УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ІНСТИТУТ РОЗВЕДЕННЯ І ГЕНЕТИКИ ТВАРИН

ГУРСЬКИЙ IГОР МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 636.082.432

СЕЛЕКЦІЙНО-ГОСПОДАРСЬКІ ОСОБЛИВОСТI ПОМІСЕЙ ВІД СХРЕЩУВАННЯ КОРІВ УКРАЇНСЬКОЇ ЧЕРВОНО-РЯБОЇ МОЛОЧНОЇ ПОРОДИ З БУГАЯМИ М’ЯСНИХ ПОРІД В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Спецiальнiсть 06.02.01 - розведення та селекцiя тварин

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

сiльськогосподарських наук

Чубинське Київської області – 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті м’ясного скотарства та в Інституті розведення і генетики тварин УААН

Науковий керівник: доктор сільськогосподарських наук, професор Сірацький

Йосип Зенонович, завідувач відділу відтворення Інституту

розведення і генетики тварин УААН

Офіційні опоненти:

- доктор сільськогосподарських наук, професор Іван Адамович Рудик, завідувач кафедри розведення і генетики сільськогосподарських тварин Білоцерківського державного аграрного університету;

- доктор сільськогосподарських наук, професор Олександр Григорович Тимченко, професор кафедри розведення сільськогосподарських тварин Національного аграрного університету

Провідна установа: Державний агроекологічний університет Міністерства аграрної політики України, кафедра розведення і генетики сільськогосподарських тварин, м. Житомир.

Захист відбудеться “14” травня 2003 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.355.01 Інституту розведення і генетики тварин УААН за адресою: 08321, Київська область, Бориспільський район, с. Чубинське, вул. Погребняка, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту розведення і генетики тварин УААН.

Автореферат розісланий “8” квітня 2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Мільченко Ю.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальнiсть роботи. За чисельнiстю поголiв`я великої рогатої худоби значне мiсце в Українї належить вiтчизнянiй червоно-рябiй молочнiй породi. Вiд рацiонального її використання в значнiй мiрi залежить подальший рiст виробництва яловичини. М`ясна продуктивнiсть цих тварин, як i всiх спецiалiзованих молочних порiд, недостатня i потребує значного полiпшення. З урахуванням тенденцiй розвитку скотарства в Українi вважається, що частина поголiв`я (10-20%) малопродуктивних корiв може використовуватись для збiльшення виробництва м`яса за рахунок застосування промислового схрещування з бугаями м`ясних порiд i iнтенсивного вирощування одержаного поголiв`я (Е.М. Доротюк, Ф.І. Згрівець, 1998; В.П. Лукаш, В.І. Шевченко, 1984). Збiльшенню виробництва яловичини та полiпшенню її якостi буде сприяти створення товарних м`ясних стад, розвиток м`ясного скотарства за рахунок широкого використання помiсних телиць, одержаних вiд схрещування молочних корiв з бугаями м`ясних порiд (В.М. Труш, 1996; Ф.І. Згрівець, 1997). В останнiй час в нашiй країнi i за її межами значна кiлькiсть дослiджень була присвячена вивченню ефективностi промислового схрещування худоби молочних та м`ясних порiд. Виявленi найбiльш ефективнi поєднання порiд, якi були рекомендованi виробництву та знайшли широке застосування на практицi. Однак, до цього часу не вивчена ефективнiсть промислового схрещування корiв української червоно-рябої молочної породи з бугаями вiтчизняних м`ясних порiд (українська м`ясна, полiська, волинська), а також симентальської м`ясної австрiйської селекцiї. Тварини цих порiд характеризуються високою енергiєю росту, яка зберiгається протягом тривалого перiоду вирощування та відмінними м`ясними якостями (С.С. Спека, 1991; Т.С. Янко, С.Н. Долока, Т.А. Ткаченко, 1991; В.С. Козир, 1992; Г.Т. Шкурин, 1996; В.Г. Вишлець, М.Е. Ізвеков, Л.В. Гончаренко, 1999; С.М. Д’яков, 1963; А.А. Механіков, 1980). Не визначена ефективнiсть використання помiсних телиць для створення товарних м`ясних стад. Здебiльшого в проаналiзованих нами роботах помiсний молодняк вирощували за технологiєю молочного скотарства, що не дозволяло виявити їх генетичний потенцiал м`ясної продуктивностi. Тому проблема збiльшення виробництва високоякiсної яловичини за рахунок генетичного потенціалу та iнтенсивного вирощування помiсей за технологiєю м`ясного скотарства в лiсостеповiй зонi України має велике народно-господарське значення. Це визначає актуальнiсть дисертацiйної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами планами, темами. Тема дисертаційної роботи була складовою частиною плану науково-дослідних робіт Інституту м’ясного скотарства та Інституту розведення і генетики тварин УААН: "Формування галузі спеціалізованого м'ясного скотарства, створення новітніх технологій, виробництво яловичини, ведення галузі шляхом застосування економічних методів управління виробництвом, переробкою та збутом продукції". № державної реєстрації 0101U002079.

Мета i задачі дослiдження. Метою дослiджень було порiвняльне вивчення селекційно-господарських особливостей помiсей, одержаних вiд промислового схрещування маток української червоно-рябої молочної породи з бугаями поліської, волинської, української м’ясних та симентальської м`ясної австрiйської селекцiї при iнтенсивному вирощуваннi до високих забiйних кондицiй за технологiєю м`ясного скотарства. В зв’язку з цим було поставлено завдання вивчити:

· рiст, розвиток та оплату кормiв приростами живої маси;

· м`ясну продуктивнiсть та якiсть м`яса бугайців;

· вихiд харчового бiлка i коефiцiєнт конверсiї протеїну корму в бiлок тушi бугайців;

· адаптацiйнi здатностi тварин;

· товарно-технологiчнi властивостi шкіри бугайців;

· вiдтворну функцiю помiсних телиць;

· економiчну ефективнiсть промислового схрещування.

Об'єкт досліджень. Об'єктом досліджень були бугайці та телиці української червоно-рябої молочної породи та їх помісі з м'ясними породами (волинською, поліською, українською м'ясною та симентальською м'ясною австрійської селекції).

Предметом досліджень була жива маса, проміри тіла бугайців і теличок, маса туші та внутрішніх органів, морфологічний склад туші, хімічний склад м’яса та біоконверсія протеїну корму в харчовий білок.

Методи дослідження: зоотехнічні – взяття промірів тіла, визначення живої маси, індексів будови тіла; морфологічні – визначення маси туші, маси внутрішніх органів, анатомічних частин туші, морфологічного складу туші, маси та розмірів шкір; хімічні – вивчення хімічного складу м’яса та найдовшого м’яза спини, енергетичної цінності м’яса; фізіологічні – визначення пульсу, частоти дихання, показників поведінки бугайців, репродуктивні якості телиць; технологічні – визначення рН м’яса та найдовшого м’яза спини, вологоутримуючої здатності, уварювання, ніжності м’яса, дегустація м’яса; біометричні – визначення середніх величин та їх похибки за методикою М.О. Плохинського (1969, 1970).

Наукова новизна. Вперше проведено комплексні дослiдження i доведена висока ефективнiсть промислового схрещування маток української червоно-рябої молочної породи з плiдниками вiтчизняних та iмпортних м`ясних порiд. Виявлено значний генетичний резерв збiльшення виробництва яловичини i полiпшення її якостi за рахунок iнтенсивного вирощування одержаних помiсей за технологiєю м`ясного скотарства в лiсостеповiй зонi України. Вивчено вiдтворну функцiю помiсних телиць різних генотипiв та доведена їх придатнiсть для формування товарних стад м`ясної худоби.

Практичне значення одержаних результатів. Одержанi данi можуть бути використанi при впровадженнi промислового схрещування корiв молочних порiд з м`ясними бугаями для збiльшення виробництва високоякiсної яловичини, при формуваннi товарних м`ясних стад, при розробцi рекомендацiй по iнтенсифiкацiї виробництва яловичини та розвитку м`ясного скотарства в лiсостеповiй зонi України. Доведено доцiльнiсть iнтенсивного вирощування помiсей за технологiєю м`ясного скотарства до високої живої маси. Результати дослiджень впровадженi в ТОВ "Урожай" Теплицького району Вiнницької областi та в господарствах Уманського району Черкаської області.

Особистий внесок здобувача. Схема та методика дослiджень вiдпрацьованi спiльно з науковим керiвником, дисертантом особисто органiзовано та проведено науково-господарський дослiд по порiвняльному вивченню росту, розвитку, м`ясної продуктивностi чистопородних та помiсних тварин, проведено забiй тварин у 18- мiсячному вiцi. Одержанi результати проаналiзованi i бiометрично опрацьованi. Сформульованi висновки та пропозицiї виробництву.

Апробацiя результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були оприлюднені на засіданнях вченої ради Інституту м’ясного скотарства УААН та лабораторії селекції м’ясної худоби цього ж інституту в 2000-2002 роках, розширеному засіданні відділення м’ясного скотарства Інституту розведення і генетики тварин УААН в 2002 році, на Всеукраїнській науково-виробничій конференції “Нарощування генетичного потенціалу сільськогосподарських тварин у реформованих підприємствах” (Черкаси, 2000), на Всеукраїнській конференції “Наукові і практичні основи розвитку конкурентноспроможного скотарства України в ринкових умовах (Київ, 2002) та науково-виробничій конференції “Нове в селекції, генетиці та біотехнології тварин” (Київ, 2002).

Опублiкування результатiв дослiджень. Основні положення дисертації висвітлено в монографії, журналах, міжвідомчих наукових збірниках, рекомендаціях, науково-технічних бюлетенях. По темі дисертації опубліковано 9 наукових праць, в тому числі 7 у фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація викладена на 150 сторінках машинописного, ілюстрована 34 таблицями, 14 рисунками. Складається з вступу, огляду літератури, загальної методики і основних методів досліджень, результатів власних досліджень, їх аналізу та узагальнення, висновків, пропозицій виробництву, списка використаних літературних джерел, додатків. Перелік використаної літератури нараховує 265 джерел, з них 34 іноземною мовою.

МЕТОДИКА І МАТЕРІАЛ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження виконані в Інституті м’ясного скотарства та в Інституті розведення і генетики тварин УААН в 1999-2002 роках. Науково-господарські дослідження проведено в товаристві “Урожай” Теплицького району Вінницької області протягом 1999-2002 року. Корів української червоно-рябої молочної породи осіменяли спермою бугаїв м’ясних порід вітчизняної селекції (української, волинської і поліської) і імпортної (симентальської м’ясної австрійської селекції). З одержаного приплоду були сформовані групи молодняку для проведення науково-господарського досліду за наступною схемою (табл. 1).

Об’єктом досліджень були бугайці та телиці української червоно-рябої породи та її помісі з м’ясними породами. Тварини в групи відбиралися за принципом пар-аналогів. Бугайці і телиці вирощувалися до 18-місячного віку. Схема проведених досліджень наведена на рисунку 1. Протягом досліду тварини всіх п’яти груп перебували в однакових умовах годівлі, догляду та утримання.

1. Схема науково-господарського дослiду

Група тварин | Порода, породність | Кількість тварин в групі

бугайців | телиць

I - контрольна | українська червоно-ряба молочна | 10 | 12

IІ - дослідна | українська червоно-ряба х поліська | 10 | 12

III - дослідна | українська червоно-ряба х волинська | 10 | 12

IV - дослідна | українська червоно-ряба х симентальська | 10 | 12

V – дослідна | українська червоно-ряба х українська м’ясна | 10 | 12

Рис. 1. Загальна схема проведення досліджень

Бугайці та телиці всіх груп в підсосний період до 8-місячного віку утримувалися разом з коровами. Після відлучення всі дослідні тварини утримувалися по групах безприв’язно.

Живу масу бугайців та телиць дослідних груп вивчали шляхом індивідуального щомісячного зважування тварин. Абсолютний приріст за окремі періоди і за весь період дослідження визначали за загальноприйнятими методиками, а відносну швидкість росту – за формулою С. Броді.

Для характеристики лінійного росту, екстер’єру та загального розвитку тварин у 18-місячному віці за допомогою мірної палиці, циркуля та мірної стрічки брали слідуючи проміри: висота в холці і крижах, глибина і ширина грудей, коса довжина тулуба, ширина в клубах, сідничних горбах, коса довжина заду, напівобхват заду, обхват грудей і п’ястка. На підставі взятих промірів вираховували індекси будови тіла тварин шляхом співвідношення відповідних промірів. Кількість спожитих кормів тваринами дослідних груп розраховували методом визначення різниці між кількістю заданих кормів і їх залишків (один раз на місяць за два суміжні дні) за методикою ВНДІМС (1980) і В.Ю. Недави (1966). Оплату кормів визначали розрахунковим шляхом за витратами кормів на одиницю продукції.

Частоту пульсу і частоту дихання у тварин кожної групи визначали за загальноприйнятою методикою. Хронометраж поведінки проводили в активний час доби за методикою Є.І. Адміна і співавторів (1982). Контрольний забiй проведено в 18-мiсячному вiцi по три бугайцi з кожної групи за методикою ВIТа (1956, 1978, 1986).

При забої враховували слідуючі показники: передзабійну живу масу, масу парної та охолодженої туші, масу жиру-сирцю, внутрішніх органів, визначали забійну масу, вихід туші та забійний вихід. Масу, довжину, ширину і площу парної шкіри визначали за методикою Е.А. Арзуманяна [1962].

Для оцінки повном'ясності туші та стегна були взяті проміри: довжина туші, довжина та обхват стегна. На основі цих промірів вираховувалися коефіцієнти: К1 – повном'ясності туші та К2 – повном'ясності стегна .

Морфологічний склад туш вивчали шляхом обвалювання лівої напівтуші. На основі результатів обвалювання визначали абсолютний та відносний вміст в тушах: кісток, сухожилок, м'якоті. Визначали вихід м'якоті на один кілограм кісток. М'ясо розділяли за сортами: перший, другий і третій сорт. Площу м’язового вічка визначали за допомогою планіметра.

Визначали хімічний склад м'яса, використовуючи при цьому триреберний відруб після 24-годинного дозрівання. Середню пробу м'яса одержували у вигляді фаршу. В м'ясі визначали вміст вологи і сухої речовини за загальноприйнятими методиками; загальний білок за К'єльдалем, жир шляхом екстрагування у апараті Сокслета в модифікації Рушковського. Білково-якісний показник м'язових білків визначали за співвідношенням триптофану і оксипроліну. Вміст триптофану в найдовшому м'язі спини визначали за методом Спайса і Чемберза, оксипроліну – Ноймана і Логана в модифікації Вербицького і Детеріджа (1977, 1976). У зразках найдовшого м’яза спини підготовлених до аналізу методом сухого озолення, на атомно-абсорбційному спектрофотометрі визначали важкі метали (263). Вологоємкість м'яса найдовшого м'яза спини визначали методом Грау і Гамма в модифікації Воловинської (1977). Ніжність вареного м'яса - електроконсистометром Уорнера - Братцлера в модифікації ІТ УААН. Коефіцієнт якості м’яса визначали за Е.М. Доротюком (1981).

Органолептична оцінка м'яса і бульона проводилась за загальноприйнятою методикою (1980, 1978). Оцінку тварин за ефективністю конверсії кормів в основні поживні речовини м'ясної продукції проводили за методикою Л. К. Лепайие (1971) і В.М. Кандиби (1983). Калорійність середньої проби м'яса визначали розрахунковим шляхом за формулою Александрова (1977). З метою вивчення відтворних функцій телиць нами враховувалися такі показники: вік першої охоти, вік першого плідного осіменіння, жива маса при прояві першої охоти, жива маса при плідному осіменінні, заплідненість від першого осіменіння та кількість осіменінь для запліднення. Iндекс гетерозису (ефект схрещування) визначали за методикою К.Б.Свечина (1971).

Економiчну ефективність визначали за результатами обліку по використанню кормiв, заробiтної платнi на утримання тварин i iнших витрат, а також виручки вiд реалiзацiї тварин, обчислювали собiвартiсть продукцiї i економiчну ефективнiсть вирощування тварин. Розраховували окупнiсть витрат, чистий прибуток i рiвень рентабельностi.

Одержаний матеріал наукових досліджень обробляли методом варiацiйної статистики за методикою М.О. Плохинського (1969, 1970).

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Годівля та утримання піддослідних тварин

За період досліду тварини першої групи спожили 1450 кг молока, 1311,2 кг концентратів, 328,2 кг сіна, 380 кг соломи пшеничної, 3784 кг силоса кукурузного, 449 кг буряка кормового, 2664,1 кг зеленої маси, 114,6 кг меляси, 3220,5 кормових одиниць, 330,8 кг перетравного протеїну, 3426,4 кг сухої речовини, 34998 МДж обмінної енергії, ІІ групи – відповідно: 1455; 1311,2; 342,3; 429,0; 3830,0; 449,0; 2424,1; 114,6; 3228,0; 338,1; 3393,1; 34928; ІІІ групи – 1460; 1311,2; 345,3; 421,9; 3764,5; 449,0; 2460,3; 114,6; 3226,2; 331,9; 3395,9; 34912,0; ІV групи – 1458; 1311,2; 347,2; 484,1; 3934,0; 449,0; 2466,5; 114,6; 3230,1; 339,1; 3393,3; 34618,0 та V групи – відповідно: 1462,0; 1311,2; 347,2; 432,0; 3731,9; 449,0; 2422,2; 114,6; 3240,8; 340,5; 3357,7 і 34659. В структурі спожитих кормів у тварин І групи молочні корми складали 13,5%, зелені – 16,5; соковиті – 19,0; концентровані – 37,6; грубі – 6,7, в т.ч. сіно – 4,4, інші – 2,3%, ІІ групи – відповідно: 13,5; 15,0; 20,0; 37,5; 7,2; 4,6; 2,2; ІІІ групи – 13,5; 15,3; 19,7; 37,5; 7,2; 4,6; 2,2; ІV групи – 13,5; 15,3; 19,5; 37,5; 7,4; 4,6; 2,2 та V групи – 13,5; 15,0; 19,9; 37,4; 7,3; 4,6; 2,3. На одну кормову одиницю спожито тваринами І групи спожито перетравного протеїну 102,0 г, ІІ – 104,7; ІІІ – 102,9; ІV – 105,0 і V – 105,0 г. Результати досліджень показують, що тварини всіх груп за період досліду спожили майже однакову кількість кормів.

ДИНАМІКА РОСТУ ЖИВОЇ МАСИ

При однакових умовах годівлі та утримання тварини мали різну живу масу в залежності від генотипу (табл. 2). Найвища жива маса помісних бугайців та телиць виявлена у тварин IV і V груп.

2. Вікова динаміка живої маси піддослідних тварин різних генотипів (М±m, кг)

Група тварин | Вік тварин, міс.

новонароджені | 8 | 12 | 15 | 18

Бугайці

І | 28,8±1,87 | 260,0±2,41 | 350,0±2,91 | 405,0±4,76 | 468,3±3,59

ІІ | 32,6±2,05 | 276,6±3,04 | 382,0±4,07 | 438,0±3,14 | 493,3±7,33

ІІІ | 30,0±1,07 | 281,9±2,23 | 379,0±3,58 | 433,1±4,32 | 521,0±5,49

ІV | 38,9±0,89 | 284,6±4,41 | 390,0±4,92 | 460,0±4,34 | 540,0±3,45

V | 37,1±0,61 | 284,3±3,63 | 382,0±5,93 | 450,0±4,47 | 532,0±6,58

Телички

І | 27,5±0,97 | 225,0±2,37 | 300,0±5,28 | 340,0±4,77 | 382,0±7,60

ІІ | 30,4±1,01 | 246,0±2,33 | 322,0±3,13 | 369,0±3,68 | 424,0±3,67

ІІІ | 29,0±0,63 | 232,0±2,88 | 320,0±6,05 | 362,0±4,68 | 422,0±4,96

ІV | 35,3±0,57 | 240,7±3,41 | 340,0±4,60 | 390,0±5,41 | 452,0±4,49

V | 35,1±0,47 | 254,4±2,30 | 348,0±3,03 | 399,0±7,80 | 451,0±4,98

У 18-місячному віці бугайці ІVі V груп досягали живої маси на 15,3-15,6% вищої, ніж їх ровесники І групи, а телиці – відповідно на 18,1-18,3% при статистично вірогідній різниці (Р<0,01). За величиною живої маси помісний молодняк ІІ та ІІІ групи відставав від ровесників ІV і V групи, але переважав таких І групи по бугайцях на 5,3-11,3% і по телицях на 11,0-10,5% при Р<0,05.

Середньодобові прирости у помісних бугайців і телиць у всі вікові періоди були вищими в порівнянні з ровесниками материнської породи. Бугайці ІІ групи від народження до 8-місячного віку за середньодобовими приростами переважали ровесників І групи на 53 г, ІІІ – на 86, ІV на 61 і V – на 67 г, телички – відповідно на 75; 23;33 і 91 г. В період від 8 до 15 місяців середньодобові прирости у тварин всіх груп дещо знизились, а в період від 15- до 18-місячного віку знову зросли. Від народження до 18-місячного віку середньодобові прирости у бугайців першої складали 814 г, ІІ – 853, ІІІ – 909, ІV – 928 і V – 916 г, теличок – відповідно 656; 729; 728; 772 і 770г. Найбільш високий відносний приріст маси у бугайців і теличок всіх дослідних груп спостерігався до 8-місячного віку. З віком цей показник зменшувався.

ЛІНІЙНИЙ РІСТ

Тварини від різних поєднань мали значні відмінності за екстер’єром і величиною промірів. Бугайці ІV та V групи у 18-місячному віці переважали ровесників материнської породи за висотою в холці на 3 см (2,6%), глибиною грудей на 5-6 см (8,3-10,0%), широтними промірами: грудей на 5,5 см (12,5-13,8%), клубів на 4,5-5,5 см (12,0-14,7%), сідничних горбів на 1-2 см (4,2-8,3%), обхвату грудей за лопатками на 10-11 см (5,7-6,3%). Такі ж відмінності виявлено на користь телиць цих генотипів. Молодняк від плідників м’ясних порід мав чітко виражені ознаки батьківської породи. За індексами розтягнутості, ейрисомії, лептосомії, широтним, важковаговості, глибогрудості, м’ясності, вираженості типу, масометричним, умовним об’ємом тулуба, масивності тварини ІІ-V груп переважали бугайців І групи. Бугайці та телички на відміну від молодняку материнської породи мали більш виражений м’ясний тип, який поєднує добре розвинений тулуб з високою живою масою. Вони характеризувалися більш округлими формами і мали коротку шию, широку холку, спину, поперек, короткі ноги і більш бочкоподібний тулуб.

ФІЗІОЛОГІЧНІ ТА ЕТОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ

Результати досліджень показують, що найбільші показники за частотою дихання і пульсу у всіх дослідних груп у літній і зимовий періоди були найвищими у телиць. Помісні тварини всіх дослідних груп за цими показниками знаходилися на одному рівні. Це свідчить про однакові адаптаційні здатності цих генотипів. Взимку вищі показники частоти дихання і пульсу були у тварин першої групи.

Встановлено, що помісні тварини на 7,1-30,9% більше лежать, на 8,0-20,0% більше їдять і на 22,2-65,5% часу менше рухаються в порівнянні з чистопородними тваринами.

М’ЯСНА ПРОДУКТИВНІСТЬ І ЯКІСТЬ М’ЯСА БУГАЙЦІВ

Виявлена вірогідна різниця за масою туші між контрольною і дослідними групами бугайців. Помісі у всіх випадках переважали за масою туші ровесників української червоно-рябої молочної породи на 34,8-65,8 кг (16,4-30,9%) (Р<0,01). Вони мали також більшу масу внутрішнього жиру та забійну масу (табл. 3).

За довжиною туші бугайці ІV і V групи переважали ровесників І групи на 34-39 см (17,4-20%) і обхватом стегна на 13,7-13,9 см (14,3-14,5%) при Р<0,05. За коефіцієнтом повном’ясності туш помісні бугайці переважали ровесників материнської породи на 10,0-11,5%. Найвища площа “м’язового вічка” була у бугайців ІV і V груп. Різниця за площою “м’язового вічка” між І і ІІ групою складала 8,1 см2, І і ІІІ – 7,2; І і ІV – 17,2 та І і V – 16,0 см2.

Найбільш високий вихід м’якоті в туші був у бугайців ІV та V групи (табл. 4). За абсолютним виходом м’якоті вони переважали бугайців І групи на 63,2-66,2 кг (39,3-41,2%) при Р<0,01. Бугайці ІІ і ІІІ групи також значно переважали бугайців І групи (23,3-31,0%). За відносним виходом м’якоті в туші помісні бугайці всіх генотипів мало відрізнялись між собою (80,9-82,5%). За виходом м’якоті на 1 кг кісток помісні бугайців мали істотну різницю. Вони переважали бугайців контрольної групи на 29,7-44,8% (Р<0,05).

3. Забійні показники бугайців різних генотипів у 18-місячному віці

Показник | Група тварин

І | ІІ | ІІІ | ІV | V

Перед забійна жива маса, кг | 418,5±3,53 | 457,3±4,53 | 481,0±2,10 | 501±2,56 | 498,3±2,89

Маса парної туші, кг | 212,6±1,7 | 247,4±5,19 | 263,5±1,85 | 278,4±1,97 | 276,0±1,6

Вихід туші, % | 50,7 | 54,1 | 54,8 | 55,6 | 55,4

Маса внутрішнього жиру, кг | 7,5±0,15 | 7,3± | 8,4±0,21 | 8,5±0,16 | 7,9±0,15

Вихід жиру, % | 1,8 | 1,6 | 1,7 | 1,7 | 1,6

Забійна маса, кг | 220,1±1,57 | 254,7±5,98 | 271,9±1,92 | 286,9±1,90 | 283,9±1,70

Забійний вихід, % | 52,6 | 55,7 | 56,5 | 57,3 | 57,0

4. Морфологічний склад туш бугайців різних генотипів

Показник | Група тварин

І | ІІ | ІІІ | ІV | V

Маса охолодженої туші, кг | 210,0±1,48 | 245,0±3,98 | 260,0±1,77 | 275,0±2,03 | 273,6±1,46

Маса м’якоті, кг | 160,7±2,76 | 198,2±1,90 | 210,6±2,01 | 226,9±1,76 | 223,9±1,91

Вихід м’якоті, % | 76,50 | 80,90 | 81,00 | 82,50 | 82,0

Маса кісток, хря-щів, сухожилок, кг | 49,3±1,80 | 46,8±4,06 | 49,4±1,87 | 48,1±2,36 | 49,10±2,70

Вихід кісток, хря-щів, сухожилок, % | 23,5 | 19,1 | 19,0 | 17,5 | 18,0

Вихід м’якоті на 1 кг кісток | 3,26 | 4,23 | 4,26 | 4,72 | 4,56

За абсолютною масою їстівних частин туші бугайці різних генотипів суттєвої розрізнялись між собою (табл. 5). Слід відзначити, що помісі всіх груп мали більшу абсолютну масу тазостегнової частини туші в порівнянні з бугайцями І групи. Так помісі ІІ групи перевищували І за цим показником на 10,0 кг (Р<0,05), ІІІ – на 15,3 (Р<0,05), ІV – на 11,8 (Р<0,05) і V – на 17,2 кг (Р<0,05). Аналогічні дані на користь помісей виявлено і за іншими частинами туші, особливо плече-лопаткової і спино-реберної. За відносним виходом окремих частин туші між тваринами різних груп майже не встановлено.

За результатами сортового розрубу напівтуш встановлено, що у бугайців І групи вихід м’яса І сорту становив 81,9%, ІІ – 11,4, ІІІ сорту – 6,7%, бугайців ІІ групи – відповідно: 83,8; 8,9 і 7,3; ІІІ – групи – 86,9; 6,2; 6,9; ІV – 84,7; 7,8; 7,5 та V групи – 87,4; 5,8 та 6,7%.

5. Абсолютна маса їстівної частини у анатомічних відрубах туші бугайців, кг

Показник | Група тварин

І | ІІ | ІІІ | ІV | V

Шийна | 13,2±0,80 | 20,6±1,68 | 18,1±1,65 | 27,0±4,77 | 22,6±2,03

Плече-лопаткова | 28,2±1,64 | 32,1±2,89 | 37,3±3,43 | 41,2±2,17 | 37,7±2,06

Спино-реберна | 52,3±2,50 | 63,1±1,83 | 66,4±3,01 | 68,4±2,76 | 63,8±2,01

Поперекова | 13,8±0,90 | 19,4±0,61 | 20,5±1,39 | 25,5±1,32 | 29,8±2,86

Тазостегнова | 53,0±3,84 | 63,0±1,42 | 68,3±3,54 | 64,8±2,51 | 70,2±3,73

ХІМІЧНИЙ СКЛАД М’ЯСА

Хімічний склад м’яса є одним із показників якості. Дані досліджень свідчать, що бугайці різних груп за хімічним складом м’яса мають деякі відмінності (табл. 6).

6. Хімічний склад м’яса бугайців

Показник | Група тварин

І | ІІ | ІІІ | ІV | V

Волога, % | 70,22±0,27 | 68,15±0,34 | 67,97±0,49 | 69,59±0,21 | 69,57±0,24

Суха речовина, % | 29,72±0,27 | 31,85±0,44 | 32,03±0,49 | 30,41±0,21 | 30,43±0,24

Білок, % | 18,92±0,15 | 17,79±0,19 | 18,31±0,22 | 19,01±0,24 | 19,05±0,20

Жир, % | 9,74±0,14 | 12,33±0,28 | 12,58±0,31 | 10,35±0,20 | 10,31±0,09

Попіл, % | 1,05±0,04 | 1,02±0,01 | 1,13±0,04 | 1,05±0,06 | 1,06±0,03

РН | 5,96±0,02 | 6,02±0,08 | 5,97±0,05 | 5,82±0,04 | 6,10±0,05

Відношення білка до жиру | 1,90:1 | 1,44:1 | 1,45:1 | 1,83:1 | 1,89:1

Енергетична цін-ність 1 кг м’якоті, МДж | 8,20 | 9,45 | 9,25 | 8,44 | 8,25

Енергетична цін-ність туші, МДж | 1312 | 1871 | 1948 | 1914 | 1847

Найбільша кількість сухих речовин містилася в м’ясі бугайців ІІ та ІІІ груп. При майже однаковому вмісті білка у м’ясі бугайців всіх дослідних груп вони відрізнялися між собою за вмістом жиру. Найвища енергетична цінність 1 кг м’якоті туші була у бугайців ІІІ та ІV груп. За енергетичною цінністю всієї туші на першому місці були бугайців ІІІ групи. За цим показником вони переважали бугайців І групи на 636 МДж (52,6%), ІІ – на 77 МДж (4,1%), ІV – на 34 МДж (1,75%) та V – на 101 МДж (5,18%) і на останньому – бугайці І групи.

За хімічним складом найдовшого м’яза спини бугайці дослідних груп також мали відмінності (табл. 7). Найбільша кількість вологи і найменша – сухої речовини були у бугайців І групи. Серед помісних бугайців найбільша кількість вологи і найменша – жиру була у бугайців ІV групи. За вмістом білка у найдовшому м’язі спини істотної різниці між групами не спостерігалося. За білково-якісним показником між бугайцями ІІ-V груп істотної різниці не було. Суттєво за цим показником уступали їм бугайці V групи. За коефіцієнтом якості м’яса перевага була на боці бугайців ІV і V груп.

7. Хімічний склад найдовшого м’яза спини

Показник | Група тварин

І | ІІ | ІІІ | ІV | V

Волога, % | 76,2±0,60 | 75,5±0,33 | 75,2±1,40 | 75,6±0,80 | 75,1±0,12

Суха речовина, % | 23,8±0,60 | 24,5±0,33 | 24,8±1,40 | 24,4±0,80 | 24,9±0,12

Жир, % | 1,2±0,04 | 1,5±0,07 | 1,60±0,13 | 1,2±0,07 | 1,5±0,03

Білок, % | 21,5±0,26 | 22,3±0,13 | 22,2±0,05 | 22,3±0,05 | 22,4±0,21

Попіл, % | 1,1±0,05 | 0,7±0,02 | 1,0±0,04 | 0,9±0,03 | 1,0±0,03

Триптофан, % | 1,38±0,01 | 1,40±0,01 | 1,43±0,01 | 1,43±0,01 | 1,41±0,01

Оксипролін, % | 0,35±0,01 | 0,29±0,01 | 0,30±0,01 | 0,29±0,01 | 0,30±0,01

Білко-якісний показник | 3,9 | 4,8 | 4,8 | 4,9 | 4,7

Коефіцієнт якості м’яса | 2,4 | 3,0 | 2,9 | 3,5 | 3,5

ТЕХНОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ НАЙДОВШОГО М’ЯЗА СПИНИ

Найбільшою вологоутримуючою здатністю та меншим уварюванням характеризувалась м’язова тканина бугайців ІІ, ІV та V груп. Різниця між групами вірогідна при Р<0,001. За величиною активної кислотності (рН) виявлена істотна вірогіднарізниця між бугайцями різних генотипів. За показниками уварювання ніжності та кольору м’яса між дослідними групами також виявлена істотна різниця. За результатами дегустації визначено, що м’ясо помісних бугайців одержало більш високу оцінку, воно було при порівнянні з ровесниками контрольної групи більш смачним, ніжним, соковитим. Ступінь соковитості краще була виражена у м’ясі помісей ІІ і ІІІ груп. За загальними смаковими якостями м’ясо помісей ІІ, ІІІ та V груп одержало дещо вищу оцінку в порівнянні з бугайцями І групи.

МАСА ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ

Дослідження показали, що абсолютна маса внутрішніх органів у бугаців всіх груп була достатньо великою. У помісей вона була дещо вища, ніж у чистопородних ровесників. За масою серця між тваринами І і ІІ групи істотної різниці не спостерігалося, а між ІІ і ІІІ групою різниця становила 0,2 кг (Р<0,05), ІІ і ІV – 0,2 кг (Р<0,05) та ІІ і V – 0,4 кг (Р<0,01). Маса печінки найбільша була у бугайців V груп. Різниця між бугайцями І, ІІ та ІІІ групи становила 0,6 кг (Р<0,05), І і V – 1,0 кг (Р<0,01) та І і V – 1,3 кг (Р<0,001). За масою нирок різниця між І та ІІ групою становила 0,2 кг, І і ІІІ – 0,1 кг, І і ІV – 0,3 кг (Р<0,05) та І і V – 0,4 кг (Р<0,01). Бугайці І групи за масою легенів поступалися тваринам ІІ групи на 0,5 кг(Р<0,01), ІV - на 0,2 кг і V – на 0,6 кг (Р<0,01). За масою селезінки між бугайцями різних генотипів вірогідної різниці не спостерігалося. За масою язика різниця вірогідна була лише між бугайцями І та V групи на 0,34 кг (Р<0,05).

За відносною масою всіх внутрішніх органів між бугайцями дослідних груп суттєвої різниці не спостерігалося.

ХАРАКТЕРИСТИКА ШКІРЯНОЇ СИРОВИНИ

За комплексом показників шкіри помісні бугайці виявилися кращими порівняно з аналогами материнської породи. За масою шкіри різниця між І і ІІ групою становила 3,8 кг (Р<0,02), І і ІІІ – 5,4 (Р<0,002), І і ІV – 7,0 (Р<0,001), І і V – 9,0 кг (Р<0,001), довжиною – відповідно 12,0 см (Р<0,05), 15,0 (Р<0,05), 20,0 (Р<0,01) і 22,0 см (Р<0,01), шириною – 2,0 (Р<0,1), 4,0 (Р<0,05), 10,0 (Р<0,01) і 12,0 см (Р<0,01), товщиною – 0,6 мм (Р<0,01), 0,8 (Р<0,001), 1,0 (Р<0,001) і 1,2 мм (Р<0,001) та площею шкіри – відповідно: 25,8 дм2 (Р<0,05), 35,7 (Р<0,01), 58,8 (Р<0,001) і 67,0 дм2 (Р<0,001).

РЕПРОДУКТИВНІ ЯКОСТІ ПОМІСНИХ ТЕЛИЦЬ

Вік прояву перших статевих циклів мав міжгрупову різницю. У тварин І групи прояв перших статевих циклів був у віці 268,8±10,55 доби, ІІ – 236,3±5,91, ІІІ – 238,4±3,91, ІV – 230,5±6,96 та V групи – 240,0±4,53 доби. За віком прояву статевих циклів різниця між І і ІІ групою становила 30,5 доби (Р<0,05), І і ІІІ – 28,4 (Р<0,05), І і ІV – 36,3 (Р<0,05) та І і V – 26,8 доби (Р<0,05). Плідне осіменіння у помісних телиць наступало на 25,0-28,9 доби раніше при вірогідності Р<0,05. Найвищу живу масу при проявленні першої охоти мали телиці ІV групи. Вони з вірогідною різницею перевищували ровесниць інших генотипів. Заплідненість від першого осіменіння була найвищою у телиць ІV та V груп. Вона по групах становила: І – 70,0%; ІІ – 74,0%; ІІІ – 73,0%; ІV – 75,0% та V – 75,0%.

ПРОЯВ ГЕТЕРОЗИСУ У ПОМІСЕЙ

Результати досліджень показують, що у 18-місячному віці найбільшу перевагу над материнською породою мали помісі, отримані від схрещування корів української червоно-рябої молочної породи з бугаями симентальської м’ясної австрійської селекції та української м’ясної (табл. 8).

8. Перевага помісних бугайців над материнськими ровесниками за деякими ознаками, %

Група тварин | Крупно-

плідність | 18 місяців | Коефіцієнт повно-м’ясності | Маса м’якоті туші | Вихід м’якоті на 1 кг кісток | Білково-якісний показник | Маса туші

І | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0

ІІ | 113,2 | 105,4 | 104,9 | 123,8 | 131,2 | 125,1 | 116,3 | 110,6

ІІІ | 110,4 | 111,3 | 111,8 | 131,6 | 131,3 | 126,1 | 124,3 | 111,9

ІV | 135,0 | 115,4 | 113,9 | 141,7 | 147,2 | 133,3 | 130,9 | 117,9

V | 128,8 | 113,6 | 112,6 | 139,9 | 142,8 | 130,7 | 129,9 | 118,3

ВМІСТ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ

Вміст солей важких металів міді, кобальту, ванадію, цинку, заліза, свинцю та кадію вивчали в м’ясі, печінці і нирках. Встановлено, що вміст свинцю у м’ясі бугайців помісних тварин був в межах допустимої норми (0,5 мг/кг). Бугайці І групи мали цей показник у м’ясі на 0,028 мг/кг більше норми (5,6%). У м’ясі всіх генотипів вміст міді був майже в 10 разів нижчим допустимої норми (5 мг/кг), нирках і печінці цей показник був високим у всіх досліджуваних генотипів, але найвищим він спостерігався у бугайців І групи (на 24,1-27,3 %). Вміст заліза як у м’ясі, так і у печінці та нирках був у межах норми. У м’ясі помісних бугайців (2-5 групи) вміст кадмію не перевищував норми (0,05 мг/кг), а у бугайців І групи він був вищим на 6,0%. Найбільше кадмію накопичувалось у нирках.

КОНВЕРСІЯ ПРОТЕЇНУ КОРМУ

За період вирощування бугайцями І групи спожито 441,1 кг сирого протеїну, ІІ – 450,8; ІІІ – 442,5; ІV – 452,1 і V – 453,9 кг. Відкладено білка в туші тваринами І групи 30,4 кг, ІІ – 37,26, ІІІ – 38,85, ІV – 43,38 і V – 43,10 кг. Конверсія протеїну корму у білок туші у бугайців І групи становила 6,90%, ІІ – 8,27, ІІІ – 8,78, ІV – 9,60 і V – 9,50%

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ

Витрати кормів за період вирощування молодняку від народження до 18-місячного віку на 1 кг приросту у бугайців І групи становили 7,3 корм. од.; ІІ – 7,0; ІІІ – 6,6; ІV – 6,5 і V групи 6,6 корм. од., а у теличок – відповідно 7,9; 7,3; 7,3; 7,1 і 6,9 корм. од.

Собівартість 1 ц приросту у тварин І групи складала 247,5 грн., ІІ – 236,4; ІІІ – 221,8, ІV – 217,4; V – 220,0 грн. Одержано від реалізації 1 голови бугайців І групи 379 гр., ІІ – 1508, ІІІ – 1517, ІV – 1556 і V – 1643 грн. Прибуток склав від і голови тварин І групи 291 грн.; ІІ – 418; ІІІ – 426; ІV – 564 і V – 551 грн. Рівень рентабельності по І групі становив 26,7%, ІІ – 38,4, ІІІ – 39,1; ІV – 51,8 і V групи – 50,6%.

ВИСНОВКИ

1. Експериментально обгрунтовано, що в лісостеповій зоні України перспективним напрямом підвищення м`ясної продуктивності, покращення якості і зниження собівартості яловичини є промислове схрещування корів червоно-рябої молочної породи з бугаями вітчизняних та імпортних м`ясних порід, зокрема, сименталів австрійської селекції і української м`ясної.

2. При інтенсивному вирощуванні за технологією м`ясного скотарства бугайці української червоно-рябої молочної породи в 18-місячному віці досягли живої маси 468,3 кг, помісі з поліською – 493,3, волинською – 521,0, симентальською австрійської селекції – 540, українською м`ясною – 532 кг при середньодобових приростах за весь період вирощування 814; 853; 909; 927; 916 відповідно.

3. Помісі відзначались краще вираженими м`ясними формами і переважали чистопородних ровесників за промірами: обхватом, шириною і глибиною грудей, напівобхватом заду. Вони характеризувалися більшою високорослістю, розвиненістю мускулатури, особливо задньої третини тулуба. Ці тварини в більшій мірі відповідали сучасним вимогам бажаного типу м`ясної худоби.

4. Помісі відзначалися більш важкими і повном`ясними тушами в порівнянні з чистопородними ровесниками. Різниця за масою парної туші на користь тварин II групи у 18- міс віці склала 34,8 кг (16,3%), III групи - 50,9 кг (23,9%), IV - 65,8 кг (30,9%), V - 63,4 кг (29,8%).

5. Помісі характеризувалися більш високим забійним виходом. Їх туші мали кращу омускуленість і були більш високоякісними за морфологічним складом. Вихід м`якоті у них на 4,4-6,0% вищий, ніж у ровесників контрольної групи. Вони мали більшу кількість м`яса високих сортів, а також високий коефіцієнт м`ясності – 4,23-4,72 проти 3,26 у чистопородних бугайців, або більше на 29,7-44,8%.

6. За хімічним складом у м’ясі бугайців суттєвої міжгрупової різниці не встановлено, воно мало оптимальне співвідношення поживних речовин і вміст жиру в ньому не перевищував 13%. М`ясо помісей характеризувалося кращим співвідношенням білка до жиру, що відповідає сучасним вимогам споживачів щодо продукції високої якості.

7. Аналіз фізико-хімічних показників найдовшого м`яза спини свідчить про вищу повноцінність м`язової тканини помісей. Білково-якісний показник у них досяг 4,7-4,9, що на 12,0-12,6% вище, ніж у ровесників контрольної групи (3,9). За коефіцієнтом конверсії вони переважали аналогів материнської породи на 1,37-2,7% (8,27-9,60 проти 6,90%). У їхніх тушах було більше білка на 6,86-12,98 кг (23,1-43,2%).

8. Вперше виявлено ефект гетерозису при промисловому схрещуванні корів української червоно-рябої молочної породи з бугаями вітчизняних та імпортних м`ясних порід, який має важливе значення в підвищенні генетичного потенціалу м`ясної продуктивності.

9. Від помісних бичків усіх генотипів у 18-місячному віці отримані більш важкі шкіри високої якості, які переважали стандартні вимоги "бичина важка". Найбільш важкі шкіри за