Зрозуміло, що нормальне суспільство повинне відмежовувати себе і своїх громадян від різних правопорушників. Однак визнання за суспільством права інституціалізувати заподіяння позбавлень волі, страждань і навіть смерті своїм громадянам породжує іншу філософську проблему: чим соціально виправдане існування такого інституту?

Хоча ця проблема дійсно має філософський характер, але відповідь на неї не може бути дана на основі апріорних спекуляцій. У даному випадку необхідно ясно уявляти, що таке злочинність і як вона вивчається, яким чином здійснюється правосуддя, чим характеризується сучасна пенітенціарна система у світовому масштабі й у своєму національному прояві. Нажаль, нині у відповідях на дані питання бажана ясність відсутня в силу різних причин, включаючи й методологічні.

На думку американських кримінологів Дж. Веттера й А. Дж. Сильвермена, правове поняття злочину як заподіяння соціальної шкоди містить істотні недоліки. Це зумовлено тим, що, по-перше, за своїм характером злочин відносний, тому що типи поведінки, заборонені законом, не є незмінними і залежать від часу, місця й обставин. Скажемо, поводження, визнане незаконним у даний час, могло не бути таким у минулому, може не бути таким у майбутньому. По-друге, правове поняття злочину часом надзвичайно звужується, що веде до обмеження злочинної поведінки лише поведінкою людини, офіційно визнаної злочинцем чи делінквентом (лат. delinquens (delinquentis) – правопорушник, злочинець, заколотник), у результаті чого широкий спектр поведінки, який необхідно проаналізувати для розуміння і пояснення злочинності, залишається за рамками наукових досліджень і відповідних оцінок.

Кримінологи підкреслюють міждисциплінарний характер сучасної кримінології, що використовує досягнення цілої низки наук (права, медицини, філософії, соціології, психології і деяких інших), так чи інакше торкається проблеми злочинності, злочинного поводження, відправлення правосуддя. У рішенні цих міждисциплінарних проблем свою роль покликано зіграти соціально-філософське осмислення девіантності і девіантних форм поведінки.

У висновках наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, сутність якого полягає у соціально-філософському аналізі проблеми девіантності особистості і соціальної групи та прояву її в умовах сучасного суспільства. Здійснене дослідження дає можливість в узагальнено-теоретичній формі зробити такі висновки:

1. Сучасний період суспільного розвитку характеризується посиленою перебудовою усіх сфер життєдіяльності людини, формуванням нових стосунків у суспільстві, що, у свою чергу, викликає руйнацію традиційних психологічних установок особистості, соціальної групи, їх соціальної ролі, ставить людину в ситуацію самостійних пошуків нових шляхів задоволення своїх життєвих потреб. Відсутність можливостей для самореалізації викликає у особистості внутрішній дискомфорт, негативну реакцію на соціальні зміни, незадоволеність собою і оточуючим середовищем, що часто є одним з чинників девіантності, проблема якої вимагає невідкладного не лише соціологічного і психологічного, але в першу чергу соціально-філософського осмислення.

2. Зміна соціального статусу особистості і соціальної групи як одного з показників їх стабільного положення в суспільстві визначається не лише оточуючим соціальним середовищем, а передусім переміщеннями по соціальній “горизонталі” і “вертикалі”, від чого залежить стійкість і нестійкість особистісних якостей, здатність виживати у новому соціальному середовищі або її відсутність. Навіть найбільш загальний соціально-філософський підхід до проблеми особистості і її соціального статусу свідчить про те, що осмислення даної проблеми має потребу в істотній переоцінці пізнавального інструментарію, здатного працювати з динамічними обєктами навколишнього соціального середовища, створювати соціальний портрет девіантної особистості.

3. Соціально-філософський підхід до вивчення девіантності особистості і соціальної групи має базуватися на комплексному використанні наукових досягнень у дослідженні даної проблеми в інших галузях науки і виходити не із самих особистісних якостей, але і із особливостей ситуацій, у які попадає людина чи соціальна група, розглядатися у контексті їх життєдіяльності, а не як абстрактний обєкт.

4. Поняття “девіантність” набуло в сучасних умовах широкого соціального звучання, вийшовши за межі соціальної психології, психіатрії та інших галузей науки і зайнявши відповідне місце в системі соціально-філософських категорій, що зумовлюється поширеністю феномена девіантності, появою нових форм її проявів як на особистісному, так і на груповому рівнях. У звязку з цим, не можна будувати типологію особистостей лише на основі уявлень про відповідність їх поведінки прийнятим політичним, моральним чи релігійним нашим уявленням про “норму”. Наявність у суспільстві безлічі малих і великих соціальних груп з різними уявленнями про такі норми припускає розмаїтість соціальних типологій, знання яких не лише дає можливість виявляти явища девіантності, але певним чином і впливати на них.

5. Актуальність дослідження людини девіантного типу не слід розцінювати як абсолютизацію негативних моментів у суспільному розвитку. З цією метою доцільно для порівняння різних типів поведінки використовувати поняття “консеквентність”, що дасть можливість покладатися не на інтуїцію, а на відповідний методологічний базис. Саме з цієї причини особливої уваги потребує дослідження значущості біологічних і соціально-психічних факторів у життєдіяльності людини і суспільства. Якщо до цього додати філософсько-правову оцінку досліджуваних явищ, то стає очевидною уся практична їх значущість.

6. Дослідження девіантності як соціального феномена у соціально-філософському аспекті і у контексті точного формулювання законодавчих актів і правових норм передбачає порівняльний аналіз девіантних і консеквентних форм поведінки, на основі чого можна визначити найбільш розповсюджені відхилення від існуючих законів, норм і правил громадського співжиття і виявити можливості гуманізованих впливів на них.

Список опублікованих праць за темою дисертації:

1.Котляров Л.П. Личность в контексте социально-психологической концепции права // Наукове пізнання: методологія та технологія. - 2001. - № 2 (8). – С. 62 – 69.

2.Котляров Л.П. Девиантность как социальный феномен // Перспективи. - 2002. - № 1 (17 ). – С. 105 – 115.

3.Котляров Л.П. Социология права: социально-философский аспект // Наукове пізнання: методологія та технологія. – 2002. - № 1 (9) . – С. 41 – 47.

АНОТАЦІЇ

Котляров Л.П. Девіантність як предмет соціально-філософського аналізу. –

Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Південноукраїнський державний педагогічний університет (м.Одеса) ім. К.Д.Ушинського, Одеса, 2003.

Дисертаційне дослідження присвячене розробці концептуально-методологічного апарату сучасної соціальної філософії стосовно до аналізу проблем девіантних дій людини і соціальних груп, що представляють соціальну, економічну, політичну і правову значущість. Відзначається, що рішення цих проблем може бути найбільш ефективним при комплексному підході, сутність якого полягає в плідному співробітництві соціальної філософії, соціології, соціальної психології, філософії права й інших соціальних наук, обєктом досліджень яких є людина. Такий підхід має велику практичну спрямованість на вирішення широкого спектру соціально важливих задач, починаючи з виховних та психологічних і закінчуючи державно-правовими (соціальний контроль, регулювання і т.д.).

Розглядаються різні точки зору зарубіжних і сучасних українських суспільствознавців на проблему девіантної поведінки особистості і соціальної групи.

Застосовується філософсько-правовий підхід до оцінки кримінально-девіантних дій правопорушників, а також організованих злочинних і терористичних угрупувань. На основі філософського аналізу розкриваються поняття "правопорушник", "злочинець", "бунтівник", сутність людської агресивності і т.п.

Ключові слова: девіантність, девіантна поведінка, консеквентність, консеквентна поведінка, раціональна поведінка, ірраціональні вчинки, девіантна особистість, девіантна соціальна група.

Котляров Л.П. Девиантность как предмет социально-философского анализа. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 – социальная философия и философия истории. – Южноукраинский государственный педагогический университет (г.Одесса) им. К.Д.Ушинского, 2003.

Диссертационное исследование посвящено разработке концептуально-методологического аппарата современной социальной философии, который относится к анализу проблем девиантных действий индивида и социальных групп, имеющих социальное, экономическое, политическое и правовое значение. Подчеркивается, что происходящие в современном обществе изменения способствуют формированию нових общественных отношений, приводят к разрушению традиционных психологических установок личности, ставят человека в ситуацию самостоятельных поисков путей удовлетворения своих жизненных потребностей. Акцентируется внимание на том, что отсутствие возможностей для самореализации вызывает у личности внутренний дискомфорт, отрицательную реакцию на социальные изменения, неудовлетворенность собой и окружающей средой. Такое состояние является одним из факторов девиантности в поведении отдельной личности и социальной группы.

В диссертации отмечается, что решение этих проблем наиболее эффективным может быть при комплексном подходе, сущность которого состоит в творческом сотрудничестве социальной философии, социологии, социальной психологии, социальной анторопологии и других социальных наук, объектом исследования которых является человек. Такой подход имеет большую практическую направленность на решение широкого спектра социально значимых задач, начиная с воспитательных, психологических и заканчивая государственно-правовыми (социальный контроль, регулирование и т.п.) .

Автором диссертации акцентируется внимание на том, что личность имеет многоплановую и не всегда однозначную структуру, которая может определяться через ее социальный статус и ролевые характеристики. При этом интерпретация этих проблем должна проводиться при помощи эпистемологии. В работе дан научный анализ понятия “девиантность”. Проводится этимологический анализ, определяются ее особенности и сущностные характеристики. Паралельно с этим раскрывается социально-философский аспект осмысления девиантности как социального явления, характеризующегося отклонениями в поведении личности.

В работе показана социально-политическая обусловленность девиантного поведения личности и социальных групп как объектов государственного воздействия. Отмечается два подхода к ним: юридический и социологический, которые в первом случае ориентированы на рассмотрение поведенческого действия, определяемого соответствующими правами и обязанностями, а во втором – на исследование общественных процессов и явлений в широком диапазоне фактического состояния дел. Предлагается комплексное применение как социолого-психологических, так и юридических подходов к анализу управленческих действий в отношении девиантной личности и социальной группы.

Дается анализ понятия “консеквентность” на основе применения логики, психологии, лингвистики и других наук. Показано, что данное понятие является в некотором смысле противоположным понятию “девиантность”. При этом использованы материалы многих зарубежных ( в основном американських ) авторов.

В третьем разделе работы особое внимание уделяется биологическим, социально-культурным и социально-психологическим факторам жизнедеятельности личности. Для доказательства теоретических положений проводится анализ целого ряда социальных, социологических и биологических явлений, характеризующих человека как личность и как особое явление живой природы: рудиментные особенности человека как биосущества, моральные чувства ( вина, стыд, страх и т.д. ), неофилия и неофобия, вещизм и потребительство и др. Рассмотрены различные точки зрения на психологические особенности правового регулирования поведения личности.

Применяется философско-правовой поход к оценке криминально-девиантных действий правонарушителей, а также организованных преступных и террористических группировок. На основе философского анализа раскрываются понятия “правонарушитель”, “преступник”, “мятежник”, сущность человеческой агрессивности и т.п. Рассмотрение данной проблемы основывается на анализе известных западных социологов-криминалистов: В.Габриели, Эрвина Гофмана, Б. Хатчингса, Дж.Е.Миллера и др.

Ключевые слова: девиантность, девиантное поведение, консеквентность, консеквентное поведение, рациональное поведение, иррациональные поступки, девиантная личность, девиантная социальная группа.

Kotljarov L. P. Deviance as a subject of the social-philosophical analysis. – the Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of philosophical sciences on a speciality 09. 00.03 – Social Philosophy and Philosophy of History - South-Ukrainian State “K.D.Ushinski” Pedagogical University named after K.D.Ushinsky, Odessa, 2003.

The dissertational research is devoted to development of the conceptual - methodological device of modern social philosophy with reference to the analysis of problems deviant actions of the person and the social groups representing the economic, political and legal importance. It is proved, that the decision of these problems can be the most effective with the complex approach to them. Integrated approach consists in fruitful cooperation of social philosophy, sociology, social psychology and other social sciences. Such approach has the big practical value as it is connected to the decision of wide spectrum of socially important problems, beginning with educational, pedagogical and finishing with state-legal (the social control, management etc.).

Different points of view of foreign and modern Ukrainian social studies scientist on problem of deviant behaviour of a person and a social group are reviewed.

Philosophic – law approach is used to evaluate criminal-deviant deeds of criminals and also organized criminal and terrorist groups.

On the base of philosophical analysis concepts "law-breaker", "criminal", "rioter" and the essence of human aggression and so on are revealed.

KEY WORDS:

Deviance, deviant behaviour, cousequentness, cousequent behaviour, rational behaviour, irrational actions, the deviatiour person, deviatiour social group.