КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Іринчина Інна Борисівна
УДК 339.54 (477)
РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИХ ВІДНОСИН УКРАЇНИ У ПРОЦЕСІ ПРИЄДНАННЯ ДО СОТ
Спеціальність 08.05.01. – Світове господарство і міжнародні
економічні відносини
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
КИЇВ - 2003
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі міжнародного менеджменту Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України, м. Київ.
Науковий керівник - доктор економічних наук, професор
Лук’яненко Дмитро Григорович,
Київський національний економічний університет,
завідувач кафедри міжнародного менеджменту
Офіційні опоненти – доктор економічних наук, професор
Рум’янцев Анатолій Павлович,
Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
професор кафедри світового господарства та міжнародних відносин–
кандидат економічних наук, старший науковий співробітник
Панфілова Тамара Олександрівна,
Апарат Ради національної безпеки і оборони України, державний експерт
Провідна установа - Інститут світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України,
відділ зовнішньоекономічних досліджень, м. Київ.
Захист відбудеться 11 квітня 2003 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.006.03 у Київському національному економічному університеті за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд.317.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд.201.
Автореферат розісланий 7 березня 2003року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор економічних наук,
професор Фукс А.Е.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Зростаюча масштабність міжнародних торговельно-економічних відносин, поява нових форм та методів міжнародної торгівлі, її ускладнення та динамізація об’єктивно обумовили формування системи регулювання міжнародного обміну товарами та послугами, яка являє собою сукупність взаємопов’язаних принципів, норм, правил та процедур впливу на формування регіональних і товарних структур експорту та імпорту за допомогою політичних, економічних, фінансових, правових та адміністративних інструментів. Інституційно торговельно-економічна глобалізація здійснюється у межах Світової організації торгівлі (СОТ), членами якої на сьогодні є 148 країн, а ще 25, включаючи Україну, – ведуть переговори щодо вступу.
Україна знаходиться у певному протиріччі між необхідністю інтегруватися до світової економіки на загальновизнаних лібералізаційних засадах – з одного боку та завданнями забезпечення внутрішньої економічної стабілізації, захистом власного товаровиробника і національних інтересів – з іншого. Як самостійний суб’єкт міжнародних економічних відносин Україна, перш за все, зіткнулася з надзвичайно жорсткою конкуренцією. Затримка з проведенням ринкових перетворень і надто повільна реструктуризація промисловості призвели до погіршення структури її зовнішньої торгівлі. На відміну від країн Центральної та Східної Європи Україна так і залишилась експортером переважно сировини та напівфабрикатів і не спромоглася збільшити частку товарів із високою доданою вартістю в загальній структурі експорту.
Реформування зовнішньоторговельного режиму України відповідно до принципів та норм системи СОТ може й повинно стати чинником стабільного й передбачуваного розвитку національної економіки, транспарентності економічних реформ, привабливості нашого економічного середовища для вирішення питань формування раціональних експортних та імпортних потоків, скорочення дефіциту державного бюджету, залучення іноземних інвестицій. Саме оновлена регуляторна система зовнішньоторговельних відносин з прорахованими питаннями адаптаційного періоду членства в СОТ має стати відчутним поштовхом інтегрування України до світового економічного співтовариства як повноправного й стабільного партнера.
Дані обставини обумовлюють особливу актуальність для української економічної науки дослідження регулятивних макро- та мікроекономічних проблем зовнішньоекономічної діяльності, адже у короткий термін необхідно сформувати нове мислення як у науковців-професіоналів, так, практично, і у всіх категорій українського населення.
Для розуміння сучасних регулятивних проблем міжнародного торговельно-економічного обміну велике теоретично-методологічне значення мають праці таких західних учених як Р.Вернон, Дж.У.Гіббс, Г.Дж.Джонсон, Дж.М.Кейнс, Ф.Кене, Ш.Ліндер, Р.Маскус, Т.Мен, А.Монкретьєн, Б.Олін, М.Портер, Дж.Робінсон, П.Самуельсон, Р.Стерн, Е.Хекшер, Х.Чинері та багатьох інших. Однак вагомі досягнення західної теоретичної думки та численні прикладні доробки далеко не завжди корелюють із специфікою перехідного періоду. В цьому зв’язку гостро зростає необхідність фундаментальних досліджень, спрямованих на подальший розвиток теорії регуляторної політики в сфері зовнішньоторговельних відносин та орієнтованих на сучасні потреби інтеграції України до світового торговельного простору.
Проблема становлення національної регуляторної моделі зовнішньоторговельної діяльності у процесі приєднання до СОТ постала першочерговою в українській економічній науці. Зокрема, їй присвятили свої праці такі вітчизняні вчені як О.Білорус, В.Будкін, І.Бураковський, В.Геєць, А.Гончарук, Я.Жаліло, А.Кредісов, Д.Лук’яненко, В.Новицький, Ю.Пахомов, А.Поручник, А.Рум’янцев, В.Сіденко, А.Філіпенко, В. Хорошковський, Т.Циганкова та багато інших.
Разом із тим в умовах якісної зміни геополітичної ситуації, інтенсифікації процесів регіональної економічної інтеграції недостатньо уваги приділяється дослідженням та оцінкам позитивного та негативного впливу членства України в СОТ на її макро- та мікроекономічну динаміку, обґрунтуванню необхідності та виявленню проблем адаптаційного періоду й шляхів їх вирішення. Це і визначило структуру пропонованого дослідження та логіку викладеного в ньому матеріалу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Київського національного економічного університету за держбюджетною темою “Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку” (номер державної реєстрації 0101V002948). Особисто автором підготовлено матеріал стосовно перспектив співробітництва України зі СОТ до розділу 1 “Дослідження мікро- та макростратегії розвитку в глобальному середовищі”.
Мета й завдання дослідження. Метою даної роботи є розробка науково обґрунтованих рекомендацій і пропозицій щодо оптимізації регулятивних заходів у процесі інтеграції України в міжнародний торговельно-економічний простір, інституалізований в межах СОТ.
Реалізація поставленої у дисертаційній роботі мети обумовила розгляд й вирішення таких дослідницьких завдань:
·
виявити вплив вільної торгівлі та протекціонізму на ключові регулятивні компоненти в теорії міжнародної торгівлі;
·
узагальнити методологію формування системи регулювання міжнародних торговельних потоків в умовах глобалізації;
·
дослідити процес лібералізації міжнародної торгівлі в рамках Генеральної угоди з тарифів і торгівлі й Світової організації торгівлі;
·
дати аналітичну оцінку регулятивних зовнішньоторговельних заходів у сфері експорту та імпорту в Україні;
·
критично оцінити тенденції розвитку зовнішньої торгівлі України, результативність її лібералізації;
·
визначити пріоритетні практичні дії та інструменти інтенсифікації двосторонніх торговельних відносин та перспективи розвитку регіональної торговельної інтеграції;
·
з’ясувати мотивацію та логіку входження в СОТ держав, які здобули членство в Організації останніми роками;
·
проаналізувати можливі позитивні та негативні наслідки для економіки України вступу до СОТ;
·
визначити пріоритети в процесі трансформації сфери регулювання на шляху до відповідності міжнародним нормам й принципам СОТ;
·
виявити проблеми адаптаційного періоду членства України в СОТ й можливі шляхи їх вирішення.
Предметом дослідження є система регулювання зовнішньоторговельних відносин, її якісні характеристики та сучасні особливості з огляду на умови і особливості процесу приєднання України до СОТ.
Об’єктом дослідження є сфера торговельної взаємодії національних економік у межах СОТ й зовнішньоторговельні дво- та багатосторонні відносини України.
Методи дисертаційного дослідження. Для досягнення поставленої у роботі мети автором було використано історико-логічний, системний підхід до аналізу економічних процесів та зв’язків. Дослідження базується на використанні методів статистичного, порівняльного, факторного та структурного аналізу. Використано широке коло вітчизняних та зарубіжних монографічних досліджень, офіційні матеріали Світової організації торгівлі, відповідні нормативно-правові документи України, експертні оцінки відомих фахівців у галузі сучасної регулятивної політики зовнішньоторговельної діяльності.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:
·
показано, що сучасна система регулювання міжнародної торгівлі формується під впливом якісних світогосподарських структурних зрушень у процесі інтернаціоналізації і глобалізації, коли, з одного боку, з’являються нові можливості інтенсифікації міжнародного обміну товарами й послугами, а з іншого – посилюються протиріччя між країнами з різним рівнем економічного розвитку, особливо на високорозвинених сегментах світового ринку; розвинуто класифікацію її елементів (засоби, інструменти, режими) з огляду на конкретне наповнення механізмів національних та міжнародних (інтеграційних) торговельних політик;
·
доведено, що при загальній тенденції лібералізації міжнародної торгівлі в межах СОТ ефективне використання інструментів національного та міжнародного регулювання експорту та імпорту є важливим фактором підвищення конкурентоспроможності; виявлено і структуровано механізми взаємодії регулюючих систем на основі, з одного боку, оптимізації співвідношення стимулюючих і обмежувальних заходів, а з іншого – використання дво- і багатосторонніх взаємовідносин, включаючи міжнародні регіональні інтеграційні угруповання;
·
з’ясовано напрямки досягнення ефективної відкритості української економіки шляхом випереджаючої структурної перебудови та інституалізації ринку, що принципово важливо в умовах глобалізації із широкомасштабною експансією транснаціональних компаній; ця відкритість має досягатись поетапно з відповідними домовленостями в ході переговорного процесу України із СОТ;
·
враховуючи, що тривалий час не спостерігається суттєвих позитивних зрушень у структурі зовнішньої торгівлі України, підтверджено нагальну необхідність реалізації зовнішньоторговельної стратегії з орієнтацією експорту як на прогресуючі сегменти світового ринку (продукція високотехнологічного машинобудування, послуги), так і традиційні, де Україна має конкурентні переваги (продукція металургії, АПК, легкої промисловості тощо), з одночасною раціоналізацією імпорту (диверсифікація для звільнення, насамперед, від критичної енергозалежності);
·
оскільки після вступу України до Світової організації торгівлі суттєвих втрат можуть зазнати провідні національні товаровиробники (невідповідність до жорстокої міжнародної конкуренції як через технологічну відсталість, так і внаслідок тривалої їх підтримки державою засобами, не сумісними з нормами СОТ), обґрунтовується необхідність адаптаційного періоду для відпрацювання раціональної взаємодії між бізнесом і державою задля його дійсної конкурентоспроможності;
·
висвітлено проблему виникнення певних ризиків у розвитку двосторонніх торговельних відносин у зв’язку із вступом України до СОТ, коли уможливлюється зниження потенціалу стратегічного партнерства загалом та з окремими країнами; зокрема, важливе значення матиме термін вступу до Організації Росії – головного торговельного партнера із багатьма неузгодженими питаннями взаємного обміну.
Крім того, елементи наукової новизни притаманні авторським пропозиціям стосовно напрямків гармонізації національного законодавства відповідно до принципів і норм СОТ, що сприятиме реалізації сучасної євроінтеграційної політики України та налагодженню взаємовигідних торговельно-економічних взаємозв’язків з Росією та іншими країнами СНД.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення роботи сприятимуть проведенню регуляторної політики України, погодженої з нормами СОТ з урахуванням національних інтересів у сфері зовнішньої торгівлі. Прикладні рекомендації можуть бути застосовані у практиці як аналітиків, так і безпосередніх учасників зовнішньоторговельних операцій.
Пропозиції автора щодо оптимізації системи регулювання зовнішньоторговельних відносин в Україні у процесі вступу до СОТ використовуються у роботі Департаменту економіки Чернівецької міської ради (довідка № 256 від 17.09.2002 р.). Крім того, розроблені автором пропозиції стосовно дослідження мотивації окремих країн у використанні системи національного й міжнародного регулювання як фактора підвищення національної конкурентоспроможності знайшли своє відображення при розробці й впровадженні програми “Єврорегіон Верхній Прут” Управлінням зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності Чернівецької обласної державної адміністрації (довідка про впровадження №383а від 04.10.2002 р.). Матеріали дисертаційного дослідження автора використовуються у лекційних курсах та при проведенні практичних занять із студентами економічного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича (довідка №23-06. 10/1830 від 01.10.2002 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати наукового дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях:
-
“Проблеми й перспективи розвитку фінансової політики в Україні в умовах ринкової економіки”, Чернівці, БДФЕІ, 1999 р.;
-
“Сучасна інноваційно-промислова політика України”, Чернівці, ЧДУ ім. Ю.Федьковича, 1999 р.;
-
“Становлення фінансової системи України та проблеми її стабілізації”, Львів, НАН України, 2000 р.;
-
“Стратегія економічного розвитку в умовах глобалізації”, Чернівці, ЧДУ ім. Ю.Федьковича, 2000 р.;
-
“Україна в глобальному середовищі: нові алгоритми управління економікою”, Чернівці, ЧНУ ім. Ю.Федьковича, 2002 р.
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 3,1 друкованого аркуша, із яких чотири роботи загальним обсягом 1,8 д.а. – у наукових фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертаційної роботи становить 190 сторінок комп'ютерного тексту і, крім того, містить 2 таблиці на 4 сторінках, 6 додатків на 28 сторінках. Список використаних джерел включає 128 найменувань і викладений на 10 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі дисертаційної роботи розкривається актуальність теми дослідження, його мета й завдання, визначається наукова новизна, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, їх апробація.
Розділ 1 “Вільна торгівля й протекціонізм у сучасній теорії та світогосподарській практиці” присвячений дослідженню методологічних підходів у регулюванні зовнішньоторговельних відносин на сучасному етапі розвитку світової економіки, виявленню регулятивних компонент у теоріях міжнародної торгівлі, з’ясуванню теоретичних та практичних основ функціонування ГАТТ/СОТ як інституту лібералізації міжнародної торгівлі, характеристиці сучасної системи регулювання торговельних потоків у глобальному середовищі.
Найбільш характерною ознакою нашого часу є глобалізація політичної, економічної, інформаційної, культурної та інших сфер життя. Об’єктивні процеси глобалізації ведуть до все більш тісних взаємозв'язків національних економік, що обумовлює і формування дійових органів наднаціонального регулювання руху товарів, послуг, інвестицій міжнародними організаціями, серед яких ключову роль відіграє Світова організація торгівлі. Нові перспективи розвитку СОТ визначено в Декларації ІV Конференції міністрів країн-учасниць у м.Доха (Катар), яка передбачає проведення до 1 січня 2005 р. переговорів із широкого кола питань, стимулювання розвитку механізмів міжнародного економічного регулювання, подальше розширення сфери їх дії та поглиблення впливу на окремі національні економіки. Зрозуміло, що після нового раунду переговорів система ГАТТ/СОТ набуде певною мірою видозміненої форми, що стимулює прагнення України здобути членство у найвпливовішій міжнародній торговельній організації напередодні перетворень.
Кожна держава регулює зовнішньоторговельні процеси за допомогою засобів зовнішньоторговельної політики, потужний арсенал інструментів якої дозволяє активно впливати як на формування структури й напрямів розвитку власних зовнішньоторговельних відносин, так і на зв’язки й політику інших держав. Головним завданням зовнішньоторговельної політики будь-якої країни є створення сприятливих умов для забезпечення конкурентоспроможності країни у світовому торговельному просторі. З одного боку, це потребує врахування тенденцій лібералізації (ліквідація перешкод на шляху вільної торгівлі), розвитку багатонаціонального підприємництва. З іншого боку – загострення конкуренції, коливання валютних курсів, нерівновага платіжних балансів тощо справляють негативний вплив на інтернаціоналізовану національну економіку. Саме тому сучасна національна зовнішньоторговельна політика, як правило, комбінує два способи регулювання зовнішньоторговельних відносин – лібералізм та протекціонізм. Останній ставить за мету захист національних виробників, обмеження доступу на ринок країни іноземних конкурентів, у той час як лібералізація передбачає усунення відповідних перешкод. Незважаючи на “патріотичність” протекціонізму, захист від впливу світового ринку означає, на жаль, і втрату його переваг. Безперечно, що виважена політика у сфері зовнішньоторговельних відносин полягає в оптимальному поєднанні засобів лібералізації та протекціонізму відповідно до конкретної ситуації.
Система регулювання міжнародної торгівлі формується під впливом якісних світогосподарських структурних зрушень у процесі інтернаціоналізації й глобалізації. В сучасній системі регулювання зовнішньоторговельних відносин (рис. 1), розвинуто класифікацію її елементів (засоби, інструменти, режими) з огляду на конкретне наповнення механізмів національних та міжнародних (інтеграційних) торговельних політик.
Незважаючи на розвиток глобалізаційних процесів, які суттєво зменшують вплив національних регуляторних засобів на зовнішню торгівлю, вони є вкрай необхідними, особливо для країн з перехідною економікою, які перебувають у процесі становлення конкурентоспроможної національної промисловості. Можливості та засоби ведення конкурентної боротьби, якими володіють промислово розвинені країни, позбавляють менш розвинені країни реальних шансів на успіх не тільки на зарубіжних, але й на внутрішньому ринку. Одностороння лібералізація активізує зовнішній тиск на національних товаровиробників, що утруднює їхню ринкову адаптацію, особливо у сегментах капітало- і наукоємної технологічно складної продукції. Тобто в процесі ринкової трансформації об’єктивно обумовлені лібералізаційні заходи мають поєднуватись з інструментами обгрунтованого протекціонізму навіть при приєднанні до СОТ.
Загалом дилема вибору характеру зовнішньоторговельної національної політики (співвідношення вільної торгівлі та протекціонізму) є актуальною для всіх країн, що підтверджує як ретроспективний аналіз, так і оцінка сучасного стану національних регулятивних систем. При цьому, як показує світогосподарський досвід, політика протекціонізму може бути ефективною лише протягом незначного терміну часу, який важливо використати для структурної перебудови у відповідності до вимог світового торговельного обміну, котрі суттєво удосконалюються: на перший план виходять не цінові фактори конкурентоспроможності, а здатність підприємств гарантувати якість продукції завдяки постійним технологічним інноваціям; багато країн застосовують витончені інструменти протекціонізму та дискримінації конкурентів з використанням механізмів антидемпінгових розслідувань; на ринках окремих видів продукції має місце і відкритий державний протекціонізм країн-лідерів тощо.
Рис. 1 Сучасна система регулювання зовнішньоторговельних відносин
Еволюційний розвиток регулятивних компонент у теоріях міжнародної торгівлі сповна відображає як загальну тенденцію лібералізації під впливом, насамперед, відповідних дій і заходів у межах ГАТТ/СОТ, так і трансформацію традиційних інструментів національного регулювання експорту та імпорту у напрямку від явного до прихованого протекціонізму. У цьому контексті принципово важливим для України є усвідомлення і урахування національних економічних інтересів і пріоритетів розвитку при вступі до СОТ.
Розділ 2 “Аналіз регуляторних заходів зовнішньоторговельної політики України” присвячений дослідженню сучасної моделі регулювання експорту та імпорту України та з’ясуванню тенденцій розвитку її зовнішньої торгівлі, розгляду проблем підвищення ефективності лібералізації двосторонніх торговельних відносин та регіонального інтеграційного співробітництва.
Сучасні світогосподарські позиції України визначальною мірою залежать від зовнішньоторговельних відносин. Хоча тривалий спад виробництва та фінансова криза негативно вплинули на зовнішню торгівлю, вона, навіть за відсутності цілеспрямованої політики, домінує у міжнародних взаємовідносинах.
За торговельними показниками інтернаціоналізації економіки Україна виглядає досить відкритою та інтегрованою у світовий товарний ринок. Так, експортна квота становить більше 40% (в країнах Європейського Союзу – 32%, а в Польщі – 26%), а зовнішньоторговельна – близько 90%. Однак це відображає, по-перше, порівняно невеликий обсяг ВВП, а по-друге – законсервовані структурні диспропорції – експорт переважно низькотехнологічної продукції, залежність по імпорту енергоносіїв тощо.
Інтенсифікація зовнішньої торгівлі, її цілеспрямована товарна та географічна диверсифікація потребують, з одного боку, якісних внутрішніх структурних перетворень, а з іншого – дійової системи регулювання експорту та імпорту. Дослідження показало, що у її становленні можна виокремити три основні етапи:
1) У 1994 – 1996 рр. ліквідовано кількісні обмеження експорту, усунуто державну монополію на зовнішню торгівлю, суттєво зменшено ставки митних тарифів. Дії уряду диктувалися початком співпраці з міжнародними фінансовими організаціями й завданнями подолання від’ємного сальдо платіжного балансу. Але ні уряд, ні підприємства до лібералізації торгівлі не були готові. Почали зароджуватись явно негативні тенденції в експортній діяльності, пов’язані, зокрема, із втратою традиційних ринків збуту та стихійним виштовхуванням української неконкурентоспроможної продукції на нові зарубіжні ринки.
2) У 1996 – 1999 рр. в Україні спостерігався відхід від впроваджуваної раніше лібералізації й перехід до загальної протекціоністської політики за всіма напрямами. Зроблено спробу повернення до адміністративного контролю експорту з допомогою індикативних цін, українські експортери були обмежені у використанні валютного виторгу тощо. Наприкінці 1998 р. за стрімкої девальвації гривні експортери зазнали значних збитків. Почалось освоєння складних і дорогих процедур стандартизації й сертифікації, що спричинило зниження цінової конкурентоспроможності вітчизняних виробників. Розширилося застосування методів регулювання за допомогою тарифів, податків, субсидій і дотацій. Це сформувало відповідну сировинну й географічну орієнтацію експорту.
3) З 2000 р. активізувались зусилля уряду щодо вступу до СОТ, обмежено промисловий протекціонізм, запроваджено “антипільгову” політику, значно лібералізовано експортну діяльність, особливо в плані тарифного регулювання. Однак реалізація заявлених цілей має багато в чому ситуативний характер, зберігаються елементи неефективної політики вибіркового надання прихованих субсидій окремим підприємствам і галузям.
У контексті розвитку двосторонніх торговельно-економічних відносин та, особливо, сучасного євроінтеграційного курсу України необхідно проводити політику обгрунтованого протекціонізму, логіку якої диктують, з одного боку, фактори і пріоритети розвитку національної економіки, а з іншого – критерії, норми і правила СОТ.
Розділ 3 “Стратегія інтеграції України у світову торговельну систему” присвячено питанням розробки і обгрунтування стратегії інтеграції України до СОТ, оцінкам можливих позитивних і негативних наслідків, розкриттю специфіки світового досвіду приєднання до ГАТТ/СОТ.
На сьогодні діяльність Світової організації торгівлі набуває все більш універсального характеру як за охопленням сегментів світового ринку (товари, послуги, продукти інтелектуальної власності, частково інвестиції), так і за кількістю країн-учасниць (148) та претендентів (25). Зазначимо, що серед пострадянських країн у СОТ першою була прийнята Киргизія (1998 р.), потім Латвія, Естонія (1999 р.), у 2000 р. – Грузія, у 2001 р. – Молдова та Литва, у 2002 р. – Вірменія. Функції СОТ постійно оновлюються та розширюються, формуючи дійові механізми регулювання більш як 90% світових торговельних потоків.
Вітчизняні та зарубіжні експертні оцінки, результати авторських досліджень показують, що вступ України до СОТ матиме системні наслідки з очевидними як позитивними, так і можливими негативними впливами.
Слід, насамперед, вказати на такі позитивні наслідки для українських виробників як отримання: полегшеного доступу до світових ринків товарів, послуг, технологій, капіталів; міжнародно визнаних прав для захисту національних економічних інтересів на цих ринках; зниження комерційних ризиків, підвищення конкурентоспроможності та пожвавлення виробництва в окремих експортно орієнтованих галузях економіки; зменшення втрат від дискримінаційних заходів; зменшення транспортних витрат тощо.
Позитивні наслідки макроекономічного плану можна пов’язувати із: появою додаткових стимулів для проведення необхідних внутрішніх реформ; створенням передумов для захисту конкурентного середовища та боротьби з корупцією; розвитком нових технологій і посиленням стимулів для інновацій внаслідок кращого захисту інтелектуальної власності; покращенням інвестиційного клімату і зростанням обсягу та покращенням структури інвестицій; загальним зростанням виробництва та зайнятості, доходів виробників; зниженням рівня тінізації зовнішньоекономічної діяльності тощо.
Разом із тим є певні обмеження в отриманні переваг завдяки членству в СОТ, оскільки лібералізація більшою мірою стосується ринків з переважно ціновою конкуренцією (сировинна продукція і стандартизовані масові готові вироби), а високотехнологічні ринки, на які прагне вийти Україна, мінімально піддаються впливу лібералізаційних заходів СОТ. Крім того, як показує досвід, із зниженням тарифів збільшується вага нетарифного регулювання, не усуваються повністю антидемпінгові розслідування, не гарантується врегулювання усіх двосторонніх торговельних проблем (наприклад, українсько-російських).
Загалом, серед науковців та експертів-практиків превалюють позитивні оцінки наслідків вступу України до СОТ без очікування “шокової” ситуації. І, на наш погляд, негативні впливи дійсно мають більш тактичний характер, а позитивні – більш стратегічний.
Досвід ведення переговорів країнами – претендентами на членство в СОТ свідчить, що конкретні умови приєднання можуть істотно модифікуватися залежно від рівня професіоналізму та політичної волі тих, хто веде переговори. Саме тому в результатах домовленостей про умови приєднання до СОТ різних країн спостерігаються разючі відмінності, коли окремі країни, що перебувають в істотно кращому макроекономічному становищі та мають вищий рівень розвитку, отримують згоду на застосування, наприклад, вищих рівнів імпортного тарифу.
Показово, що Китай, який приєднався до СОТ 2001 року, вів переговори з робочою групою СОТ протягом 15 років, а Киргизія – менш ніж півтора року. У цьому випадку варто констатувати, що термін консультацій був прямо пропорційним до кількості поступок, які зробила СОТ претендентові на членство. Отже, на наш погляд, Україна повинна жорстко “торгуватися” із приводу тривалості й умов перехідного періоду. Вступ України до СОТ без належного обгрунтування і врахування в договірному процесі національних інтересів пов’язаний із очевидними ризиками, насамперед, через експансію на внутрішньому ринку провідних зарубіжних фірм, котра значно посилиться. Суттєвих втрат можуть зазнати не тільки окремі українські товаровиробники, окремі галузі, але й національна економіка у цілому.
Загалом мова повинна йти про державну лібералізаційну політику із випереджаючою структурною перебудовою національної економіки та інституціалізацією ринку відповідно до ключових світогосподарських тенденцій.
Адаптаційний процес входження до СОТ може бути значно полегшений за умови підготовленості безпосередніх господарських агентів до нових умов діяльності, для чого необхідним є:
-
стимулювання внутрішнього конкурентного середовища з дійовим антимонопольним законодавством;
-
розвиток національних ринків продукції, капіталу, праці, земельних ресурсів та відповідної інфраструктури (інформаційної, кредитно-фінансової, збутової);
-
професійне опанування принципами, нормами й правилами СОТ не тільки на державному, але й на підприємницькому рівнях.
Упередженню та нейтралізації багатьох проблем адаптаційного періоду слугуватиме розробка системи необхідних заходів напередодні вступу до СОТ, а не внаслідок. Це стосується, насамперед, тих із них, які створюють умови для забезпечення національної конкурентоспроможності. Зокрема, доцільно:
·
оптимізувати і постійно нарощувати джерела фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, особливо в галузі новітніх технологій, де Україна має пріоритет;
·
створити сучасну систему фінансування й страхування комерційної діяльності для зменшення вартості ресурсів розвитку і комерційних ризиків при впровадженні інноваційних проектів, орієнтованих, перш за все, на інтенсифікацію експорту та ефективне імпортозаміщення;
·
сприяти розвитку загальної інфраструктури виробничої й підприємницької діяльності за європейськими зразками аби в повній мірі використати вигідне геоекономічне розташування;
·
запровадити спеціалізовану підготовку національних кадрів, які б відстоювали інтереси України й національних підприємств та фірм, професійно використовували нові можливості активізації зовнішньоторговельної діяльності у межах СОТ.
Трансформація національної системи регулювання зовнішньоторговельних відносин у поетапному процесі приєднання до СОТ, має, на наш погляд, включати:
По-перше, створення законодавчих, організаційно-економічних та технічних умов для підвищення внутрішньої й зовнішньої конкурентоспроможності українських товарів і послуг; визначення термінів та умов системного захисту пріоритетних галузей економіки з максимальним використанням механізмів, дозволених у межах СОТ; здійснення гармонізації системи стандартів у відповідності з вимогами технологічної та екологічної безпеки життєдіяльності та економічної доцільності; продовження нарощування експорту із одночасною раціоналізацією критичного промислового імпорту; диверсифікацію зовнішньої торгівлі.
По-друге, впровадження механізмів захисту від недобросовісної конкуренції з боку зарубіжних фірм, створення додаткових законодавчих умов для захисту ефективного національного товаровиробника; впровадження й забезпечення дійового захисту прав інтелектуальної власності; вжиття максимально можливих заходів щодо узгодження вимог СОТ з домовленостями України в межах СНД та інших регіональних угруповань.
По-третє, комплексну міжнародно-правову інтеграцію у світовий торговельний простір на засадах СОТ з урахуванням євроінтеграційних завдань; повне завершення гармонізації тарифного, податкового, банківсько-фінансового, фітосанітарного законодавства у відповідності з стандартами СОТ; послаблення протекціонізму – поступове зниження митних тарифів, заборона кількісних торговельних обмежень, використання експортних субсидій, державних закупівель та інших видів підтримки виробників на стабільній транспорентній основі.
Успіх реформування системи регулювання зовнішньої торгівлі залежатиме від комплексного і методологічно послідовного втілення у життя стратегії інтеграції України у Світову організацію торгівлі. Сприяти її ефективній реалізації (за якістю і термінами) має комплексний і досить жорсткий моніторинг ключових нормативно-правових, економічних та організаційних параметрів, оновлюваних у відповідності із досягненням певних результатів у дво- та багатосторонніх переговорах.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі подано нове вирішення наукової проблеми регулятивної взаємодії країн у межах Світової організації торгівлі, запропоновано модель стратегічної поведінки України у процесі приєднання до СОТ. Дослідження внутрішніх і зовнішніх факторів розвитку зовнішньої торгівлі України та системи її регулювання, узагальнення світового досвіду лібералізації торговельних режимів дозволило сформулювати висновки теоретичного та практичного спрямування.
1.
Системна інтеграція України у світове господарство із забезпеченням реальної конкурентоспроможності національної економіки неможлива без ефективної міжнародної спеціалізації із внутрішньою структурною модернізацією та орієнтацією на доступні прогресивні сегменти світового ринку товарів і послуг.
2.
Аналіз тенденцій зовнішньої торгівлі України підтвердив відсутність суттєвих позитивних зрушень у структурі експорту, сконцентрованого на досить вузькому асортименті матеріалоємної продукції, що робить його вразливим до несприятливих коливань економічної кон’юнктури та зустрічних санкцій країн-імпортерів. Принципово важливим є сприяння концентрації ресурсів на випуску кінцевої продукції з високим умістом доданої вартості з виходом на перспективні сегменти світового ринку. Необхідно також мінімізувати критичну імпортну енергозалежність, активізувати ефективне імпортозаміщення в інших галузях.
3.
Транснаціональна закритість міжнародних ринків високотехнологічної продукції, неможливість використовувати преференційні торговельні режими без членства в СОТ та в Європейському Союзі суттєво звужують можливості інтенсифікації українського експорту та раціоналізації імпорту. Зростає конкурентний тиск постсоціалістичних країн, які вже є членами СОТ та реальними кандидатами до вступу в ЄС, а також успішних країн, що розвиваються, – латиноамериканських і, особливо, азійських.
4.
Глобалізація умов економічного розвитку на основі, зокрема, лібералізації торговельно-економічних режимів під егідою СОТ, членство в якій є на сьогодні для України одним із стратегічних завдань, ставлять перед нашою державою нові теоретичні і практичні питання суттєвої корекції зовнішньоторговельної політики в частині використання механізмів та інструментів регулювання експорту та імпорту товарів і послуг.
5.
Система регулювання зовнішньоторговельних відносин у процесі приєднання України до СОТ має базуватися на принципах: повного і всебічного захисту державного суверенітету і національних економічних інтересів; рівності, взаємовигідності й еквівалентності міжнародної економічної взаємодії суб’єктів господарської діяльності; узгодженості митної політики України з її зовнішньою й внутрішньою політикою на всіх рівнях (стратегічному, тактичному і оперативному); еволюційності у здійсненні зовнішніх торговельно-економічних перетворень; прийняття управлінських рішень на базі постійного моніторингу параметрів торговельних потоків із об’єктивними критеріями аналізу; варіативності підходів при розв’язанні тих чи інших проблем зовнішньоторговельної політики й діяльності, включаючи в разі об’єктивної необхідності вжиття неординарних, але скоординованих у міжнародному плані заходів.
6.
Необхідно послідовно, з урахуванням змін у середовищі, що глобалізується, реалізувати власну політику економічного розвитку, яка водночас має бути погодженою із загальноприйнятими критеріями і нормами міжнародного обміну товарами, послугами, інвестиціями. Разом із тим слід враховувати й можливості та реалії стратегічного партнерства. Найбільш прийнятливим для України є синхронізований з Росією вступ до СОТ, коли двосторонні неузгодженості вирішуються в передінтеграційному (по відношенню до СОТ) періоді.
7.
Основою оптимізації міжнародних торговельних економічних відносин України, пов’язаних із галузями матеріального виробництва, є встановлення прямих контактів між спорідненими підприємствами, створення спільних підприємств, безпосередня участь у транснаціоналізації. Істотне значення при цьому має розширення прав безпосередніх учасників міжнародної торгівлі, утворювати ті чи інші корпоративні об’єднання. Тобто реалізація національної зовнішньоторговельної стратегії залежить від дієвості механізму взаємодії між бізнесом і державою, оскільки лише по-справжньому ефективні власники здатні визначати напрямки зовнішньоторговельної діяльності, належно оцінити зарубіжних партнерів і власну конкурентоспроможність.
8.
З урахуванням сукупності внутрішніх і зовнішніх факторів розвитку зовнішньої торгівлі України у процесі вступу до СОТ, вона має використовувати всі можливості обгрунтованого протекціонізму, оскільки стратегічний виграш реально уможливлюється за умов “блокування” появи небажаних зарубіжних фірм (корпорацій) на національному і зарубіжних ринках, генерації певного синергічного ефекту (внутрішня конкуренція, залучення іноземних інвестицій, сприяння інноваційному розвитку тощо).
ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
У наукових фахових виданнях:
1. Іринчина І.Б. Підвищення ефективності зовнішньоторговельного регулювання в Україні як засіб забезпечення ресурсно-екологічної безпеки регіонів. // Зб. наук. пр.: Науковий вісник: Економіка. – Чернівці: ЧУ, 2001. – Вип. 113. – С. 54-59. - 0,5 д.а.
2. Іринчина І. Б. Міжнародна торгівля як фактор інтеграції України у світовий торговельний простір // Міжнародна економіка : Зб.наук. пр. – Київ: Інститут Світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2001. – Вип. 29. – С. 114-122. – 0,5 д.а.
3. Іринчина І. Б. Результативність лібералізаційних регулятивних заходів на шляху приєднання України до ГАТТ/СОТ // Зб. наук. пр.: Науковий вісник: Економіка. – Чернівці.: ЧУ, 2002. – Вип. 139. – С. 25-30. – 0,4 д.а.
4. Іринчина І.Б. Проблеми та перспективи лібералізації зовнішньоторговельних відносин в Україні // Зб. наук. пр.: Науковий вісник: Економіка. – Чернівці: ЧУ, 2002. – Вип. 141-142. – С. 106-112. - 0,4 д.а.
В інших виданнях:
1. Іринчина І.Б. Зменшення ризиків залучення фінансів на підприємство шляхом багатофакторного аналізу об’єкта інвестування // Збірник: Сучасна інноваційно-промислова політика України. - Чернівці: ЧДУ, 1999. - т. 2. – С. 27-32. – 0,3 д.а.
2. Іринчина І.Б. Кредит як необхідна форма функціонування суспільного виробництва // Збірник: Проблеми й перспективи розвитку фінансової політики в Україні в умовах ринкової економіки. – Чернівці: БДФЕІ, 1999. – С. 88-91. – 0,2 д.а.
3. Іринчина І.Б. Менеджерування міжнародної економічної діяльності як шлях до вирішення проблем стабілізації фінансової системи України // Збірник: Становлення фінансової системи України та проблеми її стабілізації. – Львів: НАН України, 2000. – Вип. ХІІ.
Ч. 4. – С. 190-193. - 0,2 д.а.
4. Сучасні тенденції регулювання зовнішньоторговельних відносин України як засіб інтеграції у глобальну торговельно-економічну систему // Збірник: Стратегія економічного розвитку в умовах глобалізації. – Чернівці: ЧДУ, 2000. – т. 2. – С. 91-100. - 0,6 д.а.
АНОТАЦІЯ
Іринчина І. Б. Регулювання зовнішньоторговельних відносин України у процесі приєднання до СОТ. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю – 08.05.01. – Світове господарство і міжнародні економічні відносини. – Київський національний економічний університет, Київ – 2003.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню актуальних теоретичних і практичних питань оптимізації системи регулювання зовнішньоторговельних відносин України на етапі приєднання до СОТ у контексті сучасної національної інтеграційної стратегії.
Аналізуються тенденції розвитку експортно-імпортної діяльності в Україні, регуляторні заходи зовнішньоторговельної політики, з’ясовується їх відповідність напрямкам лібералізації світового торговельного обміну в умовах глобалізації.
Визначено пріоритетні напрямки та шляхи підвищення ефективності політики регулювання зовнішньої торгівлі в умовах її гармонізації з нормами й правилами СОТ на основі світового досвіду та виявлених проблем адаптаційного періоду.
Ключові слова: зовнішня торгівля, Світова організація торгівлі, глобалізація, торговельний регіоналізм, лібералізація, протекціонізм, регулятивна політика, адаптаційний період.
АННОТАЦИЯ
Иринчина И.Б. Регулирование внешнеторговых отношений Украины в процесcе присоединения к ВТО. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01. – Мировое хозяйство и международные экономические отношения. – Киевский национальный экономический университет, Киев – 2003.
Диссертация посвящена исследованию актуальных теоретических и практических вопросов оптимизации системы регулирования внешнеторговых отношений Украины на этапе присоединения к ВТО в контексте современной национальной интеграционной стратегии.
Характеризуя роль свободной торговли и протекционизма в современной теории и мирохозяйственной практике, обосновывается необходимость использования инструментов оптимального протекционизма в условиях рыночных трансформаций. Развита классификация элементов современной системы регулирования внешней торговли (инструменты, режимы, методы) с точки зрения конкретного наполнения механизмов национальных и международных (интеграционных) торговых политик. Обосновывается роль ВТО в либерализации международной торговли и глобализации экономического развития в целом. Значительное внимание уделено исследованию принципов функционирования ВТО, действию ее многосторонних соглашений, путей и механизмов присоединения.
Анализируются тенденции развития внешней торговли Украины, всесторонне рассматриваются инструменты регулирования импорта и экспорта, которые использовались в 1991- 2002 гг. Доказывается, что в условиях либерализации международной торговли в рамках ВТО определяющим фактором повышения конкурентоспособности непосредственных участников внешнеторговой деятельности является эффективное использование инструментов национального и международного регулирования импортной и экспортной деятельности.
Через исследование механизмов торгового взаимодействия национальных экономик в рамках ВТО выявлена специфика участия Украины в двусторонних отношениях и региональной торговой интеграции. Особое место отводится разработке перспективных направлений сотрудничества с Россией на основе достижения результативности в работе Содружества независимых государств (СНД), со странами Европы и с США, доминирующее положение которых в международных организациях невозможно игнорировать. Во главу угла ставится проблема интеграции в Европейский Союз (ЕС), с акцентацией внимания на его невозможности без членства в ВТО. Принимая во внимание, что длительный период в структуре внешней торговли Украины не наблюдаются позитивные изменения, подтверждается первоочередная необходимость реализации стратегии интеграции Украины в мировую торговую систему с ориентацией на прогрессивные сегменты рынка – продукция высокотехнологического машиностроения, сфера услуг и тому подобное. В то же время доказывается возможность удержания ниш на традиционных для Украины рынках – продукции металлургии, АПК, легкой промышленности. Особое внимание уделено возможности диверсификации импортных потоков с целью их рационализации, прежде всего, учитывая критическую энергозависимость.
Всесторонне исследован зарубежный опыт присоединения к ВТО, обосновывается необходимость адаптационного периода для отработки рационального взаимодействия между структурами бизнеса и государством с целью достижения международной конкурентоспособности национальных товаропроизводителей.
Результативность либерализации внешней торговли в процессе присоединения Украины к ВТО зависит от многих внутренних и внешних факторов, умения оценивать возможные позитивные и негативные последствия. Определены этапы совершенствования системы регулирования внешнеторговых отношений, соответствующие меры макро- и микроэкономического характера.
Ключевые слова: внешняя торговля, Всемирная торговая организация, глобализация, торговый регионализм, либерализация, протекционизм, политика регулирования, адаптационный период.
ANNOTATION
I.Irinchyna. Regulation of foreign trade relations in Ukraine at the prospect of joining the WTO. – Manuscript.
The dissertation is submitted for Candidate of economic sciences degree, speciality 08.05.01 – World economy and international economic relations. – Kyiv National Economic University, Kyiv, 2003.
The dissertation is devoted to the research of the most important theoretical and practical aspects of the effective regulation of the Ukrainian foreign trade relations system at the prospect of joining the WTO in the context of modern national integration strategy.
The tendencies of export-import activity in Ukraine, regulatory measures in the sphere of foreign trade policy have been analyzed, conformity of such measures with the liberalization trends of the global trade exchange under globalization conditions has been investigated.
The priority trends and ways for increasing foreign trade regulation policy efficiency have been defined, provided this policy meets the WTO norms and rules, on the basis of the world experience and particular problems of adaptation period.
Key words: foreign trade, World Trade Organization, globalization, trade regionalism, liberalization, protectionism, regulatory policy, adaptation period.
