НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ім. О.О.Потебні

Коваленко Борис Олексійович

УДК 811.161.2’373:38

Стилістично знижена лексика в мові

сучасної української публіцистики

10.02.01 – українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі української мови Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Тараненко Олександр Онисимович,

Інститут української мови НАН України,

завідувач відділу лексикології та комп’ютерної лексикографії

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Єрмоленко Світлана Яківна,

Інститут української мови НАН України,

завідувач відділу стилістики та культури мови

кандидат філологічних наук, доцент

Стишов Олександр Анатолійович,

Київський національний лінгвістичний університет,

доцент кафедри загального та українського мовознавства

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка

кафедра сучасної української мови,

Міністерство освіти і науки України, м. Київ.

Захист відбудеться “ 28 ” травня 2003р. о 14-00 на засіданні спеціалізованої

вченої ради Д 26.172.01 в Інституті мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України за адресою:

01001, м.Київ – 1, вул. Грушевського, 4.

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України (01001, м. Київ – 1, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розіслано “ 23 ” квітня 2003 року

Учений секретар спеціалізованої вченої ради,

доктор філологічних наук, професор Н.Г.Озерова

Загальна характеристика роботи

У системі сучасної української літературної мови, як відомо, виділяються такі функціональні стилі: офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, художній, розмовний, а також конфесійний, що повертається в систему української мови наприкінці ХХ століття. Публіцистичний стиль – це один з функціональних стилів літературної мови, призначений для передачі масової інформації, який характеризується популярним, чітким викладом, орієнтованим на швидке сприймання повідомлень, на стислість і зрозумілість інформації.

Поділ лексики української мови за належністю до окремих функціональних стилів не можна вважати абсолютним, раз і назавжди даним, оскільки між стилями постійно відбувається взаємодія і взаємопроникнення. Так, у розмовно-побутовому мовленні постійно використовують суспільно-політичні терміни, лексичні одиниці з різних галузевих термінологічних систем, дуже мобільним є лексичний склад публіцистичних текстів, відкритих для використання як розмовно-знижених, так і урочисто-піднесених слів. Науковці небезпідставно вважають, що функціональні стилі не утворюють замкнутих систем, а перебувають у живому співвідношенні і взаємодії, зазначаючи, що частина ознак, які характеризують мовний стиль, своєрідно, по-своєму повторюється в інших мовних стилях.

Мова публіцистики дає багатий матеріал для досліджень у галузі функціональної і практичної стилістики, для з’ясування проблем функціональних стилів, для розроблення теорії газетних жанрів і чітко виділяється як окремий об’єкт вивчення Сербенська О.А. Мова газети і мовотворчість журналіста в аспекті соціально-культурного розвитку суспільства: Автореф. дис… докт. філол. наук: 10.02.01. – Львів, 1992. – 38с.. На газетних шпальтах публіцистичний стиль репрезентований якнайширше, і тому поняття “мова газети” і “публіцистичний стиль” часто ототожнюються. Досі дослідники найбільшу увагу звертали на газетно-журнальний різновид цього стилю – найпопулярніший вид масової комунікації. До основних рис мови газети належать: економія мовних засобів, стислість викладу і водночас інформативне його навантаження; вживання зрозумілих слів та висловів; використання суспільно-політичної термінології; помітна наявність мовних кліше, штампів; переосмислення лексики інших функціональних стилів.

Питання мови і стилю української періодики привертало увагу дослідників від початку ХХ століття. Дослідження мови українських газет має свою історію. Так, появу значної кількості статей спричинювали мовні дискусії з питань культури мови, які так чи інакше торкалися мови преси, іноді це залежало від зацікавлень мовою періодики окремих учених чи наукових колективів. На початку минулого століття приводом для дискусій стали, зокрема, виступи І. Нечуя-Левицького “Сьогочасна часописна мова на Україні” (1907), “Криве дзеркало української мови” (1912). У середині 70-х рр. та на початку 80-х років ХХ століття дискусія про мову преси розгорнулася серед колективу авторів монографій “Мова сучасної масово-політичної інформації” та “Особливості мови і стилю засобів масової інформації”. Крім того, об’єктом аналізу, докладнішого чи вибіркового, газетна мова ставала завжди тоді, коли дослідники вивчали окремі факти української мови, ставили проблеми культури мовлення та ін. Отже, мова преси з часом виділилася як самостійний об’єкт вивчення, і сьогодні можна говорити про пресолінгвістику як окрему галузь стилістики, тісно пов’язану з філософією комунікації, соціологією, з наукою про основи культури мови.

Вивчення української “часописної мови”, як і “часописного українського письменства”, започаткували ще на початку минулого століття своїми працями І.Франко, Б.Грінченко, І.Нечуй-Левицький, Л.Мартович та ін. Мова української преси (як, до речі, й сама преса), що виходила з 1914 року, а також між двома світовими війнами на окремих територіях українських земель, ще не стала об’єктом ґрунтовного дослідження. Є лише окремі зауваження в цьому плані у працях М. Сулими, М. Гладкого. Соціологічні вивчення мови газети та її аудиторії в 20-х роках поєднувалися з лінгвістичними спостереженнями, а опис мови преси був, як правило, соціолінгвістичним. Уже в цей період мова преси виділяється як окрема проблема, чітко визначено, що основою її розвитку є народна мова, помітні пошуки імпульсів для розвитку мови преси, визначення її ролі та місця в житті національної мови. На думку Ю.В.Шевельова, “газетна мова” розвивається в тісному зв’язку з мовною практикою насамперед інтелігенції, репрезентуючи вже “вищу мову”, й істотно впливає на престиж національної мови. Мова української періодики 50-х років характеризується рядом особливостей, зумовлених насамперед тим, що пресу трактовано як частину ідеологічної структури, а мову – як засіб її пропаганди. З 60-х років вивчення мови української преси розвивалося в кількох напрямках. Перший із них – нормативно-стилістичний – представлений значною кількістю праць, авторами яких є С.Я.Єрмоленко, А.П.Коваль, М.М.Пилинський, К.В.Ленець, О.Д.Пономарів, В.М.Русанівський, О.А.Сербенська, Н.М.Сологуб та ін. У межах цього напрямку мову періодики вивчають з погляду того, наскільки воно відповідає нормам літературної мови. Зокрема, О.А.Сербенська, вивчаючи мову преси кінця ХХ ст., робить спробу системного опису і різнопланового аналізу (лінгвістичного, соціологічного, психологічного) явищ публіцистичного мовлення як певного естетичного стереотипу, що залежить від дії соціальних чинників. Дослідниця довела, що в мові газет віддзеркалюються тенденції розвитку загальнолітературних норм української мови. Другий напрям у вивченні мови преси, який досить активно розвивається в Україні з 70-х років ХХ століття, пов’язаний з трактуванням мови газети як особливого об’єкта. Це функціонально-стилістичним напрям, репрезентований він працями таких учених, як М.М.Пилинський, Г.М.Колесник, А.І.Мамалига, Г.М.Сагач, Л.І.Шевченко та ін. Функціонально-стилістичний підхід передбачає вивчення закономірностей і тенденцій формування внутрішньостильових форм, з’ясування лінгвістичної природи жанрової форми, пошуки естетичних критеріїв газетної мови. Окремий напрям у дослідженні мови українських газет – історію становлення мови української преси – започаткували М.А.Жовтобрюх та Ю.В.Шевельов. Різні аспекти сучасного етапу розвитку мови української періодики (періодики 80-х – 90-х років ХХ століття) знайшли своє висвітлення в працях Н.О.Бойченко, І.І.Браги, А.М.Григораш, Т.А.Коць, А.І.Мамалиги, О.А.Стишова, Н.Г.Озерової та ін.

На сьогодні всі наукові дослідження газетної мови виходять з функціональної своєрідності газетно-публіцистичного стилю, яка полягає в діалектичній єдності двох функцій – впливу та повідомлення. Разом з тим, хоча в різних жанрах публіцистики логічний та емоційно-експресивний елементи мають бути взаємно зрівноважені, на сучасному етапі газетної комунікації посилюється експресивна функція. У мові газети дедалі частіше вживається поряд із розмовно-літературною лексикою розмовно-нелітературна: просторічна, в тому числі вульгарна, жаргонна, діалектна, лексика позанормативних запозичень, яка має досить виразну експресію.

Актуальність теми зумовлена, з одного боку, різкою активізацією в досліджуваний період уживання стилістично зниженої лексики в мові українських газет, а з другого боку, недостатньою вивченістю функціонування стилістично зниженої лексики сучасної української мови.

Зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах тематики науково-дослідної роботи кафедри української мови Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету “Функціонування української мови як державної” (номер державної реєстрації 0100U000791), яка передбачає, зокрема, вивчення лексики сучасної української літературної мови, джерела її поповнення та функції в різних стилях мови.

Об’єктом нашого дисертаційного дослідження обрано мову сучасної української публіцистики (від початку 1990-х рр., на матеріалі як загальноукраїнських газет, що виходять у Києві, так і регіональних, що виходять у Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській та Хмельницькій областях). Предметом аналізу є функціонування стилістично зниженої лексики в мові сучасної української газети. Під терміном “стилістично знижена лексика” ми розуміємо всі ті лексичні засоби, які перебувають як на межі літературної мови (розмовно-літературна лексика – власне розмовна і розмовно-просторічна), так і поза нею (розмовно-нелітературна лексика – просторічна, включаючи вульгарну, лайливу, жар-гонна, включаючи сленг і арго, діалектна, лексика позанормативних запозичень).

Метою дослідження є комплексний аналіз стилістично зниженої лексики сучасної української мови та особливостей її вживання в мові сучасної періодики.

У зв’язку з визначеною метою постають такі завдання:

–

–

–

–

–

Основним методом дослідження є описовий.

Джерельною базою дослідження є тексти україномовних газет (від 1997 року) з орієнтацією на охоплення видань різної тематики з центральних (“Вечірній Київ”, Київ, “Голос України”, Київ, “Товариш”, Київ, “Урядовий кур’єр”, Київ, “Україна молода”, Київ) та західних (“Вільне життя”, Тернопіль, “Високий замок”, Львів, “Галичина”, Івано-Франківськ, “Край Кам’янецький”, Кам’янець-Подільський, “Кам’янець-Подільський вісник”, Кам’янець-Подільський, “Подільські вісті”, Хмельницький, “Подолянин”, Кам’янець-Подільський, “Фортеця”, Хмельницький) регіонів України.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що це перша спроба комплексного, цілісного аналізу функціонування стилістично зниженої лексики в мові сучасної української періодики на матеріалі текстів різного суспільно-ідеологічного та тематичного спрямування.

Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що опис і систематизація досліджуваного матеріалу дозволить розширити та збагатити наші уявлення, по-перше, про стилістичні особливості мови сучасної української газети, по-друге, про склад і функціонування в українській мові шарів стилістично зниженої лексики як одного з потужних її емоційно-виражальних засобів і, по-третє, про стан і перспективи розвитку української мови на її сучасному етапі.

Практична цінність роботи полягає в тому, що матеріали дослідження можуть бути використані при укладанні тлумачного словника української мови, словника нових слів і значень, а також у практиці вищої школи, зокрема при викладанні курсів “Лексика і фразеологія”, “Стилістика і культура мови”, “Мова засобів масової інформації”.

Апробація роботи. Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри української мови Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету та відділу лексикології і комп’ютерної лексикографії Інституту української мови НАН України. Положення праці викладено в доповідях на двох наукових конференціях: звітній науковій конференції викладачів і аспірантів, присвяченій 85-й річниці Української національно-демократичної революції, 15-16 квітня 2002 року (м. Кам’янець-Подільський) і Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 95-річчю доктора філологічних наук, професора Івана Ковалика (1907-1989), 19-20 квітня 2002 року (м. Івано-Франківськ).

Публікації. Основний зміст дисертації відбито в 5 публікаціях, з них – 3 статті, 2 – матеріали доповідей.

Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, двох основних розділів, висновків, списку використаної літератури, що налічує 181 позицію. Загальний обсяг роботи – 182 сторінки.

основний Зміст роботи

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації та її актуальність, визначено об’єкт дослідження, сформульовано мету й основні завдання, подано відомості про джерела матеріалу та апробацію роботи, вказано методи дослідження, окреслено новизну, теоретичну та практичну цінність дисертації.

У першому розділі “Джерела формування й поповнення стилістично зниженої лексики в мові сучасної української публіцистики” показано, що мова друкованих засобів масової інформації є одним із найдинамічніших підстилів публіцистичного стилю: у ній досить помітно й на порівняно короткому часовому відрізку засвідчуються зміни, що відбуваються в суспільстві. Сьогодні в мові газет особливо помітні конкуренція інформаційної та експресивної функцій мови. Експресивна функція в останні роки значно посилилася. Тому, зокрема, спостерігаємо тут надмірне вживання зниженої лексики, творення нових слів за допомогою суфіксів, що виявляють великий заряд негативної експресії.

Для лексики української мови 90-х років ХХ ст. характерні відчутні семантичні та стилістичні зрушення. Вживання стилістично зниженої лексики в газетних текстах зумовлене різними екстралінгвістичними факторами:

1) зняттям цензури, протестом проти відсталості суспільства та “заштампованості” мови. Цей позамовний фактор зумовив вплив на активне впровадження як розмовно-літературної, так і просторічної лексики, лексики молодіжного, армійського та деяких інших жаргонів у різні газетні жанри, що в попередні роки було неприпустимим: заарканити, остограмитися, жлоб, жлобство, дибанути, кайф, кайфувати, дембель, амбал, бакси, крутий, підстава, наприклад: “Могилевська заарканила одного з найбагатших холостяків Росії” (УМ, 15.05.99, с.2); “Остограмився [молодик] для хоробрості (зрештою, на те він і бар) та й закляк” (УМ, 09.02.99, с.8); “…картати позичальника та звинувачувати, вибачайте на слові, у “жлобстві” теж, мабуть, недоцільно” (про кредити для України від МВФ) (УМ, 28.01.99, с.5); “Себто її “дибануло” струмом, підведеним до того ж таки електричного дзвінка, виготовленого з грубим порушенням вимог щодо елоктроізоляції” (УМ, 27.01.99, с.8); “Вони були як нерозлийвода: разом “кайфували”, разом шукали грошей на наркотики” (ВЗ, 22.01 - 28.01.99, с.11); “Замість дембеля – на той світ” (УМ, 28.01.99, с.9); “Уникнути таких неприємностей жінка могла тільки за умови, що принесе 300 “баксів” (УМ, 02.03.99, с.9); “Хто тут “бакс”? Злазь. Починається час євро” (заголовок) (УМ, 13.01.99, с.3); “…то голова якого-небудь району розповість про бізнесмена з крутим “дахом”, котрий незаконно приватизував ліс чи озеро, встановивши там свої порядки” (УМ, 06.01.99, с.3); “Тільки прогулянці завадили три молодики, що вигулькнули із крутої іномарки і нумо дубасити чоловіка” (УМ, 27.01.99, с.3); “…боячись того, що залишаться без роботи, платили крутому начальнику охорони пану Б. по сто доларів за одну хлібину” (УМ, 27.01.99, с.8); “…власники автомобілів, особливо “крутих” іномарок” (ВК, 06.01.99, с.12); “Фатальна “підстава” парашуту” (УМ, 29.04.99, с.1);

2) криміналізацією суспільства. Цей фактор зумовив вплив на проникнення великої кількості елементів арго злодіїв, картярів, наркоманів тощо. Такі слова, як: ботати, вишка, гастролі, забити стрілу, в законі, зона, лажа, лимон, лох, малина, общак, пахан, понт, розколоти, фєня, ходка, ширка, шмон, шпана, – стали звичними для будь-якого газетного жанру. Нерідко така лексика подається з виразними ознаками походження з російської мови. Наприклад: “Саме він проявив себе не по роках винахідливим катюгою, хоча ті ж таки роки змусили суддів замінити йому цілком заслужену “вишку” десятьма роками ув’язнення” (УМ, 20.01.99, с.9); “Юнак прямо зі службового кабінету “забив стрілу”” (УМ, 10.02.99, с.9); “Столиця – “в законі” (заголовок) (ВК, 29.01.99, с.1); “Працевлаштувалися” у … “зоні” (заголовок) (УМ, 21.05.99, с.14); “…саме після ломки виникають рецидиви” (ВК, 22.01.99, с.8); “Життя “по понятіям” злодійського общака на руїнах комуністичного концтабору. Це – Росія” (заголовок) (УС, 20-26.04.2000, с.5); “Сєні” воля “до фєні” ” (заголовок) (УМ, 10.02.99, с.14); “До цього він мав дві “ходки” за крадіжку особистого майна громадян і стільки ж – за пограбунки” (УМ, 26.01.99, с.9); “Чолов’ягу, що вийшов з оселі, зупинили працівники міліції, як і годиться, за умови підозри обшукали і виявили в його кишені п’ятикубиковий шприц з розчином опію, так званою “ширкою” (ВК, 13.01.99, с.2); “Але під час “шмону” у кабінеті помічника було знайдено цікаві посвідчення на ім’я Ю.М.Медведенка: буцімто він є суддею Соснівського районного суду Черкас” (УМ, 21.01.99, с.3); “Захищали монастирські володіння доводиться часом не тільки від п’яної шпани” (УМ, 04.02.99, с.9);

3) зміною мовних смаків у бік спрощення, лібералізації, наприклад: “Минув час – можна підбити “бабки” (УМ, 26.01.99, с.7); “Де зняти напругу після екзаменаційної сесії, де відтягнутись на всі сто змученому студенту?” (УМ, 09.02.99, с.4); “Обумовлену суму … жінка, як і обіцяла, “притарабанила” до вже знайомого кабінету й передала покровителю” (УМ, 13.05.99, с.8); “Київ давно заслужив звання Мекки не лише російської естрадної, а й російської театральної попси” (УМ, 09.02.99, с.12); “Ми незліченними годинами дивилися все без розбору – вестерни, порнуху, “жахалки”, – не в змозі зорієнтуватися в лавинному потоці кіновідеопродукції…” (УМ, 13.05.99, с.14); “Хтось крутить порнуху, хтось бійки, хтось старі серіали в ностальгійному “совіцькому” дусі” (УМ, 29.01.99, с.5); “Однак, якщо видання задля дешевої сенсаційності смакують “чорнуху”, викликають ниці почуття, це небезпечно для суспільної моралі, калічить душі читачів, глядачів і радіослухачів” (Т, №22.05.99, с.3);

4) необхідністю номінації явищ, що не були характерними (взагалі або в такому масовому вияві, в такій кількості, як тепер) для попередніх років, наприклад: “Нещодавно кременчуцький бомж знайшов труп крихітного хлопчика із залишками пуповини у целофановому пакеті…” (УМ, 06.01.99, с.10); “Лише “міняли” були, як ніколи, активними і пропонували “зелень” по курсу 1 до 4.1грн.” (ВК, 06.01.99, с.2); “І якщо динамівською машиною не “фарцюватимуть” оптом та вроздріб, ореол суперклубу з Києва не зникне” (УМ, 10.02.99, с.14);

5) бажанням висловити експресію будь-якими засобами, наприклад: “Брати Клички за бугром” (УМ, 23.01.99, с.3); “Конституційному суду наказано випендритися” (УМ, 21.01.99, с.4); “А вже потім так “запудрили” йому [пенсіонерові] голову, що позбавили пенсії, мабуть, за цілий рік” (УМ, 12.05.99, с.9); “З початком роботи нової ВР Володимир Нечипорук “засвітився” у фракції НДП, але згодом опинився у “Громаді” (УМ, 24.04.99, с.2); “Останні погодні “манси” продемонстрували, що Україна таки дійсно – країна контрастів” (УМ, 02.02.99, с.1); “І хоч смагляві чоловіки справді змахували на представників сонячної Грузії, прикордонний контроль помітив невідповідність фото у паспортах і “фейсів” їх власників” (УМ, 06.02.99, с.4);

6) ситуацією українсько-російської двомовності. Цей фактор зумовив масову появу на сторінках газет такої форми просторіччя, як “суржик”, а також великої кількості жаргонізмів та арготизмів з лексичними та фонетичними ознаками русизмів (див. вище), наприклад: “А в Україні, блін, лише дев’ята вечора” (УМ, 30.01.99, с.7); Цей “гаспадин”, за словами Олексія Собіна, дозволяв собі репліки на зразок: “Тут не Україна. … Влада тут одна, це я – слідчий” (УМ, 20.05.99, с.10); “Недоторканні – власники “корочок” народних депутатів – стоять найвище” (УМ, 06.02.99, с.1); “Не підкидайте, дорогіє товаріщі, мух у чисту оливу” (заголовок) (ВК, 29.01.99, с.6). Такі приклади можуть свідчити про те, що елементи “суржику” вводяться в текст з певною стилістичною метою і є цілком виправданими. Але, на жаль, трапляються випадки, коли журналісти послуговуються ним несвідомо. У цих випадках “суржик” не має в собі ніякої експресивної функції і свідчить лише про низький культурно-освітній рівень автора, наприклад: “…не поспішають ставити на довольство” (УМ, 27.01.99, с.14); “…мер на передноворічній “планірці” сакраментально пожартував: “Поганої горілки не буває!…” (УМ, 06.01.99, с.6).

Крім названих, у мові сучасних друкованих засобів масової інформації діє й ряд інших досить важливих чинників: а) значне розширення кількісного і якісного складу учасників комунікації; б) відчутне зростання особистісного начала в мовленні; в) помітне збільшення обсягу діалогічного спілкування; г) розширення сфери спонтанного спілкування й ослаблення офіційності Стишов О.А. Особливості розвитку лексичного складу української мови кінця ХХст. // Мовознавство. – 1999. – №1. – С.7. .

Спостереження над сучасним газетним узусом переконливо свідчать про те, що сьогодні на мову масово-політичної інформації взагалі і на газетну публіцистику зокрема значний вплив справляє усна мова. Аналізуючи мову сучасної української публіцистики, доходимо висновку, що джерелом стилістично зниженої лексики є як розмовно-літературна, так і розмовно-нелітературна лексика: просторічна, жаргонна (сленг, арго), діалектна, лексика позанормативних запозичень.

У другому розділі “Слововживання та словотворення стилістично зниженої лексики у мові сучасної української публіцистики” відзначено, що на сьогодні в мові газет особливо помітні зрушення в лексико-стилістичній системі. Наприкінці 90-х років ХХ ст. простежується тенденція до вживання в публіцистиці, а особливо на сторінках газет не просто стилістично знижених лексичних засобів, а й засобів найнижчого в морально-етичному плані шару лексики. Мова цих років характеризується новим стилем висловлювання, більшою свободою вибору мовних засобів (як правило, лексичних та фразеологічних), відмовою від мовних табу та евфемізмів, бажанням перебороти невиразність.

Стилістично знижені елементи є одним із найефективніших засобів досягнення експресії в публіцистиці, і саме тому газетна мова завжди їх використовувала: “…будь-яке розмовне слово в газетній мові експресивне, має певний потенціал виразності. Інша причина широкого використання розмовних елементів полягає в тому, що вони є регулярним засобом подолання газетних штампів” Солганик Г.Я. Лексика газеты: Функциональный аспект. – М.: Высш. школа, 1981. – С.99.

. Сьогодні в будь-якому газетному жанрі можемо натрапити на таку лексику:

а) розмовну – гендель, даїшник, засідайлівка, здибанка, збіговисько, базікати, бахнути, вештатися, начхати, розпинатися, розтринькувати, сунути, телепнути, торочити, чкурнути, наприклад: “Останній марафет перед елітарною “засідайлівкою” (про міжнародний форум) (УМ, 29.01.99, с.1);

б) просторічну – відморозок, житуха, жлоб, жлобство, порнуха, чорнуха, фігня, фінгал, вбахувати, випендрюватися, вмазати, дибанути, передирати, прибарахлитися, прищучити, профукати та ін., наприклад: “…картати позичальника та звинувачувати у “жлобстві” теж, мабуть, недоцільно” (про кредити для України від МВФ) (УМ, 28.01.99, с.5);

в) жаргонну – амбал, бакси, зона, лажа, наїзд, прикид, прикол, розборка, тусовка, фанера, шара, відірватися, відтягнутися, грачувати, кайфувати, наїжджати, діставати, засвітитися, бухaти, тусуватися, шмонати та ін., наприклад: “…коли Лазаренка “шмонали” американські міграційні служби, Генпрокурор заявив, що наша країна докладе всіх зусиль, аби повернути Павла Лазаренка в Україну”(УМ, 23.02.99, с.3);

г) лайливі та непристойні – дурня, кретин, лайно, придурок та ін.

Серед стилістично зниженої лексики, що вживається в мові сучасної української публіцистики, активністю вирізняються навіть цілі синонімічні ряди та лексико-семантичні групи:

у значенні “головний / начальник”: бос, бугор, пахан, шеф, наприклад: “…вирішили запропонувати своїм партійним босам, так би мовити, конкретну формулу єдності” (ВЗ, 29.01- 04.02.99, с.3), “А для колишнього патрона таки справді виконала “Прощання слов’янки” (УМ, 06.04.99, с.15); “…шеф цього відомства тлумачить своє покликання значно ширше і має неабиякий громадський темперамент…” (УМ, 22.01.99, с.5);

у значенні “гроші”: бабки, лаве “гроші взагалі”, дерев’яні “радянські карбованці, українські гривні, російські рублі”, бакси, гріни, зелені, зелененькі, капуста, “долари США”, штука “тисяча”, лимон “мільйон”, наприклад: “За героїн дають не лише “бабки”” (УМ, 16.02.99, с.8), “Бакси” з неба” (заголовок) (УМ, 06.04.99, с.15), “Легше вбити, ніж вибити “бакси” (заголовок) (УМ, 18.03.99, с.8), “А вітчизняних дерев’яних Сан Санич, як те засвідчують деякі деталі формування та функціонування його передвиборних штабів, зібрав явно недостатньо” (Г, 28.09.99, с.4) “Чи є в Росії стільки “зелених”, щоб ці “птахи” могли літати?” (ВЗ, 15.01- 21.01.99, с.1), “Ходая Сокола разом із пачками “зелененьких” узяли працівники обласного управління боротьби з економічною злочинністю” (УМ, 21.01.99, с.8); “Буйний травень косить “капусту” (УМ, 19.05.99, с.6); ‘

бити’ або ‘ударити’: бахнути, бемцнути, вгатити, дубасити, гамселити, вирубати, колошматити, лупцювати, молотити, періщити, прасувати, шандарахнути, шматувати, наприклад: “Тут у розбірки втрутився лейтенант Звіряка: без з’ясування він просто витяг із шеренги бійця та й бемцнув його кулаком в обличчя” (УМ, 18.05.99, с.9), “Крапку у матчі поставив Енріко К’єза, вгативши м’яч у “дев’ятку” з близької відстані” (УМ, 14.05.99, с.15), “Гамселив нею [штахетиною] незнайомця по голові доти, поки дерево не розламалося” (ВЖ, 19.08.99, с.2), “…один поперед одного махлюєте і за те лупцюєте один одного картами по нюхалові” (УМ, 10.02.99, с.4), “Застосувавши прийом самбо, він “вирубав” убивцю і разом з водієм затягнув його до машини” (УК, 27.08.98, с.17), “Кілька чоловік зі спини накинулись на нього. І “молотили”, “молотили”. Лише згодом, повправлявшись у стусанах, втямили, що щось воно не те” (ПВ, 24.11.98, с.2), “Два парубійка (17 і 19 років) … зчепилися битися. І молодший так уперіщив старшого, що той втратив свідомість” (УМ, 03.03.99, с.9), “Михайло … шандарахнув по непроханих візитерах, щоб не лазили, де їх не чекають” (УМ, 07.05.99, с.14), “І почав буквально шматувати хлопця” (УМ, 19.01.99, с.8); ‘

вимагати гроші’: вибивати, витрушувати, здирати, наприклад: “… вмів не лише вибити із замовника гроші, а ще й виконати роботу так, як вважав за потрібне” (УМ, 09.02.99, с.11), “Похмуро… взялись школи “витрушувати” з батьків кошти на атестатне мито” (ПВ, 03.12.98, с.3), “У деяких виникає питання, а чи не “здирають” зайві гроші?” (ВК, 13.01.99, с.3); ‘

витрачати гроші’: промотати та промотатися, просадити, проциндрити, розтринькувати, наприклад: “…катастрофічно збільшуються зовнішні кредити, які промотуються…” (ВК, 06.01.99, с.4), “…так захопився грою на автоматах, що “просадив” усю виручку – близько 500 грн.” (ВЗ, 29.01.-04.02.99, с.1), “…деталі продав, гроші проциндрив” (ВК, 29.01.99, с.6), “…саме тоді наші провідні економісти (які вміють тільки розтринькувати кошти і абсолютно не здатні до економії) черговий раз підпускають у ЗМІ заяложену ідею про те, що без західних кредитів Україна не здатна реалізувати свій бюджет” (ВК, 16.01.99, с.2);

“украсти”: поцупити, свиснути, спіонерити, стирити, наприклад: “…кияни ніяк не дочекаються, коли з Дніпрових круч спіонерять Бабу-Батьківщину” (УМ, 06.03.99, с.3);

“говорити; казати; сказати; кричати”: базікати, верзти, випалити, молоти, репетувати;

“пити; випити; напитися”: бухнyти, побухaти, хильнути, набратися, вмазати, остограмитися, підзарядитися, квасити, наприклад: “Туристи, підігріті тайськими коктейлями, а також привезеним із собою за десять тисяч кілометрів і розлитим під низьким тайським столиком “Гетьманом”, побухали на славу…” (УМ, 30.01.99, с.7), “Добре хильнувши оковитої, він (злодій) пробрався у літню кухню 69-річної Н., але до кінця справу не довів” (Пн, 02.09.98, с.3), “Перед цим завітав із матір’ю та колегами в аеропортівську кав’ярню. Трохи “підзарядився” і пішов до літака” (ВЗ, 29.01.-04.02.99, с.12), “Остограмився [одинокий молодик] для хоробрості (зрештою, на те він і бар) та й закляк” (УМ, 09.02.99, с.8), “…якщо наш рідний квасить щодня і у вільний від запоїв час малює дружині під очима вічні тіні, то на дідька такий “козак” здався” (УМ, 18.03.99, с.9);

“засудити до певної міри покарання”: відміряти, вліпити, впаяти, наприклад: “Колегія у кримінальних справах обласного суду відміряла Володимиру Красовському десять років ув’язнення” (ВЖ, 19.08.99, с.2), “П’ять років позбавлення волі в колонії посиленого режиму вліпив Придніпровський районний суд міста Черкаси Костянтину Онілі” (УМ, 04.02.99, с.8), “Глекові хоч і “впаяли” “вишку”, але замовники розстрілу редактора одеської “Вечірки” … залишились невідомими” (УМ, 23.03.99, с.3).

В окрему групу можна виділити стилістично знижені назви представників деяких народів: жид – про євреїв; кацап, москаль, московій – про росіян; сябри, бульбаш – про білорусів; фріц – про німців; хохол – про українців; янкі – про американців.

Використання стилістично зниженої лексики (розмовної, просторічної, жар-гонної, діалектної, вульгарної, лайливої) у мові публіцистики кінця ХХ століття є одним із важливих її компонентів. Така лексика виконує, по-перше, оцінну та експресивну функції. По-друге, стилістично знижена лексика, функціонуючи в мові публіцистики, сприяє реалізації принципу діалогічного мовлення, тобто контактовстановлення з читачем, тому що вживання такої лексики є засобом стилізації неофіційного, невимушеного, фамільярного спілкування. По-третє, використання стилістично зниженої лексики в мові газет є засобом привернення уваги читача. Потрапляючи в текст типової газетної мови, зокрема в оточення суспільно-політичної лексики, вона виразно виділяється на загальному фоні. Уживаючи нестандартну лексику, автор газетної статті розраховує на те, що вона приверне до себе увагу читача незалежно від того, цікавить його дане повідомлення чи ні.

Функції стилістично зниженої лексики в мові газети полягають у тому, що вона використовується як: 1) зображувальний засіб; 2) експресивно-оцінний засіб; 3) засіб відтворення мовної характеристики; 4) джерело збагачення газетної лексики1Солганик Г.Я. Системный анализ газетной лексики и источники её формирования.: Автореф. дис… докт. филол. наук: 10.01.10. – М., 1976. – С.38..

Отже, в мові сучасної публіцистики дедалі більшого поширення набувають експресивні слова, що надають висловленню виразності, образності, емоційної забарвленості. Стилістично знижена лексика, яка використовується в газетних текстах (це слова з іронічною, жартівливою, фамільярною, зневажливою, грубою і т.ін. конотаціями), являє собою в основному експресивну лексику негативної оцінки, включаючи вульгарну, лайливу лексику.

Оновлення лексичного складу мови сучасних українських газет за рахунок одиниць зі стилістично зниженими конотаціями відбувається як з використанням власне лексичних новотворів, так і шляхом переосмислення наявних лексичних одиниць. У публіцистиці найчастіше використовуються розмовні іменники, рідше – дієслова, значно рідше – прикметники, прислівники та інші частини мови.

Серед суфіксальних одиниць розмовного словотворення найчастотнішими в газетних текстах виявилися іменники: а) жін. р. із суфіксом -к-а на позначення предметів та інших опредметнених понять як результат стягнення відповідних словосполучень: маршрутка, мобілка, оборонка, оперативка, районка тощо; б) із суфіксами -к-а, -ачк(ячк)-а, -івк(овк)-а та деякими іншими на позначення дії або стану: вилазка, відмазка, здибанка, оборудка, прив’язка, розкрутка, сверблячка, дурилівка, забов’язалівка, мочилівка, обдирайлівка, нестиковка, тусовка (про зустріч, зібрання) тощо; в) із суфіксом -к-а та деякими іншими на позначення місця проживання, приміщення тощо: комуналка, сталінка, хрущовка, барахолка (про ринок), забігайлівка (про погану їдальню); г) із суфіксом -щин-а на позначення понять, що викликають несхвальне ставлення, негативну оцінку: горбачовщина, дармівщина, надзвичайщина та ін.; ґ) чол. р. із суфіксом -ач на позначення осіб за сферою діяльності та родом занять: збирач/здирач (працівник податкової служби), сміхач (сатирик-гуморист), фірмач (працівник фірми); д) чол. р. із суфіксами -ник(-шник), -іст на позначення осіб за сферою діяльності та родом занять: альтернативник (прихильник альтернативної служби в армії), бюджетник (працівник бюджетної сфери), здирник (той, хто займається здирництвом), кіношник, надзвичайник (про міністра з надзвичайних ситуацій), даїшник (від ДАІ – Державна автомобільна інспекція), петеушник (від ПТУ – професійно-технічне училище), ПЗУшник (від ПЗУ – Партія зелених України), ЦРУшник (від ЦРУ – Центральне розвідувальне управління США); бомбіст (у значенні ‘той, хто повідомляє телефоном про закладену вибухівку’), есбіст (працівник Служби безпеки України – СБУ), марчукіст (член або прихильник партії Євгена Марчука), особіст (працівник особового відділу), пофігіст (людина, якій усе байдуже), штабіст (працівник передвиборного штабу); е) сер. р. із суфіксами -анн-я, -енн-я у значенні опредметненої дії: забамбулення, матюкання, розкручування, трахання тощо.

Зрідка в газетних текстах трапляються стилістично знижені іменники, утворені шляхом заміни елементів української словотвірної системи відповідними російськими, зокрема із суфіксом -щик: аліментщик, перекупщик, скупщик.

Через посередництво преси в загальний ужиток уходять слова із структурним елементом -ація, який в іншомовних словах є показником їх належності насамперед до книжної мови. При поєднанні цього елемента як із запозиченими, так і з питомими українськими основами можуть утворюватися слова з виразним розмовним забарвленням: дивація, прийматизація, прихватизація, собакізація, суркізація, хохляндизація і под.

Окрему групу в мові газет становлять іменники, зниженість яких зумовлена суфіксами -ак(як), -ак(як)-а, -яг-а, -юк-а, -юг-а, -иськ-о, -ул-я, -ень, -ан та ін.: босяк, забіяка, діляга, падлюка, катюга, збіговисько, ревисько, дівуля, перевертень тощо. Дедалі частіше в газетних текстах трапляються складні слова-іменники, негативне значення та стилістична зниженість яких випливає із змісту їх компонентів. Більшість із них – це іменниково-дієслівні й іменниково-прикметникові утворення, що вказують на негативні риси поведінки людини, характеру її діяльності тощо: крючкотвори, мордобій, наркоділки, пройдисвіт. У мові газет трапляються й стилістично знижені складні слова та апозитивні сполучення, утворені з двох іменників: несуни-халявщики, бізнес-посиденьки, кінозбіговисько. Рідше в газетних текстах трапляються стилістично знижені іменники, утворені моделями абревіації та основоскладання: бомж (від рос. абревіатури Бомж – без определённого места жительства), зек, старлей, членовоз.

Крім словотвірних моделей, продуктивним засобом творення стилістично зниженої лексики, яка потрапляє в мову газет, є метафора: бадилля (про наркотичну сировину), за бугром (за кордоном), наживка (про людину), човник (про підприємців малого бізнесу, які змушені часто пересуватися) тощо, рідше – метонімія: авторитет (про лідера злочинного угруповання).

Різноманітними структурними типами представлені в мові періодики стилістично знижені дієслова. Це насамперед одиниці: а) із суфіксами -ува-, -и-, -ну-(-ону-): горувати, путчити, бахнути, гахнути, клацнути, рефлекснути, стуконути тощо; б) з префіксами до-, по-, за-, з-(с-): додушити, докопатися, доконати, погоріти, потрусити, скачати, схамити; в) утворені префіксально-суфіксальним способом словотворення з морфемами ви-, від-, об-, о- + -ува-, -и-: витрушувати, відтягнутися, відстебнути, обмакогонити (обманути), опоганити, охаювати.

Розмовні стилістично знижені прикметники, що вживаються в публіцистиці, позначені активізацією відіменникових і віддієслівних похідних, які характеризуються неоднорідною семантикою і різним структурним вираженням, наприклад: зальотний, змазаний, ошалілий, суперовий, тупоголовий, ульотний, холуйський.

У висновках сформульовано основні результати дослідження.

1. Стилістично знижена лексика, яка становить досить помітний шар у лексичній системі сучасної української літературної мови, значно активізувалася у вживанні з 1990-х років у мові сучасної української публіцистики.

2. Лексичний склад української мови у його відображенні в мові засобів масової інформації досить швидко реагує на зміни як у різних сферах життя, так і в поглядах суспільства на доцільність і прийнятність нормативно-стилістичної основи літературної мови в той чи інший період її розвитку. Як екстралінгвістичні фактори, а саме: зняття політичної цензури, протест проти відсталості суспільства, криміналізація суспільства, необхідність номінації явищ, що не були характерними для попередніх років, так і зміна мовних смаків у бік спрощення, лібералізації, бажання висловити експресію будь-якими засобами, ситуація українсько-російської двомовності приводять до а) перегляду поняття “літературна норма”; б) ширшого залучення розмовних, просторічних, жаргонних та діалектних елементів у мову публіцистики.

3. Великий відсоток стилістично зниженої лексики в мові сучасної преси пояснюється тим, що цей шар лексики до кінця 80-х років залучався порівняно мало, а отже, за ним не закріпилися негативно-оцінні конотації. Сьогодні таке слововживання відображає мовні уподобання певної частини суспільства, яка прагне у стилістично зниженій лексиці віднайти засоби адекватної номінації явищ дійсності. Актуалізовані мовні засоби добираються з максимуму ресурсів української мови всіх рівнів. Обмеження у використанні мовних одиниць зведено до функціонального мінімуму – комунікативної виправданості та ефективності. Існує настанова на мовленнєву розкутість, порушення, руйнування усталених традицій слововживання. Стає вже тенденцією поєднання різностильових елементів, що сприяє встановленню контакту між тим, хто пише, і тим, хто сприймає, – автором і читачем.

4. Інтенсивне використання стилістично зниженої лексики є, з одного боку, безумовним результатом демократизації всього суспільства, яка, відповідно, привела й до демократизації всієї мови. З іншого ж боку, у своїх крайніх формах вияву це стає вже негативним явищем, що виражається у використанні в мові газет 1990-х років великої кількості лексичних засобів, які перебувають як на межі літературної мови (розмовно-літературна лексика – власне розмовна і розмовно-просторічна), так і поза нею (розмовно-нелітературна лексика – просторічна, включаючи вульгарну й лайливу, жар-гонна, включаючи сленг і арго, діалектна, лексика позанормативних запозичень). Надмірне використання стилістично зниженої лексики в мові сучасної української публіцистики, на нашу думку, з часом нормалізується, і мова періодики стане зразком писемної мови, де використання традиційно-книжних засобів буде гармонійно поєднуватися з розмовними елементами.

5. Оновлення лексичного складу мови сучасних українських газет відбувається як з використанням власне лексичних новотворів, так і шляхом переосмислення лексичних одиниць. У публіцистиці найчастіше використовуються розмовні іменники, рідше – дієслова, значно рідше – прикметники, прислівники та інші частини мови.

6. Елементи розмовного стилю літературної мови в сучасній українській публіцистиці є досить поширеним і загалом цілком закономірним для її розвитку явищем. Вони, контрастуючи з нейтральним стилістичним фоном публіцистичного стилю, допомагають виконувати основні функції газет – як інформувати, так і переконувати читачів. Наприкінці ХХ ст. у мові української публіцистики стали активно використовуватися також просторічні елементи. У зв’язку з помітним ослабленням вимог до дотримання нормативних засад української літературної мови з кінця 1980-х рр. у мові сучасної української публіцистики спостерігається й значне посилення у використанні жаргонізмів і русизмів, а також лайливої і непристойної лексики. Суржик як один з різновидів українського просторічного мовлення, що виник унаслідок інтерферентного впливу російської мови, у публіцистиці використовується як багатофункціональний стилістичний засіб. Просторічна лексика має високий ступінь негативнооцінного забарвлення. Використання її в мові української публіцистики як негативнооцінного засобу на сучасному етапі розвитку суспільства є поширеним стилістичним прийомом. Матеріал спостережень над використанням жаргонізмів у публіцистиці свідчить про те, що в суспільстві змінюються ставлення до жаргону: наприкінці ХХ століття він усвідомлюється як джерело особливо виразних,