МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КИРИЧЕНКО Олена Олександрівна

УДК 338.82:622.27:553.042

ШЛЯХИ ЗНИЖЕННЯ ЗБИТКОВОСТІ

ВІДТВОРЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ,

ВИКОРИСТАНИХ МАРГАНЦЕВИМИ КАР’ЄРАМИ

Спеціальність 08.08.01 - “Економіка природокористування

і охорони навколишнього середовища”

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ –2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі прикладної економіки Національного гірничого університету Міністерства освіти і науки України

(м. Дніпропетровськ).

Науковий керівник: доктор технічних наук, професор

Прокопенко Василь Іванович,

Національний гірничий університет Міністерства

освіти і науки України (м. Дніпропетровськ ),

завідувач кафедри прикладної економіки.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

В’юн Валентин Георгійович, Миколаївський

державний гуманітарний університет

ім. Петра Могили Міністерства освіти і науки

України (м. Миколаїв), проректор, завідувач кафедри

економіки і менеджменту;

кандидат економічних наук, доцент

Намлієв Володимир Степанович, Дніпропетровський

державний аграрний університет Міністерства

аграрної політики України (м. Дніпропетровськ),

завідувач кафедри економіки навколишнього

середовища.

Провідна установа: Дніпропетровський національний університет

Міністерства освіти і науки України

(м. Дніпропетровськ), кафедра економіки і

управління підприємством.

Захист відбудеться 26 червня 2003 р. о 13 - 00 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.080.01 із захисту дисертацій

при Національному гірничому університеті за адресою:

49027, м. Дніпропетровськ -27, просп. К. Маркса, 19, ауд. 4/53.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного

гірничого університету за адресою:

49027, м. Дніпропетровськ-27, просп. К.Маркса, 19.

Автореферат розісланий 23 травня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

канд. екон. наук, доц. Грідін О.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Гірничі підприємства України займають одне з перших місць серед джерел впливу на навколишнє середовище. Тому відтворення використаних ними земель має важливе народногосподарське значення для збереження балансу природних ресурсів. Потрібно зазначити, що протягом 40 років марганцевими гірничо-збагачувальними комбінатами України рекультивовано майже 10 тис. га земель. При цьому щорічно комбінати рекультивують 130-150 га техногенних ландшафтів. До того ж, відносини між власниками земель і гірничодобувними підприємствами повинні забезпечувати сприятливі умови для відшкодування втрат сільського виробництва внаслідок відведення земель, з одного боку, і налагодження сталої роботи підприємств, діяльність яких спрямована на розробку родовищ корисних копалин, - з другого.

Зібрані джерела дають змогу стверджувати, що витрати на відновлення відпрацьованих земель багаторазово перевищують вартість земель, які повертаються їх власникам. Тому економічна діяльність підприємств, яка пов’язана з рекультивацію, здебільшого, буває збитковою. Величина збитку визначається рівнем рекультивації і характером земельних відносин між власниками і суб’єктами відведення земельних ділянок.

Відомо, що питання проблеми економічної доцільності відведення земель під розробку родовища і їх відтворення після розробки досліджені не в повній мірі. Тим більше, що ці землі можуть бути відтворені за різним цільовим призначенням (сільськогосподарським, рекреаційним, лісного фонду та ін.). І, власне, управління земельним фондом нині здійснюється, головним чином, в аграрних підприємствах. Збитковість гірничо-збагачувальних комбінатів у результаті відтворення земельних ресурсів досліджена поки що недостатньо. Тому в дисертаційній роботі поставлена наукова задача, що полягає у теоретичному обгрунтуванні шляхів зниження збитку від відтворення земельних ресурсів на марганцевих кар’єрах з урахуванням економічно вигідних відносин між гірничо-збагачувальними підприємствами і власниками земель.

Дисертаційна робота виконана на базі тематичних планів науково-дослідних робіт Національного гірничого університету в галузі підвищення ефективності ресурсозбереження при видобутку корисних копалин, які входять до складу цільової комплексної держбюджетної програми “Створення економічних методів управління матеріальними, природними і фінансовими ресурсами”. У НДР за темою № ГП-278 (№ ДР 0.101.U.001.548) автор як виконавець обгрунтувал економічний механізм формування відносин між власниками непорушених земель і гірничодобувними підприємствами.

Мета роботи – визначити раціональний рівень витрат на рекультивацію відпрацьованих земель, який забезпечує найбільший прибуток власника від втрати відведених і найменший збиток гірничо-збагачувального підприємства від відновлення відпрацьованих земельних ділянок.

Для досягнення мети сформульовані наступні завдання:

1. Обгрунтувати сучасні напрямки розвитку земельних відносин між суб'єктами відведення і власниками земель в умовах ринкової економіки.

2. Розробити методику вибору напряму використання відновлених земель у відповідності до чинного порядку віднесення витрат на рекультивацію.

3. Визначити залежності між збитковістю відновлення техногенних грунтів, рівнем рекультивації земель та напрямом їх використання.

4. Обгрунтувати шляхи зниження витрат на відтворення земельних ресурсів, які використані марганцевими кар’єрами.

Об'єкт дослідження – процес управління землекористуванням на гірничо-збагачувальних комбінатах.

Предметом дослідження є економічні аспекти відтворення земельних ресурсів марганцевими кар'єрами.

При рішенні наукових задач використані такі методи дослідження: наукового узагальнення і систематизації –для визначення економічних чинників, що впливають на збитковість відтворення земельних ресурсів; математичної статистики - для встановлення залежностей між якістю, врожайністю, грошовою оцінкою земель і витратами на рекультиваційні роботи та прогнозування економічних показників господарської діяльності власників і користувачів земель; динамічного програмування –для розподілу між кар’єрами коштів на рекультивацію; аналітичний - для обгрунтування рівня рекультиваціі земель.

Ідея роботи полягає в тому, що в результаті рекультивації на марганцевих кар’єрах можуть бути створені техногенні землі різної якості, що визначає напрям їх використання. Причому, напрям варто приймати таким, щоб досягалася найбільша економічна ефективність господарської діяльності кожного із суб'єктів, які відводять непорушені, відтворюють відпрацьовані і використовують відновлені землі.

Наукові положення, які захищаються в дисертації:

1.

збитковості відтворення земельних ресурсів, використаних гірничо-збагачувальним комбінатом, якщо приріст витрат комбінату на рекультивацію буде перекрито економією коштів від зниження компенсаційних виплат власнику цих ресурсів за втрату обсягів сільськогосподарського виробництва. Це положення визначає напрям подальшого використання рекультивованих земель.

2. Рівень рекультивації земель за агроекологічними властивостями грунтів визначає економічну ефективність відносин між власником земель і гірничодобувним підприємством. Раціональний рівень встановлюється за умови досягнення між ними рішення, яке передбачає збільшення прибутку власника за рахунок відведення земельних ділянок під кар’єри і зменшення збитку підприємства внаслідок відновлення цих ділянок після розробки родовища.

Основний науковий результат міститься у теоретичному обгрунтуванні методів управління витратами на відтворення земельних ресурсів, використаних для відкритої розробки марганцевих родовищ.

Наукова новизна результатів досліджень полягає в наступному:

1. Вперше сформульовано поняття рівня рекультивації відпрацьованих земель кар’єрів як функції відносин між землевласником і гірничодобувним підприємством. Цільовою функцією підприємства при відтворенні земельних ресурсів слід приймати мінімум збитку, який формується витратами на відтворення за відрахуванням вартості відновлених земель.

2. Дістало подальшого розвитку аналітична залежність собівартості продукції підприємств гірничо-металургійного комплексу від величини витрат на охорону природного середовища і, зокрема, відтворення земельних ресурсів. З підвищенням рівня переробки марганцевої сировини вплив цього фактору зменшується ( від 4% на гірничо-збагачувальному комбінаті до 1% на металургійному заводі ).

3. Доведено, що рівень рекультивації відпрацьованих земель можливо оцінювати економічним показником - рівнем збитковості відтворення земельних ресурсів. Цей показник дозволяє дати кількісну оцінку економічно доцільного рівня рекультивації і управляти його величиною економічними методами. Рівень збитковості формалізовано для технологій рекультивації, які використовуються на марганцевих кар’єрах.

4. Удосконалено економічний механізм управління витратами на рекультивацію земель, який відрізняється від відомих використанням залежностей якості техногенних ґрунтів від величини витрат на їх створення і на базі економіко-математичної моделі динамічного програмування дозволяє оптимізувати план розподілу між кар’єрами коштів, що виділяються для відтворення земельних ресурсів.

5. Уперше отримані закономірності формування економічно доцільного рівня рекультивації земель в залежності від прибутку землевласника і збитку гірничо-збагачувального комбінату внаслідок, відповідно, відведення земель під розробку родовища і їх відновлення після цієї розробки, що забезпечує вибір раціональної технології рекультивації і напряму використання рекультивованих земель.

Наукове значення отриманих результатів полягає у поглибленні теоретичних уявлень про шляхи зниження збитку від використання земельних ресурсів марганцевими кар’єрами з огляду на економічно вигідні відносини між землевласниками і суб’єктами відведення земель.

Практичне значення результатів роботи. Розраховано вплив мінливості властивостей рекультивованих земель на зниження їх грошової оцінки, що висвітлює вимоги до технології гірничотехнічної рекультивації. Складено алгоритм і програму рішення на ПЕОМ задачі розподілу коштів між марганцевими кар’єрами, які відрізняються за технологією та якістю рекультивації. Розроблено оптимальні плани розподілу коштів для відтворення земельних ресурсів на кар'єрах ОГЗКу. Запропонована методика вибору раціонального напряму використання рекультивованих ділянок. Обгрунтовано статті, за якими витрати мають бути віднесені на собівартість рекультивації, що зумовлює рентабельність господарчої діяльності підприємства, спеціалізованого для відновлення порушених кар’єрами земель. Визначено вплив технології і рівня рекультивації відпрацьованих земель на рентабельність основної продукції гірничо-збагачувального комбінату.

На основі виконаних досліджень розроблені рекомендації з управління витратами на відтворення земельних ресурсів, використаних марганцевими кар’єрами. Рекомендації затверджені (10 жовтня 2002 р.) й прийняті до впровадження на Орджонікідзевському ГЗКі. Економічний ефект, за розрахунком автора, дорівнює: для землевласника - 269, гірничо-збагачувального підприємства - 618,3 тис.грн. на рік (довідка від 19 грудня 2002 р.)

Особистий внесок здобувача полягає у формулюванні мети і наукових задач, ідеї роботи, наукових висновків і рекомендацій, розробці методів і проведенні аналітичних і статистичних досліджень, в обробці й узагальненні отриманих результатів.

Апробація результатів дослідження. Результати досліджень схвалені на науково-технічних радах Орджонікідзевського ГЗКу, Інституту землевпорядкування УААН (Дніпропетровський філіал) і Інституту проблем природокористування і екології НАН України. Основні положення дисертації доповідалися на науково-практичних конференціях: “Україна наукова -2001” (Дніпропетровськ, 2001), “Наука і освіта-2001”, “Наука і освіта -2002” (Дніпропетровськ, 2001, 2002), “Проблеми і перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації”(Дніпропетровськ, 2002), “Раціональне використання рекультивованих та еродованих земель” (Дніпропетровськ, 2002), “Економіка і маркетинг в ХХІ сторіччі” (Донецьк, 2002), “Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ, 2002), засіданні кафедри прикладної економіки НГУ (2001, 2002).

Публікації. Основні положення і результати роботи опубліковані в 12 наукових працях загальним обсягом 5,1 д.а., з них автору належить 3,6 д.а., у тому числі 4 статті в журналах і збірниках наукових праць (фахові видання), 7 статей в збірниках матеріалів науково-практичних конференцій, один розділ у монографії.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, які викладені на 167 сторінках комп’ютерного тексту. Робота містить 27 таблиць, 31 рисунок, список використаних джерел із 156 найменувань, один додаток.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

В розділі 1 ”Науково-теоретичні засади розвитку економічних відно-

син між суб’єктами використання земельних ресурсів на сучасному етапі”

визначено, що відтворення земельних ресурсів, які порушуються внаслідок відкритої розробки родовищ корисних копалин, за якістю і площею головним чином залежать від економічного, соціального та іншого забезпечення гірничодобувних підприємств. Але будь в якому випадку, перш ніж приступити до розробки пропозицій з управління витратами на формування техногенних грунтів на кар’єрних відвалах, здійснюється оцінка сукупності законодавчих, нормативних і методичних документів, спрямованих на створення умов для раціонального використання та охорони земель. Далі також варто відзначити, що використання непорушених земель марганцевими кар’єрами відрізняється від використання цих земель сільськими господарствами як за технологією, так і за порядком грошових розрахунків, що впливає на вибір шляхів зниження збитку від відновлення земельних ресурсів.

Можна назвати чимало імен (Амоша О.І., Бекаревич М.О., Борщевський П.П., В’юн В.Г., Данилишин Б.М., Дорогунцов С.І., Міщенко В.С., Новоторов О.С., Реймерс М.Ф. ), які внесли значний вклад у розвиток еколого-економічної оцінки природно-ресурсного потенціалу України і удосконалення організаційно-економічного механізму управління землекористуванням. Пізніше цю наукову спадщину більш глибоко розвинули таки вітчізняні вчені як Бриндзя З.Ф., Гнаткович Д.І., Горлачук В.В., Добряк П.С., Медведев М.В., Новаковський Л.Я., Саблук П.Т., Сохнич А.Я., Трегобчук В.М., Третяк А.М., Федоров М.М. і ін. Проте вивчення історії наукової думки, економічних поглядів, доктрин, програм, ідей та ін. цих вчених дозволило зробити висновок, що в них недостатньо досліджені економічні особливості відносин між власниками і користувачами земель у гірничопромисловому регіоні, враховані фактори, які впливають на збитковість гірничо-збагачувальних підприємств у взаємозв’язку з витратами на рекультивацію земель, розроблені теоретичні положення з вибору рівня рекультивації та напряму використання відтворених кар’єрами земель.

Пріоритет цілей діяльності гірничодобувних підприємств зміщено у напряму досягнення галузевого інтересу. Навіть при зміні форм їх власності наявна інерція виробничих взаємин і мислення працівників, що безпосередньо здійснюють процеси рекультивації порушених земель, не дозволяє істотно поліпшити організацію робіт з відновлення земельних ресурсів. Щоб перебороти дію цієї інерції необхідний пошук нових форм і можливостей мотивації відновлення використаних земель і поліпшення родючості техногенних грунтів. Така мотивація може бути досягнута шляхом перетворення підрозділу рекультиваційних робіт в самостійну виробничу ланку зі своєю матеріально-технічною базою для здійснення всього циклу гірничотехнічної й біологічної рекультивації. Цьому підрозділу варто надати статус підприємства акціонерної власності. Гірничодобувне підприємство буде оплачувати акціонерному товариству фіксовану різницю вартостей непорушених і відновлених земель. З цієї суми, за винятком витрат на рекультивацію земель та компенсацію зниження їхньої родючості, буде формуватися прибуток акціонерного товариства.

Нині Земельний кодекс України передбачає використання землі, головним чином, на умовах права власності на неї і оренди. У результаті відведення земель під кар'єри, її рекультивації і наступного використання кожний із суб'єктів, які виконують ці процеси, повинен одержати певну вигоду: землевласник – компенсувати втрату родючості та площі непорушених земель, гірничодобувне підприємство – зменшити збиток від відтворення земельних ресурсів, наступний землекористувач відновлених земель – забезпечити прибуток від їх придбання. Зазначені цілі взаємозалежні і їх досягнення обумовлене економічно вигідними відносинами між названими суб'єктами господарювання.

Гірничо-збагачувальний комбінат, відновлюючи відпрацьовані кар’єрами землі, має знати, кому ці землі потрібні, у якому напряму вони будуть використані і який прибуток матиме підприємство від повернення відновлених земель власнику або іншому користувачу. У зв'язку з запровадженням приватної власності рівень рекультивації земель після відкритої розробки буде обумовлюватися економічною ефективністю відносин між суб'єктами, які здійснюють їх відведення, рекультивацію і подальше використання.

Земельні ресурси за своїм призначенням в гірничо-збагачувальному виробництві відіграють таку ж роль, як сировина. По суті, ця сировина використовується за грошовою оцінкою, яка багаторазово менш витрат на відтворення даних ресурсів. У залежності від технології знімання, транспортування й укладання чорноземного і потенційно родючого шарів на поверхню відвала собівартість рекультивації 1га земель змінюється від 20,6 тис. грн. ( з використанням роторного комплексу) до 41,9 тис. грн. (за допомогою автоскреперів). На собівартість істотно впливають витрати з нанесення чорноземного шару (15-18% собівартості), що зумовлює вид рекультивації за наявністю родючого грунту. Якщо гірничодобувне підприємство придбає земельні фонди у свою власність, то відпрацьовані землі воно зможе використовувати за своїм рішенням (продавати, здавати в оренду або організувати підсобне господарство). При будь-якім використанні підприємство буде зацікавлене в збільшенні площ рекультивованих ділянок і підвищенні якості техногенних ґрунтів.

В розділі 2 “Аналіз і оцінка факторів впливу на збитковість відтворення земельних ресурсів, відпрацьованих марганцевими кар’єрами” проаналізовано динаміку відведення земельних ресурсів марганцевим кар’єрам. Досліджено, що об'єктами Орджонікідзевського ГЗКу зайнято 11120 га, порушено усього 7210 га земель, з них кар'єрами під внутрішні відвали 5720, шламо- і хвостосховища -1486 га. За час роботи комбінату рекультивовано 5740 га земель, у тому числі під сільськогосподарські угіддя 3295 (57,4), лісогосподарські – 1155 (20,1), водогосподарські – 340 (5,9), будівельні - 870 га (15,2%). Об'єкти розташовані в зоні, де переважними ґрунтами є чорноземи на лесах (потужність 55- 65 см, вміст гумусу в орному шарі 2,5-3,5%). Причому, ці грунти відносять до категорії найбільш родючих земель Нікопольського району.

На основі грошової оцінки рекультивованих земель ОГЗКу доведено, що техногенні грунти як природний ресурс на всіх кар’єрах у порівнянні з непорушеними землями мають нижчу цінність. При цьому, врожайність сільськогосподарських культур має стійку тенденцію до зниження (на 7,1- 38,1%). Величина диференціального доходу від виробництва сільськогосподарських культур на рекультивованих землях нижча на 50-200 грн./га, ніж на непорушених. Зниження вартості земель після їх відновлення зумовлене тим, що гірничі підприємства не зацікавлені в проведенні якісної рекультивації, оскільки це супроводжується невеликими виробничими витратами (2- 4 % собівартості концентрату). До того ж, землі оцінюються дешево, а порядок їх відведення під розробку родовища чітко не встановлений.

Далі досліджено можливості Орджонікідзевського ГЗКу щодо відновлення відпрацьованих кар’єрами земель. Доведено, що економічна база комбінату забезпечує нормальні умови для проведення повного циклу відтворення земельних ресурсів. У той же час низький рівень рентабельності виробництва марганцевої продукції (8-10%) не дозволяє спрямувати значну частину коштів на рекультиваційні роботи.

Якість земельних ресурсів, яка визначає рівень збитку гірничодобувного підприємства унаслідок їх відтворення, досліджена шляхом перевірки показників бонітету техногенних грунтів за відомим у математиці нормальним законом розподілу. Причому треба зауважити, що цей закон властивий при випадковому довільному за величиною розподілу показників. Якщо гірничотехнічна рекультивація виконується без дотримання проекту, то показники бонітету розподіляються за вказаним законом.

Статистичний аналіз дозволив установити таке. У більшості спостережень рекультивація здійснюється випадковим чином, рідко формуючи задану якість насипного шару. При цьому показники якості відхиляються від середніх значень найчастіше в меншу сторону. Потужність насипного родючого шару, вміст гумусу і гігроскопічної води в ньому розподіляються за законом, що не суперечить нормальному (рис.1). Площа ділянок, на яких потужність шару чорнозему є сприятливою для вирощування сільськогосподарських культур, складає 35% (кар'єр Чкаловський -1), 60% (Шевченківський і Запорізький кар'єри) і 90% (Чкаловський -2) загальної рекультивованої площі. Близько 10-15% площі ділянок мають потужність шару менше 25 см.

Вивчення чинних нормативних і методичних документів дають підстави вважати, що грошова оцінка земель сьогодні здійснюється на основі постійних у межах ділянки агроекологічних показників якості грунтів. У той же час з досліджень автора витікає, що рекультивовані землі характеризуються значними коливаннями цих показників. В результаті коливань бонітету земель за потужністю чорноземного шару, вмістом в ньому гумусу, гігроскопічної води або поживних речовин у порівнянні з незмінним бонітетом врожайність відновлених земель знижується на величину

Д?р = Ур.с – [f(Пб – Sб) + f(Пб +Sб)]/2, (1)

де Ур.с – врожайність на рекультивованій площі, що відповідає середньому показнику Пб бонітету земель у межах рекультивованої ділянки; Sб – середньоквадратичне відхилення показника бонітету, що розглядається.

Якщо на ділянці рекультивованих земель потужність шару має відхилення від середньої потужності mp на величину ± д і функція Ур = f(mp) може бути описана поліномом другого ступеня, то зниження врожайності унаслідок коливань потужності насипного шару визначається за формулою:

Д?р = 2д(a1 + 2a2mp), (2)

де a1, a2 – коефіцієнти регресії полінома.

За даними спостережень, які виконані Дніпропетровським державним аграрним університетом, установлені наступні кореляційні залежності:

Ур = -7,7 + 0,92mp – 0,0052mp2, ц/га; (3)

Ур = 20,5 + 4,1g – 0,073g2, ц/га, (4)

де mp, g – потужність чорноземного шару, см, і вміст гумусу у ньому, %.

Практично на рекультивованих ділянках потужність шару чорнозему змінюється на 20-30 см. Лише унаслідок цих коливань сільське господарство може втрачати на кожнім гектарі 3-5 центнерів зернових культур. З метою підвищення врожайності культур на рекультивованих землях треба, з одного боку, досягати більш високої якості рекультивації за балом бонітету, з другого, - створювати ґрунти з постійними показниками бонітету. Підвищення грошової оцінки за рахунок стабілізації агроекологічних показників якості родючого шару ґрунту встановлюється за формулою:

Д ?р = Д?р Ц Тк , грн./га, (5)

де Ц– ціна реалізації вирощеного врожаю, грн./ц; Тк– термін капіталізації рентного доходу, років.

Розглянуто грошову оцінку земель, які рекультивовані на відвалах марганцевих кар'єрів ОГЗКу. Ця оцінка знизилася у порівнянні з непорушеними землями у середньому на 340 грн./га, тобто майже на 10%. Якщо техногенні ґрунти створити з властивостями на рівні еталонного непорушеного ґрунту, то їх оцінка може бути підвищена на 485 грн./га або на 15%.

Взагалі, витрати Вв.з на відведення непорушених земель під кар'єри, що складаються з витрат Вр.г на гірничотехнічну й Вр.б біологічну рекультивацію, а також витрат Др.п на відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, будуть перевищувати доход Гр.п гірничого підприємства від повернення відновлених земель їхньому власнику. Тобто при існуючому порядку відведення земель буде виконуватися умова

Вв.з = Вр.г +Вр.б + Др.п > Гр.п , (6)

де Гр.п - грошова оцінка повернутих рекультивованих земель.

Витрати Вр.г і Вр.б визначають величину відшкодування Др.п , а значить, і загальні витрати Вв.з і доход Гр.п. Вказані величини взаємопов’язані між собою: при підвищенні рівня витрат рівні відшкодування і доходу зростають. Тому при оцінці економічної ефективності відтворення земельних ресурсів слід розглядати загальний збиток підприємства Зр.к , який дорівнює різниці (Вв.з - Гр.п ).

Якість техногенних грунтів характеризує рівень рекультивації відпрацьованих земель, який залежить від її технології. Рекультиваційні роботи можуть бути виконані із застосуванням різного технологічного устаткування (на кар’єрах ОГЗКу принципово можна виділити чотири технологічні схеми: 1-а – із застосуванням скреперів і роторного екскаватора, 2-а - крокуючого і роторного екскаваторів, 3-я - одноковшевого екскаватора і автосамоскидів, 4-а - скреперів). Відновлені землі відрізняються між собою як за витратами на їх відновлення, так і за якістю. Технологію відтворення земельних ресурсів варто приймати з метою досягнення максимальної ефективності витрат на рекультиваційні роботи. Доцільний рівень рекультивації відпрацьованих земель зумовлений збитковістю їх відтворення. Раціональний рівень визначатиметься найменшою збитковістю. При цьому рівні рекультивація здійснюється за технологією, яка забезпечує високу якість, а тому, й високу грошову оцінку рекультивованих земель та відносно цієї оцінки невеликі витрати на гірничотехнічну й біологічну рекультивацію.

Кошти у сумі Вв.з і Гр.п , відповідно при відведенні і поверненні земель, витрачаються в різний час. Це зрушення в часі між витратами і доходами варто враховувати при розрахунку збитковості. При приведенні грошових потоків до початкового моменту відведення земель загальна збитковість гірничо-збагачу-вального комбінату від відтворення земельних ресурсів описується виразом:

Тр.г Тр.б

Зр.з=100 (Вв.з –Гр.п.(1+r)-Тр.б )/Кр(Вр.г.t(1+r)-t+Вр.б.t(1+r)-t), %, (7)

Тг.о Тб.о

де r – прибутковість альтернативних вкладень, частки од.; Тб.о , Тр.б – відповідно початковий і кінцевий моменти (роки) біологічної рекультивації; Тг.о , Тр.г – те ж гірничотехнічної рекультивації; Кр – коефіцієнт, що враховує витрати на ремонт рекультивованих земель.

Як випливає з табл. 1, збитковість Зр.з при створенні більш високого бала бонітету зменшується, хоча витрати на відновлення земель зростають. При найбільш високих витратах 59200 грн./га (у схемі 4) збитковість відтворення земельних ресурсів (ВЗР) складає 2% . Найбільш дешева технологія рекультивації відпрацьованих земель (35100 грн./га за схемою 3) призводить до збитку

Таблиця 1

Еколого-економічна оцінка технологічних схем рекультивації

Схема | Бонітет

земель,

бал | Витрати на

рекультивацію, грн./га | Врожайність,

ц/га | Грошова

оцінка,

грн./га | Збитковість ВЗР, %

1 | 59 | 48100 | 36 | 6501 | 10

2 | 48 | 37900 | 27 | 4613 | 17

3 | 44 | 35100 | 23 | 1643 | 27

4 | 64 | 59200 | 38 | 9471 | 2

підприємства, рівному 0,27 грн. на 1 грн. витрат. Витрати на рекультиваційні роботи практично відшкодовуються прибутком від реалізації основної продукції ГЗКу. Якщо відпрацьовані землі відновлюють без чорноземного шару, то собівартість рекультивації 1 га дорівнює 15 тис. грн. Таким чином, собівартість рекультивації може бути значно знижена, але відновлені при цьому ділянки будуть мати низьку сільськогосподарську цінність.

Підвищення родючості чорноземного шару на рекультивованих ділянках, яка виміряється балом Бр бонітету, шляхом поліпшення передпосівної підготовки земель, проведення меліоративних робіт та ін. викликає збільшення виробничих витрат Ср , але не приводить до постійного підвищення врожайності Ур: при деякому балі бонітету його подальше підвищення викликає непропорційно більше нарощування цих витрат. Тому прибуток Пр сільського господарства від реалізації врожаю буде екстремальною функцією бала Бр. Точка перегину цієї функції визначається співвідношенням коефіцієнтів регресії а1,а2 і в1, в2 відповідно в рівняннях Ур = f(Бр) і Ср = f(Бр). У загальному виді прибуток визначається за відомою формулою:

Пр = Ц Ур – Ср , грн./га. (8)

Функції Ур = f(Бр) і Ср = f(Бр) описані поліномом другого ступеня. Знайдено екстремальне значення функції Пр= f(Бр), коли прибуток досягає максимуму. При цьому оптимальний бал бонітету розраховується за формулою:

Бр.о = 0,5 (в1 – а1 Ц ) / (а2 Ц – в2). (9)

На базі статистичних даних ДДАУ, Інституту землевпорядкування УААН і сільських господарств Нікопольського району на вирощування озимої пшениці на рекультивованих землях ОГЗКу отримані наступні рівняння:

Ур = - 45+ 2,1Бр - 0,013Бр2, ц/га; (10)

Ср= 974 -19,4Бр+ 0,21 Бр2, грн./га. (11)

Для озимої пшениці оптимальний бал в залежності від ціни, за якою вона продається, складає 63- 68, що значно вище бала бонітету, який мають рекультивовані ділянки на марганцевих кар’єрах.

В розділі 3 “Вдосконалення теоретичних положень з вибору напряму використання відтворених кар’єрами земель” загальна ціль відтворення земель при відкритій розробці родовищ сформульована у наступному виді: планомірне у відповідності до площі відведення земель їх відновлення з якістю ґрунтів, яка визначається їхнім призначенням, що забезпечує економічно вигідні відносини між суб'єктами господарської діяльності як при відновленні земельних ресурсів, так і при їх подальшому використанні. У систематизованому виді окремі цілі і варіанти рішень суб'єктів з відтворення й використання земельних ділянок представлені в табл. 2.

Таблиця 2

Зміст діяльності суб'єктів використання відновлених земель

Цілі | Варіанти рішення користувача земель

комбінату | землевласника

Ц1 - Забезпечити рівень

рекультивації земель відповідно до їхнього призначення

Ц2 - Оптимізувати економічний результат з рекультивації й використання відтворених земель

Ц3 - Відновлювати відпрацьовані землі відповідно площі непорушених земель, які відводяться кар’єру

Ц4- Створити додаткові робочі місця | В1к - Рекультивовані ділянки цілком передати в розпорядження землевласника

В2к- Зберегти у своєму розпорядженні частину рекультивованих земель, які підходять для визначеної діяльності

В3к - Рекультивовані ділянки цілком залишити у своєму розпорядженні | В1з - Рекультивовані землі цілком повернути у свою власність

В2з - Повернути ре-

культивовані ділянки, що підходять для сільськогосподарського виробництва

В3з - Рекультивовані ділянки цілком залишити в розпорядженні комбінату

Розроблено методику вибору напряму використання рекультивованих земель, що забезпечує попередньому землекористувачу найбільший прибуток від відведення непорушених земель під розробку родовища, а гірничо-збагачувальному комбінату - найменший збиток від відновлення відпрацьованих земель. Можливі напрями використання відновлених земель розглядаються як варіанти вирішення поставленої задачі. Для вибору раціонального варіанта ефективність досягнення кожної цілі (табл. 2) оцінена в грошовому виді, а мірою загальної ефективності прийнято прибуток суб’єкта господарювання від реалізації всіх цілей кожного варіанта. З огляду на вищесказане прибуток землевласника формується за наступними статтями:

1)

2)

3) компенсація втрати родючості земель (на біологічну рекультивацію);

4) збір і реалізація врожаю, вирощеного на рекультивованих землях;

5) збір і реалізація додаткового врожаю, вирощеного за рахунок біологічної рекультивації;

6) економія коштів на створення робочих місць.

Загальний прибуток землевласника знижується на величину збитку, пов’язаного з втратою врожаю, який можна було б зібрати на відведених під розробку родовища землях, і земельного податку на повернуті землі.

Таким же чином визначені статті формування прибутку гірничо-збагачу-вального підприємства:

1) продаж (здача в оренду) рекультивованих земель;

2) економія компенсаційних коштів на біологічну рекультивацію ;

3) збір і реалізація додаткового врожаю, вирощеного за рахунок біологічної рекультивації ;

4) збір і реалізація врожаю, вирощеного на рекультивованих землях;

5) виробництво і реалізація металургійної сировини ;

Прибуток знижується на величину земельного податку, а також оплату витрат, які пов’язані із формуванням прибутку землевласника за статтями 1- 3.

З виконаних досліджень витікає, що оптимальним варіантом як для землевласника, так і комбінату є використання рекультивованих ділянок за сільськогосподарським напрямом і збереження права власності на всі площі відновлених земель за їхнім власником. Більш висока якість рекультивованих земель не приводить до адекватного зниження збитковості: з підвищенням якості витрати на рекультивацію зростають у значно більшій мірі, ніж вартість відновлених земель. Цей висновок обумовлений діючим положенням розрахунку втрат сільськогосподарського виробництва.

Гірничо-збагачувальний комбінат унаслідок відтворення земельних ділянок має збиток, у залежності від технології рекультивації, 3330-5180 тис.грн. на рік (рис. 2). Витрати на планування поверхні відвалів на кар’єрах ОГЗКу складають 15,75-18,2 тис. грн./га. Якщо ці витрати віднести до системи розробки розкривних порід, то збиток комбінату від відтворення земельних ресурсів дорівнюватиме у середньому 2980 тис. грн. Комбінат працюватиме без збитку, якщо рекультивовані землі буде продавати або повертати до сільськогосподарського виробництва за ціною, яка на 35-40 тис. грн. за 1 га перевищуватиме ціну, прийняту у теперішній час.

Від відтворення земельних ресурсів, що здаються під сільськогосподарське, рекреаційне й інше використання, гірничо-збагачувальне підприємство повинне мати найменший збиток Зр.к. Задача, яка розглядається, сформульована в такий спосіб: визначити величину витрат на рекультиваційні роботи в кожній ділянці (кар'єрі), при яких загальний збиток гірничо-збагачувального підприємства від відтворення земельних ресурсів, що використані під розробку родовища, буде найменшим. Цільова функція має вигляд

nр

Зр.к = У ?рi(Вр ) ? min (12)

i=1

при обмеженнях nр

У ?рi = Вр ; Вmin i ?Врi ? Вmax i ; i = 1, 2, …, nк , (13)

i=1

де Зрi(Вр ) - функція збитку на i -му кар’єрі від сумарних витрат на гірничотехнічну й біологічну рекультивацію; Врi – витрати на рекультивацію відпрацьованих земель на i –му кар’єрі; Вр – загальна сума коштів, виділених підприємством на рекультиваційні роботи; Вmin i– мінімальна сума коштів, яка необхідна на відновлення відпрацьованих земель i –го кар’єру; Вmax i – сума коштів, що витрачаються для створення на i-й ділянці техногенних ґрунтів з оптимальним за родючістю бонітетом.

Збиток на i-му кар'єрі з урахуванням розглянутих факторів відведення непорушених і використання відновлених земель описується виразом:

Зрi=(( Унi(Бн)–Урi(Вр.г ))Ц Тк+ Вр.?i ( Бр)) Sвi , грн., (14)

де Унi(Бн) – функція врожайності сільськогосподарських культур від бала бонітету непорушених земель, які виділяються i –му кар'єру, ц/га; Урi(Вр.г) - функція врожайності сільськогосподарських культур на відновлених землях i –го кар'єру від витрат на гірничотехнічну рекультивацію, ц/га; Вр.?i(Бр)– функція сумарних витрат на біологічну рекультивацію від бала бонітету рекультивованих земель на i –му кар'єрі, грн./га.

Розглядаючи вкладення Врi на гірничотехнічну й біологічну рекультивацію відвалів на i-му кар'єрі як крок оптимізації, поставлена задача інтерпретується як багатокрокова і для її рішення застосовується метод динамічного програмування . Розрахований план розподілу коштів і визначені напрями використання земель, а також обгрунтовані загальні висновки щодо відтворення земельних ресурсів за технологіями рекультивації 1– 4, які існують на ОГЗКі.

Результати розрахунків свідчать про те, що рекультивацію треба здійснювати за 1-ю та 4-ю технологічними схемами. Хоча схема 1 не забезпечує високої якості відновлених земель, однак є найбільш дешевою. Схема 4 має найдорожчу технологію рекультивації, але вона дозволяє створити техногенні землі більш високої якості, унаслідок чого зменшується збиток підприємства, оскільки ці землі можуть бути повернуті попередньому користувачу за високою грошовою оцінкою.

ВИСНОВКИ

У дисертації, яка є завершеною науковою роботою, отримані нові результати, що полягають у теоретичному обгрунтуванні раціонального рівня рекультивації відпрацьованих кар’єрами земель, оптимального плану розподілу коштів на рекультивацію відвальних ділянок, а також раціонального напряму використання відновлених земель, що знижує збитковість процесу відтворення земельних ресурсів і є суттєвим для розвитку економіки землекористування на гірничо-збагачувальних підприємствах України. Основні висновки дослідження полягають у наступному:

1.Техногенні грунти як природний ресурс на усіх кар’єрах Орджонікідзевського ГЗКу у порівнянні з непорушеними грунтами мають нижчу цінність. У залежності від рівня рекультивації грошова оцінка відновлених земель знижується на 250…1100 грн./га (7,2- 64,3%). З іншого боку, підвищення рівня рекультивації вимагає великих додаткових витрат. Земельний кодекс України, який передбачає право власності на землю, ускладнює відносини між землевласниками і гірничодобувними підприємствами при відведенні непорушених земель. Це робить актуальним розробку економічних методів управління процесом відновлення земель, використаних марганцевими кар’єрами.

2. Рівень рекультивації земель слід розглядати як функцію економічної ефективності відносин між суб’єктами землекористування. Доцільний рівень рекультивації має забезпечувати одночасно землевласнику найбільший прибуток від відведення земель, а гірничодобувному підприємству найменший збиток від відновлення використаних земельних ресурсів.

3. Прибуток (60...70 %) землевласника від використання рекультивованих земель треба формувати за рахунок коштів, які виділяються гірничо-збагачу-вальним комбінатом на відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва і родючості відновлених земель, оскільки вирощування сільськогосподарської продукції дозволяє підприємству одержати не більш 20-30 % прибутку.

4. Економічну ефективність відтворення земельних ресурсів рекомендується оцінювати за рівнем його збитковості, який дорівнює відношенню збитку від повернення цих ресурсів землевласникам до витрат на їхнє відтворення. На рівень збитковості, головним чином, впливає технологія рекультивації відпрацьованих земель. При створенні вищого бала бонітету грунтів, що повертаються у сільськогосподарський обіг, рівень збитковості зменшується. Беззбитковість рекультивації в умовах ОГЗКу забезпечує технологічна схема, яка передбачає застосування автоскреперів.

5. План розподілу коштів для відтворення земельних ресурсів на відвальних ділянках з різною технологією рекультивації оптимізується методом динамічного програмування. При цьому цільова функція передбачає мінімізацію суми збитку від відведення непорушених і відновлення відпрацьованих земель. Збиток у повній мірі залежить від бала бонітету техногенних ґрунтів. З метою зниження збитку кошти потрібно розподіляти на ті кар'єри, де гірничотехнічна рекультивація здійснюється за технологією, яка забезпечує створення шару чорнозему з більш високою бальною оцінкою.

6. Раціональний напрям подальшого використання рекультивованих земель визначається характером відносин між землевласником і гірничо-збагачу-вальним комбінатом, при якому досягається зниження рівня збитковості відновлених земель. Таким напрямом є сільськогосподарське використання ціх земель, коли право власності на всі площі рекультивованих ділянок залишаються за землевласником. Це зумовить позитивні зрушення у соціальній сфері за рахунок створення нових робочих місць.

7. Значну частину витрат на рекультиваційні роботи складають витрати на планування відвальних конусів. Потрібно вдосконалити існуючий порядок розрахунку собівартості розкриву. Витрати на планування поверхні відвалу, які за технологією відносяться до системи розробки розкривних порід, слід включати до собівартості видобутку руди, що забезпечить підвищення рентабельності підприємства, яке здійснює рекультивацію.

Рекомендації щодо використання отриманих результатів

Результати досліджень запропоновані до використання планово-економічними службами гірничо-збагачувальних комбінатів ДАК “Укррудпром”, Інституту проблем природокористування і екології і Інституту землевпорядкування УААН НАН України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Прокопенко В.И., Кириченко Е.А. Современная оценка качества рекультивированных земель на марганцевых карьерах ОГОКа // Металлург. и горноруд. пром-сть. – 2001. - № 5. – С. 113-116.

2. Кириченко О.О. Обгрунтування рівня рекультивації відпрацьованих кар’єрами земель // Економіка: проблеми теорії та практики. – Вип. 131– Дні- пропетровськ: ДНУ. - 2002. – С. 210-218.

3. Кириченко О.О. Методичні основи ухвалення рішення з використання земель, які рекультивовані гірничовидобувними підприємствами // Економіка: проблеми теорії та практики. – Вип. 156. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2002. – С. 142-149.

4. Кириченко О.О. Збитковість відтворення земельних ресурсів, використаних гірничодобувними підприємствами // Економіка: проблеми теорії та практики. – Вип. 173. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2003. – С. 163-171.

Опубліковані в інших виданнях:

5. Прокопенко В.І., Кириченко О.О. Вплив витрат земельних ресурсів для розробки родовища на собівартість металургійної продукції // Матер. 1-ї Всеукр. наук.-практ. конф. “Україна наукова - 2001”. – Том 13. – Дніпропетровськ: Наука і освіта - 2001. –– С. 33-35.

6. Прокопенко В.И., Кириченко Е.А. Экономическая целесообразность использования земель, рекультивированных при открытой разработке место-

рождений // Матер. 4-ї Міжнар. конф. “Наука і освіта 2001”. – Том 4. – Дніпро-

петровськ: Наука і освіта - 2001. – С. 49-51.

7. Кириченко Е.А. Экспертные исследования между землевладельцами и горно-обогатительными комбинатами // Матер. наук.-практ. конф. “Проблеми і перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації”.- Економічний вісник НГА України. – Дніпропетровськ: РВК НГА України, 2001. - № 2. – Т. 1. – С. 48-49.

8. Кириченко Е.А., Фененко В.И. Обоснование путей повышения эффективности использования природных ресурсов в горно-обогатительном производстве / В кн. Прокопенко В.И., Кривошеева А.А. Экономическая оценка потерь рудного сырья.– Днепропетровск: Наука и образование, 2001. –