УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ І КЛІНІЧНОЇ

ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

Є В С Т А Ф ' Є В А

В а л е н т и н а О л е к с а н д р і в н а

УДК 619:616.995.42:636.4

ПОРІВНЯЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ АКАРИЦИДІВ

ПРИ САРКОПТОЗІ СВИНЕЙ

16.00.11 – паразитологія, гельмінтологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Харків - 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Полтавській державній аграрній академії Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник

доктор ветеринарних наук, професор Галат Владислав Федорович, Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, завідувач кафедри паразитології та тропічної ветеринарії

Офіційні опоненти:

доктор ветеринарних наук, старший науковий співробітник Машкей Ігор Анатолійович, Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, завідувач лабораторії арахноентомології;

кандидат ветеринарних наук, доцент Пономаренко Алла Миколаївна, Харківська державна зооветеринарна академія Міністерства аграрної політики України, доцент кафедри паразитології

Провідна установа

Львівська державна академія ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького Міністерства аграрної політики України, кафедра паразитології та рибництва, м.Львів

Захист відбудеться “_20_” _травня_2003 р. о _13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.359.01 при Інституті експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою: 61023, м.Харків, вул.Пушкінська, 83

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою: 61023, м.Харків, вул.Пушкінська, 83

Автореферат розісланий “_19_” _квітня_2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Бабкін А.Ф.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Важливою умовою успішного розвитку свинарства та підвищення його продуктивності в Україні є ефективна боротьба із ектопаразитарними хворобами. У спеціалізованих тваринницьких господарствах велике значення надається лікуванню та профілактиці саркоптозу свиней. Паразитуючи на поросятах кліщі викликають свербіж, локальне або генералізоване запалення шкіри і прогресуюче виснаження хворих тварин, що призводить до зниження м’ясної продуктивності у середньому на 50% (Плотинський І. з співавт., 1998, Гоменюк І. з співавт., 2000). Також знижується резистентність організму поросят, що нерідко сприяє більш тяжкому перебігу деяких інфекційних захворювань свиней. При недотриманні правил особистої гігієни можливі випадки зараження людей саркоптесами від хворих тварин (Галат В.Ф. з співавт., 1974).

Економічні збитки складаються із зменшення приростів (на 1,8-3,2 кг за період дорощування однієї голови), збільшення витрат кормів, загибелі частини молодняку, стримування виробництва беконної свинини, а також зниження сортності шкір та якості м’яса (Богуш А.А. з співавт., 1992).

Для профілактики та боротьби з членистоногими паразитами використовується велика кількість різноманітних лікарських засобів різних за цільовим призначенням, способом проникнення, механізмом дії та лікарською формою. Проте більшість з них разом із високою акарицидною активністю є дуже токсичними для тварин, і навпаки, малотоксичні препарати є слабкими акарицидами (Плотинський І., 1998, 1999).

Упродовж останніх 10 років у фахівців ветеринарної медицини значно зросла потреба в інформації щодо нових хімічних засобів, які зареєстровані в Україні та застосовуються як інсектоакарициди. Для боротьби із ектопаразитами у більшості випадків використовують препарати, що належать до різних хімічних груп та мають виражену біологічну активність. Проте, перш ніж рекомендувати їх для широкого застосування у ветеринарній практиці, необхідно встановити ступінь негативного впливу цих препаратів на тварин (Косенко М. з співавт., 2000). Тому, вирішення проблем боротьби з саркоптоїдозними кліщами, дослідження щодо вдосконалення вже існуючих та пошуку нових препаратів дозволить у найближчий час у значній мірі зменшити збитки, які спричиняються свинарській галузі, що дозволить одержати тваринницьку продукцію вільну від отрутохімікатів.

В нинішній ситуації потрібно визначати лікувальну ефективність найбільш поширених та нових акарицидів, які зареєстровані на Україні, щоб на підставі отриманих даних запропоновувати найбільш ефективні та безпечні для тварин протипаразитарні засоби, а також - розробити більш вдосконалені заходи боротьби із саркоптозом з урахуванням недопущення заносу цієї інвазії у свинарські комплекси.

Виходячи з вищенаведеного, саркоптоз свиней потребує подальшого глибокого вивчення епізоотологічного процесу, удосконалення методів діагностики, боротьби та профілактики з цим захворюванням із застосуванням біохімічних, гематологічних, імунологічних, арахнологічних методів досліджень та математичного аналізу отриманих результатів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась в рамках програм кафедри паразитології, патологічної анатомії та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавської державної аграрної академії, номер державної реєстрації 0197В007144.

Мета і задачі дослідження. Вивчити лікувальну ефективність контактних інсектоакарицидів та препаратів широкого спектру дії при саркоптозі свиней; з’ясувати їх вплив на морфологічні та біохімічні показники крові тварин; визначити характеристику акарицидів у порівняльному аспекті. Для досягнення поставленої мети в задачі досліджень входило:

- вивчити розповсюдження, сезонну та вікову динаміку саркоптозу свиней в лісостеповій зоні України;

- розробити високоефективний метод діагностики саркоптозу, провести порівняння його з загальноприйнятими методиками та випробувати у виробничих умовах;

- випробувати в порівняльному аспекті найбільш поширені та нові протипаразитарні препарати (дектомакс, бровермектин, баймек, неостомазан, бутокс-50 та аміцид) для профілактики та лікування саркоптозу свиней;

- вивчити вплив досліджуваних препаратів на морфологічні та біохімічні показники крові тварин;

- визначити економічну ефективність від впровадження результатів досліджень.

Об’єкт дослідження – різні статево-вікові групи свиней великої білої породи, кліщі роду Sarcoptes, сироватка крові та цільна кров, контактні протипаразитарні засоби і препарати широкого спектру дії.

Предмет дослідження – розповсюдження, інтенс- і екстенсефективність, інтенсивність і екстенсивність інвазії, вплив акарицидів на морфологічні та біохімічні показники крові тварин.

Методи дослідження – роботу виконували відповідно загальноприйнятих методик: арахнологічних (дослідження зскрібків шкіри), морфологічних (еритроцити, лейкоцити, гемоглобін, ШОЕ, лейкограма), біохімічних (загальний білок, альбуміни, альфа-, бета та гамаглобуліни, АЛТ, АСТ, білірубін, тимолова проба, активність холінестерази, мідь, залізо, калій, натрій), економічних (визначення економічної ефективності ветеринарних заходів).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в умовах лісостепової зони України вивчені питання епізоотології саркоптозу свиней, а саме: визначена динаміка ураженості свиней саркоптесами в залежності від пори року, віку та статі.

Проведена порівняльна характеристика контактних протипаразитарних засобів – бутоксу-50, неостомазану і аміциду та препаратів широкого спектру дії – дектомаксу, бровермектину і баймеку, які зареєстровані в Україні, при саркоптозі свиней. Вивчена їх лікувальна ефективність при різних формах перебігу захворювання та вплив цих препаратів на морфологічні і біохімічні показники крові тварин.

Запропоновано вдосконалений високоефективний метод лабораторної діагностики саркоптозу з застосуванням рослинної олії.

Наукова новизна виконаної роботи підтверджена деклараційним патентом на винахід: Україна МОН 7А61Д7/00. Спосіб діагностики саркоптозу (корости) свиней (Євстаф’єва В.О., Галат В.Ф. (Україна)). – № 2001021056 (42423А); Заяв. 15.02.01; Опубл. 15.10.01.

Практичне значення одержаних результатів. В широкому виробничому досліді випробуваний із позитивними результатами і економічно обґрунтований – новий препарат широкого спектру дії - бровермектин. Проведено оздоровлення від саркоптозу свиней сільськогосподарського цеху “Джерело” ПТУ ВАТ “Укрнафта” Полтавського району методом обробки поросних свиноматок та кнурів-плідників бровермектином.

Результати проведених досліджень покладено в основу розроблених нами “Рекомендацій по боротьбі та профілактиці саркоптозу свиней”, які були схвалені Вченою Радою ПДАА (протокол №5 від 6 березня 2002 року) та Державним управлінням ветеринарної медицини Полтавської області (від 5 березня 2002 року). Отримано нові дані про особливості епізоотології саркоптозу свиней в лісостеповій зоні України, які можуть бути використані при розробці методів боротьби.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено збір матеріалу, його вивчення і дослідження, узагальнення та аналіз отриманих даних. В співавторстві з доктором ветеринарних наук, професором НАУ Галатом В.Ф. запропоновано винахід: “Спосіб діагностики саркоптозу (корости) свиней”.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідали і обговорювали на засіданнях і звітних сесіях вченої і методичної рад факультету ветеринарної медицини ПДАА (м.Полтава, 2000-2002 рр.); на наукових конференціях професорсько-викладацького складу, наукових співробітників та аспірантів факультету ветеринарної медицини НАУ (м.Київ, 2001-2002 рр.); V з’їзді паразитоценологів України (м.Харків, 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Досягнення та перспективи розвитку ветеринарної медицини” (м.Полтава, 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “ІЕКВМ – 80 років на передовому рубежі ветеринарної науки” (м.Харків, 2002 р.).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 10 статей і тез у фахових наукових виданнях та в матеріалах республіканських і міжнародних конференцій, із них 7 у наукових виданнях, що входять до переліку затвердженою ВАК України. Видано методичні рекомендації.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 139 сторінках комп’ютерного друку, містить вступ, огляд літератури і вибір напрямків досліджень, матеріали та методи досліджень, результати досліджень, узагальнення результатів досліджень та їх аналіз, висновки, практичні рекомендації, список використаних джерел і додатки. Роботу ілюструють 43 таблиці, 8 рисунків. Список літератури налічує 192 джерела, у тому числі 83 іноземних, додатки – 10 сторінок.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Експериментальні та клінічні дослідження проведено в тваринницьких господарствах Полтавської області (Полтавський, Шишацький, Кобеляцький райони). Лабораторні паразитологічні дослідження виконано на кафедрі паразитології, патологічної анатомії та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавської державної аграрної академії. Біохімічні та морфологічні показники крові тварин досліджено в централізованій біохімічній лабораторії 4-ої клінічної лікарні м.Полтава. Розроблений метод лабораторної діагностики саркоптозу в свиней впроваджено у 3 господарствах Полтавської області.

Для виконання поставлених завдань у роботі використовували: хворих на саркоптоз свиней; зскрібки шкіри, кров та сироватку, відібрані від тварин; контактні інсектоакарициди (бутокс-50, неостомазан, аміцид) і препарати широкого спектру дії (дектомакс, бровермектин, баймек).

Клінічно обстежено 1500 голів свиней різних вікових груп. Проведено 1550 лабораторних досліджень зскрібків шкіри тварин з метою виявлення кліщів і 280 проб крові.

Експериментальні досліди проводили на свинях великої білої породи. Для встановлення залежності кліщової інвазії свиней від сезону були проведені лабораторні дослідження зскрібків шкіри тварин: весною, влітку, восени та взимку в трьох різних господарствах Полтавської області. Обстежували дві різні групи свиней: перша – поросята віком 2-4 місяці, друга – свиноматки. З кожної групи досліджували по 10 голів. Окремо вивчали ураженість у кнурців і свинок. При цьому розраховували екстенсивність та інтенсивність інвазії. Вплив вікової динаміки при саркоптозі вивчали на свинях різновікових груп: 0-2 місяці, 2-4 місяці, 4-6 місяців, 6-9 місяців, свині старше двох років – кнури та свиноматки.

Для проведення паразитологічних досліджень при тотальному саркоптозі (поросята віком 2-4 місяці) відбирали глибокі зскрібки скальпелем до появи сукровиці на межі між ураженою та зовнішньо здоровою шкірою не менш ніж з 2-3 місць, а при вушному саркоптозі (свиноматки) для дослідження брали кірочки з шкіри внутрішньої поверхні вушних раковин. Матеріал досліджували вітальними методами:

1. Просвітлення зскрібків гасом (Д.О.Приселкова, 1949) – матеріал поміщали в лабораторну чашку і додавали подвійну за об’ємом кількість гасу. Кірки ретельно розмішували ребром скальпеля. З одержаного матеріалу готували розчавлені краплі, які переглядали під малим збільшенням мікроскопу (об’єктив - х15, окуляр - х8).

2. Просвітлення зскрібків рослинною олією (соняшниковою) (В.О.Євстаф’єва, В.Ф.Галат, 2001) – матеріал поміщали в лабораторну чашку і додавали рівну за об’ємом кількість рослинної олії. Кірки ретельно подрібнювали препарувальною голкою. Через 10-15 хвилин матеріал переглядали під мікроскопом при малому збільшенні (15х8).

3. Метод з додаванням води (А.В.Алфімова, 1951) – зскрібок клали в лабораторну чашку і додавали 5-8 кратну за об’ємом кількість води. Матеріал ретельно перемішували і поміщали в термостат при температурі 45°С на 15 хвилин, після чого його переглядали під мікроскопом (15х8).

Підраховували кількість живих кліщів в усьому матеріалі (2х3 см).

Вивчення лікувальної ефективності протипаразитарних засобів проводили на 95 поросятах, хворих тотальним саркоптозом та 65 свиноматках – хворих вушним. З акарицидів використовували парентеральні препарати - дектомакс, бровермектин, баймек і контактні – бутокс-50, неостомазан, аміцид. Застосовували їх тваринам згідно з Настановою. Визначення терапевтичної ефективності акарицидів проводили шляхом підрахунку кількості живих кліщів в зскрібках шкіри (Д.О.Приселкова, 1949, 1951), які відбирали в хворих свиней до лікування та на 7, 14, 21 та 30 добу після першої обробки, і подальшого розрахунку екстенсефективності (ЕЕ) та інтенсефективності (ІЕ).

Для з’ясування впливу акарицидів на морфологічні і біохімічні параметри крові свиней при лікуванні тотального та вушного саркоптозу було досліджено 280 проб. Кров у тварин відбирали зранку до лікування та на 3, 15 та 21 добу після першої лікувальної обробки. У поросят кров відбирали з хвостової вени, а у свиноматок – з вушної за допомогою голки і шприца.

В крові тварин визначали такі показники: кількість еритроцитів і лейкоцитів – у камері Горяєва (1954); гемоглобін – гемиглобін-ціанідним методом із застосуванням ацетонціангидрину; швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) – за методом Панченкова (1959); лейкограму – шляхом підрахунку і диференціації 100 лейкоцитів в мазках крові, зафарбованих за методом Романовського (1955). Кількість загального білку визначали рефрактометром; білкові фракції – експрес-методом в модифікації Олла і Маккорда (1955), заснованого на властивості фосфатних розчинів осаджувати білки. Активність ацетилхолінестерази [КФ 3.1.1.8] визначали колориметричним методом; аспартат- [КФ 2.6.1.1] та аланінамінотрансферази [КФ 2.6.1.2] (АСТ і АЛТ) – з використанням біотесту з динітрофенілгідразином; тимолову пробу – за допомогою діагностичного набору “Агат” з трис-малеатним буфером, що базується на осадженні сироватних бета- і альфа-глобулінів та ліпопротеїнів тимолом в трис-малеіновому буфері при рН 7,55; білірубін – за допомогою набору реактивів для визначення концентрації білірубіну в сироватці крові за методом Ієндрашкіна (1955) із застосуванням діазофенілсульфонової кислоти та кофеїнового реактиву. Розрахунки проводили за калібровочним графіком, знаходили вміст загального та прямого білірубіну. Для визначення непрямого білірубіну віднімали від показника загального показник прямого білірубіну. Калій та натрій визначали на аналізаторі “En zi leit” фірми “Медика” (США); залізо – фотометрично за допомогою VК-розчину набору БИО-ЛА-ТЕСТ-залізо, використовуючи батофенантропін; мідь – фотометрично за допомогою набору БИО-ЛА-ТЕСТ- мідь, використовуючи батокупроін.

Отримані дані були біометрично оброблені за допомогою комп’ютерної програми “Exel-2000”. Визначали середню арифметичну (М), помилку середньої арифметичної (m). Вірогідність різниці (р) між середніми арифметичними двох варіаційних рядів визначали за критерієм достовірності (t) і за таблицями Фішера-Стьюдента. Різницю між двома величинами вважали вірогідною при рівній можливості р<0,05; 0,01; 0,001.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Розповсюдження саркоптозу свиней в господарствах лісостепової зони України. Внаслідок клінічного обстеження близько 1500 голів різних вікових та статевих груп свиней в господарствах Полтавської області встановлена висока інвазованість тварин саркоптесами. Зокрема, в сільськогосподарському цеху “Джерело” Полтавського району ураженість поросят у групі 0-2 місяці становила 11,5%, 2-4 місяці – 100,0%, 4-6 місяців – 25,0%, кнурів – 100,0%, свиноматок – 32,5%; в СТОВ “Україна” Кобеляцького району хворих поросят у віці 2-4 місяці виявилось 100,0%, 6-9 місяців – 62,5%, кнурів – 66,7%; в АО “Цукровик Полтавщини” Шишацького району захворюваність становила: поросята віком 2-4 місяці – 100,0%, 4-6 місяців – 76,0%, свиноматки – 22,5%.

З метою з’ясування сезонної та вікової динаміки саркоптозу дослідження проводили в різні сезони 1999-2002 років у трьох різних господарствах (с/г цех “Джерело” ПТУ ВАТ “Укрнафта”, СТОВ “Україна”, АО “Цукровик Полтавщини”) на двох різновікових групах тварин: поросята віком 2-4 місяці та свиноматки. Відповідно до груп ураженість розподілилася таким чином: весною – 63,3% і 46,7%, влітку – 68,9% і 70,0%, восени – 70,0% і 53,3%, взимку – 65,5% і 53,3%. За середньою кількістю кліщів, яких знаходили в матеріалі (2х3 см) у однієї тварини, цифри розподілилися у наступному порядку: 0,8±0,24 і 0,8±0,37 екз., 1,4±1,2 і 4,4±0,71 екз., 0,9±0,37 і 1,4±0,45 екз., 1,2±0,2 і 0,6±0,02 екз. При цьому було виявлено 3 піки саркоптозної інвазії у свиней: березень (ЕІ=90-100%, ІІ=1,0-3,0 екз.), липень (ЕІ=90-100%, ІІ=1,5–3,5 екз.) і жовтень-листопад (ЕІ=80-100%, ІІ=0,9-1,4 екз.).

В результаті досліджень різностатевих груп встановлено, що в господарстві Полтавського району найбільш ураженими були свинки (ЕІ=68,3%, ІІ=3,2 екз.) по відношенню до кнурців (ЕІ=48,3%, ІІ=0,9 екз.), а в Шишацькому районі максимальну інвазованість спостерігали серед кнурців (ЕІ=73,3%, ІІ=1,3 екз.) а мінімальну – серед свинок (ЕІ=56,7%, ІІ=0,9 екз.).

Аналізуючи дані, отримані внаслідок вивчення сезонної та вікової динаміки саркоптозу в господарствах лісостепової зони України, можемо зробити висновок: захворювання має чітку сезонну динаміку з піком інвазії в березні, липні та жовтні-листопаді. Найбільша ураженість спостерігається у 2-4 місячних поросят, найменша – у поросят віком 6-9 місяців та свиноматок.

Розробка високоефективного методу лабораторної діагностики саркоптозу. З метою удосконалення діагностики саркоптозу нами був розроблений лабораторний метод із застосуванням рослинної олії (соняшникової), який включає: відбір матеріалу (зскрібку шкіри) від тварин, додавання рівної за об’ємом кількості рослинної олії, ретельне подрібнення препарувальною голкою або скальпелем, витримування матеріалу 10-15 хвилин, дослідження під мікроскопом при малому збільшенні (окуляр х 15, об’єктив х 8). Розробка отримала назву: “Спосіб діагностики саркоптозу (корости) свиней”.

При вивченні порівняльної ефективності найбільш поширених (загальноприйнятих) методик лабораторної діагностики саркоптозу, нами були використані: метод просвітлення зскрібка гасом (Д.А. Приселкова, 1949); метод дослідження з додаванням до матеріалу води та наступним його прогріванням в термостаті; метод дослідження з додаванням рослинної олії.

Вивчено 60 зскрібків. Враховували кількість виявлених живих кліщів у матеріалі. Отримані результати надані в таблиці.

Таблиця

Порівняльна ефективність різних методів лабораторного дослідження на саркоптоз (n=20)

№ |

Метод дослідження | Кількість живих кліщів в зскрібку (2х3 см) | Середня кількість кліщів в зскрібку,

М±m

1. | З додаванням гасу |

136 | 6,8±1,24

22. | З додаванням води та наступним прогріванням |

352 |

17,6±0,18

3. | З додаванням рослинної олії |

396 |

19,8±0,44

Таким чином, хворих на саркоптоз свиней виявляли всіма методиками. Але найбільше просвітлення матеріалу і найбільшу ефективність (в 2-3 рази) показав метод з додаванням рослинної (соняшникової) олії.

Порівняльна лікувальна ефективність акарицидних лікарських засобів: при тотальному саркоптозі. Акарицидну ефективність при тотальному саркоптозі в поросят (вік 2-4 місяці – 95 голів) дектомаксу, бровермектину, баймеку вивчали при їх підшкірному або внутрішньом'язевому введенні індивідуально, а бутоксу-50, неостомазану та аміциду – зовнішній обробці (обприскування) груповим методом.

Дектомакс випробували у дозі 1 см3 на 33 кг маси тіла одноразово, бровермектин і баймек – дворазово, бутокс-50 (розведення 1:1000), неостомазан (1:400) і аміцид (1:20) – дворазово, витрачаючи на одну тварину 0,5-1,0 дм3 розчину. Інтервал між обробками 10 днів. Зскрібки шкіри досліджували до лікування та на 7, 14, 21 та 30 добу після першої обробки.

Після обробки неостомазаном, бутоксом-50 та аміцидом у тварин зразу ж (10-15 хвилин) після обробки відмічали почервоніння шкіри, непокоєння, свербіж. Через 12 годин ці ознаки поступово зникали. У групах свиней, яких лікували дектомаксом, бровермектином та баймеком ускладнень не було.

Найбільш ефективними препаратами при тотальному саркоптозі виявилися дектомакс і бровермектин (ЕЕ і ІЕ=100%). Інші препарати показали меншу акарицидну активність: баймек – ЕЕ=70,0% і ІЕ=84,4%, бутокс-50 – 60,0 і 79,5%, неостомазан – 66,7 і 80,4%, аміцид – 53,3 і 61,6%.

З метою визначення середньодобових приростів поросят були проведені контрольні зважування (до та після лікування). Найбільші прирости відмічено у групах де застосовували дектомакс та бровермектин – 376,7 і 390,0 г, відповідно, що майже в 2 рази більше, ніж у хворих нелікованих тварин.

При вушному саркоптозі. Терапевтичну ефективність дектомаксу, бровермектину, баймеку, бутоксу-50, неостомазану і аміциду при вушному саркоптозі в свиней у виробничому досліді перевірено на 65 спонтанно інвазованих поросних свиноматках.

Після обробки неостомазаном, бутоксом-50 та аміцидом у тварин зразу ж (5-15 хвилин) відмічали почервоніння шкіри, сильний свербіж. Через 10 годин ці ознаки поступово зникали. У групах свиней, яким вводили дектомакс, бровермектин та баймек ускладнень не було.

Після лікування дектомаксом та бровермектином встановлено, що їх екстенс- та інтенсефективність становила 100,0%. Менш ефективним виявилися баймек, бутокс-50, неостомазан та аміцид. ЕЕ та ІЕ цих препаратів досягала, відповідно, 60,0 і 84,6%; 40,0 і 65,0%; 60,0 і 71,3% та 30,0 і 52,6%.

Таким чином, одержані результати лабораторних дослідів та виробничих випробувань свідчать про високу терапевтичну ефективність бровермектину і дектомаксу при лікуванні саркоптозу свиней різних вікових груп.

Вплив акарицидів на морфологічні і біохімічні показники крові тварин спонтанно уражених акариформними кліщами.

Вплив дектомаксу, бровермектину, баймеку, бутоксу-50, неостомазану і аміциду на морфологічні показники крові тварин визначали на таких вікових групах свиней: поросята віком 2-4 місяці (35 голів) та поросні свиноматки (35 голів). Кров у свиней відбирали до лікування та на 3, 15 і 21 добу після першої обробки.

Дектомакс призводив до підвищення ШОЕ в крові поросят (в 3,3-4,7 рази) і зниження в групі свиноматок (в 2,3 рази); зниження лейкоцитів у поросят з 20,3±0,19 до 11,9±0,47 Г/дм3 (р<0,001), а в свиноматок – з 16,3±1,07 до 15,0±1,39 Г/дм3, а також еозинофілів до фізіологічних параметрів (з 9,8±0,49 до 2,2±0,37%, р<0,001) у всіх піддослідних тварин. Бровермектин викликав підвищення ШОЕ в крові поросят (3-15доба) і свиноматок (15-21 доба) в 1,2-5,3 разів (р<0,01); зниження кількості лейкоцитів та еозинофілів до фізіологічної норми (р<0,01, р<0,001), як у поросят, так і у свиноматок; підвищення лімфоцитів протягом 21 доби з 41,2±1,26 до 50,4±2,16% (р<0,001) в групі свиноматок. Баймек призводив в крові у лікованих поросят до підвищення ШОЕ в 2,3-3,5 разів (р<0,01); зниження (3-21 доба) лейкоцитів з 20,3±0,19 до 9,4±0,76 Г/дм3 (р<0,001); збільшення лімфоцитів з 44,0±1,14 до 58,4±1,6% (р<0,001); зменшення моноцитів на 69,7% (р<0,01), а еозинофілів - і в групі свиноматок до 2,8±0,37% (р<0,001). Після застосування бутоксу-50 спостерігали збільшення ШОЕ в крові поросят в 2,2-5,6 разів (р<0,001); стійке зниження лейкоцитів з 20,3±0,19 до 16,5±0,36 Г/дм3 (р<0,001), а у свиноматок – кількості еозинофілів з 15,0±1,00 до 5,6±0,75% (р<0,01); зменшення сегментоядерних нейтрофілів та моноцитів на 17,8 і 64%, відповідно, і збільшення лімфоцитів з 44,0±1,14 до 54,6±0,75% (р<0,001) - тільки в групі поросят. Неостомазан викликав підвищення ШОЕ в 2,4-6,4 разів (р<0,001) в крові лікованих поросят і зниження на 76-77% (р<0,01) – в свиноматок; стійке зменшення лейкоцитів з 20,3±0,19 до 10,5±0,41 Г/дм3 (р<0,001) у поросят, а еозинофілів - і у свиноматок до фізіологічної норми (з 9,8±0,49 до 5,4±0,24%, р<0,001). Обробка аміцидом призводила до збільшення ШОЕ в крові поросят в 2,1-2,2 разів, а у свиноматок – до зниження в 1,9-6,6 разів; незначного зменшення лейкоцитів до 24,4±1,44 Г/дм3, проти нелікованих - 29,2±0,85 Г/дм3 (р<0,05) - тільки в групі поросят; зниження кількості еозинофілів в поросят з 9,8±0,49 до 5,0±0,4%, а в свиноматок – до 13,0±2,1%, проти нелікованих – 15,0±1,00%. Одночасно, протягом всього досліду, в крові хворих тварин спостерігали підвищення рівня лейкоцитів (до 29,2±0,85 Г/дм3) та еозинофілів (до 10,6±0,4%), що свідчить про прогресування запального процесу в хворих тварин. Рівень гемоглобіну знижувався тільки в крові поросят: на 15 добу лікування бровермектином (з 83,0±0,12 до 73,0±0,11 г/дм3, р<0,01), баймеком – протягом всього досліду з 98,0±0,12 до 73,0±0,25 г/дм3 (р<0,001), на 3-15 добу після застосування бутоксу-50 (з 92,0±0,2 до 59,0±0,24 г/дм3, р<0,001), неостомазану – з 105,0±0,22 до 82,0±0,34 г/дм3 (р<0,01). Такі зміни (зниження на 12,0-61,0%) можливо пояснити пригніченням еритропоезу під дією акарицидів, особливо в організмі молодих тварин.

Отже, лікування дектомаксом, бровермектином, баймеком і бутоксом-50, як тотального саркоптозу в поросят, так і вушного в свиноматок, сприяло більш вірогідній, тривалій та швидкій нормалізації вмісту в крові лікованих тварин кількості еозинофілів, лейкоцитів, зрілих та юних нейтрофілів до фізіологічної норми порівняно з застосуванням неостомазану і аміциду.

Вплив акарицидів на білки сироватки крові свиней, хворих на саркоптоз. Визначення впливу акарицидів (дектомаксу, бровермектину, баймеку, бутоксу-50, неостомазану, аміциду) на вміст загального білку та окремих фракцій проводили шляхом дослідження проб крові хворих на саркоптоз поросят (35 голів) та поросних свиноматок (35 голів) при їх лікуванні.

Наші дослідження показали, що застосування дектомаксу, бровермектину і неостомазану підвищувало рівень загального білку до фізіологічної норми (на 11,4-14,9%), особливо в сироватці крові поросят. А баймек, бутокс-50 і аміцид – знижували цей показник на 21 добу експерименту з 55,4±1,03 до 48,1±1,13 г/дм3 (р<0,01) в поросят; в свиноматок – тимчасово підвищували на 15 добу до 72,3±0,18 г/дм3 (р<0,001). Тільки після застосування поросятам бровермектину рівень альбумінів підвищувався до норми (з 26,2±0,51 до 34,0±0,45 г/дм3, р<0,001), а після застосування дектомаксу, баймеку, неостомазану – їх кількість тимчасово достовірно зростала (на 16,2%), але не досягала фізіологічних меж. Аміцид та бутокс-50 викликали зниження альбумінів в крові лікованих поросят (15-21 доба) з 25,6±0,24 до 16,6±0,08 г/дм3 (р<0,01). Дектомакс, баймек, бутокс-50 і неостомазан призводили до підвищення вмісту альфа-глобулінів в групі поросят (3-21 доба) на 22,7-55,3% (р<0,001), а в групі свиноматок – тільки до його тимчасового зростання на 17,0-21,2%, з поверненням значень на 21 добу. Всі вище зазначені акарициди, крім аміциду і бровермектину, призводили до зменшення рівня гамаглобулінів в сироватці крові поросят на 16,3-22,1% (р<0,001). Однак, вплив бутоксу-50 та неостомазану на гамаглобулінову фракцію має тимчасовий характер (незначне зниження до 15 доби лікування).

Отже, всі досліджувані нами лікарські засоби, крім аміциду, мають лікувальний ефект, який особливо виражений при тотальному саркоптозі. Так, дектомакс, баймек, бутокс-50 і неостомазан знижували рівень гамаглобулінів у лікованих поросят, що може вказувати на затухання запального процесу і поліпшення стану патології. У нелікованих тварин цей показник має досить високий рівень, так як продукти розпаду при саркоптозі стимулюють функцію клітин ретикулоендотеліальної системи, які здійснюють синтез гамаглобулінів. Це свідчить про підвищення неспецифічної імунологічної реактивності організму як захисного фактору.

Вплив акарицидів на вміст макро- і мікроелементів в сироватці крові свиней. Вивчаючи вплив акарицидних препаратів на мінеральний обмін, а саме зміни натрію, калію, заліза і міді в сироватці крові хворих саркоптозом свиней, нами було виявлено, що дектомакс призводив (15 і 21 доба) до зменшення параметрів міді та заліза на 18,5-29,4% (р<0,01) і 25,4-26,3% (р<0,001) у лікованих поросят, а в свиноматок - до збільшення (15 доба) на 17,3 і 7,3% (р<0,01), відповідно. Після застосування бровермектину ніяких статистично достовірних відхилень не відмічали у порівнянні з піддослідними тваринами, як в групі 2-4 місячних поросят, так і в групі свиноматок. Баймек викликав (21 доба) зниження кількості міді в сироватці крові поросят на 36,8%, а в групі свиноматок – на 8,8% (р<0,01); заліза (15-21 доба) на 14,2-24,0% (р<0,001) у поросят і до підвищення цього показника (21 доба) на 12,3% (р<0,001) – у свиноматок. При лікуванні бутоксом-50 відмічалася тенденція до зниження показників калію, міді та заліза (15-21 доба) в крові поросят на 14,5% (р<0,01), 36,8-39,5%, 28,0-35,5% (р<0,001), відповідно, а в свиноматок - до збільшення (3-15 доба) міді та заліза на 18,7-25,8% і 17,1% (р<0,001). Застосування неостомазану показало, що кількість міді та заліза (15-21 доба) знижувалась, відповідно, в обох піддослідних групах на 17,1-27,2% і 6,0-29,6% (р<0,001). Вплив аміциду характеризувався в крові поросят зниженням (15 доба) параметрів міді і заліза на 12,3 і 12,4% (р<0,01), а в свиноматок – тільки міді (21 доба) на 15,8% (р<0,001).

Отримані дані показали, що у піддослідних свиней, виявлені достовірні відхилення показників після обробки їх акарицидами, особливо таких мікроелементів, як міді та заліза, що може вказувати на негативні зміни в паренхімі печінки. Найбільші зміни в крові тварин спостерігали при лікуванні їх баймеком, бутоксом-50 та неостомазаном у групі поросят, а в групі свиноматок – ще й аміцидом. Бровермектин в обох піддослідних групах тварин не виявив ніяких змін в параметрах елементів.

Вплив акарицидів на біохімічні показники крові свиней, уражених свербуновими кліщами. Відомо, що на проникнення в живий організм будь-якої хімічної сполуки в першу чергу реагують ферменти. Тому, для з’ясування ступеня токсичності нових акарицидів встановлені деякі показники в сироватці крові свиней різних вікових груп при лікуванні саркоптозу. Після застосування дектомаксу відмічали в крові поросят (15-21 доба) підвищення: АЛТ на 86,7-94,4%, АСТ – на 43,4-232,5% (р<0,001), а у свиноматок (3, 21 доба) – тільки АЛТ на 50,6-53,3% (р<0,01). Активність холінестерази у поросят зростала (3-15 доба) на 167,0-242,0% (р<0,001), а у свиноматок – знижувалась (15-21 доба) на 39,2% (р<0,001). Показники тимолової проби зростали у сироватці лікованих поросят (3 доба) з 1,1±0,05 до 2,0±0,07 Од, а у свиноматок (3-21 доба) з 1,4±0,22 до 3,3±0,3 Од (р<0,01). Бровермектин призводив до незначних змін в показниках крові поросят на 15 добу лікування: підвищення АЛТ, АСТ і тимолової проби на 49,2%, 27,5% (р<0,01) і 25,0% з вирівнюванням значень цих показників з контрольними тваринами на 21 добу. Баймек в крові поросят викликав підвищення АЛТ і АСТ (15-21 доба) на 53,1-55,6% і 140,0-147,0% (р<0,001), а у свиноматок – зростала АЛТ (21 доба) на 13,3% (р<0,01). Активність холінестерази збільшувалася в поросят (3-15 доба) на 216,3-241,2% (р<0,001) і знижувалася у свиноматок (15-21 доба) на 13,9-44,3% (р<0,001). Після застосування бутоксу-50 спостерігали підвищення показників АЛТ (15-21 доба) і АСТ (3-15 доба) в крові поросят, відповідно, на 37,8-77,6% (р<0,001) і 54,2-37,2% (р<0,05), а у свиноматок – АЛТ (3 і 21 доба) на 14,2 і 20,0% (р<0,01). Активність холінестерази зростала в групі поросят (3-15 доба) на 222,3-256,2% (р<0,001) і знижувалася в групі свиноматок (21 доба) на 71,8% (р<0,001). Неостомазан призводив в крові поросят до збільшення АЛТ (3-21 доба) і АСТ (21 доба), відповідно, на 48,3-53,3% (р<0,001) і 88,8% (р<0,05), у свиноматок – до підвищення АЛТ (21 доба) на 13,0% (р<0,05) і зниження АСТ (15-21 доба) на 40,4-73,9% (р<0,001). Зміни активності холінестерази характеризувались зростанням її рівня у крові поросят і свиноматок (3-15 доба) на 21,4-202,9% (р<0,001). Аміцид в групі поросят викликав підвищення показників АЛТ (15-21 доба) і АСТ (3-15 доба), відповідно, на 46,2-115,0% і 64,9-114,5% (р<0,001), а також і в крові свиноматок – АЛТ (3, 21 доба) на 27,2 і 80,8% (р<0,001) та АСТ (3 доба) на 38,9% (р<0,01); підвищення активності холінестерази в крові поросят (3-21 доба) на 21,3-258,1% (р<0,001), а в свиноматок – зниження (21 доба) – на 45,5% (р<0,001); збільшення тимолової проби (3 доба) на 50,0% (в поросят) і показників білірубіну на 44,4-67,1% (як в поросят, так і в свиноматок).

Отже, найбільш токсичну дію на клітини печінки спостерігали при застосуванні свиням дектомаксу, баймеку, неостомазану.

Визначення економічної ефективності від впровадження результатів досліджень при саркоптозі свиней. Виробничий дослід був проведений на 893 головах свиней. З метою випробування препарату тривалої захисної дії – бровермектину та інсектициду бутокс-50, який широко застосовується в Україні для боротьби з кліщами, для оздоровлення господарств від саркоптозу свиней, ми запропонували метод обробки поросних свиноматок і кнурів-плідників на двох неблагополучних по саркоптозу свинарських фермах с/г цеху “Джерело” ПТУ ВАТ “Укрнафта”. Бровермектин вводили підшкірно двічі з інтервалом 10 днів в дозі 0,3 см3 на 10 кг маси тіла. Бутокс-50 застосовували у вигляді розчину (розведення 1:1000), тварин обприскували двічі з інтервалом 10 днів. Попередньо в свинарських приміщеннях було проведене очищення від гною та їх дезінфекція теплим 2% розчином лугу і дезакаризація розчином бутоксу-50. Контрольні мікроскопічні дослідження зскрібків шкіри проводили двічі: на 30 та 60 добу після лікування у свиноматок; у новонароджених від них поросят – в місячному віці. Також враховували рівень продуктивності тварин за середньодобовими приростами. При цьому отримали такі дані: на 30 добу після першої обробки бутоксом-50 екстенсивність інвазії свиноматок становила 8,11%. На 60 добу - ЕІ=13,5%. У поросят, що народилися від лікованих свиноматок ураженість дорівнювала 39,1%. Серед піддослідних свиноматок та їх поросят, яких лікували бровермектином протягом всього досліду хворих не було виявлено, що вказує на 100% ефективність препарату. Щоденний приріст маси тіла, який реєстрували впродовж 30 діб у поросят, які народилися від свиноматок оброблених бутоксом-50, в середньому, становив 120,0 г, а від тварин, яких лікували бровермектином – 229,6 г, що є, майже, вдвічі більшим.

Економічна ефективність бутоксу-50 при лікуванні однієї голови поросят від саркоптозу склала 23,4 грн. на 1 грн. витрат, що на 15,6 грн. більше, ніж при застосуванні бровермектину. Це зумовлено високою вартістю бровермектину та часом, який витрачається при його застосуванні. Однак, збиток від зниження приростів маси тіла при лікуванні хворих поросят бровермектином на 7,8 грн. менше, ніж при застосуванні бутоксу-50, що вказує на вищі прирости в тварин, яких лікували бровермктином проти саркоптозу.

ВИСНОВКИ

1. В господарствах лісостепової зони України (Полтавська область) вивчені розповсюдження, сезонна і вікова динаміка саркоптозу свиней, наведена порівняльна лікувальна ефективність найбільш поширених і нових акарицидів та вплив їх на морфологічні і біохімічні показники крові тварин, а також запропоновано ефективний спосіб лабораторної діагностики.

2. Ураженість поросят віком до 2 місяців становила 11,5%, 2-4 місяці – 100,0%, 4-6 місяців – 50,5%, 6-9 місяців – 43,8%, у тварин старше 2 років: свиноматок і кнурів – 27,5% і 83,4%, відповідно.

3. Саркоптоз свиней зареєстрований в різні пори року, але максимальну інвазованість тварин відмічали в березні, липні та жовтні-листопаді (ЕІ=90-100%).

4. Найвищу екстенс- та інтенсефективність виявили при лікуванні дектомаксом і бровермектином (ЕЕ і ІЕ=100%) як при тотальному, так і при вушному саркоптозі, що супроводжувалося найвищими приростами живої маси поросят, які становили в середньому 376,7±35,0 і 390,0±13,5 г, відповідно.

5. Обробка контактними акарицидами бутоксом-50, неостомазаном і аміцидом викликала в тварин (через 5-10 хвилин) місцеву подразнюючу дію у вигляді почервоніння шкіри, сильного свербіжу, ознаки яких зникають через 10-12 годин після проведення обприскування.

6. Застосування дектомаксу, бровермектину, баймеку і бутоксу-50 при лікуванні саркоптозу свиней сприяло більш вірогідній, тривалій та швидкій нормалізації вмісту в крові тварин кількості еозинофілів, лейкоцитів та юних нейтрофілів до фізіологічної норми у порівнянні з застосуванням неостомазану й аміциду.

7. На 21 добу лікування дектомакс, баймек, бутокс-50 і неостомазан знижували у сироватці крові поросят вміст міді та заліза на 27,2-39,5% і 24,0-35,5%, відповідно. Препарати дектомакс, баймек, неостомазан достовірно підвищували показники аспартат- і аланінамінотрансферази (АЛТ і АСТ) на 53,3-94,4% і 88,8-232,5%, відповідно, в крові поросят, а також знижували активність холінестерази на 39,2-44,3% в свиноматок, тоді як контактні препарати бутокс-50 і аміцид викликали подібні зміни на 15 добу з подальшим вирівнюванням показників до рівня контрольних тварин на 21 добу.

8. Запропоновано спосіб діагностики саркоптозу, на який отриманий деклараційний патент. Його застосування перевищувало в 2-3 рази ефективність загальноприйнятих методик.

9. Застосування бровермектину поросним свиноматкам та кнурам-плідникам дозволило повністю ліквідувати саркоптоз в неблагополучних господарствах. При цьому його економічна ефективність становила 7,8 грн. на 1 грн. витрат на одну тварину. Заходи по боротьбі з саркоптозом повинні проводитися комплексно: поряд з терапією акарицидами необхідно проводити дезінвазію приміщень і навколишньої території, а також дезакаризацію свинарників, залишаючи їх пустими строком на 1 місяць.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Метод лабораторної діагностики саркоптозу в свиней з додаванням рослинної олії (патент № 2001021056 (42423А)).

2. Метод оздоровлення господарств від саркоптозу шляхом обробки бровермектином поросних свиноматок та кнурів-плідників.

3. Розроблені та впроваджені “Рекомендації по профілактиці та боротьбі з саркоптозом свиней”, які затверджені державним Управлінням ветеринарної медицини Полтавської області (від 5 березня 2002 р.).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Галат В.Ф., Євстаф’єва В.О., Веремій О.М. Лікувальна та економічна ефективність бровермектину при саркоптозі свиней //Вісник Полтавського державного сільськогосподарського ін-ту. – Полтава, 2000. – Вип.5. – С.39-40.

2. Галат В.Ф., Євстаф’єва В.О. Акарицидна ефективність препаратів при саркоптозі свиней //Вісник Полтавського державного сільськогосподарського ін-ту. – Полтава, 2000. – Вип.6. – С.44-45.

3. Євстаф’єва В.О. Особливості епізоотології саркоптозу свиней в Полтавській області //Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: Зб.наук.праць /Харків.зоовет.ін-т.- Х., 2001. – Вип. 7 (31). – С.98-100.

4. Галат В.Ф., Євстаф’єва В.О. Вплив акарицидних препаратів на гематологічні та біохімічні показники свиней, хворих на саркоптоз //Вет. мед. України. – К., 2001. – Вип. 5. – С.26-28.

5. Євстаф’єва В.О. Економічна оцінка ефективності акарицидів при саркоптозі свиней //Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. – Полтава, 2002. - Т. 2 (21).: Вет.науки. – С.231-232.

6. Євстаф’єва В.О. Акарицидна активність бровермектину та його вплив на показники крові при лікуванні саркоптозу свиней // Вет. мед. України. – К., 2002. – Вип. 3. – С.29-31.

7. Галат В.Ф., Євстаф’єва В.О., Березовський А.В. Досвід