Міністерство охорони здоров'я України
Міністерство охорони здоров'я України
Харківська медична академія післядипломної освіти
ГАВЕНКО НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 616.89-003.96-053.7-07-08-084
ДІАГНОСТИКА, ПЕРВИННА ПРОФІЛАКТИКА ТА КОРЕКЦІЯ ДЕЗАДАПТИВНИХ ПСИХІЧНИХ РЕАКЦІЙ ТА СТАНІВ У СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ, ЯКІ НАВЧАЮТЬСЯ НА МОЛОДШИХ КУРСАХ ВУЗу (1-3 курс).
14.01.16 – психіатрія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Харків 2003
Дисертацією є рукопис:
Робота виконана в Інституті неврології, психіатрії та наркології АМН України
Науковий керівник:
Доктор медичних наук, професор МАРУТА Наталія Олександрівна, Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, керівник відділу неврозів та пограничних станів.
Офіційні опоненти:
Доктор медичних наук, професор Михайлов Борис Володимирович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри психотерапії.
Доктор медичних наук, професор Бабюк Ігор Олексійович, Донецький державний медичний університет, завідувач кафедри психіатрії, психотерапії, мед.психології та наркології з курсом сексології ФПО.
Провідна установа:
Львівський державний медичний університет ім. Д.Галицького МОЗ України
Захист дисертації відбудеться “_10____” _вересня___________2003 р. о _10-00________годині на засіданні Спеціалізованої Вченої Ради Д.64.609.01 при Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ Украіни (61176, м.Харків, вул.Корчагінців, 58)
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ Украіни (61176, м.Харків, вул.Корчагінців, 58)
Автореферат розісланий “_6____” __серпня_____________ 2003 р.
Вчений секретар
Спеціалізованої Вченої Ради,
к.м.н., доцент Марченко В.Г.
Актуальність теми
За останні 10 років в Україні збільшилася кількість пограничних психічних розладів, в зв'язку з чим питання про їх ранню діагностику, особливо на початкових, найменьш специфічних етапах, коли проведення профілактичних і корекційних заходів є найбільш ефективним, набуває великої актуальності. (Напрєєнко О.К., 1994, Волошин П.В., 1998, Чуприков А.П., 1998, Александровский Ю.А., 1999, Табачніков С.І., 2002, Марута Н.О. 1999, Михайлов Б.В., 2000, Влох І.Й., 2001, Підкоритов В.С., 2001, Абрамов В.А., 2001, Фільц О.О., 2001, Бабюк І.О., 2002, Сухоруков В.І., 2002).
Особливою групою ризику у формуванні цих захворювань є особи, праця яких пов'язана з нервовою та психічною напругою. До цієї групи, перш за все, треба віднести студентів, тобто осіб, які займаються напруженою розумовою працею (Бачериков Н.Е., Воронцов М.П., Петрюк П.Т., Циганенко А.Я., 1995, Балабанова Л.М., 1999, Кришталь В.В., 2000, Ахмедов Т.І., 2000). В умовах сучасного життя, коли постійно збільшуються вимоги до молодих фахівців і зростає інтенсивність процесу навчання, підвищується психо-емоційне навантаження студентів дуже важливо передбачити виникнення психічної дезадаптації. (Абабков В.А., 1992, Гавенко В.Л. з співавт., 1996, Самохвалов В.П., 1999, Казакова С.Є., 2000, Пшук Н.Г., 2001, Спіріна І.Д., 2002).
Серед студентів найбільш уразливою з точки зору адаптації групою є студенти молодших курсів, бо саме на початку навчання вони зіштовхуються з незвично високими вимогами до розумової працездатності, досить високим рівнем відповідальності, різноплановістю інформації, яку одержують (Каткова Т.И., 1999, Алеева А.Я., 2000). Період переходу від шкільного стереотипу навчання до студентського відіграє важливу роль у подальшому стані рівня здоров'я молодого організму. Напруга адаптаційно-компенсаторних механізмів через значне збільшення об'ємів нової та різнопланової інформації, стресових ситуацій, пов'язаних із заліками, іспитами, порушення режиму життя, адаптація до нового, "дорослого" колективу, дефіцит часу може призводити не тільки до тимчасових порушень психічної адаптації, але й до формування хвороби, особливо невротичного рівня (Анякіна О.В., 2000, Юр'єва Л.Н., Семеніхіна В.Е., 2002).
Варто відзначити, що навчання у вузі є природньою моделлю, яка дозволяє спостерігати й вивчати розвиток процесів адаптації зростаючого організму до соціально-психологічних умов, які змінилися, або дезадаптації у випадку невідповідності чи виснаження компенсаторних можливостей організму, що зростає, при зміні вимог до рівня психічного здоров'я студентів (Кривко Ф.М., 1999, Рунова С.А., 2000, Игнатьева С.Н., 2000)
На фоні розвитку хронічної перевтоми формуються спочатку реакції психічної дезадаптації, а потім - невротичні психічні розлади (Марута Н.О., 1998, Воробйова Т.М., 1998). Спочатку ці розлади позбавлені чіткої клінічної форми й відрізняються невизначеністю своїх меж, що робить їх важкими для ідентифікації. Їх важко відмежувати не тільки від хвороби, але й від норми, тому, що не існує безперечних визначень хвороби, норми та здоров'я. Їх позначають як "явища, схожі на патологічні", "аналоги симптому", "неповний синдром", "компонент синдрому" (Александровский Ю.А., 1993, Крижановський А.В. з співавт., 1994).
У механізмі порушень психічної адаптації провідне місце займають порушення в емоційно-вольовій сфері (Марута Н.О., 2000, 2001). Неповна адаптація студентів нерідко призводить до розвитку тривалої психо-емоційної перенапруги, яка супроводжується нестійкістю різних систем організму (нервово-психічні, соматичні порушення) (Карвасарський Б.Д., 1998, Панкова О.Ф., 2000,
Козідубова В.М., 2000, Бачеріков А.М., 2001).
Проведення обстежень рівня психічного та соматичного здоров'я студентів необхідне для розробки конкретних психопрофілактичних і психокорекційних заходів, для попередження та своєчасного лікування пограничних психічних захворювань в осіб молодого віку, що займаються напруженою розумовою працею (Дем'янов Ю.Г., 1999, Долганов А.І., 1999).
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота у вигляді окремих фрагментів увійшла до НДР Інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України: "Вивчення пограничних психічних розладів у віковому аспекті" (шифр ВН.6.16.99), № держреєстрації 0199U004276; "Розробити науково обгрунтований комплекс лікувально-діагностичних способів на різних етапах надання неврологічної, психіатричної, а також наркологічної допомоги хворим при ургентних станах" (шифр ВН 7.34.98), № держреєстрації 0198U007890.
Мета дослідження - система діагностики, терапії та психопрофілактики психічної дезадаптації на основі динамічного вивчення її кліничних проявів у студентів молодших курсів медичного вузу (1-3 курс).
Задачі дослідження:
1.
Проведення скринінг-дослідження осіб молодого віку, які навчаються на 1-3 курсах вузу, для виявлення порушень психічної адаптації.
2.
Аналіз різних варіантів психічної дезадаптації в студентів-медиків у динамічному аспекті.
3.
Вивчення факторів ризику виникнення дезадаптивних реакцій у студентів-медиків під час навчання у вузі.
4.
Розробка критеріїв діагностики порушень психічної адаптації в студентів молодших курсів медичного вузу.
5.
Створення системи психокорекційних і психопрофілактичних заходів, спрямованих на попередження й лікування дезадаптивних реакцій і станів, що виникають в осіб молодого віку, які навчаються на початкових курсах (1-3 курси) вузу.
Об'єкт дослідження - порушення психічної адаптації в студентів молодших курсів у динаміці їх навчання.
Предмет дослідження - закономірності формування, клініко-психопатологічні, психологічні особливості розладів психічної адаптації в студентів-медиків.
Методи дослідження. Для реалізації мети й задач дослідження були застосовані такі методи: клініко-психопатологічний (методика вивчення психічного стану за допомогою "Клінічної анкети астенічних станів", "Анкета анамнестичного дослідження"), патопсихологічні (методика СМОЛ, методика ТРАНС, методика "Незакінчені речення"), методи психокорекції (аутогенне тренування, раціональна психотерапія, групова психотерапія) та методи статистичної обробки отриманих даних.
Наукова новизна
У межах комплексного клініко-психопатологічного, психологічного та соціально-психологічного підходів вивчені закономірності формування розладів психічної адаптації в студентів-медиків, що навчаються на молодших курсах. Встановлено, що за перші три роки навчання студенти проходять основні стадії процесу психічної адаптації, що обумовлює в одних з них активне функціонування адаптивних механізмів, а в інших – їх виснаження, яке проявляється розвитком окремих симптомів дезадаптації або окреслених форм невротичної патології. Окремі прояви дезадаптації розвиваються у вигляді порушень з боку емоційної, ефекторно-вольової сфер, сфери мислення та вегетативної системи. Клінічно оформлені дезадаптивні порушення охоплюють невротичний регістр психічної патології.
Визначено, що динаміка окремих проявів дезадаптації та окреслених форм патології характерізується хвильоподібним перебігом, що пов'язано з особливостями навантаження та набуванням стереотипу навчання на початкових курсах.
У патопсихологічних механізмах формування розладів психічної адаптації у студентів-медиків молодших курсів особлива роль належить домінуванню певних особистісних радикалів (психастенічних, психопатичних та депресивних), які стають передумовою формування психологічного конфлікту у найважливіших сферах життя (стосунки чоловіків та жінок, усвідомлення провини та власної особистості).
Розроблено теретичні підходи щодо діагностики, профілактики та лікування розладів дезадаптації у студентів-медиків, які навчаються на молодших курсах.
Практична значимість роботи
У ході дослідження розроблено діагностичні, профілактичні й лікувальні заходи, спрямовані на запобігання розладів психічної адаптації у студентів-медиків.
В діагностиці розладів адаптації важливе значення набувають окремі порушення з боку емоційної, ефекторно-вольової сфер, сфери мислення та вегетативної системи.
Встановлено, що найрозповсюдженішими видами невротичних розладів є соматоформна вегетативна дисфункція серця та серцево-судинної системи (F 45.30), недиференційований соматоформний розлад (F45.1), короткочасна депресивна реакція (F43.20), змішана тривожна та депресивна реакція (F43.22), розлад адаптації з перевагою інших емоцій (F43.23).
Відзначено, що на формування психічних захворювань у студентів впливає порушення режиму сну (сон меньш 6 годин), гіподинамія, зайнятість в університеті 8-10 годин, тривала підготовка до занять удома, травми голови, уживання алкоголю, паління.
Система зміцнення психічного здоров'я в студентів включає роботу в різних напрямках: профілактичному (удосконалення процесу вибору професії, регулярне проведення скринінг-досліджень психічного здоров'я молоді, психогігієнічне навчання та психологічне консультування студентів, їх батьків, викладачів), організаційному (виявлення груп ризику психічної дезадаптації, з'ясування основних умов формування психопатологічних особистостей, запобігання впливу факторів ризику), лікувально-діагностичному (проведення діагностичних та психотерапевтичних заходів).
Впровадження отриманих результатів дослідження
Основні положення використовуються в учбовому процесі на курсах стажування та інформації ІНПН АМНУ, в учбовому процесі на кафедрі психіатрії, наркології, медичної психології ХДМУ, у 20-й студентській полікліниці м.Харкова, у міському психо-неврологічному диспансері №3.
Особистий внесок пошукувача
Автором особисто проводено клініко-психопатологічне, психодіагностичне обстеження студентів Харківського державного медичного університету в динаміці їх навчання (на 1-му, 2-му та 3-му курсах), а також психотерапевтичні та психопрофілактичні заходи. Автор провела статистичну обробку даних, їх узагальнення, аналіз, наукову інтерпретацію та впровадження отриманих результатів у практику охорони здоров'я.
Апробація результатів дисертації
Основні положення роботи доповідалися на науково-практичній конференції "Сучасні проблеми пограничної психіатрії, психотерапії, медичної психології (Харків, 1999), на Харківській обласній науково-практичній конференції "Психотерапевтична допомога населенню України, шляхи її реформування та удосконалення" (Харків, 2000), на науково-практичній конференції "Платонівські читання", "Проблеми екстремальної психіатрії" (Харків, 2000), на 17-му Міжнародному конгресі із психотерапії (Варшава, 1998), на 5-му з'їзді фармацевтів України (Харків, 1999), на засіданні товариства психіатрів (Харків 2001, 2002), на Пленумі правління товариства неврологів, психіатрів і наркологів України (Луганськ, 2000, Тернопіль 2001), на конференції молодих вчених Харківського державного медичного університету "Медицина третього тисячоліття" (Харків, 2001).
Публікації: За результатами дисертації опубліковано 6 самостійних друкованих робіт (у тому числі 4 статті у наукових фахових журналах).
Обсяг та структура дисертації
Основний текст роботи викладено на 148 сторінках машинописного тексту, робота побудована традиційно, складається зі вступу, огляду літератури, п'яти розділів власних досліджень, заключення, висновків, списку використаних джерел літератури, який містить 307 джерел (з них 226 вітчизняних і 81 зарубіжних). Робота ілюстрована 20 таблицями і 2 малюнками.
Основний зміст роботи
Дослідженню підлягало 662 студента Харківського державного медичного університету (233 чоловіка та 429 жінок), які були обстежені на 1-му, 2-му та 3-му курсах навчання, що відповідало 1-му, 2-му та 3-му етапам дослідження. В ході роботи студенти були розподілені на здорових, осіб з окремими симптомами психічної дезадаптації та хворих. Серед хворих спостерігалася патологія у вигляді: соматоформної вегетативної дисфункції серця та серцево-судинної системи (F 45.30), недиференційованого соматоформного розладу (F45.1), короткочасної депресивної реакції (F43.20), змішаної тривожної та депресивної реакції (F43.22), розладу адаптації з перевагою інших емоцій (F43.23).
Хворим студентам (43 особи, з яких 17 чоловіків і 26 жінок) проводився розроблений комплекс психотерапії. Група порівняння, в якій не проводилася психотерапія, склала 12 осіб (10 жінок і 2 чоловіка).
В роботі використаний наступний комплекс методів: клініко-психопатологічний, методика дослідження психічного стану за допомогою “Клінічної анкети астенічних станів” (Бачеріков М.Є., Гавенко В.Л., 1992), "Анкета анамнестичного дослідження" (Бачеріков М.Є., Гавенко В.Л., 1992), методика СМОЛ (Зайцев В.П., 1981, Березин Ф.П., Мирошников М.П., Соколова Е.Д., 1994), методика ТРАНС (Доскин В.А., Лаврентьева Н.А., 1975, Кузнецов П.П., 1978), методика "Незакінчені речення" (Румянцев Г.Н., 1969, Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М., 1999), методи психокорекції (аутогенне тренування у модифікації Марути Н.О., 1983, раціональна психотерапія (Дюбуа П., 1912, Свядощ А.М., 1997), группова психотерапія (Карвасарский Б.Д., 1990, Свядощ А.М., 1997)), методи статистичної обробки (програма на мові "Паскаль", яка була реалізована на ПК "Пентіум-3" з використанням ліцензійних пакетів Math Cad и Microsoft Excel).
Результати дослідження та їх обговорення
В основу роботи покладено вивчення 662-х студентів медичного вузу (429-и жінок і 233-и чоловіка), які тричі підлягали динамічному обстеженню (на 1-му, 2-му та 3-му курсах навчання, що відповідає 1-му, 2-му та 3-му етапам дослідження). Після обробки даних, які отримали, студентів було розподілено на здорових, осіб з окремими симптомами психічної дезадаптації і хворих з різним ступенем вираженості психічної дезадаптації.
У процесі обстеження було встановлено, що окремі симптоми психічної дезадаптації були в студентів на всіх етапах дослідження, проте їх представленість на всіх курсах була різноманітною. На 1-му етапі дослідження одиничні симптоми психічної дезадаптації спостерігалися у 54,8% студентів, при цьому клінічно оформлені психічні порушення зустрічалися в 7,2%. На 2-му етапі дослідження у 36,3% студентів відзначалися одиничні симптоми психічної дезадаптації, а у 8,2% - психічні захворювання. На 3-му етапі симптоми психічної дезадаптації виявлені у 63,3% студентів, а в 3,8% вони досягали рівня психічної патології.
Така динаміка проявів психічної дезадаптації певно обумовлена зростанням навантаження та зміною набутого стереотипу навчання в умовах початку роботи на клінічних кафедрах, підвищенням відповідальності при спілкуванні з хворими та переживанням “хвороб 3-го курсу”, коли будь-які ознаки фізичного або психологічного дискомфорту сприймаються як хвороба, яка зараз вивчається.
На 1-му етапі дослідження найбільш расповсюдженими симптомами психічної дезадаптації були розлади пам'яті (мимовільні напливи спогадів 47,8%), мислення (утруднення розуміння змісту прочитаного, почутого 42,2%), емоцій (нетривкий настрій 46,2%, схильність до занурення в себе 47,0%) та ефекторно-вольової сфери (відсутність активності 50,8%, нетерплячість 54,8%).
На 2-му етапі дослідження найбільш уразливими були такі психічні сфери: мислення (утруднення розуміння змісту прочитаного, почутого 27,3%, зниження кмітливості 23,2%), емоції (нестійкість настрою 34,3%, егоїстичність 25,2%) й ефекторно-вольова сфера (відсутність активності 31,3%, нетерплячість 31,7%).
На 3-му етапі дослідження симптоми психічної дезадаптації проявлялися у вигляді порушеного мислення (утруднення розуміння змісту прочитаного, почутого 46,9%, підвищене навіювання 70,0%), емоцій (байдужість до себе та оточуючих 44,1%), ефекторно-вольової сфери (замкненість 55,1%, настирливість 64,1%) і вегетативної сфери (коливання температури тіла 84,9%).
Кількість студентів з клінічно оформленими порушеннями психічної адаптації на 1-му етапі дослідження склала 48 осіб (6,2%), на 2-му етапі - 55 осіб (8,2%), на 3-му - 25 осіб (3,8%). Тобто, в динамиці спостереження відзначалося зменьшення клінічно визнаних форм психічної дезадаптації, яке проходило шляхом збільшення кількості хворих на 2-му етапі.
Описуючи клінічно оформлені психічні розлади, ми відзначили, що це були порушення невротичного регістру, які за класифікацією МКБ-10 діагностувалися як розлад адаптації та соматоформні розлади. (Таблиця №1)
Таблиця №1
Психічні розлади, які зустрічались у студентів на 1-3 курсах навчання (%).
Етапи | F 43.20
(n=662) | F 43.22
(n=662) | F 43.23
(n=662) | F 45.30
(n=662) | F 45.1
(n=662)
1 | 0 | 0,3%0,05%
(2 ос.) | 5,1%0,7%
(34 ос.) | 0 | 1,8%0,3%
(12 ос.)
2 | 0,3%0,05%
(2 ос.) | 0,5%0,07%
(4 ос.) | 5,4%0,8%
(36 ос.) | 0,9%0,01%
(6 ос.) | 1,1%0,2%
(7 ос.)
3 | 0 | 0 | 2,4%0,4%
(16 ос.) | 0,2%0,03%
(1 ос.) | 1,2%0,2%
(8 ос.)
Найбільш розповсюдженою психічною патологією, що зустрічалася на всіх етапах обстеження як у чоловіків, так і в жінок, є порушення адаптації з переважанням інших емоцій (F43.23) (на 1-му етапі 34 особи (5,1%), на 2-му 36 осіб (5,4%), на 3-му 16 осіб (2,4%)), а наймалочисельнішою є короткочасна депресивна реакція (F43.20) (2 особи за всі етапи обстеження (0,3%)).
Соматоформні розлади проявлялися з боку різних органів і систем у вигляді таких проявів: зменьшення чи збільшення апетиту, печії у шлунку, прискорення пульсу, коливання АТ, непріємних відчуттів з боку серця, “серце перевертається”, потливості, метеоризму та ін.. Однією з основних ознак даного розладу була тенденція до відновлення симптоматики, що, можливо, пояснюється наявністю істеричних особистісних радикалів у цих хворих. У даному розділі найрозповсюдженішим був недиференційований соматоформний розлад (F45.1), який проявлявся наступними симптомами: безсоння, побоювання за своє здоров'я, нестійкість настрою, дратівливість, замкненість, зниження працездатності, поганий загальний стан, неприємні відчуття з боку внутрішніх органів, прискорення пульсу, коливання АТ, печія.
Аналізуючи вплив умов життя та навчання на виникнення психічної дезадаптації в студентів, показано, що з явищами психічної дезадаптації в найбільшій мірі корелювали такі фактори, як уживання алкоголю (r=+0,62), паління (r=+0,64), порушення режиму сон-неспання (r=+0,59), гіподинамія (r=+0,61), зайнятість в університеті 8-10 годин (r=+0,63), тривала підготовка до занять удома (r=+0,60), травми голови (r=+0,65). А в здорових студентів спостерігався ймовірно менший кореляційний зв'язок із цими факторами (уживання алкоголю (r=+0,28), паління (r=+0,29), порушення сну (r=+0,27), травми голови (r=+0,30).
За результатами нашого дослідження найуразливішими для виникнення психічної дезадаптації були студенти з "благополучної" групи - неодружені, ті, що мешкали вдома та вступили до вузу відразу після школи, які вперше зіштовхнулися з новими умовами спілкування, навчання і, відповідно, ситуаціями, які вимагали від них прийняття самостійних рішень і підвищеної психологічної адаптації.
Наступним етапом нашого дослідження було вивчення патопсихологічних механізмів формування розладів психічної адаптації. Аналіз усереднених показників СМОЛ свідчить про те, що для студентів - жінок із клінічно оформленими розладами психічної адаптації характерним було переважання піків за шкалами депресії, істерії, психопатії, психастенії. У чоловіків спостерігалися піки за шкалами іпохондрії, депресії, психопатії та гіпоманії. В той час, як у здорових студентів виявлені піки за шкалами психастенії та іпохондрії.
Аналізуючи сфери конфлікту в студентів із клінічно оформленими порушеннями психічної адаптації, ми відзначили, що в жінок найбільший рівень конфліктності спостерігається при короткочасній депресивній реакції та порушенні адаптації з перевагою інших емоцій, а в чоловіків найбільший рівень конфліктності спостерігається при короткочасній депресивній реакції.
Крім того, ми відзначили, що незалежно від статі, у студентів із психічного патологією спостерігаються піки конфліктності в сфері відносин до батька, до протилежного полу, в сфері жахів і побоювань, почуття провини, власної особистості.
В здорових студентів переважали конфлікти у сферах відносин до протилежного полу і жахів та побоювань.
Оцінюючи отримані дані ми відзначили, що до 3-го курсу навчання студенти проходять основні стадії процесу психічної адаптації, які в одних з них призводять до стійкої адаптації, а в інших виснажуються, що обумовлює формування різних форм невротичної патології.
На основі проведеного дослідження нами розроблено систему психокорекції та психопрофілактики, яка була спрямована на покращання психічної адаптації студентів, а також на корекцію клінічно оформлених порушень. Основою розробленої системи стала психотерапія.
Система психотерапевтичного впливу розроблялася з урахуванням факторів, що впливали на порушення психічної адаптації щодо особистісних особливостей студентів, провідних сфер психогенного конфлікту і ін.
Для проведення психотерапії було вибрано наступний комплекс психотерапевтичних методик: раціональна, групова психотерапії, аутогенне тренування. Дані методи були використані в 43 студентів (26 жінок і 17 чоловіків) з різними видами порушень психічної адаптації. Контрольна група складалася з 12 осіб (10 жінок і 2 чоловіка) з такими ж порушеннями, яким не проводились психотерапевтичні заходи.
Раціональна психотерапія проводилася 1-2 рази на тиждень по 30 хв. протягом 3-х місяців. У нашій роботі раціональна психотерапія застосовувалася для зняття емоційної напруги, перегляду своєї оцінки психотравмуючих подій, відмови від підвищених вимог до себе й оточуючих, корекції неправильної поведінки в групі, покращання якості спілкування з однокурсниками, викладачами та батьками. Також раціональна психотерапія була спрямована на закріплення нових, саногенних настанов у вищезгаданих сферах.
Групова психотерапія проводилася в студентів, яких було розподілено на 5 психотерапевтичних груп по 8-9 осіб. Заняття груповою психотерапією проводилося 1 раз на тиждень протягом 3-х місяців (тривалість одного заняття – 1,5 години) у формі розігрування рольових ситуацій, проективного малюнка, групової дискусії. За допомогою цих методик студенти мали можливість "подивитися на себе з боку", зрозуміти непродуктивний характер своєї поведінки та спілкування і в психотерапевтичній обстановці прийти до зміни порушених стосунків, набуваючи навички повноцінного спілкування, відмовляючись від невротичних захисних механізмів, освоюючи інші, більш адекватні форми емоційного реагування та поведінки.
При проведенні аутогенного тренування після вступної бесіди, під час якої було пояснено мету та основи методу, проведено 3 заняття з навчання прийомів аутогенного тренування, потім 3 місяці проводилися самостійні заняття (перші 3 тижні щоденно по 2-3 рази на день по 5-8 хв., на наступному - щоденно, по 2 рази на день по 3-5 хв.). Метою застосування в студентів даного методу було підвищення можливостей свідомої саморегуляції вищих психічних функцій, а також емоційних реакцій і вегетативної сфери.
Ступінь усвідомлення студентами психологічних механізмів їх стану, ступінь відновлення порушених відношень особистості й покращання соціального функціонування ми простежили при аналізі психологічних методик. Так, нами було з'ясовано, що після проведення психотерапії їх самопочуття стало менш залежним від зовнішніх подразників, але зберігається високий ступінь залежності від індивідуальних особливостей особистості, які формуються як до вступу у вуз, так і під час навчання. Загострення відношення до минулого й позитивне відношення до майбутнього пояснюється бажанням якомога швидше позбавитися колишнього стану, уникнути подібного зриву за допомогою набутих знань і розумінь механізмів його виникнення.
Після проведення психотерапії в студентів з порушенням психічної адаптації ми спостерігали наступні результати (Таблиця №2).
Таблиця №2
Оцінка ефективністі психотерапевтичного впливу на студентів-медиків із клінічно оформленими порушеннями психічної адаптації.
Критерії оцінки ефективністі терапії | Студенти, яким проводився розроблений комплекс психотерапії (n=43) | Студенти, яким не проводилася психотерапія
(n=12)
1.Одужання | 28 (65,1%) | 2 (16,7%)*
2.Значне поліпшення | 10 (23,3%) | 2 (16,7%)
3.Поліпшення | 3 (7,0%) | 3 (25,0%)
4.Відсутність позитивної динаміки | 2 (4,7%) | 4 (33,3%)
5.Погіршення стану | - | 1 (8,3%)
(Умовні позначення: * p0,05)
Наведені дані свідчать про високу ефективність розробленої системи психотерапії порушень психічної адаптації у студентів-медиків та можливість її використання для запобігання розвитку психічних порушень.
Висновки
1.
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми розкриття клініко-психопатологічних, психологічних, соціально-психологічних закономірностей формування станів психічної дезадаптації в студентів, які навчаються на молодших курсах вузу, розроблено методи діагностики, психотерапії та психопрофілактики даної патології.
2.
Встановлено, що на початкових етапах навчання у студентів-медиків відзначаються як окремі прояви, так і клінічно окреслені форми психічної дезадаптації.
Окремі прояви дезадаптації розвиваються у вигляді порушень з боку емоційної, ефекторно-вольової сфер, сфери мислення та вегетативної системи і характерізуються хвильоподібною динамікою, при якій реєструється зменшення рівня дезадаптивних ознак на 2-му етапі (з 54,8% до 36,3%, p0,05) та їх підвищення на 3-му етапі (до 63,3%), що обумовлено зростанням навантаження та зміною набутого стереотипу роботи в умовах клінічних кафедр, підвищенням відповідальності при спілкуванні з хворими та переживанням “хвороб 3-го курсу”, коли будь-які ознаки фізичного або психологічного дискомфорту сприймаються як хвороба, що зараз вивчається.
3.
Вивчення клінічно окреслених форм психічної дезадаптації в студентів показало, що серед усіх форм переважали розлади адаптації (F43.23) (на 1-му етапі 5,1%, на 2-му 5,4%, на 3-му 2,4%).
Аналіз клінічно окреслених форм дезадаптації свідчив про їх певну динаміку в процесі навчання, яка проявлялася незначним зростанням на 2-му курсі (з 7,2% до 8,2%) та зниженням цього показника на 3-му курсі (до 3,8%).
4.
Серед факторів, які впливають на формування психічної дезадаптації, найбільшого значення набувають мікросоціальні стосунки, паління, уживання алкоголю, травми голови, порушення режиму сну, харчування. За результатами нашого дослідження найбільш уразливою щодо розвитку психічної дезадаптації були неодружені студенти, ті, що мешкають удома, які вперше зіштовхуються з новими умовами спілкування, навчання та, відповідно, ситуаціями, які вимагають від них прийняття самостійних рішень.
5.
Психологічні особливості особистості у хворих з розладами адаптації характеризувалися перевагою психопатичних, істеричної і депресивних рис, у хворих із соматоформними розладами істероїдних, тривожних і паронояльних рис. Зони психологічного конфлікту були загальними для студентів з різною патологією та локалізувалися у сферах стосунків чоловіків і жінок, жахів і побоювань, усвідомлення провини, власної особистості.
6.
Розроблена система психотерапії та психопрофілактики включає використання методів раціональної, групової психотерапії та аутогенного тренування. Раціональна та групова психотерапії застосовувалися в якості лікувальних методів, а аутогенне тренування, окрім цього, мало й профілактичну спрямованість.
7.
У результаті використання розробленої системи одержано наступні результатии: одужання спостерігалося в 28 студентів (65,1%), значне поліпшення в 10 студентів (23,3%), поліпшення в 3 студентів (7,0%), відсутність позитивної динаміки у 2 студентів (4,7%), погіршення стану не спостерігалося.
При порівнянні методик лікування (у основній та контрольній групах) відзначено, що розроблена система психотерапії становить більш значущий терапевтичний ефект, що обумовлює доцільність її застосування у терапії та профілактикі невротичних розладів у студентів.
Список праць, що опубліковані за темою дисертації.
1.
Структура психопатологических проявлений пограничных расстройств у студентов-медиков. // Українский вісник психоневрології. Т.7, вип.2(20), - 1999. – С.58-60.
2.
Особенности условий возникновения и психотерапевтической коррекции предболезненных психических расстройств у студентов. // Архів психіатрії. №1(19), - 1999. – С.26-28.
3.
Пограничні психічні розлади у студентів (клініка, діагностика, систематика). // Український вісник психоневрології. Т.10, вип.4(33), - 2002. – С.51-53.
4.
Психотерапевтическая коррекция пограничных психических расстройств у студентов. // Экспериментальная и клиническая медицина. №3, - 2000. – С.30-33.
5.
Структура психопатологічних проявів межових розладів у студентів-медиків. // Науково-практична конференція “Сучасні проблеми гранічної психіатрії, психотерапії, медичної психології” - Тези. - 1999 р. - Харків. – С.23.
6.
Psyhoprothylaxis of borderlin nervous and psychic disorders with students of medical higner educational establis huments. // Book of abstracts of the 17 the World congress of psychotherapy. 1998. – Warsaw. - p.26
Анотація
Гавенко Н.В. Діагностика, первинна профілактика і корекція дезадаптивних психічних реакцій і станів у студентів-медиків, що навчаються на молодших курсах вузу (1-3 курс). – Рукопис.
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 – психіатрія. – Харківська медична академія післядипломної освіти. Харків, 2003.
На підставі комплексного клініко-психопатологічного, патопсихологічного і соціально-психологічного дослідження проведено вивчення порушень психічної адаптації у студентів-медиків, що навчаються на молодших курсах. У роботі представлені результати обстеження 662-х студентів, які були поділені на групи: здорові, особи з наявністю окремих симптомів психічної дезадаптації і хворі з урахуванням класифікації МКБ-10. Хворим на невротичні розлади (43 людини) був проведен комплекс розроблених психотерапевтичних заходів.
Застосований комплексний підхід дозволив не тільки вивчити механізми виникнення, розвитку порушень психічної адаптації у студентів, але ж розробити єфективні при цих захворюваннях методи психотерапії.
Ключові слова: психічна дезадаптація, студенти, МКБ – 10, психотравмуючі фактори, діагностика, психотерапія.
Аннотация
Гавенко Н.В. Диагностика, первичная профилактика и коррекция дезадаптивных психических реакций и состояний у студентов-медиков, обучающихся на младших курсах ВУЗа (1-3 курс). – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16 – психиатрия. – Харьковская медицинская академия последипломного образования. Харьков, 2003.
На основании комплексного клинико-психопатологического, патопсихологического и социально-психологического исследования проведено изучение нарушений психической адаптации у 662–х студентов-медиков, обучающихся на младших курсах. В результате обследования студенты были разделены на группы: здоровые, лица с наличием отдельных симптомов психической дезадаптации и больные. На 1-м этапе (1-м курсе) исследования единичные симптомы психической дезадаптации наблюдалась у 54,8% обследуемых студентов, при этом клинически оформленные психические нарушения встречались только у 7,2%. На 2-м этапе - 36,3% обследуемых студентов имели единичные симптомы психической дезадаптации, а у 8,2% обследуемых отмечались психические заболевания. На 3-м этапе симптомы психической дезадаптации имели 63,3% обследуемых студентов, а у 3,8% обследуемых они достигали уровня психической патологии.
Клинически оформленные психические расстройства, по классификации МКБ-10, диагностировались как расстройства адаптации и соматоформные расстройства. У студентов с этими расстройствами наблюдалась соматоформная вегетативная дисфункция сердца и сердечно-сосудистой системы (F 45.30), недифференцированное соматоформное расстройство (F 45.1). Расстройства адаптации выражались в кратковременной депрессивной реакции (F 43.20), смешанной тревожной и депрессивной реакцией (F 43.22), расстройстве адаптации с преобладанием других эмоций (F 43.23).
Наиболее распространенной психической патологией, встречающейся на всех этапах обследования как у мужчин, так и у женщин, является нарушение адаптации с преобладанием других эмоций (F 43.23), а самой малочисленной является кратковременная депрессивная реакция (F 43.20).
Число студентов с клинически оформленными нарушениями психической адаптации на 1-м этапе исследования составляет 48 человек, на 2-м этапе 55 человек, на 3-м 25 человек.
Анализируя влияние условий жизни и обучения на возникновение психической дезадаптации у студентов показано, что с явлениями психической дезадаптации в наибольшей степени коррелировали такие факторы, как употребление алкоголя (r=+0,62), курение (r=+0,64), нарушение режима сна (сон менее 6 часов) (r=+0,59), гиподинамия (r=+0,61), занятость в институте по 8-10 часов (r=+0,63), длительная подготовка к занятиям дома (r=+0,60), травмы головы (r=+0,65). Тогда как у здоровых студентов наблюдалось достоверно меньшая корреляционная связь с этими факторами: употребление алкоголя (r=+0,28), курение (r=+0,29), нарушение сна (r=+0, 27), травмы головы (r=+0,30)). Самыми уязвимыми по результатам нашего исследования оказываются холостые студенты, проживающие дома, поступившие в вуз сразу после школы, которые впервые сталкиваются с новыми условиями общения, обучения и, следовательно, ситуациями, требующими от них принятия самостоятельных решений и повышенной психологической адаптации.
Анализ усредненных показателей СМОЛ свидетельствует о том, что для женщин с клинически оформленными расстройствами психической адаптации характерно преобладание пиков по шкале депрессии, истерии, психопатии, психастении. У мужчин наблюдаются пики по шкале ипохондрии, депрессии, психопатии, гипомании. У здоровых студентов наблюдаются пики по шкале психастении и ипохондрии.
Анализируя сферы конфликта у студентов с клинически оформленными нарушениями психической адаптации, мы отметили, что у женщин наибольший уровень конфликтности наблюдается при кратковременной депрессивной реакции и нарушении адаптации с преобладанием других эмоций, а у мужчин наибольший уровень конфликтности наблюдается при кратковременной депрессивной реакции.
Больным невротическими расстройствами (43 человека) был проведен комплекс разработанных психотерапевтических методов (рациональная психотерапия, групповая психотерапия, аутогенная тренировка). Контрольная группа составляла 12 человек с такими же нарушениями психической адаптации. После проведения лечения выявлено, что разработанная система проявляет большую эффективность по сравнению с обычными методиками терапии.
Ключевые слова: психическая дезадаптация, студенты, МКБ–10, психотравмирующие факторы, диагностика, психотерапия.
Summary.
Gavenko N.V. Diagnostics, initial prophylaxis and disadaptive mental reactions and states correction at college younger rates medical (1-3 rate). – The Manuscript.
The Ph.D. thesis on a speciality 14.01.16 (psychiatry). – Kharkov medical academy of postgraduate education. Kharkov, 2003.
On the basis of complex psychopathological, pathopsychological and socio-psychological research examination of mental adaptation disturbances at younger rates medical were carried out. The examination deals with 662 students inspection results, who were divided into 3 groups: healthy, with mental disadaptation symptoms and patients according to ICD-10. The patients suffered from neurotic disorders (43 persons) were treated with the special psychotherapeutic methods complex.
Such complex approach has allowed to study occurrence mechanisms, mental adaptation disturbances development, as well as to elaborate effective psychotherapeutic strategies in above-mentioned cases.
Key words: mental disadaptation, students, ICD-10, psychological trauma factors, diagnostics, psychotherapy.
