перебігу, діагностики, лікування вазомоторного риніту (ВР) при тривалому застосуванні назальних деконгестантів (НД) та профілактики медикаментозної залежності до судинозвужуючих препаратів. При обстеженні 121 хворого на ВР при тривалому застосуванні НД виявлено, що факторами ризику медикаментозної залежності до судинозвужуючих препаратів є початкові порушення функціонального стану вегетативної нервової системи (ВНС) у вигляді ваготонії, різко позитивної вегетативної реактивності, недостатності вегетативного забезпечення діяльності та еферентної симпатичної недостатності. Зазначені порушення діяльності ВНС поряд з депресією тонусу судин слизової оболонки носу, яка розвивається за рахунок постійної дії НД, складають основу розвитку медикаментозної залежності. Постійне застосування НД викликає динамічні зміни в діяльності ВНС, обумовлені стимулюючим впливом судинозвужуючих препаратів на симпатичний її відділ.
Тривале застосування НД призводить до ряду порушень структурно-функціонального стану слизової оболонки з порушенням основних її захисних механізмів.
Виявлено, що застосування підслизової вазотомія нижніх носових раковин у хворих на ВР при тривалому застосування НД не виключає можливості рецидиву захворювання у віддалений період (20% спостережень) в першу чергу за рахунок збереженості факторів ризику медикаментозної залежності. Неефективність лікувальних заходів і вірогідність рецидиву захворювання та медикаментозної залежності до назальних деконгестантів при застосуванні лікування, заснованого на урахуванні вегетативних порушень (30,7-36,2% випадків протягом 12 місяців спостережень), прямо пропорційні зростанню термінів попереднього користування судинозвужуючими препаратами, що пов’язано з необоротною втратою чутливості адренореактивних структур при застосуванні НД понад 1 рік.
Ключові слова: вазомоторний риніт, вегетативна нервова система, діагностика, імунологія, лікування, медикаментозний риніт, морфологія, назальні деконгестанти, профілактика.
АННОТАЦИЯ
Гапонюк А.В. Клинико-патофизиологические особенности течения вазомоторного ринита при длительном применении назальных деконгестантов. – Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.19 - оториноларингология. Институт отоларингологии им. проф. А.И.Коломийченка Академии медицинских наук Украины, Киев, 2003.
Диссертация посвящена вопросам особенностей течения, диагностики, лечения вазомоторного ринита (ВР) при длительном применении назальных деконгестантов (НД) и профилактики медикаментозной зависимости к сосудосуживающим препаратам. При обследовании 121 больного с ВР при длительном применении НД выявлено, что факторами риска медикаментозной зависимости к сосудосуживающим препаратам являются первичные нарушения функционального состояния вегетативной нервной системы (ВНС) в виде ваготонии, резко положительной вегетативной реактивности, недостаточности вегетативного обеспечения деятельности и эфферентной симпатической недостаточности. Указанные нарушения деятельности ВНС вызывают снижение тонуса сосудов головного мозга и кавернозных синусов слизистой оболочки носа с нарушением функции дыхания, что инициирует использование НД.
Постоянное применение НД вызывает динамические изменения функционального состояния ВНС, обусловленные стимулирующим влиянием сосудосуживающих препаратов на симпатичный ее отдел, за счет чего на протяжении первого года использования НД наблюдается нормализация деятельности ВНС: смещение ваготонической направленности вегетативного тонуса в сторону эйтонии, резко положительной вегетативной реактивности – до нормального реагирования, недостаточного вегетативного обеспечения деятельности – до нормального его состояния, ликвидация симпатической эфферентной недостаточности. Нормализация деятельности ВНС наряду с “рикошетной” дилятацией сосудов слизистой оболочки носа, которая развивается в результате постоянного воздействия НД, составляют основу развития медикаментозной зависимости.
В этот же период, вследствие возрастающей активности симпатического отдела ВНС, наблюдается частичное восстановление тонуса сосудов слизистой оболочки носа и головного мозга, что свидетельствует о сохраненной чувствительности адренорецепторов на протяжении первого года использования НД.
Применение НД свыше одного года вызывает преобладание активности симпатичного отдела ВНС в виде симпатикотонии, отрицательной и парадоксальной вегетативной реактивности, избыточного вегетативного обеспечения деятельности.
Прогрессирующая депрессия сосудистого тонуса слизистой оболочки носа и головного мозга, наблюдающаяся в данный период на фоне далее возрастающей активности симпатического отдела ВНС, свидетельствует о снижении чувствительности адренорецепторов как результата их длительной стимуляции НД.
Систематическое применение НД, вследствие нарушения основных защитных механизмов и депрессии тонуса сосудов слизистой оболочки носа с последующим тканевым энергетическим дефицитом, приводит к ряду нарушений структурно-функционального состояния слизистой оболочки в виде деструкции и метаплазии эпителиального слоя с активизацией тучноклеточной реакции, усиления фибропластических процессов, уменьшения количества макрофагов, деструкции железистых образований с соответствующим снижением количества плазмоцитов и нарушением процессов секреции. Постоянное применение НД в больных ВР вызывает угнетение местного гуморального иммунитета (сниженный уровень секреторного иммуноглобулина А с носовом смыве и ротоглоточном секрете), а также активизацию местного клеточного иммунитета (увеличение содержания моноцитов и лимфоцитов в осадке ротоглоточного секрета).
Выявлено, что использование подслизистой вазотомии нижних носовых раковин у больных с ВР при длительном применении НД не исключает возможности рецидива заболевания в отдаленный период (20% наблюдений) в первую очередь за счет сохранения факторов риска медикаментозной зависимости. Неэффективность лечебных мероприятий и вероятность рецидива заболевания и медикаментозной зависимости к НД при использовании лечения, основанного на учете вегетативных нарушений (30,7-36,2% случаев на протяжении 12 месяцев наблюдений), прямо пропорциональны возрастанию сроков предшествующего применения сосудосуживающих препаратов, что связано с необратимой потерей чувствительности адренореактивных структур слизистой оболочки носа при использовании НД свыше 1 года.
Ключевые слова: вазомоторный ринит, вегетативная нервная система, диагностика, иммунология, лечение, медикаментозный ринит, морфология, назальные деконгестанты, профилактика.
SUMMARY
Gaponyuk A.V. Clinicopathophysiological peculiarities of vasomotor rhinitis course at prolonged application of nasal decongestants. - Manuscript.
The dissertation for a scientific degree of the candidate of medical sciences in speciality 14.01.19 - otorhinolarygology. Institute of otolaryngology by prof. O.S.Kolomijchenko of Academy of medical sciences of Ukraine, Kiev, 2003.
The dissertation is devoted to questions of peculiarities, diagnostics, treatment of a vasomotor rhinitis (VR) at prolonged application of nasal decongestants (ND) and prophylaxis of medicamental dependence to them. 121 patients with VR at prolonged application of ND were investigated. It was revealed that risk factors of medicamental dependence to ND are the initial disturbances of a vegetative nervous system (VNS) state as prevalence of parasympathic part activity. They along make a basis for the development of medicamental dependence with rebound swelling. The constant application ND causes dynamic changes VNS activities resulting from boosting influence of ND on sympathetic part. As a result during the first year of ND use the normalization of VNS parameters is detected. ND application for more than one year causes activity predominance of sympathic part of VNS.
The prolonged application of ND leads to the disorders of the basic protective mechanisms of nasal mucosa and depression of vessel tone of nasal mucosa with the subsequent histic energy deficit. It results in series of disturbances of mucosa structural functional state. The constant application of ND in patients with VR causes an inhibition of local humoral immunity and activization of local cell immunity.
Surgical treatment in patients with VR at prolonged application of ND does not exclude an opportunity of relapse of the disease in the remoted term (20 % of causes) first of all because of conservation of risk factors of medicamental dependence. An inefficiency of medical measures and probability of relapse of the disease and medicamental dependence to ND using the treatment considering the vegetative disturbances (30,7-36,2 % of cases during 12 months of observations) are directly proportional to increase of terms of previous application of ND, that is connected with inhibition of sensitivity of adrenoreceptors at ND use for more than 1 year.
Key words: diagnostics, immunology, morphology, nasal decongestants, prophylaxis, rhinitis medicamentosa, treatment, vasomotor rhinitis, vegetative nervous system.
Підписано до друку 10.09.2003 р. Замовл. № 929.
Формат 60х90 1/16 Ум. друк. арк. 0,8 Друк офсетний.
Тираж 100 примірників.
Вінниця. Друкарня ВНМУ ім. М.І. Пирогова, Пирогова, 56.