НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КРАВЧЕНКО ТЕТЯНА ВАЛЕНТИНІВНА

УДК:338.45:631.155

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА

08.02.03 – організація управління, планування і регулювання економікою

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті землеробства Української академії аграрних наук.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Лайко Петро Афанасійович,

Національний аграрний університет, завідувач кафедри податкової та страхової справи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН

Лобас Микола Григорович,

Міжнародний аграрно-промисловий інвестиційний концерн “Агропромінвест-Інтернешнл”, президент

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

Кісіль Микола Іванович,

Інститут аграрної економіки УААН, завідувач відділом інвестицій

Провідна установа - Східноукраїнський національний університет

імені В. Даля Міністерства освіти і науки України, кафедра фінансів, м. Луганськ

Захист відбудеться 17 квітня 2003 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.01 в Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ - 41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус 4, к.41.

Автореферат розісланий 16 березня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Балановська Т.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах поглиблення ринкової трансформації і структурної перебудови аграрного сектора економіки України особливого значення набуває розвиток та удосконалення форм і методів регулювання виробництва, спрямованих на гарантування продовольчої безпеки країни і регіону, створення умов стійкого нарощування конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції та забезпечення державної підтримки товаровиробників агропромислової сфери. В процесі становлення ринкових відносин підвищується відповідальність і самостійність суб’єктів господарювання у підготовці та прийнятті управлінських рішень. Їх ефективність зумовлюється обґрунтованістю, своєчасністю та всебічністю оцінки існуючого та прогнозного фінансово-економічного стану підприємств.

Дієвість ринкової системи господарювання залежить від постійної активної регулюючої функції держави, створення нею фінансово-економічних умов для зростання виробництва. При цьому ефективність функціонування макроекономічної системи зумовлюється раціональністю вирішення питань економіки на мікрорівні. У зв’язку з цим у керівників і спеціалістів фінансово-економічної служби агропромислових підприємств існує потреба у вдосконаленій методології та методах регулювання розвитку економіки.

Незважаючи на важливість для економічного зростання збалансованого поєднання державного і ринкового регулювання, воно як у теоретичному, так і прикладному відношенні поки що залишається недостатньо дослідженим. Це обумовлюється багатогранним характером можливої державної підтримки стосовно конкретних умов діяльності агропромислового комплексу, особливостей здійснення довгострокової аграрної політики у країні, повільним реформуванням соціально-економічних відносин на селі.

Вивчення наукових літературних джерел показало, що існують досить ґрунтовні теоретичні дослідження і практичні розробки щодо форм і методів регулювання діяльності підприємств різних форм власності і господарювання. Вони знайшли відображення в наукових працях відомих вітчизняних вчених: В.Г. Андрійчука, В.П. Галушко, О.Д. Гудзинського, М.Я. Дем’яненка, А.О. Заінчковського, М.В. Калінчика, С.М. Кваші, М.І. Кісіля, П.А. Лайка, М.Г. Лобаса, І.І. Лукінова, М.Й. Маліка, П.Т. Саблука, О.В. Шкільова, О.М. Шпичака та інших. В їх наукових працях обґрунтовується система правового забезпечення, управління, ціноутворення, оподаткування, формування фінансово-кредитної інфраструктури для агропромислової сфери.

Разом з тим, важливі аспекти ефективного функціонування економічної системи не дістали належного висвітлення. Подальшого розвитку заслуговують теоретичні засади форм і методів регулювання, виявлення зв’язків між показниками фінансово-економічного стану, побудови моделі рівноваги, встановлення її видів та класифікаційних ознак, а також удосконалення кредитування та оподаткування підприємств агропромислового виробництва. Недостатнє опрацювання названих проблемних питань, а також їх методична та практична значущість визначають актуальність теми дослідження, мету, завдання та структуру дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту землеробства УААН “Розробити наукові основи адаптації еколого-економічних систем землеробства до природного та ринкового середовища” (номер державної реєстрації 0101U003825).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування пропозицій щодо удосконалення напрямків і форм фінансово-економічного регулювання виробничої діяльності агропромислових підприємств в сучасних умовах господарювання.

Для досягнення зазначеної мети поставлені та вирішені такі наукові завдання:

- досліджено теоретико-методологічні засади сутності та форм державного регулювання розвитку економіки;

- визначено систему показників оцінки фінансово-економічного стану підприємств агропромислового виробництва;

- встановлено зв’язок між рентабельністю активів і коефіцієнтами фінансової автономії та окупності власного капіталу;

- виявлено варіанти фінансово-економічної рівноваги між джерелами надходження та напрямками використанням коштів в аграрній та переробній сферах агропромислового комплексу;

- обґрунтовано модель фінансово-економічного регулювання розвитку агропромислового виробництва;

- обґрунтовано пропозиції щодо перспективних напрямків цінового, кредитного і податкового регулювання агропромислового виробництва.

Об’єктом дослідження є форми, методи і механізми державного і ринкового регулювання агропромислового виробництва.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних, методичних і практичних питань, пов’язаних з фінансово-економічним регулюванням розвитку агропромислового виробництва.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є діалектичний метод пізнання, який дає змогу комплексно дослідити фінансово-економічні важелі регулювання зростання агропромислового виробництва в їх розвитку, взаємозв’язку та взаємозалежності. У дисертації використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, які забезпечили вирішення поставлених задач. Теоретичні і практичні розробки базуються на методах: теоретичного пошуку, що використані при дослідженні наукової проблематики з питань фінансово-економічного регулювання; економіко-статистичних (монографічний, порівняння, групування, табличний, графічний), групування чинників і кількісного аналізу, які покладено в основу аналітичної оцінки результатів діяльності підприємств, визначення масштабів і глибини кризових явищ у аграрній та переробній сферах агропромислового комплексу Луганської області; кореляційно-регресивного аналізу при визначенні взаємозв’язку між показниками економічної ефективності і фінансового стану підприємств; ситуаційного моделювання при побудові моделей фінансово-економічного регулювання розвитку агропромислового виробництва.

Інформаційною базою слугували Закони України, Укази Президента України та Постанови Кабінету Міністрів України щодо регулювання агропромислового виробництва, дані Луганського обласного управління статистики і фінансової звітності підприємств продуктових підкомплексів Луганської області за 1990-2001 роки, літературні джерела, а також результати власних досліджень та розрахунків.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у подальшому удосконаленні теоретико-методологічних і методичних засад фінансово-економічного регулювання розвитку агропромислового виробництва. Найважливішими результатами досліджень, що характеризують їх новизну, розкривають зміст дисертації і виносяться на захист, є наступні:

- запропоновано нове визначення фінансово-економічного регулювання як спрямований розвиток економічних процесів в агропромисловому виробництві, що базується на альтернативних варіантах фінансово-економічної рівноваги між джерелами надходження та напрямками використання коштів за умови постійного перевищення грошових доходів над витратами виробничих ресурсів;

- обґрунтовано пропозиції щодо складу головних показників оцінки фінансового стану підприємств, до яких відносяться: у сільському господарстві – коефіцієнт фінансової автономії, загальний коефіцієнт ліквідності, тривалість операційного і фінансового циклів; м’ясній промисловості – тривалість операційного циклу; молочній промисловості – співвідношення власного капіталу та позикових коштів; у борошномельно-круп’яній промисловості – коефіцієнт маневреності власного капіталу, загальний коефіцієнт ліквідності, тривалість операційного циклу;

- вперше запропоновано класифікацію видів фінансово-економічної рівноваги як нормальну, нейтральну і нестійку, в основу яких покладено наявність власних оборотних коштів підприємств;

- вперше визначено граничні параметри фінансово-економічної рівноваги у сільському господарстві та м’ясній, молочній і борошномельно-круп’яній промисловості;

- удосконалено модель основних зв’язків рентабельності активів з коефіцієнтами фінансової автономії та окупності власного капіталу підприємств, що дозволяє здійснювати економічні прогнози у просторово-часовому зіставленні;

- розроблено модель фінансово-економічного регулювання розвитку агропромислового виробництва;

- обґрунтовано пропозиції щодо продовження дії спеціального порядку оподаткування сільськогосподарських товаровиробників до 2010 р., обґрунтовано критерії віднесення суб’єктів господарювання до сільського господарства, а також удосконалено розмір податкових ставок і базу оподаткування фіксованого сільськогосподарського податку. Запропоновано зберегти відшкодування з державного бюджету частини процентних ставок за банківські кредити для аграрних підприємств та відшкодовувати з бюджету 50% страхових платежів з обов’язкового страхування урожаю сільськогосподарських культур.

Практичне значення одержаних результатів. Основні наукові положення дисертації доведено до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій для виробництва, що дає можливість широкого застосування викладених у роботі положень і пропозицій щодо фінансово-економічного регулювання розвитку підприємств. Впровадження результатів дисертаційного дослідження у виробництво сприятиме підвищенню ефективності функціонування суб’єктів господарювання агропромислового комплексу.

Положення, висновки і рекомендації, що містяться у дисертаційній роботі, впроваджені та використовуються у практичній діяльності підприємств сільського господарства Луганської області (довідка Головного управління сільського господарства і продовольства Луганської обласної державної адміністрації від 19.12.2001); рекомендації з фінансово-економічного регулювання розвитку підприємств м’ясної промисловості Луганської області (довідка Головного управління економіки Луганської обласної державної адміністрації від 12.03.2002).

Особистий внесок здобувача. Одержані наукові результати з теоретико-методологічних і практичних питань фінансово-економічного регулювання розвитку агропромислового виробництва є особистими розробками автора. Їх використання у практичній діяльності підприємств агропромислового комплексу сприятиме стабілізації та розвитку продовольчого ринку.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові результати і висновки дисертаційної роботи викладені автором у доповідях на науково-практичній конференції „Економічні проблеми розвитку АПК в умовах ринкової трансформації" (м. Київ, Національний аграрний університет, 29-30 березня 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 50-річчю економічного факультету НАУ „Механізм господарювання та економічного зростання АПК: стан, проблеми, перспективи” (м. Київ, Національний аграрний університет, 18-19 жовтня 2001 р.); Всеукраїнській конференції молодих учених економістів-аграрників „Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (м. Київ, Інститут аграрної економіки, 22-23 листопада 2001 р.) і Міжнародній науково-практичній конференції „Соціально-економічні аспекти ефективного функціонування агропромислової сфери в ринковому середовищі” (м. Київ, Національний аграрний університет, 25-26 квітня 2002 р.).

Публікації. За результатами досліджень автором опубліковано 7 наукових праць у фахових виданнях загальним обсягом 1,7 друкованого аркуша.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 174 сторінках основного комп’ютерного тексту. Вона складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 162 найменувань, містить 32 таблиці, 16 рисунків, 18 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, відображено їх апробацію, окреслено особистий внесок здобувача.

У першому розділі – “Теоретичні засади фінансово-економічного регулювання розвитку агропромислового виробництва” – з позицій системного підходу визначено необхідність поєднання державного та ринкового регулювання економіки перехідного періоду, виявлено його специфіку в аграрному секторі та запропоновано показники оцінки фінансово-економічного розвитку агропромислового виробництва.

Ринковий механізм і державне регулювання розвитку є взаємодоповнюючими елементами змішаної економіки. Держава повинна виконувати тільки ті функції, які не може забезпечити ринок. Тому за нею завжди зберігатимуться такі функції, як захист прав власності, створення правової бази, захист конкуренції, забезпечення економіки необхідною кількістю грошей, розподіл і перерозподіл доходів. Жодна з цих функцій ніколи не втрачає значущості. Змінюються лише пріоритети регулювання, оскільки кожний конкретний період часу потребує інших цілей, які повинні співпадати із сучасними підходами та принципами державного регулювання економіки.

Державне втручання в економіку має бути раціональним – надмірність або недостатність перешкоджають розвитку і породжують негативні тенденції і наслідки.

Державний вплив на макро- і мікроекономічні процеси в умовах поглиблення ринкової трансформації відбувається бюджетно-податковою, кредитно-грошовою, адміністративно-економічною та ціновою формами. Бюджетно-податкове регулювання пов’язане з функціонуванням державних фінансів, формуванням державного бюджету та державними витратами. Застосування державою гнучкої та раціональної системи податків і пільг сприяє досягненню пропорційності в економічній структурі виробництва та обміні, врегулюванню розміщення продуктивних сил тощо.

Важливим також є цінове регулювання, висока роль якого визначається впливом держави на ринкове ціноутворення з метою недопущення інфляції, сприяння нормальній конкуренції, підтримці прожиткового мінімуму. Вплив держави на ринкове ціноутворення відбувається на основі спостереження за цінами, шляхом зміни облікової і податкової ставок, субсидій, встановлення фіксованих пільгових цін і тарифів, втручання у процес ціноутворення тощо. Цінова політика в аграрному секторі повинна здійснюватися на основі вільного ціноутворення у поєднанні з державним регулюванням та посиленням контролю Антимонопольного комітету за цінами на матеріально-технічні ресурси, енергоносії і послуги, що надаються товаровиробникам.

Посилення державного регулювання розвитку агропромислового комплексу зумовлюється кризовим станом більшості підприємств сільського господарства і необхідністю прискорення структурної перебудови аграрного сектору економіки. Цей процес перш за все має бути спрямовано на усунення диспропорцій у розвитку аграрно-сировинної (власне сільськогосподарське виробництво) і переробної (заготівля та переробка сільськогосподарської продукції) сфер агропромислового комплексу.

Дослідження показали, що стимулювання розвитку агропромислового виробництва здійснюється методами державної підтримки, цінового регулювання, заходів щодо зниження податкового тиску на підприємства, створення умов для кредитування сільськогосподарського виробництва, фінансово-інвестиційного забезпечення, політики державного протекціонізму, реструктуризації та пролонгації боргів у сільському господарстві, а також залучення іноземних інвестицій.

Виважене співвідношення ринкових і державних регуляторів дає можливість досягти високої ефективності виробництва, стабільного економічного розвитку підприємств. Але лише макроекономічних дій недостатньо. Потрібно одночасно вирішувати і питання економіки на мікрорівні, в окремих господарюючих суб’єктах. Тому, поряд із розробкою макроекономічних форм і методів підтримки розвитку аграрного сектору економіки, посиленої уваги заслуговує наукове обґрунтування усіх функцій процесу управління, особливо аналізу і регулювання.

Регулювання економіки потребує визначення майнового стану підприємств, факторів, що на нього впливають, зіставлення прибутків із наявними ресурсами тощо. Таку змогу надають фінансово-економічні показники.

Реально оцінити тенденцію розвитку і потенційні можливості окремих галузей і підприємств можна тільки за допомогою обґрунтованої і цілеспрямованої системи показників, які дають можливість поєднати констатацію та локальні висновки щодо фінансово-економічного стану підприємств та розробити на цій основі рекомендацій щодо перспективної тактики та стратегії. Проведене дослідження дало підставу сформувати систему фінансово-економічних показників діяльності підприємств за такими напрямками: 1) результативність виробничо-інвестиційної діяльності; 2) оцінка фінансового стану. Найбільш вагомі показники фінансового стану підприємств були відібрані за рівнем їх впливу на рентабельність та оборотність активів і власного капіталу. Для виконання таких розрахунків використано статистичний факторний аналіз за прийнятою математичною моделлю кореляційного зв’язку. Найсуттєвішими факторами за галузями є такі: у сільському господарстві – коефіцієнт фінансової автономії, загальний коефіцієнт ліквідності, тривалість операційного та фінансового циклів; м’ясній промисловості – тривалість операційного циклу; молочній промисловості – співвідношення власного капіталу та позикових коштів; у борошномельно-круп’яній промисловості – коефіцієнт маневреності власного капіталу, загальний коефіцієнт ліквідності; тривалість операційного циклу.

У другому розділі – “Сучасні тенденції фінансово-економічного розвитку агропромислового виробництва” – досліджується ділова активність підприємств продуктового сектора економіки та їх фінансовий стан, виявлено позитивну і негативну тенденції змін джерел фінансування та напрямків розміщення коштів різних за економічним розвитком суб’єктів господарювання.

Дослідженнями встановлено, що на сучасному етапі розвитку фінансово-економічний стан більшості підприємств сільського господарства і підприємств основних продуктивних підкомплексів досить складний (табл. 1).

Динаміка розглянутих показників рентабельності активів, власного капіталу та їх оборотності показує, що продуктовий сектор Луганської області у 1999 р. був збитковий, чим і пояснюється втрата власного капіталу. Це було викликано низькими цінами на сільськогосподарську продукцію. Підвищення цих показників у 2000-2001 рр. відбулося головним чином за рахунок зростання грошових надходжень та списання заборгованості з податків.

Таблиця 1 - Рентабельність та оборотність активів і власного капіталу підприємств продуктових секторів Луганської області

Роки | Рентабельність, % | Оборотність

активів підприємств | власного капіталу | активів підприємств | власного капіталу

Сільське господарство

1999 | -16,2 | -26,5 | 0,07 | 0,10

2000 | 2,3 | 4,0 | 0,20 | 0,33

2001 | 1,9 | 3,4 | 0,31 | 0,53

М’ясна промисловість

1999 | -4,0 | -6,6 | 0,74 | 1,46

2000 | 0,8 | 1,1 | 1,06 | 1,77

2001 | 2,5 | 4,3 | 1,49 | 2,15

Молочна промисловість

1999 | -4,3 | -5,4 | 0,52 | 0,88

2000 | -4,8 | -6,3 | 0,47 | 0,59

2001 | -2,9 | -6,8 | 0,71 | 0,93

Борошномельно-круп’яна промисловість

1999 | -3,3 | -9,9 | 0,93 | 2,80

2000 | 0,2 | 0,6 | 1,10 | 2,92

2001 | 1,5 | 4,8 | 1,15 | 3,85

Молочна промисловість протягом досліджуваного періоду залишалася збитковою, що пояснюється нестачею сировини для переробки. У м’ясній і борошномельно-круп’яній промисловості підвищення ефективності використання ресурсів у 2000-2001 рр. зумовлено підвищенням цін та якості реалізованої продукції, цілеспрямованим формуванням маркетингової політики підприємств, розробкою нових товарних продуктів, розширенням асортименту тощо.

Незважаючи на підвищення рентабельності, оборотності активів і власного капіталу у сільському господарстві фінансовий стан залишався незадовільним, на що вказують коефіцієнти автономії та ліквідності – підприємства галузі втрачали власний капітал і неспроможні були погашати поточні зобов’язання (табл. 2).

У підприємств м’ясної та борошномельно-круп’яної промисловості скорочення у динаміці операційного та фінансового циклів є позитивною тенденцією, як наслідок прискорення виробничого процесу та оборотності дебіторської заборгованості й некритичного уповільнення оборотності кредиторської заборгованості. Тоді як в сільському господарстві має місце зворотна тенденція в силу таких обставин: борги дебіторів значно менше кредиторської заборгованості; запаси, що числяться на балансі підприємств, значно менші дійсної потреби у них.

У процесі дослідження економічного розвитку виробництва важливим є визначення пріоритетних джерел коштів забезпечення господарської діяльності підприємств серед власного капіталу, довгострокових позик, короткострокових кредитів і кредиторської заборгованості.

Таблиця 2 – Оцінка фінансового стану підприємств продуктових секторів Луганської області

Показники | Роки | 1999 | 2000 | 2001 | Сільське господарство | Коефіцієнт автономії | 0,80 | 0,61 | 0,57 | Загальний коефіцієнт ліквідності | 0,68 | 0,86 | 0,84 | Тривалість операційного циклу, дні | 381 | 319 | 351 | Тривалість фінансового циклу, дні | -305 | 34 | -17 | М’ясна промисловість | Тривалість операційного циклу, дні | 114 | 93 | 72 | Молочна промисловість | Співвідношення власного капіталу та

позикових коштів | 1,43 | 3,90 | 3,10 | Борошномельно-круп’яна промисловість | Коефіцієнт маневреності власного капіталу | -0,121 | -0,013 | 0,11 | Тривалість операційного циклу, дні | 201 | 177 | 144 | Загальний коефіцієнт ліквідності | 0,93 | 1,01 | 1,09 |

Обґрунтовано, що основними джерелами коштів у 2000–2001 рр. були: у сільському господарстві та молочній промисловості – кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; м’ясній промисловості – резервний капітал; у борошномельно-круп’яній промисловості – довгострокові кредити банків. Процеси, що відбулися у сільському господарстві та молочній промисловості, призвели до значних інвестиційних обмежень. Необхідно зазначити, що дефіцит постійних джерел фінансування у більшості підприємств сільського господарства і молочної промисловості формував високий рівень кредиторської заборгованості, значне перевищення її над дебіторською заборгованістю. Разом з тим, впровадження ринкових відносин сприяло виникненню додаткових переваг для підприємств борошномельно-круп’яної і м’ясної промисловостей, які мали найбільш раціональну структуру джерел надходження коштів: резервний капітал, збільшений за рахунок чистого прибутку і кредити банків. Але у борошномельно-круп’яній та м’ясній промисловостях кредиторська заборгованість за останні роки не перевищувала дебіторську заборгованість і рівень співвідношення між ними коливався у допустимих для нормального розвитку межах.

Дослідження основних напрямків використання і розміщення коштів виявило фінансові обмеження, що існують для виробників сільськогосподарської сировини. Згідно проведеного аналізу встановлено, що основними напрямками використання і розміщення коштів у 2000-2001 рр. були: у сільському господарстві – зменшення непокритого збитку у складі власного капіталу і повернення довгострокового боргу; м’ясній промисловості – покриття кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги й відтворення основних засобів виробництва; борошномельно-круп’яній промисловості значні кошти іммобілізовані у дебіторську заборгованість, що стримувало використання і розміщення коштів у необоротні активи.

У третьому розділі – “Напрямки фінансово-економічного регулювання агропромислового виробництва” – розроблено моделі фінансово-економічного регулювання агропромислового виробництва на мікрорівні, обґрунтовано основні напрямки покращення фінансово-економічного стану підприємств та удосконалення оподаткування і кредитування сільськогосподарських товаровиробників.

Дослідженням встановлено, що фінансово-економічне регулювання розвитку агропромислового виробництва можна підтримати за допомогою розробленої нами факторної моделі, яка дає можливість сукупно консолідувати рентабельність активів з відповідними факторами, структура яких подана на рис. 1. Розрахунки за моделлю проводяться з нульового по другий рівень поділу та у зворотному напрямку через взаємозв’язок: активи балансу > пасиви балансу > фінансові результати.

Рис. 1. Модель основних зв’язків рентабельності активів підприємства

У процесі дослідження з’ясована важливість обсягу власних оборотних коштів для прийняття рішень щодо фінансово-економічного регулювання розвитку агропромислового виробництва. Цей показник водночас поєднує в собі інформацію про активи балансу, власний капітал, позикові і залучені кошти. Логіка його застосування полягає в оперативній спроможності розрахуватися з боргами за рахунок оборотних коштів, якщо короткострокова заборгованість суб’єкта господарювання виникатиме при поточній діяльності і/або якщо він працює в нормальному режимі. Основний зміст цього показника полягає у визначенні величини оборотних коштів, що залишаться підприємству після погашення короткострокових зобов’язань. На нашу думку, зростання показника власних оборотних коштів слід розглядати як позитивну тенденцію. Незадовільною є фінансова ситуація, коли величина короткострокових зобов’язань вища за оборотні активи і для їх погашення підприємства вимушені зменшувати наявні основні засоби. Мова йде про достатність або недостатність власного капіталу та довгострокових позик для покриття активів балансу, тобто про фінансово-економічну рівновагу між окремими статтями активів і пасивів балансу.

Дослідженнями доведено, що процес фінансово-економічного регулювання на галузевому рівні економіки і на рівні окремих підприємств може здійснюватися збалансуванням обсягів власних оборотних коштів, поточних фінансових потреб і грошових коштів. Поточні фінансові потреби визначаються як різниця між операційним циклом (запаси та дебіторська заборгованість) і кредиторською заборгованістю. Грошові кошти - це різниця між власними оборотними коштами і поточними фінансовими потребами.

Визначені в дисертаційній роботі взаємозалежності між цими величинами дали змогу виявити і сформувати можливі види фінансово-економічної рівноваги підприємств агропромислового виробництва Луганської області як нормальну, нейтральну і нестійку та визначити їх підвиди й граничні параметри (табл.3).

Таблиця 3 – Види фінансово-економічної рівноваги та їх граничні параметри

Підвиди фінансово-економічної рівноваги | Діагностування за власними оборотними коштами (ВОК), поточними фінансовими потребами (ПФП)
і грошовими коштами (ГК) | НОРМАЛЬНА | Ідеальна (збалансоване зростання) | ВОК>0, ПФП>0, ГК>0, ВОК>ПФП>ГК | Стійка (збалансоване зростання) | ВОК>0, ПФП>0, ГК<0; ПФП>ВОК, ГК<0, але ГК<30% | НЕЙТРАЛЬНА | Задовільна | ВОК>0, ПФП>0, ГК<0; ПФП>ВОК, але ГК>30% | Рідкісна | ВОК>0, ПФП<0, ГК>0; ГК>ВОК, але ПФП<0 | Ризикова | ВОК<0, ПФП>0, ГК<0; ГК<ВОК, але ПФП>0 | НЕСТІЙКА | Невпорядкована | ВОК<0, ПФП<0, ГК>0; ПФП<ВОК, але ГК>0 | Наближена до банкрутства | ВОК<0, ПФП<0, ГК<0; ВОК<ПФП<ГК |

На підставі аналізу ми встановили, що за останні роки нормальну рівновагу мали підприємства борошномельно-круп’яної промисловості; нейтральну - м’ясної промисловості, а нестійку - підприємства сільського господарства та молочної промисловості.

Запропоновані види фінансово-економічної рівноваги апробувалися на статистичну об’єктивність за окремими підприємствами. Розрахунки показали, що, по-перше, фінансово-економічний стан підприємств залежить від граничних параметрів фінансово-економічної рівноваги між власними оборотними коштами і поточними фінансовими потребами. Підприємства, які мали надлишок власних оборотних коштів, як правило, прибуткові, платоспроможні, а їх фінансово-економічна рівновага відноситься до стійкої та задовільної. У підприємств із значним рівнем збитковості власного капіталу досить низький рівень платоспроможності. Вони мали нестійку фінансово-економічну рівновагу. По-друге, у більшості підприємств борошномельно-круп’яної і м’ясної промисловості (і у деяких підприємствах сільського господарства) спостерігалась закономірність, коли значний рівень рентабельності власного капіталу (понад 25%) супроводжувався відносно низьким рівнем загального коефіцієнта ліквідності. Це обумовлено тим, що у прагненні до успіху підприємства змушені вирішувати основну дилему фінансового менеджменту – рентабельність чи ліквідність у спробі мати динамічний розвиток з достатнім рівнем платоспроможності. Об’єктивна суперечливість цих питань робить необхідною для управління побудову моделі фінансово-економічного регулювання агропромислового виробництва (рис. 2).

За допомогою цієї моделі визначаються альтернативні допущення за двома напрямками: задаючи рівень рентабельності активів можна одержати відповідний вид фінансово-економічної рівноваги і навпаки, поєднуючи динамічний розвиток підприємств з достатнім рівнем їх платоспроможності.

Наведена модель може діяти як варіантна, так і нормативна, адже, задаючи той чи інший вид фінансово-економічної рівноваги як нормативний, можна одержати досить багато варіантів рішень, і, навпаки, вибираючи деякий варіант фінансово-економічного стану підприємств можна визначити фінансово-економічну рівновагу об’єкту.

Запропоновано варіант розвитку агропромислового виробництва на прикладі сільського господарства Луганської області, який ґрунтується на показниках балансу і звіту про фінансові результати 2001 року. В розрахунках прийнято: ціни на продукцію галузі в середньому зростають на 15%; частка чистого прибутку у чистому доході (виручці) від реалізації продукції залишається на рівні 2001 р. – 7,4%; обсяги власного капіталу змінюються тільки за рахунок чистого прибутку; рентабельність продажів не змінюється. Розрахунки здійснюються з нейтрального виду фінансово-економічної рівноваги, за якої поточні фінансові потреби повинні покриватися на 88% власними оборотними коштами.

За наведеним варіантом фінансово-економічної рівноваги спостерігається повна залежність галузі від кредиторів. Власний капітал ще не може значно збільшуватися за рахунок чистого прибутку, але збільшення суми поточних фінансових потреб може забезпечити приріст запасів у виробництві. Для того, щоб така рівновага стабілізувалась, галузь потребує 64,7 млн. грн. інвестицій, для нарощування власного капіталу і зниження дефіциту власних оборотних коштів.

Чільне місце у системі регулювання належить пільговому оподаткуванню сільськогосподарських товаровиробників, яке сформоване, але його дія закінчується у 2003 році. Тому необхідно визначити основні засади розбудови податкової системи у сільському господарстві, що має бути започаткована у 2004 році. На нашу думку, слід продовжити до 2010 р. дію спеціального режиму оподаткування фіксованого сільськогосподарського податку і податку на додану вартість з деякими змінами і доповненнями.

Рис. 2. Модель фінансово-економічного регулювання розвитку агропромислового виробництва Луганської області

З цією метою нами роздроблено пропозиції щодо удосконалення фіксованого сільськогосподарського податку, а саме:

- продовжити дію фіксованого сільськогосподарського податку до 31 грудня 2009 року;

- у складі фіксованого сільськогосподарського податку залишити: податок на прибуток, земельний податок, податок з власників транспортних засобів, комунальний податок, збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок бюджету, збір на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України, збір до Державного інноваційного фонду, плату за придбання торгового патенту торгівельної діяльності, збір за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільськогосподарського виробництва);

- суб’єктами оподаткування є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік перевищує 75%, замість 50%, що діє зараз, загальної суми валового доходу підприємства;

- ставки фіксованого сільськогосподарського податку встановити з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь у відсотках до їх грошової оцінки: для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,15%, для багаторічних насаджень - 0,09%. Платники податку, що здійснюють свою господарську діяльність у гірських зонах та поліських територіях, сплачують його за такими ставками: для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,09%, для багаторічних насаджень - 0,03%;

- грошову оцінку землі залишити на рівні 1 липня 1995 року.

З метою підтримки сільськогосподарських виробників тваринницької продукції та своєчасного перерахування їм дотацій за продані переробним підприємствам молоко та м’ясо живою вагою пропонуємо продовжити до 31 грудня 2009 р. дію механізму нарахувань та виплат дотацій переробними підприємствами сільськогосподарським товаровиробникам усіх форм власності і господарювання, включаючи особисті підсобні господарства населення за реалізовані ними молоко та м'ясо живою вагою.

Доцільно також продовжити до 31 грудня 2009 р. акумуляцію та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягає сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарським товаровиробникам – платникам податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молоко та м’ясо живою вагою.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі підвищення ефективності регулювання розвитку агропромислового виробництва. Результати дослідження дозволили зробити висновки теоретичного, методичного та практичного характеру, які зводяться до наступного:

1. Дослідження і наукове узагальнення сутності регулювання економіки дозволило сформувати визначення фінансово-економічного регулювання, як спрямований розвиток економічних процесів, що базується на альтернативних варіантах фінансово-економічної рівноваги між джерелами надходження та напрямками використання коштів за умови постійного перевищення грошових доходів над витратами виробничих ресурсів.

2. Встановлено, що фінансово-економічний стан підприємств агропромислового комплексу характеризується різним складом показників. Тому запропоновано такий склад показників по галузях: у сільському господарстві – коефіцієнт фінансової автономії, загальний коефіцієнт ліквідності, тривалість операційного та фінансового циклів; м’ясній промисловості – тривалість операційного циклу; молочній промисловості – співвідношення власного капіталу та позикових коштів; у борошномельно-круп’яній промисловості – коефіцієнт маневреності власного капіталу, загальний коефіцієнт ліквідності та тривалість операційного циклу.

3. Поглиблено аналіз фінансово-економічного стану підприємств за допомогою розробленої моделі основних зв’язків рентабельності активів з коефіцієнтом фінансової автономії та окупності власного капіталу, що дозволяє через поєднання різних вимірників об’єктивно оцінити результати фінансово-економічного регулювання.

4. Доведено, що в сільському господарстві і молочній промисловості порушення важливих співвідношень між джерелами надходження та напрямами використання коштів призвело до значних фінансових обмежень. Тому критерієм ефективності фінансово-економічного регулювання розвитку агропромислового виробництва може виступати збалансоване співвідношення між активами і пасивами балансу та фінансовими результатами.

5. Обґрунтовано, що важливим чинником ефективності фінансово-економічного регулювання є обсяг власних оборотних коштів. Їх надлишок або дефіцит формує фінансово-економічну рівновагу між джерелами надходження та напрямками використання коштів. Тому запропоновано ранжувати агропромислові підприємства за видами фінансово-економічної рівноваги: нормальна, нейтральна, нестійка.

6. Розроблені граничні параметри фінансово-економічної рівноваги між власними оборотними коштами, поточними фінансовими потребами і грошовими коштами. Запропоновано відносити підприємства до певного виду за такими критеріями: нормальна – постійні ресурси покривають понад 70% оборотних активів; нейтральна – постійні ресурси покривають до 70% оборотних активів; нестійка – постійні ресурси покривають до 15% необоротних активів.

7. Дослідженнями встановлено, що у 2001 р. підприємства агропромислового комплексу відносилися до таких видів фінансово-економічної рівноваги: нестійка – сільське господарство і молочна промисловість; нейтральна – м’ясна промисловість; нормальна – борошномельно-круп’яна промисловість.

8. Розроблено модель фінансово-економічного регулювання розвитку агропромислового виробництва, яка базується на двох провідних показниках – рентабельності активів та обсягу власних оборотних коштів. У моделі вони взаємозв’язані, можуть варіювати і будь-яка диспропорція помітно впливає на діяльність підприємств.

9. Запропоновано продовжити дію спеціального порядку оподаткування сільськогосподарських товаровиробників до 2010 р. за критерієм віднесення суб’єктів господарювання до сільського господарства, а також удосконалено податкові ставки і базу оподаткування фіксованого сільськогосподарського податку. Доцільно зберегти відшкодування з державного бюджету частини процентних ставок за банківські кредити для аграрних підприємств та відшкодовувати з бюджету 50% страхових платежів з обов’язкового страхування урожаю сільськогосподарських культур.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кравченко Т.В. Состав и структура основных фондов и оборотных средств предприятия // Збірник наукових праць Луганського державного аграрного університету. - 1999. - №5(14). – С. 58-61.

2. Кравченко Т.В. Оценка уровня коэффициентов финансовой устойчивости // Збірник наукових праць Луганського державного аграрного університету. - 1999. - №4/13. – С. 135-139.

3. Кравченко Т.В. Продолжительность операционного и финансового циклов предприятий // Збірник наукових праць Луганського державного аграрного університету. - 2000. - №6/16. – С. 86 - 88.

4. Кравченко Т.В. Платежеспособность предприятия. Критерии оценки // Збірник наукових праць Луганського державного аграрного університету. - 2000. - №8. – С. 11-14.

5. Кравченко Т.В. Цикли обігу грошових коштів підприємств АПК // Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: Кол. монографія у двох томах. Т.2 / За ред. П.Т. Саблука,

В.А. Амбросова, Г.Е. Мазнева. – К.: ІАЕ, 2001. – С. 494-497.

6. Кравченко Т.В. Про фінансову рівновагу агропромислових підприємств // Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК. У чотирьох частинах. Частина 3 / За редакцією П.Т.Саблука. – К.: ІАЕ, 2001. - С. 50-53.

7. Кравченко Т.В. Фінансово-економічна рівновага в агропромисловому виробництві // Економіка, менеджмент, підприємництво. Збірник наукових праць Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. – 2002. - №9. – С. 85-89.

Кравченко Т.В. Фінансово-економічне регулювання розвитку агропромислового виробництва. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – організація управління, планування і регулювання економікою. – Національний аграрний університет, Київ, 2003.

Поглиблено теоретичні засади фінансово-економічного регулювання діяльності агропромислових підприємств при переході до ринкової економіки. Виявлено закономірності та тенденції розвитку підприємств сільського господарства, м’ясної, молочної та борошномельно-круп’яної промисловості, а також визначено, що фінансово-економічний стан більшості підприємств сільського господарства, молочної промисловості досить складний. Визначено, що поряд із розробкою макроекономічних форм, методів підтримки, посилення уваги вимагають питання наукового обґрунтування всіх функцій процесу управління на мікрорівні, особливо аналізу та регулювання.

Удосконалено методичні підходи до формування головних елементів системи забезпечення процесу регулювання, до яких запропоновано віднести оцінку фінансово-економічного стану підприємств, а також групування фінансово-економічної рівноваги між джерелами надходження коштів і їх використанням.

Розроблена модель та обґрунтовані напрямки фінансово-економічного регулювання розвитку агропромислового виробництва.

Ключові слова: фінансово-економічне регулювання, агропромислове виробництво, оборотні кошти, фінансово-економічний стан, фінансова діагностика, рівновага, рентабельність.

Кравченко Т.В. Финансово-экономическое регулирование развития агропромышленного производства. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 – организация управления, планирование и регулирование экономикой. – Национальный аграрный университет, Киев, 2003.

Исследовано теоретико-методологические основы форм и методов регулирования экономики переходного периода. Обосновано, что одним из основных условий эффективного функционирования агропромышленного комплекса является финансово-экономическое регулирование развития производства. Определены тенденции изменения источников финансирования предприятий, при этом выявлено, что в сельском хозяйстве, молочной промышленности имели место существенные инвестиционные ограничения. Наиболее привлекательные для инвесторов – это предприятия мясной и мукомольно-крупяной промышленности.

Обоснованы методологические и методические аспекты оценки результативности финансово-экономической деятельности развития агропромышленного производства. Определено, что нестабильность экономического развития предприятий агропромышленного комплекса требуют научного обоснования всех функций управления, особое внимание должно уделяться анализу и регулированию. Выявлены главные элементы системы обеспечения процесса регулирования, к которым предлагается отнести: оценку финансово-экономического состояния предприятий, которая определена при помощи обоснованной и целенаправленной системы показателей; финансово-экономическую диагностику, которая позволяет выявлять и формулировать, в зависимости от уровня избытка или дефицита оборотных средств, варианты финансово-экономического равновесия между источниками поступления средств и их использованием.

На основе методической базы оценки результативности финансово-экономического состояния предприятий и их развития разработана модель связи рентабельности активов с промежуточными показателями (коэффициенты автономии, манёвренности, коэффициент собственных оборотных средств и другие). Предложенная модель может быть использована для вариантных расчётов изменения финансово-экономического состояния предприятий. Обоснована методика финансово-экономической диагностики, основу которой составляют величины собственных оборотных средств и текущих финансовых потребностей. Определены возможные варианты финансово-экономического равновесия между потребностью и наличием источников финансирования предприятий.

Разработана общая модель финансово-экономического регулирования развития агропромышленного производства, которая состоит из модели связей рентабельности активов и модели финансово-экономического равновесия между источниками поступления средств и их использования. Модель позволяет формировать альтернативные варианты приоритетности развития отраслей и предприятий агропромышленного комплекса и может быть полезной при принятии управленческих решений.

Предложено финансово-экономическое регулирование агропромышленного производства осуществлять через направленное развитие экономических процессов, исходя из альтернативных вариантов финансово-экономического равновесия между источниками поступления средств и направления их использования при условии постоянного превышения доходов над затратами ресурсов.

Обоснованы направления финансово-экономического регулирования агропромышленного производства: ценообразование, кредитное обеспечение, система налогообложения. Политика ценообразования в аграрном секторе должна осуществляться на основе свободного ценообразования в совокупности с государственным регулированием и усилением антимонопольного контроля за ценами на материально-технические ресурсы. В расчете рыночной цены производителя, кроме использования соответствующих моделей ценообразования, должны учитываться такие факторы, как экономическая политика государства, смена законодательной базы, рыночные ожидания, платежеспособный спрос и другие. Установлено, что в агропромышленном производстве основными элементами ценового регулирования являются: залоговые цены, по которым производители передают свою продукцию специализированным государственным структурам; компенсационные платежи, которые выплачиваются сельскохозяйственным товаропроизводителям.

Доказано, что чрезвычайно важной проблемой остаётся кредитное обеспечение сельскохозяйственных товаропроизводителей. Определены основные пути решения этой проблемы: ипотечное кредитование сельскохозяйственных предприятий под залог земельных участков; дальнейшее снижение учетной ставки; частичное возмещение процентных ставок за счет бюджета, что позволит удешевить стоимость краткосрочных кредитов. Разработанные методические подходы финансово-экономического регулирования развития агропромышленного производства позволяют распределить предприятия по рангу и определиться с очерёдностью их финансовой поддержки со стороны государства: минимально рисковые для инвесторов (собственные оборотные средства и текущие финансовые потребности имеют положительное значение); рисковые (собственные оборотные средства и текущие финансовые потребности имеют отрицательное значение, но текущие финансовые потребности покрывают операционные затраты); приближенные к банкротству (собственные оборотные средства и текущие финансовые потребности имеют отрицательное значение). Обоснованы рекомендации о внесении изменений к налогу на добавленную стоимость.

Ключевые слова: финансово-экономическое регулирование, агропромышленное производство, оборотные средства, финансово-экономическое состояние, финансовая диагностика, равновесие, рентабельность.

Kravchenko T.V.