ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Хохуляк В’ячеслав Віссаріонович

УДК 347.73

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ

В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.07 – теорія управління;

адміністративне право і процес; фінансове право.

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Ірпінь – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі конституційного, адміністра-тивного і фінансового права Чернівецького національного уні-верситету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: - доктор юридичних наук, професор

Пацурківський Петро Станіславович, зав. кафедрою консти-туційного, адміністра-тивного і фінансового права Чернівецького національного універси-тету імені Юрія Федьковича (м. Чернівці).

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, доцент

Савченко Леся Анатоліївна, зав. кафедрою фінансового права Академії державної податкової служ-би України (м. Ірпінь);

- кандидат юридичних наук, доцент

Пришва Надія Юрі-ївна, до-цент кафедри конституційного та адміністративного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ).

Провідна установа – Інститут держави і права імені В.М.Корецького НАН України.

Захист відбудеться „--” липня 2003 р. о 13 годині на засіданні спе-ціалізованої вченої ради К 27.855.02 в Академії державної податкової служби України за адресою: 08201, Ки-ївська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, 53.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Академії дер-жавної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ір-пінь, вул. Садова, 53.

Автореферат розісланий “27” травня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Забарний Г.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. В умо-вах форму-вання в Україні соціально орієнтованої економіки, становлення відповідної їй системи оподаткування проблеми розвитку податкового законодавства набули істот-ного значення. Особливо значущою на даний період часу є проблема норма-тивно-правового регулювання земельного податку. Його законодавче закріплення тісно пов’язане як зі збільшенням державних потреб у фінансо-вих ресурсах, реформуванням податкової системи в цілому, так і з демонополізацією державної форми власності на землю, становленням та постійним зростанням числа приватних земельних власників. Відсутність єдиної, чітко виробленої держав-ної політики оподаткування землі, нестабільність податкового законо-давства, докорінні зміни у відносинах земельної власності – всі ці фактори визначають необхідність створення адекватного вимогам часу, науково обґрунтованого механізму правового регулю-вання земельного податку.

В актуальності теми кандидатської дисертації переконує також ступінь наукової розробки проблеми дослідження. Як фінансово-правова категорія земельний податок системно досліджувався у дореволюційний період М.М.Алєксєєнком, Г.О.Вацуро, В.К.Горб-Ромашкевичем, М.П.Дружиніним, С.І.Іловай-ським, О.О.Ісаєвим, О.Кавеліним, С.В.Калашніковим, В.О.Лебедє-вим, Т.В.Локотьом, Д.Львовим, М.М.Сперанським, М.І.Тургенєвим, І.Х.Озеровим, І.Т.Тарасовим, І.І.Янжулом та ін. Проблемі сплати земельного податку на українських територіях, що перебували під Австро-Угорським пануванням, приділяв увагу В.Будзиновський.

У післяжовтневий період розвитку законодавства й правової науки земельний податок розглядався як місцевий подат-ковий пла-тіж за користування державними землями лише в контексті аналізу норма-тивно-правової бази його регулювання. Подібний підхід зустрічається у роботах Г.Л.Мар’яхіна, Н.Г.Соколова, А.Е.Сагайдака та інших. Представники радянської фінансово-правової науки також торкались деяких аспектів оподаткування землі при аналізі сільськогосподарського податку (такі досліджен-ня проводили М.Я.Залеський, М.І.Піскотін, Б.М.Іванов). Водночас комплексних досліджень земельного податку, присвячених аналізу його право-вої природи, властивостей, характерних лише для нього ознак у той період не було.

У постсоціалістичний період вивчення проблеми правового регулювання земельного податку набуло особливої ваги. Проте вагомих наукових розро-бок поки що немає. У навчально-методичній літературі він практикується в єдності з іншими елементами податкової системи. Такий підхід зустрічається в роботах Д.А.Бе-керської, Н.Д.Бондаренка, М.П.Кучерявенка, Н.Ю.Пришви, Б.С.Портянка та інших. Проблемам земельного податку присвятив окремий розділ кандидатської дисертації І.Є.Кри-ницький, який охарактеризував його обов’язкові елементи, визначені податковим законом. Питання сутності, ознак та властивос-тей даного податкового платежу обговорювались також і на науково-практичних конференціях. Різні аспекти цієї проблеми досліджувались у кандидатських дисертаціях В.В.Безуглої, Н.В.Воротіної, О.В.Бакун, М.М.Весельського, Т.Є.Кушнарьової, О.Г.Свєчнікової, М.О.Пере-пелиці, Р.О.Гаврилюк.

Усі зазначені вище та багато інших робіт вчених минулого та сучасних науковців з проблем правової та економічної природи земельного податку стали водночас науково-теоретичною основою даного дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах науково-дослідної проблематики кафедри конституційного, адміністративного і фінансового права Чернівецького на-ціонального університету ім. Ю.Федьковича “Конституційне, адміністративне і фінансове право України в умовах переходу до ринкової економіки: проблеми теорії і практики”, № 0102U005305. Крім того, цей напрямок досліджень включений до планових тем Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, ви-значений серед основних напрямків досліджень юридичної науки, затвер-джених загальними зборами Академії правових наук України.

Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є те, щоб на основі врахування досягнень фінансово-правової науки, узагальне-ння правотворчої та правозастосовчої практики, вітчизняного і зарубіжного досвіду правово-го регулювання земельного податку з’ясувати еволюцію земельного податку, виз-начити його поняття, правову природу, основні елементи податково-право-вого меха-нізму, збагатити даними знаннями науку податково-го права з метою використання її в якості теоретичної основи при підготовці нових та уточненні чинних положень податкового законодавства про земельний податок.

Відповідно до поставленої мети дисертаційного досліджен-ня автором зроблена спроба вирішити наступні завдання:

- охарактеризувати основні наукові теорії оподаткування землі;

- дослідити генезис нормативно-правового регулювання земельного податку на українських землях;

- визначити поняття земельного податку, дослідити його правову природу;

- визначити місце земельного податку в чинній системі податків України;

- охарактеризувати елементи його правового механізму;

- розкрити правову сутність, умови та підстави виникнення, зміни та припинення земельних податкових правовідносин;

- визначити поняття, момент настання і припинен-ня податкової правосуб’єктності юридичних і фізичних осіб – платників земельного податку;

- виробити та запропонувати правотворчим та правозас-тосовчим органам рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання земельного податку та механізму справляння податкових сум, уточнити методологічні орієнтири та критерії цієї діяльності.

Об’єктом дослідження в дисертаційній роботі є суспільні відносини, що виникають з приводу оподаткування фізичних та юридичних осіб – власників земельних ділянок – земельним податком та відрахування відповідних податкових сум у централізовані фонди коштів, а також умови та підстави виникнення, зміни та припинення даних правовідносин.

Предметом дисертаційного дослідження стали норми чинного законодавства України в сфері правового регулювання земельного податку, що містяться в Конституції України, Земельному кодексі України, законах України та виданих на їх виконання підзаконних актах. Зазначені документи стали також основним нормативно-інформа-тивним джерелом дисертаційної роботи.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є класичні наукові принципи об’єктивності та історизму і дослідницькі методи пізна-ння, що ґрунтуються на них, а також конкретно-наукові методи. Основним серед сукупності даних методів при написанні дисер-тації був формально-догматичний, з допомогою якого досліджувалась правова природа земельного податку, здійснювалась зовнішня наукова обробка емпіричного ма-теріалу. За допомо-гою даного методу стало можливим розглядати земельно-податкові правовід-носини в їх діалектичному взаємозв’язку та взаємодії, як органічне ціле, адекватне об’єкту дослідження. Найбільш повно в дисертації застосовува-лись такі прийоми формально-догматичного методу, як опис та аналіз правовідносин з приводу сплати земельного податку, їх ознак, особливостей та принципів правового регу-лювання. Широко використовувався в ході написання дисертації метод порівняльно-правового дослідження. При його допомозі розмежовувалось закономірне і випадкове, загальне та специфічне у змісті податково-правових норм. Позитивну роль відіграли інструментальний, інституційний, генетичний підхо-ди до проблеми дослідження, методи звернення до інших юридичних наук, статистичної обробки емпіричного матеріалу, реального пізнання, особистого спостереження. Кожен із використаних методів, підходів у конкретному випадку брався не ізольовано, а в поєднанні з іншими. Дисертантом була здійснена спроба системного, інтегративного підходу до дослідження правового регулювання зе-мельного податку в постсоціалістичний період, який базується на комплексному застосуванні всіх інших методологічних підходів, що у своїй єдності відображають різноаспектне бачення податкових правовідносин.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є першим спеціальним науковим дослідженням законодавчих основ та особливостей правового регулювання земельного податку в сучасних умовах, в якому визначаються його сутність та правова природа, місце в системі податків України, елементи його правового механізму, умови та підстави виникнення, зміни та припинення земельних податкових правовідносин.

У результаті проведеного дослідження, сформульовано нові положення, запропоновані дисертантом особисто. Основні з них такі:

- уперше запропоновано визначення земельного податку як встановленого законодавчим орга-ном та забезпеченого державним примусом грошового платежу у бюджет, що сплачується власниками землі – фізичними і юридичними особами на засадах обов’язковості, односторонності та індивідуальної безвідплатності з метою задоволення загальносуспільних потреб;

- обґрунтовано, що за своєю суттю земельний податок є легітимною формою обмеження конституційного права приватної (колективної) власності на землю шляхом відчуження у грошовому еквіваленті частини цієї власності, яка належить приватним особам, на користь держави;

- доведено, що плата за землю є обов’язковим платежем, що сплачується у формі грошового відшкодування землекористувача за право використання земельної ділянки державної власності, внаслідок якого не здійснюється перехід права власності на землю у грошовому еквіваленті. В цьому докорінна відмінність правової природи земельного податку і плати за землю;

- обґрунтовано необхідність внесення змін до чинного правового регулювання земельного податку щодо відповідності назви даного податкового платежу його юридичній сутності. Ототожнення двох абсолютно несумісних за своєю правовою природою категорій – „земельний податок” і „плата за землю”, – що має місце в сучасній правотворчій та правозастосовчій практиці, є неприпустимим як у науково-теоретичному, так і в практичному плані;

- встановлено місце земельного податку в системі податків України як прямого, загальнодержавного, закріпленого і пропорційного платежу, що сплачується на всій території держави власниками землі – фізичними та юридичними особами;

- дістали подальшого розвитку питання поняття та структури правового механізму земельного податку;

- з нових позицій дано характеристику основних елементів правового механізму земельного податку, якими визначено: суб’єкт податку; об’єкт податку; податкову ставку; предмет, базу та одиницю оподаткування; строки сплати податку та пільги щодо його сплати;

- подальшого розвитку дістали теоретичні положення щодо визначення додаткових елементів правового механізму земельного податку, якими є: джерело сплати, методи та способи сплати податку, особливості правового режиму, фонд надходження податкових сум, особливості звітності за земельним податком;

- уточнено характеристику та запропонований комплексний аналіз умов та підстав виникнення, зміни та припинення земельно-податкових правовідносин;

- визначено поняття податкової правосуб’єктності платників земельного податку, як визнаної державою можливості фізичних і юридичних осіб вступати в податкові правовідносини з приводу земельного податку, мати і своїми діями набувати відповідні права та обов’язки при його сплаті;

- запропоновано новий підхід до класифікації підстав виникнення, зміни та припинення земельно-податкових правовідносин – юридичних фактів – конкретних життєвих обставин, встановлених податковим законом, що спричиняють настання правових наслідків.

Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання їх у практичній діяльності правотворчих та правозастосовчих органів, а саме: а) для уточнення податкової політики, стратегії й тактики України в сучасних умовах; б) вдосконалення право-творчого і правозастосовчого процесу в сфері земельних податкових правовідносин; в) завершення роботи над Податковим кодексом України, прийняття Закону України „Про земельний податок”; г) коректування змісту, форм і методів діяльності правозастосовчих органів, що безпосередньо чи опосередковано здійснюють податкову політику держави, а також у подальших наукових розробках досліджень проблем правового регулювання земельного податку в Україні, навчально-методичних цілей у процесі підготовки студентів у галузі фінансового права.

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації поло-ження, узагальнення, оцінки та висновки, рекомендації та пропозиції обґрунтовані дисертантом на підставі особистих досліджень у результаті опрацювання та аналізу більше 600 наукових та нормативно-правових джерел і юридичної практики з питань земельного податку.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі конституційного, адміністра-тивного і фінансового права Чернівецького національного універ-си-тету імені Юрія Федьковича. Окремі положення дисертації доповідались на наукових конференціях викладачів, аспірантів та студентів юридичного факультету Чернівецького національного універси-тету імені Юрія Федько-вича 27-29 квітня 1999 р.; 25-27 квітня 2000 р.; 24-26 квітня 2001 р.; 26-28 серпня 2002 р.; неодноразово на засіданнях кафедри конституційного, адміні-стративного і фінансового права Чернівецького національного університету; на теоретич-ному семінарі юридич-ного факультету Чернівецького національ-ного універ-ситету. Положення дисер-тації доповідались також на міжнародній науково-практичній конференції „Правове регулювання державних доходів та видат-ків” у м. Полтава 24-26 вересня 1999 р.; на секції з проблем реформування фінансового і банківського права під час роботи другої національної науково-теоретичної конференції „Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування” у м. Суми 26-27 травня 2000 р.; на науково-практичній конференції „Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспек-тиви реформування)” у м. Ірпінь 19-20 грудня 2001 р.; на регіональній між-вузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів „Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпе-чення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” у м. Івано-Франківськ 19 квітня 2002 р.; на міжнародному науково-теоретичному семінарі „Проблеми нормативно-правового забезпе-чення бюджетно-податкової політики дер-жави” у м. Ірпінь 22 листопада 2002 р.

Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 8 одноосібних наукових статей у виданнях, визнаних ВАК України фаховими для спеціаль-ності „Правознавство”. Загальний обсяг публікацій складає понад 5 друкованих аркушів.

Структура дисертації. Дисертація скла-дається зі вступу, чотирьох розділів, п’ятнадцяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури – 622 найменування. Загальний обсяг дослід-ження – 234 сторінки, з яких 179 – основний текст.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, вказується сту-пінь її наукової розробки, науково-теоретична основа, зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами, визначені об’єкт, предмет, основна мета та конкретні завдання дослідження, його нормативно-інформативна та фактологічна база, методологічна основа, осо-бистий внесок здобувача; наукова новизна і положення, що виносяться на захист, теоретичне і практичне значення отриманих в ході дослідження результатів; вказано на апробацію, публікації та практичне застосування.

У першому розділі “Еволюція земельного податку: доктринальні та нормативно-правові аспекти” аналізуються основні наукові теорії оподаткування землі в цілому та земельного податку зокрема, характеризується розвиток його нормативно-правового регулювання.

У підрозділі 1.1 “Теорії оподаткування землі” з’ясовано, що земельний податок є історично одним з перших елементів податкової системи держави. Його запровадження тісно пов’язане зі становленням державності та виникненням і розвитком на її теренах інституту земельної власності. Місце земельного податку в податковій системі держави, вплив на виробничі, майнові, політичні процеси, що в ній відбувались, були прямо залежними від місця і ролі, яке займала земля в системі суспільних відносин.

У підрозділі 1.2 “Розвиток нормативно-правового регулювання земельного податку” встановлено, що земельний податок є одним із перших у вітчизняній історії податкових платежів. Він сплачувався ще за часів Київської Русі і носив цільовий, адресний характер. Своє нормативне оформлення земельний податок на українських територіях, які входили до складу Російської та Австро-Угорської імперій, отримав у ХVIII-ХІХ ст.ст., що було пов’язано з утвердженням капіталістич-них основ економіки, розвитком правової системи, законодавчим закріпленням приватної земельної власності. Зміна державного ладу на українських територіях, пов’язана зі становленням радянської системи влади, призвела до повної націоналізації земель і до скасування на державному рівні земельного податку. Радянським законодавством він визначався як місцевий податковий платіж, що сплачувався в основному із земель населених пунктів. У сучасних умовах відбува-ється відновлення відповідного до ринкових умов комплексного нормативно-правового регулювання земельного податку.

В підрозділі 1.3 “Висновки до розділу” викладено основні висновки, до яких прийшов дисертант у першому розділі.

У другому розділі – “Поняття та правова природа зе-мельного податку” – дисертант досліджує поняття земельного податку, його характерні ознаки та властивості, функції, співвідношення з іншими обов’язковими платежами за землю та місце в чинній системі податків України.

У підрозділі 2.1 “Поняття земельного податку” визначено, що земельний податок – це встановлений законодавчим органом і забезпечений державним примусом грошовий платіж до бюджету, що сплачується власниками землі – фізичними та юридичними особами на засадах обов’язко-вості, односторонності та індивідуальної безвідплатності з метою задоволення загальносуспільних потреб. Як податковому платежу йому ха-рактерні наступні властивості: а) він встановлюється на законодавчому рівні; б) суми від його справляння зараховуються до бюджету держави або до бюджетів органів місцевого самоврядування; в) земельний податок є безвідплатним, безеквівалентним грошовим платежем, при сплаті якого обов’язково відбувається перехід права власності від земельних власників до централізованих фондів коштів.

У підрозділі 2.2 “Правова природа земельного податку” встановлено, що правова природа земельного податку проявляється у його функціях. Даному податковому платежу властиві фіскальна та контрольна функції. Тобто, він є різновидом перерозподільних відносин у сфері приватної власності на землю. Юридичними передумовами земельного податку є: законодавче встановлення податкового обов’язку його сплати; визначення елементів його по-датково-правового механізму; закріплення переліку прав і обов’яз-ків суб’єктів земельно-податкових правовідносин із встановленням санкцій за порушення цих прав та невиконання обов’язків.

У підрозділі 2.3 “Місце земельного податку в системі податків України” з’ясовано, що його місце в системі податків України визначають такі критерії: компетентний орган, що його встановлює; канали надходжень; платники податку; форма оподаткування; спосіб оподаткування; періодичність стягнення. На основі даних критеріїв встановлено, що він є прямим, загальнодержавним, закріпленим і пропорційним податковим платежем. Земельний податок сплачується на всій території України власниками землі – фізичними і юридичними особами в процесі набуття та акумуляції ними матеріальних благ, які визначаються розміром об’єкта оподаткування. Загальна податкова сума його сплати формується як сума платежів окремих платників, виходячи з кількісних і якісних показників земельної ділянки.

У підрозділі 2.4 “Висновки до розділу” викладено основні висновки, до яких прийшов дисертант у другому розділі.

У третьому розділі „Правовий механізм земельного податку” автор досліджує поняття, особливості та структурні елементи правового механізму земельного податку.

Підрозділ 3.1 “Основні елементи правового механізму земельно-го подат-ку” складається з шести пунктів.

У пункті 3.1.1 “Суб’єкт земельного податку” досліджено, що чинне законодавче визначення суб’єкта земельного податку хибує декількома недоліками: а) воно є неконкретним і не дає можливості чітко співставити податковий обов’язок до відповідного платника; б) суб’єкт визначається шляхом вказівки на об’єкт оподаткування, внаслідок чого залишаються не врахованими суб’єктні характеристики фізичних і юридичних осіб – платників земельного податку, які властиві їм як реаль-ним учасникам податкових правовідносин; в) суб’єктами земельного податку визначаються юридичні особи всіх форм власності. Дисертантом доведено, що державні підприємства не можуть виступати суб’єк-тами земельного податку. У цьому пункті зроблено спробу сформулювати наукові критерії визначення суб’єкта земельного податку з врахуванням притаманних лише йому суб’єктних характеристик, основними з яких є: встановле-ний державою обов’язок сплатити податок; його здат-ність до сплати податкових сум та наявність виключно на праві приватної або колективної власності зе-мельної ділянки.

У пункті 3.1.2. “Об’єкт земельного податку” показано, що чинне законодавство визначає об’єкт земельного податку, як: 1) земельну ділянку, що перебуває у приватній (колективній) власності; 2) земельну ділянку, що перебуває у користуванні; 3) земельну частку (пай). Таке розуміння законодавцем об’єкта земельного податку є методологічно помилковим і несумісним із його правовою природою. Податкові правовідносини з приводу його сплати виникають лише внаслідок певного відношення суб’єкта податку до об’єкта оподаткування, яким є право власності на земельну ділянку.

У пункті 3.1.3 “Ставка земельного податку” обґрун-товано необхідність існування диференційованих ставок земельного податку: 1) формальні (мінімально можливі) ставки не дають бажаного результату в силу своєї неефективності; 2) високі ставки, особливо в ситуації економічного спаду, підривають стимули до праці, позбавляють можливості додаткового інвестування діяльності, результатом чого може стати вихід земель із цивільного та господарського обороту. Ставки земельного податку повинні визначатись, виходячи із кількісних та якісних характеристик предмета оподаткування. Для визначення якіс-них характеристик землі доцільним є її розподіл на категорії, види, підвиди тощо, який проводиться з урахуванням цільового призначення землі, природних, ландшафтних та інших характеристик.

У пункті 3.1.4 “Предмет, база, одиниця оподаткування земельним податком” встановлено, що предметом земельного податку є визначена в натурі (на місцевості) земельна ділянка, що використовується суб’єктом опо-даткування на основі права приватної чи колективної власності. Предмет земельного податку визначає ознаки фактичного, а не юридичного характеру. Як явище матеріального світу він ще не спричиняє появи податкових наслід-ків, а лише уможливлює правовий механізм сплати податкових сум. Нарахування та справляння земельного податку здійснюється на підставі норматив-ного закріплення податкової бази, розмір якої встанов-люється на основі кількісних та якісних характеристик земельної ділянки. Розрахунок податкової бази здійснюється на основі визначення одиниці оподаткування – фізичного чи грошового виміру предмета податку.

У пункті 3.1.5 “Строки сплати земельного податку” обґрунто-вано, що строком сплати земельного податку є пері-од часу, який розпочинається з моменту виникнення податкового обо-в’язку його суб’єкта і закінчується моментом сплати податкових сум. На основі аналізу норм чинного податкового законодавства дисертантом виявлені суперечності у нормативно-правовій регла-ментації строків сплати земельного податку: встановлені спеціаль-ним податковим законом податкові строки коригуються та зміню-ються законами України про бюджет на наступний рік. Така ситуа-ція є порушенням законодавчої вимоги щодо неможливості вста-новлення податкових строків іншими зако-нодавчими актами, крім спеціального податкового закону.

У пункті 3.1.6 “Пільги щодо сплати земельного податку” доведено, що пільги зі сплати земельного податку поділяються на звільнення і відстрочку. Звільнення спрямоване на виведення з-під оподаткування певних категорій земель або окремих платників земельного податку. Платники звільняються від сплати земельного податку безумовно або обмежено. Обмежено звільненими вважаються ті, стосовно яких законодавство формулює певні умови та пов’язує відповідальність щодо них із наданням податкової пільги. Інший вид пільг щодо сплати земельного податку – відстрочка – передбачає зменшення податкової ставки або повне звільнення від його сплати на певний період.

Підрозділ 3.2 “Додаткові елементи правового механізму земельного податку” складається з п’яти пунктів.

У пункті 3.2.1 “Джерело сплати земельного податку” визначено, що джерелом сплати земельного податку є дохід платника – фізичної особи або прибуток юридичної особи, отри-маний як від використання земельної ділянки, так і в будь-який інший легаль-ний спосіб. Законодавче по-ложення про те, що розмір земельного податку не залежить від результатів гос-подарської діяльності власників землі і є похідним лише від розміру даних земельних ді-лянок та їх вартості, потребує уточнення, а саме: 1) земельний податок не може сплачуватись за рахунок вартості земельної ділянки; 2) його сплата не може здійснюватись за рахунок власних оборотних коштів суб’єкта оподаткування.

У пункті 3.2.2 “Методи та способи сплати земельного податку” встановлено, що в сучасному податковому законодавстві закріплено пропорційний метод оподаткування земельним податком. Такий метод є найбільш оптимальним: 1) шляхом його закріплення держава створює рівні умови сплати земельного податку для всіх суб’єктів оподаткування; 2) ставка податку формується не на основі розміру земельної ділянки, а на основі проведеної її грошової оцінки; 3) держава, встановлюючи пропор-ційний метод сплати земельного податку, тим самим вказує на пріоритетність економічних важелів впливу на формування ринку землі в Україні. Спосіб сплати земельного податку – це шляхи реалізації суб’єктом оподаткування власного податкового обов’язку щодо перерахунку нарахованих податкових сум до бюджету. При сплаті земельного податку застосовується кадастровий спосіб оподаткування.

У пункті 3.2.3 “Особливості правового режиму земельного податку” визначено, що податково-правовий режим земельного податку – це виняткова юрисдикція щодо його встановлення, справляння та стягнення, що поширюється на певний податковий простір. Аналізуючи норми чинного законодавства про земельний податок, дисертант доводить, що в Україні діють такі його правові режими, як: загальний правовий режим та податково-правовий режим органів місцевого самоврядування. Загальний правовий режим земельного податку – це юрисдикція державної влади щодо його встановлення, зміни, скасування, визначення обов’язкових елементів правового механізму, встановлення юридичної відповідальності за порушення законодавства у сфері нарахування і сплати податкових сум. Компетенція органів місцевого самоврядування щодо земельного податку є обмеженою, регламентованою з боку державної влади. На практиці вона фактично проявляється у можливості встановлення податкових ставок та пільг щодо його сплати.

У пункті 3.2.4 “Фонд надходження земельного податку” з’ясовано, що фонд надходження земельного податку є сукупністю бюджетів різних рівнів, до яких зараховуються грошові надхо-дження від його сплати. Суми надходжень від сплати податкових сум розподіляються між державним і місцевими бюджетами, або між місцевими бюджетами в сталій пропорції, затвердженій постійним законодавчим актом. Згідно з чинним законодавством усі надходження від сплати земельного податку в повному обсязі потрапляють до місцевих бюджетів різних рівнів.

У пункті 3.2.5 “Особливості звітності за земельним податком” показано, що податкова звітність за земельним податком реалізується шляхом подання його платниками документів, які містять відомості про нарахування і сплату податкових сум. Процедура звітності за земельним податком умовно розподіляється на дві стадії: 1) процес обліку платників земельного податку; 2) організація нарахування податкових сум. Оскільки платниками земельного податку є фізичні та юридичні особи, чинне податкове законодавство встановлює диференційовану процедуру звітності щодо його нарахування та сплати.

У підрозділі 3.3 “Висновки до розділу” викладено основні висновки, до яких прийшов дисертант у третьому розділі.

У четвертому розділі “Умови та підстави правовідно-син з приводу земельного податку” досліджуються поняття, загальні характеристики та особливості умов і підстав виникнення, зміни та припинення правовідносин щодо сплати земельного податку.

У підрозділі 4.1 “Поняття умов виникнення, зміни та припинен-ня правовідносин з приводу земельного податку” доведено, що умовами земельно-податкових правовідносин, як підвиду податкових правових відносин, є податкова правосуб’єктність його платників та податково-правова норма, яка їх регламентує. Дані правові явища ще не породжують їх, а тільки уможливлюють, свідчать про повну готовність потенційних суб’єктів правовідношення перейти за певних обставин у якісно інший стан – стан учасників податкового правовідношення.

У підрозділі 4.2 “Умови виникнення, зміни та припинення правовідно-син з приводу земельного податку” встановлено, що для правосуб’єктності платників земельного податку характерні особливості, пов’язані з тим, що він сплачується фізичними і юридичними особами. Зміст податкової правосуб’єктності платників земельного податку розкривається через розкриття змісту їх цивільної правосуб’єктності. Податково-правова норма є категоричним імперативом держави, яким створюються юридичні можливості для виникнення земельно-податкових правовідносин, встановлюються правові рамки їх існування. Вона містить вказівку на право держави одностороннього встановлення земельного податку, гарантує забезпечення приписів щодо його справляння.

У підрозділі 4.3 “Поняття підстав виникнення, зміни та припи-нення правовідносин з приводу земельного податку” доведено, що виникнення, зміна та припинення земельних податкових правовідносин пов’язується з юридичними фактами – конкретними життєвими обставинами, визначеними податковим законодавством, що спричиняють настання правових наслідків.

У підрозділі 4.4 “Підстави виникнення, зміни та припине-ння правовідносин з приводу земельного податку” встановлено, що юридичним фактам – підставам існування правовідносин з при-воду земельного податку властиві особливості, пов’язані з владною правовою природою правовідносин його сплати: 1) вони забезпечують перехід від загальної моделі правил поведінки, закріплених у податково-правовій нормі, до конкретної, втіленої в податкових правовідносинах; 2) встановлений законодавством їх повний перелік відображає наявні на даний момент суспільні відносини.

У підрозділі 4.5 “Висновки до розділу” викладено основні висновки, до яких прийшов дисертант у четвертому розділі.

У “ВИСНОВКАХ” підведені загальні підсумки досліджен-ня, сформу-льовані рекомендації щодо вдосконалення чинного правового регулювання земельного податку в Україні. Найважливішими серед них є наступні:

1. Перші системні наукові погляди на земельний податок та оподаткування в цілому виникають на межі XVII-XVIII ст. У науці фінансового права основними науковими теоріями оподаткування землі та земельного податку є наступні: 1) фізіократична теорія оподаткування; 2) класична теорія (теорія податкового нейтралітету); 3) теорія оподаткування земельної ренти; 4) теорія посиленого оподаткування земельного доходу. Дані теорії відображали ті суспільні процеси та явища, що були властивими для держав на певних етапах їхнього становлення, проте на сучасному рівні існуючих соціально-економічних, правових відносин вони себе вичерпали. Натомість набула поширення теорія пропорційного оподаткування землі.

2. Земельний податок – це встановлений законодавчим орга-ном та забезпечений державним примусом грошовий платіж у бюджет, що сплачується власниками землі – фізичними і юридичними особами на засадах обов’язковості, односторонності та індивідуальної безвідплатності з метою задоволення загальносуспільних потреб. Він є легітимною формою обмеження конституційного права приватної (колективної) власності на землю шляхом відчуження у грошовому еквіваленті частини цієї власності, що належить приватним особам, на користь публічної влади.

3. Функція земельного податку – це зовнішній вираз його внутрішньої сутності як форми перерозподільчих відносин між державою та фізичними і юридичними особами – власниками землі. Основною функцією земельного податку, яка відображає його сутність та соціально-економічне призначення є фіскальна. Вона проявляється в перерозподілі сукупного суспільного продукту на користь держави шляхом примусового вилучення фінансових ресурсів у фізичних і юридичних осіб – власників земельних ділянок. Даному податковому платежу властива також контрольна функція.

4. Аналіз основних та додаткових елементів правового механізму земельного податку свідчить про необхідність їх нормативного удосконалення, яке запропоноване як у вигляді змін та доповнень до чинних Законів України та підзаконних актів, так і у вигляді проекту Закону України „Про земельний податок”.

5. Умовами виникнення, зміни та припинення земельно-подат-кових правовідносин є податкова правосуб’єктність його платни-ків та наявність податково-правової норми. Право-суб’єктність, яка включає в себе правоздатність і дієздатність, за своїм змістом є елементарним правовим відношенням і визначає особу як учас-ника податкових правовідносин. Правоздатність суб’єктів земель-ного податку – фізичних осіб – це визнана державою можливість вступати в податкові правовідносини з приводу земельного подат-ку, мати відповідні права та обов’язки при його сплаті. Реалізація податкової правоздатності здійснюється за допомогою податкової дієздатності, яка є здатністю особи своїми діями набувати податкові права і обов’язки і є похідною від цивільної дієздатності. Податково-правова норма створює правові можливості для існування земельно-податкових правовідносин, юридично уможливлює їх існування

6. Юридичними фактами – підставами виникнення правовідно-син із приводу його сплати є: 1) виникнення у фізичних або юри-дичних осіб права власності або права постійного користування земельними ділянками; 2) фактичне використання земельних ділянок; 3) отримання платником земельного податку податкового повідомлення. Юридичними фактами – підставами зміни даних правовідносин є: 1) внесення змін до чинного закону про земельний податок; 2) прийняття нових законів, якими змінюються окремі аспекти земельно-податкових правовідносин; 3) відчуження платниками земельного податку частини земельної ділянки шляхом укладання цивільно-правових угод; 4) надання земельної частки (паю) в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку; 5) перехід платника земельного податку – суб’єкта підприємницької діяльності на спрощену систему оподаткування. Підставами припинення земельно-податкових правовідносин є: 1) сплата податкових сум за певний обліковий період; 2) момент припинення права власності на земельну ділянку (земельну частку) та момент припинення права постійного земельного користування; 3) припинення дії податкового закону (законів), яким регла-мен-тується земельний податок. Перелік даних підстав є обов’язково вичерпним на момент дії чинного законодавства про земельний податок. Однак вказані життєві обставини можуть змінюватись із розвитком суспільних відносин так само, як і змінюватиметься правове регулювання земельного податку в цілому.

7. Запропоновано внести зміни до чинного податкового законодавства і прийняти Закон України „Про земельний податок”. У даний Закон слід вклю-чити наступні положення:

1) “Поняття земельного податку”: „Земельний податок – це встановлений законодавчим органом та забезпечений державним примусом грошовий платіж, що сплачується власниками землі – фізичними і юридичними особами – на засадах обов’язковості, односторонності та індивідуальної безвідплатності з метою забезпечення загальносуспільних потреб.”

2) “Суб’єкти земельного податку”: „Суб’єкти земельного податку – фізичні та юридичні особи, які мають у приватній чи колективній власності земельну ділянку, здатні мати податкові права і обов’язки, що закріплені податковим законодавством.”

3) “Податкове представництво при сплаті земельного податку”: „У разі, якщо суб’єктом земельного податку виступає фізична особа, яка є податково недієздатною, юридичне зобов’я-зання сплати земельного податку реалізується особою, яка веде справи, виконує обов’язки і представляє інтереси платника податків у земельно-податкових правовідносинах.”

4) “Об’єкт земельного податку”: „Об’єкт земельного податку – право приватної або колективної власності фізичних та юридичних осіб на визначену на місцевості земельну ділянку.

Документами, що посвідчують право власності на земельну ділянку, є: Державний акт на право приватної власності на землю; Державний акт на право колективної власності на землю; мате-ріали Державного земельного кадастру”.

Основний зміст дисертації викладено в публікаціях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

АНОТАЦІЯ

Хохуляк В.В. Правове регулювання земельного податку в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юри-дичних наук зі спеціальності 12.00.07 – теорія управління; адмі-ністративне право і про-цес; фінансове право. – Академія держав-ної податкової служби України. – Ірпінь, 2003.

Дисертація присвячена аналізу правового регулювання земель-ного податку в Україні. У роботі розкрито основні наукові концеп-ції опо-даткуван-ня землі; становлення та розвиток норма-тивно-правового регулю-вання земельного податку; визначено його поня-ття та правову природу, місце і роль в системі податків України. Характеризуються основні та додаткові елементи подат-ково-пра-вового механізму земельного податку; умови та підстави виникнення, зміни та при-пинення земельних податкових правовід-носин. У роботі вироблені і запропоновані практичні рекомен-дації щодо вдосконалення правового регулювання земель-ного податку та ме-ханізму справляння відповідних податкових сум. Дисертація міс-тить комплексний аналіз норм податкового законо-давства та підза-конних нормативно-правових актів, матеріалів судової практики.

Ключові слова: податок, земельний податок, земельно-податкові пра-вовідносини, податково-правовий механізм, умови земельних податкових правовідно-син, земельно-податкова правосуб’єктність, підстави земельних податкових пра-вовідносин.

АННОТАЦИЯ

Хохуляк В.В. Правовое регулирование земельного налога в Украине. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юри-дических наук по специальности 12.00.07 – теория управления; административное право и процесс; финансовое право. – Академия государственной налоговой службы Украины. – Ирпень, 2003.

Диссертация посвящена анализу правового регулирования земель-ного налога в Украине. В работе раскрыты основные науч-ные концепции налогообложения земли, исследовано становление и развитие нормативно-правово-го регулирования земельного налога, определено его понятие и правовую природу, место и роль в системе налогов Украины. Диссертантом определено, что зе-мельный налог – это установленный законодательным органом и обеспеченный государственным принуждением обязательный, односторонний, индивидуально безвозмездный платеж в бюджет, который уплачивается собст-венниками земли – физическими и юридическими лица-ми, для удовлетворения публичных нужд. Ему, как налоговому платежу, свойственны такие черты, как: юри-дическая обоснован-ность, обязатель-ность, индивидуальная безвоз-врат-ность, отсутствие адресно-го ха-рактера и другие. Вместе с тем, земельному налогу присущие свойствен-ные только ему черты, среди которых: право собственности на землю как объект налого-обложе-ния, уплата налоговых сумм физи-ческими и юридическими лицами. Место и значение земельного налога в системе на-логов Украины на современном этапе определяется его соотношением со всеми элементами действующей налоговой системы. Земельный налог является обще-государственным, регулирующим, прямым и реальным, уплачива-ющим-ся физическими и юридическими лица-ми на регулярной базе. Это закрепленный пропорциональный, ко-ли-чественный и системати-ческий налог, уплата которого произво-дится, исходя из количествен-ных и качественных характе-ристик земельного участка. Земельному налогу присуща фискальная функция, которая заключается в распределении и перераспреде-лении валового национального продукта на пользу государства путем изъятия финансовых ресурсов у физических и юридических лиц – собственников земельных участков. Диссертантом отмечено, что особенности правового регулирова-ния земельного налога определяются существующей социально-политической ситуацией, состоянием экономических и правовых отношений в государстве. Социально-экономическими предпо-сылками уплаты земельного налога есть: уровень развития товарно-денежных отношений; существо-вание различных форм собственности на землю; уровень контроля всего общества за использованием земельных ресурсов как основного национального достояния. Юридическими