НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО

ПОТЕНЦІАЛУ ТА ІСТОРІЇ НАУКИ ІМ. Г.М.ДОБРОВА

На правах рукопису

КИЯК БОГДАН РОМАНОВИЧ

УДК 001.891; 330.341.1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ

КОНКУРСНОЇ СИCТЕМИ ОЦІНЮВАННЯ І ПРОГНОЗУВАННЯ ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Спеціальність 08.02.02 –

економіка та управління науково-технічним прогресом

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Центрі досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім.Г.М.Доброва НАН України, м.Київ

Науковий консультант: | доктор економічних наук, професор

Маліцький Борис Антонович, Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім.Г.М.Доброва НАН України, директор

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Калитич Георгій Ілліч, Український інститут науково-технічної і економічної інформації Міністерства освіти і науки України, заступник директора

| доктор економічних наук, професор

Александрова Валентина Петрівна, Інститут економічного прогнозування НАН України, провідний науковий співробітник

доктор економічних наук, професор

Яцков Василь Семенович,

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, головний науковий співробітник

Провідна установа: | Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра інноваційного менеджменту та підприємництва, м.Київ

Захист відбудеться 17 квітня 2003р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.189.01 у Центрі досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ЦДПІН НАН України.

Автореферат розіслано 15 березня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Лобанова Л.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Сучасне економічне зростання визначається наявним інтелектуальним капіталом, що грунтується на знаннях, досвіді, професіоналізмі наукових кадрів, і на широкому використанні новітніх технологій. У цих умовах науково-технічна політика держави повинна спрямовуватись на постійне удосконалення форм і методів організації та управління науковими дослідженнями, раціональне поєднання централізованого управління наукою з реалізацією всіх творчих можливостей наукових колективів і кожного вченого. Формування і проведення такої політики потребує оперативного аналізу змін, врахування нових тенденцій, цілей в економіці взагалі та у сфері науки зокрема.

Вивчення, оцінювання і прийняття рішень стосовно актуальних проблем науки, що є складною системою людської діяльності, зумовлюють потребу комплексних підходів. Шляхом передбачення і виявлення пріоритетних напрямів розвитку наукової системи, оцінки ситуації та можливості впливу на неї можна уникнути неефективних рішень. Керування у науковій галузі має базуватися на прогнозуванні та на науково обгрунтованих висновках як про стан об’єктів дослідження сьогодні і в майбутньому, так і щодо вибору альтернативних шляхів їхнього розвитку. Розв’язання проблеми прогнозування потребує спеціальних методів обліку, взаємодії й аналізу множини варіантів рішень з використанням нових методичних підходів та інформаційних технологій. Евристичні підходи при якісному оцінюванні малоструктурованих процесів дозволяють отримувати за допомогою сучасних моделей і кількісні характеристики об’єктів. Реальні процеси прогнозування потребують ширшого використання потенціалу фахівців, їхнього знання, досвіду та компетентності .

Для забезпечення ефективного науково-технічного розвитку в нових економічних умовах необхідно знайти гнучкіші форми фінансування та інші види підтримки вітчизняних наукових досліджень через відповідні системи їхнього регулювання і стимулювання. Схему організаційно-методичного забезпечення відбору та реалізації пріоритетів вітчизняної фундаментальної науки, що може базуватися на розробленій конкурсній системі підтримки ініціативних проектів, слід доповнити формулюванням актуальних пріоритетів соціально-економічного розвитку держави, структурно наповненими кількісними показниками наукового, освітнього та виробничого потенціалів, що дозволяло б реагувати на динамічні зміни як у розвитку світової науки, так і в суспільних потребах на нові наукові знання.

Розв’язання вказаних проблем потребує і розробки нових методів системного аналізу та управління процесами наукового пошуку, створення інтелектуальних комп’ютерних комплексів для системно-аналітичного забезпечення підтримки, прийняття та оцінки ефективності рішень, моделювання складних дослідницьких систем з використанням баз даних і баз знань у сферах науки, техніки, технологій та економіки.

Відсутність в Україні на початку 90-х років системи конкурсної грантової системи підтримки наукових досліджень, її організаційно-методичного забезпечення гостро поставили питання розробки наукознавчих і наукометричних підходів, теоретичного напрацювання і практичної реалізації методів/алгоритмів експертного відбору пріоритетних напрямів творчих пошуків, кореляції цього процесу зі змінами як самого наукового потенціалу, так і з ринковими перетвореннями у суспільстві.

Предметом проведених досліджень став розгляд особливостей сучасного прогнозування з використанням системного аналізу, розробки методологічних принципів прогнозування розвитку науки на основі експертних оцінок. Перенесення інтуїтивних оцінок експертів у формалізовану площину обґрунтування і введення узагальнених моделей дозволяє провести вибір оптимальних альтернатив розвитку науково-технічних об’єктів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась згідно з постановами Кабінету Міністрів України (від 25.03.1992р. №155; від 24.12.2001р. №1717), положення про Державний фонд фундаментальних досліджень (далі - ДФФД), протоколів засідань і рішень Ради ДФФД (1992-2001 рр.), а також у рамках наукових досліджень за грантом ДФФД (проект №9.4/34 “Розробка стратегії розвитку ДФФД України на засадах узагальнення сучасного міжнародного досвіду підтримки фундаментальної науки”, 1997-2000 рр.) і на виконання науково-технічних робіт ДФФД відповідно до річних планів Держкомнауки і технологій, Міннауки та Мін освіти і науки України (1992-2002 рр.).

Мета і основні завдання наукового дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико-методичних основ формування конкурсної системи оцінок і прогнозування фундаментальних досліджень (далі - ФД) з використанням моделей аналізу та узагальнення експертного моніторингу науки, інформаційно-методичного забезпечення прийняття рішень у системі організаційного управління науковим пошуком. Для досягнення поставленої мети необхідно було розв’язати такі дослідницькі завдання:

шляхом критичного узагальнення та аналізу традиційних методів оцінювання в науці та їхнього використання у системі фундаментальних досліджень здійснити пошук їх недоліків та нерозв’язаних проблем;

визначити методичні підходи для розв’язання, теоретичного узагальнення задачі стратегічного планування ФД шляхом апробації розроблених методів конкурсного відбору наукових проектів;

розвинути наукові положення для розробки методики експертизи конкурсних заявок на базі критеріальних оцінок, включаючи різні форми експертизи, алгоритми рейтингування і визначення переможців конкурсів та з урахуванням специфіки ФД;

обгрунтувати застосування електронних програмних розробок для вирішення як завдань проведення конкурсів, так і розробки стратегії науково-технічної політики у галузі фундаментальних і пошукових досліджень, досягнення високого рівня їхньої ефективності;

розробити нові методи управління ФД у ринкових умовах з використанням сучасних інформаційних технологій, які забезпечують створення і параметричний аналіз баз даних вітчизняних фундаментальних ідей та проектів;

шляхом узагальнення результатів наукових досліджень і виявлення системних ознак подати обгрунтовані рекомендації щодо організації системи конкурсного відбору з практичним застосуванням розроблених методик і з метою підвищення ефективності творчих пошуків;

дослідити характер змін у наукових напрямах фундаментальних досліджень з використанням наукометричних методів і проблемно-орієнтованих підходів для вибору пріоритетів різного рівня ;

методично забезпечити дослідження коротко- і довготривалих стратегічних напрямів наукових пошуків на підставі критеріїв достовірності знань, новизни і цінності інформаційних потоків.

Об’єкт дослідження – конкурсна система аналізу, оцінок та організації фундаментальних наукових досліджень.

Предметом дослідження є: науково-методичні основи організації та функціонування конкурсної системи, яка досліджується з використанням теоретико-методичних засад відбору, виконання і прогнозування наукових досліджень, визначення її ефективності шляхом оцінювання наукових пріоритетів.

Методи дослідження: комплексний економіко-статистичний, науко- та бібліометричний аналізи баз даних і знань у сфері фундаментальних і пошукових досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі виконаних теоретичних і експериментальних досліджень стосовно розроблення і створення конкурсної системи відбору і грантової підтримки ФД використано наукометричні підходи для прогнозування, визначення пріоритетів напрямів ФД та аналізу банків даних наукових ідей та розробок. У рамках цього напряму отримано теоретико-методичні та практичні результати:

-

-

-

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів. Пошук ефективніших форм інтегрування науки у сучасне ринкове середовище, її взаємодії з економікою та суспільством спричинилися до появи та дії системи “наука – науковий фонд - держава”. Створення такої демократичної системи дозволило удосконалити спосіб ідентифікації наукових ідей, оцінки ФД. Розроблена конкурсна процедура, включаючи науково-технічну експертизу ініціативних проектів, є системою індикаторів для аналізу структури наукових досліджень, їхньої продуктивності в усіх областях знань, на чому й базується моніторинг науки. Організаційно-методичне забезпечення діяльності наукового фонду дозволяє адресно і цілеспрямовано підтримувати найбільш активних і продуктивних учених, реалізуючи конкурсний та позавідомчий підходи, врахувати думки наукового співтовариства, узгоджуючи їх з реальними фінансовими можливостями. Розв’язання багатокритеріальної задачі прийняття рішень через проведення конкурсного відбору проектів на основі вироблених критеріїв дозволило реалізувати ефективний механізм селективної підтримки наукових ідей та вчених, оцінити конкурентну здатність вітчизняних ФД в інноваційному процесі.

Реалізація і впровадження результатів роботи. Проведені наукові пошуки спричинилися до створення нового елементу системи організації науки – ДФФД, що вплинуло на концентрацію наукових сил у пріоритетних напрямках, на структуру наукових пошуків, забезпечило організаційну гнучкість підтримки фундаментальної науки в Україні. З метою створення умов для творчого самовираження розроблено та реалізовано механізми відбору перспективних досліджень з урахуванням думок наукового співтовариства. Вивчення процесів самоорганізації науки, еволюції науково-технічної сфери з урахуванням динаміки інформаційних потоків забезпечило прийняття обгрунтованих науково-організаційних рішень, адекватних соціально-економічним змінам. Проведений структурно-функціональний, статистичний та бібліометричний аналіз результатів грантових досліджень з використанням високоорганізованих баз даних дозволив встановити розподіл наукового потенціалу, провести пошук пріоритетних напрямів, контролювати і підвищити ефективність наукових, науково-технічних проектів.

Особистий внесок здобувача. Авторський внесок полягає у виборі основного напряму досліджень і методичних підходів. Автору належать основні ідеї щодо проведення досліджень та аналізу результатів, запропонований системний підхід у виконаних дослідженнях. Усі наукові результати, що викладені у дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті положення, у розробці яких особисто брав участь здобувач. Автору належать результати і висновки, які приведені у дисертації й авторефераті.

Апробація результатів дисертації.

Основні наукові результати та положення дисертаційної роботи представлялися, доповідалися та обговорювалися на міжнародних, наукових, науково-практичних і науково-методичних конференціях, зокрема: Міжнародна науково-практична конференція “Ринок, підприємець, інвестиції” (Київ, 1994); Seminar zu den deutsch-ukranischen Beziehungen “Die Ukraine. Grenzland zwischen Ost und West” (Ostsee-Akademie, Lubeck-Travemunde, Pommern-Zentrum, 1996); Internationales Symposium “Wege und Perspektiven der Ost-West-Kooperation” (Koblenz, 1996); Міжнародна наукова конференція “Національна еліта та інтелектуальний потенціал України” (Львів, 1996); Международный семинар “Роль научных фондов в поддержке мировой науки” (Минск, 1997); Міжнародна конференція “Трансформація наукових систем в країнах з перехідною економікою та роль науки у суспільстві, що змінюється” (Київ, 1998); Міжнародна наукова конференція “Інформаційна діяльність наукової бібліотеки” (Київ, 1998); Шоста Міжнародна конференція “КРИМ 99” “Бібліотеки та асоціації в світі, що змінюється: нові технології та нові форми співробітництва” (Судак, 1999); Седьмая Международная конференция “КРЫМ 2000” “Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества”. Семинар “Библиотека в обществе знаний” (Судак, 2000); Семінар “Інтеграція електронних ресурсів бібліотек України” (Київ, 2000); Міжнародний симпозіум “Роль міжнародних організацій у розвитку загальноєвропейського науково-технологічного простору” (Київ, 2001); Міжнародна науково-практична конференція “Бібліотеки, видавництва, розповсюджувачі друкованих та електронних видань: партнерство і співробітництво” (Київ, 2001); ХІХ Міжнародний київський симпозіум з наукознавства та історії науки “Історія національної науки: новий зміст і суспільна значимість” (Київ, 2002).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на 13 міжнародних наукових конференціях, які проходили в 1994–2002 рр., опубліковані у матеріалах і тезах конференцій. Основні положення дисертації опубліковані у 29 друкованих роботах, серед яких дві монографії (одна - особиста), одна брошура, 26 статей у наукових журналах та збірниках наукових праць, загальним обсягом 56,4 д.а., з них 24,5 д.а. належить особисто автору.

Обсяг та структура роботи. Обсяг дисертації - 256 сторінок тексту в комп’ютерному наборі. Робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Дисертація містить 10 таблиць, 12 рисунків, 9 додатків. Список використаних літературних джерел включає 189 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, розглянуто стан проблеми, визначено мету і завдання роботи. Стисло акцентовано новизну отриманих результатів, їх наукове та практичне значення.

Розділ 1. Стан досліджень комплексної проблеми оцінювання та прогнозування в науці

Питанням стратегії розвитку науки приділяється все більша увага аналітиків як у глобальному, так і в вітчизняному масштабах. У країнах Європейського Союзу з 1997 р. введено до обігу визначення сучасної економіки як “економіки, що базується на знаннях”. Ефективна трансформація українського суспільства можлива лише на основі комплексного використання всіх фундаментальних факторів прогресу, ключове значення серед яких мають наука, нові знання і технології (Черваньов Д.М., 2001). Які наслідки має перехід від індустріального суспільства до суспільства знань, коли знання вважається не тільки основною ознакою сучасної економіки, але й узагалі стає організаційним принципом у так званій епосі інтелектуальної праці? Наукове чи технологічне знання є насамперед нічим іншим, як потенціалом дієспроможності. Дієвість науки визначається двома головними факторами – наявним науковим потенціалом та ефективністю його використання. Досвід попередніх років переконливо показує, що кожен наступний крок у науці досягається все важче і за більшу ціну. Тому перед сучасною наукою все гостріше встає проблема вибору напрямів досліджень і розробок з урахуванням національних інтересів і стану наукової сфери. Які шляхи сприяння руху ідей, технологій та їх розуміння покликані воєдино злити теорію та практику?

Аналіз теоретичного надбання вказує на потребу розробки методологічних підходів до вирішення проблем системи управління науковими дослідженнями, творення конкурентного науково-технологічного середовища. Ці питання слід розв’язувати з позицій системності та комплексності. Тому автор, окрім визначення стану цих дослідницьких проблем, ставить за мету також удосконалення існуючого та формування нового понятійно-термінологічного апарату. Бо, наприклад, лише на питання: “Що таке інформація?” сформульовано десяток дефініцій (Земанек Г., 2001). В якості базових термінів, якими оперував автор у дослідженнях, є, зокрема, наступні поняття: наукові знання; ідея; модель; оцінка; фундаментальні, прикладні та експериментальні дослідження; грант; наукова школа; рейтинг; державне регулювання; пріоритет та інші.

Учені вважають, що наукова робота є творчою діяльністю, не піддається плануванню і повинна розвиватися вільно. Відкриття, як і будь-яку творчість, неможливо прогнозувати (Амосов М.М., 1996). Успіх творчого процесу складає основу великої науки і залежить від таланту науковця. Проте історія науки переконливо показує, що її спрямування можна визначати як за запитами світової науки, так і конкретної країни (Капиця П.Л., 1974). І при цьому необхідно пам’ятати про неможливість підтримки високого рівня в усіх наукових областях. До основних організаційних факторів належать: безпосередня участь самих учених; інтернаціональний характер не лише як привід до співробітництва вчених різних країн, а й рівень науки повинен відповідати міжнародному.

Наука починається тоді, коли починають вимірювати. Але і сама наука вже порівняно тривалий час використовує апарат вимірювання до предмету досліджень та їх результативності. Проте проблема оцінювання в науці залишається складною, насамперед через те, що вкладання коштів у наукові дослідження, їхнє виконання відмежовані від одержання очікуваних результатів як у часі, так і в просторі. Констатуючи відсутність загальноприйнятого мірила ефективності наукової праці, у розділі 1 розглядаються традиційні методи оцінки та існуючі статистично-розрахункові показники науково-технічної діяльності. Але якщо можна реалізувати механізм економічної оцінки прикладних досліджень, то стадію фундаментальних досліджень можна лише характеризувати показником “економічного потенціалу”, а специфічність оцінок носить прогнозний, ймовірнісний характер. Окрім того, надлишкова економізація оцінки науково-технічних розробок має й негативний характер, обмежуючи творчий пошук. Тому розвиток методології управління фундаментальною наукою потребує розробки складних моделей для отримання оцінки результатів наукової діяльності, а вітчизняна наукова система у процесі глобальної інтеграції та прийняття відповідальних управлінських рішень - постійного моніторингу змін. Він може базуватися і на комплексі статистичних показників, що включені до форм державної звітності та дозволяють робити порівняльний аналіз напрямків діяльності, стану наукової сфери, виявити найважливіші проблеми /тенденції її розвитку.

Процес аналізу ефективності науково-технічної сфери потребує не лише постійного вивчення роботи наукових установ у пріоритетних напрямах розвитку науки і техніки через призму комплексу показників кадрового складу, стану матеріально-технічної бази, обсягів і результативності виконаних робіт та оплати праці науковців. Його необхідно удосконалювати шляхом розробки і використання об’єктивних показників. Бо, наприклад, виникають інформаційні розходження при підрахунках витрат на вітчизняні наукові дослідження, що викликано неадекватністю використовуваних ідентифікаційних критеріїв (Булкін І.О., 2002). Тому слід доповнити вивчення науково-технічної сфери не лише такими показниками як: коефіцієнт еластичності (відношення темпів приросту/зменшення кількості виконавців науково-дослідних робіт до темпів змін кількості зайнятих в економіці); коефіцієнт обороту (приймання і звільнення працівників); відносні показники фондоозброєності; частка вартості науково-технічних робіт у валовому внутрішньому продукті та інші. На основі розрахункових і порівняльних показників щодо кількості друкованих робіт, поданих заявок на винаходи та отриманих патентів роблять висновок як про рівень наукової творчості, так і про можливі важелі для підвищення її ефективності, про найважливіші напрями економіки і ступінь інтеграції вітчизняної науки до світової науково-технологічної системи. Для підвищення можливостей дослідницької інтерпретації показників наукових досліджень необхідно реформувати систему обліку та представлення цього процесу, враховуючи досвід роботи на ринку наукових продуктів.

Наукове знання є центральним предметом наукознавчих досліджень. Особливості побудови систем достовірного знання обумовлюють труднощі у створенні загальнонаукової методології. Тому найважливіше завдання – це пошуки критерію достовірності отриманого знання, що є не тільки теорією, а й гіпотезою, проблемами та спробами їх розв’язання (Овчинников М.Ф., 2001). Актуальним є також виявлення різниці між теоретизацією у ході наукової думки і тими практичними застосуваннями, в яких використовуються її результати. Доводиться шукати критерій демаркації, який би допоміг відрізнити наукову думку від інших, наприклад, метафізичних побудов, фундаментальну науку – від прикладних знань, технологічних, які інколи називають технічними науками.

Методологія науки, яку розуміють як теорію наукового знання і пізнання, є точною дисципліною, що має проблемний характер. Конкретні системи знання на основі співставлень з певною областю реальності оцінюються як повні, істинні, адекватні, точні і т.д. Наукове знання існує у вигляді високоорганізованих систем. Невпорядковане знання з низьким рівнем організацій не є науковим. Поява системи наукового знання не тільки оптимізує шлях пізнання, але й істотно розширює можливості практики. Ще одна фундаментальна проблема пов’язана з ноосферою як системою ідей. І якщо існують хибні, деструктивні ідеї, то цінність багатьох з них виявляється лише згодом. Тобто ідеї мають пройти перевірку та відбір на ефективність, а ця складна задача пов’язана з їх істинністю та критеріями оцінки. У соціальному розумінні економічна ефективність – це здатність суспільства організовувати середовище свого існування, створювати та удосконалювати свої інфраструктури, здійснювати масштабні проекти, забезпечувати можливість займатися тими видами діяльності, які безпосередньо не спрямовані на задоволення нагальних потреб, наприклад, фундаментальною наукою.

Складні та різноманітні процеси розвитку природи і суспільства поступово отримують все більш адекватні методи дослідження, що спираються на досягнення синергетики та інших наук. Явища у різних галузях природознавства мають багато спільного: наявність критичних значень параметрів, при яких змінюється раптово стан системи, подібність залежностей властивостей від параметрів зовнішніх впливів, що описується однаковим математичним апаратом. Процеси самоорганізації в нерівноважних нелінійних системах, а передусім, їхнє відхилення від стану рівноваги можна описати за допомогою ентропії (Бриллюен Л., 1966). Критичність є універсальною властивістю багатьох об’єктів. І якщо система знаходиться у стані самоорганізованої критичності, то флуктуації її внутрішніх параметрів під дією незначних збурень є невід’ємною рисою динамічної поведінки таких систем. У сучасній науці спостерігається тенденція переходу від вивчення речей до аналізу станів. Наприклад, нові стратегії наукового пізнання розглядаються у термінах теорії катастроф – як боротьба з невизначеним результатом. А творчі можливості визначаються показниками конструктивності та саморегуляції (програмність), проективності (модельність), новаційності, інформаційності та алгоритмічності, оптимальності і трансформаційності (Кримський С.Б., 1966).

Принципове значення для ефективної самоорганізації систем мають інформаційні потоки. Дослідники звертають увагу на наявність так званої розсіяної інформації і про потребу механізмів збору та трансформації цієї інформації у зручні показники, якими можна було би скористатися. В економічній сфері такий механізм називається ринком, який відіграє роль економічного регулятора зі складним і досконалим інформаційним механізмом.

Для забезпечення ефективного науково-технічного розвитку треба знайти нові, гнучкіші форми фінансування та інші види підтримки наукових досліджень через відповідні системи регулювання і стимулювання як на національному, так і на міжнародному рівні. У процесах реалізації сучасної науково-технологічної політики надзвичайно важливу роль відіграє інформаційне забезпечення, яке здійснює зв’язок між суб’єктами та об’єктами цієї політики, в процесі наукового пошуку забезпечує інформаційні потреби вчених, а також досліджує інформаційні потоки з метою вивчення ринку технологій і товарів (Згуровський М.З., 2000).

Визначення межі рішень, оцінка можливих альтернатив, планування і формування цілеспрямованих ФД можна проводити, скориставшись методом парних або множинних порівнянь, а також методом безпосереднього оцінювання (Тоценко В.Г., 1996). Для цього необхідно не тільки виділити основні напрями досліджень, а й визначити їх відносну вагу. А експертиза має оцінити внесок кожної альтернативи у досягнення альтернативи вищого рівня. Для різних досліджень показники їхньої ефективності суттєво відрізняються через неможливість урахування зворотних зв’язків нелінійного характеру впливу альтернатив та їх можливої несумісності.

Аналіз сучасних методів відбору науково-технічних проектів переконує у можливості подолання вад попередніх систем. Ці методи можна поділити на наступні групи: методи, засновані на математичному програмуванні; методи обрахунку прибутку; методи “ab hoc” (для конкретного випадку). Суттєвим недоліком перших з них є складність визначення цільової функції, що описує зиск від реалізації проекту. Наступна процедура відбору базується на методах сортування, ранжування, парних порівнянь, обчислення показника “вартість-ефективність”, аналізу ризику, багатокритеріальних функцій корисності. Метод когнитивної імітації засновано на моделюванні процесів прийняття рішень в організаційних системах. Для процедур відбору і розподілу ресурсів використовується методи багатофакторного аналізу, регресійні моделі, дерева рішень та ієрархічні моделі (Добров Г.М., 1977). На наш погляд, ці методи є найбільш перспективними для розробки конкурсної методики відбору проектів ФД.

Розгляду методології та організації експертизи присвячено значну увагу вітчизняних і зарубіжних дослідників, у публікаціях яких для формалізації експертного оцінювання використовуються різні математичні методи ранжування, сортування. У роботі проаналізовано особливості та недоліки зарубіжних систем оцінок наукових розробок. Розглянуто створені американськими вченими програми так званих “швидких” грантів, німецьку “нормальну” процедуру відбору заявок, формування проектів за пріоритетними темами, локальними першочерговими темами і централізованих спеціальних дослідницьких робіт. Все це є свідченням того, що планування у галузі ФД є однією з найбільш складних задач, що стоять перед державою. Це обумовлено невизначеністю кінцевих результатів досліджень, що проводяться, і тим, що апріорна інформація про минулі успіхи не є підставою для позитивних результатів у майбутньому. Такі особливості визначають суб’єктивний характер управління фундаментальною наукою. Методично нерозробленою задачею є визначення співвідношення структурної інформації та ентропії. Тому важливо сформулювати критерії, що адекватно відображають реальний стан об’єкту. Отримання, перевірку, збереження, передачу і практичне використання знання забезпечує когнитивна підсистема, що існує у різних формах (поняття, мови, моделі, алгоритми, процедури, методи, проблеми, оцінки і т.д.). Таким чином, образ науки є багатовимірною полісистемою, у якій можна виділити соціо-культурну, соціально-економічну, семіотичну, гносеологічну, впроваджувальну та інші підсистеми.

Отже, процеси управління науковими дослідженнями потребують розробки сучасних методів системного аналізу та їх практичного застосування з використанням нових інформаційних технологій. З метою прийняття та оцінки експертних рішень, їх надійності та ефективності ці технології повинні реалізуватися у сферах науки, техніки, технологій та економіки на основі інтелектуальних аналітичних комплексів, баз знань і даних.

Розділ 2. Методичні засади розробки системи конкурсних оцінок наукових досліджень

Для розв’язання проблем підтримки і проведення наукових досліджень через конкурсну систему грантів запропонована і отримала втілення методологічна схема формування наукової ідеї, підготовки на її основі проекту, його експертної оцінки та визначення рейтингу за розробленими критеріями. Вимоги до проектів-запитів мають базуватися на новій ефективній науково-технічній політиці, в якій основними стратегічними елементами мають бути: вибір та оцінка пріоритетних напрямків; випереджаючий розвиток фундаментальних і пошукових наукових досліджень у найбільш перспективних напрямах; створення сприятливих умов для різних високоефективних форм науково-технічної творчості; сприяння розвитку наукового потенціалу регіонів; ефективна зовнішньоекономічна діяльність, яка б забезпечила зростання частки конкурентоздатної наукової продукції в експортному потенціалі держави.

Застосовуючи наукознавчі підходи з використанням різних експертних методик, були розроблені методи відбору наукових ідей, технічне вирішення проблем визначення пріоритетів наукових досліджень. У цьому розділі розглянуто питання планування наукових досліджень, мінімізації необхідних ресурсів при формуванні ініціативних пропозицій. Віддаючи перевагу конструктивістській точці зору, що робить наголос на дебатах, обговоренні та диспуті з використанням таких моделей навчання як конкретний досвід, рефлексне спостереження, абстрактний концептуалізм та активне експериментування, запропоновано розв’язання оформлення авторської ідеї у певній формі наукового запиту. Складність і важливість поставленої задачі обумовлюється як оригінальністю винесеної на конкурс наукової ідеї, так і необхідністю переконати інших науковців (експертів) у перспективності поставленої науково-пошукової задачі.

Зусилля для проведення конкурсів наукових проектів ДФФД були спрямовані також на побудову структурного, методологічного і технологічного фундаменту грантової підтримки на основі наукознавчих розробок. Аналізуючи тактику успіху в науці, стверджується необхідність постійного навчання як при підготовці проектів розробок на основі оформлення авторської ідеї, так і в запланованих ФД, враховуючи їх специфіку.

Запропонована автором класифікація наукових досліджень є достатньо умовною, а на підставі поділу на категорії або типи сформульовано основні критерії відмінності між фундаментальними і прикладними дослідженнями. Отримала своє визначення і грантова форма підтримки наукової діяльності. При цьому грант, як економічна категорія, є різновидом трансферу, втіленням у життя авторського проекту. Окрім того, грант – це елемент нових ринкових, організаційних принципів наукової діяльності. Тому головним завданням при створюванні ДФФД мало бути доповнення традиційної системи підтримки науки (базове фінансування наукових установ) конкурсним виділенням коштів для проведення актуальних досліджень на основі грантів.

Реалізація цього завдання можлива через публічні конкурси наукових проектів фонду, всі учасники яких мають бути у рівних умовах, незалежно від чину, місця проживання. Тому мета та умови конкурсу мають бути прозорими, щоб змагання наукових ідей, оцінка робіт були об’єктивними, а результати відбору – відомі авторам. Важливими є й гарантії збереження прав науковців. Наукові напрямки і тематика конкурсу визначаються і затверджуються Радою ДФФД, що формується з відомих учених, що запропоновані науковою громадськістю. За підсумками експертизи можуть бути сформовані пріоритетні тематичні піднапрями.

Розроблена процедура конкурсного відбору наукових проектів передбачає наступні етапи : підготовлені за встановленою формою науковцями запити подаються до експертних груп наукових напрямків, де перевіряється їхня відповідність затвердженим вимогам; прийняті запити заносяться до бази проектів напрямку; чи поданий запит збігається з загальним науковим напрямком або його програмно-тематичним наповненням – визначає автор; експертна група наукового напрямку, до складу кожної з дев’яти яких входять 20-30 визнаних і рекомендованих інституціями вчених, здійснюється розподіл усіх проектів за галузевими піднапрямами і закріплення незалежних експертів; у затверджений умовами конкурсу термін проходить експертиза проектів і за отриманими критеріями, а також на підставі розробленого алгоритму підраховується рейтинг проекту; Рада Фонду розглядає підсумки, спірні питання, а на підставі запланованого розподілу бюджетних коштів визначає обсяги підтримки проектів напрямків і затверджує їх перелік до фінансування.

Враховуючи те, що у рамках кожного конкурсу наукових проектів не лише має створюватися банк даних запитів, їх експертних оцінок, а й повинен здійснюватися постійних моніторинг стану наукового потенціалу, структура запиту мусить мати форму, що забезпечує статистично-аналітичну обробку інформаційних масивів. Розроблені електронні варіанти конкурсних форм запитів (подані в додатках дисертації) проходять методичну апробацію вченими з експертних груп наукових напрямів і технічне випробування в мережі реєстрації, експертизи і створення баз даних проектів. До програми запиту ставились наступні вимоги: простота і зручність, надійність, мінімізація ймовірності помилок, контроль повноти і правильності підготовки запиту.

Не менш важливим поряд з аналізом джерел формування наукових ідей є потреба у розробці апарату їхньої оцінки. З одного боку, саме наука покликана і може дати об’єктивну оцінку економічного стану суспільства, вказати оптимальні напрями перетворення, а з іншого – реальна неадекватність оцінкового апарату науки новим соціально-політичним парадигмам і необхідність розробки релевантної методології та інструментарію в інноваційному процесі.

З метою функціональної характеристики наукового знання слід виявляти суттєві характеристики об’єктів і явищ, що вивчаються, їх моделювання, систематизацію фактів на основі закономірностей, опис і пояснення через співставлення явищ та їх механізмів, передбачення нових властивостей. При цьому виникають три різних і взаємозв’язаних сторони оцінок: оцінка-функція, оцінка-процес та оцінка-результат. І якщо когнитивні оцінки використовуються стосовно пізнання, то регулятивні (раціональність, достовірність, ефективність, доступність) – для управління. Нові можливості в організації та проведенні експертизи відкриваються з використанням інтелектуальних інформаційних технологій, що дозволяють оперативно здійснити підбір експертів, надання їм необхідної інформації щодо аналізованої проблеми, оцінку відповідності об’єкту цілям і задачам експертизи. Але пересадне захоплення комп’ютеризацією у сфері експертизи може дати і негативний ефект, бо висновки експерта базуються на дедукції, індукції та абдукції, що є логічно завершеним цілим, а в комп’ютерному варіанті має місце використання або одного з методів, або кожного окремо. Тому актуальним є питання розвитку методології отримання колективного досвіду або оцінювання. При цьому слід враховувати і те, що робота з колективами експертів має ряд особливостей: неспівпадання думок (так званий плюралізм оцінок), необхідність оцінки компетентності кожного експерта.

У запропонованому методичному підході передбачається не оптимізувати розвиток науки, а виявити уявлення суспільства про перспективні напрямки її розвитку. Таким чином, основна ідея реалізованого підходу – виразити думку представницької групи вчених про напрямки наукових досліджень на підставі аналізу інформації стосовно конкурсних проектів. Для цього необхідно розв’язувати наступні задачі: виявлення пріоритетних напрямків, що становлять науковий інтерес; визначення вчених, які працюють у цих напрямках; створення умов, які забезпечують ефективну роботу в обраних напрямках.

Розв’язання вказаних задач грунтується на різних методиках і формах експертиз, що були апробовані у практичній діяльності ДФФД. Системність розгляду при отриманні експертного висновку передбачає багатокритеріальність оцінки за схемами: “цілі - ресурси”, “затрати - вигода”, “час - результати”, “вартість - ефективність”. При цьому експертиза повинна базуватися на відповідному законодавстві, що визначає правові, організаційні та фінансові основи експертної діяльності. Враховуючи те, що метою експертизи є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка науково-технічного рівня об’єктів експертизи і підготовка висновків для прийняття рішень щодо таких об’єктів, основні її завдання - об’єктивне, комплексне дослідження об’єктів експертизи; оцінка відповідності об’єктів експертизи сучасному рівню наукових і технічних знань, тенденціям науково-технічного прогресу, принципам державної науково-технічної політики, економічної доцільності; прогнозування наслідків реалізації чи діяльності об’єкта експертизи; підготовка науково обгрунтованих висновків.

При проведенні наукової і науково-технічної експертизи наукових проектів слід керуватися наступними основними принципами: компетентність і об’єктивність осіб, установ та організацій, що проводять експертизу; врахування світового рівня науково-технічного прогресу; відповідальність за достовірність і повноту аналізу, обгрунтованість рекомендацій експертизи.

Як вирішувалися запропонованою в роботі експертною системою питання повноти параметричного опису об’єкту, непротирічивості оцінки роботи, враховуючи такі основні показники як: ймовірну тривалість виконання робіт, актуальність проекту, необхідність технологічних нововведень?

Практика експертних оцінок переконує, що найбільш радикальним за точністю і глибиною прогнозів є метод комісії, що полягає в залученні до експертизи колективу компетентних фахівців. На оцінки експертів впливають і такі фактори, як: авторитет колег, властива інерція при відмові від своєї думки, емоційність тверджень опонента. Свого часу було запропоновано метод мозкової атаки, коли стимулюється творче обговорення питань, а пізніше - реалізацію процедури збору і аналізу прогнозної інформації за так званим методом Делфи з послідовним багатократним анкетуванням думок експертів. Статистична обробка індивідуальних оцінок експертів дозволяє знаходити шляхи розв’язання тих чи інших наукових проблем. Вимога повноти врахування при прогнозуванні усіх відомих можливостей і властивостей досліджуваного об’єкту є базовою для морфологічного методу, який сприяє успішному використанню інтуїції експерта. Для отримання формалізованих даних про характер і джерела аргументації необхідно з допомогою вагових коефіцієнтів подати прогнозні оцінки у кількісній формі. Наприклад, при прогнозуванні в галузі фундаментальних наук найбільшу вагу матимуть індивідуальні думки експертів.

Методично та організаційно реалізована експертиза конкурсних проектів, яка базується на багаторівневих методах науково-технічної і соціальної діагностики, є видом наукового дослідження. Враховуючи те, що коефіцієнт відбору проектів, що отримували грант, складає 10 - 25% при великій чисельності поданих заявок (від 1000 до 4500), має місце великий обсяг документальних та інформаційних потоків, що вимагало створення для керування ними потужної інтегрованої інформаційної системи. Вона повинна забезпечити використання множини взаємопов’язаних елементів макро- та мікроскопічних підходів, методів прогнозування, системи індивідуальної і колективної експертизи, оцінки “питомої ваги” різних рішень.

Для аналізу і рейтингування запитів використана математична обробка результатів експертизи та їх узагальнення. Запропоновані підходи передбачають реалізацію методу інтегральних оцінок водночас із проведенням опитування фахівців і побудови на цих даних багатоальтернативного прогнозного графу. Система підтримки прийняття рішень, що базується на даних проектів, експертів і підсистеми карт експертної оцінки, забезпечувала функціональне поєднання управління діалогом, базами даних, моделями. Основна мета розроблених експертних оцінок – знизити суб’єктивізм в інтерпретації аспектів роботи шляхом обмеження експерта фіксованим переліком варіантів відповідей. Враховуючи нерівнозначність впливу кожного з одинадцяти аспектів на оцінки якості проектів, анкетуванням і колективною експертизою визначаються коефіцієнти важливості.

При розробці алгоритму обробки результатів експертної оцінки враховано необхідність усереднення думки експерта з кожного оцінюваного аспекту, а не усереднення результуючих оцінок якості проекту. Для виявлення неузгодженості думок експертів запропоновано процедуру підрахунків критичної відстані між оцінками експертів. Вихід за межі сфери, утвореної критичною відстанню, свідчить про неузгодженість думок експерта про даний проект, а отже і про необхідність проведення додаткової експертизи.

Чим повинні керуватися експерти у процесі оцінювання конкретних наукових проектів, окрім власної кваліфікації, розуміння стану сучасних тенденцій у світовій науці? Ймовірними критеріями можуть бути: фундаментальність; наукова традиційність; методологічна новизна; фактична та інформаційна оригінальність; ймовірність досягнення мети; наукова цінність і доцільність здійснення; компетентність авторського колективу; матеріально-технічна забезпеченість робіт; обсяги фінансування; “наукове ім’я” авторського колективу.

Для застосування комп’ютерного варіанту визначення переможців спочатку мають бути затверджені параметри конкурсу і загальні обсяги витрат на проекти кожного наукового напрямку ФД; мінімальне та максимальне число переможців, щоб уникнути надмірного розпорошення коштів, а, з іншого боку, - надмірної концентрації; рівень компетентності експертів. Експертиза вважається компетентною, якщо проект оцінюють мінімум два експерти, ранги яких визначені за самооцінками. Кожній відповіді в усіх аспектах (новизна ідеї, методу, соціальний резонанс, забезпеченість і т.п.) надається певна кількість балів у залежності від її відносної ваги.

Запропонований у роботі варіант алгоритму підрахунку рейтингу конкурсних проектів від традиційного відрізняється використанням підходу функціонально-експертного нормування за рівнями (функція нормування включає інформацію про важливість показника, що оцінюється). Оцінка при цьому дається за трьома критеріальними показниками: якість, вартість та забезпеченість проекту. Його якість визначається як результат обчислення середніх оцінок кожного аспекту і як евклідова відстань від проекту з “ідеальною якістю”. Таким чином, експертний висновок дає відповідь на три головні питання: який можливий ефект (імпакт) від реалізації конкурсного проекту, чи є запропоновані дослідження оригінальними, а їх результати відповідають цілям структури, що виділяє на їх підтримку кошти.

При проведенні розрахунків результати самооцінки проекту авторами