У світлі опозиції енкратична–акратична мови в роботі подано аналіз статей С. Медвєдєва “СССР: деконструкция текста. (К 77-летию советского дискурса)”, М. Скатова “Погружение во тьму” і В. Лінецького “Набоковский Фрейд (литература по ту сторону принципа удовольствия).

На принципі мовної атракції базуються основні конститутивні ознаки літературної мови – метафоричність і риторичність. Тому можна говорити, що ця мовна універсалія працює в різних історичних і гносеологічних парадигмах. Вона виявляє себе в русі наукової думки через свою іманентну конститутивну природу. Мовна атракція організує й монологічний дискурс М. Скатова, і “метафоричну есеїстику” Р. Барта, і постмодерністські статті С. Медвєдєва та В. Лінецького.

У висновках узагальнюються основні спостереження, зроблені під час аналізу явища мовної атракції та її функціонування у різних дискурсивних формах – науковому, публіцистичному і науково-публіцистичному текстах.

Проведене дослідження засвідчило, що феномен мовної атракції є своєрідною мовною універсалією, котра зумовлює мовні процеси на різних рівнях: на рівні існування форм суспільної свідомості, що відображають гуманітарне знання в його філологічних наукових рефлексіях, на рівні словесної творчості, на рівні слова, тексту. Мовна атракція має різні плани існування: структурно-функціональний, що реалізується у звукових, лексичних синтаксичних відповідностях на експліцитно вираженому рівні форм і смислів, і філософський, що визначає асоціативно-знакову природу мови в її феноменологічній і функціональній сутності.

Повною мірою зміст мовної атракції актуалізується і розкривається в постмодерністській культурній парадигмі, де світ розглядається як текст, що є полем різних алюзій, цитат, котрі базуються на мовній грі і беруть участь у створенні асоціативного простору тексту. Це приводить до виникнення множинності смислів, їх прочитань, що визначається маєвтичним розумінням тексту. Мовна атракція формує різні типи суспільної свідомості і текстові категорії, властиві для різних дискурсів сучасності. Інтертекстуальність, міфологічність і гіпертекстуальність – текстові категорії, що домінують у постмодерністській культурній парадигмі і являють собою “видимі” форми, в яких реалізується мовна природа атракції.

Через іманентну природу й авторські інтенції мовна атракція цілеспрямовано функціонує у різних дискурсах – різних за типом і за жанровими текстовими формами, вона визначає форму, зміст, словесне наповнення, виявлення різних дискурсів (з одного боку - публіцистичних, наукових, науково-публіцистичних, а з іншого – “малих” текстів). Сучасним дискурсам, їх “великим” і “малим” формам властивий постмодерністський погляд на світ, тому такі тексти базуються на ігровій стратегії іронічного характеру, котра реалізується за допомогою інтертекстуальності, міфологічності, гіпертекстуальності. Процеси, що відбуваються у культурно-філологічному просторі, який визначається постмодерністською діяльністю, пов’язані з виникненням нових наукових ідей, світоглядів, теорій, котрі принципово відрізняються від тих, які домінують у традиційній науці. Характерним принципом сучасного гуманітарного знання є принцип самодостатності лінгвофілософських систем і наукових парадигм.

Розглядаючи концепцію Р. Барта про соціальні типи мов (енкратичну й акратичну) на основі їх відношення до догми і влади, ми дійшли висновку, що, по-перше, у постмодерністському дискурсі відбувається сполучення різних мов – акратичної й енкратичної, по-друге, незважаючи на різну природу цих мов, вони конвергентні на суб’єктивній основі самовираження, на основі агресії, що впроваджує у свідомість “свої істини”. Це поєднання передбачає втрату конститутивних ознак акратичної мови і перетворення її на новий тип мови влади, тобто акратична мова існує доти, доки існує ефект новизни, парадоксу.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях:

1. Эшназарова Т.Ф. Газетный заголовок как явление фразеологической аттракции // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Сер. Філологія. – 2001 – Вип. , № 520. – С. 233–236.

2. Эшназарова Т.Ф. Проблема изучения газетного заголовка в разных парадигмах лингвистического знания // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Сер. Філологія. – 2002 – Вип. , № 538. – С. 50–54.

3. Эшназарова Т.Ф. Языковая аттракция в контексте современного лингвистического знания // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Сер. Філологія. –2002 – Вип. 35, № . – С. 68–73.

4. Эшназарова Т.Ф. Принцип языковой аттракции в формировании идеологических мифологем // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Сер. Філологія. –2002 – Вип. 36, № . – С. –57.

АННОТАЦИЯ

Фильчук Т.Ф. Языковая аттракция в различных дискурсивных проявлениях. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 – русский язык. – Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина. – Харьков, 2003.

В диссертационной работе рассматривается языковая аттракция как категория, которая функционально преломляется в различных дискурсах, выполняя текстообразующую роль. Объектом исследования являются культурно-мыслительный фон современного гуманитарного знания в его филологических парадигмах и тексты, которые организуются языковой аттракцией и представлены “большими” (публицистические, научные, научно-публицистические, “метафорическая эссеистика”) и “малыми” (заголовки и заголовочные комплексы) формами. Теоретической основой диссертационной работы является концепция языковой аттракции как мыслительной и текстовой категории порождающего характера, которая участвует в формировании различных типов сознания, социальных языков, дискурсивно-текстовых форм словесности. Конституирующим принципом данной концепции в диссертации было принято сочетание трех исследовательских планов: обоснование философской природы языковой аттракции, осмысление теории ее лингвистических основ, анализ эмпирического лингвистического материала.

В исследовании раскрывается лингвистическая природа аттракции, которая заключается в ассоциативных связях, проявляющихся на разных уровнях языковых отношений. Сама категория является механизмом действия общего принципа связности одного с другим на различных уровнях языковой, текстовой и культурно-идеологической структуры.

Языковая аттракция является основополагающим принципом современной мыслительной системы, которая рассматривает текст как самостоятельный, самодостаточный, “открытый” феномен, которому свойственна смысловая и интерпретационная множественность. Специфика анализируемой категории рассматривается в широком культурном и научном филологическом контексте современной мыслительной системы, что обусловлено лингвофилософской природой данного феномена.

При рассмотрении явления языковой аттракции применяется метод философской и филологической интерпретации, которые определяют словесное оформление научной рефлексии как над общетеоретическими, так и над дискурсивно-текстовыми проблемами современного гуманитарного знания. Обосновывается философская природа словесных, текстовых, майевтических и герменевтических проблем, осмысляется теория лингвистических основ образного сознания и понимания, анализируется эмпирический лингвистический материал. Устанавливается, что языковая аттракция в своей лингвофилософской природе и в своих конституирующих особенностях определяет дискурсивную организацию современной постмодернистской гуманитарной парадигмы в ее научных, публицистических и научно-публицистических разновидностях. Поэтому в работе на фоне постмодернистской культурной парадигмы анализируются текстовые категории интертекстуальности, мифологичности, гипертекстуальности и социальные языки как “видимые” формы языковой аттракции. Анализ текстовых категорий показал, что они участвуют в создании ассоциативного пространства текста и выносят на поверхность феномен языковой аттракции.

Процессы, происходящие в культурно-филологическом пространстве, определяемом постмодернистской действительностью, связаны с возникновением новых научных идей, мировоззрений, теорий, принципиально отличающихся от доминирующих в традиционной науке. Для современного научного пространства характерно противоборство двух мыслительных систем – позитивистской, рационалистической, основанной на доксе, которой свойственна языковая нормативность, стереотипность, и метафизической, с аналитизмом особого рода, основанном на парадоксе, который состоит из всевозможных языковых “неправильностей”. Разным типам мышления соответствуют различные модусы восприятия. Первому свойственна категоричность ортодоксального характера, которая сопрягается с однозначностью, завершенностью, а второй сочетает категоричность выражения с “мерцающей” возможностью понимания.

В работе анализируется концепция метафизического характера, которая является актуальной для современных “новых” научных парадигм – концепция социальных языков, основанная на оппозиции докса–парадокс, которая участвует в формировании энкратического и акратического дискурсов, в текстовом выражении существующих в многообразных сопряжениях авторских установок и реальных словесных проявлений. В диссертации с позиции социального разделения языков рассматриваются публицистическая статья Н. Скатова, научная статья В. Линецкого и научно-публицистическая статья С. Медведева. Проведенный анализ показал, что энкратический и акратический языки сосуществуют в одном тексте, их точкой пересечения является агрессия по отношению к существующей концептуальной ситуации, поскольку энкратическому языку необходимо удержать основополагающие идеологические и теоретические установки, а акратическому – внедрить свои мыслительные положения. В ходе анализа статей обнаруживается, что в основе эффекта новизны и игры, характерных для акратического языка и, соответственно, дискурса, лежат ортодоксальные начала, превращающие этот язык в дискурсивном выражении в свою противоположность – энкратический язык, язык власти. Сосуществование-конфликт социальных языков, который свойственен различным видам текста, эксплицирует феномен языковой аттракции. В работе отмечается, что энкратический и акратический языки смыкаются с проблемой сознательного/бессознательного их использования.

Ключевые слова: “языковая аттракция”, “дискурс”, “постмодернизм”, “интертекстуальность”, “мифологичность”, “гипертекстуальность”, “мифологема”, “энкратичность”, “акратичность”.

АНОТАЦІЯ

Фільчук Т.Ф. Мовна атракція в різних дискурсивних виявах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 – російська мова. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. – Харків, 2003.

У дисертації аналізується мовна атракція як дискурсивна категорія, що бере участь у формуванні різних видів текстів: з одного боку – публіцистичних, наукових, науково-публіцистичних, “метафоричної есеїстики”, а з другого – “малих” текстів (заголовки і заголовкові комплекси). Лінгвофілософський смисл мовної атракції виявляється в її словесних і дискурсивно-текстових формах, пов’язаних із планом сприйняття та інтерпретації. Мовна атракція є домінантним принципом сучасної мисленнєвої системи, що базується на постмодерністській культурній парадигмі. Вона за допомогою категорій інтертекстуальності, міфологічності, гіпертекстуальності і соціально розподілених мов на основі опозиції докса–парадокс, що реалізують це явище, знімає настанову традиційної науки на однодумність, на існування однієї істинної інтерпретації того чи іншого дискурсу. В роботі розглядаються різні філологічні напрями сучасності, котрі можна позначити як традиційні та метафізичні, або “нові”.

Опорні слова: “мовна атракція”, “дискурс”, “постмодернізм”, “інтертекстуальність”, “міфологічність”, “гіпертекстуальність”, “міфологема”, “енкратичність”, “акратичність”.

SUMMARY

Filchuk T.F. Language Attraction in Different Discursive Manifestations. – Manuscript.

A dissertation for the Degree of Candidate of Philology, speciality 10.02.02 – Russian Language, Vasyl Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, 2003.

The current study analyzes the language attraction as a discursive category which takes part in forming texts of different kinds: on the one hand, publicistic, scientific, scientific-publicistic, “metaphoric essayism”, on the other hand, “small texts” (headlines and headline complexes). The linguophilosophic meaning of language attraction is educed in its verbal and discursive-textual form connected to the plan of perception and interpretation. The language attraction is an overriding principle of the modern cogitative system, which is based upon the postmodernistic cultural paradigm with possible multiplicity for the meanings and maieutic interpretations of the text. The language attraction clears away the trends of modern science for the uniformity of thought and the existence of only one true interpretation of one discourse or another by categories of intertextuality, mythologism, hypertextuality and socially divided languages upon the opposition “doxa-paradox”, implementing this phenomenon. The dissertation deals with different philological tendencies, which can be named traditional and “metaphysical”/new.

Key words: language attraction, discourse, postmodernism, intertextuality, mythologism, hypertextuality, mythologeme, encraticity, acraticity.