КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІВАНИЦЬКА ЛІЛІЯ ВАСИЛІВНА

УДК 93/94: 001 “19 – 20” (477)

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ТА НАУКОВО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ КІБЕРНЕТИЧНОЇ НАУКИ В УКРАЇНІ

В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XX – НА ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ

Спеціальність 07.00.01 – Історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ-2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі новітньої історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник – доктор історичних наук, професор

Слюсаренко Анатолій Гнатович,

професор кафедри новітньої історії України

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти: – доктор філософських наук, професор

Онопрієнко Валентин Іванович,

завідуючий відділом методології та соціології науки

Центру досліджень науково-технічного потенціалу

та історії науки імені Г.М.Доброва НАН України;–

кандидат історичних наук, доцент

Капелюшний Валерій Петрович,

декан юридичного факультету

Академії праці та соціальних відносин

Федерації профспілок України.

Провідна установа: Інститут історії України НАН України.

Захист відбудеться 19 січня 2004р. о 10-й годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий “ 10 ” грудня 2003р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент Божко О.Божко О.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації, загальний обсяг якої 179 сторінок, обумовлена метою та завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (17 сторінок, 164 позиції), а також додатку.

Вступ. Актуальність дослідження. Невпинно зростаюча роль науки у вирішенні проблем, гігантських за своїм масштабом та складністю, що все частіше постають перед людством загалом та українським народом зокрема, вимагає найбільш повного осмислення, теоретичного узагальнення, обґрунтування та оцінки значення наукового потенціалу країни. Нині наука стає безпосередньою продуктивною силою, головним чинником та підсилювачем розвитку суспільного виробництва, а темпи розвитку економіки країни багато в чому стали безпосередньо залежати від революційності новітніх наукових та технічних розробок, а також від уміння організувати належні умови для якнайшвидшого і найбільш ефективного втілення їх у виробничі процеси та суспільне життя.

У зв’язку з цим, дослідження різних аспектів розвитку такої складової науки та техніки як кібернетична наука займає особливе значення. Адже кібернетична наука – одна з найбільш актуальних та перспективних наук, вона є невід’ємною складовою суспільно-політичних процесів, що відбуваються в Україні, та в усьому світі в цілому, що свідчить про її велику суспільну вагу та значимість. Кібернетика сьогодні фактично виконує роль певної філософії науково-технічного прогресу, філософії побудови інформаційного суспільства.

Суспільно-політична історія України буде неповною та не достатньо дослідженою без чіткої констатації і неупередженого аналізу всього комплексу помилок та прорахунків, що мали місце в розвитку кібернетичної науки в Україні. Адже розвиток цієї науки супроводжувався періодами запального вихваляння та її ж шаленої критики, навколо кібернетики точилась гостра громадсько-політична та організаційна боротьба в партії, уряді, пресі, наукових колах, в суспільстві.

Актуальність дисертації посилюється узагальненням та переосмисленням суспільно-політичних та науково-організаційних аспектів розвитку кібернетичної науки в Україні, а також аналізом накопиченого досвіду як основи для її відтворювальної концепції. Реальність безжально свідчить, що більш як десятирічне відставання від рівня розвинених країн у галузі електронізації та інформаційних технологій, яке мало місце на минулих етапах розвитку кібернетичної техніки в Україні, не скорочується, а продовжує збільшуватись, що врешті може привести до непоправних наслідків та втрачених пріоритетів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема досліджувалась згідно з планом науково-дослідних робіт історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка за темою “Наукові проблеми державотворення України” (№ 1 01БФ046 – 01).

Об’єктом дослідження обрана кібернетична наука в Україні у другій половині XX – на початку XXI століття; державні, суспільно-політичні, науково-дослідні організації та підприємства, які відігравали і нині відіграють визначальну роль в розвитку вітчизняної кібернетики, впливали на її становлення та визначення пріоритетних національних програм. Досліджуються загальноосвітні установи, що займаються підготовкою наукових та технічних кадрів у цій галузі, а також особи вітчизняних вчених, які стояли на чолі процесу зародження, реабілітації і утвердження кібернетики в Україні та наукові праці дослідників кібернетичної проблематики.

Предметом дослідження є суспільно-політичні та науково-організаційні проблеми та закономірності становлення кібернетичної науки в Україні, процеси, що виявилися вирішальними при формуванні та подальшому розвитку кібернетики, як комплексного наукового напрямку. Поза межами даного предмета залишаються науково-технічні та галузево орієнтовані аспекти кібернетичного розвитку, оскільки це є темою дослідження спеціалістів у галузі кібернетики та інформаційних технологій.

Стан наукової розробки теми. З появою у світі загальної концепції кібернетичної науки, що зазвичай пов’язується з виходом книги Н.Вінера “Кібернетика або управління та зв’язок у тваринному та машині”11 Винер Норберт. Кибернетика или управление и связь в животном и машине: Пер. с англ. – М., 1958. (1948), у колишньому СРСР та в Україні, в силу цілої низки специфічних причин, склалися несприятливі умови, щодо сприйняття нового науково-технічного напрямку та проведення досліджень вітчизняними вченими у цій галузі. Тому перші позитивні наукові публікації у вітчизняній пресі, в яких розкривався предмет та загальнонаукове значення кібернетики, з’являються лише у 1955 році. Пов’язані вони із статтями А.І.Китова, О.А.Ляпунова та С.Л.Соболєва “Основні риси кібернетики” та Е.Кольмана “Що таке кібернетика?”22 Китов А.И., Ляпунов А.А., Соболев С.Л. Основные черты кибернетики // Вопросы философии. – 1955. – №4. – С. 136-148. Кольман Э. Что такое кибернетика // Вопросы философии. – 1955. – №4. – С.148-159.. В той же час об’єктивний та неупереджений аналіз сутності кібернетики як науки з філософської точки зору містила стаття А.І.Уйомова33 Уемов А.И. Реальный смысл проблем кибернетики и их извращение в буржуазной науке // Ученые записки кафедры философии. – Ивановский гос. пед. инст. – 1956. – Т.8. – С.166-199.. Серед наукових робіт, які давали уявлення про предмет та методи кібернетичної науки також слід відзначити праці академіків А.І.Берга11 Берг А.И. Кибернетика и научно-технический прогресс // Диалектический материализм и современное естествознание. – М., 1964. – С.2-26. Берг А.И. Некоторые проблемы биологической кибернетики: Сб. ст. – М., 1964. Берг А.И. Кибернетика – наука об оптимальном управлении. – М – Л., 1964. Берг А.И., Бирюков Б.В. Кибернетика и научно-технический прогресс // Кибернетика и научно-технический прогресс. – М., 1968. – С.28-48. та О.А.Ляпунова22 Исследования по кибернетике: Сб. ст. – М., 1970., останній з яких став основним організатором та довгий час був головним редактором наукового збірника “Проблеми кібернетики”, в якому публікувались проблемні статті з питань теоретичної та практичної кібернетики, велися диспути, щодо місця кібернетичної науки та її специфічних напрямків у процесі наукового світосприйняття.

Важливим етапом дослідження стану розвитку наукових напрямків кібернетичної науки на рівні 1960-х рр. стала “Енциклопедія кібернетики”33 Энциклопедия кибернетики: В 2 т. – К., 1974.. Приблизно до цього ж періоду відноситься перше в Україні, власне, бібліографічне дослідження наукових робіт, що найбільш повно та докладно висвітлювали основні питання вітчизняної кібернетичної науки. Вони були зібрані у праці П.В.Походзило, І.Н.Коломийської та Л.П.Березинець “Кібернетика та обчислювальна техніка в Україні.”44 Походзило П.В., Коломойская И.Н., Березинец Л.П. Кибернетика и вычислительная техника на Украине. Библиографический указатель: В 6 т. – К., 1970. Деякі досить розрізнені та фрагментарні матеріали, що присвячувались генезису часткових наукових напрямків кібернетичної науки у межах 60-70-х років XX ст.. розглядалися у збірниках “”Кібернетику – на службу комунізму”55 Кибернетику – на службу коммунизму. Сб. ст. В 10 т. – М. – Л., 1961. та “Можливе і неможливе в кібернетиці”66 Возможное и невозможное в кибернетике. – М., 1964.. Крім того, ряд методологічних проблем було оприлюднено у працях “Кібернетика очікувана і неочікувана кібернетика”77 Кибернетика ожидаемая и кибернетика неожиданная. – М., 1968., а також серією “Наука та технічний прогрес” у збірниках “Кібернетика: Необмежені можливості та можливі обмеження”88 Кибернетика: Неограниченные возможности и возможные ограничения. Итоги развития. – М., 1979. Кибернетика: Неограниченные возможности и возможные ограничения. Современное состояние. – М., 1980. Кибернетика: Неограниченные возможности и возможные ограничения. Перспективы развития. – М., 1981.. Питання методологічного дослідження взаємозв’язку між кібернетикою та іншими науками з філософської точки зору частково розглядається у збірнику статей “Проблеми кібернетики. Деякі підсумки та проблеми філософсько-методологічних досліджень”11 Проблемы кибернетики. Некоторые итоги и проблемы философско-методологических исследований: Сб. научн. трудов. – М., 1969.. Комплекс загальних питань, що пов’язані із загальнонауковими проблемами кібернетичної науки і техніки та методи і засоби їх вирішення відображено у спеціальній та проблемній літературі, наукових доповідях та звітах, предметних дисертаціях, архівних матеріалах, довідниках та енциклопедичному матеріалі.

Певним кроком до узагальнення та наукового оформлення комплексної проблематики кібернетичної науки можна вважати монографію І.О.Апокіна “Кібернетика та науково-технічний прогрес”22 Апокин И.А. Кибернетика и научно-технический прогресс. – М., 1982. та роботу того ж автора у співпраці з Л.Є.Майстровим “Історія обчислювальної техніки”33 Апокин И.А., Майстров Л.Е. История вычислительной техники. – М.:, 1990.. Творчим здобутком даних робіт є досить конструктивно та докладно висвітлена виняткова роль кібернетики та обчислювальної техніки в контексті всесвітньої науково-технічної революції середини XX століття, значне місце приділяється питанню зародження кібернетичної науки, але специфічність процесу становлення та закономірності їх розвитку для колишнього СРСР та України в роботі не досліджено. Аналогічне коло проблемних питань розглядається і у дослідженні американського видання “Тайм-Лайф” “Знайомтесь: комп’ютер”44 Знакомьтесь: компьютер. Пер. с англ. – М., 1989., яке свого часу отримало надзвичайно схвальні відгуки на Заході, як найбільш повне та всеохоплююче. Але і воно обходить увагою умови розвитку кібернетики в Україні, до того ж, у цій праці, на ряду з досить докладним висвітленням вкладу багатьох західних вчених у розвиток кібернетики та обчислювальної техніки, абсолютно незаслужено відсутні відомості про відомих вітчизняних вчених, наукові ідеї та концепції яких не підлягають подібному замовчуванню та “забуттю”.

Одним з перших намагався проаналізувати стан розвитку та рівень досягнень кібернетики в колишньому СРСР та Україні академік В.М.Глушков. Результати цих досліджень, зокрема цілий ряд основоположних визначень та термінів у галузі кібернетики, даних видатним вченим, увійшли не тільки у вітчизняні енциклопедичні та наукові видання, й були відібрані зарубіжними видавництвами, як взірець лаконічності та найбільш вдалого формулювання і розміщені, зокрема, у Британській енциклопедії55 Глушков В.М. Кибернетика // Энциклопедия кибернетики. – К., 1974. – Т.1. – С.440-445.. А велика кількість наукових праць вченого в цій галузі, які вражають своєю різноплановістю та всебічністю, загальновідомі у всьому світі. Крім того, В.М.Глушков був відомий і як прихильник масового залучення населення до пізнання та широкого використання досягнень кібернетичної науки у повсякденному житті, тому він приділяв багато уваги питанням популяризації цієї науки у засобах масової інформації.

В свою чергу, внесок В.М.Глушкова у розвиток кібернетики та інформатики в Україні досліджується, зокрема, у працях І.В.Сергієнка та Ю.В.Капітонової, З.Л.Рабіновича та В.П.Деркача11 Сергиенко И.В., Капитонова Ю.В. В.М.Глушков и феноменология развития кибернетики и информатики в Украине // Наука и науковедение. – 2003. – №3. – С. 77-102. Рабинович З.Л. В.М.Глушков – человек, гражданин, компьютерный пионер // Наука и науковедение. – 2003. – №3. – С. 50-58.. Основні роботи Глушкова з філософії і методології кібернетики розглядаються у праці В.І.Онопрієнка та М.В.Онопрієнка22 Оноприенко В.И., Оноприенко М.В. Вклад В.М.Глушкова в разработку философско-методологических проблем кибернетики и информатики // Наука и науковедение. – 2003. – №3. – С. 65-77..

Творчі біографії відомих та деяких маловідомих конструкторів технічних засобів кібернетики та процес становлення і розвитку промисловості для серійного випуску засобів обчислювальної техніки в колишньому СРСР дослідив у циклі своїх робіт відомий в Україні вчений-кібернетик, безпосередній свідок та активний учасник досліджуваних подій Б.М.Маліновський, що були свого часу зібрані автором у монографії “Нариси з історії комп’ютерної науки та техніки в Україні”33 Малиновский Б.Н. Очерки по истории компьютерной науки и техники в Украине. – К., 1998.. В роботі зібрані унікальні архівні матеріали, численні фотоілюстрації, а також спогади багатьох учасників тих подій, які являються в даній монографії основною джерельною базою для висвітлення досліджуваної тематики.

Значне місце у своїх наукових роботах приділяє питанню розвитку напрямів кібернетичних досліджень в Україні та процесу їх еволюції знаний спеціаліст у галузі кібернетики та інформатики академік НАН України І.В.Сергієнко. Особлива увага приділяється цим вченим дослідженням, проведеним в Інституті кібернетики ім. В.М.Глушкова НАН України, директором якого нині він є44 Сергієнко І.В. Інформатика в Україні: становлення, розвиток, проблеми. – К., 1999.. Крім того, будучи Головою Національного Комітету України з інформатики, Головою наукової ради з проблеми “Кібернетика” при Президії НАН України та Головою Консультативної Ради з питань інформатизації при Верховній Раді України І.В.Сергієнко у засобах масової інформації проводить значну науково-просвітницьку роботу з питань пропаганди інформаційного суспільства в Україні.

Найбільш близьким, відносно теми даної роботи є монографія Л.Г.Хоменка “Історія вітчизняної кібернетики та інформатики”11 Хоменко Л.Г. История отечественной кибернетики и информатики. – К., 1998.. В цій роботі вперше зроблена спроба проаналізувати причини та сутність тих проблем, що постали перед українською кібернетикою нині, розроблена класифікація та виконане дослідження розвитку структури комплексу основних теоретичних напрямків, що сформували науковий апарат кібернетики та інформатики. Але науково-організаційні питання становлення та розвитку кібернетичної науки в Україні, їх аналіз та зв’язок з тогочасними суспільними подіями та політичною ситуацією в країні, на мою думку, вимагає повнішого та докладнішого викладення саме з історичної точки зору.

Таким чином, стає очевидно, що різні аспекти історії кібернетичної науки в Україні характеризуються не однаковим ступенем дослідженості. Не зважаючи на значну кількість спеціальної літератури, загальним недоліком праць розглянутої проблематики є відсутність повного та всебічного історико-наукового дослідження суспільно-політичних та науково-організаційних аспектів розвитку кібернетики в Україні. Крім цього, деякі з наведених праць залежні від певних стереотипів щодо підбору і викладу матеріалу, які були породжені тогочасною державною системою, а також відсутністю можливості доступу до значної кількості архівних документів і матеріалів, що дали б змогу провести неупереджений аналіз розглянутої проблеми, і, відтак, не можуть бути поставлені в вину авторам. Також слід зазначити, що ці недоліки та зауваження значною мірою стосуються не стільки основного змісту праць, скільки певного ряду висновків та узагальнень, зроблених авторами даних робіт.

Хронологічні рамки дослідження. Розглядається період починаючи з середини XX століття, коли з’являється цілісно сформоване кібернетичне вчення, його теоретичний апарат та методи і засоби розвитку кібернетики й до теперішнього часу.

Мета дисертаційної роботи полягає в об’єктивному та неупередженому аналізі суспільно-політичних та науково-організаційних аспектів розвитку кібернетичної науки в Україні. Для реалізації цієї мети автором були визначені такі основні завдання:

провести історико-наукове дослідження загальних передумов та закономірностей виникнення нового науково-технічного напрямку;

висвітлити закономірності і специфіку зародження та становлення кібернетичної науки в Україні, дослідивши неоднозначність та складність цього процесу у створенні матеріально-технічної та наукової бази;

визначити основні проблеми та стратегічні прорахунки, що їх припустилися в процесі розвитку кібернетики в Україні;

дослідити та систематизувати внесок найбільш відомих вітчизняних наукових шкіл, їх фундаторів та видатних вчених у розбудову фундаментальних підвалин кібернетики та обчислювальної техніки, а також питання щодо якісної підготовки наукових та технічних кадрів у галузі кібернетики та обчислювальної техніки;

з’ясувати роль та місце кібернетичної науки та інформатики за сучасних умов прогресуючого посилення їх приналежності до світової інформаційної культури.

Методологічною основою дослідження стали принципи об’єктивності, науковості, системності та історизму. При вирішенні поставлених задач використовувались такі наукові методи дослідження: проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, аналітичний і метод критично-об’єктивного аналізу джерел та статистичного матеріалу.

Джерельна база дослідження. Дисертація підготовлена на широкій джерельній базі, яка включає в себе, крім охарактеризованих публікацій, велику кількість раніше опублікованих і вперше залучених до наукового обігу архівних матеріалів. Основна маса використаних документів, що характеризують проблеми становлення та розвитку кібернетичної науки в Україні зберігаються у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України), в яких зосереджені законодавчі акти та нормативні документи, що відображають процес розвитку кібернетики в Україні. Документи фондів Верховної Ради УРСР 1917 – 1985 рр.(ф. 1), Ради Міністрів УРСР (ф. 2), Центрального державного архіву Жовтневої революції, вищих органів державної влади і органів державного управління УРСР 1943 – 1995 рр. (ф. 3665), Державного комітету Ради Міністрів УРСР по координації науково-дослідних робіт 1957 – 1965 рр. (ф. 4819) дозволили відтворити діяльність державних органів в суспільно-політичних аспектах становлення та розвитку кібернетичної науки. В цих фондах зберігаються протоколи засідань вищих органів влади, постанови, накази, законопроекти, стенограми. У фондах Комітету по державних преміях УРСР у галузі науки і техніки при Раді Міністрів УРСР 1962 – 1990 рр. (ф. 4671), Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР (ф. 4621) та Особистому фонді О.О.Богомольця (ф. 4708) знаходяться організаційно-розпорядчі документи, звіти, листування з установами та приватними особами, які містять дані про науково-організаційні проблеми становлення та розвитку вітчизняної кібернетики. Інформативна цінність документів є досить високою, але враховуючи їх офіційний характер, їх дані необхідно співставляти з іншими видами джерел, що дозволить комплексно висвітлити тему дослідження.

Важливими джерелами для дослідження науково-організаційних проблем становлення та розвитку кібернетики, стали архівні матеріали поточних архівів Інституту кібернетики імені В.М.Глушкова НАН України, Інституту електродинаміки імені Г.Є.Пухова НАН України, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національного технічного університету України “КПІ”. В більшості своїй це документи науково-професійного характеру, але в синтезі з іншими джерелами дозволяють комплексно висвітлити тему дослідження.

Змістовним джерелом для дослідження стали матеріали та документи, опубліковані в журналах “Вісник НАН України”, “Український історичний журнал”, “Керуючі системи та машини”, “Інформаційні технології та обчислювальні системи”, “Проблеми кібернетики”, “Автоматика”, “Пам’ятки науки і техніки” Використані у роботі статистичні матеріали зберігаються в архіві Київського міського управління статистики. Комплексне й критичне використання документальних джерел та матеріалів дало змогу виявити недостатньо або й зовсім не вивчені аспекти, а також більш повно висвітлити питання предмету наукового дослідження.

Наукова новизна дослідження полягає у постановці та розробці актуальної проблеми, яка не отримала всебічного та об’єктивного висвітлення в історичній науці. На основі широкого кола вперше залучених до наукового обігу документальних і статистичних матеріалів та опублікованих джерел в дисертації здійснено комплексне дослідження суспільно-політичних та науково-організаційних проблем, що супроводжували процес становлення та розвитку кібернетичної науки в Україні. У роботі переглянуто організаційні питання побудови вітчизняної концепції кібернетичної науки, доповнено розгляд питання щодо ідеологічного протистояння та суворих репресій проти подвижників новоствореної науки, визначені причини та наслідки невдалого впровадження та функціонування пріоритетних національних програм, проведено аналіз і констатовано коріння стратегічних прорахунків, які врешті і обумовили відставання України від світового рівня розвитку кібернетики та інформатики. У дисертації вперше досліджується питання підготовки вітчизняних наукових та технічних кадрів у галузі кібернетики. Все це дозволило автору сформулювати узагальнюючі висновки та запропонувати своєрідну відтворювальну концепцію розвитку вітчизняної кібернетичної науки.

Практичне значення роботи полягає у тому, що її матеріали, основні висновки та загальні положення можуть бути використані при розробці та розкритті широкого кола проблем з питань новітньої історії України, підготовці спеціалізованих курсів, узагальнюючих наукових праць, підручників та популярних нарисів.

Апробація результатів дослідження. Тема дисертації була розглянута та затверджена на кафедрі новітньої історії України Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (протокол № 10 від 27 грудня 2000 р.). Основні положення та висновки, обґрунтовані автором для публічного захисту, викладені у трьох статтях, тезах виступу на науково-практичних конференціях, зокрема: Міжвузівська історична науково-практична конференція “Історія Батьківщини: Україна на зламі століть” (Київ, 2002), Науково-практична конференція, присвячена 169-річниці заснування Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (Київ, 2002), наукова конференція “Історія України: історія вивчення, сучасний стан і перспективи досліджень” до 215-ї річниці від дня народження автора першої історії України Д. Бантиш-Каменського (Київ, 2003).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Зародження кібернетичної науки та суспільно-політичні проблеми її становлення в Україні” подається історія зародження ідей, підходів та початкових знань, які об’єктивно привели до формування кібернетики як феномену світогляду, пов’язаного з управлінням складними організаційними системами. Висвітлюються питання ідеологічного протистояння та суворих репресій проти її сподвижників в колишньому СРСР та в Україні та аналізується процес визнання кібернетики як науки і формування основ кібернетичного світогляду.

Так, зокрема, відзначається, що зародження ідей, які врешті призвели до появи науки про управління відносяться до найдавніших часів, з яких, власне, і ведеться родовід самого поняття кібернетика як мистецтва управління взагалі. Початок ХХ століття ознаменувався небувалим піднесенням науково-технічної та соціальної діяльності, швидким процесом концентрації виробництва та розширенням і збільшенням кількості економічних зв’язків. Така інтенсивна, але некерована соціально-економічна діяльність призвела до систематичних заворушень у звичному укладі життя населення розвинутих країн, що знаходить своє відображення в економічних кризах, революціях, війнах, тоталітарних ідеологіях. Розв’язання завдань управління стало настільки складною справою, що в галузях обробки інформації та управління почала відчуватись критична ситуація. Саме в цей час сформувалися передумови для теоретичних узагальнень. Побудова початкової концепції кібернетичної науки, її основних принципів, методу та предметної області належить випускнику Харківського університету О.О.Богданову. Його праця “Всеобщая организационная наука тектология” (саме таку назву отримала наука про організацію, управління та розвиток складних систем у Богданова), опублікована у Німеччині (т.1 – 1912, т.2 – 1917, т.3 – 1929 рр.). В той час як загальновідома праця Н.Вінера “Кібернетика або управління та зв’язок у тваринному і машині”, якого було поспішно проголошено батьком кібернетики, з’являється у 1948 році. Таким чином, тектологія постає як своєрідна вітчизняна версія кібернетики. Але через відмінність своїх політичних поглядів від офіційних догматичних трактувань принципів історичного матеріалізму, особистість Богданова, як і його концепція кібернетичної науки стали предметом для нападу радянської ідеологічної машини. А починаючи з сталінського “року великого перелому”, у 1930-ті роки, всі прогресивні концепції науки про управління, які не укладались в рамки партійних ідеологічних норм, були огульно скомпрометовані та відкинуті. В результаті жорстоких розправ з авторами багатьох наукових праць, теоретичні розробки проблеми управління, що становлять основу методів сучасної кібернетики, були викоренені.

Історія кібернетичної думки в СРСР набуває драматичного та суперечливого характеру. Чисто кібернетичним дослідженням почали надавати філософського (а по суті – ідеологічного) змісту. Чималу роль у цьому зіграв поширений у ті роки упереджений та догматичний підхід до оцінки знань та проявів духовної культури, які надходили до нас з-за кордону. Вони кваліфікувалися як “ідеалістичні і метафізичні” та як апологетика імперіалізму. Крім цього, невисокий стан освіченості керуючих можновладців став приводом для безглуздого страху останніх перед незбагненими автоматами, які нібито здатні усунути партноменклатуру від привілеїв бажаного свавілля при прийнятті рішень, високих посад, пільг та добробуту. До того ж, представникам української інтелігенції, погляди яких відрізнялись від загальноприйнятих догм, інкримінувався прояв “українського буржуазного націоналізму”. В результаті кібернетика проголошувалась ідеологічно чужим ученням, пустоцвітом на дереві пізнання та псевдонаукою, приреченою на крах ще до загибелі імперіалізму.

Однак під впливом ідей XX з’їзду КПРС і гострої потреби в обробці великих масивів інформації для прийняття точних, виважених рішень у галузях атомної енергетики, ракетної техніки, космонавтики ідеологічне протистояння проти кібернетики пом’якшало. Це дало змогу виступити на захист цієї науки. Процесу визнання кібернетики була надана форма загальнонаукової, а пізніше і філософської дискусії, ініціаторами якої виступали О.А.Ляпунов, А.І.Берг, В.М.Глушков, А.І.Кітов, С.Л.Соболєв. В результаті кібернетика була визнана як змістовна наука нового типу, що за допомогою певних алгоритмів вивчає складні явища та процеси оточуючого світу як системи управління, а також стверджувалось, що ніякої хибної філософської концепції вона не містить.

Таким чином відбулася по-суті повна ідеологічна реабілітація кібернетики як науки. Та, на жаль, певна недовіра до кібернетики залишалася, вона лише була трансформована в типові для ідеологізованого суспільства безглузді перестраховки щодо підбору кадрів учених та впровадження посиленого партійного прошарку, в надлишкову цензуру та прискіпливе засекречування отриманого передового досвіду, а також у створенні штучних тяганин на шляху випуску нових ЕОМ. Отже, згаяний час для розвитку ЕОМ став причиною для втрати передових позицій, які займала вітчизняна комп’ютерна техніка та теоретичні розробки у галузі кібернетики на початку 50-х років.

У другому розділі “Створення і розвиток матеріально-технічної та наукової бази кібернетики” на широкому документальному матеріалі розглядається процес появи перших осередків кібернетичних досліджень, аналізуються труднощі та проблеми, з якими стикаються вчені-кібернетики у процесі еволюції вітчизняної електронно-обчислювальної техніки, а також наголошується на специфічні риси становлення та розвитку кібернетичної науки в Україні. В кінці розділу робиться висновок про неоднозначність та складність процесу становлення матеріально-технічної та наукової бази кібернетики в Україні, а також вказується на наслідки цього процесу, що виявляють себе протягом багатьох десятиліть.

Так, аналізуючи обставини створення першої вітчизняної ЕОМ робиться висновок про певну закономірність створення МЕОМ саме а АН України. Адже саме в АН України у післявоєнний період були зосереджені, з однієї сторони, визначні досягнення теоретичної та інженерної думки, а з другої – завдяки достатній гнучкості та дипломатичності керівництва АН, віце-президент якої М.О.Лаврентьєв відіграв не останню роль у процесі створення МЕОМ, гуманітарна компонента, що істотно впливала на сприйняття нових ідей, в Україні була не настільки регламентованою, як це було в АН СРСР. Тому можна стверджувати, що і об’єктивно, і суб’єктивно Україна була підготовлена, щоб стати основоположницею обчислювальної техніки та кібернетики в колишньому СРСР.

Підсумовуючи аналіз процесу еволюції вітчизняної обчислювальної техніки наголошується на те, що до кінця 1950-х років в Україні здійснювались уже не тільки окремі спроби конструювання перших вітчизняних ЕОМ, а й створювалась матеріальна база для розвитку кібернетики та обчислювальної техніки, утверджувалась та проходила процес становлення сама кібернетика як наука: були опрацьовані фундаментальні інженерні концепції, сформовані нові конструкторські школи. Тому однозначно стверджується той факт, що Україна в цей період знаходилась в авангарді світового процесу розвитку комп’ютерної науки та техніки.

Значне місце в розділі займають матеріали, пов’язані з диспутом про перехід до використання ЕОМ третього покоління. Аналізуються причини прийняття помилкового рішення про копіювання американських ЕОМ IBM – 360 та його надзвичайно негативні та сумні наслідки для подальшого розвитку обчислювальної техніки в Україні. Підсумовуючи драматичний хід подій у процесі розвитку кібернетичної науки в Україні та СРСР в цілому, вказується, що головною причиною такого стану речей була адміністративно-командна система управління економікою, що породжувала цілий комплекс супроводжуючих наслідків.

Третій розділ присвячений “Підготовці наукових та технічних кадрів в галузі кібернетики”. В ньому на основі великої кількості архівного матеріалу та спогадів безпосередніх учасників тих подій розглядаються питання створення ефективно діючої системи регулярної підготовки кадрів у галузі вітчизняної кібернетики та обчислювальної техніки.

Досліджується комплекс проблем, пов’язаних з науково-організаційними складнощами, що виникли в процесі створення першого в Україні факультету кібернетики у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка та факультету інформатики і обчислювальної техніки (ФІОТ) Київського політехнічного інституту. Проаналізовано специфіку науково-дослідницької роботи, що її було проведено В.М.Глушковим, І.І.Ляшко, К.Г.Самофаловим та іншими вченими, що стояли на чолі процесу зародження, становлення та розвитку системи підготовки кадрів для вітчизняної кібернетичної науки. Як результат такого дослідження, автором запропонована поетапна структурна схема створення факультету кібернетики та структурна схема створення ФІОТ.

У розділі висвітлюються питання сучасного стану справ у сфері підготовки наукових та технічних кадрів. Крім того, на основі статистичного матеріалу, автором складена таблиця динаміки розвитку наукової роботи на факультеті кібернетики, а також продемонстровано успіхи проведення науково-дослідної роботи на ФІОТ.

Таким чином, наведені дані, щодо кількості вузів, які готують бакалаврів, спеціалістів та магістрів за напрямком “Комп’ютерні науки” та якості проведення в них наукової роботи (на прикладі київського регіону) дають змогу зробити висновок про те, що не дивлячись на різноманітні перешкоди, які виникають на цьому тернистому шляху, Україна має змогу пишатися своїм інтелектуальним потенціалом у галузі кібернетики. Крім цього, відзначається, що напрямок досліджень, обраний свого часу В.М.Глушковим та його однодумцями виявився вірним.

Четвертий розділ “Вплив досягнень кібернетичної науки на розвиток економіки країни” присвячений аналізу сфери застосування методів та засобів кібернетичної науки та техніки. Автором розглядаються спеціальні предметно-орієнтовані напрямки кібернетичних досліджень та аналізуються їх найбільш масштабні та пріоритетні проблеми.

Так, зокрема, значне місце у розділі займає аналіз пріоритетних національних програм “комплексної автоматизації виробництва” (1959), “рішучого стрибка в керуванні економікою за допомогою масового впровадження АСУ” (1966 р.) та “побудови загальнодержавної автоматизованої системи керування народним господарством – ЗДАС” (1975 р.). Автором вказано на причини невдалої реалізації цих грандіозних за масштабами та новаторськими ідеями задумів В.М.Глушкова. А також на наслідки неприйняття цих розробок як представниками вищого керівництва країни, так і неготовністю суспільства в цілому до комплексного сприйняття інформаційної культури.

Крім аналізу технічного напрямку кібернетичних досліджень у розділі значне місце займають матеріали щодо розвитку економічної, біологічної, медичної, військової кібернетики, а також таких не традиційних напрямків розвитку даної науки як правова та соціальна кібернетика.

Не маючи можливості дослідити всі досягнення вітчизняної кібернетичної науки та проаналізувати їх значення для розвитку економіки країни, автор докладно зупиняється на найбільш цікавих та перспективних розробках українських вчених, отриманих за роки незалежності України, не оминаючи законодавчого підґрунтя процесу інформатизації суспільства. Особливе місце у розділі належить розробкам вітчизняних вчених у сфері інформаційних технологій та штучного інтелекту.

В результаті дослідження робиться висновок про особливе місце кібернетичних досліджень для розвитку економіки країни, а також вказується на проблеми і труднощі, що виникають на шляху розвитку вітчизняної кібернетичної науки. Крім цього, спираючись на збереження більшості українських наукових шкіл та великий потенціал вчених-кібернетиків висловлюється думка про те, що в складних економічних умовах сьогодення вітчизняним вченим під силу відродити колишній престиж української кібернетики у світі.

У висновках сформульовані підсумки дослідження, які виносяться на захист:

- На початку XX століття на теренах колишнього СРСР з’являються як теоретичні (праці П.Л.Чебишева, Я.І.Грдини, О.О.Богданова), так і соціально-економічні (війни, революції, економічні кризи) передумови для формування кібернетики, як світогляду, пов’язаного з управлінням складними організаційними системами;

- Зародження та становлення кібернетичної науки в Україні відбувалось в специфічних суспільно-політичних умовах, а створення матеріально-технічної та наукової бази супроводжувалось неоднозначністю та складністю цього процесу. Ідеологічне протистояння кібернетиці та суворі репресії проти її подвижників, необґрунтоване засекречування наукових праць та вітчизняних розробок у цій галузі, а також протидія залученню широкого кола спеціалістів – потенційних користувачів ЕОМ до передового національного досвіду призвели до більш як десятирічного відставання робіт зі створення вітчизняної комп’ютерної техніки. А процес визрівання соціального стимулу, необхідного для успішного розвитку обчислювальної техніки, був надовго відсунутий у майбутнє;

- Коріння основних проблем та стратегічних прорахунків, що їх припустились в процесі розвитку кібернетики в Україні, сягають сталінської політики “великого перелому”. В країні було встановлено державну монополію на результати кібернетичних досліджень, що спричинило відрив виробничих відомств від досягнень прогресивної академічної науки. Головною причиною такого стану речей була адміністративно-командна система управління економікою, що породжувала цілий комплекс супроводжуючих наслідків: прийняття не завжди науково обґрунтованих директивних рішень, посилення цензури, засекречування гостро актуальної літератури, що об’єктивно висвітлювала стан розвитку вітчизняної обчислювальної техніки, переслідування вчених за незалежні політичні та наукові погляди, а в цілому - неприйняття радянською номенклатурою програми кібернетизації суспільства та ігнорування досягнень і недовіру до вітчизняних кібернетичних досліджень;

- Серед найбільш відомих вітчизняних наукових шкіл, їх фундаторів та видатних вчених, що зробили свій внесок у розбудову фундаментальних підвалин кібернетики та обчислювальної техніки слід виділити А.І.Берга, О.О.Богданова, В.М.Глушкова, М.В.Келдиша, С.О.Лебедєва. За цінністю фундаментального вкладу пріоритетна роль належить школі В.М.Глушкова – патріарха української кібернетики. В.М.Глушков, І.І.Ляшко, Г.М.Положій, К.Г.Самофалов стояли також на чолі вирішення питання щодо якісної підготовки наукових та технічних кадрів у галузі кібернетики і обчислювальної техніки в Україні;

- Досягнення кібернетичної науки та інформатики мають вирішальний вплив на розвиток економіки країни за сучасних умов прогресуючого посилення їх приналежності до світової інформаційної культури. У зв’язку з цим, органам управління, здатними забезпечити всебічну державну підтримку у створенні нових складних кібернетичних систем та інформаційних технологій необхідно сприяти поглибленню політики інформатизації України, а також відродженню вітчизняної комп’ютерної промисловості, фундамент якої заклали С.О.Лебедєв та В.М.Глушков.

Основний зміст дисертації відображено у публікаціях:

Історичні аспекти створення технічної бази вітчизняної кібернетики // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. – 2002. – № 58. – С. 73-76.

Зародження кібернетичної думки в Україні // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. – 2002. – № 59-60. – С. 35-38.

Зв’язок кібернетичної науки з розвитком економіки країни // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. – 2002. – № 62. – С. 53-57.

АНОТАЦІЯ

Іваницька Л.В. Суспільно-політичні та науково-організаційні аспекти становлення і розвитку кібернетичної науки в Україні в другій половині XX – на початку XXI століття. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01. – Історія України. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2003.

Дисертація присвячена визначенню суспільно-політичних та науково-організаційних проблем становлення і розвитку кібернетичної науки в Україні в другій половині XX – на початку XXI століття. Досліджуються питання зародження кібернетичної науки та її становлення в Україні, створення та розвитку матеріально-технічної та наукової бази, підготовки наукових та технічних кадрів в галузі кібернетики, а також визначення впливу досягнень кібернетичної науки на розвиток економіки країни. Проаналізовані основні причини помилок, допущених у процесі розвитку кібернетики в Україні, а також вказано на наслідки цих прорахунків.

Ключові слова: Україна в другій половині XX – на початку XXI століття, Академія Наук України, Київський університет імені Т.Шевченка, Київський політехнічний інститут, кібернетика, обчислювальна техніка, інформаційні технології.

АННОТАЦИЯ

Иваницкая Л.В. Общественно-политические и научно-организационные аспекты становления и развития кибернетической науки в Украине во второй половине XX – в начале XXI столетия. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 – История Украины.

Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. – Киев, 2003.

В диссертации представлен историко-научный анализ общественно-политических и научно-организационных проблем становления и развития кибернетической науки в Украине во второй половине XX – в начале XXI столетия. На основе использования широкого круга архивных источников, документальных и статистических материалов исследуются вопросы зарождения кибернетической науки, специфичность и неоднозначность процесса ее становления в Украине, создания и развития материально-технической и научной базы отечественной кибернетики. Определены основные проблемы и главные просчеты, допущенные в процессе развития кибернетической науки в Украине. Подчеркивается, что сталинская политика “большого перелома”, практика жесточайших репрессий против прогрессивных ученых – носителей идей информатизации общества, нетерпимость к кибернетическому мышлению, необоснованное засекречивание отечественных научных трудов и всего того, что было связано с достижениями в этой области знаний – нанесли значительный урон делу подготовленности нашего общества к восприятию идей компьютеризации и информатизации.

Много внимания в работе уделено раскрытию вопросов, связанных с качественной подготовкой научных и технических кадров в области кибернетики. Исследован и систематизирован вклад наиболее известных отечественных научных школ, их организаторов и выдающихся ученых в процесс построения фундаментальных основ кибернетики и вычислительной техники в Украине.

В завершении исследования обосновано значительное влияние достижений кибернетической науки и информатики на развитие экономики страны в современных условиях прогрессирующего значения их причастия к мировой информационной культуре.

Ключевые слова: Украина во второй половине XX – начале XXI столетия, Академия Наук Украины, Киевский университет имени Т. Шевченко, Киевский политехнический институт, кибернетика, вычислительная техника, информационные технологии.

ANNOTATION

Ivanitska L.V. Political, social