ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
НаціональниЙ інститут стратегічних досліджень
Національний інститут ПРОБЛЕМ МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ
ЛАДЮК ОЛЬГА ДМИТРІВНА
УДК 339.56 (477:470)
УКРАЇНСЬКО–РОСІЙСЬКІ ТОРГОВЕЛЬНІ ВІДНОСИНИ
ЯК ЧИННИК ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
21.04.01 – економічна безпека держави
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2003
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національному інституті проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України.
Науковий керівник доктор економічних наук, ст. наук. співр.,
Сухоруков Аркадій Ісмаїлович,
Національний інститут проблем
міжнародної безпеки, завідувач відділу
економічної безпеки.
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,
Прейгер Давид Каспарович,
Національний інститут проблем
міжнародної безпеки, завідувач відділу
проблем розвитку транспортних комунікацій;
кандидат економічних наук,
Хлобистов Євген Володимирович,
Рада по вивченню продуктивних
сил України НАН України, провідний
науковий співробітник відділу методології
сталого розвитку та екологічної безпеки.
Провідна організація: Інститут економіки НАН України,
відділ економічних взаємовідносин
України з Росією (м. Київ)
Захист відбудеться 04.06.2003 р. о 14-30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.718.02 Національного інституту стратегічних досліджень та Національного інституту проблем міжнародної безпеки за адресою: 01133, м. Київ – 133, вул. Кутузова, 18/7.
З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Національного інституту проблем міжнародної безпеки за адресою: 01133, м.Київ–133, вул.Кутузова,18/7.
Автореферат розісланий 30.04.2003 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат філософських наук В.Б.Фадєєв
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Раціоналізація торговельних відносин з Російською Федерацією – одне з пріоритетних завдань України, що передбачає, з одного боку, відновлення та розвиток торговельних зв’язків, з другого – забезпечення економічної безпеки України у торгівлі з Росією. До того ж, вирішувати це завдання доводиться з урахуванням змін у глобальному економічному середовищі.
Обидві держави значною мірою взаємозалежні з ресурсної та техноло-гічної точок зору, мають багатосторонні економічні зв’язки, з’єднані транспортними комунікаціями, прагнуть до інтеграції у світовий економічний простір. Особливості сучасного глобального і національного економічного розвитку вимагають від обох країн нових підходів до формування своїх відносин у стратегічній перспективі. Вони мають базуватися на взаємовигідному використанні економічних потенціалів, можливостей міжрегіонального співробітництва та взаємодії з міжнародними економічними організаціями.
Нагальні проблеми забезпечення структурної перебудови та усталеного зростання економіки для обох країн є схожими, але водночас мають певні відмінності, пов’язані з особливостями виробничих сил та механізмів ринкових перетворень. Зазначимо, що в окремих випадках українські і російські виробники перетворилися на конкурентів, а саме у тих сегментах ринку, які раніше поглинали усю їхню продукцію. За час існування незалежних держав України та Російської Федерації відбувалося формування сучасних відносин між ними. Нині можна казати про початок нового етапу, що характеризується активним пошуком взаємовигідних шляхів співробітництва, у тому числі в торгівлі.
Негативні тенденції у зовнішній торгівлі України (значне пасивне сальдо у торгівлі з Російською Федерацією, посилення сировинного перекосу в структурі експорту, збільшення розриву між експортоспроможністю та імпортоємністю) свідчать про те, що умовою інтенсифікації зовнішньоторговельної діяльності стає, насамперед, ефективне використання вітчизняного експортного потенціалу.
Згідно з даними проведеного аналізу, Росія є домінуючим торговельним партнером України. Однак з 1997 р. внаслідок запровадження Росією ПДВ на імпорт українських товарів чітко визначилася тенденція до спаду обсягу експорту товарів на російський ринок. Разом з тим є реальні можливості завдяки нарощуванню обсягу експорту до РФ досягти позитивного торго-вельного балансу з цією країною без скорочення імпорту життєво необхідних для України російських товарів (в першу чергу, паливно-енергетичних ресурсів).
Інший бік проблеми раціоналізації торговельних відносин з Росією стосується забезпечення безпеки України у зовнішньоторговельній сфері. Адже ця проблема має розглядатися в контексті загального впливу внутрішніх і зовнішніх чинників загрозливого характеру з урахуванням процесів реформування національної економіки, розвитку міждержавних відносин, тенденцій світового розвитку тощо.
Дослідженням проблем забезпечення економічної безпеки держави присвячено теоретичні та прикладні розробки вітчизняних учених: В.І.Мунтіяна, І.Ф.Бінька, В.М.Гейця, С.І.Пирожкова, О.С.Ємельянова, О.С.Власюка, А.І.Сухорукова, Б.В.Губського, Б.Є.Кваснюка, Д.К. Прейгера, Я.А.Жаліла, Г.А.Пастернака-Таранушенка, Г.В.Задорожного, І.П.Михасюка, В.Т.Шлемка та ін.
Проблема формування раціональних зовнішньоторговельних відносин між країнами становила предмет колишніх і сучасних досліджень західних науковців: Дж.М.Кейнса, Б.Оліна, П.Самуельсона, Е.Хекшера, П.Кругмана, М.Портера, В.Леонтьєва; та вітчизняних: І.В.Бураковського, А.С.Гальчинсь-кого, А.С. Філіпенка, А.А. Мазаракі та ін.
Між тим, відсутність державної стратегії забезпечення економічної безпеки, зокрема у співробітництві з Росією, спричинює істотні проблеми у міждержавних відносинах.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. В основу дисертаційної роботи покладено результати досліджень, проведених автором у рамках наукових проектів Національного інституту проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України протягом 2000–2002 рр.:
-
“Стратегічні питання розвитку українсько-російських відносин у контексті забезпечення економічного зростання та економічної безпеки України” (затверджено Секретарем РНБОУ 24 лютого 2000 р.);
-
“Посилення економічної складової зовнішньої політики України: концептуальне бачення та вибір пріоритетів” (затверджено Секретарем РНБОУ 24 лютого 2001 р.);
-
“Стратегія торговельно-економічних відносин України з провідними державами світу” (затверджено Секретарем РНБОУ 24 лютого 2001 р.);
-
“Перспективи розвитку зовнішньоекономічної діяльності України” (затверджено Секретарем РНБОУ 27 грудня 2001 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування головних напрямів і організаційно-економічного механізму розвитку взаємовигідних торговельних відносин між Україною та Росією з урахуванням необхідності забезпечення економічної безпеки України.
Для досягнення поставленої мети в роботі передбачені наступні завдання теоретичного, методичного та прикладного характеру:
·
обґрунтувати теоретичні аспекти формування зовнішньоторговельних відносин держави з урахуванням економічної безпеки;
·
визначити показники для діагностики зовнішньоекономічної безпеки та розрахувати їх значення на російському векторі;
·
дати характеристику торговельних відносин між Україною та РФ на тлі загальної зовнішньоторговельної політики України;
·
визначити основні фактори впливу на торговельні взаємини України та Росії;
·
дослідити стан міжрегіонального співробітництва країн;
·
визначити чинники, що впливають на експортний потенціал, та запропонувати концептуальні підходи до формування експортного потенціалу України на російському векторі;
·
розробити пропозиції щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму українсько-російських торговельних відносин на стратегічну перспективу;
·
дати оцінку перспектив торговельного співробітництва з Росією з урахуванням необхідності забезпечення економічної безпеки України.
Об’єктом дослідження є торговельні відносини України та Російської Федерації на державному, регіональному і виробничому рівнях.
Предмет дослідження – теоретичні, методологічні і практичні проблеми раціоналізації та підвищення рівня економічної безпеки міждержавних торговельних відносин України та Росії.
Методи дослідження: системний аналіз, методи порівняльного економічного аналізу, математичної статистики, експертних оцінок та прогностики.
Наукова новизна одержаних результатів:
·
уточнено поняття економічної безпеки держави і такої важливої складової економічної безпеки, як експортно-імпортна безпека;
·
досліджено рівні експортної залежності України від російського ринку з найбільш представницьких вітчизняних товарів;
·
виходячи з національних інтересів, визначено головні загрози, що виникають в процесі торгівлі між Україною та Російською Федерацією;
·
визначено показники зовнішньоекономічної безпеки України на російському векторі та встановлено їх порогові значення;
·
визначено зовнішні та внутрішні фактори, що зумовлюють формування українсько-російських торговельних відносин;
·
запропоновано заходи щодо підвищення ефективності торговельного міжрегіонального співробітництва двох країн;
·
визначено чинники, що впливають на експортний потенціал, та обґрунтовано концептуальні підходи до формування експортного потенціалу України на російському векторі;
·
розроблено пропозиції щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму українсько-російських торговельних відносин на стратегічну перспективу.
Практичне значення одержаних результатів. Сукупність представлених у дисертаційній роботі наукових результатів може бути використана як підґрунтя для подальшого розвитку теорії і практики формування зовнішньоторговельної політики з урахуванням економічної безпеки держави. Визначено у формі практичних рекомендацій шляхи розвитку торговельних відносин України та Росії, у тому числі на міжрегіональному рівні, які сприятимуть ефективній реалізації економічного механізму розвитку експортного потенціалу України на російському векторі.
Окремі результати дослідження використано Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України під час щорічного коригування Програми економічного співробітництва України та Російської Федерації на 1998–2007 роки, Програми міжрегіонального та прикордонного співробітництва України та Російської Федерації на 2001–2007 роки і підготовки матеріалів у рамках Змішаної Українсько-Російської комісії зі співробітництва (довідка № 31–18/144 від 22.11.2002 р.), Національним інститутом проблем міжнародної безпеки при РНБО України під час підготовки тематичної доповіді “Економічні відносини України та Російської Федерації у стратегічній перспективі”, що є складовою Послання Президента України до Вер-ховної Ради України (довідка № 10/621 від 10.12.2002 р.), управлінням зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності Миколаївської обласної державної адміністрації під час розробки регіональної програми “Експорт” та прийняття рішень щодо зовнішньоекономічної діяльності регіону (довідка № 4/63 від 27.01.2003 р.).
Матеріали дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Київського національного торговельно-економічного університету під час викладання навчальних дисциплін “Зовнішньоекономічна діяльність”, ”Міжнародна торгівля” для підготовки студентів економічних спеціальностей (довідка № 2093/50 від 22.11.2002 р.).
Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації наукові результати, висновки, рекомендації та пропозиції належать особисто автору і є його науковим доробком. Автором особисто визначені принципи формування зовнішньоторговельної політики з урахуванням економічної безпеки держави, проведено аналіз ключових проблем торговельно-економічного співробітництва між Україною та Російською Федерацією. В роботі отримано нові науково обгрунтовані результати, які, у сукупності, сприяють вирішенню завдання раціоналізації українсько-російських торговельних відносин у контексті економічної безпеки держави, що має істотне значення для підгалузі науки “Економічна безпека держави”.
Апробація результатів дисертації. Ключові положення дисертаційного дослідження були представлені на наукових конференціях та семінарах, в тому числі на конференції “Економічні та гуманітарні проблеми розвитку суспільства у III тисячолітті” (м. Рівне, травень 2000 р.), на 2-й міжнародній науково-практичній конференції “Економіка, екологія і суспільство Росії на порозі 21-го століття” (м. Санкт–Петербург, 23–25 травня 2000 р.), на 5-й міжнародній науковій конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: європейські студії” (Ялта – Форос, 13–15 вересня 2000 р.), круглому столі “Національна програма забезпечення економічної безпеки в контексті соціально-економічного розвитку України” (м. Київ, 1 листопада 2000 р.), міжнародному симпозіумі “Україна і Росія: актуальні проблеми адаптації правових систем” (м. Одеса, 20 червня 2002 р.).
Публікації. За результатами дослідження з теми дисертаційної роботи опубліковано 7 одноосібних друкованих видань загальним обсягом 3,9 друк. арк., з них: 1 стаття у журналі, 5 – в збірниках наукових праць та 1 матеріал до “круглого столу”. В наукових фахових виданнях опубліковано 3 статті загальним обсягом 2,9 друк. арк.
Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних літера-турних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації – 224 сторінки, у тому числі основного тексту – 153 сторінки. Дисертація містить 10 таблиць, 16 рисунків, 42 додатки. У списку використаних джерел нараховується 127 найменувань, на 12 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету й основні завдання дисертації, викладено методологічну основу та методи дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.
У першому розділі “Принципи формування зовнішньоторговельної політики з урахуванням економічної безпеки держави” розглядаються теоретичні аспекти формування міжнародних торговельних зв’язків України в умовах сучасного економічного простору та у контексті економічної безпеки держави. Розглянуті теоретичні положення надалі використані автором для розробки концептуальних підходів до українсько-російських торговельних відносин.
Формування зовнішньоторговельної політики держави загалом, а також двосторонніх торговельних зв’язків має базуватися, зокрема, на зазначених теоретичних підвалинах і враховувати історичні, економічні та політичні аспекти міжнародних відносин. У роботі доведена необхідність врахування взаємозв’язку ринків різних країн і впливу глобальних процесів при формуванні системи міжнародних торговельних відносин країни.
Аналіз існуючих теоретико-методологічних підходів показав, що сьогодні Україна не має готової моделі міжнародної торгівлі, на яку можна орієнтуватися при формуванні зовнішньоторговельної політики в умовах глобалізації економічного простору. За цих умов доцільно сповідувати багатовекторність зовнішньоторговельної політики, що передбачає збереження раніше завойованих зовнішніх ринків та опанування нових на Заході та інших напрямках. У роботі проведено зіставлення векторів зовнішньоторговельної політики України, наведено їх переваги та недоліки, зроблено висновки про неможливість протиставлення цих векторів.
Посилення економічної взаємозалежності країн об’єктивно призводить до лібералізації торгівлі, тобто свободи переміщення товарів і послуг між ними завдяки послабленню або певному усуненню тарифних і нетарифних обмежень у торгівлі. Історично склалася й політика протекціонізму, яка є протилежною політиці лібералізації. Співвідношення цих протилежних підходів залежить від наявної ситуації і перспективного курсу зовнішньоторговельних відносин між країнами.
З метою захисту національних інтересів в умовах розбудови відкритої економіки Україні дуже важливо гармонізувати обидва підходи, що, з одного боку, забезпечить захист вітчизняного виробника, а з іншого – дасть змогу отримати найбільшу користь від зовнішньоторговельних відносин. Тому поняття економічної безпеки не можна визначати лише як “стан захищеності” без врахування можливостей довгострокового економічного розвитку. Отже, економічна безпека держави в умовах глобалізації – це здатність країни генерувати позитивні зрушення в національній економіці, протистояти зовнішнім економічним загрозам і гідно презентувати себе на зовнішніх ринках.
У розділі також розглянуто аспекти зовнішньої економічної безпеки держави взагалі та, зокрема, у торговельних відносинах з Росією. Зазначено, що проблема економічної безпеки держави постає разом із розбудовою державності, усвідомленням національних економічних інтересів. На основі огляду теоретичних джерел у роботі обрано та систематизовано показники, які можна використати для діагностики зовнішньекономічної безпеки з урахуванням особливостей українсько-російських економічних відносин: коефіцієнт відкритості національної економіки, інтегральний коефіцієнт покриття імпорту експортом, коефіцієнт покриття імпорту експортом за товарами, коефіцієнт покриття імпорту експортом за послугами, експортна залежність, імпортна залежність тощо.
Зазначені показники характеризують спроможність держави підтримувати відповідність обсягу та структури зовнішньої торгівлі національним інтересам, що сприятиме розвитку економіки України, пом’якшенню загроз внутрішньому ринку, задоволенню виробничого і споживчого попиту, підвищенню рівня економічної безпеки держави.
У другому розділі “Аналіз ключових проблем торговельно-еконо-мічного співробітництва між Україною та Росією” зроблено аналіз стану українсько-російських торговельних відносин, виявлені національні інтереси на цьому векторі зовнішньої торгівлі і фактори формування торговельних відносин, досліджено потенціал транскордонного міжрегіонального співробітництва між країнами.
Українсько-російські торговельні відносини розглянуто на тлі загального стану міжнародної торгівлі. Останніми роками в Україні спостерігається позитивна тенденція до розширення зовнішньоторговельної діяльності, що зумовило досягнення позитивного сальдо в 2001 р. (2,89 млрд дол. США). Виявилася також тенденція до збільшення частки зовнішньої торгівлі товарами у структурі зовнішньоторговельного балансу України (1999 р. – 83,2%, 2000 р. – 86,0%, 2001 р. – 87,2%). У зовнішньоторговельному обігу левова частка належить країнам СНД, яка у 2001 р. дорівнювала 43,3 відсотка. Однак сальдо у торгівлі з цими країнами було від'ємне – 2237,7 млн дол. США.
Найвагоміше місце серед торговельних партнерів, перш за все в рамках СНД, посідає Росія. Перспектива торговельно-економічних відносин України та Російської Федерації визначена Договором про економічне співробітництво на 1998–2007 роки, де країни, з огляду на географічну близькість та високий рівень виробничих і науково–технічних зв’язків, визнають одна одну стратегічними партнерами. У 2000 р. темпи нарощування українського експорту до Росії значно перевищили темпи зростання імпорту з Росії – експорт зріс на 18,0%, а імпорт – на 3,7% (рис.1). Якщо у 1999 р. експорт товарів з України покривав лише 42,9% імпорту їх з Росії, то у 2000 р. цей показник зріс до 60,4%. Від’ємне сальдо у торгівлі товарами з РФ у 2000 р. становило 2,3 млрд дол. (в 1999 р. – 3,2 млрд дол. CША). У 2001 р. український експорт товарів до РФ зріс на 4,5% порівняно з 2000 р., а імпорт зменшився на 0,2%. Покриття експортом імпорту становило 63,3%.
У роботі доведено, що структура українського експорту в 2001 р. до Російської Федерації була досконалішою, порівняно із структурою російського експорту, бо переважно експортувалася продукція глибокої чи досить глибокої переробки (металопродукція – 26,3%, машини та устаткування – 20,3%, хімічна продукція – 10,2%, живі тварини та продукція тваринництва – 8,7%, продукція харчової промисловості – 7,1%, засоби транспорту – 6,6%). А експорт з Росії до України на 80–85% складався переважно з товарів сировинного характеру та товарів із низьким ступенем переробки (мінеральні продукти – 61,4%, машини та устаткування – 12,0%, металопродукція – 6,0%, засоби транспорту – 4,7%, паперова маса з деревини – 3,5%).
За період 1999–2001 роки спостерігається тенденція до збільшення обміну між Україною та РФ наукоємними товарами (товарні групи 84 – 90). При цьому сальдо у даному різновиді торгівлі поступово склалося на користь України, що можна вважати позитивною тенденцією. Коефіцієнт покриття імпорту наукоємної продукції експортом у 1996 р. становив 1,08, у 2001 р. – 1,20.
Водночас, Україна є імпортозалежною від Росії по енергоносіях (27 товарна підгрупа), частка яких в загальному обсязі імпорту з РФ є критичною (у 1996 р. – 67,9%, 1997 р. – 71,4%, 1998 р. – 72,3%, 1999 р. – 70,9%, 2000 р. – 63,6%, 2001 р. – 58,5%).
Аналіз товарної структури вітчизняного експорту дав змогу визначити рівні експортної залежності України від російського ринку у 1996–2001 рр. за найбільш представницькими товарами (відношення обсягу експорту товарів певної товарної групи в Росію до загального обсягу експорту Україною товарів даної групи), а також розрахувати середній рівень експортної залежності за цей період:
·
“помірний” рівень (до 30% ринку): по чорних металах (11,7%), літальних апаратах та їх частинах (22,5%);
·
“високий” рівень (35–65% ринку): по фармацевтичних продуктах (34,0%), алкогольних і безалкогольних напоях (36,3%), продуктах неорга-нічної хімії (37,4%), продукції борошномельного виробництва (41,2%), електричних машинах (44,6%), машинах та устаткуванню (53,7%), тютюну та тютюнових виробах (57,7%), виробах з чорних металів (57,9%), паперу та картону (59,6%), засобах наземного транспорту (61,2%), каучуку та гумових виробах (62,3%);
·
“критичний” рівень (понад 70%): по цукру і кондитерських виробах з нього (71,4%), м’ясу і субпродуктів харчових (77,9%), виробах з м’яса, риби (87,8%).
Отже, сьогодні Україна є як імпортозалежною, так і експортозалежною від Російської Федерації. Проте співробітництво України з Росією є вагомим та необхідним. Це можна пояснити на основі визначених та систематизованих національних інтересів:
Ё
налагодження нових і раціоналізація існуючих коопераційних зв’язків для підвищення участі України у замкнених циклах спільного ви-робництва певної продукції;
Ё
використання єдиної бази стандартизації;
Ё
збереження традиційного ринку збуту товарів;
Ё
завантаження російською нафтою українських нафтопереробних заводів, що побудовані за часів СРСР;
Ё
збільшення обсягів транспортування російських енергоносіїв до Європи територією України.
Аналіз українсько-російських торговельних відносин свідчить про такі загрози безпеці України з боку Росії у торговельній сфері:
·
підвищення залежності України від постачання російських енергоносіїв, а також їх одержання з Туркменистану, Казахстану та Узбекистану через російські трубопроводи перешкоджає налагодженню рівноправних відносин, є чинником політичного тиску з боку Росії;
·
дискримінація української пропозиції щодо транспортування каспійської нафти територією України, що ускладнює розв’язання проблеми диверсифікації енергозабезпечення України;
·
реалізація схем транспортування російських енергоносіїв в обхід території України, що зумовить зменшення можливостей України закуповувати енергоносії в Росії, а також значні фінансові втрати від зменшення їх транзиту територією України;
·
припинення практики товарного покриття плати за енергоносії і перехід на валютні розрахунки, внаслідок чого, з огляду на дефіцит балансу зовнішньої торгівлі, буде втрачено можливість закуповувати енергоносії в необхідних обсягах;
·
активізація зусиль Росії щодо одержання у власність об’єктів колишньої союзної власності, розташованих на території України (санаторно-курортні комплекси Криму, газосховища, підприємства машинобудівного, паливно-енергетичного та транспортного комплексів);
·
введення з вересня 1996 р. російською стороною ПДВ на імпортні товари українського походження;
·
стягування російською стороною з 1 липня 2001 року ПДВ (20%) з експорту української продукції;
·
введення Росією з 15 травня 1997 р. в односторонньому порядку єдиної ставки мита в розмірі 25% на цукор білий, що ввозиться на її територію;
·
встановлення кількісних обмежень на імпорт українського алкоголю;
·
посилення боротьби за ємний російський ринок з боку країн далекого зарубіжжя і поразка в цій боротьбі України внаслідок нижчої конкурентоспроможності її експортної продукції;
·
переорієнтація значної частини російського ринку на продукцію країн далекого зарубіжжя (75% російського імпорту) призводить до витіснення українських товарів з російського ринку, що, у свою чергу, є додатковим чинником падіння виробництва;
·
зволікання з фактичною реалізацією Програми економічного співробітництва між Україною та Російською Федерацією на 1998–2007 рр.;
·
запровадження урядом РФ наприкінці червня 2001 р. постанови щодо спеціального мита (40% і 20% від митної вартості) та квоти на труби з чорних металів, що ввозяться з України;
·
збільшення російською стороною ставки експортного мита на нафту і нафтопродукти з 1 червня 2002 р. з 9,2 до 20,7 дол. США за тонну сировини; з 1 липня 2002 р. – до 21,9 дол. США за тонну; з 1 жовтня 2002 р. – до 26,2 дол. США за тонну; з 1 грудня 2002 р. – до 29,8 дол. США за тонну сировини.
З огляду на згадані загрози Україні з боку РФ, були розраховані показники зовнішньоекономічної безпеки України на російському векторі та визначені їх порогові значення з урахуванням експертних оцінок та світового досвіду:
1.
Відкритість національної економіки:
де Е – експорт;
І – імпорт;
ВВП – валовий внутрішній продукт.
2.
Коефіцієнт покриття імпорту експортом (у вартісному виразі):
3.
Експортна залежність (через співвідношення експорту до ВВП):
4.
Імпортна залежність (через співвідношення імпорту до ВВП):
Характеристика змін значень показників наведена в таблиці.
Таблиця
Основні показники зовнішньоекономічної безпеки України
протягом 1996–2001 рр.
№ | Показники | Фактичні значення | Порогові
значення
1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001
1 | Коефіцієнт відкритості національної економіки |
0,8 |
0,7 |
0,8 |
0,9 |
1,1 |
1,0 |
0,8
2 | Коефіцієнт покриття
імпорту експортом |
1,0 |
1,0 |
1,0 |
1,2 |
1,2 |
1,2 |
1,0
3 | Коефіцієнт покриття
імпорту експортом за товарами |
0,8 |
0,8 |
0,9 |
1,0 |
1,0 |
1,0 |
1,0
4 | Коефіцієнт покриття
імпорту експортом за послугами |
3,9 |
3,3 |
2,7 |
3,2 |
3,0 |
3,1 |
3,0
5 | Експортна залежність, % | 43,0 | 37,8 | 39,3 | 48,1 | 57,8 | 52,7 | 50,0
6 | Імпортна залежність, % | 42,2 | 37,0 | 38,5 | 41,0 | 48,3 | 45,0 | 50,0
на російському векторі
7 | Коефіцієнт покриття
імпорту експортом |
1,0 |
0,8 |
0,7 |
0,8 |
0,9 |
1,0 |
1,00
8 | Коефіцієнт покриття
імпорту експортом за
товарами |
0,6 |
0,5 |
0,4 |
0,4 |
0,6 |
0,6 |
1,00
9 | Коефіцієнт покриття
імпорту експортом за
послугами |
10,7 |
9,3 |
7,2 |
10,8 |
11,2 |
10,5 |
3,00
10 | Експортна залежність, % | 20,0 | 13,8 | 12,3 | 14,4 | 17,8 | 15,3 | 25,0
11 | Імпортна залежність, % | 20,5 | 16,3 | 17,6 | 18,3 | 19,2 | 16,0 | 25,0
Досліджено зовнішні та внутрішні (політичні, соціальні, економічні) фактори формування українсько-російських торговельних відносин, що дало можливість визначити найважливіші напрями їх розвитку. Україні необхідно мати на російському векторі потужний експортний потенціал, основою якого є не сировина, а товари зі значною доданою вартістю. Важливими домінантами у зовнішньоторговельній діяльності двох країн є розвиток промислової кооперації, створення спільних українсько-російських підприємств. Особливого значення в роботі надається пожвавленню контактів між регіонами країн.
У третьому розділі “Напрями розвитку торговельних відносин України та Росії в контексті економічної безпеки” обґрунтовано підходи щодо створення економічного механізму розвитку експортного потенціалу України на російському векторі, надано рекомендації з розвитку міжрегіонального торговельного співробітництва країн, зроблено прогнозну оцінку перспектив торговельного співробітництва з Росією за умов забезпечення економічної безпеки України.
В роботі підкреслюється, що, незважаючи на певну переорієнтацію на ринки третіх країн, пріоритетним для України і РФ залишається збереження і розширення їхньої взаємодії. Відтак, торговельно-економічне співробітництво України з Росією залишається важливою складовою взаємовідносин країн і вимагає постійного вдосконалення.
Автором досліджено складові експортного потенціалу України на російському векторі, що зображено на рис.2.
Рис.2. Схема формування експортного потенціалу України
Збільшенню експортного потенціалу сприяють: рівень запасів та видо-бутку мінерально-сировинних ресурсів; значний потенціал міжнародної спеціалізації в галузях АПК; експорту послуг; високотехнологічних галузей. Водночас, обмеженнями потенціалу зовнішньої торгівлі є: низький рівень конкурентоспроможності багатьох вітчизняних підприємств-експортерів, нерозвиненість інститутів ринкової економіки, недосконалість державного регулювання структурної перебудови економіки, значне посилення міжнародної конкуренції, політика протекціонізму, повільна міжнародна економічна інтеграція України.
Проведений аналіз дав можливість обґрунтувати загальні концептуальні підходи формування українсько-російських торговельних відносин. Раціоналізація торговельно-економічних відносин з Російською Федерацією – одне з пріоритетних завдань України. Тенденції глобального та національного розвитку вимагають від обох країн формувати свої міждержавні відносини у стратегічній перспективі саме на економічному фундаменті, максимально використовуючи взаємний потенціал, міжрегіональне співробітництво та налагодження кооперації. Сучасні українсько-російські торговельні відносини характеризуються налагодженням зв’язків, зокрема, у таких перспективних напрямах: енергетичне та транспортне машинобудування, суднобудування, радіоелектроніка, виробництво засобів зв'язку, приладобудування і електротехніка, автомобілебудування та металургійна промисловість. Ос-новний акцент взаємин з РФ має бути перенесений на розвиток тих галузей співробітництва, що сприяють торговельно-економічному зростанню України, спрямовані на створення механізмів захисту її національних інтересів та забезпечення економічної безпеки.
З метою реалізації національних економічних інтересів у роботі запропоновано економічний механізм розвитку і реалізації експортного потенціалу України на російському напрямку на короткостроковий та довгостроковий періоди. Механізм грунтується на використанні комплексних підходів до двосторонніх відносин, які відповідали б сучасним політичним реаліям.
Удосконалення українсько-російських торговельно-економічних інтеграційних зв’язків залежить від поліпшення регіонального співробітництва. Причому це співробітництво має здійснюватися на новітніх засадах, а саме – поваги до національного суверенітету держав, свободи зовнішньоекономічного підприємництва, захисту суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Автором визначені організаційні заходи для подальшого розширення ролі регіонів України у зовнішньоторговельних відносинах із головним торговельним партнером – Російською Федерацією.
Оскільки розвиток українсько-російських торговельних відносин на перспективу бажаний для України, у роботі розроблено прогноз на 2005 рік з урахуванням розширення експорту вітчизняної конкурентоспроможної продукції до Росії. Результати прогнозу свідчать про можливості зростання обсягів вітчизняного експорту товарів завершеного виробництва та зменшення експорту продукції сировинного характеру шляхом удосконалення виробничого процесу, використання нових технологій, а також налагодження дієвішої та ефективнішої кооперації між Україною та Росією. Передбачаються деякі зміни у структурі експорту на користь продукції переробних галузей промисловості.
Як результат, має зрости експортний потенціал України у поставках товарів до Російської Федерації, а також зменшиться кількість внутрішніх та зовнішніх (з російського боку) загроз економічній безпеці України.
Загалом, вирішення питання щодо раціоналізації зовнішньоекономічної діяльності між Україною та Російською Федерацією можливе лише через вихід двох країн з економічної кризи, здійснення глибоких структурних зрушень в економіці, проведення активної інноваційної політики, гармонізації підходів до торговельного співробітництва в межах СНД та з підходами, що застосовуються в межах СОТ.
ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретико-методологічне узагальнення проблеми раціоналізації українсько-російських торговельних відносин у контексті економічної безпеки держави. Запропоновано нові науково-методичні підходи до вирішення відповідних питань, що має істотне значення для підгалузі науки “Економічна безпека держави”, а також для практики нала-годження торговельних відносин між Україною і Російською Федерацією в умовах глобалізації світового економічного простору. Проведене дисертаційне дослідження дає можливість зробити такі висновки:
1.
В умовах глобалізації посилюється інтеграція країн, зростає відкритість національної економіки. Інтеграційними процесами бажано керувати з точки зору забезпечення економічної безпеки держави. В роботі уточнено поняття економічної безпеки держави в умовах глобалізації, що передбачає здатність країни генерувати позитивні зрушення в національній економіці, протистояти зовнішнім економічним загрозам і гідно презентувати себе на зовнішніх ринках.
2.
В роботі проаналізовано стан торговельних відносин України та РФ на тлі загальної зовнішньоторговельної політики України. Доведено, що Україна може претендувати на чільне місце в світовій спільноті лише у разі активізації зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі з країнами СНД. Серед останніх надзвичайно важливе значення для України має Російська Федерація. Визначені зовнішні та внутрішні (соціальні, політичні, еконо-мічні) фактори, що зумовлюють формування українсько-російських торговельних відносин.
3.
Враховуючи особливості українсько-російських відносин (їх аси-метричність, високий рівень експортної та імпортної залежності, успадковану спеціалізацію і кооперацію), при торгівлі з Росією необхідно дотримуватися вимог економічної безпеки.
4.
На основі запропонованої автором системи показників (індикаторів) зроблено оцінку рівня зовнішньоекономічної безпеки України, зокрема на російському векторі. Адекватна оцінка рівня зовнішньоекономічної безпеки має важливе значення для раціоналізації і динамічного розвитку зовнішньоторговельних українсько-російських відносин. В якості оціночних показників рівня зовнішньоекономічної безпеки запропоновано використовувати: коефіцієнт відкритості національної економіки; коефіцієнт покриття експорту імпортом; коефіцієнт покриття імпорту експортом за товарами; коефіцієнт покриття імпорту експортом за послугами; експортна залежність; імпортна залежність. Визначено також порогові значення цих показників у нинішній час.
5.
Проведені дослідження свідчать про те, що коефіцієнт покриття імпорту експортом на російському напрямку за товарами є меншим за нормативне значення, внаслідок чого Україна має негативне сальдо у торгівлі товарами з Росією і повинна нарощувати конкурентоспроможність своїх товарів. Водночас, коефіцієнт покриття імпорту експортом за послугами є виграшним, що дає змогу покривати негативне сальдо у торгівлі товарами. Все це відбиває особливості українсько-російських торговельних відносин і стан національного економічного розвитку в умовах ринкової трансформації.
6.
Упродовж 1996–2001 рр. переважна частка (понад 70%) у структурі українського експорту на російський ринок належить таким представницьким товарам, як цукор і кондитерські вироби з нього – 71,4%, м’ясо і субпродукти харчові, вироби з м’яса та риби. Середня питома вага у структурі українського експорту до РФ (35–65%) належить: фармацевтичним продуктам – 34,0%, алкогольним і безалкогольним напоям – 36,3%, продуктам неорганічної хімії – 37,4%, продукції борошномельного виробництва – 41,2%, електричним машинам – 44,6%, машинам та устаткуванню – 53,7%, тютюну та тютюновим виробам – 57,7%, виробам з чорних металів – 57,9%, паперу та картону – 59,6%, засобам наземного транспорту – 61,2%, каучуку та гумовим виробам – 62,3%, екстрактам дубильним – 62,5%, керамічним виробам – 65,6%. Помірна частка українського експорту до РФ (до 30% ринку) спостерігається щодо чорних металів – 11,7%, літальних апаратів та їх частин – 22,5%.
7.
Ключовою проблемою сучасних торговельних відносин між Україною та Росією є критична залежність України від російських енергоресурсів. Частка імпорту енергоносіїв із Росії у забезпеченні загальної потреби України в енергоносіях становить 70%, що істотно перевищує порогове значення обсягу надходжень енергоносіїв з однієї країни-імпортера (30%).
8.
В роботі доведено, що саме на російському векторі Україні вдається, в результаті науково-технічної та виробничої кооперації, утримувати баланс у торгівлі наукоємною продукцією і навіть збільшувати обсяги експорту цієї продукції у порівнянні з її імпортом (у 1997 р. коефіцієнт покриття українського експорту імпортом по наукоємних товарах дорівнював 0,91, у 2001 р. – 1,20). Зазначена тенденція свідчить про можливості більш повного використання і розвитку науково-технічного потенціалу України в разі активізації співробітництва з Росією.
9.
Загалом, у торговельних відносинах з Росією Україна має реалізувати такі найважливіші економічні інтереси:
Ё
налагодження нових і раціоналізація існуючих коопераційних зв’язків для збільшення участі України у замкнених циклах спільного виробництва певної продукції;
Ё
використання єдиної бази стандартизації для збільшення обсягів експорту на російський ринок машинобудівної продукції;
Ё
збереження традиційного ринку збуту товарів і послуг;
Ё
завантаження російською нафтою українських нафтопереробних заводів, що побудовані за часів СРСР;
Ё
збільшення обсягів транспортування російських енергоносіїв до Європи територією України.
Виходячи з цих інтересів, основними домінантами українсько-російських торговельних відносин у контексті забезпечення економічної безпеки України слід вважати: збільшення обсягів торгівлі товарами через підвищення їх конкурентоспроможності; співробітництво в сфері послуг, перш за все, у використанні розгалуженої транспортної інфраструктури; транскордонне співробітництво; розвиток промислової і науково-технічної кооперації; створення спільних українсько-російських підприємств.
10.
У роботі визначено і систематизовано основні загрози безпеці України з боку Росії у торговельній сфері, що перешкоджають налагодженню рівноправних відносин, зокрема:
·
збільшення залежності України від постачання російських енергоносіїв, а також енергоносіїв з інших країн через російські трубопроводи;
·
активізація зусиль Росії щодо одержання у власність об’єктів, розташованих на території України, що може обмежувати вітчизняне виробництво і експорт товарів та послуг;
·
введення російською стороною тарифних і нетарифних обмежень на імпорт української продукції, антидемпінгового мита, експортних мит на енергоносії тощо;
·
переорієнтація значної частини російського ринку на продукцію країн далекого зарубіжжя (75% російського імпорту), витіснення українських товарів з російського ринку, що є додатковим чинником падіння виробництва в Україні.
11.
Для розширення і поглиблення торговельних відносин України і Росії необхідним є удосконалення форм регіонального співробітництва на новітніх засадах, а саме - поваги до національного суверенітету держав, свободи зовнішньоекономічного підприємництва, захисту суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, державної підтримки з обох сторін.
12.
В роботі визначено складові експортного потенціалу країни, обґрунтовано концептуальні підходи до формування експортного потенціалу України на російському векторі. Розроблені пропозиції щодо вдосконалення механізму розвитку двосторонніх відносин на короткостроковий та довгостроковий періоди. Зазначені розробки грунтуються на використанні комплексних підходів, що відповідають сучасним реаліям, національним економічним інтересам, вимогам економічної безпеки.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1.
Ладюк О.Д. Росія-Україна-Захід: розвиток двохвекторності економічної політики // Вісник ТАНГ, №15, 2000. – С.86–94.
2.
Ладюк О.Д. Місце Росії в зовнішньоторговельному балансі України // Збірник наукових праць. Вип. 28 / Відп. ред. В.Є. Новицький. – Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2000. – С.82–91.
3.
Ладюк О.Д. Зовнішньоторговельна політика України у контексті економічної безпеки // Стратегія економічного розвитку України: Наук.зб.–Вип.7 / Голов.ред. О.П. Степанов. – К.: КНЕУ, 2001. – С.264–270.
4.
Ладюк О.Д. Порівняльна характеристика нормативно-правової бази торговельних відносин України з Росією // Актуальні проблеми політики: Зб.наук. праць.-Вип.15 / Голов.ред. С.В. Ківалов. – Одеса: Юридична література, 2002. – С.136-145.
5.
Ладюк О.Д. Тенденції розвитку зовнішньоекономічної діяльності України // Економічні та гуманітарні проблеми розвитку суспільства у III тисячолітті: Збірник наукових праць Рівненського економіко-гуманітарного інституту.–Рівне, 2000. – С.635–636.
6.
Ладюк О.Д. Выбор инвестиционных приоритетов в развитии экономических отношений России и Украины // Экономика, экология и общество России на пороге 21-го столетия: Труды 2-й международной научно-практической конференции, – Санкт-Петербург: 23–25 мая 2000. – С.258–260.
7.
Ладюк О.Д. Стан і перспективи нормативно-правової бази торговельних відносин України та Російської Федерації // Національна програма забезпечення економічної безпеки в контексті стратегії соціально-економічного розвитку України: Матеріали Круглого столу / Відп. ред. С.І.Пирожков. – К.: Національний інститут українсько-російських відносин Ради національної безпеки і оборони України, 2001. – С.89–91.
АНОТАЦІЇ
Ладюк О.Д. Українсько-російські торговельні відносини як чинник економічної безпеки України. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 21.04.01. – економічна безпека держави. – Національний інститут проблем міжнародної безпеки, Київ, 2003.
Дисертація присвячена науковому осмисленню проблем розвитку українсько-російських торговельних відносин у контексті економічної безпеки України. В роботі розглянуті питання ринкової трансформації України та Росії в умовах глобального інтеграційного процесу, проаналізовані основні домінанти та особливості функціонування зовнішньоторговельних відносин між двома державами. Запропоновані методичні підходи щодо визначення показників зовнішньоекономічної безпеки України в контексті відносин з РФ, пріоритетні напрями та форми поглиблення торговельних взаємозв’язків між державами та на рівні регіонів.
Ключові слова: економічна безпека держави, експортна та імпортна безпека, зовнішньоторговельні відносини, фактори формування торговельних відносин України та Росії, торговельні бар’єри, міжрегіональне співробітництво країн, коефіцієнт покриття експорту імпортом, експортний потенціал, прогноз.
Ладюк О.Д. Украинско-российские торговые отношения как фактор экономической безопасности Украины. – Рукопись.
Диссертация на получение научной степени кандидата экономических наук по специальности 21.04.01 – экономическая безопасность государства. – Национальный институт проблем международной безопасности, Киев, 2003.
Диссертация посвящена научному осмыслению проблем развития украинско-российских торговых отношений в контексте экономической безопасности Украины. В работе рассмотрены вопросы рыночной трансформации Украины и России в условиях глобального интеграционного процесса, проанализированы основные доминанты и особенности функционирования внешнеторговых отношений между двумя странами.
В первом разделе работы рассмотрены принципы формирования внешнеторговой политики с учетом экономической безопасности государства. Дана характеристика теоретических аспектов международных интеграционных процессов в условиях глобализации экономики. Акцентируется внимание на том, что формирование внешнеторговой политики государства в целом, а также в двусторонних торговых отношениях должно базироваться на теоретических основах и учитывать исторические, экономические, и политические аспекты международных отношений. Анализ существующих теоретико-методологических подходов показал, что сегодня Украина не имеет готовой модели международной торговли, на которую можно ориентироваться.
Выявлены аспекты внешней экономической безопасности государства в целом, а также, в частности, в торговых отношениях с Россией. На основе анализа теоретических источников в работе систематизированы показатели, которые можно использовать для диагностики внешнеэкономической безопасности с учетом особенностей украинско-российских экономических связей: коэффициента открытости национальной экономики, покрытия импорта экспортом, коэффициента покрытия импорта экспортом по товарам, коэффициента покрытия импорта экспортом по услугам, экспортная зависимость, импортная зависимость.
Особое внимание в работе уделено развитию торговли между регионами стран.
Во втором разделе работы анализируются ключевые проблемы торгово-экономического сотрудничества между Украиной и Россией. Определено содержание, оценена сущность и тенденции развития украинско-российских внешнеэкономических связей. При этом исследованы факторы, наиболее существенно влияющие на формирование торговых отношений, среди которых: ориентация РФ на рынки других стран мира, конкурентоспособные товары на рынках РФ, создание Таможенного Союза и ЕврАзЭС, несоблюдение договоров о свободной торговле, отсутствие альтернативных источников энергоресурсов, строительство газопровода в обход
