Національна академія наук України

Інститут соціології

Ходорівська Наталія Вікторівна

УДК 316.334.5+316.621

Моделі соціальної адаптації потерпілих від Чорнобильської катастрофи

22.00.03 – соціальні структури та соціальні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття ученого ступеня

кандидата соціологічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті соціології Національної академії наук України.

Науковий керівник доктор соціологічних наук, професор Шульга Микола Олександрович,

Інститут соціології НАН України,

заступник директора інституту

Офіційні опоненти:

доктор соціологічних наук, старший науковий співробітник Костенко Наталія Вікторівна, Інститут соціології НАН України, провідний науковий співробітник

кандидат соціологічних наук Міщенко Михайло Дмитрович, Український Центр економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова, заступник директора соціологічної служби

Провідна установа

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра методології та методів соціологічних досліджень, м. Київ

Захист відбудеться 13.02.2004 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.229.01 в Інституті соціології НАН України за адресою: 01021, вул. Шовковична 12, м. Київ–21 .

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту соціології НАН України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, Київ.

Автореферат розіслано 10.01.2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Стукало С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до унікальної багатоаспектної екологічної катастрофи, що за своїм масштабом визначена як планетарна. Винятковість катастрофи виявилась також у численності та багатомірності негативних соціальних явищ, які вона спричинила. Виник великий комплекс екологічних, медичних, інформаційних, соціальних, наукових, правових, управлінських, економічних, виробничо-технічних, а також і повсякденних побутово-практичних проблем, що сформували її еколого-соціальний феномен, який дістав в офіційному, науковому, повсюдному мовному вжитку назву наслідків Чорнобильської катастрофи.

Масштабні екологічні зрушення навколо аварійної станції поставили проблему відповідного переформування життєдіяльності людей. Цій проблемі були підпорядковані зміни соціальної політики та управління: запроваджені нові норми, форми діяльності, скорочені традиційні виробництва тощо. У мешканців уражених територій виникла необхідність пристосування і до дії радіологічного фактора, і до змін у соціумі: до нових управлінських підходів у регулюванні життєдіяльності регіону, до змінених правових норм, до дефіциту медичної допомоги в умовах ризику захворювання. Великою проблемою для людей стала також необхідність адаптування до особистісних змін у самопочутті та здоров'ї.

Задача порятунку життя мешканців регіону навколо ЧАЕС в період після аварії була вирішена шляхом їх евакуації. Отже, цілісна етнічно-поселенська структура зруйнувалася; сформувалися специфічні соціальні групи потерпілих: мешканців забруднених регіонів, ліквідаторів, самоселів, переселених. Кожна з них має специфічну адаптивну ситуацію. Зокрема, переселені мусили адаптуватися і до наслідків опромінення та стресу, і до нового місця проживання, оточення, пошуків роботи тощо.

Зазначені масштабні зміни поглибилися економічною кризою й розпадом СРСР, які привнесли додаткові негативи в життя людей, вимагаючи нових адаптивних зусиль. Адаптація людини, яка потрапила в поле впливу згаданих негативних факторів, довгі роки залишається надзвичайно актуальною соціальною проблемою.

Соціальна проблема адаптування людей до наслідків Чорнобильської катастрофи ставить наукову проблему теоретичного обґрунтування та емпіричного аналізу специфіки процесу адаптації особистості до глобальних екологічних та соціальних змін. Ці наукові проблеми можливо вирішувати, спираючись на висновки багаторічних спеціальних досліджень соціально-психологічного стану потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Прикладом такої моніторингової програми є дослідження Інституту соціології НАНУ, в якому вивчалася специфіка самопочуття потерпілих та зміни в їхній життєдіяльності.

Л.Амджадін, А.Арсеєнко, Л.Бевзенко, С.Брітченко, О.Вишняк, Є.Головаха, О.Донченко, О.Злобіна, Н.Костенко, О.Красота, Н.Лавріненко, І.Мартинюк, Г.Мімандусова, Н.Паніна, В.Пилипенко, Ю.Привалов, В.Приліпко, А.Ручка, Ю.Саєнко, М.Сакада, Н.Соболєва, Є.Суїменко, В.Тарасенко, В.Тихонович, М.Шульга здійснили багаторічний аналіз соціальних аспектів Чорнобильської катастрофи, її різнобічне наукове соціологічне дослідження і відкрили низку соціальних фактів. Увагу привернула багатомірність та складність проблем, що виникли у потерпілих: погане самопочуття, погіршення здоров'я дітей і зростаюче занепокоєння здоров'ям, незадовільний психологічний стан, недостатність соціальної та медичної допомоги, матеріальні труднощі тощо. Висновками цих досліджень виокремлюються основні взаємопов'язані проблемні поля: зовнішньо ситуаційна та внутрішньо особистісна проблематика потерпілих, що скеровує подальше вивчення адаптивних процесів.

Оскільки інтегративного теоретичного та емпіричного аналізу процесів адаптації потерпілих ще не виконувалося, відзначимо соціальну, практичну та наукову актуальність проблематики, адже з висновків попередніх досліджень природно виникає наукова цікавість до специфіки механізму соціальної адаптації потерпілих, до формування моделей соціальної адаптації особистості.

Для вивчення адаптаційних процесів, які тривають у осіб з різних соціальних груп, що становлять широкий контингент потерпілих від Чорнобильської катастрофи, необхідне вирішення низки задач, які вибудовуються у двох основних зазначених напрямах дослідження.

З одного боку, потрібне загальнотеоретичне окреслення феномена ситуації катастрофи в її цілісному розумінні, теоретичне визначення окремих вимірів її оцінювання, а також масштабу дії факторів у зазначених ситуаційних вимірах для опису варіативності ситуацій. Теоретичний та емпіричний аналіз макроситуацій дозволить визначити їхні формоутворюючі, найбільш ризикогенні фактори, на протидію яким має бути спрямована ефективна адаптивна поведінка особистості.

З іншого боку, необхідно проаналізувати теоретичні наукові підходи до соціологічних, психологічних та соціально-психологічних чинників адаптування, визначити ті з них, які формують основу моделей соціальної адаптації особистості в новій ситуації. Це дозволить описати типологію моделей, вписати адаптивні зміни в теоретичну структуру картини світу особистості, провести емпіричну верифікацію моделей.

Складність і багатомірність унікальної ситуації після Чорнобильської катастрофи, а відтак висока складність та багатоаспектність соціальної адаптації особистості до неї детермінувала використання та взаємоузгодження в теоретичному розгляді передумов дослідження кількох концептуальних підходів.

Для узагальненого теоретичного окреслення нової ситуації скористаємось з концепції П.Штомпки соціальних змін як травми, щоб визначити спільноту, яка пережила Чорнобильську катастрофу, як соціально травматичну. Визначаючи тісний взаємозв'язок екологічних та соціальних чинників катастрофи, послугуємось концепціями екологічної соціології, в межах якої У.Бек, а також Т.Дрідзе, А.Мозгова, С.Нікітін, М.Саппа, Є. Шликова, О.Яницький та ін. окреслюють планетарну ситуацію як екосоціальну й ризикогенну. Скориставшись із розуміння Ю.Гана, М.Кджаняна різномасштабності подій в екосоціальному континуумі, визначимо масштаб впливу ризиків ситуації для окреслення спроможності адаптанта їх знизити. Аналіз факторів ризику виконаємо у контексті можливості/неможливості формування адаптантами ризикознижуючої поведінки.

Вивчення адаптивних процесів базуємо теоретичними концептами розгляду адаптації особистості як соціального процесу та скористаємось з положення теорії соціальної дії Т.Парсонса щодо функціонування адаптивної підсистеми дій суспільства. Як основну координатну вісь розташування моделей адаптації використаємо дихотомію Т.Парсонса активність – пасивність адаптанта.

В контексті визначення особистісних чинників формування активної/пасивної позиції адаптанта скористаємося висновками досліджень А.Адлера, Е.Еріксона, А.Налчаджяна, В.Франкла, З.Фрейда щодо специфіки та необхідності усвідомлення ситуації особистістю. Отже, усвідомлення – неусвідомлення – дихотомія, яка становить другу координатну вісь для окреслення типології моделей соціальної адаптації.

Теоретичний аналіз механізму адаптації будемо спирати на доробок науковців когнітивного напряму, в межах якого Дж. Келлі визначив оцінкові конструктні системи особистості як підгрунтя оцінювання нових умов, а Л. Фестінгер виокремив варіанти співвідношення когніцій, що утворюється у процесі їх сприйняття. Необхідні передумови для навчання особистості інноваційній поведінці дозволяє визначити доробок біхевіорального напряму, на підгрунтях якого К. Лєвін, Дж. Роттер окреслили особистісні реактивні складові перенавчання. Визначимо когнітивний, комунікаційний і поведінковий аспекти зусиль адаптанта як необхідні складові моделі його соціальної адаптації.

Зазначені теоретичні конструкти дозволяють вибудувати поглиблену схему аналізу адаптивних ситуацій різних макрогруп потерпілих, з одного боку, і дослідити специфіку формування моделі соціальної адаптації особистості, – з іншого.

Окреслення реалій нових адаптивних ситуацій потерпілих вимагає залучення матеріалів різногалузевих науково-практичних робіт науковців та управлінців, які брали участь у вивченні наслідків Чорнобильської катастрофи – В.Бакуменка, В.Бар’яхтара, Д.Гродзинського, І.Ліхтарьова, А.Нягу, В.Ференц та багатьох інших; аналізу правових засад ліквідації наслідків аварії та соціального захисту; використання статистичних даних, а також історико-журналістських робіт Н.Барановської, Л.Ковалєвської та ін.

Отже, комплексне теоретико-методологічне та емпіричне дослідження моделей соціальної адаптації потерпілих грунтується на використанні широкого спектру соціологічних, соціально-психологічних та психологічних теоретичних конструктів, а також на залученні результатів емпіричних різногалузевих досліджень Чорнобильської проблематики. Відзначаючи високу наукову цінність одержаних результатів досліджень, зауважимо обмаль інтегрально-аналітичних підходів, а також відмітимо відсутність робіт з всебічного аналізу адаптивних процесів у особистості.

Відсутність системних досліджень моделей соціальної адаптації потерпілих різних груп зумовила звертання автора до цієї теми.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов'язана з програмою "Соціально-психологічний моніторинг умов життя та діяльності соціальних груп потерпілих від Чорнобильської аварії: порівняльний аналіз та рекомендації" (№ держреєстрації 0199V003166), що виконується Інститутом соціології НАНУ на замовлення МНС з 1992 року. Авторка брала участь у підготовці програми, розробці інструментарію та підготовці аналітичних звітів з 1998 р. Дисертація пов'язана також з виконанням на замовлення МНС НДР "Створення системи інформаційного забезпечення населення щодо поводження з РАВ та радіаційної обстановки в районах функціонування підприємств по переробці, перевезенню та похованню РАВ." (№ держреєстрації 0199U003179) Центром соціальних експертиз у 1998-2001 рр. Авторка брала участь у розробці програми, підготовці аналітичних звітів, розробці методичних рекомендацій, а також у проведенні семінарів з проблем інформування у співпраці з Чорнобильською програмою ООН.

Мета і завдання дослідження. Метою є розробка моделей соціальної адаптації потерпілих на основі інтегративного, системного підходу до вивчення адаптивних процесів в їх життєдіяльності.

Завдання, які необхідно розв'язати:

-

-

-

-

Об’єкт дослідження – населення, яке потерпіло внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Предмет дослідження – адаптивні процеси в життєдіяльності потерпілих та формування моделей соціальної адаптації особистостей з різних груп.

Методи дослідження – системний аналіз; порівняльний аналіз даних в динамічному та міжгруповому аспектах, а також між реаліями ситуацій та їх суб'єктивними оцінками; математичні підрахунки узагальнюючих показників та інтегральних індексів; кореляційний аналіз.

Емпірична база дослідження – результати моніторингу 1997-2001 рр. соціально-психологічного стану потерпілих від Чорнобильської катастрофи, що проводить Інститут соціології НАНУ. Щорічна вибірка – 1200 осіб, репрезентативна за статтю, віком, освітою, місцем проживання потерпілих.

Наукова новизна одержаних результатів. Завдяки вперше здійсненому інтегративному соціологічному аналізу багатоаспектної ситуації після Чорнобильської катастрофи, а також вивченню процесів адаптації особистості з різних груп теоретично обгрунтовано типологію моделей соціальної адаптації та верифіковано дві з них:

-

-

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів полягає у побудові інтегрального багатоаспектного підходу до аналізу адаптивних ситуацій, утворених після Чорнобильської катастрофи у потерпілих із різних макрогруп, застосуванні цього підходу для аналізу специфіки реалій та об'єктивних ризиків цих ситуацій. Уперше запропонована типологія моделей соціальної адаптації потерпілих і запроваджена схема картини світу людини, на основі якої проведено емпіричну верифікацію теоретично окреслених типів, що дозволяє вивчати моделі адаптування населення до інших великих екологічних лих. Результати дослідження можуть бути застосовані також у створенні еколого-освітніх програм, формуванні ефективної соціальної допомоги потерпілим.

Апробація результатів дисертації. Основні результати були представлені в доповідях на: 2-й Міжнародній конференції "Віддалені медичні наслідки Чорнобильської катастрофи", (Київ, 1998), Міжнародній конференції "П'ятнадцять років Чорнобильської катастрофи. Досвід подолання" (Київ, 2001).

Структура дисертації. Дисертація містить вступ, 3 розділи, висновки, список використаних джерел, 1 додаток. Обсяг основної частини дисертації 198 с., на яких розміщено 13 таблиць, 10 рисунків. Список використаних джерел (133 найменування) та додаток займають 27 с.

Основний зміст роботи.

У вступі сформульовано актуальність теми дослідження, вказано зв'язок роботи з науковими програмами, визначено мету й завдання дослідження, окреслено наукову новизну результатів роботи, їх практичну значущість, наведені дані про апробацію результатів та публікації.

Перший розділ "Теоретичні підгрунтя аналізу соціальної адаптації людини до наслідків Чорнобильської катастрофи" містить перегляд теоретичних підходів до вивчення специфіки адаптування особистості до глобальної катастрофи. Моделі соціальної адаптації потерпілих розглянуто як життєві практики, спрямовані на відновлення гомеостазу особистість-ситуація, порушеного після катастрофи; аналіз скеровано у двох основних напрямах: аналіз адаптивних ситуацій, що склалися у потерпілих різних груп; аналіз особистісних адаптивних процесів.

Виконане загальне теоретичне визначення феномена адаптивної ситуації після аварії на ЧАЕС у її цілісному розумінні як соціально травматичної, екосоціальної, ризикогенної, сформованої у соціумі на трьох рівнях - мега-, макро- та мікро- соціальному. Чинники ситуації розглянуто у п'яти ситуаційних вимірах: екологічному, інформаційному, правовому, економічному, соціальному; негативні чинники визначено як ризикогенні, на протидію яким має бути спрямована ризикознижуюча (адаптивна) поведінка особистості.

Концептуалізацію поняття адаптації виконане з позицій соціології, соціальної психології та психології. Використані положення теорії соціальної дії Т.Парсонса для аналізу системи діюча особа – ситуація і визначено ставлення діючої особи до ситуації як внесок у її розвиток. Відношення актора до ситуації розташовується осі активність-пасивність, яку використано як координатну для типізації моделей соціальної адаптації.

На засадах теорії З.Фрейда виокремлено основні внутрішньо особистісні зусилля як передумову процесу адаптування – усвідомлення адаптантом ситуації, її реалій. Отже, усвідомлення – неусвідомлення ситуації особистістю – друга координатна вісь, в якій варіюються моделі соціальної адаптації.

Проаналізовані загальнотеоретичні підходи А.Адлера, Е.Еріхсона, В.Франкла, А.А.Налчаджяна, Л. Фестінгера, Дж.Келлі, Дж. Роттера, А.Бандури, К.Левіна до вивчення особистісних адаптивних процесів. Визначені основні особистісні детермінанти адаптивних зусиль та напрями активності/пасивності адаптантів: когнітивний, комунікативний, поведінковий.

Для аналізу адаптивних змін уявлень особистості сконструйовано схему картини світу як поєднання двох підпросторів: Я (Образ тіла, Я-матеріальне, Я-соціальне, Я-духовне) та Оточуюче середовище (Природа, Інші, Діяльність). Виокремлено "імовірну", "знайому", "близьку" частини підпростору Оточуюче середовище, де в сфері Діяльність окреслюються зразки адаптивної діяльності по мірі інтеріоризації, перед закріпленням в Я-соціальному.

Процеси адаптування в самооцінках потерпілих віддзеркалюють зміни у картині світу особистості, які аналізуються в парних просторових координатах і трьох аспектах, де розгортається адаптування. Отже, в координатах усвідомлення - неусвідомлення й активність - пасивність, у когнітивному, комунікаційному і поведінковому аспектах розгорнуто теоретичну типологію моделей соціальної адаптації особистості.

В позитивній частині координати усвідомлення в напрямі від найбільшої до найменшої активності адаптанта розташовуються моделі триспрямованої (когнітивної, комунікаційної, поведінкової), двоспрямованої (комунікаційної, поведінкової), односпрямованої (комунікаційної) активності та усвідомленої пасивності. Зауважено: когнітивна та комунікаційна пасивність детермінує відсутність нових знань у адаптанта, отже, односпрямована поведінкова активність не формує моделі адаптації.

В негативній частині координати усвідомлення в напрямі зменшення активності розміщені моделі двоспрямованої неусвідомленої (комунікаційної, поведінкової), односпрямованої (комунікаційної) неусвідомленої, хаотичної (поведінкової) активності та неусвідомленої пасивності. Теоретично підсумовано: імовірне формування у потерпілих усього спектра моделей; моделі, на основі усвідомлення та активності дозволять реально знизити ризики ситуації; моделі на основі неусвідомлення свідчать про наявність психологічного захисту у адаптанта.

У другому розділі "Основні характеристики адаптивних ситуацій, сформованих після Чорнобильської катастрофи" на основі збудованого в першому розділі теоретичного конструкта ситуації та результатів різногалузевих досліджень здійснюється аналіз їх реалій, чинників, масштабу їх впливу та динаміки змін адаптивних ситуацій макрогруп потерпілих і з'ясовуються передумови й обмеження втілення в реальних ситуаціях потерпілих зазначених типів моделей адаптації.

Описані особливості вияву екологічного ризику в реаліях Чорнобильської катастрофи, в контексті об'єктивних та суб'єктивних складових оцінювання. Порівняння об’єктивного і суб’єктивного способів оцінювання детерміноване якістю ситуації не як природної, відокремленої від людини, а як екосоціальної, оцінки і характеристики якої одержані соціальними акторами з власних мотивацій або на соціальне замовлення.

Отже, окреслено масштаб і варіативність реального забруднення та розмаїття його впливів на людський організм як об'єктивні складові радіологічного ризику – формоутворюючого, мега-масштабного фактора у адаптивних ситуаціях потерпілих. Описано суб'єктивні складові оцінювання радіологічного ризику: соціальні умови, в яких воно виконувалось; унікальність та новизна ситуації; відсутність наукових оцінкових конструктів для її вивчення. Реальними знаннями не було наповнено основний оцінковий конструкт: міра забруднення території – індивідуальна доза – міра ризику – способи захисту. Наголошено, що зазначені об'єктивні та суб'єктивні складові наукового оцінювання зумовили тривалість дослідного опрацювання фахівцями реалій ситуації, отже, створили для потерпілих суперечливі умови наявності ризику і невизначеності його впливу, а також невизначеності засобів захисту від нього. Це зумовило посилення ваги таких складових суб'єктивного оцінювання потерпілими радіологічного ризику, як власний досвід та особисте самопочуття, які віддзеркалюються в суб'єктивних оцінках ризику для здоров'я. Підсумовано: радіологічний ризик чинний в макроситуаціях переселених і ліквідаторів як вже здійснений негативний тиск на здоров'я, а в ситуаціях мешканців забруднених регіонів – як пролонгований, найбільш ризиковий для самоселів, а найменш – для мешканців зони радіологічного контролю.

Проаналізоване інформаційне поле після катастрофи як джерело фахових оцінок: міри забруднення, впливу забруднення на здоров'я та можливостей зниження ризику. Ці теми визначено як основні семантичні аспекти інформаційного потоку, значущі для адаптування. Надходження інформації з окреслених тем розглянуте в динаміці; визначено її детермінанту: стиль управління в суспільстві. Окреслено якість (семантичні, динамічні, термінологічні аспекти) інформаційних чинників ситуації як макромасштабну ризикогенну, що перешкоджає когнітивній активності адаптантів.

Досліджені соціально-правові чинники ситуацій потерпілих у контексті їх сприяння/несприяння адаптивним процесам. Проаналізовано управлінські підходи до ліквідації наслідків аварії як чинники формування правового поля, окреслено специфіку розробки і використання ризикознижуючих засобів. Розглянуто концепції безпечного проживання населення на територіях із підвищеними рівнями радіоактивного забруднення. Відмічені позитивні (широка соціальна спрямованість) сторони Чорнобильського законодавства України та його вади (недостатня економічна та наукова обгрунтованість), обмежуючі його позитивний вплив.

Проаналізовано особливості матеріально-економічних ситуацій різних груп потерпілих, визначені особливості фінансування Чорнобильських програм, описано динаміку економічних змін. Відзначено зміни в управлінських підходах, що зумовило перегляд фахових ризикознижуючих розробок і відбір найбільш ефективних і маловитратних засобів. Підсумовано: економічні чинники макроситуацій справляють суперечливий вплив на адаптацію потерпілих.

Окреслено особливості відносин потерпілих з іншими соціальними акторами, дієвими в соціумі на макросоціальному рівні, в контексті перетворення соціально травматичної ситуації в нормальну: управлінці всіх щаблів влади, фахівці з Чорнобильської проблематики (медики, радіологи, сільгоспрадіологи), працівники мас-медіа та ін., різноспрямовані зусилля яких сприяли доланню соціально-травматичних симптомів у соціумі. Визначено етапи долання Чорнобильської катастрофи спільнотою, що опинилась в регіоні її травматичного впливу: усунення безпосередньої загрози для життя людей; формування уявлень про нові умови; створення й апробація засобів захисту; розповсюдження ризикознижуючих зразків поведінки. На цих етапах визначено нерівномірну дієвість зазначених акторів у контексті адаптування до нових ситуацій різних груп потерпілих.

Окреслено специфіку новоутворених стосунків між макрогрупами, представники яких втілюють у житті, символізують для суспільства різні життєві позиції, вибори, переживання і способи дії у змінених екосоціальних умовах, що зумовлює накопичення нового соціокультурного досвіду, набутого після Чорнобильської катастрофи. Показано: соціальні актори, які діють у новій екосоціальній ситуації, інноваційними зусиллями намагаються відновити рівновагу людина-середовище, збагачують соціальний досвід, розширюють адаптивну підсистему дій соціальної системи. Визначено: медики виявляються найвпливовішими соціальними акторами в контексті побудови соціальних стосунків, які сприяють адаптаційним процесам.

Зазначається, що життєва ситуація кожної групи потерпілих має в соціальному вимірі власну специфіку. Відзначено переселених як групу, стосунки адаптантів якої з зазначеними дієвими соціальними акторами довелося формувати у новому соціальному середовищі. Отже, комунікаційна активність має для цієї групи адаптантів особливу вагу. Наголошено також на специфіці соціальної ситуації самоселів, для яких стосунки з фахівцями (персоналом) зони відчуження детермінують не тільки адаптацію, а й життєзабезпечення (матеріальне, медичне). Для мешканців забруднених територій відзначено вагомість соціальних стосунків із фахівцями-сільгоспрадіологами у контексті можливостей зниження радіологічного ризику.

Як висновок аналізу ситуацій гіпотетично зазначається деактуалізація в сучасних умовах типів моделей, розташованих у негативній половині координати усвідомлення. Підсумовується: в ситуації адаптанта з кожної макрогрупи виокремлюється специфічний набір ризиків, отже, окреслюються один або кілька основних напрямів дій щодо їх зниження. Відповідно до напрямів ризикозниження для адаптантів кожної групи визначені найбільш і найменш ефективні типи моделей соціальної адаптації. Основним ризиком, чинним на мегасоціальному рівні, є радіологічний ризик для здоров'я, отже, для всіх груп потерпілих актуальною адаптивною дією є оздоровлення та лікування, а також ефективні стосунки з медиками. На основі аналізу екологічного та інформаційного вимірів ситуації зазначається: модель триспрямованої активності не може бути широко розповсюджена серед потерпілих. Наголошується, що найбільш ефективними моделями в адаптивних ситуаціях самоселів і переселених є моделі з активною комунікацією, а саме двоспрямованої та односпрямованої (комунікаційної) активності. Для мешканців забруднених територій, які перебувають під дією радіологічного чинника, актуальним є зниження радіологічного ризику, отже, ефективною моделлю є модель двоспрямованої активності, з діяльнісною ризикознижуючою компонентою.

У третьому розділі "Емпірична верифікація моделей соціальної адаптації потерпілих" на основі побудованого теоретичного підходу, з урахуванням специфіки адаптивних ситуацій кожної групи потерпілих, проводиться емпіричне дослідження адаптивних процесів, що проходять у їх життєдіяльності.

Простежено динаміку життєвих ситуацій потерпілих в екологічному, інформаційному, правовому, економічному та соціальному вимірах у самооцінках потерпілих. В кожному вимірі проведено порівняльний аналіз оцінок потерпілих із попередньо визначеними реаліями ситуацій; визначається адекватність усвідомлення потерпілими об'єктивів ситуації. З'ясовано, що у всіх вимірах, крім екологічного, оцінки потерпілими життєвих ситуацій збігаються з об'єктивними їх показниками, як в міжгруповому, так і в динамічному порівняльному аспектах, що підтверджує адекватність усвідомлення ситуацій потерпілими.

Виявлено: в екологічному вимірі оцінки потерпілих розбіжні з реаліями ситуацій забруднення радіонуклідами об'єктів довкілля. Об'єкти "близького" довкілля оцінюються потерпілими як менш забруднені, ніж об'єкти "знайомого" довкілля. У такий спосіб засвідчується фрагментарність усвідомлення потерпілими екологічного фактору, що фіксує наявність у них психологічного захисту від радіологічного ризику. Підкреслено: психологічний захист є характерним не тільки для мешканців уражених регіонів, а і для переселених, що засвідчує високу психологічну актуальність для них радіологічного ризику. Підсумовано: для більшості потерпілих характерними є адекватні уявлення життєвих ситуацій, із фрагментарним усвідомленням їх екологічного виміру; моделювання соціальної адаптації розташовуємо відповідно на позитивній половині координатної осі усвідомлення.

Самооцінки підпростору Я адаптантів розглянуто в двох ракурсах: узагальнено – визначенням інтегральних індексів соціального самопочуття потерпілих, та детально – розглядом окремих самооцінок Образу тіла, Я-матеріального, Я-соціального, Я-духовного. Порівняльним аналізом інтегральних індексів соціального самопочуття у міжгруповому та динамічному аспектах виявлено позитивну динаміку самопочуття всіх груп потерпілих, що є свідченням поступового зростання рівня адаптованості всіх груп. Відзначається групова неоднорідна динаміка змін соціального самопочуття потерпілих, що віддзеркалює неоднорідність змін у їх життєвих ситуаціях.

Для окреслення Образу тіла адаптантів проведено порівняльний аналіз самооцінок здоров'я потерпілих у міжгруповому і динамічному аспектах. Установлено: зростання задоволеності здоров'ям пов'язане не з реальним його покращанням, не з поліпшенням медичної допомоги, а із зниженням темпів його погіршення, з певною стабілізацією самопочуття.

Описане Я-матеріальне потерпілих за самооцінками матеріального стану сім'ї, оцінками його змін та оцінками харчування. Виявлено певну тенденцію до стабілізації матеріального стану адаптантів усіх груп. Однак, у населення забруднених регіонів не відмічається позитивних змін у зниження радіологічного ризику за рахунок харчування чистими продуктами; цей адаптивний зразок поведінки не розповсюджений.

Вивчено Я-соціальне адаптантів на основі аналізу відносин потерпілих у мікросоціальному розрізі (з родиною, друзями, сусідами та ін.). Визначено: найбільш яскраво простежується зростання згуртованості в мікроосередках самопоселенців; наголосимо їх комунікаційну активність. В інших макрогрупах на тлі невеликого загального зростання згуртованості помітне зростання частки (до одної п'ятої) респондентів, які одержують допомогу в однобічному порядку і яких можна вважати комунікаційно пасивними.

Детальний аналіз самооцінок застосування різних зразків адаптивної поведінки в різних групах потерпілих засвідчує зростання розповсюдження в життєвих практиках застосування ризикознижуючих засобів. Доведене суттєве зміцнення Я-соціального адаптантів в усіх групах потерпілих завдяки зростанню комунікаційної і поведінкової активності.

Досліджено Я-духовне потерпілих у самооцінках оволодіння життєвою ситуацією та оцінках міри потерпання від катастрофи. Визначено: найбільш збереженим (з усіх груп) є Я-духовне самоселів завдяки додержанню особистого рішення щодо місця проживання і, відповідно, оволодіння своєю життєвою ситуацією.

Для визначення взаємозв'язку між оцінками ризиків та вибором адаптивної поведінки потерпілими різних груп сконструйовано і застосовано індекс психологічного самопочуття. Кореляція психологічного самопочуття з оцінками ризиків втрати адаптантами життєво важливих факторів доводить існування в кожній макрогрупі особливого актуального набору ризиків. Для контрольної групи встановлена відсутність кореляцій між психологічним самопочуттям та оцінками ризиків. Установлено також кореляційні зв'язки психологічного самопочуття з обізнаністю та застосуванням ризикознижуючих засобів адаптантом, що доводить дієвість в адаптуванні активної поведінки.

Установлено: поведінково активні адаптанти є також і комунікаційно активнішими за інших, і відповідно, поведінково пасивні респонденти є менш активними в комунікації.

Показано: група потерпілих з активною поведінкою має дещо вищі самооцінки здоров'я; краще оцінює своє уміння долати життєві проблеми, отже, дещо краще адаптована, ніж респонденти з пасивною позицією, попри те, що ці групи мають однаковий статево-віковий розподіл. Отже, верифіковано два типи моделей соціальної адаптації потерпілих: модель двоспрямованої активності та модель усвідомленої пасивності.

У висновках дисертації узагальнено результати і підведені підсумки дослідження.

Зазначається: збудований інтегральний теоретичний підхід до аналізу наслідків Чорнобильської катастрофи як екосоціального феномена продемонстрував специфіку дії та взаємовпливу негативних чинників, що сформували на макросоціальному рівні адаптивні ситуації різних груп потерпілих. Проаналізовано динамічний та масштабний аспекти проблемного поля, утвореного екологічними, інформаційними, правовими, економічними та соціальними макровимірними факторами в новоутвореному соціальному континуумі. На підставі здійсненого теоретичного та емпіричного аналізу окреслено основні ризикогенні чинники мегамасштабу та макроситуацій різних груп потерпілих, на протидію яким має бути спрямована ризикознижуюча, тобто адаптивна, поведінка особистості. Це не тільки екологічні, інформаційні, правові, економічні чинники, а й нові стосунки соціальних акторів, які діють у реструктурованому соціальному континуумі.

Виконаний перегляд теоретичних підходів до аналізу адаптивних процесів потерпілих у особистісному вимірі дозволив визначити особистісні чинники, які спонукують людину до адаптивних зусиль, та виокремити динамічні координати адаптування, а також виділити його основні аспекти (когнітивний, комунікаційний, поведінковий). Проведено типологізацію моделей соціальної адаптації потерпілих. Сконструйовано теоретичну схему картини світу, на основі якої емпірично досліджено варіативність адаптування; виділено дві базові моделі – модель двоспрямованої активності та модель усвідомленої пасивності.

Наголошено: ефективна соціальна допомога потерпілим має сприяти формуванню у них моделей двоспрямованої та триспрямованої активності; соціальний механізм сприяння захисної активності адаптантів має бути сконструйований на основі наукового дослідження можливостей розповсюдження серед потерпілих захисних зразків поведінки та діяльності.

Основні положення дисертації викладено у 8 статтях у наукових фахових виданнях та 2 тезах доповідей на Міжнародних конференціях

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

Особистий внесок здобувача. У публікації № 1 особисто здобувачеві належить аналіз психологічних складових самопочуття потерпілих. У публікації № 7 особисто здобувачеві належить розгляд функцій та специфіки роботи ризикознижуючих організацій. У публікації № 9 особисто здобувачеві належать положення стосовно внутрішньо психологічних детермінант руйнації картини світу населення після катастрофи.

Ходорівська Н.В. Моделі соціальної адаптації потерпілих від Чорнобильської катастрофи. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.03 – соціальні структури та соціальні відносини. – Інститут соціології НАН України, Київ, 2003.

Дисертаційне дослідження присвячене аналізу специфіки адаптаційних процесів, що проходять у потерпілих різних макрогруп, та вивченню формування у них моделей соціальної адаптації в екосоціальних умовах, змінених після Чорнобильської катастрофи. Здійснено аналіз ситуаційних та особистісних чинників та аспектів адаптування.

Ключові слова: адаптивна ситуація, соціальна травма, соціальна та психологічна адаптація, адаптивна підсистема дії соціальної системи, картина світу особистості, оцінкові конструкти, когнітивний дисонанс.

Ходоровская Н.В. Модели социальной адаптации потерпевших от Чернобыльской катастрофы. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.03 – социальные структуры и социальные отношения. – Институт социологии НАН Украины, Киев, 2003.

Диссертационное исследование посвящено анализу специфики адаптационных процессов, которые проходят у потерпевших разных макрогрупп, и изучению формирования у них моделей социальной адаптации в экосоциальных условиях, измененных после Чернобыльской катастрофы. Проанализированы ситуационные и личностные факторы и аспекты адаптирования.

Эмпирической базой анализа в диссертации выступают результаты мониторингового исследования социально-психологического состояния потерпевших, проводившегося в 1997 – 2001 годах Институтом социологии НАН Украины. Генеральная совокупность – весь контингент потерпевших от Чернобыльской катастрофы, кроме ликвидаторов. Выборочная совокупность составляет 1200 респондентов в каждый год опроса, выборка репрезентативна по основным демографическим признакам (пол, возраст, образование) и по месту жительства.

На основе осуществленного в работе теоретического и эмпирического анализа, проведенного в двух направлениях, а именно системном анализе ситуаций, с одной стороны, и интегральном анализе адаптационных процессов, – с другой построено новое научное представление о ситуационных факторах и личностных детерминантах формирования моделей социальной адаптации потерпевших. Теоретический подход построен на сочетании обобщенного представления о ситуации после Чернобыльской катастрофы как мегамасштабной, экосоциальной рискогенной ситуации социальной травмы, развернутой в социуме в пяти ситуационных измерениях: экологическом, информационном, правовом, экономическом и социальном, и анализа этих факторов, формирующих конкретные адаптивные ситуации потерпевших, отличные друг от друга на макросоциальном уровне. На основе детального анализа рисков, присущих вновь сформированным условиям, проведенного в очерченных пяти измерениях, теоретически определены факторы этих измерений, способные повышать или снижать рискогенность ситуации, тем самым усложняя или способствуя процессу адаптирования потерпевших. Теоретически выделены рискогенные факторы, действующие на сообщество, переживающее социальную травму, на мегасоциальном уровне, и описаны те рискогенные факторы, воздействие которых ощущается на макросоциальном уровне адаптивных ситуаций потерпевших, а также намечены рискогенные факторы, влияющие на микросоциальом уровне на личность.

Очерченная теоретическая схема анализа ситуаций, примененная к исследованию реалий адаптивных макроситуаций потерпевших, позволила определить те объективные рискогенные факторы, в противодействие которым должно формироваться адаптивное, то есть рискоснижающее, поведение личности. Отношение социального актора к ситуации располагается на оси активность-пассивность, которая использована как основная координата развертывания типологии моделей социальной адаптации.

Теоретический анализ механизма формирования адаптивного поведения личности в координатах ее психологии позволил определить внутриличностные детерминанты процесса адаптации, а именно способность к осознанию – неосознанию ситуации и ее рисков; стремление к овладению ситуацией; переосмысление личных целей и их достижимости; наличие – отсутствие у адаптанта возрастных задач. Определены основные аспекты, в которых проявляется активность – пассивность адаптанта: когнитивный, коммуникационный, поведенческий. Внутриличностные адаптивные изменения представлений предложено рассматривать на основе специально сконструированной теоретической схемы картины мира личности, включающей основные подпространства: Окружающая среда и Я.

Теоретический интегральный подход к социальной адаптации личности как к процессу приспосабливания представлений, познавательных процессов, коммуникации, поведения к новой экосоциальной ситуации, к реальному снижению рисков, позволил выполнить типологизацию моделей адаптации. Применение этой схемы в эмпирическом анализе процессов адаптации потерпевших позволило верифицировать две наиболее часто встречаемые модели.

Положения и выводы диссертации позволяют прогнозировать поведение потерпевших в условиях иных пролонгированных экосоциальных катастроф и формировать социальную политику содействия их активному адаптированию.

Ключевые слова: адаптивная ситуация, социальная травма, социальная и психологическая адаптация, адаптивная подсистема действия социальной системы, картина мира личности, оценочные конструкты, когнитивный диссонанс.

Khodorivska N.V. Models of social adaptation of the Chernobyl catastrophe victims. – Manuscript.

Dissertation for competition of the academic degree of the candidate of sociological sciences in specialty 22.00.03 – social structures and social relations. – Institute of the sociology of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2003.

Dissertation investigation is devoted to the analysis of the specificity of the adaptation processes, which happen to victims of different macrogroups; and to studying of the forming of their models of social adaptation in ecosocial conditions, changed after the Chernobyl catastrophe. Situation and personal factors and aspects of adaptation have been analyzed.

Key words: adaptive situation, social trauma, social and psychological adaptation, adaptive subsystem of the social system action, the individual world picture, evaluative constructions, cognitive dissonance.

Підписано до друку 25.11.03 р. Формат 60х841/16

Гарнитура "Times New Roman". Друк офсетний. Наклад 100.

Умов.друк.арк. 1,0. Зам № 23-1582 .

______________________________________

Надруковано у ВПЦ "Київський університет"

01033, Київ, бул.Шевченка, 14, тел. 234-01-05

Свідоцтво внесено до державного реєстру ДК № 1103 від 31.10.02