НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК НАН УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ГОРОВА АННА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 331.5:332.146

РЕГУЛЮВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РИНКУ ПРАЦІ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

Спеціальність 08.09.01. – Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів-2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Кіровоградському державному технічному університеті

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

ЗЛАТОПОЛЬСЬКИЙ Олександр Федорович,

Кіровоградський державний технічний університет,

доцент кафедри економіки праці і менеджменту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук,

старший науковий співробітник

КРАСНОВ Юрій Миколайович,

Науково-дослідний економічний інститут

Міністерства економіки та з питань європейської

інтеграції України,

завідувач відділу

кандидат економічних наук, доцент

ЗАБЛОЦЬКИЙ Богдан Федорович,

Львівська комерційна академія, доцент

Провідна установа: Інститут економіки промисловості НАН України,

відділ економічних проблем охорони праці та соціальної політики,

м. Донецьк

Захист дисертації відбудеться “_ квітня 2003 року о __ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул.. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий “___” ____________2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук Жовтанецький В.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність роботи. Управління трансформаційними процесами соціально-економічного розвитку України передбачає докорінні зміни у механізмі регулювання всіма видами економічної діяльності. Світова тенденція регіоналізації управління підтверджує необхідність переходу на регіональний рівень управління суспільними процесами. У зв‘язку з цим, виникає об‘єктивна потреба внесення відповідних змін у систему організації сукупності суспільних відносин, в основу якої закладається пріоритетність інтересів людини та визнання трудової діяльності найважливішим чинником підвищення якості життя населення. Безпосередньою сферою прояву змін у характері і змісті соціально-економічних відносин виступає сучасний ринок праці.

Організація і координація функціонування ринку праці в умовах ринкових перетворень насамперед вимагає переходу до стабільних, врегульованих соціально-економічних відносин в сфері праці, здатних сприяти раціональному використанню трудового потенціалу країни в цілому та її регіонів, оптимізації руху робочої сили та досягненню продуктивної зайнятості населення.

За роки незалежності чимало зроблено задля формування та удосконалення системи відносин на ринку праці, зокрема, створено законодавчо-нормативну базу, яка регламентує трудові відносини в площині збереження та розвитку трудового потенціалу територій, підвищення життєвого рівня населення, оптимізації відносин між працею і капіталом на принципах соціальної справедливості. В українській науці проводяться масштабні дослідження теоретичних та методичних проблем формування та функціонування ринку праці в умовах реформування національної економіки. Теоретичні положення та практичні рекомендації по створенню та регулюванню ринків праці висвітлені у наукових працях С.Бандура, Д.Богині, М.Долішнього, С. Злупка, Е. Лібанової, В. Онікієнка, І.Петрової, Ю. Краснова, В.Куценко, М.Шаленко, М. Пітюлича, В. Стешенко, Л.Семів, У. Садова, А.Колота та інших.

На сучасному етапі ринок праці розглядається не тільки як місце, де відбувається дія механізму досягнення збалансованості попиту і пропозиції робочої сили, а й як ринкове середовище в межах якого встановлюється баланс інтересів між суб’єктами ринку праці та суб’єктами соціального та економічного партнерства. За цих обставин проведення ефективної політики на ринку праці потребує високого рівня взаємоузгодженості дій між його суб’єктами. Першим кроком на цьому шляху є вивчення впливу інституціональних перетворень на формування та координацію відносин між суб’єктами ринку праці та встановлення ролі інститутів у регулюванні зайнятості населення. Дослідженню інституціональних проблем розвитку ринкової економіки присвячені роботи Дж. Гелбрейта, Т. Веблена, Я. Тінбергена, Р.Коуза, Д.Норта, Г. Мюрдаля, К.Полані, К. Айреса, Дж. Коммонса, А.Олейніка.

Водночас, на регулювання процесів на ринку праці мають вплив новітні явища суспільно-економічного розвитку, пов’язані із глобалізаційними процесами, проявом ознак постіндустріального суспільства і, що є особливо важливим, орієнтацією на модель ендогенного зростання, головною особливістю якої є активізація використання внутрішнього потенціалу держави та її регіонів. Тому вивчення процесів організації ринків праці доцільно здійснювати на регіональному рівні з позиції оцінки сукупності соціально-трудових та економічних відносин. Це дозволить проводити системний аналіз процесів і явищ розвитку регіонального ринку праці з врахуванням впливу економічних, правових, соціальних, технічних інститутів (держави, профспілок, приватної власності, конкуренції та ін.), характерних ринковій системі господарювання.

Викладене визначає актуальність теми дисертаційного дослідження, оскільки теоретичні та прикладні аспекти регулювання регіонального ринку праці шляхом вдосконалення його внутрішньої організації та координації соціально-економічних відносин між суб‘єктами ринку праці є недостатньо вивченими і не в повній мірі задіяними при визначенні шляхів підвищення ефективності його функціонування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження пов’язаний з науковими темами, які виконувались в Кіровоградському державному технічному університеті де автором , а також в Інституті регіональних досліджень НАН України (“Механізм реалізації регіональної політики в умовах формування національної економіки”, № державної реєстрації 0100V002572), в рамках якої дисертантом досліджувались проблеми ефективності функціонування ринку праці.

Мета та завдання дослідження. Метою даної роботи є дослідження теоретичних та прикладних положень становлення та вдосконалення системи соціально-економічних відносин, як основи регулювання регіонального ринку праці в умовах трансформації інституціональної структури регіонального управління.

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення наступних завдань:

- розкрити теоретико-методологічні основи регулювання ринку праці в системі діючих соціально-економічних відносин;

- проаналізувати компонентно-функціональну структуру регіонального ринку праці та визначити стимулятори і дестимулятори стабілізації соціально-економічних відносин в розрізі цієї структури;

- розкрити суть державного регулювання відносин в сфері зайнятості;

- дослідити особливості інституціонального середовища ринку праці;

- провести діагностику стану регіонального ринку праці;

- обґрунтувати напрямки вдосконалення соціально-трудових та фінансово-економічних відносин на регіональному ринку праці.

Предмет та об‘єкт дослідження. Предметом дослідження є теоретико-методологічні та організаційно-методичні проблеми формування та розвитку соціально-економічних відносин на регіональному ринку праці.

Об’єктом дослідження є процеси організації і координації діяльності суб’єктів регіонального ринку праці в період реформування суспільних відносин.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у:

- поглиблені методологічних підходів до дослідження регіонального ринку праці як територіальної системи організації соціально-економічних відносин метою функціонування якої є досягнення балансу інтересів між суб’єктами ринку праці. На основі аналізу особливостей сучасної трансформації характеру праці визначені чинники, що вплинули на організацію відносин в сфері зайнятості населення, а саме поєднання таких явищ на ринку праці як безробіття та інтенсифікація трудової діяльності (вторинна зайнятість на умовах неповного робочого часу з підвищенням вимог до якості та результативності праці); розширення сфер трудової діяльності внаслідок урізноманітнення місць прикладання праці спричинених інноваційним характером ринкових перетворень, розвитком індивідуально-трудової діяльності, зміною відносин власності; зростання рівня зайнятості у сфері послуг внаслідок збільшення місць прикладання праці; розширення диференціації джерел доходів населення та оплати праці; урізноманітнення посередницьких послуг при працевлаштуванні населення; орієнтацію на пріоритетність соціалізації трудових відносин;

- на основі аналізу функцій суб’єктів регіонального ринку праці, мети встановлення фінансово-економічних відносин в сфері соціального страхування на випадок безробіття і в сфері оплати праці запропонована їх класифікація; здійснена оцінка існуючих обмежень щодо регулювання цих відносин та окреслені напрямки та цілі їх оптимізації;

- обґрунтовано напрями вдосконалення соціально-економічних відносин на ринку праці шляхом реалізації регулятивної діяльності держави в умовах прояву ознак глобалізації, до яких відносяться: поглиблення міжнародного поділу праці, збільшення масштабів зовнішньої трудової міграції, інтенсифікації потоків іноземних інвестицій і руху технологічних нововведень;

- визначені елементи організаційно-інституційного механізму державного та регіонального регулювання відносин на ринку праці. Проаналізовані методичні підходи до визначення інтеграційного характеру трансакційних витрат, який обумовлений включенням витрат, пов’язаних з дією з однієї сторони - мотиваційного механізму взаємовідносин між суб’єктами ринку праці та з іншої - механізмом координації їх діяльності;

- запропоновано методичні підходи до проведення диференціальної, функціональної та прогнозної діагностики стану регіонального ринку праці на основі оцінки інтенсивності руху робочої сили, ефективності соціальних послуг та активності колективно-договірного регулювання трудових відносин;

- визначені - обґрунтовані методичні підходи до оцінки ефективності діяльності служби зайнятості, які базуються на оцінці результативності дій та вагомості їх впливу на регіональний ринок праці; оцінці якості послуг з точки зору споживачів; оцінці ефективності взаємодії цієї інституції з учасниками соціального та економічного партнерства;

- розроблені пропозиції щодо покращення якості послуг, які надаються регіональними центрами зайнятості, та активізації співпраці між регіональними органами виконавчої влади, органами самоврядування, громадськими організаціями та суб’єктами інфраструктури ринку праці. В основу даних пропозицій закладені територіальні пріоритети регіонального ринку праці, які враховують стратегічні цілі розвитку господарства регіону та забезпечують узгодженість інтересів всіх суб’єктів господарювання при формуванні та реалізації регіональної політики зайнятості.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані теоретичні та науково обґрунтовані практичні рекомендації можуть слугувати підставою для прийняття відповідних управлінських рішень щодо вирішення проблем регулювання розвитку регіональних ринків праці в умовах впровадження інститутів суспільно-економічних відносин.

Окремі положення дисертаційної роботи доцільно використовувати при реалізації Державної програми зайнятості населення на 2001-2004 роки, в економіко-аналітичній та прогнозній роботі Міністерства праці та соціальної політики, при розробці нормативних та програмних документів регіональних органів влади, місцевого самоврядування та регіональних центрів зайнятості, а також при викладанні відповідних курсів у вищих навчальних закладах.

Результати дисертаційного дослідження використані (лист № від 200 р), (лист № від ).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним, завершеним дослідженням автора, в якій викладено науковий підхід до розв‘язання теоретико-прикладної проблеми регулювання регіонального ринку праці шляхом вдосконалення соціально-економічних відносин. З публікацій, що видані у співавторстві, в роботі використані лише ті, які є результатом особистого дослідження здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи апробовані на міжнародних та всеукраїнських конференціях, зокрема: , наукових семінарах Кіровоградського державного технічного університету.

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження автором опубліковано наукових праць загальним обсягом д.а., в т.ч. у фахових виданнях наукових праць, загальним обсягом д.а., з них особисто автору належать д.а.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з дописати словники та НОРД. _ додатків. Повний обсяг дисертації складає стор. тексту, включає 11 таблиць і 14 рисунків.

Основний зміст дисертації

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади формування соціально-економічних відносин на регіональному ринку праці” розглядаються теоретичні основи регулювання регіонального ринку праці, визначається сутність і зміст основних понять, якими оперує автор при дослідженні системи соціально-економічних відносин на ринку праці, здійснюється оцінка ролі державного регулювання зайнятості та аналізуються інституціональні особливості управління системою відносин між суб’єктами ринку праці.

При визначенні теоретико-методологічних засад організації регіонального ринку праці автором доведено, що регіональний ринок праці слід розглядати не тільки з позиції оцінки сукупності процесів та явищ, а як складну територіальну систему організації соціально-економічних відносин між суб’єктами ринку праці, метою яких є сприяння продуктивній зайнятості населення, забезпечення реалізації інтересів та захисту їх прав, покращенню ресурсного, інфраструктурного та інформаційного забезпечення ринку. Основними ознаками сучасного ринку праці є його диференційований та сегментований характер, пріоритетність геопросторового критерію його формування. У відповідності до цього, регіональний ринок праці можна розглядати як геопростір, в межах якого відбувається трудовідтворення населення і одночасно, як сукупність суб’єктів, пов‘язаних між собою системою соціально-економічних відносин з приводу реалізації купівлі-продажу послуг праці, які функціонують на певній території.

На думку автора, до суб’єктів ринку праці відносяться юридичні та фізичні особи, які приймають участь у процесах формування та регулювання системи соціально-економічних відносин на регіональному ринку праці і забезпечують реалізацію механізму державної та регіональної політики зайнятості. Суб’єктами ринку праці є: наймані працівники, роботодавці, самозайняті, профспілки, об’єднання (спілки) роботодавців, держава та органи місцевого самоврядування, інфраструктура ринку праці (державні та приватні установи і агентства, які надають посередницькі послуги на ринку праці), безробітні.

З врахуванням функцій суб’єктів ринку праці, в роботі проаналізована компонентна структура ринку та запропонований його поділ на ресурсозабезпечуючу, організаційно-координаційну, інфраструктурну, інформаційно-забезпечуючу підсистеми та підсистему трудових зв’язків. В роботі проаналізовані стимулятори і дестимулятори розвитку регіонального ринку праці в розрізі запропонованих автором підсистем (табл.1).

Систему соціально-економічних відносин на ринку праці дисертант пропонує розглядати як сукупність соціально-трудових та економічних (товарно-грошових) відносин. Соціально-трудові відносини на ринку праці охоплюють насамперед відносини між роботодавцями, найманими працівниками та їх представницькими органами з приводу дотримання інтересів суб‘єктів ринку, захисту прав та соціальних гарантій.

Розглядаючи особливості товарно-грошових відносин на ринку праці зроблено акцент на теоретичних положеннях щодо оплати праці найманих працівників в залежності від трансформаційних ознак характеру праці, яка є товаром. Підкреслено, що ціна праці - це диференційована сукупність економічних благ, а оплата праці має не тільки грошовий еквівалент, що встановлюється на основі дії законів попиту і пропозиції, вартості робочої сили, граничної продуктивності праці, а й включає соціальну заробітну плату, яка оцінюється у вигляді накопичених знань, досвіду та здобутої ділової репутації.

Сучасні тенденції у характері праці, згідно нових концепцій праці та зайнятості, призводять до скорочення праці у виробництві, збільшення зайнятих у сфері послуг, розширення можливостей щодо творчої праці. Разом з тим, зазначені зміни спричиняють виникнення ряду проблем: по-перше, 60-70% наявних на ринку праці вакансій - це професії, пов’язані з вербальною комунікацією, що висуває особливі вимоги в психологічному плані до претендентів на робочі місця; по-друге, творча праця потребує постійного продукування ідей, що зумовлює підвищення вимог до рівня кваліфікації працівників; по-третє, нестабільність ринку праці призводить до зростання плинності кадрів, втрати роботи, труднощів у працевлаштуванні за фахом.

Особливу роль у функціонуванні ринку праці відіграють відносини, пов’язані з впровадженням інформаційних технологій в господарську діяльність, а також відносини між суб’єктами ринку праці в сфері інформаційного забезпечення функціонування самого ринку праці.

Якщо перша група відносин призводить до створення нових робочих місць в інформаційному секторі економіки, то інша сприяє отриманню інформації про pух poбoчoї cили та poбoчих мicць з метою здійснення аналізу кoн’юнктуpи пoпиту й пpoпoзицiї poбoчoї cили, проведення діагностики cтану pинку пpацi та оцінки ефективності послуг, які надаються центрами зайнятості та іншими організаціями- посередниками в сфері працевлаштування населення.

Трансформація соціально-економічних відносин на ринку праці зумовлена системно-інституціональними перетвореннями, які відбуваються внаслідок становлення ринкового середовища. Формування інститутів ринку праці базується на реалізації специфічних відносин, які обумовлені діючим трудовим законодавством щодо розширення економіко-правових форм власності, регулювання системи найму, посилення контролю за дотриманням трудових договорів, а також зумовлене трудовими традиціями та інституційним механізмом функціонування інфраструктури ринку праці.

В роботі зазначено, що особливу роль у забезпеченні повноцінного функціонування регіонального ринку праці відіграють інститути: державного регулювання зайнятості населення; формування ринку посередницьких послуг по працевлаштуванню населення, які надаються службами зайнятості, громадськими і комерційними організаціями та іншими засобами інформаційного забезпечення; трансформації умов найму та захисту прав працівників шляхом активізації діяльності профспілок; соціального партнерства, як засобу узгодження інтересів суб’єктів ринку праці та надання додаткових гарантій зайнятості населення; оптимізації взаємозв’язків між місцевою владою, суб’єктами господарювання та інфраструктури ринку праці.

Таблиця 1

Стимулятори та дестимулятори стабілізації соціально-економічних відносин на регіонального ринку праці

Підсистеми РРП | Стимулятори | Дестимулятори

Підсистема ресурсозабезпе-чуюча (відносин попиту і пропозиції) | ·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

Організаційно-координаційна | ·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

Інфраструктур-но-забезпечуюча | ·

·

·

·

·

·

·

·

Підсистема територіальних трудових зв’язків | ·

·

·

·

·

В дисертації визначені установчі моменти соціального партнерства, з’ясовані причини його низької ефективності, які викликані політичними та соціально-економічними чинниками, низькою соціальною активністю населення, проаналізовані потенційні можливості активізації діяльності профспілок. Недостатній вплив останніх на регулювання процесів на ринку праці пояснюється скороченням кількості охоплених ними осіб, змінами у галузевій структурі зайнятих (скорочення частки працюючих у виробництві, де традиційно роль профспілок була найбільшою), наявності великої питомої ваги дрібних підприємств у сфері послуг, зростанням конкуренції між претендентами на робоче місце, що приводить до зменшення активності найманих працівників у груповому відстоювання своїх інтересів. Сфера впливу цього інституту має розповсюджуватися на працівників приватного сектору економіки.

Аналіз впливу інституціональної структури на ринок праці дозволив обґрунтувати наявність трансакційних витрат. До них, згідно основних положень інституціональної теорії, належать витрати на: пошук “фонової” інформації про стан ринку праці та систему посередницьких та соціальних послуг; пошук спеціальної інформації про наявність вакансій та вимоги до претендентів на робоче місце; проведення переговорів і прийняття управлінських рішень; забезпечення захисту прав суб’єктів договірних відносин.

Розглядаючи концептуальні засади державного регулювання зайнятості, автор акцентує увагу на доцільності використання інструментарію планування та розробки цільових програм. Проте, в роботі вказується, що основними недоліками розробки та реалізації програм зайнятості населення є: недостатня увага до превентивних заходів попередження безробіття; обмеженість прогнозування змін на ринку праці; недосконалість оцінки реальних результатів їх реалізації.

Посиленої уваги вимагає державне регулювання оплати праці найманих працівників. Запровадження нового соціального стандарту регульованої державою мінімальної погодинної заробітної плати дозволить створити умови зайнятості окремих категорій населення (молоді, жінок, пенсіонерів), а також розширити можливості вторинної зайнятості.

Автором доведено, що на регіональному рівні регулювання ринку праці потребує пошуку нетрадиційних шляхів вирішення проблем зайнятості для конкретного регіону, який базуватиметься на методології та методиці ситуаційного управління та сприятиме посиленню взаємозв’язків між суб’єктами ринку праці.

У другому розділі “Особливості організації та розвитку соціально-економічних відносин на регіональному ринку праці (на прикладі Кіровоградської області)” проведений аналіз соціально-економічного розвитку та ринку праці області, виконана різновидова діагностика ринку праці та здійснена оцінка фінансово-економічних відносин на ринку праці.

Проведене в роботі аналітичне дослідження соціально-економічної ситуації в Кіровоградській області дозволило визначити наступний перелік проблем і ризиків в сфері зайнятості населення:

·

·

·

·

·

·

·

·

З метою встановлення характерних ознак стану регіонального ринку праці Кіровоградської області автором здійснена його різновидова діагностика (диференціальна, функціональна та прогнозна).

Диференціальна діагностика регіонального ринку праці здійснювалась за показниками: руху робочої сили, співвідношення попиту і пропозиції на ринку праці; оцінки реальних результатів діяльності центрів зайнятості, ефективності соціальних послуг на ринку праці; впливу соціальних інститутів.

Аналіз руху робочої сили на ринку праці Кіровоградської області характеризується рядом позитивних тенденцій. Так, офіційною статистикою зафіксоване зменшення чисельності незайнятого населення у 2001 році на 2,9%, а у 2002 - на 5,6%. Кількість безробітних за період 2000-2001 рр. скоротилась в області на 2,8 тис. чол.. а рівень зареєстрованого безробіття на 0,5%. Це обумовлено скороченням чисельності населення області, здебільшого за рахунок зовнішньої міграції, зменшення чисельності населення працездатного віку та збільшення попиту на робочу силу. Підтвердженням останнього чинника є те, що банк вакансій у 2001р. становив 2,4 тис. робочих місць, що є в 2 рази більше, ніж у попередньому році. Поряд з цим, залишається гострою проблема зниження попиту на окремі статево-вікові групи населення. Так, жінки є найбільш вразливими на ринку праці, тому пропозиція перевищує попит (22,8% від загальної кількості наявних вакансій). Одночасно, зростає попит на молодих кваліфікованих спеціалістів (38,3% від загального попиту) та представників робочих професій (41,9%).

Позитивним явищем є уповільнення темпів вивільнення працівників з державного сектору економіки. Аналіз галузевої структури вивільнених у зв’язку із реорганізацією виробництва та скороченням штатів у 2001р. свідчить, що найбільшу питому вагу складають вивільнені з галузей промисловості (36,6%), з сільського господарства - 8,9%, з транспорту -7.7%, з будівництва - 6,5%, найнижчі показники спостерігаються в сферах освіти (3,9%), охорони здоров’я (3,6%) та житлово-комунального господарства (2.4%). Зазначимо, що частка вивільнених із сфери державного та господарського управління зменшилась у 2001 році у порівнянні з попередніми роками та становила 5,6% від загальної кількості вивільнених. Причому, чисельність вивільнених жінок склала 60% загальної кількості, а молоді до 28 років - 11%.

Отже, основними чинниками звільнення робочої сили є ті, що характеризують соціально-демографічний статус працівника (професійно-кваліфікаційний рівень, соціально-психологічні ознаки працівника, вікові межі окремих категорій спеціалістів).

На основі показників рівня охоплення незайнятого населення соціальними послугами, який був розрахований як відсоткове співвідношення працевлаштованих громадян до загальної чисельності незайнятих за окремими цільовими групами, автором здійснено аналіз результативності впливу діяльності регіонального центру зайнятості на інтенсивність руху робочої сили (табл. 2)

Таблиця 2

Рівень охоплення незайнятого населення послугами служб зайнятості, % |

Роки | Вивільнені працівники | Молодь до 28 років | Жінки | Соціально-незахищені верстви населення

Рівень працевлашту-вання | 2000 | 16,0 | 28,2 | 19,6 | 21,3

2001 | 19,9 | 32,0 | 19,6 | 21,9

Рівень охоплення професійним навчанням | 2000 | 4,8 | 10,9 | 6,0 | 9,7

2001 | 4,8 | 11,8 | 7,4 | 10,3

Рівень залучення до громадських робіт | 2000 | 10,8 | 7,6 | 13,9 | 9,4

2001 | 17,8 | 9,6 | 18,4 | 12,4

Професійне навчання безробітних вважається одним з найбільш ефективних засобів повернення їх до активної праці, оскільки корегує розподіл робочої сили, сприяє підвищенню її конкурентоспроможності та наближає професійно-кваліфікаційний рівень незайнятих до потреб ринку праці. Однак, перелік спеціальностей, який пропонується центрами підготовки та перепідготовки кадрів є досить обмеженим щодо кількості спеціальностей та вибору професій.

Результатом функціональної діагностики є визначення режиму функціонування регіонального ринку праці та причин, які спричиняють виникнення негативних тенденцій його розвитку і справлятимуть значний вплив у перспективі.

Оцінка впливу діяльності соціальних інститутів на активність та дієвість колективно-договірного регулювання трудових відносин на ринку праці засвідчує про зростання рівня охоплення колективними договорами членів профспілок. При цьому слід відмітити, що найвищий рівень охоплення колективними договорами спостерігався у промисловості (100%), сфері зв’язку (100%) та у сільському господарстві (95%), а досить низький – на підприємствах сфери послуг (47%), що пояснюється переважанням в цій сфері приватних підприємств з невеликою кількістю зайнятих. Для вирішення цієї проблеми необхідно в рамках соціального партнерства активізувати співпрацю профспілок з підприємствами, установами, організаціями та розширити інформаційне поле звітності про договірні відносини.

Фінансово-економічні відносини на регіональному ринку праці пропонується розглядати у двох площинах: відносини між суб’єктами ринку праці, пов’язані із становленням та розвитком системи соціального страхування на випадок безробіття, метою яких є регулювання фінансового забезпечення соціальних послуг і соціального захисту безробітних, та відносини, що виникають при формуванні системи регулювання оплати праці зайнятого населення, оскільки заробітна плата працівників є регулюючою складовою попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці.

На основі визначення суб’єктів фінансово-економічних відносин, мети встановлення та оцінки існуючих обмежень їх взаємодії в роботі запропонована класифікація фінансово-економічних відносин в сфері соціального страхування на випадок безробіття і в сфері оплати праці, а також запропоновані напрями вдосконалення цих відносин (рис.1).

Види відносин | Суб’єкти та мета встановлення відносин | Обмеження

Відносини пов’язані з нагромадженням коштів | ·

·

·

·

·

·

·

Відносини пов‘язані з розподілом коштів між суб‘єктами | ·

·

·

·

·

·

·

Відносини пов’язані з використанням коштів | ·

-з приводу надання допомоги по безробіттю;

-з приводу використання коштів на професійне навчання;

-з приводу організації оплачуваних громадських робіт;

·

·

·

·

·

Рис.1. Класифікація фінансово-економічних відносин в сфері соціального страхування на випадок безробіття

Проведений у дослідженні аналіз доходів і видатків Фонду соціального страхування області дозволив зробити висновок про наявність бюджетного дефіциту. Дисертантом визначені причини недостатніх обсягів надходжень у страховий фонд, основною з яких є слабка наповненість місцевого бюджету внаслідок низької фінансової платоспроможності підприємств регіону, значної питомої ваги сільського господарства у структурі ВДВ та низької активності приватного сектору щодо внесків у зазначений фонд. Формування та розподіл видаткової частини фонду характеризують наступні ознаки: збереження тенденції збільшення питомої ваги видатків на допомогу по безробіттю; скорочення питомої ваги витрат на утримання служби зайнятості, зменшення витрат на розвиток її інформаційно-довідкової системи; недостатній рівень витрат на заходи активної політики зайнятості.

Удосконалення фінансово-економічних відносин в сфері соціального страхування передбачає: дотримання цільового використання коштів страхового фонду; раціоналізацію витрат і розширення джерел поповнення доходів фонду, в тому числі за рахунок добровільних внесків соціальних інституцій (в т.ч. профспілок); впорядкування фінансових потоків з метою покращення фінансового та інформаційного забезпечення діяльності інституцій, що займаються посередництвом у працевлаштуванні населення.

У третьому розділі “Удосконалення механізму регулювання регіонального ринку праці в умовах посилення інтеграційних процесів” пропонується методичний підхід до оцінки ефективності діяльності служби зайнятості, визначені стратегічні пріоритети регулювання соціально-економічних відносин на регіональному ринку праці та сформульовані рекомендації щодо їх оптимізації.

В роботі запропоновано комплексний підхід до оцінки ефективності діяльності служби зайнятості, який включає: оцінку результативності дій служби зайнятості за всіма напрямами діяльності і вагомості їх впливу на стан регіонального ринку праці; оцінку якості послуг з врахуванням існуючих стандартів послуг, особливостей поведінки персоналу організації; оцінку ефективності взаємодії цієї інституції з суб‘єктами-учасниками економічного та соціального партнерства, яка відображає рівень розвиненості відносин на ринку праці.

Використання даного підходу дозволить здійснювати інтегральну оцінку ефективності діяльності служби зайнятості, яку можна записати через функції, що нею виконуються:

Еf = f (I, Е, С, If) max (1)

де, І - інституціональна функція, яка шляхом впровадження певних правил дій реалізує свій потенціал, як інститут посередництва у працевлаштуванні; Е - економічна, яка реалізується шляхом фінансово-економічного забезпечення заходів сприяння зайнятості населення; С - соціальна, яка окреслює коло соціальних аспектів діяльності; Іf - інформаційна, націлена на вдосконалення технології обслуговування та розширення інформаційного простору для споживачів послуг.

У відповідності до запропонованих автором видів оцінки ефективності діяльності служби зайнятості визначені їх критерії та показники. В першому блоці оцінки вибрані критерії мають задовольняти наступним вимогам: відображати повноту, достовірність та об‘єктивність оцінки через дотримання принципу комплексності; засвідчувати динамічність процесів, що відбуваються на регіональному ринку праці; включати показники, які безпосередньо пов‘язані з діяльністю служби зайнятості; дотримуватись часової ідентичності показників, які порівнюються або співвідносяться; відображати реальну ситуацію на ринку праці та тенденції змін соціально-економічних передумов його функціонування.

Основним критерієм оцінки якості послуг є рівень задоволення потреб споживачів - найманих працівників та роботодавців, який, одночасно, відображає рівень розвиненості відносин між споживачами послуг та суб‘єктами, що їх надають. За цих обставин, рівень задоволення потреб споживачів може бути оціненим за трьома напрямками: задоволення громадян, як членів суспільства (суспільна безпека і економічне благополуччя), як споживачів послуг (своєчасність і доступність) і як суб‘єктів економічної діяльності та платників податків (ефективність і прибутковість).

Про ефективність співпраці служби зайнятості та роботодавців свідчать наступні показники: співвідношення між кількістю працевлаштованих працівників, які пропрацювали на запропонованому місті роботи більше шести місяців до 50% загальної кількості працевлаштованих: середня тривалість задоволення замовлень роботодавців (не більше 8 робочих днів) та інші.

Оцінку ефективності діяльності служби зайнятості з учасниками соціального та економічного партнерства, задіяними для розв‘язання проблем зайнятості на ринку праці, пропонується здійснювати за наступними критеріями: узгодженість інтересів суб‘єктів соціально-економічних відносин; скоординованість дій між учасниками партнерських відносин для виконання науково-технічних і соціальних програм, спрямованих на збільшення обсягів виробництва продукції і послуг, підвищення їх конкурентоспроможності, досконалість нормативно-правового забезпечення взаємовідносин, націлених на отримання максимального ефекту від взаємодії всіх сторін партнерських відносин. Оціночними показниками тут можуть бути кількість укладених угод між службою зайнятості та суб‘єктами господарської діяльності регіону, співвідношення кількості звернень роботодавців до результатів працевлаштування та ін.

В роботі також подані рекомендації щодо напрямків покращення якості послуг та активізації співпраці центрів зайнятості з державними та місцевими владними структурами.

Проведене дослідження дозволило визначити територіальні пріоритети розвитку ринку праці, які враховують стратегічні цілі розвитку господарської системи регіону. Реалізація територіальних інтересів на регіональному та локальному ринку праці передбачає забезпечення розвитку регіонального партнерства.

Відповідно до визначених територіальних стратегічних пріоритетів розвитку регіонального ринку праці автором запропоновані елементи організаційно-економічного механізму їх реалізації, головними з яких є:

- налагодження тісної координації дій структурних підрозділів системи управління, райдержадміністрацій, органів місцевого самоврядування, профспілок та громадських організацій, суб‘єктів господарської діяльності щодо стабілізації становища на ринку праці та зменшення соціальної напруги;

- організація та контроль за виконанням завдань по зменшенню необґрунтованого вивільнення працівників, забезпеченню динамічного розвитку галузей економіки, створенню нових робочих місць та їх відновлення на підприємствах та в організаціях області;

- встановлення дієвого контролю з боку місцевих органів влади за дотриманням чинного законодавства з питань регулювання трудових відносин, впровадження обов‘язкового погодження планів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування;

- здійснення комплексних заходів щодо працевлаштування молоді, створення умов для набуття випускниками загальноосвітніх шкіл першої спеціальності, гарантування молодим спеціалістам першого робочого місця;

- залучення для вирішення проблем зайнятості населення, окрім бюджетних коштів, фінансових ресурсів суб‘єктів підприємницької діяльності, коштів громадян, спонсорської допомоги;

- впровадження заходів впливу на керівників підприємств усіх форм власності, які не вживають заходів щодо подолання кризового стану підприємств, зменшення прихованого безробіття, порушують конституційні права громадян на працю;

- залучення на договірних засадах підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності до реалізації двох стратегічно важливих для регіонального ринку праці напрямів: створення робочих місць, розвитку різних форм самозайнятості населення, оптимізації трудової міграції;

- здійснення моніторингу за реалізацією регіональних програм зайнятості населення шляхом створення спеціальної комісії, що дозволить підвищити адресність відповідальності на кожній стадії програми і забезпечить своєчасність реагування на зміни ситуації на ринку праці;

- впровадження системи заходів для запобігання неформальних трудових відносин, які супроводжують явища не регламентованої зайнятості шляхом удосконалення механізму колективно-договірних відносин, насамперед, на підприємствах приватного сектору економіки.

ВИСНОВКИ

У дисертації досліджено теоретико-методологічні основи регулювання регіонального ринку праці та запропоновані рекомендації щодо розв‘язання проблем трансформації соціально-економічних відносин в умовах інституціональних трансформацій. В результаті проведеного дослідження зроблені такі висновки:

1. Розбудова цивілізованого ринку праці відбувається за умов трансформації системи соціально-економічних відносин між його суб‘єктами. Тому вивчення сучасного ринку праці слід здійснювати не тільки через вивчення сутності явищ, які мають місце на регіональному ринку праці, а й з позиції оцінки змін в організації сукупності соціально-трудових та економічних відносин. Формування соціально-трудових відносин базується на забезпеченні соціальних гарантій зайнятості населення, соціального захисту безробітних, посиленні соціального партнерства, досягненні нового якісного рівня суспільного менталітету, який орієнтований на зміни в мотивації праці, способах привласнення її результатів, методах залучення до трудової діяльності. Розглядаючи економічні (товарно-грошові відносини) зроблено акцент на трансформаційних ознаках характеру праці, яка є товаром продажу Оцінка функціонально-компонентної будови регіонального ринку праці дала змогу проаналізувати основні характеристики відносин в рамках запропонованих автором підсистем ринку праці: ресурсозабезпечуючої, організаційно-координаційної, інфраструктурної, інформаційно-забезпечуючої та підсистеми трудових зв‘язків.

2. Державне регулювання соціально-економічних відносин на ринку праці розглядається як сукупність впливу спеціальних дій політичного, правового. фінансового, економічного характеру на забезпечення зайнятості населення шляхом використання інструментарію соціально-економічного прогнозування та розробки цільових програм, а також через реформування оплати праці. На регіональному та локальному рівнях доцільно використовувати методи ситуаційного управління, що сприятиме посиленню взаємозв‘язків та активізації співпраці між суб‘єктами ринку праці.

3. Інституціональне середовище створює матрицю соціальної та економічної поведінки суб‘єктів ринку праці та визначає обмеження щодо їх діяльності. Вплив базових інститутів ринкової економіки (приватної власності, найманої праці, конкуренції) на формування засад організації ринку праці доповнюється дією інститутів політичного устрою (адміністративного устрою, ієрархічної вертикалі влади, самоврядування, судових позивів та ін.), що створює платформу для розвитку соціально-економічних відносин на ринку праці. Цей вплив проявляється у розширенні відкритих інституціональних каналів - розгортанні діяльності інститутів посередництва: комерційних агентств, бірж праці молоді, бірж зайнятості окремих груп населення; усуненні інституціональних бар‘єрів для вільного пересування працівників на ринку праці; зменшенні трансакційних витрат, що підвищить ефективність функціонування ринку.

4. Діагностика стану регіонального ринку праці дозволила визначити:

- диспропорції галузевого розподілу робочої сили, пов‘язані із структурними перетвореннями економіки регіону;

- стримуючі фактори щодо створення та збереження робочих місць;

- неузгодженість попиту і пропозиції на окремі професії, особливо у сільському господарстві;

- перелік проблем щодо зайнятості молоді;

- високий рівень повторної неформальної зайнятості, що зумовлено низьким рівнем оплати праці в регіоні;

- низьку якість вакансій, що пропонується державною службою зайнятості;

5. Вагомий вплив на оптимізацію відносин на ринку праці мають регіональні центри зайнятості. Запропонований методичний підхід до оцінки ефективності їх функціонування дозволяв окреслити пропозиції щодо покращення якості соціальних послуг та активізації співпраці центрів зайнятості з державними та місцевими владними структурами, що в кінцевому результаті сприятиме встановленню гнучких відносин на ринку та реалізації регіональних ініціатив щодо вирішення проблем зайнятості.

6. Встановлено,