Горлач Наталія Юріївна

УДК 65.012.32:658.114.3

Корпоративне управління акціонерними товариствами у післяприватизаційний період

Спеціальність 08.06.01 - Економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Львів – 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України.

Науковий керівник: доктор економічних наук
Давимука Степан Антонович, Інститут регіональних досліджень НАН України, провідний науковий співробітник

Офіційні опоненти: доктор економічних наук
Палига Євген Миколайович,
Інститут регіональних досліджень НАН України, старший науковий співробітник

кандидат економічних наук, професор
Яцура Володимир Васильович,
Львівський національний університет ім. Івана Франка, завідувач кафедри

Провідна установа: Інститут економічного прогнозування НАН України, відділ інституційних змін та розвитку форм господарювання, м. Київ

Захист дисертації відбудеться 23 січня 2004 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026 м. Львів, вул. Козельницька, .

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026 м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий 23 грудня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук В.І. Жовтанецький

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В Україні відбувається активний процес становлен-ня корпоративного сектору економіки. У результаті сертифікатної та грошової приватизації створено потужний комплекс акціонерних товариств і корпорацій. Досвід розвинутих країн показує, що розвиток корпоративного сектору сприяє концентрації капіталу та інвестуванню його у напрямках, які забезпечують продуктивність та конкурентоспроможність підприємств на світових і націо-нальних ринках, пом'якшують протиріччя поміж працею і капіталом, сприяють демократизації економіки, формуванню корпоративної культури, вирішенню соціальних проблем в країнах, стабільності середнього класу. В Україні переваги корпоративної форми власності реалізуються недостатньо.

Формування та ефективне функціонування корпоративного сектору в Україні є однією з найгостріших соціально-економічних проблем. Це у багатьох випадках обумовлено характером приватизаційного процесу, станом корпоратизації та подальшого розподілу капіталу. Важкий фінансовий стан, низький рівень інвестицій і конкурентоспроможності багатьох акціонерних товариств обумовлений некомпетентністю і відсутністю належного розуміння важливості дотримання принципів корпоративного управління.

Вирішення постприватизаційних проблем акціонерних товариств потребує кропіткої роботи з боку зацікавлених учасників корпоративних відносин. У зв'язку з великою часткою акціонерного капіталу, що знаходиться у власності держави, ефективність АТ у значній мірі залежить від державних органів управління, які повинні контролювати їх діяльність, надавати фінансову і методичну допомогу. Діяльність більшості акціонерних товариств залежить, як вважають спеціалісти ЄБРР, від дисциплінованості їхніх керівників, що досягається через ефективне корпоративне управління.

З часом вітчизняні підприємства будуть зацікавлені в ефективній структурі корпоративного управління. На теперішній час вони схильні розцінювати вимоги корпоративного управління як такі, що втручаються в діяльність підприємств, забирають багато часу і коштів. Не сприяє розвитку корпоративного управління на загальносвітових засадах низький рівень ділової культури, тінізація і криміналізація бізнесу, відсутність партнерських відносин у підприємницькому секторі, недостатня участь держави у вирішенні проблем корпоратизму як соціального процесу, вияву громадянського суспільного самоврядування, партнерських і етико-культурних відносин.

Вищенаведене свідчить про наявність значних проблем у сфері корпоративного управління та необхідність їхнього негайного вирішення для формування розвиненого корпоративного сектору. Вивчення стану вітчизняної теорії, методології та методики корпоративного управління свідчить про відсутність комплексних досліджень в цій сфері для умов трансформаційної економіки. Недостатньо вивчені проблемні питання реалізації прав найманих працівників у корпоративній власності, поліпшення управління державними корпоративними правами, формування корпоративної культури.

Найбільше відображення та вирішення такі питання знайшли у працях вітчизняних вчених О. Білокобилко, О. Білоруса, П. Бєлєнького, Є. Бойка, С. Вовканича, В. Геєця, А. Гальчинського, В. Голікова, В. Гриньової, В. Гуменюка, С. Давимуки, М. Долішнього, В. Євтушевського, І. Жадана, С. Злупка, М. Козоріз, В. Корнєєва, В. Міщенка, О. Мендрула, О. Мозгового, С. Мочерного, С. Науменкової, О. Пасхавера, В. Пономаренка, А. Пушкаря, А. Сірка, А. Слєпушкіної, Г. Скударя, А. Федоренка, М. Чечетова. Але багато напрямків корпоративного управління до цих пір не знайшли сучасного рішення, що вимагає проведення додаткових досліджень.

Теперішній стан вітчизняного корпоративного управління та важливість його удосконалення для розвитку економіки України, недостатній рівень розробки актуальних проблем корпоративного управління зумовили вибір теми дисертаційної роботи, мету, завдання та структуру дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках НДР Інституту регіональних досліджень НАН України “Принципи формування і реалізації фінансової політики приватизованих підприємств" (№ державної реєстрації 0102V000427) у 2002-2003 рр.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка теоретичних основ та практичних рекомендацій з корпоративного управління акціонерними товариствами і формування корпоративної культури. Для досягнення мети вирішено такі завдання:

-

-

-

-

-

-

-

Об'єктом дослідження є процеси корпоративного управління акціонерними товариствами у післяприватизаційний період.

Предметом дослідження обрано форми і методи корпоративного управління акціонерними товариствами, зокрема за участю держави, та складові корпоративної культури.

Основою проведеного дослідження стали вітчизняні та зарубіжні праці з питань корпоративного управління і приватизації, економічної теорії; закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти ФДМУ, ДКЦПФР; Проекти Міжнародної Фінансової Корпорації "Корпоративне управління в Україні" та “Масова приватизація та післяприватизаційний розвиток в Україні”; результати досліджень економічних агентств України та зарубіжних фірм.

Методи дослідження. У роботі застосовано методи економічного аналізу (порівняльного, графічного, статистичного та ін.). Теоретичну основу склали: інституціональна теорія, теорія соціокультурного базису підприємництва, культурологічний підхід.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

-

-

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що положення, запропоновані автором у дисертації, доведені до рівня методичних розробок та прикладних рекомендацій; можуть бути використані органами управління акціонерних товариств, регіональними відділеннями ФДМУ при реалізації та вдосконаленні корпоративного управління, формуванні корпоративної культури, для підвищення ефективності роботи уповноважених представників держави в АТ.

Основні результати дослідження знайшли своє впровадження при укладенні регіональним відділенням ФДМУ у Львівській області договорів-доручень з уповноваженими представниками на управління державними корпоративними правами; формуванні завдань уповноваженим на загальні збори акціонерів АТ; організації біржових торгів пакетами акцій ВАТ, що приватизуються; викладанні економічних дисциплін з корпоративного управління.

Особистий внесок здобувача. Ідеї та розробки, що мають наукову новизну і здійснені в рамках дисертаційного дослідження, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати досліджень дисертаційної роботи, висновки та пропозиції доповідались на наступних конференціях та семінарах: “Управління акціонерними товариствами” (м. Львів, 17-18.02.1999 р.), “Спостережна рада в системі корпоративного управління акціонерним товариством” (м. Львів, 12.03.1999 р.), “Фінансовий менеджмент і фінансовий аналіз в системі корпоративного управління” (м. Львів, 25.03.1999 р.), “Ліквідація підприємств як необхідна складова процесу приватизації” (м. Київ, 18.02.2000 р.), “Стратегія розвитку ринку цінних паперів” (м. Львів, 16.02.2001 р.), “Оцінка майна, майнових прав та бізнесу” (м. Львів, 26.02-10.03.2001 р.), “Аналіз правових аспектів Державної програми приватизації на 2000-2002 рр. Аналіз механізмів продажу під час приватизації у 2000 році: результати і рекомендації” (м. Київ, 23.03.2001 р.), “Корпоративне управління в Україні” (м. Львів, 27.09.2001 р.), “Пропаганда європейського досвіду захисту прав акціонерів” (м. Львів, 21.12.2001 р.), “Принципи корпоративного управління в економіках, що розвиваються” (м. Львів, 17-24.05.2002 р.), “10 років приватизації на Львівщині. Підсумки та перспективи” (м. Львів, 27.06.2002 р.), “Корпоративний розвиток в Україні” (м. Львів, 12.11.2002 р.), “Корпоративне управління: сучасний стан та перспективи розвитку” (м. Київ, 19.03.2003 р.), “Теорія і практика формування та розвитку корпоративного сектора економіки” (м. Київ, 21-22.03.2003 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 13 наукових праць, з них 9 – у фахових наукових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 42,5 д.а., з них 12,9 д.а. особисто автора, з них фахових видань – 4,3 д.а., зокрема 3,6 д.а. особисто автора.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг роботи - 276 сторінок комп'ютерного тексту, в тому числі основний текст 242 сторінки, 36 з яких займають повністю таблиці та рисунки, 58 таблиць, 31 рисунок, 10 додатків – на 11 сторінках. Список використаних джерел налічує 227 позицій і займає 19 сторінок.

Основний зміст дисертації

Розділ 1 “Теоретичні засади і практика формування корпоративного управління акціонерними товариствами” присвячений дослідженню: сутності основних категорій корпоративного управління; впливу приватизації на корпоративне управління і розвиток фондового ринку; зарубіжного досвіду корпоративного управління з урахуванням тенденцій формування фондових ринків.

Аналіз вітчизняних публікацій свідчить про відсутність ґрунтовних досліджень з формування корпоративного сектору трансформаційної економіки на засадах інституціоналізму і культурологічного підходу. Корпорація (акціонерне товариство) в роботі розглядається як підприємство з мережею контрактів, як коаліція власників факторів виробництва, що кооперуються і пов'язані між собою сіткою контрактів задля мінімізації трансакційних витрат, пов'язаних з передачею власності. Виконання контрактів гарантується сильною і взаємною зацікавленістю учасників корпоративних відносин за наявності корпоративної культури, корпоратизму і самоорганізації громадян. Важливе завдання корпоративного управління полягає, таким чином, у побудові відносин між всіма учасниками в рамках юридичних, соціальних, культурних та інших норм (рис. 1). Відповідно, рівень розвитку корпоративного управління визначається станом корпоративного законодавства, корпоративної культури та ін.

Показано, що пріоритетним для вітчизняних підприємств повинен стати культурологічний підхід до корпоративного управління: загальнолюдські цінності, моральність, допомога іншим підприємцям у досягненні успіху, організаційна культура, спільність корпоративних та індивідуальних інтересів. Для цього внутрішні та зовнішні корпоративні відносини формуються у формальних і неформальних інституційних рамках, що відображають різні аспекти (рушійні сили) розвитку людського суспільства. У сучасних умовах господарювання зростає роль неформальних обмежень, які накладає на поведінку людини культура. Соціокультурний базис підприємництва забезпечує підприємцю соціальний порядок та соціокультурну стабільність, стає фактором високопродуктивної економіки і формування людини, обізнаної із своєю роллю в суспільстві.

Орієнтація бізнесу на прибуток загострює соціальні проблеми і обумовлює соціальну відповідальність підприємницьких структур, а саме: гармонізацію відносин корпорації та оточуючого соціального середовища, підвищення якості життя населення. Для вітчизняного бізнесу це має означати врахування державних, підприємницьких і громадянських інтересів; непорушність економічних принципів існування компанії та її соціальної відповідальності перед суспільством; створення цивілізованого ринку соціальних проектів і системи взаємодії бізнесу й суспільства.

Рівень розвитку корпоративного управління визначається рамками кор.-по-ра-тивного законодавства і корпоративної культури. Для трансфор-мацій-них економік культурологічний підхід в аналізі підприємницького сектору особливо актуальний. Підприємницькі схеми, що ефективно діють в одній культурі, деформуються і стають непридатними в іншому соціокультурному середовищі. Економічна глобалізація потребує взаємодії різних культур у міжнародному бізнесі. Тому завданням країн, що розвиваються, є формування ділових відносин, що ґрунтуються на тотожності морально-етичних принципів, дотриманні загальноприйнятих норм і правил ділової поведінки.

Держава і корпоративні структури повинні виступити в Україні ініціаторами формування позитивного корпоратизму і корпоративної культури. Потрібно виходити із загальнолюдських ціннісних орієнтацій.

Корпоративну культуру запропоновано розглядати як інститут ринкової економіки, що встановлює формальні та неформальні обмеження, які накладають на поведінку людини та акціонерного товариства загальнолюдські цінності, соціальна відповідальність підприємницьких структур, соціалізація економіки, ділова практика, ідеологія і менталітет населення, а також механізми, що забезпечують їхнє дотримання.

Проведене в роботі дослідження показало, що на формування корпоративного сектору економіки України позитивний та негативний вплив мала приватизація. Приватизація стала головним методом макроекономічних трансформаційних перетворень, але не знайшла адекватної реакції в мікроекономіці, тому що не була наслідком системних економічних реформ, а примусовим процесом. Це обумовило її специфіку: організаційно-правовий характер реструктуризації підприємств; відсутність передприватизаційної підготовки підприємств та, як правило, зміни керівництва; формальний характер приватизаційних проектів. Не використані головні переваги акціонування для розвитку національного фондового ринку, формування ефективного (для суспільства) власника, перерозподілу капіталу, формування соціальної відповідальності АТ, корпоративної культури і громадянського суспільства, посилення соціальної орієнтації ринкової економіки.

Сертифікатна приватизація сформувала економічно неефективну структуру корпоративної власності, яка відповідала громадянському консенсусу в суспільстві. Більшість громадян стали номінальними власниками. Нерозвиненість фондового ринку, недосконале законодавство, тіньова економіка не сприяли переходу капіталів в ефективні галузі. Неефективно працює більшість акціонерних товариств з державною власністю, корпоративні рішення на таких АТ обумовлюються найбільше приватними інтересами окремих осіб, фінансові потоки знаходяться під контролем певних спеціально сформованих посередницьких структур. Має місце значна різниця у цільових функціях різних груп акціонерів, поведінка покупців державного майна нерідко неекономічна, асоціальна та аморальна. Приватизація не сприяла інвестиційній активності АТ у зв'язку із відсутністю ефективних для суспільства власників, розпорошення власності у дрібних акціонерів при нерозвинутому фондовому ринку.

Позитивним є те, що внаслідок приватизації сформовано потужний недержавний сектор економіки, основу якого складають акціонерні товариства у складі 35134 одиниць на 01.01.02 р. (табл. ). Приватизація виправдала себе як фактор економічного зростання, формування базису ринкових відносин, створення класу приватних власників, розвитку конкуренції у певних галузях. Грошова приватизація змінила порядок вибору об’єктів інвестування у напрямі підприємств з певним виробничим потенціалом, спеціалізацією, ринками збуту. Одночасно поширились процеси гальмування приватизації. Подальший хід приватизації та післяприватизаційний розвиток АТ залежатиме від сприятливих умов, які держава створюватиме для ефективного функціонування економіки.

Таблиця 1 | Кількість акціонерних товариств за ЄДРПОУ в Україні | (на початок року) | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002

Акціонерні товариства | 30922 | 35443 | 35693 | 35218 | 34942 | 35134

Вивчення досвіду розвинених країн показало, що Україна повинна використовувати зарубіжний досвід корпоративного управління, представлений трьома моделями: англо-американською, німецькою, японською. Усі моделі розвиваються у напрямі їхнього наближення, що забезпечує більшу відкритість корпорацій, конкурентоспроможність АТ і країн. Цей процес потребує урахування особливостей розвитку фондових ринків, який відбувається у напрямку формування нових світових ринків; зростання вартості акцій країн, що розвиваються швидкими темпами, та зростання капіталізації розвинених країн.

Введення єдиної європейської валюти поглиблює процес глобалізації фінансових ринків, сприяє зростанню темпів концентрації фінансового капіталу, прискорює процеси консолідації на світових фондових ринках.

Перспективи розвитку українського фондового ринку та його функціонування у світовому економічному просторі визначатимуться тим, наскільки нами будуть враховані світові тенденції глобалізації господарської діяльності, посилення інтернаціоналізації зв’язків фондових ринків, широкого впровадження інформаційних технологій.

Розділ 2 “Дослідження стану і тенденцій розвитку ринку цінних паперів і корпоративного сектору економіки України” розкриває зміст запропонованих автором методичних рекомендацій щодо аналізу стану ринків цінних паперів та їх впливу на АТ, результати дослідження розвитку фондового ринку та ефективності роботи акціонерних товариств, розвитку корпоративної культури..

Для забезпечення подальшого розвитку корпоративного сектору еконо-міки в роботі запропоновано досліджувати стан, напрямки і тенденції форму-ван-ня фондового ринку, представлені на рис.2. За обраними напрямками визна-чено комплекс показників, методику їхнього розрахунку та основні властивості.

Рис. 2. Напрямки аналізу та оцінки стану і тенденцій розвитку фондового ринку України та його впливу на корпоративне управління

Дослідження фондового ринку пропонується проводити за видами діяль-ності та відповідними показниками, що встановлені ФДМУ і Держкомстатом України. Це забезпечує інформацію для аналізу, її порівняльність у часі й просторі. Аналіз стану і перспектив розвитку регіональних фондових ринків запропоновано проводити за напрямками, представленими на рис.3. Показники аналізу обрано у складі використовуваних в офіційній звітності.

Рис. 3. Напрямки аналізу стану фондового ринку за регіонами України

Низький рівень розвитку в Україні ринку корпоративних облігацій (РКО) потребує його окремого дослідження. Головні напрямки порівняльного аналізу розвитку РКО в роботі склали наступні: порівняння значущості РКО у країнах СНД, порівняльний аналіз стану РКО у країнах СНД, аналіз впливу ринку акцій на розвиток РКО, вивчення факторів впливу на РКО, оцінка перспектив розвитку РКО (за методикою українського агенства Cbonds). Оцінити напрямки і тенденції майбутнього розвитку фондового ринку в Україні запропоновано на основі вивчення існуючих показників стану фондових ринків розвинутих країн.

Дослідження стану і тенденцій розвитку фондового ринку України за запропонованою методикою виявило позитивні тенденції. Інтегральний індекс фондового ринку на 28.02.02 р. склав 1,613, на 31.03.02 р. – 1,673. Це свідчить про ліквідність фондового ринку, зростання цін на акції вітчизняних АТ. Корпоратизація державних підприємств найбільше вплинула на формування ринку акцій. Ринок облігацій слабо розвинутий, але має тенденцію до зростання. З 1996 по 2002 рр. вартість акцій зросла у 54,3 разу, облігацій – у 20,6 разу. Інфраструктура РЦП має тенденції до розвитку з наступною стабілізацією, пожвавлюється процес концентрації капіталу, формується прошарок реальних власників ЦП. Зростають обсяги торгів на організованому та неорганізованому ринках. Розвиток цих ринків робить процеси більш прозорими, а вартість ЦП – реальною. Зосередження ЦП в організаторів торгівлі сприяє поліпшенню діяльності ФР, підвищує їх відкритість, ліквідність, інвестиційну активність. Ці процеси поліпшують інвестиційну діяльність АТ, ефективність їх роботи, розвивають корпоративне управління.

Порівняльна оцінка ринків облігацій країн СНД показує поступове удосконалення їхньої інфраструктури, позитивний вплив рівня розвитку ринку державних облігацій, значний взаємозв’язок розвитку ринків акцій та облігацій. Ринок облігацій України у порівнянні з іншими країнами СНД має низькі рівень та темпи розвитку. Це негативно впливає на ефективність роботи АТ.

Особливості приватизації, різний рівень соціально-економічного розвитку регіонів обумовили значні відмінності у стані та темпах розвитку регіональних фондових ринків. У Львівській області наявна добре розвинена інфраструктура фондового ринку, достатня для вирішення поточних і перспективних завдань розвитку корпоративного сектору регіону.

Дослідження роботи провідних вітчизняних АТ свідчить, що дотримання ними міжнародних стандартів розкриття інформації та ділова активність у значній мірі визначають якість корпоративного управління, інвестиційну привабливість та ефективність роботи. Інформаційно відкриті компанії докладають більших зусиль для удосконалення корпоративного управління, їхні акції мають стійкий курс і найвищу капіталізацію на фондовому ринку. Значну увагу успішні компанії приділяють розвитку корпоративної культури, дотриманню корпоративних принципів управління. Корпоративна культура стає гарантом виконання колективно обраної стратегії розвитку і впровадження сучасних норм бізнесу.

Негативний вплив на фінансовий стан і ділову активність АТ має незавершений процес розміщення державного майна. На більшості АТ із державним пакетом акцій держава не завжди відстоює свої інтереси, погано контролює роботу АТ, не використовує ресурс дрібних акціонерів. Це потребує розробки спеціальних технологій удосконалення управління державними корпоративними правами.

Розділ 3 “Напрямки удосконалення корпоративного управління вітчизняних акціонерних товариств” розкриває особливості формування культурних і соціально-поведінкових складових корпоративної культури АТ; механізм поширення участі найманих працівників в управлінні АТ; шляхи удосконалення управління державними корпоративними правами.

Поєднання інтересів учасників корпоративних відносин задля ефективного використання акціонерної власності можливе за умов формування корпоративної культури. Корпоративну культуру, як сукупність правил, звичаїв та сталої практики, запропоновано формувати з низки складових (рис. ). У роботі визначено функції, ціннісні характеристики та напрями втілення різних складових. Ділова активність розглядається як різновид економічної активності підприємців, діяльність зі встановлення партнерських зв'язків і відносин поміж економічними агентами. Визначено внутрішній (психологіч-ний) та зовнішній (технологічний) аспекти ділової культури, які потрібно формувати українським підприємцям для позитивної думки про себе у міжнародній та вітчизняній спільноті. Поліпшення ділової культури вимагає проведення окреслених у роботі заходів.

Вирішення проблем соціальної відповідальності потребує урахування усіх її складових і знаходить вираз у гармонізації відносин АТ та оточуючого соціального середовища на основі врахування інтересів усіх суб'єктів корпоративних відносин та побудови високоефективної моделі соціального менеджменту.

Сутнісними ознаками соціально адекватного менеджменту доцільно вважати: орієнтацію на майбутнє, урахування зовнішніх впливів на зміст менеджменту, органічний зв'язок між середовищем і підприємством, протяж-ність у часі. Менеджмент визначається як соціально адекватний, якщо він спроможний усунути суперечності між ринковими методами господарю-вання і застарілими механізмами управління, налагодити відносини між керівництвом АТ і працівниками, забезпечити рівновагу в системі управління.

Культура організації підприємства означає високий рівень організаційної структури управління підприємством і соціального клімату, вміння керів-ниц-т-ва удосконалювати їх відповідно до стратегічних і тактичних цілей. Організа-ці-й-на культура є прийнятним способом дій учасників корпоративних відносин, ці-н-нісно-орієнтаційною основою прийняття рішень. Для формування організа-ці-й-ної культури на вітчизняних АТ розглянуто міжнародний досвід їх типології.

Культуру підприємницької діяльності запропоновано втілювати у вигляді соціальних норм і цінностей, знань, морально-етичних норм діяльності та ін. Тому важливо формувати правову культуру, етику підприємництва, ділову етику. Ділова етика обумовить соціально відповідальну поведінку. Діловий стиль визначить комплекс норм поведінки, забезпечить ділову репутацію АТ, актуальну для конкретних умов господарю-вання. Трудова мораль стане одним із способів поєднання у трудовій сфері свободи особистості із суспільною необхідністю.

На теперішній час в Україні старі моральні цінності та норми зруйновано, а нові ще не сформувалися. Утвердження нової моделі з пріоритетом загальнолюдських цінностей гальмується збереженням застарілих стереотипів трудової поведінки та формування нових небажаних стереотипів.

Сучасне виробництво потребує розуміння трудової дисципліни, як системи організаційно-трудових відносин і поведінки людей в процесі трудової діяльності, закріплені вимогами АТ, нормами права та іншими соціальними нормами. Важливу низку функцій, необхідних для формування національної моделі корпоративної культури відіграє політична культура як соціалізація формування світогляду учасників корпоративних відносин.

У формуванні усіх складових необхідно врахувати національну специфіку господарювання. Одним з найбільш впливових аспектів є економічний менталітет. Його головними елементами в роботі обрано економічне мислення, економічну культуру, економічну психологію. Формування економічного менталітету залежить від типу економічної системи, рівня розвитку продуктивних сил, передусім людини. Негативний стан таких чинників в Україні обумовлює значні відмінності вітчизняного економічного менталітету, тому необхідна цілеспрямована діяльність з формування сучасного економічного менталітету в населення.

Формування корпоративної культури АТ залежить від того, наскільки повно корпоративні цінності та морально-етичні стандарти інтегровані в офіційну політику держави, управлінську практику на всіх рівнях ієрархічної структури АТ, від її сприйняття та підтримки трудовим колективом.

Національна модель корпоративного управління повинна включати практику господарювання в ринкових умовах, особливості корпоративної культури і норми законодавства. Розвиток корпоратизму прискорюється за умов усвідомленої орієнтації країни на створення громадянського суспільства. Показано, що значну роль у цих процесах відіграють наймані працівники, для яких важлива гарантія дотримання їхніх законних прав з одночасним підвищенням відповідальності у володінні акціонерною власністю.

У теперішніх умовах роботи українських АТ зростає протиріччя поміж під-порядкованим статусом найманого працівника та його зростаючою незалеж-ністю, впливовістю і творчою ініціативною. Ефективним методом розв'язання такого протиріччя вважаємо розширення управлінських функцій найманих працівників. Для посилення ролі найманих працівників в управлінні АТ в роботі запропоновано проводити низку заходів щодо найманих працівників (рис. ), а саме: формування "економіки участі" найманих працівників у власності АТ на основі реалізації різних концепцій; забезпечення прав щодо стратегічного управління АТ; формування корпоративного професіоналізму; атестація на відповідність принципам корпоративного управління; виховання культурних та соціально-поведінкових складових корпоративної культури АТ; посилення впливу держави-акціонера на ефективність використання акціонерного капіталу, зокрема на формування власності найманих працівників.

Рис. 5. Програмні заходи з посилення участі найманих працівників у стратегічному управлінні АТ

Розвиток “економіки участі” найманих працівників пропонується розгля-дати як такий, що потребує реструктуризації оплати праці в АТ. Цьому сприя-тиме низка позитивних тенденцій у розвитку АТ і законодавство України.

В роботі позицію АТ щодо “економіки участі” пов’язано із особливостями корпоративної культури товариств, які визначено за 5-ма групами: феодальна, інвестиційна, культура участі, акціонерна і підприємниць-ка культури.

Механізм формування власності найманих працівників запропо-новано будувати з кількох складових: джерела коштів на купівлю акцій; податкових пільг; організації власності найманих працівників; способу голосування власників акцій. В оцінці готовності АТ до впровадження програм “економіки участі” рекомендовано використовувати критерії, вироблені банківською практикою розвинених країн.

До власності найманих працівників у капіталі АТ пропонується підходити як до частки оплати праці; як до індивідуальної власності; способу фінансування корпорацій; способу реструктуризації оплати праці; способу захисту корпорацій від скуповування їхніх акцій задля наступного розпродажу; методу вирішення протиріч інтересів учасників корпоративних відносин; заміни виплат заробітної плати готівкою на відкладені виплати. Ступінь участі найманих працівників у власності може бути на рівні повного контролю управління АТ, контролю більшості та мінімальної участі в управлінні. Права найманих працівників – акціонерних власників повинні визначатися в АТ відкрито за участю спостережної ради АТ та членства в ній найманих працівників.

Для реалізації найманими працівниками прав щодо управління АТ рекомендовано впроваджувати в АТ систему попереднього навчання та підвищення кваліфікації найманих працівників (особливо спеціалістів), що забезпечить збереження в АТ професійного ядра колективу. У механізм безперервної підготовки запропоновано включати етапи: навчання корпоративному професіоналізму, загальноосвітню підготовку і початок трудової діяльності, спеціалізований процес одержання професійної кваліфікації, трудову діяльність на більш високому професійному рівні.

Корпоративний професіоналізм найманого працівника – акціонера АТ необхідно формувати і розвивати задля виховання його особистості як ефективного (для суспільства) власника, що оптимально використовує права акціонера і дотримується обов’язків, пов’язаних із володінням власністю акціонерного товариства, бере участь у корпоративному управ-лінні відповідно до своєї частки в акціонерному капіталі для забезпечення його ефективного використання. Формування корпоративного професіоналізму потребує розробки та реалізації програми, орієнтовний зміст якої запропоновано в роботі.

У корпоративному секторі України є економічні та соціальні передумови для ефективного впливу держави на роботу АТ, як власника корпоративних прав. Орієнтація на скорочення державного корпоративного сектору передбачає підвищення його ефективності через використання економічної активності та соціальної спрямованості держави, реалізацію національних інтересів. Завдання держави як суспільного інституту полягає в нейтралізації перешкод для повної реалізації потенціалу корпорацій.

Для окреслення ролі держави в управлінні корпоративними правами запропоновано розрізняти два аспекти: державно-правовий, що випливає із завдань володіння державною власністю, і корпоративний, пов’язаний з управлінням державними корпоративними правами. Поєднання двох аспектів забезпечує ефективне управління корпоративними правами держави, поєднання інтересів учасників корпоративних відносин.

Стратегічним завданням держави на думку автора повинно стати формування корпоративної культури, як етичного ресурсу подальшого розвитку корпорацій, що має однакову значимість поряд з іншими виробничими ресурсами. Розвиток корпоративної культури можливий за умов включення програми навчання персоналу АТ цінностям корпорації та етичним нормам в систему підготовки кадрів АТ і всебічної підтримки з боку адміністрації підприємства.

За відсутності коштів у акціонерних товариств держава має стати ініціатором та організатором внутрікорпоративної системи підвищення кваліфікації кадрів. Головними формами державного впливу доцільно вважати наступні: організація та фінансування з державного бюджету програм підготовки кадрів, податкове стимулювання програм навчання та стимулювання створення додаткових робочих місць в АТ. Державні заходи ефективні при поєднанні з програмами підготовки кадрів в АТ.

ВИСНОВКИ

1. Корпоративний сектор економіки України формується під впливом приватизації, корпоратизації й наступного перерозподілу капіталу. Це обумовлює особливості корпоративного управління в Україні, удосконалення якого стало однією з найгостріших соціальних та економічних проблем акціонерних товариств і держави. Її вирішення потребує кропіткої роботи учасників корпоративних відносин на теоретичних, методологічних і методичних засадах управління в умовах трансформаційної економіки.

2. Пріоритетними для вітчизняних акціонерних товариств і корпорацій повинні стати інституціональний та культурологічний підходи у поліпшенні корпоративного управління. Рівень розвитку корпоративних відносин у значному ступені буде обумовлений існуючими рамками корпоративної культури, яку потрібно формувати з ініціативи корпоративних структур і держави як інститут ринкової економіки, що встановлює формальні та неформальні обмеження на соціально-економічну поведінку та дії людини.

3. Приватизація має позитивний та негативний вплив на формування корпоративного сектору економіки України. Подальший розвиток корпоративного управління залежатиме від умов, які держава створюватиме для ефективного функціонування АТ. Для цього необхідно використовувати зарубіжний досвід, дотримуватись світових тенденцій корпоративного управління з урахуванням національних особливостей.

Запропоновані в роботі методичні рекомендації та проведений на їхній основі аналіз стану і тенденцій розвитку ринку цінних паперів та акціонерних товариств України показав взаємообумовленість їхнього розвитку, активну роль фондового ринку у поліпшенні роботи акціонерних товариств. У багатьох регіонах, зокрема Львівській області, інфраструктура ринків цінних паперів розвинута достатньо для активізації емісійної діяльності АТ і припливу інвестицій. На теперішній час для покращення фінансового стану і ділової активності АТ першочерговим є поліпшення корпоративного управління, зокрема державними корпоративними правами.

4. Поєднання інтересів учасників корпоративних відносин на усіх рівнях управління задля ефективного використання акціонерної власності можливе за умов формування корпоративної культури. Головними культурними та соціально-поведінковими складовими корпоративної культури повинні стати наступні: культура, економічна демократія, соціальна відповідальність, трудова відповідальність, економічний менталітет, ділова практика. Кожна складова виконуватиме конкретні завдання задля поліпшення корпоративного управління за умов інтеграції корпоративних цінностей в офіційну політику держави, АТ та життя трудових колективів.

5. Значну роль у розвитку корпоратизму , формуванні громадянського суспільства мають відігравати наймані працівники. Цьому заважає протиріччя поміж підпорядкованим статусом найманих працівників у вітчизняних АТ та їх зростаючою незалежністю, впливовістю і творчою ініціативою. Ефективним методом розв'язання такого протиріччя слід вважати розширення управлінських функцій найманих працівників в АТ. Цьому сприятимуть наступні, запропоновані в роботі, заходи щодо найманих працівників, а саме: формування "економіки участі" у власності АТ на основі реалізації різних концепцій, забезпечення прав щодо стратегічного управління АТ, формування корпоративного професіоналізму, атестація на відповідність принципам корпоративного управління, виховання корпоративної культури, посилення впливу держави на ефективність використання акціонерного капіталу, зокрема на формування "економіки участі". "Економіку участі" доцільно формувати з урахуванням особливостей корпоративної культури АТ. Оцінювати готовність АТ до розвитку "економіки участі" доцільно за кретеріями, виробленими банківською практикою розвинутих країн.

6. Для реалізації найманими працівниками власних прав щодо управління АТ необхідно впроваджувати систему випереджуючого навчання і підвищення кваліфікації, що забезпечуватиме збереження в АТ професійного ядра колективу. У механізм безперервної підготовки працівників запропоновано включати етапи: навчання корпоративному професіоналізму, загальноосвітню підготовку, початок трудової діяльності, спеціалізований процес одержання професіональної кваліфікації, трудову діяльність на більш високому професійному рівні. Корпоративний професіоналізм найманих працівників – акціонерів АТ необхідно формувати і розвивати задля виховання його особистості як ефективного (для суспільства) власника, що оптимально використовує права акціонера і дотримується обов'язків, пов'язаних із володінням власністю акціонерного товариства; бере участь у корпоративному управлінні відповідно до своєї частки в акціонерному капіталі для забезпечення його ефективного використання.

7. У корпоративному секторі України є економічні та соціальні передумови для ефективного впливу держави на роботу АТ як власника корпоративних прав. Для окреслення ролі держави в управлінні корпоративними правами запропоновано розрізняти два аспекти: державно-правовий, що випливає із завдань володіння державною власністю, і корпоративний, пов'язаний з управлінням державними корпоративними правами. Поєднання двох аспектів забезпечить ефективне управління корпоративними правами держави, поєднання інтересів учасників корпоративних відносин.

Стратегічним завданням держави повинно стати формування корпоративної культури, як етичного ресурсу подальшого розвитку корпорацій, що має однакову значимість поряд з іншими виробничими ресурсами. За відсутністю коштів у акціонерних товариств держава має стати ініціатором та організатором внутрікорпоративної системи підвищення кваліфікації кадрів. Головними формами державного впливу доцільно вважати наступні: організацію та фінансування з державного бюджету програм підготовки кадрів, податкове стимулювання, створення додаткових робочих місць в АТ.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Горлач Н.Ю., Давимука С.А. Приватизація великих і середніх підприємств на Львівщині: порівняльний аналіз // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 1998. - № 12. - С. 54-65. (Внесок автора: аналіз динаміки приватизації великих і середніх підприємств на Львівщині – 0,17 д.а.)

2. С.А.Давимука, Н.Ю.Горлач. Грошова приватизація в Україні // Регіональна економіка. - 2000. - № 3. - С. 16-26. (Внесок автора: визначена структура грошових надходжень по об’єктах великої приватизації за видами продаж – 0,33 д.а.)

3. Горлач Н.Ю. Біржова торгівля акціями ВАТ Львівщини, що приватизуються // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 2000. - № 5. - С. 21-23. (0,25 д.а.)

4. Горлач Н.Ю. Біржова торгівля акціями ВАТ, що приватизуються: результати і перспективи // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 2000. - № 7. - С. 41-46. (0,54 д.а.)

5. Горлач Н.Ю. Регіональні особливості біржової торгівлі акціями ВАТ, що приватизуються // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 2000. - № 11. - С. 64-69. (0,42 д.а.)

6. Давимука С.А., Горлач Н.Ю. Грошова приватизація в Україні: кількісні характеристики // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 2000. - № 12. - С. 59-69. (Внесок автора: визначена динаміка грошових надходжень від приватизації по регіонах України – 0,33 д.а.)

7. Горлач Н.Ю. Біржова торгівля акціями ВАТ, що приватизуються: кількісні характеристики 2000 року // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 2001. - № 6. - С. 64-65. (0,17 д.а.)

8. Горлач Н.Ю. Становлення регіонального сегмента ринку цінних паперів України (на прикладі Львівської області) // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 2001. - № 10. - С. 41-44. (0,29 д.а.)

9. Горлач Н.Ю. Соціально-культурні та колективні цінності як складові формування корпоративної культури // Регіональна економіка. – 2003. - №1. – С. 213-220. (0,5 д.а.)

10. Горлач Н.Ю. Вплив приватизації на акціонування підприємств і розвиток фондового ринку в Україні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Механізми формування і реалізації фінансової політики на приватизованих підприємствах. (Зб. наук. праць). – Вип. 4 (XLII) – Львів: НАН України. Інст-т регіональних досліджень, 2003. – С. 268-276. (0,42 д.а.)

11. Горлач Н. Біржова торгівля як джерело наповнення ринку цінних паперів в процесі приватизації // Теорія і практика формування і розвитку корпоративного сектора економіки: Збірник тез і виступів на Першій міжнародній науково-практичній конференції 21-22 березня 2003р. – Київ, 2003. – С.78-83. (0,33 д.а.)

12. Відкриті акціонерні товариства Львівської області: довідник (ч. IV). / С.А.Давимука, М.М.Сірків, Н.Ю.Горлач та ін. – Львів: НАН України. Інститут регіональних досліджень, 1998. – 544 с. (Внесок автора: визначено структуру розподілу акціонерної власності за результатами приватизації на Львівщині – 4,17 д.а.)

13. Давимука С.А., Опацький В.Г., Горлач Н.Ю. Майно, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації): довідник (ч.VI). / Відп. ред. Давимука С.А. –