ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Грозян Ніна Федорівна

УДК 811.161.2’373.72:81’23

ФРАЗЕОЛОГІЧНА МІКРОСИСТЕМА

“ПОВЕДІНКА ЛЮДИНИ” В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

(ІДЕОГРАФІЧНИЙ І АКСІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТИ)

Спеціальність 10.02.01 – українська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Дніпропетровськ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української мови Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор,

академік Академії наук вищої школи України

ПРАДІД Юрій Федорович,

Кримський юридичний інститут

Національного університету

внутрішніх справ,

проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор КОЛОМІЄЦЬ Микола Пилипович, Дніпропетровський національний університет, завідувач кафедри української філології

кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник БІЛОНОЖЕНКО Віра Максимівна, Інститут української мови НАН України, старший науковий співробітник

Провідна установа

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, кафедра української мови, Міністерство освіти і науки України, м. Харків

Захист відбудеться “6” червня 2003 р. о 10-ій годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.05 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49025, м. Дніпропетровськ, пр-т Гагаріна, 72, філологічний факультет, ауд. 804.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49025, м. Дніпропетровськ, пров. Науковий, 13.

Автореферат розісланий “5” травня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.С. Ковальчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Гуманізація мовознавства, поворот до мовної особистості як медіума для проникнення в мову зумовили перехід традиційних та нових лінгвістичних дисциплін на якісно новий науково-пізнавальний рівень.

Фразеологія як окремий розділ мовознавства інтенсивно розвивалась із початку ХХ століття. Теоретичні та практичні аспекти української фразеології були предметом монографічного опису в працях Л.Г. Авксентьєва, М.Ф. Алефіренка, В.М. Білоноженко, М.Т. Демського, В.С. Калашника, М.П. Коломійця, Л.Г. Скрипник, В.Д. Ужченка й інших учених. Підґрунтя вивчення фразеологічних одиниць було закладене в працях Ф.І. Буслаєва, О.О. Потебні, І.І. Срезневського, О.О. Шахматова. Їх спадщину розвинули В.Л. Архангельський, О.М. Бабкін, О.І. Білодід, В.В. Виноградов, В.П. Жуков, О.В. Кунін, Б.О. Ларін, В.М. Мокієнко, О.І. Молотков, Є.Д. Поливанов, М.М. Шанський та ін. вчені. Посилення інтересу науковців до системного вивчення фразеології ставить перед дослідниками проблему ідеографічного опису фразеологічного складу мови (див. праці: А.М. Емірової, Ю.Ф. Прадіда, В.М. Телії та ін.).

За останні 20-30 років було написано ряд монографій, статей і дисертацій, в яких досліджувалися ідеографічні групи ФО на матеріалі різних мов, з’ясовувалися деякі теоретичні проблеми фразеологічної ідеографії (див. праці: А.С. Аксамитова, М.Ф. Алефіренка, Л.І. Антропової, С.К. Арори, Є.Ф. Арсентьєвої, Ю.О. Гвоздарьова, М.Т. Демського, Т.О. Зуєвої, А.М. Емірової, І.О. Іонової, О.М. Каракуці, І.В. Кашиної, С.І. Кравцової, Т.В. Крисенко, В.М. Мокієнка, Т.Г. Нікітіної, Є.М. Покровської, Ю.Ф. Прадіда, А.Д. Райхштейна, П.О. Редіна, М.С. Ротової, Л.М. Рязановського, Ю.П. Солодуба, В.Д. Ужченка; М.Ф. Шумілова; Н.В. Щербакової та ін. учених). Монографія Л.М. Рязановського “Идеографические аспекты немецкой фразеологии: Темпоральная фразеология” (1997) присвячена аналізові фразеосемантичного поля часу на матеріалі його ядерних мікрополів зі значеннями “ніколи” і “давно”. Учений демонструє можливості ідеографічного дослідження, тісно пов’язаного з історико-етимологічним аналізом. Цікавий підхід до ідеографічного опису російської фразеології апробовано в працях лінгвокраєзнавчого характеру Є.М. Верещагіним і В.Г. Костомаровим (1982), В.М. Мокієнком (1989), А.Д. Райхштейном (1980). Однак слід сказати й про те, що проблеми фразеологічної ідеографії в більшості праць названих авторів вивчалися, як правило, принагідно, у зв’язку з дослідженням інших аспектів фразеології, унаслідок чого аналізові підлягали лише окремі поняттєві поля, покриті ФО; не враховувалися дані таких наукових дисциплін, як філософія, психологія, логіка, соціологія тощо. У вітчизняному мовознавстві теоретичні та практичні засади вирізнення окремих фразеологічних мікро- та макросистем було предметом спеціального дослідження в монографії Ю.Ф. Прадіда “Фразеологічна ідеографія: проблематика досліджень” (1997). У монографії учений провів лінгвістичний аналіз ФО на позначення психічних процесів людини з урахуванням досягнень сучасних фразеологічної та психологічної наук. Отже, перші кроки на шляху розв’язання складної багатопланової проблеми ідеографічного опису ФО зроблено. Проте, фразеологічна мікросистема “Поведінка людини” не була об’єктом окремого мовного аналізу. Комплексний аналіз фразеологічних одиниць на позначення поведінки людини виявляє цілу низку явищ, дослідження яких має теоретичне й практичне значення.

Актуальність теми дослідження визначається: 1) посиленням в україністиці інтересу до опису окремих фразеологічних мікросистем; 2) нез’ясованістю багатьох теоретичних проблем фразеологічної ідеографії, що потребують першочергового розв’язання; 3) потребою подальшого вивчення фразеологічних мікросистем української мови, залучаючи до аналізу деякі дані теорій, висновків інших наук і галузей лінгвістики; 4) підвищеним інтересом науковців до проблеми глибинних зв’язків між фразеологізмами й національним менталітетом, до проблем, пов’язаних з типологією аксіологічно орієнтованих ФО.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Тема дисертаційного дослідження узгоджена з планом наукової роботи кафедри української мови Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського. Дисертаційна робота є складовою частиною напряму 0 198 005 732 “Проблема функціонування мови” і теми “Семантичний аспект функціонування одиниць різних рівнів мовної системи”, що розробляються кафедрою. Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (Протокол № 3 від 5 квітня 2000 р.).

Мета роботи – комплексне вивчення теоретичних засад фразеологічної ідеографії, визначення перспектив її подальшого розвитку, опис місця фразеологічної мікросистеми “Поведінка людини” в системі фразеологічного складу української мови, особливостей її структури, семантики, ідеографічної й аксіологічної характеристики.

Поставлена мета передбачає реалізацію таких завдань: 1) з’ясувати питання подальшого розвитку фразеологічної ідеографії в тісному зв’язку з сучасними маргінальними галузями лінгвістики; 2) описати лінгвістичні та екстралінгвістичні принципи вирізнення фразеологічних мікро- та макросистем; 3) опрацювати структуру ідеографічної ієрархії фразеологічної системи мови; 4) вирізнити з фразеологічного складу української мови ФО на позначення поведінки людини та зробити їхню ідеографічну характеристику з урахуванням досягнень сучасних фразеологічної, психологічної, сексологічної, суїцидологічної наук, експериментальної психосемантики, деяких даних теорій, висновків етнопсихолінгвістичної, нейропсихолінгвістичної галузей лінгвістики; 5) визначити домінуючі типи структурно-граматичних моделей українських фразеологізмів на позначення поведінки людини; 6) з’ясувати за допомогою психосемантичних експериментів рівень їхнього позитивного й негативного оцінного значення у ФО на позначення поведінки людини; 7) показати зв’язок ФО з національним менталітетом.

Методологічною основою роботи є діалектичний підхід до мови як цілісної та взаємопов’язаної системи, що перебуває в постійному розвиткові та русі, усвідомлення мови як суспільного явища.

Об’єктом дослідження в роботі є, насамперед, стійкі сполучення слів, що ґрунтуються на повному переосмисленні, які, згідно з класифікацією В.В. Виноградова, належать до розряду фразеологічних зрощень та фразеологічних єдностей. Принагідно зауважимо, що в сучасному мовознавстві досі немає загальноприйнятого визначення та єдиного розуміння поняття фразеологічна одиниця. Тут, услід за Ю.Ф. Прадідом, під ФО розуміємо стійкі звороти мови, наділені цілісним, часом частково цілісним значенням, що вступають у смислові та граматичні зв’язки з іншими мовними одиницями, мають постійний, за традицією відтворюваний у мовленні компонентний склад Ю.Ф. Прадід Фразеологічна ідеографія (проблематика досліджень). – Сімферополь, 1997. – С. 5. Отже, не вважаються фразеологічними одиницями і, відповідно, залишаються за межами фразеології прислів’я, приказки, крилаті вирази, терміни тощо.

Предметом дослідження є фразеологічні одиниці на позначення поведінки людини, що функціонують у текстах творів українських письменників, фразеологічних і загальномовних словниках української мови, перекладах М. Лукаша. Картотека дослідження нараховує близько семи тисяч фразеовживань. У роботі як синонімічними послуговуємося термінами фразеологічна одиниця (ФО), фразеологізм.

Методи дослідження. Складність та проблемність обраної теми зумовили використання (як основного) описового методу аналізу матеріалу, що передбачає лінгвістичне спостереження, узагальнення та класифікацію матеріалу. Широко використовуються елементи описово-зіставного, описово-аналітичного, логіко-класифікаційного, статистичного методів, залучені прийоми кластерного аналізу, побудови семантичних просторів, експериментальні дані.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше в мовознавстві здійснено спробу розв’язати низку теоретичних і практичних проблем, які стосуються системного вивчення складного механізму фразеологічної мікросистеми “Поведінка людини”. Комплексне застосування ідеографічного й аксіологічного аспектів дозволило одержати нові результати щодо сутності й семантичної організації фразеологічної мікросистеми “Поведінка людини”, її місця в структурі фразеологічної системи української мови. У роботі вперше запропоновано психосемантичний підхід до дослідження позитивного й негативного оцінного значення ФО (побудова семантичних просторів, кластерний аналіз); на основі психологічних і лінгвістичних аналізів показано зв’язок ФО з національним менталітетом.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що основні положення та результати дослідження можуть мати значення для подальшого вивчення семантичних аспектів української мови на фразеологічному рівні; стати допоміжним матеріалом у розв’язанні низки проблем, досі не з’ясованих психологічною наукою. Запропонована методика дослідження може стати основою для дослідження інших фразеологічних мікросистем.

Практичне значення. Теоретичні положення, висновки й матеріали можуть бути використані в процесі підготовки вузівських курсів фразеології, стилістики української мови; при укладанні словника ідеографічного типу; при написанні студентами курсових та дипломних робіт. Фразеологічний масив на позначення поведінки людини може бути використаний психологами в ролі шкал-дескрипторів при дослідженні свідомості українського етносу, при описі близькості української культури з іншими національними культурами.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи висвітлювалися на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (1995-2002); науково-практичній конференції “Літературний феномен Лесі Українки”, присвяченій 125 річниці від дня народження поетеси (Сімферополь, 1996); науково-практичній конференції “Великий українець”, присвяченій 130 річниці від дня народження М.С. Грушевського (Сімферополь, 1996); науково-практичній конференції “Принципы и методы функционально-семантического описания языка: итоги, направления, перспективы” (Сімферополь, 1997); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми суїцидології” (Київ, 2002); IV звітній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (Сімферополь, 2002); VII Міжнародній науковій конференції “Семантика мови і тексту” (Ялта, 2002).

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (307 найменувань), додатку (8 сторінок). Загальний обсяг роботи – 228 сторінок. Матеріали дослідження узагальнюються за допомогою 22 схем, 10 таблиць, 6 малюнків, 5 формул, 4 гістограм, 2 дендограм.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, визначається її актуальність, наукова новизна, об’єкт і предмет аналізу, теоретичне й практичне значення роботи; формулюються мета й необхідні для її досягнення завдання; вказуються методи дослідження.

У першому розділі “Фразеологічна ідеографія: теоретичні проблеми, перспективи подальшого розвитку” розглядається комплекс проблем, пов’язаних з описом лінгвістичних і екстралінгвістичних принципів вирізнення окремих фразеологічних мікро- та макросистем, опрацюванням структури ідеографічної ієрархії фразеологічної системи мови; визначаються перспективи подальшого розвитку фразеологічної ідеографії.

У першому підрозділі “Зв’язок фразеологічної ідеографії з сучасними маргінальними галузями лінгвістики” констатується, що дослідження фразеологічних мікросистем потребує нових методик аналізу ФО. Коротко висвітлюються проблеми сучасних маргінальних галузей лінгвістики. Відзначається, що, з одного боку, теоретичний досвід і практично-експериментальний потенціал психолінгвістики, психосемантики, нейропсихолінгвістики, етнопсихолінгвістики можуть прислужитися дослідникам фразеологічної ідеографії; з іншого – використання ФО може розширити й поглибити арсенал методичних засобів психосемантики в галузі психології особистості.

У другому підрозділі “Принципи вирізнення фразеологічних мікро- та макросистем” зазначається, що вирізнення як лексичних, так і фразеологічних макро- та макросистем повинно обов’язково підпорядковуватися екстралінгвістичному членуванню світу й будуватися на поняттєво-логічних принципах (позалінгвістичний фактор), ґрунтуватися на наявності в семантичній структурі всіх членів вирізненої мікро- та макросистеми спільної семантичної ознаки, що є для даної мікро- та макросистеми інтегруючою (лінгвістичний фактор). Запропоновано “Робочу схему основних знань людини про навколишній світ”.

У третьому підрозділі “Структура ідеографічної ієрархії фразеологічної системи мови” пропонується така ієрархічна структура ідеографічної класифікації ФО: синонімічний ряд > семантична група > семантичне поле > тематична група > тематичне поле > ідеографічна група > ідеографічне поле > архіполе. Далі зазначається, що структура ідеографічного поля “Людина” є складною й розгалуженою. Матеріал свідчить, що в ідеографічному полі “Людина” об’єднуються ФО, що характеризують психічні процеси, індивідуально-психологічні властивості, поведінку, діяльність людини й людину взагалі.

У другому розділі “Місце фразеологічної мікросистеми “Поведінка людини” в структурі ідеографічної класифікації фразеологічного складу української мови” здійснюється спроба зробити ідеографічну характеристику ФО на позначення поведінки людини з урахуванням досягнень сучасних фразеологічної, психологічної, сексологічної, суїцидологічної, психолінгвістичної наук, експериментальної психосемантики, деяких даних теорій, висновків етнопсихолінгвістичної, нейропсихолінгвістичної галузей лінгвістики.

У першому підрозділі “Поведінка як психологічна категорія в історичному аспекті” зроблено короткий огляд розвитку категорії поведінки людини у світовій і українській психологічній думці. Констатується, що до фактів поведінки людини належать: 1) зовнішні прояви фізіологічних процесів (поза, міміка, погляди, тремтіння, блиск очей тощо); 2) окремі рухи й жести (поклон, кивок, стук кулаком тощо); 3) дії; 4) вчинки. Розглядається теорія П.К. Анохіна про те, що поведінка людини неможлива без участі одночасно психічних і фізіологічних процесів. Такі ж висновки випливають із досліджень сучасних учених нейропсихолінгвістики. Далі зазначається, що поведінка людини – це окрема категорія, яка пов’язана з психічними процесами, станами та властивостями людини. Пропонується схема ідеографічної класифікації ФО на позначення поведінки людини, яка відповідає класифікації поведінки, прийнятій у психології. У ідеографічній групі ФО “Поведінка людини” виділяється дев’ять тематичних полів ФО: “Агресивна поведінка людини”, “Девіантна поведінка людини”, “Сексуальна поведінка людини”, “Просоціальна поведінка людини”, “Проективна поведінка людини”, “Експресивна поведінка людини”, “Опосередкована поведінка людини”, “Інвертована поведінка людини”, “Польова поведінка людини”.

У другому підрозділі “Ідеографічна характеристика тематичного поля ФО “Агресивна поведінка людини” висвітлюється питання про статус поняття агресії в психологічній науці. Указується на деякі розбіжності щодо визначення суті та джерел агресії в зарубіжній і вітчизняній психології. У тематичному полі ФО “Агресивна поведінка людини” виділяються три тематичні групи ФО: “Суїцидальна поведінка людини”, “Фізична агресивна поведінка людини”, “Вербальна агресивна поведінка людини”.

Тематична група ФО “Суїцидальна поведінка людини”. Відзначається, що суїцидологія – це окрема наука. Коротко подаються статистичні дані про ріст самогубства в Україні. Зазначається, що проблема визначення категорії суїцидальна поведінка людини досі адекватно не розв’язана у вітчизняній і зарубіжній психології. У складі фразеологічної мікросистеми виділяються семантичні поля, що характеризують егоїстичну, аномічну й альтруїстичну поведінку людини; синонімічні ряди (СР) на позначення цих видів суїцидальної поведінки. Досліджено, що ФО на позначення суїцидальної поведінки людини передають: 1) повний вчинковий акт (ВА) – 15 %; неповний ВА – 85 %: Я, поки й віку, не збагну, як Нечипір Безхлібний міг у тридцять шостому році пустити собі кулю в скроню (Н. Тихий). ФО пустити собі кулю в скроню “застрелитися” [ФСУМ: 722] передає, що акт самогубства звершився (повний ВА), практична дія вчинку відбулася – Нечипір Безхлібний застрелився; Якби не Яковець, то, може, сама б жива за ним [Петрусем] у могилу полізла (П. Григоренко). ФО жива у могилу полізла “заподіяти собі смерть, позбавити життя” [ФСУМ: 669] передає наявність ВА, а вузький контекст указує на те, що ВА неповний, бо фіксується лише перший момент учинку – ситуація (індивід перебуває в стані амбівалентних почуттів: може й довелося б заподіяти собі смерть, коли б не було Яківця); Да, коли б от немов сталося – всі діти вимерли за одну ніч на всій землі, …я б, мабуть, на ранок пустив би собі кулю в голову (А. Головко). ФО пустив собі кулю в голову передає наявність ВА, бо вузький контекст указує на те, що ВА неповний, а фіксується лише другий момент учинку – наявність мотивації (учинковий акт може відбутися, а може й не відбутися).

Прикладами підтверджується дослідження психологів: 1) між намірами людини та її діями дистанція величезного розміру; 2) суїцидальна поведінка не властива українському менталітетові.

Тематична група ФО “Фізична агресивна поведінка людини”. Агресивна поведінка людини може варіюватися від демонстрації неприязні, недоброзичливості до словесних образ і до застосування грубої сили. Незалежно від вибору термінів, психологи визнають існування різних типів агресії, бо прояви агресії різноманітні й нескінченні. На основі дослідженого матеріалу подається схема класифікації тематичної групи ФО “Фізична агресивна поведінка людини”. Пропонується описувати агресивну поведінку за трьома шкалами: фізична-вербальна, активна-пасивна, пряма-непряма. Виділяються семантичні поля ФО, що характеризують активну фізичну агресивну поведінку людини й пасивну фізичну агресивну поведінку людини. Кожне семантичне поле поділяється на семантичні групи ФО: “Пряма активна фізична агресивна поведінка людини”, “Непряма активна фізична агресивна поведінка людини”; “Пряма пасивна фізична агресивна поведінка людини”, “Непряма пасивна фізична агресивна поведінка людини”.

Приклади свідчать, що в українській мові існує розгалужена система фразеологічних засобів мови на позначення цих понять. Найбільше синонімічних рядів (8) виявлено у семантичній групі ФО “Пряма активна фізична агресивна поведінка людини” зі значеннями: а) бити кого-небудь: годувати лящами, годувати бебехами, давати / дати дрозда; б) побити кого-небудь: втерти маку, оббивати / оббити пір’я, нагріти боки; в) відшмагати, висікти різками: всипати гарячих, списати шкуру вздовж і впоперек; г) дуже сильно побити: краяти ремені зі шкіри, відбити бебехи; ґ) убити: випустити кишки, спровадити до пекла; д) ударити: перелічити зуби, давати / дати стусана; е) мучити (завдавати фізичних страждань): лій топити, пити кров; є) знищити когось: змішати з землею, спряжити на схаб.

Тематична група ФО “Вербальна агресивна поведінка людини”. На схемах показано, що ця тематична група ФО складається з двох семантичних полів ФО: “Активна вербальна агресивна поведінка людини”, “Пасивна вербальна агресивна поведінка людини”. Кожне поле складається з двох семантичних груп ФО: “Пряма активна вербальна агресивна поведінка людини”, “Непряма активна вербальна агресивна поведінка людини”; “Пряма пасивна вербальна агресивна поведінка людини”, “Непряма пасивна вербальна агресивна поведінка людини”. Найчисленнішою виявилася семантична група ФО “Пряма активна вербальна агресивна поведінка людини”, яка передається 4 синонімічними рядами зі значеннями: а) ганьбити кого-небудь: кидати болотом, облити помиями, квацяти дьогтем; б) лаяти когось: обкидати словами, давати нагінку, узяти в молотки; в) насміхатися: брати на бас, брати на глум; г) змучити (завдавати моральних страждань): вимотувати жили, пекти душу (серце).

Далі описуються й узагальнюються малюнком вилучені ФО, які позначають такий феномен у психологічній науці, як зміщену агресивну поведінку людини: З батьком, видно, знов за щось посварився [Семко Пугач], а на організації оскому прийшов зганяти (О. Гончар). Семка Пугача фрустрував батько (батько не підтримує підпільників). Семко виливає свій гнів не на батька, а на членів підпільної організації. Відбулася зміщена агресія, яка у вищезазначеному прикладі передається ФО зганяти оскому.

На позначення агресивної фізичної й вербальної поведінки людини виявлено ФО та їх варіанти, які не зафіксовані ФСУМ.

Установлено, що в тематичних групах ФО “Фізична агресивна поведінка людини”, “Вербальна агресивна поведінка людини” фразеологізми передають повний і неповний ВА (див. таблицю 1).

Таблиця 1.

Передача повного й неповного ВА в тематичних групах

Тематичні групи | Вчинкові акти

Повний ВА (%) | Неповний ВА (%)

ФО із творів укр. літер. | ФО з перекладів М. Лукаша | ФО із творів укр. літер. | ФО з перекладів М. Лукаша

Фізична агресивна поведінка | 10 | 40 | 90 | 60

Вербальна агресивна поведінка | 65 | 75 | 35 | 25

У третьому підрозділі “Ідеографічна характеристика тематичного поля ФО “Девіантна поведінка людини” виділено такі групи ФО на позначення девіантної поведінки: 1) “Злочинна поведінка людини”; 2) “Кримінально не карана (непротиправна) аморальна поведінка людини”.

Визначено, що ідеографічна структура фразеологічної мікросистеми “Злочинна поведінка людини” не є розгалуженою (у ній відсутні ланки: семантична група, семантичне поле). Тематична група ФО “Злочинна поведінка людини” складається безпосередньо з СР зі значеннями: 1) позбавити кого-небудь життя, вбити: уложити у копи, відбирати життя; 2) побити кого-небудь : обламати боки, полатати ребра; 3) чинити замах на чиєсь життя: важити на життя, піднімати руку; 4) бути викритим на місці злочину (крадіжки, спекуляції): впійманий на гарячому; 5) силоміць позбавити незайманості (зґвалтувати) потолочити віночок; 6) знищити вогнем: пускати димом. Більш численними є перші два СР.

Тематичну групу ФО “Кримінально не карана (непротиправна) аморальна поведінка людини” утворюють семантичні поля ФО, що характеризують: 1) систематичне п’янство людини; 2) корисливість людини; 3) сексуальну розбещеність людини. Ці семантичні поля складаються безпосередньо з СР. У структурі ідеографічної класифікації подібних ФО відсутня одна ланка – семантична група. Семантичне поле ФО “Систематичне п’янство людини” передається синонімічними рядами зі значеннями: а) постійно пиячити: в горілці киснути, тинятися по корчмах; б) пиячити: припадати до горілки, не розминатися з чаркою та ін. СР.

Фразеологічний матеріал переконує, що семантичне поле ФО “Корисливість людини” передається широким діапазоном фразеологічних засобів. Виявлено десять СР. Залучивши до аналізу висновки й узагальнення дослідників психосемантики й етнопсихолінгвістики, було виділено ще СР “змінювати ціннісні орієнтири, цілі, завдання”: і нашим і вашим, [і] над копійкою труситься, собі на умі, ніс тримати за вітром. Семантичне поле “Сексуальна розбещеність людини” складається безпосередньо з СР зі значеннями: вступати в позашлюбні зв’язки з кимось: скакати в гречку; б) позбавити незайманості: зірвати вінця; в) схиляти до інтимних стосунків, взаємин: підводити на гріх; г) вести розпусний спосіб життя: розсівати розпусту.

Повні ВА на позначення злочинної поведінки людини передаються невеликою кількістю ФО (близько 12 % від усього загалу досліджених ФО на позначення злочинної поведінки людини, 88 % – неповні ВА). Установлено, що на позначення кримінально не караної (непротиправної) аморальної поведінки людини передача ФО повного і неповного ВА в кожному семантичному полі має певні особливості (див. таблицю 2).

Таблиця 2.

Передача повного й неповного ВА в семантичних полях

Назва семантичних полів | Вчинкові акти

Повний ВА (%) | Неповний ВА (%)

ФО із творів укр. літер. | ФО з перекладів М. Лукаша | ФО із творів укр. літер. | ФО з перекладів М. Лукаша

Корисливість людини | 75 | 75 | 25 | 25

Систематичне п’янство людини | 65 | 50 | 35 | 50

Сексуальна розбещеність людини | 5 | 20 | 95 | 80

У четвертому підрозділі “Ідеографічна характеристика тематичного поля ФО “Просоціальної поведінки людини” відзначено, що в ідеографічній структурі цього тематичного поля відсутні ланки: семантична група, семантичне поле. Тематичні групи на позначення ситуативної, опосередкованої, свідомої ціннісної альтруїстичної поведінки людини складаються безпосередньо з СР (10). Найчисленнішими виявився СР зі значеннями: допомагати виробити правильну лінію поведінки, сприяти кому-небудь: підставляти плече, держати (тримати) руку, брати / взяти лінію, стати до помочі, наставляти на добру путь тощо.

У п’ятому підрозділі “Ідеографічна характеристика тематичного поля ФО “Сексуальна поведінка людини” констатується, що вузького контексту недостатньо для визначення належності ФО до релаксативної, прокреативної, рекреативної, комунікативної, пізнавальної, самостверджувальної тематичних груп. Виділено 17 СР зі значеннями: а) залицятися: підбивати клинці, смалити халявки; б) фліртувати: розвести шури-мури, крутити роман; в) відчувати потяг до осіб протилежної статі: заворушилося серце, заграло серце; г) мати нестримне бажання задовольнити свою хіть: охота розбирає, розпалювати хіть, спокуса посіла та інші СР. Виокремлено жестові ФО на позначення сексуальної поведінки людини. Погляд-найсильніший компонент комунікації: грати очима, пускати ґедзики очима, накидати оком. Він інформує: 1) про інтерес до когось (жінки чи чоловіка): стріляти очима, стригти очима; 2) про сексуальні бажання: жерти очима, їсти очима, мацати (лапати) очима. Виявлено в художніх творах ФО та їх варіанти на позначення сексуальної поведінки людини, які не зафіксовано ФСУМ. Зазначається, що фразеологізми тематичного поля ФО “Сексуальна поведінка людини” передають, в основному, повний ВА (75%).

У шостому підрозділі “Фразеологічні засоби вираження структури вольової дії” констатується, що переважна більшість ФО фіксує не саму вольову дію, а якийсь етап структури вольової дії (бажання чи потяг – 18 %, осмислення мети дії – 8 %, прийняття рішення діяти – 10 %, боротьба мотивів – 12 %, вольове зусилля – 5 %, внутрішня вольова дія – 15 %, зовнішнє виконання вольової дії – 32 %).

Сьомий підрозділ “Структурно-граматичні моделі ФО на позначення поведінки людини” призначений визначенню домінуючих моделей у досліджуваній фразеологічній мікросистемі. Найуживанішими виступають бінарні моделі: V11 Тут і далі використовується умовне позначення, подане в праці: Русановский В.М. и др. Украинская грамматика. – К.: Наукова думка, 1986; N – іменник, А – прикметник, V – дієслово, Adv – прислівник, Num – числівник, Pron – займенник; Part – дієприкметник, Part – дієприслівник, prеp – прийменник; gen – родовий відмінок, dat – давальний відмінок, acc – знахідний відмінок, instr – орудний відмінок, loc – місцевий відмінок+ Nacc (підлатати ніс) , V + Nqen (позбутися вінка), V + Ninstr (плескати язиком). Найбільш частотним серед полікомпонентних моделей є тричленні й чотиричленні конструкції, що мають структуру V + prep + N(x), де іменники-компоненти стоять у всіх непрямих відмінках. Найбільш поширеними є моделі: V + (до, з, без) + Ngen (тулитися до спідниць), V + (з, за) + Ninstr (змішувати з землею), V + (в/у, з, по, на ) + Nloc (виволочити в багні), V + N(x) + prеp + N(x) (дати дулю через кишеню), V + prеp + А + N(x) (наставляти на добрий розум). Постійного розташування порядку компонентів не спостерігається. Найчастіше дієслова вживаються препозитивно до залежних слів. Найчисленнішим корпусом у досліджуваній мікросистемі є дієслівна фразеологія. Вона має такий самий набір граматичних значень, що й лексико-граматичний клас дієслів. Однак кожна окрема фразема рідко є ізоморфною семантично подібному дієслову. На розбіжність між набором граматичних значень і такими властивостями семантично подібного дієслова впливають структурні особливості ФО, характер її фразеологічного значення, системні особливості дієслівної фразеології та узус сучасної української мови.

У третьому розділі “Аксіологічні аспекти дослідження фразеологічної мікросистеми “Поведінка людини” розглядаються проблеми, пов’язані з типологією аксіологічно орієнтованих ФО, з’ясовується за допомогою психосемантичних експериментів рівень позитивного й негативного оцінного значення у ФО на позначення поведінки людини.

У першому підрозділі “Лінгвіфілософська категорія оцінки в історичному аспекті” узагальнюються найважливіші положення давньогрецької філософії, найяскравіших представників української філософської думки (І. Вишенського, Г. Сковороди та ін.), які приділяли увагу аксіологічним питанням. Відзначається, що значний внесок у розв’язання аксіологічних проблем зробили О. Потебня, І. Франко, Д. Овсянико-Куликовський та ін.

У другому підрозділі “Логіко-семантичний аспект класифікації типів оцінки у фразеологізмах на позначення поведінки людини” на основі фактичного матеріалу констатується, що в основі позитивного чи негативного оцінного значення ФО знаходяться конкретні концепти дійсності. Так, туман, пилюка, дим, бруд, сміття, болото та ін. породжують негативну оцінку: копатися в брудній білизні, обкидати брудом, ляпати грязюкою, пускати в очі дим тощо. Далі виділяються ФО з різними типами оцінки. Найбільше зафіксовано фразеологізмів на позначення соціальної оцінки: виводити на дорогу, скочити в зашморг, збити росу, тримати своє слово.

У третьому підрозділі “Психосемантичний підхід до дослідження категорії оцінки у ФО на позначення поведінки людини” здійснено спробу з’ясувати рівень позитивного й негативного оцінного значення у фразеологічній мікросистемі “Поведінка людини”; детально описано проведений дисертанткою експеримент побудови семантичних просторів. Установлено, що серед аналізованих ФО більшість має негативне оцінне значення (див. гістограму 1).

“Н-С” – нецілеспрямованість – самоконтроль

“ “А-М” – аморальність – моральність

“Н–В” – невпевненість – впевненість

Гістограма 1. Розподіл негативного й позитивного оцінного значення ФО

Узявши за основу психосемантичне дослідження категоріальної структури ФО методом кластерного аналізу, було виявлено ще тонші нюанси оцінного значення фразеологізмів на позначення нецілеспрямованої (5 груп), аморальної й позитивної цілеспрямованої поведінки людини. Виявлено, що негативне оцінне значення ФО не завжди реалізується в здійсненому людиною вчинку чи дії, так як ФО передають як повні, так і неповні ВА. Співвідношення між ФО з негативним оцінним значенням і передачею ними повного і неповного ВА можна узагальнити в гістограмах (див. гістограми 2, 3).

“З” – злочинна поведінка людини

“С” – суїцидальна поведінка людини

“Ф” – фізична агресивна поведінка людини

“В” – вербальна агресивна поведінка людини

“К” – кримінально не карана (непротиправна) аморальна поведінка людини

Гістограма 2. Передача фразеологізмами повного й неповного ВА

в тематичних групах ФО з негативним оцінним значенням

“К – корисливість людини

“П” – систематичне п’янство людини

“Р” – сексуальна розбещеність людини

Гістограма 4. Передача фразеологізмами повного й неповного ВА

в семантичних полях ФО з негативним оцінним значенням

Результати аналізів підтверджують, що українському менталітетові не властива суїцидальна, фізична агресивна поведінка людини й сексуальна розбещеність людини.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації подано теоретичне узагальнення й представлено окремі аспекти розв’язання наукової проблеми, пов’язаної з вирізненням і дослідженням окремих фразеологічних мікросистем.

2. Сучасний етап розвитку наукових знань зумовив перехід традиційних і нових лінгвістичних дисциплін на якісно новий науково-пізнавальний рівень. Подальший розвиток фразеологічної ідеографії пов’язаний із урахуванням потенціалу сучасних маргінальних галузей лінгвістики – психолінгвістики, психосемантики, нейропсихолінгвістики, етнопсихолінгвістики.

3. Ідеографічне поле “Людина” є центральним у системі ідеографічного дослідження фразеологічного складу мови. Тут об’єднуються ФО, що характеризують психічні процеси, індивідуально-психологічні властивості, психічні стани, поведінку, діяльність людини й людину взагалі.

4. Для дослідження фразеологічних мікросистем доцільно використовувати таку ієрархічну структуру ідеографічної класифікації ФО: синонімічний ряд > семантична група > семантичне поле > тематична група > тематичне поле > ідеографічна група > ідеографічне поле > архіполе.

5. Поведінка людини – це окрема категорія, яка пов’язана з психічними процесами, станами та властивостями людини й досліджується не лише психологами, а й представниками інших наук. Ідеографічна класифікація ФО на позначення поведінки людини відповідає класифікації поведінки, прийнятій у психології.

6. Фразеологічна мікросистема “Поведінка людини” передається широким діапазоном фразеологічних засобів української мови. Виявлено 9 тематичних полів, 14 тематичних груп, 10 семантичних полів, 8 семантичних груп, 72 синонімічних ряди ФО.

7. Сексуальна поведінка людини передається широким діапазоном жестових фразеологізмів. Фразеологічними засобами української мови передається такий феномен психологічної науки як зміщена агресивна поведінка людини.

8. ФО позначаються не тільки завершену вольову дію чи вчинок, а й етапи вольової дії. Найбільше фразеологізмів зафіксовано на позначення зовнішнього виконання вольової дії (32 %).

9. Із фразеологічного масиву вирізнено фразеологічні одиниці та їх варіанти, які не зафіксовані ФСУМ.

10. Найпоширенішими виступають бінарні моделі ФО. Найбільш частотними серед полікомпонентних моделей є тричленні й чотиричленні конструкції. Визначено, що найчисленнішим корпусом у досліджуваній мікросистемі є дієслівна фразеологія.

11. Констатовано, що у фразеологічній мікросистемі “Поведінка людини” виділяються одиниці з різними типами оцінки (антропоцентричної, християнсько-релігійної, національно-етнографічної, соціальної). Найбільше зафіксовано ФО на позначення соціальної оцінки. Логіко-семантичний підхід до дослідження показав, що в основі позитивного чи негативного оцінного значення лежать конкретні концепти дійсності. Виявлене негативне оцінне значення ФО не завжди реалізується в здійсненому людиною вчинку чи дії, так як ФО передають повний та неповний ВА (вчинковий акт).

12. Аналіз ФО на позначення поведінки людини сприятиме подальшому лінгвістичному дослідженню фразеологічної ідеографії, виробленню загальної типології методів дослідження фразеологічних мікросистем у ідеографічному й аксіологічному аспектах.

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Принципы выделения лексических и фразеологических микро- и макросистем // Материалы конф. “Принципы и методы функционально-семантического описания языка: итоги, направления, перспективы”. – М.; Симферополь, 1997. – С. 229-232 (у співавторстві з Ю.Ф. Прадідом).

2. Актуальные теоретические проблемы фразеологической идеографии // Ономастика і апелятиви: Зб. наук. праць. – Дніпропетровськ, 1998. – Вип. 4. – С. 102-115 (у співавторстві з Ю.Ф. Прадідом).

3. Фразеологічні засоби вираження агресивної поведінки людини // Филологические студии. – Сімферополь, 2001. – № 3. – С. 42-48.

4. Суїцидна поведінка людини та її вираження фразеологічними засобами української мови // Культура народов Причерноморья. – Сімферополь, 2001. – № 21. – С. 158-162.

5. Мовні засоби вираження епітетів у творах Лесі Українки для дітей // Тези наук.-практ. конф. “Літературний феномен Лесі Українки”. – Сімферополь, 1996. – С. 32-35.

6. Аморальна поведінка людини у фразеологічному вираженні: психосемантичний підхід до дослідження // Культура народов Причерноморья. – Сімферополь, 2002. – № 30. – С. 165-167.

7. Психолого-лінгвістичні аспекти профілактики суїциду фразеологічними засобами української мови // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Актуальні проблеми суїцидології”. – К., 2002. – С. 67-75.

8. До проблеми дослідження нецілеспрямованості поведінки людини, вираженої фразеологічними засобами української мови // Матеріали IV звітної наук.-практ. конф. професорсько-викладацького та курсантського (студентського) складу Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ. – Сімферополь: Доля, 2002. – С. 88-94.

9. Особливості використання фразеологізмів у публіцистиці М.С. Грушевського // Матеріали наук.-практ. конф. До 130-річниці з дня народження М.С. Грушевського “Великий українець”. – Сімферополь, 1996. –– С. 16-17 (у співавторстві з Л.Ф. Щербачук).

10. Фразеологічні засоби вираження девіантної поведінки людини в українській мові // Культура народов Причерноморья. – Сімферополь, 2002. – № 32. – С. 30-34.

11. Психосемантичний підхід до дослідження семантики фразеологічних одиниць на позначення нецілеспрямованості поведінки людини // Ономастика і апелятиви: Зб. наук. праць. – Дніпропетровськ, 2002. – Вип. 16. – С. 60-67.

АНОТАЦІЇ

Грозян Н.Ф. Фразеологічна мікросистема “Поведінка людини” в українській мові (ідеографічний і аксіологічний аспекти). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. – Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2003.

У роботі досліджується корпус фразеологічних одиниць української мови на позначення поведінки людини. Комплексне застосування ідеографічного й аксіологічного аспектів дозволило одержати нові результати щодо семантичної організації цього шару ФО, місця фразеологічної мікросистеми „Поведінка людини” в структурі фразеологічної системи української мови. Широко використовуються досягнення сучасної психологічної, сексологічної, суїцидологічної наук, експериментальної психосемантики, деяких даних теорій, висновків етнопсихолінгвістичної, нейропсихолінгвістичної галузей лінгвістики. В ідеографічному аспекті характеризуються тематичні поля ФО “Агресивна поведінка людини”, “Девіантна поведінка людини”, “Просоціальна поведінка людини”, “Сексуальна поведінка людини”. Визначаються домінуючі типи структурно-граматичних моделей ФО. Розглядаються питання, пов’язані з типологією аксіологічно орієнтованих фразеологічних одиниць. Запропоновано психосемантичний підхід до дослідження позитивного й негативного оцінного значень ФО. На основі психолінгвістичних аналізів показано зв’язок фразеологізмів із національним менталітетом.

Ключові слова: фразеологічна мікросистема, синонімічний ряд, семантична група, семантичне поле, ідеографічна група, ідеографічне поле, поведінка людини, вчинок, дія, оцінка.

Грозян Н.Ф. Фразеологическая микросистема “Поведение человека” в украинском языке (идеографический и аксиологический аспекты). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 – украинский язык. – Днепропетровский национальный университет, Днепропетровск, 2003.

В работе исследуется корпус фразеологических единиц украинского языка, обозначающих поведение человека. Комплексное использование идеографического и аксиологического аспектов дало возможность получить новые результаты относительно семантической организации этого шара ФЕ, места фразеологической системы “Поведение человека” в структуре фразеологической системы украинского языка. Широко используются достижения современной психологической, сексологической, суицидологической наук, экспериментальной психосемантики, некоторые данные теорий, выводов этнопсихолингвистической, нейропсихолингвистической областей психолингвистики. Тщательному анализу подлежат тематические поля ФО, которые обозначают агрессивное, девиантное, просоциальное, сексуальное поведение человека. Определяются преобладающие типы структурно-грамматических моделей ФЕ. Рассматриваются вопросы, связанные с типологией аксиологически ориентированных фразеологических единиц. Предложено психосемантический подход к исследованию положительного и отрицательного оценочного значений ФЕ. На основании психолингвистических анализов показано связь фразеологизмов с национальным менталитетом.

Ключевые слова: фразеологическая идеография, фразеологическая микросистема, синонимический ряд, семантическая группа, семантическое поле, идеографическая группа, идеографическое поле, поведение человека, поступок, действие, оценка.

N. Grosyan. Phraseological microsystem “Behaviour of a person” in Ukrainian language (ideographical and axiological aspects). – Manuscript.

The thesis for candidat’s degree of philological sciences in specsality 10.02.01 – Ukrainian language. – Dnepropetrovsk National University, Dnepropetrovsk, 2003.

The thesis searches a group of phraseological units of Ukrainian language, denoting the behaviour of a person. The choice of the theme is connected with intensification of interest in linguistics to description of phaseological microsystems, obscurity of many theoretical and practical problems of phraseological ideography.

The work is done on the basis of theoretical propositions of phraseology, worked out during its development both in our own country and in foreign countries. Complex usage of ideographical and axiological aspect gave the possibility to receive new results, concerning semantic organisation of this group – ph.u., the place of phraseological microsystem “Behaviour of a person” in the structure of phraseological system of Ukrainian language.

The achievements of modern foreign and home psychological science are widely used.

Some data of theories, conclusions of sexological, logical, philosophical, psycholinguistics and