ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ГОТІН Олександр Миколайович

УДК 343.53:366.54 (47+477)

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

ЗА ВИПУСК АБО РЕАЛІЗАЦІЮ НЕДОБРОЯКІСНОЇ ПРОДУКЦІЇ

В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

(проблеми теорії та практики)

Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі кримінального права та кримінології

Луганської академії внутрішніх справ МВС

імені 10-річчя незалежності України.

Науковий керівник:

доктор юридичних наук, професор

Музика Анатолій Ананійович,

Київський інститут внутрішніх справ,

проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор,

заслужений юрист України

Джужа Олександр Миколайович,

Національна академія внутрішніх справ України,

начальник кафедри кримінології та юридичної соціології;

кандидат юридичних наук, доцент

Дудоров Олександр Олексійович,

Азовський регіональний інститут управління при

Запорізькому державному університеті,

завідувач кафедри кримінального права та кримінології.

Провідна установа:

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної

академії наук України, відділ проблем кримінального права,

кримінології та судоустрою, м. Київ.

Захист відбудеться “08” грудня 2003 р. о -годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.05 у Київському наці-ональному

університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ,

вул. Володимирська, 60.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київсь-кого

національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:

01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий 23 жовтня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат юридичних наук, доцент В.П. Шибіко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Людина, її життя і здоров’я є найвищими соціальними цінностями держави, закріпленими Конституцією України. Майбутнє держави зумовлюється комплексом політичних, економічних, соціальних і правових чинників, що впливають на демографічну ситуацію і стан здоров’я її населення.

Аналіз показників захворюваності наших співвітчизників за останнє десятиліття свідчить про те, що за кількісними і якісними характеристиками стан здоров’я населення України став критичним. Це неґативно позначається на розвиткові продуктивних сил, рівні добробуту громадян, загальній економічній і соціальній ситуації в державі.

Одним із чинників навколишнього середовища, що неґативно впливають на людину, є неякісні товари, послуги й роботи. Нерідко такий вплив призводить до масових захворювань, отруєнь тощо. Наприклад, за статистичними даними лише в 2001 р. в Україні внаслідок харчових отруєнь настала смерть більше ніж 10 тис. осіб. Тому зрозуміло, що необхідною є протидія розповсюдженню життєвих ресурсів неналежної якості зі застосуванням усього комплексу заходів правового реаґування, зокрема за допомогою кримінально-правових засобів.

Як свідчать статистичні показники, застосування на практиці норм адміністративного законодавства, законодавства про захист прав споживачів, норм законодавства про стандартизацію, сертифікацію та метрологію про відповідальність за продаж товарів, надання послуг або виконання робіт неналежної якості є досить поширеним явищем. Водночас використання кримінально-правових засобів охорони громадян у сфері споживання життєвих ресурсів, зокрема статті “Випуск або реалізація недоброякісної продукції” КК України, – украй рідкісне. За даними МВС України, у провадженні органів досудового слідства знаходилася така кількість кримінальних справ, порушених за ст. 227 КК: 51 – у 2001 р., 78 – у 2002 р. Однак згідно з інформацією, отриманою нами із місцевих та апеляційних судів України, судових вироків у справах зазначеної категорії немає, хоча й було закінчено розслідуванням у звітному періоді відповідно 33 і 47 кримінальних справ. Відсутність адекватної практики застосування ст. 227 КК – це не свідчення повної втрати випуском або реалізацією недоброякісної продукції суспільної небезпеки, а, навпаки, підтвердження об’єктивно зумовленої необхідності кардинального реформування цієї статті, приведення її у відповідність до реалій сьогодення. Слід зазначити: даний висновок є логічно закономірним з урахуванням тих обставин, що встановлення кримінальної відповідальності за випуск або реалізацію недоброякісної продукції здійснювалося без належного врахування соціально-економічних перетворень, які відбуваються в Україні. Кримінально-правова охорона не завжди забезпечується в системі з іншими засобами правового впливу на правопорушників, що породжує колізії між кримінально-правовою нормою та нормами про відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції, які містяться у нормативно-правових актах інших галузей законодавства. Це в кінцевому підсумку зводить нанівець ефективність кримінально-правових засобів охорони інтересів споживачів, що використовуються в теперішній час.

В юридичній літературі питанням кримінально-правової протидії випуску або реалізації недоброякісної продукції приділялася увага в працях П.П. Андрушка, В.Г. Бєляєва, Н.О. Гуторової, О.О. Дудорова, А.Е. Жалінського, М.Й. Коржанського, В.О. Навроцького, О.І. Перепелиці, С.В. Полубінської, А.М. Ришелюка, В.Є. Скоморохи, Є.Л. Стрельцова, В.І. Ткаченка, М.І. Хавронюка, Д.Ф. Шергіної, Б.В. Яцеленка та інших авторів. Однак робіт, у яких злочин “Випуск або реалізація недоброякісної продукції” досліджується на монографічному рівні, досить незначна кількість. Автори окремих досліджень торкалися цієї теми виходячи з інтересів висвітлення суміжних проблем. Крім того, більшість правників вивчали зазначений злочин лише в межах кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності, що не дозволяло їм повною мірою здійснити науковий аналіз проблем кримінально-правової охорони здоров’я населення від неґативного впливу недоброякісної продукції. До того ж багато питань вказаної проблематики є дискусійними й дотепер недостатньо розроблені, що ускладнює боротьбу з аналізованим злочином.

Такий стан законодавства і теоретичного розроблення проблем кримінальної відповідальності за випуск або реалізацію недоброякісної продукції неґативно відбивається на практиці. Аналіз слідчої та судової практики, а також проведене опитування фахівців свідчать, що працівники правоохоронних органів стикаються з проблемами неоднозначного тлумачення ознак випуску або реалізації недоброякісної продукції, розмежування цього складу злочину і суміжних складів та інших видів правопорушень, за які передбачена адміністративна відповідальність або фінансові санкції.

Зазначені обставини, потреба в удосконаленні чинного кримінального законодавства про відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції, а також відсутність належного наукового розроблення даної проблеми зумовили актуальність обраної теми дисертації та необхідність її детального дослідження.

У радянський період проблемам кримінальної відповідальності за випуск або реалізацію недоброякісної продукції було присвячено значну кількість робіт. Серед їх авторів такі правники, як О.Л. Бєлахов, Г.В. Галахова, М.А. Гельфер, Б.М. Леонтьєв, В.Є. Мельникова, П.Т. Некіпєлов, С.В. Познишев, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, В.В. Труфанов, Б.С. Утєвський, В.В. Ястребов та інші.

Дисертант широко використовував праці згаданих дослідників, а також спирався на загальнотеоретичні положення науки кримінального права, кримінології, теорії права, економіки тощо, які розроблялися провідними радянськими вченими, науковцями України та Росії. Це роботи С.С. Алексєєва, М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, Б.В. Волженкіна, В.О. Глушкова, В.К. Грищука, П.С. Дагеля, О.М. Джужі, М.Г. Іванова, І. І. Карпеця, О.М. Костенка, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнєцової, І.П. Лановенка, П.С. Матишевського, А.А. Музики, Б.С. Нікіфорова, М.І. Панова, А.О. Пінаєва, Б.Г. Розовського, О.Б. Сахарова, О.Я. Свєтлова, В.В. Скибицького, Є.В. Фесенка, В.Л. Чубарєва, С.С. Яценка та інших правознавців.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри кримінального права та кримінології (тема “Кваліфікація злочинів у сфері господарської діяльності”) і є складовою частиною загальної науково-дослідної програми Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України “Наукове забезпечення боротьби з економічною злочинністю” на 2000 – 2005 рр. (п. 5.1).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення ефективної системи кримінально-правових заходів протидії постачанню на споживчий ринок товарів, послуг і робіт неналежної якості, формулювання на цій основі пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства, а також розроблення рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності слідчої і судової практики.

Відповідно до поставленої мети сформульовані такі завдання дослідження: здійснити історико-правовий аналіз розвитку національного законодавства про кримінальну відповідальність за злочин “Випуск або реалізація недоброякісної продукції”, визначити об’єктивні передумови реформування ст. 227 КК України в частині зміни її цільової спрямованості; дослідити об’єкт, предмет та ознаки потерпілого, об’єктивну й суб’єктивну сторони, суб’єкт злочину “Випуск або реалізація недоброякісної продукції”; встановити й проаналізувати ознаки складу даного злочину, що за умов конкуренції кримінально-правових норм дають підстави здійснити розмежування складу, визначеного ст. 227 КК України, і суміжних складів; вивчити стан слідчої та судової практики застосування ст. 227 КК України; підготувати теоретичні й практичні рекомендації щодо вдосконалення норми про кримінальну відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції.

Об’єктом дослідження є проблеми кримінальної відповідальності за випуск або реалізацію недоброякісної продукції.

Предметом дослідження виступає кримінально-правова норма про відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції, практика її застосування, а також норми адміністративного законодавства, законодавства про захист прав споживачів, про стандартизацію, сертифікацію і метрологію та норми інших галузей законодавства, що нині стали основою національної системи заходів боротьби з постачанням на ринок товарів, послуг і робіт неналежної якості.

Методи дослідження. У процесі дослідження використовувалися загальнонаукові методи пізнання: діалектичний, історичний, юридичний, системного аналізу, порівняльного правознавства й інші.

Використання історичного методу дозволило визначити закономірності в змінах економічного та політичного устрою суспільства й цільової спрямованості норми про кримінальну відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції. Застосування порівняльно-правового методу дало змогу встановити подібність і відмінності між нормами національного і зарубіжного законодавства про відповідальність за аналізований злочин. За допомогою юридичного методу та методу системного аналізу вдалося провести всебічне дослідження складу злочину “Випуск або реалізація недоброякісної продукції”, визначити місце ст. 227 КК України в системі норм Кримінального кодексу України, а також її співвідношення з нормами про інші види юридичної відповідальності за випуск або реалізацію продукції, надання послуг чи виконання робіт, що не відповідають встановленим вимогам якості.

Статистичні дані, котрі свідчать про поширеність зазначеного неґативного явища, оцінювались із застосуванням статистичного методу, а в межах соціологічного методу було проведено інтерв’ювання 117 фахівців, які здійснюють боротьбу з постачанням на ринок товарів, робіт і послуг неналежної якості в різних сферах правоохоронної діяльності держави.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні (з моменту набрання чинності Кримінальним кодексом України 2001 р.) монографічним дослідженням, яке спеціально присвячене аналізу основних проблем кримінальної відповідальності за випуск або реалізацію недоброякісної продукції. У дисертації висунуто ряд положень, нових у концептуальному плані та важливих для юридичної практики. Це, зокрема:

1. На основі результатів аналізу юридичної природи кримінально-правових заборон, дослідження їх місця в системі елементів механізму правового реґулювання, обґрунтовується наукова позиція про те, що об’єктом будь-якого злочину є правовідносини.

2. Беручи до уваги, що суспільна небезпека аналізованого злочину полягає не стільки в заподіянні ним шкоди правовідносинам у сфері господарської діяльності, скільки в можливості заподіяння шкоди здоров’ю населення, пропонується вилучити норму про кримінальну відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції з розділу VII “Злочини у сфері господарської діяльності” КК України. Натомість обґрунтовується потреба включити до розділу XIII “Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення” КК України норму про відповідальність за виготовлення з метою збуту або збут товарів, надання послуг чи виконання робіт, які не відповідають встановленим вимогам щодо безпеки життя та здоров’я людини.

3. Пропонується дефініція безпосереднього об’єкта даного злочину – структурно організована й нормативно вреґульована система відносин між людьми, їх об’єднаннями і спільнотами, що спрямована на забезпечення безпеки населення при споживанні товарів, послуг або робіт.

4. Стверджується, що ознаками предмета злочину, передбаченого ст. 227 КК України, у контексті --de lege ferenda повинні охоплюватися продовольчі і промислові товари, матеріалізовані результати послуг і робіт (зокрема, результати наданих у сфері громадського харчування послуг, послуг з водопостачання), які не відповідають встановленим вимогам щодо безпеки життя та здоров’я людини.

5. Наводяться докази щодо необхідності виключення зі ст. 227 КК України таких форм злочинного діяння, як випуск і реалізація недоброякісної або некомплектної продукції та товарів. Водночас пропонується включити до складу аналізованого злочину ознаки, відповідно до яких формами об’єктивної сторони будуть визнаватися виготовлення з метою збуту або збут товарів, надання послуг чи виконання робіт, які не відповідають встановленим вимогам щодо безпеки життя і здоров’я людини.

6. З огляду на труднощі розмежування причини та умови настання наслідку злочину, проблематичність визначення необхідного і випадкового причинного зв’язку, неможливість ізолювання основної причини, що породжує суспільно небезпечний наслідок, – вперше у вітчизняній теорії кримінального права пропонується вважати однією з детермінант конструювання формальних (усічених) складів злочинів неможливість виокремлення причинного зв’язку між суспільно небезпечним діянням і наслідком.

7. Ураховуючи загальноприйняті правила юридичної техніки, обґрунтовується положення про недопустимість охоплення диспозицією кримінально-правової норми ознак, що одночасно належать до умисного та необережного злочинів. Наводяться арґументи на користь позиції щодо необхідності кардинального реформування чинної норми про кримінальну відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції, згідно з якою допускається притягнення осіб до відповідальності незалежно від форми вини. Доводиться, що зазначена “універсальність” аналізованої норми є її недоліком, оскільки являє собою одну з причин неодноманітної правозастосовної діяльності за ст. 227 КК України, зокрема під час призначення покарання.

8. Вперше в українській кримінально-правовій доктрині арґументується позиція про те, що в сучасних умовах у сенсі de lege ferenda суб’єкт аналізованого злочину доцільно визначити як загальний – фізична осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.

9. Наводяться докази щодо наукової необґрунтованості існуючої конкуренції між складом злочину “Випуск або реалізація недоброякісної продукції” і складами окремих правопорушень, які закріплено в нормативно-правових актах інших галузей законодавства. На основі аналізу статистичних даних, матеріалів слідчої та судової практики доводиться, що за більшість проявів випуску або реалізації недоброякісної продукції, які тепер охоплюються ознаками злочину, передбаченого ст. 227 КК України, доцільно встановлювати не кримінальну, а інші види юридичної відповідальності, зокрема адміністративну чи фінансову.

10. Вперше у вітчизняній літературі розглядається питання про диспропорції у видах і розмірах покарання за злочин “Випуск або реалізація недоброякісної продукції” і за злочини, які є близькими до нього за характером і ступенем суспільної небезпеки. Робиться висновок щодо невідповідності покарання за злочин, передбачений ст. 227 КК України, принципам рівності громадян перед кримінальним законом і справедливості покарання.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що автором сформульовані пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства в аспекті правової охорони громадян від неґативного впливу на них товарів, послуг і робіт неналежної якості. Слід зазначити, що окремі пропозиції стосовно вдосконалення кримінально-правової боротьби з незаконним обігом алкогольної продукції, котрі раніше надсилалися до Верховної Ради України, певною мірою знайшли своє відображення в ст. 204 КК України 2001 р. (лист Комітету з питань правової реформи Верховної Ради України № 06 – 1/18 – 44 від 24 січня 2000 р.).

Результати дослідження можуть бути використані: у законотворчій діяльності з удосконалення кримінального, адміністративного, цивільного та інших галузей законодавства; для розроблення комплексних міжнародних, державних і реґіональних програм протидії наповненню ринку товарами, послугами та роботами, що не відповідають встановленим вимогам щодо безпеки життя та здоров’я людини; у вищих навчальних закладах у процесі розроблення навчальних посібників і викладання спеціального курсу “Кваліфікація злочинів у сфері господарської діяльності”; у науковій діяльності юристів – дослідників.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та практичні рекомендації, що містяться в дисертації, доповідалися під час виступів на міжнародних і республіканських науково-практичних конференціях: “Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики” (м. Київ, 1999 р.); “Нове кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС України” (м. Луганськ, 2002 р.), а також на науковому семінарі переможців конкурсу № 3 в рамках Програми малих грантів Харківського центру по вивченню організованої злочинності при Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (м. Харків, 2000 р.).

Публікації. Основні положення дисертації відображено у дев’яти статтях, що опубліковані в наукових фахових виданнях України (шість – у наукових журналах і три – у збірниках наукових праць), а також у чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях і семінарі.

Структура дисертації. Праця складається із вступу, чотирьох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (320 найменувань) і додатків. Повний обсяг дисертації становить 214 сторінок, із них обсяг списку використаних джерел і додатків – 34 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації, ступінь її наукового розроблення. Визначаються об’єкт, предмет, мета, завдання та наукова новизна дисертаційного дослідження. Формулюються основні положення, що виносяться на захист, розкривається практичне значення одержаних результатів дослідження, наводяться дані про їх апробацію.

У першому розділі “Об’єкт і предмет злочину "Випуск або реалізація недоброякісної продукції"”, що складається з двох підрозділів, розкривається зміст об’єкта і предмета даного злочину.

У першому підрозділі “Об’єкт злочину "Випуск або реалізація недоброякісної продукції": генезис проблеми в теорії кримінального права” здійснюється історико-правовий аналіз законодавства, спрямованого на боротьбу з випуском та реалізацією недоброякісної продукції; досліджуються питання доцільності визначення об’єкта будь-якого злочину за допомогою категорії “правовідносини”; аналізується об’єкт групи злочинів проти здоров’я населення, а також безпосередній об’єкт злочину, передбаченого ст. 227 КК України; наводяться докази стосовно фактичної трансформації безпосереднього об’єкта злочину “Випуск або реалізація недоброякісної продукції” через зміни політичного, економічного та соціального устрою держави.

Дисертант доходить висновку, що на сьогодні суспільна небезпека злочину, передбаченого ст. 227 КК України, криється в його спроможності завдати істотної шкоди відносинам, які складаються з приводу охорони здоров’я населення. Арґументуючи наведений підхід, автор зазначає, що в умовах радянської планової економіки суспільна небезпека випуску або реалізації недоброякісної продукції зумовлювалася породженням зазначеним злочином непродуктивних витрат у соціалістичному господарстві. Зрив планових поставок промислової продукції через її недоброякісність спричинював ланцюгову реакцію з недопоставками сировини, матеріалів, комплектуючих виробів тощо в межах галузі народного господарства і далі знаходив свій вияв у дезорганізації механізму господарювання загалом. В умовах ринкової економіки матеріальна шкода, що заподіюється суб’єктам господарювання через випуск або реалізацію недоброякісної продукції, істотно не впливає на публічні інтереси. Власне, захист приватних прав фізичних або юридичних осіб (тобто “споживачів” товарів, послуг і робіт у широкому розумінні цього терміна) може бути ефективно досягнутий за допомогою цивільно-правового або господарсько-правового механізмів. Втручання держави в договірні відносини між сторонами, у тому числі з використанням кримінально-правових засобів реаґування, доцільне лише у випадках, коли діянням особи завдано шкоди здоров’ю чи життю людей або створена загроза заподіяння такої шкоди.

З урахуванням викладеного дисертант стверджує, що чинна кримінально-правова норма про відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції потребує коригування в плані зміни її цільової спрямованості та законодавчої фіксації цього в тексті чинного Кримінального кодексу України. Зазначена мета може бути досягнута за рахунок виключення ст. 227 КК України з розділу VII “Злочини у сфері господарської діяльності” КК України. Натомість дисертант пропонує включити до розділу XIII “Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення” КК України норму про відповідальність за виготовлення з метою збуту або збут товарів, надання послуг чи виконання робіт, які не відповідають встановленим вимогам щодо безпеки життя та здоров’я людини.

Розглядаючи кримінально-правові заборони в системі елементів механізму правового реґулювання, автор робить висновок, що вони встановлюються для підсилення або підтримки не усіх без винятку суспільних відносин, а лише тієї їх частини, які вреґульовані нормами права. Кримінально-правові заборони є однією із складових механізму правового реґулювання, що забезпечує існування правопорядку в суспільстві. Із цього логічно випливає, що в разі вчинення будь-якого злочину негативного впливу зазнають не просто суспільні відносини, а лише ті з них, які утворюють правопорядок, тобто правовідносини.

Дотримуючись вищенаведеної логіки міркувань, дисертант дає визначення родового об’єкта злочинів проти здоров’я населення (тобто родового об’єкта, якому сьогодні заподіюється шкода також і злочином “Випуск або реалізація недоброякісної продукції”) – структурно організована і нормативно вреґульована система відносин між людьми, їх об’єднаннями й спільнотами, що спрямована на забезпечення безпеки населення від негативного впливу життєвих ресурсів.

На підставі узагальнення теоретичного матеріалу автор формулює власне визначення безпосереднього об’єкта злочину, якому в умовах ринкової економіки випуском або реалізацією недоброякісної продукції заподіюється шкода, – структурно організована і нормативно вреґульована система відносин між людьми, їх об’єднаннями і спільнотами, що спрямована на забезпечення безпеки населення при споживанні товарів, послуг або робіт.

У другому підрозділі “Предмет злочину "Випуск або реалізація недоброякісної продукції"” досліджується обґрунтованість законодавчого закріплення в тексті ст. 227 КК України ознак предмета даного злочину, зокрема ґрадації продукції і товарів на недоброякісні та некомплектні.

За допомогою логіко-граматичного й аналітичного методів пізнання, а також з урахуванням усталених положень науки господарського права і деяких положень чинного господарського законодавства, дисертант дійшов висновку, що зафіксована в ст. 227 КК України диференціація предмета злочину на недоброякісну та некомплектну продукцію і товари не має достатніх підстав. У тексті зазначеної статті терміни “недоброякісна” та “некомплектна” використовуються в їх юридичному значенні, а не техніко-економічному. І, оскільки, в контексті кримінально-правової науки некомплектна продукція – це різновид нестандартної продукції, а остання, у свою чергу, – різновид недоброякісної, то текстуально виділення некомплектної продукції та товарів як самостійних різновидів предмета досліджуваного злочину позбавлене логічного підґрунтя.

Ураховуючи, крім цього, те, що об’єктивно склалися всі необхідні передумови переорієнтування безпосереднього об’єкта аналізованого злочину на здоров’я населення, пропонується (у контексті -lege ferenda) окреслити межі предмета аналізованого злочину формулюванням “товари, матеріалізовані результати послуг або робіт, які не відповідають встановленим вимогам щодо безпеки життя та здоров’я людини”.

У другому розділі “Об’єктивна сторона злочину "Випуск або реалізація недоброякісної продукції"”, який складається з двох підрозділів, розкриваються ознаки злочинного діяння, суспільно небезпечні наслідки злочину “Випуск або реалізація недоброякісної продукції” (хоча, власне, згідно з диспозицією норми вони залишаються поза межами складу досліджуваного злочину) і характерні риси причинного зв’язку між суспільно небезпечним діянням та суспільно небезпечними наслідками цього злочину.

У першому підрозділі “Теоретико-прикладні аспекти криміналізації (декриміналізації) злочинного діяння” аналізується зміст злочинного діяння як зовнішньої форми прояву випуску або реалізації недоброякісної продукції.

Досліджуючи дану ознаку об’єктивної сторони складу аналізованого злочину, автор робить висновок, що в плані визначення форм злочинного діяння редакція ст. 227 КК України є очевидним анахронізмом. Підстав для такого твердження декілька: 1) кримінальна відповідальність за випуск недоброякісної або некомплектної продукції настає незалежно від умов угоди, укладеної між виробником і споживачем цієї продукції; 2) власне “випуск продукції” у соціалістичній економіці в багатьох випадках фактично означав ту ж саму реалізацію (продаж) продукції, яка не мала всього комплексу ознак товару; 3) незважаючи на те, що існуюча раніше організаційно-правова стадія випуску продукції в умовах ринкової економіки в більшості суб’єктів підприємницької діяльності зникла, сам термін “випуск продукції” в тексті ст. 227 КК України збережено без вказівки на те, якого змістового значення він набув у нових умовах; 4) термін “реалізація” текстуально конкурує з терміном “випуск”, і цю суперечність законодавцем не усунуто.

Зважаючи на викладене, у дисертації обґрунтовується висновок про те, що диспозиція ст. 227 КК України в контексті законодавчої фіксації форм злочинного діяння є суперечливою, оскільки закладені в самій нормі поняття “випуск” і “реалізація” в умовах ринкових перетворень фактично стали синонімами. Тому пропонується виключити зі ст. 227 КК України “випуск” як форму злочинного діяння.

Водночас автор наводить докази того, що й термін “реалізація” не є вдалим, і пропонує замінити його на “збут” товарів, які не відповідають встановленим вимогам щодо безпеки життя та здоров’я людини. Окрім того, з урахуванням актуальності кримінально-правової охорони здоров’я населення від негативного впливу небезпечних послуг і робіт, дисертант вважає за потрібне криміналізувати, а, отже, закріпити в тексті аналізованої статті Кримінального кодексу України такі форми злочинного діяння, як “надання послуг” та “виконання робіт”, які не відповідають встановленим вимогам щодо безпеки життя та здоров’я людини.

У другому підрозділі “Суспільно небезпечні наслідки злочину "Випуск або реалізація недоброякісної продукції"” досліджуються питання обґрунтованості винесення суспільно небезпечних наслідків за межі юридичного складу злочину “Випуск або реалізація недоброякісної продукції”. Робиться висновок, що об’єктивними чинниками виключення суспільно небезпечних наслідків зі складу даного злочину є виконання аналізованою кримінально-правовою нормою загальнопревентивної та спеціально-превентивної функцій; об’єктивна можливість заподіяння суспільно небезпечними діяннями шкоди життю і здоров’ю людини; труднощі конкретизації, виміру, обчислення і фіксації обсягу та характеру злочинного результату.

Особливе місце в системі детермінант, що стали підґрунтям визначення в Кримінальному кодексі України 2001 р. складу злочину “Випуск або реалізація недоброякісної продукції” як формального, належить проблематиці встановлення причинного зв’язку між суспільно небезпечними випуском або реалізацією недоброякісної продукції та наслідками, що настають у результаті їх вчинення. Дисертант виокремлює найбільш вагомі проблемні аспекти причинного зв’язку, які роблять необхідним побудову складу злочину “Випуск або реалізація недоброякісної продукції” як формального, а саме: труднощі розмежування причини та умови настання наслідку злочину; проблематичність визначення необхідного й випадкового причинного зв’язку; неможливість виокремлення основної причини, яка породжує суспільно небезпечний наслідок.

Поряд з тим, за допомогою статистичного методу дослідження автор дійшов висновку, що іноді суспільно небезпечні наслідки випуску або реалізації недоброякісної продукції є конкретними та очевидними. Це може стосуватися випадків заподіяння шкоди здоров’ю або смерті людини. За таких обставин, як видається, у плані -lege ferenda доцільним є формулювання матеріальних складів злочину “Випуск або реалізація недоброякісної продукції”. Пропонується їх поділ за характером наслідків: ушкодження здоров’я потерпілого, смерть людини, загибель двох або більше людей.

У третьому розділі “Суб’єктивні ознаки злочину "Випуск або реалізація недоброякісної продукції"”, який складається з двох підрозділів, розкриваються ознаки суб’єкта та суб’єктивної сторони досліджуваного злочину.

У першому підрозділі “Трансформація суб’єкта злочину "Випуск або реалізація недоброякісної продукції" на сучасному етапі соціально-економічного розвитку суспільства” йдеться про характеристику ознак суб’єкта злочину, передбаченого ст. 227 КК України.

Спочатку за допомогою історико-правового та порівняльного методів автор досліджує причини, що зумовили визначення суб’єкта даного злочину в кримінальному законодавстві спеціальним. Потім на основі аналізу судової практики робиться висновок про те, що в умовах сьогодення злочин “Випуск або реалізація недоброякісної продукції” здебільшого скоюється особами, які не належать до категорії “спеціального суб’єкта”, а саме: особами, на яких не покладається відповідальність із контролю за якістю продукції та товарів, але які перебувають у трудових відносинах із суб’єктами підприємницької діяльності; особами, які взагалі не мають ніяких повноважень на випуск або реалізацію певної продукції, тобто вчиняють їх нелеґально; особами, котрі займаються присадибним господарством тощо. Зважаючи на це, автор пропонує в сенсі -lege ferenda визначити суб’єкт злочину, передбаченого ст. 227 КК України, загальним – фізична осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.

У другому підрозділі “Суб’єктивна сторона злочину "Випуск або реалізація недоброякісної продукції": проблеми кримінально-правової доктрини” йдеться про характеристику ознак суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 227 КК України, а також про суб’єктивну сторону складу злочину, який автор пропонує включити до чинного КК України замість складу злочину “Випуск або реалізація недоброякісної продукції”.

Говорячи про психічне ставлення суб’єкта досліджуваного злочину до діянь, які він скоює, автор доходить висновку, що випуск або реалізація недоброякісної продукції може бути вчинений як умисно, так і через необережність. Проте доводиться, що такий підхід законодавця важко визнати обґрунтованим, оскільки відповідно до загальноприйнятих правил юридичної техніки є недопустимим включення до диспозиції кримінально-правової норми ознак, що одночасно належать до умисного та необережного злочинів. Іґнорування цієї аксіоми слугує підґрунтям для порушення принципів призначення покарання, тому що за таких умов не виключається призначення в майже однакових випадках більш суворого покарання особі за випуск або реалізацію недоброякісної продукції через необережність, ніж за таке саме діяння, що скоєне іншою особою умисно.

За допомогою методу системного аналізу дисертант здійснив подальший розвиток та уточнив наукову позицію щодо недосконалості законодавчої реґламентації норм про умисел і необережність. У дисертації знайшли відображення положення про те, що умисна і необережна форми вини (відповідно до ст. ст. 24 і 25 КК України) можуть бути застосовані виключно до злочинів із матеріальними складами.

Виходячи з цього, зміст вини в складі необережного діяння ”Виготовлення з метою збуту або збут товарів, надання послуг чи виконання робіт, які не відповідають встановленим вимогам щодо безпеки життя і здоров’я людини” (котрий автор рекомендує включити до Кримінального кодексу України замість ст. 227 КК України) пропонується визначити такою формулою: “особа повинна була і могла усвідомлювати суспільно небезпечний характер виготовлення з метою збуту або збуту товарів, надання послуг чи виконання робіт, які не відповідають встановленим вимогам щодо безпеки життя і здоров’я людини”. У розроблених дисертантом складах, де обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є суспільно небезпечні наслідки у вигляді ушкодження здоров’я або смерті людини, зміст вини доцільно визначити формулою – “особа повинна була і могла усвідомлювати суспільно небезпечний характер виготовлення з метою збуту або збуту товарів, надання послуг чи виконання робіт, які не відповідають установленим вимогам щодо безпеки життя і здоров’я людини, усвідомлювала можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді ушкодження здоров’я або смерті людини, однак легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість) або не усвідомлювала можливості їх настання, хоча повинна була і могла усвідомлювати (злочинна недбалість)”.

На думку автора, притягнення особи до кримінальної відповідальності лише за умови формального недотримання вимог щодо доброякісності товару, послуги або роботи, зокрема їх безпеки для життя та здоров’я людини, не є доцільним. Наводяться докази про необхідність використання об’єктивного критерію через наявність якого винна особа може притягуватися до кримінальної відповідальності за вчинення аналізованого злочину (у редакції статті, що пропонується дисертантом для включення до КК України). З огляду на це, пропонується закріпити в новій статті додаткову ознаку, що є необхідною умовою для притягнення винної особи до кримінальної відповідальності – “якщо вони, – (тобто суспільно небезпечні діяння) – “створили загрозу загибелі людини або ушкодження її здоров’я”.

У розділі четвертому “"Випуск або реалізація недоброякісної продукції": проблеми відмежування від інших правопорушень і призначення покарання”, який складається з двох підрозділів, дисертант розглядає питання відмежування випуску або реалізації недоброякісної продукції від суміжних злочинів та інших правопорушень, а також види покарань, які можуть бути застосовані до суб’єктів досліджуваного злочину.

У першому підрозділі “Відмежування випуску або реалізації недоброякісної продукції від суміжних злочинів та інших правопорушень” досліджуються питання правової боротьби, зокрема кримінально-правової, із наданням споживачам неякісних товарів і таких само послуг або робіт. На основі аналізу правозастосовної діяльності обґрунтовується, що в сучасних умовах спостерігається своєрідний правовий парадокс – притягнення винних осіб до певного виду юридичної відповідальності за надання споживачам неякісних товарів, послуг або робіт здійснюється не з огляду на характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого особою діяння, а залежно від органу державної влади, що виявив правопорушення. Розкриваються причини такого становища, серед яких перше місце посідає неузгодженість норм, що містяться в різних нормативних актах, і котрі спрямовані на боротьбу з аналізованим явищем. Як наслідок, – має місце науково необґрунтована конкуренція між складом злочину “Випуск або реалізація недоброякісної продукції” та складами деяких правопорушень, які закріплені в нормативно-правових актах інших галузей законодавства.

На основі статистичних даних, матеріалів слідчої та судової практики робиться висновок, що за більшість проявів випуску або реалізації недоброякісної продукції, які тепер охоплюються ознаками злочину, передбаченого ст. 227 КК України, більш доцільно встановлювати не кримінальну відповідальність, а інші види юридичної відповідальності, зокрема адміністративну чи фінансову.

У підрозділі другому ”Покарання за випуск або реалізацію недоброякісної продукції” розглядаються питання про види та розміри покарань, які можуть бути призначені суб’єктам досліджуваного злочину.

У дисертації висвітлюються питання про диспропорції у видах і розмірах покарань за злочин “Випуск або реалізація недоброякісної продукції” та за злочини, які є близькими до нього за характером і ступенем суспільної небезпеки. Робиться висновок щодо невідповідності покарання за злочин, передбачений ст. 227 КК України, принципам рівності громадян перед кримінальним законом і справедливості покарання. Розглядаються питання про санкції за необережний злочин, склад якого розроблений автором, і котрий пропонується включити до Кримінального кодексу України замість чинного складу злочину “Випуск або реалізація недоброякісної продукції”.

У висновках сформульовано основні теоретичні положення, результати проведеного дослідження та рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності кримінально-правової боротьби з поставками на споживчий ринок товарів, наданням послуг або виконанням робіт, які не відповідають встановленим вимогам щодо якості. Також запропоновано авторську редакцію статті, яку, на думку дисертанта, треба включити до чинного Кримінального кодексу України замість ст. 227 КК України.

Стаття 3271. Виготовлення з метою збуту або збут товарів, надання послуг чи виконання робіт, які не відповідають встановленим вимогам щодо безпеки життя та здоров’я людини

1. Виготовлення з метою збуту або збут товарів, надання послуг чи виконання робіт, які не відповідають встановленим вимогам щодо безпеки життя та здоров’я людини, якщо вони створили загрозу загибелі людини або ушкодження її здоров’я, –

караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Ті самі діяння, якщо вони заподіяли шкоду здоров’ю потерпілого, –

караються штрафом до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть людини чи інші тяжкі наслідки, –

караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

4. Діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони спричинили загибель двох чи більше людей, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Готин А.Н. Трансформация непосредственного объекта выпуска и реализации недоброкачественной продукции в условиях перехода к рыночной экономике // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – 1999. – № 2. – С. 78 – 94.

Готін О.М. Вимога однозначності понятійного апарату кримінально-правової норми як умова дієвості відповідальності за випуск і реалізацію недоброякісної продукції // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – 1999. – № 3. – С. 83 – 107.

Готин А.Н. Изменение социальной оценки деяния как основание реформирования норм об уголовной ответственности за выпуск или реализацию недоброкачественной продукции (вопросы криминализации и декриминализации) // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – 2000. – № 1. – С. 109 – 119.

Готин А.Н. Неосторожные выпуск и реализация недоброкачественной продукции // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – 2000. – № 2. – С. 78 – 84.

Готін О.М. Здоров’я населення як об’єкт злочину – випуск або реалізація недоброякісної продукції // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб. наук. ст. – Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ при Донецькому державному університеті, 2000. – № 3. – С. 31 – 41.

Готін