ХАРКІВСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кислий Віталій Дмитрович

УДК 159.9.07:355.332.1

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ ОФІЦЕРІВ-ВИПУСКНИКІВ ДО ДІЯЛЬНОСТІ В ОСОБЛИВИХ УМОВАХ

19.00.09 – психологія праці в особливих умовах

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Харків – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському військовому університеті, Міністерство оборони України.

Науковий керівник: | кандидат психологічних наук, доцент

Афанасенко Валерій Сергійович

Харківський військовий університет,

заступник начальника університету з виховної роботи

Офіційні опоненти: | доктор психологічних наук, доцент

Балабанова Любов Матвіївна

Національний університет внутрішніх справ,

кафедра прикладної психології, професор

кандидат психологічних наук, доцент

Назаров Олег Олександрович

Академія пожежної безпеки України,

навчально-методичний центр, начальник

Провідна установа: | Національна академія прикордонних військ України

ім. Б. Хмельницького, кафедра педагогіки та психології,

Державний комітет у справах охорони державного кордону України, м. Хмельницький

Захист дисертації відбудеться “11” грудня 2003 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.702.05 Харківського військового університету за адресою: 61043, м. Харків, вулиця Динамівська, 6, ауд. Д - 606.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського військового університету за адресою: 61043, м. Харків, майдан Свободи, 6.

Автореферат розісланий “10” листопада 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філософських наук, професор | Мануйлов Є.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми.

Соціальні й економічні перетворення, що у даний час відбуваються в Україні, стимулюють корінні зміни в суспільстві в цілому і Збройних Силах зокрема. Трансформаційні процеси, пов'язані з формуванням професійної армії, висувають нові вимоги до підготовки командних кадрів для діяльності в особливих, екстремальних і надекстремальних умовах.

Державна програма реформування і розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року, затверджена Указом Президента України від 28 липня 2000 року, передбачає створення сучасної за структурою й озброєнням, нечисленної і високопрофесійної армії. Впровадження нових багатофункціональних і складних у керуванні систем озброєння призводить до збільшення числа стрес-факторів і зростання інтенсивності їх впливу на військовослужбовців. Головним чином це стосується офіцерського складу, який відповідає не тільки за власну діяльність, а насамперед, за ефективне виконання підлеглими поставлених навчально-бойових завдань.

Постійні впливи стрес-факторів і зміни соціального середовища викликають в офіцерів ті або інші форми реакцій, які залежно від рівня соціально-психологічної адаптації можуть бути адекватними або неадекватними вимогам діяльності. Особливу значущість ця проблема має стосовно діяльності офіцерів-випускників в особливих умовах. Вивченням різних аспектів даної проблеми займалися В.С. Афанасенко, М.І. Дьяченко, Л.О. Кандибович, І.І. Ліпатов, О.О. Назаров, Л.Ф. Шестопалова, проте питанням соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників до діяльності в особливих умовах увага приділялася недостатньо. Аналіз службової діяльності офіцерів-випускників і військова практика свідчать, що успішність їх соціально-психологічної адаптації є найважливішим чинником, що впливає на ефективність діяльності в особливих умовах. У зв'язку з цим актуальність теми дослідження зумовлена певними факторами.

По-перше, темпи й успішність соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників мають реальне втілення у вигляді результатів навчально-бойової діяльності як особистої, так і підрозділів, що ними очолюються.

По-друге, період "входження" офіцера-випускника в нове соціальне середовище, освоєння первинної офіцерської посади пов'язаний зі становленням його особистості. Офіцери-випускники, що прибувають у війська, це – молоді люди з неустояним життєвим самовизначенням, зумовленим різким соціальним переміщенням з одного прошарку, групи в інші.

По-третє, на сучасному етапі розвитку психологічної науки процес формування рівнів соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників з урахуванням впливу їхніх індивідуально-психологічних особливостей вивчений недостатньо.

По-четверте, дослідження, проведені у військах, переконливо доводять, що самоусунення від виконання обов'язків, відхилення від службових і моральних норм, міжособистісні конфлікти, ухилення від служби і навіть спроби суїциду спостерігаються в офіцерів-випускників на тлі стійкої соціально-психологічної дезадаптації.

Викладене вище свідчить, що проблема роботи з офіцерами-випускниками в період їх соціально-психологічної адаптації у військах вимагає наукового осмислення вже досягнутого та обґрунтування шляхів її подальшого удосконалення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках науково-дослідної роботи „Девіація”, замовленої начальником Харківського військового університету (№ державної реєстрації 3861) і проведеної на кафедрі психології і педагогіки із залучанням фахівців науково-організаційного відділу університету. Одним з напрямків цієї роботи було визначення динаміки процесу соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників в особливих умовах і формування у них необхідних індивідуально-психологічних особливостей з метою підвищення ефективності їх діяльності. Проблеми, що розглядаються в дисертації, тісно пов'язані з реалізацією положень „Концепції виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України”, затвердженої Указом Президента України від 4 вересня 1998 року і наказом Міністра оборони України № 142 від 5 травня 1999 року „Про концепцію морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройних Сил України”. Тема дослідження затверджена рішенням науково-технічної ради ХВУ (протокол № від 12. .  р.), узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № від 24. .  р.).

Мета і завдання дослідження.

Мета дослідження: проаналізувати зміст, виявити закономірності та визначити динаміку процесу соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників в особливих умовах діяльності і на основі отриманих даних розробити методику з оптимізації їх соціально-психологічної адаптації.

Завдання дослідження.

1. Здійснити теоретичний аналіз основних теоретико-концептуальних підходів до проблеми соціально-психологічної адаптації офіцерів в особливих умовах діяльності.

2. Визначити основні стрес-фактори, які характеризують діяльність офіцерів-випускників як діяльність в особливих умовах.

3. Проаналізувати зміст та динаміку процесу соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників в особливих умовах діяльності.

4. Розглянути взаємозв’язок між індивідуально-психологічними особливостями офіцерів та рівнями їх соціально-психологічної адаптації.

5. Розробити методику з оптимізації соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників до діяльності в особливих умовах.

6. Запропонувати практичні рекомендації командному складу щодо оптимізації соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників.

Об'єкт дослідження: соціально-психологічна адаптація офіцерів.

Предмет дослідження: зміст, закономірності і динаміка соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників в особливих умовах діяльності.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали: принцип єдності свідомості та діяльності (Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн та ін.); принцип системності (Р. Акофф, С.П. Бочарова, О.К. Дусавицький, Ф. Емері, Б.Ф. Ломов, С.Д. Максименко, В.О. Моляко, Г.Г. Шевченко та ін.); уявлення про адаптацію, її закономірності та механізми в цілому (Г.О. Балл, Ф.Б. Березін, В.П. Казначеєв, Ц.П. Короленко, Ф.З. Меєрсон, А.А. Налчаджян та ін.) і зокрема про адаптацію як форму соціальної активності особистості (В.А. Семиченко, О.Г. Солодухова та ін.); теорії адаптації до діяльності в особливих та екстремальних умовах (Л.Г. Дика, Ю.М. Забродін, Н.Д. Завалова, В.І. Лебедєв, В.І. Медведєв та ін.); теорії саморегуляції функціональних та психічних станів особистості, її поведінки та діяльності (К.О. Абульханова-Славська, Л.М. Балабанова, О.А. Конопкін, А.Б. Леонова, В.І. Моросанова та ін.); теорії акцентуацій характеру (К. Леонгард, Г. Шмішек, А.Е. Лічко та ін.).

Методи дослідження: стандартизоване спостереження за спеціально розробленою програмою; опитування; контент-аналіз документів (службових характеристик, відгуків на випускників); експертна оцінка результатів діяльності та успішності соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників до діяльності в особливих умовах; методики діагностики особистості: „Адаптивність” А.Г. Маклакова і С.В. Чермяніна; „Опитувач особистісний” Г. Шмішека; “Діагностика ситуативної і особистісної тривожності” Ч. Спілбергера – Ю.Л. Ханіна; “САН” (самопочуття, активність, настрій) В.А. Доскіна, Н.А. Лаврентьєвої і М.П. Мірошникова; статистичні методи математичної обробки отриманих емпіричних даних: перевірки вірогідних відзнак (критерій ?І), ?агатомірної статистики (кореляційний аналіз) та інші. Обробка здійснювалась за допомогою IBM PC Р4.

Наукова новизна одержаних результатів:

- вперше описано зміст, закономірності і динаміку соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників до діяльності в особливих умовах, що дозволило надати розгорнуту характеристику психологічних особливостей цього процесу в різні періоди службової діяльності офіцерів;

- показано залежність ефективності діяльності офіцерів-випускників в особливих умовах від рівнів їх соціально-психологічної адаптації, що поглиблює розуміння про необхідність психокорекційної роботи з метою формування рівнів адаптації, адекватних вимогам діяльності;

- виявлено взаємозв'язок між акцентуаціями характеру офіцерів-випускників і успішністю їх соціально-психологічної адаптації, що дозволило на основі отриманих експериментальним шляхом даних розширити уявлення про симптомокомплекси поведінкових проявів у акцентуйованих особистостей;

- отримали подальший розвиток положення про необхідність формування й удосконалення індивідуально-психологічних особливостей офіцерів, у зв’язку з їх значним впливом на соціально-психологічну адаптацію офіцерів-випускників в особливих умовах діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:

- виділено психологічні критерії рівнів соціально-психологічної адаптації офіцерів, що надає можливість об’єктивно та індивідуально оцінювати адаптивні властивості випускників;

- запропонована та впроваджена методика з оптимізації соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників, яка дозволяє формувати рівні соціально-психологічної адаптації, адекватні вимогам діяльності в особливих умовах;

- розроблені практичні рекомендації командному складу щодо оптимізації соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників.

Особистий внесок здобувача. Наукові положення дисертації розроблені самостійно, результати теоретичних і практичних досліджень та висновки належать виключно автору. В публікаціях, що відображають головний зміст дисертації, дві статті опубліковані у співавторстві. У статті „Вплив акцентуацій характеру військовослужбовців на адаптацію до діяльності в особливих умовах” автору належить теоретичний аналіз проблеми та написання більшої частини статті. У статті „Динаміка процесу соціально-психологічної адаптації молодих офіцерів в особливих умовах діяльності” автору належать експериментальні спостереження, узагальнений аналіз отриманих даних та написання половини обсягу статті.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження неодноразово розглядалися на засіданнях кафедри психології і педагогіки Харківського військового університету (1999 – 2003 рр.). Апробація результатів дослідження здійснювалася в доповідях і повідомленнях на науково-практичній конференції вищих навчальних закладів м. Харкова „Основні напрямки виховання української військової інтелігенції у сучасних умовах” м. Харків, 2002; V Багаліївських читаннях в НАУ „Вік ХХ: реформи в українській вищій школі” м. Харків, 2002; III Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми суїцидології” м. Київ, 2002; ІІ науковій конференції молодих вчених Харківського військового університету м. Харків, 2003. Протягом усього періоду наукового пошуку автор особисто брав участь в організації роботи з формування та удосконалення рівнів соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників у ході їх стажування у військах. Результати дослідження впроваджені в Інституті неврології, психіатрії та наркології АМН України, Академії пожежної безпеки України, Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано в 9 працях, з них 5 статей у наукових фахових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг роботи 227 сторінок (178 сторінок основного тексту). Дисертація містить 26 таблиць, 2 рисунки. Список використаних джерел містить 223 найменування. Додатки містяться на 28 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її зв'язок з науковими програмами і планами, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, розкрито методологічну і теоретичну основи роботи, вказано використані методи дослідження, охарактеризовано наукову новизну та практичну значущість дослідження, надано дані про його апробацію.

У першому розділі “Теоретичне дослідження проблеми соціально-психологічної адаптації офіцерів до діяльності в особливих умовах” викладено результати аналізу психологічної літератури з проблеми яка вивчалась, розглянуті основні теоретико-концептуальні підходи до дослідження соціально-психологічної адаптації.

Проведений аналіз дозволив виділити три основні напрямки досліджень, пов’язані з проблемою адаптації. До першого належать переважно клініко-психологічні дослідження стресу, предметом яких є, головним чином, інтрапсихічна адаптація суб’єкта, зміна потребово-мотиваційної сфери особистості (Ю.А. Олександровський, Ф.Б. Березін, P.S.S.При цьому адаптація вивчається поза контекстом конкретної предметної діяльності. Хоча адаптація підлягаючи негативному впливу з боку стресогенних ситуацій, є водночас потужним потенціалом для їх подолання і в силу цього особливий інтерес являє розуміння механізмів адаптації. Другий напрямок досліджень адаптації представлений роботами фізіологів та психологів, які вивчали реакцію окремих органів (систем органів) або психічних процесів на робоче навантаження або на несприятливі умови діяльності (шум, гіпоксія та ін.). Адаптація в цих умовах розуміється як процес перебудови різноманітних функцій організму, спрямований на підтримку внутрішнього гомеостазу (В.І. Медведєв, І.Г. Скотникова, А.Ж. Юр’євіц, В.С. Аверьянов та ін.). До третього напрямку належать комплексні дослідження психічних і функціональних станів людини в трудовій діяльності (Л.І. Анциферова, Л.М. Балабанова, Л.Г. Дика, А.Б. Леонова, P.A.N.

Проведені військовими психологами дослідження дозволяють визначити відсутність єдності у вивченні соціально-психологічної адаптації в особливих умовах діяльності, зумовлених впливом стрес-факторів високої інтенсивності. Серед військових психологів склались два головні підходи щодо сутності соціально-психологічної адаптації. В межах першого підходу соціально-психологічну адаптацію розглядають як пристосування військовослужбовця до соціального оточення під час проходження військової служби. Саме так розглядають цей процес М.І. Дьяченко, Я.В. Подоляк, Л.Ф. Желєзняк та ін. Основним змістом даного процесу є звикання військовослужбовця, зміна його динамічного стереотипу. Другий підхід характеризується визначенням сутності соціально-психологічної адаптації не тільки як пристосування, але і як взаємодії з військовим оточенням. Цей підхід знайшов втілення в дослідженнях В.С. Афанасенка, М.П. Коробейникова, І.І. Ліпатова, С.С. Муцинова, Ж.Г. Сенокосова, Л.Ф. Шестопалової, В.Я. Яблонька та дозволив розглядати військовослужбовця не як пасивний об’єкт, на який впливає зовнішнє оточення, а як активний суб’єкт адаптаційної взаємодії з цим оточенням.

Враховуючи усі викладені вище теоретико-концептуальні підходи, можливо визначити соціально-психологічну адаптацію офіцерів-випускників як складне динамічне утворення, що має розгорнуті часові характеристики, проходить під впливом особливих умов та індивідуально-психологічних особливостей, при системній взаємодії її структурно-функціональних компонентів (потребово-мотиваційних, когнітивних, емоційно-вольових, комунікативних та ін.) та дозволяє їм без тривалих внутрішніх та зовнішніх конфліктів (при збереженні психічного і фізичного здоров’я) продуктивно здійснювати військову діяльність.

Особливі умови повною мірою притаманні військовим професіям. Так, діяльність офіцерів при виконанні службових обов’язків характеризується різкою зміною функціонального стану від монотонії і оперативного покою до екстремальних умов. Екстремальність може бути зумовлена не тільки дією зовнішніх факторів (температурою, шумом, вібрацією та ін.), але і змістовними характеристиками діяльності (напругою, тривожністю, монотонністю, наявністю обмеженості інформації, яка змінюється інформаційним перевантаженням, порушенням ритмів роботи та відпочинку при виконанні навчально-бойових задач та ін.). Досить широке осмислення ця проблема отримала в роботах В.С. Афанасенка, О.В. Іванової, В.В. Конопльова, І.І. Ліпатова, В.М. Невмержицького, О.В. Тімченка, Л.Ф. Шестопалової, В.Я. Яблонька та інших, аналіз яких дозволив зробити висновок, що виконання функціональних обов’язків офіцерами-випускниками належить до діяльності в особливих умовах. Наслідком впливу стрес-факторів різної інтенсивності при діяльності в особливих умовах є психічні стани офіцерів-випускників, які можуть впливати на їх соціально-психологічну адаптацію позитивно або негативно.

Крім того, останнім часом велика кількість досліджень присвячена вивченню окремих індивідуально-психологічних особливостей особистості в діяльності. Встановлено, що вони, як професійно важливі якості, можуть значно впливати на успішність, надійність та інші об’єктивні показники діяльності. Ця закономірність підтверджена для самих різнорідних видів діяльності (Л.М. Балабанова, О.К. Дусавицький, О.О. Назаров, О.Г. Солодухова та ін.). В ході дисертаційного дослідження встановлено, що на процес соціально-психологічної адаптації в особливих умовах діяльності впливають такі індивідуально-психологічні особливості: особистісний адаптивний потенціал, нервово-психічна стійкість, комунікативні здібності, моральна нормативність (В.В. Конопльов, А.Г. Маклаков, Н.І. Наєнко, С.В. Черм’янин); тривожність (Ч. Спілбергер, Ю.Л. Ханін); самопочуття, активність, настрій (В.А. Доскін, Н.А. Лаврентьєва, М.П. Мірошников); акцентуації характеру (Е.А. Афонін, В.М. Невмержицький, Г. Шмішек) та інші, однак чітких уявлень про ступені впливу їх рівнів на соціально-психологічну адаптацію офіцерів-випускників досі не існує.

Дослідження соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників до умов служби у підрозділі доцільно проводити з позицій системного аналізу з метою визначення взаємодії різних підсистем цього процесу. При цьому необхідно враховувати, що принциповою відмінністю функціональної системи соціально-психологічної адаптації особистості від усіх інших систем, які саморегулюються, є наявність механізмів свідомого саморегулювання. Завдяки цьому здійснюється координаційне, спрямовуюче втручання свідомої інтелектуальної активності у саморегулюючі процеси адаптації.

Системний аналіз робіт В.І. Буянова, Г.С. Дуніна, М.Ф. Феденка та результати особистого дослідження дозволили виділити у процесі соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників ряд підсистем: підсистему пошуку і переробки інформації; підсистему емоційного реагування; мотиваційну підсистему; підсистему практичної діяльності.

Водночас на основі результатів досліджень Р. Грігаса, О.В. Іванової, В.В. Конопльова, І.І. Ліпатова, Г.А. Слесарєва, А.Д. Субочевої, О.О. Телічкина нами виділено три якісно різних рівні соціально-психологічної адаптації, характерних для діяльності офіцерів в особливих умовах: високий, середній та низький.

Високий рівень характеризується: – наявністю стійких мотивів у діяльності та задоволення її результатами; – позитивними психічними станами офіцера; – низьким або середнім рівнем тривожності; – відсутністю акцентуацій характеру або наявністю акцентуацій, які позитивно впливають на діяльність; – високою оцінкою професійних якостей з боку командирів і начальників; – стабільною наполегливістю в отриманні практичних навиків, вмінь, досвіду роботи на техніці; – активністю в службовій діяльності, впевненістю в роботі з особовим складом. Для середнього рівня характерними є: – наявність відносно стійких мотивів у діяльності та задоволення її результатами; – в основному позитивні психічні стани офіцера; – середній рівень тривожності; – наявність акцентуацій характеру без ознак їх прояву; – позитивною оцінкою професійних якостей з боку командирів і начальників; – впевненість у роботі з підлеглим особовим складом; – непостійна наполегливість і бажання отримати знання, навики та вміння для застосування їх на практиці; – малоактивне ставлення до службової діяльності. Низький рівень визначається: – різноплановими мотивами в діяльності з частковим задоволенням її результатами; – наявністю як позитивних, так і негативних психічних станів у офіцера; – середнім або високим рівнем тривожності; – наявністю акцентуацій характеру з ознаками їх негативного прояву; – задовільною оцінкою професійних якостей з боку командирів і начальників; – епізодичною наполегливістю в опануванні практичним досвідом роботи на техніці; – в основному пасивним ставленням до службової діяльності, низькою активністю в подоланні виникаючих труднощів; – невпевненістю при роботі з підлеглим особовим складом або прагненням від неї ухилитися.

Соціально-психологічній адаптації, адекватній вимогам діяльності офіцерів-випускників в особливих умовах, сприяють вміння блокувати стреси та негативні психічні стани за допомогою прийомів та методів психічної саморегуляції. Психічна саморегуляція станів при соціально-психологічній адаптації до діяльності в особливих умовах з позиції застосування внутрішніх засобів здійснення діяльності з самокерування забезпечує, по-перше, повноцінність процесу засвоєння (формування) цих засобів і, по-друге, ефективність їх використання за наявності сформованих навичок.

Таким чином, проблема соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників в особливих умовах діяльності досліджена недостатньо; задача формування та удосконалення рівнів соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників, адекватних вимогам діяльності в особливих умовах, залишається актуальною.

У другому розділі “Експериментальне дослідження процесу соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників до діяльності в особливих умовах” викладена програма дослідження динаміки соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників в особливих умовах діяльності, дана загальна характеристика методів дослідження і груп обстежених.

Дослідження проводилося протягом трьох періодів: на стажуванні, при входженні до посади, в ході виконання навчально-бойових завдань. Найбільш складним і специфічним був третій період, тому що саме в процесі несення офіцерами вартової служби та бойового чергування створювались особливі умови з відповідними обмеженнями, наближені до екстремальних. До дослідження залучалось 316 офіцерів-випускників ХВУ. Особливі умови в процесі проведення дослідження характеризувалися напруженістю, тривожністю, монотонністю діяльності; обмеженістю інформації, яка змінювалась інформаційним перевантаженням, а також порушенням ритмів роботи та відпочинку. Такі умови призводили до проявів у офіцерів ознак нервово-психічного напруження та стомлення, зростання кількості негативних психічних станів, що впливало на рівень їх соціально-психологічної адаптації та знижувало якість виконання навчально-бойових завдань.

Проведення експертної оцінки дало можливість дослідити динаміку процесу соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників до особливих умов діяльності протягом трьох періодів дослідження. Експертами виступили 16 осіб: командири підрозділів, їх заступники з виховної роботи та психологи частин. Встановлено, що кількість офіцерів-випускників з різними рівнями соціально-психологічної адаптації змінюється. Найбільш характерним це є для офіцерів-випускників, які мають середній рівень успішності соціально-психологічної адаптації, оскільки в цих умовах у них проявлялись тенденції, характерні для офіцерів з високим і низьким рівнями (таблиця 1).

Таблиця 1

Динаміка відсоткового співвідношення різних рівнів успішності соціально-психологічної адаптації у офіцерів-випускників в особливих умовах діяльності

Рівні успішності соціально-психологічної адаптації | 1

період,

% | 2

період,

% | 3 період,

%

високий | 39,9 | 48,4 | 63,3

середній | 43,4 | 28,2 | 5,1

низький | 16,7 | 23,4 | 31,6

Примітки: 1 період – стажування; 2 період – входження до посади; 3 період – виконання навчально-бойових задач; % – отримана відсоткова кількість офіцерів-випускників у співвідношенні до всього масиву дослідження. Перевірка вірогідності здійснювалась за критерієм ?2.

З таблиці 1 видно, що протягом трьох періодів дослідження кількість офіцерів-випускників з високим рівнем успішності адаптації зростала (Р<0,001). Це свідчить про стійкість мотивів діяльності, високу активність пошуку шляхів виходу з ситуацій, що складалися при вирішенні поставлених завдань.

Чисельність офіцерів-випускників з середнім рівнем успішності адаптації, при інтенсивному впливі стрес-факторів, протягом трьох періодів знизилась з 43,4% до 5,1% (Р<0,001). В особливих умовах для них характерним був прояв тенденцій зростання або зменшення успішності соціально-психологічної адаптації. Оскільки середній рівень містить у собі ознаки як високого, так і низького рівнів, це надає можливість працювати над його подальшим удосконаленням та формувати шляхом цілеспрямованого впливу.

Характерним було зростання у ході дослідження чисельності офіцерів-випускників з низьким рівнем успішності адаптації (Р<0,001) внаслідок прояву їх пасивності при контактуванні з товаришами по службі, що було обумовлено низькою схильністю до взаємодії в процесі спільної діяльності та намаганням уникнути відповідальності за підлеглих або роботу, яка виконується.

Таким чином, будь-який рівень успішності соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників може бути сформований цілеспрямовано або виникнути спонтанно. Що стосується останнього, то він містить ознаки інших рівнів адаптації та потребує удосконалення.

Використання тестових методик підтвердило наявність залежності соціально-психологічної адаптації від рівнів сформованості таких індивідуально-психологічних особливостей, як особистісний адаптивний потенціал, нервово-психічна стійкість, комунікативні здібності, моральна нормативність, тривожність, самопочуття, активність, настрій, акцентуації характеру, та дало можливість дослідити їх динаміку в офіцерів у ході стажування, входження до посади, виконання навчально-бойових завдань.

Для вивчення взаємозв’язку між окремими індивідуально-психологічними особливостями і рівнями соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників був проведений кореляційний аналіз. За його результатами було побудовано кореляційні матриці (таблиці 2, 3).

Таблиця 2

Матриці коефіцієнтів кореляції між індивідуально-психологічними особливостями офіцерів-випускників в особливих умовах діяльності

№ | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9

1 | 0,391* | 0,339* | 0,152 | 0,511** | -0,585** | 0,144 | 0,182 | 0,139

2 | 0,287 | 0,124 | 0,382* | -0,479* | 0,121 | 0,129 | 0,122

3 | 0,138 | 0,403* | -0,304* | 0,147 | 0,186 | 0,138

4 | 0,191 | -0,186 | 0,123 | 0,129 | 0,134

5 | -0,609** | 0,239 | 0,456* | 0,339*

6 | -0,241 | -0,253 | -0,139

7 | 0,112 | 0,203

8 | 0,210

9

Примітки: 1 – особистісний адаптивний потенціал; 2 – нервово-психічна стійкість; 3 – комунікативні здібності; 4 – моральна нормативність; 5 – акцентуації характеру; 6 – особистісна тривожність; 7 – самопочуття; 8 – активність; 9 – настрій; * – Р<0,05; ** – Р<0,01.

Як видно з таблиці 2, між окремими індивідуально-психологічними особливостями існують різні за значущістю зв’язки, які свідчать про різні ступені узгодженості їх змін.

Найбільшим ступенем узгодженості змін характеризувались: особистісний адаптивний потенціал (Р<0,01), акцентуації характеру (Р<0,01), особистісна тривожність (Р<0,01), комунікативні здібності (Р<0,05) та нервово-психічна стійкість (Р<0,05). Це свідчить про те, що зміна рівнів визначених індивідуально-психологічних особливостей сприяє динаміці успішності соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників в особливих умовах діяльності.

Проведений кореляційний аналіз дозволяє визначити величину кореляційних зв’язків між рівнями сформованості індивідуально-психологічних особливостей та експертними оцінками успішності соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників в особливих умовах діяльності (таблиця 3). Це надає можливість визначити ступінь впливу цих особливостей офіцерів-випускників на їх соціально-психологічну адаптацію.

Таблиця 3

Матриці коефіцієнтів кореляції між окремими індивідуально-психологічними особливостями та успішністю соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників в особливих умовах діяльності

Індивідуально-психологічні особливості офіцерів-випускників | Періоди

1 | 2 | 3

особистісний адаптивний потенціал | 0,413* | 0,587** | 0,624**

нервово-психічна стійкість | 0,244 | 0,259 | 0,298

комунікативні здібності | 0,301* | 0,383* | 0,389*

моральна нормативність | 0,128 | 0,125 | 0,138

акцентуації характеру | 0,328* | 0,503** | 0,521**

особистісна тривожність | -0,499** | -0,589** | -0,601**

самопочуття | 0,112 | 0,121 | 0,139

активність | 0,166 | 0,137 | 0,129

настрій | 0,103 | 0,114 | 0,110

Примітки: 1 період – стажування; 2 період – входження до посади; 3 період – виконання навчально-бойових задач; * – Р<0,05; ** – Р<0,01.

З таблиці 3 видно, що найбільші величини кореляційних зв’язків мають такі особливості, як особистісний адаптивний потенціал (Р<0,01), акцентуації характеру (Р<0,01), особистісна тривожність (Р<0,01) та комунікативні здібності (Р<0,05). Це пояснюється тим, що вони мали домінуючій вплив на успішність соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників в особливих умовах діяльності. Інші індивідуально-психологічні особливості менше впливали на соціально-психологічну адаптацію офіцерів-випускників в особливих умовах діяльності, про що свідчать їх показники.

Величина кореляційних зв’язків особистісної тривожності та успішності соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників має від’ємне значення. Це дозволяє нам зробити висновок, що зростання рівня тривожності призводить до спаду успішності соціально-психологічної адаптації, а зниження її рівня – до зростання успішності. Дослідження показали, що особистісний адаптивний потенціал, акцентуації характеру, особистісна тривожність та комунікативні здібності є ведучими за впливом на успішність соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників в особливих умовах діяльності.

Таким чином, успішність соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників залежить від рівнів індивідуально-психологічних особливостей (особистісного адаптивного потенціалу, акцентуацій характеру, комунікативних здібностей, особистісної тривожності) та визначається ступенем їх сформованості.

На підставі узагальненого аналізу літератури та проведеного експериментального дослідження автором розроблена методика з оптимізації соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників до діяльності в особливих умовах, яку пропонується проводити в два етапи. Перший етап – підготовка до діяльності в особливих умовах, яка містить у собі навчання у вищому військово-навчальному закладі на випускному курсі та проходження військового стажування за спеціальністю. У ході першого етапу психологи навчального закладу (використовуючи комплекс тестових методик) надають допомогу офіцерам-випускникам у вивченні їх індивідуально-психологічних особливостей. Під час проходження військового стажування визначається рівень загальної та спеціальної підготовки офіцерів-випускників до професійної діяльності за допомогою самоаналізу та експертної оцінки (командири підрозділів). По закінченню етапу на основі аналізу отриманих даних визначається рівень успішності соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників до діяльності в особливих умовах. Другий етап – прибуття у військову частину після закінчення вищого військово-навчального закладу, входження до посади та її засвоєння. Особливістю даного етапу є те, що офіцери-випускники проходять такі види соціально-психологічної адаптації: загальну, спеціальну і цільову. У ході другого етапу командири підрозділів організують психологічну підготовку офіцерів-випускників до діяльності в особливих умовах. З цією метою здійснюється формування у офіцерів-випускників стійкої мотивації до виконання службових обов’язків та відпрацювання майбутніх дій під час занять з бойової підготовки і військових навчань. Водночас психологи частин у визначений час (з урахуванням результатів першого етапу) проводять з офіцерами-випускниками спеціальні тренінги спрямовані на удосконалення їх індивідуально-психологічних особливостей. Головним завданням психолого-педагогічної роботи посадових осіб на протязі обох етапів є формування у офіцерів-випускників рівнів соціально-психологічної адаптації адекватних вимогам діяльності.

З метою експериментальної перевірки результатів дослідження проводився формуючий експеримент. В його проведенні взяли участь 63 офіцера-випускника з військових частин Хмельницького гарнізону, зі складу яких було сформовано дві групи: експериментальна та контрольна (31 та 32 особи в кожній групі відповідно). Дослідження проводилось у два етапи. Перший етап – фоновий (перед заступанням на бойове чергування), другий етап – особливі умови діяльності (несення бойового чергування).

Проведення заходів спрямованих на оптимізацію рівнів соціально-психологічної адаптації в експериментальній групі дало можливість цілеспрямовано сформувати певні показники (таблиця 4).

Таблиця 4

Порівняльна характеристика рівнів соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників контрольної та експериментальної груп

Рівні соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників | Контрольна

група,

% | Експериментальна

група,

%

1 | 2 | 1 | 2

високий | 25,8 | 48,4 | 25 | 71,9*

середній | 54,8 | 38,7 | 59,4 | 25*

низький | 19,4 | 12,9 | 15,6 | 3,1*

Примітки: 1 – перед заступанням на бойове чергування; 2 – в ході бойового чергування; % – отримана відсоткова кількість офіцерів-випускників у співвідношенні до всього масиву дослідження; * – Р<0,001. Перевірка вірогідності здійснювалась за критерієм ?2.

З таблиці 4 видно, що серед офіцерів контрольної групи, на відміну від експериментальної, виявилась статистично незначна зміна кількості тих, хто має високий рівень успішності соціально-психологічної адаптації. Проведення заходів з формування та удосконалення рівнів соціально-психологічної адаптації в експериментальній групі при підготовці до заступання на бойове чергування призводило до зростання кількості офіцерів з високим рівнем успішності соціально-психологічної адаптації, а чисельність респондентів з низьким рівнем знижувалась (Р<0,001). Це свідчить про те, що проведення зазначених заходів дозволило значно підвищити рівень їх підготовки до виконання навчально-бойових завдань на бойовому чергуванні.

Проведення експертної оцінки дозволило визначити динаміку продуктивності діяльності офіцерів-випускників контрольної та експериментальної груп перед заступанням і в ході несення бойового чергування (таблиця 5).

З таблиці 5 видно, що офіцери експериментальної групи діяли з більшою продуктивністю, аніж контрольної, для них було характерним зростання продуктивності діяльності при виконанні навчально-бойових задач в ході несення бойового чергування, про що свідчило збільшення числа тих, хто демонстрував високу продуктивність діяльності (з 28,1% до 75%), та зниження чисельності з низькою (з 21,9% до 6,3%) та середньої (з 50% до 18,8%) продуктивністю діяльності (Р<0,001). У офіцерів контрольної групи також встановлено зростання продуктивності діяльності в ході виконання навчально-бойових задач на бойовому чергуванні, зв’язок виявився слабким, але статистично значущим (Р<0,05). Це свідчить про те, що проведення психолого-педагогічної роботи з формування та удосконалення рівнів успішності соціально-психологічної адаптації експериментальної групи призводило до зростання рівня продуктивності їх діяльності в особливих умовах.

Таблиця 5

Динаміка продуктивності діяльності офіцерів-випускників контрольної та експериментальної груп в особливих умовах діяльності

Групи

офіцерів-випускників | Рівні продуктивності діяльності | 1,

% | 2,

%

контрольна | високий | 25,8 | 54,8

середній | 48,4 | 35,5

низький | 25,8 | 9,7

експериментальна | високий | 28,1 | 75*

середній | 50 | 18,8*

низький | 21,9 | 6,3*

Примітки: 1 – перед заступанням на бойове чергування; 2 – в ході бойового чергування; % – отримана відсоткова кількість офіцерів-випускників у співвідношенні до всього масиву дослідження; * – Р<0,001. Перевірка вірогідності здійснювалась за критерієм ?2.

Проведення опитування дало можливість визначити динаміку задоволення офіцерів контрольної та експериментальної груп результатами своєї діяльності перед заступанням і в ході несення бойового чергування (таблиця 6).

З таблиці 6 видно, що серед офіцерів експериментальної групи кількість респондентів з високим рівнем задоволення діяльністю зростала, а з низьким рівнем зменшувалася (Р<0,001), що свідчить про зростання задоволення результатами своєї діяльності в ході несення бойового чергування. Для офіцерів контрольної групи також встановлено збільшення чисельності тих, хто має високий рівень задоволення результатами діяльності (Р<0,05), але порівняння результатів свідчить про те, що в експериментальній групі офіцерів з високим рівнем в 1,5 рази більше, аніж в контрольній. Це свідчить про те, що задоволення результатами діяльності значно зростає при проведені психолого-педагогічної роботи з формування та удосконалення рівнів успішності соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників в особливих умовах діяльності.

Таблиця 6

Динаміка відсоткового співвідношення офіцерів-випускників контрольної та експериментальної груп з різним рівнем задоволення результатами своєї діяльності в особливих умовах

Групи

офіцерів-випускників | Рівні задоволення результатами діяльності | 1,

% | 2,

%

контрольна | високий | 29 | 54,8

середній | 54,8 | 38,7

низький | 16,1 | 6,5

експериментальна | високий | 25 | 71,9*

середній | 62,5 | 21,9*

низький | 12,5 | 6,3*

Примітки: 1 – перед заступанням на бойове чергування; 2 – в ході бойового чергування; % – отримана відсоткова кількість офіцерів-випускників у співвідношенні до всього масиву дослідження; * – Р<0,001. Перевірка вірогідності здійснювалась за критерієм ?2.

Отримані у дослідженні результати свідчать про те, що для соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників в особливих умовах діяльності необхідна спеціальна система психолого-педагогічної роботи, яка дозволяє удосконалювати їх індивідуально-психологічні особливості та формувати у них рівні соціально-психологічної адаптації, адекватні вимогам діяльності в особливих умовах. В результаті проведеного дослідження командному складу частин та підрозділів Збройних Сил України запропоновані практичні рекомендації щодо оптимізації соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників.

У висновках підведені підсумки здійсненого теоретичного та емпіричного дослідження, а також намічено перспективи подальшої розробки проблеми.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз сучасної психологічної літератури дозволив теоретично обґрунтувати та запропонувати нове рішення завдань з виявлення, формування й удосконалення рівнів соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників до діяльності в особливих умовах на основі застосування психологічних прийомів подолання стрес-факторів, зумовлюючих ці умови; з цілеспрямованого впливу на індивідуально-психологічні особливості офіцерів, а також ослаблення проявів у них акцентуацій характеру та оптимізації ситуацій в особливих умовах діяльності.

2. Проведення експериментального дослідження дозволило визначити три якісно різних рівня соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників, найбільш успішними з них є високий та середній, формування й удосконалення яких призводить до підвищення ефективності діяльності офіцерів-випускників в особливих умовах.

3. Виявлено, що офіцери з високим рівнем успішності соціально-психологічної адаптації характеризуються: позитивними психічними станами, наявністю стійких мотивів, відсутністю акцентуацій характеру або їх наявністю без ознак прояву, низьким рівнем особистісної тривожності та високою ефективністю службової діяльності. Офіцери з середнім рівнем соціально-психологічної характеризуються в основному позитивними психічними станами, наявністю відносно стійких мотивів, середнім рівнем особистісної тривожності, наявністю акцентуацій характеру, які позитивно впливають на діяльність (гіпертимна, демонстративна), та в цілому задовільним рівнем службової діяльності. Низький рівень успішності соціально-психологічної адаптації зумовлювався різноплановими мотивами і психічними станами, середнім або високим рівнем особистої тривожності, наявністю акцентуацій характеру (тривожна, збуджена, застрягаюча, дистимічна) з ознаками їх негативного прояву та недостатнім рівнем службової діяльності.

4. Встановлено, що динаміка процесу соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників до діяльності в особливих умовах характеризується зміною рівнів їх індивідуально-психологічних особливостей, які багато в чому визначають успішність адаптації. Це свідчить про те, що високий і середній рівні успішності соціально-психологічної адаптації можуть формуватись шляхом цілеспрямованого впливу або виникати спонтанно, в останньому випадку вони потребують подальшого удосконалення. Низький рівень індивідуально-психологічних особливостей виключає можливість спонтанного виникнення рівнів соціально-психологічної адаптації, адекватних вимогам діяльності в особливих умовах.

5. Розроблена методика з оптимізації соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників до діяльності в особливих умовах містить в собі комплекс заходів з визначення, формування й удосконалення рівнів індивідуально-психологічних особливостей офіцерів з урахуванням акцентуацій їх характеру та дозволяє підвищити рівень ефективності діяльності офіцерів в особливих умовах.

6. Рекомендований у ході проведення дослідницької роботи з оптимізації соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників комплекс тестових методик може успішно використовуватися в інших силових структурах з метою виявлення рівнів індивідуально-психологічних особливостей офіцерів та їх удосконалення, а також для формування рівнів успішності соціально-психологічної адаптації, адекватних вимогам діяльності в особливих умовах.

Основні положення і результати дисертаційного дослідження відображені в публікаціях

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

АНОТАЦІЇ

Кислий В.Д. Особливості соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників до діяльності в особливих умовах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.09 – психологія праці в особливих умовах. – Харківський військовий університет, Харків, 2003.

Дисертація присвячена проблемі соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників до діяльності в особливих умовах. В дисертації виявлені основні теоретико-концептуальні підходи у дослідженні