КРУГЛОВ ОЛЕГ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 342.98:343.14

ДОКАЗУВАННЯ І ДОКАЗИ У СПРАВАХ
ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

ПОСАДОВИХ ОСІБ

Спеціальність 12.00.07 – теорія управління;
адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидат юридичних наук

Харків – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Запорізькому юридичному інституті Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор

Шкарупа Віктор Костянтинович,

Національна Академія податкової служби України, начальник кафедри адміністративного права та адміністративної і кримінально-процесуальної діяльності.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Пєтков Валерій Петрович,

Кіровоградський юридичний інститут

Національного університету внутрішніх справ, в.о. ректора;

кандидат юридичних наук, доцент

Коломоєць Тетяна Олександрівна,

Запорізький державний університет,

заступник декана юридичного факультету.

Провідна установа: Одеський національний університет ім. І.І. Мечнікова, Міністерство освіти та науки України, кафедра адміністративного та підприємницького права.

Захист відбудеться „27” грудня 2003 р. о 10 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 Національного університету внутрішніх справ (61080, Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету внутрішніх справ (61080, Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий „25” листопада 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.С. Мошенський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Розвиток суспільства у напрямку розбудови правової держави в Україні обумовлює необхідність поглиблення демократичних тенденцій у відносинах між громадянином та апаратом управління. Так, у концепції адміністративної реформи одним із головних чинників вважається становлення високоефективної, стабільної, авторитетної державної служби шляхом оновлення змісту інституту „посадової особи”, вдосконалення класифікації посад та створення системи об’єктивної оцінки діяльності державних службовців. Ключове місце у вирішенні вказаних проблем юридичними засобами належить адміністративному процесу, у межах якого важливе місце займає притягнення посадових осіб до адміністративної відповідальності, зокрема, в частині збору, дослідження та оцінки доказів.

Актуальність обраної теми визначається відсутністю наукових праць, присвячених комплексному дослідженню проблеми адміністративної відповідальності посадових осіб в частині збору, дослідження та оцінки доказів, і полягає у:

- науковій та практичній важливості вивчення малодослідженої теми доказування у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб;

- перегляді існуючого процесу збору, дослідження та оцінки доказів у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб;

- створенні ефективного процесуального механізму притягнення посадових осіб до адміністративної відповідальності;

- необхідності забезпечення провадження у справах про адміністра-тивні правопорушення посадових осіб методичними рекомендаціями щодо загальних правил здійснення окремих процесуальних дій.

Науково-теоретичну базу дисертації складають праці вітчизняних та зарубіжних учених у галузях теорії права, теорії управління, адміністра-тивного права та процесу, кримінального права та процесу, цивільно-процесуального права та криміналістики. Загальними аспектами функціону-вання державного апарату, а також використання доказів та доказування в юридичному процесі тією чи іншою мірою займалися наступні науковці В.Б. Авер’янов, С.С. Алексєєв, Д.М. Бахрах, Р.С. Бєлкін, Є.В. Додін, В.Я. Дорохов, П.С. Елькінд, С.В. Курильов, П.О. Лупинська, О.В. Петришин, В.П. Пєтков, Д.В. Приймаченко, М.С. Стро-гович, А.Н. Трайнін, Г.О. Туманов, Ф.Н. Фаткулін, В.К. Шкарупа та ін. Проблемі дослідження правового статусу посадової особи присвячені роботи І.О. Зейкана, Л.В. Коваля, М.І. Мельника, О.В. Петришина, О.В. Терещука та ін. Особливості адміністративної відповідальності посадових осіб знайшли своє відображення у працях О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, С.В. Ващенка, І.П. Голосні-ченка, В.В. Зуй, А.Т. Комзюка, М.М. Тищенка О.В. Терещука та ін.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до фундаментальних положень Концепції реформи адміністративного права (абз. Глави 4, та абз. Глави 9); Приписів Указу Президента України „Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” від 18.02.02 р. (п.1); Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр.; Рішення Колегії МВС України №4 КМ/2 від 28 лютого 1995 року (п.п.4.13.1); а також згідно з основними напрямками наукових досліджень Запорізького юридичного інституту МВС України на 2001-2003 (п.2.2.4).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу наукових поглядів, чинного законодавства України та практики його застосування, з’ясувати особливості збору, дослідження та оцінки доказів у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб, а також виробити пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання цієї сфери.

З огляду на поставлену мету, в дисертації вирішуються наступні завдання:

- з’ясувати сутність та зміст терміна „посадова особа” в адміністратив-ному праві та визначити зміст процесуального статусу вказаної категорії осіб;

- схарактеризувати адміністративну відповідальність посадових осіб в Україні та країнах розвинутих демократій;

- проаналізувати сутність та зміст доказування в адміністративному праві;

- визначити поняття та класифікацію доказів в адміністративному праві;

- встановити коло повноважних юрисдикційних органів держави (посадових осіб), які здійснюють процес доказування у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб;

- з’ясувати особливості складення протоколу про адміністративне правопорушення, вчинене посадовою особою;

- визначити особливості відібрання пояснень потерпілих, свідків та посадових осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності;

- дослідити порядок і правила отримання речових доказів та документів у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб;

- проаналізувати основні напрямки використання висновків експерта у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що склалися в сфері адміністративної юрисдикції в частині притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб.

Предмет дослідження становлять приписи законодавства, матеріали практики, теоретичні дослідження та історичні аспекти порядку збору, дослідження та оцінки доказів у справах про адміністративні право-порушення посадових осіб як в Україні так і за кордоном.

Методологічна основа дисертації визначалася специфікою об’єкта та предмета дослідження, його метою та завданнями. В основу було покладено діалектико-матеріалістичні принципи пізнання, на підставі яких усі явища розглядаються у взаємозв’язку, єдності їх соціального змісту та юридичної форми, багатовекторності, всебічності, об’єктивності тощо.

Використовувалися статистичний та соціологічний методи (для забезпечення теоретичних положень дисертації практичними матеріалами, а також для уяснення думки працівників судових та правоохоронних органів щодо проблеми, яка досліджується (підрозділи 1.2, 2.3, 3.1)); дедукції (для встановлення особливостей доказування у справах про адміністративні правопорушення (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1); логіко-семантичний метод (для поглиблення понятійної бази роботи (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2); історичний (для встановлення змісту терміна „посадова особа” (підрозділ 1.1); порівняльного правознавства – для визначення особливос-тей адміністративної відповідальності посадових осіб за кордоном (підрозділ 1.3); гносеологічний (для з’ясування особливостей збору, дослідження та оцінки окремих різновидів доказів (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3, .3.4).

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше на рівні кандидатської дисертації розглянуто процес збору, дослідження та оцінки доказів у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб.

На основі сучасної методології та методів дослідження; використовуючи досягнення юридичної науки; ґрунтуючись на положеннях Конституції України, міжнародних нормативних актів, чинного законодавства; вивчення стану проблем практики, в дисертації вперше:

- внесено пропозиції щодо вдосконалення структурної частини матеріальної норми адміністративного права в частині визначення суб’єктного елемента адміністративного правопорушення;

- обґрунтовано необхідність характеристики процесу доказування за наступними ознаками: 1) характер виникнення; 2) хід протікання; 3) швидкість; 4) наслідки, – що дозволить дослідити вказане явище в динаміці;

- конкретизовано сутність провадження у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб, основними властивостями якого є швидкість, економічність, спрямованість на досягнення визначеної мети, суб’єктно-об’єктний склад;

- систематизовано основні напрямки збору, дослідження та оцінки окремих різновидів доказів у справах про адміністративні правопорушення та визначено особливості їх здійснення;

- розроблено наукове забезпечення провадження у справах про адмі-ністративні правопорушення посадових осіб методичними рекомендаціями щодо загальних правил виявлення, закріплення та оцінки доказів.

Дістали подальшого розвитку:

- теоретичні дослідження змісту та форми існування терміна „посадова особа” в адміністративному праві, який пропонується використовувати в кримінально-правовій формі з розстановкою акцентів на службовому аспекті здійснюваних вказаною категорією осіб функцій;

- наукові погляди щодо сутності інституту доказування в адміністра-тивному провадженні, зокрема, в частині визначення його особливостей у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці рекомендацій та пропозицій нормативно-правового та методичного характеру щодо удосконалення процесу збору, дослідження та оцінки доказів у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб. Висновки та положення дисертаційного дослідження можуть бути використані для подальшого вивчення загальних і спеціальних питань теорії адміністратив-ного процесу, реформування нормативної бази, вдосконалення правозасто-совчої діяльності органів виконавчої влади та судів, що підтверджується трьома актами впровадження у діяльність УАСМ УМВС України в Запорізькій області, УПМ ДПА в Запорізькій області і у навчальний процес ЗЮІ МВС України.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації обговорю-валися на кафедрі адміністративного права та адміністративної діяльності Запорізького юридичного інституту МВС України. Результати дослідження, включені до дисертації, оприлюднювалися на міжнародній науково-практичній конференції „Запорізькі правові читання” 3-5 липня 2002 року; всеукраїнській науково-практичній конференції „Боротьба з наркобізнесом: проблеми та шляхи їх вирішення” 17-18 жовтня 2002 року (м.Одеса); всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми боротьби зі злочин-ністю на етапі реформування кримінального судочинства” 14-15 травня 2002 року (м.Запоріжжя); міжрегіональній науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті д. юр. н., професора Коваля Л.В. 31 жовтня 2002 року (м.Запоріжжя).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у п’яти наукових статтях, чотири з яких надруковані у юридичних наукових фахових виданнях України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають десять підрозділів, висновків (обсяг – 188 сторінок), списку використаних джерел (191 найменування) і чотирьох додатків (обсяг 20 сторінок). Загальний обсяг дисертації становить 223 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, вказується на її зв’язок з науковими планами та програмами, об’єкт і предмет, мета і завдання, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача в їх одержанні, апробація результатів дисертації та публікації.

Перший розділ „Особливості адміністративної відповідальності посадових осіб” містить три підрозділи, які присвячені визначенню вихідних положень щодо поняття, ознак та сутності термінів „посадова особа”, „адміністративна відповідальність”, а також аналізу особливостей адміністра-тивної відповідальності посадових осіб за законодавством іноземних країн.

Підрозділ 1.1 „Процесуальний статус посадової особи як об’єкта адміністративного провадження” присвячений проблемам встановлення сутності, змісту та форми використання терміну „посадова особа”, а також визначення особливостей її правового та процесуального статусу.

У процесі проведення аналізу чинного законодавства автором зроблено висновок не тільки про внутрішню неузгодженість положень, що регулюють правовий статус посадової особи, але навіть їх суперечливість. По-перше, це обумовлено зовнішньою формою використання вказаного терміна („посадова особа” та „службова особа”); по-друге, у визначенні говориться про осіб, які наділені консультативно-дорадчими функціями, але ці функції можуть мати не тільки посадові, але й інші особи. Крім того, встановлено, що неоднозначним залишається питання щодо визначення кола осіб, яких можна віднести до категорії „посадових”. Найбільш суперечливим, на сьогодні, є віднесення до категорії посадових, осіб, які виконують вказані функції, в ході здійснення повноважень у професійних спілках, а також на підприємствах недержавної форми власності. Шляхом до вирішення вказаної проблеми, на думку автора, є приведення у відповідність розуміння терміна „посадова особа” у межах системи права України, а також впровадження кримінально-правової форми його використання – „службова особа”, з розповсюдженням дії вказаного положення на осіб, які представляють інтереси працівників в профспілках.

У процесі з’ясування особливостей процесуального статусу посадових осіб дисертантом встановлено, що процесуальний статус посадової особи як об’єкта адміністративного провадження у загальному вигляді має ті ж самі риси, що й процесуальний статус будь-якої іншої особи: часткові відмінності полягають в особливому порядку притягнення певного кола осіб до адміністративної відповідальності - адміністративна гарантія.

Підрозділ 1.2 „Сутність та підстави адміністративної відповідаль-ності посадової особи як суб’єкта адміністративного правопорушення” присвячений дослідженню проблеми сутності адміністративної відповідальності посадових осіб, а також шляхам її вдосконалення.

Розглядаючи різні погляди щодо визначення поняття та сутності адміністративної відповідальності посадових осіб в Україні, а також специфічних рис, які відрізняють її від інших різновидів адміністративної відповідальності, визначено, що сучасна редакція ст.14 КпАП України (Адміністративна відповідальність посадових осіб) у сьогоднішньому її вигляді не може задовольнити: необхідність наявності у КпАП України статті, яка, не вказуючи безпосереднього поняття посадової особи, видів та ознак, меж і особливостей притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб, фактично перелічує розділи кодексу, де містяться статті, котрі передбачають відповідальність цієї категорії громадян України, вважається мінімальною.

З урахуванням існуючого стану речей, що склався в сфері накладення адміністративних стягнень на посадових осіб (кваліфікуюча ознака спеціального суб’єкта – посадової особи, яка, безумовно, є частиною складу адміністративного правопорушення, вказується не в диспозиції правових норм, як це робиться, наприклад, у кримінальному кодексі України, а в санкції статей КпАП України), в підрозділі пропонується на законодавчому рівні усунути вказані недоліки шляхом реструктуризації матеріальної норми адміністративного права, яка встановлює відповідальність посадових осіб.

Підрозділ 1.3 „Адміністративна відповідальність посадових осіб за законодавством зарубіжних країн” присвячений вирішенню завдань, які обумовлені необхідністю реформування вітчизняного законодавства в напрямку демократизації і верховенства права.

Прикладами для порівняльного аналізу були системи права США, Великобританії та Франції. Такими, що можуть бути запозичені, з досвіду встановлення адміністративної відповідальності посадових осіб іноземними державами, в підрозділі пропонується вважати: звільнення від майнової відповідальності переважної більшості посадових осіб за шкоду, яка спричинена їх діями по службі (США), що допоможе істотно спростити процес прийняття управлінських рішень; запровадження екзаменів та співбесід для заміщення посад, які провадяться за програмами університетів Оксфорду та Кембриджу (Великобританія), що підвищить професійний рівень вітчизняного посадового складу; стабільність положення та гарантованість від зловживань адміністрації штатних службовців держави (Франція), що забезпечить незалежність посадових осіб в процесі прийняття управлінських рішень.

У другому розділі „Теоретичний аспект доказування у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб” міститься три підрозділи, в яких досліджуються вихідні поняття „доказування”, „докази” та з’ясовується коло повноважних юрисдикційних органів держави (посадових осіб), які здійснюють процес доказування у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб.

Підрозділ 2.1 „Поняття та зміст процесу доказування протиправності дій посадових осіб” присвячений з’ясуванню сутності доказування в адміністративному процесі, а також особливостей його здійснення у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб.

Проаналізувавши існуючі точки зору щодо змісту та сутності юридичного доказування, автор дійшов висновку про те, що останнє є різновидом (способом існування) загального процесу пізнання дійсності і представляє собою діяльність специфічного кола осіб щодо збору, дослідження та оцінки обставин, які стосуються справи. Конкретизація вказаних положень відносно провадження у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб дозволила встановити, що доказування у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб представляє собою діяльність уповноважених органів (посадових осіб) щодо збору, дослідження та оцінки доказів з факту порушення вимог правової норми; що передбачає адміністративну відповідальність; посадовою особою з використанням або у зв’язку з її перебуванням на певній посаді, яка врегульована правовими нормами та є підставою для застосування відносно винної особи негативних заходів державного впливу або закриття адміністративної справи. Крім того, доказування не є статичним явищем і має певну динамічну сутність, іншими словами, це процес, а сукупність понять, що входять до категорії “процес“, характеризуються наступними ознаками: 1) характер виникнення; 2) хід його протікання; 3) швидкість; 4) наслідки.

Підрозділ 2.2 „Поняття та види доказів в адміністративному провадженні” присвячений аналізу поняття та різновидів доказів у теорії права та доказам в адміністративному процесі.

Розглядаючи різні погляди щодо поняття та різновидів доказів у теорії права, встановлено, що в науковій літературі докази розглядаються головним чином як засіб встановлення істини по справі, що тягне застосування правових санкцій. У процесі порівняння різноманітних поглядів щодо внут-рішнього змісту поняття „докази” встановлено, що докази розглядаються як фактичні дані, а джерела перебувають за межами цього поняття і мають назву “засоби доказу”. Під „фактичним даними” в теорії права, як правило, розуміються лише дані про факти, що обумовлено опосередкованим характером роботи з доказами, проте, на думку автора, аксіоматичний характер деяких життєвих обставин, які стосуються справи, обумовлює необхідність включення до змісту вказаного терміна також і самих фактів.

Підрозділ 2.3 „Органи та посадові особи, які здійснюють розгляд справ про адміністративні правопорушення посадових осіб” присвячений встановленню кола осіб, котрі здійснюють процес доказування у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб.

У процес доказування по адміністративній справі притягується велике коло органів та осіб, які займають різне процесуальне становище. Тому важливо вирішити, хто з них є суб’єктом і на кого покладається обов’язок процесуального доказування. Доказування в адміністративному провадженні може здійснюватися або безперервно, або з перервами, викликаними передачею справи для розгляду іншій правозастосовчій особі, правомочній прийняти по ній рішення. Тому для того, щоб визнати особу суб’єктом доказування, зовсім не обов’язково наділяти її усіма повноваженнями щодо збирання, дослідження та оцінки необхідної для справи інформації. Для цього необхідно брати участь у доказуванні або шляхом збирання, або шляхом дослідження інформації.

У зв’язку з тим, що майже всі розділи, котрі становлять зміст КпАП України, містять склади правопорушень, які передбачають адміністративну відповідальність посадовців, коло осіб, що складають протоколи про адміністративні правопорушення та приймає рішення по справі, має досить великий обсяг. Умовно, за ознакою відомчої підлеглості, їх можна поділити на наступні групи: 1) особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, вчинені посадовими особами (ст.255 КпАП України); 2) державні органи та посадові особи, які мають право розглядати справи про вчинення посадовими особами адміністративних правопорушень (Глава 17 КпАП України).

Така дво-, а іноді трирівнева система провадження у справах про адміністративні правопорушення (в тому числі вчинені посадовими особами), широкий спектр розгалуженості суспільних відносин, що регулю-ються нормами адміністративного права і стосуються посадових правопору-шень, істотно ускладнюють роботу повноважних органів держави (посадових осіб) із застосування норм права в цій галузі, що, в свою чергу, обумовлює необхідність реформування самого процесу провадження з адміністративних справ у напрямку створення системи адміністративної юстиції.

У третьому розділі „Особливості збору, дослідження та оцінки доказів у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб” міститься чотири підрозділи, в яких досліджуються основні напрямки доказу-вання в провадженні про адміністративні правопорушення посадових осіб.

Підрозділ 3.1 „Особливості складання протоколу про адміністра-тивне правопорушення, вчинене посадовою особою” присвячений характеристиці вказаного джерела доказів у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб.

У підрозділі з’ясовується, що одним з основних джерел доказів у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб є протокол про адміністративне правопорушення. Проте складенню протоколу про адміністративне правопорушення передує здійснення певних послідовних процесуальних дій, що отримали назву стадій провадження у справах про адміністративне правопорушення. Процесуальна діяльність розвивається послідовно, і кожна зі стадій характеризується властивими тільки їй особливостями. Кожна стадія необхідна для досягнення загальних цілей та вирішення закріплених у законі завдань провадження. Більшість учених-адміністративістів розрізняють чотири стадії: 1) порушення справи про адміністративне правопорушення; 2) розгляд справи та винесення за нею постанови; 3) оскарження та опротестування постанови по справі; 4) виконання винесеної постанови. Деякі науковці, не заперечуючи проти чотирьохкомпонентної структури провадження у справах про адміністра-тивні правопорушення, виділяють окрему стадію — адміністративне розслідування, кінцевим результатом якої є складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Специфічний статус суб’єкта правопорушень, які вчиняються посадовими особами, обумовлює існування особливостей складення адміністративного протоколу за цією категорією справ. До них у підрозділі пропонується відносити: а) з’ясування посадового становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; б) фіксацію об’єктивної сторони адміністративного правопорушення; в) безпосередній зв’язок вчиненого правопорушення з посадовим становищем особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У підрозділі проведений аналіз чинних законодавчих актів, що регулюють питання складення протоколу про адміністративне правопорушення, і проведено конкретизацію їх приписів відносно правопорушень, які вчиняються посадовими особами, а також розроблено методичні рекомендації щодо загальних правил оформлення вказаного процесуального документу.

Підрозділ 3.2 „Пояснення потерпілих, свідків та посадових осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності” присвячений встановленню особливостей здійснення відібрання пояснень від потерпілих, свідків та осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, а також методичних рекомендацій щодо загальних правил їх здійснення.

У ході проведення теоретичного дослідження та обробки матеріалів анкетування було встановлено, що головними проблемами, які виникають процесі здійснення збору, дослідження та оцінки показань потерпілих, свідків та посадових осіб, є неоднозначність характеристики показань потерпілого, відповідальність особи за завідомо неправдиве повідомлення про вчинене правопорушення, встановлення правового статусу свідка, обов’язковість дачі показань свідками, відповідальність свідка за ухилення від явки до органу (посадової особи), котра здійснює доказування, порядок опитування декількох свідків за однією справою, встановлення відповідальності за дачу неправдивих показань для свідків, питання місця отримання пояснень свідка тощо. Для вирішення вказаних проблем у підрозділі пропонується встановити адміністративну відповідальність: свідка та потерпілого за дачу заздалегідь неправдивих показань та за ухилення від явки до органу, що здійснює доказування; свідка – за відмову від дачі показань; будь-якої особи – за заздалегідь неправдиве повідомлення про вчинене правопорушення.

Підрозділ 3.3 „Отримання речових доказів та документів у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб” присвячений встановленню особливостей збору, дослідження та оцінки інформації, джерелом якої виступають речові докази та документи, а також методичних рекомендацій щодо загальних правил їх здійснення.

Проведений аналіз чинного законодавства та практики його застосування дозволив з’ясувати, що одним із найбільш інформативних джерел доказів у справах про адміністративні проступки посадових осіб є речові докази. Речові докази у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб в підрозділі пропонується розглядати як будь-які предмети матеріального світу (в тому числі матеріальні блага та послуги), які були отримані посадовою особою за умови вчинення дій, у зв'язку з виконанням функцій держави, або іншим чином вказують на наявність чи відсутність у діях посадової особи складу адміністративного правопорушення. Дослід-ження таких речових доказів буде полягати в огляді вказаних предметів на предмет їх здатності відтворювати свої корисні речові властивості відносно конкретної адміністративної справи. Крім того, в підрозділі приділяється увага класифікації речових доказів в адміністративному процесі та встановленню особливостей здійснення їх збору, дослідження та оцінки у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб.

Документ-джерело доказу у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб в дисертації пропонується розглядати як спосіб збереження та передачі інформації про обставини, які підтверджують або спростовують факт вчинення певною категорією осіб правопорушень, які мають ознаки посадових. Автором встановлено, що документи у справах про адміністративні правопорушення можуть виступати у двох формах: а) сам документ є предметом вчиненого правопорушення; б) документ, який не є предметом вчиненого правопорушення, містить інформацію довідкового характеру, котра дає можливість правозастосовуючій особі винести рішення по справі про адміністративне правопорушення службової особи. Крім того, в підрозділі приділяється увага систематизації документів в адміністратив-ному процесі, а також розробці загальних правил роботи із вказаними джерелами доказів.

Підрозділ 3.4 „Використання висновків експерта у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб” присвячений встанов-ленню особливостей роботи органів (посадових осіб) в процесі доказування у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб з особами, які мають спеціальні знання по справі.

Аналіз чинного законодавства показав, що експертом у справах про адміністративні правопорушення посадовців визнається особа, котра призначається органом, у провадженні якого перебуває справа про адміністра-тивне правопорушення, у разі коли для встановлення істини за цією справою виникає потреба у спеціальних знаннях. На відміну від свідків в адміністратив-ному процесі, які дають показання в силу морального обов’язку, експерти дають показання, виконуючи юридичний обов’язок, порушення якого викли-кає необхідність застосування до них певних заходів негативного впливу.

У ході проведення дослідження автором робиться висновок про недостатнє законодавче врегулювання правового статусу експерта в адміністративному процесі, що обумовлює необхідність розширення дії ст.1 Закону України „Про судову експертизу” на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

ВИСНОВКИ

У дисертації було здійснено теоретичний аналіз та практичне дослідження процесу доказування у справах про адміністративні правопо-рушення посадових осіб та запропоноване вирішення проблеми його здійснення, на підставі чого розроблено методичні рекомендації щодо збору, дослідження та оцінки окремих різновидів доказів за цією категорією справ.

Завдяки проведеному дослідженню сформульовано ряд висновків, необхідних для розв’язання існуючих проблем:

1. Шляхом до вирішення проблеми реформування визначення поняття „посадової особи” в адміністративному праві, на нашу думку, є уніфікація розуміння терміна „посадова особа” в межах системи права України з впровадженням кримінально-правової форми його використання – „службова особа”.

2. Про питання з’ясування обсягу процесуального статусу посадової особи як про особливий інститут, в тому числі адміністративного права, слід говорити тільки в контексті його специфіки в сфері відповідальності державних службовців, що пояснюється формальною рівністю сторін в адміністративному процесі й особливим порядком притягнення до неї певного кола осіб.

3. Найбільш доцільним засобом удосконалення структурної частини матеріальної норми адміністративного права в сфері визначення суб’єктної частини адміністративного правопорушення було б уведення додаткових частин статей КпАП України, що передбачають адміністративну відповідальність посадових осіб.

4. Доказування у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб слід розглядати як законодавчо-обумовлену діяльність уповноважених органів (посадових осіб) щодо збору, дослідження та оцінки доказів по факту порушення вимог адміністративно-правових норм посадовою особою, з використанням або у зв’язку з перебуванням на певній посаді і обумовлює застосування щодо винних негативних заходів державного впливу або закриття адміністративної справи.

5. Доказування у справах про адміністративні правопорушення, яке за своєю внутрішньою сутністю є процесом, пропонується характеризувати за наступними ознаками: 1) характер виникнення; 2) хід його протікання; 3) швидкість; 4) наслідки, – що дозволить дослідити вказане явище в динаміці.

6. До загальних положень, які підлягають доказуванню у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб, слід віднести: а) посадове становище суб’єкта правопорушення; б) коло його посадових функцій та обов’язків; в) конкретна форма прояву протиправної дії (бездії), яка спричинила шкоду державним або громадським інтересам або охороню-ваним законом правам та інтересам громадян; г) характер та розмір спричиненої шкоди; д) причинний зв’язок між дією (бездіяльністю) посадової особи та наслідками, що наступили.

7. Докази у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб слід розглядати як фактичні дані, які мають безпосередній зв’язок з конкретною адміністративною справою, і на підставі яких повноважний юрисдикційний орган держави робить висновок про наявність або відсутність в діях конкретної посадової особи складу адміністративного правопорушення.

8. З урахуванням останніх тенденцій, що склалися в сфері реформу-вання провадження у справах про адміністративні правопорушення, пропо-нується виділити окрему стадію цього провадження – попереднє розсліду-вання, яка потребує закріплення в адміністративно-процесуальному кодексі.

9. Складність процесу доказування у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб потребує зміни строків провадження в частині збільшення терміну збору доказів до складення протоколу про адміністративне правопорушення.

10. Використовуючи як критерій для класифікації суб’єктно-розпорядчу ознаку діяльності посадових осіб, необхідно виділити наступні різновиди посадових правопорушень: а) правопорушення, вчинені з протиправним використанням наданих посадовим особам повноважень, для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг (Закон України „Про боротьбу з корупцією”); б) право-по-рушення, вчинені посадо-вими особами з нерозпорядливості (умисні у вигляді халатності або необережні у вигляді недбалості чи самовпевненості).

11. До особливостей складення протоколу про адміністративні правопорушення, суб’єктами яких є посадові особи, слід віднести: а) з’ясування посадового становища особи, яка притягається до адміністра-тивної відповідальності; б) фіксація об’єктивної сторони адміністративного правопорушення; в) безпосередній зв’язок вчиненого правопорушення з посадовим становищем особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

12. Недосконалість нормативної бази, що регулює основні положення провадження у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб, обумовлює необхідність встановлення адміністративної відповідальності свідка та потерпілого за дачу заздалегідь неправдивих показань та за ухилення від явки до органу, що здійснює доказування; свідка – за відмову від дачі показань; будь-якої особи – за заздалегідь неправдиве повідомлення про вчинене правопорушення

13. Роботу зі свідками у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб рекомендується проводити з урахуванням наступних факторів: а) характеру зв’язку свідка зі службовою особою, яка притягається до адміністративної відповідальності: дружні; недружні; підпорядковані; б) стану особи, яка є свідком у справі про адміністративне правопорушення: хвороб-ливий; збуджений або загальмований; в) професійної характеристики свідка.

14. Речовими доказами у справах про адміністративні право-порушення посадових осіб є будь-які предмети матеріального світу (в тому числі матеріальні блага та послуги), які були отримані посадовою особою за умови вчинення дій, у зв'язку з виконанням функцій держави, або іншим чином вказують на наявність чи відсутність у діях посадової особи складу адміністративного правопорушення.

15. Документ-джерело доказу у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб пропонується розглядати як спосіб збереження та передачі інформації про обставини, які підтверджують або спростовують факт вчинення певною категорією осіб правопорушень, котрі мають ознаки посадових.

16. Документ-джерело доказів у справах про адміністративні правопорушення може використовуватись у наступних напрямках: а) об’єкт вчиненого правопорушення; б) засіб вчинення правопорушення; в) джере-ло довідкової інформації.

17. Недостатнє законодавче врегулювання правового статусу експерта в адміністративному процесі обумовлює необхідність розширення дії ст. Закону України „Про судову експертизу” на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Круглов О.М. Доказування в адміністративному процесі та його особливості у справах про адміністративні проступки посадових осібВісник Запорізького юридичного інституту. – 2001.– №1. – С.134-144.

2. Круглов О.М. Про доцільність використання терміна „службова особа” Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2001. – №3.– С.153-164.

3. Шкарупа В.К., Круглов О.М. Правовий статус посадової особи за законодавством України: процесуальний аспектВісник Запорізького юридичного інституту. – 2002. – №2. – С.180-192.

4. Круглов О.М. Роль свідка в процесі провадження у справах про адміністративні правопорушення посадових осібПроблеми правознав-ства та правоохоронної діяльності: Зб. наук. праць. – Вип.3. – Донецьк, 2002. – С.86-96.

5. Круглов О.М. Міжгалузеві проблеми доказування в юридичному процесіМатеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства”.– 14-15 травня 2002 р.– Запоріжжя: Юридичний ін_т МВС України, 2002. – Ч.1. – С.213-217.

АНОТАЦІЇ

Круглов О.М. Доказування і докази у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право.— Національний університет внутрішніх справ, Україна, Харків, 2003.

Дисертацію присвячено процесу збору, дослідження та оцінки доказів у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб. У роботі дістало подальшого розвитку визначення сутності, змісту та форми використання терміна „посадова особа”; встановлено особливості та межі адміністративної відповідальності посадових осіб в Україні та за кордоном; приділено увагу з’ясуванню специфіки доказування та доказів у провадженні зі справ про адміністративні правопорушення посадових осіб.

На основі законодавчого та практичного дослідження процесу збору, дослідження та оцінки окремих різновидів доказів у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб, автором встановлено основні правила та закономірності його здійснення, а також розроблено методичні рекомендації щодо загальних правил проведення окремих процесуальних дій.

Ключові слова: посадова особа, правовий статус, процесуальний статус, адміністративна відповідальність, доказування, доказ, юрисдикційні органи, протокол про адміністративне правопорушення, свідок, потерпілий, речові докази, документ, експерт.

Круглов О.Н. Доказывание и доказательства по делам об административных правонарушениях должностных лиц. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – теория управления; административное право и процесс; финансовое право; информационное право.— Национальный университет внутренних дел, Украина, Харьков, 2001.

Диссертация посвящена теоретическим и практическим аспектам процесса сбора, исследования и оценки доказательств по делам об административных правонарушениях должностных лиц.

На основе проведённого анализа действующего законодательства и взглядов учёных на сущность, содержание и форму использования термина “должностное лицо” автором был сделан вывод про их внутреннюю противоречивость, для устранения чего в диссертации предлагается унифицировать форму использования данного термина. В контексте выбранного предмета исследования, особое внимание в работе предлагается обратить на определение процессуального статуса должностного лица. Под последним в диссертации понимается совокупность прав, обязанностей и свобод должностного лица, которые в своей совокупности определяют его процессуальное положение. Автором установлено, что основные отличия процессуального статуса должностного лица и лиц, не наделённых указанными полномочиями, состоят в порядке привлечения некоторых категорий должностных лиц к административной ответственности – “административная гарантия”.

В диссертации исследуются особенности административной ответственности должностных лиц, определяются её границы и обосновывается необходимость реформирования ст.14 КоАП Украины, которая в сегодняшнем виде не может удовлетворить по ряду принципиальных позиций. Кроме того, автор предлагает изменить структуру материальной нормы административного права, в части выделения классифицирующего признака специального субъекта в диспозицию, по примеру уголовно-правовых норм.

Автором детально рассмотрены особенности доказывания по делам об административных правонарушениях должностных лиц, поведено иссле-дование законодательства, определяющего правила его осуществления. Кроме того, в диссертации исследуется круг органов (должностных лиц), имеющих право составлять протоколы об административных правонару-шениях должностных лиц и выносить по ним решения, проводится их классификация и определяются основные пути реформирования системы административной юрисдикции в этой сфере.

В диссертации нашло дальнейшее развитие определение сущности и содержания термина “доказательство”. Автором определяются особенности и разновидности доказательств в административном процессе и выделяется их специфика по делам о правонарушениях должностных лиц. Кроме того, расширяется понимание содержания термина “фактические данные”.

Диссертантом проведено детальное исследование законодательного и практического аспекта сбора, исследования и оценки доказательств по делам об административных правонарушениях должностных лиц, на основании чего в работе нашло отображение определение их особенностей и направлений реформирования, а также разработаны методические рекомендации относи-тельно общих правил осуществления отдельных процессуальных действий.

Ключевые слова: должностное лицо, правовой статус, процессуальный статус, административная ответственность, доказывание, доказательство, юрисдикционный орган, протокол об административном правонарушении, свидетель, потерпевший, вещественные доказательства, документ, эксперт.

Kruglov O.M. Proving process and evidences on the cases of administrative offences of office holders. – Manuscript.

Dissertation for scientific degree of Candidate of Law, specialty 12.00.07 – Management Theory; Administrative Law and Legal Procedure; Financial Law; Information Law.— National University of the Internal Affaires, Ukraine, Kharkiv, 2003.

The thesis is devoted to the process of inquiring, investigation and analyzing of evidences on the case of administrative offences committed by office holders. There is done the further development of defining the essence, the matter and the form of using the term “office holder” and “actual data”. There is determined the peculiarities and boundaries of administrative responsibility of office holders. The specific features of evidences and peculiarities of the process of proving on the cases of administrative offences of office holders were fixed. There were done the subject’s analysis and classification of the administrative offences.

On the basis of legislative practical research of the process of inquiring, investigating and evaluation of the different proofs on the cases of administrative offences committed by office holders were the fundamental rules and conformity of its fulfillment defend. The methodological recommendations to the general rules of proving of special proceedings were given.

Key words: office holders, actual data, legal status, administrative responsibility, a process of proving, proof (evidence), legal bodies, minutes of the administrative offence, witness, victim, demonstrative evidence, document, expert.