НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кулачок Людмила Вікторівна

УДК 349.3: 364.4

ДЕРЖАВНА ДОПОМОГА СІМ’ЯМ З ДІТЬМИ

ЯК ФОРМА СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ

Спеціальність 12.00.05 – трудове право;

право соціального забезпечення

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків – 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України

Науковий керівник: | доктор юридичних наук, професор

Венедиктов Валентин Семенович,

Національний університет внутрішніх справ,

перший проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти: | доктор юридичних наук, доцент

Чанишева Галія Інсафівна,

Одеська національна юридична академія,

завідувач кафедри трудового права та права соціального забезпечення

кандидат юридичних наук, доцент

Болотіна Нінель Борисівна,

Київський інститут внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України,

завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін

Провідна установа: | Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля, кафедра правознавства,

Міністерство освіти і науки України,

м. Луганськ

Захист відбудеться “ 3 ” жовтня 2003 р. о “10 00” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02. при Національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080,

м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий “ 2 ” вересня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Чалий Ю.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Соціально-правове дослідження державних допомог сім’ям з дітьми є актуальним як у загальнотеоретичному, так і у практичному (прикладному) плані. Термін державна допомога сім’ям з дітьми, який фіксує необхідність державної підтримки осіб, що знаходяться у соціально вразливому становищі, належить до числа широко вживаних у юридичній та суспільствознавчій літературі. Тому теоретичний аналіз змісту цього поняття є, безумовно, важливим.

Окрім того, поруч із загальнотеоретичним, чинником актуальності такого дослідження є сучасна ситуація соціально-політичного розвитку України, яка проголосила себе соціальною правовою державою. Оскільки вищою цінністю такої держави виступає особистість та її права, проблематика повноцінної реалізації державних допомог сім’ям з дітьми має безпосередній стосунок до формування умов гідного людини життя, її соціального захисту. Врахування соціально-політичних та економічних факторів розвитку державних допомог сім’ям з дітьми стає одним із елементів результативності державних реформ.

Слід відзначити, що це цілком відповідає сучасній міжнародній практиці соціального захисту людини у високорозвинутих країнах. Україна, яка проголосила пріоритетним напрямком зовнішньої політики курс на зближення з Європейським Союзом, узяла тим самим відповідні зобов’язання щодо забезпечення реалізації прав людини. Серед них – право на соціальний захист, яке набуває особливого значення в умовах ринкових перетворень. Сьогодні можна стверджувати, що спад економічного розвитку, недостатня соціально-правова захищеність широких верств населення, їх зубожіння та непевність у майбутньому збільшують залежність людини від соціальної політики держави і спонукають останню приділяти пильну увагу розробці системи соціального захисту різних категорій населення.

Українська держава на законодавчому рівні виокремила соціально вразливу категорію із числа непрацездатного населення – неповнолітніх дітей, а з ними – і сім’ю, в якій вони утримуються й виховуються. Цим визначені пріоритети соціальної політики України, визнана перевага загальнолюдських (зокрема – сімейних) цінностей перед іншими.

Саме з сім’єю пов’язані такі чинники життєздатності суспільства, як генетичний, інтелектуальний, етнічний фонди, а також якість фізичного і духовного здоров’я, зв’язок поколінь, збереження моральних та культурних цінностей, забезпечення необхідного рівня соціального порядку. Українська держава визнає сім’ю головною структурною одиницею суспільства, а однією з її головних функцій, в свою чергу, – функцію народження і виховання дітей.

Вищезазначені обставини зумовлюють нагальність дослідження соціально-правового захисту шляхом надання державних допомог сім’ям з дітьми і обумовлюють актуальність нашого дослідження.

Ступінь дослідженості тематики дисертаційної роботи можна кваліфікувати як недостатній стосовно сучасного стану правової науки та завдань реформування українського суспільства. Хоча ця проблема частково розглядалася деякими науковцями при аналізі загальних проблем права соціального забезпечення. Серед праць українських науковців, які ґрунтовно займались окремими проблемами теорії права соціального забезпечення та визначення його місця в сучасній системі права України виділяються дослідження В.М. Андріїва, Н.Б. Болотіної, І.М. Сироти, Б.І. Сташківа, Б.С. Стичинського. За останні роки за близькими до тематики дисертаційної роботи темами в Україні було захищено декілька дисертацій на здобуття вченого ступеня кандидата юридичних наук: В.М. Андріїва, Б.І. Сташківа, Б.С. Стичинського, С.М. Сивак, Н.М. Стаховської, Т.З. Герасиміва. Проте комплексних досліджень проблематики інституту державних допомог в Україні не провадилося.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження проводилося відповідно до п.7 Тематики пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002-2005 рр. (затверджено наказом МВС України від 30 червня 2002 р. № 635), п. 1.3. Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр. та планів наукових досліджень кафедри трудового, екологічного та аграрного права, а також науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС України Національного університету внутрішніх справ.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на підставі комплексного аналізу наукової юридичної літератури з питань соціального забезпечення та захисту громадян взагалі, і сімей з дітьми – зокрема, а також відповідного національного законодавства та правозастосовчої практики з’ясувати основні проблеми правового регулювання і фактичної реалізації державної допомоги сім’ям з дітьми, виробити пропозиції щодо удосконалення законодавства та правозастосовчої практики з питань соціально-правового захисту сім’ї з дітьми.

Досягнення зазначеної мети проводилось в процесі вирішення таких основних завдань:

- дослідження місця інституту допомог в системі права соціального забезпечення України;

- аналізу фактичного стану соціально-правового захисту сімей з дітьми у сучасній Україні;

- розкриття змісту основних юридичних термінів, понять та категорій, які застосовуються у процесі аналізу правовідносин, що складаються з приводу надання державою допомоги сім’ям з дітьми;

- аналізу закордонного досвіду надання державної підтримки сім’ям з дітьми;

- з’ясування соціально-правової суті конкретних видів та форм державної допомоги сім’ям з дітьми у контексті сучасної соціальної політики держави;

- виявлення недоліків і суперечностей та їх причин, які спостерігаються у процесі практичної реалізації права сімей з дітьми на державну допомогу;

- обгрунтування конкретних пропозицій і рекомендацій по удосконаленню законодавства та правозастосовчої практики з питань соціально-правового захисту сімей з дітьми.

Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини в сфері реалізації соціально-правового захисту населення .

Предметом дослідження є суспільні відносини в сфері надання державної допомоги сім’ям з дітьми, відповідне законодавство і практика його застосування, вітчизняний і зарубіжний досвід та погляди вчених на даний правовий інститут.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає діалектичний метод пізнання правових явищ. В дисертації також використовувались наступні методи: формально-логічний, системно-структурний (засоби формальної логіки, поєднані з використанням системно-структурного методу дослідження, надали можливість проаналізувати інститут державних допомог сім’ям з дітьми як цілісне правове явище та визначити специфічні риси та загальні ознаки гарантій при наданні державних допомог сім’ям з дітьми (п.п. 1.1., 3.2.)), порівняльний (при аналізі вітчизняного законодавства та законодавства окремих зарубіжних країн (п.п. 1.2., 3.1.)), історичний (сучасний стан нормативного регулювання соціально-правового захисту громадян розглядається як результат розвитку національного законодавства, що дозволяє дослідити перспективи розвитку інституту державних допомог сім’ям з дітьми (п. 2.1.)). Комплексний підхід до використання вищезазначених методів дозволив всебічно розглянути стан та механізм надання державних допомог сім’ям з дітьми і сформулювати пропозиції щодо вдосконалення його правового регулювання, а також для подальшого розвитку теоретичної думки в цьому напрямку. Теоретичні висновки й практичні рекомендації ґрунтуються на вимогах логіки щодо визначеності, послідовності та несуперечності суджень.

Науково-теоретичну базу дослідження становлять праці українських і російських вчених у сфері права соціального забезпечення, теорії держави та права, адміністративного права, трудового права, та деяких інших галузей права: С.С. Алексєєва, В.С. Андрєєва, В.М. Андріїва, К.С. Батигіна; Я.І. Безуглої, Н.Б. Болотіної, В.С. Венедиктова, К.Н. Гусова, І.В. Гущіна, В.В.Жернакова, А.Д. Зайкіна, І.Д. Згоржельського, Р.І. Іванової, Б.О. Кістяківського, Л.І. Лазор, О.Є. Мачульської, М.І. Полупанова, О.І. Процевського, П.М. Рабиновича, І.М. Сироти, Б.І. Сташківа, Б.С. Стичинського, В.А. Тарасової, Ю.О. Тихомирова, Е.Г. Тучкової, Я.М. Фотеля, Г.І. Чанишевої, В.Ш. Шайхатдінова та інших. При розгляді окремих питань дослідження були використані також відповідні праці зарубіжних науковців.

Нормативну та емпіричну базу дослідження становлять: Конституція України, законодавчі акти України, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, окремі правові акти зарубіжного законодавства та міжнародно-правові акти в сфері прав людини, соціальної політики та соціального забезпечення, а також статті практичних працівників сфери соціального захисту населення та власний фаховий досвід дисертантки.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб у сучасній вітчизняній науці провести комплексний соціально-правовий аналіз інституту державної допомоги сім’ям з дітьми. В результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення та висновки, які запропоновані здобувачем особисто. Основні з них такі:

1. Дістало подальший розвиток розуміння ролі та значення державної допомоги сім’ям з дітьми як інституту права соціального забезпечення, що полягає передусім у виконанні демографічної функції, у поліпшенні матеріального становища сімей з дітьми та створенні найсприятливіших умов для розвитку підростаючого покоління.

2. Удосконалено поняття “державна допомога сім’ям з дітьми”, під яким дисертантка розуміє грошові виплати сім’ям з дітьми у визначених державою випадках, що виплачуються щомісяця, одноразово або періодично з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, з Державного бюджету та інших бюджетів визначених законом, з метою поліпшення матеріального становища сімей з дітьми та створення найсприятливіших умов для розвитку підростаючого покоління.

3. Вперше запропоновано класифікацію державних допомог сім’ям з дітьми за наступними підставами: за колом осіб, на яких вони поширюються; за джерелом фінансування; за тривалістю виплат; за суб’єктами отримання допомоги; за юридичною силою правового акту.

4. Отримало подальший розвиток розуміння сутності соціальної держави та соціальної політики держави.

5. Дістало подальший розвиток уявлення про предмет, метод, функції та принципи права соціального забезпечення.

6. Вперше досліджено гарантії при наданні державних допомог сім’ям з дітьми.

7. На основі проведеного аналізу діючого законодавства та правозастосовчої практики з питань надання різних видів державних допомог сім’ям з дітьми сформульовано і обгрунтовано низку пропозицій щодо їх вдосконалення.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені в дисертації положення можуть бути використані в правотворчій діяльності та правозастосовчій практиці, спрямованій на посилення охорони та захисту прав, свобод і законних інтересів сімей з дітьми; навчальному процесі – при підготовці лекцій і семінарських занять з права соціального забезпечення, розробці посібників та методичних рекомендацій; науковій роботі – при подальшому науково-теоретичному дослідженні проблематики державних допомог сім’ям з дітьми як важливої складової соціально-правового захисту людини.

Апробація результатів дисертації. Наукові положення, теоретичні висновки і практичні рекомендації, які містяться в роботі доповідалися на республіканських конференціях “Проблеми матеріальної та духовної культури народів Криму та Північного Причорномор’я від часів античності до наших днів” (Сімферополь, жовтень 2001 р., квітень 2002 р.), на ІV звітній науково-практичній конференції професорсько-викладацького та курсантського складу Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (31 травня 2002 р.), а також на науково-практичній конференції „Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки” (Сімферополь, 19-20 травня 2003 р.).

Публікації. Результати дисертації опубліковані у 7 статтях у наукових журналах та збірниках наукових праць, 3 з яких – у фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 183 сторінки. Список використаних джерел складається із 208 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, окреслюються мета творчого пошуку, його об’єкт, предмет та завдання, зазначається наукова новизна та методологія роботи, найбільш значущі приклади апробації проведеного дослідження, а також його практичне значення.

Перший розділ “Соціальна-правова характеристика державної допомоги сім’ям з дітьми” містить два підрозділи. У підрозділі 1.1. “Державна допомога сім’ям з дітьми як інститут права соціального забезпечення” визначено місце і сутність інституту державних допомог сім’ям з дітьми в системі права соціального забезпечення, проаналізовані точки зору вчених на предмет, метод, функції та принципи права соціального забезпечення, визначено поняття державних допомог сім’ям з дітьми.

У будь-якій промислово-розвинутій цивілізованій державі, де існують ринкові відносини, соціальне забезпечення займає важливе місце в системі гарантій здійснення прав і свобод громадян. Зазначимо, що за більш ніж столітню історію існування в різних країнах світу соціальне забезпечення неодноразово змінювало свої функції, форми і схеми фінансування, однак мета завжди залишалася незмінною – забезпечувати гідне життя людей.

Ринкова економіка сама по собі не породжує механізмів соціального захисту населення, оскільки вони потребують значних матеріальних витрат і не приносять прибутку. А тому завдання створення системи соціального захисту своїх громадян виконує держава, яка досягла певного ступеня соціально-економічного та правового розвитку і яка усвідомлює своє значення щодо нормального функціонування суспільства. Зазначимо, що держава, яка забезпечує своїм громадянам на підставі закону гідний рівень життя і вільний розвиток є соціальною. Вона створює систему соціального забезпечення, бере участь у фінансуванні пенсій, допомог, компенсацій, медичних та інших соціальних послуг.

Виділяючи два напрямки реалізації соціальної політики в різних державах світу, а саме: ліберальний та соціально-демократичний, зазначимо, що соціальну політику України не можна віднести ні до одного з них. Суть соціальної політики України полягає в забезпеченні державою мінімального рівня соціальних гарантій для людини і громадянина.

У роботі наголошено на існуванні в правовій площині міжнародного соціального права як підгалузі права міжнародного захисту прав людини. Предметом міжнародного соціального права є відносини щодо соціального захисту людини і громадянина у сфері праці, соціального забезпечення, надання медичної допомоги та охорони здоров’я, освіти і т. ін. Особливістю цієї галузі права є встановлення системи міжнародних стандартів соціального захисту людини і утворення системи міжнародного контролю за дотриманням державами міжнародних норм у даній сфері. До складу міжнародного соціального права, як права соціального захисту людини, входять міжнародне трудове право, міжнародне право соціального забезпечення, міжнародне медичне право як підгалузі міжнародного соціального права.

Становлення міжнародного соціального права, інтеграція України у європейську спільноту держав, об’єктивний розвиток у країні соціально-правових відносин – все це призводить до такого висновку: нині в Україні формується нова галузь права – соціальне право. Об’єктивність розвитку соціально-правових відносин, національного соціального права має таку структурованість: соціальні права людини – соціальна держава – соціальна функція держави – соціальна політика – соціальне право – законодавство в сфері соціального захисту та соціального забезпечення населення.

Важливим інститутом права соціального забезпечення є інститут державних допомог. Державними допомогами слід вважати усі, окрім пенсій, державні виплати, що являють собою допомогу громадянам в установлених законом випадках. В свою чергу важливим інститутом державної допомоги є інститут державної допомоги сім’ям з дітьми, суть якого полягає перед усім у виконанні демографічної функції права соціального забезпечення, у поліпшенні матеріального становища сімей з дітьми та створенні найсприятливіших умов для розвитку підростаючого покоління. Його значущість в праві соціального забезпечення має юридичне обгрунтування і віддзеркалюється, насамперед, в таких нормативно-правових актах, як: Декларація про загальні засади державної політики України стосовно сім’ї і жінок, схвалена Постановою Верховної Ради України від 5 березня 1999 р. № 475-ХІV; Закон України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 21 листопада 1992 року; Указ Президента України від 12 листопада 1999 р. № 1460/99 “Про заходи щодо поліпшення становища багатодітних сімей” та ін.

Під державною допомогою сім’ям з дітьми слід розуміти грошові виплати сім’ям з дітьми у визначених державою випадках, що виплачуються щомісяця, одноразово або періодично з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, з Державного бюджету та інших бюджетів? визначених законом, з метою поліпшення матеріального становища сімей з дітьми та створення найсприятливіших умов для розвитку підростаючого покоління.

У підрозділі 1.2. “Значення державної допомоги сім’ям з дітьми в сучасних умовах розвитку держави і суспільства (у контексті європейського досвіду)” досліджуються міжнародно-правові документи, які закріплюють соціальні права людини, закордонний досвід державної підтримки сімей з дітьми, вносяться пропозиції щодо поліпшення становища сімей з дітьми в Україні.

Сьогодні жити ізольовано від світового співтовариства практично не може жодна країна. Соціальна політика держави нині перестає бути її особистою справою, оскільки, щоб бути повноправним членом міжнародного співтовариства, кожна держава повинна привести своє внутрішнє законодавство та практику у відповідність з встановленими міжнародними стандартами, незалежно від рівня економічного розвитку, географічного розташування, державного устрою, партійної системи, виду панівної релігії.

В числі пріоритетів зовнішньої політики Україна визначила курс на зближення з Європейським Союзом, визнала найвищою цінністю цивілізаційного прогресу людину, її права та свободи. Наближення національного законодавства України до міжнародних стандартів відповідно до Європейської соціальної Хартії, рішень ООН, конвенцій МОП, інших міжнародних норм віднесено до основних завдань соціальної політики України.

В дисертації особлива увага приділяється аналізу Європейської соціальної хартії. Досліджується історичний розвиток Європейської соціальної хартії 1961 р., проводиться порівняльний аналіз положень переглянутої Європейської соціальної хартії 1996 р. та положень Європейської соціальної хартії та Додаткових протоколів до неї.

Зазначимо, що сьогодні у зв’язку з прийняттям у 1988 році Додаткового протоколу та прийняттям переглянутої Європейської соціальної хартії у 1996 році було розширено та поліпшено соціально-економічні права, які були закріплені Європейською соціальною хартією 1961 року.

Сім’я, яка є “базовим осередком суспільства”, користується особливим захистом в Європейській соціальній хартії. Гарантоване ст. 16 Хартії право сімей на соціальний, правовий та економічний захист зобов’язує держави за допомогою різноманітних механізмів розробляти реальну сімейну політику.

Обґрунтовується необхідність ратифікації Україною переглянутої Європейської соціальної хартії та приведення усієї системи соціального захисту населення у відповідність до вимог міжнародного співтовариства.

Досліджується політика країн Європи в сфері надання державних допомог сім’ям з дітьми. На сьогодні усі європейські стандарти виходять із необхідності забезпечення гідного рівня добробуту сім’ї – він є визначальною формою прогресу й цивілізованості людства, його культури. Здорова і заможна родина завжди була синонімом багатої та незалежної держави. Сім’я закладає основи відносин між близькими людьми, формує орієнтації на трудову та суспільно-політичну діяльність людини.

На основі аналізу підходів до вирішення цього питання в різних європейських країнах пропонується ряд заходів для поліпшення демографічної ситуації в Україні, підтримки сімей з дітьми, виховання фізично і духовно здорового покоління.

Зважаючи на те, що суспільство і держава прямо зацікавлені у духовному і фізичному здоров’ї підростаючого покоління, надання можливостей сімейного виховання і догляду малолітніх дітей є пріоритетним завданням сьогодення. У зв’язку з цим, суспільне значення сімейних допомог дуже високе, оскільки саме таким чином держава може реально підтримати сім’ю, певною мірою компенсуючи втрачений заробіток особи, яка доглядає дитину і вирівнюючи доходи бездітних сімей і сімей з дітьми. Саме у цьому полягає здійснення таких важливих функцій права соціального забезпечення як демографічна та виховна.

Другий розділ “Правове регулювання надання державної допомоги сім’ям з дітьми” складається з двох підрозділів. У підрозділі 2.1. “Види і форми державної допомоги сім’ям з дітьми” аналізуються підходи вчених до класифікації державних допомог взагалі та сімейних допомог зокрема, проводиться порівняльний аналіз Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 21 листопада 1992 року (з наступними змінами та доповненнями 1993, 1999, 2000 років) та Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 22 березня 2001 року. Зазначимо, що вказана редакція (від 22 березня 2001 року) Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” виходячи з основоположних принципів права соціального забезпечення, зокрема принципу загальності, більше відповідає сучасним поглядам суспільства на соціальну справедливість та рівне ставлення до кожного його члена, ніж попередня. 4 липня 2002 року Верховною Радою України були внесені чергові зміни до зазначеного закону, зокрема до нього була знову включена допомога на дітей одиноким матерям (в 2002 році вона не існувала).

На основі аналізу національного законодавства, яке регулює різні заходи державної підтримки сімей з дітьми, зроблено висновок, що сьогодні в Україні створена розгалужена система державної підтримки сімей з дітьми, яка включає в себе у випадках, визначених законом, грошові виплати, різноманітні пільги та компенсації. В результаті цього державною допомогою може користуватися будь-яка сім’я за лише двох умов: наявності дітей в її складі та відповідної потреби. Хоча реально існуючий сьогодні розмір виплат є явно недостатнім і не забезпечує гідний рівень життя.

Базуючись на вивченні різних видів та форм державної допомоги сім’ям з дітьми, точок зору вчених щодо класифікації державних допомог взагалі та сімейних допомог зокрема, дисертантка дійшла висновку, що державні допомоги сім’ям з дітьми слід класифікувати за наступними підставами: за колом осіб, на яких вони поширюються; за джерелом фінансування; за тривалістю виплат; за суб’єктами отримання допомоги; за юридичною силою правового акту.

У підрозділі 2.2. “Порядок призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми” досліджується порядок призначення і виплати державних допомог сім’ям з дітьми.

Основною спеціально-юридичною функцією права соціального забезпечення є регулятивна. У межах здійснення цієї функції держава зокрема регулює суспільні відносини, що складаються при реалізації права сімей з дітьми на отримання державної соціальної допомоги. Саме для гарантованої реалізації цього права держава в законодавчому порядку визначила коло суб’єктів, які мають право на отримання такої допомоги; умови та порядок її надання та коло суб’єктів, наділених повноваженнями призначати та провадити відповідні виплати.

Суб’єктами отримання допомоги може бути: мати дитини (у випадку призначення допомоги в зв’язку з вагітністю та пологами або допомоги на дітей одиноким матерям); сім’я в цілому (допомога при народженні дитини, допомога малозабезпеченим сім’ям); один з представників сім’ї, а саме особа, яка безпосередньо здійснює догляд за дитиною (допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років або дитиною-інвалідом); або сама дитина (у разі призначення допомоги на дітей, які знаходяться під опікою та піклуванням, соціальної допомоги дітям-інвалідам, допомоги ВІЧ-інфікованим дітям, користування транспортними та іншими пільгами).

Розглядаються умови та порядок надання державної допомоги сім’ям з дітьми, коло суб’єктів, наділених повноваженнями призначати та провадити відповідні виплати, порядок розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім’ї, оскільки для призначення окремих видів державної допомоги сім’ям з дітьми доход сім’ї є визначальним критерієм (наприклад, допомога малозабезпеченим сім’ям призначається, якщо середньомісячний сукупний доход сім’ї нижчий, ніж прожитковий мінімум, встановлений для сім’ї).

Третій розділ „Розміри та гарантії надання державної допомоги сім’ям з дітьми” складається з двох підрозділів. У підрозділі 3.1. “Розміри державної допомоги сім’ям з дітьми” на основі аналізу сучасних розмірів державної допомоги сім’ям з дітьми у співвідношенні їх з прожитковим мінімумом, думок вітчизняних та іноземних вчених, робиться висновок щодо катастрофічної недостатності сучасних розмірів сімейних допомог. Також зазначається, що для запобігання негативних наслідків зубожіння значної кількості населення країни, особливо сімей, які, з одного боку, мають підвищені витрати з причини наявності в їхньому складі особливої категорії непрацездатних утриманців – дітей, а з іншого – мають обмежені можливості самостійного забезпечення своєї сім’ї засобами для існування (через необхідність догляду за малолітньою дитиною або дитиною-інвалідом, витрати часу на домашню роботу та виховання дітей тощо), соціальні допомоги повинні виплачуватись у повному об’ємі і, що нині вельми актуально, – вчасно. Сім’я повинна мати впевненість у державній підтримці в разі її необхідності, інакше всі зусилля держави в сфері демографічної політики розіб’ються об скелю матеріальних труднощів і тих проблем української сім’ї, які завжди тягнуться за ними.

В роботі приводиться досвід Росії щодо встановлення розмірів сімейних допомог та проведення реформи системи соціального забезпечення. Зазначимо, що в 2002 році одноразова допомога при народженні дитини виросла втричі, а розмір допомоги по догляду за дитиною – в 2,5 рази в порівнянні з 2001 роком і в перерахунку становила близько 800 гривень та 85 гривень відповідно.

У підрозділі 3.2. “Гарантії при наданні державної допомоги сім’ям з дітьми” проводиться семантичний аналіз та аналізуються теоретичні підходи до визначення поняття “гарантії”, досліджуються гарантії при наданні державної допомоги сім’ям з дітьми.

Традиційно в юридичній літературі гарантії поділяють на загально-соціальні (економічні, політичні, соціальні і духовні) та спеціальні або юридичні.

Економічними гарантіями є наявність матеріальних умов для фактичної реалізації права громадян. Зазначені умови базуються на економічній системі держави, основу якої складають різні форми власності. Політичними гарантіями є забезпечення і захист державою прав та свобод людини й громадянина. Соціальні гарантії розкривають ступінь матеріальної забезпеченості суспільства, утворюють рівні можливості особистості реалізувати свій творчий потенціал. Духовні гарантії включають систему культурних цінностей. Вони передбачають громадську активність та освіченість людини.

Юридичні гарантії охоплюють наступний комплекс правових заходів: а) правотворчу діяльність державних органів щодо видання норм права, у яких закріплюються гарантії реалізації та захисту прав і свобод людини, встановлюється компетенція суб'єктів правовідносин, порядок здійснення і захисту прав і свобод, а також відповідальність у випадку їхнього порушення; б) організаційну діяльність державних органів та громадських організацій по забезпеченню реалізації вимог правових норм, створенню сприятливих умов для реального користування людиною своїми правами та обов’язками, захисту прав і свобод у випадку їх порушення.

Отже, юридичні гарантії, крім норм-гарантій, включають в себе ще й організаційні гарантії, які надають першим реально функціонуючий характер.

Визначається система організаційно-правових гарантів прав і свобод людини і громадянина в нашій державі, з діяльністю яких пов’язано існування організаційно-правових гарантій в Україні. Особлива увага приділяється дослідженню судового порядку захисту порушених прав як найбільш ефективного засобу захисту прав і свобод людини. Разом з тим зазначається, що сьогодні в Україні адміністративний порядок вирішення спорів, зокрема, в галузі соціального забезпечення, зберігає за собою значну перевагу по відношенню до судового. У зв’язку з чим пропонується низка заходів по більш широкому та повноцінному застосуванні судового порядку для захисту соціально-економічних і соціально-культурних прав громадян, зокрема конституційного права на соціальний захист та на захист сім'ї, дитинства, материнства і батьківства державою.

Гарантіями при наданні державної допомоги сім’ям з дітьми є: по-перше, визнання права на соціальний захист Конституцією України; по-друге, захист материнства, батьківства та дитинства державою (що теж закріплено нормами Основного закону та Сімейного кодексу України); по-третє, конкретизація права сім’ї на державну допомогу, насамперед, у Законі України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” та інших нормативно-правових актах; по-четверте, законодавчо визначене коло компетентних органів, наділених функцією призначення та виплат сімейних допомог; по-п’яте, можливість судового захисту порушеного права на отримання допомоги.

Окремо зазначимо, що одна з головних гарантій – гарантія з боку держави виплат не нижче прожиткового мінімуму, на жаль, досі не реалізується, що порушує відповідний принцип права соціального забезпечення, а також перешкоджає повноцінному виконанню таких його важливих функцій, як політична, демографічна, економічна та виховна. Існуючий нині рівень сімейних допомог не в змозі досягти основної своєї мети – підтримки сімей, які мають в своєму складі неповнолітніх дітей.

ВИСНОВКИ

У висновках підведені підсумки дисертаційного дослідження, висловлені пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке регулює надання державних допомог сім’ям з дітьми. Основні з них:

1. Важливим інститутом права соціального забезпечення є інститут державної допомоги сім’ям з дітьми, суть якого полягає передусім у виконанні демографічної функції права соціального забезпечення, у поліпшенні матеріального становища сімей з дітьми та створенні найсприятливіших умов для розвитку підростаючого покоління.

2. Під державною допомогою сім’ям з дітьми слід розуміти грошові виплати сім’ям з дітьми у визначених державою випадках, що виплачуються щомісяця, одноразово або періодично з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, з Державного бюджету та інших бюджетів, визначених законом, з метою поліпшення матеріального становища сімей з дітьми та створення найсприятливіших умов для розвитку підростаючого покоління.

3. Класифікацію державних допомог сім’ям з дітьми доцільно проводити за наступними підставами:

- за колом осіб, на яких вони поширюються;

- за джерелом фінансування;

- за тривалістю виплат;

- за суб’єктами отримання допомоги;

- за юридичною силою правового акту.

4. Зважаючи на велику кількість законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, якими регулюється соціальний захист сімей з дітьми, вважаємо, що нині існує нагальна потреба в створенні єдиного акту, в якому були б закріплені всі види державної підтримки сімей з дітьми, порядок та умови їх надання, чіткий порядок їх обчислення та виплати, встановлення державних гарантій їх реалізації. Прийняття такого акту полегшило б користування сімей з дітьми своїми правами та пільгами, підвищило б ефективність роботи працівників сфери соціального захисту і сприяло підвищенню загальної правової культури населення.

5. Для покращення демографічної ситуації в Україні, а також для виховання здорового фізично і морально молодого покоління нації необхідне введення нової, більш дієвої системи допомоги сім’ям з дітьми. При цьому, визначаючи розміри допомоги, влада повинна враховувати існуючий рівень цін та послуг, оскільки нинішній розмір недостатньо підтримує сімейний бюджет, особливо багатодітних та неповних сімей.

6. Утворити та впровадити в діяльність органів державної влади і місцевого самоврядування комплексну систему моніторингу соціально-економічного потенціалу кожної української сім’ї, яка виховує дітей для надання необхідної та своєчасної допомоги.

7. Необхідно ввести систему податкових пільг для осіб, які займаються доглядом за дітьми. Надавати безпроцентні та довгострокові кредити на купівлю житла молодим сім’ям з дітьми. Спрямовувати відповідний відсоток державного бюджету на будівництво житла для молодих сімей з дітьми.

8. Забезпечити існування достатньої кількості державних дошкільних закладів та належного їх фінансування. Оплата за користування цими закладами повинна бути частковою та диференційованою в залежності від матеріального становища сім’ї.

9. Необхідно застосувати в Україні досвід Бельгії в сфері надання допомог сім’ям з дітьми, а саме: забезпечити ріст розміру допомоги при зростанні порядкового номеру дитини, тобто перша дитина, друга і т.д., а також при збільшенні віку дитини.

10. Рівень розвитку свободи та демократії в суспільстві визначається не лише формальним визнанням владою пріоритетності прав і свобод людини та встановленням широкого кола прав і свобод людини і громадянина, але й багатьма іншими факторами. Найважливішим серед них являється наявність діючого та ефективного державного механізму реалізації прав, свобод та законних інтересів, який включає гарантії їх захисту.

11. Важливою гарантією державного захисту при наданні державної допомоги сім’ям з дітьми вважаємо судовий захист порушених прав. Це випливає з того, що, по-перше, при прийнятті рішень суди самостійні та незалежні від інших гілок державної влади, по-друге, специфічна функція держави – правосуддя, знаходиться у виключній компетенції судів, по-третє, суди спеціально утворені для здійснення правосуддя, а для інших юрисдикційних органів правовий захист є одним з напрямків діяльності, по-четверте, судовий процес усуває нерівність сторін і останні наділяються рівними можливостями відстоювати правомірність своєї позиції, по-п’яте, в суді можуть бути захищені всі права та свободи людини.

12. Враховуючи важливість судового захисту соціально-економічних і соціально-культурних прав громадян, зокрема конституційного права на соціальний захист та на захист сім'ї, дитинства, материнства і батьківства державою, необхідно створити професійні суди по розгляду трудових спорів (конфліктів) та (спорів) конфліктів з питань соціального забезпечення, які в умовах становлення правової держави стали б надійним гарантом додержання законності в сфері реалізації соціально-економічних і соціально-культурних прав громадянами. Але для цього необхідно в Трудовий кодекс України та в Соціальний кодекс України (які ще потребують розробки і прийняття) включити і процесуальні норми, які б регламентували процес судового розгляду зазначених справ. Наявність матеріальних, процедурних та процесуальних норм в межах Трудового кодексу України та Соціального кодексу України буде сприяти правильній і ефективній діяльності правозастосовчих органів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кулачок Л.В. Теоретичні проблеми права соціального забезпечення у контексті політики соціальної держави // Право і безпека. – 2002. – № 4. – С. 77-84.

2. Кулачок Л.В. Гарантії при наданні державної допомоги сім’ям з дітьми // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2003. – Вип. 21. – С. 146-152.

3. Кулачок Л.В. Інститут державної допомоги сім’ям з дітьми у контексті європейського досвіду // Наше право. – 2003. – №1. – С.88-92.

4. Кулачок Л.В., Швецова А.В. Соціальний захист особи як поняття сучасної юридичної науки // Культура народов Причерноморья. – 2002. – № 30. – С. 150-153.

5 Кулачок Л.В. Поняття державної допомоги сім’ям з дітьми у контексті сучасної соціальної політики України // Культура народов Причерноморья. – 2002. – № 31. – С.219-221.

6. Кулачок Л.В. Розвиток соціально-правового захисту особи в практиці зарубіжних країн // Матеріали ІV звітної науково-практичної конференції професорсько-викладацького та курсантського складу Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (31 травня 2002 р.). – Сімферополь: “Доля”, 2002. – С. 129-132.

7. Кулачок Л.В. Питання вдосконалення законодавства про державну допомогу сім’ям з дітьми // Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки: Матеріали науково-практичної конференції; м. Сімферополь, 19-20 травня 2003 р. / За ред. проф. В.С. Венедиктова. Харків: Нац. ун-т внутр. справ, 2003. С. 215- 219.

АНОТАЦІЇ

Кулачок Л.В. Державна допомога сім’ям з дітьми як форма соціально-правового захисту. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення. – Національний університет внутрішніх справ, Харків, 2003.

Дисертація присвячена аналізу сутності державної допомоги сім’ям з дітьми та проблем, що пов’язані з її наданням в сучасних умовах. В ній визначено місце інституту державних допомог сім’ям з дітьми в системі права соціального забезпечення. Особливу увагу приділено дослідженню значення вказаного соціально-правового явища для поліпшення демографічної ситуації в наший державі, виховання здорового фізично і морально молодого покоління. В роботі визначено поняття державної допомоги сім’ям з дітьми, запропоновано класифікацію державних допомог сім’ям з дітьми, досліджено гарантії при наданні державної допомоги сім’ям з дітьми. На підставі проведеного аналізу сформульовано та обґрунтовано низку пропозицій щодо вдосконалення діючого законодавства та правозостосовчої практики з питань надання державної допомоги сім’ям з дітьми.

Ключові слова: соціальне забезпечення, соціальна політика, соціальні права, державна допомога, сім’ї з дітьми, гарантії.

Кулачок Л.В. Государственная помощь семьям с детьми как форма социально-правовой защиты. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 – трудовое право; право социального обеспечения. – Национальный университет внутренних дел, Харьков, 2003.

Диссертация посвящена анализу сущности государственной помощи семьям с детьми и проблемам, связанным с ее предоставлением в современных условиях. В ней определено место института государственной помощи семьям с детьми в системе права социального обеспечения. Особое внимание уделено исследованию значения указанного социально-правового явления для улучшения демографической ситуации в нашей стране, воспитания здорового физически и морально молодого поколения. В связи с этим в диссертации обосновывается положение, согласно которому важным институтом права социального обеспечения является институт государственной помощи семьям с детьми, суть которого состоит, прежде всего, в выполнении демографической функции права социального обеспечения, в улучшении материального положения семей с детьми и создании благоприятных условий для развития подрастающего поколения.

В диссертации определено понятие государственной помощи семьям с детьми. Проведена классификация государственной помощи семьям с детьми по следующим основаниям: по кругу лиц, на которых они распространяются; по источнику финансирования; по продолжительности выплат; по субъекту получения помощи; по юридической силе правового акта.

Особое внимание в работе уделено анализу Европейской социальной хартии. Исследуется историческое развитие Европейской социальной хартии 1961г., проводится сравнительный анализ положений пересмотренной Европейской социальной хартии 1996 г. и положений Европейской социальной хартии и Дополнительных протоколов к ней. Отметим, что семья, являясь “базовой ячейкой общества”, пользуется особой защитой в Европейской социальной хартии.

Обосновывается необходимость ратификации Украиной пересмотренной Европейской социальной хартии и приведение всей системы социальной защиты население в соответствие к требованиям международного сообщества.

Исследуется политика стран Европы в сфере предоставления государственной помощи семьям с детьми. На основе анализа подходов к решению этого вопроса в разных европейских странах предлагается ряд мер по улучшению демографической ситуации в Украине, поддержки семей с детьми, воспитание физически и духовно здорового поколения.

Анализируется современное состояние предоставления государственной помощи семьям с детьми в Украине через исследование его отдельных видов, вносится ряд конкретных предложений относительно усовершенствования