ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ЛИТВИНОВСЬКИЙ Євген Юрійович

УДК 371.2:355.332

ФОРМУВАННЯ В ОФІЦЕРІВ СТРУКТУРИ

ВИХОВНОЇ РОБОТИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ВМІНЬ ПРОЕКТУВАННЯ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

13.00.04 – теорія та методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії оборони України, Міністерство оборони України, м. Київ.

Науковий керівник: | кандидат педагогічних наук, доцент ЯГУПОВ Василь Васильович, Науково-методичний центр військової освіти Міністерства оборони України, начальник, м. Київ.

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор ДУБАСЕНЮК Олександра Антонівна, Житомирський державний педагогічний університет імені Івана Франка, проректор з наукової роботи, міжнародних та регіональних зв’язків;

кандидат педагогічних наук, доцент КОЛОДІЙ Ігор Степанович, Військовий ордена Червоної Зірки ім. гетьмана Петра Сагайдачного інститут Національного університету „Львівська політехніка”, заступник начальника кафедри технічних засобів інформації та культурно-просвітницької роботи, м. Львів.

Провідна установа: | Національна академія внутрішніх справ України, кафедра кадрової роботи та педагогіки, Міністерство внутрішніх справ України, м. Київ.

Захист відбудеться “10” грудня 2003 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9).

Автореферат розісланий “9” листопада 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Цибульська Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Успішна реалізація Програми реформування та розвитку Збройних сил України (ЗСУ) на період до 2005 року суттєво залежить від високого рівня морально-психологічного стану (МПС) особового складу, створення умов для його саморозвитку, самовдосконалення і самоактуалізації у військово-професійній діяльності. Це – мета і водночас результат спеціально організованого виховного процесу у військових частинах, який на основі гуманізації і демократизації повинен забезпечити суб’єктність всіх його учасників. Організація сучасного виховного процесу в ЗСУ вимагає вирішення багатьох організаційних, методичних та інших проблем. У зв’язку з цим система підготовки офіцерів-організаторів виховної роботи – заступників командирів військових частин з виховної роботи потребує науково-теоретичного обґрунтування.

Аналіз наукових джерел засвідчив, що серед них обмаль сучасних праць, присвячених оптимальному вирішенню теоретико-методологічних і методичних проблем організації виховного процесу в ЗСУ, професійної підготовки офіцерів структури виховної роботи, у тому числі оперативно-тактичної ланки управління. Тим часом, стан бойової та мобілізаційної готовності військ свідчить про те, що рівень підготовленості цих фахівців не в повному обсязі відповідає вимогам реформування ЗСУ. Одна із причин такого стану – недоліки в організації навчально-виховного процесу (НВП) у вищому військовому навчальному закладі (ВВНЗ), який недостатньо спрямований на формування компетентності слухачів до професійної діяльності. Суттєвим недоліком їх підготовки є розрив теорії навчання з практикою військ, між сучасними вимогами професійної діяльності та рівнем моделювання її видів у НВП.

Важливим видом професійної діяльності офіцерів-організаторів виховного процесу, що визначається її специфічністю та поєднує теорію і практику, є проектування. На його важливості наголошували А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський, Г.С. Костюк, на значущості проектувальної діяльності в сучасних умовах акцентують увагу І.Д. Бех, І.А. Зязюн, М.І. Нещадим та ін.

Аналіз ОКХ і ОПП підготовки слухачів Національної академії оборони України (НАОУ), вивчення досвіду їх практичної діяльності свідчить про те, що проектуванню як виду їх діяльності не надається належної уваги.

Необхідність підвищити якість професійної підготовки майбутніх заступників командирів з виховної роботи, надання їй практичної спрямованості й пов’язана з цим необхідність впровадження в НВП ВВНЗ інноваційних педагогічних технологій зумовили вибір теми дослідження – “Формування в офіцерів структури виховної роботи Збройних сил України вмінь проектування виховного процесу”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану реалізації основних положень Концепції виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України, тематичного плану наукових досліджень НАОУ за шифром “Пріоритет”, Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Психолого-педагогічні основи навчання і виховання” (РК № 0101U002547) і пов’язане з темою “Теоретико-методологічні проблеми відбору змісту і методики професійного навчання” (РК № И008881), що розробляється в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України.

Тема дисертації затверджена вченою радою Військового гуманітарного інституту НАОУ 8 травня 2001 р., протокол № і узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 30 жовтня 2001 р., протокол № 8.

Об’єкт дослідження – професійна підготовка офіцерів структури виховної роботи Збройних сил України.

Предмет дослідження – зміст і технологія формування вмінь проектування виховного процесу в офіцерів структури виховної роботи Збройних сил України оперативно-тактичної ланки управління.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати, розробити й експериментально перевірити педагогічну технологію формування в слухачів НАОУ вмінь проектування виховного процесу при вивченні ними професійно орієнтованих дисциплін.

Концептуальна ідея. Вирішення проблеми підвищення ефективності професійної діяльності офіцерів структури виховної роботи передбачає цілеспрямовану підготовку слухачів у ВВНЗ до проектування виховного процесу, що ґрунтується на ідеях гуманістичної філософії освіти, особистісно орієнтованого навчання (ООН).

Така підготовка офіцерів-організаторів виховного процесу розглядається нами як цілеспрямований, системний, динамічний процес, що відбувається в активній взаємодії слухачів з науково-педагогічними працівниками ВВНЗ, яка має суб’єкт-суб’єктний і взаєморозвивальний характер. Цей процес спрямований на взаємообмін військово-професійним досвідом між кандидатами на вищі посади і військово-педагогічним колективом ВВНЗ, творчу переробку ними одержаної інформації відповідно до сучасних тенденцій розвитку військово-професійної справи, створення умов для самоформування і саморозвитку в слухачів потенційних можливостей (компетентностей) до ефективної професійної діяльності.

Гіпотеза дослідження. Професійна діяльність офіцерів структури виховної роботи ЗСУ набуває ефективності за умови цілеспрямованого формування в них умінь проектування виховного процесу на основі науково обґрунтованої педагогічної технології. Результативність функціонування цієї технології залежить від: визначення таксономії її цілей; організації суб’єкт-суб’єктної взаємодії учасників НВП, врахування їхніх індивідуальних особливостей, професійного досвіду; дидактичної обробки навчального матеріалу у вигляді квазіпрофесійних завдань; застосування наскрізного навчального проектування видів діяльності офіцерів структури виховної роботи.

Відповідно до мети дослідження та перевірки висунутої гіпотези розв’язувалися такі завдання:

1) проаналізувати сучасний стан підготовленості офіцерів структури виховної роботи до професійної діяльності, обґрунтувати теоретичні засади їх професійної підготовки;

2) виявити специфіку професійної діяльності офіцерів структури виховної роботи та визначити серед її компонентів місце проектуванню виховного процесу в Збройних силах України;

3) визначити зміст проектувальних умінь офіцерів структури виховної роботи та діагностувати рівень їх сформованості;

4) теоретично обґрунтувати принципи, форми та методи формування вмінь проектування виховного процесу в офіцерів структури виховної роботи та експериментально перевірити ефективність його технології;

5) розробити комплекс навчально-методичних матеріалів для науково-педагогічних працівників, слухачів НАОУ щодо організації підготовки офіцерів до проектування виховного процесу, впровадження у навчально-виховний процес ВВНЗ концепції особистісно-орієнтованого навчання.

Методологічну основу дослідження становлять положення про: теорію наукового пізнання, історичний підхід до аналізу педагогічних явищ, системний підхід як різнобічний спосіб аналізу досліджуваних проблем; особистість як активний суб’єкт життєдіяльності й розвитку; специфіку людської діяльності, її детермінованість об’єктивними та суб’єктивними чинниками; особистісно орієнтований підхід у навчанні і вихованні; теорію і методику військового навчання і виховання.

У дослідженні враховані положення державних документів України з проблем освіти, у тому числі й військової (законодавчі акти України з питань оборони, Закони України “Про освіту” і “Про вищу освіту”, Державна національна програма “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Національна доктрина розвитку освіти, Державна програма реформування та розвитку Збройних сил України до 2005 року, Концепція військової освіти в Україні, Концепція виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України та ін).

Теоретичну основу дослідження становлять висновки сучасних міждисциплінарних досліджень і положення психологічної та педагогічної науки про: філософію освіти (В.П. Андрущенко, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень), розвиток як основний спосіб існування людини в процесі різних форм взаємодії (Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, С.Л. Рубінштейн та ін.); системно-структурний підхід до аналізу педагогічних явищ (Н.В. Кузьміна, П.К. Анохін, Т.А. Ільїна та ін.); активність учня як суб’єкта процесу навчання та виховання (О.В. Киричук, В.І. Лозова, В.В.Рибалка, В.В.Ягупов та ін.); неперервну професійну освіту (П.М. Воловик, Н.Г. Ничкало, В.А. Семиченко, С.О. Сисоєва); теорію та практику організації навчання та виховання (В.О. Сухомлинський, А.С. Макаренко, К.Д. Ушинський, А.М. Алексюк, Г.О. Балл, І.Д. Бех, А.М. Бойко, О.В. Глузман, С.У. Гончаренко, І.С. Колодій, О.П. Кондратюк, Г.С. Костюк, Н.А. Побірченко); теоретичні та методичні основи військового навчання (О.В. Барабанщиков, П.А. Корчемний, М.І. Нещадим, В.В. Ягупов та ін.); педагогічне проектування як: вид діяльності педагога (О.А. Дубасенюк, Е.Ф. Зеєр, В.О. Моляко); етап управління педагогічним процесом (Л.Ф. Спірін, В.А Якунін); методичну діяльність (О.Е. Коваленко); процес розробки педагогічних систем (В.П. Беспалько, В.С. Безрукова, Е.С. Заїр-Бек, Н.І. Крюкова, А.О. Лігоцький, О.Г. Романовський, В.В. Серіков, В.А. Ясвін); процес розробки педагогічних технологій (В.Ю. Биков, В.М. Монахов, О.М. Пєхота, М.П. Сибірська); етап організації виховного процесу (О.М. Коберник, О.В. Безпалько, І.І. Коновальчук).

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використовувався комплекс методів теоретичного та емпіричного дослідження.

Теоретичні: контент-аналіз літературних джерел з проблем теорії та методики військового навчання та виховання, професійної підготовки у ВВНЗ, теоретичних і методичних основ педагогічного проектування; класифікація та систематизація теоретичних і експериментальних даних; теоретичне моделювання виховного процесу в ЗСУ, професійної підготовки слухачів НАОУ; професіографічний аналіз їх діяльності; конкретизація теоретичного знання; порівняльний аналіз.

Емпіричні: вивчення, оцінка сучасного стану виховного процесу в ЗСУ, професійної підготовки і діяльності офіцерів структури виховної роботи; спостереження за навчально-виховним процесом у ВВНЗ; бесіди, анкетування науково-педагогічних працівників, командування військових частин; експертна оцінка; узагальнення досвіду організації виховного процесу в ЗСУ; узагальнення незалежних характеристик; метод самооцінки слухачів, заступників командирів з виховної роботи; проведення констатуючого і формуючого експериментів.

Організація дослідження. Дослідження проводилося в три етапи.

Перший етап (1997–1999) – вивчення філософської, психологічної та педагогічної літератури з проблеми дослідження; аналіз військового досвіду з проблем організації виховного процесу; вивчення і професіографічний опис службової діяльності заступників командирів військових частин з виховної роботи та виявлення її специфіки.

Другий етап (1999–2002) – визначення проблем професійної підготовки офіцерів структури виховної роботи ЗСУ, виокремлення провідного компонента їх професійної діяльності, проведення пілотажного експерименту щодо визначення його складових; формулювання гіпотези, визначення завдань, розроблення методики дослідження; вивчення рівня сформованості в офіцерів-організаторів виховного процесу відповідних умінь; здійснення експериментальної перевірки ефективності розробленої технології (проведення констатуючого та формуючого експериментів).

Третій етап (2002–2003) – узагальнення результатів дослідження; якісний і кількісний аналіз отриманих експериментальних даних; формулювання загальних висновків дослідження; розробка методичних рекомендацій щодо організації підготовки слухачів ВВНЗ до проектування виховного процесу.

Експериментальна база дослідження. Дослідну роботу було здійснено в НАОУ, Харківському інституті ВПС ім. Івана Кожедуба (ХІ ВПС), Харківському військовому інституті внутрішніх військ МВС України (ВІ ВВ), військових частинах (більше 60), управлінні виховної роботи ВПС, які розташовані на територіях Вінницької, Дніпропетровської, Житомирської, Київської, Львівської, Миколаївської, Полтавської, Рівненської, Харківської, Хмельницької областей та Автономної Республіки Крим. У дослідженні взяло участь понад 1000 офіцерів структури виховної роботи (у тому числі 211 офіцерів як експерти), 60 командирів військових частин.

Наукова новизна дослідження. Вперше, на основі виявлення специфіки професійної діяльності офіцерів структури виховної роботи, обґрунтовано її цільові та операційні компоненти, визначено важливість проектування виховного процесу; обґрунтовано теоретичні та методичні основи проектування виховного процесу в ЗСУ, визначено його сутність і розроблено класифікацію принципів проектування, критерії оцінювання створених проектів; визначено зміст умінь проектування виховного процесу, розроблено та експериментально перевірено технологію їх формування в слухачів при вивченні професійно орієнтованих дисциплін у НАОУ.

Подальшого розвитку дістали теоретичні та методичні основи впровадження в підготовку слухачів НАОУ концепції особистісно орієнтованого навчання.

Теоретичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні змісту та технології формування вмінь проектування виховного процесу в слухачів НАОУ. Розроблено: зміст підготовки слухачів НАОУ до проектування виховного процесу у вигляді її програми; методичні засади підготовки офіцерів до проектування виховного процесу, сутність яких полягає в моделюванні видів професійної діяльності офіцерів структури виховної роботи у формі квазіпрофесійних завдань, забезпеченні діалогічності НВП, організації навчально-пізнавальної діяльності слухачів у проектних командах, наскрізному навчальному проектуванні ними майбутніх видів професійної діяльності; вимог до діяльності викладача, врахування ним індивідуальних особливостей та професійного досвіду слухачів.

Практичне значення дослідження полягає в розробці і вдосконаленні методичної документації підготовки офіцерів структури виховної роботи в НАОУ, ХІ ВПС, ВПС України, методичних рекомендацій науково-педагогічним працівникам ВВНЗ, керівникам управлінь виховної роботи щодо підготовки офіцерів до проектування видів їхньої професійної діяльності, слухачам щодо вивчення програми професійної підготовки, а також у написанні навчально-методичних посібників “Виховна робота: методологія, організація і методика” (у співавторстві з М.С. Бабенком, М.П. Ротанем, В.В. Стасюком), “Морально-психологічне забезпечення підготовки і ведення бойових дій” (у співавторстві з О.І. Поповичем, В.І. Савінцевим, В.В. Стасюком).

Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення навчальних програм професійної підготовки військових фахівців, вивчення і викладання курсів педагогіки, військової педагогіки, теорії та методики військового виховання, професійно орієнтованих дисциплін, розробки спецкурсів з нових технологій навчання слухачів і курсантів, подальшого обґрунтування теоретико-методологічних і методичних основ підготовки слухачів оперативно-тактичної ланки для ЗСУ.

Впровадження результатів дослідження. Навчально-методичні матеріали, розроблені в процесі роботи над дисертаційним дослідженням, впроваджені в НВП ВВНЗ (акт № 3078 від 27.08.2003 р. про впровадження у НАОУ; акт № /117/327 від 18.04.2003 р. – у ВПС України; акт № 9/46 від 27.03.2002 р. – у ХІ ВПС; акт №157/27 від 27.03.2002 р. – у ВІ ВВ).

Особистий внесок здобувача в одержанні наукових результатів полягає у: виявленні специфіки професійної діяльності офіцерів структури виховної роботи, визначенні її операційних і функціональних компонентів; обґрунтуванні важливості проектування виховного процесу в її структурі та його теоретичних і методичних засад, класифікації принципів і критеріїв оцінки створених проектів; уточненні змісту вмінь проектування виховного процесу в ЗСУ, теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці технології їх формування в слухачів НАОУ; визначенні соціального статусу та ролі офіцерів структури виховної роботи в системі військово-соціального управління; створенні методичних розробок з підготовки слухачів до проектування виховного процесу.

Вірогідність здобутих результатів дослідження забезпечувалася теоретико-методологічною обґрунтованістю його вихідних положень, послідовною реалізацією системного підходу; використанням комплексу методів дослідження, адекватних його об’єкту, предмету, меті й завданням; поєднанням кількісного та якісного аналізу одержаних результатів, обробки даних за допомогою методів математичної статистики; реалізацією основних розробок і рекомендацій у процесі професійної підготовки офіцерів структури виховної роботи різних установ та позитивними наслідками їх впровадження.

На захист виносяться:

1. Проектування виховного процесу у військових частинах як важливий вид діяльності офіцера структури виховної роботи Збройних сил України, цілеспрямована підготовка до якого у ВВНЗ суттєво впливає на підвищення її ефективності.

2. Теоретичні засади професійної підготовки офіцерів структури виховної роботи ЗСУ.

3. Технологія формування вмінь проектування виховного процесу в офіцерів структури виховної роботи оперативно-тактичної ланки управління.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні, методичні та практичні результати проведених досліджень, а також концептуальні положення і загальні висновки були представлені у вигляді доповідей і повідомлень на 8 наукових, науково-практичних і науково-методичних конференціях різного рівня: міжнародних (Київ – 2001; Вінниця – 2002; Харків – 2002, 2003; Алушта – 2002), всеукраїнських (Київ – 2001) і регіональних (Київ – 2001, 2002).

Результати дослідження апробувалися в процесі читання лекцій, проведення семінарських і практичних занять, керування курсовими та дипломними роботами слухачів у НАОУ.

Основні результати дослідження опубліковано у 15 працях, з них 12 написано без співавторів, у тому числі: 2 навчальних посібники; 1 навчально-методичний посібник; 6 статей у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України; 1 стаття в збірнику наукових праць; 5 статей у збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг особистого внеску – 15,38 авт. арк.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (444 назви, з них 7 – іноземними мовами) і 49 додатків на 232 с. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 473 сторінки, з яких 207 с. – основний текст. Робота містить 45 таблиць на 20 сторінках і 3 рисунки на 2 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, проаналізовано загальний стан її розробленості в педагогічній теорії та практиці, визначено об’єкт, предмет, мету, концепцію, завдання, гіпотезу та методологію дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, викладено форми апробації та впровадження результатів дослідження, їхню вірогідність.

У першому розділі дисертації – “Теорія і практика професійної підготовки офіцерів структури виховної роботи Збройних сил України як педагогічна проблема” – проаналізовано теоретичні основи професійної підготовки офіцерів структури виховної роботи та її сучасний стан.

Система професійної підготовки офіцерів структури виховної роботи складається із підсистем підготовки в процесі: учіння у ВВНЗ; спеціально організованої професійної підготовки у військових частинах; практичної самостійної професійної діяльності (самоосвіти). Базовою ланкою цієї системи є НАОУ, яка має забезпечувати формування цілісної особистості слухача як “магістра військово-соціального управління”. Водночас, вона є компонентом ієрархії більш складних систем – підготовки офіцерських кадрів, військової освіти, системи професійної освіти України.

Доведено, що система професійної підготовки майбутніх заступників командирів з виховної роботи має забезпечувати розвиток і саморозвиток особистості слухача; надавати можливість кожному слухачеві реалізуватися в різних видах діяльності.

У дисертації констатується, що сучасний стан професійної підготовленості офіцерів структури виховної роботи не повною мірою відповідає сучасним вимогам модернізації ЗСУ. Зовнішніми причинами цього є незадовільний стан професійної освіти в державі взагалі, недоліки в організації НВП у НАОУ, зокрема. Ці недоліки в підготовці офіцерів-організаторів виховного процесу підтверджені результатами емпіричного дослідження, до якого залучено 304 респонденти. Переважна більшість слухачів (68%) визначила тип освітнього середовища НАОУ (за Я. Корчаком) як догматичний, 18% – безтурботний, 10% – кар’єрний, а наявність сприятливих умов до творчості визнали лише 4% слухачів. На жаль, тільки 4% респондентів відзначили, що їхній потенціал був розкритий більше, ніж на 45%, 28% респондентів – на 20%, 45% – менше, ніж на 20%. Причинами цього 50% респондентів вказали заорганізованість самостійної підготовки; 35% – переважання репродуктивних методів навчання над творчими; 29% – недостатню практичну спрямованість навчання; 75% – відсутність сучасної навчальної літератури.

Доведено, що важливими напрямами покращання професійної підготовки заступників командирів з виховної роботи є дійсний її перехід на гуманістичну парадигму, у центрі якої має бути особистість слухача; обґрунтування нового змісту підготовки, який має представляти собою проектування ситуації формування особистісного досвіду слухача, створення умов для його самоактуалізації; висока практична спрямованість підготовки фахівців; удосконалення методичного компонента НВП, застосування в ньому моделювання видів майбутньої професійної діяльності.

За результатами системно-функціонального аналізу професійної діяльності офіцерів-організаторів виховного процесу, визначення її специфіки, пілотажного експерименту щодо визначення важливості її компонентів (70 респондентів) та експертного опитування (167 офіцерів структури виховної роботи, у тому числі 54 слухачі 2 курсу НАОУ, 56 кандидатів до вступу у НАОУ, 57 керівників органів виховної роботи оперативно-тактичної ланки управління) визначено важливість проектувального компонента.

У другому розділі – “Педагогічні основи формування вмінь проектування виховного процесу в офіцерів структури виховної роботи” – досліджено теоретичні і методичні засади проектування виховного процесу в ЗСУ, знання яких є ядром відповідних умінь офіцера, визначено сутність цих умінь і рівень їх сформованості в заступників командирів з виховної роботи, обґрунтовано технологію їх формування в процесі вивчення слухачами професійно орієнтованих дисциплін у НАОУ.

Визначено, що вміння проектування виховного процесу – це сукупність евристичних розумових дій офіцерів-організаторів виховного процесу, спрямованих на побудову його проекту, що виконується в певній послідовності на основі попереднього досвіду та ґрунтується на знаннях, уміннях і навичках, професійних якостях офіцера.

На основі вивчення етимології поняття “проект”, узагальнення результатів різноманітних підходів до його визначення доведено, що проектування виховного процесу в ЗСУ як різновид педагогічного проектування є складним, міждисциплінарним і системним явищем; попередньою мисленнєвою діяльністю людини щодо створення педагогічних об’єктів; підсистемою соціального проектування; однією із конкретних форм, різновидів наукового передбачення, етапом розробки альтернативних рішень (проектів рішення), що являє собою основу управлінської діяльності.

Уточнення мети, завдань і технології проектування виховного процесу, розроблення критеріїв оцінювання створених проектів дозволило визначити зміст проектувальних умінь заступника командира з виховної роботи. Він охоплює систему часткових завдань щодо створення проекту виховного процесу, яка визначена метою і змістом військового виховання персоналу ЗСУ і вирішується в процесі попереднього управлінського етапу – обґрунтування рішення. До її структури, використовуючи підхід І.І.Коновальчука, нами віднесено завдання діагностування, прогнозування, моделювання, структурування, конструювання та оцінювання. Систему цих умінь (6 груп по 5 умінь) обґрунтовано даними пілотажного експерименту (залучено 82 респонденти), експертного опитування. Понад 60% респондентів визначили їх ранг як важливий або дуже важливий для професійної діяльності офіцерів структури виховної роботи.

Серед особистісних якостей офіцера, що сприяють ефективності проектування виховного процесу, головними визначено дивергентне мислення та творчу уяву, а ознаками відповідного вміння – усвідомленість, перспективність, системність, творчий характер і послідовність дій.

У розділі викладено результати вивчення досвіду викладання у ВВНЗ теорії й практики проектування виховного процесу та здійснено діагностику рівня сформованості вмінь проектування виховного процесу в заступників командирів з виховної роботи. З’ясовано, що цілеспрямованої підготовки до проектування виховного процесу у ВВНЗ не здійснюється, хоча викладачі підтверджують важливість наявності розвинутої системи проектувальних умінь в офіцерів; у навчанні слухачів НАОУ наявні окремі питання щодо вивчення цього виду діяльності. Елементи навчального проектування присутні у формі курсових робіт, дипломних проектів, командно-штабних навчань (КШН). Але їх вада полягає в тому, що слухачі в процесі проектної діяльності часто орієнтуються не на її методи, а на кінцевий результат. Доведено, що способом покращання такого стану є спрямування професійно орієнтованих дисциплін на опрацювання системи вмінь проектування виховного процесу через застосування спеціальної педагогічної технології, модульної організації НВП. Ефективними виявилися метод проектів, ділових ігор.

Оцінювання сформованості вмінь проектування виховного процесу в його організаторів проводилося за рівнями їхньої самооцінки та експертної оцінки продуктивності професійної діяльності. Також здійснювався факторний аналіз щодо визначення прихованих причин існуючого стану сформованості проектувальних умінь в офіцерів.

Експерти визначили низький рівень продуктивності професійної діяльності заступників командирів з виховної роботи (0,27). Коефіцієнт продуктивності діяльності обраховувався за формулою (С.О. Сисоєва):

Кп= (m+0,5p)/(m+p+n+v),

де m – кількість офіцерів, які мають оптимальний рівень; p – кількість офіцерів, які мають достатній рівень; n – кількість офіцерів, які мають задовільний рівень; v – кількість офіцерів, які мають низький рівень.

Результати самооцінки організаторів виховного процесу (335 офіцерів оперативно-тактичної ланки управління, або тих, хто висувається на цей рівень, слухачі НАОУ) рівня сформованості в них умінь проектування виховного процесу показують, що найменш сформованими є вміння операційно-інструментального обґрунтування заходів діяльності (коефіцієнт – 0,19); побудови моделі майбутнього виховного процесу (0,2); інтерпретації дійсного стану виховного процесу (0,22); прогнозування подальших перспектив і завдань виховного процесу (0,22); оцінювання й корекції розробленого проекту виховного процесу (0,24); розробки методики оцінювання й контролю перебігу виховного процесу та його результатів (0,24).

Основними причинами труднощів у офіцерів-організаторів виховного процесу при його проектуванні визнано їхню незадовільну психолого-педагогічну підготовленість; відсутність цілеспрямованої підготовки до цього виду діяльності; недооцінка організаторами виховного процесу важливості виконання таких видів діяльності, як діагностика, прогнозування, моделювання виховного процесу.

Одержані дані, власний практичний досвід дозволяють стверджувати, що рівень сформованості вмінь проектування виховного процесу в офіцерів структури виховної роботи недостатній, а сам процес підготовки до проектування потребує докорінного поліпшення.

Технологія формування вмінь проектування виховного процесу – це теоретично обґрунтована навчально-виховна система, головною метою і результатом якої є такий рівень сформованості означених умінь, що достатній для високопродуктивної професійної діяльності заступників командирів з виховної роботи. В її основу закладено модель ООН військовослужбовців (В.В. Ягупов), головними компонентами якої є цільовий, стимулюючо-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний, суб’єкт-суб’єктний, контрольно-регулюючий та оцінно-результативний.

Таксономія цілей технології охоплює сукупність чітко визначених загальноосвітніх і специфічних завдань щодо формування в офіцерів окремих умінь проектування виховного процесу.

Змістовий компонент технології містить два навчальних модулі, а саме: “Система проектування професійної діяльності офіцерів структури виховної роботи”; “Проектування видів діяльності заступників командирів з виховної роботи”.

Базовим технологічним комплексом операційно-діяльнісного компонента є тріада “завдання – діалог – гра”, а найпростішою процесуальною ланкою – особистісно орієнтована педагогічна ситуація. Процес формування вмінь проектування виховного процесу подано у вигляді графів, які створено відповідно до алгоритму формування складного вміння (табл. ) і послідовності розташування теоретичного та практичного курсів навчання слухачів проектувальної діяльності в просторі і часі (табл. ). Зміст етапів технології формування вмінь проектування виховного процесу в слухачів викладено в табл. .

Таблиця 1

Етапи формування умінь проектування виховного процесу

Етап | Зміст етапу | Навчальні дисципліни, що забезпечують

(форми занять)

1 | оволодіння теоретико-методологічними основами проектування виховного процесу; | ввідний курс у спеціальність, дисципліни психолого-педагогічного циклу;

2 | оволодіння навичками та частковими уміннями, що забезпечують виконання завдань діагностування, прогнозування, моделювання, структурування, конструювання та оцінювання; | дисципліни психолого-педагогічного циклу (групові вправи, виконання курсових робіт);

3 | оволодіння навичками проектування окремих видів діяльності; | спеціальна дисципліна (КШН, рольові ігри);

4 | формування складного уміння проектування виховного процесу. | предмет із спеціальності, військове стажування (КШН, дипломне проектування, подальше удосконалення у військах).

Таблиця 2

Послідовність теоретичного і практичного курсу навчання при формуванні умінь проектування виховного процесу

Найменування виду підготовки | Семестри

1 | 2 | 3 | 4

теоретичний курс

практичний курс

курсове проектування

дипломне проектування

КШН

стажування

державна атестація

Таблиця 3

Зміст етапів технології формування умінь проектування виховного процесу

Проблемно-предметна фаза | Ціннісно-регуляційна фаза

етапи | етапи

установчо-мотиваційний | змістово-пошуковий | контрольно-смисловий | адаптивно-перетворювальний | системно-узагальнюючий | контрольно-рефлексивний

модуль 1 | модуль 2

тема 1 | тема 2 | тема 3 | теми, що присвячені окремим видам діяльності | КШН, військове стажування,

дипломне проектування

семестрова звітність

державна атестація

Особливістю спроектованої технології є спрямування НВП на створення в слухачів певного рівня мотивації і забезпечення орієнтовної основи дій з моделями професійної діяльності; вирішення квазіпрофесійних завдань (передбачає диференційовані, індивідуальні завдання); організацію самостійної роботи слухачів.

Особливістю методики проведення занять є побудова їх на основі діалогу педагога і слухача, слухача і слухача, що спрямовується на спільне конструювання діяльності. При цьому враховуються індивідуальне ставлення слухача до змісту і форми навчального матеріалу, прагнення використовувати здобуті знання самостійно, за власної ініціативи.

У третьому розділі – “Організація педагогічного експерименту та його результати” – викладено науково-методичні основи експериментального дослідження, представлено способи обробки та аналізу отриманих результатів, головну увагу приділено формуючому експерименту й інтерпретації його результатів, визначено напрями впровадження основних положень дисертації в НВП.

У формуючому експерименті брали участь 47 слухачів, із них – 16 слухачів експериментальної групи, 9 експертів із числа викладачів, 25 експертів із складу діючих заступників командирів військових частин з виховної роботи. Він складався із низки таких послідовних фаз: вибору контрольних та експериментальної груп, діагностики вихідного рівня сформованості вмінь проектування виховного процесу в учасників експерименту; проведення занять за інноваційною технологією в експериментальній групі; попередньої діагностики рівня сформованості проектувальних умінь у слухачів після проведення військового стажування; консультування слухачів експериментальної групи в процесі написання дипломних робіт; контрольного діагностування слухачів у процесі виконання комплексних творчих робіт, захисту дипломних проектів.

Важливими фазами експерименту було проведення діагностування рівня сформованості вмінь проектування виховного процесу в слухачів. Для інтерпретації результатів дослідження було обрано статистичне обґрунтування, яке полягало у поступовому доведенні його гіпотези. Нульовою гіпотезою (H0) дослідження було прийнято припущення, що рівень продуктивності діяльності слухачів експериментальної групи (У1) після навчання за технологією формування вмінь проектування виховного процесу не вищий рівня продуктивності діяльності слухачів контрольної групи (У2). За альтернативну гіпотезу прийнято твердження, що рівень продуктивності діяльності слухачів експериментальної групи (У1) вищий рівня продуктивності діяльності слухачів контрольної групи (У2).

Для доведення висунутої гіпотези дослідження відстежувалася динаміка самооцінки слухачами рівня сформованості в них умінь проектування виховного процесу. Головна увага зверталася на динаміку експертної оцінки продуктивності діяльності слухачів при виконанні ними квазіпрофесійних завдань.

Усі операції, пов’язані з добором експертів, проведенням експертизи, опрацюванням даних експертних вимірювань здійснені з урахуванням держстандартів, рекомендацій щодо застосування методів теорії ймовірності й математичної статистики в педагогічній теорії та практиці. Статистичними критеріями на різних етапах дослідження були обрані критерії Манна Уїтні, Вілкоксона, знаків, використовувався дисперсійний аналіз. Рівень статистичної значимості розбіжностей за результатами вимірювання обраний – 5%. Аналіз одержаних результатів здійснювався за допомогою статистичного пакету для соціальних досліджень SPSS-10 for Windows.

Результати діагностичного і контрольного вимірювань, наведені в табл. 4, переконливо свідчать про вищі показники в експериментальній групі під час контрольного вимірювання, що мають статистичну значимість.

Таблиця 4

Статистична значимість відмінності експертних оцінок рівня продуктивності діяльності слухачів експериментальної і контрольних груп

Критерії | Вимірювання

діагностичне | контрольне

Е з К1 | Е з К2 | Е з К1 | Е з К2

Манна-Уїтні (U) | 85 | 98,5 | 81,5 | 83

Вілкоксона (W) | 221 | 234,5 | 217,5 | 212

знаків (Z) | -1,776 | -0,947 | -1,902 | -1,648

статистична значимість | 0,076 | 0,344 | 0,05 | 0,05

Порівняння самооцінок слухачів при діагностичному і контрольному вимірюваннях показало значне зростання оцінок сформованості вмінь, що має статистичну значимість, на яких при традиційному навчанні не приділялася увага (проведення діагностичних досліджень – зростання на 0,96 в експериментальній групі, 0,03 – в 1 контрольній, і навіть зменшення в 2 контрольній на 0,15; прогнозування подальших виховних перспектив (1,02); передбачення результатів виховного процесу (0,98) тощо). Результати порівняння зсувів експертних оцінок при діагностичному і контрольному вимірюваннях за кожною групою та їх статистичну значимість наведено у табл. 5, 6.

Таблиця 5

Середні ранги експертної оцінки рівня продуктивності діяльності

слухачів при діагностичному і контрольному вимірюваннях

Вимірювання | Групи

експериментальна | контрольна 1 | контрольна 2

кількість слухачів | середній ранг | сумарний ранг | кількість слухачів | середній ранг | сумарний ранг | кількість слухачів | середній ранг | сумарний ранг

діагностичне | 16 | 13,875 | 222 | 16 | 19,94 | 319 | 15 | 16,7 | 250,5

контрольне | 16 | 19,125 | 306 | 16 | 13,06 | 209 | 15 | 14,3 | 214,5

Таблиця 6

Статистична значущість зсувів експертних оцінок

рівня продуктивності діяльності слухачів експериментальної і контрольних груп при діагностичному і контрольному вимірюванні

Критерій | Групи

експериментальна | контрольна 1 | контрольна 2

Манна-Уїтні (U) | 83 | 73 | 94,5

Вілкоксона (W) | 231 | 209 | 214,5

знаків (Z) | -1,379 | -2,229 | -0,852

статистична значимість | 0,05 | 0,026 | 0,394

Доведено, що наявність позитивних змін у рівні продуктивності діяльності слухачів експериментальної групи та її статистично значима відмінність від результатів слухачів контрольних груп свідчить про те, що професійна діяльність офіцерів структури виховної роботи стане більш ефективною, якщо цілеспрямовано формувати в них уміння проектування виховного процесу при вивченні професійно орієнтованих дисциплін на основі науково обґрунтованої педагогічної технології.

Отже, якісний і кількісний аналіз результатів педагогічного експерименту дає підстави стверджувати, що впровадження технології формування вмінь проектування виховного процесу в слухачів НАОУ підвищує продуктивність їхньої діяльності під час виконання квазіпрофесійних завдань. Такі результати підтверджують гіпотезу дослідження, реальність даних навчання за експериментальною педагогічною технологією, надійність наслідків проведеного дослідження. Таким чином, основні завдання дослідження вирішені.

ВИСНОВКИ

На основі здійсненого дослідження зроблено такі узагальнюючі висновки:

1. Мета професійної підготовки офіцерів структури виховної роботи ЗСУ полягає у формуванні та розвитку, самоформуванні та саморозвитку достатнього для продуктивної професійної діяльності рівня компетентності в процесі учіння у ВВНЗ і практичної діяльності. Вона реалізується через систему підготовки цих фахівців у процесі учіння у ВВНЗ; спеціально організовану професійну (командирську) підготовку у військових частинах; підготовку в процесі здійснення практичної діяльності (самоосвіти).

2. Сучасний стан професійної підготовленості офіцерів-організаторів виховного процесу не повною мірою відповідає вимогам модернізації ЗСУ. Причинами цього є: недосконалість робочих навчальних програм і тематичних планів; низька практична спрямованість НВП; недостатнє застосування в ньому моделювання основних видів діяльності майбутніх заступників командирів з виховної роботи; перевага в НВП описово-пояснювальних підходів; сприйняття слухачів пасивними об’єктами навчання; практична відсутність діалогу між педагогом і слухачем; недостатня психолого-педагогічна компетентність науково-педагогічних працівників.

3. Концепцією ефективної організації професійної підготовки слухачів ВВНЗ є ООН, а її основою – чітко визначена таксономія цілей навчання. Підґрунтям ієрархії цілей професійної підготовки є компонентний склад професійної діяльності, який визначає її часткові завдання.

4. Військово-професійна діяльність офіцерів структури виховної роботи ЗСУ спрямована на організацію військового виховання і навчання, розвиток, психологічну підготовку і самовдосконалення особового складу, створення для цього у військовій частині сприятливого виховного середовища.

Особливостями цієї діяльності є своєрідність цілей і результатів (певний рівень МПС особового складу та умови його самовдосконалення); особливий характер об’єкта впливу (особовий склад військової частини і види його діяльності); регламентованість (підпорядкованість командиру і старшому органу управління виховним процесом); специфічність засобів діяльності (вербальні, технічні засоби, соціально-психологічні й педагогічні технології впливу на предмет діяльності тощо); інтенсивність функціонування психіки та висока інтелектуальна напруга під час реалізації основних функцій своєї діяльності.

Специфіка діяльності офіцера структури виховної роботи визначається його статусом у системі військово-соціального управління. Згідно нього він є заступником командира військової частини і радником командира з проблем організації виховної роботи, головним відповідальним за виконання рішення командира з цих питань. Його визначальна роль виявляється саме на етапі підготовки рішення командира до навчально-бойової діяльності або застосування військ.

5. Проектування виховного процесу є важливим видом діяльності його організаторів, цілеспрямована підготовка до якого підвищує ефективність виконання ними професійних обов’язків .

6. Алгоритм діяльності офіцера-організатора виховного процесу щодо його проектування складають такі дії: аналіз сучасного стану виховного процесу у підпорядкованих військових частинах; визначення його проблем (діагностування); прогнозування динаміки й умов переходу з існуючого в бажаний стан виховного процесу; моделювання діяльності всіх учасників виховного процесу, їх взаємодії та її науково-теоретичне обґрунтування; структурування змісту виховного процесу; конструювання технології виховного процесу; визначення засобів і критеріїв контролю і оцінки виховного процесу в цілому і виховної діяльності кожного із його учасників (оцінювання).

7. Ефективність проектування виховного процесу у військовій частині забезпечується наявністю в його організаторів розвинутої системи відповідних умінь. Ця система включає комплекс евристичних розумових дій, які виконуються в певній послідовності та ґрунтуються на попередньому досвіді, знаннях, уміннях, навичках, професійних якостях офіцера і спрямовані на побудову проекту виховного процесу у військовій частині. Серед основних здібностей офіцера, що сприяють формуванню цих умінь, є дивергентне мислення та творча уява. Зміст таких умінь охоплює систему часткових завдань проектування виховного процесу (діагностування, прогнозування, моделювання, структурування, конструювання, оцінювання).

8. Рівень сформованості вмінь проектування виховного процесу в його організаторів знаходиться не на належному рівні, а в окремих випадках воно ігнорується офіцерами як вид діяльності. Основними причинами цього є: незадовільна психолого-педагогічна підготовленість офіцерів структури виховної роботи; низький рівень сформованості в них умінь проектування виховного процесу; відсутність їх цілеспрямованої підготовки до цього виду діяльності.

9. Розроблена й експериментально перевірена технологія формування вмінь проектування виховного процесу в слухачів НАОУ при вивченні ними професійно орієнтованих дисциплін є ефективною. Вона характеризується за такими параметрами: рівнем застосування як загально-педагогічна; філософською основою – гуманістична; основним фактором розвитку – психогенна; концепцією засвоєння – формування розумових дій; практично-дійовою сферою особистості – розвиток творчих здібностей; характером змісту – гуманістична, професійна; типом управління – система малих груп, консультант; організаційними формами – індивідуально-групова; підходом до слухача – співробітництво; провідним методом – метод проектів; напрямом модернізації – активізація діяльності слухачів, методичного удосконалення і дидактичного реконструювання матеріалу. Ефективність створеної технології забезпечується: застосуванням у навчально-виховному процесі технологічного комплексу “завдання – діалог – гра”; наскрізним навчальним проектуванням видів діяльності офіцера структури виховної роботи; моделюванням змісту підготовки слухачів ВВНЗ у вигляді квазіпрофесійних творчих завдань; організацією суб’єкт-суб’єктної педагогічної взаємодії учасників НВП. Організаційною формою технології є навчальний модуль, який включає настановчо-мотиваційний, змістовно-пошуковий, контрольно-смисловий, адаптивно-перетворювальний, системно-узагальнювальний і контрольно-рефлексивний етапи.

Кількісними показниками кращої результативності функціонування експериментальної педагогічної технології в порівнянні з традиційним навчанням є різниця в експертних оцінках продуктивності діяльності слухачів експериментальної і контрольних груп при виконанні квазіпрофесійних завдань, що мають статистичну значущість. Так 68,75% слухачів експериментальної групи після закінчення навчання досягли оптимального і достатнього рівня продуктивності своєї діяльності проти 21,25% і 40% відповідно 1 і 2 контрольних груп.

Виконане дослідження дозволило створити комплекс навчально-методичних матеріалів щодо