Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

КОЛЕСНІКОВ ЄВГЕН ПЕТРОВИЧ

УДК 159.943.8.

ПСИХОЛОГІЯ ДІЇ, ЩО ОРГАНІЗУЄ ЖИТТЯ

19.00.01 – загальна психологія, історія психології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Одеса – 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Таврійському національному університеті імені В. І. Вернадського, Міністерство освіти та науки України

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор Калін Володимир

Костянтинович, Таврійський національний університет імені

В. І. Вернадського, декан факультета психології, завідувач кафедри

загальної психології

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Саннікова Ольга Павлівна,

Південноукраїнський державний педагогічний університет імені

К.Д. Ушинського (м. Одеса) завідувач кафедри загальної психології

кандидат психологічних наук, Кириленко Таїсія Сергіївна, Київський

національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри

загальної та інженерної психології

Провідна установа: Інститут соціальної та політичної психології АПН України,

лабораторія загальної психології

Захист відбудеться “17” жовтня 2003 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41. 051. 07 при Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова за адресою:

65026 м. Одеса, вул. Дворянська, 2

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Одеського національного університету імені І.І. Мечнікова за адресою:

65026 м. Одеса, вул. Преображенська, 24

Автореферат розісланий “15” вересня 2003 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Коробіцина М.Б

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. В умовах швидких змін суспільних відносин, на фоні суттєвого зниження рівня життя, у значної частини населення стає особливо актуальною проблема самовизначення – побудова не стільки заданої, скільки самостійно збудованої системи ціннісних орієнтацій та адекватних їй способів організації власного життя.

У працях С.Л. Рубінштейна, К.О. Абульханової-Славської, Б.Г. Ананьєва, А.В. Брушлінського, В.К.Каліна, О.А.Конопкіна, В.І.Моросанової, В.О.Петровського, І.І.Чеснокової тощо здатність людини до організації власного життя пов’язується з вищими виявами людини як суб’єкта власного життя. Відродження інтересу до людини-суб’єкта власного життя, що спостерігається у вітчизняній психології протягом останніх десяти років, дозволяє говорити про формування напрямку досліджень у галузі психології особистості. У роботах І.Д. Беха, О.Ф. Бондаренка, Л.Ф. Бурлачука, О.А. Донченко, В.К. Каліна, О.В. Киричука, В.С. Карпенка, С.Д. Максименка, І.П. Манохи, В.А. Моляко, В.А. Роменця, В.В. Рибалки, О.П. Саннікової, Л.В.Сохань, В.О. Татенка, Т.М. Титаренко, В.О. Тихоновича, Б.Й. Цуканова, Н.В. Чепелєвої та багатьох інших, так чи інакше, порушені проблеми організації життя особистості чи людини як суб’єкта власного життя.

З психологічної точки зору, у контексті вивчення людини-суб’єкта життя, найбільший інтерес представляє виявлення тих дій, які можна визначити як дії з організації життя. Виділення складу цих дій та вивчення їхньої психологічної специфіки дасть змогу судити про організацію життя особистості як про специфічний вид діяльності, у психологічному аналізі якої можна спиратися на методолого-теоретичні досягнення вітчизняної психології – діяльнісний підхід.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження тісно повязане з науковими програмами, які реалізуються на кафедрі загальної психології Таврійського національного університету ім.. В.І. Вернадського в рамках наукової теми “Свідомі та несвідомі детермінанти самоконституювання субєкта (номер держреєстрації 23452U564). Дана робота була проведена також в межах фундаментальної теми дослідження Сімферопольської філії Інституту соціальної та політичної психології АПН України “Психологічний аналіз структури самодетермінації активності особистості у суспільстві нового періоду” (номер держреєстрації 0198U002050). Авторський вклад – у розробці теоретико-методологічних засад для вивчення дій, що організують життя; а також у розробці психодіагностичних методик та зборі емпіричних даних.

Мета дослідження – розкрити психологічну природу дій особистості з організації власного життя, провести структурний аналіз її компонентів, а також виявити специфіку організації життя людей з певними індивідуально-типовими особливостями особистості.

Обєкт дослідження – процес організації життя особистості.

Предмет дослідження – психологічні особливості дій, що організують життя особистості.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі завдання:

1. Розкрити методолого-теоретичне обґрунтування для вивчення психологічного аспекту дій з організації життя особистості.

2. Виділити та систематизувати компонентний склад дій з організації життя та розкрити їхню психологічну структуру.

3. Розробити методичні засоби вивчення психологічних особливостей дій, що організують життя.

4. За одержаними даними вивчити психологічну специфіку дій, що організують життя, виявити та вивчити типологічні особливості подолання проблемних ситуацій життя.

Методи дослідження. В експериментальній частині дисертаційної роботи використовувалися метод структурованої бесіди, метод “асов” О.П. Саннікової, методика діагносники рівня субєктивного контролю (РСК) Дж. Роттера, опитувальник “Стиль саморегуляції поведінки – 98” (ССП – 98) В.І. Моросанової, методика “Саморегуляція життя особистості” (СЖО) В.К. Каліна, опитувальник “Юнгівська типологія особистості” В.І. Колесникової; математичний апарат представлено кореляційним аналізом. Обробка даних і графічна презентація результатів здійснювалася за допомогою компютерного пакета статистичних програм STATISTICA.

Експеріментальна база дослідження. Протягом трьох років досліджень, що проводилися в Таврійському національному університеті ім. В.І. Вернадського та Таврійському екологічному інституті (на юридичному факультеті та факультетах психології і економіки, а також на спеціальному факультеті ТНУ за спеціальністю “практична психологія”), в різних комерційних фірмах м. Сімферополя, військовому гарнізоні м. Сімферополя та міському центрі зайнятості взяли участь 242 випробуваних у віці від 18 до 60 років.

Теоретико-методологічною основою роботи виступає психологічна теорія діяльності (Б.Г. Ананьєв, В.П. Зінченко, О.М. Леонтьєв, Б. Ф. Ломов, С.Л. Рубінштейн та ін.); уявлення про організацію життя як специфічний вид діяльності (В.К. Калін); концепція самосубєктних відносин (В.К. Калін); теорія організації життя особистості (К. О. Абульханова-Славська, В.К. Калін, О.А. Кисельова, Л. В. Сохань, В.О. Тихонович та ін.); уявлення про саморегуляцію поведінки і діяльності (О.А. Конопкін, В.І. Моросанова, О.П. Санннікова); учення про субєкта психічної діяльності (К.О. Абульханова-Славська, А.В. Брушлінський, В.О. Петровський, С.Л. Рубінштейн, Б.Й. Цуканов), концепція субєктності (К. О. Абульханова-Славська, А.В. Брушлінський, Н. Ф. Каліна, Г.С. Костюк, В.О. Петровський, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко та ін.).

Наукова новизна одержаних результатів полягає:

–

–

–

–

Теоретичне значення роботи. Вперше предметом емпіричного дослідження постали психологічні особливості дій особистості з організації особистого життя у контексті життєвих ситуацій різного ступеня проблемності. Розроблений та використаний підхід щодо дослідження дій з організації цілісного життєвого процесу, одержані нові емпіричні дані, які розкривають психологічну специфіку цих дій, а також типологічні особливості подолання проблемних ситуацій життя.

Практичне значення отриманих результатів визначається можливістю використання одержаних результатів в слідуючих сферах:

–

–

–

–

Особистий внесок здобувача полягає у теоретичній розробці та експериментальному дослідженні психологічних особливостей дій, що орнанізують життя, а також у створенні методики ДОЖ.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалася використанням методик, які релевантні меті та завданням дослідження, репрезентатівністю вибірки, а також залученням сучасних методів математичної статистики для аналізу та оцінки одержаного фактичного матеріалу.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації повідомлені та схвалені на професорсько-викладацьких конференціях Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (Сімферополь 1996-2003 р.р.); на III-х Харківських міжнародних психологічних читаннях (Харків, 1999 г.); на звітній науковій сесії співробітників Інституту соціальної та політичної психології АПН України за підсумками досліджень 1999 року (Київ, 26-27 квітня 2000 року.). Робота обговорювалася на методологічних семінарах і засіданнях кафедри психології Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (Сімферополь 1998-2003 р.р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження в наукових журналах і збірках наукових праць опубліковано 4 статті, які надруковані у провідних (фахових) виданнях ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури, який містить 176 джерел, у тому числі 22 – на англійській мові. Загальна кількість сторінок – 216, із них основного тексту – 152. Дисертація містить 21 ілюстрацію: 17 графіків, 2 кореляційні плеяди та 2 гістограми. Обсяг 3 додатків – 50 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтована актуальність досліджуваної теми, виділений об’єкт і предмет дослідження, вказан його звязок з науковими програмами, планами, темами, визначена мета і завдання роботи, сформульовані наукова новизна одержаних результатів та методи дослідження, висвітлені наукове та практичне значення дослідження, а також особистий внесок здобувача, розкриті форми його апробації та подані відомості про структуру дисертації.

Перший розділ “Проблема організації життя особистості у працях зарубіжних та вітчизняних психологів” включає в себе 2 підрозділи, в яких наданий аналіз уявлень учених, які досліджували психологічні механізми за допомогою яких суб’єкт організовує своє власне життя.

У зарубіжній психологічній традиції проблема життя особистості формується в дещо іншій площині (на відміну від визначеної нами) залежно від приналежності вченого до тієї чи іншої школи або напрямку психології. Перерахуємо основні поняття (та їх авторів), наведені у нашому дослідженні, які на наш погляд, описують феномени, пов’язані з поняттям організації життя особистості: “самовиконання”, “самовизначення” (Ш. Бюлер); “досягнення життєвого успіху” (прагматики, у тому числі У. Джеймс); “цілеспрямована поведінка”, “автономізація особистого “Я” (К. Левін); “усвідомлювання тут і тепер відповідальності за себе і своє життя” (Ф. Перлз); “самість”, “самоактуалізація” (А. Маслоу), “здійснення смислу” (В. Франкл); “продуманий вибір” (Дж. Келлі); “регуляція передбачуваними наслідками”, “саморегуляція”, “самоефективність”, “самоконтроль” (А. Бандура).

У радянській психології проблема організації життя особистості вперше порушується у середині 30-х років у роботах С.Л. Рубінштейна, який пов’язує її із найбільш змістовною характеристикою людини як суб’єкта власного життя – з його здатністю до самодетермінації своїх вчинків та дій. Надалі розробкою цієї теми займаються такі вчені як Б.Г. Ананьєв, К.О. Абульханова-Славська та Б. Ф. Ломов. Серед сучасних робіт найбільш продуктивними є дослідження В.І. Моросанової, присвячені проблемі саморегуляції поведінки та діяльності особистості.

В українській психології проблема організації життя особистості ще в радянські часи виступає спеціальною темою досліджень цілого колективу авторів, серед яких Л.В. Сохань, В.А. Тихонович, О.А. Кисельова та ін.

Зараз вивчення організації життя особистості відбувається у площині “психології суб’єктності” – напрямку української психології особистості розробленого В.О. Татенком, Т.М. Титаренком, О.А. Донченко та ін.

Вивчення подання зарубіжних та вітчизняних психологів із проблеми організації життя особистості дозволило нам виділити в них три основні позиції при підході до визначення суті явища, яке вивчається.

Стосовно теми нашої роботи першу позицію у найзагальнішому вигляді можна сформулювати таким чином: активність суб’єкта, що спрямована на організацію власного життя, виявляється в його здатності планувати, регулювати та аналізувати свої дії та вчинки адекватно власним життєвим цілям та цінностям.

У найбільш продуктивних за своїми теоретичними та практичними результатами концепціях, психологічні механізми організації життя особистості визначаються за допомогою понять з префіксом “само-”: “самовиконання” та “самовизначення” (Ш. Бюлер); “самість”, “самоактуалізація” (А. Маслоу); “саморегуляція”, “самоефективність”, “самоконтроль” (А. Бандура); “самодетермінація” (С.Л. Рубінштейн); “саморегуляція поведінки та діяльності” (В.І. Моросанова); “самосуб’єктні відносини”, “самоорганізація” (В.К. Калін). Ця друга позиція досліджень, що належить до проблеми організації життя особистості, на наш погляд, відображає психологічні механізми, за допомогою яких здійснюється організація суб’єктом власного життя. Ми вважаємо, що ці механізми лежать у площині самосуб’єктних відносин особистості (В.К. Калін).

І, нарешті, третє положення, що фіксується практично в кожній роботі по вивченню людини як організатора власного життя, пов’язане із твердженням про те, що тільки дія, чи вчинок є реальним втіленням актуальних цінностей та цілей людини. Проте, не будь-яка дія, виражає цінності та цілі людини-суб’єкта життя. На наш погляд, одиницю аналізу активності людини-суб’єкта життя адекватно визначити як дію з організації власного життя.

Ідея вивчення організації життя особистості як специфічного виду діяльності належить В.К. Каліну. Таким чином, виділення складу дій з організації життя та вивчення їхньої психологічної специфіки дасть можливість судити про організацію життя особистості як про специфічний вид діяльності, у психологічному аналізі якої можна спиратися на методолого-теоретичні досягнення вітчизняної психології – діяльнісний підхід.

Другий розділ “Методолого-теоретичне дослідження дій, що організують життя” складається з чотирьох підрозділів, в яких будується система понять, які розкривають психологію дії, що організує життя.

В доступній літературі нам не вдалося знайти концепцію вивчення дій, що організують життя, на підставі якої можливо побудувати методику, яка дозволить одержати фактичний матеріал, необхідний для розуміння значення та місця організації життя в цілісному життєвому процесі особистості. В звязку з цим виникла необхідність самостійного методолого-теоретичного аналізу дій, що організують життя. Наведені нижче матеріали нашого дослідження полягли до засад створення методики вивчення дій, що організують життя (ДОЖ).

Виступаючи предметом нашого дослідження, дія, що організує життя, розглядається нами як одиниця аналізу діяльності з організації життя. Ми вважаємо, що організація життя особистості складається й функціонує завдяки, як свідомим, так і несвідомим підструктурам психіки людини, проте наша позиція полягає у тому, що провідну роль у цих процесах відіграє свідома активність суб’єкта. Організацію життя, в найзагальнішому вигляді, можна визначити як сукупність свідомо вироблених суб’єктом “стратегій життя” (К.О. Абульханова-Славська), яким підпорядкована мета його поведінки та діяльності у різних життєвих ситуаціях. Таким чином, діяльність з організації життя – це свідома активність суб’єкта, спрямована на організацію власного життя.

У процесі вивчення поведінки суб’єкта в ситуаціях повсякденності було досягнуто поняття того, що специфіка свідомого формування дії з організації життя, у найбільш очевидному вигляді виявляється при зіткненні суб’єкта з проблемними ситуаціями – у даному контексті – із ситуаціями, пов’язаними з виникненням певних життєвих труднощів. Така специфіка, на думку В.К. Каліна, виражається у здатності суб’єкта, по-перше, взагалі знаходити проблемну ситуацію; по-друге, піднімати її до рангу задачі, яку необхідно вирішити, і, по-третє, власне, – вирішувати дану проблемну ситуацію.

Суб’єктивні елементи проблемної ситуації, у знятому вигляді, подані у сукупності суб’єктивних відносин до об’єктивних елементів середовища. Дія, що організує життя, збоку внутрішньої психічної діяльності, вистроюється суб’єктом на основі суб’єктивних відносин. Так як суб’єктивні відносини, в остаточному результаті, визначають конкретні вчинки та дії, суб’єкт, організуючи власне життя, здійснює рефлексію змісту суб’єктивних відносин, необхідну для здійснення їхньої регуляції згідно з принципом максимального втілення змісту життя. При цьому суб’єкт, по суті, вистроює ставлення до відносин, внаслідок чого ми вважаємо, що така регуляція здійснюється на рівні самосуб’єктних відносин.

Таким чином, дія, що організує життя – це активність, яка виникає в процесі знаходження суб’єктом проблемних ситуацій життя, спрямована на їх подолання, яке з боку зовнішньої практичної діяльності здійснюється згідно із принципом максимальної ефективності, і з боку внутрішньої психічної діяльності – згідно із принципом максимального втілення сенсу життя.

Як процесуально-динамічні аспекти дії, що організує життя, ми розглядаємо: 1) особливості її формування в потенційній проблемній ситуації, 2) специфіку її реалізації в актуальній проблемній ситуації і 3) характеристики її завершення в постактуальній проблемній ситуації.

Потенційну проблемну ситуацію ми пов'язуємо з етапом формування дії з організації життя. Дія, що організує життя, у структурі потенційної проблемної ситуації виконує функцію планування, яка полягає у свідомому моделюванні суб'єктом можливих зв'язків об'єктивних і суб'єктивних елементів проблемної ситуації та відповідно до них – вироблення адекватної для кожної з них послідовності дій, спрямованих на розв’язання проблемної ситуації.

Актуальна проблемна ситуація характеризує безпосередньо етап реалізації дії, що організує життя. Специфіка дії, що організує життя, на даному етапі полягає в тому, що воно розгортається безпосередньо в процесі подолання суб'єктом проблемної ситуації, на основі виробленого раніше плану дій (стратегії), зміст якого може змінюватися залежно від конкретних умов актуальної проблемної ситуації.

І, нарешті, постактуальна проблемна ситуація характеризує етап закінчення дії, що організує життя. Специфіка дії, що організує життя, на даному етапі полягає в тому, що вона протікає вже після подолання суб'єктом актуальної проблемної ситуації, здійснюючи зворотний зв'язок на основі інформації про результати даної дії.

Дії, що організують життя, згідно з їхньою спільною метою можуть реалізовуватися суб'єктом у двох напрямках: 1) для здійснення регуляції самосуб'єктних відносин, що функціонують у процесі подолання суб'єктом проблемної ситуації; 2) для здійснення регуляції предметного змісту проблемної ситуації (ПС).

У третьому розділі “Методика вивчення дії, що організує життя (ДОЖ) та її психометричні характеристики” складається з чотирьох підрозділів, в яких розглядаються методики для вивчення різних феноменів, пов’язаних з організацією життя особистості, а також наведені засади та принципи створення методики вивчення дії, що організує життя (ДОЖ), її психометричні характеристики.

Спроби експериментального вивчення організації життя особистості робились, однак, насамперед, в аспекті дослідження життєвого шляху особистості. Цей напрямок досліджень належить до подійно-біографічного підходу у вивченні життєвого шляху особистості. Основну тезу подійно-біографічного підходу коротко можна сформулювати таким чином: специфіка переживання суб’єктом подій свого життя визначає його психологічну долю.

Б.Г. Ананьєвим та його школою розроблено біографічний метод. Основною одиницею аналізу в ньому виступає подія як найпростіший елемент життєвого шляху особистості. Систематизація прийомів біографічного методу подана Н.А. Логіновою. Біографічний метод часто застосовується для створення психологічних автобіографій.

Як найбільш близька до предмета нашого дослідження виступає методика “Самоорганізація життя особистості” (СЖО), розроблена В.К. Каліним. Методика СЖО орієнтована на вивчення рівня розвитку свідомих механізмів самодетермінації життя, які реалізуються у межах самосуб’єктних відносин. Дана методика дозволяє здійснити оцінку ефективності функціональних виявів психіки суб’єкта на трьох стадіях проходження життєво важливої проблемної ситуації: 1) при розпізнанні проблемної ситуації, 2) у ході аналізу та перетворюванні проблемної ситуації у завдання (етап формулювання задачі), 3) на етапі рішення задачі.

Подійно-біографічний підхід застосовується у прикладних цілях представниками психології розвитку (Developmental psychology) Р. Лернер (R. Lerner) та Дж. Тьюбмен (J. Tubman), а також – біодромальної теорії П. Ржичана. В основі досліджень цих психологічних напрямків лежить уявлення про мультидисциплінарність, різноспрямованість та перерваність життєвого шляху особистості.

Методи дослідження, що застосовуються у вивченні способів подолання людиною проблемних ситуацій життя, розробляються вченими, які працюють у галузі виявів феномена психологічного подолання (“coping behavior”), в іншому перекладі – самообладаючої поведінки. За формою ці методи представляють собою відкриті та напівструктуровані інтерв’ю, експертні оцінки, багатошкальні опитувальники тощо. Найбільш відомі з них: широке стандартизоване інтерв’ю Х. Томе (H. Thome), розроблене ним для вивчення вікових і міжгенераційних особливостей психологічного подолання; короткий опитувальник Дж. Амірхана (J. Amirkhan), який вміщує в собі 33 пункти, що характеризують стратегії психологічного подолання; опитувальник способів психологічного подолання Р. Лазуруса (R. Lazarus) та С. Фолкмана (S. Folkman) та ін.

Аналіз прикладних досліджень, що застосовуються в ракурсі вивчення організації життя особистості, показує, що найбільш поширеними є біографічний метод, метод інтерв’ю та методики типу “тест-опитувальник”.

Методика “Вивчення дій з організації життя” (ДОЖ) має форму опитувальника, що складається з 104 конструктів, з яких 40 – дозволяють діагностувати ступінь виразності кожної з виділених вище проблемних ситуацій життя та 64 – досліджувати кількісний і якісний склад дій з організації життя. Питання методики згруповані у вісім шкал:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

Загальна кількість випробуваних, що відповіли на питання методики “Вивчення дій з організації життя” (ДОЖ), склала 242 особи, з яких 69 осіб – студенти денних відділень ВУЗів м. Сімферополя, 63 особи – безробітні, 56 осіб – військовослужбовці, 54 особи – бізнесмени. Вік випробуваних склав від 18 до 60 років.

Четвертий розділ “Психологічні особливості дій щодо організації життя” складається з трьох підрозділів, в яких описується запропонований автором метод структурованої бесіди в вивченні дій, наводяться емпіричні дані, а також аналізуються типологічні особливості подолання проблемних ситуацій життя.

Бесіда, структурована десятьма питаннями, стосовно особливостей життя випробуваного, які можуть бути незначно змінені залежно від специфіки його відповідей. З метою одержання максимальної кількості інформації, що цікавить нас відповідно до завдань та цілей дослідження, нами була розроблено допоміжну методику під назвою “Школа життєвих труднощів”, за допомогою якої випробуваному пропонується оцінити ступінь складності подолання відповідних проблемних ситуацій за 10-бальною шкалою.

При використанні методу структурованої бесіди вирішувались 2 задачі: 1) з’ясування ряду типових ситуацій, що складають щоденне життя випробуваного, та типових способів його взаємодії з ними; 2) з’ясування проблемних ситуацій життя та способів їхнього подолання випробуваним. Одержання такої інформації служить основою для досягнення головної мети дослідження – визначення психологічної специфіки дії, що організує життя.

Загальна кількість випробуваних, які задіяні у методі структурованої бесіди, склало 168 осіб, з яких 59 осіб – студенти денних відділень ВУЗів м. Сімферополя, 53 особи – студенти, що отримують другу вищу освіту на спец факультеті ТНУ із спеціальності “практична психологія” (32 з них на момент бесіди не мали постійної роботи), 25 осіб – військовослужбовці, 18 осіб – викладачі ВУЗів м. Сімферополя, та 13 осіб – представники різних професій – лікарі, бізнесмени та адміністратори.

Аналіз емпіричних даних, одержаних у результаті застосування методу структурованої бесіди, був використаний нами для створення методолого-теоретичних підстав вивчення дії, що організує життя.

Результати дослідження.

1.

2.

3.

Друга група кореляцій подана таким чином: у випробуваних, що набрали середні та високі бали з такого виду ДОЖ як 1.1., спостерігається близьке за кількістю балів значення ДОЖ 1.3., а також ДОЖ, що належать до іншого виду – 2.2. і 2.3, тоді як за іншими видами ДОЖ (1.2., 1.4., 2.1., 2.4.) ці ж самі випробувані набрали низькі кількісні показники (від 0 до 10 балів). Для першого виду дій 1.1. і 1.3. R = 0,541276 (p < 0,05) (N = 63). Для другого виду дій 2.2. і 2.3. R = 0,798893 (p < 0,01). Друга пара кореляцій у тих же випробуваних, що набрали низькі бали по 1.2. і 1.4., а також по 2.1. і 2.4. видів ДОЖ. З першого виду ДОЖ 1.2. і 1.4. R = – 0,564165 (p < 0,01). З другого виду ДОЖ (2.1. і 2.4.): R = – 0,572297 (p < 0,001).

Таким чином, у нашій класифікації можна виділити два відносно незалежних блоки ДОЖ, що можуть служити основою для типології подолання проблемних ситуацій життя. Перший блок ДОЖ складають дії з планування, адаптації, аксіологічного оцінювання та резюмування під час подолання проблемних ситуацій життя. Випробувані, які показали високі кількісні показники з цих видів ДОЖ, але низькі за діями, що складають другий блок (ДОЖ з пошуку інформації, з розв’язання актуальної ПС, з емоційно-вольовьої регуляції та з дезактивації) схильні до планування, яке грунтується на суб'єктивних перевагах, а не на об'єктивній інформації, схильні до аксіологічного оцінювання та резюмування ПС, однак при цьому, спираються не на об'єктивні факти, але на суб'єктивне тлумачення ситуації на свою користь. Ці випробувані виявляють більшу активність в оцінюванні проблемної ситуації, ніж у її безпосередньому розв’язанні. Цей тип подолання ПС можна позначити як адаптивно-оцінний.

Випробувані, що набрали низькі бали з першого блоку ДОЖ, але високі з другого орієнтовані на пошук об'єктивної інформації про ПС і здатні швидко змінити програму дій при зміні зовнішніх умов ПС. У цих випробуваних діагностована здатність до саморегуляції за допомогою емоційно-вольової регуляції та дезактивації функціональної структури психіки (термін В.К. Каліна). Цей тип подолання ПС можна позначити як регуляторно-перетворювальний. Примітно, що випробувані, які належать до даного типу подолання ПС, показали більш низькі показники за шкалою виразності проблемних ситуацій життя, ніж випробувані, які належать до адаптивно-оцінного типу.

4.

5.

6.

7.

Останнє завдання даного дослідження полягає у тому, щоб виявити специфіку функціонально-психологічних особливостей (за К.Г. Юнгом) і стильової саморегуляції поведінки людини (за В.І. Моросановою) різних соціально-професійних груп випробуваних, яка обумовлена окремими видами дій щодо організації життя. Дослідження було проведено на раніше розглянутих чотирьох вибірках випробуваних (242 особи).

Проведене нами дослідження про типологічні особливості організації життя особистості показало:

а) у всіх чотирьох досліджених вибірках випробуваних високим значенням загального показника за усіма видами ДОЖ відповідають високі показники екстравертного та інтровертного мислення. У чотирьох розглянутих вибірках випробуваних низьким значенням загального показника за всіма видами ДОЖ відповідають високі показники екстравертного і інтровертного відчуття, чи екстравертної і інтровертної інтуїції.

Рис. 1.

Профілі показників функціонально-психологічних особливостей (за К.Г. Юнгом) вибірки студентів з високими і низькими значеннями загального показника ДОЖ.

Case 1 група студентів з високими значеннями загального показника ДОЖ.

Case 2 – група студентів з низькими значеннями загального показника ДОЖ.

б) в чотирьох виділених групах випробуваних з високими показниками за усіма видами ДОЖ відповідають високі показники за усіма шкалами стильової саморегуляції поведінки людини (за В.І. Моросановою), а у виділених групах з низькими показниками за усіма видами ДОЖ відповідають низькі показники за усіма шкалами стильової саморегуляції поведінки людини (за В.І. Моросановою).

Рис. 2.

Профілі груп випробуваних, що відрізняються за професійною належністю (методика В.І. Моросанової)

Case 1–група студентів з низькими показниками за усіма видами ДОЖ.

Case 2–група безробітних з низькими показниками за усіма видами ДОЖ.

Case 3–група військовослужбовців з низькими показниками за усіма видами ДОЖ.

Case 4–група бізнесменів з низькими показниками за усіма видами ДОЖ.

Висновки

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

1. Дії з вираженою зовнішньою компонентою .

1.1. Дії з пошуку інформації про ПС.

1.2. Дії з планування поведінки та діяльності в ПС.

1.3. Дії з пошуку способів розв’язання актуальної ПС.

1.4. Дії з адаптації до ПС.

2. Дії з вираженою внутрішньою компонентою .

2.1. Дії з аксіологічної оцінки ПС.

2.2. Дії з емоційно-вольової регуляції в ПС.

2.3. Дезактивуючі вольові дії в ПС.

2.4. Дії з резюмування ПС.

10.

11.

1) проблемні ситуації взаємодії з нереферентною групою;

2) проблемні ситуації, пов'язані з матеріальним і соціальним статусом;

3) проблемні ситуації взаємодії з референтною групою;

4) проблемні ситуації професійної діяльності;

5) проблемні ситуації внутрішньосімейних взаємин;

6) валеологічні проблемні ситуації;

7) проблемні ситуації, пов'язані з процесами самоактуалізації (екзистенціальні проблемні ситуації).

12.

1) серед випробуваних, що показали низькі кількісні показники з усіх видів дій та високий ступінь виразності проблемних ситуацій життя з організації життя, багато людей невлаштованих у матеріальному та професійному відношенні (серед них найбільша кількість безробітних).

2) високі кількісні показники з усіх видів дій та низький ступінь виразності проблемних ситуацій життя з організації життя, як правило, корелюють з успішністю суб'єкта як у професійному, так і соціальному плані.

3) у запропонованій нами класифікації дій з організації життя (ДОЖ) можна виділити два відносно незалежних блоки, що можуть стати підставою для типології подолання проблемних ситуацій життя. Перший блок ДОЖ складають дії з планування, адаптації, аксіологічного оцінювання та резюмування під час подолання проблемних ситуацій життя. Випробувані, що показали високі кількісні показники з цих видів ДОЖ, але низькі з дій, що складають другий блок (ДОЖ з пошуку інформації, з дозволу актуальної ПС, з емоційно-вольової регуляції та з дезактивації) схильні до планування, яке грунтується на суб'єктивних перевагах, а не на об'єктивній інформації, схильні до аксіологічного оцінювання та резюмування ПС, однак при цьому, спираються не на об'єктивні факти, але на суб'єктивне тлумачення ситуації на свою користь. Ці випробувані виявляють більшу активність в оцінюванні проблемної ситуації, ніж у її безпосередньому розв’язанні. Цей тип подолання ПС можна позначити як адаптивно-оцінний.

Випробувані, що набрали високі бали, з другого блоку ДОЖ, але низькі з першого орієнтовані на пошук об'єктивної інформації про ПС та здатні швидко змінити програму дій при зміні зовнішніх умов ПС. У цих випробуваних діагностована здатність до саморегуляції за допомогою емоційно-вольової регуляції та дезактивації функціональної структури психіки (термін В.К. Каліна). Цей тип подолання ПС можна позначити як регуляторно-перетворювальний. Примітно, що випробувані, які належать до даного типу подолання ПС, показали більш низькі показники за шкалою виразності проблемних ситуацій життя, ніж випробувані, які належать до адаптивно-оцінного типу.

4) Молоді особи у віці від 18 до 25 років, як правило, мають високі кількісні показники з дій, що організують життя (ДОЖ), з вираженою зовнішньою компонентою (перший вид дій) та порівняно низькі показники з ДОЖ, з вираженою внутрішньою компонентою (другий вид дій).

5) У період зрілості від 25 до 45-55 років спостерігається відносно рівна представленість ДОЖ як першого, так і другого виду.

6) За результатами даного дослідження не було виявлено значних кореляційних зв'язків між різними видами ДОЖ у людей старіших 55 років.

За одержаними даними про типологічні особливості організації життя особистості можна зробити слідуючи основні висновки:

1. У всіх чотирьох досліджених вибірках випробуваних високим значенням загального показника за усіма видами ДОЖ відповідають високі показники екстравертного та інтровертного мислення. У чотирьох розглянутих вибірках випробуваних низьким