ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Куделько Зоя Борисівна

УДК 811. 111’ 373. 46:33

Англійська терміносистема ринкових взаємин:

синтагматичні та парадигматичні особливості

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Львів – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі іноземних мов історичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: | доктор філологічних наук, професор

Кияк Тарас Романович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри теорії і практики перекладу з німецької мови

Офіційні опоненти: | доктор філологічних наук, професор Сахарчук Людмила Іллівна , Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри германської філології

кандидат філологічних наук, доцент Задорожний Володимир Васильович, Національний університет „Львівська політехніка”, завідувач кафедри іноземних мов

Провідна установа: | Ужгородський національний університет, кафедра англійської філології, Міністерство освіти і науки України, м. Ужгород

Захист відбудеться 5 листопада 2003р. о 10 год. На засіданні спеціалізованої вченої ради Л 35. 051. 15 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1, ауд. 405.

З дисертацією можна познайомитись у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий 2 жовтня 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат філологічних наук, доцент Шпак О.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Науково-технічний прогрес вносить значні зміни у всі сфери розвитку суспільства, в тому числі у мовну картину світу, в зв’язку з чим виникає нагальна потреба вдосконалення системи передавання та обробки інформації, співробітництва науковців різних країн у найрізноманітніших сферах науки й техніки. Одна з найістотніших змін полягає в тому, що переважну частину лінгвістичного фонду складає фахова лексика, і доля термінів у лексичному складі мови стрімко зростає. Тому цілком природно, що лінгвісти надають велике значення вивченню закономірностей утворення термінів, їх структури та семантики, аспектам упорядкування, питанням перекладу, розглядають термінологію як важливу складову сучасної літературної мови. Крім того, методи термінологічних досліджень зумовлюються соціально-прагматичними чинниками, надають термінологічній науці прикладного характеру, об’єктивують процеси дослідження, роблять його результати більш однозначними, навіть дещо категоричнішими, приземленими до вимог конкретної сфери професійної діяльності.

Актуальність даної праці полягає в дослідженні сучасної англійської терміносистеми ринкових взаємин, в усіх її виявах (як у статиці, так і динаміці), що зумовлюється, з одного боку, виявленням механізмів англомовного термінотворення в системі ринкових взаємин, уможливлюючи досить об’єктивні підходи до вдосконалення та нормалізації даної фахової субмови, та сприяє оптимальному формуванню аналогічної україномовної терміносистеми, яка отримує можливість орієнтації на досвід мови-продуцента, з іншого. Активні процеси термінотворення, що відбуваються в даній терміносфері, супроводжуються значною варіативністю найменувань і зумовлюють необхідність упорядкування та уніфікації терміносистеми ринкових взаємин, не кажучи вже про специфіку генези економічних термінів, оскільки йдеться про англійську мову як мову-продуцент термінологічних одиниць сфери ринкових взаємин.

Хоча проблеми стандартизації та нормування терміносистем уже були об’єктом дослідження вітчизняних і зарубіжних мовознавців (О.Вюстер, Д.С.Лотте, Е.Ф.Скороходько, Т.Р.Кияк, В.М.Лейчик, В.В.Дубічинський, Ф.А.Циткіна, А.С.Д’яков, Р.В.Іваницький, Л.О.Симоненко, Б.І.Шуневич, Г.Будін, Ґ.Фельбер, К.Галінскі), однак вищезгадані автори досліджували або теоретичні засади даних проблем, або інші терміносистеми (медичну, комп’ютерну, фінансову). У цій роботі ми робимо спробу розв’язання проблем нормалізації терміносфери ринкових взаємин, враховуючи лексико-семантичні особливості термінів даної субмови та аспекти їх функціонування в текстах економічної тематики.

Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в руслі наукової тематики кафедри германських мов факультету іноземних мов Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича “Проблеми термінознавства та науково-технічного перекладу”, номер державної реєстрації 01910034121 (тема затверджена вченою радою Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича, протокол № 2 від 27 лютого 1992 року) та відповідно до державної теми “Нормалізація української терміносистеми на основі світових стандартів” (Постанова № 19 Державного комітету України з питань науки і техніки від 24.07.92), номер державної реєстрації 193U014053.

Основною метою дисертації є встановлення лексико-семантичних особливостей терміносистеми ринкових взаємин, виявлення механізму термінологічного планування, розгляд прагматичного функціонування термінологічних одиниць даної терміносистеми.

Відповідно до поставленої мети виконуються такі основні завдання:

- виявлення лексичних, семантичних та дериваційних особливостей ТО у терміносистемі ринкових взаємин;

- дослідження особливостей термінологічного планування на прикладі досліджуваної терміносистеми;

- виявлення проблеми та встановлення шляхів нормалізації ТО терміносистеми ринкових взаємин;

- аналіз лексичної спряженості термінів англомовної терміносистеми з їх відповідниками в німецькій та українській мовах;

- вияв деяких прагматичних аспектів вживання англійських термінологічних одиниць ТРВ у фаховому та навчальному дискурсах;

- укладення програми автоматичного реферування економічного тексту.

Об’єктом дослідження слугують терміни ринкових взаємин сучасної англійської мови.

Предметом дослідження виступають процеси формування та функціонування термінологічних одиниць системи ринкових взаємин, процеси їх упорядкування та стандартизації, що відбуваються в межах даної фахової субмови.

Матеріалом для дослідження стали 42 лексикографічних джерела та текстова вибірка з фахової англомовної літератури загальним обсягом більше 120000 терміновживань. На основі опрацювання вказаних джерел було отримано корпус із 2000 ТО. Цей корпус лежить в основі опублікованого українсько-російсько-англійсько-німецького тлумачного та перекладного словника термінів ринкової економіки, де автор відповідала за англійську, частково німецьку та українську частини термінологічного апарату. Даний словник потрапив до числа семи найкращих україномовних видань 2001 року.

Методологічну основу дослідження складають головні принципи діалектики наукового пізнання: принцип системності, принцип єдності форми та змісту, принцип єдності свідомості й діяльності, принцип каузальності.

Методика дослідження комплексна: основним методом є описово-аналітичний (дослідження способів термінотворення у структурному та семантичному аспектах). Використано також контрастивний (функціонування термінів ринкових взаємин в англійській, німецькій та українській мовах), статистичний метод (кількісне дослідження співвідношень між різними фактами) та компонентний аналіз (спостереження за функціонуванням ТО у фаховому дискурсі).

На захист виносяться наступні положення:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше:

- комплексно на мікро- і макрорівнях досліджується терміносистема ринкових взаємин з переходом від словникового до текстового функціонування;

- встановлено взаємозв’язок та відмінності ТО зазначеної терміносистеми в англійській, німецькій та українській мовах;

- розроблено комп’ютерну програму автоматичного реферування фахових текстів;

- цілеспрямовано поєднано традиційні методи термінологічних досліджень із деякими прикладними аспектами функціонування термінів у фахових текстах.

Теоретичне значення роботи – в поглибленому рівні дослідження англомовного термінознавства, в творчому підході до екстраполювання категорії норми в мові в цілому на термінологію зокрема, що сприяє напрацюванню можливих рекомендацій для формування ТРВ, її нормалізації та стандартизації.

Практичне значення одержаних результатів визначається можливістю використання основних положень та висновків роботи у лекційних курсах із термінології, в теорії та практиці галузевої лексикографії та науково-технічного перекладу, в процесах упорядкування, стандартизації та уніфікації англійської терміносистеми ринкових взаємин, рекомендаціях щодо запровадження нової лексики під час конструювання навчальних фахових текстів. Особливої ваги набуває така й подібна робота з огляду на сучасну мовну політику щодо термінологічного усталення в Україні, оскільки звідси можна отримати безпосередні рекомендації для формування українських терміносистем та термінологічних стандартів.

Крім того, реалізована практична цінність дослідження виявилась у створенні українсько-російсько-англійсько-німецького тлумачного та перекладного словника термінів ринкової економіки (обсягом понад 2000 ТО), який буде корисним як для фахівців різних галузей, так і для лінгвістів, оскільки є не лише ілюстративним матеріалом, але й засобом нормалізації термінології.

На основі дослідження також вперше створено комп’ютерну програму автоматичного реферування текстів, яка стане корисною не лише для лінгвістів, а й фахівців будь-якої галузі.

Особистий внесок дисертанта полягає в розробці власного підходу до дослідження терміносистеми ринкових взаємин як на парадигматичному, так і на синтагматичному рівнях, співавторстві при укладанні українсько-російсько-англійсько-німецького тлумачного та перекладного словника термінів ринкової економіки, де автор відповідала за англійську, частково німецьку та українську частину словника, співавторстві при створенні монографії „Основи термінотворення” (тут автор відповідала за відбір фактологічного матеріалу та частково розробляла 1, 3 та 4 розділи).

Апробація основних положень і результатів дисертаційного дослідження проводилась на Першій міжнародній конференції “Лексикографія та методичні концепції викладання іноземних мов у вищому технічному навчальному закладі” (Львів, 1994 р.), на Третій міжнародній конференції “Проблеми української науково-технічної термінології” (Львів, 1994 р.), на Шостій міжнародній конференції “Проблеми української термінології” (Львів, 2000 р.), на міжнародній конференції “Українська термінологія і сучасність” (Київ, 2001 р.), Сьомій міжнародній конференції “Проблеми української термінології” (Львів, 2002 р.), на наукових семінарах кафедри германських мов Чернівецького національного університету. Робота обговорювалась на кафедрі германського, загального та порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету.

Публікації. Основний зміст дисертаційного матеріалу викладено в монографії та словнику (у співавторстві) та 8 публікаціях, виконаних автором самостійно.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, списку лексикографічних джерел та трьох додатків. Результати унаочнюються таблицями, схемами та комп’ютерною програмою.

Повний обсяг дисертації становить 243 сторінки, з них 178 сторінок тексту. Список використаних джерел складає 258 позицій вітчизняних та зарубіжних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано метод дослідження, окреслено ряд завдань, спрямованих на її реалізацію. Розкрито наукову новизну праці, принцип добору й методи аналізу фактичного матеріалу, практичне значення.

У першому розділі – “Соціолінгвістичні аспекти термінознавства” – з’ясовується сутність поняття мовного нормування – власне термінологія нормування –, яке було введено мовознавцями порівняно недавно. У перші десятиріччя 20-го століття виникла потреба в створенні загальних термінологічних принципів. Їх основи були закладені в роботах Д.С.Лотте, О.Вюстера. Згодом було створено ISA (Міжнародну федерацію національної стандартизації), а пізніше – ISO (Міжнародну організацію зі стандартизації), і з цього часу, як вважаємо, починається узгоджений міжнародний процес термінологічної нормалізації. Поряд з ISO сьогодні діють також InfoTerm, TermNet, IES та інші міжнародні, регіональні та чисельні національні організації зі стандартизації.

Багато питань мовної номінації тісно пов’язані з визначенням категорії норми в мові, цього складного, багатоаспектного, а часом – і суперечливого явища. До питання визначення поняття норми у лінгвістиці існують два підходи, що взаємодоповнюють один одного. Перший розглядає норму як закономірності, що регулюють вживання мовних засобів (пор. праці О.С.Ахманової, Б.Михайлишина); представники другого підходу під нормою розуміють сукупність найбільш усталених, традиційних реалізацій елементів мовної структури, відображених і закріплених суспільною мовною практикою (див. роботи В.В.Акуленка, Н.І.Сукаленко, В.Барнета). На наш погляд, норма є продуктом самої мови, але вона не може бути просто результатом стихійного процесу – вона повинна бути відображенням функціонування законів розвитку мови, узгоджуючись із вимогами об’єктивної реальності, з особливостями розвитку суспільства.

Роль лінгвіста в справі нормалізації мови полягає у виконанні двох головних функцій: 1) функції спостерігача, фіксатора всіх змін у мові, всіх нових внутрішніх форм у відповідності до наявних або нових значень; 2) функції чутливого регулятора відношень на двох рівнях: а) між внутрішньою формою та значенням лексичних одиниць з метою їх найчіткішої відповідності та пропозиціями найприйнятніших варіантів відповідно до встановленої мовної норми; б) в сфері реалізації лексичних значень у контексті, де внутрішні форми повинні чітко, певним для даної мови чином, поєднуватись між собою, узгоджуючись зі сферою спілкування, з нормами вживання, вимогами культури мовлення тощо.

Терміни не є ізольованими, позбавленими функцій одиниць загальновживаної мови, а складають повноцінну частину загального складу мови, де властивості слів виявляються чіткіше, регламентованіше, відповідаючи вимогам професійного спілкування і взаєморозуміння. Таким чином, можна говорити про превалюючий характер властивості терміна в порівнянні з загальновживаним словом, а не про повну відсутність тієї чи іншої властивості в межах різних сфер мови; можна пропонувати бажані властивості термінологічної одиниці, але не доцільно вважати дану одиницю неповноцінною або зайвою лише тому, що їй не притаманна ця властивість, у той час як даним терміном давно послуговуються. Водночас релевантними залишаються загальноприйняті вимоги (чи, швидше, побажання), які висувають стосовно терміна (враховуючи специфіку його утворення, функціонування і особливості сучасного спілкування): однозначна дефінітивність, повнота, точність, короткість, системність, деривативність, евфонічність, певна міжнародна гармонійність, відповідність нормам даної мови.

Поняття норми, як і нормалізації, в термінології тісно пов’язане з проблемою мовних інтерференцій, з впливами інших мов, з необхідністю впорядкування міжмовних контактів, які теж віддзеркалюють різні прояви суспільного розвитку. Мовні інтерференції можна класифікувати як за екстралінгвістичним, так і за інтралінгвістичним принципом (див. А.С.Д’яков Д’яков А.С. Типологія мовних інтерференцій та їх роль у формуванні національних терміносистем: Автореф. дис … канд. філол. наук.: 10.02.15 / Київський університет імені Тараса Шевченка. – К., 1998. – 16 с.

). Перший тип класифікації залежить від психолінгвістичних і соціолінгвістичних умов та факторів. Другий — від того, в якому аспекті мови спостерігається свідоме або підсвідоме втручання у природний хід розвитку мови.

Згідно з психолінгвістичним принципом, мовні інтерференції поділяються на свідомі та підсвідомі, проте чіткої межі між першими і другими не існує. За соціолінгвістичним принципом мовні інтерференції поділяються на комунікативні (такі, що мають місце через мовні контакти) та еталонні (такі, що мають місце через мовну орієнтацію). У різні історичні періоди мовні контакти носили різноманітний характер, причому будь-яка мова на діахронному зрізі могла бути як продуцентом, так і реципієнтом ареальної чи навіть – інтернаціональної лексики. Так, наприклад, англійська мова у середньовіччі засвоїла досить велику кількість латинських лексичних одиниць, наприклад: legitimation < лат. legitimus; reversion < лат. reversio, а, починаючи з середини XI століття — також французьких слів, наприклад: sorting < фр. sorte; royalty < фр. royal. Але в наступні епохи англійська мова сама почала “експортувати” власну лексику, ставши мовою-продуцентом.

Еталонні мовні інтерференції пов’язані з мовною орієнтацією на певну мову-еталон. Їх можна поділити на релігійні та політичні.

За лінгвістичним принципом, тобто залежно від того, в якому мовному аспекті мовні інтерференції спостерігаються, їх можна розподілити на графічні, лексичні та фонетичні. На підсвідомому рівні зміни у фонетиці спостерігаються, як правило, при взаємовпливі різних мов, при об’єднанні необов’язково споріднених мов у мовні союзи, або в умовах субстрату чи суперстрату. Фонетика інколи спрощується, або навпаки, у мові з’являються нові звуки. Типовою граматичною мовною інтерференцією є запозичення форми множини та деяких інших граматичних форм мови-продуцента разом з іншомовним словом. Наприклад англійською мовою деякі слова були запозичені разом із формою множини: datum — data (з латинської мови), phenomenon — phenomena (з грецької мови). Протилежним є підпорядкування іншомовних слів та власних назв граматичним особливостям мови-реципієнта. Бувають також випадки, коли одна мова з іншої запозичує словотворчі афікси – суфікси та префікси. Так, англійською були засвоєні такі продуктивні суфікси греко-латинського походження, як суфікси, -atio (англ.); (лат. atio); -isatio (англ.); (лат. isatio); -ism (англ.); (лат. ism-); -ity (англ.) (лат. itas) тощо. Зауважимо також, що екстралінгвістичного втручання може зазнавати і синтаксис. Лексика та графіка зазнають найбільших змін при плануванні корпусу. Лексика більше (порівняно з іншими системами) реагує на всі зміни у розвитку мови. Вона є основним аспектом мови, якого, в першу чергу, стосуються усі зміни у мові, продиктовані розвитком суспільства та мовною модернізацією.

У другому розділі – “Лексико-семантичні особливості англійської терміносистеми ринкових взаємин” – дається розгляд процесу формування нових наукових та технічних термінів, точніше процесу найменування нових понять науки і техніки, який в основному, здійснюється за загальними законами мовної номінації, маючи при цьому і свої специфічні особливості.

Проаналізувавши понад 40 словників загальним обсягом 120000 термінологічних одиниць, об’єктом безпосереднього аналізу ми обрали 2000 термінів терміносистеми ринкових взаємин. У результаті цього нами було виявлено 365 синонімічних рядів, що складає приблизно 18% проаналізованого корпусу ТО, в тому числі 39 таких, що налічують більше 2-х синонімів. Лінгвістична природа синонімії визначається різним ступенем семантичної близькості термінологічних одиниць. Аналіз синонімів у терміносистемі ринкових взаємин виявив існування семантичних і стилістичних синонімів. Семантична сутність синонімії веде до розрізнення двох видів синонімів – повних і часткових (відносних). У терміносистемі ринкових взаємин налічується біля 85 груп повних та 280 – часткових синонімів.

Полісемія, яка широко представлена в загальній лексиці, в спеціальній реалізується дещо по-іншому. Якщо в загальновживаній лексиці це явище веде до розширення і збагачення словникового складу, то в спеціальній лексиці воно є небажаним, тому що порушує спроби мови зберегти однозначну відповідність між референтом і номінуючим його знаком. Ми схильні вважати, що термінологічна полісемія як семасіологічний процес у ході розвитку та стабілізації терміносистем піддається постійній нівеляції та ніколи не зникає повністю. У процесі аналізу терміносистеми ринкових взаємин виявлено два типи полісемії: 1) внутрішню (всередині терміносфери); 2) зовнішню (на межі терміносистем). До першого типу полісемії належать біля 76 полісемантичних термінів, близько 3% від усіх проаналізованих, у тому числі 11 термінів, які мають більше ніж 2 значення в межах досліджуваної терміносистеми. При порівнянні полісемії в термінах-словах і в термінологічних сполученнях виявлено повну перевагу однослівних термінів; їхня кількість складає 78%.

Значення багатозначного слова об’єднуються в семантичну єдність завдяки певним відношенням, які існують між ними, базуючись на загальних семантичних асоціаціях (метафора, метонімія, функціональна спільність). Результати аналізу терміносистеми ринкових взаємин свідчать, що характерними шляхами виникнення нових значень у даній терміносфері є логічні відношення підпорядкування (гіпонімії) та перехрещування (метафори та метонімії). Переважно в основі виникнення багатозначних термінів цієї терміносистеми лежить метонімія (72%), рідше – гіпонімія (18%) і в окремих випадках – метафора (10%).

Дослідження терміносистеми ринкових взаємин свідчить про відсутність омонімічних термінів у даній терміносфері. Однак, зустрічаються омонімічні зв’язки між термінологічними одиницями, що належать до різних терміносистем, наприклад: corner, bank, contraction, skimming, switch, swing, spot.

В основі виділення термінів-антонімів терміносистеми ринкових взаємин лежить ознака семантичної поляризації, яка діє в межах спільного семантичного поля Під час дослідження терміносистеми ринкових взаємин (масиву з 2000 ТО) виявлено 65 пар антонімів, що репрезентують усі види протилежності й, відповідно до них, – антонімічні класи. До першого класу належать терміни, які реалізують контрарну протилежність (3 пари, близько 4% від усіх проаналізованих антонімів). Їм притаманні градуальні опозиції, члени яких характеризуються різним ступенем чи градацією однієї й тієї ж ознаки: long-term credit – medium-term credit – short-term credit. Другий клас антонімів (контрадикторні) у даній терміносистемі – більш представницький. До нього належать близько 28 антонімічних пар (приблизно 43%): assets – liabilities. Третій клас антонімів (векторні) виражає протилежну спрямованість дії і представлений 26-ма антонімічними парами (близько 40%): marketing – demarketing. До четвертого класу належать так звані антоніми-конверсиви, які описують одну й ту ж саму ситуацію, дію, ставлення з точки зору її учасників. У ході аналізу виявлено 8 пар антонімів-конверсивів (12,4%): to buy – to sell. За формальною структурою антоніми поділяються на: 1) різнокореневі або лексичні (близько 38% проаналізованих антонімів): adverse trade balance – favourable trade balance. 2) однокореневі чи словотвірні (62%): nonpatent license – patent license. Деякі антонімічні пари за своєю структурою можуть входити до обох груп: adverse trade balance – favourable trade balance і unfavourable trade balance – favourable trade balance. Антонімія терміносистеми ринкових взаємин є системною.

Найпродуктивнішим словотворчим типом даної терміносфери виступає термін-словосполучення (близько 75%). Виявлено наступні найчастотніші структурні типи: 1) N + N, напр.: treasury note; 2) A + N: durable goods; 3) N + Prep + N: solvency of an enterprise; 4) Present Participle + N: leasing system.

Наступний за продуктивністю словотворчий тип складає похідна лексика. Терміни даного типу становлять 15% дослідженої терміносистеми. Найхарактернішими для терміносфери ринкових взаємин є суфіксальні моделі: -tion/-sion (54 одиниці); -er/-or (45 термінів); -ty (31 термін); -ing (29 термінів).

Кореневі слова, що складають біля 6% від усіх досліджених термінологічних одиниць терміносистеми ринкових взаємин: list, load, boss, rent, debt формують наступний за продуктивністю словотворчий тип. Кількість термінів-складних слів у терміносистемі ринкових взаємин невелика – близько 3% (40 ТО). Найпродуктивнішою для них є модель: N + N (20 ТО): banknote.

Терміни-абревіатури складають невеликий відсоток дослідженого матеріалу (біля 1%), наприклад: FTAC – Foreign Trade Arbitration Commission. Аналіз даного словотворчого типу свідчить про те, що скорочення перетворюється в самостійний мовний знак і, як слово, може входити до складу словосполучення.

Під час дослідження терміносистеми ринкових взаємин не виявлено літерних умовних позначень. До об’єкта аналізу ми не включали номенклатурних найменувань, оскільки в них відсутня така важлива функція терміна, як дефінітивна. Номенклатура виступає проміжною ланкою між термінами та власними назвами.

Питання про роль інтернаціоналізмів у термінотворчому процесі найтісніше пов’язане з проблемою встановлення ознак, критеріїв, які визначають поняття інтернаціонального та відрізняють інтернаціоналізми від запозичень. Інтернаціоналізм відрізняється від простого запозичення тим, що будь-який елемент може називатись інтернаціональним тільки тоді, коли він зустрічається принаймні у трьох неспоріднених мовах. Якщо такої умови нема, тоді й немає підстав називати потрібне запозичення інтернаціоналізмом, адже в такому разі воно є звичайним запозиченням на національному рівні.

Співвідношення національного та інтернаціонального неоднакове в різних мовах і залежить від багатьох чинників у кожній окремій мові. Серед проаналізованих більше ніж 2000 термінів терміносфери ринкових взаємин виявлено 210 термінів-інтернаціоналізмів і експериментально встановлено співвідношення між окремими типами інтернаціоналізмів. Із метою глибшого дослідження явища інтернаціоналізації термінології ми паралельно піддали аналізу співвідношення національного та інтернаціонального в терміносистемі ринкових взаємин не лише в англійській, а й у німецькій, українській та російській мовах, що є необхідною умовою для оптимізації процесу нормалізації різномовних терміносфер.

Пропонуємо наступну класифікацію інтернаціоналізмів: 1. Інтернаціоналізми за зовнішньою та внутрішньою формами (афікси не порівнюються) – повні інтернаціоналізми. У проаналізованій ТРВ в англійській мові вони складають 42,1%, в німецькій та українській, відповідно – 33,47% та 48,25%. Наприклад: англ. annuity; нім. Annuitat; укр. ануїтет; рос. аннуитет. 2. Інтернаціоналізми за внутрішньою формою (кальки) – квазіінтернаціоналізми. У проаналізованій терміносфері в англійській мові вони складають 18,3%, у німецькій та українській, відповідно – 20,9% та 15,2%. Наприклад: англ. insert; нім. Einlageblatt; укр. вкладка; рос. вкладыш (в усіх трьох мовах зовнішня форма різна, але мотивація спільна). 3. Часткові інтернаціоналізми за зовнішньою формою (один компонент “повний інтернаціоналізм”; інший – “квазіінтернаціоналізм”). У досліджуваній терміносистемі ринкових взаємин в англійській мові вони складають 17,24%, в німецькій – 11,55%, в українській – 16,3% (напр.: англ. tax anticipations; нім. Steuerantizipation; укр. антиципація податків; рос. антиципация налогов). 4. Часткові інтернаціоналізми за внутрішньою формою (зовнішня форма різна, один компонент – квазіінтернаціоналізм, інший – власний). У проаналізованій терміносфері вони складають 9% для англійської, 17,35% для німецької та 10,5% для української мови (наприклад: англ. market tests; нім. Marktversuche; укр. випробування в ринкових умовах; рос. испытания в рыночных условиях). 5. Повне неспівпадіння термінів як за зовнішньою, так і за внутрішньою формою демонструють терміни різномовного походження. В англійській мові вони складають 17,36%, у німецькій та українській, відповідно – 18,73% та 9,75% (напр.: англ. share (буквально – доля, частина), але нім. Aktie; укр. акція; рос. акция (з лат. actio – дія, вчинок).

Третій розділ – “Питання нормалізації англійських термінів терміносистеми ринкових взаємин” – демонструє власну позицію авторки щодо численних дискусій відносно такого суперечливого та складного явища, як вмотивованість лексичних одиниць. Без сумніву, головні семантичні складники вмотивованості – внутрішня форма та лексичне значення. Ми приєднуємося до думки Т.Р.Кияка й розуміємо під внутрішньою формою системну характеристику слова чи словосполучення, що відіграє роль з’єднувальної ланки від звукової оболонки до значення; це розумовий образ, який потенційно абстрагує та відображає завдяки досвіду мовця в його уяві одну або кілька суттєвих ознак денотата, що викликаються і фіксуються в пам’яті обумовленою морфемною структурою слова чи виразу. Вивчення діалектичного зв'язку між значенням та внутрішньою формою становить певне зацікавлення як у теоретичному, так і в прикладному аспектах. Цей зв'язок між планом змісту та планом вираження лексичної одиниці визначає, зокрема, таку мовну універсалію, як вмотивованість лексичної одиниці. Слід розрізняти: 1) повну вмотивованість внутрішньої форми (коли форма висловлює ознаку, що повністю входить до значення); 2) часткову вмотивованість (коли існує спільна для внутрішньої форми й лексичного значення частина мовного змісту одиниці); 3) відсутність вмотивованості (жодна морфема, що входить до складу внутрішньої форми, не знаходить значеннєвого відповідника); 4) абсолютну вмотивованість як малопоширений тип (повний збіг семантичних ознак внутрішньої форми і лексичного значення). Питання вмотивованості термінів тісно пов’язані з проблемою нормалізації науково-технічної термінології.

У процесі нормалізації важливу роль відіграє співвідношення національного та інтернаціонального в термінології. Слід встановити певний баланс між власними та запозиченими елементами, щоб, з одного боку, термінологія не засмічувалась незасвоєними та малозасвоєними іншомовними запозиченнями, якщо в даній ситуації доцільно вживати рідномовну лексику, а з іншого – щоб вона штучно не ізолювалася від світового співтовариства.

Викладені вище принципи були застосовані при укладанні українсько-російсько-англійсько-німецького тлумачного словника термінів ринкової економіки обсягом понад 2000 термінів. Структура словника виглядає таким чином:

Схема 1

Схематичне зображення структури словника

Український термін за алфавітно- гніздовим принципом

та його етимологія |

Дефініція | Іншомовні еквіваленти: російський, англійський та німецький

Іншомовні еквіваленти кожного терміна даються у правій колонці, причому синонімічний ряд подається через кому з нового абзацу. Якщо один і той самий термін може вживатися у кількох варіантах, то в круглих дужках дається одне або декілька слів, які замінюють останнє перед дужками слово. Наприклад: external marketing agency (agent). У квадратних дужках поданий необов’язковий елемент того чи іншого терміна, напр., [running] “code number” слово “running” не є обов’язковим для вживання. За основу відбору та формування українських термінів ми взяли фактор поширеності терміна в інших мовах та показник його вмотивованості. На цих же засадах базується критерій рекомендованості терміна в синонімічній групі.

У процесі нормалізації термінів та впорядкування терміносистем значну роль відіграє лексична спряженість термінологічних одиниць різних мов, тобто ступінь інтернаціоналізації термінів, ступінь близькості мовних терміносистем. Одним із шляхів подолання змістової невідповідності (перш за все, плану вираження терміна) між термінологічними одиницями, що належать до різних мов є міжмовна уніфікація термінів. Мірилом міжмовної гармонізації термінології виступає саме лексична спряженість. Було проведене дослідження 2000 термінологічних одиниць терміносистеми ринкових взаємин, щоб виявити ступінь близькості термінів в англійській, німецькій та українській мовах за зовнішньою та внутрішньою формами. Отримані результати засвідчили досить високий ступінь нормалізації терміносфери ринкових взаємин, де англійська є мовою-продуцентом даної терміносистеми.

Відношення між поняттями термін і тексти вивчаються протягом відносно короткого проміжку часу. При вивченні терміна в тексті використовують два підходи: від терміна до тексту і від тексту – до терміна. Перший розглядає термін як об’єктивний факт (дану величину). Ось чому тут, як правило, можна знайти перелік рекомендацій щодо використання терміна в різних типах текстів (термін і дефініція в наукових текстах, термін і пояснення в журналістських текстах тощо). Другий підхід починає розвиватися лише в наш час. Він робить можливим ідентифікацію терміна та його відбір. Деякі успіхи в цій галузі стали помітними тільки після використання статистичних методів, які зробили можливим визначення ступеня термінологічного змісту різних лексичних одиниць тексту. Ці методи базуються на обчисленні частотності терміна та обсягу інформації, яку він несе в тексті. Одним із застосувань теорії тексту є термінологічне редагування, яке опирається на термінологічний аналіз тексту.

Одним із видів термінологічного редагування є реферування фахових текстів. В основі більшості методик реферування тексту лежить відносна частотність слів, з яких потім і складається реферат, але в процесі відбору найбільш частотних лексичних одиниць досить часто випадають інші, семантично вагоміші слова. Тому, на нашу думку, найбільш прийнятними та досконалими слід вважати методи структурно-семантичного реферування. У проведеному дослідженні нами було використано деякі особливості методу, розробленого в Інституті кібернетики АН УРСР професором Е.Ф.Скороходьком Скороходько Э.Ф. Семантические сети и автоматическая обработка текста. – К.: Наукова думка, 1983. – 218 с.

, Головними параметрами стали: функціональна вага речень, функціональне навантаження слова, лінійний коефіцієнт. Основу даного методу становить гіпотеза про те, що найбільш інформаційно вагома фраза тексту має найбільше число лексичних зв’язків з рештою фраз тексту. Розвиваючи цю думку, ми висловлюємо власний погляд на те, що з точки зору інформативності термінологічні одиниці несуть у тексті найбільше смислове навантаження, а отже, кількість лексичних зв’язків речення знаходиться у прямо пропорційній залежності від наявності в ньому релевантних галузевих термінів. Текст членуємо на окремі речення і обчислюємо кількість лексичних зв’язків для кожного з них зокрема. Пропонується проста формула визначення функціональної ваги речення в межах тексту: F = t : l (n-1), де F – функціональна вага речення; t – кількість лексичних зв’язків в реченні; l – кількість лексичних основ у реченні; n – кількість речень у тексті.

Таким чином визначаємо функціональну вагу кожного речення в межах досліджуваного тексту і виділяємо речення з найбільшою функціональною вагою. Далі залишаємо поза увагою речення з найменшою функціональною вагою і так поступово отримуємо речення, кількість яких відповідає розмірам реферату, який досить задовільно передає зміст проаналізованої статті.

Даний метод був також застосований для аналізу 40-а текстів на економічну тематику. Його результатом стали реферати з 6-7 речень, які досить лаконічно передають головну ідею статей, текстів. Крім того, про доцільність методу свідчить той факт, що до рефератів увійшли найбільш частотні за вживаністю лексичні одиниці досліджуваних текстів, що підкреслює семантичну вагу не лише речень, а й слів у тексті. На основі поданої вище методики нами вперше було розроблено комп’ютерну програму автоматичного реферування тексту. Програму написано мовою об’єктного орієнтування DELPHI 6.0. Інтерфейс програми виконаний у зручній для користувача формі; в самій програмі подані правила користування нею.

Поняття функціонування термінів у термінознавстві є широким за обсягом і враховує умови функціонування термінів у текстах різної жанрової приналежності. На будь-якому навчальному етапі чи рівні важливу роль відіграє методично правильна побудова навчального тексту в той спосіб, що не тільки логіка розвитку думки автора, але й форма її вираження сприяє успішному сприйняттю переданої інформації. Вихідною базою для побудови комунікативно значущих компонентів тексту виступають загальнонаукові терміни та термінологічні словосполучення, які несуть основне смислове навантаження в спеціальних текстах.

Методику вмотивованого конструювання навчальних текстів ми застосували на експериментальному матеріалі. За об’єкт дослідження було взято навчальні англомовні фахові тексти з економічної тематики. Експеримент проводився в кілька етапів. Спочатку було визначено кількість лексичних зв’язків між реченнями всередині абзаців і, як наслідок, виявлено цікаву закономірність: найбільша кількість лексичних зв’язків притаманна першому (суб’єктному) і другому (предикатному) реченням. Ця особливість є характерною рисою навчальних текстів. Перше та останнє речення абзацу практично не пов’язані за змістом. Цей факт породжує іншу закономірність: віддалений від суб’єкта зміст периферійного предикатного речення змушує автора залучати нові лексичні одиниці, які не є релевантними з точки зору розкриття змісту суб’єкта абзацу і не входять до активного словникового запасу тексту. Як наслідок, масив незнайомих для студентів лексичних одиниць, у порівнянні з попередніми текстами підручника, складає не менше 14-16% від усього лексичного складу тексту, в той час як самі автори виділяють перед текстом в якості активного словникового запасу лише частину цих незнайомих слів, яка складає приблизно 6% від усього тексту.

Одним з наступних етапів експерименту була перевірка того, наскільки суттєву роль у структуруванні текстів відіграють лексичні одиниці, подані авторами у формі нового активного словникового запасу. Таке завдання включає в себе, головним чином, виявлення функціональної значущості цих слів або виразів у межах речення, точніше – в дереві синтаксичних зв’язків. Засади побудови бінарних семантичних дерев розроблені в роботах Е.Ф.Скороходька, Т.Р.Кияка, Р.В.Іваницького та інших. Побудова бінарних дерев речень, де зустрічались слова, які репрезентують активний словниковий запас, показала, що майже всі виділені авторами лексичні одиниці займають вагоме місце у відповідних реченнях, і їх функціональна вага складає не менше 25% усього речення, тобто вершина дерева, що зіставляється з даною лексичною одиницею, з’являється не далі, ніж на другому рівні членування. Проведений аналіз фахових текстів дозволяє сформулювати наступні рекомендації для конструювання фахових текстів: 1) нові слова бажано вводити в коротші вирази, що мають порівняно невеликий рівень членування, що, в свою чергу, визначає вищу функціональну вагу нової лексичної одиниці; 2) доцільно вживати нові слова в суб’єктній частині абзацу і речення; 3) об’єктивна методика визначення вмотивованості, застосована для побудови навчальних текстів, демонструє можливі шляхи об’єктивації процесу конструювання текстів і визначає деякі методично важливі принципи впровадження та засвоєння нової лексики.

ВИСНОВКИ

1. Функції лінгвіста в справі нормалізації мови не є безмежними, а його рекомендації – категоричними. Він лише може пропонувати своє розуміння мовної норми, виділяти її особливості як еталону, зразка, моделі.

Проблема лінгвістичного впорядкування термінології безпосередньо випливає з прикладних можливостей сучасного мовознавства: так, недоцільним є втручання лінгвістів у сферу утворення понять окремої галузі науки та техніки; чітко розмежованими повинні бути також і функції логіки та мовознавства в справі впорядкування термінології.

2. Диференціюючи сфери лексичної нормалізації (логіка, науково-технічна спеціальність, лінгвістика, мовний узус), необхідно розрізняти відповідні їм види нормалізації: логізацію, систематизацію, змістову спеціалізацію, гармонізацію, уніфікацію, лінгвістичну стандартизацію та професійний варіант норми. Три останні види реалізуються власне лінгвістичним упорядкуванням термінології. Лінгвістична стандартизація як складова процесу впорядкування термінів включає функції моделювання (сюди ми відносимо також функцію агрегування), гармонізації (або інтернаціоналізації) та симпліфікації (або спрощення, скорочення) внутрішніх форм термінологічних одиниць.

3. Мовні інтерференції виступають соціолінгвістичним чинником у формуванні терміносистем і, зокрема – ТРВ; свідомим та підсвідомим втручанням у мову з метою лексичної модернізації та стандартизації.

Терміносистема ринкових взаємин має досить високий ступінь нормалізації, про що свідчить структурна близькість термінів англійської, української та німецької мов. Лексична спряженість ТО досліджуваних мов залежить від лексичної довжини терміна (чим більший ступінь інтернаціоналізації термінологічних одиниць, тим менша їх лексична довжина). Процес гармонізації термінів різних мов сприяє упорядкуванню терміносистем, зокрема терміносфери ринкових взаємин.

4. Вмотивованість слід розрізняти в дихотомії „мова – мовлення”.

Виходячи з розуміння взаємин між внутрішньою формою та лексичним значенням розрізняють: повну; часткову вмотивованість ЛО; відсутність вмотивованості та абсолютну вмотивованість. Вмотивованість лежить в основі впорядкування терміносистеми ринкових взаємин, а саме: елімінації синонімії, багатозначності, заповнення лакун, вирішення проблеми вибору національного чи інтернаціонального терміна.

5. Результати аналізу ТРВ свідчать, що даній терміносистемі притаманні наступні лексико-семантичні особливості:

Синонімія в досліджуваній субмові є досить помітним явищем – близько 20%. Джерелами синонімії виступає спеціалізація ЛО загальної мови; запозичення іншомовних термінів; скорочення формальної структури терміна; синонімія словотвірних афіксів; невідповідність внутрішньої форми терміна змістові вираженого поняття; її (синонімію) породжує існування різних шкіл та напрямків. У процесі систематизації, уніфікації і