Академія педагогічних наук України

Інститут вищої освіти

ЛУК’ЯНЧЕНКО Ольга Григорівна

УДК 373.6:371.181:81

Реалізація принципу неперервності

у профорієнтаційній роботі зі
старшокласниками та фаховій підготовці
студентів – майбутніх словесників

Спеціальність 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у відділі теорії та методології гуманітарної освіти Інституту вищої освіти АПН України.

Науковий керівник:

доктор педагогічних наук, професор

Онкович Ганна Володимирівна,

Інститут вищої освіти АПН України,

завідувач відділу теорії та методології гуманітарної освіти

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

Караман Станіслав Олександрович,

Київський міський педагогічний

університет ім. Б.Д.Грінченка,

декан філологічного факультету

кандидат педагогічних наук

Макаренко Ольга Петрівна,

Кременецький гуманітарно-педагогічний інститут,

завідувач кафедри загальної педагогіки та психології.

Провідна установа:

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова,

кафедра педагогіки і психології вищої школи

Міністерство освіти і науки України, м.Київ.

Захист відбудеться “_25_” __грудня___ 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.456.01 в Інституті вищої освіти Академії педагогічних наук України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту
вищої освіти Академії педагогічних наук України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9.

Автореферат розіслано “_25__” __листопада__ 2003 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.С. Горбунова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Новітні державні документи про освіту – закони “Про освіту”, “Про вищу освіту”, Державна національна програма “Освіта” (Україна XXI століття), Національна доктрина розвитку освіти України – відносять питання реформування сучасної освіти до основних напрямів державотворення, спрямованих на виховання та розвиток майбутнього нації. Практика сучасних інтеграційних процесів в Україні об’єктивно визначає якісно новий зміст і мету освіти й закріплює одну з основних стратегічних позицій – утвердження кожної особистості як найвищої соціальної цінності. Отже, визначальною складовою реформування освіти в Україні є оновлення змісту освіти, співвідношення його з сучасними потребами особистості й суспільства.

Вивчення наукових джерел, чинних документів свідчить, що гуманістичний характер і зміст освіти повинні утверджуватися на основі національних культурно-духовних цінностей, історично вироблених народом. Наразі посилюється функція національного виховання як органічної складової освіти, спрямованої на формування у школярів національних світоглядних позицій, поглядів і переконань на ґрунті вітчизняної та світової культури.

Актуальність дослідження визначається потребою модернізації освіти, яка має тривати протягом життя, через залучення, зокрема, потенціалу профорієнтаційної та допрофесійної підготовки старшокласників і студентів – майбутніх учителів-словесників.

Розвиток системи навчання впродовж життя як один із пріоритетних напрямків, визначених Національною доктриною розвитку освіти, набуває непересічного значення. Отже, постає потреба створення належних умов для розвитку й розширення сфери функціонування української мови у становленні громадянського суспільства. Школа, у діяльності якої органічно поєднуються завдання освіти й виховання, є провідною ланкою системи неперервності та наступності освіти. У реферованій роботі доводиться, що у школярів необхідно сформувати стійку потребу, міцну мотивацію навчання протягом життя. Практика шкіл нового типу (гімназій, ліцеїв, коледжів, навчально-виховних комплексів), покликаних підготувати старшокласників успішно інтегруватися до навчально-професійного простору, потребує комплексних теоретико-практичних досліджень реалізації принципу неперервності у профорієнтаційній роботі та фаховій підготовці молоді в системі загальноосвітня школа (ЗОШ) – вищий навчальний заклад (ВНЗ).

Аналіз світоглядних засад становлення особистості перебуває в полі зору вітчизняних філософів В. Андрущенка, І.Зязюна, В. Кременя, С. Кримського, М.Михальченка, І. Надольного та ін. Для нашого дослідження важливі теоретичні обґрунтування перспективних шляхів розвитку освіти дослідника східноукраїнського регіону В. Курила. Проблеми професійної орієнтації молоді знайшли відображення в психолого-педагогічних дослідженнях (С. Агєєва, А. Волкова, М. Гельфанд, В. Монахов, І. Скрипкін, М. Дяченко, Л. Кондрашова та ін.). Інтереси, мотиви спрямованості учнів у виборі професії представлені в низці робіт (Є. Павлютенко, О.Мороз, В. Ярошенко, О. Голомшток, С. Крягжде, І. Назимов та ін.). Психолого-педагогічні основи професійної орієнтації старшокласників розглядаються в дисертаційному дослідженні Б. Федоришина. Однак і досі немає праць, де б висвітлювалися особливості спеціальної допрофесійної підготовки з навчальних дисциплін, які є базовими для отримання майбутнього фаху.

Час оновлення нашого суспільства, активізація його духовного життя неможливі без нової генерації творчих, конкурентноспроможних спеціалістів, здатних дієво вплинути на процес зміцнення держави. На підготовці якісно нового типу спеціаліста нині наголошується в усіх чинних документах про вищу освіту. Але складні процеси державотворення переконують нас у тому, що часу навчання у ВНЗ недостатньо для формування цілісної особистості-професіонала, патріота, громадянина. Природно, постає питання про вдосконалення всієї освітньої системи з погляду її впливу на формування у молоді свідомого вибору професії. У дослідженні наголошується, що підготовка майбутнього фахівця має розпочинатися зі шкільної лави, вестися через продуману систему профорієнтаційної роботи. На необхідності наскрізного навчання й виховання в системі ЗОШ – ВНЗ. з метою розвитку учнями своїх здібностей, особистісних якостей, необхідних їм, перш за все, для професійної самореалізації, наголошують нині багато освітян. У сучасній вітчизняній лінгводидактиці проблема співвідношення загальноосвітньої й професійної підготовки в аспекті забезпечення неперервності професійної освіти стає ключовою. Ефективні шляхи зв’язку між загальноосвітньою, професійно-технічною та вищою освітою визначають концептуально нові підходи до організації навчального процесу в гімназіях, ліцеях, коледжах.

Удосконаленню мовної майстерності тих, хто вже одержав шкільну освіту (студентська молодь, учителі), присвячено ряд дисертаційних досліджень (Л. Барановська, Л. Головата, В. Каліш, Г. Олійник, Т. Рукас, В. Усатий та ін.), однак у них не йдеться про врахування принципу наступності у формуванні й удосконаленні мовної й мовленнєвої компетенції учнів і студентів-словесників. Частково проблему лінгвістичної підготовки здібних учнів висвітлено в працях В. Алфімова, В. Горяного, М. Пентилюк, Ю. Мальованого. Особливості методики навчання української мови в освітніх закладах нового типу розглядаються в працях Г.Онкович, С. Карамана, І. Карасової, О. Горошкіної, О.Макаренко, В. Ситдикової, Л. Скуратівського, С. Трубачової, В. Шпортенко та ін. У той же час у лінгводидактиці недостатньо спеціальних досліджень із проблеми змісту, форм і методів навчання української мови старшокласників у контексті неперервності освіти. Не визначено критерії відбору навчального матеріалу з урахуванням проблеми спеціальної допрофесійної підготовки старшокласників з української мови. Пошук шляхів оптимізації мовного виховання, передусім майбутніх філологів, ще не був предметом спеціального дослідження. Отже, необхідність розробок лінгводидактичної й культурологічної проблеми у зв’язку з потребами сьогодення зумовила вибір теми дисертаційного дослідження “Реалізація принципу неперервності у профорієнтаційній роботі зі старшокласниками та фаховій підготовці студентів – майбутніх словесників”. Дослідження вітчизняних учених-лінгводидактів значною мірою обмежуються вивченням методики навчання української мови в загальноосвітній школі, залишаючи поза увагою школи нового покоління – гімназії, ліцеї, діяльність яких чітко пов’язана з вищими закладами освіти відповідного профілю. Також недостатньо опрацьовано питання використання мовного краєзнавчого матеріалу як ефективного засобу лінгвістичної підготовки майбутніх словесників у системі допрофесійної освіти вступників.

Зазначене спонукало до розробки наукових засад використання краєзнавчого компонента в мовній освіті старшокласників гуманітарної гімназії – майбутніх студентів з урахуванням того, що вони готуються до практичної діяльності як майбутні словесники.

Зв’язок теми дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до основних напрямків досліджень АПН України, в межах наукової проблематики відділу теорії та методології гуманітарної освіти Інституту вищої освіти АПН України (номер держреєстрації 0100U000348)

Об'єкт дослідження – процес підготовки майбутніх словесників у системі: загальноосвітня школа (ЗОШ) – вищий навчальний заклад (ВНЗ).

Предмет дослідження зміст, форми та методи неперервної лінгвістичної освіти старшокласників – студентів - майбутніх словесників вищих педагогічних закладів освіти.

Мета дослідження: виявити, обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність методики, яка б забезпечувала принцип неперервності у профорієнтаційній роботі в системі ЗОШ – ВНЗ.

Концептуальні ідеї дослідження. Загальнотеоретичною базою дослідження є концепція виховання підростаючого покоління суверенної України, наукові положення про суспільну роль мови як засобу спілкування; єдність мови й мислення, свідомості та діяльності; взаємозв’язок чуттєвого й раціонального в навчанні; а також про мову як джерело збереження та розвитку духовних цінностей суспільства; про провідну роль діяльності у формуванні професійних якостей особистості.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що реалізація принципу неперервності у профорієнтаційній роботі зі старшокласниками та фаховій підготовці студентів – майбутніх словесників буде ефективною за умови організації педагогічно доцільного відбору форм, методів і засобів навчання, які б забезпечили формування практичної й психологічної готовності до одержання професійної освіти й подальшої самостійної праці, а також оновлення змісту навчання мови відповідно до сучасного рівня лінгвістичної науки.

Відповідно до теми дослідження, а також виходячи із гіпотези, необхідно було розв’язати такі завдання:

-

-

-

-

Методологічною основою дослідження є положення про діалектне пізнання світу, єдність мови й мислення, форми і змісту; положення про мову як засіб спілкування, пізнання й відображення дійсності в людській свідомості; сучасні теоретичні обґрунтування інноваційного підходу до змісту й форм організації навчально-виховного процесу.

Методи дослідження. Під час дослідження використано комплекс методів:

- теоретичних (аналіз, вивчення лінгвістичної, психолого-педагогічної та методичної літератури з проблеми; узагальнення досвіду вчителів-словесників);

- емпіричних (спостереження уроків, констатуючий зріз, анкетування, опитування, бесіди, моделювання різних педагогічних ситуацій);

- експериментальних (констатуючий і формуючий експерименти).

Кількісний і якісний аналіз одержаних результатів здійснювався із застосуванням методів математичної статистики.

Дослідження проводилось у три етапи.

На першому етапі (1991-1993 рр.) вивчалася лінгвістична, психолого-педагогічна, навчально-методична література з досліджуваної проблеми, здійснювалася підготовка збірника диктантів на краєзнавчій основі, методичного посібника з навчально-дослідної роботи, готувався дидактичний матеріал, необхідний для організації експериментального дослідження.

На другому етапі (1993-1996 рр.) розроблено вправи та завдання згідно з чинною програмою для реалізації функціонально-стилістичного підходу до вивчення мовних явищ, схеми різноманітних видів мовностилістичного аналізу текстів краєзнавчого напрямку; проведено констатуючий зріз та аналіз його результатів.

На третьому етапі (1996-2002 рр.) впроваджено у практику експериментальну програму, проаналізовано й узагальнено результати дослідження. Ураховано відгуки вчителів і викладачів про доцільність запропонованої методики, підготовлено методичні рекомендації. Сформульовано й теоретично обґрунтовано висновки

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вперше обґрунтовується принцип неперервності у профорієнтаційній роботі зі старшокласниками та фаховій підготовці студентів – майбутніх словесників через систему відбору та використання краєзнавчого матеріалу;

-

-

-

-

Практичне значення дослідження полягає в розробці конкретних методичних рекомендацій щодо використання краєзнавства як ефективного засобу забезпечення наступності в лінгвістичній підготовці учнів і студентів за умов наскрізної освіти. Одержані результати можуть бути використані в роботі вчителів гімназій і класів з поглибленим вивченням рідної мови, під час навчання та педагогічної практики студентів, а також ураховані при укладанні посібників з лінгводидактики.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною й теоретичною обґрунтованістю його вихідних концепцій, кількісним і якісним аналізом результатів дослідно-експериментальної роботи, узагальненням педагогічного досвіду вчителів шкіл нового типу та викладачів ВНЗ різних регіонів України, експериментальною перевіркою результатів пропонованої методики, широким і всебічним обговоренням результатів дослідження.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації, попередні результати дослідження викладено автором на науково-практичній конференції з проблем роботи середніх загальноосвітніх закладів нового типу (м. Київ, 1994 р.), на ІV Міжнародній конференції “Теорія і практика викладання слов'янських мов” (Угорщина, м. Печ, 1998 р.), на звітній науковій конференції ДАККО “Актуальні проблеми теорії і практики післядипломної освіти керівних і педагогічних кадрів” (м. Київ, 1998 р.), на ІХ Міжнародній конференції “Мова і культура” (м. Київ, ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка 2000 р.), на ІІ-й Міжнародній конференції “Актуальні проблеми навчання і виховання людей із особливими потребами” (м. Київ, Університет “Україна”, 2001 р.), на ХІ міжнародній конференції “Мова і культура” (м. Київ, Інститут філології КНУ ім. Тараса Шевченка, 2002р.), на регіональній науково-практичній конференції “Особливості навчання української мови в південно-східному регіоні” (м. Луганськ, ЛДПУ ім. Тараса Шевченка, 2002 р.), на всеукраїнській науково-практичній конференції „Професіоналізм педагога” (м. Ялта, Кримський державний гуманітарний інститут, 2003р.), ІІ регіональній науково-практичній конференції „ Образне слово Луганщини” (м.Луганськ, ЛНПУ імені Тараса Шевченка, 2003), на засіданнях кафедри українознавства ДАККО, відділу теорії та методології гуманітарної освіти Інституту вищої освіти АПН України.

Дослідження здійснювалося в процесі дослідно-експериментальної роботи під час навчання української мови учнів Х-ХІ класів Луганської обласної української гімназії, Лисичанської гімназії, Кіровської гімназії (Луганська обл.), Криворізького обласного ліцею-інтернату, Першої міської гімназії м. Черкас, Лутугинських СШ №№ , 2, Кремінської СШ, Зимогір’ївської СШ №2 (Луганська обл.), а також на I-II курсах факультету української філології, факультеті довузівської підготовки ЛДПУ ім. Тараса Шевченка м. Луганська.

Публікації. За результатами дослідження автором опубліковано 12 наукових праць, з них 3 - у науково-фахових виданнях України, 3 навчальні посібники (у співавторстві), статті в наукових збірниках.

Структура й основний зміст дисертації.

Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку основної використаної літератури. Загальний обсяг роботи – 165 сторінок. До списку використаних джерел включено перелік основних наукових праць, законодавчих документів, опрацьованих автором і використаних у ході дослідження (всього 210 джерел).

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначається об'єкт, предмет, мета, гіпотеза, методи дослідження, його наукова новизна, теоретичне й практичне значення; сформульовано положення, що виносяться на захист; подано відомості про апробацію дослідження.

У першому розділі – “Лінгвометодичні основи оновлення змісту допрофесійної мовної підготовки” – висвітлюється історія питання, з’ясовується значення краєзнавства як засобу ефективної лінгвістичної підготовки молоді за умов неперервної професійної освіти.

У реферованій роботі доведено, що орієнтація молоді на неперервність освіти передбачає суттєвий перегляд традиційних уявлень про функцію середнього навчального закладу. Це водночас посилює роль шкіл нового типу – гімназій, ліцеїв, навчально-виховних комплексів, коледжів, покликаних закласти допрофесійну підготовку учнівської молоді, сприяти її успішній адаптації й інтеграції у навчальний процес вищого закладу освіти.

Питання організації допрофесійної підготовки молоді розглядалися багатьма вченими сучасності. Дослідники І. Зязюн, О.Мороз, Н. Ничкало, Я. Цехмістер, М. Солдатенко, Г. Балл, Б. Федоришин, М. Михайлов, Т. Пономаренко, В. Вакуленко, П. Перепелиця та ін. аналізують проблеми взаємодії допрофесійної та професійної освіти, означають конкретні шляхи вдосконалення процесу неперервної освіти, наголошують, що взаємозв’язок між загальноосвітньою і професійною підготовкою – вагомий внесок в ідею розвитку неперервної освіти.

У дисертаційній роботі визначено, що наскрізна освіта може стати рушійною силою процесу підготовки спеціалістів, здатних у нових суспільно-економічних відносинах не лише усвідомити себе конкурентноздатними фахівцями, а й особистостями, спроможними зростити нове покоління творчих, освічених, свідомих громадян незалежної України. Доведено, що профорієнтаційна допрофесійна підготовка зі шкільної лави – ефективний шлях перевірки власних здібностей, який дає змогу переконатися у правильності вибору. Свідомо окреслений напрямок майбутньої діяльності, пов’язаний з допрофесійною підготовкою, сприяє створенню відповідних умов до самовизначення у виборі професії.

У дослідженні розроблено лінгвометодичні основи оновлення змісту допрофесійної мовної підготовки старшокласників засобами краєзнавства на наукових засадах, висвітлених Д. Багалієм, Б. Грінченком, М. Грушевським, М. Драгомановим, І. Огієнком, С. Русовою, Д. Яворницьким та ін., які обстоювали ідею відродження національної культури, самосвідомості народу, присвятили все життя вивченню, пропаганді та використанню відомостей про історичне минуле свого народу. Логіка дослідження вимагала аналізу праць К. Ушинського, А. Макаренка, В. Сухомлинського, М. Стельмаховича, В. Каюкова, Ю. Руденка та інших відомих педагогів, у яких розглядаються питання теорії та практики виховання молоді на національних засадах. Це й знайшло місце в роботі. Значну роль пізнанню рідного краю як першоджерела виховання вбачав В. Сухомлинський у концепції виховання молоді на культурно-історичних, національно-духовних традиціях рідного народу. “Свідомість і почуття Батьківщини, – зазначав він, – я формую у юних громадян, розкриваючи перед ними долі сімей, дідів і прадідів”. У нових соціально-економічних умовах підтверджено актуальність сформульованого педагогом положення.

Опрацювання фахової літератури дає підстави до висновку про розвиток та розробку „лінгвоукраїнознавства” (термін Г. Онкович), що ґрунтується на вивченні й засвоєнні мови через її співвідношення з національною культурою, історією, традиціями. Тому виправданим є урахування багатофункціональності самого феномена мови.

Отже, матеріали розділу доводять, що оновлення змісту сучасної допрофесійної мовної підготовки старшокласників засобами краєзнавства сприяє загальному підвищенню ефективності навчально-виховного процесу й створює міцні підвалини для подальшої спеціальної освіти студентів.

У другому розділі – “Використання місцевого матеріалу в навчально-мовній підготовці старшокласників і студентів на засадах неперервності освіти” – проаналізовано чинні програми, підручники, методичні посібники, узагальнено досвід роботи вчителів і викладачів ВНЗ, подано результати констатуючого зрізу.

Вивчення наукових джерел, методичної літератури, узагальнення досвіду роботи навчальних закладів України з досліджуваної проблеми свідчить, що проблема залучення молодого покоління до історичних і культурних. досягнень рідного краю, перетворення їх на першорядну духовну потребу є особливо актуальною. Розв’язати її – означає підтримати та розвинути тривалий пізнавальний інтерес до культурних національних надбань, сформувати творчу цілісну особистість, яка усвідомлює свою значущість у соціальній структурі сучасного суспільства.

Установлено, що краєзнавчий матеріал використовується як учителями шкіл, так і викладачами вищих навчальних закладів. У школах він застосовується на уроках української мови або в позакласних заходах. Як показало дослідження, в освітніх закладах нового типу, переважно гімназіях, різноманітні лінгвістичні спецкурси, зорієнтовані на вищу школу, надають можливість залучати додатковий матеріал понад шкільну програму.

У ВНЗ України мовне краєзнавство – важливий компонент лінгвістичної освіти студентів - переважно використовується у формуванні науково-пошукових здібностей майбутніх словесників. Упровадження краєзнавчого матеріалу в загальноосвітніх школах та ВНЗ активно впливає на хід навчально-виховного процесу. Проте проблема поетапного залучення краєзнавства в наскрізному навчанні ЗОШ – ВНЗ ще не знайшла своєї практичної реалізації. Таким чином, назріла потреба створення оновленої методики викладання навчальної дисципліни з урахуванням досягнень сучасного мовознавства, педагогіки, психології, психолінгвістики за умов наскрізного навчання та виховання як одного з пріоритетних напрямів реформування сучасного змісту освіти.

У третьому розділі – “Система наскрізної профорієнтаційної підготовки на заняттях мови в старших класах і в групах студентів-словесників ВНЗ” – визначено зміст і програму експерименту, подано хід та аналіз результатів експериментального навчання.

Експериментальне навчання будувалося головним чином так, щоб дати учням якісні, глибокі знання мови, прищепити старшокласникам інтерес до процесу пізнання. До участі в експериментальному дослідженні було залучено 5 викладачів ВНЗ, 8 учителів української мови, 75 студентів ВНЗ, 300 гімназистів, 110 учнів середньої школи, які навчалися в класах із поглибленим вивченням української мови. В експериментальних класах навчалися 207 учнів, в експериментальних групах – 50 студентів.

Методичними рекомендаціями забезпечувалися всі вчителі експериментальних класів, викладачі факультетів довузівської підготовки та української філології ЛДПУ ім. Тараса Шевченка.

У процесі експерименту бралося до уваги, що в гімназіях, класах із поглибленим вивченням української мови навчаються здібні діти, тому словесникам рекомендувалося враховувати такі психологічні чинники, як потреби, мотиви, інтереси, інтелектуальний рівень, спиратися на розвинене мовне чуття.

Порівняння результатів навчання в експериментальних і контрольних класах засвідчило, що якість знань, умінь і навичок учнів експериментальних класів вища, ніж контрольних. Аналіз проблеми формування готовності до професійної освіти та подальшої професійної діяльності молоді означив професійну орієнтацію й спеціальну допрофесійну підготовку учнівської молоді як складові початкової ланки процесу неперервної професійної освіти.

У дослідженні зроблено спробу синтезувати ці компоненти. Засвідчено, що послідовний розвиток профорієнтаційних структурних складових навчально-виховного процесу закладає глибокі підвалини для творчої професійної освіти студентів, актуалізує підготовку конкурентноспроможних фахівців-педагогів. Навчання за експериментальною методикою в гімназіях і школах сприяло не тільки глибокому засвоєнню теоретичного матеріалу, а й сформувало та розвинуло дослідницькі вміння майбутніх студентів.

Дотримання принципів наступної й неперервності лінгвістичної освіти передбачало продовження навчання української мови за програмою експерименту зі студентами І-ІІ курсів факультету української філології ЛДПУ ім. Тараса Шевченка. Результати контрольних зрізів знань студентів підтвердили сталий інтерес до отримання професійної освіти, що ілюструє

наступна схема (рис. 1).

Рис. 1. Схема порівняння навчальних досягнень студентів із різною лінгвістичною підготовкою

Оцінювання проводилося за 5-бальною системою. Стійка позитивна динаміка успішності студентів, у минулому слухачів факультету довузівської підготовки, підтверджує висунуту в дослідженні гіпотезу.

Одержані показники дають підстави для оптимальних прогнозів щодо ефективності впровадження розробленої методичної системи.

Результати експерименту переконують, що вдосконалення навчальних програм, уведення додаткових мовних спецкурсів, які ґрунтуються на базовому державному компоненті освіти та реалізують інноваційні підходи до навчання, є ефективним шляхом оновлення змісту сучасної освіти, а відтак і технологій неперервного навчання. Ефективність забезпечується через дотримання таких умов:

-

-

-

-

-

-

-

Таким чином, теоретичні положення дисертації й ефективність методичних рекомендацій перевірені експериментально.

На підставі результатів дисертаційного дослідження зроблено такі загальні висновки:

1. 1.Теоретичне осмислення лінгвістичних, психологічних, лінгводидактичних засад неперервності лінгвістичної освіти, а також педагогічний експеримент та його результати підтвердили актуальність проведеного дослідження.

2. .Аналіз проблеми впливу ранньої професіоналізації з базових дисциплін на фахову освіту молоді виявив потребу в розробці ефективної системи реалізації принципу неперервності освіти в системі ЗОШ – ВНЗ.

3. Широке використання україно-краєзнавчого матеріалу в навчанні значно підвищує ефективність засвоєння знань, розвиток творчої самостійності й стійких пізнавальних потреб, формує національний світогляд, мотивує професійну орієнтацію випускників – студентів – майбутніх словесників.

4. Використання в лінгвістичних курсах місцевого мовного матеріалу спонукає учнів і студентів до творчого пошуку, пробуджує глибоку зацікавленість та формує стійкий інтерес до вивчення рідної мови. Вправи на матеріалі місцевих антропонімів, топонімів, діалектної лексики, аналіз художніх текстів письменників-земляків сприяють вихованню самостійного творчого мислення.

5. Дослідницька робота старшокласників і студентів дозволяє залучати їх до творчості через пошук, створення й розв’язання проблемних ситуацій, сприяє засвоєнню низки абстрактних лінгвістичних понять. Показовим досягненням експериментально-дослідного навчання стала участь значної кількості старшокласників-слухачів факультету допрофесійної підготовки у всеукраїнському конкурсі учнівських робіт у межах Малої академії наук України, продовження обраних тем наукових досліджень з лінгвокраїнознавства під час навчання на факультеті української філології ЛДПУ імені Тараса Шевченка.

6. За час експериментального навчання у слухачів факультету допрофесійної підготовки та студентів ЛДПУ ім. Тараса Шевченка значно збагатився словниковий запас, насамперед лексемами з національно-культурною конотацією. Головною тенденцією еволюції словникового запасу стало зростання як кількісних, так і якісних показників, що дало змогу удосконалити усне й писемне мовлення.

7. Слухачі факультету допрофесійної підготовки та студенти, виконуючи вправи граматико-стилістичного змісту на матеріалі текстів письменників Луганщини, навчилися співвідносити граматичні форми й конструкції, замінювати одні форми й конструкції іншими відповідно до типу, стилю, жанру мовлення; аналізувати відтінки значень синонімічних і граматичних засобів, визначати їх роль у текстах, різних за стилістичним чи емоційним забарвленням; знаходити, пояснювати й виправляти мовленнєві невправності; конструювати речення, створювати власні висловлювання й тексти з урахуванням граматичних і стилістичних особливостей тих чи інших мовних явищ.

8. Результати дослідного навчання засвідчили, що студенти, які отримали допрофесійну спеціальну підготовку, підтвердили стійку позитивну динаміку досягнень упродовж навчання у ВНЗ. Дослідження дозволило простежити позитивні зміни в формуванні у старшокласників експериментальних класів та студентів І-ІІ курсів основних мовних і мовленнєвих умінь і навичок.

9. Проведене дослідження довело, що організована за експериментальною методикою мовна й мовленнєва підготовка як засіб ранньої професіоналізації сприяє формуванню навичок самоосвіти й самовдосконалення, свідомого підвищення рівня знань, насамперед у магістратурі й аспірантурі.

Таким чином, було досягнуто мету дисертаційного дослідження й підтверджено правомірність основних положень висунутої гіпотези щодо неперервності профорієнтаційної роботи зі старшокласниками та фахової підготовки студентів – майбутніх словесників.

За результатами дослідження розроблено й запропоновано вчителям-практикам, викладачам ВНЗ рекомендації, методичні посібники, дидактичний матеріал щодо використання мовного краєзнавчого матеріалу в лінгвістичній підготовці слухачів факультету довузівської підготовки, формуванні професійної компетенції студентів - майбутніх словесників.

Дисертація не вичерпує всіх аспектів проблеми неперервності лінгвістичної освіти, подальший науковий пошук доцільно спрямувати на дослідження дидактичних особливостей інноваційних технологій навчання, обґрунтування ефективної неперервної післядипломної освіти й підвищення кваліфікації з лінгводидактики та української філології.

Публікації у фахових виданнях:

1.

2.

3.

Публікації в інших виданнях:

4.

5.

6.

7.

8.

9.

Навчальні посібники:

1.

2.

3.

Анотації

Лук’янченко О.Г. Реалізація принципу неперервності у профорієнтаційній роботі зі старшокласниками та фаховій підготовці студентів – майбутніх словесників. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – Інститут вищої освіти АПН України, Київ, 2003.

Дисертацію присвячено дослідженню проблеми неперервності у профорієнтаційній роботі зі старшокласниками та фаховій підготовці студентів – майбутніх словесників. Актуальність дослідження обумовлена потребою модернізації освіти, яка має тривати протягом життя. У роботі обґрунтовано психолого-педагогічні умови реалізації наступності та неперервності лінгвістичної освіти в системі ЗОШ – ВНЗ; доведено позитивний вплив ранньої професіоналізації на якість фахової підготовки майбутніх вчителів-словесників.

У процесі дослідження розроблено лінгвістичні моделі використання місцевого мовного матеріалу в структурі педагогічної освіти. Експериментально перевірено результативність запропонованої методики краєзнавчого забезпечення мовної освіти старшокласників і студентів на основі принципу неперервності освіти. Доведено, що використання краєзнавчого матеріалу значно підвищує ефективність навчання, сприяє розвиткові творчої самостійності й стійких пізнавальних потреб, формує національний світогляд, мотивує професійну орієнтацію майбутніх словесників, закладає міцні підвалини для постійного самовдосконалення в отриманні знань.

Ключові слова: краєзнавчий матеріал; профорієнтаційна робота; неперервність освіти, наступність освіти; допрофесійна підготовка.

Лукьянченко О.Г. Реализация принципа непрерывности в профориентационной работе со старшеклассниками и профессиональной подготовке студентов – будущих словесников. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального образования. – Институт высшего образования АПН Украины, Киев, 2003.

Работа является теоретико-экспериментальным исследованием реализации принципа непрерывности в профориентационной работе со старшеклассниками и профессиональной подготовке студентов – будущих словесников. С учетом теоретически обоснованных положений разработана авторская методика, в соответствии с которой проводилась экспериментальная работа в гимназиях гуманитарного профиля, 10-11 классах общеобразовательных школ с углубленным изучением украинского языка, на факультетах допрофессиональной подготовки и украинской филологии Луганского государственного педагогического университета имени Тараса Шевченко.

В исследовании подтверждается гипотеза, что реализация принципа непрерывности в профориентационной работе со старшеклассниками и профессиональной подготовке будущих словесников будет эффективной при условии организации педагогически целесообразного отбора форм, методов и средств обучения, обеспечивающих формирование практической и психологической готовности к получению профессионального образования. Такой подход ориентирует на творчество в научно-педагогической деятельности будущего учителя-словесника, а также способствует обновлению содержания обучения языку в соответствии с современным уровнем лингвистической и методической науки.

При целенаправленном стремлении выбрать профессиональное обучение в соответствии с личностными характеристиками, готовности к обучению на факультете украинской филологии педагогического университета, собственными ориентирами в 10-11 классах предусматривалось использование разнообразных форм учебной деятельности (семинары, коллоквиумы, фольклорно-этнографические экспедиции по родному краю и др.), приближенных к формам учебной деятельности в высших учебных заведениях. Эффективным профориентационным стимулом для ученической и студенческой молодежи стало участие в совместных научно-практических конференциях в пределах региональных отделений Малой академии наук Украины, подготовка творческих выступлений на гринченковских, шевченковских, далевских чтениях, организованных как в школах, так и на базе высших учебных заведений под руководством ведущих специалистов. Как показало исследование, практика экспериментально-поисковой работы старшеклассников с ориентацией на местный краеведческий (языковой) материал в учебных заведениях нового типа является неотъемлемой составной частью ранней профориентационной подготовки по избранной специальности. Предложено целостное краеведческое обеспечение языкового образования старшеклассников и студентов на основе принципа последовательности и непрерывности учебного процесса.

В исследовании доказано, что широкое использование краеведческого материала значительно повышает эффективность обучения, способствует развитию творческой самостоятельности и стойких познавательных потребностей, формирует национальное мировоззрение, мотивирует профессиональную ориентацию выпускников – будущих словесников. Возможность увидеть в истории украинского языка историю родного края, осознать красоту материнского слова побуждала учащихся к творческому поиску, способствовала развитию глубокой заинтересованности в изучении родного языка. Автором разработаны лингвистические модели использования местного краеведческого и литературоведческого материала в структуре педагогически-словесного образования, а также проанализирована специфика профессионального самоопределения студентов-словесников, проведена операционализация этого элемента развития как основного показателя профессионального образования.

По результатам исследования разработаны и предложены учителям, преподавателям высших учебных заведений рекомендации, методические пособия, дидактический материал по использованию языкового краеведческого материала в лингвистическом образовании слушателей факультета допрофессиональной подготовки, формировании профессиональной компетенции студентов-будущих словесников.

Ключевые слова: краеведческий материал; профориентационная работа; непрерывность обучения, последовательность образования; профильная довузовская подготовка.

Lukyanchenko O.G. Realization of the principle of interruption in professional orientational work with senior pupils and in professional preparation of the students – future linguists. – Manuscript.

The dissertation is presented to acquire Candidate Degree of Pedagogical Sciences in speciality 13.00.04. – theory and methods of professional education. – Institute of higher education of the Academy of Pedagogical Science of Ukraine, Kyiv, 2003.

The work is a theoretical and experimental research of realization of the principle of interruption in professional orientational work with senior pupils and in professional preparation of the students – future linguists.

The dissertation considers the problems concerning the theory and practice of teaching the Ukrainian language in senior forms of Gymnasium using regional material, intensification of teaching potential of the lesson, organization of scientific and research activity of school children, taking into consideration a regional component develops effective methods of teaching. A special attention is paid to the degree of professional orientational work on condition that the process of teaching the language on the communicative and activity base is realized using a regional component.

Key words: regional material; professional orientational work; interruption, consistency in education; professional orientation.