Національна академія наук України

Інститут археології

ГАСКЕВИЧ Дмитро Леонідович

УДК 903’1(477):903.21:902.64

КРЕМ’ЯНИЙ ІНВЕНТАР НЕОЛІТИЧНИХ КУЛЬТУР УКРАЇНИ

Історичні науки – 07.00.04 – археологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті археології НАН України.

Науковий керівник – | доктор історичних наук, професор,

ЗАЛІЗНЯК Леонід Львович

Інститут археології НАН України,

завідуючий відділом археології кам’яного віку |

Офіційні опоненти: | доктор історичних наук, професор,

ГЛАДКИХ Михайло Іванович

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

професор кафедри археології та музеєзнавства

кандидат історичних наук,

ТИТОВА Олена Миколаївна

Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК, виконуюча обов’язки директора |

Провідна установа – | Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича

НАН України, відділ археології, м.Львів |

Захист відбудеться “ 16 грудня 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.234.01 по захисту докторських дисертацій при Інституті археології Національної академії наук України за адресою: 04210, Україна, м.Київ, пр. Героїв Сталінграду, 12

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту археології НАН України, м.Київ, пр. Героїв Сталінграду, 12

Автореферат розісланий 28 жовтня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук |

Є.І.Архипова |

Загальна характеристика роботи

Неоліт є завершальним етапом кам’яної доби, коли в надрах первісного суспільства зародилися важливі економічні та суспільні зрушення, що врешті призвели до становлення перших цивілізацій. Вивчення неоліту території України триває вже близько 100 років. За цей час було виявлено велику кількість неолітичних матеріалів, зокрема, численні колекції крем’яних виробів. Однак основну увагу дослідники неоліту зосереджували на вивченні кераміки, різноманіття форм та орнаментації якої яскраво відображає мозаїку розселення локальних етнічних груп первісної людності. Часто це призводило до недооцінювання ролі неолітичного крем’яного інвентаря як джерела для етно-культурних реконструкцій.

На відміну від неолітичних, культури попереднього періоду – мезоліту, виділялися за специфікою крем’яного інвентаря. Встановлення генетичного зв’язку між етно-культурними утвореннями цих епох, виділеними за різними категоріями артефактів, зараз є важливою проблемою. Її вирішення можливе лише за умови детального вивчення крем’яного інвентаря неолітичних культур, що й обумовлює актуальність роботи. Це дозволить з’ясувати походження окремих груп неолітичного населення, сприятиме цілісному сприйняттю історичних процесів у Східній Європі на межі мезоліту-неоліту, зокрема, вирішенню питання про шляхи та напрями неолітизації регіону.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконанана в рамках комплексної планової наукової теми відділу археології кам’яного віку ІА НАН України “Соціально-економічний розвиток населення України в добу палеоліту”, № держреєстрації 0197V013725.

Метою роботи є дослідження крем’яного виробництва неолітичних культур території України і розгляд закономірностей його розвитку як джерела для вивчення етнокультурних та економічних процесів у неоліті Південно-Східної Європи. Це передбачає вирішення наступних завдань: 1) висвітлення основних етапів вивчення неоліту України, зокрема виділення археологічних культур та дослідження їх крем’яного інвентаря; 2) аналіз типолого-статистичних характеристик крем’яних колекцій 8 археологічних культур та кількох груп неолітичних пам’яток території України; 3) розгляд інформативних властивостей крем’яного інвентаря, обґрунтування важливості використання його як повноцінного джерела для історичних реконструкцій; 4) вирішення питань походження та розвитку носіїв неолітичних культур; 5) з’ясування загальних шляхів неолітизації території Південно-Східної Європи.

Об’єктом дослідження є закономірності розвитку неолітичного крем’яного інвентаря як джерела для відтворення різних аспектів культурно-історичного розвитку неолітичного населення території України.

Предметом дослідження виступають комплекси крем’яного інвентаря неолітичних пам’яток території України. В плані пошуку аналогій залучаються дані про крем’яні колекції неолітичних пам’яток сусідніх держав.

Методи дослідження. У роботі для визначення культурно-хронологічного положення колекцій крем’яного інвентаря використано методи типологічно-порівняльного аналізу та статистичної обробки джерел. Для з’ясування причини та напрямку розповсюдження техніки посиленого відтиску застосовано метод картографування знахідок окремих типів артефактів. Для перевірки висновків, зроблених при аналізі крем’яного інвентаря, залучено результати вивчення кераміки, остеологічного матеріалу, отже, застосовано комплексний підхід до вивчення археологічних джерел.

Наукова новизна одержаних результатів. У роботі вперше вводяться у науковий обіг докладні типолого-статистичні характеристики крем’яних колекцій низки як нових, так і давно відомих неолітичних пам’яток України. За результатами вивчення крем’яних матеріалів визначено генезу носіїв дніпро-донецької культури на ґрунті населення кукрекських пам’яток Подніпров’я типу Кізлевого-3; новими даними підтверджено різне походження населення двох локальних варіантів буго-дністровської культури – побузького – на ґрунті носіїв кукрекської та гребениківської культур Побужжя, а подністровського – на базі сорокського населення Подністров’я, кременеобробка якого поєднує риси індустрії людностей гребениківської культури та пам’яток типу Мшана-10 і Раделичі-4; у неоліті басейну Сіверського Дінця виділено дві лінії розвитку, існування яких обумовлено різним генетичним підґрунтям населення донецької культури та пам’яток типу Старобільська та Туби; поточнено межі ареалу дніпро-донецької культури; в індустрії німанських пам’яток Волині лисогорського періоду простежено впливи кременеобробки носіїв культури лійчастого посуду; у господарстві носіїв культури лінійно-стрічкової кераміки території України прослідковано більшу, ніж у центрі її ареалу, роль мисливства; зроблено висновок про більшу ймовірність західного шляху неолітизації території України та переважання привласнюючих галузей господарства у більшої частини її населення впродовж усього неоліту.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання при написанні наукових робіт з археології та давньої історії України, при викладанні загальних і спеціальних курсів з археології та первісної історії у вищих учбових закладах, при впорядкуванні колекцій та побудові експозицій історичних і краєзнавчих музеїв.

У роботі використано ідею, опубліковану в статті, написаній у співавторстві з І.М.Гавриленком. Особистим внеском дисертанта у її написання є розробка питання походження дніпро-донецької культури на кукрекському генетичному ґрунті.

Апробація результатів дослідження здійснена у доповідях на міжнародних, загальноукраїнських та регіональних конференціях і симпозіумах у Києві (1994, 1996, 1997, 1999), Переяславі-Хмельницькому (1996), Одесі (1998, 2002), Дніпропетровську (1999), Львові (1999), Бресті (2000), на засіданнях відділу археології кам’яного віку Інституту археології НАН України.

Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 7 наукових праць, в т. ч. 3 статті у фахових виданнях, 2 – у збірниках наукових праць, 2 – збірниках матеріалів та тез конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів та висновків (загалом 180 стор.), списку літератури (423 найменування), списку архівних матеріалів (11 найменувань), трьох додатків та альбому з 82 ілюстрацій. Загальний обсяг роботи – 390 сторінок.

Зміст роботи

Вступ

У вступі сформульовано тему, мету та завдання роботи, обґрунтовано її актуальність та практичне значення, охарактеризовано методи дослідженя.

Розділ 1. Історія дослідження крем’яного інвентаря неолітичних культур України

1.1. Основні тенденції дослідження крем’яного інвентаря на тлі вивчення неоліту України.

Історію дослідження крем’яного інвентаря неолітичних пам’яток України поділено на 3 періоди.

Перший період (пер. пол. ХХ ст.) був часом первинного накопичення матеріалів. На його початку більшість українських археологів пов’язували неоліт з розвитком кампінійської та робенгаузенської кременеобробки. Відповідно, неолітичними вони вважали лише окремі знахідки шліфованих та двобічно ретушованих крем’яних виробів, які зараз датуються переважно добою енеоліту та бронзи. В кін. 1920-их – на поч. 1930-их рр. утвердилися погляди про пережитковий мезолітичний характер крем’яної індустрії раннього неоліту та поступовість переходу від платівчастої технології, спрямованої на виготовлення мікролітів, до відщепової заготовки та техніки плаского ретушування (Сібільов, 1927; 1948; Рудинський, 1931; Добровольський, 1930).

У другому періоді (поч. 1950-их – 1980-ті рр.) сформувався сучасний культурно-хронологічний поділ неоліту України. Але більшість неолітичних культур було виділено за своєрідністю їх керамічних комплексів. Це викликало зменшення інтересу до крем’яних виробів і позначилося у обмеженні досліджень неолітичних крем’яних індустрій типологічними розробками (Мацкевой, 1971; Неприна, 1975; Телегін, 1976; 1978) та описом колекцій окремих регіонів (Крайнов, 1960; Телегін, 1968; Неприна, 1976; Исаенко, 1976; Мацкевой, 1977).

У третьому періоді (від 1980-их рр. до сучасності) успішне вивчення мезоліту України обумовило розгляд крем’яного виробництва неоліту з метою з’ясування генези неолітичних культур. Ці питання висвітлювали Д.Я.Телегін (1982, 1999), Л.Л.Залізняк (1979; 1984; 1986; 1991; 1998; 2001; Залізняк, Балакін, 1985), О.Ф.Горелік (1986; 1997), О.О.Яневич (1987; Janeviи, 1995; Yanevich, 1998), Д.Ю.Нужний (1989), Д.Л.Гаскевич (1999; 2001; Гаскевич, Гавриленко, 2000). Окремі питання розвитку технології кременеобробки українського неоліту розглянули Д.Ю.Нужний (1979; 1991; 1992) та Д.Л.Гаскевич (2002а; 2002б).

1.2. Стан вивченості крем’яного інвентаря неолітичних культур території України.

Аналіз публікацій, присвячених крем’яному виробництву неолітичного населення України, свідчить, що зараз задовільно вивченими є індустрії пам’яток Сіверського Дінця (роботи М.В.Сібільова, Д.Я.Телегіна, О.Ф.Гореліка, В.О.Манька, Ю.Г.Гуріна), Криму (роботи Д.А.Крайнова, Ю.Г.Колосова, Л.Г.Мацкевого, А.А.Щепинського, О.О.Яневича), німанської та поліських пам’яток дніпро-донецької культури (роботи Д.Я.Телегіна, В.Ф.Ісаєнка, Л.Л.Залізняка, Г.В.Охріменка, В.К.Пясецького). Найгірше вивчено крем’яний інвентар південнобузького варіанту буго-дністровської культури, де досі чітко не визначено відмінності крем’яної індустрії різних періодів, не опубліковано типолого-статистичні характеристики жодної крем’яної колекції. Попри наявність досліджень кременеобробки окремих пам’яток культури лінійно-стрічкової кераміки (роботи М.А.Пелещишина, В.М.Коноплі, Г.В.Охріменка), сурської (роботи В.М.Даниленка, О.В.Бодянського, Д.Я.Телегіна, Д.Ю.Нужного, Н.С.Котової, О.В.Тубольцева), лісостепового варіанту дніпро-донецької культури (роботи Д.Я.Телегіна, О.М.Титової) та неоліту ямково-гребінцевої кераміки (роботи Д.Я.Телегіна В.І.Непріної, С.С.Березанської), чітко не визначено характер крем’яного інвентаря їх локальних варіантів та хронологічних періодів. Досі відсутні і узагальнюючі праці, що розглядали б розвиток крем’яного виробництва неоліту України на широкому тлі неоліту Південно-Східної Європи.

Розділ 2. Крем’яний інвентар неолітичних культур України

Джерелами роботи є колекції крем’яного інвентаря понад 30 неолітичних пам’яток території України, опрацьовані автором самостійно, та данні про крем’яні набори багатьох пам’яток, одержані з публікацій та звітів про результати польових робіт.

2.1. Крем’яний набір пам’яток печерського періоду буго-дністровської культури Побужжя характеризують серії олівцеподібних та однобічних одноплощинних нуклеусів, кукрекських вкладнів, платівок з притупленим краєм, відщепових різців з пласкими різцевими сколами, симетричних платівчастих трапецій, різноманітних, переважно відщепових скребачок, ретушованих платівок, перфораторів. У інвентарі печерських поселень Подністров’я кукрекські вироби відсутні (Маркевич, 1974). Їх набори містять виразні серії однобічних одноплощинних торцевих та пласких нуклеусів, трапецій на платівках, платівчастих кінцевих та відщепових “нігтьових” скребачок, окремі платівчасті кутові різці.

У самчинський період у Побужжі зникають усі вироби кукрекського типу. Як тут, так і на Дністрі у цей час добре представлені асиметричні трапеції, пласкі однобічні одноплощинні нуклеуси. Різці поодинокі або відсутні.

Інвентар пам’яток савранського періоду характеризує наявність сплощених пірамідальних та призматичних нуклеусів, ромбів, асиметричних трапецій, домінування серед скребачок відщепових бокових з пригостреним робочим краєм, поява численних вкладнів з тронкованих ретушованих платівок, застосування мікрорізцевої техніки. У Степовому Побужжі в цей час побутували трапеції зі струганою спинкою.

Аналіз матеріалів свідчить про участь у генезі носіїв культури на Південному Бузі гребениківської та кукрекської людності (Даниленко, 1969), а на Дністрі – населення пам’яток сорокського комплексу, кременеобробка яких поєднала риси індустрій гребениківської культури та пам’яток типу Мшана-10 і Раделичі-4 (Конопля, 1996). Сформувавшись на різному мезолітичному ґрунті, у наступних періодах населення Побужжя та Подністров’я консолідується, про що свідчить подібність його самчинського та савранського крем’яного інвентаря.

2.2. Інвентар пам’яток культури лінійно-стрічкової кераміки представляють однобічні одно- та двоплощинні нуклеуси, поодинокі платівчасті трапеції, скребачки на кінці платівок, вкладні серпів, платівчасті та відщепові перфоратори, нечисленні різці, скребла на великих відщепах, скобелі на відщепах та платівках, кулясті відбійники, ретушери, ретушовані платівки та відщепи.

Набір пам’яток Середнього Подністров’я містить підконічні нуклеуси, асиметричні трапеції та паралелограми, відщепові підокруглі скребачки, відсутні у матеріалах Волині та Верхнього Дністра. Серед вкладнів серпів на Середньому Дністрі домінують необроблені перетини платівок, а на Волині та Верхньому Дністрі – прямо- чи косоретушовані платівки, в т. ч. трапецієподібні з двома ретушованими зламами. За більшістю ознак індустрія Волині та Верхнього Подністров’я знаходить аналоги в інвентарі однокультурних пам’яток Малопольщі та Куяв, а Середнього Дністра – Молдови. Своєрідність інвентаря поселень Середнього Подністров’я пов’язано з впливами носіїв неолітичних культур регіону, зокрема Кріш та буго-дністровської.

Значна подібність крем’яного інвентаря ранніх лінійно-стрічкових пам’яток Малопольщі та Волині підтверджує думку про міграцію населення культури на територію України з Подунав’я через басейн Верхньої Вісли.

2.3. Крем’яний інвентар пам’яток першого періоду сурської культури характеризується переважанням серед нуклеусів мініатюрних конічних олівцеподібних, серед мікролітів – мікроплатівок з притупленим краєм, поступовим зростанням ролі середньовисоких та низьких симетричних трапецій, спорадичним застосуванням мікрорізцевої техніки, наявністю серій кукрекських вкладнів, різців відщепових з пласкими різцевими сколами та платівчастих кутових, переважно відщепових скребачок, в т. ч. високих підокруглих, платівок з крутою зубчастою ретушшю, стамесок на відщепах.

У другому періоді кукрекські вироби зникають, зростає ширина платівок, серед нуклеусів домінують сплощені однобічні одноплощинні, а серед мікролітів – середньовисокі симетричні трапеції, в т. ч. з повністю чи частково підструганою спинкою. Серіями представлено дрібні похилоретушовані кінцево-бокові, бокові подвійні та підокруглі скребачки, кутові платівчасті різці, стамески на відщепах.

Кукрекський характер ранніх сурських матеріалів свідчить про формування сурської культури на ґрунті кукрекських поселень типу нижніх шарів Кам’яної Могили та Ігрені-8 (Даниленко, 1969; Телегін, 1982; 1999; Залізняк, 1998). Пізніші зміни є наслідком розповсюдження у середовищі кукрекського населення Приазов’я та Надпоріжжя нових елементів кременеобробки, властивих цілому ряду нео-енеолітичних культур Степової України.

2.4. У неоліті Сіверського Дінця виділяються два напрямки розвитку обробки кременю. Перший представляє індустрія донецької культури, другий – пам’яток типу Старобільська та Туби.

Донецький інвентар характеризується наявністю конічних олівцеподібних нуклеусів, численних платівок з притупленим краєм, серій середньовисоких та низьких трапецій, в т. ч. зі струганою спинкою, двобічнооббитих сокир, різців, серед яких найбільше відщепових бокових білатеральних (різці-струги).

В інвентарі стоянок типу Туби та Старобільська серіями представлені однобічні одноплощинні пласкі нуклеуси для середньошироких платівок, анкоші, платівчасті кінцеві та відщепові стрілчасті і похилоретушовані скребачки. Серед мікролітів домінують симетричні середньовисокі та низькі трапеції, в т. ч. зі струганою спинкою. Платівки з притупленим краєм, сокири, різці поодинокі або відсутні. Набір пам’яток типу Старобільська та типу Туби суттєво не відрізняється, що може свідчити про те, що їх залишила одна група населення.

Генетичне коріння населення пам’яток типу Старобільська та Туби, пов’язується з людністю матвіївокурганської культури Приазов’я (Переверзев, 1999), а донецької культури неоліту – з носіями донецької мезолітичної культури (Горелик, 1986; 1997; Залізняк, 1998).

У інвентарі пам’яток нео-енеолітичного часу типу Підгорівки та Новоселівки, наявні одно- та двоплощинні однобічні нуклеуси, поодинокі трапеції зі струганою спинкою, двобічно оброблені пласкою струменистою ретушшю вістря, широкі пласкоретушовані платівки зі скребачкоподібним кінцем, різці-струги, тесла та сокири. Співіснування в ньому виробів, притаманних старобільському, маріупільському та донецькому наборам, свідчить про його формування на базі традицій відповідних спільнот (Гурин, 1998; Санжаров, Бритюк, Котова, Черных, 2000).

2.5. У неоліті Криму виділяються два культурні явища – таш-аїрська культура та пам’ятки типу Олексіївської Засухи (Яневич, 1987).

У таш-аїрському інвентарі наявні серії відтискних однобічних одно- та двоплощинних пласких нуклеусів для одержання середньошироких платівок, платівчасті кінцеві скребачки, часто зі скошеним лезом, нечисленні кутові різці, перфоратори, численні трапеції та менш численні сегменти. При цьому на початку неоліту переважало круте ретушування геометричних мікролітів, а в кінці – пласке ретушування та підстругування їх спинки (Крайнов, 1960). В кінці неоліту з’являються олівцеподібні нуклеуси та мікроскребачки з похилим робочим краєм.

Порівняння таш-аїрського та мезолітичного мурзак-кобинського інвентаря підтверджує погляди С.М.Бібікова, Н.О.Бадера, Ю.Г.Колосова, Д.Я.Телегіна, О.О.Яневича та ін. про генезу неоліту Гірського Криму на місцевому мезолітичному ґрунті.

Інвентар пам’яток типу Олексіївської Засухи характеризується пануванням серед нуклеусів однобічних одноплощинних, при наявності двоплощинних та безсистемних для одержання відщепів, наявністю трапецій, в т. ч. низьких видовжених (“типу Олексіївської Засухи”) та зі струганою спинкою, сегментів, в т. ч. з пласкоретушованою дугою, платівок з притупленим краєм, платівок з діагонально ретушованим кінцем, кукрекських вкладнів, стрілчастих та “нігтьових” відщепових скребачок, відщепових різців з пласким різцевим сколом.

Найближчим аналогом цього інвентаря є набір сурських стоянок Надпоріжжя, що пояснюється однаковим – кукрекським – походженням олексіївськозасухського та сурського населення. Територіальний контакт відповідних спільностей підтверджується олексіївськозасухським характером набору стоянки Сергіївка-2, що знаходиться за межами Криму.

2.6. Зараз в ареалі дніпро-донецької культури, окресленому Д.Я.Телегіним (1968), не піддається сумніву власне “дніпро-донецький” характер пам’яток лише Лісостепового Подніпров’я і прилеглих до нього районів Полісся та Надпоріжжя (Гаскевич, 2001), що приблизно відповідає території києво-черкаської культури, за О.М.Титовою (1992) та Д.Я.Телегіним (1992; Телегин, Титова, 1998).

У Лісостеповому Подніпров’ї в крем’яному інвентарі пам’яток першого періоду наявні серії невеликих однобічних одноплощинних та олівцеподібних нуклеусів, кукрекських вкладнів, платівок з притупленим краєм, симетричних платівчастих трапецій, різців відщепових з пласкими різцевими сколами та платівчастих кутових, відщепових стамесок, різноманітних скребачок. У Поліссі схожий інвентар виявлено на низці неолітичних пам’яток, розташованих в басейнах рік Здвиж, Тетерів, Уж (Зализняк, 1977; 1979; 1991). Наслідком контактів їх мешканців з населенням мезолітичної яніславицької та неолітичної німанської культури у дніпро-донецькому інвентарі Полісся з’явилися поодинокі мікрорізці, яніславицькі вістря, високі трапеції, сокири.

У колекціях лісостепових пам’яток другого періоду кукрекські вироби зникають, ширина платівок збільшується, зростає роль однобічних одноплощинних нуклеусів, зменшується кількість різців, серед яких переважають кутові платівчасті. Спочатку під буго-дністровським впливом з’являються асиметричні трапеції та паралелограми, а згодом – під азово-дніпровським – трапеції зі струганою спинкою. У Поліссі подібні комплекси не відомі.

У інвентарі лісостепових пам’яток третього періоду повністю зникають мікроліти, поширюються двобічно оброблені пласкоретушовані вістря стріл та списів, ножі на широких платівках та платівчастих відщепах. У Поліссі в цей час окремі дніпро-донецькі риси має інвентар пам’яток типу Пустинки-5, матеріали яких містять також знахідки, властиві цілому ряду інших культур (Митрофанова, 1966; Телегін, 1968; 1971; Третьяков, 1975).

Характер інвентаря раннього періоду дніпро-донецької культури свідчить про генезу її носіїв на ґрунті населення кукрекських пам’яток Подніпров’я типу Кізлевого-3 (набір яких Д.Ю.Нужний (1989) вважає синкретичним кукрексько-ненасите-ць-ким), за можливої участі носіїв донецької культури (Гаскевич, Гавриленко, 2000).

2.7. На території України пам’ятки німанської культури поширені у басейні Прип’яті. Ряд дослідників частину з них об’єднують у волинську неолітичну культуру (Телегин, Титова, 1998; Охріменко, 1993; 2001).

Крем’яний інвентар першого (дубичайського) періоду характеризується переважанням одно- та двобічних одноплощинних торцевих нуклеусів, наявністю яніславицьких вістер та трикутників, мікрорізців, паралелограмів, трапецій, серед яких найбільше середньовисоких платівчастих, платівок з притупленим краєм, виразних серій різців, сокир, кінцевих скребачок на платівках та відщепах. У другому (лисогорському) періоді середня ширина платівок збільшується, менше стає мікролітів, зокрема яніславицьких, які на найпізніших пам’ятках відсутні взагалі, серед трапецій переважають високі відщепові, зростає роль різців, з’являються долота на перетинах широких платівок, пласкоретушовані трикутні вістря стріл, “горбаті” обушкові ножі та знаряддя типу “пік”.

У дубичайському інвентарі Києво-Житомирського Полісся більше ніж на Волині дорсальних мікрорізців, менше яніславицьких трикутників. У лисогорський час тут більше похилоретушованих скребачок, відсутні “горбаті” обушкові ножі, долота з платівок і двобічно оброблені вістря стріл.

Яніславицькі риси інвентаря німанського населення України свідчать про його генезу на ґрунті яніславицької культури мезоліту (Зализняк, 1979; 1984; 1991; Залізняк, Балакін, 1985). Результатом взаємодії носіїв німанської та дніпро-донецької культур стала поява в крем’яному інвентарі дубичайських пам’яток Київщини та Житомирщини окремих кукрекських виробів (Зализняк, 1977; 1978; 1979; 1984; Гаскевич, 2000) та трапецій зі струганими спинками.

2.8. Неоліт ямково-гребінцевої кераміки в Україні представляють пам’ятки вирчищенського, есманського та скуносівського типу (Непріна, 1982).

В їх інвентарі серед нуклеусів переважають багатоплощинні безсистемні, рідше – дископодібні та однобічні одноплощинні для одержання відщепів, менше однобічних одноплощинних ядрищ для платівок. Набір знарядь складають різноманітні відщепові скребачки, серед яких багато масивних круторетушованих, кутові та серединні різці на відщепах, траншеподібні та підтрикутні двобічно оброблені сокири та тесла, в т. ч. з пришліфованим лезом, знаряддя типу “пік”, відщепові стамески-долота, скобелі, скребла, перфоратори, двобічно оброблені ножі.

Особливістю колекцій пам’яток типу Вирчища є наявність поодиноких трапецій, паралелограмів, пісочнорівських вістер, платівок з притупленим краєм, нечисленних черенкових та верболистих вістер стріл на платівках, сокир з лезом, оформленим поперечним сколом, двобічно оброблених вістер стріл переважно підромбічної та листоподібної форми. Остання є наслідком поступової трансформації наконечників постсвідерського типу (Телегін, 1968; Нужний, 1992), що свідчить про північну складову генези вирчищенського населення. Водночас набір геометричних мікролітів говорить про участь у ній носіїв місцевої лисогубівської культури, походження якої пов’язано з мезолітичними пам’ятками Подесення типу Студенка.

Набір есманських та скуносівських пам’яток склався північніше і потрапив на територію України у сформованому вигляді. Про його більш пізній вік свідчить відсутність геометричних мікролітів та вістер на платівках, наявність пласкоретушованих трикутних вістер стріл, притаманних південним енеолітичним суспільствам (Телегін, 1968; 1973).

Розділ 3. Генеза та культурно-хронологічна періодизація неоліту України за даними аналізу крем’яного інвентаря

3.1. Інформативність крем’яного інвентаря як історичного джерела.

Різними дослідниками неодноразово відмічалося, що провідною ознакою при етнокультурній диференціації пам’яток кам’яного віку є специфіка набору та морфології залишків предметів мисливського озброєння, зокрема крем’яних наконечників та мікролітів (Формозов, 1959; Бадер, 1965; Кольцов, 1975; Зализняк, 1984; Нужний, 1992). Високі етнодиференціюючі властивості останніх пояснюються їх виготовленням чоловіками (Шнирельман, 1986), які є основними носіями етнічної специфіки первісних колективів (Файнберг, 1986; Залізняк, 1998; Гаскевич, 1999). Водночас, зміна типів мисливської зброї та землеробських знарядь, як виробів, безпосередньо пов’язаних з добуванням їжі, залежала від способу господарської адаптації населення і впливала на характер його крем’яної індустрії (Нужний, 1992).

Отже, дослідження як етнокультурної своєрідності та міжкультурних контактів давнього населення, так і зрушень в його господарстві, у крем’яному інвентарі найкраще відбиває динаміка змін морфології та типів крем’яних частин мисливської зброї та землеробських знарядь, зокрема, виготовлених у мікролітичній техніці.

3.2. Розвиток крем’яного інвентаря неолітичних культур України.

За характером крем’яного інвентаря на території України виділяються дві області неолітичних культур. Перша об’єднує подністровські пам’ятки буго-дністровської культури, таш-аїрську культуру, пам’ятки типу Туби та Старобільська, друга – сурську, дніпро-донецьку, південнобузький варіант буго-дністровської культури, пам’ятки ти-пу Олексіївської Засухи. Кукрекські риси крем’яних наборів ран-ніх етапів культур другої області свідчать про генезу їх носіїв на ґрунті населення кукрекської культури мезоліту (Даниленко, 1969; Зализняк, 1977; 1979; 1991; 1998; Телегін, 1982; 1999; Яне-вич, 1987а; 1987б; Гас-ке-вич, Гавриленко, 2000). Переконливі свідчення спорідненості носіїв культур першої області відсутні. Подібність їх кременеобробки може пояснюватися впливом гребениківського населення на носіїв пізньомезолітичних культур, які послужили генетичним підґрунтям названих культур неоліту (Крижевская, 1992; Бибиков, Станко, Ко-ен, 1994).

Розгляд розвитку господарства неолітичних культур України за характером їх крем’яного інвентаря дозволив поділити їх на дві групи – з “геометричним” та з “вістряно-геометричним” мікронабором.

Характер кременеобробки культур першої групи (дністровський варіант буго-дністровської культури, таш-аїрська культура пам’ятки типу Туби та Старобільська, культура лінійно-стрічкової кераміки), визначило виробництво вістер стріл у вигляді геометричних мікролітів, виготовлених переважно з середньошироких та широких відтискних платівок, які знімалися з однобічних нуклеусів. Значна ширина більшості платівок обумовила їх використання як основних заготовок для виробництва немікролітичних знарядь.

Носії культури лінійно-стрічкової кераміки геометричними мікролітами оснащали як вістря стріл, так і леза серпів. Оскільки мікролітична техніка застосовується передусім у галузях, найважливіших для забезпечення населення їжею (Нужний, 1992), виготовлення лінійно-стрічковими мешканцями Волині вістер стріл у вигляді трапецій, відсутніх на однокультурних пам’ятках Малопольщі та Угорщини, говорить про більшу роль мисливства на периферії ареалу культури, що підтверджується і палеозоологічними даними (Kulczycka-Leciejewiczowa, 1979; Журавльов, Котова, 1996). Водночас, відсутність в інвентарі Подністров’я та Молдови трапецієподібних вкладнів серпів, наявних впродовж всього неоліту у Малопольщі, свідчить про більшу роль землеробства у центрі ареалу культури.

Строкатий мікронабір культур другої групи (південнобузький варіант буго-дністровської культури, сурська, дніпро-донецька, донецька, німанська культури, неоліт ямково-гребінцевої кераміки) обумовив потребу як у середньошироких платівках для виготовлення геометричних мікролітів, так і мікроплатівках для оснащення лез пазових вістер. Це відбилося у наборі нуклеусів, представлених мініатюрними, часто конічними, ядрищами для мікроплатівок, та більшими за розміром, переважно однобічними, – для середньошироких заготовок. Невеликі параметри більшості платівок викликали широке використання при виготовленні немікролітичних знарядь відщепів, які часто знімалися зі спеціальних ядрищ (Ступак, 2001). Потреба у наконечниках з органічних матеріалів зумовила значну роль різців, доліт та стамесок. В якості останніх застосовувалися і кукрекські вкладні (Нужный, 1989; 1992).

Використання у ранньому неоліті майже виключно трапецій носіями культур першої групи, за Д.Ю.Нужним (1992), свідчить про певне скорочення в їх господарстві ролі полювання, а вістряно-геометричний мікронабір культур другої групи – про максимальний рівень розвитку у їх населення мисливства. Натомість з середини неоліту кременеобробка більшості культур України набуває рис, притаманних культурам з “геометричним” мікронабором. Виготовлення в цей час носіями культур обох груп трапецій зі струганою спинкою свідчить про збереження в їх господарстві значної ролі мисливства.

3.3. Відображення в крем’яному інвентарі процесу неолітизації території України.

Інформативні властивості крем’яного інвентаря дозволяють розглядати питання неолітизації за реакцією крем’яної індустрії на кризу і занепад мисливської економіки та поширення землеробства та скотарства.

Вперше поширення трапецій і різке підвищення на межі мезоліту – неоліту якості платівчастого розколювання зі скороченням ролі мисливства пов’язав Г.Кларк (Clark, 1958). Пізніше це явище одержало назву “протонеолітизація”. Вважається, що у Європу протонеолітична кременеобробка потрапила з Близького Сходу через території Середземномор’я та Балкан (Clark, 1958; Kozіowski J., 1988; Kozіowski S., 1988; 1994). Напевно, з Подунав’я та Балкан ця техніка поширилася і на територію України, обумовивши своєрідність інвентаря культур з “геометричним” мікронабором.

Південно-західне походженя мала і техніка посиленого відтиску платівок, виникнення якої пов’язують з потребою виготовлення широких та довгих платівчастих вкладнів серпів (Нужний, 1992). На території України останні були поширені у носіїв енеолітичних землеробських культур дунайсько-карпатського походження. Від них ця техніка потрапила до автохтонного населення значної частини території України, обумовивши збільшення у другій половині неоліту розмірів платівок та поширення трапецій зі струганою спинкою (Гаскевич, 2002).

Не будучи прямим наслідком розповсюдження відтворюючого господарства, поширення прогресивних навичок протонеолітичної кременеобробки та посиленого відтиску платівок з заходу на схід, а не навпаки, свідчить про більшу ймовірність західного шляху неолітизації регіону.

Водночас, про повільне поширення відтворюючих галузей у господарстві носіїв більшості неолітичних культур України свідчить тривале використання в якості вістер мисливської зброї геометричних мікролітів та відсутність достовірних знахідок вкладнів серпів. Останні відомі лише в колекціях культури Кріш і лінійно-стрічкової кераміки. Їх відсутність на пам’ятках решти культур може пояснюватися: 1) культивуванням злаків, збирання яких не потребувало серпів; 2) відсутністю потреби у заготівлі соломи, викликаною нестійловим характером утримання худоби; 3) відсутністю навичок відтворюючого господарства.

Висновки

Неолітичний крем’яний інвентар, дослідженню якого в Україні тривалий час приділялося недостатньо уваги, є важливим джерелом вивчення історико-культурних процесів. Опрацювання колекцій крем’яного інвентаря та вивчення даних про крем’яні набори восьми неолітичних культур та кількох типів пам’яток, проведені з використанням єдиних методичних принципів, дозволили з нових позицій підійти до вирішення питань генези неолітичних спільностей території України, визначення напрямків неолітизації регіону.

У роботі новими даними підтверджено різне походження населення двох локальних варіантів буго-дністровської культури та його подальшу консолідацію у самчинський та савранський час. Виявлено свідчення більшої ролі мисливства у господарстві периферійних областей культури лінійно-стрічкової кераміки порівняно з центральними. У неоліті басейну Сіверського Дінця виділено дві групи населення, що мали різну генезу. Визначено генезу носіїв дніпро-донецької культури на ґрунті населення кукрекських пам’яток Подніпров’я типу Кізлевого-3 за участі людності донецької культури, простежено поступове скорочення дніпро-донецького ареалу та сліди впливів на його населення носіїв буго-дністровської та азово-дніпровської культур. Підтверджено генезу носіїв німанської культури на яніславицькому ґрунті, в індустрії східних німанських пам’яток простежено дніпро-донецькі впливи, а західних – впливи племен культури лійчастого посуду. Формування населення пам’яток типу Вирчища неоліту ямково-гребінцевої кераміки України пов’язано з впливом носіїв північних неолітичних культур лісової зони на представників лисогубівської культури та раннього неоліту Десни з накольчастою керамікою. Встановлено молодщий вік есманських і скуносівських стоянок та північне походження їх населення.

За специфікою набору мікролітів неолітичні культури території України поділено на дві групи. Використання у ранньому неоліті майже виключно трапецій носіями культур першої групи свідчить про початок занепаду їх мисливського господарства, а вістряно-геометричний мікронабір культур другої групи – про високий рівень розвитку у їх населення мисливства. Починаючи з середини неоліту крем’яний інвентар більшості культур України має подібний характер, який визначає виробництво пізніх форм геометричних мікролітів, зокрема, трапецій зі струганою спинкою. Їх поширення пов’язано з пристосуванням прогресивної техніки посиленого відтиску платівок, що виникла в середовищі землеробських культур, до потреб мисливства.

Відтворюючий характер господарства відбився у крем’яному наборі лише культур лінійно-стрічкової кераміки та Кріш. Відсутність достовірних знахідок землеробських знарядь та тривале збереження геометричного мікронабору в інвентарі решти неолітичних культур України свідчить про переважання впродовж всього неоліту привласнюючих галузей їх економіки. Переважно західний напрям контактів місцевого неолітичного населення, наслідком яких стали спочатку протонеолітизація його кременеобробки, а згодом – поширення в його середовищі техніки посиленого відтиску платівок, свідчать про більшу ймовірність західного напрямку неолітизації території України.

Список публікацій

Статті, опубліковані в наукових фахових виданнях:

1. До питання про рівень етновизначальної інформативності археологічного інвентаря пам’яток кам’яного віку // Етнічна історія народів Європи: Національні меншини. Етноархеологія. – К.: Стилос, 1999. – С. 97–101.

2. До походження дніпро-донецького неоліту Лісостепового Подніпров’я // Археологія. – 2000. – № 1. – С. 81–93 (у співавторстві з І.М.Гавриленком).

3. Дослідження крем’яного інвентаря неолітичних культур України // Археологічні відкриття в Україні 2000–2001 рр. – К.: ІА НАНУ, 2002. – C. 98–105.

Статі у збірниках наукових праць:

4. Неолітизація Південного Полісся: характер та напрямки міжкультурних контактів // Od neolityzacji do poczatkуw epoki br№zu. Przemiany kulturowe w miкdzyrzeczu Odry i Dniepru miкdzy VI i II tys. przed Chr. – Poznaс: Wydawnictwo Poznaсskie, 2001. – S. 61–72.

5. Трапеції зі струганою спинкою: деякі закономірності виникнення та поширення // Археологія та етнологія Східної Європи: матеріали і дослідження. – Т. 3. – Одеса: Друк, 2002. – С. 73–74.

Тези доповідей та матеріали конференцій:

6. Етнічні процеси у неоліті Правобережної України та формування традицій буго-дністровської культури // Матеріали міжнар. археол. конф. “Етнічна історія та культура населення степу та лісотепу Євразії (від кам’яного віку по раннє середньовіччя)”. – Дніпропетровськ: Нова ідеологія, 1999. – С. 25–27.

7. Про поширення у Поліссі неолітичних пам’яток дніпро-донецької культури (за даними крем’яного інвентаря) // Проблемы истории и археологии Украины. Материалы международной научной конференции, посвященной 10-летию независимости Украины – Харьков, 2001. – С.16–17.

Анотації

Гаскевич Д.Л. Крем’яний інвентар неолітичних культур України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.04 – археологія. Інститут археології НАН України, Київ, 2003.

Дисертацію присвячено вивченню крем’яної індустрії неолітичних пам’яток території України. Крем’яний інвентар 8 неолітичних культур систематизовано та проаналізовано за єдиними методичними засадами. До наукового обігу введено типолого-статистичні характеристики крем’яних колекцій низки нових та давно відомих поселень. Поточнено культурну атрибуцію та хронологічну позицію ряду пам’яток. Підтверджено, що за винятком носіїв культури лінійно-стрічкової кераміки та пам’яток типу Есмані та Скуносово неоліту ямково-гребінцевої кераміки, неолітичне населення України мало місцеве походження. Розглянуто реакцію кременеобробки різних культур на етнокультурні контакти та поширення технологічних новацій. За аналізом крем’яного інвентаря зроблено висновок про переважання в неоліті на більшій частині території України привласнюючих галузей економіки та більшу ймовірність західного шляху неолітизації регіону.

Ключові слова: крем’яний інвентар, неоліт, походження, етнокультурні контакти, неолітизація.

Гаскевич Д.Л. Кремневый инвентарь неолитических культур Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.04 – археология. Институт археологии НАН Украины, Киев, 2003.

Диссертация посвящена изучению кремневой индустрии неолитических памятников территории Украины. Кремневый инвентарь 8 неолитических культур систематизирован и проанализирован с использованием единых методических основ. В научный оборот введены типолого-статистические характеристики кремневых коллекций ряда новых и давно известных поселений. Уточнена культурная принадлежность и хронология некоторых памятников.

В работе новыми данными подтверждено различное происхождение населения двух локальных вариантов буго-днестровской культуры – побужского – на основе носителей кукрекской и гребениковской культур Побужья, а поднестровского – на базе сорокского населения Поднестровья, кремнеоброботка которого сочетает черты индустрии гребениковской культуры и памятников типа Мшаны-10 и Раделичей-4. Найдены свидетельства поэтапности заселения носителями культуры линейно-ленточной керамики Волыни и Поднестровья, большей роли охоты в хозяйстве ее периферийных областей по сравнению с центральными. В неолите бассейна Северского Донца выделено две группы населения, которые имели разное происхождение и изготавливали различные наборы кремневых изделий. Первая представлена носителями донецкой неолитической культуры, развивавшими традиции донецкой культуры мезолита. Генезис второй группы, представленной населением памятников типа Тубы и Старобельска, связывается с матвеевокурганской культурой. Установлено наличие тесных контактов населения сурской культуры и олексеевозасухских памятников, имеющего общие генетические корни в носителях кукрекской культуры. Определено происхождение носителей днепро-донецкой культуры на основе населения кукрекских памятников Поднепровья типа Кизлевого-3 при участии представителей донецкой культуры, прослежено постепенное сокращение днепро-донецкого ареала и следы влияния на его население носителей буго-днестровской и азово-днепровской культур. Подтвержден генезис носителей неманской культуры на яниславицкой основе. В индустрии неманских памятников Киево-Житомирского Полесья прослежены днепро-донецкие влияния, а Волынского Полесья – влияния культуры воронковидных кубков. Формирование населения памятников типа Вырчища неолита ямочно-гребенчатой керамики Украины связано нами с влиянием носителей северных неолитических культур лесной зоны на представителей лисогубовской культуры и раннего неолита Десны с накольчатым орнаментом. Установлено северное происхождение населения стоянок эсманского и скуносовского типа. Более молодой возраст последних подтвержден следами контактов их жителей с носителями соседних степных и лесостепных культур энеолитического времени.

Исходя из специфики набора микролитов, неолитические культуры Украины поделены на две группы. Использование уже в раннем неолите почти исключительно трапеций носителями культур первой группы свидетельствует про начало упадка их охотничьего хозяйства, а острийно-геометрический микронабор культур второй группы – про высокий уровень развития охоты у их населения. Во второй половине неолита кремневый инвентарь большинства культур Украины приобретает схожие черты. Его характер определяет производство поздних форм геометрических микролитов, в частности, трапеций со струганой спинкой. Их распространение связано с приспособлением прогрессивной техники усиленного отжима пластин, возникшей в среде развитых земледельческих культур, к потребностям охотничьего хозяйства.

Производящий характер прослежен только в хозяйстве населения культуры линейно-ленточной керамики, кремневая индустрия которой ориентирована на изготовление вкладышей серпов. Исходя из отсутствия достоверных находок земледельческих орудий и длительного сохранения геометрического микронабора в инвентаре остальных неолитических культур Украины, сделан вывод о преобладании в течение всего неолита присваивающих отраслей их хозяйства. Преимущественно западное направление контактов местного населения, прослеженное по распространению с запада на восток в начале “протонеолитической” кремнеобработки, а с середины неолита – техники усиленного отжима пластин, позволило предположить большую вероятность неолитизации территории Украины под влиянием населения Балкано-Карпатского региона.

Ключевые слова: кремневый инвентарь, неолит, происхождение, этнокультурные контакты, неолитизация.

Gaskevych D. L. The lithic assemblages of Neolithic cultures of Ukraine. – Manuscript.

Thesis for candidate’s degree by speciality 07.00.04 - archaeology. – Institute of archaeology of National Academy of Sciencs of Ukraine, Kyiv 2003.

The thesis is dedicated to the investigation of lithic industries of Neolithic sites of Ukraine. The lithic equipment of 8 Neolithic cultures was systemized and analysed using unified method. Typological and statistical characteristics of the lithic equipment from new and well-known settlements are introduced into scientific rotation. The new interpretation of cultural and chronological positions for some sites was given. With the exeption of Linear Band Pottery and Pit-Comb Ware (Esman’ and Skunsovo types) cultures the local genesis of population of all other ones are confirmed. The changes in technology of lithic processing of different cultures connected with ethno-cultural contacts and diffusion of technologycal innovations were examined. The conclusion about domination of hunter-gatherer branches of economy of larger part of Ukraine and great likelihood of western way of “neolithization” of cultures of this region is based on analysis of their lithic implements.

Key words: lithic assemblages, Neolithic, genesis, ethno-cultural contacts, neolithization.