Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент







ВСТУП

Одеський національний університет

ім. І. І. Мечникова

Кантемір Сергій Олександрович

УДК: 811.112.2’367.623’37

синтагматичні та парадигматичні властивості прикметників кольору в німецькій мові

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Одеса – 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Чернівецькому національному університеті

імені Юрія Федьковича, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник – | доктор філологічних наук, професор

ЛЕВИЦЬКИЙ Віктор Васильович,

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича,

завідувач кафедри германського, загального та порівняльного мовознавства

Офіційні опоненти – | доктор філологічних наук, професор

ТАРАНЕЦЬ Валентин Григорович,

Одеський регіональний інститут державного управління Української Академії державного управління при Президентові України,

професор кафедри української та іноземних мов–

кандидат філологічних наук, доцент

каравашкін Віктор Іванович,

Харківський національний університет

імені В.Н. Каразіна,

завідувач кафедри німецької філології

Провідна установа – | Донецький національний університет,

кафедра германської філології,

Міністерство освіти і науки України, м. Донецьк

Захист відбудеться 25 вересня 2003 року о 13.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.051.02 в Одеському національному університеті ім. І. І. Мечникова (65058, м. Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд. 91)

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова (65026, м. Одеса, вул. Преображенська, 24)

Автореферат розіслано 22.08. 2003 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Черноіваненко Є.М.

загальна характеристика роботи

Актуальність роботи. Колір як важлива складова другої сигнальної системи (за І.Павловим) займає в житті людини та її свідомості одне з важливих місць. Людина інтенсивно й різноаспектно вивчає цей багатогранний і складний природний феномен. Майже всі галузі науки так чи інакше досліджують кольори. Наприклад, для фізика слово колір – це позначення довжини хвилі світла, або матеріальне вираження електромаг-нітних коливань певних довжин хвиль та частот. Хімік займається структурою кольорових сполук; інтерес біолога та фізіолога стосується нервового колірного подразнення в оці, передачі та обробки в мозку відповідних нейросигналів; психологи та мистецтвознавці досліджують психічну сферу відчуття кольорів, художники за допомогою кольорової палітри намагаються передати особистісне сприйняття навколишніх реалій, свої вра-ження (події, переживання), модельєри використовують ко-льори для втілення своїх дизайнерських задумів.

Зрозуміло, колір можна розглядати ще й як лінгвістичне явище, тому не випадково мовні позначення кольорів постійно перебу-вають у полі зору мовознавців (Б.Берлін, Л.Вайсґербер, А.Веж-бицька, Г.Ґіппер, П.Кей, Дж.Лайонз, В.Москович, Ж.Соколовська, Р.Фрумкіна та ін.).

Незважаючи на те, що колірна лексика стала постійним об’єктом для експериментування в різноманітних лінгвістичних теоріях, її сполучуваність з іншими словами (насамперед з іменниками) – тема малодосліджена. Так, у німецькій мові наукові пошуки такого характеру досі не проводились. З огляду на це, видається доречним і актуальним простежити, з якими саме контекстуальними партнерами досліджувані слова мають стандартні синтагматичні зв’язки на рівні підкласів іменників та окремих слів, а також – проаналізувати парадигматичні відно-шен-ня між прикметниками кольору в німецькій мові.

Саме тому ми поставили перед собою завдання дослідження синтагматичних та парадигматичних властивостей прикметників на позначення кольору в німецькій мові, яке є досить важливим для подальшого розуміння ролі системності в розвитку лексичних одиниць і впливу лексико-системних чинників на формування тих чи інших семантичних явищ.

Таким чином, актуальність теми зумовлена:

1)

  1. потребою поглиблення знань про характеристики лексичних одиниць у мовознавстві;

2)

  1. необхідністю уточнення засобів позначення кольору в ні-мецькій мові;

3)

  1. потребою з’ясування процесів, що відбуваються на синтаг-матичному та парадигматичному рівнях при позначенні ко-льо-ру;

4)

  1. відсутністю в лексичній семантиці точних даних про основ-ні параметри семантичного поля кольору в німецькій мові.

Об’єктом дисертаційного дослідження є лексико-семантична мікросистема прикметників кольору в німецькій мові.

Предметом вивчення стали синтагматичні та парадигматичні властивості прикметників weiЯ ‘білий’, schwarz ‘чорний’, rot ‘червоний’, blau ‘синій, блакитний’, grьn ‘зелений’, grau ‘сірий’, braun ‘коричневий’, gelb ‘жовтий’, а також rosa ‘рожевий’, розглянутих на матеріалі творів сучасної німецької літератури.

Метою роботи є системний опис семасіологічних характерис-тик прикметників кольору в німецькій мові та виявлення мовних і позамовних факторів, що впливають на вживання тих чи інших прикметників. Реалізація мети дисертаційного дослідження здій-сню-валася шляхом вирішення таких завдань:

1)

  1. інвентаризації лексико-семантичної мікросистеми прикмет-ників кольору;

2)

  1. вивчення частоти вживання прикметників кольору відповід-но до результатів вибірки;

3)

  1. встановлення синтагматичних зв’язків досліджуваних прик-метників із підкласами іменників та окремими словами-партнерами в сучасній німецькій мові;

4)

  1. опису парадигматичних відношень між досліджуваними словами на основі синтагматичних зв’язків.

Методологічною основою дослідження є індуктивно-дедук-тивний метод, що йде від накопичення мовного матеріалу до його аналізу і встановлення властивостей прикметників на позначення кольору в мовленні.

Матеріалом дослідження слугувала суцільна вибірка, здійсне-на на основі 33-ьох творів сучасної художньої літератури Німеч-чини, що належать 22-ом авторам, загальним обсягом майже 3 млн. слововживань на 10000 сторінок. Окрім того, в дослідженні додатково викори-стовувались дані з тлумачних та двомовних словників. Відносна похибка вибірки складала 3,3%. Із 406 кольороназв, ужитих у текстах, аналізу піддано 9 високочастотних прикметників кольору у поєднанні з 17-ма підкласами іменників.

Методи дослідження. У роботі використовуються статистичні методи обробки отриманих даних, а також методи контекстуаль-ного та компонентного аналізу при інвентаризації прикметників на позначення кольору. Достатність вибірки із текстів визначалася за допомогою відомої у мовознавстві формули (В.Перебийніс, Р.Фрумкіна). Застосовування статистичних методів дослі-дження (критерію хі-квадрат, коефіцієнта взаємної спряженості та кореляційного аналізу) дає можливість через формальні показники об’єктивно висвітлити подібності та розбіжності у синтагма-тичних та парадигматичних властивостях прикметників на позна-чення кольору.

Наукова новизна дисертаційної роботи визначається метою, поставленими завданнями і самими результатами дослідження. Новим у роботі є:

1)

  1. варіант інвентаризації лексико-семантичних угруповань слів на основі компонентного аналізу (з використанням тлумач-них словників) та з урахуванням сполучуваності прикметни-ків кольору;

2)

  1. отримання якісних та кількісних даних про синтагматичні відношення між прикметниками кольору в сучасній німець-кій мові;

3)

  1. встановлення парадигматичних зв’язків між словами дослі-джуваної мікросистеми;

4)

  1. отримання даних про співвідношення між лексико-семан-тичною мікросистемою прикметників кольору та частотою їх вживання в тексті.

Особистий внесок дисертанта полягає в розробці власного підходу до опису мікросистеми прикметників на позначення кольору в сучасній німецькій мові; отриманні усіх фактичних даних; у здійсненні статистичної обробки та інтерпретації отри-маних результатів. Дисертація виконана на основі великого фактичного матеріалу з використанням відповідних методів науко-вого дослідження.

Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що проведене дослідження розширює наявні в сучасній лінгвісти-ці погляди на сполучуваність і парадигматичні взаємозв’язки прикметників з іншими класами лексем у сучасній німецькій мові, доповнює методи лінгвістичних досліджень новими підходами до аналізу прикметників на позначення кольору.

Практичне значення роботи. Дослідження містить результати вивчення лексико-семантичної підсистеми слів, які можна вико-ристовувати: при укладанні різного типу словників (тлумачних, частотних); у практичному викладанні німецької мови, особливо із залученням методичних рекомендацій на основі мовознавчих, психологічних та етнопсихологічних даних; у курсах лекцій з лексикології німецької мови та загального мовознавства, а також у спеціальних курсах із питань лексичної семантики (синтагматичні та парадигматичні відношення в лексиці, смислова структура слова, взаємозв’язок лексики й граматики); перекладацькій практиці; укладанні довідників про типи зв’язків (сполучуваності) прикметників у німецькій мові.

Зв’язок роботи з науковими темами. Дане дисертаційне дослідження (тема затверджена Вченою Радою Чернівецького національного університету 12.12.2002 року, протокол № 10)) виконане в рамках загальнокафедральної теми кафедри герман-ського, загального та порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича “Функція та семантика мовних одиниць різних рівнів” (номер державної ре-єстрації: 0199U001872).

Апробація роботи. Основні результати дослідження, теоретич-ні положення та висновки були представлені та обговорені на засіданні кафедри германського, загального та порівняльного мовознавства, науково-теоретичних конференціях і семінарах аспірантів та асистентів Чернівецького національного універ-ситету, Міжнародній науково-практичній конференції “Іноземні мови сьогодні і завтра” (Тернопіль, 1999), Міжнародній науковій конференції “Іноземна філологія на межі тисячоліть” (Харків, 2000). Основні положення і висновки, викладені в дисертації, відображені у семи публікаціях, виконаних автором самостійно.

Структура роботи. Структура дисертації зумовлена поставле-ною метою та завданнями, які вирішуються в ній. Робота загальним обсягом 214 сторінок (з них 162 сторінки тексту) складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку ви-користаних джерел і додатків. Дисертація містить 23 таблиці і 3 рисунки. 11 таблиць та 3 рисунки включені до тексту дисертації. Бібліографія нараховує 250 позицій, що разом зі списком художньої літератури складає 283 джерелa.

основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано вибір теми, актуальність проведених досліджень, відзначено зв’язок роботи з науковими темами, сформульовано мету й основні завдання роботи, окреслено методи дослідження й вказано на основні положення, що виносяться на захист, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів.

Перший розділ – “Стан дослідження позначень кольору в лінгвістиці” – присвячено становленню й розвитку сучасного вивчення позначень кольору як у східноєвропейському, так і в західноєвропейському та американському мовознавстві.

Наукова дискусія, започаткована В.Ґладстоуном, значною мірою сприяла актуалізації сучасного дослідження позначень кольору та розвитку нових концепцій. Хоча в другій половині XIX ст. й було представлено чимало можливих підходів у вивченні кольороназв у межах різних наукових дисциплін, проте більшість тогочасних науковців розглядали феномен кольору радше під кутом нейрофізіології та антропології, ніж лінгвістики.

У XX ст. кольороназви вивчалися в декількох напрямах. Послідовники гіпотези Сепіра-Ворфа визнають роль мови в процесі пізнання та усвідомлюють її значення для індивідуального і суспіль-ного мислення. Тому під позначеннями кольору в мовах різних генеалогічних груп вони розуміють лексеми, які тісно взаємопов’язані зі станом розвитку цивілізації. Дослідники універсалій (Б.Берлін, П.Кей, Ч.МакДенієл) вказують на між-культурний збіг у назвах кольорів окремих мов, а релятивісти (Е.Леннеберг, Дж.Робертс) – на залежність кількості основних кольороназв від рівня культурного розвитку.

Представники структурального напряму в лінгвістиці (К.Бар-нік-кель, Л.Єльмслєв, Дж.Лайонз, А.Лерер) підходять до субстанції колірного вокабулярію як до фізичного континууму, всередині якого кожна мова фіксує однакову або різну кількість меж.

Значний внесок у вивчення кольороназв зроблено дослідника-ми семантичних полів (Л.Вайсґербер). Однією з головних заслуг польового підходу є те, що саме парадигма позначень кольору набула статусу моделі семантичного поля. Теорія семантичного поля лежить в основі універсальних принципів категоризації кольорів, розроблених представниками німецької школи вивчення поняттєвого змісту мови (Г.Ґіппер).

У східноєвропейському мовознавстві вивченню кольорів при-діляється також чимало уваги (Н.Бахіліна, О.Василевич, В.Моско-вич, Н.Пелевіна, Ж.Соколовська, Р.Фрумкіна та ін.), проте такого типу дослідженням все ж не вистачає системності, зрештою, як і немає спеціального дослідження, присвяченого синтагматиці та парадигматиці лексем на позна-чення кольорів у німецькій мові.

Другий розділ, “Методи дослідження та інвентаризації лексичних мікросистем”, складається з двох підрозділів.

Перший підрозділ – “Методи статистичного вивчення мови” – репрезентує стан і напрями розвитку лінгвостатистики як складової частини лінгвістики та деякі статистичні прийоми, що використовуються в роботі.

У своїй роботі для визначення характеру парадигматичних відношень між досліджуваними словами ми застосовуємо метод кореляційного аналізу. Лінійна кореляція між ознаками вказує на співвідношення між їхніми параметрами та передбачає, що при зростанні показників однієї якості зростає або зменшується в певному порядку величина іншої якості, наприклад, зміна кількості лексико-семантичних варіантів багатозначного слова веде до зміни частотності вживання слова в тексті.

Для того, щоб об’єктивно дослідити наявність зв’язків між ознаками, їхній ступінь та характер, у роботі використано критерій хі-квадрат (?2) та коефіцієнт взаємної спряженості К Чупрова.

Отже, на нашу думку, статистичні методи дослідження лексичної системи мови відрізняються не лише своєю ефектив-ністю, але й максимальною формалізацією всіх процедур до-слідження, в основі яких лежить чіткий алгоритм операцій, який дозволяє звести до мінімуму вплив будь-яких суб’єктивних факторів.

У другому підрозділі – “Інвентаризація прикметників кольору” – розглядаються типи лексичних мікросистем, об’єктивні критерії їх розмежування (особливо лексико-семантичної групи (ЛСГ) та семантичного поля (СП)), деякі формалізовані методи інвента-ризації слів; вивчається проблема дефініції позначення кольору в німецькій мові, пропонується варіант компонентного аналізу прикметників кольору та проводиться інвентаризація досліджу-ваної мікросистеми, обґрунтовується вибір матеріалу дослідження – прикметників кольору в сучасній німецькій мові.

Як відомо, проведення вдалої інвентаризації будь-якого угруповання значною мірою залежить від з’ясування характеру внутрішньо-системних відношень. У науці існують різні погляди (часом дуже тенденційні) на тип досліджуваної мікросистеми. Такий факт ускладнює отримання однозначної відповіді на питання, до якої ж саме лексико-семантичної структури належать кольороназви? Вивчення різноманітних угруповань нерідко відбу-вається без належного теоретичного обґрунтування та визначення базових понять лексичної системи мови, а це призводить до лінгвістичного парадоксу, коли одна й та ж група слів позначається різними термінами (як це ми маємо нерідко на прикладі кольороназв) або коли диференціація підсистем мови багатьма дослідниками здійснюється надто суб’єктивно й однобічно, без урахування всіх мовних та позамовних відношень між словами, а також ЛСВ слова.

Звичайно, при такому розмаїтті лексико-семантичних об’єд-нань та різних підходах до системності колірної лексики необхідні чіткі критерії розмежування лексичних угруповань. Через те при формуванні об’єкта дослідження ми зважали на низку положень:

1) у СП впорядкування зв’язків між лексичними одиницями відбувається на основі позамовних чинників. Відповідно, в кольоровому спектрі, що членується нашою свідомістю на сегмен-ти, така чітко регламентована послідовність розташування кольо-рів (кольороназв) можлива лише за умови надзвичайно тісних релевантних відношень між об’єктами зовнішнього світу;

2) у мікросистемі кольороназв ідентифікатором виступає не полісемантичне слово (як у ЛСГ), а сполучення “позначення кольору в німецькій мові”, видовими поняттями якого служать конкретні прикметники кольору;

3) всередині мікросистеми для прикметників кольору харак-терна наявність між собою лише одного типу відношень – комутації (як у СП), на відміну від синонімічного ряду, де відношення між елементами характеризуються субституцією.

Таким чином, все викладене вище дає нам об’єктивні підстави стверджувати, що позначення кольору належать до лексичних мікросистем, близьких за своєю структурою до моделі лексико-семантичного поля.

Інвентаризація позначень кольору – досить непроста процеду-ра. У запропонованому методі формування мікросистеми, що ґрунтується на компонентному та статистичному аналізі, врахо-вано максимальну кількість критеріїв інвентаризації: інформацію зі словників та кількісні характеристики досліджуваних слів у тексті. Отримана процедура інвентаризації мікросистеми включає:

1) визначення компонента-ідентифікатора угруповання;

2) укладання на основі тлумачних та двомовних словників початкового реєстру слів;

3) укладання реєстру на підставі суцільної вибірки з художньої прози та порівняння його з початковим реєстром за лексикографічними джерелами;

4) визначення об’єкта дослідження за допомогою статистично-го аналізу вибірки.

Таким чином, у результаті проведеної процедури інвентариза-ції було сформовано мікросистему із 406 позначень кольору, зафіксованих у текстах 3612 разів.

Для того, щоб краще зрозуміти внутрішній характер частот-них параметрів кольороназв, ми розподілили їх за частотними класами. Відповідно до результатів розподілу було встановлено, що досліджувана група складається з декількох частотних шарів з великим розривом між собою, де, з одного боку, так звані “лідери” weiЯ, schwarz та високочастотні лексичні одиниці rot, blau оцінюються за умовно прийнятою шкалою величинами 1; 0,7 та 0,6, з іншого – оцінки частотності прикметників grьn, grau, braun, gelb відзначаються меншими внутрішніми розбіжностями і оціню-ються величинами 0,4 та 0,3. Звертає на себе увагу те, що слово rosa, яке очолює список прикметників зі середньою частотою, виділяється в окремий частотний клас, якому приписується оцінка 0,2. Решту ж слів оцінюємо як 0,1. Очевидно, характер оцінок частотності в кожній групі може відобразитися на величині коефіцієнта варіації.

За допомогою коефіцієнта варіації (В.Левицький, В.Мос-кович) встановлено, що система кольороназв у німецькій мові склада-ється з групи високочастотних слів (569-136 слововживань): weiЯ (569), schwarz (551), rot (349), blau (288), grьn(206), grau (201), braun (148), gelb (136); групи слів середньої частотності (93-22): rosa (93), blond (33), lila (28), golden (27), dunkelblau (22) та групи рідковживаних слів (20-1): blauschwarz (6), hoffnungsgrьn (2), eierschalengelblich (1) тощо (всього 393 позначення кольору).

Отже, у рамках дослідження нами було докладно розглянуто 8 високочастотних абстрактних прикметників кольору: weiЯ, schwarz, rot, blau, grьn, grau, braun, gelb, а також слово rosa, що належать як до початкового реєстру за даними словників, так і до реєстру за матеріалами вибірки з тексту. У німецькій мові ці слова, що складають ядро мікросистеми, відзначаються високою частотою вживання та продуктивністю. Тому їх можна, очевидно, причислити до категорії слів, які входять у словник-мінімум будь-якої особи, що володіє німецькою мовою.

У третьому розділі, “Синтагматичні та парадигматичні відношення досліджуваних прикметників кольору в німецькій мові”, що складається з двох підрозділів, подано лінгвостатис-тичний аналіз властивостей прикметників кольору.

У першому підрозділі – “Синтагматичні зв’язки прикметників кольору” – описуються особливості синтагматики досліджуваних прикметників, а саме: наскільки їхній синтагматичний зв’язок з іменниками носить стандартний, закономірний, а не випадковий характер.

У зв’язку з цим, за допомогою відомих статистичних методів (кри-терію хі-квадрат (ч2) та коефіцієнта взаємної спряженості (К)), на основі частотних характеристик сполучуваності прикметників ко-льо-ру в тексті, було проведено синтагматичний аналіз даних прик-метників в німецькій мові, який включав дослідження семан-тичної сполучуваності на рівні семантичних підкласів (тобто об’єд-нань лексем на основі спільного семантичного компонента) та визначення лексичної сполучуваності на рівні окремого слова (зокрема із конкретними іменниками, що входили до обмеженого списку).

Для дослідження синтагматичних зв’язків прикметників кольо-ру з підкласами іменників було укладено реєстр прикметників кольору в сполученні із зафіксованими в тексті іменниками та визначено емпірично 17 тематичних підкласів, до яких увійшов саме той контекстуальний набір, у якому відбувається реалізація всіх відтінків значень прикметників.

У ході дослідження для повної частотної характеристики імен-ників, перш за все, було використано деякі кількісні параметри сполучуваності, зокрема: широту сполучуваності, обсяг підкласу та частоту його вживання. Так, найбільш високочастотними підкласами синтагматичних партнерів виявилися підкласи: “одяг та взуття”, “зовнішність людини”, “предмети побуту та засоби пересування”, “природні об’єкти та явища, просторові поняття”, “матеріали та речовини”, “будівельні споруди та їх елементи”. У цих підкласах іменників спостерігається й найбільша широта сполучуваності. Найменшу ж широту сполучуваності з прикмет-никами кольору при найнижчій частоті вживання встановлено для іменників на позначення часових понять. Обидва факти свідчать про прямопропорційну залежність. Однак доречно зауважити, що подібна залежність спостерігається не скрізь: такі підкласи іменників як “флора”, “форми, фігури”, “інші поняття” характе-ризуються також найбільшою широтою сполучуваності, хоча з погляду вживаності вони є середньочастотними. Водночас під-класи “фауна” і “власні назви та займенники” при дещо вищій частотності вживання відзначаються меншою широтою сполучу-ваності, ніж підкласи іменників на позначення флори, форм, фігур та інших понять. Окрім того, найбільшу широту сполучуваності з прикметниками кольору зафіксовано серед іменників, що озна-чають назви людей, хоча частота вживання слів даного підкласу зовсім невелика, тобто про якусь прямопропорційну залежність тут мова не йде.

З іншого боку, аналіз кількісних параметрів досліджуваних прикметників кольору показав, що вони також характеризуються різною широтою сполучуваності. Приміром, найширший діапазон сполу-чуваності було виявлено у високочастотних прикметниках weiЯ, schwarz та rot. У решти ж досліджуваних колірних лексем (blau, grьn, grau, braun, gelb) показники широти сполучуваності, як і їхньої вживаності, дещо нижчі. А найвужчий діапазон сполучуваності, як і передбачалося, встановлено для прикметника rosa, який має найменшу частоту вживання.

Отже, як спостережено, широта лексичної сполучуваності прикметника в проведених дослідженнях перебуває в прямій залежності від частоти його вживання, тобто найчастотніші прикметники мають найширший діапазон контекстуальних набо-рів і, відповідно, можуть характеризуватися вагомим полісеман-тичним потенціалом.

Статистичний аналіз матеріалу дослідження дає підстави стверджувати, що найбільшу кількість стандартних синтагма-тичних зв’язків з підкласами іменників мають прикметники weiЯ, schwarz, rot, grьn.

Встановлено, що мікросистема прикметників кольору в німецькій мові характеризується стандартними зв’язками пере-важно із найчастотнішими підкласами іменників, зокрема: “предмети побуту та засоби пересування”, “зовнішність людини”, “флора”, “одяг та взуття”, а також “інші поняття”. Це означає, що для даних іменників кольороназви є типовими для утворення стійких синтагматичних моделей.

У сполученнях досліджуваних прикметників з іменниками, що означають назви людей, соціальний статус та організації, а також колір та забарвлення, не було виявлено жодного стандартного зв’язку. Отже, можна стверджувати, що зв’язок між елементами цих сполучень носить випадковий характер, і тому їх не можна вважати стійкими словосполученнями.

При дослідженні лексичної сполучуваності, тобто сполучува-ності у моделі “слово + слово”, було спостережено, що прик-метники кольору в німецькій мові мають найбільше стандартних зв’язків з конкретними іменниками на позначення зовнішності людини. Для високочастотних слів weiЯ, schwarz, rot характерний найширший діапазон типових контекстуальних наборів. Стандарт-ними елементами словосполучень з прикметником weiЯ виявились іменники Zahne, Wolke, Bluse, Hemd, Kleid, Gesicht, Schuhe та Bart; зі словом schwarz – Haar, Katze, Wasser, Bart, Schuhe, Kleid; з rot – Rosen, Grьtze, Lippen, Fleck, Gesicht; ? прикметником blau – Blume, Himmel, Augen; з grьn – іменник Licht; з grau – StraЯe, Haar, Augen; ? прикметником braun – іменник Augen.

Крім того, було проведено зіставний аналіз лексичної сполу-чуваності за матеріалами словника сполучуваності (Е.Аґрікола) й результатами нашого дослідження та встановлено, що інтуїтивні критерії добору при укладанні словників відображають не всю глибину синтагматичних зв’язків між словами. Тому для подачі повної об’єктивної інформації у словникових статтях необхідно також враховувати й силу стандартного зв’язку між елементами синтагми.

У другому підрозділі – “Парадигматичні відношення прикмет-ників кольору” – подаються та описуються основні результати кореляційного аналізу, на основі якого визначено парадигматичні зв’язки між дев’ятьма складовими елементами досліджуваної мікросистеми. Основним джерелом семантичних кореляцій тут слугувала спільність синтагматичних зв’язків.

Результати даного аналізу показали, що найбільшу силу зв’язку, а отже, й подібність дистрибуції, виявлено між такими парами слів: weiЯ – schwarz (0,93); rot – braun (0,88); grьn – gelb (0,83); schwarz – rot (0,81); gelb – rosa (0,80).

Як свідчить проведене дослідження, кількість парадигматич-них зв’язків не залежить від уживаності прикметника. Так, найчастотніший прикметник weiЯ (569 випадків вживання у тексті) та прикметник з середньою частотністю blau (288) мають по 8 парадигматичних зв’язків. Однакову кількість парадигма-тичних зв’язків (7) мають і прикметники schwarz (551 слово-вживання) та gelb (136). По шість суттєвих парадигматичних зв’язків встановлено для прикметників rot (349) та braun (148). Слова grau (201) та rosa (93) утворюють по 5 зв’язків, a найменшу кількість суттєвих парадигматичних зв’язків (4) було зафіксовано у прикметника grьn (208 слововживань).

Такий розподіл коефіцієнтів кореляції пояснюється сполу-чуваністю досліджених прикметників з іменниками. Якщо ми припускаємо, що прикметник weiЯ найчастіше корелює з прик-метником schwarz, то це означає, що обидва прикметники однаково інтенсивно поєднуються з однотипними групами іменників. У нашому випадку такими виступають іменники на позначення зовнішності людини; власних назв; соціального статусу людини та організацій; предметів побуту та засобів пересування; матеріалів та речовин, фауни; продуктів харчування; природних об’єктів та явищ, просторових понять; одягу та взуття; будівельних споруд; форм та фігур; світла-тіні; забарвлення, відтінку та інших понять.

І навпаки, якщо прикметники слабо корелюють між собою, то це означає, що вони частіше поєднуються не з одними й тими ж групами іменників, а з різними. Для прикладу, прикметник grьn часто вживається з іменниками на позначення матеріалів та речовин, флори, природи та світла-тіні, джерел світла; прикметник braun – з іменниками, що позначають зовнішність людини, про-дукти харчування та форми й фігури. Тому між цими прикмет-никами немає значущої кореляції.

Загалом же, високим ступенем кореляції (від 0,61 до 0,93) відзначено 20 (або 56%) позитивно корелюючих пар колірних лексем, тобто прикметники кольору всередині своєї мікросистеми пов’язані один з одним дуже тісними взаємними семантичними зв’язками.

Помірні зв’язки поєднують 8 (або 22%) пар прикметників, слабкі – також 8 (або 22%) опозицій. Зовсім низький коефіцієнт кореляції встановлено між прикметниками grьn – grau (0,38); grau – rosa (0,36); braun – rosa (0,33) та grьn – braun (0,32). До речі, прикметники grau та grьn при середніх показниках вживаності мають найменше число значущих парадигматичних зв’язків, тобто не завжди більшій кількості випадків спільного вживання слів обов’язково буде відповідати більша сила парадигматичного зв’язку між ними.

При дослідженні за допомогою кореляційного аналізу пара-дигматичних відношень між словами використання суто формаль-ної процедури (лексична сполучуваність) хоча й сприяє підви-щенню ступеня об’єктивності одержуваних результатів, проте отримані таким шляхом дані ніколи не бувають повними. З іншого боку, коефіцієнти кореляції на основі семантичної сполучуваності набагато виразніше окреслюють парадигматичні зв’язки між досліджуваними прикметниками кольору. Це означає, що семан-тична сполучуваність на рівні підкласів значно більшою мірою, ніж сполучуваність на рівні лексеми, діагностує парадигматичні відношення між словами.

На основі одержаних коефіцієнтів будується схема зв’язків між прикметниками. Нами було встановлено, що кореляційні пари прикметників кольору утворюють велику кількість сильних зв’язків, і через це на рисунку (див. рис. 1) зображено лише сильні зв’язки між словами з коефіцієнтами від 0,63 до 0,93 (суцільна лінія) та помірні зв’язки – від 0,49 до 0,61 (перервана лінія).

Якщо поглянути на графічне зображення досліджуваної мікросистеми, яке ілюструє силу семантичних зв’язків між прикметниками кольору в синтагматичному та парадигматичному планах мови, то можна зробити такі висновки:

лексичні одиниці СП кольору групуються за ознакою “холод-них” та “теплих” тонів;

темні й холодні кольори (schwarz, grau, braun, blau) утворюють одну групу, а світлі й теплі кольори – іншу (weiЯ, rot, gelb, grьn, rosa);

прикметник blau, що має найбільшу кількість суттєвих пара-дигматичних зв’язків, “поєднує” обидві групи.

Проте прикметники, що позначають хроматичні кольори, не виділяються (на противагу прикметникам на позначення ахро-матичних кольорів).

Лексема schwarz має сильні зв’язки як із прикметниками weiЯ та grau, так і з rosa, gelb, rot тощо.

Крім того, у групі ахроматичних кольороназв зв’язок у парі weiЯ – grau дещо слабший, ніж у парах weiЯ – schwarz та grau – schwarz.

Рис. 1. Схема парадигматичних зв’язків досліджуваних

прикметників кольору.

 

Описуючи фрагмент лексико-семантичної системи мови, ми бачимо, що парадигматичні та синтагматичні сегменти лексичних одиниць вступають у найрізноманітніші відношення. У кожному конкретному випадку співвідношення парадигматичних та син-тагматичних властивостей лексем залежить від специфіки слів, що входять до певної лексичної мікросистеми. Таке розмаїття взаємних зв’язків між словами утворює складну мережу відно-шень у лексико-семантичній системі мови. Варто зважати на те, що, так як парадигматичні зв’язки між прикметниками встанов-лені на основі подібності їхньої сполучуваності з певними класами іменників, зв’язок між лексемами на позначення кольору може бути зумовлений не лише семантичними властивостями прик-метників, але й властивостями предметів зовнішнього світу, які можуть характеризуватися тим чи іншим словом-позначенням кольору.

Статистичні методи, застосовані в нашому дослідженні, дозво-лили зафіксувати та відобразити через кількісні показники такі параметри як число загальних контекстів на рівні слова та підкласу слів; число парадигматичних зв’язків між словами; дані про характер зв’язку між елементами, що складають мікро-систему.

Результати дисертаційного дослідження сформульовані у висновках.

висновки

Підсумовуючи в цілому проведене дисертаційне дослідження, отримуємо чітке розуміння того, що розгляд та опис синтагма-тичних та парадигматичних властивостей лексичних одиниць дає теоретично нові характеристики відношень між окремими елемен-тами лексико-семантичної структури, місця слів у мовній системі та системності лексики загалом.

У сучасній німецькій мові колірна характеристика предметів та явищ дійсності, як показав аналіз фактичного матеріалу, позначається через розгалужену систему кольороназв, до якої входить декілька частотних груп і у якій високочастотні прикметники weiЯ, schwarz, rot, blau, grьn, grau, braun, gelb та rosa (70,35%) утворюють ядро семантичного поля, решту ж слів (29,65%) віднесемо до периферії. За допомогою саме основних колірних термінів – як своєрідних концептів світобачення, що несуть у собі безпосереднє (за винятком слова rosa) розуміння кольору, – сучасна німецька мова може структурувати колірне сприйняття індивідуумом та “вербалізувати” семантичний обсяг явища кольору в національній мовній картині світу.

Спираючись на об’єктивні методи, нами було встановлено такі визначальні дворівневі якісно-кількісні особливості прикметників кольору в німецькій мові:

на синтагматичному рівні виявлено, що частотність лексичних одиниць має вагому діагностуючу здатність: чим вищою є частота вживання слова, тим активнішу роль у формуванні стійких сполучень воно відіграє. Так, усі найчастотніші підкласи іменників, що виступили контекстуальними партнерами, досить широко представлені в словосполученнях із кольороназвами та характеризуються найбільшою кількістю стандартних зв’язків.

Зіставний аналіз результатів семантичної та лексичної сполу-чуваності дозволяє виділити три спільні, найбільш типові групи синтагматичних партнерів прикметників кольору, а саме: імен-ники на позначення зовнішності людини, одягу та взуття, а також флори.

На парадигматичному рівні встановлено, що проаналізована мікросистема проявляє себе як угруповання мовних елементів зі спільним денотатом, які різняться між собою відношеннями несумісності. Як спостережено, парадигматичні відношення між досліджуваними словами показують, що прикметникам кольору в словосполученнях властиво не заміщувати, а доповнювати один одного. Через те в їхніх дистрибуційних характеристиках (порів-няно з іншими досліджуваними словами) зафіксовано більше спільних ознак, аніж відмінних. Інакше кажучи, усі досліджені прикметники кольору становлять досить тісну лексико-семан-тичну мікроструктуру, члени якої поєднані між собою різними за силою та характером зв’язками і виявляють позитивну кореляцію.

Аналіз дозволяє стверджувати, що найхарактерніші синтагма-тичні та парадигматичні властивості дослідженого лексико-семан-тичного комплексу найповніше втілені в таких “матрицевих” колірних лексемах як weiЯ, schwarz, rot, blau та gelb, що займають центр мікросистеми. Центральна позиція указаних прикметників у мікросистемі кольору зумовлена, насамперед, як їхньою мовною функцією, так і роллю у відображенні об’єктивної реальності.

Таким чином, результати нашої дисертаційної роботи дозво-ляють поглибити уявлення про характеристики лексичних оди-ниць у мовознавстві та уточнити природу позначень кольору, доповнюючи сучасні лінгвістичні розвідки новими даними про основні параметри семантичного поля кольору в німецькій мові.

основний зміст дослідження викладено в таких публікаціях:

1.

  1. Кантемір С.О. Дослідження основних колірних термінів у працях американських лінгвістів // Науковий вісник Черні-вецького університету: Германська філологія. – Чернівці: ЧДУ, 1998. – Вип. 27. – С. 73-76.

2.

  1. Kantemir S. Zur Geschichte der farbterminologischen Untersuchung // Науковий вісник Чернівецького університету: Германська філологія. – Чернівці: ЧДУ, 1998. – Вип. 41. – с. 74-76.

3.

  1. Кантемір С. До питання про семантичні межі позначень кольору // Іноземні мови сьогодні і завтра: Тези міжнародної науково-практичної конференції / Факультет іноземних мов, Тернопіль-ський державний педагогічний університет ім. Володимира Гнатюка. – Тернопіль, 1999. – с. 25-26.

4.

  1. Кантемір С.О. До проблеми дефініції “позначення кольору” в ні-ме-цькій мові // Науковий вісник Чернівецького університету: Гер-манська філологія. – Чернівці: Рута, 2000. – Вип. 71. – С. 71-75.

5.

  1. Кантемір С.О. Критерії термінологічного визначення “позна-чення кольору” в німецькій мові // Тези доповідей міжнародної наукової конференції “Іноземна філологія на межі тисячоліть”, присвяченій 70-річчю факультету іноземних мов Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. – Харків: Кон-станта, 2000. – С. 110-111.

6.

  1. Кантемір С.О. Дослідження семантичної сполучуваності прик-метників кольору в сучасній німецькій мові // Науковий вісник Чернівецького університету: Германська філологія. – Чернівці: Рута, 2001. – Вип. 115. – С. 15-26.

7.

  1. Кантемір С.О. Теорія поля та вивчення позначень кольору в німецькій мові // Науковий вісник Чернівецького університету: Германська філологія. – Чернівці: Рута, 2002. – Вип. 135. – С. 129-136.

анотація

Кантемір С. О. Синтагматичні та парадигматичні власти-вості прикметників кольору в німецькій мові. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – германські мови. – Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова. – Одеса, 2003.

Дисертаційне дослідження присвячене вивченню синтагматич-них та парадигматичних характеристик прикметників на позна-чення кольору в німецькій мові. У роботі для аналізу взято слова: weiЯ ‘білий’, schwarz ‘чорний’, rot ‘червоний’, blau ‘синій, блакитний’, grьn ‘зелений’, grau ‘сірий’, braun ‘коричневий’, gelb ‘жовтий’, а також rosa ‘рожевий’. Дослідження ґрунтується на статистичних методах опрацювання отриманих даних, а також методах контекстуального та компонентного аналізу при інвен-таризації прикметників на позначення кольору. Аналіз виконано на матеріалі творів сучасної художньої літератури Німеччини загальним обсягом майже 3 млн. слововживань. Дослідження дало змогу визначити якісні та кількісні властивості синтагматичних відношень між прикметниками кольору в сучасній німецькій мові, а також встановити парадигматичні зв’язки між словами досліджуваної мікросистеми. У результаті отримано дані про співвідношення між лексико-семантичною мікросистемою прик-мет-ників кольору та частотою їх вживання в тексті.

Ключові слова: прикметники кольору, синтагматичні зв’язки, сполучуваність, парадигматичні відношення, лексична мікро-система, семантичні поля, статистичні методи, кореляційний аналіз.

аннотация

Кантемир С. А. Синтагматические и парадигматические свойства прилагательных цвета в немецком языке. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филоло-гических наук по специальности 10.02.04 – германские языки. – Одесский национальный университет им. И. И. Мечникова. – Одесса, 2003.

Диссертационное исследование посвящено изучению синтагма-тических и парадигматических характеристик прилагательных, обозначающих цвет в немецком языке. В работе анализируются следующие слова: weiЯ ‘белый’, schwarz ‘черный’, rot ‘красный’, blau ‘синий, голубой’, grьn ‘зеленый’, grau ‘серый’, braun ‘коричневый’, gelb ‘желтый’, а также rosa ‘розовый’. В иссле-довании использованы ста-тистические методы обработки полу-ченных данных, а также методы контекстуального и компо-нентного анализа при инвентаризации прилагательных, обозна-чающих цвет. Анализ проведен на материале произведений совре-менной немецкой художественной прозы общим объемом около 3 млн. словоупотреблений. Исследование позволило выявить ка-чественные и количественные свойства синтагматических отно-шений между прилагательными цвета в современном немецком языке, а также дало возможность установить парадигматические связи между словами исследуемой микросистемы. В итоге были получены данные о соотношении между лексико-семантической микросистемой прилагательных цвета и частотой их употребления в тексте.

Ключевые слова: прилагательные-цветообозначения, синтагма-тические связи, сочетаемость, парадигматические отношения, лексическая микросистема, семантические поля, статистические методы, корреляционный анализ.

summary

Кantemir S. O. The syntagmatic and paradigmatic characteof colour terms in the German Language. – Manuscript.

The Candidate of Science in Philology Dissertation, Speciality: 10.02.04. – Germanic Languages. – Odesa I. І. Mechnikov National University. – Odesa, 2003.

The dissertation is devoted to the study of syntagmatic and paradigmatic characteristics of colour terms in German. Such words as weiЯ ‘white’, schwarz ‘black’, rot ‘red’, blau ‘blue’, grьn ‘green’, grau ‘grey’, braun ‘brown’, gelb ‘yellow’ and rosa ‘pink’ have been chosen for analysis. The study is based on statistical methods of data analyses; methods of contextual and componential analyses were applied for the selection of the colour terms. The use of statistical methods (criterion ч2, mutual compatibility coeficient and correlation analysis) enabled by means of formal criteria to objectively reveal similarities and dissimilarities of syntagmatic and paradigmatic peculiarities of colour terms. The analysis was based on the material selected from works of German modern fiction writers (the corpus under analysis comprises about 3 million words). Besides, the data from mono- and bilingual dictionaries were also used. The research gave a possibility to determine qualitative and quantitative peculiarities of syntagmatic correlations between colour terms in modern German language and to set the paradigmatic correlation among the words of the microsystem. As a result the characteristics of correlations between lexico-semantic microsystem of colour terms and their frequency were obtained.

The findings of the research are:

1. In modern German the colour characteristics of different things and phenomena are defined via diverse system of colour terms that is comprised of a number of frequent groups of words, and where the most frequently used colour terms such as weiЯ, schwarz, rot, blau, grьn, grau, braun, gelb, and rosa (70,35%) make up the nucleus of the semantic field, the rest of the words (26,75%) belong to its periphery. By means of the basic colour terms modern German can structure colour perception of an individual and “verbalise” the semantic structure of colour phenomenon in national linguistic picture of the world.

2. On the syntagmatic level it is revealed that most typical groups of collocations of colour terms are the nouns that denote appearances of people, clothes and footwear, as well as flora, that are characterised high ч2 criterion (standard semantic relations between lexemes).

3. It is established that on the paradigmatic level the microsystem functions as a group of linguistic elements of the identical denotational meaning that are differentiated by means of incompatibility relations. That is why the colour terms are likely not to substitute each other, but to complement each other.

4. The most characteristic syntagmatic and paradigmatic features of the lexico-semantic field are best expressed in such “matrix” colour terms as weiЯ, schwarz, rot, blau, and gelb. The dominant position of the field of the above mentioned colour terms is stipulated both by their linguistic function and their role in reflecting


Сторінки: 1 2





Наступні 7 робіт по вашій темі:

ХІМІЧНЕ МОДИФІКУВАННЯ ПОЛІМЕТИЛЕНСЕЧОВИНИ - Автореферат - 29 Стр.
Еміграція з Західної України. 1919-1939 - Автореферат - 46 Стр.
СИНДРОМ ПІДВИЩЕНОЇ СТОМЛЕНОСТІ У ХВОРИХ З ПОЄДНАНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ ГЕПАТОБІЛІАРНОЇ ТА ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНОЇ ЗОН (клініко-патогенетична характеристика, лікування, реабілітація) - Автореферат - 29 Стр.
РОЗРОБКА СПОСОБУ ПОЖЕЖОБЕЗПЕЧНОГО ВІДПРАЦЬОВУВАННЯ СВІТИ ЗБЛИЖЕНИХ КРУТИХ ПЛАСТІВ - Автореферат - 23 Стр.
Комплексне лікування хворих Із множинними ДІАФІЗАРНИМИ переломами довгих кістоК кінцівок - Автореферат - 45 Стр.
КІНЕТИКА ПРОЦЕСУ ФІЛЬТРУВАННЯ ПРИ ВИКОРИСТАННІ ТВЕРДОЇ ФАЗИ СУСПЕНЗІЇ ЯК ДОПОМІЖНОГО ФІЛЬТРУВАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ - Автореферат - 21 Стр.
КЛІНІКО-БІОХІМІЧНІ АСПЕКТИ ПЕРЕБІГУ ГОСТРОГО ТА ХРОНІЧНОГО ПІЄЛОНЕФРИТУ У ДІТЕЙ ТА КОРЕКЦІЯ ПОРУШЕНЬ МЕТАБОЛІЗМУ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ - Автореферат - 26 Стр.