ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В. В. ДОКУЧАЄВА

КРИВИНЕЦЬ Олег Миколайович

УДК 632.7:565.762.12:633.11”324”(477.924.85)

ДИНАМІКА ЧИСЕЛЬНОСТІ СИСНИХ ШКІДНИКІВ ОЗИМОЇ

ПШЕНИЦІ ТА ЕНТОМОФАГІВ У ЗОНІ ВПЛИВУ КРЕМЕНЧУЦЬКОГО ВОДОСХОВИЩА У ЛІВОБЕРЕЖНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

16.00.10 – ентомологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Харків – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Полтавській державній аграрній академії, Міністерство

аграрної політики України.

Науковий керівник: доктор сільськогосподарських наук, професор

ПИСАРЕНКО Віктор Микитович,

Полтавська державна аграрна академія,

ректор.

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор

Красиловець Юрій Гаврилович,

Інститут рослинництва ім. Юр’єва УААН,

завідувач сектором технології захисту рослин

від шкідників та хвороб;

кандидат сільськогосподарських наук,

Черненко Володимир Леонідович,

Інститут овочівництва та баштанництва УААН,

завідувач лабораторією імунітету рослин

до шкідливих організмів.

Провідна установа: Інститут захисту рослин УААН, м. Київ.

Захист дисертації відбудеться “___” _____________2003 р. о __ годині на

засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.02 в Харківському національному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва: 62483, Харківська обл., Харківський р-н, п/в “Комуніст – 1” ХНАУ, учбовий корпус №4, аудиторія 407.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного аграрного університету ім. В.В.Докучаєва.

Автореферат розісланий “___” _______________ 2003р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Білик М.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Центральний Лісостеп України є місцем розміщення головних водних артерій країни, в т. ч. найбільшого на Україні Кременчуцького водосховища. Кременчуцьке водосховище оточене агроценозами, із яких 70 % складають посіви озимої пшениці, проте вплив його на мікрокліматичні умови та ентомофауну пшеничних агроценозів до цього часу не вивчався і наслідки цього впливу на стан агроценозів не враховувалися у сільськогосподарській практиці. Вирішенню цієї актуальної для регіону задачі присвячена тема наших досліджень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження за темою дисертації є частиною державної науково-дослідної програми за темою: “Розроблення і впровадження унікальної технології вирощування екологічно чистого високоякісного зерна для виробництва продуктів дитячого і дієтичного харчування”. Номер державної реєстрації 0198U 007120.

Мета і задачі досліджень. Дослідити закономірності динаміки популяції сисних шкідників та ентомофагів на посівах озимої пшениці і розробити заходи по боротьбі із шкідниками в зоні Кременчуцького водосховища. В задачі досліджень входило вивчення таких питань:

- виявити домінантні види фітофагів та визначити особливості впливу водосховища на їх чисельність;

- визначити видовий склад, екологічну характеристику та особливості біології основних ентомофагів пшеничних агроценозів зони Кременчуцького водосховища. Провести аналіз впливу попередника на фауну хижих турунів;

- встановити ефективність застосування бакових сумішей інсектицидів та регулятора росту для захисту озимої пшениці від попелиць;

- вивчити вплив інсектицидних обробок на комплекс турунів пшеничних агроценозів.

Об’єкт дослідження - сезонна динаміка чисельності сисних шкідників на посівах озимої пшениці у зоні Кременчуцького водосховища.

Предмет дослідження - злакові попелиці, пшеничний трипс, шкідлива черепашка і хижі туруни, вплив на них гідротермічних факторів обумовлених Кременчуцьким водосховищем та екологічне обґрунтування захисту озимої пшениці від сисних шкідників.

Методи дослідження. Статистичний – для виявлення закономірностей масових розмножень сисних шкідників на посівах озимої пшениці у зоні впливу Кременчуцького водосховища; польовий метод – для вивчення фенології і сезонної динаміки чисельності сисних шкідників та їх ентомофагів.

Наукова новизна результатів досліджень:

- вперше вивчено вплив специфічності гідротермічного режиму зони Кременчуцького водосховища на чисельність сисних шкідників озимої пшениці та їх ентомофагів;

- вперше визначено, що найбільш масовими із фітофагів на посівах озимої пшениці у прибережних зонах великих водосховищ є сисні комахи: попелиці, пшеничний трипс, клоп шкідлива черепашка;

- встановлено, що на посівах пшениці зони впливу водосховища найбільш масовими із ентомофагів є кокцинеліди, хризопи, сирфіди, хижі туруни. Ентомокомплекс хижих турунів включає 58 видів;

- виявлено, що фауна турунів прибережних пшеничних ценозів налічує 10 екологічних груп, із яких по видовому складу найбільш масовими є степова екологічна група, а по кількісному – лугова;

- визначено, що на біологію турунів істотно впливають мікрокліматичні особливості прибережних зон. Вперше встановлена зміна динаміки сезонної активності домінантних видів в умовах впливу зони водосховища;

- встановлено, що фауна турунів пшеничних агроценозів має яскраво виражену специфічність і істотно відрізняється від фауни турунів на культурі - попереднику як по складу домінантних видів так і по особливостях сезонної і добової активності;

- визначено високу біологічну ефективність застосування бакових сумішей інсектицидів та регулятору росту при захисті озимої пшениці від попелиць. Бакові суміші хімічних препаратів для фауни турунів майже в три рази менш токсичні.

Практичне значення одержаних результатів. На основі даних по сезонній динаміці чисельності фітофагів, хижих турунів, добової активності турунів і ефективності застосування бакових сумішей установлені оптимальні строки обробітку пшениці препаратами, що забезпечують значне зменшення втрат зерна, зменшують смертність турунів - ентомофагів і значно зменшують витрату інсектицидів, які використовують при захисті озимої пшениці від сисних шкідників.

Освоєння аграрними підприємствами висновків і пропозицій автора будуть сприяти підвищенню економічної ефективності вирощування озимої пшениці у зоні Кременчуцького водосховища.

Особистий внесок здобувача. Польові дослідження проводилися на виробничих посівах озимої пшениці в КСП ім. Крупської Глобинського району Полтавської області. Автором дисертації разом із науковим керівником розроблені програми і методика досліджень. Польові дослідження, аналіз експериментального матеріалу, виконання усіх спостережень, обліків, статистичний обробіток даних, виробнича перевірка результатів досліджень та підготовка до друку наукових праць виконані особисто дисертантом або при його безпосередній участі.

Апробація результатів досліджень. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися на науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів Полтавського державного сільськогосподарського інституту (1997, 1998, 1999, 2000 рр.), на міжнародних наукових конференціях:

1. “Проблеми вивчення довкілля в загальноосвітній школі та ідеї В.І. Вернадського в освіті”, Інститут післядипломної освіти, м. Полтава, 1998 р.

2. “Екологічні аспекти застосування природних розчинів та мінералів”, Полтавський державний сільськогосподарський інститут, м. Полтава, 1999 р.

3. “Охорона праці, екологічна безпека та енергозбереження в сільськогосподарському виробництві”, Перша регіональна науково-практична конференція, м. Полтава, 2000 р.

Публікації. Основні положення дисертації висвітлені у 6 друкованих роботах, з яких 4 опубліковані у фахових виданнях.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена у вигляді рукопису на 197 сторінках комп’ютерного тексту і складається із 6 розділів, висновків, пропозицій виробництву, списку використаних літературних джерел в кількості 280 найменувань та додатків. Робота містить 19 таблиць, 20 рисунків. Список використаних джерел, таблиці, ілюстрації та додатки займають 64 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

ЕНТОМОКОМПЛЕКС ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ

ТА ЗНАЧЕННЯ В НЬОМУ ХИЖИХ ТУРУНІВ

Відмічені особливості формування ентомокомплексу агроценозів озимої пшениці у світовій фауні та в Україні (Дядечко, 1964, 1971, 1978; Сусидко, Писаренко, 1975, 1987; Красиловец, 1977; Тихомолов, 1985; Секун, 1998; Пластун, Пучков, Гнатуш, 1998.).

Відображено роль ентомофагів в агробіоценозах, як регуляторів чисельності фітофагів та формування трофічних зв’язків (Старостин, 1981; Арешников, Самерсов, 1981; Шапиро, Пукинская, 1988; Писаренко, Малоха, 1990; Воронин, Биенко, 1990). Особливу роль серед ентомофагів відведено турунам, які є однією із найбільших родин твердокрилих, що відіграють досить відчутну роль у біоценозах (Куперштейн, 1975; Крыжановский, 1976; Пучков, Гнатуш, 1981; Коваль, 1984; Колесников, Бруннер, 1988; Доля, Мовчан, 1999.)

Турунів описано більше 21 тис. видів, тобто більше ніж усіх наземних хребетних (Крыжановский, 1976). Вони мають велику ненажерливість. Наприклад, туруни родів Pterostichus, Harpalus, Chlaenius, Ophonus, Gynandromorphus поїдають кладки яєць черепашки і її личинок різноманітних віків. Види Brachinus, Bembidion, Trechus, Microlestes поїдають личинок 4 - 5 віків і дорослих клопів. Найбільшою ненажерливістю характеризуються види родів Pterostichus і Ophonus, що знищують до 20 - 30 личинок черепашки або 1- 2 кладки яєць за добу, а також Calosoma, Broscus – 2-5 личинок за добу (Куперштейн, 1979).

Велика видова різноманітність і значна кількісна перевага турунів над іншими групами хижих комах відіграє значну роль в ентомокомплексі сільськогосподарських культур. Очевидна необхідність досконального вивчення усіх питань, пов'язаних з екологією, динамікою чисельності, реакцією на застосування пестицидів, як окремих видів турунів, так і комплексу Carabidae в цілому (Тамарин, 1988).

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Польові дослідження проводилися в 1996-2000 рр. на виробничих посівах озимої пшениці в КСП ім. Крупської Глобинського району Полтавської області.

Вплив Кременчуцького водосховища на інтенсивність заселення посівів озимої пшениці сисними шкідливими комахами та їх ентомофагами вивчався на загальній площі поля 91 га. Облікова площа ділянок становила 10 га. Досліди були закладені в трьох варіантах у трьохкратній повторності. Перший варіант був розміщений на відстані 500 м від берега водосховища, другий – на відстані 1000 м від берега і третій – на відстані 1500 м. При закладенні дослідів керувалися методичними вказівками Б.А. Доспєхова (1985), В.А. Ушкаренка, А.Я. Скрипнікова (1988).

Облік попелиць, трипсів та клопів шкідливої черепашки проводився у фазу молочної стиглості та через неділю після першого відбору шляхом підрахування попелиць та трипсів на 30 колоссях, а клопа черепашки на 1 кв. м. у 10 місцях у кожній повторності.

Методом ґрунтових пасток Барбера (1985) проводився облік хижих турунів. В якості фіксатора використовували 4-5% розчин оцтової кислоти. На кожній дослідній ділянці виставляли 10 пасток. В якості пасток використо-вували пластикові стакани ємністю 200 мл. Вибірка комах проводилася один раз в декаду. При вивченні добової активності турунів облік проводили в червні та липні по три дні підряд роблячи вибірки у 800, 1200, 1600 та 2000 годин.

Специфічність фауни турунів пшеничних агроценозів визначалася методом порівняння її з фауною турунів культури, попередником якої є озима пшениця, – цукровими буряками. Агротехніка вирощування озимої пшениці в Лісостепу загальноприйнята (Мортук, 1999) з попередником – горох.

Ефективність застосування інсектицидних бакових сумішей проти злакових попелиць та вплив їх на хижих турунів визначалися на посівах озимої пшениці з площею облікових ділянок 100 м. кв. при чотирьохкратній повторності. Польові досліди були закладені із врахуванням методичних вказівок В.Ф. Пересипкіна (1989), Б.А. Доспєхова (1985), В.А. Ушкаренка, А.Я. Скрипнікова (1988). Досліди проводилися по наступним варіантам: 1. контроль (вода); 2. децис, 2,5% к. е., (0,25 л/ га - дозволена норма), ранковий обробіток; 3. децис, 2,5% к. е., (0,25 л/ га - дозволена норма), вечірній обробіток; 4. Бі-58 (новий), 40% к. е. (1,5 л/ га - дозволена норма); 5. регулятор росту рослин Емістим-С, 0,1% рід. (5 г/ га - дозволена норма); 6. бакова суміш: децис (0,125 л/ га - 50% від норми), Бі-58 (новий) (0,75 л/ га - 50% від норми), Емістим-С (5 г/ га - дозволена норма); 7. бакова суміш: децис (0,0625 л/ га - 25% від норми), Бі-58 (новий) (0,375 л/ га - 25% від норми), Емістим-С (5 г/ га - дозволена норма); 8. бакова суміш: децис (0,025 л/ га – 10 % від норми), Бі-58 (новий) (0,15 л/ га – 10 % від норми), Емістим-С (5 г/ га - дозволена норма). Обробіток посівів проводився в 2000 за винятком варіантів з децисом, де препарат вносився в 2000 і в 800.

Правильність проведеного нами визначення турунів перевірено кандида-том біологічних наук доцентом Л.О. Колєсніковим та доктором біологічних наук В.О. Михайловим. Всього було визначено 35309 екземплярів турунів.

Біологічну врожайність озимої пшениці визначали за методикою М.Г. Городнього (1981), Б.Н. Мотрука (1999).

Статистичний аналіз експериментальних даних проводили в лабораторії обчислювальної техніки Полтавського державного сільськогосподарського інституту методом дисперсійного аналізу за методикою Б.А. Доспєхова (1985).

УМОВИ РАЙОНУ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Територія, де проведені дослідження, охоплює південні та центральні райони Полтавської області і розташована в центральній Лісостеповій зоні Лівобережної України. Клімат помірно континентальний з перевагою на північному заході вологих вітрів західного напрямку. Максимальна температура в липні 39 С, а мінімальна у січні - мінус 36-41 С. Річна сума опадів у середньому 545 мм. Теплозабезпеченність періоду активної вегетації за сумою середніх добових температур понад 0 С складає 2300–2600 С, сума ефективних температур понад 10 С - 840-980 С.

У роки проведення польових дослідів створювались досить різноманітні погодні умови, що відрізнялися від багаторічних агрометеорологічних показників. Це в значній мірі вплинуло на ріст, розвиток і продуктивність озимої пшениці, особливо в період колосіння та наливу зерна. Швидка аридизація клімату, що проявлялася у збільшенні інтенсивності пізніх весняних приморозків і тривалій відсутності опадів у літній період, у цілому сприяла збільшенню чисельності ксерофільних комах шкідників, у першу чергу клопа черепашки та в певні періоди – злакових попелиць і пшеничного трипса.

ДОМІНАНТНІ ВИДИ ФІТОФАГІВ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ТА ВПЛИВ

КРЕМЕНЧУЦЬКОГО ВОДОСХОВИЩА НА ЇХ ЧИСЕЛЬНІСТЬ

На протязі сезону чисельність фітофагів та їхній видовий склад на посівах озимої пшениці істотно змінювалися. Як показали наші дослідження, наприкінці квітня, у зв'язку з початком періоду розмноження, жуки ковалика посівного Agriotes lineatus L. та степового Agriotes gurgistanus Fald. були максимально активні й у великій кількості попадалися в ґрунтові пастки. Пік їхньої активності припадав на другу декаду травня. У цей період в окремі роки у великій кількості зустрічалися мідляки, зокрема мідляк піщаний Opatrum sabulosum L., личинки яких пошкоджували підземну частину стебла та вузол кущіння. Починаючи з 5 етапу органогенезу та до дозрівання пшениці, найбільшої шкоди, у наших умовах, завдавали клоп черепашка Eurigaster integriceps Put., злакові попелиці (велика злакова Sitobion avenae F., звичайна злакова Schizaphis graminum Rond., черемхова Rhopalosiphum padi L.) та пшеничний трипс Haplothrips tritici Kurd. Відомо, що попелиці в залежності від чисельності знижують врожай озимої пшениці на 0,5-9 ц/ га. Це змушує проводити хімічну боротьбу з ними щорічно на площі в декілька тисяч гектарів (Абдулхайрова, 1979; Бабенко, 1980; Кушнерик,1981; Andersson, 1977, 1978).

Нами вперше відзначений вплив Кременчуцького водосховища на збільшення чисельності попелиць на посівах озимої пшениці. Так, на варіанті, який безпосередньо прилягає до берега водосховища, їх чисельність була в середньому за роки досліджень на 17 % вище порівнюючи із віддаленими від берега водосховища варіантами. Потрібно відмітити, що в цілому чисельність попелиць була досить високою на всіх варіантах і коливалася у межах 68-112 особин на колос (рис. 1).

На відміну від попелиць, заселення озимої пшениці пшеничним трипсом Haplothrips tritiсі Kurd. у наших дослідженнях мало обернений характер. Найбільша його чисельність була відмічена на віддаленому від берега водосховища варіанті. Це пов’язано із охолоджуючим впливом водосховища на прилеглі пшеничні агроценози від початку весняного відростання пшениці і до фази початку колосіння. Максимальна чисельність личинок пшеничного трипсу була відмічена на 10 етапі органогенезу і становила 183-228 особин на 1 колос. За даними Ю.Г. Красиловець (1977) у центральній частині Лівобережної України втрати врожаю в результаті ушкодження колосів личинками трипсу складають у виробничих умовах 0,5 ц/га, максимально - 2,9 ц/га.

Відзначений негативний вплив абіотичних чинників, пов'язаних із великим водосховищем, на клопа черепашку Eurygaster integriceps Put. За нашими спостереженнями, зниження температури в травні на ділянках, що прилягають до берега водосховища, пригнічує клопів шкідливої черепашки. Імаго черепашки менше заселяли ці ділянки на початку травня. У зв’язку з цим тут менше відкладалося яєць черепашкою і, в подальшому, відмічалася нижча чисельність личинок. Чисельність клопа черепашки була на 12-52 % нижчою на варіантах, які найближче були розташовані біля берега водосховища.

З 8-го етапу органогенезу пшениці на її посівах відзначалася і максимальна чисельність хижих турунів. З них найбільш масовим був Poecilus cupreus L., який у великій кількості знищує попелицю, трипсів і клопів (Колесников, Скляр, 1990).

ЕНТОМОФАГИ ПШЕНИЧНИХ АГРОЦЕНОЗІВ І ВПЛИВ НА НИХ КРЕМЕНЧУЦЬКОГО ВОДОСХОВИЩА

Вивчення фауни комах у зоні впливу Кременчуцького водосховища дозволило виділити поряд із шкідниками посівів озимої пшениці групу корисних комах, які відносяться як до спеціалізованих ентомофагів так і до багатоїдних хижаків. Із спеціалізованих ентомофагів у наших умовах найбільше значення у зниженні чисельності попелиць на озимій пшениці мали хижі кокцинеліди, із яких масовими були Coccinella septempunctata L., C. quinquepunctata L., Coccinula quatordeimpustulata L., Propilaea quatuordecimpunc-tata L., Adonia variegata L. Найбільш чисельними були Coccinella septempunctata L. та Adonia variegata L., які становили до 70 % усіх кокцинелід. Хризопи та сирфіди також зустрічались на посівах озимої пшениці. Із них масовими були Chrysopa carnea Steph., Ch. formosa Br., Ch. perla L., Ch. phyllochroma Wesm., Syrphus corollae F., S. latifasciatus Mcg. та S. ribesii L.

Серед ентомофагів шкідливої черепашки велике значення у зниженні чисельності виду мали яйцеїди Trissolcus grandis Mayr. i Telenomus chloropus Kieff. Підвищена вологість повітря в районі досліджень сприяла підвищенню чисельності вологолюбного Telenomus chloropus Kieff., який паразитував до 30 – 35 % яєць шкідника.

Значна частина популяції черепашки знищувалась і багатоїдними хижаками. Із них найбільш масовими як у видовому так і в кількісному відношенні на посівах озимої пшениці виявились хижі туруни. В агроценозах озимої пшениці прибережної зони Кременчуцького водосховища нами було виловлено більше 35000 турунів, які відносились до 58 видів, що належать до 20 родин. Найбільш різноманітними за видовим складом були роди: Harpalus (представлений 8 видами), Amara (6 видів), Bembidion (4 види), Poecilus (5 видів), Pterostichus (6 видів), Calosoma (4 види), Calathus (4 види) та Pseudoophonus (3 види). Масові види хижих турунів становили 80,38 - 94,86 % від усієї кількості виловлених видів. В агроценозах озимої пшениці вони представлені 10 видами, що відносяться до 7 родин (табл. 1.).

Таблиця 1

Домінантні види турунів посівів озимої пшениці в прибережній зоні Кременчуцького водосховища, Глобинський район, Полтавська область.

Види | Кількість турунів

1996 р. | 1997 р. | 1998 р. | 1999 р.

осб.* | % | осб.* | % | осб.* | % | осб.* | %

Cicindela germanica Goeze. | 0,1 | 0,4 | 0,09 | 0,3 | 0,76 | 1,15 | 0,59 | 0,38

Anisodactylus signatus Panz. | 0,5 | 2,3 | 0,2 | 2,0 | 5,65 | 8,57 | 2,61 | 5,14

Harpalus distinquendus Duft. | 1,6 | 7,5 | 5,8 | 16,4 | 4,11 | 6,23 | 4,12 | 8,11

Pseudoophonus rufipes De Geer. | 4,8 | 22,5 | 3,0 | 8,5 | 11,21 | 16,98 | 6,63 | 13,1

Poecilus punctulatus Schall. | 2,9 | 13,6 | 3,2 | 9,0 | 6,16 | 9,33 | 4,38 | 8,62

Poecilus sericeus F.-W. | 1,4 | 6,5 | 13,0 | 36,8 | 1,99 | 3,01 | 5,76 | 11,3

Poecilus cupreus L. | 6,8 | 32,0 | 4,2 | 11,9 | 29,29 | 45,37 | 13,7 | 27

Calathus halensis Schall. | 1,1 | 5,1 | 0,1 | 0,3 | 2,75 | 4,17 | 1,6 | 3,15

Amara ovata Fabr. | 0,2 | 0,9 | 2,7 | 7,6 | 0,17 | 0,03 | 1,3 | 2,56

Amara apricaria Payk. | 0,7 | 3,2 | 0,03 | 0,07 | 0,01 | 0,02 | 0,52 | 1,02

Всього | 20,1 | 94 | 32,32 | 92,87 | 62,1 | 94,86 | 41,21 | 80,38

* особин за 10 пастко-діб

Слід зазначити, що в окремі роки чисельність масових видів змінювалась. Завдяки цьому вони потрапляли у сусідні структурні групи (Engelmann, 1978), де головні види становлять 3,2 – 100 %, а супутні – <0,32 - 3,1 %.

Так у 1996 та 1998 рр. Poecilus cupreus L. входив до числа еудомінантів і його кількість становила відповідно 32,0 та 45,37 %, а у 1997 та 1999 рр. – до числа домінантних видів хижих турунів - 11,9 та 27% відповідно. У 1997 р. еудомінантне положення займав Poecilus sericeus F.-W. - 36,8 %. Pseudoophonus rufipes De Geer. - у 1996, 1998 та 1999 рр. відносився до числа домінантних видів (22,5, 16,98 та 13,1 % відповідно), а у 1997 р. – до числа субдомінантних видів турунів (8,5 %). Таким чином, фауна турунів пшеничних ценозів має свої яскраво виражені специфічні особливості, що виявляються, у першу чергу, у складі та питомій вазі домінантних видів.

Крім впливу водосховища на фауну турунів, на них впливає також цілий ряд агротехнічних факторів, із яких важливе місце належить культурі-попереднику. Цінність озимої пшениці у системі “культура-попередник” дуже велика, так як пшеничні поля великих розмірів є місцем формування основної маси турунів, які потім входять у комплекс фауни турунів наступної культури. Тому поряд з вивченням фауни турунів озимої пшениці у зоні впливу Кременчуцького водосховища проводилися дослідження її специфічності методом порівняння з фауною турунів на посівах сільськогосподарських культур, попередником яких є озима пшениця. У наших умовах озима пшениця є постійним попередником для цукрових буряків.

Наші дослідження показали досить істотну різницю у сезонній динаміці комплексу турунів пшеничних та бурячних агроценозів. Так на посівах озимої пшениці переважають домінанти з весняно-літньою активністю, а на буряках - із літньо-осінньою (рис. 2, 3).

У Лісостеповій зоні України туруни заселяють усі біоценози. Фауністичне групування турунів пшеничного поля зони впливу Кременчуцького водосховища формується переважно за рахунок видів степової, польової, лучної, лучно-степової та лучно-польової екологічних груп (81,47 %). Найбільшу кількість у видовому відношенні серед комплексу турунів становлять представники степових ценозів. Так, до них відносяться види: Anisodactylus signatus Panz., Harpalus distinquendus Duft., Pseudoophonus rufipes De Geer., Poecilus punctulatus Schall., Poecilus sericeus F.-W., Poecilus cupreus L., Calathus halensis Schall. та Amara apricaria Payk. Зональний характер фауни агроценозу підкреслюється також значною кількістю лісових мезофілів, лісових гігрофілів та лісо-болотних видів (10,4 %).

Домінантні види турунів, що відзначені на посівах озимої пшениці, мають переважно весняний тип активності. Типовим прикладом виду з весняним типом розмноження є Poecilus cupreus L. (рис. 4).

Максимальна динамічна щільність якого відзначається наприкінці травня. У цей період жуки спарюються і відкладають яйця. Потім чисельність імаго цього виду різко знижується, що, очевидно, пов'язано зі зниженням їхньої статевої активності і з відмиранням жуків, що закінчили відкладання яєць.

Частіше усього личинки хижих Carabidае, відзначених у пшеничних агроценозах зони Кременчуцького водосховища Полтавської області, мають три личинкових віки і дві линьки. Проте в деяких видів число личинкових віків скорочене до двох. Це відомо у представників роду Carabus: C. (Damaster) blapoides ssp. Oxuroides Schaum (Sturani, 1962). З цього роду на посівах пшениці в нас були відзначені два види Carabus cancellatus Іll. і Carabus propecampestris F.-W., з яких Carabus cancellatus Іll. в окремі роки був достатньо чисельним.

Більшість турунів пшеничних агроценозів – хижаки. Для них характерне тривале існування імаго і скорочений розвиток личинкової фази. Нерідко у турунів, наприклад у видів роду Carabus та інших поширених видів, імаго живуть, щонайменше, два роки (а при сприятливих умовах і ще довше) та можуть давати два - три покоління. Так, для Pseudoophonus rufipes Deg. у Англії відомий дворічний цикл, причому розвиток від яйця до імаго займає близько року, а молоді імаго зимують і тільки на другий рік життя приступають до розмноження (Larson, 1939). Аналогічна закономірність відзначалася й у наших дослідженнях. Вихід молодих жуків відзначається в червні-липні, чим і пояснюється збільшення у цей період їхньої щільності. Різке потепління, що відзначалося у квітні і на початку травня в 1996 та 1997 рр. викликали швидкий ріст динамічної активності у деяких домінантних видів, зокрема, у Poecilus cupreus L. Відомо, що цей вид у звичайні за метеорологічних умовах роки, як правило, має максимальну щільність наприкінці травня, яка потім різко знижується (Колєсніков, 1986).

Відомо, що польові туруни Південної Європи є виключно нічними. Туруни північних регіонів в основному рухливі вдень (Thiele, Weber, 1968). Наші дослідження показали в зоні впливу Кременчуцького водосховища Лівобережного Лісостепу України більша частина жуків турунів (67,9 %) активна в період із 8 год. до 20 год. (табл. 2).

Таблиця 2

Добові ритми комплексу турунів на посівах озимої пшениці в Полтавській області, 1996 – 1999 рр.

Період | Чисельність турунів

особин | %

20-8 годин | 87 | 32,1

8-12 годин | 44 | 16,2

12-16 годин | 43 | 15,9

16-20 годин | 97 | 35,8

Враховуючи те, що активність більшості турунів на посівах озимої пшениці носить денний характер, застосування пестицидів у першій половині дня може призвести до масової загибелі цих ентомофагів.

Водосховище по різному впливає на чисельність хижих турунів. Так, Poecilus cupreus L. протягом чотирьох років у більшій чисельності зустрічався на відстані 1000 м від берега водосховища (рис. 5).

Причиною цього екологічна приуроченість даного виду до степової мезофільної видової групи. Проте деякі автори (Пономарчук, 1959) відносять його до лугової екологічної групи, таким чином, відмічаючи його мезоксерофільні особливості.

Такий масовий вид, як Pseudoophonus rufipes De Geer., на противагу до Poecilus cupreus L., у максимальній кількості відзначений у безпосередній близькості від берега водосховища (500 м). Велика кількість Pseudoophonus rufipes De Geer. у полезахисних лісових смугах вказує на те, що цей вид в Лісостеповій зоні віддає перевагу більш вологим природним стаціям. В умовах польових агроценозів Полтавської області Pseudoophonus rufipes De Geer. домінує на просапних культурах - у першу чергу на цукрових буряках (Колєсніков, 1982), де влітку складаються більш сприятливі умови для мезофільних та гігрофільних тварин. Цим і пояснюється найбільша кількість Pseudoophonus rufipes De Geer. на першому варіанті, максимально наближеному до берега водосховища.

Із степових ксерофільних видів у зоні впливу Кременчуцького водосховища на посівах пшениці нами відзначений Poecilus sericeus F.-W. Протягом чотирьох років для цього виду відзначалась більш висока щільність на третьому варіанті, максимально віддаленому від берега водосховища. Відзначено його постійне домінування в Степовій зоні України, що обумовлено більшою ксерофільністю даного виду. Особливо яскраво ця закономірність спостерігалася у весняний період із квітня по третю декаду травня, коли чисельність його була найвищою. Як показали наші дослідження, якраз в цей період максимально проявлявся вплив водосховища, що пов‘язано з охолоджуючим ефектом великої водної акваторії на безпосередньо прилягаючі до неї агроценози у період відновлення вегетації.

ОПТИМІЗАЦІЯ ХІМІЧНОГО ЗАХИСТУ

ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ВІД ПОПЕЛИЦЬ

У сучасних умовах важливе значення має поліпшення фітосанітарного стану озимої пшениці за рахунок оптимізації удосконалення технології вирощування цієї культури в зонах великих водосховищ. Одним із напрямків рішення цієї проблеми є застосування бакових сумішей у боротьбі із найбільш масовими шкідниками - попелицями.

Вивчення ефекту дії бакових сумішей нами проводилось на інсектицидних препаратах Бі-58 (новий) та децис на посівах озимої пшениці проти попелиць. У якості третього компоненту у баковій суміші нами був використаний регулятор росту Емістим-С. Ця речовина належить до групи регуляторів росту і застосовувалась з метою біостимуляції, поліпшення обміну речовин, підвищення стійкості рослин до вилягання та інших несприятливих умов (антистресова дія). Дослідження проводились в 1997 - 2000 рр. у польових сівозмінах КСП ім. Крупської Глобинського району Полтавської області.

Максимальна біологічна ефективність захисту озимої пшениці від попелиць відзначена на варіантах з децисом та з баковими сумішами, де застосовувалися 50% та 25% від норми витрати препаратів (рис. 6.). Загибель шкідників на цих варіантах коливалась від 89,3 до 97,1 %.

Поряд з цим було вивчено вплив хімічних препаратів на комплекс турунів пшеничних агроценозів. Аналіз результатів показав, що в варіанті, де застосовували бакову суміш із 25 % від рекомендованої норми інсектицидів децису та Бі-58 (новий) і регулятору росту рослин Емістим-С із 100 % нормою використання відзначається зменшення загибелі хижих турунів у порівнянні зі стандартом (варіант 2) на 17,7 % (табл. 3.).

Таблиця 3

Дія препаратів та їх бакових сумішей, при застосуванні їх проти попелиць, на хижих турунів на посівах озимої пшениці в Полтавській області, 1997-2000 рр.

№ | Варіанти | Норма витрати препарату | Загибель турунів, %

л/га, г/га | в % від дозволеної норми

1 | 2 | 3 | 4 | 5

1. | Контроль (вода) | 300 | - | -

2. | Децис, 2,5% к. е. (ранкова обробка) | 0,25 | 100 | 27,9

3. | Децис, 2,5% к. е.. | 0,25 | 100 | 16,5

4. | Бі-58 (новий), 40% к. е. | 1,5 | 100 | 18,9

5. | Емістим-С, 0,1% рід. | 5 | 100 | 3,9

6. | Бакова суміш: децис, 2,5% к. е.

Бі-58 (новий), 40% к. е.

Емістим-С, 0,1% рід. | 0,125

0,75

5 | 50

50

100 | 17,2

7. | Бакова суміш: децис, 2,5% к. е.

Бі-58 (новий), 40% к. е.

Емістим-С, 0,1% рід | 0,625

0,375

5 | 25

25

100 | 10,2

8. | Бакова суміш: децис, 2,5% к. е.

Бі-58 (новий), 40% к. е.

Емістим-С, 0,1% рід. | 0,025

0,15

5 | 10

10

100 | 5,5

НСР 0,5 | 6,14

У дослідах при обробці децисом проти попелиць максимальна смертність турунів – ентомофагів відзначалася на 2 варіанті, де обприскування проводилося децисом в ранковий час. Це пов'язано з денною активністю комплексу турунів в цілому на 67,9 %. Застосування децису у вечірній час (варіант 3) зменшує негативний вплив на турунів.

Проведеними нами дослідженнями було встановлено, що найвища урожайність озимої пшениці при застосуванні препаратів та їх бакових сумішей проти попелиць в середньому за 1997 - 2000 рр. була на 6 варіанті (із 50 % дозволеної норми інсектицидів) і становила 38,2 ц /га, що на 2,7 ц/ га вище у порівнянні з контролем.

Найбільший чистий прибуток отримали на варіантах, де застосовувалися інсектициди у баковій суміші із 25 % та 50% від рекомендованої норми витрати та регулятор росту із рекомендованою нормою витрати препарату на 1 га. Чистий прибуток становив відповідно 561,20 грн. та 549,03 грн. Рівень рентабельності - 81,5 % та 85,3 % відповідно.

Розрахунки економічної ефективності боротьби із злаковими попелицями шляхом застосування бакових сумішей інсектицидів та регулятора росту при вирощуванні озимої пшениці в умовах Лівобережного Лісостепу України показують, що найбільш доцільне використання бакових сумішей із 25 % від норми витрати інсектицидів децису та Бі-58 (новий) і регулятору росту Емістим-С із рекомендованою нормою витрати препарату на 1 га. Це дало можливість отримати додатковий урожай у порівнянні з контролем без обробітку 2,7 ц/ га. Рентабельність застосування пестицидів збільшилася на 8,3% при одночасному зниженні їхньої норми витрати і, відповідно, зниження хімічного навантаження на навколишнє середовище.

ВИСНОВКИ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

На основі даних по сезонній динаміці чисельності фітофагів, хижих турунів, добової активності турунів і ефективності бакових сумішей рекомендується у боротьбі із попелицями на посівах озимої пшениці у зоні впливу Кременчуцького водосховища при чисельності не менше 20 особин на стебло у період формування – початку молочної стиглості озимої пшениці застосовувати багатокомпонентну бакову суміш. Обприскування проводити з третьої декади травня у вечірні години після 2000. Це дозволить забезпечити значне збереження зерна від втрат, запобігти загибелі турунів - ентомофагів і значно зменшити витрату інсектицидів, які використовують при захисті озимої пшениці від попелиць у зоні впливу Кременчуцького водосховища.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Кривинець О.М. Динаміка чисельності сисних шкідників озимої пшениці та ентомофагів у зоні Кременчуцького водосховища у Лівобережному Лісостепу України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 16.00.10 – ентомологія. Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, Харків, 2003.

Проведені дослідження по впливу мікрокліматичних особливостей Кременчуцького водосховища на інтенсивність заселення посівів озимої пшениці шкідливими комахами та ентомофагами. Встановлено, що під впливом великого водосховища змінюється температура і вологість повітря в прибережних пшеничних агроценозах і у ранньовесняний період температура повітря підвищується на 0,5 – 1,5 ОС при постійно підвищеній вологості. Визначено, що найбільш масовими із фітофагів в пшеничних агроценозах зони Кременчуцького водосховища є сисні комахи: попелиці, пшеничний трипс, клоп шкідлива черепашка. Відмічено підвищення чисельності попелиць під впливом водосховища в середньому на 17%.

Установлено, що на посівах озимої пшениці в