НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ГУДЗЬ Петро Васильович

УДК 332.122:379.84

МЕХАНІЗМ РОЗВИТКУ КУРОРТНО-РЕКРЕАЦІЙНИХ ТЕРИТОРІЙ

У СУЧАСНИХ УМОВАХ

Спеціальність 08.10.01 – Розміщення продуктивних сил

і регіональна економіка

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Донецьк – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті економіко-правових досліджень НАН України (м. Донецьк).

Наукові консультанти – доктор економічних наук, професор

Фінагін Валентин Вікторович

доктор економічних наук, професор

Амітан Веніамін Наумович,

Інститут економіко-правових досліджень

НАН України, завідувач відділу економіко-правових проблем

розвитку територіальних систем (м. Донецьк)

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор ,академік НАН України

Буркинський Борис Володимирович,

Інститут проблем ринку і економіко-

екологічних досліджень НАН України, директор (м. Одеса)

доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент НАН України

Данилишин Богдан Михайлович,

Рада по вивченню продуктивних сил України

НАН України, заступник голови (м. Київ)

доктор економічних наук, професор

Прокопенко Микола Дмитрович,

Інститут економіки промисловості НАН України,

головний науковий співробітник (м. Донецьк)

Провідна установа – Інститут регіональних досліджень НАН України (м. Львів).

Захист відбудеться “  ” січня 2004 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.01 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий “19 ” грудня 2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Граніш В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Динамічний та збалансований розвиток регіонів постає однією з найважливіших проблем подальшого впровадження ринкових відносин та суспільних перетворень в Україні. Ефективність реалізації Концепції державної регіональної політики залежить від розуміння суті та форм регіонального економічного розвитку, який представлено як органічне поєднання та взаємозв’язок функціонально-просторових та галузево-регіональних блоків розвитку територій. За роки незалежності у країні досі не сформувалася регіональна політика як філософія функціонування внутрішнього ринку та відкритої економіки, яка б ґрунтувалась на концепції використання власних ресурсів розвитку території, створення фінансових засад самодостатності регіонів, стимулювання точок економічного зростання у регіонах, реалізації конкурентних переваг території.

Основною причиною такого стану є відсутність науково обґрунтованої загальнодержавної та регіональної стратегії ефективного використання території країни. Подолання існуючих стереотипів переважно адміністративного та галузевого управління регіонами пролягає через усвідомлення пріоритету потреб мешканців територіальних громад та здатностей органів державної влади та місцевого самоврядування досягати економічного зростання шляхом залучення сукупних територіальних ресурсів в економічний обіг, адаптації існуючих і розробки нових механізмів управління внутрішнім і зовнішнім середовищем регіону.

Територія виступає середовищем своєрідної взаємодії природи, людини, виробництва, інформації як у межах адміністративно-територіальних одиниць, так і поза ними. Конкретне просторове середовище значною мірою визначає і спрямовує розвиток економічних і соціальних процесів. Так, наявність курортно-рекреаційних ресурсів формує додаткові сприятливі умови для розвитку економіки на основі суспільного розподілу і кооперації праці, високого рівня інтегрованості курортно-рекреаційної економіки із зовнішнім середовищем. В умовах трансформаційних ринкових зрушень гостро постає проблема розробки ефективного механізму державного регулювання та розбудови місцевої економічної політики розвитку курортно-рекреаційних територій (КРТ) на основі інноваційних підходів, зокрема корпоративної моделі управління розвитком території.

Актуальність проведеного дослідження зумовлена необхідністю вирішення проблеми поступального розвитку КРТ в умовах впровадження ринкових відносин на основі відповідного економічного механізму. За сучасних умов відбувається процес спеціалізації наукового знання, становлення наукових шкіл регіональних досліджень рекреації у гносеологічному і прикладному аспектах, які зосереджені переважно у системі Національної Академії наук України.

Одним із провідних наукових центрів з розробки методології розміщення продуктивних сил, дослідження природно-ресурсного потенціалу, обґрунтування стратегії територіального і регіонального розвитку є Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України в особі знаних науковців – Б.М. Данилишина, С.І Дорогунцова, Я.В. Коваля, В.С. Міщенка, О.С. Новоторова, М.Ф. Тимчука та інших фахівців.

Динамічна та інноваційна школа наукових досліджень методології регіональної економіки, розробки практичних проблем територіального управління, організації регіонального планування, міжрегіональної та транскордонної інтеграції на основі єврорегіонів, розвитку курортно-рекреаційних комплексів Карпатського регіону закладена такими вченими Західного наукового Центру НАН України, як: М.І. Долішній, В.К. Євдокименко, В.С. Кравців, В.І. Мацола, В.П. Мікловда, О.Г. Морозов, С.В. Трохимчук, М.М. Паламарчук, О.М. Паламарчук, Л.Т. Шевчук, О.І. Шаблій та іншими науковцями.

Сформована в Одесі на базі Інституту проблем ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України потужна наукова школа рекреалогії та регіоналістики в особі провідних вчених - Б.В. Буркинського, Т.І. Галушкіної, О.Д. Крісілова, В.М. Степанова, C.К. Харічкова та інших фокусує дослідження на питаннях теоретичного узагальнення та обґрунтування моделей і механізмів розвитку еколого-економічних зон, берегової зони, КРТ та систем як складових елементів регіональних господарських утворень півдня України.

Наукові праці таких вчених Донецького наукового центру НАН України, як: В.К. Мамутов, Б.І. Адамов, В.Н. Амітан, О.І. Амоша, В.М. Василенко, М.Д. Прокопенко, Б.Т. Кліяненко, Н.І. Коніщева, А.Г. Бобкова, Л.А. Савельєв, М.Г. Чумаченко є вагомим внеском у теорію регіоналістики, обґрунтування регіонального економічного розвитку депресивних територій, економіко-правового забезпечення функціонування міських територіально-рекреаційних комплексів Донецького регіону та територіально-рекреаційних систем Приазов’я.

Разом з тим, актуальним залишається питання розробки, апробації та впровадження механізмів розвитку саме КРТ, використання потенціалу сукупних ресурсів прикордонних територій та берегової зони Північного Приазов’я для забезпечення економічного зростання в окремих ареалах та у регіоні загалом. У зв’язку з цим зростає значення наукових досліджень з метою підвищення ефективності розвитку курортно-рекреаційних територій, що обумовлює актуальність теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження було виконано згідно з планами науково-дослідних робіт Інституту економіко-правових досліджень НАН України за 1996-2003 рр., відповідно:

до проблеми 4.2.1.6 “Економічні проблеми розвитку регіонів. Розміщення продуктивних сил”, виконаної за Постановою Бюро Відділення економіки НАН України від 07.05.1997 р. (протокол № 5) і включеної до плану НДР ІЕПД НАН України під шифром 3.1.10.9 теми “Економіко-правове забезпечення управління розвитком великого регіону” (ДР № 0197U14780), у рамках якої здобувачем в якості співвиконавця розроблено науково-методичні основи та складові економічного механізму розвитку курортно-рекреаційних територій;

до проблеми 4.2.1.5 “Економічні проблеми розвитку регіонів. Розміщення продуктивних сил”, виконаної за Постановою Бюро Відділення економіки НАН України від 09.06.2000 р. (протокол № 2), включеної до плану НДР ІЕПД НАН України під шифром 3.1.10.15 теми “Економіко-правове забезпечення розвитку виробничо-територіальних систем” (ДР № 0100U004746), у рамках якої здобувачем в якості відповідального виконавця визначено елементи організаційного механізму розвитку курортно-рекреаційних міст та поселень регіону;

до проблеми 4.2.1.5 “Економічні проблеми розвитку регіонів. Розміщення продуктивних сил”, виконаної за Постановою Бюро Відділення економіки НАН України від 06.05.2003 р. (протокол № 3), включеної до плану НДР ІЕПД НАН України під шифром 3.1.10.16 теми “Економіко-правовий механізм розвитку соціально-економічних територіальних систем” (ДР № 0103U005966), у рамках якої здобувачем в якості співвиконавця обґрунтовано організаційно-господарський механізм розвитку соціально-економічних курортно-рекреаційних підсистем територіальних систем.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка методологічних і методичних положень, практичних рекомендацій щодо визначення та впровадження дієвого механізму ефективного розвитку курортно-рекреаційних територій у сучасних умовах. Відповідно до мети дослідження були поставлені і вирішені наступні завдання:

здійснено теоретичний аналіз наукових підходів і новітніх парадигм системного розвитку регіонів з метою розробки моделей функціонування, адаптованих до умов трансформаційної економіки; поглиблено суть та форми парадигми корпоративного розвитку регіону;

поглиблено гносеологію змісту регіонального розвитку як форм територіального (функціонально-просторового) та регіонального (галузево-ресурсного) економічного розвитку;

визначено економічний зміст та господарську структуру курортно-рекреаційної території як об’єкту регіональної економічної системи;

розширено поняття рекреації як функціональної та структурно-системної діяльності, що дозволило трактувати та обґрунтувати зміст категорії “рекреаноміка”;

проаналізовано використання природно-ресурсного рекреаційного потенціалу окремих рекреаційних зон Північного Приазов’я;

досліджено економічні, бюджетно-фінансові, нормативно-правові складові механізму розвитку курортно-рекреаційних територій на прикладі курортного міста;

обґрунтовано концептуальний підхід до формування механізму розвитку функціонально-просторових систем та визначено його складові;

доведено доцільність створення і функціонування курортно-рекреаційного кластеру;

обґрунтовано і розроблено методичні підходи ідентифікації курортно-рекреаційних територій;

досліджено інноваційні форми територіального розвитку та обґрунтовано і розроблено методичні підходи щодо впровадження організаційно-господарського механізму у практику діяльності органів місцевого самоврядування.

Об'єктом дослідження є економічне середовище курортно-рекреаційних територій на регіональному рівні.

Предметом дослідження є комплексний механізм ефективного розвитку курортно-рекреаційних територій як складовий елемент регіональної економіки та регіонального управління.

Методологія і методи дослідження. Методологічну основу дослідження склала система економічних законів і категорій ринкової економіки, економічної теорії, регіоналістики, праці сучасних вітчизняних і зарубіжних вчених, що визначають механізм ефективного розвитку курортно-рекреаційних територій.

Основним методом дослідження використано системний аналіз, що дозволив представити територію як відкриту систему та виявити закономірності розвитку складних функціонально-просторових систем і підсистем.

Для обробки зібраних матеріалів використовувалися наступні методи дослідження соціально-економічних та територіально-просторових явищ і процесів: методи логічного узагальнення, за допомогою яких була забезпечена послідовність проведення наукового дослідження; прийоми порівняльного та статистичного аналізу, які дозволили об'єктивно відобразити динаміку економічних процесів на рівні локальних та регіональних господарсько-просторових систем; методи економіко-математичного моделювання, які забезпечили наукову обґрунтованість формування та ефективного функціонування курортно-рекреаційних кластерів; кваліметричний метод – для оцінки якості курортно-рекреаційних територій; картографічний метод, що дозволяє з більшою ймовірністю визначити межі курортних зон; метод маркетингових досліджень, що дозволив визначити стан споживчого попиту на внутрішньому ринку курортно-рекреаційних послуг; програмно-цільовий метод, який є основою розробки стратегічного плану і конкретних програм розвитку КРТ; сучасні пакети економіко-математичних і комп’ютерних програм BRP, зокрема ARIS, що дозволяє залежно від системи цілей формувати альтернативи розвитку, оптимізувати бюджет розвитку території, забудову курортних місцевостей.

Нормативно-правову базу дисертаційної роботи склали Закони України, Укази Президента України, Постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, нормативні акти локальної дії органів місцевого самоврядування курортних міст та поселень Північного Приазов’я.

Емпіричною базою дисертаційної роботи стали також первинні дані, отримані у процесі проведення наукових досліджень лабораторією з вивчення економіко-правових проблем приморського міста Інституту економіко-правових досліджень НАН України протягом 1996-2003 років.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним дослідженням у вітчизняній регіоналістиці механізму розвитку курортно-рекреаційних територій, як відкритих систем, які розвиваються та трансформуються під впливом дії чинників внутрішнього та зовнішнього середовища. Це дозволило обґрунтувати нові наукові положення та шляхи підвищення ефективності господарського використання курортно-рекреаційних територій на основі сформульованої цілісної концепції цього розвитку в умовах регіональної економіки. Наукова новизна результатів дослідження полягає у наступному:

вперше:

обґрунтовано інтегрований характер управління регіоном, що проявляється у взаємодоповненні та узгодженні територіального (функціонально-просторового) та регіонального (галузево-ресурсного) розвитку, і відображає зміст державної регіональної політики;

представлено парадигму розвитку регіональних економічних систем на основі корпоративного підходу, за якою основні принципи управління розвитком господарських корпорацій екстрапольовано на складні системні об’єкти, що дозволило ідентифікувати та обґрунтувати механізм розвитку курортно-рекреаційних територій в умовах конкурентної економіки;

обґрунтовано функціонування курортно-рекреаційного кластеру як однієї з форм ефективного розвитку курортно-рекреаційної економіки на основі використання економіко-математичних методів і побудови імітаційної моделі формування ринкової ціни;

розроблено концепцію механізму розвитку території на засадах пізнання закономірностей та принципів розміщення продуктивних сил конкретного регіону, ідентифікації об’єктів та суб’єктів функціонально-просторового середовища, вибору управлінської моделі та організаційної структури, розробки та впровадження конкретних економічних та адміністративних шляхів, форм, методів, інструментів та інших засобів регулювання територіального розвитку з наступним моніторингом ефективності елементів механізму та корекції прийнятих управлінських рішень;

удосконалено:

методи економіко-математичного моделювання розвитку територій у формі побудови моделі досягнення виробниками та постачальниками продуктів харчування, що входять до курортно-рекреаційного кластеру, цінової рівноваги на ринку санаторно-курортних послуг;

методи ідентифікації місцевостей як курортно-рекреаційних територій, що ґрунтуються на кадастровій основі з урахуванням кількісних і якісних характеристик, вартісній і натуральній оцінці запасів природних лікувальних ресурсів, містобудівних засадах - ступені господарського освоєння та забудови території, впливі антропогенних факторів розвитку території, що дозволяє встановити оптимальні режими їх функціонування;

методи адаптації процедур та процесів міжнародної системи управління якістю ISO 9001:2000 на муніципальні послуги курортних міст шляхом встановлення та формування виконавчими органами самоврядування бази даних адміністративних і управлінських послуг, оцінки сукупного ресурсного потенціалу території, розробки процедур та вдосконалення процесів створення послуги, організації контролю за управлінням якістю на основі створення центру обслуговування мешканців та туристів у міськвиконкомі, розробки нормативно-правової бази локальної дії, організації інтранету – мережі внутрішніх інформаційних ресурсів колективного користування;

знайшли подальший розвиток:

положення системного вивчення змісту, класифікаційних форм, структури регіонів у контексті глобалізації та регіоналізації економічних відносин;

принципи, зміст та форми розвитку рекреації як функціональної та структурно-системної діяльності, що дозволило синтезувати поняття “рекреаноміка”, а вартісну оцінку інтегрованого за своїм складом рекреаційного продукту – враховувати у якості статистичної бази для оцінки валового регіонального продукту та ВВП;

шляхи підвищення ефективності використання територіальних ресурсів на основі інноваційних активів територіального розвитку у системі засобів стратегічного менеджменту, до яких віднесено муніципальні активи, соціальні та управлінські ресурси, соціально-організаційні ресурси розвитку території та нормотворення органів самоврядування локальної дії.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні положення, обґрунтовані автором у дисертації, доведені до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій з впровадження елементів механізму розвитку курортно-рекреаційних територій.

Отримані результати дисертаційної роботи упроваджено у формі методичних вказівок та рекомендацій при розробці Статуту територіальної громади та Плану стратегічного розвитку міста Бердянська Запорізької області на 2000-2015 рр., Програми розвитку туризму у регіоні, впровадження у виконавчий комітет місцевого самоврядування міжнародної системи управління якості ISO 9001:2000 на муніципальні послуги. Підтверджують практичне впровадження отриманих наукових результатів розміщені у додатках відповідні довідки: Бердянської міської ради народних депутатів Запорізької області (№ /30 від 09.07.2002 р.), туристсько-оздоровчого комплексу “Парус” Запорізького ЗАТ по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” (№ /749 від 23.12.2002 р.), Центру навчання самоврядування та адміністрації при Люблінському воєводстві Республіки Польща (№ від 11.12.2002 р.), Бердянської районної державної адміністрації (№ /01 від 26.12.2002 р.), Запорізької обласної державної адміністрації (№ 12/4 від 24.01.2003 р.), Першотравневої районної державної адміністрації Донецької області (№ від 11.02.2003 р.), Бердянського державного педагогічного університету МОН України (№ 51/306-01 від 17.02.2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Особистим внеском здобувача є обґрунтовані і сформульовані ідеї, наукові положення, висновки та рекомендації щодо розробки і вирішення науково-прикладних проблем формування механізму розвитку КРТ в умовах трансформаційної економіки.

З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача. Конкретний внесок здобувача у ці праці вказано у списку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації і результати наукового дослідження доповідались автором і були схвалені на: міжнародній науковій конференції “Проблеми теорії і практики становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки” (м. Харків, 1999 р.); V Всеукраїнській науково-практичній конференції “Управління організацією: діагностика, стратегія, ефективність” (м.Трускавець, 1999 р.), регіональній науково-практичній конференції “Курорти Приазов’я: управління, діяльність, перспективи” (м. Бердянськ, 2000 р.); обласному науково-практичному семінарі “Стратегії і технології стійкого розвитку регіону” (м. Запоріжжя, 2000 р.); міжнародній науково-методичній конференції “Еволюція економічного розвитку та економічних теорій (проблеми дослідження і викладання)” (м. Київ, 2000 р.); VII міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика управління організацією з погляду тисячоліть” (м. Київ, 2001 р.); міжнародній науково-методичній конференції “Екологічні та економіко-правові механізми управління приморськими регіонами та морськими екосистемами” (м. Маріуполь, 2001 р.), міжнародній конференції “Приморські міста та поселення Чорного та Азовського морів: спільно до сталого розвитку” (м. Севастополь, 2001 р.); IV Міжнародній науковій конференції молодих вчених-економістів “Проблеми забезпечення економічного зростання” (м. Донецьк,  р.); ІІІ міжнародній науково-практичній конференції “Дослідження та оптимізація економічних процесів” (м. Харків, 2001 р.); міжнародній україно-польській конференції “Громадянське суспільство і політика органів місцевого самоврядування” (м. Львів, 2002 р.), міжнародній конференції “Інформаційні технології у розвитку малого бізнесу” (м. Ополе, Чеська Республіка, 2002 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування” (м. Запоріжжя, 2002 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Місто, регіон, держава: проблеми перерозподілу функцій” (м. Донецьк, 2003 р.).

Публікації. Основні ідеї, положення і результати досліджень представлено у 45 опублікованих роботах (з них: дві монографії, у тому числі одна особиста, 27 статей у провідних наукових фахових виданнях), загальний обсяг 41,9 друк. арк., з яких особисто автору належать 38,3 друк. арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел із 349 найменувань та містить 395 сторінок комп’ютерного тексту, включає 34 таблиці, 39 рисунків, додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито актуальність теми дисертації, сформульовані мета, задачі, предмет, об’єкт і методологія дослідження, наукова новизна, теоретична і практична цінність роботи, зв’язок роботи з розробками Інституту економіко-правових досліджень НАН України.

Розділ 1. Методологічні основи дослідження регіональної економіки рекреаційного типу. Успішна реалізація державної регіональної політики розглядається як двоєдине завдання досягнення ефективності регіонального і територіального економічного розвитку. Методологічною основою аналізу став системний підхід до розуміння природи економічного розвитку регіону. Складність гносеології та аналізу регіонального і територіального розвитку зумовлена тим, що це споріднені, але не синонімічні категорії.

Регіональний розвиток виступає як соціально-економічна система відтворення регіонального продукту, представлена галузевою структурою регіонального господарства. Територіальний розвиток визначається структурою територій за типами та режимами переважного використання, розташуванням матеріальних об’єктів, просторовою структурою регіону, взаємозв’язки між елементами якої утворюють функціональну структуру. Територіальний розвиток відображає цілісний функціонально-просторовий розвиток регіону та досягається шляхом реалізації місцевої економічної політики; використання сукупного потенціалу території, врахування впливу внутрішніх та зовнішніх відносно регіону факторів; еколого-економічних форм територіальної організації господарства, прикордонного та транскордонного співробітництва. Обґрунтовано, що на відміну від регіонального економічного розвитку, метою якого є максимізація валового регіонального продукту, цільовою функцією розвитку території є відтворення сприятливого та безпечного для життєдіяльності мешканців середовища, що детермінує вибір форми, засобу, місця, часу, тривалості використання конкретних елементів механізму реалізації державної регіональної політики.

У результаті дослідження доведено, що територіальний і регіональний розвиток реалізуються у межах одного і того ж простору, але об’єкти впливу та механізми регулювання різні (табл.1).

Прискорення ринкових змін досягнення соціально-економічної ефективності ринкових перетворень у регіонах пов’язується із розв’язанням проблеми створення теоретичної платформи для розробки теорії регіонального розвитку, що включала б якісні трансформаційні поняття “регіон” та обґрунтування механізму реалізації територіального чинника в умовах ринкового середовища.

Регіон розглядається на основі системного підходу – методологічного принципу, що спрямовує дослідження на розкриття цілісності об’єкту, на вияв різноманітних типів зв’язків складного об’єкту, яким є регіон. Завданням системного аналізу стає побудова узагальненої моделі територіального розвитку, яка б враховувала основні фактори та взаємозв’язки реальної ситуації у регіоні та була чутливою до змінних чинників зовнішнього середовища. Системний об’єкт, на відміну від комплексного утворення, охоплює значно ширше коло структурних елементів, включає в себе підсистеми, не пов’язані єдиним технологічним циклом, що можуть, у свою чергу, входити не лише до регіональних, але й міжрегіональних підсистем.

У сучасній регіоналістиці поширено розуміння регіонів як надзвичайно різноманітних за змістом та масштабами реалій, а не тільки фіксованого просторового явища. У дисертації стверджується, що регіон – як універсальна наукова категорія – це певне просторове утворення з притаманною структурою, інститутом управління, які визначають його цілісність, визначають взаємозв’язок складових елементів та відмінність від інших утворень.

Таблиця 1. Порівняльна оцінка впливу територіального і регіонального розвитку на реалізацію державної регіональної політики

Державна регіональна політика | Економічний розвиток території | Регіональний економічний розвиток

Суть | Формування території як сприятливого середовища для життєдіяльності | Соціально-економічний розвиток регіону

Зміст | Відтворення життєвого простору | Відтворення валового регіонального продукту

Мета | Комплексний розвиток територій міст, поселень | Стійкий та стабільний розвиток регіону

Основні показники | Переважно якісні показники: екологія, безпека, благоустрій, інвестиційна та ділова придатність території для громадян, туристів, бізнесу, інвесторів | Переважно кількісні показники економічного зростання, обсяг валової доданої вартості

Економічні фактори розвитку | Традиційні: атракція території, інвестиційний, психологічний клімат, розміщення продуктивних сил та інфраструктури;

ринкові: конкуренція та конкурентоспроможність території, розвиток інтеграційних зв’язків, організаційна та виробнича культура, традиції, менеджмент | Традиційні: матеріальні, природні, людські ресурси, інформація

Провідний

ресурс розвитку | Соціально-організаційні ресурси території: територіальне громадське самоврядування; організаційна структура та культура органів самоврядування | Адміністративні та економічні методи

Суб’єкт управління | Територіальні органи самоврядування (локального, місцевого, регіонального),

Агентства територіального розвитку | Галузеві та політико-адміністративні органи державного управління

Об’єкт управління | Цілісна територія як відкрита система з властивим внутрішнім і зовнішнім середовищем | Регіони, регіональні комплекси, національні акціонерні корпорації

Межі | Території у межах адміністративно-територіального устрою (республіка, область, район, місто, село) та спеціальні території: пріоритетного розвитку, гірські та курортні тощо | Території у межах адміністративно-територіального

устрою, переважно на рівні областей та АР Крим

Механізми

регулювання | Державне адміністративне і правове регулювання. Стратегічне планування.

Інструменти локальної дії місцевих влад.

Бюджети і Статути територіальних громад | Державні програми

Законодавчі акти

Регіональні цільові комплексні програми

Проведене дослідження дозволило визначити сутнісні характеристики регіону: просторову константу того чи іншого регіону; структуру регіональної системи, її однорідність, наявність стійких системних зв’язків та стан взаємозв’язків всередині регіонального утворення; тип відтворювальної економічної системи та стан розвитку господарського укладу, що відображають життєвий цикл регіональної системи; адміністративно-політичний устрій та типову організаційну структуру.

Результатом аналізу різноманітних регіональних утворень і систематизації класифікаційних ознак стало обґрунтування та визначення наступних рівнів регіону: мегарегіон, метарегіон, макрорегіон, мінірегіон та мікрорегіон. Представлення регіону у новому понятійному форматі спонукає до генерації сучасних концепцій і моделей розвитку, пошуку адекватних механізмів управління територіями.

У процесі дослідження встановлено, що характерними рисами регіону як цілісної господарської системи є, по-перше: інтегрований характер економічного середовища, представленого не лише територіально-виробничими, а і територіально-побутовими, територіально-рекреаційними, просторово-інформаційними та іншими комплексами, а також товарно-ресурсними ринками; по-друге: розвиток внутрішньо- та міжгалузевої кооперації та спеціалізації, як провідного принципу функціонування регіональної економіки.

Аналіз сучасних досліджень засвідчує, що процеси створення ефективно функціонуючої ринкової економіки реалізують себе у відповідних парадигмах розвитку регіону – регіон-соціум, регіон-квазідержава, регіон-ринок, регіон-квазікорпорація. Корпоративна концепція реалізується у формі екстраполяції бізнес-управління до регулювання розвитку регіональних економічних систем згідно їх життєвого циклу, що дозволяє адаптувати сучасні методи корпоративного управління до управління регіональним і територіальним економічним розвитком. Саме тому у дисертації зроблено висновок, що дана парадигма є найбільш адекватною до сучасних реалій методологічною основою генези і трансформації регіону. У зазначеному контексті логічним є представлення регіону як відкритої системи, детермінованої характером операційних процесів “вхід-процеси-вихід” та дією факторів і сил внутрішнього та зовнішнього середовища.

Усе це визначає необхідність більш інтенсивного вивчення економічних процесів у межах конкретного просторового середовища, у тому числі курортно-рекреаційних територій (КРТ) з метою посилення регулюючого впливу держави та місцевого врядування на ефективне використання природо-ресурсного потенціалу територій. Домінуючим підходом дослідження вказаної проблеми є представлення процесу відтворення природного довкілля як економічної відтворювальної діяльності, що, разом із відтворенням фізичних та духовних сил людини, складає суть рекреаноміки (рис.1).

Під рекреаномікою визначена система виробничих відносин, які мають місце між суб’єктами курортно-рекреаційної економіки у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання курортно-рекреаційних продуктів з метою задоволення потреб цільових ринків та відновлення природного середовища. Відповідно рекреаційними є послуги, що забезпечують задоволення потреб з відновлення стану і відтворення фізичних, духовних, енергетичних, психологічних сил людини, та збереження природного середовища у межах відновлюваних природних ресурсів.

Власне, без природних лікувальних ресурсів як таких, що є особливо рідкісними і цінними, неможливим стає функціонування курортології, релаксації, туризму, рекреації як економічної діяльності.

У дисертації встановлено, що типовими формами просторової організації господарства у межах курортно-рекреаційних територій та розвитку рекреаноміки є: рекреаційний регіон, районний рекреаційний центр (рекреаційна агломерація), зональний рекреаційний центр, рекреаційна система, курортне місто (поселення), яке об’єднує один чи декілька рекреаційних комплексів, підприємство-рекреатор.

Розділ . Дослідження практики освоєння курортно-рекреаційних територій Північного Приазов’я. Державне регулювання та місцеве самоврядування КРТ спрямовується на раціональне використання економічного потенціалу регіону та окремих територій. Під економічним курортно-рекреаційним потенціалом території розглядається здатність суб’єктів господарювання і органів управління формувати рекреаційний продукт території шляхом використання сукупних ресурсів розвитку території з метою задоволення потреб мешканців та цільових ринків. У дисертації обґрунтовано, що ефективне освоєння курортно-рекреаційних територій можливе за умови комплексного використання простору (землі) як триєдиного фактору: 1) місця розміщення природних лікувальних ресурсів та розташування фірм-рекреаторів; 2) ареалу видобутку ресурсів активної лікувальної дії – грязей, ропи, мінеральних вод тощо; 3) ресурсу для обробітку – пляжний ресурс, природоохоронні зони, рекреаційні угіддя, виробництво екосистем них продуктів.

Розв’язання проблеми оцінки освоєння економічного потенціалу КРТ потребує вибору методичних підходів. Для оцінки стану освоєння КРТ використано системний аналіз об’єкту, а саме : відтворювальної системи, містоутворюючої галузі господарства курортних міст та поселень, операційної системи створення санаторно-курортної та курортно-рекреаційної послуги.

На основі аналізу динаміки використання запасів природних лікувальних ресурсів Північного Приазов’я у межах приморських районів Запорізької та Донецької областей доведено, що лікувальні мулові грязі та мінеральні води потенційно складають стратегічний ресурс регіонального розвитку за умови раціонального освоєння КРТ. За обсягами запасів природних лікувальних ресурсів, динамікою щорічного видобутку та обсягами регенерації відновлювальних природних ресурсів встановлено, що курортно-рекреаційна система регіону за рахунок потенціалу природних ресурсів є стійкою для самовідтворення протягом 120-140-річного терміну життєвого циклу. Разом з тим, недостатній рівень та якість освоєння курортно-рекреаційного простору обумовлюються низьким нормативно-правовим та інституційним забезпеченням, особливо на міжрегіональному рівні. Тому обґрунтовано та підтверджено доцільність створення органами самоврядування приморських курортних міст та поселень консолідованого робочого органу з узгодження проблем розвитку економіки та управління береговою зоною та освоєнням курортно-рекреаційних територій.

Рекреаційна індустрія складається із сукупності підприємств виробничих і невиробничих галузей, інфраструктури, які використовують лікувально-оздоровчі, пізнавальні ресурси та інші природні ресурси з метою виробництва рекреаційних продуктів для задоволення потреб цільових споживачів та отримання прибутку. Підвищення ефективності функціонування курортно-рекреаційної індустрії у регіоні пов’язується з реалізацією продуктової стратегії у бік диверсифікації курортного виробництва та диференціації інтегрованого курортного продукту, що дозволить більш повно використати ресурси території: місцеву природну сировину, лікарські трави – для виготовлення медичних, косметичних препаратів, біоресурси моря, лиманів, ропи, підземних мінеральних вод, морської води – для виробництва біологічних консервантів, розливу у пляшки мінеральних столових вод, морської солі, дистильованої води та метанового конденсату тощо.

На основі аналізу статистичного матеріалу доведено, що курортно-рекреаційній економіці властиві ефекти прямої та непрямої дії на міську економіку: з одного боку, в залежно від величини товарообігу курортно-рекреаційних послуг формується доходна частина місцевих бюджетів, з другого, – суміжні до курортного виробництва галузі, які забезпечують комплексність курортно-рекреаційного продукту, виступають містотворними галузями. Саме у галузях та виробництвах курортної інфраструктури та суміжних галузях створюються робочі місця, забезпечується повна зайнятість робочої сили у курортний сезон, формуються сталі джерела доходів дрібного бізнесу та домогосподарств, що складає більш як 50-відсоткову частку сукупних надходжень до місцевого бюджету за рахунок власних коштів, на що вказує аналіз даних табл. 2.

Таблиця 2. Динаміка надходжень фінансових коштів до міського бюджету

міста Бердянська протягом 2000-2003 рр., млн. грн.

Фінансові надходження | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 (план)

Надходження до місцевого бюджету за рахунок власних коштів, у т.ч. |

25,35 |

30,68 |

32,31 |

37,70

надходження від функціонування курортної підсистеми міста |

11,84 |

13,74 |

15,05 |

18,75

Кількість туристів, тис. чол. | 414 | 486 | 436 | 500

На підставі проведеного аналізу зроблено висновок, що на територіях розміщення природних лікувально-оздоровчих та рекреаційних ресурсів “полюсами зростання” локального і регіонального значення виступають курортно-рекреаційні підприємства. Курортно-рекреаційній діяльності властивий синергічний ефект – зростання попиту на курортно-рекреаційні послуги викликає підвищений попит на курортне будівництво, продукцію суміжних галузей, послуги сервісних центрів, транспорту, комунікацій, індустрії харчування, розваг тощо. Все це супроводжується інвестиційним піднесенням, розширенням зайнятості, зростанням податкових надходжень до держбюджету та бюджетів самоврядування, тобто економічного пожвавлення, яке за умов нерозвиненості курортних технологій, має сезонну динаміку.

За кількістю туристів, що відпочивають у курортно-рекреаційній зоні міста Бердянська та інших поселень регіону, прихована гостра проблема регулювання використання рекреаційних ресурсів, дотримання норм навантаження на екосистему краю. За результатами спостережень рекреаційного навантаження на екосистему Центрального пляжу міста Бердянська було встановлено кількість відпочиваючих 1605 осіб на площі пляжу у 850 м2, що майже у 20 разів перевищує норматив рекреаційного навантаження на екосистему “море-суша”.

Проведене дослідження освоєння курортно-рекреаційної території регіону та залягання запасів природних лікувальних ресурсів дозволяє стверджувати, що найсприятливішою зоною розвитку курортно-рекреаційної діяльності Бердянського рекреаційного району є територія від селища Ялта Донецької області до Федотової коси Запорізької області. Регіон є найбільш сприятливим для розбудови курортно-рекреаційного господарства, оскільки тут, нарівні з розвинутими курортними територіями Бердянська, Приморська, Кирилівки склалися рекреаційні угіддя стихійного тривалого і короткочасного відпочинку локального значення: Ялтинсько-Урзуфські – Першотравневого району, Новопетрівські і Луначарські – Бердянського району; Орловські – Приморського району; Чкаловські, Ботієвські і Степанівські – Приазовського району, Радивонівські – Якимівського району.

Визначено особливості, тенденції та проблеми освоєння КРТ у регіоні за ознаками:

ідентифікації територій за видами та типами переважного використання: сукупний потенціал курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних, природоохоронних територій використовується неефективно внаслідок недосконалої методики їх розмежування та відсутності раціонального механізму розвитку для кожного з видів територій, що стримує використання розвитку різноманітних економіко-правових форм просторової організації господарства;

інтенсивності освоєння: індустріальний тип курортно-рекреаційного розвитку представлено у курортних центрах – Бердянськ, Приморськ, Генічеськ; оазисний тип курортно-рекреаційного розвитку проявляється на територіях та окремих ареалах курортних поселень регіону – Кирилівки, Степанівки, Ялти, Урзуфа, Сєдово; неосвоєні рекреаційні угіддя Азовського узбережжя, що, загалом, відображає нерівномірність розміщення продуктивних сил курортно-рекреаційного призначення та свідчить про недостатнє курортно-рекреаційне освоєння азовської берегової зони;

механізму регулювання господарської діяльності: слабкий рівень комплексного використання шляхів, форм, методів та засобів ефективного освоєння природо-ресурсного потенціалу краю та зведення механізму розвитку спеціальних територій переважно до фіскальних інструментів за результатами діяльності фірм-рекреаторів та використання природних ресурсів; відсутність інноваційного, стимулюючого та проякісного механізму розвитку КРТ;

інституційно-правового розвитку КРТ: теоретично управлінську підсистему розвитку КРТ формують органи державної влади, відповідні територіальні громади через органи місцевого врядування, менеджери підприємницьких структур, інститути ринкової інфраструктури, громадський сектор у формі органів самоорганізації мешканців та громадських організацій; практично головним суб’єктом управління комплексним розвитком КРТ повинні стати органи місцевого врядування, що наближені до територіальних громад, у межах яких розташовано повністю чи частково КРТ, і які спроможні оперативно реагувати на зміну параметрів функціонування та розвитку КРТ, детермінованих чинниками зовнішнього та внутрішнього оточення, по-господарськи використовувати наявний потенціал;

розвитку матеріально-технічної бази: низький рівень освоєння при одночасно високій зношеності основних фондів санаторно-оздоровчої галузі, загально курортної інфраструктури: курортних готелів, каналізаційних, теплових мереж, транспортного сполучення, засобів зв’язку тощо, які суттєво знижують атракцію курортно-рекреаційних територій, і є наслідком млявої трансформації відносин власності на оздоровчі та туристичні об’єкти та стримуванням зародження інституту приватного власника окремих об’єктів курортно-рекреаційних територій;

собівартості готового курортно-рекреаційного продукту: аналіз основних бізнес-процесів створення санаторно-курортної послуги та механізму формування доданої вартості висвітлив переобтяжену господарськими витратами структуру собівартості послуг та дозволив окреслити, у тому числі на підставі аналізу діяльності зарубіжних фірм-рекреаторів, шляхи покращення фінансово-економічної ситуації через перехід на альтернативні автономні джерела електроенергії та спрямуванням зекономлених коштів у модернізацію виробничої та загально курортної інфраструктури, природовідновлювальну діяльність та ефективне управління споживчим ринком на основі використання потенціалу маркетингових засобів для просунення на ринку санаторно-курортного продукту.

Розділ 3. Науково-методичні основи розвитку курортно-рекреаційних територій. Сучасні дослідження теорії та виявлені особливості практичного освоєння КРТ вимагають розробки концептуальної і ефективної моделі їхнього розвитку. При цьому необхідно врахувати, що єдиної моделі економічного устрою для усіх КРТ бути не може.

Сучасні інтеграційні процеси економічного розвитку країн Євросоюзу розширюють світоглядне уявлення про економіку країни як полірегіонального організму, що функціонує у системі вертикальних (центр-регіони) та горизонтальних (міжрегіональних) взаємодій. У дисертації обґрунтовано, що логічну та методологічну базу розвитку території має скласти сучасна парадигма, за якою територіальні основи публічної влади реалізуються як у межах універсальних адміністративно-територіальних одиниць, так і у межах спеціальних територіальних одиниць, до яких віднесено території за видами та режимами переважного використання (курортні, гірські території, природно-ресурсні, агропромислові, території економічних експериментів, спеціального інвестиційного чи податкового режиму господарювання, зони національної екологічної мережі тощо) зі створеними на правовій основі органами управління.

Саме тому механізм розвитку території не повинен зводитись до механістичного набору окремих регулюючих норм та засобів. У дисертації під механізмом функціонування території запропонована взаємозалежна, взаємодіюча сукупність суспільних факторів, відносин і процесів, які безпосередньо чи опосередковано впливають на здатність територіального менеджменту досягати цілей збалансованого, безпечного та сприятливого для життєдіяльності мешканців розвитку території.

В основі розробленої у дисертації концепції механізму розвитку територій покладено системний підхід, що дозволив визначити логіку розробки та використання регуляторів певної модифікації та дії: врахування закономірностей та дотримання принципів розміщення продуктивних сил конкретного регіону, ідентифікація об’єктів та суб’єктів функціонально-просторового середовища, вибір управлінської моделі та організаційної структури органу територіального розвитку; розробка конкретних економічних та адміністративних способів, методів, шляхів та інших засобів впливу на суб’єкти територіального господарювання, реалізація механізму та моніторинг процесів з метою визначення ефективності використання адміністративно-економічного інструментарію і корекції прийнятих рішень (рис. 2).

Рис. 2. Концептуальна схема механізму розвитку курортно-рекреаційних територій

Механізм розвитку КРТ як складова частина управління розвитком території реалізується у межах певних організаційно-господарських форм просторової організації економіки: курортополісів, спеціальних економічних зон, еколого-економічних територій, технопарків, курортних корпорацій та інших. У контексті предмету дисертації доведено, що концепція курортно-рекреаційного кластеру є новим ефективним способом прискорення економічного розвитку КРТ. Кластер представляє собою сконцентровані за географічною ознакою групи взаємозалежних компаній різного функціонального призначення, де принципи кооперації та узгодження діяльності по забезпеченню потреб цільових споживачів домінують над принципами конкурентної боротьби внаслідок глибокої розробки ринкових сегментів та освоєння ринкових ніш різними учасниками кластерного утворення.

Галузеву структуру курортного кластеру представлено різними типами підприємств різних форм власності та господарювання: забезпечення послуг проживання – курортними готелями, мотелями, кемпінгами, мініготелями домогосподарств тощо; надання послуг харчування - ресторанами, кафе, барами, їдальнями та іншими; виробництво розважальних послуг - казино, спортивними залами, атракціонами на воді, у повітрі і на суші; кіноконцертними залами та іншими закладами з надання культурних, спортивних, інформаційних послуг тощо; надання санаторно-курортних послуг – курортними поліклініками, бюветами мінеральної води, водо- і грязелікувальницями, басейнами тощо.

Для обґрунтування економічної доцільності створення у регіоні курортно-рекреаційного кластеру, як інноваційної та ефективної організаційно-господарської форми розвитку території, використано економіко-математичні методи у формі побудови у середовищі Excel імітаційної моделі досягнення цінової рівноваги ринку трьома діючими у регіоні продуцентами курортно-рекреаційних послуг і трьома незалежними постачальниками продуктів харчування гуртово-роздрібного підприємства, які можуть утворити кластерне об’єднання. Кластерний аналіз дозволяє встановити найближчу відстань між групами підприємств, тобто порівнювати граничні трансакційні витрати до граничного прибутку учасників кластерного утворення.

Наступним завданням розв’язання проблеми максимізації прибутку учасниками кластерного об’єднання стало вирішення функції

Кn

f (P1,2…PКn) = Ri max , (1)

i=1

де f (P1,2…PКn) - функція ціни на продукцію i-их учасників кластеру,

Кn – кількість підприємств, що входять до певного цінового кластеру К,

Ri – величина прибутку i-их учасників кластеру.

Формуючи на основі теорії ігор матрицю кооперативної гри підприємств, коли фірма-виробник i перебуває у кооперації з фірмою-постачальником j, та матрицю некооперативної гри, коли фірма i є конкурентом фірми j, та моделюючи різні варіанти досягнення цінової рівноваги за певної поведінки фірм на ринку, встановлено: а) сукупний прибуток учасників кластеру зріс протягом кластеризації на 152 тис. грн. проти докластерного періоду, що вказує на пряму залежність обсягів прибутку від щільності зв’язків та кооперації учасників ринку; б) внаслідок кооперації лише при закупівлі харчового “споживчого кошику” скорочується собівартість утримання одного ліжко-дня санаторіями та базами відпочинку, що є передумовою скорочення цінової пропозиції на послуги лікування та відпочинку на 5-8 % (рис. 3), або, при збереженні рівня цін, інвестування фірмами-рекреаторами зекономлених коштів у розвиток курортної інфраструктури.

Рис. 3. Динаміка вартості одного ліжко-дня на підприємствах

рекреаторах в умовах організації кластеру, грн.

У вартісному виразі вигода від кооперації підприємств внаслідок скорочення собівартості утримання лише одного ліжко-дня становить по установам відпочинку від 4,47 до 8,58 грн., що дає змогу отримати, наприклад, у санаторії “Приазов’я” економію у 102,96 грн. по кожній із реалізованих путівок за 12-денний курс.

Наступним етапом роботи стало обґрунтування організаційно-правової форми функціонування у регіоні курортно-рекреаційного кластеру “Бердянськ курортний” як асоціації, розробка організаційно-управлінської структури, визначення структурно-функціональних цілей діяльності (рис.4). Аналіз рисунку дозволяє