Донецький національний університет

Журба Михайло Анатолійович

УДК 94(477) (1-22) “1920/1930”

Громадські об’єднання українського села: Етнонаціональні та міжнародні аспекти діяльності
(20-30 рр. ХХ ст.)

Спеціальність: 07.00.01 – історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора історичних наук

Донецьк – 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі історії слов’ян і народознавства Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова (м. Київ).

Науковий консультант: доктор історичних наук, професор,

Алексєєв Юрій Миколайович,

ректор Київського славістичного університету

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор,

член-кореспондент НАН України,

Наулко Всеволод Іванович,

завідувач відділом пам’яток духовної культури

Інституту української археографії та

джерелознавства ім. М.С. Грушевського

НАН України

доктор історичних наук, професор,

Морозов Анатолій Георгійович,

завідувач кафедри новітньої історії

Черкаського державного

університету ім. Богдана Хмельницького

доктор історичних наук, професор,

Панченко Петро Пантелеймонович

завідувач відділом сучасної історії України

Інституту історії України НАН України

Провідна установа – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра новітньої історії України, м.Київ

Захист відбудеться 21 березня 2003 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.02 у Донецькому національному університеті за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24,
ІІ корпус, ауд. 32.

Із дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Донецького національного університету (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розіслано “ 20 ” лютого 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.В. Крапівін

______________________________________________

Підписано до друку 30.01.2003 р. Формат 60х90/16.

Ум.друк.арк. 1,9. Обл.-вид.арк. 1,9.

Тираж 100. Зам. 34.

______________________________________________

Видавництво “Науковий світ”®

Свідоцтво ДК № 249 від 16.11.2000 р.

03150, м.Київ-150, вул. Горького, 51, оф. 1211.

227-01-89, 419-38-44

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В умовах становлення сучасної української спільноти та структуризації відносин між окремими соціальними групами й державою, виникає необхідність вивчення досвіду діяльності громадських об’єднань колишнього Союзу РСР, зокрема, визначення їх місця в національній та міжнародній політиці більшовицького режиму у міжвоєнну добу. Без урахування цього аспекту неможливо уявити реальні чинники формування суспільних настроїв, роль окремих соціальних верств у суспільному житті. На сучасному етапі – коли на зміну одним політичним партіям і пов’язаним із ними громадським організаціям приходять нові – від того, яке місце вони займуть у суспільстві і на яких засадах діятимуть, в значній мірі буде залежати доля України та її роль у світовій геополітиці. Традиції широкого громадського самоврядування, що існують у Європі, та завдання українського суспільства, які полягають у форсованій інтеграції у європейські структури, вимагають усвідомлення організаційного зв’язку між різними групами громадських об’єднань та апаратом держави. При цьому, серед чільних завдань одним із головних є з’ясування парадигми функціонування системи радянських громадських об’єднань у середовищі селянства в умовах формування тоталітарного режиму. Адже феномен більшовизму виявив себе, насамперед, у встановленні диктаторського режиму, що офіційно репрезентував волю індустріального робітництва з відповідною ідеологією класового пролетарського інтернаціоналізму в країні, де селяни становили переважну більшість населення.

Значимість об’єктивного аналізу цих процесів посилюється з огляду на полінаціональність сучасної української держави. Зрозуміти загальний комплекс міжнаціональних проблем, які дісталися незалежній Україні від радянського минулого, виробити конструктивні підходи до їх вирішення можливо лише за умови відтворення реальної історії усіх етногруп республіки як у площині їх конституйованого, державно-правового статусу, так і у сфері господарсько-культурної громадської самодіяльності на різних етапах існування тоталітарної системи.

До цього слід додати, що в сучасних умовах пошуку Україною свого місця в системі міжнародних відносин, актуальним завданням є всебічне вивчення практики її взаємозв’язків із зарубіжним світом, узагальнення позитивного досвіду громадськості в налагодженні різноманітних контактів з іншими народами і водночас проведення неупередженого аналізу помилок та перекручень, що мали місце раніше. У період, коли Україна разом з іншими державами Східної Європи знаходиться на якісно новому відрізку свого розвитку, важливим є об’єктивне дослідження їх взаємин по лінії громадських об’єднань для зживання хибних стереотипів масової свідомості, які заважають процесу взаєморозуміння й співробітництва.

Зв’язок роботи з науковими програмами та темами. Дисертація виконана в рамках проблематики наукових досліджень відділу всесвітньої історії і міжнародних відносин Інституту історії України НАН України, де її автор проходив наукове стажування (тема: “Європа й Україна: загальне й особливе в культурно-цивілізаційному розвитку та міжнародних взаєминах у ХХ ст.” – (номер державної реєстрації 0199U004230), а також пов’язана з науковою темою “Проблеми гуманітарних наук”, розробка якої проводиться на історичному факультеті Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова.

Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільно-політичне життя українського села у міжвоєнний період, теоретичні засади та конкретні прояви впровадження більшовицького варіанта інтернаціоналізму у селянське середовище через систему громадських об’єднань.

Предметом дослідження є форми, напрямки, специфіка та результати діяльності громадсько-політичних селянських об’єднань, кооперативних, шефських організацій, сільських представництв добровільних товариств різних рівнів у контексті міжетнічних відносин, міжреспубліканських та міжнародних зв’язків громадськості радянської України.

Головна мета роботи. Вдаючись до архівних джерел, системно спираючись на опубліковані документи та результати наукових досліджень, проаналізувати практику використання громадських об’єднань українського села в національній та міжнародній політиці більшовицького режиму у міжвоєнну добу; комплексно вивчити сукупність питань із названої тематики на основі виявлення закономірностей, провідних тенденцій та специфічних особливостей, іманентних досліджуваним процесам.

Основні дослідницькі завдання:

-

-

-

-

-

-

-

-

Хронологічні рамки дослідження узгоджуються із загальноприйнятою у вітчизняній історіографії періодизацією і зумовлені предметом наукового пошуку. Вони охоплюють міжвоєнну добу від закінчення громадянської війни й встановлення більшовицького режиму на території України і доведені до кінця 30-х років, коли друга світова війна корінним чином змінила не лише міжнародну ситуацію, але й внесла суттєві корективи в національну політику компартійної еліти в СРСР. Оскільки впровадження прокомуністичними режимами країн Центрально-Східної Європи в практику “народно-демократичних” перетворень досвіду громадських об’єднань радянського села України 20-30-х років становить суттєвий міжнародний аспект діяльності останніх, його дослідження на рівні компаративу вимагає звернення до окремих сюжетів, які хронологічно відносяться до післявоєнної історії держав східноєвропейського регіону.

Територіальні межі. В дисертаційному дослідженні мова йде про громадські об’єднання, які діяли у межах УСРР (з 1937 року УРСР) на підконтрольних більшовицькому режиму теренах України з урахуванням тогочасного адміністративно-територіального поділу.

Вибір та розробка теми дисертації визначає її наукову новизну:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Практичне значення дисертації, на думку автора, полягає у тому, що введений у ній до наукового обігу конкретно-історичний матеріал може бути використаний іншими дослідниками під час написання наукових праць із визначеної та суміжної тематики, підготовки монографій, навчально-методичних посібників, розробки нормативних та спеціальних курсів з історії України, теорії та практики міжнаціональних і міжнародних відносин. Сформульовані у дисертації висновки, які випливають з об’єктивного відтворення міжнародних зв’язків громадськості республіки у міжвоєнний час і порівняльного аналізу діяльності селянських організацій УСРР і країн Центрально-Східної Європи, будуть сприяти активізації пошуку найбільш ефективних шляхів входження України у світове співтовариство. Рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути вжиті в діяльності громадських об’єднань, в розвитку взаємовигідної співпраці нашої держави з країнами близького й далекого зарубіжжя. Матеріал дисертації допоможе у формуванні загальних засад політики урядових структур щодо громадських об’єднань на сучасному етапі, виробленні виваженої концепції державної етнополітики. Досвід участі сільської громадськості в господарському та національно-культурному будівництві може допомогти численним національно-культурним товариствам у справі залучення етнічних меншин до різних галузей суспільного життя.

Апробація результатів дисертації. Результати, одержані в ході підготовки дисертаційного дослідження, були оприлюднені на 19 наукових конференціях, семінарах, читаннях, а саме: науковій конференції, присвя-ченій 90-річчю виникнення масового профспілкового руху в Україні “Проф-спілковий рух в Україні: актуальні проблеми теорії, історії сучасності”, Київ, 8-9 квітня, 1995 р.; міжнародній науковій конференції “50-річчя перемоги над фашизмом: наслідки та уроки”, Київ, 4-5 травня 1995 р.; “Україна і слов’янський світ” – круглому столі до 200-річчя від дня народження П.Й.Шафарика, Київ, 24 травня 1995 р.; українсько-словацькому науково-практичному семінарі “З історії та сучасного розвитку національних меншин в Україні та Словаччині: проблеми й шляхи досягнення національної злагоди”, Ужгород, 20-22 травня 1996 р.; науковій конференції, присвяченій Дню слов’янської писемності та культури “Історико-філософські проблеми формування громадянського суспільства в Україні”, Київ, 23-24 травня 1996 р.; науково-практичній конференції “Незалежність України: історичні витоки та перспективи”, Київ, 22 серпня 1996 р.; міжнародній конференції “Перші повоєнні вибори в Центральній і Південно-Східній Європі”, Братислава, 15-16 жовтня 1996 р.; міжнародній науковій конференції “Перша світова війна і слов’янські народи”, Київ, 14-15 травня 1998 р.; міжнародній науково-краєзнавчій конференції “Національні меншини на Правобережній Україні. Історія та сучасність”, Житомир, 26 жовтня 1998 р.; міжнародній науковій конференції, присвяченій 55-й річниці перемоги над фашизмом: “Слов’янські народи в Другій світовій війні”, Київ, 4-5 травня 2000 р.; міжнародному Науковому Конгресі “Українська історична наука на порозі ХХІ століття”, Чернівці, 16-18 травня 2000 р.; науково-методичній міжрегіональній конференції “Соборність українських земель у контексті подій Другої світової війни. 1939-1945 рр.”, Кривий Ріг, 25-26 жовтня 2000 р.; міжнародній науковій конференції “Бібліотеки-центри науково-інформа-цій-них ресурсів ХХІ століття”, Київ, 10-15 жовтня 2000; міжнародній науковій конференції “Історія та культура Лівобережної України”, Ніжин, 2001 р.; п’ятих та шостих запорізьких єврейських читаннях, 18-19 травня 2001 р. та 18-19 квітня 2002 р.; Х Всеукраїнській науковій конференції з історичного краєзнавства “Історія міст і сіл України в контексті регіональних дослі-джень”, Донецьк, 28-29 вересня 2001 р.; міжнародній науковій конференції “Україна й Польща в ХХ ст.: Проблеми історії й політології”, Київ, 16-18 травня 2002 р.; науковій конференції “Знаки питання в історії України”, Ніжин, 2 листопада 2002 р.

Дисертація обговорена на засіданні кафедри історії слов’ян і народознавства Національного педагогічного університету ім. М.П. Дра-го-манова 26 червня 2002 року.

Публікації: Основні положення дисертації викладені у двох монографіях: “Етнонаціональні та міжнародні аспекти діяльності громадських об’єднань українського села (20-30 рр. ХХ ст.)”. – К., 2002. – 499 с.; “Громадські об’єднання радянського села і національні меншини України (20-30 рр. ХХ ст.)”. – К., 2002. – 150 с. та 25 статтях, надрукованих у фахових наукових виданнях.

Достовірність результатів роботи забезпечується використаним комплексом документів, сучасною методологією та методикою історичного дослідження. Обсяг матеріалу та його дозування визначається не лише значенням окремих аспектів участі сільської громадськості України в національній політиці та міжнародних акціях компартійно-радянського режиму, але й ступенем їх висвітлення у вітчизняній та зарубіжній історіографії.

Структура роботи зумовлена змістом проблеми, предметом та методами дослідження. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків, 1157 бібліографічних посилань та списку використаних джерел і літератури, вміщених на 70 сторінках (801 найменування). Загальний обсяг тексту дисертації – 393 сторінки.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовуються актуальність, новизна обраної теми, її хронологічні рамки та територіальні межі, визначаються мета, об’єкт, предмет і основні наукові завдання дослідження, розкривається його зв’язок із науковими програмами, а також практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Методологія, історіографія та джерельна база дослідження” розкриваються відповідні аспекти дисертаційної роботи. У світлі новітніх методологічних засад автор у процесі дослідження з обраної теми керувався принципом історизму, який вимагає висвітлення минулого в його загальноцивілізаційному контексті, теоретичними положеннями про загальнодемократичні основи розвитку суспільства, сучасного наукового розуміння взаємин органів державної влади та громадських інститутів, викладеними у законодавстві України та відповідних міжнародних документах. Праця має комплексний міждисциплінарний характер. Її концептуальні підвалини ґрунтуються на основах таких традиційних наук, як історія України, історія й теорія держави і права, політологія, соціологія, джерелознавство. Відбір груп методів та алгоритмів розробки пластів історичних даних здійснювався в площині основоположних законів діалектики як універсальних категоріальних систем, що пояснюють часові та просторові форми існування історичних об'єктів, уособлених у громадських об’єднаннях різних рівнів, що безпосередньо торкалися інтересів селянства, зумовлюючи адекватний підбір методичних прийомів дослідження архівних та опублікованих матеріалів.

Формально-логічний апарат застосування операційних систем для обробки, аналізу, групування, синтезу, термінологічної дефініції базових джерельних даних дослідження використовувався відповідно до основних законів класичної логіки. Автор послуговувався проблемно-хронологічним та аналітико-типологічним методами дослідження. Вони дозволили простежити зміни, які відбулися в змісті та формах діяльності громадських організацій радянського села на певних етапах їх історії у процесі використання названих організацій у національній політиці та міжнародних акціях більшовицького режиму. Порівняльно-історичний метод було застосовано як засіб співставлення історичних об’єктів із метою виявлення загальних рис та особливостей функціонування громадських об’єднань. Метод історичної ідеографії, залучений для опису поодиноких фактів та їх сукупності у співвідношенні з ціннісними нормативами селянина-власника у масштабі країни, регіону, дозволив визначити соціокультурну репрезентативність лівототалітарного режиму в селянському середовищі. Метод діахронного аналізу було вжито як засіб вивчення динаміки організаційних суб’єктів політичного та громадського руху селянства України та Центрально-Східної Європи на різних темпоральних відрізках.

Досліджуючи дисертаційну проблему, автор враховував історіогра-фічну традицію вивчення діяльності селянських громадських об’єднань в Україні, етапи якого узгоджуються з основними віхами розвитку вітчизняної історичної науки. Перші праці із зазначеної тематики з’явилися в 20-ті – на початку 30-х років. Це, насамперед, низка статей та брошур, присвячених національній політиці, де показана роль класових селянських спілок у залученні населення нацменшин до соціалістичного експерименту в соціально-економічній, політичній та культурно-побутовій галузях суспіль-ного життя Буценко А.И. Советское строительство и национальные меньшинства на Украине. – Харьков, 1926; Мансуров Г. За культурное строительство национальностей. – М., 1927; Петровський Г.Г. Незаможники і середняки в 10-річній боротьбі за соціалізм. – К., 1927; Глинський А. Досягнення і хиби в роботі серед національних меншостей. – Харків, 1931 та ін.. Дотичною до них є група публікацій, в яких, у руслі обґрунтування політики більшовицької коренізації, спорадично розглядалися питання обслуговування селянства нацменшин через різні види добровільних товариств Украинский Красный Крест. – Одесса, 1926; Десять років Червоній Армії і Тсоавіахім. – Харків, 1928; Височин І.Г. Товариство “Друзі дітей” за 8 років. – Харків, 1931; У боротьбі за суцільну письменність на Україні. – Харків, 1932; Кровицкий Г.А. МОПР в МТС, совхозах и колхозах. – М., 1933 та ін..

У другій половині 30-х – 50-х роках власне історичних досліджень, в яких розкривалися б етнонаціональні та міжнародні аспекти діяльності селянських громадських об’єднань, уже не існувало. Виходили праці з історії окремих добровільних товариств – Червоного Хреста, Тсоавіахіму, МОДРу, що становили, здебільшого, політизовану обробку звітів діяльності цих організацій і були покликані обслуговувати господарсько-політичні радян-ські кампанії Звіт про діяльність Червоного Хреста УСРР за 1935-1936 рр. – Харків, 1937; Работа Красного Креста на Всесоюзных маневрах. – М., 1937; Боевые задачи Осовиахима в СССР. – М., 1937; Краткая историческая справка о возникновении и развитии МОПР. – К., 1938 та ін.. Їх характеризувала політична загостреність, вихолощення реального змісту, а часом і пряма фальсифікація подій.

Новий етап у вивченні історії громадських об’єднань радянського села припадає на 60-70-і роки. Лібералізація суспільно-політичного життя сприяла послабленню ідеологічної цензури, розширенню кола досліджуваних проблем. У 1967 році М.Д. Березовчуком була захищена докторська дисер-тація з історії комітетів незаможних селян України, в якій інтернаціона-лістській роботі комнезамів був відведений спеціальний розділ Березовчук М.Д. Комітети незаможних селян України. Історичний нарис (1920-
1933 рр.): Автореф. дис... д-ра іст. наук. – К., 1967.. У подальші роки історики у своїх дослідженнях продовжували торкатися місця селянських громадських об’єднань в етносоціальних процесах, що відбувалися у СРСР упродовж 20-30-х років, увівши до наукового обігу значний масив архівних матеріалів Мигаль Б.К. Здійснення аграрної політики в Україні у відбудовний період: 1921-1925 рр. – Харків, 1974; Лях Р.Д. Розв’язання аграрного питання в Україні (1917-1923рр.). – К. – Донецьк,1975; Дмитренко В.П., Морозов А.Г., Погудин В.И. Партия и кооперация. – М., 1978; Рибак І.В. Організація селянської взаємодопомоги в 1925-1932 рр. // Укр. істор. журн. – 1981. – №2. – С. 55-59; Кондрашов В.Ф. Участь профспілки сільськогосподарських робітників України в соціалістичній перебудові села (1920-1933рр). // Там само. – 1984. – №2. – С. 67-74.. Але вони були змушені інтерпретувати історичні події згідно з партійними установленнями.

У 70-80-ті роки значно активізувалося вивчення різних форм і напрямків міжнародних зв’язків громадських організацій України, де певним чином висвітлюється досліджувана проблема. У працях вітчизняних істори-ків, різних за ступенем наукової репрезентативності, розглядалося поширен-ня ідей пролетарського інтернаціоналізму в селянському середовищі, втягнення сільського населення до руху міжнародної революційної солідарності. Об’єктом пильної уваги науковців була діяльність української секції Міжнародної організації допомоги революціонерам (МОДР). У науко-вих розвідках Р.А. Фещенка, В.К. Гусарова і В.А. Молостова, А.А.Кравченка Фещенко Р.А. Партійне керівництво діяльністю МОДР в Україні з інтернаці-онального виховання трудящих (1926-1932 рр.) // Укр. істор. журн. – 1971. – №8. –
С. 93-99; Гусаров В.К., Молостов В.А. Становлення МОДР в Україні (1922-1925 рр.) // Там само. – 1972. – №11. – С. 63-70; Кравченко А.А. МОДР на Дніпропетровщині в 1922-1932 рр. // Там само. – 1972. – №11. – С. 76-81. простежується становлення й розвиток модрівського руху в УСРР. В численних статтях В.В.Іваненка на широкому документальному матеріалі, який не втратив наукової вартості і в умовах сьогодення, здійснюється детальний аналіз змісту, форм і методів масово-політичної роботи МОДРу України в 1933-1937 роках Іваненко В.В. З досвіду діяльності української організації МОДР зі зміцнення інтернаціональних зв’язків з трудящими зарубіжних країн (1933-1937 рр.) // Укр. істор. журн. – 1972. – №11. – С. 71-81; Його ж. Діяльність організацій МОДР Української РСР з інтернаціонального виховання трудящих (1933-1937 рр.) // Там само. – 1975. – №5. – С. 61-70; Його ж. Роль украинской организации МОПР в оказании братской помощи рабочему движению капиталистических стран (1933-
1937 гг.) // Вопросы рабочего и национально-освободительного движения. – Сб. научных трудов. – Днепропетровск, 1975. – Вып.2. – С. 32-44 та ін.. Проте, в цілому література з історії міжнародних зв’язків громадськості України в цей період здебільшого носила позбавлений критичності парадно-пропагандистський характер. Інформація про надмірну регламентацію й формалізацію інтернаціональних заходів, які здійснювалися у фарватері радянського зовнішньополітичного курсу, справжні мотиви участі в них селянства, пов’язані з “добровільно-примусовими” методами, витрачання коштів МОДРу не за призначенням, факти більшовицького терору, який не мав аналогів у світовій практиці, на сторінки друкованих видань не потрапляла.

Якісно новий етап в історіографії розпочався після проголошення незалежності України. Принципове значення для формування сучасної наукової концепції передумов, форм і напрямків діяльності громадських об’єднань радянського села України в міжвоєнну добу мали праці, що розкривають методологічні аспекти їх історії. Серед таких досліджень слід виділити праці С.В. Кульчицького Кульчицький С.В. Формування економічного фундаменту тоталітаризму в Радянській Україні // Другий міжнар. конгрес україністів. – Львів, 1994. – С.36-43; Його ж. Концепція “кооперативного соціалізму” // Укр. істор. журн. – 1995. – №2. – С.3-16; Його ж. Комунізм в Україні. Перше десятиріччя (1919-1928). – К., 1996; Його ж. Україна між двома війнами (1921-1939 рр.) // За ред. В.А. Смолія. К., 1999 та ін., в яких із нових позицій розкривається анатомія комуністичної диктатури, простежується трансформація більшо-виць-кої партії у державну олігархічну структуру, лімітованими додатками якої слугували численні громадські інститути, побудовані на сумнозвісних засадах демократичного централізму. У збірці наукових праць про сутність та особливості нової економічної політики в Україні переосмислюються стереотипи щодо місця класових селянських спілок у ході здійснення соціалістичного суспільного експерименту Сутність і особливості нової економічної політики в українському селі (1921-
1928 р.р.). – К., 2000.. Значні здобутки за останній час отримало дослідження різних модулів національного й міжнаціонального, спроектоване на історію сільських громадських об’єднань. Суттєвий внесок у розробку досліджуваних проблем зробили співробітники Інституту історії України НАН України Т.І. Єременко, І.М. Кулінич, С.В. Кривець, В.В. Пав-лен-ко Єременко Т.І. Польська національна меншина в Україні в 20-30-ті рр. ХХ століття. – К., 1994; Кулінич І.М., Кривець Н.В. Нариси з історії німецьких колоній в Україні. – К., 1955; Павленко В.В. Українсько-болгарські взаємини 1918-1939 рр. – К., 1995.. Фундаментальна праця Б.В. Чирко дозволила об’єктивно оцінити політику компартійного режиму щодо громадських рухів нацменшин, заповнити окремі “білі плями” у їх історії Чирко Б.В. Національні меншини в Україні (20-30 роки ХХ століття). – К., 1995.. Критично оцінюється суперечлива діяльність так званих класових селянських спілок і добровільних товариств грецької, польської та болгарської нацменшин у дисертаціях П.Н. Насєдкіної, О.Я. Калакури, Н.І. Мельник, Д.А. Балуби, В.М.Орлика Наседкина Л.Д. Социально-политическая, экономическая и культурная жизнь греческого населения Украины. 20-е. – начало 30-х годов: Автореф. дис… канд. ист. наук. – К., 1993; Калакура О.Я. Українська полонія в 1917-1939 роках: Автореф. дис… канд. іст. наук. – К., 1995; Мельник Н.І. Національно-культурний розвиток болгарської меншини в Україні в 20-30-х рр.: Автореф. дис… канд. іст. наук. – К., 1996; Балуба І.А. Польська національна меншина України в 20-30-ті рр. ХХ ст.: Автореф. дис… канд. іст. наук. – К., 1997; Орлик В.М. Молдовани в Україні (1920-1929 рр.): Автореф. дис… канд. іст. наук. – К., 1998.. Цей блок досліджень органічно доповнюють “регіональні” дисертації А.В. Чер-каського та О.В. Обидьонової Черкаський А.В. Національно-культурне будівництво на Півдні України в 20-ті роки: Автореф. дис… канд. іст. наук. – Одеса, 1994; Обидьонова О.В. Національні меншини Донбасу в 20-30-ті роки ХХ ст.: Автореф. дис... канд. іст. наук. – Донецьк, 2000.. У монографії В.І. Марочко просте-жуються основні етапи, теоретичні організаційно-господарські та соціально-економічні підвалини розвитку української селянської кооперації. Марочко В.І. Українська селянська кооперація. Історико-теоретичний аспект (1861-1929 рр.). – К., 1995.. Дослідження вказаної проблеми знайшло своє логічне продовження в публікаціях К.В. Філіппова та В.М. Мазура Філіппов К.В. Національні меншини Півдня України та сільськогосподарська кооперація. 20-ті роки ХХ ст. // Заселення Півдня України: проблеми національного та культурного розвитку. Наукові доповіді. – Частина 2. – Херсон, 1997. – С. 54-58. Мазур В.М. Кооперативний рух в національних районах Української РСР (1921-
1929 рр.): Автореф. дис… канд. іст. наук. – Харків, 2000.. Н.В. Осташева на прикладі Хортицьких та Молочанських колоній досліджує процеси становлення, діяльності та насильницької руйнації німецької менонітської кооперації Осташева В.Н. Криза менонітської спільноти України та закордонна менонітська допомога (1914 – поч. 30-х рр. ХХ ст.): Автореф. дис… канд. іст. наук. – Дніпропетровськ, 1996.. Помітним явищем у вітчизняній історіографії стала монографія В.С. Орлянського “Євреї України в 20-30-ті роки ХХ сторіччя: соціально-політичний аспект”Орлянський В.С. Євреї України в 20-30 роки ХХ сторіччя: соціально-політичний аспект. – Запоріжжя, 2000..

Водночас існує диспропорція в заповненні інформаційного поля, зайнятого в радянську добу дослідженнями діяльності різних груп гро-мадських об’єднань. Якщо переосмислення минулого національних меншин, міжетнічних взаємин в Україні доби раннього тоталітаризму знаходиться в центрі наукових інтересів дослідників, то проблеми міжреспубліканських та зарубіжних зв’язків громадських об’єднань у міжвоєнний час у світлі нових концептуальних підходів практично не вивчаються. Винятком на цьому тлі є монографія А.Г. Морозова, в якій розкриваються механізми уніфікаційно-централістської політики більшовицького керівництва щодо розвитку селянської кредитної кооперації в Україні, та публікації про участь громадських організацій у подіях голодомору, який на початку 20-х років охопив ряд регіонів радянської держави Морозов А.Г. Село і гроші. Українська кредитна кооперація в добу непу. – Черкаси. – 1993; Драмарецький Б.Б. Причини голоду 1921-1923 років в Україні // Вісник Київського університету. – 1995. – №33. – С. 152-158; Веселова О.М., Марочко В.І., Мовчан О.М. Голодомори в Україні 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947: Злочини проти народу. – 2-е вид., допов. – К., Нью-Йорк. – 2000..

Масив літератури з історії участі громадськості УСРР у русі міжнародної пролетарської солідарності, увінчаний узагальнюючими історіо-графічними дослідженнями, залишився в минулому. Поодинока спроба А.І. Голуба, В.В. Іваненка, Л.П. Польового в статті “Інтернаціоналізм. Химе-ра чи реальність?”, опублікованій у “Українському історичному журналі”, реабілітувати принципи пролетарського інтернаціоналізму, повернути їм первісне гуманістичне наповнення, довести їх актуальність для наукової та суспільної практики сьогодення, піддалась рішучій критиці на сторінках цього ж видання Голуб А.І., Іваненко В.В., Польовий Л.П. Інтернаціоналізм – химера чи реальність? // Укр. істор. журн. – 1992. – №2-3. – С. 3-14; Михальчук Василь. До статті “Інтернаціоналізм: химера чи реальність?” // Там само. – 1996. – №1. – С. 143-149.. Єдиним новітнім дослідженням з історії солідарності громадськості України з революційним рухом зарубіжжя в 20-30-ті роки до цього часу залишається монографія вищезгаданих В.В. Іваненка й А.І. Голуба “Джерело народної дипломатії”, видана в Дніпропетровську у 1992 році. Іваненко В.В., Голуб А.І. Джерело народної дипломатії. Міжнародні зв’язки трудящих України в 20-30-ті роки. – Дніпропетровськ, 1992.

У зарубіжній історіографії історія громадських об’єднань радянського села України в площині етнонаціональних відносин та міжнародних зв’язків до останнього часу також не була предметом спеціального вивчення. Література, видана за кордоном, допомагає, насамперед, висвітленню методологічних аспектів цієї теми. Велику цінність у плані концептуального переосмислення радянської національної та соціально-класової політики має й зарубіжне українознавство, яке розвивалось автономно від радянської історіографії Герасимович І. Голод на Україні. – Берлін, 1922; Мазепа І. Большевизм і окупація України. – Львів, 1922; Стахів М. Україна проти большевиків. Нариси з історії агресії совєтської Росії: У 2-х кн. – Тернопіль, 1933; Феденко П. Український громадський рух у ХХ ст. Курс лекцій. – Подебради, 1934; Шаповал М. Велика революція і українська визвольна програма. – Прага, 1927; Білінський А. Громадські організації в СРСР. – Мюнхен – Чикаго. – 1969..

Оцінюючи позитивний внесок таких дослідників, як Д. Мітрані, В. Коларц, А. Адамс, М. Фейнсойд Mitrany D. Marx against the Peasant: a study in social dogmatism. – London, 1931; Kolarz W. Die Nationalitatenpolitik der Sowjetunion. – F.-am Main, 1956; Adams A. Bolsheviks in the Ukraine. The Second Campaign. 1918-1919. – N.Heaven – London, 1963; Fainsod M. How Russia is Ruled. – Cambridge, 1963. , у вивчення проблеми діяльності громадських селянських об’єднань у міжнаціональній та міжнародній сферах, слід пам’ятати, що головні роботи були написані ними кілька десятиліть тому і призначалися, в основному, для спеціалістів-радянологів. Тому претендувати на зразкову об’єктивність вони не можуть. Їхні підходи до висвітлення різних аспектів проблеми, зважаючи на недоступність матеріалів радянських архівів, відзначаються порівняно більшою реалістичністю, ніж у радянській історіографії. Водночас події й процеси радянського суспільства розглядаються, як правило, в масштабах СРСР; український матеріал трапляється епізодично, а сюжети, які нас цікавлять безпосередньо, взагалі майже випали з поля їх зору. На цьому тлі виділяється дослідження відомого американського фахівця з радянської історії Д.Е. Мейса. Автор шляхом інтерпретації результатів праць радянських істориків, залучаючи матеріали документальних збірок та тогочасної періо-дичної преси, запропонував, на наш погляд, загалом об’єктивну й цілісну концепцію створення й діяльності комітетів незаможних селян в Україні Mace J.E. The Komitety Nezamozhnykh Selyan and Structure of Soviet Rule in the Ukrainian Countryside, 1920-1933. Soviet Studies. – Harward University. – 1983. – Vol.XXXV. Number 4 October. – 1983. – P.487-503.. В монографічному дослідженні З. Вайтца, на основі порівняльного аналізу джерел та матеріалів спеціальних історичних досліджень, зроблена спроба показу механізму функціонування добровільного товариства “Друзі дітей” та інших громадських організацій, що залучалися компартійним режимом до боротьби з дитячою безпритульністю в Україні у 20-30-х роках Siegfrid C. Weitz. Geschichte der Jugendverwahrlosung in der Sowjetunion. – Marburg. – 1990..

Серед нової літератури, що тим чи іншим чином стосується проблеми транспонування радянського досвіду у сферу структурування громадських організацій селянства країн Центрально-Східної Європи, слід відзначити колективні монографії “Народна демократія: міф чи реальність?”, “Цен-траль-но-Східна Європа у другій половині ХХ століття. Становлення “реального соціалізму”, реферативний огляд “Системи радянського типу у Східній Європі: осмис-лення досвіду чотирьох десятиліть” Волокитина Т.В., Мурашко Г.П., Носкова А.Ф. Народная демократия: миф или реальность: Общественно-политические процессы в Восточной Европе, 1944-1948. – М., 1993; Центрально-Восточная Европа во второй половине ХХ века. – Т.І. Станов-ление “реального социализма”. 1945-1965. – М., 2000; Системы советского типа в Восточной Европе: осмысление опыта четырех десятилетий: Сборник обзоров и рефератов / РАН ИНИОН. – М., 2000. та збірки статей з історії тоталітарних режимів Восточноевропейский социализм: становление режима, попытки его модификации, причины краха. – М., 1992; Тоталитаризм: исторический опыт Восточной Европы. – М., 1995; Тоталитаризм в Европе ХХ ст. – М., 1996. . Цікавою історико-соціологічною розвідкою стосовно спільних рис тоталітарних режимів Східної Європи та СРСР є стаття Є. Яноша, яка репрезентує новітнє коло досліджень з наукового порівняння тоталітаризму за типологічними ознаками, зокрема його підсистеми громадських об’єднань. Janos A. What was Communism: a Retrospective in Comparative Analysis // Communist and Post-Communist Studies. – London, 1996. – Vol.29. – №1. – S.126-141.

Завершуючи огляд наукової літератури із зазначеної теми, можна відзначити, що незважаючи на зростання в останні роки обсягу новітньої історичної літератури, багато питань із теорії та історії селянських громадських об’єднань, як свідчать новітні історіографічні дослідження Коцур В.П. Історичні дослідження: упереджені та об’єктивні оцінки (соціальні зміни та політичні процеси в Україні 1920-х – 30-х рр.): Історіографія. – К., 1998. –
С. 206-255, 289-323; Рафальський О.О. Національні меншини України у ХХ столітті: Історіографічний нарис. – К., 2000. – С. 118-195., так і не знайшли належного висвітлення в історіографії. Особливо слабо вивчені етнонаціональні та міжнародні аспекти їх діяльності.

Джерельну базу дослідження склали різноманітні за походженням, ступенем вірогідності, видовими ознаками й змістом друковані та неопубліковані джерела, у процесі опрацювання яких автор намагався встановити ступінь достовірності й репрезентативності вміщеної у них інформації. У зв’язку з неможливістю охопити всю сукупність докумен-тальних матеріалів, вона розглядалася як типологічна вибірка з генерального масиву джерел. Важливу групу використаних джерел склали опубліковані матеріали про діяльність громадських об’єднань, які виходили окремими виданнями, або включалися до тематичних документальних збірок Вся кооперация СССР. Ежегодник для кооператоров и хозяйственников. – М., 1929; Комітети незаможних селян України (1920-1933). – Збірник документів і матеріалів. – К., 1968; Международная солидарность трудящихся в борьбе с фашизмом против развязывания второй мировой войны (1933-1937 гг.). Документы и материалы. – М., 1961 та ін.. До числа раритетів, використаних у дисертації, належать матеріали Першої міжнародної селянської конференції, що вийшли друком у Берліні в 1924 році Protokoll vom I Internationalen Bauernkongress von 10. Bis 16 Оkt. 1923 in Moskau. – Berlin, 1924.. Зрозуміло, що археографічні публікації радянської доби готувалися відповідно до пануючих в СРСР ідеологічних імперативів, що призводило до відбору документів за певними правилами. Вони не повинні були суперечити офіційній схемі перебігу історичних подій. Ці вади археографічних публікацій радянської доби намагаються подолати упорядники сучасних документальних видань з історії колективізації, голодомору, міжнаціональ-них відносин та етнополітичних процесів в Україні 20-30-х років, що так чи інакше були пов’язані з долею селянських громадських об’єднань Колективізація і голод на Україні, 1929-1933. – Збірник документів і матеріалів. – К., 1992; Голод 1921-1923 років в Україні. Збірник документів і матеріалів. – К., 1993; Національні відносини в Україні у ХХ ст. – Збірник документів і матеріалів. – К., 1994; Національні процеси в Україні: історія і сучасність. Документи і матеріали. Довідник: У 2-х частинах. – К., 1997; Сільськогосподарський союз голландських вихідців на Україні (1921-1927 рр.): Збірник документів і матеріалів. – К., 2000. . Важливе місце серед інформаційних баз даних щодо використання досвіду селянських організацій України в практиці аграрних перетворень у країнах “народної демократії” належить збірці документів про діяльність Управління пропаганди та інформації при Радянській військовій адміністрації у Німеччині та колекції документальних матеріалів федеральних архівів Росії, підготовлених у рамках проекту “Сталінізм у Східній Європі. 1944-
1953 рр.” СВАГ. Управление пропаганды и информации. – Сборник документов. – М., 1994; Советский фактор в Восточной Европе 1944-1953. – Т.1: 1944-1948. Документы. – М., 1999.

Основою джерельної бази дисертації стали архівні документи. Всього було опрацьовано 243 одиниці зберігання, що знаходяться у 53 фондах 15 центральних та місцевих архівосховищ України та Російської Федерації. Насамперед, були опрацьовані фонди громадських об’єднань Центрального державного архіву вищих органів влади й управління України (ЦДАВОУ) – Всеукраїнського центрального комітету незаможних селян (ф.257), Всеукраїнського комітету профспілки сільгосплісробітників СРСР (ф.2841), “Сільського господаря” (ф.290), Автодору (ф.587), “Друзів дітей” (ф.264), Української ради товариства із землеоблаштування трудящих євреїв (ф.571) та ін. У плані вивчення суспільно-правового статусу та діяльності селянських громадських організацій нацменшин були вивчені документи фондів Народного комісаріату внутрішніх справ (ф.5) та Центральної комісії національних меншин при ВУЦВКу (ф.413). Слід зазначити, що значна частина матеріалів архівних фондів має пропагандистське забарвлення, корінні суперечливі тенденції розвитку сільського соціуму в умовах більшовицької диктатури подає з позицій ідеологізованих постулатів, класової нетерпимості та компартійного авторитаризму.

Важливі відомості про діяльність сільських громадських організацій у цілому по республіці та в окремих її регіонах були одержані у фондах ЦДАГО України, де були вивчені підготовчі матеріали до з’їздів, стенограми конференцій і пленумів ЦК, протоколи засідань бюро обкомів, округових та районних комітетів КП(б)У, довідки, огляди, зведення, доповідні записки, звіти про роботу обласних, округових та районних комітетів партії. Вони не тільки розкривають “анатомію” та особливості окремих етапів процесу здійснення