ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.Н. КАРАЗІНА

КІМ ТЕТЯНА ІВАНІВНА

УДК 331.57

БЕЗРОБІТТЯ В ТРАНСФОРМАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ:

ПРИЧИНИ, ФОРМИ, ТЕНДЕНЦІЇ

08.01.01 – економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – доктор економічних наук, доцент

Тютюнникова Світлана Володимирівна,

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

Міністерства освіти і науки України,

професор кафедри економічної теорії

та економічних методів управління

Офіційні опоненти – доктор економічних наук, професор

Богиня Дем’ян Петрович,

Інститут економіки НАН України, м. Київ,

завідувач відділення економіки праці

і зайнятості населення

кандидат економічних наук

Давидова Ірина Олегівна,

Харківський державний університет

харчування та торгівлі

Міністерства освіти і науки України,

доцент кафедри економічної теорії

та зовнішньоекономічної діяльності

Провідна установа – Донецький національний університет

Міністерства освіти і науки України, м.Донецьк,

кафедра економічної теорії.

Захист відбудеться 21.03.2003 р. о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.01 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м.Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 5-67.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий 17.02.2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.М.Соболєв

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ринкова трансформація економіки в постсоціалістичних країнах загострила і актуалізовала проблему безробіття. З одного боку, перехід до ринкової економіки закономірно супроводжується безробіттям, яке є імманентною властивістю цієї системи. З другого боку, характер ринкових трансформацій та структурно-технологічні перетворення породжують нові умови та причини поширення безробіття і надають йому нових особливих характеристик і ознак.

Безробіття прирікає людину на обмежене існування, а суспільство – на недоотримання суспільного продукту, зниження темпів економічного росту і соціального прогресу. В країнах з невисоким та низьким рівнем економічного розвитку, до яких належить також Україна, проблема безробіття пов’язана з проблемами поширення бідності, маргіналізації, зниження якості трудового потенціалу, загрози національній безпеці та консервує відставання. Подальший розвиток національної економіки цих країн пов’язаний з підвищенням ефективності державного регулювання на основі концепції взаємозв’язку між економічним та соціальним факторами перетворень, у якому зайнятість та соціальні досягнення – провідні чинники. Розв’язання цієї проблеми потребує комплексного підходу до вирішення економічних, соціальних та політичних проблем, які безпосередньо впливають на стан безробіття.

Розроблення теоретичних основ вивчення проблеми безробіття в ринкових системах пов’язані з іменами видатних зарубіжних економістів, таких як: А. Сміт, Д. Рікардо, К.Маркс, А. Пігу, Дж. М. Кейнс, Т. Мальтус, Ф. Хайєк, Д. Хікс, М. Фрідмен, А. Маршалл, А. Філліпс, А. Оукен та ін.

Світовий досвід щодо визначення та регулювання безробіття узагальнено в конвенціях і рекомендаціях Міжнародної організації праці.

Розгляд проблем ринку праці, зайнятості та безробіття в трансформаційній економіці провадять українські дослідники: Д. Богиня, Г. Волинський, В. Геєць, В. Герасимчук, О. Грішнова, І. Давидова, В. Дем’яненко, С. Дзюба, С. Дорогунцов, О. Іванілов, М. Кім, А. Колот, Г. Лук’янова, С. Мочерний, В. Онікієнко, І. Петрова, В. Петюх, В. Савченко, В. Секретарюк, М. Соколін, А. Чухно, Л. Шевченко та ін., а також російські вчені: В. Адамчук, В. Буланов, І. Бушмарін, А. Веренікін, Н. Вишневська, Н. Волгін, Б. Генкін, І. Заславський, Р. Капелюшніков, Ю. Кокін, М. Колосніцина, Р. Колосова, А. Нєщадін, А. Нікіфорова, Ф. Прокопов, О. Ромашов.

Незважаючи на вагомі здобутки в дослідженні окремих аспектів безробіття, слід зазначити, що ця багатоаспектна проблема потребує подальшого комплексного аналізу. Назріла потреба дослідження впливу глобалізації та регіоналізації на стан безробіття, а також ретельнішого вивчення інституційної природи трансформаційного безробіття і можливих напрямків розв’язання цієї проблеми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках планової науково-дослідної теми кафедри економічної теорії і економічних методів управління Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна “Трансформаційна економіка: загальні тенденції і особливості прояву в Україні” (державний реєстраційний № 0199U004422).

Об’єктом дисертаційного дослідження є ринок праці та соціально-трудові відносини перехідних соціально-економічних систем.

Предметом дослідження є трансформаційне безробіття, умови, причини та фактори виникнення і поширення, особливості прояву та соціальні наслідки.

Методи дослідження: використані загальнонаукові методи пізнання: індукція, дедукція, узагальнення, аналіз, синтез, абстрагування - для поширення економічного змісту категорії безробіття, виявлення умов, причин, факторів, нових форм безробіття; системно-структурний підхід – для визначення характеристик та тенденцій безробіття, динаміки його змін у зв’язку з системною кризою, структурними перетвореннями, зовнішнім фактором; угрупування – для виявлення типів безробіття; створення схем взаємозв’язку економічних явищ, математична інтерпретація економічних процесів – для виявлення взаємозв’язку безробіття з основними макроекономічними показниками.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в теоретичному узагальненні щодо проблем безробіття в трансформаційній економіці, виявленні умов, причин і наслідків його виникнення та поширення, характеристика його особливостей і тенденцій, обгрунтуванні наукових пропозицій щодо державного регулювання ринку праці і скорочення безробіття. Для досягнення цієї мети поставлені наступні завдання:

-

-

-

-

-

-

Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження, одержана особисто здобувачем, полягає в наступному:

1. Методологія дослідження безробіття як соціального ризику втрати роботи в сучасних умовах набула подальшого розвитку через аналіз впливу глобалізації та регіоналізації, трансформації та структурних перетворень, що дозволило розкрити природу зростання невизначеності та прогресуючої незахищеності особистості в умовах неконтрольованих соціальних змін.

2. Встановлено, що безробіття як складне соціально-економічне явище притаманне різним економічним системам: традиційним, ринковим, командно-адміністративним, змішаним, перехідним. Згідно з цим розроблено класифікацію типів безробіття: доіндустріальний, ліберально-ринковий, ринково-регульований, планово-адміністративний, системно-кризовий.

3. Визначено та систематизовано основні чинники виникнення безробіття в трансформаційній економіці на рівнях:

-

-

-

-

4. Виділено і змістовно розкрито форми структурного безробіття в трансформаційній економіці: регресивно-галузеве, регресивно-професійне, регресивно-кваліфікаційне, депресивно-галузеве, депресивно-регіональне.

5. Дано визначення маргінального безробіття, яке охоплює відкрите та більшість прихованого безробіття за критерієм рівня сукупного доходу, значно нижчим за прожитковий мінімум, що веде до декваліфікації працівників та їх виключення із суспільного життя.

6. Систематизовано наслідки безробіття в Україні: недовикористання виробничого потенціалу і зменшення обсягу ВВП; зниження якості населення та продуктивних сил; тенденції поширення антисоціальної поведінки (правопорушення на економічному грунті, розпад родини), поглиблення деформації соціально-трудової свідомості (у формі утриманства, хапужництва, безвідповідальності, пасивності) і загального соціального регресу (втрата традицій високих стандартів освіти та трудового виховання, зниження рівня та якості життя, криза трудової мотивації).

7. Обгрунтовано висновок про значні кореляційні відхилення рівней загального та зареєстрованого безробіття по Україні в цілому та в її регіонах, що є основою для виявлення регіональних і місцевих резервів зайнятості.

8. Запропоновано комплекс заходів щодо соціального захисту безробітних:

-

-

9. Розроблені практичні пропозиції щодо підвищення рівня зайнятості шляхом гнучкого поєднання різноманітних методів макроекономічного оздоровлення і стимулювання підприємницької ініціативи, оптимізація використання трудових ресурсів через стимулювання самозайнятості та малого бізнесу, впровадження сучасних науково обгрунтованих методів менеджменту персоналу з урахуванням національних особливостей, традицій і потреб, вдосконалення системи працевлаштування молоді та соціально уразливих верств населення, створення законодавчої та статистичної бази для достовірного вивчення рівня і стану безробіття в Україні.

Результати наукового дослідження, відображені в п.п. 2, 3, 4, 5, є новими, а в п.п. 1, 6, 7, 8, 9 – суттєво доповнюють існуючі положення і вносять у них часткову новизну.

Практичне значення отриманих результатів. Результати роботи можуть бути використані для наукового обгрунтування та підготовки вищими органами державної влади законодавчих документів, орієнтованих на розв’язання проблем трансформаційного безробіття, створення концепцій кадрової політики держави, підприємств та життєвого успіху особистості.

Результати дослідження використовуються у навчальному процесі Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, Української державної академії залізничного транспорту, Харківського інституту бізнесу та менеджменту.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені у дисертації, отримано автором особисто. З опублікованих у співавторстві наукових праць в дисертації використано ідеї і положення, які є результатом особистої роботи дисертанта.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідалися на 5 науково-практичних конференціях: “Удосконалення механізму державного управління зайнятістю населення та особливості його застосування в депресивних регіонах” (м.Харків, 2000), “Економічні проблеми розвитку регіонів та підприємств на початку ХХІ століття” (Всеукраїнська, м.Полтава, 2001), “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (міжнародна, м.Харків, 2001), “Формування механізму регіонального управління в Україні” (м.Харків, 2001), “Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку на пострадянському просторі” (Харків, 2002).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані автором у 9 наукових працях, в тому числі в 4 статтях у фахових наукових виданнях, загальним обсягом 3,49 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація має вступ, два розділи, висновки, список використаних джерел, що включає 283 найменування. У дисертації є 15 малюнків, 20 таблиць, 2 математичні формули. Загальний обсяг дисертації 235 сторінок машинописного тексту, основний текст викладено на 220 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено предмет і об’єкт дослідження, його методологічну базу, мету і завдання дослідження, викладено наукову новизну отриманих результатів та їх практичне значення.

У першому розділі роботи “Методологічні основи дослідження безробіття в перехідній экономіці” розглядаються методологічні принципи аналізу безробіття та його вимірювання; надається порівняльна характеристика основних видів і форм безробіття у ринкових та транзитивних системах; встановлюються умови, причини та чинники безробіття в трансформаційній економіці.

Безробіття розглядається як соціально-економічне явище, при якому ті, хто бажає працювати, не можуть себе реалізувати внаслідок сукупності об’єктивних та суб’єктивних причин. Безробіття у широкому розумінні є недовикористання трудових ресурсів суспільства. Від часів нерегульованого ринку до нинішніх часів безробіття з соціального наслідку перетворилося на чинник, що визначає динаміку системи, її конкурентоспроможність та ефективність.

У роботі доведено, що безробіття, як складне соціально-економічне явище притаманне різним економічним системам: традиційним, ринковим, командно-адміністративним, змішаним, перехідним (див. табл. 1). Відповідно до цього безробіття слід класифікувати за типами: доіндустріальний, ліберально-ринковий, ринково-регульований, планово-адміністративний, системно-кризовий.

У дослідженні відстоюється точка зору, що безробіття у трансформаційній економіці виникає і розвивається під впливом багатьох умов, причин та чинників, які є відображенням економічних, соціальних, демографічних процесів, політичних та управлінських дій, а також національних особливостей кожної країни. Перехід до ринкових відносин створив загальні умови несбалансованості ринку праці, внаслідок чого безробіття перетворюється на іманентну складову нового суспільства. Серед найважливіших причин поширення та поглиблення безробіття у перехідний період базовими є наступні: “просторо-структурна” (порушення єдиного економічного простору СЕВ), трансформаційна (спад виробництва, поглиблений структурно-технологічною відсталістю), циклічна (вплив стиснення сукупного попиту на рівень виробництва та зайнятості). Велику роль відіграють чинники кон’юнктури ринку праці, під якими розуміються соціально-економічні процеси, що впливають на попит, пропозицію робочої сили та їх співвідношення, демографічні та природно-ресурсні чинники.

Кількісне вимірювання безробіття в перехідній економіці здійснюється двома методами: а) методом державної служби зайнятості, що полягає у вимірюванні зареєстрованого згідно з діючим національним законодавством безробіття; б) методом Міжнародної організації праці (МОП), який полягає у вимірюванні загальної кількості безробітних, (незалежно від реєстрації), виявлених через періодичні вибіркові опитування населення, що проводять

Таблиця 1.

Безробіття в економічних системах різного типу

Типи экономіч-них систем | Неринкові | Ринкові | Перехідні

Тради-ційна

(наименш розвинені країни) | Планово-адміні-страт. (СРСР, країни СЕВ) | Ліберальна (Великобрит., Австрал. США) | Змішана (Західна Європа, Японія, НІК) | Демокра-тична (ЦСЄ, Балтія) | Інверсій-но-інс-титуцій-не

(СНД) | Директивно-ре-формо-вана (Китай, В’єтнам)

Класи-чна | Сучас-на

Типи безробіття | Доіндуст-ріальний | Дирек-тивний | Ліберальний | Ринково-регульований |

Системно-кризовий

Фактор безробіття нерівно-ваги | Загальна відстал.,

нерозви-неність трудових ресурсів | Ресурсо-дефіцит | Пере-важно циклі-чний |

Переважно структурний |

Систем-но-кри-зов., інс-титуцій., структр.,цикліч. | Структурний, інститу-ційний

Безробіття за крит. відкрит. | Прихова-не і відкрите | Прихо-ване |

Переважно відкрите

. | Переважно приховане

Рівень соц.захи-сту безроб. | Надто низький | Віднос-но висок | Відсут-ній |

Високий | Віднос. Високий | Надто низький | Віднос. високий

По міжнародним критеріям рівня і якості життя

Види безр. | Переважно циклічний | Переважно структурний

Характер за критері-єм соц. прогрес. | Соціа-льно-депре-сивний | Соціально-прог-реси-вний | Соціа-льно-депре-сивний |

Прогресивно-інституційний | Інверсій-но-ін-ституц., депрес. | Прогресивно-інститу-ційний

Засади ре-гулювання |

Етатизація економіки |

Лібералізація економіки | Оптимізація ета-тизма і лібералізац.

органи державної статистики. Застосування і обчислення методу МОП в Україні розпочато з 1995 року. Рівень загального безробіття складає співвідношення між кількістю загального безробіття та кількістю економічно активного населення, встановлених під час періодичних вибіркових обстежень. Державна служба зайнятості України визначає рівень зареєстрованого безробіття як відношення середньомісячної кількості зареєстрованих безробітних до кількості працездатного населення працездатного віку. Особливістю транзитивних систем є багаторазове перевищення загального безробіття над зареєстрованим, тенденція поступового зменшення цього розриву при подовженні зростання чисельності і рівня безробіття. Цей розрив свідчить про значні масштаби прихованого безробіття, рівень якого оцінюється від 20% до 40% економічно активного населення. Офіційна статистична база транзитивных систем, особливо в країнах СНД, знаходиться в стадії формування і потребує подальшого вдосконалення.

В трансформаційній економіці за причинами виникнення розрізнюють такі ж види безробіття, що і в ринковій економіці, але вони мають суттєві відмінності. Типовим для трансформаційного безробіття є перетікання потоків робочої сили з офіційної в неофіційну зайнятість і навпаки. Зацікавленість у реєстрації в державній службі зайнятості залежить від набору послуг, які пропонують її органи, розміру соціальних трансфертів та тривалості їх надання, а також від наявності додаткових джерел доходу населення. Так, в країнах ЦСЄ та Балтії, в яких ринкова трансформація супроводжується активною соціальною політикою, рівень реєстрації значно більший, ніж в країнах СНД.

Серед форм структурного безробіття, як доведено у дисертації, типовими для трансформаційної економіки є такі: регресивно-галузеве, регресивно-професійне, регресивно-кваліфікаційне, депресивно-галузеве та депресивно-регіональне. Регресивно-галузеве безробіття є наслідком занепаду і стагнації стратегічно важливих галузей господарства – наукові дослідження, геологічні вишукування, високотехнологічне виробництво та ін. Регресивно-професійне безробіття спричинено зниженням попиту на працівників стратегічно важливих професійних груп – медпрацівники, вчені, викладачі тощо. Регресивно-кваліфікаційне безробіття складає висока частка кваліфікованого безробіття, що виникло внаслідок регресивних структурних зрушень. Воно пов’язане з такими процесами в трансформаційних системах, як деіндустріалізація, деінтелектуалізація, зниження частки творчої праці. Депресивно-галузеве безробіття пов’язане з занепадом окремих галузей господарства, які, можливо, вже не будуть відновлені: це деякі галузі видобувної промисловості, виробництво електро- радіо- фототоварів, побутової техніки, виробництво технологічного обладнання тощо. Головна причина такого занепаду – слабка конкурентоспроможність продукції тих галузей в порівнянні з імпортною. Депресивно-регіональне безробіття поширене в депресивних регіонах, які в трансформаційних системах набувають значних масштабів та соціального значення у зв’язку з руйнацією опорних промислових центрів колишньої планово-адміністративної економіки, закриттям об’єктів атомної енергетики, моноспеціалізованих виробництв.

Відкрите циклічне безробіття – поширене в значно менших масштабах порівняно зі структурним, але може бути більш довготривалим, аніж його ринковий аналог, та застійним внаслідок глибокого і тривалого трансформаційного спаду. Здебільшого, це малокваліфіковане, матеріально незабезпечене та соціально малозахищене безробіття, яке втратило конкурентоспроможність на ринку праці і надію на одержання роботи. Воно складає основу специфічної форми безробіття – маргінальної. Найбільшу частину її складає вимушена неповна зайнятість, яка характеризується мізерним доходом або його практичною відсутністю в разі затримання виплати, знецінення заробітків. Вона супроводжується зниженням продуктивності праці, декваліфікацією, демотивацією і фактично складає напівбезробіття Це особи, які знаходяться в стадії переходу або у відкрите безробіття, або у тіньову економіку, або на пенсію. Подовження такого невизначеного стану на фоні економічної глобалізації має, як правило, єдиний вектор руху - до маргіналізації. Така форма охоплює навіть деякі сім’ї та певну частину молоді, є додатковим джерелом соціальної напруги.

Отже, маргінальне безробіття, явне і приховане, характериється сукупним доходом, набагато меншим за прожитковий мінімум, обмеженим споживанням, розривом соціальних зв’зків, відчуженістю від суспільних процесів.

Приховане безробіття має тісний зв’язок із тіньовою зайнятістю. Знижуючи соціальну напругу у короткостроковому періоді, вона стримує довгострокові перетворення через вилучення ресурсів з офіційного сектору, що веде до скорочення потенціалу офіційної зайнятості, зниження рівня соціального забезпечення внаслідок недоотримання бюджетних коштів.

Усі причини виникнення безробіття в перехідній економіці поділяються на групи відповідно до рівней суспільних відносин:

-

-

-

-

Взаємозв’язок між динамікою обсягу виробництва і динамікою зайнятості і безробіття в перехідній економіці носить складний характер з огляду на високий ступінь її тінізації. Тому державні заходи повинні спрямовуватися на детінізацію при одночасному підвищенні ефективного попиту на базі структурної перебудови економіки.

У другому розділі “Особливості безробіття в трансформаційній економіці” надаються характеристики та тенденції безробіття в перехідній економіці, порівняльний аналіз стану проблеми безробіття в країнах СНД, ЦСЄ, охарактеризовано основні напрямки регулювання безробіття та його основні інструменти, надані практичні пропозиції щодо поширення і поліпшення зайнятості та скорочення безробіття.

Характерні риси і особливості безробіття в транзитивній економіці обумовлені інверсійним характером ринкової трансформації, яка визначається взаємодією процесів повільної реструктурізації, неадекватної реалокації і дезорганізації. Внаслідок цього набуває масового поширення приховане безробіття, яке відрізняється довготривалістю і високим професійно-кваліфікаційним рівнем.

Ринкова трансформація постсоціалістичних економічних систем, що відбувається по інверсійному типу, віддзеркалюється у праці і зайнятості внаслідок скорочення державної форми господарювання; руйнації інституту всезагальної зайнятості з приоритетом її повноти та створенні інституту ринку праці з приоритетом ефективності зайнятості; реструктуризації державної системи соціального захисту на сучасних засадах його забезпечення. Тому в трансформаційній економіці набувають поширення інституційні деформації з базовими соціальними негараздами - неефективною зайнятістю та поширенням безробіття, найсуттєвіші риси якого – прихованість, малозабезпеченість, маргінальність, соціальна малозахищеність і небезпечність. Його інверсійно-інституційна природа обумовлює руйнівний вплив на трудовий потенціал країни та суспільство. Отже значним потенціалом його подолання є інституційне вдосконалення перехідної економічної системи.

Залежність динаміки безробіття від динаміки обсягу випуску у ЦСЄ вища, аніж у системах СНД, що пояснюється меншою глибиною деформованості ринкових інститутів у перших. Безробіття в Україні до 2000 року росло значно більшими темпами, аніж скорочувалися економічна активність і зайнятість, потім вони стали співставними. Тенденції відновлення зайнятості в Україні свідчать про наявність гістерезиса в перехідних системах, тобто після відновлення економічного росту зайнятість не встановлюється на вихідному рівні.

Чіткої залежності між темпами інфляції та рівнем безробіття в країнах СНД не виявлено, визначається розвиток стагфляції протягом тривалого часу ринкової трансформації (див. табл. 2).

Таблиця 2.

Динаміка реального ВВП, інфляції та безробіття в Україні

в період 1995-2001 роки |

1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001

Реальний ВВП, % до попереднього |

87,8 |

90 |

97 |

98,1 |

99,7 |

106 |

109

Індекси інфляції, % | 280 | 140 | 110,1 | 120 | 119,2 | 125,8 | 106,1

Рівень загального безро-біття (за мет. МОП), % |

5,8 |

8,0 |

9,7 |

12,3 |

12,5 |

12,5 |

11,8

Темпи росту загального безробіття, % до поперед. |

100 |

137,9 |

121,3 |

126,8 |

101,6 |

100 |

94,4

Рівень зареєстрованого ДСЗ безробіття, % |

0,5 |

1,3 |

2,5 |

4,0 |

5,2 |

5,5 |

5,0

Темпи росту рівня заре-єстрованого безробіття, % |

100 |

260 |

192 |

160 |

130 |

105,8 |

90,0

Складено за даними Держкомстату

В країнах ЦСЄ рівень безробіття різко підвищився у період гіперінфляції, і в подальшому коливався в незначних межах, що певно означає стабілізацію зайнятості. Хоч динаміка промислового виробництва в ЦСЄ була менш сприятливою у порівнянні з динамікою ВВП, проте загалом у цих системах фінансова стабілізація супроводжувалась економічним зростанням та стабілізацією зайнятості. На відміну від них, в Україні та Росії подолання гіперінфляції не означало припинення економічного спаду та скорочення безробіття. Падіння виробництва продовжувалось ще кілька років після фінансової стабілізації. Асинхронність цих процесів – специфіка ринкової трансформації економіки СНД, зумовлена наявністю соціально-політичних перешкод на шляху ринкових перетворень.

На відміну від краін СНД, співвідношення між рівнями загального та зареєстрованого безробіття в більшості країн ЦСЄ (за винятком Болгарії, Чехії) складає на користь останнього, що свідчить про адекватність розвитку системи соціального захисту безробітних соціальним умовам ринкових перетворень.

В країнах СНД переважають або співставні з вивільненням процеси звільнення, у ЦСЄ (як і в розвинених системах) – значно переважає вивільнення. Масштаби незайнятості в країнах СНД неспівставні з масштабами економічного спаду, в країнах ЦСЄ ці масштаби дуже близькі.

Для трансформаційного безробіття характерна наявність та гострота територіальної диференціації за рівнем економічного розвитку і безробіття. Ступінь такої диференціації найбільша в СНД, що обумовлено специфікою економіки, яка розвивалася на базі індустріальних гігантів. Їх реструктурізація виявилася катастрофою для міст-супутників, втратою роботи майже усього населення таких міст, поширенням родинного безробіття. Проблему поглиблює обмеженість або відсутність альтернативної зайнятості, навіть, у неформальному секторі. Особливістю в Україні є значні кореляційні відхилення між розподілом регіонів за рівнем офіційного та загального безробіття, що свідчить про наявність неврахованого і незадіяного в офіційному секторі потенціалу зайнятості в регіонах.

Пом’якшення проблеми безробіття в країнах СНД відбувається в обмежених формах: надання мізерної допомоги, невеликі можливості перенавчання та працевлаштування, нестимульовані суспільні роботи, слабке сприяння самозайнятості та малому підприємництву тощо. Більш розгалуженою та фінансово забезпеченою є система соціальної підтримки безробітних в країнах ЦСЄ та Балтії. Загальні макроекономічні умови для розвитку підприємництва в цих країнах більш сприятливі порівняно з СНД.

В умовах економічної глобалізації вирішення проблеми безробіття в перехідних системах набуває нової актуальності, входить у сферу інтересів національної безпеки. Це потребує зміни адаптивної моделі економічного розвитку на іноваційно-інвестиційну на базі вдосконалення моделей соціально-економічного розвитку. Національна модель соціально-економічного розвитку повинна враховувати потреби суспільства, серед яких розвиток системи праці, зайнятості, соціально-трудових відносин і соціального захисту - центральні.

Згідно з розробленням моделі соціально-економічного розвитку повинні розроблятися державні комплексні програми стимулювання зайнятості і скорочення безробіття. До їх складу входять: вдосконалення законодавчо-правового забезпечення; створення системи мотивів і стимулів продуктивності та ефективності праці і зайнятості, подолання патерналізму та утриманства, стимулювання творчої праці, підприємницької ініціативи; вдосконалення системи соціального партнерства.

Державна політика нарощування трудових ресурсів і їх раціонального використання – основа внутрішньофірмової концепції кадрової політики. Основні її завдання – якнайкраще забезпечення потреби в кадрах, розвиток організаційної культури, поширення добросовісної ділової етики. Цьому сприятиме створення сучасних багатофункціональних структур управління персоналом, діючих на базі методів ефективного менеджменту, націленого на виховання відповідальності, ініціативи і творчості, самомотивації, найкращих особистісних якостей працівників.

Важливими завданнями державної політики на ринку праці є створення загальної системи працевлаштування та спеціальної - для молоді і соціально уразливих верств населення, стимулювання підприємницької ініціативи безробітних, задіяння недіючих робочих місць, розвиток громадських робіт, створення різноманітних програм професійної підготовки, перенавчання, підвищення кваліфікації, “бізнес-інкубаторів”, психологічних тренінгів тощо. Комплекс державних заходів по забезпеченню соціального захисту безробітних має включати: упорядкування системи соціального страхування; поширення послуг державної служби зайнятості та їх належне фінансове забезпечення; формування соціально-ринкової свідомості; розвиток фінансово-кредитних інструментів підтримки безробітних, тощо.

Значної глибини сягнула проблема депресивних регіонів, в яких рівень безробіття та його безальтернативність є загрозою національній безпеці. Вирішення проблеми депресивно-регіонального безробіття визначається реалізацією цільових державних програм розвитку регіонів, що мають включати широкі міри активної політики зайнятості та соціального захисту. Методологічною основою розробки таких програм в Україні є дослідження кореляційних відхилень між загальним та зареєстрованим безробіттям в регіонах, а також їх динаміки.

ВИСНОВКИ

Дисертація містить теоретичні узагальнення та нове розв’язання наукового завдання встановлення взаємозв’язку безробіття із процесом ринкової трансформації економіки. За результатами дослідження були сформульовані такі висновки теоретичного і науково-практичного значення.

Безробіття – один із головних соціальних ризиків, що підстерігає людину у сучасному суспільстві. Воно виникає у будь-яких системах, але у складно організованій конкурентній ринковій економіці стає її неминучим супутником. Рівень безробіття – найважливіший індикатор стану ринку праці та економіки в цілому. Він відображає, наскільки ефективно використовується головна продуктивна сила суспільства – трудові ресурси.

Найбільші соціальні витрати з приводу виникнення безробіття несуть суспільно-економічні системи з низьким рівнем розвитку та такі, що трансформуються від соціалістичних до ринкових.

Методологія дослідження безробіття в трансформаційній економіці має бути збагачена аналізом впливу сучасної глобалізації та регіоналізації на стан і динаміку безробіття в національній економіці. В разі відсутності конкурентних переваг та недостатнього державного захисту внутрішнього ринку ці фактори чуттєво впливають на безробіття, стан трудового потенціалу і структуру зайнятості, посилюють соціальні ризики безробіття в умовах неконтрольованих соціальних змін.

Світова статистична практика дослідження безробіття базується на чотирьох альтернативних підходах вимірювання масштабів та рівня безробіття: по результатам перепису населення або вибіркових обстежень робочої сили; на основі офіційних оцінок, які розраховуються органами державної статистики шляхом комбінування даних із різних доступних джерел; по реєстраціям в службах зайнятості; по чисельності осіб, які отримують страхові виплати по безробіттю. Статистична база перехідних країн знаходиться у процесі становлення та вдосконалення.

Ринкові перетворення перехідних економік створили загальні умови для виникнення безробіття: просторо-структурні порушення; спад виробництва, поглиблений структуро-технологічною відсталістю; стиснення сукупного попиту.

В процесі дослідження виявлено, що еволюція безробіття в Україні є нетиповою порівняно з країнами ЦСЄ. Його величина не пропорційна масштабу економічного спаду виробництва, залежність між рівнем безробіття і основними макроекономічними показниками є слабкою та недостатньо чіткою. Українській моделі ринку праці притаманний високий рівень адаптації до негативних шоків перехідного періоду не за рахунок скорочення зайнятості, а за рахунок скорочення робочого часу та зниження рівня оплати праці.

Загальний стан безробіття в Україні визначають: високий рівень освіти; наявність усих класичних видів з перевагою структурного; значне поширення добровільного безробіття. Серед форм структурного безробіття в перехідній економіці типовими є: регресивно-галузева, регресивно-професійна, регресивно-кваліфікаційна, депресивно-галузева, депресивно-регіональна. Важливими характеристиками є його довгостроковість та застійність, критичність рівня, гострота молодіжної та сімейної форми.

Загальний характер безробіття оцінюється як інверсійно-інституційний, соціально-регресивний, визначений специфічними умовами ринкових перетворень та складних структурних порушень. Інституційний фактор в Україні і СНД визначив беспрецедентне поширення прихованого безробіття, що виступає в різноманітних спотворених формах з тяжкими соціальними наслідками.

Значного поширення в Україні та СНД набула нова форма безробіття – маргінальна, що охоплює більшість зареєстрованого безробіття та вимушеної неповної зайнятості, яка відрізняється мізерним доходом, супроводжується зниженням продуктивності праці, декваліфікацією, демотивацією, глибоким падінням рівня життя цієї соціальної групи та їх виключенням із активних соціально-економічних процесів.

Трансформаційне безробіття є системно-кризовим, тому його подолання пов’язане з виробленням та реалізацією широкого кола антикризових програм державного, регіонального, місцевого рівней, в організаціях та оволодінням особистістю навичками подолання проблеми безробіття.

Наслідками безробіття в трансформаційних системах є недовикористання виробничого потенціалу, зниження продуктивності праці і зменшення обсягу ВВП; зниження якості продуктивних сил; поширення правопорушень на економічному грунті; розпад родини; поглиблення деформації соціально-трудової свідомості і відчуження від праці та суспільного життя; загального соціального регресу.

В перехідних системах СНД глибокі економічні та інституційні порушення супроводжувалися погіршенням стану соціального захисту населення. Це обумовило обмеженість цільових соціальних програм, низький рівень соціальних трансфертів, складність їх одержання, затримки виплат. Тому трансформаційне безробіття визначається як соціально малозахищене.

Вирішення проблеми безробіття в трансформаційній економіці пов’язане з комплексними заходами макроекономічної стабілізації (на базі кейнсіанських, монетаристських та інституційних підходів), політичних рішень щодо накопичення та раціонального використання трудового потенціалу, а також зі створенням державних програм поширення зайнятості і скорочення безробіття. В складних умовах політичної та макроекономічної нестабільності зростає необхідність у посиленні регулюючої ролі держави на ринку праці і в створенні належної системи соціального захисту безробітних. Методологічною основою державного вірішення проблеми безробіття, що в транзитивних системах складає загрозу соціально-економічній безпеці країни, є моделювання соціально-економічного розвитку, в якому соціальний фактор посідає центральне місце.

Міри по регулюванню ринку праці мають бути націлені на поширення економічної активності та підвищення якості офіційної зайнятості через стимулювання підприємницької ініціативи, інноваційної активності, самозайнятості та малого бізнесу; впровадження сучасних методів менеджменту персоналу з урахуванням національних особливостей, традицій і потреб; вдосконалення системи працевлаштування молоді та соціально уразливих верств населення; створення законодавчої та статистичної бази для достовірного вивчення рівня і стану безробіття в Україні.

Комплекс державних заходів по забезпеченню соціального захисту безробітних має включати: упорядкування системи соціального страхування; поширення послуг державної служби зайнятості та їх фінансового забезпечення; формування соціально-ринкової свідомості і підприємницької ініціативи безробітних; розвиток громадських робіт, вдосконалення фінансово-кредитних інструментів підтримки безробітних, тощо.

Вирішення проблеми депресивно-регіонального безробіття визначається реалізацією цільових державних програм розвитку регіонів, що мають включати широкі міри активної політики зайнятості та соціального захисту. Методологічною основою розробки таких програм в Україні є дослідження кореляційних відхилень між загальним та зареєстрованим безробіттям в регіонах, а також їх динаміки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях

1.

2.

3.

4.

Інші роботи

5.

6.

7.

8.

9.

АНОТАЦІЯ

Кім Т.І. Безробіття в трансформаційній економіці: причини, форми, тенденції. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – економічна теорія.

Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна – Харків, 2002.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних питань безробіття, особливостей форм та тенденцій його поширення в перехідній економіці, розробленню практичних засад скорочення трансформаційного безробіття.

Аналізуються макроекономічні, політичні та соціальні умови виникнення і поширення безробіття в ході ринкової трансформації, під впливом економічної глобалізації та регіоналізації. Систематизовано провідні причини і чинники трансформаційного безробіття. Описані його основні види і форми, серед яких визначені особливі форми структурного виду, введено поняття маргінального безробіття.

Визначені характеристики трансформаційного безробіття, його специфічні риси, тенденції розвитку. Зроблено оцінку загального стану безробіття в Україні. Проаналізовані наукові підходи до регулювання ринку праці під час ринкової трансформації. Встановлені основні методи та засоби подолання проблеми безробіття в перехідних системах.

Ключові слова: безробіття, трансформаційне безробіття, зайнятість, ринок праці, державна служба зайнятості, маргінальне безробіття.

АННОТАЦИЯ

Ким Т.И. Безработица в трансформирующейся экономике: причины, формы, тенденции. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01- экономическая теория.

Харьковский национальный университет им. В.Н.Каразина – Харьков, 2002.

Диссертация посвящена исследованию теоретических и практических вопросов безработицы, ее особенностей и тенденций в переходных экономических системах.

Подчеркивается, что проблема безработицы, присущая экономическим системам любого типа, приобретает наибольшую остроту в трансформирующейся экономике, где она определяется как системно-кризисная. Анализируются макроэкономические, политические и социальные условия возникновения безработицы в ходе рыночной трансформации на основе распада единого экономического пространства СССР и СЭВ, глубокого разрушения хозяйственного механизма командно-административной экономики. Отмечено, что безработица в переходных системах – историческое явление, свидетельствующее о заложении рыночных основ их функционирования. Проблема безработицы усиливается вследствие влияния на нее экономической глобализации и регионализации. Анализ этого влияния, подчеркивает автор, должен обогащать методологическую базу всестороннего исследования проблемы безработицы в национальной экономике.

В работе проведено исследование особенностей количественного измерения безработицы в мировой практике и в странах с переходной экономикой. Сделан вывод о необходимости совершенствования статистической базы исследования безработицы в странах СНГ.

Установлены, проанализированы и систематизированы основные причины и факторы возникновения и распространения безработицы в трансформационных системах. Описаны основные виды и формы безработицы, их отличия от рыночных аналогов. Выделены особые формы структурной безработицы, широко распространенные и социально значимые в переходных экономических системах: регрессивно-отраслевая, регрессивно-профессиональная, регрессивно-квалификационная, депрессивно-отраслевая, депрессивно-региональная. Проанализированы научные подходы к регулированию рынка труда в период рыночной трансформации.

Определены характеристики трансформационной безработицы, показана ее специфика, тенденции развития. Эволюция безработицы в Украине является нетипичной в сравнении с рыночными системами и странами ЦВЕ. Так, на протяжении длительного периода реформ масштабы открытой безработицы в Украине были значительно меньшими, чем в обозначенных странах. В то же время экономический спад был более продолжительным и глубоким. Украинской модели рынка труда присуще нечеткое проявление взаимосвязи между уровнем безработицы и основными макроэкономическими показателями.

Осуществлена оценка общего состояния безработицы в Украине, которое определяется массовой скрытостью, критичностью, слабой социальной защищенностью безработных. Доказано, что вследствие особой глубины и продолжительности трансформационная безработица влечет за собой регрессивные социально-экономические последствия. Открытая безработица и большая часть скрытой превращается в маргинальную форму. Это связано с низкими доходами этих слоев населения, утратой квалификации и социальных связей, исключением их из многих социальных процессов, происходящих в стране.

Подчеркивается небходимость усиления государственного регулирования рынка труда как механизма, представляющего интересы национальной безопасности. Решение проблемы безработицы в трансформационной экономике, утверждает автор, связано с комплексом мер макроэкономической стабилизации