ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ

АПН УКРАЇНИ

КРАВЧЕНКО АНАТОЛІЙ ІВАНОВИЧ

УДК 376.36:615.825

КОРЕКЦІЯ ЗАЇКАННЯ У ДІТЕЙ

МОЛОДШОГО ТА СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

ЗАСОБАМИ КОМПЛЕКСНОЇ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

13.00.03 – корекційна педагогіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі біологічних основ фізичної культури Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка.

Науковий керівник – | доктор педагогічних наук, професор

ШЕРЕМЕТ МАРІЯ КУПРІЯНІВНА,

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, завідувач кафедри логопедії.

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор

ТАРАСУН В. В.,

старший науковий співробітник, завідувач лабораторії діагностики і психічного розвитку Інституту спеціальної педагогіки АПН України

кандидат педагогічних наук, професор

ШЕРЕМЕТ Б. Г.,

завідувач кафедри дефектології і фізичної реабілітації Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського

Провідна установа – | Слов’янський державний педагогічний університет

(кафедра логопедії) Міністерства освіти і науки України

Захист відбудеться 28 жовтня 2003 р. о 1600 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.450.01 в Інституті спеціальної педагогіки АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій частині Інституту спеціальної педагогіки АПН України за адресою: 04060, Київ, вул. М.Берлинського, 9.

Автореферат розісланий 27 вересня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Колупаєва А. А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Гуманізація і гуманітаризація шкільної освіти на сучасному етапі, передбачаючи глибоку перебудову всього змісту навчально-виховного процесу, акцентують увагу на мовній освіті та мовленнєвій підготовці учнів, підвищенні рівня культури українського мовлення. У Державному стандарті початкової загальної освіти в Україні зазначено, що зміна соціальних функцій української мови, надання їй статусу державної спричинилися для переорієнтації мети її навчання, що зміст предмета “Українська мова” повинен будуватися на основі комунікативно-діяльнісного підходу, який передбачає активну участь школярів у навчальному процесі з мови, де особливого значення набувають мовленнєві вміння.

Заїкання є одним із досить складних і стійких мовленнєвих розладів. Незважаючи на те, що багато аспектів цієї проблеми розробляються давно, вона і на сьогодні залишається досить актуальною.

Протягом багатовікової історії вивчення та лікування заїкання дослідники висловлювали різні погляди щодо сутності цього порушення мовлення, його етіології, методів і прийомів лікування дітей і дорослих, які заїкаються.

Навіть у наші дні деякі дослідники та фахівці-практики не можуть дійти спільного висновку з приводу того, чи є заїкання хворобою або лише недоліком мовлення, чи необхідно його “лікувати” або “усувати”, де доцільніше лікувати тих, хто заїкається, – в медичних закладах або в логопедичних кабінетах системи освіти.

Більшість фахівців у галузі корекційної педагогіки висловлюють думку про необхідність комплексного вивчення та подолання цього мовленнєвого порушення.

У дослідженнях (М.Зеєман, 1962; С.А.Крок, 1962; Б.З.Драпкін, 1962; І.М.Тонконогий, 1963; С.С.Ляпідевський, 1969; А.Є.Гусарова, 1984; С.А.Ігнатьєва, 1986; К.Л.Мачерет, І.З.Самосюк, 1989; Р.А.Юрова, 1999) розглядається застосування фізичних вправ та інших засобів фізичної реабілітації в корекції заїкання як у дітей, так і у дорослих.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до тематичного плану Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського “Фізична і психічна реабілітація аномальних дітей у спеціальних дитячих закладах”.

Мета дослідження полягає у створенні науково обґрунтованої методики вдосконалення комунікативно-мовленнєвих умінь у підлітків із заїканням засобами фізичної реабілітації.

Гіпотеза дослідження. Згідно із засадами системної будови психічних функцій, їхньої динамічної локалізації в онтогенезі, а також у відповідності з принципом внутрішньої будови психічної функції, її мозкової організації, виникнення заїкання зумовлене не лише функціональною недостатністю, але й порушенням взаємодії різних мозкових структур у процесі здійснення психічних функцій. Тобто існує функціональна залежність між ступенем зрілості гностико-практичних функцій і здатністю дитини до засвоєння та відтворення мовлення. Тому корекційний вплив засобів фізичної реабілітації на мовлення школярів із заїканням буде ефективним за умов проведення діагностики, що дозволило б своєчасно прогнозувати виникнення труднощів під час корекційної роботи та визначати її зміст. Це можливо за умов:

- експериментального підтвердження можливостей використання запропонованих засобів фізичної реабілітації.

- використання в методиці корекційної роботи нетрадиційних гімнастичних вправ;

- розробки методики використання рефлексотерапії як системи лікувального впливу на організм дитини, що страждає на заїкання.

Для досягнення мети й перевірки правильності гіпотези дослідження було поставлено такі завдання:

1.

2.

3.

Методологічну основу роботи складають:

- філософські погляди на взаємозв’язок мови і мовлення, мовлення і мислення, на роль мови як засобу спілкування (Л.С.Виготський, Д.Б.Ельконін, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв та ін.);

- положення про формування національно свідомої мовної особистості – носія культури народу (О.М.Бєляєв, М.С.Вашуленко, Л.І.Мацько та ін.);

- концепції системного та комунікативно-діяльнісного підходів до вивчення мовних явищ, представлені в Законі України “Про освіту” й у Державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ ст.).

Об’єктом дослідження є корекційно-реабілітаційна робота, спрямована на подолання заїкання в підлітків.

Предмет дослідження – методика використання системи заходів фізичної реабілітації як засобу корекційного впливу на заїкання в учнів молодшого та середнього шкільного віку.

Методи дослідження. У роботі використовувалися теоретичні та практичні методи наукового дослідження.

Теоретичні: вивчення й аналіз медико-фізіологічної, психолого-педагогічної, лінгвістичної літератури в розрізі досліджуваної проблеми; аналіз методичних розробок, методичних посібників; розробка змісту й методики подолання заїкання засобами фізичної реабілітації; синтезування результатів експерименту.

Практичні: спостереження за навчально-реабілітаційним процесом, бесіди з учнями, батьками з метою діагностування стану здоров’я школярів, вивчення результатів формуючого експерименту.

Наукова новизна дослідження визначається тим, що в контексті проблеми навчання й розвитку дитини з психофізичними вадами експериментально доведена можливість використання засобів фізичної реабілітації в розробці програми останньої, що включає систему індивідуальних засобів корекції для кожного підлітка, який заїкається, й ураховує особливості мовленнєвих порушень; уперше на основі виділення й системного застосування реабілітаційно-корекційних прийомів подані ефективні та доступні засоби фізичної реабілітації; розроблені методики, що допоможуть підліткам, які заїкаються, самостійно оволодіти елементами спеціального масажу, гімнастики, дихальної гімнастики; обґрунтовані шляхи впровадження системи корекційних заходів із використанням фізичних методів у сучасну практику корекційної педагогіки.

Теоретичне значення дослідження полягає у виявленні педагогічних і методичних умов реалізації системного підходу до подолання заїкання засобами фізичної реабілітації.

Практичне значення дослідження визначається виявленням ефективних методів і прийомів корекційно-реабілітаційного впливу в системі роботи над подоланням заїкання; обґрунтуванням методичного підходу та послідовності засвоєння підлітками із зазначеною патологією мовлення методик фізичної реабілітації; доведенням необхідності розробки програми фізичної реабілітації та її застосування з урахуванням індивідуальних особливостей кожного школяра.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується теоретичною обґрунтованістю вихідних позицій, застосуванням системи методів наукового дослідження, адекватних його об’єкту, предмету та завданням, дослідно-експериментальною робочою перевіркою отриманих результатів шляхом використання якісного та кількісного аналізу.

Особистий внесок автора полягає в розробці змісту фізичної реабілітації; з’ясуванні педагогічних і методичних передумов корекційної роботи з підлітками, що заїкаються; описі системи фізичної реабілітації та її використання в процесі лікувально-відновлювальної роботи.

Апробація основних положень і висновків дослідження. Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри фізичної реабілітації Сумського державного педагогічного університету імені А.С.Макаренка, відображені у наукових статтях автора та у виступах на міжвузівських, регіональних, всеукраїнських і міжнародних наукових конференціях і семінарах (Суми, 1992-2000; Луцьк, 1992-1999; Вінниця, 1994; Київ, 1998_; Харків, 1999; Одеса, 1999-2000; Львів, 1999-2000). Основні положення дисертації використовуються в навчальних курсах з дефектології, фізичної реабілітації в Сумському державному педагогічному університеті імені А.С.Макаренка. Програма фізичної реабілітації апробована в спеціальних лікувально-педагогічних закладах Сумської області.

Основні результати дисертаційного дослідження апробовані та впроваджені в практику корекційно-реабілітаційної роботи з дітьми, що страждають на заїкання.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 184 сторінки, з них основний текст викладений на 156 сторінках, робота містить 59 малюнків і 7 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність дослідження, визначаються об’єкт, предмет, мета, завдання, методи дослідження, розкривається наукова новизна та практичне значення виконаної дисертації, її достовірність та особистий внесок автора.

У першому розділі “Науково-теоретичні засади розвитку мовлення” проаналізовано науково-методичну літературу з проблем різноманітних функціональних розладів рухової сфери, вищої нервової діяльності, негативного впливу на формування особистості дитини, загальної та мовленнєвої моторики, фізичного розвитку та фізичної підготовленості.

У зв’язку з тим, що мовленнєві порушення розглядаються як симптом загального невротичного розладу, для комплексного подолання заїкання застосовуються вправи, рекомендовані для лікування неврозів. М.Зеєман зауважує, що для успішного лікування заїкання медикаментозні засоби слід поєднувати із психотерапією та лікувальною педагогікою. Учений рекомендує регулярні заняття гімнастикою, групові довільні вправи, які сприяють розвитку кращої координації та зміцненню характеру.

Як відзначають деякі автори, цінними засобами подолання заїкання є працетерапія, заняття фізичною культурою і спортом, які виховують відчуття впевненості у собі, спритність і чіткість у моторних проявах. На необхідність комплексу заходів, спрямованих на оздоровлення заїкуватих дітей і стимулювання їх нервової системи з корегуванням загальної та мовленнєвої моторики, а також правильне виховання повноцінної особистості, вказують С.С.Ляпідевський і В.І.Селіверстов.

У корекції заїкання велике значення має логопедична ритміка, засновниками якої є В.О.Гринер та Ю.А.Флоренська. Вони довели, що логопедична ритміка сприяє нормалізації коркових мовленнєвих механізмів.

Про позитивну роль фізичних вправ у комплексному подоланні заїкання свідчать дані С.О.Крон. Автор комплектувала групи залежно від переважання судом у артикуляційному або респіраторному апаратах. Методика занять вимагала регулювання дихання, усунення супутніх рухів, поєднання ритмічних рухів тіла з мовленням і справляла психотерапевтичний вплив.

За останні роки в дослідженнях з проблеми заїкання спостерігається тенденція до поступового скорочення логопедичної роботи та її заміни різними прийомами десенсибілізуючої психотерапії, рольовими заняттями і так званими соціотренінгами. Це, на наш погляд, недоцільно.

Ураховуючи всю значущість цих заходів і відводячи їм певне місце у формуванні комплексного підходу до подолання заїкання як надзвичайно складної мовленнєвої вади, ми однак пропонуємо не обмежуватися мовленнєвими вправами.

Комплексний підхід до дослідження заїкання дозволить не тільки правильно й адекватно оцінити особливості його протікання в кожному конкретному випадку, а й ужити належних заходів щодо його корекції, створити відповідну реабілітаційну програму.

У другому розділі “Засоби фізичної реабілітації в системі комплексних заходів подолання заїкання” дана характеристика методів отримання експериментальних даних як основи дисертаційного дослідження.

Дослідження проводилися на навчально-методичній і спортивній базі факультету фізичної культури Сумського державного педагогічного університету імені А.С.Макаренка, де існують лабораторія функціональної діагностики, плавальний басейн, ігровий і гімнастичний зали, методичний кабінет, кабінет нетрадиційної медицини, тренажерний комплекс, сауна.

Дослідження проводилось у чотири етапи.

На першому етапі (1995-1996) вивчалася науково-теоретична та спеціальна література, узагальнювався досвід роботи спеціальних лікувально-педагогічних закладів, детально аналізувалися існуючі методики корекції заїкання, здійснювався відбір засобів фізичної реабілітації.

Другий етап (1996-1997) був присвячений вивченню різних засобів фізичної реабілітації та їх застосування для учнів молодшого та середнього шкільного віку, які заїкаються, вивчалися взаємозв’язки засобів фізичної реабілітації з індивідуальними особливостями тих, хто заїкається. На другому етапі велося спостереження за дітьми.

Метою даного етапу було отримання загальної інформації про фізичний стан дітей із заїканням. Вивчаючи діяльність заїкуватих школярів, ми ставили наступні завдання:

1) опрацювати медичні картки та висновки медико-педагогічної комісії, мовні картки, протоколи обстеження заїкуватих дітей;

2) визначити антропометричні та фізіометричні показники (вимірювання довжини тіла (зросту), вимірювання маси тіла, ОГК, частоти пульсу, артеріального тиску, ЖЄЛ, сили м’язів кисті);

3) дослідити моторну діяльність, статичну та динамічну координацію, швидкість і одночасність рухів;

4) на основі вивчення даних сформулювати завдання формуючого експерименту.

Досить показовими для виявлення моторної недостатності є уроки ритміки та гімнастики, особливо якщо спостерігати за змінами моторики в динаміці, тобто порівнюючи їх на першому та на наступних заняттях.

На третьому етапі дослідження (1997-1998) був проведений формуючий експеримент зі школярами 4-8-х класів, які заїкаються.

У дослідженні брали участь 80 осіб віком від 10 до 15 років із тривалістю захворювання від 2 до 7 років. З метою підвищення ефективності засобів фізичної реабілітації весь курс корекції був розділений на чотири цикли, які у свою чергу ділилися на рівні:

курс цикл рівень.

Перший цикл це вивчення та закріплення засобів фізичної реабілітації. Він тривав вісім тижнів. Цей цикл складався з двох рівнів. Перший рівень знайомство із засобами ФР та їх вивчення. Другий рівень закріплення вивченого.

Другий цикл корекції закріплення й удосконалення засобів ФР. Цей цикл тривав 12 тижнів, він також був розділений на два рівні: на першому відбувалося вдосконалення виконання ДГ та НГВ; на другому – вдосконалення АТ.

Під час третього циклу здійснювалися заходи підтримки та оздоровлення. Цей цикл тривав чотири тижні.

Четвертий цикл відновлення профілактика й оздоровлення. Він проводився через кожні три місяці впродовж року. Корекційна робота виконувалася через день протягом 25 днів.

Досліджуваних груп було три. До першої групи ввійшли 80 здорових учнів, друга, контрольна, група складалася з 80 осіб, які заїкаються. З другої групи учнів була виділена одна експериментальна група – 35 учнів, які заїкаються. Порівнювалися антропометричні та фізіометричні показники двох груп (здорових і тих, що заїкаються). У виділеній експериментальній групі з 35 осіб досліджувалася моторика до та після корекційної роботи, показники порівнювалися з даними здорової групи, а також групи дітей, які відмовилися брати участь у дослідженні моторики (45 заїкуватих).

На четвертому етапі (1998-2000) тривала експериментальна робота. Перевірялася ефективність розробленої програми, узагальнювалися результати досліджень і формулювалися висновки.

Корекційно-реабілітаційні заходи з метою подолання заїкання в дітей молодшого та середнього шкільного віку здійснювалися в такій послідовності, як зазначено у роботі.

У третьому розділі “Методичне забезпечення змісту фізичної реабілітації” розглядаються такі положення:

1. Фізичне виховання має забезпечувати достатній рівень фізичного розвитку, фізичної підготовки, фізичної працездатності та сприяти зміцненню здоров’я підлітків, які заїкаються.

2. Забезпечення необхідної рухової та мовленнєвої діяльності досягається за рахунок комплексного підходу до подолання заїкання, впровадження в щоденне життя навчальних, позакласних форм фізичної культури та РТ.

3. Ефективність застосування комплексного підходу забезпечується в умовах реабілітаційного центру об’єднаними зусиллями школи, сім’ї, суспільства.

Антропометричні та фізіометричні показники. Для складання морфофункціональних характеристик здорових і заїкуватих дітей молодшого та середнього шкільного віку, а також порівняльного аналізу рівня їх фізичної підготовки і розвитку вивчались антропометричні та фізіометричні показники. До них входили вимірювання зросту, ваги, обхватних розмірів верхнього поясу, а також визначення кількості дихальних рухів, частоти пульсу, кров’яного (артеріального) тиску, життєвої ємності легень (ЖЄЛ) і сили м’язів кисті. Вимірювання здійснювалося згідно з прийнятими стандартами. Для цього було створено дослідницьку групу в складі експериментатора (проводив вимірювання і стежив за правильністю процесу вимірювання) та двох помічників (перший інструктував учасників обстеження та реєстрував показники, другий обчислював дані за допомогою мікрокалькулятора).

Дослідження моторної діяльності. Як об’єктивний критерій були взяті вправи на різні види моторної діяльності: статична координація рухів, динамічна координація рухів, швидкість рухів, одночасність рухів (тобто можливість відтворювати рух одночасно двома руками).

Оцінка результатів виконання моторних проб (якість роботи) проводилася за трибальною системою: “добре”, “задовільно”, “погано”.

Обробка здійснювалася за допомогою статистичного аналізу для кожного досліджуваного параметру на персональному комп’ютері з використанням пакету програм “Microsoft Excel” – визнаного лідера серед програм такого класу. Цей пакет інтегрується з текстовим редактором Word, що дозволяє аналізувати дані безпосередньо під час написання тексту. Крім цього, одного разу формули, задані для обробки даних у таблиці, можуть бути скопійовані для іншого набору вихідних даних. Пакет містить також наочну систему будування графіків і діаграм, потужну математично-статистичну функціональну базу, використовувати яку допомагають численні допоміжні “майстри”.

Дані кожної з категорій узагальнювалися за формулою:

де а1, а2 ... an – отримані значення, n – кількість значень, що аналізуються.

Для виведення загальної оцінки, що відображає якісний приріст різнорідних показників, було введено систему умовних балів: кожна незадовільна спроба оцінюється як –1 бал, задовільна – 0 балів, добра – +1 бал. Це дало можливість підсумувати значення таких різнорідних критеріїв оцінювання, як, наприклад, статична координація та пульсометрія.

Методика підрахунку умовних балів наступна:

де b1, b2 ... bn – оцінка критерію за умовним балом, n – кількість оцінок, що аналізуються.

Було побудовано численні діаграми, що відображують динаміку змін показників по кожній віковій групі окремо та загалом по методиці.

Рис. 1. Загальні значення ОГК

Спостерігається збільшення об’єму грудної клітки в усіх трьох станах (коефіцієнт ефективності – 12,6%), відставання показників від аналогічних у здоровій групі – 6,7%. Слід також відзначити зростання амплітуди значень до стану амплітуди значень здорової групи (3 та 4 см до корекції, 5 та 4 – після проти 4 та 5 см відповідно у здорових дітей).

Суттєве збільшення ефективності спостерігається на відрізках після 10 та 13 років (рис. 2).

Відмінність показників від аналогічних у здоровій групі показана на рис.3.

Зведена таблиця 1 показує зміну ефективності корегуючих процедур і різниці зі здоровими дітьми залежно від віку обстежуваного.

Таблиця 1

Ефективність та різниця між віковими групами обстежуваних

Вікова група | Ефективність, % | Різниця, %

10-річні | 6 | 8,2

11-річні | 9,2 | 2,5

12-річні | 10,6 | 7,5

13-річні | 13 | 12,7

14-річні | 16,9 | 6,4

15-річні | 20,5 | 7,6

Отже, ефективність корегуючих процедур складає 12,89%, різниця між групами – 6,86%. Віковий зріз цих показників щодо ефективності (рис. 4) та різниці (рис. 5) свідчить, що старші підлітки ефективніше піддаються корекції, ніж 10-12-річні діти. Це пояснюється тим, що у віці 15-16 років закінчується статеве дозрівання.

Ефективність впливу корегуючих заходів на кількість рухів зростає рівномірно, від вікової групи 10-річних до 15-річних, на відміну від різниці між групами, яка знову робить стрибок на позначці 13-річних. Потім значення цього відхилення поступово зменшується. На основі цих даних можна твердити, що група 11-річних за цим показником отримала найбільший оздоровчий результат. Експериментальні дані дають підстави припустити, що найсприятливішими для корекції заїкання є вікові періоди 11 та 15 років.

Проведений статистичний аналіз результатів та їх узагальнення шляхом будування зведених діаграм дозволили зробити висновки щодо загальної картини впливу корекції на підлітків, що мають заїкання.

Отже, у процесі дослідження було визначено ефективні засоби фізичної реабілітації з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку дітей, що страждають заїканням; розроблено реабілітаційні методики й індивідуальні прийоми фізичної реабілітації з використанням рефлексотерапії, масажу, гімнастичних і дихальних вправ, музичної ритміки й аутогенного тренування; перевірено на практиці ефективність запропонованої програми фізичної реабілітації дітей, що мають заїкання.

Отримані дані свідчать про позитивний вплив розробленої нами методики фізичної реабілітації. Ефективність запропонованої системи зумовлена тим, що вона сприяє зростанню інтересу учнів до занять, зменшенню локальної стомлюваності, підвищенню емоційного фону, а це, в свою чергу, дає підліткам можливість виконувати більший обсяг фізичних вправ, яким передують аутогенне тренування, логомасаж, дихальні вправи, не лише на уроках фізкультури, а й на індивідуальних заняттях з різними формами фізичного впливу.

Особливістю методики є те, що діти залучаються до спеціальних занять з більш високим тренувальним ефектом. Крім того, заняття за даною комплексною методикою сприятливо впливають на ЦНС, нормалізують стан процесів збудження та гальмування, що позитивно позначається на емоційному стані дитини.

Експериментальні дослідження дозволили зробити наступні висновки:

1. Учні, які страждають заїканням, відстають за показниками фізичного розвитку та фізичної підготовленості від своїх здорових однолітків на 1-1,5 роки. Спостерігається відставання в екскурсії грудної клітки, становій силі, силі кисті, статичній витривалості. Виражене відставання спостерігається в силі дихальної мускулатури (переважно в силі діафрагми). Відставання особливо виражене у віці 12-13 років. Ці дані дозволяють рекомендувати учням із мовленнєвими недоліками використовувати вправи для розвитку сили м’язів спини, згиначів рук, діафрагми.

2. Фізичні вправи різної спрямованості, які виконуються при повторних навантаженнях і в серіях до стану втоми (ІІ стадія втоми), переважно сприятливо впливають на організм дітей і функцію мовлення, тоді як виконання вправ до відказу в переважній більшості спричиняється до погіршення якості мовлення.

3. У структурі занять фізичною культурою більше часу слід відводити на вступну та заключну частини, постійно чергувати різні за характером та спрямованістю вправи (на силу, швидкість, координацію та ін.), які по-різному впливають на процеси збудження та гальмування в ЦНС (за принципом контрастності).

4. На заняттях слід широко використовувати засоби активізації (стимулювання) – змагання, словесне заохочення, виховання мотивації, схвалення досягнутих мотивацій.

5. Навчання новим руховим навичкам потрібно проводити поступово, розкладаючи складні рухи на більш прості, ширше застосовувати вправи, які легше виконувати.

6. Рекомендується використовувати на заняттях спеціальні вправи у різноманітних поєднаннях із мовленням: дублювання команд і розпоряджень, подача їх перед шеренгою, проведення окремих вправ замість педагога, стисле пояснення техніки вправ, правил змагань тощо.

7. Під час педагогічного експерименту на заняттях за розробленою методикою в експериментальній групі встановлена більш виражена динаміка (порівняно з контрольною) показників рухової підготовленості (особливо спортивно-силових якостей). Кистьова динамометрія в учнів експериментальних груп збільшилася в середньому на 13,3%.

У експериментальних групах відзначена позитивна динаміка комунікативно-мовленнєвих умінь. Вона виявлялася в зменшенні (в середньому) кількості зупинок, супутніх рухів. У переважної більшості дітей (91%) почали значно рідше виявлятися негативні риси характеру: егоїзм, відлюдність та ін., покращилися успішність, дисципліна, підвищилася працездатність.

Проаналізувавши дані констатуючого дослідження до проведення корегуючих вправ і процедур та після них, а також порівнюючи отримані результати з результатами контрольної групи здорових дітей (у розрізі вікових категорій і щодо загальної тенденції), ми виявили наступне.

1. Загальний стан антропометричних показників дітей із заїканням усіх вікових категорій після відновлення покращився на 11,9%; після корекції наявна позитивна тенденція даних антропометричних показників між групою дітей, які заїкаються, та здоровими дітьми (у середньому 6,7%).

2. Максимальне значення ефективності корекційного впливу на розвиток антропометричних компонентів у загальній системі при мінімальному значенні різниці між групами відзначається у віці 13 та 15 років.

3. Найбільша ефективність корекційних впливів спостерігається під час виконання тестів з одночасності рухів. Найменшого оздоровчого впливу серед показників моторики підлітків зазнає статична координація.

4. Загальний позитивний вплив вдало виконаних вправ на моторику складає 45,6%. Це досить переконливий доказ на користь ефективності запропонованої методики.

5. Майже для кожного учня зберігається пропорційність результатів за видами оцінювання до та після корекції, що свідчить про рівномірний вплив процедур на весь спектр показників; після корекції лише епізодично було отримано незадовільні результати тестів з моторики. Отже, стан дітей значно покращився.

6. Результати групи дітей, що не виконували корегуючих вправ, можна умовно оцінити в –57 балів, а результати експериментальної групи оцінюються за тією ж системою в +262 бали. Очевидний прогрес у групи, що виконувала корегуючі вправи.

7. У дослідженні поставлені та частково вирішені питання проблеми фізичної реабілітації заїкуватих дітей молодшого та середнього шкільного віку.

Деякі питання, порушені в дослідженні, потребують, на наш погляд, подальшого вивчення.

Отримані результати створили підґрунтя для розробки програми фізичної реабілітації дітей, що страждають заїканням, яка допоможе останнім у становленні повноцінно розвиненої особистості й інтеграції в суспільство, що вкрай важливо в період розбудови незалежної Української держави.

Основний зміст дослідження відображено у таких публікаціях автора:

1. Кравченко А.І. Фізична реабілітація заїкання з використанням рефлексотерапії. Біологічні науки: Зб. наук. праць СДПУ. – Суми, 1999. – С. 102-105.

2. Кравченко А.І., Лянной Ю.О. Рухливі ігри як засіб фізичної реабілітації учнів у загальноосвітній школі // Фізичне виховання у школі. – 1999. – № 2. – С. 23-25.

3. Кравченко А.І. Причини заїкання та методика його корекції за допомогою засобів фізичної реабілітації. // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. праць. – Харків: ХХПІ, 2000. – № 5. – С. 19-23.

4. Кравченко А.І. Дослідження кінематичних характеристик настільного тенісу у фізичній реабілітації // Зб. наук. праць ВДПІ імені Лесі Українки. – Волинь, 1999. - С. 197-201.

5. Кравченко А.І. Поняття та засоби фізичної реабілітації // Науковий вісник. – Одеса: ПДПУ імені К.Д. Ушинського, 1999. – С. 47-50.

6. Кравченко А.І. Корекція заїкання з використанням аурикулярної рефлексотерапії та аутогенного тренування // Молода спортивна наука України: Зб. наукових статей аспірантів галузі фізичної культури та спорту. – Львів: ЛДІФК, 2000. – Вип. 4. – С. 292-294.

7. Кравченко А.І., Лянной Ю.О. Застосування фізичних вправ як засіб реабілітації школярів з послабленням здоров’я в умовах загальноосвітньої школи. // Фізичне виховання в школі. – 2000. – С. 40-42.

8. Кравченко А.І. Практичне використання засобів фізичної реабілітації при заїканні // Педагогічні науки: Зб. наук. праць СДПУ імені А.С. Макаренка. – Суми, 2000. – С. 368-374.

9. Кравченко А.І. Шляхи комплексного використання фізичної реабілітації та рефлексотерапії при заїканні // Науковий вісник ВДПУ імені Лесі Українки. –Волинь, 2000. – Вип. 4. – С. 99-103.

10. Кравченко А.І. Застосування фізичних вправ і голковколювання при заїканні // Проблеми педагогічних технологій: Зб. наук. праць. – Луцьк, 2000. – Вип. 2. – С. .

11. Кравченко А.І. Ефективність поєднання дихальних вправ і голковколювання при корекції заїкання // Біологічні науки: Зб. наук. праць СумДПУ. – Суми, 2001. – С. 73-78.

12. Кравченко А.І. Дихальна гімнастика у воді як корекційний засіб заїкання // Медико-психологічні проблеми дефектології: Зб. наук. праць. – Херсон, 2001. – С. 122.

АНОТАЦІЯ

Кравченко А.І. Фізична реабілітація як засіб загальної корекції заїкання в дітей молодшого та середнього шкільного віку. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.03 – корекційна педагогіка. – Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка, 2003.

У дисертаційній роботі подані теоретичні та експериментальні відомості щодо корекції заїкання із застосуванням засобів фізичної реабілітації.

Розроблений і застосований комплексний лікувально-педагогічний підхід, який впливає на різні сторони психофізіологічного стану дітей молодшого та середнього шкільного віку, що заїкаються.

До комплексу лікувально-педагогічних заходів увійшли лікувальні заходи та процедури, лікувальна фізкультура, психотерапія, логопедичні заняття, логопедична ритміка, заходи відновлення.

Завдяки впровадженню комплексного підходу із застосуванням засобів фізичної реабілітації досягнута основна мета: усунення та послаблення мовних судом і супутніх розладів голосу, дихання, моторики та мовлення, оздоровлення та зміцнення нервової системи та організму в цілому, позбавлення дитини від неправильного ставлення до свого мовного дефекту, від психологічних нашарувань, перевиховання її особистості та поведінки, реадаптація та адаптація тих, хто заїкається.

Ключові слова: фізична реабілітація, корекційна робота, комплексний підхід, заїкання.

АННОТАЦИЯ

Кравченко А.И. Физическая реабилитация как средство общей коррекции заикающихся детей младшего и среднего школьного возраста. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.03 – коррекционная педагогика. – Сумской государственный педагогический институт имени А.С. Макаренко, 2003.

В диссертации исследована возможность применения средств физической реабилитации для коррекции заикания у детей. При коррекции заикания у детей использовались естественные средства физической реабилитации: музыкальная ритмика, дыхательная гимнастика, нетрадиционные гимнастические упражнения, рефлексотерапия и аутотренинг, а также велась работа с логопедами. После комплексного применения средств физической реабилитации было отмечено улучшение общего состояния у всех детей.

После проведенных поэтапных исследований с применением средств физической реабилитации отмечено улучшение разговорной речи у 28 школьников (80%), незначительное улучшение у 4 (10%), у 3 человек улучшение не наблюдалось. Уменьшение логофобии отмечено у всех испытуемых.

Все вышеизложенное показывает то, что комплексное применение физической реабилитации совместно с логопедической работой является естественным оздоровительным методом, направленным на эффективную коррекцию речевой функции.

Коррекция заикания является трудной и сложной работой, направленной на умелое объединение логопедических знаний с использованием различных физических упражнений и других средств физической реабилитации, а также соответствующей работы родителей и учителей.

SUMMARY

Kravchenko A.I. Physical rehabilitation as a mean of general correction of stammering young and middle age children’s. – Manuscript.

Dissertation for receiving the degree of candidate of pedagogical science. Speciality 13.00.03 – correcting pedagogy. – Sumy State Pedagogical University named by A. Makarenko, 2003.

The dissertation gives the theoretical and experimental data on stammering correction with using physical rehabilitation means.

The complex approach of pedagogical method was worked out and used. Healthy methods and procedures, healthy physical training, psychotherapy, speech therapy exercises, are included to this complex.

The main purpose has been reached with the help of the complex approach using of physical rehabilitation methods: lessening and destruction of speech and voice defects, breathing, movement and speaking, privation of a child from the wrong attitude to the whole speech defect, from psychical accumulations, rebringing up of his or her personality and behavior, adaptation and readaptation of those who have stammering problems.

Key words: physical rehabilitation, correction work, complex approach, stammering problem.