребують подальшої розробки методичні підходи до реальної оцінки еколого-економічного збитку, теорія зовнішніх еколого-економічних ефектів; відсутні роботи по формуванню ефективної еколого-економічної політики держави з врахуванням механізму суспільного вибору на основі дотримання економічних інтересів суб’єктів господарювання. Необхідність актуалізації пошуків нової теоретичної парадигми в сфері еколого-економічних відносин, які є найважливішою підсистемою соціально-економічних відносин і характеризують сучасний тип економічного зростання, обумовила актуальність теми дисертації та її значення для економічного розвитку України.

Дисертаційне дослідження спирається на теорію й методологію суспільного вибору, закономірності формування макроекономічної політики та досвід теоретичних і практичних розробок у сфері економіки природокористування і охорони навколишнього природного середовища.

Теоретичний аспект проблеми суспільного вибору та економічної політики сформовано в дисертації з врахуванням ідей, що викладені в роботах Аткінсона Е.Б., Блауга М., Бузгаліна А.В., Б’юкенена Дж., Валентея С.Д., Вальраса Л., Гриценко А.А., Коуза Р., Лісовицького В.М., Норта Д., Ойкена В., Пігу А., Стігліца Дж.Е., Таллока Г., Тінбергена Я., Хайєка Ф., Шамхалова Ф.І., Якобсона Л.І. та ін.

В сфері економіки, організації та управління природокористуванням в дисертації використані роботи Вайцзеккера Е., Возняка В., Кена Й., Лемешева М.Я., Маслоу А., Медоуза Д., Олдака П.Г., Форрестера Дж., Хачатурова Т.С., а також ряду провідних вчених і спеціалістів України: Буркінського Б.В., Веклич О.А., Галушкіної Т.П., Герасимової С.В., Грабинського І.М., Гречановської І.Г., Данілішина Б.М., Дорогунцова С.І., Кашенко О.Л., Мельника Л.Г., Мішеніна Є.В., Черняка В.К., та інших дослідників.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась в рамках науково-дослідної роботи кафедри економічної теорії та економічних методів управління Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна “Проблеми розширеного відтворення в умовах сучасних економічних систем” (номер державної реєстрації 0910036036), результати дослідження відображені в державних науково-дослідних роботах кафедри маркетингу Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна “Методологічне обґрунтування стратегічного маркетингу організацій в умовах ринкових трансформацій” (номер державної реєстрації 0101U002799), кафедри економіки підприємства Національної фармацевтичної академії України “Розробка проблем підприємництва, менеджменту та маркетингу в фармації” (номер державної реєстрації 0198U007009), співвиконавцем яких був автор у 1999-2002 роках.

Мета і завдання дослідження. Дисертаційна робота має за мету теоретичне обґрунтування сутності еколого-економічних відносин, і на цій основі розробку рекомендацій щодо використання механізму суспільного вибору в формуванні ефективної еколого-економічної політики держави. Для досягнення цієї мети було поставлено і вирішено ряд завдань:

- розкрито сутність та основні напрямки дослідження еколого-економічних відносин;

- проведено аналіз практичних і теоретичних концепцій розвитку сучасних еколого-економічних відносин;

- виділено найбільш перспективну концепцію природокористування, яка відповідає сталому типу економічного зростання, зокрема в умовах соціально-орієнтованої ринкової трансформації;

- обґрунтовано методичні підходи до оцінки екстернальних еколого-економічних ефектів та екологічного збитку;

- визначено фактори ринкового та державного регулювання еколого-економічних відносин і встановлено можливості їх оптимального поєднання;

- розкрито закономірності формування економічної політики на основі положень теорії суспільного вибору;

- запропоновано процедуру застосування механізму суспільного вибору в досягненні сталого еколого-економічного розвитку;

- розроблено принципи, напрямки, рівні формування та реалізації еколого-економічної політики держави та вдосконалення економічного механізму природокористування в трансформаційній економіці України.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є процеси суспільного відтворення еколого-економічних відносин на макроекономічному рівні.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є сукупність еколого-економічних відносин та їх формування в системі суспільного вибору.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційного дослідження є сучасні концепції еколого-економічного розвитку, теорії економічної політики, теорія суспільного вибору, фундаментальні роботи наукових установ, дослідження вітчизняних та іноземних вчених, результати власних досліджень.

Для досягнення поставленої мети в роботі використані такі методи дослідження: діалектичний – для встановлення взаємозв’язків і взаємозалежностей між економічними та екологічними факторами соціально-економічного зростання; історіографічний – для опису конкретно-історичних форм реалізації еколого-економічних відносин; типологізації – для класифікації об’єктів еколого-економічних відносин, форм екстернальних еколого-економічних ефектів, методів реалізації еколого-економічної політики; системного підходу – для розкриття закономірностей системи суспільного вибору; теоретичної абстракції – для побудови моделі прийняття суспільних рішень щодо забезпечення еколого-економічної рівноваги; аналізу і синтезу – для визначення сутності державної еколого-економічної політики; статистичного аналізу – для дослідження сучасного стану й перспектив розвитку екологічної ситуації в Україні; графічний – для наочного зображення теоретичних доказів дисертаційного дослідження.

Наукова новизна результатів дослідження, отриманих особисто здобувачем, полягає в наступному:

1. Визначено систему еколого-економічних відносин суспільства як найважливішу підсистему з приводу взаємопов’язаного відтворення якості навколишнього природного середовища та людини через об’єктно-суб’єктну характеристику у відповідності до рівнів формування та реалізації.

2. Доведено, що ефективна соціально-орієнтована ринкова трансформація можлива на основі дотримання принципів концепції сталого еколого-економічного розвитку, які виступають внутрішнім джерелом сучасного типу економічного зростання.

3. Виявлено суперечливість між потребами суспільно-економічної практики в досягненні економічного зростання та обмеженістю сучасних концепцій природокористування та доведено необхідність застосування принципів теорії суспільного вибору як оптимальної теоретико-економічної основи формування системи сучасних еколого-економічних відносин.

4. Проведено класифікацію екстернальних еколого-економічних ефектів за різними критеріями: спрямованістю, суб’єктами впливу, можливостями інтерналізації, ступенем припустимості, часом дії, територіальною й галузевою ознаками; що дозволяє змістовно диференціювати формування та реалізацію ефективної еколого-економічної політики в практиці соціально-орієнтованого ринкового господарювання.

5. Вдосконалено методичні рекомендації щодо вибору методу оцінки негативних і позитивних еколого-економічних ефектів за критеріями особливостей об’єктів еколого-економічних відносин.

6. Розроблено модель прийняття суспільних рішень щодо забезпечення еколого-економічної рівноваги та методичні підходи її обґрунтування за допомогою інструментарію теорії суспільного вибору.

7. На підставі теорії суспільного вибору та концептуальних вимог сталого еколого-економічного розвитку розроблено концепцію сучасної еколого-економічної політики держави та напрямки її реалізації в трансформаційній економіці України з метою формування ефективного механізму національного природокористування.

8. Проведено систематизацію методів ринкового та державного регулювання еколого-економічних відносин та встановлено галузі застосування ринкового, державного та змішаного типу впливу на еколого-економічну систему.

Результати наукового дослідження, відображені в п.п.1, 3, 6, є новими, а в п. п. 2, 4, 5, 7, 8 – суттєво доповнюють існуючі положення і вносять в них часткову новизну.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження полягають у розробці науково-практичних основ використання механізму суспільного вибору в забезпеченні сталого еколого-економічного розвитку.

Пропозиції та висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані в подальшому теоретичному аналізі еколого-економічних відносин і концепцій економічного зростання, в практиці аналізу екстернальних еколого-економічних ефектів, оцінки екологічного збитку та оптимізації співвідношення ринкових і державних регуляторів екологічної сфери, в науково-практичному обґрунтуванні дії економічних інтересів суб’єктів господарювання, при розробці ефективної еколого-економічної політики та формуванні раціонального механізму природокористування в Україні. Крім того, запропонована методика дослідження на прикладі сфери природокористування й охорони навколишнього природного середовища може бути використана в формуванні ефективного механізму управління всіма видами ресурсів, що створюють суспільний сектор господарства.

Теоретичні положення дисертації можуть бути використані в навчальному процесі для поглиблення викладання економічної теорії, мікро- і макроекономіки, менеджменту, маркетингу, економіки підприємства, економіки природокористування, при розробці спецкурсів з економічних дисциплін.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та методологічні положення, практичні результати дисертаційного дослідження доповідались автором на міжнародних і всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях: “Розвиток економічної теорії в умовах трансформаційної кризи” (м. Харків, 1996 р.), "Теорія і практика перебудови економіки" (м. Черкаси, 2002 р.), "Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання" (м. Донецьк, 2002 р.), "Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть" (м. Тернопіль, 2003 р.), "Соціальні, економічні, політичні та психологічні наслідки глобалізації в сучасному суспільстві" (м. Донецьк, 2003 р.).

Публікації. Основні положення та наукові результати дослідження викладено у десяти наукових статтях загальним обсягом 2,55 д.а., в тому числі п’ять статей опубліковані у фахових наукових виданнях (обсягом 2,15 д.а.).

Структура і обсяг роботи. Структура дисертації обумовлена метою дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури з 205 найменувань, 3 додатків. Робота представлена на 205 сторінках комп’ютерного тексту, містить 5 таблиць, 18 рисунків. Обсяг основного тексту дисертації складає 187 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, висвітлено ступінь розробленості проблеми, сформульовано мету і основні завдання дослідження, розкрито загальну методику його проведення, викладено наукову новизну та теоретичну і практичну значущість отриманих результатів.

У першому розділі "Теоретичні основи дослідження еколого-економічних відносин в структурі суспільного відтворення" розглядається діалектика взаємовідносин в тріаді "людина-природа-суспільство", аналізуються сучасні теоретичні підходи до проблем взаємодії природи та суспільства, досліджуються сутність, етапи та можливості реалізації концепції сталого еколого-економічного розвитку.

У дисертаційній роботі взаємозв’язок людини та суспільства з навколишнім природним середовищем розглядається з позиції об'єктивної закономірності: умови існування людини і суспільства формуються та регулюються станом навколишнього природного середовища, з яким людина і суспільство взаємопов’язані та здійснюють взаємний обмін. Взаємодія тріади "людина-природа-суспільство" носить еволюційний характер. Форми та наслідки такої взаємодії змінюються в процесі історичного розвитку, - у відповідності до цього автором науково обґрунтовано три етапи у взаємовідносинах людини та природи: саморегуляції природи, порушення природного балансу та сучасний – застосування колективних суспільних дій до свідомого управління еколого-економічними відносинами.

Природна складова сучасних еколого-економічних відносин представлена їх об’єктом – природними ресурсами та умовами. До природних ресурсів та умов відносяться компоненти та властивості навколишнього природного середовища, що використовуються для задоволення потреб суспільства: засоби праці (земля, водні шляхи, вода для зрошування), предмети праці (джерела енергії – горючі копалини, енергія вітру, води та ін., та сировина – корисні копалини, ліси, біоресурси, вода), продукти харчування (питна вода, дикорослі рослини, гриби, продукти полювання та рибальства), об'єкти для відпочинку та відновлення сил людини та об’єкти охорони самого середовища проживання. Для більш глибокого аналізу створено класифікацію методом групування об’єктів еколого-економічних відносин за різними ознаками: компонентами, джерелами походження, напрямками використання, ступенем поновлення, формами власності, територією.

Суб’єктами еколого-економічних відносин є індивідууми та їх соціально-економічні об'єднання: домашні господарства, підприємства-суб'єкти господарювання, некомерційні організації, суспільство.

Еколого-економічні відносини, в трактовці автора, – це сукупність відносин між людьми в процесі відтворення та охорони елементів навколишнього природного середовища, відносин між людиною та природою як складових частин продуктивних сил суспільства, а також відносин між суспільством і природою з приводу відтворення якості та функцій навколишнього природного середовища та самої людини як біологічного виду. На основі диференціації природних ресурсів і умов за суб’єктами привласнення, використання та відтворення автором розкрито рівневі структури еколого-економічних відносин, виділено суспільні підсистеми їх формування та реалізації.

В роботі підкреслюється, що еколого-економічні відносини займають важливе місце в системі матеріальних зв’язків – від характеру їх розвитку та управління ними в значній мірі залежать темпи економічного зростання, стан і рівень змін продуктивних сил, життєстійкість соціально-економічних систем. Досягнення ефективної еколого-економічної практики потребує науково-обґрунтованої теоретичної моделі.

Проведене дослідження відомих концепцій природокористування та охорони навколишнього природного середовища показало: по-перше, історично еколого-економічні проблеми стали вивчатися в контексті аналізу економічного зростання та його обмежувачів; по-друге, поглиблення та глобалізація екологічних загроз інтенсифікує їхнє теоретичне осмислення. Різноманітну палітру поглядів на дану проблему можна розподілити на три напрямки: 1) політекономічний: закон "зменшуваної віддачі" Д.Рікардо, "проблема народонаселення" Т.Мальтуса, концепція "стаціонарного стану" Дж.Ст..Мілля, “екологічних витрат індустріалізації” К.Маркса, “екологічних зовнішних ефектів” А.Пігу, “ринкової макроекономічної рівноваги” Л.Вальраса і В.Парето; 2) науково-практичний: концепції “межі росту”, екотопії, “екологічно модифікованого зростання”, подолання екологічного ризику й екологічної кризи; 3) політичного регулювання: техногенний розвиток, різні концепції охорони навколишнього природного середовища та раціонального природокористування. Жоден з цих напрямків не відповідає сучасному стану розвитку еколого-економічних відносин і тому не здатен забезпечити реальної макроекономічної рівноваги. Останнє доводить, що однією з об’єктивних причин загострення екологічних проблем, поряд з обмеженістю природних ресурсів та асиміляційного потенціалу навколишнього природного середовища, недосконалістю техніко-технологічних процесів, недоліками морально-етичного виховання людини, протиріччями політики тощо, є причина гносеологічного характеру, частиною якої виступає недостатнє теоретико-економічне обґрунтування проблеми.

Вищевикладене та уніфікація світу за моделлю ринкового господарства, реальні процеси трансформації світової економіки до постіндустріалізму, курс на сталий розвиток і одночасне наростання глобальних екологічних проблем свідчать, на думку автора, про необхідність нової еколого-економічної парадигми. Її головним принципом повинно бути ставлення до природи та суспільства (ринкової економіки, виробництва), як до рівноправних складових ноосфери, а найважливішою задачею – обґрунтування прийняття державних рішень щодо відтворення еколого-економічних відносин на засадах суспільного вибору.

Статистичний аналіз екологічної ситуації в Україні довів, що вона є кризовою. Її основними причинами в роботі відзначені: високий витратний характер економіки; екстенсивне сільське господарство; екологічно небезпечні технології; слабка економічна зацікавленість підприємств у здійсненні природоохоронної діяльності; низький рівень екологічної освіти; аварія на Чорнобильській АЕС; саме трансформаційні процеси, які завжди порушують нормальний хід економічного розвитку; непослідовність та обмеженість політичних дій.

В Україні зроблено концептуальний суспільний вибір – соціально-орієнтована ринкова трансформація на засадах сталого еколого-економічного розвитку. Але цей вибір, на думку автора, носить здебільшого директивно-декларативний характер і діяльність органів державної влади підкорюється принципу: вирішимо економічні проблеми, а потім займемося екологічними. Та поетапного виходу з обох криз не може бути: пожвавлення економіки на базі екологічно збиткових підходів і факторів призводить до необхідності ліквідовувати екологічні катастрофи, що ще більше поглиблює економічну кризу.

В роботі досліджені сутність і становлення концепції сталого розвитку, як найбільш відповідної сучасним еколого-економічним відносинам і базовим критеріям соціально-орієнтованої ринкової економіки. Керуючись принципами системної цілісності, автор доводить, що макроекономічна рівновага досягається лише за умови рівноваги в кожній суспільній підсистемі: економічній, виробничо-технологічній, екологічній, соціальній, політичній, адміністративній. Ця закономірність стосується й взаємозалежності між ринковою та екологічною сферами. В роботі здійснено аналіз взаємовпливів за прямими та зворотними зв’язками між екологічною та іншими суспільними підсистемами, який довів: сталий еколого-економічний розвиток – внутрішнє джерело успішних соціально-орієнтованих ринкових перетворень.

Теоретичні докази й узагальнення, що наведені в першому розділі, прийнято в наступних.

У другому розділі "Фактори ринкового впливу на еколого-економічні відносини" розглянуто процес формування екстернальних еколого-економічних ефектів, особливості аналізу економічної ефективності природокористування й оцінки екологічного збитку.

Завдання ефективного відтворення еколого-економічних відносин в практиці ринкового господарювання об’єктивно обмежується фіаско ринку в екологічній підсистемі, тому в роботі досліджуються можливості подолання недосконалої екологічно збиткової дії ринкових механізмів.

Основними причинами фіаско ринку в природокористуванні та охороні навколишнього природного середовища, на думку автора, є екстернальні (зовнішні) ефекти і відсутність або заниженість цін на природні ресурси й умови, які тісно пов’язані між собою. Ринкова економіка з її механізмом конкуренції виходить із положення, що ринкові обміни між продавцями та покупцями не впливають ні на кого, крім учасників угоди. Ці варіанти правомірні в тому випадку, якщо виходити з урахування тільки приватної рівноваги (виробництво) та загальної рівноваги (ринки) та коли сукупність цих часток абстрагована від природних процесів. Якщо ж розглядати обмінні процеси в еколого-економічній системі в цілому, то виникають зовнішні ефекти – витрати або вигоди доцільності ринкових операцій, не відображені в цінах. Крім того, важливою властивістю ринку є його можливість забезпечити найліпше використання різних ресурсів завдяки ціновим сигналам про їхню ефективність. Ринкова оцінка нафти, ліса та інших природних ресурсів, її зміни дозволяють регулювати ефективність їх використання. Однак ціни, що складаються на ринках природних ресурсів, часто дають викривлену картину справжньої цінності екологічних благ, не відображають реальні суспільні витрати та вигоди використання природних факторів. Внаслідок цього складається неадекватна оцінка дефіцитності ресурсів, величин попиту та пропозиції, що веде до зниження стимулів для ефективного використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища.

Таким чином, констатується в роботі, традиційний ринок дозволяє задовільно оцінити тільки одну функцію природного середовища – забезпечення природними ресурсами, а дві інші найважливіші екосистемні функції життєзабезпечення – асиміляція відходів і забруднень та забезпечення людей природними послугами (рекреація, естетичне задоволення та ін.) – не знаходять свого адекватного відображення в ринковій системі.

Класично нівелювати дію фіаско ринку покликана державна економічна політика, тому розвиток теорії зовнішніх еколого-економічних ефектів в напрямку їхньої класифікації та вдосконалення рекомендацій щодо реальної економічної оцінки природних ресурсів і умов має, за переконанням автора, практичне значення для досягнення ефективності державної економічної політики в екологічній сфері. В роботі запропонована наступна класифікація зовнішніх еколого-економічних ефектів: за спрямованістю – позитивні і негативні, за можливостями інтерналізації – чисті зовнішні і можливі до трансформації у внутрішні; за часом дії – короткострокові (в межах одного людського покоління), середньострокові (в межах двох-трьох людських поколінь), довгострокові (вище за межу трьох поколінь людей); за ступенем припустимості – припустимі (до рівня асиміляційного оптимуму), критичні (до рівня економічного оптимуму), катастрофічні (поза рівнем економічного оптимуму); за суб’єктом, що створює зовнішній ефект – ефект виробництва і ефект споживання; за територіальною ознакою – глобальні, странові, регіональні, місцеві, локальні; за галузевою ознакою – міжсекторальні і внутрішньосекторальні (міжгалузеві).

В роботі підкреслюється: більша частина зовнішніх впливів на навколишнє природне середовище пов'язана з негативними зовнішніми ефектами, внаслідок чого виникає еколого-економічний збиток – грошова оцінка негативних змін у навколишньому природному середовищі в результаті його забруднення, в якості та кількості природних ресурсів, а також наслідків таких змін. Сучасний стан еколого-економічних відносин у відповідності до засад сталого розвитку потребує створення позитивних зовнішніх еколого-економічних ефектів і на цій основі отримання еколого-економічної вигоди, яка є протилежністю еколого-економічному збитку. На думку автора, уникнути еколого-економічних збитків шляхом переводу екстернальних (зовнішніх) витрат в інтернальні (внутрішні), можливо тільки при урегулюванні системи обліку соціально-економічних показників, що потребують повної економічної оцінки природних ресурсів і послуг. У зв’язку з цим в роботі аналізуються різноманітні методи щодо адекватної оцінки природних ресурсів і умов та робиться висновок, що найбільш прийнятним є комплексний метод оцінки – послідовне застосування ринкової оцінки, ренти, затратного підходу, методу зміни продуктивності, обчислення альтернативної вартості, методу гедоністичного ціноутворення, методу переваг, тощо. За допомогою комплексного методу можливо більш повно обчислити не тільки вартість використання, а й вартість існування різноманітних об’єктів еколого-економічних відносин.

Фіаско ринку в природокористуванні та охороні навколишнього природного середовища означає необхідність реалізації економічної політики держави, спрямованої на суттєву корекцію виділених ринкових збоїв.

У третьому розділі “Суспільний вибір та формування ефективної державної еколого-економічної політики” розглянуто практичні питання реалізації сучасних еколого-економічних відносин на макрорівні. Проведено аналіз відомих теорій економічної політики та її усвідомлення з позицій теорії суспільного вибору, визначено можливості досягнення еколого-економічної рівноваги в системі суспільного вибору, розкрито сутність та напрямки вдосконалення державної еколого-економічної політики.

Державна економічна політика - життєво важлива умова соціально-економічного розвитку. В роботі розглядаються такі теорії економічної політики: економічних порядків В. Ойкена, який визнавав державну політику функцією економічних порядків – сукупності умов, що включають об’єктивні фактори (потреби, ресурси, технології) і різноманітні інститути (соціальні, законодавчі тощо); базова теорія Я. Тінбергена, яка класифікує три складові економічної політики - цілі, інструменти та моделі, що пов’язують цілі з інструментами; “критика” Р.Лукаса, який довів, що економічні показники є слідством політичних маніпуляцій, тому модулювання економічної політики дає непередбачувані результати.

Не зменшуючи нормативно-позитивного значення цих теорій для предмету даного дослідження, автор відзначає, що всі вони виходили з аксіоматичного положення: суб’єкти економічної політики керуються в своїх політичних діях лише суспільними інтересами загального добробуту. Новим словом у визначенні сутності механізму прийняття та реалізації політичних рішень стала теорія суспільного вибору Дж.Б’юкенена. Спираючись на традиції класичного лібералізму і використовуючи методологію “старого” інституціоналізму, неоінституціалісти дослідили політичний механізм формування макроекономічних рішень і розкрили зміст провалів (фіаско) держави (уряду) – явищ, коли держава неспроможна забезпечити ефективний розподіл і використання суспільних ресурсів.

В роботі досліджено досвід макроекономічного регулювання еколого-економічних відносин, який довів: в сфері природокористування та охорони навколишнього природного середовища фіаско ринку поглиблюється фіаско держави. До останніх автором віднесено: обмеження необхідної для прийняття рішення інформації внаслідок недоліків екологічного моніторингу; недосконалості систем економічного обліку та екологічної статистики, що використовуються для аналізу навколишнього природного середовища; викривлення вже існуючої інформації; недосконалість політичного процесу, що призводить до еколого-дестабілізаційної зовнішньоторговельної політики, непослідовної реформи прав власності на природні ресурси; зростання бюрократичного апарату, який здійснює реалізацію і контроль політичних рішень в екологічній сфері. Держава нездатна повністю передбачати та контролювати віддалені наслідки прийнятих рішень, що відображається у викривленні стимулюючої функції “зелених податків”, у зниженні економічної прибутковості від систем субсидування сільськогосподарського та паливно-енергетичного комплексів. Неефективне використання цільових коштів, отриманих за забруднення навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів. Фінансування природокористування здійснюється за залишковим принципом. Можливості виходу з такого положення розглядаються в роботі з позицій теорії суспільного вибору.

З використанням загальної теорії систем автором запропоновано системний підхід до суспільного вибору. Суспільний вибір як система має складові елементи (розподіл суспільних благ, необізнаність виборців, вибір в умовах прямої та представницької демократії, лобізм, групи спеціальних інтересів, логроллінг, пошук політичної ренти, раціональна поведінка політиків, законотворча діяльність, політико-економічний цикл, адміністративно-бюрократичний апарат), системні характеристики функціонування (елементи суспільного вибору мають інтегративні властивості – виконуючи певну функцію, об’єднуються в підсистеми: механізм голосування, механізм прийняття колективного рішення, механізм реалізації колективного рішення) та єдину ціль: прийняття державного (політичного) рішення щодо розподілу та перерозподілу обмежених ресурсів суспільного сектора економіки.

В системі суспільного вибору по реалізації еколого-економічної політики виділяються: “вхід” у систему – всі види природних благ, “процес” – механізм суспільного вибору по відтворенню природних благ, “вихід” – врівноважена система еколого-економічного споживання, критеріями ефективності якої повинні бути: створення умов для розширеного відтворення рекреаційного потенціалу навколишнього природного середовища, збереження адекватного потребам середовища життєдіяльності людини, оптимізація економічного споживання природних ресурсів. Філософія еколого-економічної політики базується на причинно-слідчих відносинах між владою та соціальними групами, які мають свої еколого-економічні інтереси та формують владні угруповання. Надмірна концентрація владних повноважень у державного або приватного сектора призводить до еколого-економічної нерівновагі, подолати яку можна за допомогою оптимального поєднання державних і ринкових механізмів у реалізації еколого-економічної політики.

Автор визначає еколого-економічну політику як сукупність цілей і дій установ державної влади та управління в сфері еколого-економічних відносин, спрямованих на забезпечення еколого-економічної безпеки держави і особистості та реалізацію економічних інтересів всіх членів суспільства в задоволенні потреб у природних ресурсах і послугах.

Стратегічною метою державної еколого-економічної політики є становлення раціонального механізму природокористування та охорони навколишнього природного середовища. Для її досягнення, підкреслюється в роботі, повинні проводитись дві групи заходів: міри з чіткою екологічною спрямованістю та очікуваним екологічним ефектом, а також макроекономічні міри, пов’язані з формуванням макроекономічної збалансованості всіх соціально-економічних підсистем.

Суб’єктами державної еколого-економічної політики є її законодавчі та виконавчі органи, які: розробляють напрямки реалізації політики, впливають на об’єкти (сукупність природних ресурсів і умов) на різних рівнях (макро-, мезо-, мікро-); визначають конкретні просторово-часові форми проведення (планування, прогнозування, облік, аналіз, здійснення, контроль); обирають відповідні методи й інструменти.

Автором запропонована наступна система методів та інструментів еколого-економічної політики: правовий метод – державні закони з природокористування й охорони навколишнього природного середовища; адміністративний метод – прикази, постанови, розпорядження; стандарти якості, стандарти впливу, сертифікати, ліцензії, технологічні стандарти; ринковий метод – компенсаційні угоди, банки та біржі прав на забруднення, цінові інструменти на ринках природних ресурсів; метод економічного стимулювання (або змішаний) – “зелені” податки, ринкова сертифікація, прискорена амортизація фондів природоохоронного призначення, субсидії, інформаційний моніторинг, екоінжиніринг.

Роль держави в створенні ефективного національного механізму природокори-стування і охорони навколишнього природного середовища, акцентується в роботі, велика зараз і буде зростати далі. Недооцінка значення такого державного макрорегулювання і в ринкових системах, і в трансформуючих у ринок, призведе до негативних еколого-економічних наслідків.

Таким чином, оптимальне комплексне поєднання ринкових і державних методів регулювання еколого-економічних відносин в системі суспільного вибору дозволить сформувати сталий національний механізм природокористування та охорони навколишнього природного середовища, який, в свою чергу, прискорить макроекономічне зростання.

У висновках підведені основні підсумки дисертаційного дослідження, сформульовано основні результати роботи, узагальнено теоретичні положення і практичні рекомендації.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі визначено сутність сучасних еколого-економічних відносин, теоретично обґрунтовано закономірності їхнього формування та реалізації і розроблено рекомендації по використанню механізму суспільного вибору в проведені ефективної державної еколого-економічної політики. Узагальнення отриманих результатів дозволяє зробити такі висновки:

1. Еколого-економічні відносини – найважливіша складова соціально-економічних відносин, яка характеризується своїми об’єктами та суб’єктами. Система еколого-економічних відносин включає сукупність виробничих, соціальних, технологічних, біологічних відносин, як підсистем, і носить конкретно-історичні форми та рівні реалізації.

2. Поглиблення екологічної кризи інтенсифікує її теоретико-економічне осмислення. Уніфікація світу на основі моделі ринкового господарства, реальні процеси трансформації світової економіки до постіндустріалізму, курс на сталий розвиток та одночасне наростання глобальних екологічних проблем потребують нової еколого-економічної парадигми –сприйняття суспільства і природи рівноправними складовими ноосфери та дослідження формування й реалізації державних рішень щодо відтворення еколого-економічних відносин в системі суспільного вибору.

3. Соціально-економічна система суспільства являє собою взаємодію складних підсистем-елементів. Порушення рівноваги в кожній з них призводить до порушення макроекономічної рівноваги. Аналіз взаємовпливів за прямими та зворотними зв’язками між екологічною та іншими суспільними підсистемами на сучасному етапі розвитку еколого-економічних відносин свідчить про об’єктивне перетворення принципів концепції сталого еколого-економічного розвитку у внутрішнє джерело соціально-орієнтованих ринкових трансформацій.

4. Для змістовної диференціації еколого-економічної політики рекомендується використовувати класифікацію екстернальних еколого-економічних ефектів за різними критеріями: спрямованістю; суб’єктами; можливостями інтерналізації; ступенем припустимості; терміном дії; територіальною й галузевою ознаками.

5. Формування сучасних еколого-економічних відносин у відповідності до засад сталого розвитку потребує створення позитивних зовнішніх ефектів і на цій основі отримання екологічної вигоди, яка є протилежністю екологічному збитку. Для цього пропонується метод комплексної вартісної оцінки кожного об’єкта еколого-економічних відносин.

6. Становлення еколого-економічної рівноваги в суспільстві опосередковується системою суспільного вибору, яка є сукупністю складових елементів, має системні характеристики функціонування та єдину мету – прийняття державного рішення щодо відтворення обмежених природних ресурсів і умов. Надмірна концентрація владних повноважень у державного або приватного сектору призводить до еколого-економічної нерівновагі, подолати яку можна за допомогою оптимального поєднання державних і ринкових механізмів в реалізації еколого-економічної політики.

7. Національний механізм природокористування повинна створювати державна еколого-економічна політика, яка характеризується своїми цілями; суб'єктами та об’єктами; рівнями формування та реалізації; формами, методами, інструментами реалізації; ефективністю.

8. В умовах ринкової економіки основними методами регулювання еколого-економічних відносин є ринкові та державні. Але ринкові методи (платність природокористування, створення ринку природних ресурсів, вдосконалення ціноутворення з врахуванням екологічного фактору та т. і.) мають об’єктивно обмежену сферу дії внаслідок фіаско ринку. Пріоритетними, особливо в умовах ринкових трансформацій, треба вважати державні методи регулювання, а саме: пряме державне регулювання (правові й адміністративні методи) та змішане державне регулювання, спрямоване на контроль ринкових відносин через інструменти економічного стимулювання суб’єктів господарювання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових наукових виданнях

1. Евтушенко В.А. Теория общественного выбора и несовершенство общественного сектора // Вестник Харьковского государственного университета: Экономическая серия. – Выпуск 398. – Харьков: ХГУ. – 1997. – С.152-160.

2. Евтушенко В.А. Развитие теории экономики благосостояния и проблемы общественного выбора // Вестник Харьковского государственного университета: Экономическая серия. – Выпуск 415. – Харьков: ХГУ. – 1999. – С.178-187.

3. Евтушенко В.А. Концепция управления экологическим риском как условие решения эколого-экономических проблем // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна: Економічна серія. - № 459. – Харків: ХНУ. – 1999. – С.59-65.

4. Евтушенко В.А. Проблема общественного выбора в Украине // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна: Економічна серія. - № 508. – Харків: ХНУ. – 2001. – С.37-40.

5. Евтушенко В.А. Теоретические основы формирования эколого-экономической политики и механизм ее реализации в Украине // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна: Економічна серія. - № 575. – Харків: ХНУ. – 2002. – С.123-128.

Статті в інших наукових виданнях

6. Евтушенко В.А. К вопросу об учете "фиаско рынка" в экологической политике Украины // Теорія і практика перебудови економіки. Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції: Черкаси, 25-27 листопада 2002 р. / Відповід. Ред. В.І.Хомяков. – Черкаси: ЧДТУ, 2002. – С. 40-41.

7. Евтушенко В.А. Концепция устойчивого эколого-экономического развития: этапы становления и проблемы реализации // Праці Другої міжнародної третьої всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих учених "Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання". – Частина 3. – Донецьк: ДонНУ, 2002. – С. 210-212.

8. Евтушенко В.А. Влияние глобализации на развитие эколого-экономических отношений // Социальные, экономические, политические и психологические последствия глобализации в современном обществе: Материалы всеукраинской научно-практической конференции (13-14 марта 2003 года, г.Донецк). – Донецк: ДИУ, 2003. – С. 41-44.

ТЕЗИ ДОПОВІДЕЙ

9. Евтушенко В.А. Методологические проблемы эколого-экономических отношений // Развитие экономической теории в условиях трансформационного кризиса. Научная конференция, посвященная памяти А.П. Мамалуя. Ч.З. – Харьков: ХГУ, 1996. – С. 48-49.

10. Евтушенко В.А. Роль общественного выбора в достижении устойчивого эколого-экономического развития // Тези доповідей Міжнародної теоретичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених "Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть". 20 лютого 2003 р., м.Тернопіль. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. – С. 122.

Анотація

Євтушенко Вікторія Анатоліївна. Еколого-економічні відносини в системі суспільного вибору. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – економічна теорія. – Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, Харків, 2003.

Дисертаційна робота присвячена теоретичному обґрунтуванню сутності сучасних еколого-економічних відносин та розробці рекомендацій щодо використання механізму суспільного вибору в формуванні ефективної еколого-економічної політики держави.

Виділено та визначено систему еколого-економічних відносин як найважливішу підсистему соціально-економічних відносин; представлено їх об’єктно-суб’єктну характеристику у відповідності до рівнів формування та реалізації.

Доведено необхідність застосування механізму суспільного вибору як оптимальної теоретико-економічної основи формування системи сучасних еколого-економічних відносин.

Проведено класифікацію екстернальних еколого-економічних ефектів за різними критеріями та вдосконалено методичні рекомендації щодо оцінки негативних і позитивних еколого-економічних ефектів.

Розкрито сутність сучасної еколого-економічної політики держави та розроблено напрямки її реалізації в трансформаційній економіці України.

Ключові слова: екологія, сталий розвиток, зовнішні ефекти, суспільний вибір, державна політика.

Аннотация

Евтушенко Виктория Анатольевна. Эколого-экономические отношения в системе общественного выбора. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 – экономическая теория. - Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, Харьков, 2003.

В диссертационной работе проведено теоретическое обоснование сущности эколого-экономических отношений и разработаны рекомендации по использованию механизма общественного выбора в формировании эффективной эколого-экономической политики.

Проанализирована диалектика отношений в триаде “человек-природа-общество”, которые носят эволюционный характер, занимают важное место в системе материальных связей, определяют тип экономического роста, состояние производительных сил и динамику социально-экономических систем. Система эколого-экономических отношений определена как важнейшая подсистема социально-экономических отношений по поводу воспроизводства функций и качества окружающей природной среды и самого человека как биологического вида, представлена их объектно-субъектная характеристика в соответствии с уровнями формирования и реализации.

Проведено исследование различных экономико-теоретических и эколого-практических концепций природопользования, на основании которого выявлены противоречия между ограниченностью современных концепций природопользования и потребностями общественно-экономической практики в достижении экономического роста и доказана необходимость применения механизма общественного выбора в качестве оптимальной теоретико-экономической основы формирования системы современных эколого-экономических отношений.

Охарактеризованы сущность, этапы и возможности реализации концепции устойчивого эколого-экономического развития, в частности в условиях трансформации экономики Украины. Доказано, что эффективная социально-ориентированная рыночная трансформация возможна на основе соблюдения принципов концепции устойчивого эколого-экономического развития, выступающих в качестве внутреннего источника современного типа экономического роста.

На основании анализа особенностей экономической оценки экологического ущерба, механизма формирования экстернальных эколого-экономических издержек проведена классификация экстернальных эколого-экономических эффектов по различным критериям: направленности, субъектам, территории действия, степени интернализации, степени допустимости, времени действия, отраслевому признаку, что даёт возможность в практике социально- ориентированного рыночного хозяйствования содержательно дифференцировать формирование и реализацию эффективной эколого-экономической политики. А также усовершенствованы методические рекомендации по оценке отрицательных и положительных эколого-экономических эффектов в зависимости от особенностей объектов эколого-экономических отношений.

На основании теории общественного выбора и концептуальных требований устойчивого эколого-экономического развития раскрыто содержание современной эколого-экономической политики государства (совокупность целей и действий учреждений государственной власти и управления в сфере эколого-экономических отношений, направленных на обеспечение эколого-экономической безопасности государства и реализацию экономических интересов всех членов общества в удовлетворении потребностей в природных ресурсах и услугах) и разработаны направления ее реализации в трансформационной экономике Украины, что позволит сформировать эффективный механизм национального природопользования.

Проведена систематизация факторов рыночного и государственного регулирования эколого-экономических отношений, сделан вывод о необходимости их сочетания (смешанное регулирование) и установлены области применения рыночного, государственного и смешанного воздействия на эколого-экономическую систему.

Ключевые слова: экология, устойчивое развитие, внешние эффекты, общественный выбор, государственная политика.

ANNOTATION

Yevtushenko Victoria Anatolievna. Ecological-economic relations in system of a public choice. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree by speciality 08.01.01 - economic theory. - V.N.Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, 2003.

The dissertation is devoted to theoretical substantiation of essence of modern ecological-economic relations and development of recommendations on use of the public choice mechanism in formation of effective governmental ecological-economic policy.

The study determines the system of ecological-economic relations as a major subsystem of economic relations refering to reproduction of functions and quality of environment; it depicts their object-subject characteristic based on levels of their formation and realization.

The study concludes in a necessity of use of mechanism of a public choice as an optimum theoretical-economic basis of formation of modern ecological-economic relations system.

Classification of external ecological-economic effects by various criteria is carried out and methodical recommendations for assessment of the negative and positive ecological-economic effects are offered.

Key directions of modern ecological-economic policy of state were determined and mechanisms of its realization in transitive economy of Ukraine were developed.

Key words: ecology, sustainable development, externalities,