НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ІМ. О.О. ПОТЕБНІ

Гаценко Ірина Олександрівна

УДК 81’367+81’37+81’243

ТИПОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗВУКОНАСЛІДУВАЛЬНИХ СЛІВ

(НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКОЇ, РОСІЙСЬКОЇ ТА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВ)

Спеціальність 10.02.15 – загальне мовознавство

АВТОРЕФЕРАТ

на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано у відділі загального мовознавства Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні

Науковий керівник: | Член-кореспондент НАН України, доктор філологічних наук, професор

Ткаченко Орест Борисович, завідувач відділу загального мовознавства Інституту

мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України

Офіційні опоненти: | Доктор філологічних наук, професор Яворська Галина Михайлівна, Київський

національний лінгвістичний університет, професор кафедри граматики та історії англійської мови

Кандидат філологічних наук, доцент

Линник Тетяна Григорівна, Центр наукових досліджень та викладання іноземних мов Національної академії наук України

Провідна установа: | Інститут філології Київського національного

університету імені Тараса Шевченка, кафедра загального мовознавства та класичної філології

Захист відбудеться “28” жовтня 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.172.01 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Інституті мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України за адресою: 01001, Київ – 1, вул. Грушевського, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні та Інституту української мови НАН України (01001, Київ – 1, вул Грушевського, 4).

Автореферат розіслано “28” вересня 2003 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор філологічних наук, професор Озерова Н.Г.

Загальна характеристика роботи

Вивчення ономатопеї займає значне місце у вирішенні кардинальних питань мовознавства, зокрема проблеми мотивованості знака та походження мови. Отже, інтерес мовознавців, що виявляється до цього мовного явища, є цілком закономірним.

Питання про мотивований чи немотивований характер зв`язку звуку і значення в слові було і залишається одним із найважливіших у мовознавстві. Хоча в науковій літературі поширена думка про немотивованість зв`язку між звуком і значенням, нерідко висловлювалися і протилежні погляди. При цьому увага зверталася насамперед на звуконаслідувальні слова як на наочний приклад мотивованості мовного знака: "При більш уважному розгляді виявляється, що майже будь-яке слово, яке називає звук чи предмет, що звучить, так чи інакше з цим звуком пов`язане звуковою формою” Журавлев А.П. Фонетическое значение. – Л., 1974. – С.137.

.

Ономатопоетичні слова розглядалися саме у зв`язку з проблемою походження мови. Самостійним об`єктом дослідження звуконаслідувальна лексика стала, практично, лише в останні десятиліття ХХ століття. Але дослідження в цій галузі мали суто описовий характер, що, звичайно, на початковому етапі було необхідно для нагромадження матеріалу і даних про особливості звуконаслідувальних слів у конкретних мовах. Тепер, коли зібраний та опрацьований значний звукозображальний матеріал багатьох мов світу, здається можливим і актуальним почати типологічне дослідження ономатопоетичних слів, особливо звуконаслідувальних слів близькоспоріднених та далекоспоріднених мов з метою встановлення загальних закономірностей їх утворення. У східнослов`янському мовознавстві дослідженням проблеми звуконаслідування займалися Л.І. Мацько, О.І. Германович, Ю.Ф. Касим та ін. Осмисленню даної проблеми в англійському мовознавстві сприяли роботи Л. Блумфілда, Х. Марчанда, С.В. Вороніна, М. Кузнецова, Ю. Скребньова.

Будь-яке типологічне дослідження має своєю метою виявлення й пояснення загальної суми подібних (ізоморфних) і різних (аломорфних) рис, що характеризують системи досліджуваних мов. Поняття ізоморфізму, як відомо, широко використовується в лінгвістиці. Особливо перспективною сферою використання цього поняття є типологія мови, де перелік відносних універсалій та їх кількісний облік, а також тест на використання тотожних моделей у підсистемах різних мов дозволить не тільки встановити, наскільки ізоморфними є мовні системи, а й виявити їхні специфічні особливості. Звуконаслідувальна типологія має за мету виявити, з одного боку, ізоморфізм звуконаслідувальних слів різних мов (сукупність рис, що притаманні даній категорії слів

як мовних універсалій), з іншого боку – виявити їх аломорфізм (сукупність рис, що притаманні ономатопоетичним словам окремих мов чи мовних груп і визначені як специфічні особливості кожної конкретної мови чи групи).

Питання щодо статусу звуконаслідувальних слів стало в мовознавстві, мабуть, традиційним. Єдиного підходу до витлумачення цієї категорії слів не знайдено й досі.

Слід відзначити, що ономатопея як у загальнотеоретичному плані, так і в конкретних мовах – у тому числі в українській, російській, англійській – вивчена ще далеко не повно. Тому видається важливим і актуальним розглянути ряд принципових питань щодо ономатопоетичних слів досліджуваних нами мов.

Актуальність цієї проблеми, її недостатнє висвітлення у науковій літературі та постійно зростаючий інтерес зумовили вибір теми дисертаційного дослідження. Обрана тема актуальна і з огляду на об'єкт дослідження, оскільки цілісного аналізу звуконаслідувальних слів в українському, російському та англійському мовознавстві ще немає.

Актуальність пропонованого дослідження визначається проблемним характером теми, необхідністю комплексного підходу до вивчення явища ономатопеї.

Метою дисертаційної праці є комплексне дослідження звуконаслідувальних слів у двох близькоспоріднених і одній далекоспорідненій мові та їх типологічний аналіз. Мета роботи передбачає комплексне розв'язання таких завдань:

1)

2)

3)

4)

5)

6)

7)

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Тема дисертації пов'язана з комплексною науковою темою “Проблема розвитку мов” відділу загального мовознавства Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України. Тему затверджено на засіданні вченої ради Інституту, протокол № 4 від 26.04.99р.

Об'єктом дослідження виступають українські, російські та англійські звуконаслідувальні слова, а предметом – системно-функціональні особливості їх структури, а також зіставний типологічний аналіз цих особливостей.

Матеріалом дослідження послужили ономатопоетичні слова досліджуваних мов, дібрані зі словників, творів художньої літератури, усної народної творчості. Під звуконаслідувальною основою розуміється звуковий комплекс, компоненти якого виконують певні звукозображувальні функції. В українській, російській та англійській мовах це – немотивована основа, що матеріально збігається з коренем.

Джерелом матеріалу були найбільш повні тлумачні словники:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Деякі уточнення робилися за двомовними словниками. Відбиралися лише лексеми, позначені (принаймні в одному зі словників) поміткою про звуконаслідувальний характер.

Зібраний фактичний матеріал здебільшого вводиться в науковий обіг уперше. У результаті опрацювання була створена картотека, що нараховує 993 одиниці.

Розгляд звуконаслідувальних утворень усіх трьох мов ґрунтується на наступних методологічних принципах: звуконаслідувальні слова розглядалися нами як самостійний об'єкт вивчення; об'єкт вивчення був суворо обмежений власне звуконаслідувальними словами (звукосимволізм як такий, що має власну специфіку, у даній роботі розгляду не підлягав); матеріал дослідження був охоплений з найбільш можливою повнотою. Мета і завдання визначили використання методологічного порівняння для аналізу досліджуваних мовних об'єктів.

Методи дослідження. Відповідно до цільових настанов аналіз фактичного матеріалу в дисертаційній роботі передбачає використання цілого ряду методів. Серед них як основний визначено порівняльний метод, особливо важливий для розкриття типології звуконаслідувальних слів, їх моделей, структури. В роботі велику увагу приділено методу лінгвістичного моделювання, структурно-типологічного аналізу, конструювання нових лінгвістичних об’єктів, кількісному методові для визначення процентних співвідношень між ономатопоетичними словами в межах однієї мови та при порівнянні, для виявлення продуктивності словотворчих структурних типів звуконаслідувальних слів, їх лексичних груп та класів.

Отже, у роботі використовуються описовий, системний та зіставно-типологічний методи.

Наукова новизна дослідження. Звуконаслідувальні слова не були – за винятком одиничних праць – об'єктом детального і систематичного дослідження ні у вітчизняному, ні у зарубіжному мовознавстві. Праці, в яких розглядаються звуконаслідувальні слова близькоспоріднених та неспоріднених мов, не давали послідовного та широкого порівняння звуконаслідувальної лексики цих мов, не кажучи вже про численні дослідження, в яких порівняння мали лише епізодичний характер. У дисертаційному дослідженні вперше проводиться системний типологічний розгляд корпусу звуконаслідувальних слів трьох мов (двох близькоспоріднених – української та російської – і далекоспорідненої – англійської).

У дисертації здійснений комплексний аналіз звуконаслідувальних слів на рівні: 1) форми; 2) змісту; 3) структури; ономатопоетичні слова досліджуваних мов описані як своєрідна категорія слів з притаманною їй структурою, специфічною семантикою, фонетичними, морфологічними, синтаксичними рисами. Аналіз звуконаслідувальних слів здійснюється на двох рівнях: 1) рівні структурних типів (класів одиниць); 2) рівні звуконаслідувальних моделей (фонемної структури звуконаслідувань) як певної реалізації структурного типу в конкретному мовному матеріалі.

Теоретичне значення дослідження для загального мовознавства полягає в тому, що його результати є внеском у розроблення проблеми звуконаслідування в типологічному аспекті. Робота має теоретичне значення як для східнослов'янських (української, російської) і германських (англійської) мов, так і в загальнолінгвістичному плані. Результати узагальненого аналізу можуть слугувати основою для поглиблення таких досліджень та їх розширення за рахунок інших мов. Важливим також вбачається теоретичне обґрунтування звуконаслідувань як особливої категорії слів, яка має специфічні риси. Дослідження робить конкретний внесок у подальше розроблення проблеми мотивованості мовного знака та походження мови. Теоретичні висновки можуть бути використані при написанні фундаментальних праць з ономатопеї. Установлені закономірності структурування звуконаслідувальних слів трьох мов (близькоспоріднених і далекоспоріднених) можна вважати певним внеском у будову фоносемантичної типології.

Практична цінність роботи. Узагальнений у роботі матеріал та результати аналізу можуть бути застосовані: при підготовці загальнотеоретичних і спеціальних курсів, що порушують проблему зв'язку звуку та значення; у теорії і практиці перекладу; у теорії і практиці укладання словників (особливо це стосується звуконаслідувального матеріалу української та російської мов, в яких зазначені одиниці лексикографовані недостатньо); у лінгводидактиці. Результати дослідження можуть бути використані для написання підручників з лексикології та стилістики, у створенні спецкурсів, проведенні спецсемінарів, а також у науково-пошуковій роботі студентів та аспірантів.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення та результати дослідження обговорювалися на засіданні відділу загального мовознавства Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні та на методичних семінарах і конференціях професорсько-викладацького складу Чернігівського державного інституту економіки і управління. Крім того, проблемні питання дисертації неодноразово обговорювалися на теоретичних семінарах аспірантів, докторантів, здобувачів і на засіданні кафедри германських і слов'янських мов зазначеного інституту. Основні положення роботи висвітлювалися на звітних наукових конференціях викладачів Чернігівського педагогічного університету ім. Т.Шевченка (Наукова конференція молодих вчених та студентів, присвячена 85-річчю Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Шевченка (м. Чернігів, 2001), III регіональній науково-практичній конференції "Мови у відкритому суспільстві" (Чернігів, 2002), Міжнародній науковій конференції “Форма, значення та функції одиниць мови” (Білорусь, м. Мінськ, 2002).

Публікації. Основні положення дисертації викладені в 7 публікаціях. Серед них 6 статей у фахових виданнях, що затверджені ВАК України, та у матеріалах конференцій.

Структура й обсяг роботи. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (184 найменування), додатків (А, Б, В, Д) та таблиць (словник звуконаслідувальних слів української, російської та англійської мов поданий у вигляді таблиць). Список джерел використаної літератури та додатків займає 55 сторінок. Загальний обсяг дисертації становить 261 сторінку, із них 206 основного тексту, який вміщує 37 таблиць і 9 рисунків.

Зміст роботи

Вступ складається з двох частин:

У першій частині обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначається мета і завдання роботи, наукова новизна, теоретичне і практичне значення, методи наукового пошуку, названо основні джерела добору конкретного матеріалу, формулюються основні теоретичні положення, які виносяться на захист.

Друга частина вступу присвячена висвітленню деяких принципових питань явища ономатопеї взагалі та звуконаслідувальних слів української, російської та англійської мов зокрема. Тут обґрунтовано необхідність системного дослідження ономатопоетичних слів досліджуваних мов, виявлено здобутки мовознавців у цілеспрямованому процесі вивчення ономатопеї, визначено поняття звуконаслідувальних слів взагалі.

Аналіз попередніх праць з проблеми ономатопеї свідчить, що в них дослідники спромоглися висвітлити окремі питання словотворчих, синтаксичних, функціонально-семантичних властивостей цієї категорії слів. Разом з тим потребує уточнення та подальшого розгляду питання статусу ономатопоетичних слів.

Огляд мовознавчих праць, в яких безпосередньо чи опосередковано порушувалися проблеми ономатопеї, дозволив виявити їх фрагментарний і недостатній характер з огляду на ті завдання, які стоять перед нашим дослідженням.

Перший розділ. “Характеристика звуконаслідувальних слів та слів звуконаслідувального походження української мови” складається з 6 підрозділів, в яких проаналізовані лексичні, фонетичні, словотворчі та синтаксичні особливості ономатопоетичних слів української мови.

У першому підрозділі розглянута проблема мовного статусу категорії звуконаслідувань. У сучасній лінгвістиці склалися вкрай суперечливі думки щодо мовного статусу звуконаслідувальних слів.

У висновках зазначено, що ні з погляду східнослов'янської лінгвістики, ні з погляду загального мовознавства дана проблема не має однозначного розв'язання. Основні причини розбіжностей у поглядах вчених полягають насамперед у тому, що вони підходять до оцінки статусу категорії звуконаслідувальних слів з різних науково-теоретичних позицій. У сукупності висловлених з цього питання поглядів можна виділити 4 проблемні групи, де розглядаються звуконаслідувальні слова як такі, що: 1) входять до складу вигуків; 2) виділяються в окрему категорію слів у складі вигуків; 3) відносяться до дієслівно-вигукових форм; 4) виділяються до окремої категорії слів.

Робочою гіпотезою дослідження є положення про те, що звуконаслідувальні слова визначаються як самостійна категорія слів, яка має однотипну будову, численні варіанти, особливу структуру, словотвір. Вони, як і інші категорії мови, мають свою історію, зумовлені, як і все в мові, буттям, мисленням людини, пов'язані з усією системою та будовою мовлення.

У наступних підрозділах розглядаються основні лексичні властивості звуконаслідувальних слів української мови, подаються приклади однозначних та багатозначних слів: Кує зозуля: “Б`є молоточком у кришталевий дзвін – ку-ку! ку-ку! – і сіє тишу по травах; йому навіть почулося, що над головою заскреготала сорока: че-че-че!.. зацвірінькав горобець: цвірінь! цвірінь!…(Коцюбинський). Пор.: гу – 1) звуконаслідування, що передає гудіння вітру; 2) наслідування безперервного плачу. По садах – гу! ..Гу-у (вітер)..(Головко). А зозуленька як ку, так ку! А я молода, як гу, так гу! (Чубинський). Аналізуються особливості вживання авторських ономатопоетичних слів: Кричали білі гуси. Хтось бив праником по шматтю: апть, апть, апть (Г.Тютюнник). Розглядаються можливості вживання ономатопоетичних слів у переносно-метафоричному значенні, напр.: “Іх-іх, і-хи-хи-х”, – засміялись сміхом мідні брязкала на бубні і враз умовкли” (Гр. Тютюнник). Запропоновано тематичну класифікацію ономатопоетичних слів за семантичними ознаками, в якій виділяються 4 класи (звуконаслідування, що пов'язані з людиною та її діями – 22% (кахи – наслідування звуку кашлю, човг – наслідування звуку човгання); ономатопоетичні слова, що наслідують звучання явищ неживої природи та звуки рослин – 11% (хлюп – наслідування звуку хлюпання, плескання, гур – наслідування звуку гуркотання (про грім); ономатопоетичні слова, що передають звуки тварин та птахів – 24% (дзяв – наслідування звуку дзявкання, буркуку – наслідування крику голуба); звуконаслідування, що пов'язані з діями предметів, які приводить у рух людина – 43% (тирири, ті-лі-лі – наслідування грі на музичному інструменті) та 18 груп, 9 з яких визначені нами як поширені. Найчисленніші з них звуконаслідування, що передають невимушені звучання, утворювані мовними органами – 7% (ф`ю – наслідування звуку свисту, тиди-денця – наслідування звучання стуку зубів від холоду); наслідування криків тварин – 10% (кум-кум – наслідування кумкання жаби, няв – наслідування звуку нявкання (про кішку); наслідування голосів птахів – 12% (киги-киги – наслідування квиління чайки, пугу-пугу – наслідування крику пугача); наслідування звуків механізмів – 13% (бутум-бас – наслідування грі на віолончелі, клац – наслідування звуків клацання); звуконаслідування, що передають звучання ударів – 19% (грюк – наслідування звуків стукання, грюкання, хлоп – наслідування звучання удару, хлопання).

У третьому підрозділі подається характеристика структури ономатопоетичних слів української мови та детальний опис кожного із зазначених типів та підтипів, серед яких виділяються поширені і непоширені: 1) однокомпонентні звуконаслідувальні слова – 60% (топ, гец); 2) двокомпонентні звуконаслідувальні слова – 35% (стук-грюк, дзень-брязь); 3) багатокомпонентні ономатопоетичні слова – 5% (тра-та-та, трах-тах-тах). Відповідно найпоширенішими підтипами виступають односкладові звуконаслідування – 47% (бух, гуп), редупліковані творення складних одиниць – 23% (крап-крап, ту-ту) та парні форми – 12% (тень-телень, стук-грюк). У складі зазначених підтипів простежуємо ще більш детальний розподіл належних сюди фактів.

У наступних підрозділах розглядається будова структурних типів українських ономатопоетичних слів. Нами виділено 32 однокомпонентні структурні типи, 4 з яких визначені як поширені: ПГП П – приголосний, Г – голосний, С – сонорний (гуп, бах) – 12%; ПГ/Г (ф`ю, му-у) – 5%; ПСГП(П) (хвіть, грюк) – 13%; ПГС (цінь,гур) – 6%

Аналіз фонетичної будови звуконаслідувальних слів дозволив визначити особливості їх структури. Як показало проведене дослідження, ауслаутними приголосними українських звуконаслідувань можуть виступати фонеми: [к], [п], [т], [т’], [ц’], [в], [м], [н], [н’], [х], [с], [с`], [ц], [р], [б], [з`], [з], [л] [л`]. В анлаутній позиції вживаються такі фонеми: [б], [т], [т`], [п], [г], [д], [х], [ч], [ш], [с], [к], [а] ,[в], [ґ], [дж], [дз], [ж], [л], [м], [н], [р], [ф], [у], [ц]. У системі вокалізму найвища частотність вживання й найпоширеніша сполучуваність зафіксована для вокалічних компонентів /у/ (32%) та /а/ (24%).

Звуконаслідувальні слова української мови виступають базою для творення слів інших частин мови. Від ономатопоетичних дієслів української мови утворюються за допомогою суфіксів: іменники: -анн, -інн, -іт, -ун (грюкати – грюкання, тупати – тупіт, гавкати – гавкун); прикметники: -ат, -уч (булькатий, скрипучий). В українській мові досить широко представлена група дієслів звуконаслідувального походження. Найпродуктивніші дієслівні суфікси: -а(ти), -ка(ти), -ча(ти) – туркати, бряжчати, бухати тощо.

Як свідчить проведене дослідження, звуконаслідувальні слова української мови можуть виступати у ролі будь-якого члена речення, але в основному тяжіють до функції присудка, чому сприяє зображальність і процесуальність їхнього значення: Коли це зміюка – бубух! Аж земля затряслась (Укр. казки).

У другому розділі дисертаційного дослідження “Характеристика звуконаслідувань та слів

звуконаслідувального походження російської мови”, що складається з 6 підрозділів, розглядаються лексичні, фонетичні, морфологічні та синтаксичні особливості звуконаслідувальних слів російської мови за тим самим принципом, що і в попередньому розділі.

У першому підрозділі дається лексична характеристика ономатопоетичних слів російської мови. Вказується на недостатнє висвітлення звуконаслідувань досліджуваної мови в лексикографічній літературі. Виділяються багатозначні та однозначні ономатопоетичні слова, напр.: пых – 1) вживається на означення звуків, що утворюються при пихтінні; 2) наслідування звуку пострілу. Пуф! Дышу равномерно я – пых-пых-пых! (Гусев). Едем ночью с Андрей Петровичем, а тут пых со стороны из ружья (Мамин-Сибиряк). Пор.: динь-динь – наслідування звучання дзвона. “Динь-динь-динь!” – раздаётся звук колокольчика (Салтыков-Щедрин).

У даному підрозділі наводяться синонімічні ряди ономатопоетичних слів. Вказується, що між звуконаслідувальними словами на означення одного й того самого поняття певною мірою існують семантичні розбіжності: бах, паф, пиф-паф, бац, бабах – звуки пострілу рушниці, бу-бу, та-та – звучання кулемета. Від слів-синонімів необхідно відрізняти звуконаслідувальні слова, що образно відтворюють різні вияви тієї самої дії, пор.: тук – звук удару твердого тіла, звяк – звук удару металевих предметів, бряк – звук удару металевих чи скляних предметів тощо.

Наводяться приклади вживання авторських звуконаслідувальних слів, що не зафіксовані словниками: Пиу! Чив, чив! Словно плетью хлестнули по земле перед самой воронкой (Бакланов).

У другому підрозділі подається семантична класифікація звуконаслідувальних слів російської мови. Найпоширеніші класи утворюють ономатопоетичні слова, що наслідують звучання, пов'язані з людиною та її діями – 27% (апчхи – наслідування звуку чхання, чмок – наслідування звуку чмокання, поцілунку), та звуконаслідування, що передають дії предметів, які приводить у рух людина – 26% (бовк – наслідування уривчастому звучанню від ударів у дзвін, трень-брень – наслідування невмілій грі на музичному інструменті). Відповідно найчисленнішими групами можна вважати ономатопоетичні слова, що є наслідуванням звуків механізмів (щелк – наслідування звуків клацання, тик-так – наслідування звуків тікання годинника) – 17%; звуконаслідувальні слова, що відтворюють звучання ударів (хлоп – наслідування звуків хлопання, жах – наслідування гучному звучанню удару) – 18%; наслідування криків птахів та звучання комах (чик-чирик – наслідування цвірінькання горобця, куд-кудах – наслідування крику курей) – 12% та ономатопоетичні слова, що передають невимушені звучання, які утворюються людиною (хлип – наслідування звуків схлипування, тьфу – наслідування звуку плювання) – 20%. Як непоширені нами визначено 6 семантичних груп.

У наступному підрозділі розглядаються особливості структури ономатопоетичних слів російської мови. Виділяються, подібно до ономатопоетичних слів української мови, однокомпонентні – 62% (чвак, топ), двокомпонентні – 34% (стук-стук, бим-бом) та багатокомпонентні (тра-ра-рах, трах-бах-тарарах) – 4% звуконаслідувальні слова. Найпоширенішими структурними підтипами виступають односкладові ономатопи – 58% (цок, бултых), найменш поширені – редупліковані творення складних одиниць 23% (курлы-курлы, трюх-трюх) та парні звуконаслідування – 11% (пиф-паф, чап-чалап).

У дисертації розглянуті структурні типи звуконаслідувальних слів російської мови. У досліджуваному матеріалі виявлено 36 однокомпонентних структурних типів, 4 з яких визначені як поширені: ПГП – 26% (бац, кап), ПСГП(П) – 10% (чмок, плюх), ПГСП – 5% (пурх, бульк), ПГС – 11% (бом, шам). Проаналізовані структурні підтипи парних та редуплікованих ономатопоетичних слів, що представлені в таблицях, які додаються до дисертації.

Четвертий підрозділ присвячений вивченню фонетичної характеристики ономатопоетичних слів російської мови. Аналіз практичного і теоретичного матеріалу показав, що ауслаутними приголосними російських звуконаслідувань можуть виступати фонеми: [к], [п], [х], [л`], [с`], [ц], [с], [в], [м], [р], [г], [н’], [н], [ф], [т`]. В анлаутній позиції вживаються такі фонеми: [а], [б], [в], [г], [д], [ж], [з], [и], [к], [л], [м`], [н], [п], [р], [с], [т], [у], [ф], [х], [ч], [ш], [т`], [ф`].

Найпоширенішими інлаутними голосними російських ономатопоетичних слів є: голосний заднього ряду верхнього підняття [у] – 16% (бум, хрум, мур), голосний переднього ряду верхнього підняття [и] (тик, динь, хи-хи) – 7%, голосний середнього ряду низького підняття [а] (бабах, га-га, шарх) – 18%.

Звуконаслідувальні слова російської мови є базою для творення слів інших частин мови. Найпродуктивнішими дієслівними суфіксами виступають -а(ть), -ка(ть) – звякать, бацать. Від ономатопоетичних дієслів утворюються за допомогою суфіксів: іменники -от, -ние (-нье) – грохот, треньканье, прикметники -ущ (-ющ) – каркающий (голос).

Подібно до ономатопоетичних слів української мови, звуконаслідування російської мови входять у структуру речення, утворюючи сполучення різних типів, та виступають у ролі будь-якого члена речення. Найпоширенішим є вживання звуконаслідувань у функції присудка, напр.: А вот паф ... эхо Исполиновых гор повторило выстрел семь раз (Срезневский). На синтаксичну роль звуконаслідувальних слів російської мови, аналогічно до ономатопоетичних слів української мови, впливає їхня позиція в реченні.

У третьому розділі “Характеристика ономатопоетичних слів та слів звуконаслідувального походження англійської мови”, що складається з 6 підрозділів, аналізуються звуконаслідувальні слова англійської мови.

У першому підрозділі характеризуються лексичні особливості ономатопоетичних слів досліджуваної мови. Подаються приклади однозначних та багатозначних слів, пор.: creak – наслідування звучання тріску: The hoarse crow croaked caw! сaw! caw! (G/ Colman). Peep – 1) наслідування звуку пищання птахів; 2) наслідування сигналу автомобіля; звучання ріжка. Then the hedge-sparrows.. cry ’peep-peep’ mournfully (Jefferies). Did you ever hear them talk about auto-horns?.. There`s a toot-toot, and a peep-peep (E. Wilson).

Переважна більшість ономатопоетичних слів англійської мови служить назвами звучань та дій, які вони передають: the cuckoo – зозуля (сucк – наслідування крику зозулі), the cock – півень, амер. тетерев, the chipper – пташеня (куріпки, тетерева) – (chip – наслідування звуку щебетання, цвірінькання).

Ономатопоетичні слова англійської мови відзначаються великою словотворчою активністю: з'явившись у мові й отримавши певне поширення, вони активно включаються в словотворчі процеси, стають основами для творення слів та оформлюються приналежністю до тієї чи іншої граматичної категорії.

Звуконаслідування англійської мови сполучаються не лише з іншими словотворчими одиницями, а й між собою, утворюючи складні слова, напр.: whizbang (снаряд з високою початковою швидкістю) утворено від двох слів: whiz – наслідування звуку тіла, що падає; снаряду, що швидко летить, bang – наслідування звуку вибуху, удару.

У наступному підрозділі виділяються класи та групи ономатопоетичних слів англійської мови за їх семантичними ознакам. Дослідження дозволило виділити найчисленніші класи: звуконаслідувальні слова, пов'язані з діями предметів, які приводить у рух людина – 57% (paff – звук пострілу, cloop – звук, що утворюється при відкорковуванні пляшки), та ономатопоетичні слова, що передають звучання живої природи – 23% (hee-haw – наслідування крику віслюка, bow-wow – звук гавкання). Відповідно найчисленнішими групами виступають ономатопоетичні слова, що наслідують звучання ударів (clap – наслідування звучання стуку підків, biff – звук сильного удару) – 18%; наслідування звуків механізмів (chick – звучання тікання годинника, ting – наслідування звучання дзвона) – 16% та наслідування криків птахів (cluck – крик курей, jug-jug – спів солов`я) – 11% і тварин (meaow – наслідування нявкання кішки, moo – наслідування мукання корови). Як непоширені нами визначено 7 ономатопоетичних груп: звуконаслідування, що пов'язані з ходою людини (pad – глухий звук кроків, plod – звук важких кроків) – 1%; ономатопоетичні слова, що наслідують звучання сміху (haw-haw, he-he) – 2%; наслідування звуків жування та ковтання (chump – звук чавкання, munch – звук жування) – 2%; наслідування звуків неживої природи та звучання рослин (fuff – шотл. звук, що утворюється при завиванні сильного вітру, woo – наслідування звуку завивання вітру) – 2%; наслідування звуків, що утворюються при злеті птахів (flap, flurr – шум крил птаха) – 3%; наслідування грі музичних інструментів (cridle-cradle – наслідування грі на скрипці, too – наслідування гудіння ріжка) — 2%; наслідування звуків металевих предметів (clank – звучання удару металевих предметів, cling – звук удару у дзвін; звучання від удару металевих предметів) — 3%.

У наступних підрозділах розглядається структура ономатопоетичних слів досліджуваної мови. Аналіз зібраного матеріалу дає підстави говорити про однокомпонентні звуконаслідувальні слова як найчисленніший структурний тип, що становить 63% (hiss, slap), відповідно 37% нараховують двокомпонентні (kelt-kelt, choo-choo) та 1% багатокомпонентні (ting-a-ling-ling, chick-chack-chuck) ономатопи.

Найчисленнішими структурними підтипами англійських ономатопоетичних слів традиційно є односкладові звуконаслідувальні слова – 60% (puff, drop), редупліковані творення складних одиниць (rap-rap, caw-caw) – 20% та парні (tic-tac, clip-clap) – 12% ономатопи.

У дисертації розглядаються структурні типи ономатопоетичних слів англійської мови. Докладне опрацювання звуконаслідувальної будови ономатопоетичних одиниць дає змогу виділити у цьому зв’язку 51 однокомпонентний структурний тип, 6 з яких визначені як поширені: ПГП (buzz, chip) – 20%, ПСГП (flap, clop) – 15%, ПГС (ting, bang ) – 4%, ПГ/Г: (woo, hoo) – 7%, ПГ:П (beep, peep) – 5%, ПСГСП (crump, crink) – 4%.

Аналіз фонетичної структури звуконаслідувальних слів англійської мови дозволив встановити деякі особливості їхньої будови. Ауслаутними приголосними англійських звуконаслідувальних слів можуть виступати фонеми: [p], [k], [l], [s], [t], [t?], [?], [f], [m], [g], [z], [d], [b], [r], [s]. В анлаутній позиції вживаються такі приголосні: [b], [p], [k], [d], [t], [g], [f], [h], [s], [t?], [r], [??], [d ], [l]. Найпоширенішими інлаутними голосними англійських ономатопоетичних слів, за результатами дослідження, слід вважати: голосний переднього ряду верхнього підняття [i] – 21% (crick, pip), голосний заднього ряду верхнього підняття [u:] (zoom, boom) – 17%, голосний переднього ряду низького підняття [ж] (slamp, crank) – 18%.

Чергування інлаутних голосних у складі ономатопоетичних слів може виконувати роль словотворчого засобу. У залежності від їх характеристики звуконаслідувальні слова можуть передавати різні відтінки звучання, пор.: ’ting видавати високий негучний звук при ударах у дзвін’ – tong ’видавати низький дзвінкий звук при ударах у дзвін’ – tang ’видавати негучний дзвінкий звук при ударах у дзвін’.

Загальні висновки.

У висновках узагальнені результати проведеного дослідження, що підтверджують положення, які були винесені на захист. Вірогідність отриманих результатів об'єктивується комплексним дослідженням значного обсягу емпіричного матеріалу та використанням адекватних методів аналізу.

У висновках зазначається, що відповідно до поставленої мети дослідження, у дисертації запропоновано різнобічний системний аналіз явища ономатопеї.

Пропонована праця відкриває нові перспективні напрямки дослідження. Це, по-перше, перегляд класичної точки зору на категорію звуконаслідувань та визначення їх статусу. Результати дисертаційного дослідження є певним внеском до теорії ономатопеї взагалі. Перспективи дослідження звуконаслідувальних слів вбачаються в типологічному дослідженні даної проблеми на матеріалі різних мов; звуконаслідування розглядаються нами на рівні: 1) форми; 2) змісту; 3) структури. Таким чином, у дисертації зроблена спроба описати лексичні, фонетичні, морфологічні, синтаксичні характеристики ономатопоетичних слів на матеріалі української, російської та англійської мови, скласти перелік звуконаслідувальних моделей, показати співвідношення структурних типів і моделей як їх реалізації на фонетичному і фонемному рівнях, ідентифікувати отримані результати.

Узагальнення результатів дослідження дозволило зробити такі висновки:

1.

2.

3.

4.

5.

а) зміна анлаутних приголосних (тинди-ринди; трень-брень; pee-wee);

б) зміна інлаутних голосних (тік-так; дин-дон; clink-clank);

в) повна або часткова редуплікація (тень-телень; там-татам; hoo-hoop);

г) повна зміна другого компонента (вава-вур; кхе-пуа; crir-rack).

6)

а) різке миттєве звучання – уривчастий характер зімкненого або зімкнено-щілинного приголосного в анлаутній та ауслаутній позиціях;

б) глухий звук – шумовий характер глухого щілинного приголосного, що зустрічається як в анлаутній, так і ауслаутній позиціях;

в) дрижачий звук – дисонансний характер фонеми [р];

г) наслідування резонуючого, поступово згасаючого звука – ономатопоетичне слово переважно закінчується на голосний чи сонорний, що дозволяє імітувати вказані особливості звуків при наслідувальній вимові;

ґ) монотонність та тривалість звучання моделюється тривалістю одного звука мовлення чи повторенням усього складу.

Певний вплив на фонетичне звучання досліджуваних слів здійснює інтерпретація артикуляторних ономатопоетичних слів, яка нерідко порушує закономірності структури акустичних звуконаслідувальних слів і в окремих випадках виступає причиною розбіжності цих слів у різних мовах.

7)

Проведене дослідження українських, російських та англійських звуконаслідувальних слів з усією очевидністю доводить, що, незважаючи на типологічну відмінність досліджуваних східнослов’янських (української, російської) та германської (англійської) мов, простежується подібність між звуконаслідувальними словами трьох мов. Останнє знаходить відображення у тому, що можна відзначити структурно-функціональні подібності переважної більшості звуконаслідувальних слів досліджуваних мов. Нечисленні в цілому відмінності не є випадковими, але в кожному конкретному випадку зумовлені дією певних позамовних і внутрішньомовних чинників. Як у східнослов`янських (українській, російській), так і в англійській мовах ономатопоетична лексика системно організована.

Системне вивчення – у порівняльному плані – звуконаслідувальних слів далекоспоріднених мов може розглядатися як наступний етап типологічного дослідження звуконаслідувальної лексики мов світу.

Таблиця 1.1

Семантична класифікація ономатопоетичних слів У таблиці подані лише класи ономатопоетичних слів

Клас/мова | Українська | Російська | Англійська

1 | 2 | 3 | 4

Продовження табл. 1.1.

Звуконаслідувальні слова, що пов`язані з людиною та її діями | 22% |

27% | 12%

Звуконаслідування, що передають звучання явищ неживої природи та рослин | 11% | 6% | 8%

Ономатопоетичні слова, що передають крики тварин та птахів | 24% | 21% | 23%

Звуконаслідування, що пов`язані зі звуками предметів, які приводить у рух людина | 43% | 46% | 57%

Таблиця 1.2

Структура ономатопоетичних слів

Тип/мова | Українська | Російська | Англійська

1 | 2 | 3 | 4

1. Однокомпонентні звуконаслідування | 60% | 62% | 62%

а) односкладові звуконаслідування | 47%

сьорб | 58%

плюх | 60%

snap

б) двоскладові ономатопоетичні слова | 10%

чалап | 2%

бултых | 2%

kerplunk

в) часткове подвоєння одного складу | 3%

татам | 2%

тарарах | ___

II. Двокомпонентні | 35% | 34% | 37%

1) Редупліковані творення складних одиниць | 23% | 23% | 20%

а) подвоєна односкладова структура | 19%

хрум-хрум | 22%

топ-топ | 17%

tap-tap

б) подвоєна двоскладова структура | 4%

кахи-кахи | 1%

куви-куви | 3%

guglle-guglle

2) Парні ономатопоетичні слова | 12% | 11% | 12%

Продовження табл. 2.1

а) з рівнозначними елементами, кожен з яких зберігає самостійне значення | 4%

стук-грюк | 2%

трах-бах | 6%

snip-snap

б) з нерівнозначними компонентами, один з яких є лише фонетичним варіантом іншого | 1%

трінь-трень | 3%

пиф-паф | 3%

pee-wee

в) з елементами, що не зберігають самостійного значення | 4%

тиди-денця | 1%

кири-куку | 3%

feee-beee

г) парні звуконаслідування з частковою редуплікацією | 2%

дзень-дзелень | 2%

чик-чирик | ___

д) ономатопоетичні слова, що з`єднуються за допомогою сполучника/артикля | 1%

бухи та кахи | 3%

стук да стук | 5%

pit-a-pat

III. Багатокомпонентні | 5% | 4% | 1%

Таблиця 1.3

Найпоширеніші структурні типи однокомпонентних ономатопоетичних слів

Тип/мова | Українська | Російська | Англійська

ПГП | 12% (гуп) | 26% (топ) | 20% (fizz)

ПГ:П–– | 9% (beep)

ПГ/Г: | 5% (гу-у) | 3% (бе-е) | 7% (woo)

ПГС | 6% (цінь) | 11% (шам) | 4% (ting)

ПСГП(П) | 13% (хвіть) | 10% (чмок) | 15% (flap)

ПСГС(П) | 1% (хрум) | 1% (плям) | 4% (clank)

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях:

1.

2.

3.

4.