ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

ТА ІСТОРІЇ НАУКИ імені Г.М.ДОБРОВА

ІВАНЦІВ Василь Володимирович

УДК 591.471.4 + 591.3

РОЗВИТОК ЗООЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ НА ВОЛИНІ

В ХІХ ? НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТЬ

07.00.07 - історія науки та техніки

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі зоології Волинського державного університету імені Лесі Українки

Науковий керівник: доктор історичних наук, кандидат

біологічних наук, професор

САВЧУК Варфоломій Степанович

професор Дніпропетровського національного

університету МОН України

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор,

завідувач кафедри екології та безпеки

життєдіяльності Київського університету

економіки та технологій транспорту

ПИЛИПЧУК Олег Ярославович

кандидат історичних наук, директор

Миколаївського обласного інституту

післядипломної педагогічної освіти

КОЛОСОВСЬКА Надія Дмитрівна

Провідна установа: Центральна наукова сільськогосподарська

бібліотека Української Академії аграрних наук

Захист відбудеться “ ” _________________ 2003 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої ради Д.26.189.01 в Центрі дослідження науково-технічного потенціалу й історії науки ім. Г.Н. Доброва НАН України за адресою: 01032, Київ, бульвар Шевченка, 60, т.: 216-95-91

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ЦДПІН НАН України.

Автореферат розіслано “ “ ______________ 2002 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої Вченої ради

кандидат економічних наук Лобанова Л.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Україна, ставши суверенною державою, опинилась перед проблемою збереження свого природничо-ресурсного потенціалу, який складається як з органічного, так і з неорганічного світу. Для збереження фауни і флори України важливими є дані її інвентаризації, яка відбувалася на значному часовому просторі. Вагоме значення у загальному контексті біологічних досліджень в Україні мають результати вивчення біології життя представників органічного світу України, зокрема її фауни. Складовими частинами фауни України виступають регіональні фауни, вивчення яких мало свої особливості.

Історія зоологічних досліджень такого значного і характерного у фауністичному відношенні регіону України як Волинь, на жаль, залишається маловивченою у контексті біологічних досліджень в Україні. Їх вивчення торкалося лише діяльності крупних наукових центрів Києва, Харкова, Одеси. Але навіть пілотажне дослідження доводить, що ця діяльність не дає повної картини ні організації наукових досліджень фауни Волині, ні їх досягнень.

З поля зору дослідників практично випали місцеві фауністичні організації. Фауна Волині була об’єктом вивчення позаукраїнських науковців та природодослідників, що також не знайшло відбиття в історико-науковій літературі. Сказане актуалізується і тим, що Волинь була точкою прикладання інтересів як Росії, так і Польщі. Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження обумовлена тим, що воно відтворює не вивчені та маловивченні етапи біологічних досліджень в Україні.

Актуальність роботи випливає і з необхідності розгляду та визначення України в загальному процесі розвитку природознавства, що можна зробити лише простеживши розвиток наукових ідей на теренах України, у тому числі, при вивченні історії дослідження фауни такого значного регіону як Волинь.

Таким чином, є нагальна необхідність історико-наукового аналізу наукової, організаційно-наукової та науково-практичної діяльності різноманітних структур і організацій, а також особистостей у справі інвентаризації та вивчення фауни Волині. Розумне, творче використання наукових здобутків, накопичених цими структурами у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття є необхідним фактором для вирішення природознавчих проблем в Україні. Формування на сучасному етапі ефективних ланок розвитку наукових досліджень на периферії може використовувати досвід, накопичений у минулому.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась відповідно до загального напрямку наукових досліджень Волинського державного університету ім. Лесі Українки і є складовою колективної теми „Біологічні основи освоєння, реконструкції та охорони тваринного світу” кафедри зоології. Ця тематика лежить також у руслі наукових досліджень з історії природознавства в Україні, що проводяться у відділі історії науки ЦДПІН НАН України.

Об’єкт дослідження: Історія становлення і розвитку зоологічних дос-ліджень на Волині в ХІХ столітті - на початку XX століття як складової части-ни біологічних досліджень в Україні.

Предмет дослідження: Історичні етапи розвитку зоологічних досліджень на Волині в ХІХ столітті - на початку XX століття, їх зміст, організаційно-наукове забезпечення, теоретична і практична діяльність природодослідників на Волині, інтегральна картина проведених фауністичних досліджень.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1800 – 1917 роки. Початкова дата пов'язується з появою кременецької гімназії, яка була на той час єдиним науковим та освітнім центром у регіоні. Кінцевий строк визначений тим, що хоча деякі організаційні структури після цього ще існували певний час (зокрема, громадсько-наукові об'єднання), проте події 1917 р. різко змінили ситуацію в країні. Останнє привело до формування інших підходів до організації наукової роботи.

Географічні межі дослідження складає колишня Волинська губернія, що охоплювала у географічному просторі так звану "Велику Волинь". Сьогодні її територія входить до складу Волинської, Рівненської, Житомирської областей, окремі колишні повіти відійшли до Тернопіль-ської та Хмельницької областей.

Мета і завдання дослідження. Основна мета дослідження полягає у створенні інтегральної картини становлення та розвитку зоологічних досліджень на теренах „Великої Волині” у XIX – на початку ХХ ст., з’ясуванні з позицій історії науки їх внеску в розвиток біологічних наук в Україні і визначенні провідних тенденцій їх розвитку.

Відповідно до мети були сформульовані наступні завдання досліджен-ня:

- з'ясувати сучасний стан вивчення даної проблеми та її джерелознавчу базу;

- відтворити цілісну картину історії зоологічних досліджень Волині у ХІХ столітті – на початку ХХ століття та провести її періодизацію;

- виявити організаційні форми становлення і розвитку фауністичних досліджень на Волині;

- оцінити внесок регіональних та немісцевих дослідницьких структур у вивчення фауни „Великої Волині”;

- визначити ступінь залежності зоологічних досліджень регіону від потреб часу, простежити становлення прикладних галузей зоології в структурі природознавчих установ Волині;

- проаналізувати внесок вітчизняних та зарубіжних природодослідників у фауністичні дослідження регіону, у цьому контексті визначити внесок природодослідників Волині;

- з'ясувати провідні тенденції та напрямки розвитку фауністичних досліджень „Великої Волині”, оцінити роль науково-дослідних структур та окремих особистостей у підвищенні рівня зоологічних досліджень;

- систематизувати результати зоологічних досліджень Волині у загальному контексті зоологічних досліджень в Україні.

Джерельна база роботи. Дослідження грунтується на широкому колі опублікованих і неопублікованих джерел. Значну групу неопублікованих джерел складають архівні матеріали. Опубліковані джерела охоплюють оригінальні праці природознавців з фауністики, різноманітні друковані матеріали організаційно-наукового характеру та інше. Докладніше джерельна база розглянута у відповідному розділі дисертаційного дослідження „Сучасний стан вивчення проблеми та джерелознавчі засади дослідження”.

Теоретико-методологічну основу дисертації складають принципи історизму, об’єктивності та комплексного підходу до вивчення проблеми. Методи дослідження: загальнонаукові (аналітичний, структурно-функціональний) та спеціально-історичні. Серед останніх – хронологічний, що дав можливість розглянути процес становлення та пізнання фауни Волині у динаміці, змінах та відповідній послідовності; діахронічний - за допомогою якого досліджувалися якісні зміни в розвитку фауністики; порівняльно-історичний та історико-науковий, що дало змогу з'ясувати наукову та практичну цінність результатів фауністичних досліджень Волині як у загальному контексті розвитку біології в Україні, так і на від-повідних історичних етапах.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що:

-дисертація є першим комплексним дослідженням з історії розвитку зоології на Волині;

- вперше з урахуванням соціально-економічних умов та загального роз-витку природознавства запропоновано періодизацію зоологічних дос-ліджень на Волині ХІХ – початку ХХ століття;

- вперше у широкому обсязі розглянуті зоологічні дослідження волинських інституцій;

- простежено становлення прикладних галузей зоології в структурі дослідницьких організацій Волині, зокрема доведено значення робіт Во-линського ентомологічного бюро з питань вивчення гризунів та їх поширення;

- реконструйовано цілісну картину діяльності як українських так і іноземних вчених на теренах Волині, їх співпраця, комуніка-тивні зв’язки, взаємовідносини тощо;

- з позицій сучасного природознавства розглянуто доробок зоологів у тогочасному науковому процесі;

- до наукового обігу введено невідомі або невиправдано забуті факти з історії зоологічних досліджень Волині (ХІХ - початок XX століття);

- з'ясовано провідні тенденції та напрямки розвитку фауністичних досліджень Волині, основні їх результати систематизовані відповід-но до сучасної класифікації;

- вперше з’ясовано роль як регіональних, так і українських та позаукраїнських дослідницьких структур у вивченні фауни України у досліджуваний період.

Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що отримані результати сприятимуть більш об’єктивному вивченню та обґрунтуванню теоретичних питань історії організації науки в Україні, зокрема в галузі природознавства. Висвітлення у дисертації основних досягнень у справі дослідження фауни Волині та їх теоретичних засад, аналіз наукового доробку вчених, що досліджували фауну Волині, дають підстави для більш об’єктивного висвітлення процесу сприйняття в Україні пере-дових ідей у біології.

Практичне значення отриманих результатів та їх реалізація. Конкретний фактичний матеріал, узагальнення та висновки дослідження можуть бути використані у педагогічній роботі – при викладанні курсу „Історія природознавства”, спецкурсів з історичного краєзнавства, з історії формування та розвитку зоологічних досліджень в Україні. Матеріали даного дослідження стануть у нагоді при підготовці робіт з загальних та окремих питань з історії зоології, а також біології в цілому. Отримані у дисертації результати використовуються в освітньому процесі – при розробці програм і методичних рекомендацій нормативного курсу „Концепції сучасного природознавства”, який викладається студентам Луцького біотехнічного інституту, а також при створенні програм курсу „Розвиток зоологічних досліджень в Україні”, що викладається у Волинському державному університеті ім. Лесі Українки.

Вірогідність дослідження і одержаних результатів забезпечена методологічною та теоретичною їх обґрунтованістю; використанням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних меті, пред-мету та завданням роботи; використанням численних друкованих та ар-хівних джерел; ретельним історіографічним аналізом проблеми.

Особистий внесок полягає у розробці цілісної картини розвитку зоологічних досліджень на Волині у ХІХ – на початку XX століття, вве-денні до наукового обігу архівних матеріалів та маловідомих наукових праць і фактів з проблеми дослідження, обґрунтуванні особливостей форм та змісту зоологічних досліджень на Волині, проведенні їх періодизації, розробці навчального курсу „Історія зоології на Волині” та

підготовці відповідного методичного забезпечення для студентів біоло-гічного факультету Волинського держуніверситету ім. Лесі Українки.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації висвітлені у доповідях на „У науковій конференції молодих вчених-науковців та істориків науки" (Київ, 1994), Шостій Всеукраїнській науковій конференції з історичного краєзнавства" (Луцьк, 1993), "Міжнародній науковій конференції "Волинь і Волинське зарубіжжя" (Луцьк, 1994); міжреспуб-ліканській конференції "Биологический музей ВУЗа й его роль в научной и профессиональной подготовке студентов" (Брест, 1995); на міжна-родних наукових краєзнавчих конференціях "Велика Волинь: минуле і сучасне" (Житомир, 1993; Хмельницький-Ізяслав-Шепетівка, 1994); на наукових конференціях професорсько-викладацького складу і студентів Волинського державного університету (Луцьк, 1994-1999), Луцького державного технічного університету (Луцьк 1999, 2000), на Всеукраїнській конференції молодих істориків науки (Київ, 2002).

Публікації. По темі дисертації опубліковано 13 наукових праць, у тому числі 6 у виданнях, визнаних ВАК України фаховими. Усі праці одноосібні.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, чотирьох розділів, розбитих на підрозділи, висновків, списку літера-тури та додатків. Робота викладена на 199 сторінках (основний текст складає 165 сторінок), текст ілюстрований 4 картами та таблиця-ми. Список літератури містить більше 300 найменувань, зокрема 60 – іноземними мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовуються актуальність досліджуваної проблеми, визначаються об’єкт, предмет, мета, завдання, розкриваються теоретико-методологічні основи і методи дослідження, його наукова новизна, тео-ретичне і практичне значення, вірогідність отриманих результатів, наводяться відомості щодо їх апробації та впровадження.

У першому розділі „Сучасний стан вивчення проблеми та джерелознавчі засади дослідження” розглядаються відповідні аспекти дисертаційної роботи.

Для відтворення повної та об’єктивної історії зоологічних досліджень Волині був проаналізований доробок попередніх дослідників. Історіографічні роботи, що прямо або опосередковано торкаються цієї проблеми, представлені в основному за такими напрямками: роботи монографічного характеру з історіі біології в Украіні та розвитку загальних проблем біологіі; роботи, у яких розглядаються біографії вчених – біологів, або певні періоди їхнього на-укового та життєвого шляху; довідкова та бібліографічна література як загальнобіологічного, так і загальноісторичного характеру; робо-ти з вивчення фауни України та її окремих питань; дослідження з питань діяльності різноманітних громадсько-наукових та інших природо-знавчих структур. Крім того був опрацьований доробок з цих питань польських істориків науки.

Серед праць монографічного характеру1 виділяється видання „Развитие биологии на Украине" (1984). У ньому висвітлені загальні тенденції розвитку фауністики в Україні. Проте, із-за глобальності тематики (оскільки розглядалася вся біологія) та обширності територіі України, діяльність не всіх природодослідників та їх наукові праці розглянуті у повному обсязі. Зокрема, зовсім не висвітлено діяльність Волинського ентомологічного бюро та багатьох місцевих природодослідників: А.В. Ксенжопольського, І.М. де-Шодуара

________________

1 Развитие биологии на Украине: В 3-х томах / Гл.ред.Сытник К.М.-К.:Наук.думка, 1984. – Т.1. – 416 с.

Р.Ф.Собкевича, Ф.Р. Штейнгеля та інших.

Б.М. Мазурмович (1972)2 більшу увагу концентрує на діяльності зоологів радянської доби. Дослідження науковців до І917 року розглядаються приурочено до діяльності академічних наукових закладів, і також мало уваги приділяється місцевим природодослідникам.

Серед праць другого напрямку3 важливе значення мають монографії Н. Н. Баніної та В.І. Онопрієнка, у яких у загальному контексті опису життя і діяльності визнаних вчених зустрічаються відомості про дослідження фауни західних областей України, зокрема і Волині.

Серед видань довідкового характеру4 в першу чергу можна виділити різноманітні біог-рафічні словники викладачів вищих навчальних закладів, зокрема Київського університету та Кременецького ліцею. Це також і видання різних вищих навчальних закладів, що прис-вячені їх історії, окремі біографії та некрологи, що друкувалися у періо-дичній пресі, тощо. Побіжно відомості про науковців, що досліджували Волинь, містяться в енцикло-педичному словнику Брокгауза та Ефрона, частково в „Енциклопедії Українознавства”.

До цього кола видань можна віднести багатотомне видання „Русские ботаники. Биографическо-библиографический словарь”(1947-1952). Він міс-тить багато цінної інформації про наукову діяльність природодослідників в галузі ботаніки, проте його вигідно виділяє від інших видань більш широке розкриття наукових інтересів вчених. Так тут поряд з ботанічною бібліографією подана і зоологічна, геологічна, палеонтологічна.

Важливе значення мають і роботи з вивчення фауни України та її окремих розділів5. Зокрема, відома наукова праця в сорока томах, „Фауна України”. Кожний том присвячений певній групі тварин і містить короткий історичний огляд та значний список першоджерел. Вагомою для оцінки внеску попередників у дослідження Волині є монографія В.В. Поліщука. Змістовні екскурси в історію багатьох галузей природознавства, що охоплюють Волинь, характерні для робіт О.П. Маркевича та Б.М. Мазурмовича. Спеціальне історичне дослідження стосовно вивчення вузької групи молюсків, у якому регіон дослідження окреслено межами Українського Полісся, проведено Л.С. Астаховою. Окремі аспекти досліджуваної проблеми висвітлювали у повідомленнях і статтях ряд сучасних істориків науки: О.Б. Вадзюж, І.В.Муковоз, С.О. Матвеєнко, О.Я. Пилипчук, Т.В. Пічкур, Р.В.Савич, В. Скороход, В.Титов, О.М. Хохлова, В.М. Цвігун, М. Шевчук.

Ознайомлення з даними роботами свідчить, що увага авторів зосереджена переважно на конкретних вузьких питаннях.

Діяльність окремих товариств природодослідників та деяких специфіч-них організацій була предметом спеціальних досліджень в останні десятиріччя6, зокрема Київське товари-

_______________

2 Мазурмович Б.М. Розвиток зоології на Україні. – К.: Вид-во КДУ, 1972. – 230 с.

3 Банина Н.Н. К.Ф.Кесслер и его роль в развитии биологии в России – М.,Л.:Изд-во АН СССР.-1962.-142 с.; Оноприенко В.И. П.А. Тутковский. – Київ. – 1987. – с.42.

4 Биографический словарь профессоров и преподавателей императорского ун-та св.Владимира (1834-1884).-Киев.-1884. – 818 с.; Василенко Н. Кремінецький ліцей і університет св.Володимира: історико-юридична довідка. – К.:Вид-во Української АН, 1923. – 49 с.

5 Поліщук В.В. Травянко В.С., Косенко Г.Д., Гарасевич І.Г. Гідробіологія і гідрохімія річок Правобережного Придніпров’я. – К.: Наук.думка, 1978. – 271 с.; Маркевич О.П. Фауністичні дослідження на території УРСР в другій половині ХІХ ст. // Зб. Праць Зоол. музею АН УРСР. – 1957. - № 28. – С. 3-19.; Астахова Л.Є. Історія дослідження фауни молюсків родини Lymnaeidae Українського Полісся //Житомирщина на зламі тисячоліть: Наук.зб: “Велика Волинь”- Житомир: М.А.К. - 2000. – С. 112-114.; Матвеенко С.О. А.Л.Андржеевский - зоолог-эволюционист первой половины XIX ст. // Вестник зоологии. – К. - 1960. - N1. – С. С.89-92

6 Пилипчук О.Я. Київське товариство дослідників природи та його внесок у розвиток ембріологічної науки.–К.: КДПІ, 1991. – 98 с.; Онопрієнко В.І. Українське наукове товариство. – К.:1998. – 243 с.; Савчук В.С. Естественнонаучные общества юга Российской империи. Вторая половина ХІХ–начало ХХ ст.- Д.:Вид-во Дніпропетр.ун-ту, 1994.-232 с.

ство дослідників природи вивчав О.Я. Пилипчук (1991), природничо-наукові товариства Півдня України докладно розглянуто в працях В.С. Савчука (1994), діяльність Українсь-кого наукового товариства досліджували В.І.Онопрієнко, О.П. Реєнт та Т. Щербань (1998).

Історію створення та загальні питання діяльності „Товариства дослідників Волині”, що діяло у Житомирі у 1900-1921 роках, вивчали В.Титов та М. Шевчук, М.Ю. Костриця7. У межах цих досліджень були розглянуті фрагментарно й окремі питання вивчення фауни Волині.

Деякі відповіді на поставлені питання вдалося знайти у працях, що вивчали діяльність таких специфічних організацій як „Комісія для опису губерній Київського учбового округу” (К.М.Феофілактов, В. Горленко, В.С. Шандра) та Південно-Західного відділу Російського географічного товариства (І. Житецький, К.Студинський, Ф.Савченко) 8.

Багато цікавих фактів з історії вивчення фауни Волині наведено у працях зарубіжних істориків науки, зокрема польських9. Даною, проблемою займався Г. Бржек (G. Brzek) (1947), який частково розглянув фауністичні дослідження поляків на Поліссі. Основну увагу він зосередив на науково-му доробку В.Дибовського, І.Криницького, Г.Горського. Діяльність „Комісії для опису губерній Київського округу” дос-ліджував Т. Падаліца (T.Padalica) у роботі, яка була першим науковим дослідженням функціонування цієї організації. Бібліографію з фауни Польщі подали А. Якубський та М.Дурдовська (A. Jakubski, M. Durdowska). Варто відзначити сучасний часопис Memorabilia Zoologica, на сторінках якого польські зоологи та історики неодноразово торкались питань історії фауністичних, зоогеографічних досліджень, проведених на території Полісся. Зокрема ці питання вивчали З. Федорович (Z. Fedorowicz), Я.Кожуховський (I. Kozuchowski), З.Кавесккі (Z. Kawecki), Х.Верніріва (H.Wernerjwa).

Дисертаційне дослідження базується на широкому колі як опублікованих, так і неопублікованих джерел, рукописних та друкованих матері-алах.

Першу групу джерел складають архівні, що зберігаються в Центральному державному історичному архіві України, державних архі-вах Волинської і Житомирської областей.

Джерельна база охоплює також оригінальні праці дореволюційних науковців з фауністики. Це монографії, статті, матеріали досліджень, довідково-статистична література. Особливе значення надавалося аналізу періодичних наукових видань як державних, так і громадсько-наукових природознавчих інституцій. Зокрема, „Бюллетень Московского императорского общества еетествоиспытателей”, "Известия Киевского университета Св.Владимира", "Записки Киевского общества естествоиспытателей", "Труды Общества исследователей Волыни”, "Труды Комиссии при университете Св. Владимира для описання губерний Киевского учебного округа", "Птицеведение и птицеводство" та ін.

Значну групу друкованих джерел складають річні звіти різноманітних організацій: громадсько-наукових об’єднань, Волинського ентомологічного бюро, Продовольчої комісії тощо.

____________

7 Костриця М.Ю. Товариство дослідників Волині: історія, діяльність, постаті. – Житомир: М.А.К.,2001. – 360 с.; Шевчук Мирослава, Титов Володимир. Вiдоме i невiдоме Товариство дослiдникiв Волинi // Україна. - К. - 1990. - Вип. 24 - С. 70-77.

8 Феофилактов К.М. Комиссия для описания губерний Киевского учебного округа // Историко-статист записки об учебно-вспомагательных училищах университета св.Владимсира (1835-1884). - К. - 1884 – С.1-8.; Шандра В.С. До вивчення комісії для опису губерній Київського учбового округу // Архіви України. - 1990. № 6. – С. 49-59.

9 Brzek G. Historia zoologii w Polsce do 1918 r. Lublin. -1947. – 253 s.

Важливими друкованими джерелами були чисельні польські видання, у яких публікувалася велика група дослідників Волині, зокрема Г.Бельке, Р. Собкевич, В. Дибовський та ін.

Проведений аналіз доводить, що хоча окремі аспекти проблеми вивчалися, але це вивчення носило фрагментарний характер. Власне комплексне вивчення проблеми розвитку зоологічних досліджень Волині в ХІХ - на початку ХХ століття ще не було об’єктом спеціального дослідження.

Другий розділ „Рання історія дослідження фауни Волині" складається з трьох підрозділів. У першому – „Соціально-економічні умови та розвиток природознавчих досліджень на Волині в першій половині XIX століття” розглянуто вплив вказаних умов в Україні та на Волині на загальні тенденції розвитку освіти і науки в регіоні та відбиття їх на стані природознавчих досліджень.

Волинь - це історично-географічний край у північно-західній частині України, розміщений між Поділлям на півдні та Бiлоруським Поліссям на півночі, Західним Бугом на заході та р. Тетеревом і верхів’ям р. Ужа на сході. У географiчному вiдношеннi Волинь охоплює Захiдне, Житомирське, Мале i частково Київське полiсся, Волинську височину та захiдний уступ Подiльської височини.

Границі Волинської землi постійно зазнавали змін. Пiсля третього подiлу Речi Посполитої в 1795 р., царський уряд в 1796 р. створив Волинську губернiю. На сьогоднiшнiй день територія колишньої Волинської губернiї, яка в лiтературi отримала назву „Великої Волинi”, охоплює Волинську, Рiвненську, Житомирську областi; окремi райони губернiї вiдiйшли до складу Тернопiльської областi (Кременецький, Шумський, Лановський), Хмельницької (Заславський та Староконстянтинiвський) та Польщi.

Пореформений період був періодом поступового наростання кризи феодально-кріпосницької системи господарства, що супроводжувалось в імперії суворими випробуваннями царського режиму: повстання декабристів (1825), польське повстання (1830), Кримська війна (1854-1855) тощо. З іншого боку, цей період характеризувався істотними особли-востями розвитку, природознавства; зоологія починає виділятися з колишньої "натуральної історії". Формуються ідеї трансформізму, які виступа-ли предтечею розуміння еволюційного розвитку природи. Поступово проби-ває шлях еволюційна теорія Ж.Ламарка, висунута ним у 1809 р. Принципо-во нові погляди, що почали складатися у першій половині XIX століття, які суперечили концепції незмінності природи, формували уявлення про її єдність та розвиток. У цьому контексті зростає роль освіти як підґрунтя науки і розвитку природознавства. Певним чином ці тенденції проявилися і в Україні, зокрема на теренах Волині.

Розвиток освiти на Волинi на початку ХІХ ст. проходив пiд керiвництвом Едукацiйної комісії – першої суспiльної органiзацiї, що працювала на правах мiнiстерства. Iнкорпорацiя Литви в склад Російської iмперiї практично мало вплинула на хiд розгорнутих реформ. Досвiд Комiсiї був навiть використаний при перебудовi освiти Росiйської iмперiї. Основна iдея структурних перетворень зводилась до iєрархiзацiї шкiл. Так, зокрема, Вiленському унiверситету були пiдзвiтнi як адмiнiстративно, так i за станом освiти, всi шкiльнi заклади так званої Литовської провiнцiї, яка складалася iз восьми провінцій, у тому числi i Української (Київської), Волинської та Подiльської. На українських землях роль елітарного освітнього закладу та координатора наукових досліджень виконувала Кременецька гімназія, створена у 1804 р. Перейменування Кременецької гімназії у Волинський ліцей у 1819 р. не змінило ні її структури, ні прав. Після польського повстання 1830 р. Волинський ліцей переводять до Києва і на його

основі відкривають Київський університет. Саме викладачі та професори Кременецької гімназії започаткували природознавчі дослідження Волині і прилеглих територій.

У підрозділі 2.2. „Волинський ліцей як центр розвитку зоологічних досліджень регіону” розглянуто, перебіг фауністичних досліджень на Волині його про-фесорами і викладачами (у першу чергу А.Л. Андржейовським, В.Г. Бессером, Л. Чекановським) та тими дослідниками, які гуртувалися навко-ло Волинського ліцею (Е.Ейхвальд, Г.Бельке, В.Зборжевський та ін.).

Розроблялося декілька наукових напрямків: дослідження викопних тварин, зокрема молюсків і риб проводили А.Л. Андржейовський, Е. Ейхвальд. Вивчалися, окремі групи місцевої фауни, зокрема фауну комах вивчали. В. Бессер. та Л. Чекановський. Значними були дослідження фауни ссавців, відзначався науковий доробок Г.Бельке, який у трьохтомній праці "Мастологія чи історія природи ссавців" широко представив фауну ссавців Волинської і Подільської губерній.

Важливе значення для розвитку зоологічних досліджень на Волині мала співпраця професора Віленського університету Е.Ейхвальда з В. Бессером, А.Л.Андржейовським і В. 3боржевським, О. Яковицьким та іншими членами наукового колективу, що склався навколо Кременецького ліцею, і який польський історик науки З.Федорович визначав як „українську фізіографічну школу”. У ці роки Е. Ейхвальд, разом з професорами Кременецького ліцею, здійснив декілька експедицій. За результатами палеонтологічних досліджень він шукав підтвердження своїм еволюційним ідеям, що були, співзвучні ідеям Ж.Б. Ламарка. У зв'язку зі своїми еволюційними поглядами Е. Ейхвальд дискутував з В.Бессером, А.Л. Андржейовським та О.Кремером. З дослідження випливає значна роль Е.Ейхвальда, яка до цього була майже невідомою, у вивченні фауни Волині. Маючи вплив на „українську фізіографічну школу” він спрямовував і організовував проведення багатьох наукових досліджень у регіоні.

У підрозділі 2.3. "Зоологічні дослідження Волині вченими Київського університету в період його становлення (1835-1861)” показано генетичний зв’язок подальших зоологічних досліджень Волині з дослідженнями бувшого Кременецького ліцею. Київський університет разом з переведенням до нього таких викладачів як В.Г.Бессер, А.Л.Андржейовський перебирає на себе функції наукового центру природничих досліджень Північно-Західної України. Починають працювати молоді вчені зокрема П.С.Рогович. Діяльність П.С.Роговича розглядається як діяльність першого українського палеозоолога, який започаткував палеозоологічні дослідження не тільки Волині, але й України; характеризуються прогресивні погляди вченого на питання систематики викопної фауни. За свою працю „Об ископаемых рыбах губерний Киевского учебного округа” (1861) вченого було удостоєно Демидівської премії. Найбільш значним досягненням цього періоду в цілому було вивчення окремих груп волинської фауни, особливо викопної, П.С.Роговичем був запропонований також біостратиграфічний метод встановлення віку осадових порід. Відбувалося й формування еволюційної ідеї, що відрізнялась від теорії Ламарка і базувалася на екології та мінливості органічного світу. Найбільш прогресивні погляди були у А.Л. Андржейовського та Е. Ейхвальда, які у численних палеонтологічних знахідках, у тому числі і на Волині, шукали відповідні підтвердження.

Розглянуто діяльність комісії, створеної спеціально для проведення дос-ліджень природи Київського учбового округу, до якого входила і Во-линь; розкрито роль у проведенні цих досліджень, зокрема фауністичних, К.Ф. Кесслера. Щодо Волині, то особливо значущими були дослідження останнім фауни хребетних, зокрема видового складу рептилій, ссавців, птахів, риб. Вченим було проведено першу повну ревізію фауни

хребетних південно-західного краю Росії, куди входила Волинь. Роботи К.Ф. Кесслера характеризуються з позиції повноти видового складу, екології та міграції.

У третьому розділі „Розширення зоологічних досліджень Волині (друга половина ХІХ – початок ХХ століття)”, розбитому на два підрозділи, аналізується внесок різноманітних дослідницьких структур, розташованих як у регіоні, так і на теренах України та за її межами, у зоологічні дослідження Волині.

У підрозділі 3.1. „Внесок немісцевих науково-дослідних структур у фауністичні дослідження Волині” висвітлюється внесок найбільш значних державних і недержавних наукових інституцій України і Російської імперії у зоологічні дослідження Волині. Серед них: Київський зоологічний центр, Новоросійське товариство дослідників природи, Російське товариство акліматизації тварин та рослин та інші.

Особливе місце посідав Київський зоологічний центр, який у досліджуваний період (1861-1917) набув широкого розвитку, завдяки розширенню прикладних галузей зоології. Традиційно центром зоологічної думки залишається Київський університет Св. Володимира. Поряд з ним за участю професорів та викладачів університету було утворено ряд нових громадсько-наукових організацій, зокрема, “Київське товариство дослідників природи” (1869), та “Київське товариство любителів природи” (1907), члени яких неодноразово досліджували Волинь. Охарактеризована діяльність в галузі фауністичних досліджень у Київському університеті К.Ф. Кеслера та його учнів К. Єльського та А. Карпинського; І.Г. Гохґута. У першу чергу це малакологічні дослідження Волині. Серед природознавців, що діяли від імені Київського товариства дослідників природи, найбільший внесок у вивчення фауни Волині було зроблено В.К. Совинським, І.К. Пачоським, М. Лук‘яновим. В.К. Совинський вивчав прісноводних тварин. Його дослідження започаткували вивчення гідрофауни річок, озер, боліт Волині.

Аналіз робіт Й.К. Пачоського із фауністики Волині свідчить про високий рівень вивчення вченим безхребетних тварин та про перші спроби диференціювання зоології на прикладні науки, зокрема виокремлення прикладної ентомології. Вивчав Й.К. Пачоський і хребетних цього регіону.

У цілому діяльність Київського товариства природодослідників, члени якого були фахівцями високого ступеня, сприяла поступовому підвищенню рівня фауністичних досліджень, появі нових наукових напрямів, розширенню об‘єктів та завдань досліджень.

Серед членів Київського товариства любителів природи найбільш активно вивчав фауну Волині М.В. Шарлемань, зокрема з питань орнітології та біології ссавців. Нами звернуто увагу на його орнітологічні та зоогеографічні роботи, що були присвячені Волині, зокрема, зоогеографії бобра.

У Дерптському університеті тривалий час працював Владислав Дибовський, який під час свого перебування в Дерпті (Тарту) написав багато праць з зоології. Виділяються його дослідження викопної фауни, систематики і біології бабок тощо, серед яких є і пов‘язані з Волинню.

Окремі роботи членів Новоросійського товариства природодослідників також були присвячені фауні Волині. Найбільш вагомими є праці О.О. Браунера; його роботи виділяються специфічністю тематики, порівняльним аналізом фауни різних регіонів, зоогеографічною спрямованістю. Ним описана значна кількість земноводних Волинської губернії.

Цікавими є деякі публікації, присвячені птахам Волині у часописі Відділення орнітології Російського товариства акліматизації тварин і рослин “Птицеведение и птицеводство”, які розширювали відомості про перельоти птахів на території Волині

(М.Осипенко), їх видовий склад, зокрема родини тетеревих (Г. Щербина) тощо.

Серед наукових інституцій поза межами України та Росії відзначаються дослідження фауни Волині, проведені професорами та викладачами Львівського та Варшавського університетів, членами Наукового товариства ім. Коперніка у Львові та великого фауністичного центру музею імені Дзедушицьких. Останній було відкрито у Львові у 1881 р. Його робота була скерована на вивчення окремих таксонів місцевої фауни. Перші дослідження краю виконали засновники музею: В. Дзедушицький, Й. Дзендзелевич, М. Ломницький, П.Дзедушинка, Е. Шауер, Ф. Сипневський, М. Новицький. У зібраних колекціях (наприклад молюсків) були широко представлені і молюски Волині. Серед дослідників варто відзначити М. Ломницького, який неодноразово звертався у своїх дослідженнях до ентомофауни Волині.

Польське товариство природодослідників ім. М. Коперніка діяло у Львові з 1886р. Серед його членів були дослідники, що цікавилися фауною Волині, зокрема, М. Ломницький та Д. Бонковський. Останній вивчав молюсків західної України, у тому числі і Волині. У працях з ентомофауни Волині використовувалися і дослідження А.Л. Андржейовського, Л. Чекановського та ін.

Одним з основних напрямків роботи Варшавського зоологічного кабінету при Варшавському університеті було вивчення малакофауни. Відомості про фауну Волині зустрічаються у працях співробітників цього кабінету В.К. Тачановського, В.Є. Любомирського та ін. Активно допомагали зоологічному кабінету та співпрацювали з ним Бенедикт Дибовський (професор Львівського університету), І. Штольцман, К. Єльский (який емігрував до Польщі у 1880 році). Зокрема останній передав до кабінету свої колекції з малакофауни, до яких входили і збори з Волині.

Таким чином кінець ХІХ століття характеризується інтенсифікацією наукових досліджень окремих груп безхребетних тварин. Особливо це стосується з’ясування шляхів історичного формування земної фауни, питань сільськогосподарської ентомології, поширення інших шкідників. Саме дані напрямки стали пріоритетними у діяльності в першу чергу місцевих дослідницьких структур. Вивчення фауни Волині позарегіональними дослідницькими структурами (окрім Київського зоологічного центру) було спорадичним, таким, що випливало з напрямків досліджень у цих структурах та інтересів окремих дослідників.

Другий підрозділ “Організаційні засади та основні напрямки фауністичних досліджень Волинськими інституціями” охоплює діяльність громадсько-наукових та земських установ, що займалися природничими дослідженнями регіону. Проаналізовано особливості наукової та науково-практичної діяльності в галузі фауністики. Акцентується увага на таких організаціях, як Товариство дослідників Волині, Продовольча комісія, Волинське ентомологічне бюро, музеї природничого характеру. Саме ці організації в умовах відсутності державних наукових та вищих учбових закладів стали центрами природничих досліджень. Більшість з цих досліджень, як показує проведений аналіз, випливала з потреб практичного господарювання.

Так, з 1880 р. для Продовольчої комісії в число завдань поряд з іншими входила і реєстрація всіх явищ природи, які стосувались сільськогосподарського життя краю. Незважаючи на обмеженість і офіційність такої інформації, яка не завжди носила відповідний науковий характер, діяльність комісії сприяла розвитку природознавчих досліджень. З точки зору зоології особливу цікавість викликають дані спостережень за розмноженням та життям мишовидних гризунів. Вони стали підґрунтям подальших досліджень з цієї проблеми.

Значну роль у розвитку фауністичних досліджень Волині відіграло Товариство дослідників Волині, утворене у 1900 р. На основі архівних матеріалів, звітів, праць проведено аналіз діяльності природничо-наукової секції товариства. Виділено мету, основні напрямки та регіони досліджень.

Робота в секції велася в основному за трьома напрямками: вивчення фауни гексапод, виявлення шкідників та вивчення їх біології, розробка практичних рекомендацій по боротьбі зі шкідниками сільськогосподарських культур. Даними дослідженнями займалися Р.Й. Собкевич, В.Ф. Ксенжопольський, Ф.В. Ксенжопольський, Р.Ф. Блеккер, І.М. Михайлов та ін.

Поряд із традиційним у секції було запропоновано ряд нових напрямків, зокрема Н. Яцина займалася вивченням яйцевих кладок птахів та кореляції їх забарвлення з видовим складом та екологічними чинниками; В. Бруховський з 1914 р. започаткував спостереження за міграціями птахів, для чого використовували прогресивний на той час метод їх кільцювання. Важливим було те, що Товариство видавало власні “Труды …”, через які дослідження природознавців Волині поширювалися у науковому співтоваристві.

Вивчення нижчих ракоподібних проводив І.В. Шуліков. Питання зоології хребетних вивчалися також Р.Й. Собкевичем, А.В. Ксенжопольським. Вони, відповідно у 1884 та 1912 роках, розглянули тваринний світ Волині, зробивши наголос у своїх дослідженнях на інвентаризації фауни та причинах зменшення її видового складу. Вперше детально розглянуто праці А.В. Ксенжопольського з ентомології, розкрито його наукові зв‘язки з іншими вченими, зокрема австрійським ентомологом Ф. Шілле.

Із встановленням більшої самостійності Волинської губернії в адміністративному управлінні, вона отримує в 1913 р. передовий центр ентомологічних досліджень – Волинське ентомологічне бюро. Слід зазначити, що в Україні до 1913 р. подібні організації були лише у Харкові, Херсоні та Одесі, та ще роль таких організацій відігравали Таврійський та Херсонський природничо-історичні музеї. Нами вперше досліджена науково-практична діяльність Волинського ентомологічного бюро.

Дослідження бюро були спрямовані на проведення ревізії ентомофауни краю та виділення окремо комах-шкідників регіону з описом їх еко-біологічної характеристики. Відмічена велика просвітницька діяльність бюро з питань популяризації зоологічних знань серед населення.

Розглянута експедиційна, дослідницька та консультативна діяльність бюро і проаналізовані праці найбільш відомого його співробітника А.В.Ксенжопольського.

Вперше проведено історико-науковий аналіз досліджень мишовидних гризунів на Волині, які розглянуто з точки зору вивчення проблеми розмноження мишовидних гризунів, висловленої подальшими дослідниками (В.В.Груздев,1965;П.А.Свириденко, 1967; М.П.Рудишин,1958, 1960 та ін.) наведені дані про масове поширення мишовидних гризунів на Волині за століття. Доведено, що ця проблема досліджувалася на Волині такими організаціями як Продовольча комісія, Товариство дослідників Волині, Волинське ентомологічне Бюро. Лише в останньому, завдяки дослідженням у першу чергу, А.В.Ксенжопольського, дана проблема набула наукового вивчення. Оскільки питання поширення мишовидних гризунів залишаються актуальними і в сьогоденні, було проведено порівняльний аналіз досліджень А.В.Ксенжопольського та сучасних дослідників. Встановлено, що методика прогнозу чисельності мишовидних гризунів, запропонована В.В.Груздевим (1965), підтверджує правильність описаних А.В. Ксенжопольським причин появи та росту їх чисельності одночасно у всіх фонових видів, що існують на полях. Розглянуто еволюцію поглядів вчених на абіотичні чинники

масового розмноження мишовидних гризунів.

Певну роль у розширенні зоологічних досліджень зіграли і музеї природничого профілю. Місцеві, як правило, носили краєзнавчий характер. Зокрема, це музей барона Штейнгеля (с. Городок Рівненського повіту); музей Волинського ентомологічного бюро (м. Житомир), Центральний Волинський музей (м. Житомир) та ін. Зоологічний підвідділ природничо-історичного відділу Центрального Волинського музею розробляв такі напрямки досліджень: ентомологічний, орнітологічний, палеонтологічний (А.В. та В.Ф. Ксенжопольські, Г.Ф. Блеккер, В.І. Бруховський). Як правило, дані музеї мали свої друковані праці або періодично випускали звіти про свою діяльність. Практикували музеї і запрошення відомих зоологів для створення та опису зоологічних колекцій, проведення наукових екскурсій. Так, за запрошенням Городецького музею у ньому неодноразово працювали відомі зоологи А.К.Мордвілко, М.О. Мошков, В.В. Кульвер, в основному займаючись ентомологічними дослідженнями.

Аналіз наукової, практичної, просвітницької діяльності розглянутих закладів надав можливість узагальнення організації зоологічних досліджень на теренах Волині, визначення їх хронології, розкриття шляхів розвитку зоологічної думки, створення переліку тих осіб, як аматорів, так і вчених-професіоналів, які зробили значний внесок у розвиток досліджень з зоології у даному регіону тощо.

Четвертий розділ „Зоологічні дослідження Волині у контексті розвитку біології в Україні” складається з 4-х підрозділів, які відповідають основним напрямкам зоологічних досліджень Волині. У розділі подано інтегровану картину вивчення зоології Волині відповідно до загально прийнятої зоологічної класифікації: фауністика, палеозоологія, зоогеографія. Окремо виділено також такий важливий для регіону напрямок досліджень як прикладна зоологія.

Фауністичні дослідження, проведені на Волині стосувалися ревізії фауни безхребетних і хребетних губернії. Вони були зосереджені на вивченні таких основних типів тварин: черви, молюски, членистоногі, хордові. Результати досліджень безхребетних, проведених на теренах Волині, систематизовані за класифікаційними таксонами. Відповідно класифіковані дослідження хребетних Волині. Відзначається, що практично вони охоплювали всі класи підтипу хребетних типу хордові (риби, земноводні, плазуни, птахи, ссавці). Але не всі