ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ГОРДЕЙ ОКСАНА ДМИТРІВНА

УДК 330.12; 338.246.02

ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУСПІЛЬНОГО ДОБРОБУТУ

08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів, грошового обігу

та кредиту Київського національного університету

імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

Заслужений діяч науки і техніки України

Василик Остап Дмитрович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент

Андрущенко Володимир Леонідович,

Академія державної податкової служби України Державної

податкової адміністрації України, професор

кафедри податкової політики і оподаткування

кандидат економічних наук, професор

Поддєрьогін Анатолій Микитович,

Київський національний економічний університет МОН України,

завідувач кафедри фінансів підприємств

Провідна установа: Науково-дослідний фінансовий інститут

при Міністерстві фінансів України,

відділ фінансових ресурсів держави, м. Київ

Захист відбудеться “_3_” _жовтня_ 2003 року о 14 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.12 Київського національного університету

імені Тараса Шевченка за адресою:

03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90 А, ауд. 704.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного

університету імені Тараса Шевченка за адресою:

01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. .

Автореферат розісланий “_2_” __вересня_ 2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент О.І. Жилінська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Суспільний добробут протягом цілих століть займає панівне становище в роботах кращих представників економічної думки людства. Зростання суспільного добробуту є об’єктивно зумовленою метою розвитку суспільства, оскільки він є соціальною базою демократичної та правової держави. Економічна наука, в тому числі фінансова, у другій половині ХХ століття здійснила повну переорієнтацію від питань виробництва до питань споживання. Споживання – це кінцева ціль виробництва в будь-якій економічній системі.

Усе більш очевидним є те, що досягнення суспільного добробуту стає можливим лише тоді, коли він опирається на потужну фінансову основу. Тобто, фінансові методи забезпечення добробуту населення повинні бути націлені на постійне зростання матеріального становища різних верств громадян та мати соціальне спрямування.

У той же час проблеми взаємозв’язку між економічним зростанням, розподілом доходів та суспільним добробутом присвячена незначна кількість робіт. Серед більшості економістів не існує єдиної думки про сумісність таких двох важливих цілей соціально-економічного розвитку, як економічне зростання та розподіл доходів між високо- і низькодоходними групами населення. До останнього часу вирішення даної проблеми, у більшості випадків, розглядалося як вибір між двома альтернативами: зростання або рівність.

Тому виникає необхідність розробки наукових засад щодо теоретичного обґрунтування фінансового забезпечення суспільного добробуту, особливості його досягнення в умовах перехідної економіки. Особливу увагу слід приділяти пошуку шляхів залучення фінансових ресурсів на цілі суспільного добробуту та визначення напрямків підвищення ефективності їхнього використання.

Питання фінансового забезпечення суспільного добробуту знаходиться у центрі досліджень відомих представників сучасної зарубіжної фінансової думки таких, як Дж. Б’юкенена, Р. Максгрейва, А. Пікока, Г. Роузена, Дж. Стігліца, Г. Таллока, М. Фрідмена, Д. Хаймана, а також їхніх попередників, які здійснили не менш вагомий внесок у розробки з питань фінансового забезпечення суспільного добробуту – А. Вагнера, К. Вікселя, Н. Калдора, Е. Ліндаля, В. Паретто, А. Пігу, Дж.Р. Хікса.

Теоретичні та практичні аспекти фінансового забезпечення суспільного добробуту розглядалися у працях вітчизняних економістів: В. Андрущенка, М. Білик, О. Василика, А. Гальчинського, В. Гейця, А. Гриценка, А. Даниленка, Б. Кваснюка, М. Коробова, Н. Костіної, В. Кравченка, В. Лагутіна, І. Луніної, В. Міщенка, А. Мороза, С. Науменкової, В. Опаріна, С. Осадця, А. Пересади, Д. Полозенка, А. Поддєрьогіна, Г. П’ятаченка, М. Савлука, В. Суторміної, В. Федосова, О. Чернявського та інших.

Вітчизняні автори, які займаються вказаними питаннями, як правило, висвітлюють окремі аспекти ролі фінансів у забезпеченні суспільного добробуту. Наукові розробки західних вчених не можуть адекватно застосовуватися на вітчизняному підґрунті, оскільки базуються на засадах, які не відповідають умовам національної економіки. Усе вищесказане зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, її теоретичну та практичну значимість.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту Київського національного університету імені Тараса Шевченка за комплексною темою “Теорія та практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень”, підрозділ “Розвиток фінансової системи України як фактор економічного зростання”, шифр 01 БФ 040-01, в межах якої обґрунтовано теоретичні засади фінансового механізму суспільного добробуту та посилення ролі бюджету в регулюванні доходів населення.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у виявлені сутності, закономірностей та перспектив розвитку фінансового забезпечення суспільного добробуту.

Для розкриття поставленої мети було передбачено вирішення наступних завдань:

поглибити теоретичне обґрунтування фінансового забезпечення суспільного добробуту;

виявити основні джерела фінансових ресурсів, які формують суспільний добробут, його складові;

охарактеризувати структуру інституціональних та функціональних основ суспільного добробуту;

дослідити фінансові методи забезпечення суспільного добробуту;

виявити роль бюджетного механізму в досягненні суспільного добробуту;

розробити пропозиції щодо покращання фінансового забезпечення суспільного добробуту;

розробити графічну та економіко-математичну модель державного регулювання суспільного добробуту;

обґрунтувати основні напрями гармонізації фінансового механізму суспільного добробуту згідно з вимогами європейського економічного простору.

Об’єкт дослідження – фінансове забезпечення зростання суспільного добробуту в умовах ринку.

Предметом дисертаційного дослідження є процеси створення і використання фондів фінансових ресурсів на різних рівнях економічної системи держави для забезпечення добробуту як громадян, так і суспільства загалом.

Методи дослідження. У дисертації для розкриття основних характеристик об’єкту дослідження використано сукупність методів: для розкриття суті суспільних явищ – теорію пізнання з основами діалектичного методу, аналізу та синтезу; для визначення місця конкретного суспільного явища в загальній сукупності – методи порівняння; для вивчення зв’язку між окремими явищами та процесами – метод кореляційно-регресійного аналізу; системний підхід – для вирішення комплексу завдань; статистичні методи; фінансовий аналіз та економіко-математичне моделювання для прийняття ситуативних та стратегічних рішень на державному рівні; наочне представлення результатів дослідження у вигляді таблиць, графіків, діаграм, схем, малюнків. Теоретичну основу дисертації складають праці вітчизняних та зарубіжних вчених, Закони України, Укази Президента України, законодавчі акти Верховної Ради і постанови Кабінету Міністрів України, статистичні дані Держкомстату України, аналітичні розробки автора.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації досліджено теоретичні основи фінансового забезпечення суспільного добробуту, виявлено основні тенденції зростання суспільного добробуту та запропоновані нові методи, що дозволить підвищити ефективність залучення та використання фінансових ресурсів на цілі суспільного добробуту, зокрема:

вперше запропоновано:

визначення та методику оцінки фінансового забезпечення суспільного добробуту за допомогою таких показників, як: ВВП на душу населення; рівень вартості та якості життя населення; прожитковий мінімум; рівень оплати праці та соціального розшарування населення; межа бідності тощо;

обґрунтування основних джерел фінансового забезпечення суспільного добробуту: особисті доходи громадян, кошти підприємницьких структур та бюджету та напрями досягнення їх оптимального співвідношення для забезпечення зростання суспільного добробуту;

схему бюджетного механізму забезпечення суспільного добробуту, що містить прямі асигнування соціально-культурних заходів, забезпечення соціального захисту, підтримання тенденцій постійного його зростання, що базується на відповідних фінансових нормах, нормативах, санкціях і стимулах, лімітах, фінансовому плануванні та прогнозуванні;

основні принципи моделювання державного регулювання росту суспільного добробуту за рахунок фінансових ресурсів та розроблено економіко-математичну модель для оперативного регулювання добробуту громадян;

удосконалено:

теоретичне обґрунтування економічної природи та сутності суспільного добробуту в умовах перехідної економіки, постійна трансформація якої передбачає як об’єктивну необхідність активізувати залучення коштів на цілі добробуту населення, що є основною кінцевою метою економічного розвитку суспільства;

методику реалізації фінансової стратегії забезпечення суспільного добробуту, що підвищить ефективність використання фондів фінансових ресурсів в процесі досягнення поставленої мети;

дістало подальшого розвитку:

визначення основних принципів здійснення перерозподілу ВВП за допомогою фондів фінансових ресурсів для досягнення зростання суспільного добробуту та фінансової стабільності держави;

обґрунтування головних напрямів адаптації фінансового забезпечення суспільного добробуту до вимог європейського економічного простору.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані для вдосконалення механізму фінансового забезпечення суспільного добробуту. Окремі положення в дисертації можуть бути використані при підготовці законодавчих і нормативних актів із питань фінансів та податків. Дослідження автора були використані при розробці регіональних програм економічного і соціального розвитку Чернівецької області (довідка № 1724 від 24.06.03 р.). Окремі положення та висновки дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі при викладанні курсів “Теорія грошей”, “Міжнародні фінанси” та використовуються в навчальних курсах “Теорія фінансів”, “Менеджмент державних фінансів”, “Бюджетний менеджмент” на кафедрі фінансів, грошового обігу та кредиту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 511/60 від 03.03. 2003 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в розробці теоретичних і методичних положень щодо фінансового забезпечення суспільного добробуту. Наукові положення, розробки та висновки, які виносяться на захист, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні висновки та результати дисертаційного дослідження оприлюднені на засіданнях кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту Київського національного університету імені Тараса Шевченка та обговорювалися на: Х Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасна інноваційно-промислова політика України: інвестиційні пріоритети та інфраструктура” (м. Чернівці, квітень 1999); Міжнародній науково-практичній конференції “Інноваційні фактори ресурсно-екологічної безпеки Карпатського регіону” (м. Чернівці, березень 2001); Другій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінанси, грошовий обіг та кредит в забезпеченні суспільного добробуту” (м. Київ, жовтень 2001); Міжнародній науковій конференції “Україна: шляхами віків” (м. Київ, травень 2002).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 14 робіт загальним обсягом 3,54 д.а., із них 4 роботи у наукових фахових виданнях загальним обсягом 1,7 д.а.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (197 джерел) та додатків. Обсяг дисертації – 194 сторінки, у тому числі 6 таблиць, 6 рисунків, 8 діаграм, 7 графіків та 5 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, предмет і об’єкт дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні основи фінансового забезпечення суспільного добробуту” розкрито економічну природу фінансового забезпечення добробуту громадян. Відзначено, що цей процес виник у результаті тривалого періоду економічного розвитку суспільства, тому рівень суспільного добробуту знаходиться в прямій залежності від ефективності соціальної ринкової економіки, оскільки основним джерелом забезпечення покращення добробуту населення є зростання результатів функціонування економіки. З огляду на це фінанси розглядалися як найбільш дієвий інструмент впливу та регулювання рівня життя суспільства і громадян.

Визначено, що суспільний добробут залежить від рівня фінансового забезпечення існуючих та постійно виникаючих потреб населення. Потреби суб’єктів ринкових відносин розглядалися диференційовано: індивідуальні потреби, потреби індивідуумів як членів суспільства, потреби самого суспільства. Групові та суспільні потреби притаманні лише сукупності індивідуумів як цілого. Суспільство навмисно постулює специфічні потреби, які направленні на самозбереження, на забезпечення стабільності структури та окремих елементів. Коло людських потреб динамічне. Людина не може існувати без задоволення своїх біологічних потреб. Однак, у процесі суспільного розвитку у неї поступово виробляється звичне коло матеріальних та соціальних потреб, що зростають та якісно покращуються.

Спираючись на принцип системності у дисертації розглянуто фінансове забезпечення суспільного добробуту як єдине ціле, як систему. Методологічне значення системного підходу полягає в тому, що він дозволив віднайти та дослідити складові системи, їх інваріантну структуру, визначити взаємовідносини і зв’язки елементів у системі. Кожний елемент даної системи взаємопов’язаний у процесі внутрішньої еволюції і не може бути ізольований від зовнішнього впливу, тобто належить до відкритої системи. Суспільство оцінювалося як цілісна система, яка підпорядковується найзагальнішим законам, характерним для всіх системних форм існування.

Визначено, що характеристикою ефективного фінансового забезпечення суспільного добробуту має виступати рівень життя – це економічна категорія, що виражає ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб людей, забезпеченості споживчими благами, що характеризуються переважно кількісними показниками такими, як: розмір оплати праці, інші доходи, обсяг споживчих благ і послуг, рівень споживання продовольчих і непродовольчих товарів, тривалість робочого і вільного часу, житлові умови, рівень освіти, охорони здоров’я, культури тощо.

Прослідковано та обґрунтовано діалектичний взаємозв’язок фінансової та соціальної політики держави. Він знаходить свій конкретний прояв у процесі підвищення суспільного добробуту та проявляється у таких аспектах: фінансова політика має своєю кінцевою метою фінансове забезпечення матеріальних та духовних благ громадян як важливої умови росту добробуту населення; соціальна політика пов’язана з впливом на відносини між людьми щодо використання ними матеріальних та духовних благ: використання ними створених умов життя й вдосконалення соціальних потреб членів суспільства виходячи з принципу соціальної справедливості.

У дослідженні проаналізовано різноманітні підходи до трактування природи суспільного добробуту та його фінансового забезпечення. На основі розгляду вітчизняних та іноземних видань узагальнено неоліберальний та егалітарний теоретичні положення щодо ролі держави у фінансовому забезпеченні добробуту населення.

З’ясовано, що прихильники першого підходу вважають недоцільним збереження посиленої ролі держави у рішенні питань досягнення добробуту та економічного розвитку. При цьому вирішення соціальних завдань, що є передумовою покращання добробуту, які не можливо відрегулювати у рамках ринкових відносин, передбачається передати приватним недержавним суспільним організаціям. Послідовники даного підходу, який в умовах кризи держави всезагального добробуту, був дуже розповсюджений з середини 70-х та до кінця 80-х рр. ХІХ століття, фактично повертаються до ролі держави у період капіталізму вільної конкуренції та вільного підприємництва. Інша полярна позиція – егалітарна належить радикалам-державникам, які вважають за необхідне надання провідної ролі державній власності в економіці країни, а домінуючою формою контролю над виробництвом та розподілом суспільного добробуту має бути соціальна держава. Розуміння основ соціально-економічного розвитку суспільства, що лежить в основі егалітарного підходу, найбільшого розвитку набуває в кінці ХІХ століття. Це призвело до того, що економісти стали все більше цікавитись видатковою частиною діяльності держави та все активніше шукали можливості збільшення її ефективності.

На основі цього зроблено висновок, що усередненим варіантом егалітарного та неоліберального підходів до рішення питань фінансового забезпечення суспільного добробуту можна назвати західну соціальну систему, яка знайшла своє відображення та реалізацію у формі держави всезагального добробуту, де найбільш повний розвиток знайшла ідея відокремлення механізму господарювання від способу розподілу, у тому числі через укладання договорів між підприємцями, профспілками та урядом.

Дослідженням було встановлено, що суспільний добробут досягається шляхом сполучення таких ланок фінансової системи: бюджетів різних рівнів; фондів соціального, майнового та особистого страхування; грошових фондів підприємств, організацій, фірм, інших комерційних та некомерційних структур; спеціальних грошових фондів. Для забезпечення добробуту населення створюються відповідно до потреб суспільного розвитку такі види фондів фінансових ресурсів, як фінанси держави, господарських суб’єктів та населення.

У другому розділі “Фінансові ресурси суспільного добробуту” досліджено загальний стан національної економіки та оцінено основні характерні показники зростання суспільного добробуту: збільшення ВВП, наявних грошових доходів населення, поступове зростання заробітної плати при відносно стійкому рівні офіційного безробіття.

У дисертації було оцінено тенденції зміни: реального ВВП, заробітної плати, реальних грошових доходів, витрат і заощаджень населення та їх структури, розподілу населення України за рівнем середньодушових сукупних витрат. Розглянуто державу як одного з учасників ринку, оскільки потрібно особливо враховувати ту обставину, що держава володіє певними та принципово важливими перевагами перед іншими учасниками ринку: правом вилучення у рамках та на законодавчій основі частини доходів у вигляді податків у решти учасників ринку. Бюджетне фінансування соціальної сфери виступає головною складовою забезпечення зростання суспільного добробуту. У роботі розроблено схему бюджетного механізму фінансування суспільного добробуту, що представлено на рис. 1.

У результаті дослідження виділено таку категорію як “бюджет добробуту” – це видатки, які здійснюються державою, підприємствами, установами, фізичними особами на збільшення суспільного добробуту та які необхідні для покращення їх функціонування. Виявлено, що бюджет добробуту має три взаємопов’язаних аспекти: по-перше, визначення джерела фінансування як способу накопичення фінансових ресурсів; по-друге, розподіл фінансового тягаря між суб’єктами ринкових відносин – державою, роботодавцями, робітниками; по-третє, виявлення ефективних способів використання, розподілу та перерозподілу грошових коштів.

Запропоновано використовувати таку категорію, як “соціальний бюджет” – видатки, які здійснює держава, підприємства, фізичні особи на соціальний захист та доходи, що необхідні для фінансування цієї системи. Отже, основним завданням держави, насамперед, має стати створення умов для працездатних громадян, для сприяння зменшенню кількості людей, які потребують фінансової підтримки. Програми соціального забезпечення, при правильному впровадженні та використанні, можуть спричиняти загальний позитивний ефект.

Істотну увагу в дисертації приділено дослідженню фінансів підприємницьких структур як одного із основних джерел фінансового забезпечення суспільного добробуту. Визначено місце та роль людського капіталу в суспільному добробуті та його зростанні.

Рис. 1. Бюджетний механізм фінансування суспільного добробуту

Обґрунтовано, що базовою верствою населення, яка повинна сприяти розвитку фінансів підприємницьких структур, а вони, у свою чергу, підтримувати зростання суспільного добробуту має стати середній клас. Виявлено, що основні характеристики середнього класу містять: високий рівень освіти, особисту свободу, самостійність вибору виду економічної діяльності, наявність власності. Проте на сьогодні середній клас є соціально-культурним класом, а не економічним – групою людей, яку виділяють за їхнім місцем та роллю в економічному житті. Цей аспект в ефективно функціонуючій економіці здійснює додаткове підсилення зростання суспільного добробуту, однак у нинішніх умовах значення відіграє тільки рівень доходів та пануюча система цінностей.

У дисертації виявлено позитивні зміни в національній економіці стосовно величини заробітної плати. Однак ці зміни суттєво не відбилися на добробуті більшості громадян. Заробітна плата все ще недостатньою мірою не тільки не сприяє підвищенню продуктивності праці, але й не виконує ролі стимулюючого фактору для розвитку виробництва і науково-технічного прогресу.

У роботі акцентовано увагу на ресурсній базі суспільного добробуту, яка містить: доходи громадян; кошти, які знаходяться в розпорядженні держави; кошти підприємницьких структур. Оптимальне співвідношення між вказаними джерелами є важливим завданням політики держави у досягненні зростання добробуту громадян.

У третьому розділі “Стратегія фінансового забезпечення суспільного добробуту” досліджено проблеми вдосконалення фінансових методів державного регулювання суспільного добробуту, фінансової діяльності підприємств малого бізнесу в забезпеченні зростання добробуту та адаптацію фінансового забезпечення суспільного добробуту до вимог європейського економічного простору.

Проведене дисертаційне дослідження дало змогу встановити, що успішне виконання завдань постійного зростання суспільного добробуту значною мірою вимагає наявності науково обґрунтованої стратегії ефективного використання фінансових ресурсів на цілі зростання рівня життя населення. Стратегія містить використання фінансових ресурсів як у даний період, так і на перспективу за найбільш важливими напрямами підвищення та регулювання доходів кожного громадянина зокрема і суспільства загалом.

Встановлено, що стратегія зростання добробуту населення повинна будуватися на достовірній інформації щодо власної фінансової ресурсної бази та напрямів використання, що зумовлює необхідність складання соціального бюджету, а в кінцевому підсумку – матричної схеми формування ресурсів суспільного добробуту та грошових коштів на розвиток особистості. Відображення в запропонованій схемі балансового розрахунку (рис. 2) суспільного добробуту дозволило: дослідити інтенсивність потоків матеріальних благ та послуг, які задовольняють потреби розвитку особистості; дати кількісну оцінку цим процесам; оцінити структуру фінансових ресурсів, що направляються на розвиток індивідуума і на цій основі визначити можливі її зміни.

Матрична схема (зведений баланс) суспільного добробуту, при складанні якого необхідно використовувати дані про фінансові ресурси усіх бюджетів та обов’язково принцип диференційованого аналізу, показує всю кількість ресурсів (а не лише споживчу частку), які безпосередньо формують рівень добробуту. Необхідною умовою функціонування національної економіки має бути її поділ за взаємопов’язаними напрямками: “ресурси – витрати”, “витрати – виробництво”, “доходи – споживання”, “ресурси – споживання”, “витрати – потреби”. Реалізація основних елементів мети функціонування економіки – “матеріального добробуту” та “всебічного розвитку особистості” має відбуватися як єдиний неподільний процес.

Структура засобів

розвитку

особистості

Структура

потреб особистості | Товари | Робота | Послуги | Кінцеве споживання

виробничого призначення | індивідуаль-ного споживання | змішані

1. Фізіологічні потреби | f1f2f3f4f5f6

2. Потреби у збереженні, покращанні здоров’я та фізичному розвитку | z1z2z3z4z5z6

3. Потреби в освіті | о1о2о3о4о5о6

4. Культурно-естетичні потреби | k1k2k3k4k5k6

5. Потреби у повазі, визнанні, схвалені | v1v2v3v4v5v6

6. Самореалізація | s1s2s3s4s5s6

7. Всього | 12345–

Рис. 2. Матрична схема формування суспільного добробуту та засобів розвитку особистості

Відображення в схемі показника об’єму засобів розвитку особистості в різноманітних розрізах дозволило дослідити інтенсивність потоків матеріальних благ та послуг, які задовольняють потреби розвитку особистості; дати кількісну оцінку цим процесам, визначити питому вагу суспільних та особистісних витрат у задоволенні основних соціальних та духовних потреб; оцінити структуру засобів розвитку особистості і на цій основі визначити можливі її зміни. Матрична схема засобів розвитку особистості в поданому вигляді відображає лише поточне їхнє споживання. У той же час варта уваги загальна оцінка усіх ресурсів розвитку особистості, якими володіє суспільство, включаючи елементи суспільного багатства.

На основі матричної схеми формування суспільного добробуту було запропоновано економіко-математичну модель державного регулювання суспільного добробуту, завдяки якій можна визначити поточний рівень суспільного добробуту () та побачити, яким чином зміни у фінансовій політиці держави відобразяться на загальному добробуті громадян. Дана економіко-математична модель має наступний вигляд:

(1),

де (2)

підставивши формулу 2 в попередню (1), отримаємо:

де – це прожитковий мінімум, встановлений законодавчо;

– це сума витрат на матеріальні потреби, які містять (виходячи із матричної схеми): фізіологічні потреби (f); потреби у збережені, покращанні здоров’я та фізичному розвитку (z); потреби в освіті

– це сума витрат на “духовні” потреби, що містять в собі витрати (рис. 2) на: культурно-естетичні потреби (k); потреби у повазі, визнанні, схвалені (v); самореалізації (s):

Крім того, у формулі 1 рівень добробуту зважується на коефіцієнт Джині (), тобто враховується розпорошеність населення за доходами.

Таким чином, суспільний добробут може приймати як додатні, так і від’ємні значення. Це означає, що чим більший додатній коефіцієнт, то тим більше суспільний добробут держави, чим більш від’ємний коефіцієнт, то тим більше зубожіння населення спостерігається в країні.

Також у дисертації запропоновано графічну модель фінансового забезпечення суспільного добробуту, за якою існує експоненціальний зв’язок рівня суспільного добробуту та рівня державних видатків на підтримання добробуту населення (рис. 3).

Така експоненціальна залежність показує, наскільки має бути змінений фінансовий механізм забезпечення добробуту (V – витрати із бюджету на соціальні цілі) населення в залежності від існуючого рівня добробуту.

У дисертації проведено оцінку нерівності населення за добробутом у різних країнах, враховуючи коефіцієнт Джині та децильний коефіцієнт диференціації сукупних витрат населення, та на цій основі визначено головні напрями фінансової та економічної політики, щодо покращення ситуації з фінансовим забезпеченням суспільного добробуту в Україні.

Для врахування переважної більшості фінансових аспектів функціонування національної економіки та стану економічних суб’єктів в дисертаційній роботі запропоновано категорію фінансового забезпечення суспільного добробуту, що являє собою сукупність фондів фінансових ресурсів, що використовуються для досягнення відповідного рівня матеріального та духовного забезпечення потреб та інтересів громадян. Фінансове забезпечення суспільного добробуту було охарактеризовано за допомогою сукупності взаємопов’язаних показників таких, як: ВВП на душу населення; рівня, вартості та якості життя населення; прожиткового мінімуму; реальних доходів населення; рівня оплати праці; межі бідності; рівня соціального розшарування населення; індексу споживчих цін (індексу інфляції).

Рис. 3. Графічна модель державного регулювання суспільного добробуту

Результати проведеного дослідження засвідчили, що перспективним напрямом досягнення зростання суспільного добробуту є формування добровільних та відкритих асоціацій виробників та споживачів, які засновуються на контрактній основі. У роботі визначено необхідність сформулювати сучасну фінансову систему, яка б була адекватна реалізації стратегії соціально орієнтованої економіки, яка піддається державному регулюванню, що передбачає активне збільшення частки безготівкових розрахунків, концентрацію усіх видів доходів на рахунках у банках, відкритість фінансової інформації для будь-яких державних та суспільних організацій, установ, підприємців. При цьому кожний господарюючий суб’єкт у власній соціально-економічній орієнтації розвитку повинен вживати тих заходів, які можуть не тільки раціоналізувати взаємодію елементів складових, але і визначати міру послідовного досягнення рівнів оптимальної результативності, підвищення ефективності діяльності.

Виявлено тенденцію розвитку малого бізнесу в Україні та вплив даного процесу на рівень добробуту. Так, загальна кількість підприємств зросла у таких стратегічно важливих видах економічної діяльності, як будівництво та операції із нерухомістю. Приватним і корпоративним підприємствам уже належить більше половини від загальної кількості основних фондів, а їхня частка в обсязі виробництва складає близько 75 %. У приватній власності знаходиться половина земель, у тому числі – понад 70сільськогосподарських угідь. Проаналізовано основні чинники покращення фінансового забезпечення суспільного добробуту за рахунок розвитку фінансової діяльності підприємств малого бізнесу.

Досліджено, що при цільовому використанні додаткових фінансових ресурсів, отриманих ззовні (кредити та іноземні інвестиції) має відбуватися інтеграція України до європейського економічного простору за рахунок нарощування експортного потенціалу та поліпшення структури зовнішньої торгівлі, а також захисту внутрішнього ринку і підтримки національного товаровиробника. Відмічено, що система забезпечення суспільного добробуту може бути охарактеризована різноманітними за складом кількісними та якісними показниками економічного та соціального змісту. Так, до складу відтворювальних економічних характеристик слід передусім додавати показники підвищення науково-технологічного рівня виробництва, включаючи ріст об’ємів інвестицій для науково-інноваційного розвитку та індустріального оновлення як передумову покращання умов праці; ступінь висококваліфікованої підготовки кадрів та їхнього творчого потенціалу; наближення до прогресивних, науково обґрунтованих норм споживання; реалізацію заходів соціальної справедливості в умовах виробництва, у тому числі враховуючи демократизм управління господарськими суб’єктами на різних рівнях.

ВИСНОВКИ

Результатом дисертаційної роботи є теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання фінансового забезпечення суспільного добробуту, що зумовлено необхідністю подолання негативних тенденцій соціального характеру в період трансформації економіки України. Наукове осмислення фінансових методів забезпечення добробуту населення, розуміння їх змісту, природи та сутності, їх соціальної спрямованості дозволили розробити концептуальні засади бюджетного механізму, який підвищує можливості забезпечення зростання добробуту кожного громадянина зокрема та суспільства в цілому; ввести до наукового обігу поняття бюджету добробуту та фінансового забезпечення суспільного добробуту для кращого розуміння теоретичних та практичних положень теорій суспільного добробуту. Висновки та пропозиції, які виходять із наукового дослідження, зводяться до наступного:

Розв’язання теоретичних питань суспільного добробуту має значний історичний простір. Проте наука про суспільний добробут, її фінансовий аспект досягли своєї завершеності в ХХ столітті. Основні економічні практики-теоретики теорії добробуту того часу А. Бергсон, Дж. Б’юкенен, Н. Калдор, Дж.М. Кейнс, А. Маслоу, В. Паретто, Ж.П. Сартр, А. Сміт, Ф. Хайек, Дж.Р. Хікс та інші, багато з яких стали Нобелівськими лауреатами, зокрема А. Бергсон, Дж. Б’юкенен, Ж.П. Сартр, Ф. Хайек, Дж.Р. Хікс. Сьогодні вже достатньо теоретичних досліджень, які дозволяють сформулювати категорію фінансового забезпечення суспільного добробуту як сукупність фондів фінансових ресурсів, що використовуються для досягнення відповідного рівня матеріального та духовного забезпечення потреб та інтересів громадян.

Дослідження наукових праць із питань суспільного добробуту дозволило тлумачити останнє як фінансову забезпеченість населення необхідними матеріальними та духовними благами, що задовольняють визначені людські потреби. На основі принципу системності, фінансове забезпечення суспільного добробуту розглядається як єдине ціле, як система.

Суспільний добробут є високою метою та кінцевим результатом економічного та фінансового розвитку держави. Складовим елементом економічної системи є досконалий фінансовий механізм, який складається із різноманітних фондів фінансових ресурсів, зокрема: централізовані фонди фінансових ресурсів, фінансові ресурси підприємницьких структур, фінансові ресурси домогосподарств. Оптимальна структуризація цих джерел є основною формою для досягнення кінцевої мети – знаходження та обґрунтування оптимального співвідношення структури фінансових ресурсів.

Науково обґрунтовано діалектичний взаємозв’язок фінансової та соціальної політики держави. Він знаходить свій конкретний прояв у таких аспектах: фінансова політика має своєю кінцевою метою фінансове забезпечення матеріальних та духовних благ громадян як важливої умови росту добробуту населення; соціальна політика пов’язана з впливом на відносини між людьми щодо використання ними матеріальних та духовних благ: використання ними створених умов життя та вдосконалення соціальних потреб суспільства виходячи з принципу соціальної справедливості.

Відповідно до оцінки сучасних фінансових процесів, суспільний добробут досягається шляхом посередництва ланок фінансової системи: бюджетів різних рівнів; фондів соціального, майнового та особистого страхування; грошових фондів підприємств, організацій, фірм, інших комерційних та некомерційних структур; спеціальних грошових фондів. Для забезпечення добробуту населення створюються відповідно до потреб суспільного розвитку такі види фондів фінансових ресурсів, як фінанси держави, господарських суб’єктів та населення.

Державні фінансові методи забезпечення суспільного добробуту посідають чільне місце для створення добробуту населення в Україні. Основним інструментом державних фінансів є Державний бюджет. Фінанси господарських суб’єктів, за допомогою яких фінансується добробут населення, – це результати діяльності підприємств, фірм, організацій. Дохідну частину фінансів населення та основу добробуту складають доходи та збереження як окремих громадян, так і первинного осередку суспільства – сім’ї.

За допомогою різних фінансових інститутів відбувається перерозподіл доходів населення та забезпечується ефективний шлях до економічного зростання та до досягнення суспільного добробуту. Можливість реалізації зростання суспільного добробуту великою мірою залежить від ресурсної бази, від матеріальних джерел, які дозволяють забезпечити необхідний рівень добробуту. Шляхом перерозподільного механізму ці засоби акумулюються у Державному бюджеті та позабюджетних фондах: Пенсійному фонді України, Фонді соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності, Фонді загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонді обов’язкового медичного страхування, який в Україні ще не функціонує.

Запропонована економіко-математична та графічна моделі, які дозволяють визначити і оцінити основні параметри державних заходів фінансового забезпечення суспільного добробуту. Застосування моделі державного регулювання суспільного добробуту дозволить не тільки вдало залучати і використовувати державні кошти, але і допоможе значно підвищити рівень суспільного добробуту на даному етапі функціонування економіки.

Для забезпечення добробуту населення держава виконує функцію розподілу доходів, яка передбачає розподіл доходів та багатства, виходячи із принципу, покладеного в основу теорії суспільного добробуту. Політика перерозподілу доходів припускає здійснення комплексу заходів щодо стабілізації середнього рівня життя населення, постійне скорочення масштабів бідності, зменшення розриву в рівні життя між різними категоріями населення. Зростаючий об’єм фінансових ресурсів, який спрямовується на покриття суспільних соціальних видатків, посилює актуальність їх ефективного використання, що передбачає підхід із позиції як макро-, так і мікроекономічної оцінки.

Для спрощення фінансового забезпечення суспільного добробуту запропоновано запровадження бюджетного механізму фінансування добробуту населення, який містить комплекс інструментів, спрямованих на локалізацію недоліків ринкової економіки в забезпеченні суспільного добробуту, досягнення соціальної злагоди і в кінцевому підсумку – подальшого економічного зростання. Бюджетний механізм вимагає постійного удосконалення, виходячи з умов економічного розвитку держави на кожному етапі.

Інтеграція України до європейського економічного простору потребує внесення певних змін до стратегії зростання суспільного добробуту, оскільки інтеграційні процеси містять в собі цілу низку як позитивних, так і негативних аспектів. Цьому сприяє співробітництво України із міжнародними фінансовими організаціями. У напрямі співпраці запропоновано використати цільові програми фінансового забезпечення суспільного добробуту для збільшення ефективності державного регулювання добробуту громадян і для розвитку малих та середніх підприємств.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

статті в наукових фахових виданнях:

Гордей О.Д. Фінансова оцінка суспільного добробуту // Фінанси України. – 2001. – № 7. – C. . – 0,43 д.а.

Гордей О.Д. Фінансування соціальних гарантій як чинник зростання суспільного добробутуФінанси України. – 2002. – № 5. – С. 44-51. – 0,51 д.а.

Гордей О.Д. Теоретичні засади суспільного добробуту // Вісник Академії праці і соціальних відносин. – 2002. – № 2. – С. 225-228. – 0,44 д.а.

Гордей О.Д. Роль державного бюджету у забезпеченні росту добробуту населення // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. – Випуск 61-62. –2002. – С. 28-30. – 0,32 д.а.

публікації в інших виданнях:

1. Гордей О.Д. Проблеми економічної свободи в Конституції України // Матеріали молодіжної наук.-практ. конференції “Конституціоналізм в Україні: досвід, проблеми, перспективи”, присвяченої 5-й річниці референдуму 1.12.1991 р. – Чернівці: Прут. – 1996. – С. 37-39. – 0,11 д.а.

2. Лопатинський Ю.М., Гордей О.Д., Баловсяк О.В. Статистичний облік продукції на мікро- і макроекономічному рівні // Матеріали Міжнародної наук.-практ. конференції “Методологія економіко-статистичного дослідження в умовах ринку” – Тернопіль. – 1997. – С. 12-13. – 0,12 д.а. Автором оцінений виробничий метод розрахунку ВВП в Україні.

3. Гордей О.Д. Інвестиційний клімат в Україні: проблеми і завдання // Матеріали студентської наук. конференції ЧДУ. Книга 1. – Чернівці: Рута. – 1998. – С. 162-163. – 0,11 д.а.

4. Гордей О.Д. Соціальні питання в умовах ліберальної економіки // Тези 10-ої Міжнародної наук.-практ. конференції “Сучасна інноваційно-промислова політика України: інвестиційні пріоритети та інфраструктура”. Том 3. – Чернівці: Рута. – 1999. – С. 42-44. – 0,12 д.а.

5. Гордей О.Д. Міжнародний кредит: використання та залучення // Матеріали студ. конференції ЧДУ. Книга1.Частина 2 – Чернівці: Рута. – 1999. – С. 103-104. – 0,11 д.а.

6. Гордей О.Д., Комарницька Р. Кредитно-інвестиційні засади економічної стабілізації // Науковий вісник Чернівецького університету. 2000. Випуск 65. Економіка. – С. 16-20. – 0,54 д.а. Автор проаналізувала сучасний стан фінансування реальної економіки, рівень та необхідність залучення іноземних інвестицій та кредитів для ефективного функціонування економіки.

7. Гордей О.Д. Вплив інфляційних процесів і тінізації економіки на інвестиційну привабливість // Матеріали XI Міжнародної наук.-практ. конференції “Стратегія економічного розвитку в умовах глобалізації”. – Чернівці. – 2000. –Том 1.– С. 65-69. – 0,32 д.а.

8. Гордей О.Д. Співвідношення неформального сектора та тіньової економіки // Матеріали студ. наукової конференції Чернівецького університету. Кн. 1. Гуманітарні науки. Ч. 3. – Чернівці: Рута. – 2000. – С. 55-56. – 0,11 д.а.

9. Гордей О.Д. Змагання долара та євро на українському валютному ринку // Молода нація / Відпов. ред. М. Розумний. – К.: Смолоскип. – 2000. – С. 369-372. – 0,12 д.а.

10. Складові суспільного добробуту // Тези доповідей Міжнародної наук.-практ. конференції “Інноваційні фактори ресурсно-екологічної безпеки Карпатського регіону”. Чернівці, 14-16 березня 2001. – Чернівці: Рута. – С. 103-106. – 0,18 д.а.

АНОТАЦІЯ

Гордей О.Д. Фінансове забезпечення суспільного добробуту. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2003.

У дисертаційній роботі проведено комплексне дослідження теорії та практики фінансового забезпечення суспільного добробуту. Визначено концептуальні основи суспільного добробуту. Досліджено фінансові методи забезпечення добробуту населення, в основі яких залишається домінування державних.

Розглянуто структуру фінансових ресурсів та бюджетний механізм у реалізації цілей суспільного добробуту. Обґрунтовано поняття та складові елементи бюджету добробуту і соціального бюджету.

Теоретично обґрунтовано важливість функціонування фінансових інститутів, за допомогою яких здійснюється перерозподіл доходів населення, забезпечується ефективний шлях до економічного зростання та до досягнення зростання суспільного добробуту.

Розроблено як економіко-математичну модель оперативного регулювання добробуту населення, так і графічну модель суспільного добробуту. Запропоновано напрями удосконалення фінансового забезпечення суспільного добробуту.

Ключові слова: суспільний добробут, суспільні блага, соціальні гарантії, бюджетний механізм, державне регулювання суспільного добробуту, бюджет добробуту, соціальний бюджет.

АННОТАЦИЯ

Гордей О.Д. Финансовое обеспечение общественного благосостояния. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01 – финансы, денежное обращение и кредит. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2003.

Диссертация посвящена комплексному исследованию теории и практики финансового обеспечения общественного благосостояния. Определены концептуальные основы общественного благосостояния, которые определяются финансовым аспектом понятия “общественного благосостояния”. В этой связи уровень благосостояния населения может быть и должен определяться через систему финансовых показателей, таких как: ВВП на душу населения; уровень, стоимость и качество жизни; прожиточный минимум; уровень заработной платы; граница бедности; уровень социального расслоения населения; индекс потребительских цен (индекс инфляции). Однако, определение “благосостояния” в категориальном развитии многогранно и относится к философии, психологии, социологии, этики и т.п., поэтому финансовое обеспечение общественного благосостояния – это не только высокий уровень жизни, но и высокая степень интеллектуального развития, что требует перехода общества к новому уровню духовного развития, которое воплощало бы принципы гуманизма и демократии.

В диссертации определены финансовые методы обеспечения общественного благосостояния. Государственные финансовые методы обеспечения общественного благосостояния занимают, пока что, центральное место в Украине для обеспечения благосостояния населения. Основным инструментом государственных финансов является Государственный бюджет. Финансы хозяйственных субъектов, с помощью которых финансируется благосостояние населения, – это результаты деятельности предприятий, фирм, организаций. Доходную часть финансов население и основу благосостояния составляют доходы и депозитные сбережения как отдельных граждан, так и первичной ячейки общества – семьи. С помощью разных финансовых институтов осуществляется перераспределение доходов населения и обеспечивается эффективный путь к экономическому росту и к достижению возрастания общественного благосостояния.

Рассмотрена структура финансовых ресурсов и бюджетный механизм в реализации целей общественного благосостояния,