НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

КИЇВЕЦЬ Олена Валеріївна

УДК 341.48

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

БОРОТЬБИ З ВІДМИВАННЯМ “БРУДНИХ” ГРОШЕЙ

Спеціальність 12.00.11 – міжнародне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі конституційного і міжнародного права Національного університету внутрішніх справ України (м. Харків).

Науковий керівник – доктор юридичних наук, професор

заслужений діяч науки і техніки України

ВИСОЦЬКИЙ Олександр Федорович –

провідний науковий співробітник

Інституту держави і права ім. В.М. Корецького

НАН України (м. Київ)

Офіційні опоненти – доктор юридичних наук, доцент

член – кореспондент Академії правових наук України

БУРОМЕНСЬКИЙ Михайло Всеволодович –

професор кафедри міжнародного та державного

права зарубіжних країн Національної юридичної

академії ім. Ярослава Мудрого (м. Харків)

кандидат юридичних наук, доцент

РОМАНЮК Віктор Олексійович –

начальник кафедри Національної академії Служби

безпеки України (м. Київ)

Провідна установа – Інститут міжнародних відносин Київського

національного університету ім. Тараса Шевченка,

кафедра міжнародного права та порівняльного

правознавства

Захист відбудеться 26 вересня 2003 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.236.03 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці інституту.

Автореферат розіслано 20 серпня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Усенко І.Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У сучасному суспільстві створення організаційно-правової основи боротьби з відмиванням незаконно отриманих грошей є основним напрямом боротьби зі злочинами міжнародного характеру, оскільки така злочинність, як правило, має міжнародний та організований характер. Тому є необхідність об’єднати і скоординувати зусилля держав для отримання позитивних результатів у боротьбі з легалізацією незаконно отриманих грошей з боку.

Проблема проникнення “брудних” грошей у легальну національну та міжнародну економіку стоїть сьогодні настільки гостро, що держави вже не в змозі ефективно її розв’язати. Це, в свою чергу, призводить до необхідності створення універсальних та регіональних спеціалізованих міжнародних організацій, основною метою яких є координація міжнародних зусиль для боротьби з відмиванням незаконно отриманих грошей і контроль за виконанням міжнародно-правових зобов’язань держав у цій сфері. До таких організацій належать, зокрема, Спеціалізована фінансова комісія з проблем відмивання грошей (FATF), та Egmont Group, діяльність яких значною мірою сприяє підвищенню ефективності міжнародного співробітництва в даній сфері.

За порівняно нетривалий час свого існування боротьба з “брудними” фінансами, яка підтримується як національними урядами низки впливових країн, так і міжнародними організаціями системи ООН, Радою Європи, Європейським Союзом та іншими міжнародними організаціями, призвела до створення в окремих країнах (зокрема у Великій Британії, США та ін.) злагодженої та досить ефективної національної організаційно-правової структури регулювання протидії проникненню незаконно здобутих грошей у фінансову систему. До такої державної структури входять незалежні спеціалізовані органи з виявлення “брудних” потоків у фінансовій системі держав, так звані фінансові розвідки (FinCen – США, Tracfin – Франція, Комітет фінансового моніторингу Російської Федерації). Поява таких спеціалізованих органів ставить завдання захисту національної і міжнародної фінансової системи від “брудних” фінансів на рівень державної політики.

Для держав, які беруть активну участь у міжнародному, перш за все економічному, співробітництві, оцінка стану боротьби з відмиванням грошей спеціальними міжнародними організаціями, передусім, FATF у державі має велике значення, адже це може значно вплинути на рівень міжнародної ділової активності, в тому числі інвестиційної. Для України як для країни, що отримала негативну оцінку стану національної системи протидії “брудним” фінансам з боку FATF і потрапила до “чорного списку” держав, які не протидіють легалізації незаконно отриманих доходів, важливо розробити врівноважену політику протидії відмиванню грошей. Тобто необхідно виробити той оптимальний курс, який би задовольнив вимоги спеціалізованих міжнародних інституцій і створив умови для подальшого ефективного функціонування національної банківської системи. Першочерговим завданням для України на цьому етапі є перехід від переважання готівкового виду розрахунків до безготівкових розрахунків, оскільки основною метою відмивання грошей у державах з розвинутою економікою є переведення готівки в безготівкову форму. Саме такі операції найбільш легко виявляють правоохоронні органи. Сьогодні можна говорити про те, що Україна виконала всі вимоги FATF, про що свідчить зняття санкцій з України та намір цієї організації переглянути “чорний” список і виключити з нього Україну.

Про актуальність проблематики свідчить і досить велика кількість наукових досліджень у цій сфері, зокрема це праці: О.О. Дудорова, А.А. Музики, М.В. Бондарєвої, П. Бернасконі, Г. Вітткемпера, Л.Н. Галенської, А.І. Гурова, У. Зібера, І.І. Карпеца, М. Леві, І.І. Лукашука, К. Мюллера, А.В. Наумова, В.С. Овчинського, В.П. Панова, М. Піта, Х.-Д. Швинда та інших.

Актуальні питання імплементації міжнародних норм в національне законодавство було розглянуто в працях вітчизняних вчених В.Н. Денисова, А. І. Дмитрієва, В.І. Євінтова, О.О. Мережка, Л.Д. Тимченка тощо.

Разом з тим, авторами не приділено достатньо уваги міжнародно-правовим аспектам проблеми боротьби з відмиванням коштів. Відсутність комплексних досліджень структури і механізму відмивання “брудних” грошей, доцільність входження України в міжнародні спеціалізовані організації найближчим часом, недосконалість міжнародних організаційно–правових та національних основ протидії такому злочину не дало можливості сформулювати методологічну концепцію оцінки цього складного явища, внаслідок чого постала ціла низка актуальних невирішених проблем, що й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Обраний напрям дослідження відповідає плану наукової роботи кафедри міжнародного та конституційного права Національного університету внутрішніх справ України, яка відповідним чином координується з темою науково-дослідної роботи відділу міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Застосування міжнародного права в комплексних галузях законодавства України” (номер державної реєстрації RK0100U000800).

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в розкритті міжнародно-правового регулювання боротьби з відмиванням “брудних” грошей і визначенні шляхів вирішення міжнародно-правових проблем входження України в систему світового та європейського співробітництва в боротьбі з відмиванням грошей.

Мета дисертаційного дослідження зумовлює його завдання:

- виявити зв’язок міжнародно-правової боротьби з транснаціональною злочинністю і міжнародно-правової боротьби з відмиванням грошей;

- проаналізувати існуючі системи світового та європейського правового співробітництва в боротьбі з відмиванням грошей, у тому числі ряду невирішених міжнародно-правових проблем;

- дати оцінку міжнародних і національних механізмів протидії відмиванню грошей;

- визначити місце і роль України в міжнародному співробітництві в боротьбі з відмиванням грошей та його вплив на розвиток законодавства й економіки;

- виявити перешкоди в сфері регулювання боротьби з відмиванням грошей і розробити можливі шляхи їхнього вирішення в Україні;

- розробити цілісну концепцію протидії відмиванню грошей в Україні.

Об’єкт дисертаційного дослідження - це міжнародно–правові відносини в сфері регулювання боротьби з відмиванням грошей.

Предметом дослідження є міжнародно-правове регулювання боротьби з відмиванням “брудних” грошей, включаючи імплементацію міжнародно-правових норм в зазначеній сфері в законодавство України.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та розв'язання поставлених завдань під час проведення цього наукового дослідження було використано діалектичний метод, який дозволив комплексно дослідити міжнародно-правове регулювання боротьби з відмиванням “брудних” грошей. У процесі дослідження були застосовані сучасні загальнонаукові методи пізнання (системний підхід, історичний метод, аналіз, синтез) та методи конкретно-наукових досліджень, традиційні для міжнародного права. Зокрема в роботі використано:

- історичний і логічний аналіз причин виникнення проблеми відмивання грошей;

- системно-структурний аналіз методів відмивання грошей, положень міжнародних документів, ролі і значення національних та міжнародних інституційних структур по протидії зазначеному злочину;

- метод порівняльного аналізу нормативно-правових актів окремих країн, правових і економічних засобів боротьби з відмиванням грошей;

- метод емпірично-статистичної обробки міжнародно-правових документів, угод, резолюцій рекомендацій міжнародних організацій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в сукупності поставлених завдань та в підходах до їх розв'язання. Вперше в українській науковій юридичній літературі на монографічному рівні подано комплексний аналіз міжнародно-правової бази європейського співробітництва в боротьбі з відмиванням грошей, діяльності спеціалізованих організацій: Європола і Спеціальної фінансової комісії з проблем відмивання грошей (FATF), Міжамериканської комісії з контролю за зловживанням та використанням наркотичних речовин (CICAD), проблем і перспектив участі в європейському співробітництві України, розглянуто положення Конвенції ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин 1988 року та Європейської конвенції “Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних незаконним шляхом” 1990 року в загальній системі заходів, спрямованих на протидію легалізації “брудних” грошей, а також визначено сучасні тенденції розвитку міжнародного співробітництва в згаданій сфері.

В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових положень, висновків і узагальнень, основними з яких є:

1. Міжнародний характер злочину й участь у розслідуванні злочину, як правило, двох і більше держав призвели до виникнення проблеми розподілу конфіскованого майна, тому є потреба розробити й прийняти багатосторонню міжнародну угоду щодо порядку розподілу конфіскованого майна; така угода може бути оформлена як додатковий протокол до Конвенції Ради Європи “Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних незаконним шляхом” 1990 року.

2. Відсутність єдиного підходу до визначення поняття “відмивання “брудних” грошей” на міжнародному рівні зумовлює доцільність прийняття єдиної універсальної конвенції в рамках ООН, положення якої б містили визначення не тільки поняття “відмивання грошей”, а й склад злочину “відмивання грошей”.

3. Ефективність міжнародного співробітництва держав у галузі попередження й боротьби з відмиванням грошей знижується, перш за все, за рахунок неоперативного обміну інформацією між ними. Існуючі системи обміну інформацією недієві, оскільки канали обміну (як правило, через НЦБ Інтерполу) не дають необхідної оперативності, дані приходять несвоєчасно. Для вирішення проблеми слід доповнити існуючі угоди про співробітництво держав у сфері кримінального судочинства положеннями, які б зобов’язували сторони здійснювати регулярний обмін інформацією про включення до торгового реєстру однієї сторони підприємств за участю фізичних і юридичних осіб іншої сторони, а також про обсяги фінансової діяльності цих підприємств.

4. Міжнародне співробітництво компетентних органів держав ускладнюється відсутністю єдиного підходу до законодавчого визначення поняття “відмивання грошей”, визначення суспільної небезпеки діяння, тому існує необхідність в уніфікації положень національних законодавств у зазначеній сфері, особливо, що стосується міри покарання за злочин.

5. Для покращення інвестиційного клімату в Україні необхідно вести ефективну боротьбу з відмиванням грошей, а це передбачає не тільки законодавче регулювання проблеми на національному рівні і виконання взятих на себе міжнародних зобов'язань, але й участь України в діяльності міжнародних спеціалізованих структур по боротьбі з відмиванням грошей, перш за все FATF і Egmont Group.

6. Стандарти боротьби з легалізацією незаконно отриманих грошей в Україні мають бути імплементовані з міжнародних стандартів, що містяться в міжнародних нормативно-правових актах, які були ратифіковані Україною, з врахуванням положень тих міжнародних документів, що мають рекомендований характер або які не були ратифіковані Україною.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що автором запропоновано заходи для подальшого розвитку міжнародно-правової бази співробітництва України з державами і міжнародними організаціями, а також для виконання взятих Україною на себе міжнародних зобов'язань у вказаній сфері та в практичній діяльності правоохоронних органів, у навчальному процесі вузів юридичного, економічного або управлінського профілю. Зокрема, це положення щодо змін та доповнень до низки міжнародних документів та українських нормативно-правових актів. Крім того, результати дослідження можуть бути використані в науково-дослідній роботі.

Апробація результатів дослідження була здійснена на науково-практичній конференції “Теорія і практика застосування чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства в сучасних умовах” (Україна, м. Київ, Міністерство внутрішніх справ України, Національна академія внутрішніх справ України, 25 квітня 2002 р., тези опубліковано) та в ході роботи Науково-практичної конференції аспірантів і магістрів Національного університету внутрішніх справ України (м. Харків, Національний університет внутрішніх справ України, 14 квітня 2000 р., тези опубліковано), а також в процесі доопрацювання Розділу VII Особливої частини Кримінального кодексу України та Закону України “Про легалізацію (відмивання) доходів, отриманих незаконним шляхом № 249 - IV від 28.11.2002 (Акт впровадження № 06-19/15-539 від 09.07.2003, виданий Комітетом Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності).

Результати досліджень були опубліковані автором у чотирьох статтях у наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, які мають дев'ять підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 189 сторінок, в тому числі список використаних джерел -- 23 сторінки (326 посилань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми; визначено мету та завдання дослідження, його об’єкт та предмет; охарактеризовано методи дослідження, наукову новизну і практичне значення дисертації; наведено відомості про апробацію та публікацію результатів дослідження, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі “Проблеми становлення міжнародної системи в боротьбі з відмиванням грошей” досліджено особливості міжнародно-правового регулювання проблеми боротьби з відмиванням грошей та проведено юридичний аналіз складу цього суспільно небезпечного діяння, а також обґрунтовано причини гостроти проблематики: відмивання грошей тісно пов’язане з іншими злочинами, перш за все із злочинами, що є предикатними відносно відмивання грошей. Розглянуто історію становлення проблеми. Вперше термін відмивання грошей було використано у зв’язку з Уотергейтським скандалом 1973 р. Нині факти відмивання грошей непоодинокі й носять переважно міжнародний характер (близько 80 %).

У роботі досліджено взаємозв’язок між процесами глобалізації і інтеграції з поширенням відмивання грошей, а також вплив розпаду СРСР на загострення цієї проблематики, особливо на території колишніх радянських республік.

Порушено проблемне питання щодо уніфікації поняття “відмивання грошей” у теорії і практиці міжнародного права, оскільки й понині немає єдиного визначення в міжнародному праві – кожна міжнародна інституція при розгляді зазначеної проблеми дає власне визначення процесу.

Було запропоновано авторське визначення поняття “відмивання грошей” як складного суспільно небезпечного явища з ознаками системності, а саме діяльності економічного характеру для приховання злочинних джерел отримання капіталів, реальних власників або інших аспектів, які могли б свідчити про порушення законодавства, передусім кримінального, що спрямоване на економічну безпеку держав.

У ході дослідження проведено комплексний аналіз причин виникнення проблеми відмивання грошей. Основна причина, яка значною мірою впливає на розвиток процесу відмивання грошей у світовому масштабі, – це спосіб господарювання, ринкова (вільна) економіка з її трьома основними свободами, перш за все свободою переміщення капіталу. Однак ринкова лібералізація цілком сумісна з жорсткістю боротьби проти відмивання грошей, тобто і в умовах ринкової економіки міжнародно-правові та національні засоби боротьби з відмиванням грошей можуть бути ефективними.

Чільне місце серед міжнародно-правових актів у сфері протидії легалізації незаконно отриманих грошей посідають акти спеціалізованих міжнародних органів, зокрема Сорок рекомендацій FATF, які нині є своєрідним еталоном визначення рівня ефективності заходів, зорієнтованих на протидію “брудному” капіталу. Незважаючи на рекомендаційний характер положень програми, вони дуже вплинули на розвиток національного законодавства багатьох країн і поступ міжнародного співробітництва в боротьбі з відмиванням грошей. Рекомендації сприйняті країнами-членами FATF (держави-учасниці Організації економічного співробітництва і розвитку, а також Гонконг і Сінгапур та Комісія Європейських Співтовариств і Рада по Співробітництву Країн Перської затоки). Ряд держав, що не є членами Групи, також намагаються виконувати ці положення. Зокрема Кабінет Міністрів України прийняв рішення про застосування документу на території нашої держави (Постанова Кабінету Міністрів України від 28.08.2001 № 1124 “Про Сорок рекомендацій Групи по розробці фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF)”).

Особливу увагу в роботі приділено регулюванню діяльності міжнародних і національних фінансових структур, яка спрямована на виявлення незаконно отриманих грошей у рамках Базельського комітету з банківського регулювання (міжнародний орган, що координує і сприяє контактам між банківськими установами). Документи Комітету передбачають можливість регулювання проблеми боротьби з відмиванням грошей на недержавному рівні (так звана “найкраща практика”), тобто рекомендації провідних спеціалістів у галузі банківської справи щодо найкращого способу уникнення відмивання грошей через банківські установи. До основних документів, що були розроблені в рамках організації, слід віднести Основні принципи банківської діяльності (1988 р.), Основні принципи контролю за банківською діяльністю (1997 р.), Основні методологічні принципи (1999 р.) і Консультативний документ (2001 р.), що був розроблений з урахуванням ситуації, що змінилася з посиленням інтеграційних процесів у світі (вступає в дію з 1 січня 2004 року).

Проаналізовано склад злочину відмивання грошей як категорію міжнародного кримінального права; розглянуто чотири складові злочину: об’єкт та об’єктивну сторону, суб’єкт та суб’єктивну сторону. Суб’єктом злочину пропонуємо визнати не тільки осудну фізичну особу, що досягла віку кримінальної відповідальності, але й, у певних випадках, юридичну особу. Такий підхід за допомогою засобів кримінального покарання і, перш за все, штрафів, що застосовуються до юридичної особи у значно вищих розмірах, ніж до фізичної, сприятиме тому, що зайняття злочинною діяльністю стане економічно невигідним. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом. У дисертації наводяться докази, що родовим об’єктом діяння є економічна безпека держав, а загальним об'єктом є нормальні взаємовідносини між державами. Об’єктивна сторона, як правило, характеризується дією, якщо ж суб’єктом злочину виступає посадова особа (працівники правоохоронних органів, фінансово-кредитних установ і т. ін.), то злочин може характеризуватися бездіяльністю. Як прояв об’єктивної сторони досліджено основні способи відмивання грошей, до яких належать: контрабанда валюти; смарфінг (відмивання капіталів шляхом уникнення “документального сліду”); структурування (розбиття угоди на безліч невеликих операцій); використання можливостей офшорних юрисдикцій; бізнес із готівковими засобами (казино, ресторани тощо.); завищення цін на товари та послуги; використання фальшивих рахунків; обмін валюти; використання брокерських бюро та бірж; підпільні банківські операції. Один із факторів, що сприяє успішному відмиванню грошей, на думку автора, є використання не тільки електронних розрахунків, але й електронних грошей, над рухом яких складніше встановити контроль.

У розділі 2 “Виникнення і розвиток міжнародної інституційної системи в сфері боротьби з відмиванням грошей” розглянуто особливості виникнення, розвитку й функціонування на сучасному етапі міжнародної інституційної системи в боротьбі з відмиванням грошей; проаналізовано діяльність універсальних міжнародних організацій системи ООН у боротьбі з відмиванням грошей, регіональних організацій загальної юрисдикції – європейських та міжамериканських, спеціалізованих міжнародних організацій – FATF, Базельського комітету, Egmont Group; також були визначено форми співробітництва правоохоронних органів у боротьбі з відмиванням грошей.

На міжнародному рівні основна боротьба з відмиванням грошей ведеться в рамках заснованої в 1989 р. на зустрічі країн Великої сімки у Парижі Спеціальної фінансової комісії з проблем відмивання грошей (FATF) і створених за її зразком регіональних організацій (Азіатсько-Тихоокеанська група (APG), Група країн Карибського басейну (CFATF), Група країн Південної і Східної Африки (ESAAMLG), Комітет експертів Ради Європейського співтовариства по оцінці заходів протидії відмиванню грошей (PC-R-EV)), які мають статус самостійних міжнародних міждержавних організацій. У 1998 році в рамках Департаменту ООН по контролю за наркотиками і запобіганню злочинів (UNODCCP) було розроблено Глобальну програму протидії відмиванню грошей (GPML). Група експертів з питань відмивання грошей Міжамериканської комісії з контролю за зловживанням використання наркотичних речовин (CICAD) відслідковує введення Плану дій по боротьбі з відмиванням грошей, прийнятого в Буенос-Айресі в 1995 р. на зустрічі міністрів країн західної півкулі. Співробітництво спеціалізованих національних органів по боротьбі з відмиванням грошей ведеться в рамках спеціалізованої міжнародної міждержавної організації Групи Егмонт (Egmont Group), створеної в 1995 р.

У дисертації чільне місце відведено питанням європейського співробітництва в даній сфері. У рамках ЄЕС з 1976 р. діє Програма з поліпшення співробітництва в галузі внутрішньої безпеки, і з цього ж часу стали проводитися регулярні зустрічі під скороченою назвою TREVI на трьох рівнях: міністрів внутрішніх справ і юстиції; комітету вищих чиновників, до складу якого увійшли керівники управлінь поліції; робочих груп. До 1985 року діяла робоча група TREVI-I, основний напрям діяльності якої – боротьба з тероризмом. Група TREVI-II – це обмін технологіями, інформацією про серйозні порушення суспільного порядку; створена в 1985 р. У тому ж році створено робочу групу TREVI-III, метою якої стало поліпшення співробітництва в боротьбі з міжнародною організованою злочинністю. Робочі групи TREVI здійснювали розвиток загальних концепцій роботи поліції та можливостей співробітництва поліцейських установ ЄС.

Після розпаду так званого “східного блоку” Європейським Союзом було укладено угоди про співробітництво з окремими державами Центральної і Східної Європи. Україною також підписано подібну угоду в червні 1994 р. Ця угода включає положення про співробітництво в боротьбі з відмиванням грошей, створює умови для підписання спеціальних угод на міжурядовому і міжвідомчому рівнях з питань боротьби з відмиванням грошей.

Пильної уваги заслуговує думка про те, що важливе місце в системі протидії проникненню незаконно нажитих грошей у фінансову систему займає Базельський Комітет з банківського нагляду. Сфера діяльності Комітету не обмежується прийняттям документів рекомендаційного характеру, спрямованих на протидію проникненню “брудних” грошей у банківські структури. Його основними завдання є розроблення стандартів, посібників і рекомендацій з поліпшення діяльності банків загалом та банківського обліку й аудиту зокрема. Комітет був створений наприкінці 1974 р. з ініціативи керуючих центральних банків країн Групи Десяти.

Доведено, що важливе місце у боротьбі з відмиванням грошей посідають міжнародні органи міжвідомчого характеру, зокрема Інтерпол та Європол. У рамках цих організацій приймаються документи рекомендаційного характеру (резолюції) з даного питання для держав-членів.

У результаті проведеного аналізу сучасної практики взаємодії правоохоронних органів закордонних країн у питаннях попередження, розслідування і покарання за злочини, пов'язані з легалізацією незаконних доходів, можна окреслити коло проблем, від вирішення яких залежить ефективність такої взаємодії.

Першою проблемою є відсутність узгоджених нормативних визначень понять “легалізація” (чи відмивання), “незаконний доход”, “злочинний доход” і багатьох інших, які б тлумачилися однаково і визнавалися всіма сторонами, що взаємодіють. Вирішення цієї проблеми насамперед пов'язане з: а) розробленням методології і методики порівняльно-правового аналізу норм кримінального законодавства, що мають бланкетний зміст, б) складанням порівняльних термінологічних словників, які б досить точно позначали міру збігу (ототожнення) понять, що використовуються в правозастосовчій практиці держав, в) підготовкою коментарів до них, г) офіційним визнанням установленого ступеня збігу використовуваних в різних країнах понять у договорах про правову допомогу у кримінальних справах між відповідними країнами.

Друга проблема полягає у відсутності узгоджених процедур попередження, розслідування й покарання за злочини відповідної категорії. Їх розроблення та прийняття може набути необхідної ефективності лише у разі прийняття спеціальних міждержавних програм боротьби зі злочинністю, які мають статус нормативного правового акта.

Третя проблема – це відсутність ефективної постійно діючої системи підготовки фахівців, які володіють технологіями розслідування злочинів, пов’язаних з легалізацією (відмиванням) незаконних доходів, включаючи навички пошуку й ідентифікації грошей, розміщених в офшорних зонах. Розв’язання цієї проблеми передбачає: а) визначення мережі базових навчальних закладів як на рівні конкретної держави, так і на міжнародному рівні; б) розроблення спеціалізованого навчального курсу, навчально-методичного комплексу до нього з можливістю дистанційного навчання і використання глобальної комп'ютерної мережі; в) створення механізму підготовки і підвищення кваліфікації викладачів.

Основним завданням для європейського регіонального співробітництва може стати наділення Європола власними повноваженнями для розслідування злочинів у сфері відмивання грошей.

Особливу роль у системі організаційно-правових заходів, зорієнтованих на протидію легалізації незаконно нажитих грошей, відіграють так звані органи фінансової розвідки. Для координації діяльності органів фінансової розвідки було створено міжнародну організацію Egmont Group. Одним з пріоритетних завдань України в сфері боротьби з відмиванням грошей слід вважати вступ до цієї організації, що дасть змогу вирішити проблему ефективного обміну інформацією.

Розділ 3 “Порівняльний організаційно-правовий аналіз реалізації положень міжнародних актів з питань боротьби з відмиванням коштів на національному рівні” присвячено дослідженню правових механізмів боротьби з відмиванням грошей. Зокрема, у ньому подано порівняльний аналіз рівня законодавчого регулювання протидії відмиванню грошей по регіонах (держави Європи, Азії, Америки, Африки).

Найбільшу увагу приділено характеристиці відповідного законодавства США, оскільки саме воно почало розвиватися приблизно на 10 років раніше за європейське, а тому нині є одним з найбільш прогресивних. Не менш ефективний механізм протидії проникненню “брудних” грошей передбачений законодавством Великої Британії.

У дисертації зазначено, що на пострадянському просторі, включаючи Україну, правове регулювання боротьби з незаконно нажитими доходами не розвинено, оскільки ця проблема нова для держав колишнього СРСР. Такі держави як Литва, Латвія, Естонія та Росія випереджають інші держави щодо рівня правового регулювання, що утворилися внаслідок розпаду Союзу.

У розділі висвітлено питання імплементації норм міжнародного права в сфері боротьби з легалізацією незаконно отриманих грошей у правову систему України.

Україна є учасником основних міжнародно-правових актів у зазначеній сфері, зокрема Конвенції ООН “Про незаконний оборот наркотичних засобів і психотропних речовин” 1988 р. (Україна приєдналася в 1990 р.), Страсбурзької Конвенції “Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів від злочинної діяльності” 1990 р. (Україна приєдналася в 1997 р.).

Приєднавшись до вищезазначених документів, Україна визнала їх складовою національного законодавства. З метою їх більш ефективного застосування основні положення конвенцій були трансформовані у внутрішнє законодавство, а саме в норми Кримінального кодексу (ст. 209) і Закон України “Про запобігання і протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом”, що передбачають відповідальність за участь у незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів і легалізацію грошей, отриманих внаслідок здійснення тяжкого злочину.

Крім того, Україна при розробці національних засад боротьби з відмиванням грошей має враховувати положення наступних міжнародно-правових документів, що регулюють зазначені питання шляхом їх використання у внутрішньому правовому обігу: Сорок рекомендацій FATF, Директива Ради ЄС про запобігання використання фінансової системи для відмивання грошей 1991 р.; Загальні принципи поведінки приватних банківських установ для боротьби з відмиванням грошей (Вольфсберзькі принципи) 2000 р.; Директива Європарламенту і Ради щодо заняття, функціонування і відповідного контролю за діяльністю установ, що займаються електронними грошовими операціями 2000 р.; Програма спільних дій, схвалена Радою на підставі ст. 3 Договору про Європейський Союз щодо боротьби з відмиванням грошей, виявлення, заморожування, вилучення і конфіскації незаконно нажитих грошей, 1998 р.; Конвенція щодо створення Європейського поліцейського органу (Конвенція про Європол) і деякі інші.

З огляду на тривалість процесу імплементації та законотворчості і те, що Закон “Про запобігання і протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих незаконним шляхом” є “парасольковим” законом, що передбачає наявність у ньому лише основ регулювання в ньому різноаспектних питань проблематики, найбільше навантаження в Україні перебирають на себе підзаконні нормативно-правові акти. Основними з них є: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.08.2001 № 1124 “Про Сорок рекомендацій Групи по розробці фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF)”; Указ Президента від 20.03.2001 “Про рішення Ради національної безпеки й оборони України від 25.01.2001 “Про заходи відносно детінізації економіки”; Указ Президента від 22.06.2000 “Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з приховуванням доходів, а також відмиванням грошей, отриманих злочинним шляхом”.

Застосування міжнародно-правових норм здійснюється також у рамках державних відомств. Про це свідчать наступні документи: –

Постанова Правління Національного Банку України від 30.04.2002 “Про схвалення Методичних рекомендацій з питань розробки банками України програм з метою протидії легалізації (відмиванню) грошей, отриманих злочинним шляхом” (розглядається діяльність не тільки FATF, але й Базельського Комітету);–

Спільна Постанова Кабінету Міністрів України і Національного Банку України від 15.05.2002 “Програма протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, на 2002 рік” (основним завданням документа є аналіз чинного законодавства з метою виявлення його відповідності Сорока рекомендаціям).

Детально розглянуто актуальні питання трансформації положень Сорока рекомендацій у національне законодавство. У ході дослідження було виявлено, що основним завданням при реалізації Рекомендацій на національному рівні є їх трансформація у внутрішнє законодавство з урахуванням особливостей економічного і правового розвитку держави.

Законодавство України, спрямоване на протидію відмиванню грошей, вирішує одночасно дві проблеми: 1) включення держави в систему міжнародної кооперації для боротьби з відмиванням грошей; 2) захист фінансової системи від проникнення в неї “брудних” грошей.

Слід зазначити, що співробітництво України з міжнародними організаціями вплинуло на розвиток національного законодавства, зорієнтованого на боротьбу з відмиванням грошей. Зокрема зміст документів, розроблених в рамках FATF, враховувався при розробці Закону України “Про запобігання і протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом”. Крім того, документи Національного банку України у цій галузі приймаються з урахуванням рекомендацій FATF.

Загалом можна сказати, що Україна виконала взяті на себе міжнародні зобов'язання, в тому числі й ті, що ставилися перед нею як “некооперативною державою”. Про це свідчить, по-перше, те, що з України було знято санкції FATF, що були накладені на неї в листопаді 2002 р. (зняті у лютому 2003 р.); по-друге, на своєму найближчому засіданні, що має відбутися у вересні 2003 р., FATF має намір розглянути питання про виключення її із “чорного” списку некооперативних держав.

У розділі показано особливості створення і функціонування в Україні державно-правового механізму протидії відмиванню грошей. Основним державним органом, що протидіятиме проникненню “брудних” грошей у фінансову систему держави, буде Державний департамент фінансового моніторингу. Планується створення ще декількох підрозділів із схожими функціями, в тому числі органів первинного фінансового моніторингу на базі банківських установ. Зараз такі органи перебувають тільки на початковому етапі свого становлення і реально виконувати функції, які покладено на них державою у сфері боротьби з відмиванням грошей, не спроможні. Тому сьогодні основний тягар лежить на спеціально створеному в рамках Державної податкової адміністрації України структурному підрозділі. Хоча слід зазначити, що функція протидії легалізації “брудних” грошей непритаманна податковій службі, тим більше, що гроші, отримані в результаті несплати податків не є такими, що підлягають легалізації, оскільки вони не відповідають основній вимозі, яка ставиться до таких грошей – незаконне джерело. Поступово такий підрозділ має бути ліквідовано, а його функції передані органам державного фінансового моніторингу.

У висновках узагальнюються результати проведеного дослідження. Найбільш перспективним напрямом у боротьбі з транснаціональною злочинністю є розвиток міжнародного співробітництва в боротьбі з відмиванням грошей.

Боротьба з відмиванням грошей дає змогу вирішити три дуже важливих завдання. По-перше, комплекс заходів, спрямованих на боротьбу з відмиванням грошей, повинен забезпечувати захист легальної економіки від кримінальних інвестицій і встановлення контролю з боку транснаціональних злочинних угруповань. По-друге, виявлення і конфіскація злочинних доходів підривають фінансову основу діяльності, перш за все, організованої злочинності. Нарешті, відновлення всього ланцюга руху грошей, які легалізуються, надає можливості вийти на керівництво злочинних організацій.

Непроста ситуація з відмиванням грошей, що склалася на європейському континенті, зумовлена передусім наявністю платоспроможного попиту, розвинутих фінансової і банківської систем, системи комунікацій, проживанням у європейських країнах етнічних громад переселенців, відкритими кордонами в рамках ЄС.

Водночас сучасний рівень європейської інтеграції є передумовою для розвитку регіонального співробітництва в боротьбі з відмиванням грошей. Загальними зусиллями європейських держав і регіональних міжнародних організацій в Європі створена розвинута міжнародно-правова база співробітництва, що включає Конвенцію Ради Європи “Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних незаконним шляхом” 1990 р., Директиви Ради ЄС з зазначеного питання, рекомендації міжнародних організацій, двосторонні угоди. Важливу роль відіграє діяльність Спеціальної фінансової комісії з проблем відмивання грошей (FATF), створеної в 1989 році державами-членами Великої сімки.

Завдання координування і розвитку співробітництва національних поліцейських установ держав-членів ЄС покладено на Європол. Після набуття чинності Конвенцією по Європолу зростає значення діяльності цієї організації як у рамках ЄС, так і за його межами.

Поряд з очевидними досягненнями, існує ряд невирішених правових проблем, що створюють перешкоди для розвитку співробітництва в боротьбі з відмиванням грошей. Необхідно досягти спільної згоди про принципи і порядок розділу злочинних доходів, що конфіскуються державами шляхом укладення міжнародного договору. Таку угоду можна було б оформити як додатковий протокол до Конвенції Ради Європи “Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних незаконним шляхом”.

Іншою важливою проблемою є порядок використання і захисту інформації. Це має велике значення у співробітництві з державами Східної Європи, у яких поки недостатньо розвинуте законодавство про захист персональних даних.

Дотепер не знаходить вирішення проблема офшорних зон, у яких часто обриваються сліди “брудних” грошей. Офшорні зони розташовуються на території суверенних держав, через що вплив на них обмежений. Певних успіхів у цьому питанні вдалося домогтися FATF. Було випущено низку рекомендацій, що закликали держави і фінансові організації утриматися від контактів з компаніями, зареєстрованими в офшорних зонах, законодавство яких спрямовано на залучення “брудних” грошей.

Для ефективної протидії відмиванню грошей необхідно об’єднати політичні і правові зусилля держав. Для України головним вектором входження в регіональну і глобальну системи протидії відмиванню грошей є вектор європейського співробітництва, перш за все в рамках європейських регіональних організацій. Міжнародні зусилля, спрямовані на виявлення і протидію проникненню “брудних” грошей у міжнародну економіку, мають бути взаємопов’язані з національними зусиллями як правовими, так і організаційно-адміністративними.

Основні положення дисертаційного дослідження відображені у наступних публікаціях автора:

1. Стадии и методы отмывания средств в финансовой системе государства // Предпринимательство, хозяйство, право. – 1998. – № 12. – С.27-35.

2.

3.

4.

Київець О.В. Міжнародно-правове регулювання боротьби з відмиванням “брудних” грошей. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 – міжнародне право. – Національний університет внутрішніх справ (м. Харків), 2003.

У дисертації досліджено міжнародно-правові проблеми боротьби з відмиванням незаконно здобутих грошей, створення національних, регіональних і глобальних систем протидії проникненню “брудних” грошей у легальну економіку держав. Здійснено аналіз міжнародного законодавства та національного законодавств у сфері боротьби з відмиванням грошей. Визначено структуру та проаналізовано значення основних міжнародних організацій спеціальної та загальної компетенції, до сфери діяльності яких належить боротьба з відмиванням грошей. Внесено рекомендації щодо входження України до системи регіонального (європейського) й універсального співробітництва держав з даної проблематики.

Ключові слова: відмивання грошей, співробітництво держав, глобалізація, інтеграція, рецепція, імплементація, Спеціальна фінансова комісія з проблем відмивання грошей, транснаціональна організована злочинність, офшорна територія.

Киевец Е.В. Международно-правовое регулирование борьбы с отмыванием “грязных” денег. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11 – международное право. – Национальный университет внутренних дел (г. Харьков), 2003.

В диссертации исследуются международно-правовые проблемы борьбы с отмыванием незаконно добытых средств, создание национальных, региональных и глобальных систем противодействия проникновению “грязных” средств в легальную экономику государств.

Отмывание “грязных” денег – сложное экономико-правовое явление, которое вышло за пределы традиционно понимаемого преступления. Отмывание – это заключительный этап преступления, который в большинстве случаев напрямую не связан с первоначальным (предикатным) преступлением. Проблема приобрела глобальный характер и вызывает наибольшую обеспокоенность мирового сообщества. В борьбе с отмыванием денег государства сотрудничают на универсальном уровне, в частности в рамках ООН и ее специализированных органов; на региональном (субрегиональном) уровне – Европейский Союз, Совет Европы, Организация Американских государств; на двухстороннем уровне – путем заключения двухсторонних соглашений об оказании правовой помощи по гражданским, семейным и уголовным делам. Разрешая проблему борьбы с отмыванием денег на международном уровне, государства используют также возможности международного сотрудничества компетентных национальных органов путем заключения международных межведомственных соглашений о взаимопомощи. Подписывая такие договора, государства берут на себя определенные обязательства: включение в национальное законодательство норм, предусматривающих возможность противостояния отмыванию денег, предоставление помощи в расследовании уголовных дел по факту отмывания криминальных денег, обмен информацией или базами данных, регулируют порядок экстрадиции преступников.

Для успешной борьбы с отмыванием денег необходимо, чтобы сотрудничество одновременно велось на всех уровнях – универсальном, региональном, чтобы заключались много- и двусторонние соглашения. Только так можно в полной мере учесть интересы сторон: многосторонние соглашения учитывают глобальные интересы всех субъектов соглашений, однако не учитывают специфические интересы конкретной стороны, которые можно учесть только путем заключения двустороннего договора.

Осуществлен анализ международного и национального законодательств в сфере борьбы с