Дніпропетровський національний університет

Кузнецова Надія Володимирівна

УДК: 81.411.2-3

Лексикографічна інтерпретація

семантичної структури багатозначних

прикметників російської мови

Спеціальність 10.02.02 – російська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата філологічних наук

Дніпропетровськ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі загального та російського мовознавства Дніпропетровського національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

Турута Ірина Іванівна, Дніпропетровський національний університет, доцент кафедри загального та російського мовознавства

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Пелепейченко Людмила Миколаївна, Військовий інститут внутрішніх справ МВС України, завідувач кафедри філології

кандидат філологічних наук, доцент

Бобиль Світлана Володимирівна, Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, доцент кафедри українознавства

Провідна установа: Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедра російської мови, Міністерство освіти і науки України, м. Київ

Захист відбудеться 26 вересня 2003 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.05 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49025, м. Дніпропетровськ, пров. Науковий, 13, корпус 1, філологічний факультет, ауд. 804.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49025, м. Дніпропетровськ, пров. Науковий, 13.

Автореферат розісланий “23” серпня 2003 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук, доцент М.С. Ковальчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Однією із характерних рис сучасного мовознавства є активне до-слідження семантики мовних одиниць різних рівнів, і перш за все лек-сичного. Особлива увага до слова та його значення обумовлена еволю-цією лінгвістики в другій половині XX ст., що позначилася, за визна-ченням Ю.Д.Апресяна, “двома важливими проривами - проривом у макросвіт мови і проривом у її мікросвіт. Прорив у мікросвіт набув форму словоцентризму або, точніше, лексемоцентризму.”У рамках словоцентричного підходу опис лексичної семантики здійснюється най-частіше за допомогою дефініційного аналізу, який передбачає викорис-тання словникових тлумачень. Дослідження лексичного значення за слов-никовими дефініціями та лексикографічної його презентації дозволяє установити характер і типи значеннєвої структури слів, належних до різ-них семасіологічних підкласів і семантичних розрядів, іншими словами, здійснити розгляд лексичного значення слова в плані його епідигматики -семантичної похідності значення, що забезпечує історичну та синхронну тотожність слова (А.А.Уфімцева).

Вивчення слів у лексемоцентричному аспекті, спостереження за характером взаємозв'язку окремих значень полісемантичного слова, які зберігають свою специфіку й одночасно утворюють єдине семантичне ціле, - самостійна і недосліджена галузь у лексиці (Ж. П. Соколовська), що здатна збагатити науку новими лінгвістичними знаннями, тому що “саме в мікросвіті можна з найбільшою виразністю спостерігати елементарні механізми мови” (Ю.Д.Апресян).

Спостереження за природою значення слова, подані в багаточисельних працях вітчизняних і зарубіжних мовознавців, свідчать про підвищений інтерес до проблеми полісемії різних частин мови. Однак значимість порушеної проблеми не можна оцінити кількістю присвячених їй публікацій. Її актуальність для словникової справи та теорії лексикографії зали-шається, як і раніше, незмінною, про що свідчать заяви вчених, які займаються укладанням словників. До цього часу немає єдиної обгрунтованої точки зору на причини розвитку полісемії, не з’ясований повною мірою механізм формування значень у структурі лексеми, залишається невирішеною проблема значення слова та його відтінку, по суті, тільки починається дослідження епідигматичних зв’язків значень, типів семан-тичних структур багатозначних слів, що належать до різних частин мови, і, відповідно, остаточно не розроблена методика лексикографічної інтер-претації значень багатозначного слова. Це нерідко приводить до розбіжності у трактуванні однозначних і багатозначних слів, що веде за собою розходження в їх подачі у тлумачних словниках. Невирішеність цих та інших питань свідчить про актуальність даної дисертації, присвяченої аналізу лексикографічної інтерпретації багатозначних прикметників російської мови.

Теоретико-методологічною основою роботи стали наукові пошуки в галузі семантики Ю.Д. Апресяна, Р.О.Будагова, В.В.Виноградова, Е.М.Вольф, В.Г.Гака, Ю.Л.Гінзбург, П.Н.Денисова, В.А.Звегінцева, С.Д.Кацнельсона, Л.О.Кудрявцевої, О.О.Леонтьєва, М.В.Нікітіна, Л.М.Пелепейченко, О.І.Смирницького, Ж.П.Соколовської, Ф.І.Сороколєтова, І.А.Стерніна, А.А.Уфімцевої, Д.М.Шмельова, А.М.Шрамма та інших учених.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація орієнтована на вивчення проблем лексичної семантики, розробкою яких активно займаються викладачі кафедри загального та російського мовознавства Дніпропетровського національного університету в рамках наукової теми “Актуальні проблеми загального, класичного та російського мовознавства”.

Мета даної роботи полягає в дослідженні особливостей інтерпретації семантичної структури багатозначних прикметників тлумачними словника-ми російської мови й описі виявлених структур на епідигматичному рівні. Сформульована мета передбачає розв’язання таких завдань :

1) на основі зіставного аналізу способів відображення у тлу-мачних словниках таких семантичних параметрів, як однозначність і багатозначність, виявити основні тенденції еволюції явища багатознач-ності в колі прикметників;

2) зясувати критерії розмежування окремих значень, а також самостійного значення та його відтінку;

З) дослідити міжслівні епідигматичні зв’язки значень шляхом опи-су явища відображеної полісемії в колі похідних прикметників;

4) дослідити внутрішньослівні епідигматичні звязки значень полі-
семічних прикметників за допомогою :

- виділення та опису топологічних типів багатозначності ад'єктив-них слів;

- аналізу метафоричних і метонімічних зв’язків значень полісемічних ад’єктивів та виділення їх основних моделей.

Об’єктом дослідження є прикметники російської мови.

Предмет дисертаційної роботи - полісемія адєктивних слів у лексикографічному та епідигматичному аспектах.

Семантика прикметників неодноразово аналізувалася в лінгвістич-ній літературі. Аналіз був спрямований на пошуки критеріїв класифіка-ції прикметників (А.М.Шрамм, Е.М.Вольф), на визначення їх місця в мовній картині світу (Е.М.Вольф, М.Міклуш, Ж.П.Соколовська), на до-слідження специфіки відносних прикметників порівняно з якісними (Е.Д.Арбатська, Д.І.Арбатський, Ю.Л.Воротников, Е.І.Коробова, Ф.Г.Коровін), на вивчення образних і переносних значень прикметників, розширення значеннєвого об’єму прикметників (Б.Х.Ісмагуїлова, Л.О.Субота, Л.Г.Кульчицька, О.Л.Ляпичева, Л.М.Пелепейченко), на виявлення дериваційного потен-ціалу прикметників різних ЛСГ (В.В.Волков, Е.С.Федотова). До розгляду семантичної структури окремих прикметників і конкретних ЛСГ зверталися Л.І.Іванова,

В.М. Немченко, Р. В. Туркіна, Г.М.Шипицина, А.М.Шрамм та ін. Вивченню різких аспектів багатозначності прикметників при-свячені роботи Г.М.Артем’євої, С.Г.Бєликової, Т.М.Білицької, Г.В.Бор-тник, А.А.Брагіної, Е.Б.Гришаніної, Е.В.Рахиліної, Т.Е.Токарєвої, Н.Н.Хунг, А.М.Шрамма, Т.С.Щепіної та ін. Однак до цього часу потребують подальшого висвітлення питання, пов’язані з дослідженням механізму розвитку значень у рамках ознакових слів, оскільки процес по-лісемії у прикметників, на відміну від іменників та дієслів, розви-вається по-особливому й пов’язаний з процесом набуття якісних значень ад’єктивними словами, а також із своєрідністю лексичної сполучуваності та дифузності.

Звернення до проблеми лексикографічної інтерпретації багатознач-них прикметників викликане, з одного боку, складністю саме цього шару лексики для словникового опису, а з іншого - значенням у житті сучасної людини тлумачних словників. Тлумачний словник загальнонаціо-нальної мови у своїх макро- і мікроструктурах відображає певний стан лексико-семантичної системи мови в конкретний хронологічний період. У зв’язку з цим правомірне питання, наскільки розрізняються між собою окремі фрагменти загальної лексико-семантичної системи, відображені словниками, що належать до різних часових періодів, які закономірності можна встановити шляхом зіставлення семантичних параметрів тлумач-них словників різних епох. У цьому дослідженні на матеріалі прикмет-ників пропонується один із можливих варіантів відповіді на поставлене питання.

Матеріалом дослідження послужили близько 20000 прикметників, вилучених методом суцільної вибірки із “Словаря современного русского литературного языка” в 17 томах. У багатьох випадках залучалися матеріали й інших тлумачних словників російської мови У роботі прийняті такі скорочення: СО – Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М., 1991; ТСУ – Толковый словарь русского языка / Под ред. Д.Н. Ушакова: В 4т. – М., 1934-1940; БАС – Словарь современного русского литературного языка: В 17т. – М.-Л., 1950-1965; МАС – Словарь русского языка: В 4-х т. / Под ред. А.П.Евгеньевой. – М., 1981-1984; нБАС – Словарь современного русского литературного языка: В 20т. – Т. 1, 2. – М., 1991; БТС – Большой толковый словарь русского языка / Гл. ред. С.А. Кузнецов. – СПб., 2000..

Мета, завдання та загальне спрямування дослідження зумовили використання відповідних методів лінгвістичного аналізу, основним із яких є метод дефініційного аналізу. Крім того, в роботі застосо-вувалися такі методи, як описовий, необхідний безпосередньо для виділення одиниць аналізу та їх поділу на лексико-граматичні розряди; метод компонентного аналізу, що дозволяє виділити ідентифікуючі преди-кати та конкретизатори в значенні аналізованої семеми; зіставний метод, необхідний для порівняння “словникових” значень прикметників різних часових періодів; дистрибутивний метод, який застосовувався для встановлення самостійних значень полісемічних слів, а також метод симптоматичної статистики.

Наукова новизна дисертаційної роботи визначається обраним предме-том дослідження і постановкою проблеми. У ній уперше поданий комплек-сний аналіз лексикографічної інтерпретації семантичної структури прикметників російської мови, проведений зіставний аналіз відображення тлумачними словниками російської мови кінця ХІХ-ХХ ст. полісемії прикметників, що дозволив виявити основні тенденції її розвитку; дослі-джені епідигматичні зв’язки значень полісемічних прикметників на міжслівному та внутрішньослівному рівнях; установлена специфіка ві-дображеної полісемії в колі похідних прикметників; охарактеризовані формальні та змістові типи зв’язків значень в епідигмі багатозначного прикметника.

Теоретичне значення дисертації полягає в її спрямованості на вирі-шення сучасних семасіологічних проблем природи полісемії слів у цілому та ад’єктивних слів зокрема. Одержані результати сприятимуть подальшій розробці теорії полісемії, більш глибокому осмисленню епідигматичних відношень значень полісемічного слова; уточненню лексикографічної інтерпретації значення і відтінку значення; вони також є певним внеском у подальший розвиток теорії лексикографії.

Практичне значення роботи зумовлене можливістю застосування результатів дослідження в лексикографічній практиці; у викладанні кур-су “Лексикологія”, спецкурсів з лексичної семантики та лексикографії; при підготовці навчальних посібників із сучасної російської мови, в тому числі і для студентів-іноземців.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертацій-ної роботи обговорювалися на ІХ Міжнародній конференції русистів з актуальних проблем семантичних досліджень Язык и языковая личность” (Харків, 1999), на міжвузівській науковій конференції молодих учених і спеціалістів “Актуальные проблемы изучения текста и его единиц” (Харків, 2000), Міжнародній науковій конференції “Владимир Иванович Даль и современные филологические исследования” (Київ, 2002), Все-українській науковій конференції “Лексико-грамматические инновации в современных славянских языках” (Дніпропетровськ, 2003), а також на підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу ДНУ (2000-2003).

Публікації. Основні положення і результати дослідження викладені у семи статтях, опублікованих у провідних наукових виданнях. Особис-тий внесок у статті, написаній у співавторстві, полягає у вивченні семантичних характеристик кольорових прикметників, використовуваних російськими та українськими поетами XIX - XX століть при створенні різних індивідуально-авторських кольорових символів, виділенні переносно-символічних значень кольорової лексики, які перекликаються в ро-сійських та українських поетичних текстах, виявленні сполучуваних можливостей прикметників у цілому.

Мета, завдання та загальне спрямування дослідження визначили структуру дисертаційної роботи. Вона складається із вступу, трьох роз-ділів, висновків, бібліографії (287 позицій) і додатка (списку полісемічних прикметників російської мови, що зафіксовані в БАС). Основний зміст доповнюється 3 таблицями, 2 малюнками і 3 схемами. Загальний обсяг роботи становить 231 сторінку, основна частина дослідження - І76 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовується вибір теми, її актуальність, визначаєть-ся мета і завдання дослідження, вказуються методи, наукова новизна, теоретичне і практичне значення результатів дисертаційної роботи.

У першому розділі “Лінгвістичні основи лексикографічного опису бататозначних прикметників” проаналізовані найбільш важливі теоретичні положення, накопичені сучасною русистикою в рамках лексемоцентричного підходу до вивчення значення слова, виявлений характер лексичного значення прикметника та його вплив на специфіку семантичної структури багатозначних ад’єктивів, розглянуті структурно-семантичні особливості словникових дефініцій прикметників, викладені основні підходи до лексикографічної інтерпретації полісемії, а також до проблеми розуміння лексичного значення і семантичного відтінку та їх розмежування.

У реферованому розділі відзначається, що нерозривний зв’язок семантики і лексикографії завжди усвідомлювався вченими. Лексикографічні описи, з одного боку, базуються на теоретичних досягненнях семантики, з іншого ж - сприяють подальшому її розвитку. Для лексикографічної роботи найбільш суттєвими виступають такі поняття семантики, як лек-сичне значення, лексико-семантичний варіант, семантична структура полісеманта.

Лексичне значення являє собою центральну лінгвістичну проблему, без розв'язання якої неможливий успішний розвиток мовознавства як у теоретичному, так і в прикладному аспекті. В даній роботі прийняте робоче визначення лексичного значення, обумовлене розумінням слова як основної номінативної і структурно-функціональної одиниці мови, згідно з яким воно виступає як “відоме відображення предмета, явища чи відношення у свідомості, що входить до структури слова в ролі так званої внутрішньої його сторони, по відношенню до якої звучання слова виступає як матеріальна оболонка” (О.І.Смирницький).

Найбільш плідним у вивченні лексичного значення є його дослідже-ння як процесу й результату лексико-семантичного варіювання слова (В.В.Виноградов, О.І.Смирницький, О.С.Ахманова, В.А.Звегінцев, А.А.Уфімцева, А.М.Шрамм та ін). Опис лексичного значення в термінах лексико-семантичного варіювання дозволяє “розчленувати слово - лексему в його індивідуальному, власне лексичному значенні на мінімальні двосторонні одиниці - лексико-семантичні варіанти слова” (А.А.Уфімцева). Із вичленуванням найменшої двосторонньої лексичної одиниці (ЛСВ) були створені передумови системного опису лексики в цілому як структурного рівня мови.

Введення у науковий обіг поняття лексико-семантичного варіанта (О.І.Смирницький) дозволило по-новому осмислити поняття семантичної структури багатозначного слова. Багаточисельні вивчення змістової сторони полісемантичного слова довели, що вона утворює не просту сукупність значень і використань, а систему взаємоповязаних і взаємообумовлених ЛСВ, або, іншими словами, певну узагальнену модель, у якій ЛСВ слова протиставлені одне одному і характеризуються відносно один одного із урахуванням різних можливих валентностей для кожного ЛСВ. Семантична структура кожного багатозначного слова може розглядатися як відображення особливого виду відношень, які були названі Д.Н.Шмельовим епідигматичними, або дериваційними (у широкому розумінні слова). Епідигматичні зв’язки значень передбачаються двостороннім характером лексичної одиниці (слова, ЛСВ), її здатністю об’єднуватися, з одного боку, з рядами формально близьких слів, а з іншого - з тими вкрапленнями семантичного простору, з якими так чи інакше стикається її власний значеннєвий зміст, тобто з іншими значеннями багатозначного слова. Оскільки епідигматичні відношення закономірно виявляються як на міжслівному, так і на внутрішньослівному рівнях, застосування епідигматичного аналізу дозволяє виявити всі види транспозиції (переходу) від вихідних значень до вторинних, що спостерігаються як між мотивуючими і мотивованими ЛСВ різних слів, так і між ЛСВ одного слова.

Прикметники займають особливу позицію серед семіологічних підкласів характеризуючих слів : структурно і змістовно вони наближаються до предметних слів, але за функцією та ступенем абстракції свого значення належать до ознакових слів. Класичне традиційне мовознавство здавна поділяє всі прикметники за характером їх семантики на два великі розряди - якісні та відносні. Відмінності в характері цих розрядів прикметників визначають і специфіку їх семантичної структури. При ха-рактеристиці якісних прикметників учені вказують на наявність у їх семантиці не тільки когнітивного компонента, але й модальних ознак (субєктивної та прагматичної оцінки). Відносні прикметники відрізня-ються від якісних як ступенем узагальнення ознакового значення, так і ступенем семантичної та словотвірної валентності, семантичною залеж-ністю від мотивуючих їх слів.

Сконцентрованість у лексемі всіх її звязків та відношень слу-жить предметом лексикографічного тлумачення слова в словнику. Незва-жаючи на цілий ряд ще не розв'язаних проблем, сучасна тлумачна лексикографія розробила свої прийоми і способи інтерпретації лексичного значення слова у словниковій статті шляхом його тлумачення, що вклю-чає:

а) систему граматичних, стильових і стилістичних позначок; б) дефініцію (визначення) лексичного значення; в) ілюстративний матеріал як засіб семантизації слова.

Словникова дефініція виступає основним способом репрезентації семантичної структури мовних одиниць, результатом абстрагування від багаточисельних контекстних уживань конкретного значення слова.

Різні типи тлумачних словників використовують різноманітні за характером та обємом дефініції, які характеризують узуальне значення слова. Характер і об’єм дефініції визначається й тим, яка частина мови і який її лексико-граматичний розряд фіксується. Конкретні схеми побу-дови лексикографічних дефініцій можуть бути достатньо різноманітними (за даними П.Н.Денисова, вони можуть нараховувати до 50-60 різновидів), однак за типом ці різновиди зводяться до трьох основних видів : 1) опи-сова, 2) синонімічна і 3) відправна (дериваційна). Словникова стаття, яка описує семантичну структуру багатозначного прикметника, може включати в себе як однотипні, так і різнотипні дефініції, що представляють різні ЛСВ. Наприклад : Уважительный. 1. Такой, который может быть принят во внимание, достаточный для оправдания чего-л. Уважительная при-чина (описова дефініція). 2. Проникнутый уважением. Уважительное отношение (дериваційна дефініція). 3. Прост. Относящийся с уважением к кому-, чему-л.; почтительный. Уважительний парень (дефініція змішаного типу, яка суміщає дериваційний і синонімічний різновиди) [БАС, т.4]; Палый. 1. Прост. Павший, дохлый (о скоте). Палая лошадь. 2. Разг. Упавший на землю (о листьях, плодах); опавший. Палые листья [МАС, т.З] - обидві дефініції синонімічні за характером.

Словникова дефініція репрезентує у складі словникової статті як самостійне значення, фіксоване арабською цифрою (номерне значення, за висловом П.Н.Денисова), так і семантичний відтінок, що уточнює і доповнює основне значення. Тип і текстовий зміст словникових дефініцій, які описують семантику прикметників, визначається перш за все належністю слова, що репрезентується, до певного лексико-граматич-ного розряду та його мотивованістю / немотивованістю.

Зокрема, опис лексичного значення мотивованих прикметників у тлумачних словниках звичайно здійснюється за допомогою універсальних фор-мул “относящийся к такому-то предмету” та “Прил. к...”, які, на думку самих лексикографів і лексикологів, у звязку з їх крайньою абстракцією, не роз-кривають комунікативно суттєвого змісту прикметника і не задовольняють комуні-кативних потреб користувача словником. У зв’язку з цим лексикографи все частіше відмовляються від цієї відірваної від реального змісту фор-мули й переходять до типових значеннєвих тлумачень. Наші спостереження свідчать, що при семантичній конкретизації інваріантного значення у словникових статтях використовуються в основному предикати кваліфі-куючої семантики “производящий”, “предназначенный”, “свойственный”, “служащий”, “характерный”, “находящийся”, “сделанный” та ін. Змістові дериваційні формули застосовуються у тлумачних словниках не тільки для репрезентації самостійного значення, але й відтінку значення.

В якісних прикметниках тлумачення самостійного значення слова у словниках найчастіше здійснюється за допомогою синонімів. У тлумаченні відтінків значень якісних прикметників виділяються ідентифікатори “выражающий”, “исполненный”, “проникнутый”, “свидетельствующий” та ін., до яких приєднуються конкретизатори, що називають властивість, ознаку, виявлену в основному значенні. При цьому наявність тісних епідигматичних зв’язків між значенням і відтінком набуває в такому випадку і вербальну підтримку, яка підкреслює твірний характер ЛСВ, і семан-тичну залежність похідних відтінків від значення. Це виражається у співвіднесеності тлумачень: синоніми-прикметники, що входять у де-фініції основного значення, стають мотивуючими для іменників-конкретизаторів відтінкової дефініції. Наприклад: Суровый - 1. Твердый, непреклонный, не знающий снисходительности к себе и к другим; неласковый, мрачно-серьезный. Суровый человек// Выражающий твердость, непреклонность, мрачную серьезность. Суровый взгляд [БАС, т.14].

Звернення до тлумачних словників російської мови як до матеріалу для семантичного аналізу слова потребує ряду уточнень у плані спів-відношення лексичного значення і дефініції. Лексичне значення слова ширше, ніж словникова дефініція, оскільки в останній звичайно не знаходять відображення всі коннотації, значеннєві потенції слова, всі його вживання. Не знаходить у тлумачних словниках повного відобра-ження і синтагматика слова, тобто його лексична та семантична сполу-чуваність, що має, зокрема, вирішальне значення для виділення ЛСВ багатозначних прикметників.

Для лексикографічної розробки полісемії суттєвою є ідея дискрет-ності різних значень: передбачається, що велика кількість конкретних уживань строго розподіляється за різними значеннями. Однак насправді лексикограф постійно зустрічається з важковирішуваною проблемою віднесення конкретного ілюстративного матеріалу до конкретного зна-чення, яка виникає внаслідок так званої мовленнєвої багатозначності (Ю.Д.Апресян), з котрою пов’язаний і принцип дифузності значення (Д.М.Шмельов). Дифузність значень багатозначного слова у багатьох випадках є причиною того, що тлумачні словники сучасної російської мови семантичні параметри одних і тих же багатозначних слів описують по-різному, виділяючи в них неоднакову кількість значень. Наприклад, змістова структура слова темный в розробці БАС включає 11 значень і 17 відтінків; в інтерпретації ТСУ її складають 7 значень і 4 відтінки; МАС виділяє в епідигмі цього прикметника 8 значень і 3 відтінки, а БТС - 7 значень і 1 відтінок.

Одним із способів відображення і певною мірою подолання дифузності значень полісемічного слова в лексикографічній практиці є викорис-тання поняття семантичного відтінку, що розуміється в сучасній теорії лексикографії подвійно: або як вираження додаткової властивості, додат-кового значеннєвого змісту, залежного від більш загального значення і мислимого в межах одного поняття, або як оказіональне значення, яке виникає у випадку переносного вживання слова. В нашій роботі відтінок значення трактується як побічне, супровідне значення, що існує поряд з основним і пов’язане з ним понятійною спільністю.

У реферованій роботі запропонована й апробована методика відмежу-вання самостійного значення від його відтінку, що спирається на денотативно-сигніфікативну співвіднесеність значень, семантичну сполучуваність слововживань, співвіднесеність із синонімічними рядами, а також із твірними словами та синтагмами, які виступають у ролі словникових конкретизаторів у тексті дефініції. Дефініційний аналіз показав, що від-тінок значення найчастіше розвивається на основі метонімічного зсуву, тоді як метафоричний перенос приводить до утворення самостійного зна-чення. Однак і метонімічні смисли у прикметників уповні можуть претен-дувати на самостійне номерне значення, якщо розходження в предметно-понятійній співвіднесеності достатньо суттєве.

У другому розділі “Досвід лексикографічного опису багатозначних прикметників: від В.Даля до наших днів" простежуються традиції В.Даля у трактуванні семантичної структури прикметників російської мови су-часними тлумачними словниками, розглядається відображення процесу розвитку полісемії в колі ад’єктивних слів, а також відмінності у представ-ленні семантичних структур прикметників-полісемантів різними словниками.

Зіставлення значень адєктивів, поданих в “Толковом словаре живо-го великорусского языка” В.Даля, і значень відповідних прикметників, зафіксованих у сімнадцятитомному “Словаре современного русского лите-ратурного языка”, “Словаре русского языка” С.І.Ожегова, “Толковом словаре русского языка” за редакцією Д.М.Ушакова, “Словаре русского языка” за редакцією А.П.Євгеньєвої, двадцятитомному “Словаре совре-менного русского литературного языка” та “Большом толковом словаре русского языка”, дозволяє виявити ступінь і характер розвитку цього процесу в лексико-семантичній системі російської мови.

Дослідження семантичної структури багатозначних прикметників у зіставному аспекті в об’ємах різних тлумачних словників сучасної російської літературної мови дозволило виявити такі шари прикметни-ків, які відображають основні тенденції в розвитку полісемантичності, властиві даній частині мови :

а) прикметники, що у всіх словниках інтерпретуються як однозначні (весенний, долговой, единородный, ячменный та ін.);

б) багатозначні за даними СО, ТСУ, БАС, нБАС, МАС, БТС прикметники, зафіксовані у “Словаре” В.Даля як однозначні (глубокий, далекий, добрый, молодой, туманный та ін.). Розвиток семантичної структури подібних прикметників, за нашими спостереженнями, іде в напрямку ускладнення, обумовленого метафоричним та метонімічним пере-осмисленням вихідних значень, що приводить до збільшення загальної кількості значень розглядуваних адєктивних слів;

в) прикметники, що інтерпретуються як багатозначні і в “Словаре” В.Даля, і в подальших виданнях тлумачних словників російської мови (правый, прямой, святой, старый, твердый, тупой та ін). Сучасні словни-ки свідчать про постійний процес розвитку в багатьох із цих слів нових значень та відтінків, що й надалі ускладнює їх структури. Наприклад, для слова тупой в “Словаре” В.Даля відображено 4 значення, в СО кількість ЛСВ зростає до 8-ми, по 8 ЛСВ виділяють БАС і МАС. Найбільш розгалуже-ною виявляється семантична структура прикметника тупой в інтерпрета-ції БТС, вона нараховує 10 ЛСВ.

Аналіз значень полісемічних адєктивів показав, що ієрархічна структура багатозначного слова будується від непохідного ЛСВ до по-хідного, від прямого значення до переносного. Таке представлення семантичної структури ад’єктива-полісеманта тлумачними словниками росій-ської мови ідентичне подачі значень у “Словаре” В.Даля, що є доказом продовження його традицій сучасною тлумачною лексикографією. А нові, порівняно з далевськими, підходи до трактування багатозначних прикметників cвідчать про поступальний розвиток як теорії полісемії в цілому, так і лексикографічних пошуків зокрема.

Універсальним джерелом, що найбільш повно відображає стан семан-тичної системи мови з розривом у сорокалітній період, є “Словарь современного русского литературного языка” в його первинній редакції (БАС) та подальшому, пізнішому виданні (нБАС).

Наші підрахунки кількісного складу однозначних і багатозначних прикметників, поданих у першому та в другому томах БАС і нБАС (букви А,Б,В), свідчать про збільшення перш за все загальної кількості адєктивних слів (на 555 лексем), а також про збільшення серед них числа багатозначних прикметників (на 328 слів). Зіставлення двох видань словників показує, що в структурі ад’єктивів російської мови мають місце різні модифікації значень. У залежності від характеру змін, зафіксованих нБАС, однозначні та багатозначні прикметники, відображені в перших двох томах БАС і нБАС, можна умовно розділити на дві групи.

Першу з них складають прикметники, відмінності в інтерпретації семантичної структури яких не суттєві. Вони можуть полягати або в дещо іншому трактуванні самого значення, наприклад : Аршинный. Глубиной. длиной, величиной в аршин. Аршинный зауральский чернозем [БАС, т.1] і Аршинный. Относящийся к аршину (в 1 знач.), имеющий длину, ширину и т.п. в аршин. Аршинные усы, аршинная борода [нБАС, т.1], або змінитися може характеристика стилістичного забарвлення “відповідно до зміне-ного стилістичного статусу” слова (нБАС, т.1), наприклад : Баловной. 1. В просторечии. Шаловливый, озорной. Баловной мальчишка [БАС, т.1] і Баловной. Разг. 1. Шаловливый, озорной. Баловной, как сверстники [нБАС, т.1].

Другу групу, більш багаточисельну, складають прикметники, в се-мантичній структурі яких нБАС зафіксував значні зміни. Суть цих змін полягає в розширенні значеннєвої структури ад’єктивних слів за рахунок розвитку вторинних значень і збільшення кількості відтінків у певних ЛСВ чи лексеми в цілому.

За співвіднесеністю семантичних структур одного й того ж прикмет-ника, відображених у словникових статтях двох перших томів аналізо-ваних словників, усі прикметники розподіляються на три основні групи :

І: моносемант (БАС) - моносемант (нБАС). Семантична структура таких прикметників може представляти самостійне значення або значення й відтінок, відповідно до чого прикметники цієї групи у свою чергу діляться на дві підгрупи :

1) “чисті” моносеманти, семантична структура яких не містить відтінків (безоговорочный, ватманский, веленевый);

2) моносемант з відтінками значення - моносемант із збільшеною кількістю відтінків (арктический, бамбуковый, барсучий);

ІІ: моносемант (БАС) - полісемант (нБАС) :

1) “чистий” моносемант – “чистий” полісемант (вербальный);

2) моносемант з відтінком (відтінками) значення - полісемант (вакантный);

3) моносемант - полісемант з відтінком (відтінками) значення (адмиральский, балаганный);

4) моносемант з відтінком значення - полісемант з відтінком (від-тінками) значення (алмазный, атомный, анемичный, безболезненный);

5) моносемант з відтінком (відтінками) значення - полісемант з переносним значенням, яке раніше було представлене як відтінок (аппетитный, астрономический, атласный);

Ш: полісемант (БАС) - полісемант (нБАС) :

1) “чисті” полісеманти (великодержавный);

2) полісемант з відтінками - при різних співвідношеннях значень і відтінків у новому і “старому” словниках (безбожный);

3) полісемант - полісемант із збільшеною кількістю значень (у тому числі переносних) і відтінків (барабанный, великий, верный). При цьому основою, яка послужила для виділення переносного значення у слів, що раніше його не мали, найчастіше стають метафоричні та метонімічні переосмислення.

Здатність до творення відтінків значення в однозначних і багато-значних прикметників виявляється неоднаково. За нашими даними, про-центне співвідношення однозначних прикметників без відтінків і з від-тінками (за матеріалами БАС) складає відповідно 88% і 12% , а спів-відношення багатозначних ад’єктивних слів коливається в межах 51% без відтінків і 49% слів з відтінками в семантичній структурі, що говорить про більш інтенсивний розвиток відтінкової семантики у полісемантів. Установлено, що чим більшу кількість ЛСВ розвиває ад’єктивне слово, тим вищий ступінь формування відтінків у його складі, тому найвищою здатністю утворювати відтінки наділені прикметники з високою багатозначністю і “сильнобагатозначні” слова. Наявність відтінків у семантичній структурі однозначних прикметників дозволяє у свою чергу стверджувати, що відтінки значення є такою семантичною величиною, яка служить показником процесу переходу моносемантичних слів у слова протилежного семантичного підрозділу - багатозначні.

Відтінки утворюються незалежно від приналежності адєктивів до якогось із граматичних розрядів. Однак здатність до творення багатозначності у прикметника виявляється неоднаково в якісних, власне-відносних та відносно-присвійних адєктивів.

Серед полісемантичних ад’єктивів виділяються прикметники з висо-кою багатозначністю, які розвивають у своїй структурі більше 6-7 ЛСВ і нараховують ще більшу кількість відтінків значень. Перш за все це якісні прикметники,що складають у БАС більше 80 слів (вольный, глухой, добрый, невысокий, сладкий та ін.), потім власне-відносні адєктиви, яких нара-ховується близько 20 слів (военный, общественный, перекрестный, печатный та ін.). Серед відносно-присвійних прикметників, за даними БАС, виділяється одне таке слово (собачий). “Сильнобагатозначні” адєктиви, які розвивають у своїй структурі 2 і більше значень, характерні тільки для групи якісних прикметників. Серед них виділя-ються слова общий (12 ЛСВ), сухой (13 ЛСВ), темный (11 ЛСВ) та ін.

Тлумачні словники по-різному інтерпретують семантичну структуру багатозначних прикметників. Різний об’єм семантичної структури одно-го й того ж слова, поданої різними словниками, може пояснюватися не стільки різним об’ємом самих словників, скільки різною установкою їх укладачів на більший чи менший ступінь узагальненості семантичних ознак, що лежать в основі того або іншого ЛСВ. Словникові дефініції часто містять ряд протиріч, які свідчать про об’єктивні труднощі опису семантики деяких прикметників. Розходження у трактуванні семантичної структури прикметників виявляється не тільки в різних виданнях тлу-мачних словників, але й при зіставленні слів, належних до одного лексико-граматичного розряду, в

одному тлумачному словнику - БАС, МАС або БТС, де вони трактуються в одному випадку як моносеманти, в іншому - як полісемічні слова.

Третій розділ “Епідигматичний аналіз семантичної структури багатозначних прикметників” присвячений дослідженню відношень зна-чень полісемантичних прикметників на міжслівному та внутрішньослівному рівнях, згідно з якими описується : 1) відображена полісемія прикметників та особливості її лексикографічної інтерпретації, 2) топологічні типи й основні моделі семантичних відношень ЛСВ прикметників-полісемантів.

Аналіз лексикографічної інтерпретації семантичних структур бага-тозначних прикметників на міжслівному рівні, тобто відповідно до семантичних структур твірних субстантивів, дозволив виявити ефект так званої відображеної полісемії, який полягає в тому, що семантич-на структура прикметників-полісемантів у багатьох своїх ланках вияв-ляється епідигматично (словотвірно та семантично) пов’язаною з певними ланками семантичної структури мотивуючого слова-полісеманта.

За нашими спостереженнями, “відображена” полісемія являє собою доволі поширене явище в колі досліджуваних слів і охоплює як якісні, так і відносні прикметники. У дослідженні відзначається, що частиномовна протилежність іменника та прикметника, а також лексико-граматична протилежність якісних і відносних ад’єктивів виявляється в різній здатності відповідних багатозначних прикметників до “відображення” семантики мотивуючих полісемантів.

У результаті зіставлення словникових статей, що репрезентують мотивовані багатозначні прикметники, із словниковими інтерпретаціями мотивуючих слів було встановлено два основних типи від-повідностей між аналізованими одиницями.

Перший тип охоплює випадки повної відповідності між структурами мотивуючого та мотивованого слів. Наприклад, в інтерпретації МАС епідигма мотивуючого іменника бугор, яка включає ЛСВ1 ‘небольшой холм, горка і ЛСВ2 всякое небольшое возвышение, выпуклость на чем-л, семантично відображається в епідигмі мотивованого прикметника буг-ристый : 1. Покрытый буграми (в 1 знач.). Бугристое поле. Бугристая местность. 2. Неровный, негладкий, с буграми (во 2 знач.), выпуклостями. Бугристий лоб [МАС, т.1].

Другий тип співіднесеності включає бататочисельні випадки част-кової відповідності (невідповідності) між епідигмами мотивуючих та мотивованих слів, яка виражається наявністю в структурі похідного слова значень чи відтінків, відсутніх у структурі твірного полісеманта, й навпаки.

Різниця між “прямою” та “відображеною” структурами може бути незначною, що виявляється на рівні семантичних відтінків. Наприклад, розходження між семантичною структурою твірного бред (1.Бессвязная, бессмысленная речь больного, находящегося в бессознательном состоянии. 2. Разг. О чем-л. несуразном, бессмысленном) і семантичною структурою прикметника бредовый (1. Прил. к бред (в 1 знач.). Бредовое состояние // С бредом, перемежаемый бредом. Забыться в бредовом сне. 2. Прил. к бред (во 2 знач.); нелепый, фантастический. Бре-довый план) є незначною і виявляється в одному семантичному відтінку бредовый1 с бредом, перемежаемый бредом.

У багатьох випадках співвідношення між семантичними структурами твірного та похідного слів носить складний, багатомірний характер у зв’язку з тим, що частина значень прикметника розвивається на базі одного лексико-семантичного варіанта іменника, інші ж співвідносять-ся з різними ЛСВ твірного слова. Наприклад, ЛСВ1 прикметника печальный мотивується ЛСВ2 іменника печаль; печальный2,3 співвідносяться з печаль2, а ЛСВ3 іменника взагалі не знаходить відображення в семанти-ці ад’єктива.

Досить поширеним явищем серед багатозначних похідних прикметників є множинність мотивації вторинних ЛСВ. Найчастіше вона спостерігається в тих випадках, коли похідний ЛСВ можна одночасно трактувати як резуль-тат і міжслівної, і внутрішньослівної транспозиції, що характерно, наприклад, для прикметників ажурный, арматурный, сердечный, хлебный та ін.

Різноманіття форм вияву відображеної полісемії ще раз дає під-стави стверджувати, що семантична структура похідних прикметників-полісемантів у багатьох своїх ланках виявляється епідигматично (слово-твірно та семантично) зв’язаною з відповідними ланками семантичної структури мотивуючого субстантива. Лексикографічна практика представ-лення “відображених” семантичних структур багатозначних слів потребує й надалі вдосконалення, якому можуть сприяти подальші, більш глибокі дослідження явища відображеної полісемії.

Епідигматичні зв’язки значень, що встановлюються на внутрішньослівному рівні, можуть бути вивчені шляхом опису формальних та зміс-тових відношень між ЛСВ полісеманта. Типологія формальних зв’язків значень установлюється по відношенню до семантичних структур, які вклю-чають не менше трьох значень. Виділяються три топологічних типи зв’язку між різними значеннями епідигми : радіальний, ланцюжковий та раді-ально-ланцюжковий, тобто змішаний.

Радіальний тип зв’язку між ЛСВ, при якому всі значення полісеманта мають спільну частину (інваріант), як правило, характеризує се-мантичну структуру оцінних прикметників (маломощный, неаккуратный), прикметників, що означають людські властивості та схильності (лихой, неловкий, немой), чиї значення пов’язані і метонімічно, і метафорично, а також слів, які позначають різні фізичні властивості (некрепкий, тяжеловесный). Ланцюжковий тип зв’язку різних ЛСВ, заснований на послі-довній мотивації, характеризує епідигми відносних прикметників (старинный, балаганный, стенографический), якісних ад’єктивів, що означають властивості та схильності (неказистый, немилосердный, ленивый), і прикметників розміру (небольшой, тонкий, толстый). Радіально- ланцюж-ковий тип зв’язку характерний для епідигм оцінних прикметників (трудный, положительный), прикметників, які означають людські властивості та схильності (добрый, невинный, смелый), ад’єктивних слів, що нази-вають фізичні властивості предметів (теплый, тугой, узловатый, твердый), кольорових прикметників (черный, зеленый) і прикметників розміру (маленький, тесный, дальний, близкий, узкий).

З точки зору змістової характеристики значення ад’єктивних слів усередині епідигми пов’язані між собою метонімічно або метафорично.

Метонімічний перенос лежить в основі вторинних значень, що спів-відносяться з оцінкою певного відрізка часу (счастливое время), з різними характеристиками людини та її почуттів (сдержанное любопытство, унылое настроение), емоційного стану (подавленное состояние духа, тяжкое предчувствие), дій (самовластное правление, тихий подвиг), а також результату дій, пов’язаних з певним об’єктом або предметом (фотографический снимок, тонкая резьба); з характеристикою причини, яка викликає вияв різних властивостей у предмета чи об’єкта (тряская мостовая); з характеристикою підприємств, машин (творожный цех молокозавода, набивной завод), предмета, що вивчається або використову-ється (туманная станция, пыльная тряпка), внутрішніх властивостей предмета (шелк пологой крутки); при переносі з цілого на частину і навпа-ки (физические свойства воды, мощный завод).

Метафоричні переноси лежать в основі значень, які характеризують різні фізичні властивості об’єкта чи предмета (сильный мотор, ласковый ветерок), абстрактні поняття (не подвластная любовь, скромные манеры); оцінюють людину з точки зору її особистих рис (мягкотелый интеллигент), характеризують предмет або об’єкт за схожістю з людиною чи твариною за зовнішніми ознаками (подбористый кафтан, пузатые колонны). У результаті метафоричного зсуву з’являються ЛСВ прикметників із значенням оцінки моральних, інтелектуальних рис людини (толстокожий скиф, скороспелый баловень судьбы), а також її дій, схожих на ті, що притаманні тваринам (собачья измена); характеристики різних людських властивостей і якостей (поворотливый старичок, тонкий критик); характеристики предмета чи об’єкта, схожого з названим за зовнішніми ознаками (столовый айсберг, лапчатый культиватор); характеристики абстрактних понять, схожих за ознакою наявності чи відсутності чого-небудь (маленькая неприятность, тихие радости); оцінки дій, пов’яза-них з об’єктом або предметом (бумажная волокита, меркантильная среда); характеристики тих властивостей, якостей, почуттів, які у людини асоціюються з певним предметом чи об’єктом (сладкое прикосновение, темная мысль), характеристики абстрактних понять-дій (теплая встреча, привольний шаг вперед).

В ад’єктивних епідигмах спостерігається певна кореляція між фор-мальними та змістовими типами зв’язку : при ланцюжковому типі зв’язку вторинне значення, як правило, пов’язане з головним метонімічною транспозицією (угрюмый человек - угрюмое одиночество), а залежне від нього вторинне значення пов’язане з ним метафорично (угрюмое одино-чество - угрюмая природа); при радіальному типі зв’язку вторинні зна-чення найчастіше з’являються внаслідок метафоричної транспозиції (подслеповатый старик - подслеповатые огоньки - подслеповатый церков-ный шрифт).

В епідигмах ад’єктивів з високою багатозначністю між головним і вторинними значеннями, як правило, спостерігається метонімічний зв’я-зок (сахарный песок - сахарный тростник), а між вторинними значення-ми - метафоричний (сахарные3 зубы – сахарная4 женщина, сахарные5 сцены любви); вторинні значення в епідигмах сильнобагатозначних при-кметників розвиваються переважно в результаті метафоричних транспо-зицій