ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

Коренева Інна Миколаївна

УДК 373.3: 37.033

РОЗВИТОК СПОСТЕРЕЖЛИВОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ПРИРОДНИЧОГО МАТЕРІАЛУ

13.00.09 - теорія навчання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник кандидат педагогічних наук, професор,

ПАНЧЕНКО Григорій Денисович,

Національний педагогічний університет

ім. М.П.Драгоманова,

професор кафедри теорії та історії педагогіки

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

дійсний член АПН України,

БІБІК Надія Михайлівна,

АПН України, академік-секретар Відділення дидактики, методики та інформаційних технологій в освіті;

кандидат педагогічних наук, доцент,

ІГНАТЕНКО Наталія Вікторівна,

Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди, декан педагогічного факультету

Провідна установа Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м.Харків.

Захист відбудеться “11”вересня 2003 року о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.452.01 в Інституті педагогіки АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту педагогіки АПН України (04053, Київ, вул. Артема, 52-д).

Автореферат розісланий “18” липня 2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Березівська Л.Д.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і ступінь дослідженості проблеми. Сучасний етап розвитку суспільства відзначається підвищенням ролі людини в усіх сферах життєдіяльності. Тому діагностування і розвиток ряду якостей особистості, що зумовлюють ефективність її діяльності та поведінки, дуже важливе. Саме тому одним із найважливіших завдань сучасної школи, визначених у Законах України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту” та у Національній доктрині розвитку освіти, є формування особистості учня, розвиток його здібностей, обдарувань, наукового світогляду. У вирішенні цього завдання виключне значення має проблема розвитку у школярів спостережливості як необхідної особистісної якості, як уміння спостерігати довкілля, аналізувати його, вивчати та творити. Особливої актуальності це питання набуло після затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти, у якому важливого значення надається розвитку спостережливості молодших школярів як складової розвивального аспекту галузі “Людина і світ”.

В умовах навчально-виховного процесу сучасної початкової школи, покликаної забезпечити високий рівень активності молодших школярів у самостійному здобуванні знань (зокрема шляхом спостережень) і практичному їх використанні актуальність проблеми значно посилюється.

Відомо, що пізнання світу починається з відчуття та сприймання, а найбільш розвиненою формою довільного сприймання є спостереження. Водночас, як свідчить практика навчання молодших школярів, розвиток спостережливості у процесі вивчення природничого матеріалу ще не зайняло належного місця серед головних навчально-виховних завдань початкової школи. Проте слід зазначити, що існує цілий пласт досліджень, присвячених вивченню особливостей прояву спостережливості у різноманітних видах діяльності людини, зокрема, в образотворчій, акторській, юридичній, військовій, письменницькій. У теоретичних працях відомих психологів і педагогів (Б.Г.Ананьєв, І.Д.Бех, О.О.Бодалєв, І.О.Зимня, Н.В.Кузьміна, М.Д.Левітов, Т.С.Мандрикіна, А.К.Маркова, О.І.Щербаков та ін.) чітко сформульовано сутність педагогічної спостережливості як здатності до адекватного відображення вчителем психічних станів та особистісного змісту іншої людини, що дає змогу встановити тенденції подальшого розвитку об’єкта спостереження.

Дитячій спостережливості присвячені дослідження Б.Г.Ананьєва, А.І.Васильєвої, Н.І.Вєтрової, М.Д.Левітова та ін. Проте вони здебільшого орієнтовані на дітей дошкільного віку, на розвиток і вдосконалення у них операційно-інтелектуальної складової спостережливості. Недостатньо розкритими залишились на сьогодні питання розвитку спостережливості дітей молодшого шкільного віку саме як якості особистості, що ґрунтується на активізації мотиваційної сфери школярів.

Актуальність означеної проблеми, недостатність її теоретичного і практичного опрацювання, існування педагогічних протиріч між потенційними можливостями молодших школярів у розвитку їхньої спостережливості і станом педагогічної практики, відсутністю методики цілеспямованого формування цієї якості особистості зумовили вибір теми дослідження “Розвиток спостережливості молодших школярів у процесі вивчення природничого матеріалу”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема “Розвиток спостережливості молодших школярів у процесі вивчення природничого матеріалу” є складовою наукового напрямку університету імені М.Драгоманова “Теорія і технологія навчання і виховання в системі освіти”, що затверджений Вченою радою університету (протокол №5 від 30.12.1999 р.). Тема дослідження узгоджена з Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №4 від 23.05.2000 р.).

Об’єкт дослідження - процес формування у молодших школярів якостей особистості у навчальній діяльності.

Предмет дослідження - методика розвитку спостережливості учнів 3(2) та 4(3) класів у процесі вивчення природничого матеріалу.

Мета дослідження полягає у встановленні особливостей спостережливості учнів 3(2) та 4(3) класів при вивченні природничого матеріалу та розробці ефективної методики розвитку цієї важливої особистісної якості.

Гіпотеза дослідження: спостережливість молодших школярів у процесі вивчення природничого матеріалу розвиватиметься ефективніше, якщо буде змодельовано таку педагогічну взаємодію між суб’єктами навчання, в процесі якої відбувається розвиток і активізація внутрішньої структури спостережливості і, передусім, її мотиваційного аспекту.

Завдання дослідження:

- здійснити аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми функціонального розвитку спостережливості молодших школярів;

- виділити показники розвитку спостережливості молодших школярів;

- підібрати методику діагностування цієї якості особистості на основі її структурно-змістового аналізу;

- визначити рівень розвитку спостережливості учнів 3-4 класів загальноосвітньої школи;

- розробити, обгрунтувати і експериментально перевірити методику розвитку спостережливості учнів 3(2) та 4(3) класів у процесі вивчення природничого матеріалу.

Методологічною основою дослідження стали фундаментальні положення теорії пізнання, зокрема, про активну роль особистості у засвоєнні знань (Д.Б.Ельконін, Г.І.Щукіна та ін.), необхідність поєднання чуттєвого і раціонального у пізнавальному процесі (Л.С.Виготський, С.Л.Рубінштейн, В.О.Сухомлинський), принцип єдності свідомості й діяльності, мови і мислення, мотивації учіння і навчальної діяльності, розуміння спостережливості як однієї з умов адекватного відображення дійсності, концепції психолого-педагогічного забезпечення особистісно зорієнтованого, розвиваючого навчання в початкових класах (Ш.А.Амонашвілі, І.Д.Бех, В.В.Давидов, О.Я.Савченко, І.С.Якиманська та ін), нормативні документи, що стосуються проблем освіти.

Теоретичною основою дослідження стали праці педагогів і психологів з проблем формування особистості, її якостей та їх розвитку у навчальній діяльності молодших школярів (Б.Г.Ананьєв, Дж.Брунер, Л.С.Виготський, П.Я.Гальперін, Ю.З.Гільбух, М.Д.Левітов, С.Л.Рубінштейн та ін.), мотивації учіння учнів початкових класів (В.Г.Асєєв, Л.І.Божович, Т.І.Левченко, А.К.Маркова, О.Я.Савченко, В.О.Сухомлинський та ін.), організації навчально-виховного процесу у школі (Т.М.Байбара, Н.М.Бібік, В.Г.Кремень, Л.В.Занков, В.Ф.Паламарчук, О.Я.Савченко та ін.).

Методи дослідження. Теоретичні методи дали можливість здійснити аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження. Стан питання у сьогоденні вивчався методами опитування вчителів-практиків, батьків та учнів 3(2) та 4(3) класів. В експериментальній частині дисертаційного дослідження використано емпіричні та теоретичні методи, що допомогли об’єктивно діагностувати спостережливість, перевірити достовірність результатів діагностування, обґрунтувати та впровадити в шкільну практику розроблену дидактичну систему розвитку спостережливості учнів 3(2) та 4(3) класів початкової школи. Серед них: теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури та стану сучасної науки з проблеми дослідження; шкалювання; спостереження за учнями на уроках у процесі виконання експериментальних завдань; стандартизована бесіда зі школярами; анкетування учнів; вивчення документів; тестування; психолого-педагогічний експеримент. Крім того, використано математичні методи обробки емпіричних даних, а саме: методи перевірки методики (метод паралельного тесту і ретесту), що встановили валідність і надійність методики діагностування; графічний метод кумулятивного розподілу частот, що дав можливість визначити норми оцінки спостережливості та її показників; метод встановлення зв’язку між явищами (порядкова кореляція за Спірменом), що дозволив здійснити кількісний аналіз впливу кожного показника на розвиток спостережливості учнів початкової школи. Визначення достовірностей різниці контрольних та експериментальних груп до і після формуючого експерименту здійснено непараметричним методом порівняння результатів дослідження – методом .

Організація дослідження. Дослідження проводилося поетапно протягом 1999-2003 рр. На першому етапі (1999-2000) було визначено об’єкт, предмет, завдання, сформульовано гіпотезу дослідження, опрацьовано психолого-педагогічну літературу з проблеми розвитку спостережливості молодших школярів. Проаналізовано та уточнено сутність поняття “спостережливість”. Проведено констатуючий експеримент, під час якого досліджено стан проблеми у практиці сучасної початкової школи, встановлено критерії діагностування спостережливості учнів початкових класів, визначено її рівні сформованості у школярів 3(2) та 4(3) класів, а також розроблено методику формуючого експерименту.

На другому етапі (2000-2001) проведено експериментальну роботу, у ході якої перевірено положення висунотої гіпотези, обґрунтовано та апробовано розроблену методику розвитку спостережливості молодших школярів у процесі вивчення природничого матеріалу.

На третьому етапі (2001-2003) здійснено теоретичне і науково-методичне узагальнення даних формуючого експерименту. Систематизовано дослідницький матеріал, завершено написання й оформлення дисертації.

Експериментальна база дослідження. Педагогічний експеримент здійснено на базі загальноосвітніх середніх шкіл І-ІІІ ступенів №6 м.Глухова Сумської області, №1 м.Могилів-Подільський Вінницької області, с.Моївки Могилів-Подільського району Вінницької області, с.Золотарево Хустського району Закарпатської області та НВО №1 “Дошкільний заклад- загальноосвітня школа І-ІІ ступенів- колегіум” м.Глухова Сумської області. Дослідженням було охоплено 366 учнів 3(2) та 4(3) класів, 85 вчителів та 127 батьків школярів.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вперше на основі теоретичного аналізу психолого-педагогічної літаратури з проблем розвитку загальнонавчальних умінь і якостей особистості молодших школярів та структурно-змістового аналізу спостережливості учнів початкової школи обґрунтувано показники цієї якості особистості та методику її розвитку на основі активізації мотиваційної сфери учнів; удосконалено методику діагностування спостережливості; подальшого розвитку дістала ідея особистісно зорієнтованого, розвивального навчання у початкових класах.

Обґрунтованість і вірогідність наукових положень, висновків і рекомендацій дослідження забезпечуються науковим підходом до аналізу психолого-педагогічних явищ і фактів, опорою на принципи об’єктивності, системності, зв’язку з практикою навчання, використанням значного обсягу теоретичного матеріалу, застосуванням комплексу методів, адекватних меті й завданням дослідження.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що теоретичні положення і висновки дають фактичний психолого- педагогічний матеріал для використання в навчальному процесі початкової школи. Результати дослідження можуть бути використані для діагностування розвитку спостережливості учнів 3(2) та 4(3) класів. Розроблена й апробована експериментальна методика розвитку спостережливості учнів початкової школи у процесі вивчення природничого матеріалу може слугувати основою під час розроблення програм, створення предметних методик, підручників для початкової ланки школи.

Апробація та впровадження результатів дисертаційного дослідження здійснювалась шляхом доповідей результатів роботи на Міжнародній науково-теоретичній конференції “Психолого-педагогічні проблеми підготовки вчительських кадрів в умовах трансформації суспільства”, присвяченій 80-й річниці з дня заснування НПУ імені М.П.Драгоманова (2000 р.); на звітних науково-практичних конференціях викладачів Глухівського державного педагогічного університету (2000-2002 р.); на засіданні об’єднання вчителів початкових класів м.Глухова (довідка №283 від 19.09.2001 р.), у практиці навчання молодших школярів загальноосвітніх шкіл м.Могилів-Подільський (довідки №126 від 9.10.2001 р., №97 від 10.10.2001 р.), м.Глухова (довідки №119 від 10.10.2002 р., №137 від 10.10.2002 р.).

Публікації. Результати дослідження викладено у 8 одноосібних публікаціях автора, з них - 6 статтей опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (231 найменування); 7 додатків на 12 сторінках; 27 рисунків; 12 таблиць. Повний обсяг дисертації - 209 сторінки (основний – 177 с.).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано вибір та актуальність теми дослідження, визначаєно проблему, об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення роботи, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження в практику навчання.

У першому розділі “Психолого-педагогічні основи функціонального розвитку спостережливості молодших школярів у процесі вивчення природничого матеріалу” висвітлено історію зміни поглядів на сутність і дидактичні можливості спостережливості, осмислено її роль на сучасному етапі, проаналізовано ключові поняття: виховання, функціональний розвиток, спостереження, уміння спостерігати, спостережливість. Крім того, розкрито психолого-педагогічні особливості та передумови розвитку спостережливості у навчально-виховному процесі.

Проблема розвитку спостережливості має тривалу історію. Видатні представники класичної педагогіки і психології минулого (Я.А.Коменський, І.Г.Песталоцці, Дж.Локк, К.Д.Ушинський та ін.) приділяли їй значну увагу, відзначаючи велику роль спостережливості в інтелектуальному розвитку дітей. В історичному генезисі поняття “спостережливість” пройшло складний шлях від ототожнення з “умінням спостерігати” до здібності, і, нарешті, нині воно однозначно трактується педагогами і психологами як якість особистості (риса характеру) і являє собою одну з характерних ознак індивідуальних відмінностей між людьми.

Історико-педагогічний аналіз літератури з проблеми дослідження засвідчив, що на сучасному етапі розвитку науки спостережливість розглядається як складна якість особистості, що виявляється в умінні швидко встановлювати істотні та характерні ознаки об’єктів спостереження (предметів, явищ об’єктивної дійсності, їх змін та взаємозв’язків).

Теоретичний аналіз провідних психолого-педагогічних досліджень з проблеми структурної організації та розвитку якостей особистості, а також унікальності психічних процесів молодших школярів дозволив встановити особливості структурної організації спостережливості, з’ясувати факти, що дозволяють керувати процесом її формування і розвитку. Виходячи з мети і завдань дослідження, нами було виділено функціональні, операційні та мотиваційні складові спостережливості, розвиваючи які можливо здійснювати вплив на формування самої спостережливості.

До функціонального компонента ми віднесли індивідуальні особливості сприймання учнів та особливості довільної перцептивної уваги. Операційний компонент - це зовнішній, дидактичний показник спостережливості, що охоплює три взаємопов’язані складові: загально-пізнавальні уміння; спеціальні уміння і наявні в довготривалій пам’яті школярів знання про спостережувані об’єкти. Головною особливістю спостережливості, що робить її якістю особистості, є мотиваційний компонент, який визначає розумову активність дітей у процесі спостережень і робить їх особистісно значущою діяльністю. До спонук розумової активності належать усвідомлені потреби, пізнавальні мотиви, стійкий інтерес та почуття й емоційність у ставленні до природничого матеріалу. Індикаторами мотиваціного компонента вважались пізнавальна активність та емоційне ставлення школярів до природознавства.

Ефективність формування спостережливості на різних вікових щабелях і в різні історичні періоди зумовлена різноманітними зовнішніми об’єктивними і внутрішніми суб’єктивними передумовами. До внутрішніх передумов розвитку спостережливості відносимо такі вікові особливості молодших школярів, як якісно новий рівень сприймання дітей 8-11 років, найвищий розвиток образної пам’яті, можливість розвитку сенсорно-перцептивних функцій, інтенсивний розвиток уваги і, головне, - становлення в цей період мотиваційної сфери, а саме пізнавальної мотивації. Зовнішніми передумовами розвитку спостережливості є ті, що не залежать від особливостей особистості учня, а саме: рівень розвитку педагогічної науки і завдання сучасної освітньої практики; можливості природничого матеріалу у розвитку цієї якості особистості та усвідомлення вчителями значущості означеної педагогічної проблеми.

Розвиток спостережливості молодших школярів є одним із завдань, визначених у Державному стандарті початкової освіти: великий потенціал для такого розвитку наявний майже в усіх навчальних предметах, особливо природничого змісту (природознавство, читання, образотворче мистецтво, трудове навчання). Проте, як показав аналіз, діючі підручники і навчальні програми ще недостатньо орієнтовані на особистісно діяльнісний підхід у навчанні і спрямовують переважно на формування здебільшого операційного компонента спостережливості. Водночас у ряді підручників для початкових класів (автори Н.М.Бібік, В.Р.Ільченко, О.Я.Савченко та ін.) цьому питанню приділено належну увагу. Крім того, як свідчить дослідження, у більшості педагогів і батьків відсутнє чітке уявлення про спостережливість та методику її розвитку. Тому формування її в процесі навчання відбувається здебільшого емпірично, ситуативно без відповідної системи.

У другому розділі “Експериментальне дослідження особливостей розвитку спостережливості молодших школярів процесі вивченняприродничого матеріалу" описано методику експериментального навчання, проаналізовано здобуті результати та шляхи їх впровадження у практику навчання; подано методику діагностування спостережливості молодших школярів; наведено кількісні і якісні характеристики означеної якості молодших школярів до і після проведення експерименту та їх порівняння.

У відповідності до завдань дисертаційного дослідження було визначено і якісно охарактеризовано рівні сформованості спостережливості учнів 3(2)-4(3) класів:

1)високий рівень – “продуктивна міжпредметна спостережливість” Визначається у здатності швидко визначати у предметах оточення суттєві і характерні особливості, усвідомлювати їхні взаємозв’язки з іншими предметами. Виявляти у спостережуваних явищах прості закономірності. Учні, що мають високий рівень спостережливості, здатні бачити не тільки те, що лежить на поверхні, є доступним погляду, але і те, що, не будучи очевидним, являє сутність даного предмету. Ці учні вміють добре спостерігати, їхні думки пов’язуються із спостереженнями, виробляється відповідний стиль пізнавальної діяльності: постійна спрямованість на нові, малознайомі речі довкілля, що мають, на наш погляд, якусь таємницю. У них є сильна внутрішня потреба усвідомити місце і значення щойно сприйнятого об’єкту серед вже відомих речей,, потреба у пізнанні оточуючого середовища. Учні, з продуктивною спостережливістю ніколи не бувають неуважними, мають переважно добрі оцінки і характеризуються позитивним емоційним ставленням до процесу пізнання та до предмету природознавство;

2)достаній рівень –“репродуктивна міжпредметна спостережливість”. Виявляється у здатності швидко визначати більшість суттєвих і характериних ознак предметів, та більшість їхніх взаємозв’язків з іншими предметами довкілля. Учні, що мають такий рівень розвитку спостережливості, здатні застосовувати отримані знання про взаємозв’язки оточуючого світу до аналізу конкретних ситуацій. Проте потреба у пізнанні довкілля часто спрямована на якусь окрему галузь знань (тваринний світ, техніка, садівництво, космос тощо) і є нестійкою, залежить від емоційної привабливості об’єкта спостереження. Такі учні навчаються добре лише тоді, коли предмет вивчення є особистісно значущим;

3)середній рівень – “предметна спостережливість”. Виявляється у здатності звертати увагу на відсутність або наявність чогось невизначеного у тому чи іншому предметі, виділяти нові, незвичайні його риси. Учні з таким рівнем спостережливості здатні виокремлювати деякі суттєві ознаки та усвідомлювати окремі їхні взаємозв’язки з довкіллям. Вони володіють значним запасом емпіричних вражень та фактичних знань, що пов’язані з природою, з життям рослин і тварин, проте не можуть застосовувати їх у конкретній ситуації. Інтереси таких дітей переважно чітко невизначені, неглибокі і є ситуативними і нестійкими, стосуються різних галузей знань, часто сформовані поза навчальним процесом. Здебільшого школярі з предметною спостережливістю характеризуються байдужим ставленням до природознавства. Вони стають уважними на уроці за умови особистісної привабливості об’єкта;

4)низький рівень – “елементна спостережливість”. Характеризується елементарною спостережливістю, що відповідає рівню наочно-образного мислення. Не заглиблюючись у причинно-наслідкові зв’язки, учні помічають лише зовнішні нові незвичайні риси об’єктів. Справжня спостережливість таких дітей знаходиться в зачатковому стані, хоча деякі з них мають достатній запас знань і вражень, пов’язаних з природою. Ці учні характеризуються елементарною спостережливістю: виділяють несуттєві, нехарактерні ознаки і найочевидніші взаємозв’язки, мають низьку загальну мотивацію, тому й не відзначаються пізнавальною активністю і уважністю на уроках, характеризуються байдужим або негативним ставленням до природознавства. Здебільшого це невстигаючі учні і ті, хто має задовільні оцінки.

У результаті експериментального дослідження встановлено, що спостережливість учнів 3(2) та 4(3) класів знаходиться переважно на середньому та низькому рівнях розвитку (61,2% респондентів виявили низький та середній рівень, 48,4% - достатній і лише 0,6% - високий) але має великі можливості для свого вдосконалення. Тому на основі відомих фундаментальних досліджень у галузі педагогіки і вікової психології та здобутих результатів констатуючого експерименту нами було розроблено експериментальну методику розвитку спостережливості молодших школярів у процесі вивчення природничого матеріалу.

Головним орієнтиром у розробці експериментальної методики навчання слугувало вивчення нами педагогічної ситуації з розвитку спостережливості, що склалася на сучасному етапі розвитку початкової загальної освіти, а також вікових особливостей молодших школярів. Адже багаторазові одноманітні повторення навчального матеріалу, поверховий характер теоретичних знань, відірваність їх від практичного життя, орієнтація навчання на здобуття знань, умінь, навичок недостатньо сприяє розвитку спостережливості учнів та їхньої індивідуальності. Допитливість дітей не знаходить задоволення, головне навантаження лягає на пам’ять, слабко вираженим є внутрішнє прагнення дітей до навчання.

В основу побудови експериментальної методики покладено ідею якомога більшої її ефективності для розвитку спостережливості молодших школярів як стійкої і необхідної складової загального розвитку особистості. Беручи до уваги теоретичні дані про розвиток якостей особистості (і, зокрема, спостережливості), ми прагнули знайти практичні оптимальні шляхи досягнення високого рівня розвитку досліджуваної якості, який за своїми якісними характеристиками перевищував би рівень, що досягається за умов традиційного навчання.

Методика розвитку спостережливості молодших школярів ґрунтувалась на системному підході та теорії єдності мотивації учіння і навчальної діяльності, що дозволило нам розглядати усі компоненти педагогічного процесу у взаємозв’язку і єдності, виявити певні співвідношення між активізуючими і змістовими чинниками розвитку досліджуваної якості особистості.

Розв’язуючи завдання дослідження, зміст,форми і методи навчання учнів початкових класів були спрямовані на забезпечення інтегративної, організуючої та освітньо-розвивальнної функцій. Реалізація інтегративної функції забезпечувала цілісність педагогічного процесу у початковій школі шляхом об’єднання головних ідей тих навчальних предметів, об’єктом вивчення яких є природничий матеріал (природознавство, читання, образотворче мистецтво, трудове навчання); єдність теоретичної і практичної діяльності школярів, що створювало неперервність у розвитку означеної вище якості особистості.

Організуюча функція сприяла ефективній діяльності суб’єктів навчально-виховного процесу у початковій школі. Вона передбачала планування педагогічного процесу і орієнтацію спостережень учнів на оволодіння знаннями, створення дидактичних умов для впровадження цих знань у практичну діяльність.

Найважливішою стала освітньо-розвивальна функція. Саме від неї залежало перетворення знань на стійкі переконання, практичні дії: перетворення спостережливості-уміння чи здатності до спостережень на спостережливість-якість особистості. Її сутність полягала у поєднанні навчання і виховання у межах педагогічного процесу, що досягається тісним взаємозв’язком навчальних занять, дослідної (експериментальної) роботи школярів, їхньої самоосвіти з духовним збагаченням на засадах екоцентризму та загальнолюдських цінностей.

Стратегія експериментальної методики, що мала на меті розвиток спостережливості учнів 3(2) та 4(3) класів, полягала у цілеспрямованому педагогічному впливі на мотиваційний аспект цієї якості особистості з метою активізації самостійності та внутрішніх можливостей школярів у розвитку спостережливості. Адже вихідним пунктом у формуванні будь-якої властивості особистості є домінуюча мотивація, що у вигляді потреб, бажань, прагнень, цілей, здійснює вибірковий вплив на аналіз і узагальнення інформації, що надходить з довкілля.

В структурі експериментальної методики розвитку спостережливості молодших школярів було виділено два напрямки:

1) свідомий педагогічний вплив безпосередньо на мотивацію молодших школярів шляхом переконання, роз’яснення, стимуляції, переосмислення;

а) стимуляція: схвалення успіхів; заохочення до спостереження; створення учням репутації “спостережливий” тощо;

б) роз’яснення: розкриття учням сутності і значення спостережливості як стійкої якості особистості; усвідомлення ролі спостережливості у життєвому шляху відомих людей (науковців, письменників, художників, розвідників тощо); показ результатів розвитку власної спостережливості тощо;

2) вплив на особистість шляхом перебудови умов діяльності (зміна, варіювання змісту, тематики, інформації, методичних прийомів, видів мовленнєвої діяльності і т. ін.):

а) мотивація шляхом відповідної організації навчального процесу, що полягала у постійному створенні таких ситуацій навчання, під час яких учні переживали б психологічний стан задоволення від процесу пізнання довкілля (шляхом спостереження та вироблення умовисновків зі спостереженого) та результату такого пізнання (створення цілісної картини світу, усвідомлення свого місця у природі тощо). До таких мотивуючих умов було віднесено: гуманізацію взаємодії учнів і вчителя; орієнтацію учнів на самостійне оволодіння знаннями; індивідуалізацію навчання; активність мовленнєво-мислительної діяльності; підтримку суперництва;

б) мотивація засобами змісту навчальної діяльності. Не кожна складова змісту може виконувати мотивуючу функцію. Підібрані нами фрагменти змісту навчальної діяльності найкраще, як показало дослідження, сприяли розвитку спостережливості учнів молодшої школи, відповідаючи таким умовам: використання міжпредметних зв’язків, естетизація навчання; підбір стимулюючого матеріалу; проблемність у навчанні;

в) аналіз та усунення деструктивних факторів, що негативно впливали на загальний рівень мотивації школярів та уповільнювали розвиток спостережливості молодших учнів.

У традиційній методиці провідна роль належить таким мотивам учіння, що не пов’язані з процесом пізнання. Чи не найсильнішим мотивом цього роду є отримання позитивних оцінок. Оволодіння знаннями стає лише засобом досягнення мети, не пов’язаної з пізнанням. В експериментальній методиці реалізація нових умов навчання приводила до виникнення, росту і поглиблення внутрішньої спонуки до навчання, що характеризувалася прагненням до набуття знань, бажанням самому “докопатись” до істини, міркуванням, виконанням складних завдань, постійною спрямованістю сприймання на об’єкти довкілля.

Сутністю нового підходу до розвитку спостережливості молодших школярів було те, що акцент переносився з діяльності вчителя, що навчає, на активну навчальну діяльність учнів і актуалізацію їхніх мотиваційних ресурсів. З огляду на це, головним орієнтиром експериментальної методики ставав суб’єкт навчання, його особистісні диспозиції, особливості його індивідуального стилю діяльності, його якісні характеристики.

Класно-урочна форма організації навчання була провідною для розробленої методики розвитку спостережливості молодших школярів. Крім неї, використовувалися інші допоміжні форми: навчальні екскурсії, робота на пришкільній дослідній ділянці, позакласне читання, домашня самостійна робота учнів тощо.

Найефективнішими методами навчання, що сприяють розвитку спостережливості, вважались ті, що надають найбільші можливості для розвитку розумової активності і самостійності школярів. Особливу роль у розвитку спостережливості дітей зайняли методи проблемного навчання, частково пошукові та дослідницькі.

Контроль за результатами впровадження розробленої методики розвитку спостережливості здійснювався на кожному уроці. Показником ефективності була зміна ставлення до вивчення природознавства: підвищення пізнавальної активності учнів, збільшення кількості запитань школярів, суттєве підвищення їхньої успішності з природознавства (а також читання, малювання, праці). Крім того, систематично проводились діагностування спостережливості школярів на початку та наприкінці навчального року.

Результати дослідження засвідчили, що розроблена методика розвитку спостережливості виявилась ефективною: спостерігається значний ріст загального рівня спостережливості молодших школярів. Середні показники діагностування ціеї якості особистості на 11,7% вищі в експериментальних, ніж у контрольних класах. Аналіз розподілу учнів за рівнями спостережливості (рис.1) дає підстави стверджувати, що в

Рис. 1. Розподіл учнів за рівнями спостережливості

результаті експериментального навчання відбулось зростання кількості учнів з високим і достатнім рівнями та зменшення кількості школярів з низьким рівнем розвитку спостережливості в експериментальних класах, де чисельно стала переважати кількість учнів з високим і достатнім рівнями розвитку досліджуваної якості особистості (65,1%).

У цілому рівень пізнавальної активності школярів експериментальних класів підвишився на 10%, а кількість пасивних школярів знизилась на 61,3% порівняно з контрольними класами. Після проведення педагогічного експерименту в експериментальних класах природознавство стало займати в середньому ІІ та ІІІ місця за рейтингом своєї привабливості. Крім того, учні цих класів стали краще за учнів контрольної групи визначати у предметах оточення суттєві і характерні риси, усвідомлювати їх взаємозв’язки з іншими предметами. У них спостерігалася поява внутрішньої потреби в усвідомленні місця і значення щойно спийнятого об’єкту серед вже відомих речей, потреби у пізнанні оточуючого середовища.

Кількісний і якісний аналіз результатів формуючого експерименту засвідчив, що в експериментальних групах рівень розвитку спостережливості зростав за всіма її показниками (рис.2): уміння спостерігати –14,1%, зання – 15,8%, уважність – 4,9%, пізнавальна активність – 9,6%, емоційне ставлення –20,4%; найбільшого розвитку набули операційно-інтелектуальний бік спостережливості та мотиваційний (15,0% та 15,2% відповідно).

Рис. 2. Динаміка росту показників спостережливості учнів експериментальних класів

Аналіз результатів формуючого експерименту, дозволяє зробити висновок, що цілеспрямований і планомірний вплив на мотиваційну сферу молодших школярів, зокрема на мотиваційний аспект спостережливості сприяє не тільки зростання рівню означеної якості особистості, але й позитивно впливає на розвиток всіх інших властивостей та умінь, що пов’язані зі спостережливістю. Так, у результаті експериментального навчання підвищився рівень знань школярів з природознавства, вдосконалились, набули вищого рівня усвідомлення інтелектуальні дії (аналізувати, узагальнювати, встановлювати взаємозв’язки, спостерігати

тощо), дещо поліпшилась перцептивна увага.

Заключний етап формуючого експерименту довів, що

1) рівні спостережливості контрольних і експериментальних класів істотно різняться (, = 9,49);

2) показники спостережливості молодших школярів експериментальних класів вищі, ніж у контрольних.

Звідси випливає, що у результаті експериментального навчання за розробленою нами методикою розвитку спостережливості молодших школярів рівень зазначеної якості учнів експериментальних класів суттєво підвищився, що підтверджує ефективність цієї методики.

Дослідження дало змогу зробити такі висновки:

1. У світлі завдань, які поставлені суспільством перед школою, досить актуальною є проблема розвитку спостережливості учнів початкових класів. Вона повністю не розв’язана як у педагогічній теорії, так і в шкільній практиці, зокрема, в процесі вивчення природничого матеріалу. Важливість проблеми зумовлена також тим, що прояв та розвиток означеної якості особистості під час навчання у початковій школі знаходить свою подальшу реалізацію в усіх інших сферах життєдіяльності учнів, сприяє цілісній підготовці до життя, є необхідною якістю, що визначає уміння самостійно здобувати знання, зокрема, шляхом спостереження. Основну причину такого стану вбачаємо у відсутності цілеспрямованої і планомірної педагогічної взаємодії між суб’єктами навчання, що спрямовує навчальний процес на розвиток досліджуваної якості особистості, а також у нечіткому усвідомленні вчителями-практиками завдань, шляхів і кінцевого результату розвитку спостережливості своїх учнів.

2. На основі системно-структурного підходу та за допомогою історичного аналізу розвитку поглядів на досліджувану проблему виділено такі аспекти спостережливості: функціональний, операційно-інтелектуальний та мотиваційний. Стан та динаміку кожного з означених аспектів характеризують визначені нами показники спостережливості: перцептивна увага, уміння спостерігати, природничі знання, пізнавальна активність та емоційне ставлення до предмета.

3. Розроблено комплексну методику діагностування досліджуваної якості особистості, що дозволило отримати об’єктивні дані про стан розвитку спостережливості досліджуваних учнів. Для узагальнення характеристик цієї якості особистості найбільш оптимальною виявилася чотирирівнева система, що передбачає високий (міжпредметний продуктивний), достатній (міжпредметний репродуктивний), середній (предметний) та низький (елементний) рівні. Констатуючим дослідженням встановлено валідність та достовірність методики діагностування, а також встановлено наявність міцного взаємозв’язку і взаємовпливу показників спостережливості: уміння спостерігати - ?= 0,776; природничі знання - ?= 0,871; пізнавальна активність - ?= 0,796; емоційне ставлення до предмету – ?= 0,528; перцептивна увага – ?= 0,776 . Встановлено, що за умов традиційного навчання найбільший вплив на розвиток і функціонування досліджуваної якості особистості здійснює операційно-інтелектуальний її аспект. А сама спостережливість знаходиться переважно на предметному рівні розвитку і має великі можливості для свого вдосконалення.

4. Достатньо високий рівень розвитку спостережливості молодших школярів досягається у результаті впровадження експериментальної методики, що спрямована на вдосконалення і розвиток мотиваційної сфери особистості, а саме мотиваційного боку спостережливості, що виявляється у пізнавальній активності та емоційному ставленні до природознавства. Головними стимулюючими спостережливість умовами, що реалізувались у процесі експериментального навчання, були гуманізація взаємодії вчителя і учнів, орієнтація школярів на самостійне оволодіння знаннями, індивідуалізація навчання, активізація мовленнєво-мислительної діяльності у процесі спостереження, підтримка розумного суперництва, використання міжпредметних зв’язків, підбір стимулюючого матеріалу та використання елементів проблемності в навчанні.

5. Формуючий експеримент довів ефективність розробленої методики розвитку спостережливості, що грунтується на активізації її мотиваційниого боку. Заключний етап формуючого експерименту засвідчив суттєве зростання рівня спостережливості школярів експериментальних класів у порівнянні з контрольними: середні показники діагностування цієї якості особистості на 11,7% вищі в експериментальних, ніж у контрольних класах; відбулося збільшення кількості учнів з високим та достатнім рівнем та зменшення кількості школярів з низьким рівнем розвитку спостережливості в експериментальних класах, де чисельно стала переважати кількість учнів з високим і достатнім рівнями розвитку досліджуваної якості особистості (65,1%). Найбільшого розвитку набули операційно-інтелектуальний та мотиваційний бік спостережливості (15,0% та 15,2% відповідно). Достовірність відмінностей результатів контрольних і експериментальних груп перевірено за допомогою методу (, = 9,49).

6. Рівень пізнавальної активності школярів експериментальних класів підвищився на 10% (на 1,1 бали), а кількість пасивних школярів з низькою пізнавальною активністю, знизилась на 61,3% порівняно з контрольними класами. У середньому, показники ставлення школярів експериментальних класів до природознавства покращились на 20,4% у порівнянні з учнями контрольних класів: після проведення педагогічного експерименту природознавство стало займати в експериментальних класах II та III місця за рейтингом своєї привабливості (у контрольних – VІІ-VІІІ місця)

Проведене дослідження повністю підтвердило висунуту гіпотезу про інтенсивний розвиток спостережливості учнів 3(2) та 4(3) класів початкової школи на основі активізації її внутрішньої структури, а саме її мотиваційної сторони.

Педагог є ланкою, що пов’язує покоління, несе суспільно-історичний досвід. Від нього залежить суспільно-культурна цілісність народу. Професія вчителя відзначається насамперед метою розвитку учнів засобами навчальних предметів і способами самої педагогічної діяльності. У світлі завдань, що стоять перед сучасною школою, особливого значення набуває забезпечення ефективного розвитку спостережливості школярів. Головну роль у вирішенні цієї проблеми покликаний зіграти вчитель, переомисливши своє ставлення до цієї якості особистості і усвідомивши шляхи її розвитку. Науково-методичну допомогу у цьому йому нададуть теоретичні і практичні доробки, викладені, обгрунтовані та експериментально перевірені у цьому дослідженні.

Основні положення змісту дисертації викладено у таких одноосібних публікаціях автора:

1. Коренева І.М. З історії питання про сутність, значення та функціональний розвиток спостережливості в процесі пізнання (середина ХХ ст.)// Наукові записки: Збірник наукових статтей Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова /Укл. П.В.Дмитренко, О.Л.Макаренко. – К.: НПУ, 2001. – Ч.1. – С. 59 – 66.

2. Коренева І.М. Психолого-педагогічні умови розвиту спостережливості у молодших школярів в процесі вивчення природничого матеріалу // Початкова школа- № 5.- 2002р.- С.41 - 42;

3. Коренева І.М. Про вплив дидактичних умов на розвиток спостережливості молодших школярів у процесі вивчення природничого матеріалу // Наукові записки: Збірник наукових статтей Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова /Укл. П.В.Дмитренко, Л.О.Макаренко. – К.: НПУ, 2002. – Випуск 46.- С.75 –81.

4. Коренева І.М. Система розвитку спостережливості молодших школярів у процесі вивчення природничого матеріалу // Оновлення змісту, форм та методів навчання в закладах освіти: Збірник наукових праць. Наукові записки Рівненського гуманітарного університету. Випуск 20.- Рівне: РДГУ, 2002. – С. 12 – 15.

5. Коренева І.М. Особливості спостережливості учнів 2(3) та 3(4) класів початкової школи // Наукові записки: Збірник наукових статтей Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова /Укл. П.В.Дмитренко, Л.О.Макаренко. – К.: НПУ, 2002. – Випуск 47.- С. 107-112.

6. Коренева І.М. Індивідуалізація навчання – як необхідна умова розвтику спостережливості молодших школярів у процесі вивчення природничого матеріалу // Оновлення змісту, форм та методів навчання в закладах освіти: Збірник наукових праць. Наукові записки Рівненського гуманітарного університету. Випуск 22.- Рівне: РДГУ, 2002. – С.140-143.

7. Коренева І.М. Психолого-педагогічні аспекти спостережливості молодших школярів // Психолого-педагогічні проблеми підготовки вчительських кадрів в умовах трансформації суспільства: Матеріали Міжнародної науково-теоретичної конференції Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова 18-19 жовтня 2000р. /Укл. В.П.Дмитренко, О.Л.Макаренко. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2001. – Ч.2. – С. 82-84.

8. Коренева І.М. Дослідження дидактичних умов розвитку спостережливості молодших школярів // Проблеми вищої

педагогічної освіти у світлі рішень ІІ Всеукраїнського з’їзду працівників освіти. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – К.: НПУ, 2002. – Ч.2. – С. 147-150.

АНОТАЦІЇ

Коренева І.М. Розвиток спостережливості молодших школярів у процесі вивчення природничого матеріалу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.09 – теорія навчання. – Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2003 р.

Дисертацію присвячено питанням розвитку в учнів 3 (2) та 4 (3) класів спостережливості у процесі вивчення природничого матеріалу. У дослідженні висвітлюється історія зміни поглядів на сутність і дидактичні можливості спостережливості, осмислюється її роль на сучасному етапі, розкрито психолого-педагогічні особливості та передумови розвитку означеної якості особистості. Підібрано методику діагностування рівня спостережливості молодших школярів та розроблено експериментальну методику її розвитку на основі активізації потребнісно-мотиваційної сфери учнів. Сутністю розробленої методики розвитку спостережливості була організація такої педагогічної взаємодії між суб’єктами навчання, в процесі якої відбувається розвиток і активізація внутрішньої структури спостережливості і, передусім, її мотиваційного аспекту. Наведено результати впровадження у практику навчання експериментальної методики, що підтверджують її дієвість у розвитку спостережливості молодших школярів.

Ключові слова: спостережливість молодших школярів, функціональний розвиток спостережливості, уміння спостерігати, спостереження, мотиваційний аспект спостережливості, експериментальна методика розвитку спостережливості молодших школярів.

Коренева И.Н. Развитие наблюдательности младших школьников в процессе изучения природоведческого материала. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.09 – теория обучения. – Институт педагогики АПН Украины, Киев, 2003 г.

Диссертация посвящена вопросам развития у учащихся 3(2) и 4(3) классов наблюдательности в процессе изучения природоведческого материала. В работе описана история изменения взглядов на значимость и дидактические возможности наблюдательности, осмысливается её роль на современном этапе. В результате изучения различных взглядов на понятие “наблюдательность”, автор делает вывод, что на современном этапе с педагогической точки зрения, наблюдательность является сложным качеством личности, которое проявляется в умении быстро определять существенные и характерные черты объектов наблюдения (предметов, явлений объективной реальности, их изменений и взаимосвязей).

В исследовании раскрыты функциональные, операционно-интеллектуальные и мотивационные аспекты наблюдательности, развивая которые можно воздействовать на формирование и функциональное развитие у младших школьников наблюдательности. Также определены внутренние и внешние предпосылки развития данного качества личности у учеников 3(2) и 4(3) классов.

В экспериментальной части диссертации подобрано методику диагностирования уровня наблюдательности младших школьников, определено уровень ее валидности и достоверности, дано качественную характеристику уровней развития наблюдательности учащихся 3(2)-4(3) классов. Для обобщения характеристик этого качества наиболее оптимальной оказалась четырехуровневая система, которая включает высокий (межпредметный продуктивный), достаточный (межпредметный репродуктивный), средний (предметный) и низкий (элементный) уровни. В результате констатирующего эксперимента установлено, что наблюдательность младших школьников находится преимущественно на низком и