ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Лєпєєва Олена Анатоліївна

УДК 616.12-008.331.1: 6.839.1: 612.017.1

СТАН АДРЕНОРЕЦЕПТОРНОГО КОМПЛЕКСУ ТА ФАКТОР НЕКРОЗУ ПУХЛИН- ПРИ ГІПЕРТОНІЧНІЙ ХВОРОБІ

14.01.11 – кардіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків - 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ України

Науковий керівник – доктор медичних наук, професор

Ковальова Ольга Миколаївна

Харківський державний медичний університет МОЗ України

завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб № 1

Офіційні опоненти – доктор медичних наук, професор

Кравчун Павло Григорович

Харківський державний медичний університет МОЗ України

завідувач кафедри госпітальної терапії та клінічної фармакології

доктор медичних наук, професор

Ніколенко Євгеній Якович

Державне підприємство “Харківський науково-дослідний

Інститут гігієни праці та професійних захворювань”

директор

Провідна установа – Інститут кардіології ім. акад М.Д.Стражеска АМН України

м.Київ, відділ гіпертонічної хвороби

Захист дисертації відбудеться “_16_” січня 2004 р. о 10 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 при Харківському державному медичному університеті (61022, м. Харків, пр.Леніна, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного медичного університету (61022, м. Харків, пр.Леніна, 4).

Автореферат розісланий “_5__” _грудня_ 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

к.м.н., доцент Л.І.Овчаренко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На сучасному етапі артеріальна гіпертензія є одним з найпоширеніших хронічних захворювань людини. За даними епідеміологічних досліджень, проведених співробітниками Інституту кардіології ім. М.Д.Стражеска (Київ) та Інституту терапії (Харків), підвищення артеріального тиску (140/90 мм рт.ст. та вище) виявлене майже у 40% дорослого населення. За даними офіційної статистики, на 1 січня 2002 року в Україні зареєстровано 8 400 330 хворих на артеріальну гіпертензію, що становить 20.7% дорослого населення країни (Сіренко Ю.М., Горбась І.М., Смирнова І.П., 2003). Таким чином, первинна профілактика, своєчасне виявлення та адекватна медикаментозна терапія з урахуванням патофізіологічних механізмів розвитку та прогресування гіпертонічної хвороби (ГХ) та її ускладнення, такого як гіпертензивне серце, є першочерговими та досить складними етапами корекції даної патології.

Симпато-адреналова система є однією з важливих стрес-реалізуючих систем, яка забезпечує адаптацію організму до стресу. На сучасному етапі існує значна неоднорідність даних щодо рівня катехоламінів у плазмі крові та їх екскреції при ГХ, а також неоднозначність в питаннях, які висвітлюють наявність кореляційного звязку між рівнем норадреналіну та адреналіну і ступенем вираженності гіпертрофії міокарду лівого шлуночка (Кушаковський М.С., 1995; Мазур Н.А. ,1995).

Свої позитивні іно- та хронотропні ефекти симпато-адреналова система реалізує на рівні адренорецепторного комплексу. Вважається, що виникнення гіпертонічної хвороби повязано з наявністю генетично обумовленого дефекту плазматичних мембран, які займають центральне місце в регуляції життєдіяльності та фізіологічній активності клітин (Postnov Yu.V., Orlov S.N.,1990). Використання радіолігандів для вивчення адренорецепторів свідчить, що їх кількість не є постійною величиною. Одним з провідних факторів в цьому процесі є зміна рівня катехоламінів як при фізіологічних, так і при патологічних станах організму (Bristow M.R., Ginsburg R., Umans V.W. et al.,1986). В працях останніх років продемонстровано, що формування гіпертензивного серця повязано зі значними змінами в адренорецепторному комплексі, які вже зафіксовані на ранніх етапах розвитку гіпертрофії лівого шлуночку (Парфенова О.В., Краснікова Т.Л., Арипова Н.А. та співавт., 1991,1996).

Взаємодія катехоламінів з - та -рецепторним комплексом призводить до активізації аденілатциклазної та інозітолфосфатної систем, наслідком чого є зміна синтезу вторинних месенджерів. При ГХ зафіксовані зміни в системі цАМФ-цГМФ, але виявлені дані не однозначно повязані з гіпертрофічними процесами в міокарді (Кульчицький О.К., Ефімов Д.А., 1990; Rocha-Singh K.L., Simpson P.S., Karliner J.S., 1990).

Фактор некрозу пухлин- (ФНП-) приймає безпосередню участь в порушенні функції міокарду, що проявляється в зниженні скорочувальної функції лівого шлуночка, його ремоделюванні шляхом експресії колагенази та призводить до руйнування структури колагенового матріксу, порушенні міокардіального метаболізму, розвитку гіпертрофічних процесів (Sasayama S., Matsumori A., Kihara Ya., 1999; Blum A., Miller H., 1998, Ковальова О.М., Ащеулова Т.В. 2002). Однак, молекулярні механізми, які лежать в основі цитокініндуктованної зміни скорочувальної функції і ремоделювання міокарду, до кінця ще не визначені.

Таким чином, вивчення змін в функціонуванні різних рівній адренергічної системи та ФНП- при ГХ з урахуванням такого її ускладнення, як гіпертензивне серце, дозволить більш глибоко вивчити патогенетичні аспекти цієї патології, контролювати та коректувати медикаментозну терапію, враховуючи індивідуальний добір лікарських засобів на підставі аналізу молекулярної відповіді мембранних комплексів.

Звязок роботи з науковими програмами. Робота виконана у відповідності з тематичним планом Харківського державного медичного університету і є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб №1 “Патогенетичні і терапевтичні аспекти гіпертензивного серця та його ускладнень. Державний реєстраційний номер 01014001911. Автором проводилось клінічне та інструментальне (ЕКГ, ультразвукове дослідження серця, НВЧ-діелектрометрія) дослідження хворих на ГХ, вимірювання рівня катехоламінів, циклічних нуклеотидів, ФНП-, статистична обробка отриманих даних.

Мета дослідження. Визначення ролі чинників ремоделювання лівого шлуночку – катехоламінів, функціональної активності адренорецепторів, вторинних месенджерів та фактору некрозу пухлин- - в патогенезі гіпертонічної хвороби та розвитку структурно-функціональних змін міокарду з метою підвищення діагностики гіпертензивного серця.

Задачі дослідження:

1. Вивчення структурно-функціональних особливостей міокарду лівого шлуночка у хворих на ГХ.

2. Оцінка стану нейро-гормональної ланки симпато-адреналової системи у хворих на ГХ.

3. Проведення дослідження функціональної активності адренорецепторного комплексу тромбоцитів у гіпертензивних хворих з різним ступенем вираженності гіпертрофії міокарду лівого шлуночку.

4. Визначення значимості циклічних нуклеотидів в процесах ремоделювання міокарду при ГХ.

5. Встановлення впливу ФНП- на структурно-функціональні зміни міокарду лівого шлуночка у хворих на ГХ.

6. Проведення порівняльного аналізу між одержаними показниками стану адренергічної системи, рівнем ФНП- та структурно-функціональними параметрами гіпертензивного серця.

Обєкт дослідження. Гіпертонічна хвороба.

Предмет дослідження – стан адренергічної системи у хворих на ГХ: рівень катехоламінів (адреналіну та норадреналіну) в плазмі крові, функціональна активність адренорецепторного комплексу тромбоцитів, концентрація цАМФ та цГМФ в плазмі крові; вміст ФНП- в плазмі крові; структурно-функціональні особливості міокарду лівого шлуночка.

Методи дослідження. У роботі використані основні клінічні методики: вивчення скарг, анамнезу хвороби та життя, обєктивне дослідження та додаткові методи (клінічні аналізи крові та сечі, дослідження ліпідного обміну, глюкози, електролітів плазми, функціональні проби нирок), флюорографія або рентгенографія органів грудної порожнини, електрокардіографія, ехокардіографія.

Вміст адреналіну та норадреналіну в плазмі крові визначали методом спектрофлюорометрії з адсорбцією та елюцією на хроматографічних колонках з використанням карбоксиметілцелюлози.

Функціональний стан адренорецепторного комплексу тромбоцитів оцінювали методом НВЧ-діелектрометрії, який заснований на вимірюванні характеристик стоячої електромагнітної хвилі в зразку суспензії нативних тромбоцитів при тестуванні рецепторними агоністами та антагоністами.

Вміст цАМФ, цГМФ в плазмі крові оцінювали імуноферментним методом з використанням наборів АТ “Біоімуноген” (Росія).

Концентрацію ФНП- в плазмі крові оцінювали методом імуноферментного аналізу з допомогою набору ProCon TNF (Росія).

Наукова новизна отриманих результатів. Наукова новизна роботи полягає в тому, що на підставі отриманих даних встановлена наявність дисбалансу на різних рівнях - нейрогуморальному, клітинному та міжклітинної взаємодії у хворих на гіпертонічну хворобу. Зафіксована залежність між ступенем змін функціонування адренергічної системи, ФНП- та структурно-функціональними параметрами гіпертензивного серця. Вперше виявлені особливості молекулярних механізмів реактивності тромбоцитів у хворих з різними типами ремоделювання міокарду лівого шлуночка при ГХ.

Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення роботи полягає в тому, що проведене дослідження дозволило обґрунтувати доцільність визначення показників вмісту норадреналіну та адреналіну, функціональної активності адренорецепторного комплексу тромбоцитів, концентрації циклічних нуклеотидів, рівня ФНП-, як чинників, що дозволяють виявити ризик розвитку змін з боку серця при ГХ та запобігти розвитку ускладнень. Вимір цих показників може бути використан у якості додаткового діагностичного критерію ступеня важкості захворювання, що дозволить підвищити якість діагностики та сприяти призначенню адекватного лікування з урахуванням індивідуальних особливостей кожного пацієнта.

Результати проведених в роботі досліджень впроваджені в роботу лікувально-профілактичних закладів м. Харків та Харківської області: міської клінічної лікарні № 11, клінічної багатопрофільної лікарні № 17, Липецької територіальної поліклініки, консультативної поліклініки ООО“

Медицина”.Видані методичні рекомендації, затверджені МОЗ України, “Сучасні аспекти діагностики, прогнозу та лікування гіпертензивного серця” та “Оцінка функціонального стану адренорецепторів тромбоцитів в діагностиці ускладнень артеріальної гіпертензії”.

Особистий внесок здобувача. Матеріали, представлені в роботі, є особистим внеском автора у вирішенні проблеми, що вивчається. Самостійно виконані: патентно-інформаційний пошук, огляд літератури, накопичення та обробка фактичного клінічного матеріалу, розробка нових інформативних методів діагностики. Особисто розроблено схему спеціального обстеження, що відповідає меті та завданню дисертації. Під час виконання дисертаційної роботи використана методика оцінки функціонального стану - та -адренорецепторів тромбоцитів методом НВЧ-діелектрометрії за допомогою НВЧ-дієлектрометра, створеного в ІРЕ НАН України (м. Харків). Проведено аналіз, статистичну обробку результатів клінічного дослідження, теоретично узагальнені отримані результати. Практично застосовані висновки і положення, на їх основі побудовані відповідні висновки та рекомендації, підготовлено рукопис дисертації. Основні результати досліджень опубліковані та викладені автором на зїздах, симпозіумах, конференціях спеціалістів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені та обговорені на 6 Всемірному конгресі з серцевої недостатності (Женева, 1998), XIV зїзді терапевтів України (Київ, 1998), третьому міжнародному симпозіумі по міліметровим та субміліметровим хвилям “VSMW’98” (Харків, 1998), науково-практичній конференції молодих вчених “Перспективы развития терапии в канун XXI века” (Харків,1999), 9 Європейському товаристві з артеріальної гіпертензії (Мілан, 1999), республіканській науково–практичній конференції з міжнародною участю “Ефективні методи лікування захворювань серця, судин і інших органів” (Вінниця, 1999), ІІ зїзді біофізиків Росії (Москва, 1999), V національному з’їзду фармацевтів України (Харків, 1999), VI конгресі кардіологів України (Київ, 2000), 11 Європейському товаристві з артеріальної гіпертензії (Мілан, 2001), Українській науково-практичній конференції з міжнародною участю “Нові напрямки в діагностиці, лікуванні і профілактиці артеріальної гіпертензії та її ускладнень” (Харків, 2002), науково-практичній конференції молодих вчених “Від фундаментальних досліджень до прогресу в терапії” (Харків, 2003 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 19 наукових праць, 8 статей, 3 з яких у фахових журналах, регламентованих ВАК України, 11 тез доповідей у матеріалах наукових та науково–практичних конференцій, з’їздів та конгресів.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 167 сторінках машинописного тексту і складається з вступу, огляду літератури, 5 розділів власних спостережень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків та практичних рекомендацій. Список використаної літератури налічує 261 джерел (124 відчизняних і 137 іноземних авторів), що складає 28 сторінок. Робота проілюстрована 6 таблицями та 18 малюнками та схемами (що складає 22 сторінки).

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Було обстежено 100 хворих на ГХ, які проходили курс стаціонарного лікування в умовах терапевтичних відділень міської клінічної лікарні № 11. Групу порівняння склали 20 практично здорових осіб. Всім дослідженим було проведене комплексне клініко-інструментальне обстеження. Згідно з рекомендаціями ВООЗ/МТГ (1999 рік) за рівнем артеріального тиску було виділено три групи хворих: першу групу (хворі з ГХ 1 ступеня) склали 22 особи, другу групу (хворі з ГХ 2 ступеня) - 49 осіб, третю групу (хворі з ГХ 3 ступеня) - 29 осіб.

Вміст адреналіну та норадреналіну в плазмі крові визначали спектрофлюориметричним методом за допомогою спектрофлюориметра MPF-4 “Hitachi” (Японія) з попередньою адсорбцією та елюцією цих біологічно активних речовин на хроматографічних колонках з використанням карбоксиметілцелюлози (“Renal”, Угорщина).

Вміст цАМФ та цГМФ в плазмі крові вимірювали за допомогою імуноферментних наборів АТ “Біоімуноген” (Росія).

Рівень ФНП- в плазмі крові визначали твердофазним імуноферментним методом за допомогою набору ProCon TNF (Росія).

Функціональну активність адренорецепторного комплексу оцінювали за допомогою метода НВЧ-діелектрометрії з використанням технічної апаратури, розробленої в ІРЕ НАН України. Проводилось програмоване тестування тромбоцитів in vitro, де в якості стимулятора адренорецепторів використовували розчин адреналіну гідрохлоріду в кінцевій концентрації 10-5 М, для блокади 2-адренорецепторів - розчин обзидану в кінцевій концентрації 10-5 М, в якості блокатора 2-адренорецепторів - йохімбіну гідрохлорід в концентрації 25 мг/л.

Ехокардіографічне обстеження проводили за загальновизнаною методикою в М – та В-режимах на автоматизованому ультразвуковому діагностичному медичному комплексі “Радмір”, модель ТИ628А з визначенням наступних параметрів лівого шлуночка: кінцевий систолічний розмір (КСР, см), кінцевий діастолічний розмір (КДР, см), кінцевий діастолічний обєм (КДО, мл), кінцевий систолічний обєм (КСО, мл), товщина задньої стінки лівого шлуночка в діастолу (ТЗСЛШ, см), товщина міжшлуночкової перетинки (ТМШП, см), маса міокарду лівого шлуночка (ММЛШ, г), ударний обєм (УО, мл), фракція викиду (ФВ, %), швидкість циркулярного скорочення волокон міокарду (Vcf, c-1), ступінь скорочення передньо-заднього розміру лівого шлуночка в систолу (%S, %), внутрішньоміокардіальна напруга (стрес) (? max, 103 дін/см2).

В якості критерію гіпертрофії лівого шлуночка використали індекс ММЛШ (іММЛШ). За рівень гіпертрофії в даному дослідженні був прийнятий іММЛШ, який перевищував для чоловіків 116 г/м2, а для жінок – більший за 104 г/м2. Для розподілу обстежених осіб за варіантами ремоделювання обчислювались відносна товщина міжшлуночкової перетинки (ВТМШП), відносна товщина задньої стінки лівого шлуночка (ВТЗСЛШ), відносна товщина стінок міокарда (ВТС), індекс КДР.

Серед хворих з нормальною величиною ММЛЖ згідно рекомендаціям P.Verdecchia та співавт. (1994) виділялись наступні варіанти ремоделювання лівого шлуночка: нормальна геометрія (24 особи); ізольована гіпертрофія МШП (6 особи); ізольована гіпертрофія ЗСЛШ (10 осіб); концентричне ремоделювання (19 осіб).

Групу хворих на гіпертонічну хворобу з ознаками гіпертрофії лівого шлуночка розподіляли на концентричну (11 осіб) та ексцентричну гіпертрофію на підставі критерію ВТС за рекомендаціями A.Ganau та співавт. (1992). За рекомендаціями D.Savage та співавт. (1987) та даними Шляхто Е.В. та співавт. (1999) серед хворих з ексцентричним типом гіпертрофії були виділені підгрупи з дилатацією лівого шлуночка (16 осіб) та без диталатації лівого шлуночка (14 осіб) на підставі індексу КДР. Якщо ця величина була більше ніж 3.2 см/м2 у жінок та 3.1 см/м2 у чоловіків, у цьому випадку признавали дилатацію лівого шлуночка.

Отримані результати були оброблені на ПЕОМ з використанням статистичної програми “Біостатистика”, версія 4.03. Середні значення представлені у вигляді М2у. ?ірогідність розбіжностей між вибірками оцінювали за допомогою t-критерію Стюдента з поправкою Бонферроні та критерію Нюмена-Кейлса (q) (Р<0.05), ступінь звязку між показниками – з використанням коефіцієнту Пірсона (r) та коефіцієнту рангової кореляції Спірмена (Р<0.05) в залежності від нормальності розподілу даних.

Результати дослідження та їх обговорення. С урахуванням типів ремоделювання у 24% пацієнтів була зафіксована нормальна геометрія, у 6% – ізольована гіпертрофія МШП, у 10% хворих - ізольована гіпертрофія ЗСЛШ, у 19% пацієнтів – концентричне ремоделювання, у 11% – концентрична гіпертрофія, у 14% – ексцентрична гіпертрофія без дилатації лівого шлуночка, у 16% – ексцентрична гіпертрофія з дилатацією лівого шлуночка.

Для осіб з нормальною геометрію властиве зростання показників товщини ЗСЛШ та МШП, збільшення ММЛШ в порівнянні з контролем при нормальному показнику іММЛШ. В групах з ізольованою гіпертрофією МШП та ЗСЛШ спостерігається потовщення МШП та ЗСЛШ відповідно, також показників збільшення ВТС. У осіб з ізольованою гіпертрофією ЗСЛШ зареєстровано зростання ММЛШ в порівнянні з контролем. Для пацієнтів з концентричним ремоделюванням характерно збільшення ТЗСЛШ, ТМШП, ВТС, ММЛШ на тлі зменшення діастолічних та систолічних розмірів та обємів в порівнянні з іншими типами ремоделювання. Також в цієї групі зареєстрована найбільша ФВ. У осіб з концентричною гіпертрофію значно збільшується ТЗСЛШ, ТМШП, ВТС, ММЛШ в порівнянні з контролем та іншими групами. Показники скорочувальної та насосної функції не відрізняються від показників контрольної групи. Для пацієнтів з ексцентричними варіантами гіпертрофії зафіксовано зростання всіх структурних показників на тлі зменшення показників скорочувальної функції міокарду лівого шлуночка.

Для осіб з ГХ 1 та 2 ступеня притаманне зростання товщини ЗСЛШ, МШП, ВТС, ММЛШ, зменшення Vcf без змін інших структурно-функціональних особливостей лівого шлуночка в порівнянні з контролем. У осіб з ГХ 3 ступеня зареєстровано збільшення значень структурно-функціональних показників на тлі зменшення Vcf, ФВ та %S в порівнянні з контролем.

Рівень адреналіну у осіб контрольної групи склав 0.170.07 мкг/л. Концентрація адреналіну у осіб з ГХ вірогідно не відрізнялись від показників осіб контрольної групи.

Вміст норадреналіну у осіб контрольної групи склав 0.820.49 мкг/л. Концентрація норадреналіну у осіб з нормальною геометрією склала 2.590.83 мкг/л, з ізольованою гіпертрофією МШП–1.890.01 мкг/л, з ізольованою гіпертрофією ЗСЛШ–1.960.02 мкг/л, з концентричним ремоделюванням –2.050.89 мкг/л, з концентричною гіпертрофією –2.550.92 мкг/л, з ексцентричною гіпертрофією без дилатації – 2.560.95 мкг/л, з ексцентричною гіпертрофією з дилатацією – 2.890.75 мкг/л. Показники рівня норадреналіну у осіб з нормальною геометрією, з ексцентричною гіпертрофією без дилатації та з дилатацією вірогідно (р<0.05) відрізнялись в порівнянні з вмістом норадреналіну у осіб контрольної групи. Вірогідної різниці між рівнем норадреналіну в групах хворих знайдено не було.

Рівень норадреналіну у осіб з ГХ 1 ступеня становив 2.680.87 мкг/л, у осіб з ГХ 2 ступеня – 2.040.85 мкг/л, у осіб х ГХ 3 ступеня – 2.491.1 мкг/л. Вміст норадреналіну у осіб з артеріальною гіпертензією вірогідно відрізнявся у порівнянні з контролем (р<0.05). При цьому концентрація норадреналіну вірогідно не відрізнялась у хворих з різними рівнями артеріального тиску.

Таким чином, в процесі розвитку ГХ при різних варіантах ремоделювання міокарду відмічається перевага медіаторної ланки симпато-адреналової системи над гормональною.

При вивченні функціональної активності адренорецепторного комплексу тромбоцитів обстежені були розподілені наступним чином: першу групу склали 40 хворих з нормальною геометрією, другу (n=19) – з концентричним ремоделюванням, третю (n=11) – з концентричною гіпертрофією, четверту (n=30) – з ексцентричною гіпертрофією. Вірогідність різниці між групам оцінювали за допомогою критерію Нюмена-Кейлса (q).

Результати базальних значень у пацієнтів з гіпертонічною хворобою та осіб контрольної групи наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Показники базального рівня адренорецепторного комплексу тромбоцитів при різних типах ремоделювання

Групи обстежених | Базальний рівень ?ґ

Контрольна група (n=20) | 18.241.09

Хворі з ГХ | нормальна геометрія (n=40) | 18.961.14

концентричне ремоделювання (n=19) | 18.542.22

концентрична гіпертрофія (n=11) | 18.830.75

ексцентрична гіпертрофія (n=30) | 19.90.97*

* - р < 0.05 в порівнянні з контрольною групою

Показники базальних значень у осіб контрольної групи та осіб з нормальною геометрією, концентричним ремоделюванням та концентричною гіпертрофією вірогідно не відрізнялись. У осіб з ексцентричною гіпертрофією було максимальним та вірогідно відрізнявся від контрольної групи.

У осіб контрольної групи склав 0.870.2, у пацієнтів з нормальною геометрією відмічалось збільшення до 1.460.32, максимальний був зафіксован у осіб з концентричним ремоделюванням і склав 1.740.43. У осіб з концентричною гіпертрофією відмічалось зниження клітинної відповіді в умовах стимуляції адреналіном ( склав 1.050.41). У осіб з ексцентричною гіпертрофією приріст був мінімальним при порівнянні з іншими групами та cклав 0.560.34. При цьому показники приросту першої та другої груп порівняння вірогідно відрізнялись від показників четвертої групи (q=3.57, р<0.05 та q=3.63, р<0.05 відповідно).

Показник приросту при стимуляції 2-адренорецепторів адреналіном у осіб контрольної групи склав 1.070.41. У осіб з нормальною геометрією значення було максимальним (1.770.96) і вірогідно (q=4.29, p<0.05) відрізнялось від показників контрольної групи. У осіб з концентричним ремоделюванням та концентричною гіпертрофією прирости не відрізнялись від показника контрольної групи та відповідно 1.190.67 и 1.30.62. У осіб з ексцентричною гіпертрофією приріст був мінімальним (0.530.18) та вірогідно (контрольна група - q=3.19, p<0.05; нормальна геометрія - q=8.6, p<0.05; концентричне ремоделювання - q=3.48, p<0.05; концентрична гіпертрофія - q=4.04, p<0.05) відрізнявся від показників усіх груп порівняння.

Показники приросту при стимуляції 2-адренорецепторів у осіб контрольної групи склав 0.750.14. У осіб з нормальною геометрією зафіксовано значне зростання приросту до 1.720.28, що вірогідно відрізняється від показників контрольної (q=5.56; p<0.05) та четвертої (q=5.17; p<0.05) груп. У осіб з концентричним ремоделюванням склав 1.20.85. У осіб з концентричною гіпертрофією приріст був максимальним (склав 2.080.92) та вірогідно відрізнявся від показників контрольної (q=6.05; p<0.05), другої (q=3.69; p<0.05) та четвертої (q=5.67; p<0.05) груп порівняння. У осіб з ексцентричною гіпертрофією відмічалось зниження приросту до 0.920.61.

При розподілі обстежених в залежності від цифр артеріального тиску були отримані наступні показники базального рівня адренорецепторного комплексу тромбоцитів (таблиця 2).

Таблиця 2

Базальна активність адренорецепторів тромбоцитів при різних значеннях артеріального тиску

Групи хворих | Базальний рівень ?ґ

Контрольна група (n=20) | 18.241.09

Хворі з ГХ 1 ступеня (n=22) | 19.920.811, 4

Хворі з ГХ 2 ступеня (n=49) | 19.091.12

Хворі з ГХ 3 ступеня (n=29) | 18.092.26

1 - р < 0.05 в порівнянні з контрольною групою

4 - р < 0.05 в порівнянні з хворими з ГХ 3 ступеня

Показники базальної активності ?ґ ? хворих за ГХ 1 ступеня були найбільшими. При подальшому підвищенні артеріального тиску спостерігалось зниження цього показника з мінімальним значенням у хворих з ГХ 3 ступеня.

При стимуляції адреналіном адренорецепторів спостерігається поступове збільшення приросту в залежності від цифр артеріального тиску: у осіб з ГХ 1 ступеня – 1.040.72, з ГХ 2 ступеня – 1.270.55, з ГХ 3 ступеня – 1.480.76. Даний показник вірогідно відрізнявся у осіб з тяжкою артеріальною гіпертензією в порівнянні з контролем (q=4.55; p<0.05) та особами з мякою артеріальною гіпертензією (q=3.39; p<0.05).

В зміні функціональної активності 2-адренорецепторів при стимуляції адреналіном зареєстрована наступна закономірність в залежності від цифр артеріального тиску: відмічається поступове збільшення приросту (у осіб з ГХ 1 ступеня приріст склав 1.140.89, з ГХ 2 ступеня – 1.240.88, з ГХ 3 ступеня – 1.50.98).

Функціональна активність 2-адренорецепторів при стимуляції адреналіном змінювалась інакше: спостерігалось її поступове зростання від осіб контрольної групи до осіб з ГХ 1 ступеня (1.20.87) з максимальним значенням у осіб з ГХ 2 ступеня (1.540.64). У осіб з ГХ 3 ступеня зареєстровано зниження цього показника до 1.360.85. Приріст 2-адренорецепторів у пацієнтів з ГХ 2 ступеня вірогідно (q=4.37; р<0.05) відрізнявся від показника контрольної групи.

Таким чином, по мірі підвищення цифр артеріального тиску спостерігається розвиток та поглиблення дисбалансу в функціонуванні 2- и 2-адренорецепторів.

У хворих з ГХ 1 ступеня зафіксоване існування прямого кореляційного звязку між функціональною активністю 2-адренорецепторів тромбоцитів та рівнем норадреналіну (коефіцієнт рангової кореляції Спірмена = 0.79; p=0.02), концентрацією цАМФ (коефіцієнт рангової кореляції Спірмена = 0.74; p=0.03) та ТМШП (коефіцієнт рангової кореляції Спірмена = 0.6; p=0.04). Функціональна активність 2-адренорецепторів була зворотньо пропорційна рівню цАМФ (коефіцієнт рангової кореляції Спірмена = -0.69; p=0.05). У хворих з ГХ 2 та 3 ступеня залежності між функціональною активністю адренорецепторів тромбоцитів та жодним іншим параметром встановлено не було, що, мабудь, свідчить про розвиток процесу десенситизації даних класів рецепторів. У осіб з нормальною геометрією спостерігається пряма кореляція між функціональною активністю 2- та 2-адренорецепторів тромбоцитів з ТМШП (коефіцієнт рангової кореляції Спірмена = 0.43; p=0.05 та коефіцієнт рангової кореляції Спірмена = 0.43; p=0.05 відповідно).

Концентрація цАМФ в плазмі крові у осіб контрольної групі дорівнювала 15.246.02 рМ/мл. Вірогідної різниці між показниками контрольної групи та вищевказаними групами порівняння зафіксовано не було.

Рівень цГМФ у здорових осіб був 4.341.49 рМ/мл. У осіб з ГХ 1 ступеня вміст цГМФ склав 8.323.77 рМ/мл, з ГХ 2 ступеня – 8,95.01 рМ/мл, з ГХ 3 ступеня – 9,224.51 рМ/мл. Таким чином, у осіб з артеріальною гіпертензією зафіксовано вірогідне зростання рівня цГМФ в порівнянні з контролем (ГХ 1 ступеня – t=3.05, p<0.05; ГХ 2 ступеня – t=4.05, p<0.05; ГХ 3 ступеня – t=3.79, p<0.05).

Показники цГМФ у пацієнтів з гіпертонічною хворобою в залежності від типів ремоделювання міокарда лівого шлуночка розподілялись наступним чином: з нормальною геометрією – 8.875.03 рМ/мл, з ізольованою гіпертрофією МШП– 5.721.46 рМ/мл, з ізольованою гіпертрофією ЗСЛШ – 8.654.79 рМ/мл, з концентричним ремоделюванням – 9.75.53 рМ/мл, з концентричною гіпертрофією – 9.735.4 рМ/мл, з ексцентричною гіпертрофією без дилатації – 8.573.04 рМ/мл, з ексцентричною гіпертрофією з дилатацією – 7.963.01 рМ/мл. Показники цГМФ з нормальною геометрією (t=3.67; p<0.05), ізольованою гіпертрофією задньої стінки лівого шлуночка (t=3.66; p<0.05), концентричним ремоделюванням (t=3.67; p<0.05), концентричною гіпертрофією (t=3.42; p<0.05) були вірогідно більше такого ж показника контрольної групи.

У осіб контрольної групи рівень ФНП- склав 32.1411.95 пкг/мл. У пацієнтів з ГХ 1 ступеня вміст ФНП- дорівнював 36.0222.7 пкг/мл, з ГХ 2 ступеня – 49.0928.23 пкг/мл, з ГХ 3 ступеня – 70.3228.58 пкг/мл. Концентрація ФНП- у хворих з ГХ 3 ступеня вірогідно (t=2.56; р<0.05) відрізнявся від показника контрольної групи.

Вмісту ФНП- у хворих на ГХ з нормальною геометрією – 43.8327.66 пкг/мл, з ізольованою гіпертрофією МШП– 35.45.65 пкг/мл, з ізольованою гіпертрофією ЗСЛШ– 42.96.14 пкг/мл, з концентричним ремоделюванням – 46.1621.31 пкг/мл, з концентричною гіпертрофією – 35.6210.82 пкг/мл, з ексцентричною гіпертрофією без дилатації – 34.417.62 пкг/мл, з ексцентричною гіпертрофією з дилатацією – 88.0522.43 пкг/мл. Рівень ФНП- у хворих з ексцентричною гіпертрофією з дилатацією також вірогідно (t=5.02; р<0.05) був вище показників контрольної групи та вмісту ФНП- у пацієнтів з ексцентричною гіпертрофією без дилатації (t=4.35; p<0.05) і з ізольованою гіпертрофією ЗСЛШ (t=3.09; p<0.05).

Зростання рівня ФПН- у хворих з ГХ 3 асоціювалось з дилатацією порожнини лівого шлуночка – збільшення КДР (r = 0.65; p=0.04), КДО (r = 0.63; p=0.05), КСР (r = 0.66; p=0.04) та КСО (r = 0.66; p=0.01), зниженням показників скорочувальної та насосної функцій - %S (r = -0.63; p=0.05) та ФВ (r = -0.62; p=0.05).

В И С Н О В К И

1. У хворих на ГХ, на підставі вивчення рівній катехоламінів і вторинних месенджерів, функціональної активності адренорецепторного комплексу та вмісту фактора некрозу пухлин-, встановлена наявність змін в функціонуванні послідовно повязаних ланок адренергічної системи та концентрації туморнекротичного фактору- при різних варіантах ремоделювання лівого шлуночку, а також при зростанні цифр артеріального тиску.

2. Рівень адреналіну істотно не змінювався у гіпертензивних пацієнтів в порівнянні з контролем; вміст норадреналіну значно зростав у хворих на гіпертонічну хворобу, однак зміна його концентрації не була повязана ні з артеріальним тиском, ні з типами ремоделювання міокарду лівого шлуночка, тобто у хворих на гіпертонічну хворобу спостерігалась медіаторно-гормональна дисоціація з переважною активізацією медіаторної ланки.

3. В залежності від цифр артеріального тиску встановлено наявність змін в молекулярно-клітинному функціонуванні тромбоцитів: у хворих з гіпертонічною хворобою 1 ступеня спостерігається підвищення функціональної активності 2- та 2-адренорецепторів; у хворих на гіпертонічну хворобу 2 ступеня зафіксоване зростання реактивності тромбоцитів, однак активність 2-адренорецепторів переважає відповідь 2-рецепторів; у хворих з гіпертонічною хворобою 3 ступеня відбувається посилення активності 2-адренорецепторів при зниженні реагування 2-рецепторів на стимуляцію адреналіном in vitro.

4. Кожен тип ремоделювання міокарду лівого шлуночку характеризується своєрідними особливостями в функціонуванні адренорецепторного комплексу тромбоцитів: активність 2-адренорецепторів різко зростала у осіб з нормальною геометрією в порівнянні з контрольною групою. У осіб з концентричним ремоделюванням та концентричною гіпертрофією відмічалось її зниження до показників, які були порівняними з контрольною групою. У осіб з ексцентричною гіпертрофією зареєстровано зниження цього показника до мінімальних значень. Активність 2-адренорецепторного комплексу при стимуляції адреналіном зростала у осіб з нормальною геометрією, декілька знижувалась у осіб з концентричним ремоделюванням, досягала свого максимального значення у осіб з концентричною гіпертрофією та знижувалась у осіб з ексцентричною гіпертрофією до показників, порівняних з контрольною групою.

5. У хворих на гіпертонічну хворобу 1 ступеня в умовах гіпернорадреналінемії спостерігалось зростання функціональної активності 2-адренорецепторів, що була повязана з вмістом цАМФ та потовщенням міжшлуночкової перетинки. У хворих з нормальною геометрією функціональна активність 2- та 2-адренорецепторів корелювала з товщиною міжшлуночкової перетинки.

6. В системі вторинних месенджерів були зареєстровані наступні особливості: рівень цАМФ не змінювався у хворих на гіпертонічну хворобу в порівнянні з контролем, а вміст цГМФ значно зростав у гіпертензивних пацієнтів, але суттєво не залежав від ступеня гіпертензії та варіантів ремоделювання міокарду.

7. Зафіксоване поступове вірогідне збільшення концентрації ФНП- паралельно зростанню артеріального тиску. Зростання вмісту цього цитокіну асоціювалось з дилатацією порожнини та зниженням скорочувальної і насосної функції лівого шлуночка, що підтверджується виявленням кореляційних звязків між цими показниками. Також рівень ФНП- значно зростав у хворих з ексцентричною гіпертрофією з дилатацією лівого шлуночка.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. У хворих на гіпертонічну хворобу доцільно проводити визначення функціональної активності адренорецепторного комплексу тромбоцитів методом НВЧ-діелектрометрії, що надасть можливість виявити ризик розвитку змін з боку серця на ранніх стадіях та запобігти розвитку ускладнень.

2. Зважаючи на той факт, що кожен тип ремоделювання міокарду лівого шлуночка має певну молекулярну відповідь адренорецепторного комплексу, доцільно проводити тестування тромбоцитів методом НВЧ-діелектрометрії для прогнозування можливості переходу до іншого типу ремоделювання у пацієнтів з гіпертонічною хворобою.

3. Комплексне дослідження рівній адренергічної системи, починаючи від медіаторно-гормональної ланки, адренергічного комплексу і завершуючи системою вторинних месенджерів, та концентрації фактору некрозу пухлин- з урахуванням структурно-функціональних показників при різних типах ремоделювання гіпертензивного серця надасть можливість підвищити якість діагностики та надання адекватної індивідуалізованої медикаментозної терапії.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лепеева Е.А. Система циклических нуклеотидов и гипертрофия миокарда левого желудочка у больных гипертонической болезнью//Медицина сегодня и завтра. - 2001.- № 4.-С.53-55.

2. Лепеева О.А. 2-адренорецепторний комплекс та система циклічних нуклеотидів у хворих на гіпертонічну хворобу//Український науково-медичний молодіжний журнал. – 2002.- № 3.- С. 6-9.

3. Ковалева О.Н., Щеголева Т.Ю., Колесников В.Г., Лепеева Е.А. Взаимосвязь рецепторного комплекса тромбоцитов и гипертрофии левого желудочка у больных гипертонической болезнью//Медицина сегодня и завтра. - 2001. - № 2.-С.37-40. Автором проведено ехокардіографічне обстеження хворих, дослідження функціональної активності тромбоцитів, статистична обробка та інтерпретація отриманих даних, оформлення роботи.

4. Ковалева О.Н., Щеголева Т.Ю., Сидоров Д.Ю., Смирнова В.И., Колесников В.Г., Лепеева Е.А. Молекулярные механизмы реализации стресса у больных артериальной гипертензией//Врачебная практика. – 1999. - №4. – С. 7-10. Автором проведено відбір хворих, статистична обробка отриманих результатів, оформлення роботи.

5. Шаповалова С.А., Лепеева Е.А. Метаболические и гемодинамические характеристики гипертонического сердца на разных стадиях гипертонической болезни//Медицина сегодня и завтра: Сб. работ молодых ученых и специалистов. – Харьков, 1997.- вып. 2.- С. 56-58. Автором проведено відбір хворих, аналізувались отримані дані, проведена статистична обробка та оформлення статті.

6. Ковальова О.М., Шаповалова С.О., Лепеєва О.А. Медикаментозні засоби запобігання, уповільнення розвитку та реверсії гіпертонічного серця //Клінічна фармакологія, фізіологія, біохімія. - 1997.- № 4.- С. 281-284. Автором проводився відбір хворих, їх обстеження, оформлення статті.

7. Ковалева О.Н., Журавлева Л.В., Ащеулова Т.В., Лепеева Е.А. Механизмы ремоделирования миокарда при артериальной гипертензии: факты и нерешенные проблемы//Экспериментальная и клиническая медицина. - 2000. - № 1. – С. 90-92. Автором написана частина статті щодо симпато-адреналової системи.

8. Сидоров Д.Ю., Лепеева Е.А. Адренергические механизмы формирования гипертонического сердца// ХІV з’їзд терапевтів України: матеріалі зїзду. – Київ . – 1998. – С. 68-69. Автором проведено відбір хворих, набір матеріалу для аналізів, статистична обробка отриманих даних.

9. Shapovalova S., Kovaljova O., Lepeeva E. Presymptomatic diagnosis of heart failure in hypertension.// The Journal of heart failure. - 1998.- vol. 5, № 3.- Abstracts.- P.104. Автором проведено обстеження хворих, статистична обробка отриманих результатів.

10. Kovaljova O., Sidorov D., Smirnova V., Shchegoleva T., E. Lepeeva, EFH – dielectrometry method in investigation molecular mechanisms of stress realization//Third international Kharkov symposium “VSMW’ 98”. - Kharkov. – 1998. - Volume 2. – P. 782-784. Автором виконано клінічне обстеження хворих, набір матеріалу для аналізу, оформлення роботи.

11. Ковалева О.Н., Щеголева Т.Ю., Сидоров Д.Ю., Смирнова В.И., Колесников В.Г., Лепеева Е.А. Мембранные эффекты эналаприла малеата при гипертонической болезни // V національний з’їзд фармацевтів України “Досягнення сучасної фармації та перспективи її розвитку у новому тисячолітті”: матеріали зїзду. – Харків. - 1999. – С. 667-668. Автором проведено дослідження функціонального стану адренорецепторів тромбоцитів, обробка та інтерпритація отриманих результатів.

12. Ковалева О.Н., Щеголева Т.Ю., Сидоров Д.Ю., Смирнова В.И., Колесников В.Г., Лепеева Е.А. Функциональная активность адренорецепторов тромбоцитов больных мягкой артериальной гипертензией // ІІ съезд биофизиков России : тезисы докладов. – Москва. – 1999. - Том ІІ . – С. 688. Автором проведено набір матеріалу для аналізу, досліджена функціональна активність адренорецепторів.

13. Лепеева Е.А., Ащеулова Т.В. Адренергическая активность, инсулинорезистенстность при формировании гипертензивного сердца// Научно-практическая конференция молодых ученых “Перспективы развития терапии в канун XXI века”: материалы конференции. – Харьков. - 1999. – С. 10-11. Автором проведено ехокардіографічне обстеження хворих, аналіз показників симпато-адреналової системи, статистична обробка даних.

14. E. Lepeeva, O.Kovaljova, T. Shchegoleva, D. Sidorov, V. Smirnova, V. Kolesnikov. Adrenoreceptors platelet activity in hypertension with and without Ieft ventricular hypertrophy// Journal of Hypertension. – 1999. - Vol.17 (Suppl. 3 ). – S252. Автором проведено вивчення стану адренорецепторів тромбоцитів, ехокардіографічне обстеження хворих, статистична обробка результатів.

15. Ковалева О.Н., Щеголева Т.Ю., Сидоров Д.Ю., Смирнова В.И., Лепеева Е.А. Влияние эналаприла малеата на адренорецепторы тромбоцитов//Республіканська науково-практична конференція з міжнародною участю “Ефективні методи лікування захворювань серця, судин і інших органів”: матеріали конференції. - Вінниця. - 1999.- С.47-48. Автором проведено вивчення стану адренорецепторів тромбоцитів.

16. Ковалева О.Н., Ащеулова Т.В., Лепеева Е.А. Фактор некроза опухолей- при артериальной гипертензии// Сборник научных трудов “Достижения и перспективы развития терапии в канун XXI века”. Харьков. - 2000. – С. 148-151. Автором проведено відбір хворих, статистичний аналіз отриманих результатів, оформлення роботи.

17. Ащеулова Т.В., Ковальова О.М., Лєпєєва О.А., Латогуз Ю.І. Роль міжклітинних медіаторів при розвитку дисфункції міокарду у хворих на артеріальну гіпертензію// VI конгрес кардіологів України: матеріали конгресу. – Київ. - 2000. – С.53. Автором проведено набір матеріалу для аналізу, оформлення роботи.

18. Kovalyova O., Lepeeva E. Adrenoreceptors functional activity and secondary messengers system on hypertension// Journal of Hypertension. - 2001. – Vol. 19 (suppl.2). – P.S42. Автором проведено набір матеріалу для аналізу, дослідження функціональної активності тромбоцитів, ехокардіографічне обстеження хворих, статистична обробка даних, оформлення роботи.

19. Лепеева Е.А. Адренергическая система при различных вариантах ремоделирования гипертензивного сердца//Науково-практична конференція молодих вчених “Від фундаментальних досліджень до прогресу в терапії”: матеріали конференції. - Харків. - 2003.- С.33-34.

АНОТАЦІЯ

Лєпєєва О.А. Стан адренорецепторного комплексу та фактор некрозу пухлин- при гіпертонічній хворобі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 – кардіологія. Харківській державний медичний університет МОЗ України. – Харків, 2003.

Дисертація присвячена дослідженню функціонування послідовно повязаних рівней адренергічної системи – гормонально-медіаторна ланка (катехоламіни), функціональна активність адренорецепторного комплексу тромбоцитів та вторинні клітинні месенджери (циклічні нуклеотіди) – у взаємозвязку з особливостями змін прозапального цитокіну (фактор некрозу пухлин-) у хворих на гіпертонічну хворобу з різними типами ремоделювання гіпертензивного серця.

Встановлена наявність дисбалансу та функціональних порушень на різних рівнях - нейрогуморальному, клітинному та міжклітинної взаємодії - у хворих на гіпертонічну хворобу. Виявлені особливості молекулярних механізмів реактивності тромбоцитів у хворих з різними типами ремоделювання міокарду лівого шлуночка при гіпертонічній хворобі. За результатами досліджень запропоновані практичні рекомендації для закладів практичної охорони здоровя.

Ключові слова: гіпертонічна хвороба, гіпертензивне серце, ремоделювання міокарду, катехоламіни, адренорецептори, вторинні месенджери, фактор некрозу пухлин-, НВЧ-діелектрометрія.

АННОТАЦИЯ

Лепеева Е.А. Состояние адренорецепторного комплекса и фактор некроза опухолей- при гипертонической болезни. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.11 – кардиология. Харьковский государственный медицинский университет МОЗ Украины. – Харьков, 2003.

Диссертация посвящена исследованию функционирования последовательно связанных уровней адренергической системы – гормонально-медиаторное звено (катехоламины), функциональная активность адренорецепторного комплекса тромбоцитов и вторичные клеточные мессенджеры (циклические нуклеотиды) – во взаимосвязи с особенностями изменения провоспалительного цитокина (фактор некроза опухлей-) у больных с гипертонической болезнью при различных вариантах ремоделирования гипертензивного сердца.

Установлено наличие дисбаланса и функциональных нарушений на различных уровнях – нейрогуморальном, клеточном и межклеточного взаимодействия у больных с гипертонической болезнью. Основываясь на полученных данных, отображающих сложную картину взаимосвязи этих звеньев патогенеза при ремоделирование миокарда левого желудочка, были определены общие закономерности данных изменений и возможные механизмы их реализации.

При исследовании 100 пациентов с гипертонической болезнью было зафиксировано значительное повышение уровня норадреналина при практически неизменном содержании адреналина по сравнению с контролем, что свидетельствует о преобладающем влиянии медиаторного звена над гормональным в процессе развития и прогрессирования данной патологии. Сходная тенденция отмечалась и при изучении циклических нуклеотидов: содержание цАМФ у гипертензивных пациентов существенно не отличалось от контроля, тогда как уровень