ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені І.І.МЕЧНИКОВА

Лучак Микола Миколайович

УДК: 811.111’366.58

ВЖИВАННЯ ЧАСОВИХ ФОРМ ДІЄСЛОВА

В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

(на матеріалі трьох функціональних стилів)

Спеціальність 10.02.04 — германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Одеса — 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: | доктор філологічних наук, професор

ЛЕВИЦЬКИЙ Віктор Васильович,

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри германського,

загального та порівняльного мовознавства

Офіційні опоненти: |

доктор філологічних наук, професор

ПОЛЮЖИН Михайло Михайлович,

Ужгородський національний університет,

завідувач кафедри англійської мови

кандидат філологічних наук, доцент

МОРОЗОВА Ірина Борисівна,

Одеський національний університет ім. І.І.Мечникова,

доцент кафедри граматики англійської мови

Провідна установа: | Київський національний лінгвістичний університет, кафедра граматики та історії англійської мови, Міністерства освіти і науки України, м. Київ

Захист відбудеться 18 квітня 2003 року о 1330 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.051.02 Одеського національного університету імені І.І.Мечникова за адресою: 65058, м. Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд. 91.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Одеського національного університету за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розісланий 14.03.2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Черноіваненко Є.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Розуміння мови як системи взаємозв’язаних елементів стало домінуючим у лінгвістичних дослідженнях останніх десятиліть. На основі цих досліджень закріпився погляд, згідно з яким реалізація в мові одиниць одного рівня перебуває в залежності від реалізації одиниць іншого рівня. Виходячи з цього твердження можна припустити, що між семантикою слова та його граматичним оформленням і вживанням повинна існувати певна залежність, зокрема, між семантикою дієслова та його граматичними категоріями.

Актуальність теми. Реферована робота присвячена комплексному вивченню проблеми реалізації категорії граматичного часу дієслова в залежності від його різнопланової семантики у функціональних стилях сучасної англійської мови: художньому, науковому і публіцистичному.

Проблема категорії часу — одна з тих, які найбільше приваблюють увагу дослідників. І це не випадкове явище, якщо врахувати складність і значення цієї проблеми та її важливість як для теорії мовознавства, так і для практики володіння мовою, а також практики викладання іноземної мови.

Час (поряд з простором) — це об’єктивно-реальна форма існування матерії. Три фундаментальні категорії — простір, час і рух — утворюють єдність, яка знаходить вираження як на рівні понятійного, так і на рівні мовного членування світу.

Проблемою темпоральності в різний час і в різних мовах займалися багато лінгвістів (Я.Ф.Аскін, 1966; І.С.Бик, 1995; Я.Г.Біренбаум, 1981; О.В.Бондарко, 1984; О.Єсперсен, 1958; Г.А.Золотова, 1975; І.П.Іванова, 1961; А.В.Кравченко, 1990; А.К.Корсаков, 1978; Е.Я.Мороховська, 1993; О.І.Смирницький, 1958; І.Б.Хлєбнікова, 1991; Дж.Лайонз, 1968; Р.Кверк, 1985; Дж.Уард, 1966 та ін.).

Дослідження цих науковців відрізняються за обсягом досліджуваного матеріалу (від аналізу окремої лексеми чи мінімальної лексичної парадигми до дослідження лексичної чи лексико-граматичної темпоральної системи в цілому).

Узагальнене поняття часу включає в себе поняття реальний час як форму буття світу, концептуальний час як форму його відображення в людській свідомості у вигляді часових понять, і мовний час як форму репрезентації цих понять у мові.

Оскільки концептуальна модель складається з переплетення результатів двох ступенів пізнання — чуттєвого й логічного, то виділяється ще й перцептивний час як самостійний параметр духовного життя суспільства й особистості. Перцептивний час — це результат суб’єктивного відображення реальних часових процесів і явищ навколишнього світу в культурі, суспільстві та індивідуальній свідомості.

Мовний час у сучасному мовознавстві трактується двояко:

1) як час буття мови, як зміна мовної системи у часі, де мова — це особлива форма матерії, яка знаходиться у постійному русі (розвитку). Таке трактування мовного часу веде своє походження від Ф. де Соссюра;

2) як спосіб вираження часових понять у мові (таке розуміння часу прийняте в дослідженні). На кожному рівні виділяються одиниці, які мають темпоральне значення: на морфологічному рівні такими одиницями є певні граматичні форми, на лексичному — лексичні одиниці з темпоральним значенням, на рівні речення — синтаксичні конструкції (робота націлена на вивчення лексичного й морфологічного рівнів).

Огляд поглядів на співвідношення концептуальних часових понять і засобів їх мовної репрезентації дає можливість зробити висновок, що основними аспектами проблем темпоральності є ономасіологічний/ семасіологічний, синхронічний/діахронічний (за підходом до досліджуваного матеріалу), парадигматичний/синтагматичний (за типом аналізованих відношень) та функціонально-семантичний, завданням якого є вивчення поведінки елементів мови у мовленні, вивчення їх частотності та сполучуваності.

Отже, актуальність теми зумовлена:

·

·

Зв’язок роботи з науковими темами. Робота виконана в межах теми кафедри германського, загального та порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича “Семантика та прагматика одиниць лексичного, фонетичного та морфологічного рівнів” (тема затверджена вченою радою Чернівецького державного університету, протокол № 2 від 27 лютого 1997 року; номер державної реєстрації 0199U001872).

Об’єктом дослідження є лексико-семантична система дієслова, у якій виділені 20 семантичних підкласів.

Предмет дослідження складають частоти вживання виділених підкласів у граматичних часових формах дієслова в різних функціональних стилях.

Основною метою дослідження є встановлення частоти вживання часових форм дієслова у функціональних стилях, виявлення залежності вживання дієслів у певному граматичному часі від їх семантики, побудова граматичного поля часу в системі дієслова сучасної англійської мови за допомогою статистичних методів.

Виходячи з цього, у дисертації ставляться такі основні завдання:

1) отримання частотної характеристики граматичних форм дієслова у функціональних стилях сучасної англійської мови;

2) виділення семантичних груп дієслів;

3) аналіз частоти вживання часових форм у залежності від семантики дієслова;

4) виявлення наявності/відсутності зв’язку лексичної семантики дієслова і темпоральної семантики часових форм;

5) порівняння особливостей уживання семантичних груп дієслів у функціональних стилях;

6) побудова граматичного поля часу в системі дієслова сучасної англійської мови.

Матеріалом дослідження слугували тексти трьох функціональних стилів: художній — різнопланові твори американських та англійських письменників 70-90-х років ХХ століття; науковий — статті з фізики, хімії, біології, економіки (90-і роки); публіцистичний –– статті з американських журналів і газет (1991-1993 рр.), загальним обсягом 259500 слововживань.

Методи дослідження. У дисертації використовуються статистичні (квантитативні) методи дослідження, які застосовані і апробовані в лінгвістиці (критерій хі-квадрат /2/, коефіцієнт взаємної спряженості К, кореляційний аналіз). Ці методи дозволяють на основі об’єктивних даних отримати достовірну картину взаємозв’язків мовних явищ різного рівня. Статистичні прийоми використовуються в роботі з метою встановлення наявності чи відсутності зв’язку між досліджуваними явищами, тобто семантикою дієслова і граматичними часовими формами.

Слід зазначити, що інвентаризація мовного матеріалу і пояснення причин впливу семантичного фактора на вживання часових форм дієслова здійснюється за допомогою традиційних лінгвістичних методів, зокрема, описового методу; виділення мовних одиниць з тексту, їх ідентифікація, структурна інтерпретація – за допомогою категорійного і дискретного аналізу.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше:—

комплексно досліджена частота і специфіка вживання граматичних форм часу дієслова у художньому, науковому і публіцистичному функціональних стилях сучасної англійської мови;—

отримана кількісна характеристика вживання досліджуваних семантичних підкласів дієслів;—

зроблений порівняльний аналіз зв’язку семантики виділених підкласів дієслів з часовими формами у функціональних стилях;—

за допомогою квантитативних методів побудоване граматичне поле часу в системі дієслова сучасної англійської мови.

Теоретичне значення роботи визначається тим, що результати аналізу зв’язків між семантичними підкласами дієслова та граматичними формами часу дозволили виявити залежність вживання часових форм англійського дієслова від його семантики. При цьому семантичний фактор впливу на реалізацію категорії часу англійського дієслова не є абсолютним. Прагматика мовної ситуації накладає обмеження на вплив цього чинника. Також установлено, що у різних функціональних стилях існує декілька варіантів граматичного поля часу.

Практичне значення роботи полягає в можливості використання результатів дослідження у курсах лекцій з лексикології, стилістики та граматики англійської мови і загального мовознавства, а також на практичних заняттях з англійської мови в школі або вузі, при виконанні курсових, дипломних і магістерських робіт та для подальших лінгвостилістичних досліджень.

Апробація. Результати дослідження обговорювалися на засіданні кафедри германського, загального та порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича, на Всеросійській науковій конференції “Язык и мышление: психологические и лингвистические аспекты” (Пенза, 2001), 1-й Всеукраїнській науковій конференції “Україна наукова-2001” (Дніпропетровськ, 2001).

Структура роботи. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, списку ілюстративних джерел і додатків. Результати досліджень ілюструються таблицями та рисунками.

Загальний обсяг дисертації становить 253 сторінки, із них 177 сторінок тексту. У додатках подані допоміжні таблиці та список дієслів, зафіксованих у дослідженні. Дисертація містить 26 таблиць і 9 рисунків. Дві таблиці та всі рисунки поміщені в тексті дисертації. Бібліографія налічує 245 назв (разом із списком ілюстративних джерел — 348).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації та актуальність проведених досліджень, сформульовано мету та завдання, визначені теоретичне та практичне значення роботи, подана характеристика матеріалу й методів дослідження, апробація результатів роботи.

У першому розділі “Теоретичні та методологічні передумови дослідження вживання часових форм дієслова у функціональних стилях сучасної англійської мови” викладені передумови дослідження, проаналізовані різні точки зору на категорію часу в англійській мові, розглянуті деякі спірні питання існування окремих часових форм, зроблений огляд поглядів на стильову структуру англійської мови, виділені та охарактеризовані функціональні стилі, введене поняття інваріантної моделі стилів, описуються матеріали та методи дослідження.

У сучасній англійській мові категорія часу виражається перш за все формами теперішнього і минулого часів, тому що вони є синтетичними (приклади: wants хоче, sees бачить — wanted хотів, saw бачив). Хоча вона має своїм історичним ядром тільки дві форми — теперішнього і минулого часів, — не обмежується ними і представлена щонайменше трьома граматичними часами, пор.: теперішній час — works, smells, speaks; минулий час — worked, smelled, spoke; майбутній час — (wi)ll work, (wi)ll smell, (wi)ll speak.

А.К.Корсаков визначає 16 часових форм, які властиві дієсловам англійської мови. Вони відображають два типи часових стосунків і два аспекти.

Більшість часових форм англійського дієслова має базові (такі, що використовуються найчастіше) значення і несуттєве вживання. Їх аналіз привів до таких результатів:

1. У класі неозначених форм категоріальне значення використовується тільки у формі Past Indefinite. Ця форма може передавати: а) послідовність дій у розповіді; б) стан речей у певний момент часу в минулому; в) повторні дії (за наявності відповідного контексту) (Г.Г.Почепцов). Стосовно форми Present Indefinite, то основними значеннями її є постійна і повторювана дія. Форма Future Indefinite, на думку І.П.Іванової, випадає із системи неозначених форм.

2. У класі тривалих форм форми Present i Past Continuous мають одне й те саме основне значення — дія, яка триває в певний момент. Форма Future Continuous рідко вживається в такому значенні, її основна функція полягає у вираженні майбутньої дії, яка матиме місце в певний момент майбутнього.

3. Факти вживання перфектних форм підтверджують думку, що форми Past Perfect i Future Perfect означають попередність дії. Основне значення форми Present Perfect інше.

Категорія футуральності посідає особливе місце у темпоральній системі дієслова. Це місце визначається специфічним значенням майбутнього часу: якщо минулий і теперішній часи виражають реальні факти, то майбутнє не виражає ніяких фактів взагалі. Його сфера — це сфера можливого, передбачуваного, планованого, бажаного тощо, подія, яка, як сподівається мовець, відбудеться або не відбудеться (І.С.Бик, J.Lyons, І.П.Іванова, О.Єсперсен, А.К.Корсаков, І.Б.Хлєбнікова, K.Kearns та інші дослідники). Категоріальна форма майбутнього часу завжди є аналітичною, а в деяких дієсловах (can, may) її взагалі не існує.

Серед дослідників немає єдиної думки і щодо статусу форм Future in the Past. На думку Л.С.Бархударова, часової форми “майбутній у минулому” взагалі не існує. Відомо також, що форма “майбутній у минулому” в усіх без винятку випадках збігається з модальним утворенням should/would, яке у своїй більшості визнається аналітичною дієслівною формою, а саме — умовним способом.

Ми вважаємо, що форма “майбутній у минулому” добре вкладається в загальну схему темпоральних форм. Її основне призначення — реалізація семи наступності дії по відношенню до якогось моменту.

Під функціональними стилями мови розуміють переважну сферу вживання “функціональних різновидів літературної мови, що характеризуються сукупністю мовних засобів і певними принципами та прийомами їх добору, зумовленими змістом, функцією і цілеспрямованістю висловлювання” (О.С.Ахманова).

Функціональний стиль — утворення, що базується на закріпленні певних якісних характеристик за мовними творами (звідси його альтернативна назва — мовний стиль), яке функціонує в певній сфері спілкування, що відноситься до визначеної галузі людської діяльності.

На основі класифікації стилів, запропонованої І.Р.Гальперіним, для подальшого дослідження було виділено такі функціональні стилі: художній (прозові твори), публіцистичний та стиль наукової прози.

У роботі порівнюється вживання часових форм дієслова не тільки у текстах трьох функціональних стилів. Вважається доцільним порівняння частоти вживання досліджуваних нами одиниць не тільки в зазначених вище стилях, але і деякій віртуальній моделі, де представлені опосередковані частоти досліджуваних одиниць. Така опосередкована сукупність частот називається в роботі терміном “інваріантна модель функціональних стилів”. Ця модель створена на основі таких даних: 1) сума емпіричних частот вживання часових форм дієслова розподілених по 20 семантичних підкласах у художніх, наукових і публіцистичних текстах; 2) середні ранги емпіричних частот у досліджуваних стилях.

У другому розділі “Вживання граматичних часів у функціональних стилях сучасної англійської мови” вивчається частота вживання граматичних часових форм дієслова у функціональних стилях сучасної англійської мови і ставиться завдання встановити міру зв’язку між кожним функціональним стилем і часовою формою, визначити особливість вживання тієї чи іншої ГФЧ (граматична форма часу)дієслова в певному функціональному стилі, а також встановити, який з функціональних стилів є найближчим до інваріантної моделі стилів.

Найбільше позитивне відхилення емпіричних даних від теоретично очікуваних величин у художньому стилі спостерігається в ГФЧ Past Indefinite (PI) (+1419,9), Past Perfect (PP) (+474,1), Past Continuous (PC) (+171,1), Past Perfect Continuous (PPC) (+8,5), Future Indefinite in the Past (FIP) (+77,8), Future Perfect in the Past (FPP) (+7,2), а негативне — у формах Present Indefinite (PrI) (-1505,3), Future Indefinite (FI) (-91,9), Present Perfect (PrP) (-81,9), що свідчить про відсутність позитивних зв’язків між цими ГФЧ і стилем. Не проводилися статистичні обчислення і для часових форм Future Perfect (FP), Future Perfect Continuous (FPC), Future Continuous in the Past (FCP), Future Perfect Continuous in the Past (FPCP), для яких не було отримано емпіричних даних для проведення необхідних розрахунків. Величини критерію 2 найвищі для Past Indefinite (2200,53), Past Perfect (359,65), Future Indefinite in the Past (127,68), Past Continuous (113,11). Значно нижчі ці значення для форм Future Perfect in the Past (12,55), Past Perfect Continuous (6,02) i Future Continuous (FC) (2,38). Ступінь чи міру такого зв’язку можна визначити з допомогою коефіцієнта взаємної спряженості К, значущість якого коефіцієнта визначається за допомогою 2. Отримані величини К для досліджуваних форм минулого часу такі: Past Indefinite — 0,37; Past Perfect — 0,15; Future Indefinite in the Past — 0,09; Past Continuous — 0,08; Future Perfect in the Past — 0,03; Past Perfect Continuous — 0,02. ГФЧ минулого часу є домінуючими в стилі художньої літератури.

У науковому стилі емпіричні дані перевищують теоретично очікувані величини у часових формах Present Indefinite (+1069,1), Present Perfect (+12,2), Future Indefinite (+15,9); у публіцистичному Present Indefinite (+436,2), Present Perfect (+169,70), Future Indefinite (+76,00), Present Continuous (PrC) (+48,1), Present Perfect Continuous (PrPC) (+7,1), Future Perfect (+3,2). Для наукового стилю величина критерію 2 перевищує критичну величину в часових формах Present Indefinite (2=1941,26) i Future Indefinite (2=4,26).

У публіцистиці значення величини 2 перевищує критичну величину в усіх часових формах теперішнього часу: Present Indefinite (2=324,14), Present Continuous (2=40,96), Present Perfect (2=264,32), Present Perfect Continuous (2=10,40), а також у ГФЧ Future Indefinite (2=64,29).

Величина коефіцієнта взаємної спряженості у досліджуваних стилях така: Present Indefinite (K=0,33), Future Indefinite (K=0,02) — у науковому стилі та Present Indefinite (K=0,14), Present Continuous (K=0,05), Present Perfect (K=0,13), Present Perfect Continuous (K=0,03), Future Indefinite (K=0,06) — публіцистичному стилі.

З метою вивчення подібності між досліджуваними функціональними стилями був проведений кореляційний аналіз, який показав, що найбільше подібні між собою науковий та публіцистичний (r=0,972), а найбільше відрізняються художній та науковий стилі (r=0,512).

Крім того, для вимірювання ступеня відхилення того чи іншого стилю від інваріантної моделі ми використали критерій хі-квадрат, значення якого для художнього стилю дорівнює 542,77, для наукового ФС (функціонального стилю) — 1201,78, для ФС публіцистики — 578,87. Такі величини хі-квадрат свідчать про наявність сильної залежності між функціональними стилями та часовими формами дієслова, бо мінімальна статистично значуща величина 2 дорівнює 30,58. Але в цьому випадку залежність є протилежною, тобто чим більша величина значення 2, тим більше відрізняється певний стиль від інваріантної моделі.

Для характеристики вживання ГФЧ у функціональних стилях слідом за З.Я.Тураєвою ми вибрали класифікацію за аспектуально-темпоральним (граматична семантика форми) принципом.

ГФЧ Past Indefinite має високе значення коефіцієнта спряженості в авторській мові (К=0,20), що свідчить про те, що вона є домінуючою часовою формою розповіді у творах художнього стилю.

ГФЧ Past Continuous має третє за величиною значення коефіцієнта взаємної спряженості (К=0,08) у художньому стилі, що свідчить про те, що ця форма, як і форма РІ, є однією з основних часових форм зазначеного стилю. Вона має позитивний статистично значущий зв’язок із підсистемою мови персонажів (2=162,19). На основі величини коефіцієнта взаємної спряженості для підсистеми мови персонажів (К=0,16) можна зробити висновок, що ГФЧ Past Continuous є домінуючою для цієї підсистеми.

За даними дослідження вживання ГФЧ Past Perfect, як і Past Indefinite, переважає в авторській мові (2=48,38; К=0,09).

Значення коефіцієнта взаємної спряженості ГФЧ Past Perfect Continuous для художнього стилю К=0,02 свідчить про характерність цієї ГФЧ для нього.

Серед чотирьох варіантів ГФЧ Future in the Past найчастіше вживаються Future Indefinite in the Past i Future Perfect in the Past. У результаті проведених статистичних обчислень виявлено, що форма FIP має достатньо високе значення коефіцієнта взаємної спряженості (К=0,09), поступаючись тільки формам РІ і РР.

Згідно з результатами статистичних досліджень величина значення коефіцієнта взаємної спряженості для ФС науки (К=0,35) перевищує значення цього коефіцієнта для текстів публіцистичного стилю (К=0,14). Тобто часова форма Present Indefinite є домінуючою для наукового стилю, як і форма Past Indefinite — для художнього стилю (К=0,36).

Часова форма Present Continuous має четвертий показник коефіцієнта спряженості у публіцистичному стилі (К=0,05). Це дозволяє вважати вказану форму характерною для нього. Значне переважання теоретично очікуваних величин над емпіричними даними (-41,7) у науковому стилі свідчить від’ємне значення К, що є підставою вважати зв’язки між науковим стилем і ГФЧ PrC негативними.

Значення К=0,13 для ГФЧ Present Perfect у публіцистичному стилі майже співпадає з його величиною для Present Indefinite (К=0,14).

Вживання ГФЧ Future Indefinite у наукових та публіцистичних текстах визначається домінуючим уживанням часових форм презенсного плану, а також значеннями, відомими з нормативної граматики: вираження майбутньої одиничної дії, періоду дії, послідовності дій, повторюваності (кратності) дій, постійної дії. Форма FI має позитивні значення коефіцієнта спряженості у ФС науки та публіцистики, проте його величина в публіцистичному стилі (К=0,06) утричі більша, ніж у науковому (К=0,02).

У третьому розділі “Лексична семантика дієслова і вживання граматичних форм часу” викладені різні погляди на семантичну класифікацію англійських дієслів, обґрунтований вибір класифікації, використаної у роботі, проаналізована сполучуваність семантичних підкласів дієслова з його граматичними часовими формами, охарактеризовані особливості зв’язків між ГФЧ та семантичними групами дієслів у досліджуваних функціональних стилях у порівнянні з їх інваріантною моделлю.

На сьогоднішній день є цілий ряд праць, які присвячені особливостям того чи іншого пласту дієслівної лексики англійської мови, до складу якого входять лексичні одиниці, які об’єднані за парадигматичним принципом. Крім того, були зроблені спроби розділити всю парадигму дієслова на окремі сегменти, кожний з яких представляє певний лексико-семантичний клас чи лексико-семантичну групу.

Г.Є.Юрченко виділяє дві класифікації дієслів за семантикою: 1) поділ, який базується на обов’язковій валентності дієслів, яка одночасно свідчить про семантичну спільність дієслів підкласу; 2) до уваги береться тільки їх лексичне значення. Г.Г.Сильницький, використовуючи методику семантичного розгортання та семантико-граматичного поширення, виявив три семантичних класи дієслів в англійській мові, які він назвав класами “Дії”, “Руху” та “Процесу”.

Б.Левін (США) розробила класифікацію синтаксично релевантних, семантично зв’язаних класів англійських дієслів, включивши до 49 семантичних класів всі можливі дієслова.

Для дослідження залежності вживання ГФЧ від семантики дієслова в роботі взята за основу класифікація, розроблена Б.Левін. На наш погляд, ця класифікація, хоч і має певні недоліки, є найповнішою і найдетальнішою серед відомих у вітчизняній і зарубіжній англістиці.

У роботі проаналізовано вживання 754 дієслова (15847 слововживань) і виділено 20 семантичних груп дієслів. Враховуючи класифікації радянських дослідників та введену ними термінологію (Г.Г.Сильницький, Г.Є.Юрченко та ін.), надалі виділені групи називаються терміном “семантичні підкласи (групи)”.

Таким чином, перелік семантичних підкласів дієслів, використаних у роботі, має такий вигляд:

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

Не всі виділені нами семантичні підкласи мають статистично значущі зв’язки з часовими формами англійського дієслова. Так, 6 підкласів взагалі не мають таких зв’язків (“Навантаження/покриття”, “Фізіологічний процес”, “Переміщення об’єктів”, “Орієнтація”, “Виділення звуків”, “Міра/вартість”, “Дія/результат”). На наш погляд, існує декілька причин такого стану: 1) недостатня загальна кількість слововживань дієслів (підкласи “Навантаження/покриття” та “Орієнтація” налічують відповідно 9 і 12 слововживань); 2) переважання теоретично очікуваних величин над емпіричними даними; 3) невелика різниця між емпіричними даними та теоретично очікуваними величинами, що дає значення критерію 2, менші критичного (підклас “Фізіологічний процес” для ГФЧ Past Indefinite).

У художньому стилі кількість семантичних підкласів, які мають позитивні статистично значущі зв’язки з часовими формами дієслова, складає 13. Зменшується і кількість ГФЧ, зафіксованих у таких зв’язках (виключається форма Present Perfect Continuous). Взаємозв’язок окремих семантичних підкласів дієслова і граматичних часових форм у художньому стилі дещо відрізняється від ІМС.

У науковому стилі позитивні статистично значущі зв’язки зафіксовані для чотирьох форм — Present Indefinite, Present Perfect, Past Indefinite i Future Indefinite. Усього в ньому зафіксовано сім позитивних статистично значущих зв’язків. У ФС публіцистики, як і в науковому стилі, шість семантичних підкласів мають позитивні статистично значущі зв’язки з ГФЧ дієслова. У цьому стилі, як і в художньому, такі зв’язки зафіксовані для 8 часових форм: Present Indefinite, Present Continuous, Present Perfect, Past Indefinite, Past Continuous, Past Perfect, Future Indefinite i Future Indefinite in the Past. Вплив прагматичного фактору веде до відхилень вживання тих чи інших підкласів дієслова з певними часовими формами від типових. Такий його вплив добре проявився у публіцистичному стилі, де ГФЧ Present Indefinite має позитивні зв’язки із семантичним підкласом “Сприйняття та комунікація”, в якому сема результативності є переважаючою.

У четвертому розділі “Граматичне поле часу в системі дієслова сучасної англійської мови” описані погляди окремих лінгвістів на польову структуру мови, обґрунтований принцип побудови граматичного поля часу на основі результатів квантитативних обчислень, представлені моделі часового поля у досліджуваних функціональних стилях та інваріантній моделі стилів.

Теоретичне осмислення поняття поля в мові знаходимо у працях Й.Тріра, де воно отримало назву “семантичне поле”. Крім власне семантичного поля можна виділити: морфосемантичне, для елементів якого, крім семантичної близькості, характерна наявність спільного афікса чи основи (П.Гіро); асоціативне поле (Ш.Баллі), що досліджується в рамках психолінгвістики та психології; граматичне поле, наприклад, поле стану (М.М.Гухман, О.В.Бондарко).

У сучасній лінгвістиці відсутні дані про власне граматичне поле часу в системі англійського дієслова. Ідею застосування статистичних методів для побудови лексичних мікросистем найповніше відобразив В.О.Москович. Проаналізувавши частоту вживання прикметників кольору в тексті з різними іменниками, В.О.Москович побудував “семантичні поля” кольоропозначень у російській та інших мовах. Подальше застосування кореляційного аналізу для отримання лексичних мікросистем показало, що ефективнішим є використання в якості сполучуваних партнерів не окремих слів, а підкласів слів (Л.В.Бистрова, О.В.Мусурівська, М.Р.Ковтанюк).

Накопичений досвід дозволяє здійснити побудову граматичного поля часу в англійській мові на основі отриманих об’єктивних даних. У кінцевому результаті при побудові моделі граматичного поля часу були враховані такі дані: 1) частоту вживання ГФЧ; 2) кількість суттєвих парадигматичних зв’язків часової форми; 3) сила зв’язків із ядерною ГФЧ; 4) ранги часових форм.

У відповідності з прийнятою процедурою ядром граматичного поля часу в інваріантній моделі стилів є форма Present Indefinite. Безпосередньо до ядра прилягають форми Present Perfect, Future Indefinite, i Past Indefinite, які є навколоядерними ГФЧ. Периферію першої категорії утворюють часові форми, які мають високу частоту вживання, велику кількість суттєвих зв’язків та сильні зв’язки з ядерною ГФЧ: Past Perfect, Present Continuous, Past Continuous i Future Indefinite in the Past. До периферії другої категорії належать ГФЧ Present Perfect Continuous, Past Perfect Continuous, Future Continuous, Future Perfect, Future Perfect in the Past.

Модель поля часу (рис.1) представляє три кола, розташовані одне в одному (чорний колір — ядро поля, сірий — периферія першої категорії, білий — периферія другої категорії). Така ж модель використовується і для побудови граматичних часових полів у досліджуваних функціональних стилях. У прямокутнику сірого кольору розташовані часові форми, які не належать до часового поля. Навколоядерні ГФЧ і знаходяться на межі ядра та периферії першої категорії. Відстань інших часових форм від ядра залежить від величини коефіцієнта кореляції та частоти вживання. Часові форми дієслова розташовані згідно зі схемою темпоральності (за винятком форми, яка утворює ядро), тобто ГФЧ претеритного плану знаходяться зліва від умовної вертикальної осі часу, форми теперішнього часу вверх і вниз по цій осі, майбутнього і “майбутнього в минулому” — справа. У тексті дисертації модель поля виконана в кольоровому зображенні (ядро — червоний, периферія І категорії — синій, периферія ІІ категорії — жовтий кольори).

У художньому стилі ядром граматичного поля часу стала форма Past Indefinite, яка виявилася навколоядерною ГФЧ в інваріантній моделі, науковому та публіцистичному стилях. Три часових форми виявилися навколоядерними в інваріантній моделі — Past Indefinite, Present Perfect i Future Indefinite. У свою чергу, ГФЧ Present Indefinite є ядром наукового й публіцистичного стилів. Домінування форм претеритного плану в художньому стилі виразилося в тому, що відразу дві ГФЧ — Past Continuous i Past Perfect, розташувалися впритул до ядра. Також різною виявилася структура периферії часового поля в досліджуваних функціональних стилях. Наприклад, у художньому стилі периферію першої категорії утворюють п’ять часових форм, у той час як у публіцистичному — тільки три.

Підсумовуючи результати реферованого дисертаційного дослідження, підкреслимо найсуттєвіші висновки.

У роботі розглянуто взаємодія 16 часових форм дієслова форм з 20 семантичними підкласами дієслова у трьох функціональних стилях (художньому, науковому і публіцистичному), а також в інваріантній моделі зазначених стилів.

PrPC

PrC

PPC PC PI PrI FI FC

PР FIP FP

PrP

FPР

FPC FCP FPCP

Рис. 1. Граматичне поле часу в сучасній англійській мові (інваріантна модель стилів).

У результаті проведеного дослідження було встановлено, що в текстах досліджуваних ФС вживаються від 7 до 13 часових форм дієслова. Не отримано емпіричних даних для ГФЧ Future Perfect Continuous, Future Continuous in the Past та Future Perfect Continuous in the Past, тобто можна вважати, що вони практично не вживаються в сучасній англійській мові. Виявлено не тільки переважне вживання тих чи інших часових форм дієслова в різних функціональних стилях, але за допомогою квантитативних методів встановлена особливість їх вживання у тому або іншому стилі. Так, наприклад, у художньому стилі домінуючими виявилися форми минулого часу, а також форми Future Indefinite in the Past i Future Perfect in the Past, які нерозривно зв’язані з ГФЧ минулого часу. У науковому стилі зафіксоване вживання тільки семи часових форм. Крім зазначених вище часових форм, отримано емпіричні дані для ГФЧ Present Continuous, Present Perfect, Past Indefinite, Past Continuous i Past Perfect. Домінуючими часовими формами у публіцистичному стилі є форми теперішнього часу та ГФЧ Future Indefinite.

Результати дослідження взаємодії семантичних підкласів дієслова з його часовими формами показали існування взаємозв’язку між реалізацією категорії часу в мовленні і семантичними ознаками дієслова. Ця залежність зумовлена сумісністю чи несумісністю різнопланової семантики лексичних одиниць і елементів темпоральної семантики часових форм дієслова.

Вплив цих чинників неоднаково проявляється в досліджуваних функціональних стилях та їх інваріантній моделі. Якщо в ІМС більше виявляється вплив першого, тобто семантика дієслова відповідає значенням його часових форм, то в кожному стилі, взятому окремо, стає очевиднішим вплив другого чинника.

Найбільшу кількість позитивних статистично значущих зв’язків із граматичними формами часу дієслова (чотири) має підклас “Спрямований рух”. Три таких зв’язки має семантичний підклас “Буття та існування”. Підкласи “Обмін”, “Зміна положення”, “Зміна фізичного стану”, “Зміна обставин”, “Власність/належність” i “Положення” мають по два позитивних статистично значущих зв’язки. П’ять підкласів мають тільки по одному позитивному статистично значущому зв’язку з часовими формами. Це групи дієслів “Зміна власності”, “Рух певного виду”, “Розумовий процес”, “Сприйняття та комунікація” та “Психологічний стан”.

Лексика семантичного підкласу дієслів буття та існування досить неоднорідна. Завдяки включенню дієслова to be цей підклас виявився найчисельнішою групою нашої вибірки. Семантичні ознаки цього підкласу передбачають їх уживання з формами презенсного плану, що і підтвердили результати нашого дослідження.

Сполучуваність окремих семантичних підкласів дієслова з граматичними часовими формами у художньому стилі дещо відрізняється від сполучуваності в інваріантній моделі стилів. Слід зазначити, що позитивні статистично значущі зв’язки в художньому стилі з часовими формами претеритного плану проявляють сім семантичних підкласів (ІМС — 8), з часовими формами теперішнього часу — сім (ІМС — 9), із часовими формами майбутнього часу та “майбутнього в минулому” зафіксовано однакову кількість зв’язків як для інваріантної моделі, так і художнього стилю — по три.

Якщо у стилі художньої літератури позитивні статистично значущі зв’язки з часовими формами дієслова виявляють тринадцять семантичних підкласів, то в науковому стилі їх усього шість. Обмеженість вживання лексики є характерною ознакою ФС науки. Меншою є також і кількість ГФЧ, які мають позитивні зв’язки з семантичними групами. У науковому стилі такі зв’язки зафіксовані для чотирьох форм — Present Indefinite, Present Perfect, Past Indefinite i Future Indefinite. Усього в цьому стилі зафіксовано сім позитивних статистично значущих зв’язків. Крім того, виявлені ще сім позитивних зв’язків, які не мають статистичної значущості.

У стилі публіцистики, як і в науковому стилі, шість семантичних підкласів мають значущі зв’язки з ГФЧ дієслова. У публіцистиці, як і в стилі художньої літератури, такі зв’язки зафіксовані для 8 часових форм.

Запропоновані чотири моделі граматичного поля часу (інваріантна модель, художній, науковий та публіцистичний стилі) демонструють різницю між уявою у мові та прагматикою мовлення. У інваріантній моделі, науковому та публіцистичному стилях ядром часового поля виявилася часова форма Present Indefinite, у ФС художньої літератури ядром виявилися форма Past Indefinite. Отримані результати засвідчили існування декількох варіантів граматичного поля часу в мовленні, які розподілилися за функціональними стилями сучасної англійської мови.

Отже, проведене нами дослідження вживання часових форм дієслова у трьох функціональних стилях (художньому, науковому та публіцистичному) дало можливість встановити на об’єктивній основі, що: 1) у кожному функціональному стилі домінують певні часові форми дієслова; 2) вживання часових форм дієслова залежить як від їх семантики, так і прагматики мовлення; 3) граматичне поле часу дієслова має різну структуру в досліджуваних стилях.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.