СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

УДК 94 (470+571) „185/192”:

929 Овсянико-Куликовський

ЛАДИГА Олександр Іванович

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ДУМКА В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ

ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ.

Д.М.ОВСЯНИКО-КУЛИКОВСЬКИЙ

07.00.02 - всесвітня історія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Луганськ - 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі всесвітньої історії Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка міністерства освіти та науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Бурьян Михайло Степанович,

Луганський державний педагогічний університет, завідувач кафедри всесвітньої історії

Офіційні опоненти:      доктор історичних наук, професор,

Добров Петро Васильович,

Донецький національний університет, декан історичного факультету, завідувач кафедри історії України

кандидат історичних наук, доцент

Борисова Ольга Василівна,

Луганський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри історії України

Провідна організація: Інститут історії України НАН України, відділ всесвітньої історії і міжнародних відносин

Захист відбудеться “29” жовтня 2003 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29. 051.04 при Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля (адреса: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-А, корп.1, ауд. 241).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (адреса: м .Луганськ, кв. Молодіжний, 20-А).

Автореферат розісланий “27” вересня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук Довжук І.В.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В умовах докорінних змін у сфері вітчизняної історичної науки, створення національної історіографічної школи, стають важливими дослідження місця й ролі видатних представників світової суспільної думки, в тому числі й тих, які діяли в межах Російської імперії в кінці XIX – на початку XX століття. Аналіз їхньої діяльності реконструює картину соціального буття епохи, що вивчається, дає можливість побачити цю епоху “зсередини”, переосмислити роль особистості в історії, повернути народові забуті імена. Одним з таких імен є ім’я Дмитра Миколайовича Овсянико-Куликовського (1853-1920), якому цього року українська громадськість буде святкувати 150-річчя з дня народження.

Активний учасник суспільно-політичного життя Російської імперії з –х років XIX ст. до 20-х років XX ст., видатний науковець, публіцист, педагог – він мав значний вплив на формування світогляду російської та української інтелігенції, державної політики у сфері національних відносин, вищої та середньої освіти.

Разом з тим спеціальне дослідження (наукова біографія) Д.М.Овсянико-Куликовського відсутнє, що доводить потребу поглибленого вивчення громадсько-політичної, культурно-освітньої та наукової діяльності вченого, осмислення його місця у вітчизняній історії.

Отже, до цього часу є не знятими протиріччя між необхідністю розбудови національної держави й духовного відродження народу України та рівнем використання потенціалу творчої спадщини громадських діячів минулого, зокрема Д.М.Овсянико-Куликовського, протиріччя між багатим соціальним та політичним змістом цієї спадщини та формами й методами її використання в державному будівництві; між практикою впровадження наукових ідей у викладацькій діяльності та рівнем їх теоретичної розробки.

Таким чином, проблема, яка обрана для дослідження є актуальною.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках комплексної програми Науково-дослідного центру “Схід-Захід: теорія та історія міжцивілізаційних взаємостосунків” імені В.М.Бейліса (державний реєстраційний № 0103U003602). Робота відображає також один з головних напрямків діяльності кафедри всесвітньої історії і є пріоритетним напрямком науково-дослідної роботи Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.

Об’єктом дослідження є суспільно-політична думка в Російській імперії.

Предметом вивчення стала громадська, культурно-освітня та наукова діяльність, а також історична спадщина Д.М. Овсянико-Куликовського як одна із складових розвитку суспільно-політичної думки Російської імперії другої половини XIX – початку XX століття.

Хронологічні межі обумовлюються специфікою дослідження персоналії й охоплюють період активної діяльності Д.М.Овсянико-Куликовського, як представника російського інтелігентського руху (1870 – 1920).

Мета дослідження. На основі комплексного аналізу маловідомих архівних та опублікованих документів (фонди ХОДА, ІРЛІ та ін.), а також, ураховуючи результати вивчення проблеми, що розглядається, показати місце Д.М.Овсянико-Куликовського у духовному житті суспільства Російської імперії другої половини ХІХ – початку ХХ століття.

Для реалізації мети дослідження були поставлені наступні наукові завдання:

· з’ясувати громадсько-політичну ситуацію, у якій відбулося становлення наукових, громадсько-політичних та педагогічних поглядів Д.М. Овсянико- Куликовського;

· визначити роль Д.М. Овсянико-Куликовського у суспільно-політичних процесах в Російській імперії кінця ХІХ – початку ХХ століття;

· проаналізувати внесок ученого в процес культурно-освітнього розвитку Росії та України;

· розкрити внесок Д.М. Овсянико-Куликовського у розробку проблем всесвітньої історії, його місце і значення в розвитку історичної науки в цілому.

Теоретико-методологічною основою дисертації є принципи об’єктивності та історизму. Дисертант застосував проблемно-хронологічний, історико-порівняльний, а також історико-генетичний методи. Суть останнього полягає в особливій увазі до витоків походження явища, яке вивчається.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:

· комплексно досліджено, на основі аналізу маловідомих джерел (які з різних, переважно політичних, причин, не були використані до цього) громадсько-політичну, культурно-освітню та наукову діяльність Д.М. Овсянико-Куликовського,

· вперше визначено місце Д.М. Овсянико-Куликовського у розробці національного питання в Російській імперії;

· з’ясовано міру впливу Д.М. Овсянико-Куликовського на розвиток інтелігентського руху кінця ХІХ – початку ХХ століття;

· проаналізовано еволюцію ідейно-теоретичних поглядів ученого у контексті розвитку історичної, психологічної і лінгвістичної наук;

· здійснено спробу ґрунтовного вивчення творчості Д.М. Овсянико-Куликовського в історичному дискурсі.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її положення, фактичний матеріал, висновки можуть бути використані для підготовки:

· узагальнюючих досліджень із всесвітньої історії, історії та історіографії України, біографістики;

· праць з історії науки і культури;

· навчальних курсів для вищої школи, лекцій для роботи серед широкого громадського загалу;

· спеціальних розробок у галузі національних відносин та освітньої політики держави.

Апробація дослідження здійснювалася шляхом обговорення змісту дисертації на засіданнях кафедри всесвітньої історії ЛДПУ імені Тараса Шевченка (2003 р.) і кафедри історіографії, джерелознавства та археології Харківського Національного університету імені В.Каразіна (1997-1999 рр.); при написанні та викладанні курсів “Історії світових цивілізацій” та “Історії в особах” у Східноукраїнському державному університеті (1997-1998 рр.) та курсу конфліктології (матеріали про національне питання в Російській імперії) в ЛДПУ імені Тараса Шевченка (2000-2003 рр.). У вигляді спецкурсу матеріали пройшли апробацію в центрі “Освіта” при Центрально-Донецькій археологічній експедиції Інституту археології України НАН України (м. Київ, м. Луганськ, 1997-1998 рр.).

Результати дисертаційного дослідження стали предметом обговорення на ІІІ Міжнародній конференції “Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика” (м. Київ, м. Чернівці, 1995), міжнародній конференції “Університет і регіон” (м. Луганськ, СУДУ, 1998), методологічному семінарі “Українська державність: особливості розвитку й проблеми еволюції” (м. Луганськ, СУДУ, 1999), науковій конференції “Теоретичні проблеми вітчизняної історії” (м. Луганськ, СНУ, 2000). Основний зміст роботи викладено у 12 публікаціях дисертанта (з них 7 – у фахових виданнях), загальним обсягом 5,45 друк. арк.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, який включає 263 назви.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, окреслено предмет, хронологічні межі, мету й завдання, розкрито методологічну основу, наукову новизну та структуру дисертаційного дослідження , практичне значення роботи.

Перший розділ дисертації присвячено розгляду джерельної та історіографічної бази дослідження.

Джерельну основу дисертаційної роботи становлять архівні документи, насамперед матеріали Російського державного історичного архіву, які дають змогу висвітлити суспільно-політичну ситуацію в Російській імперії у 70-х – на початку 80-х років ХІХ століття, зрозуміти атмосферу, в якій перебував Д.М. Овсянико-Куликовський, навчаючись у приват-доцентурі, познайомитись з оточенням, яке вплинуло на світогляд майбутнього вченого (Ф.783, Ф.1282).

Цінними є дані Харківського обласного державного архіву, які розкривають внесок Д.М. Овсянико-Куликовського в інтенсифікацію навчального процесу в Харківському Імперському університеті та підвищенні рівня підготовки студентів (Ф.667), а також матеріали, що з’ясовують діяльність Д.М. Овсянико-Куликовського на ниві публіцистики, містять докази високої оцінки педагогічного професіоналізму, популярності серед студентів (Ф.667, справа 139).

Матеріали про діяльність Д.М. Овсянико-Куликовського містять Особові фонди Д.М. Овсянико-Куликовського у Центральному державному архіві літератури та мистецтв (Москва, Ф.1120, 20 справ) та архіві Інституту російської літератури РАН (Москва, Ф.211, 311 справ). Це твори Д.М. Овсянико-Куликовського, які не були надруковані, щоденники, листування з відомими діячами та керівниками інтелігентського руху (М. Грушевським, В. Короленко, Максимом Горьким, О. Шахматовим), документи, що стосуються його громадсько-політичної, службової та видавничої діяльності.

Для підготовки дисертації використано листування11 Горький А.М, Короленко В.Г. Переписка. Статьи. Высказывания. /АН СССР. Институт мировой литературы им. А.М. Горького. Сб. материалов / Предисловие А.К. Котова. – М., 1957. – С.26-210; Горнфельд А.Г., Короленко В.Г. Письма В.Г Короленко к А.Г Горнфельду. – Ленинград, 1924. – С.8-96; Максим Горький. Материалы и исследования. – Т.3. – М.–Л., 1941; Письма Ленина к А.М.Горькому. – М.-Л. , 1939. – С.30, 46 - 47; Максимов П. О Горьком. Письма А.М. Горького и встречи с ним. – Ростов н/Д, 1939 . – 32 с.; Письма А.М. Калмыковой и В.А. Поссе к Овсянико-Куликовскому. – Институт русской литературы (ИРЛИ)РАН (Пушкинский дом). - Ф.211, 311 ЕД, ОП. 1, 1897, дело 280-286. Овсянико-Куликовського з громадсько-політичними та культурними діячами Російської імперії та еміграції (1870-1920 рр.). Особливо цінним є його листування з Максимом Горьким. Аналіз листів дає змогу реконструювати деякі важливі епізоди життя й творчості Дмитра Миколайовича, визначити ставлення вченого та інших видатних діячів Росії до національних проблем Російської імперії кінця ХІХ – початку ХХ століття, зрозуміти причини негативного ставлення В.І.Леніна до цього вченого, як до редактора “Вісника Європи”. Епістолярій також розкриває причини подальшого ігнорування наукової спадщини вченого за часів радянської влади.

Листування з науковцями: А.Г. Горнфельдом, В.Г. Короленком, А.М. Калмиковою, В.А. Поссе містять свідчення про діяльність Дмитра Миколайовича в різних наукових установах, дають цінний матеріал про нього як про громадського діяча, багатогранну освічену людину.

Важливим джерелом дисертації є мемуари22 Овсянико-Куликовский Д.Н. Воспоминания. – Спб.: Время, 1923; Воспоминания // Литературно-китические работы. В 2-х томах. – М.: Худ. лит-ра, 1989. – Т.2. – С.306 - 524., а також відомі та маловідомі твори Д.М. Овсянико-Куликовського. Вони охоплюють значний проміжок часу (1877-1923) і містять цінні дані про розвиток інтелігентського руху в Російській імперії, про видатних громадських діячів та політиків, передреволюційні події в Росії та Україні, діяльність російських та українських емігрантських кіл Женеви, Парижа, Праги (1877 – 1882 рр.).

Важливими джерелами є ювілейні біографічні видання33 Гредескул Н.А. К юбилею Д.Н. Овсянико-Куликовского // Харьковский листок. – 1905. – 5 февр. (№ 1693). – С.3; Овсянико-Куликовский Д.Н., профессор сравительного языкознания историко-филологического факультета Харьковского университета // Историко-филологический факультет Харьковского университета за 100 лет его существования (1805-1905). – Харьков, 1909; Овсянико-Куликовский Д.Н., профессор юридического факультета Харьковского университета // Юридический факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805-1905). – Харьков, 1908; Сумцов Н.Ф. Д.Н. Овсянико-Куликовский. 35-летие научно-литературной деятельности // Вестник Харьковского историко-филологического общества. – 1913. – Вып. №3. – С. 56-60; Фаусек В. С., Лезин Б.А. Д.Н. Овсянико-Куликовский. К 35-у юбилею // Утро. – 1913. – 23 марта . – № 2 (1915). – С.2., некрологи44 Королицкий М. Памяти Д.Н.Овсянико- Куликовского // Вестник литературы. – 1910. – № 11 (23). – С.18 –19.. Їхня цінність, перш за все в тому, що авторами матеріалів були відомі учені. Свідчення Н.О. Гредескула, М.Ф. Сумцова, В.С. Фаусека, Б.О. Лезіна дають змогу визначити сприйняття тогочасною елітою Д.М. Овсянико-Куликовського. Ювілейні видання історико-філологічного та юридичного факультетів важливі для нас поданим списком наукових і громадсько-публіцистичних робіт, представлених самим ученим. Саме ці списки повернули до наукового обігу деякі важливі роботи. Вони розглянуті в дисертації.

Наступна група джерел – спогади. Цей різноплановий матеріал складається із опублікованих і неопублікованих спогадів колег, діячів науки і культури, політиків, друзів та учнів вченого55 Горнфельд А.Г. Клочки воспоминаний о Дмитрии Николаевиче Овсянико-Куликовским //Вестник литературы. - 1910. - № 11 (23). - С.19-20; Казанович Е. Д.Н. Овсянко-Куликовский на Бестужевских курсах.(Воспоминания и впечатления курсистки) // Речь. – Начало. – 1922. – №2; Овсянко-Куликовская И.Л. Воспоминания // Каторга и ссылка. – 1925. – №4. – 130 с.; Щербакова М.Ф. Из воспоминаий об Овсянко-Куликовском Д.Н. // Русская речь. – 1973. – №4. – С.101 – 108.. Спогади А.Г. Горнфельда про Д.М. Овсянико-Куликовського виділяються раціональною критикою його наукової спадщини; вони простежують еволюцію й напрямок досліджень вченого в останній період творчості. Спогади Н.Ф. Щербакової та Є. Казанович містять інформацію про творчі взаємини Дмитра Миколайовича з ученими того часу, з’ясовують його ставлення до Жовтневої революції.

Важливим джерелом є також спогади дружини вченого, Ірини Львівни. Вони дають змогу розібратися в суспільно-політичних поглядах Овсянико-Куликовського на початковому етапі наукової творчості, інформують про спільну діяльність з українофілами та М. Драгомановим, арешт Дмитра Миколайовича царською політичною поліцією в Австрії.

Тільки спираючись на архівні та опубліковані матеріали одночасно вдалося по новому, неупереджено, всебічно оцінити діяльність Д.М. Овсянико-Куликовського.

Історіографія питання. Історія інтелігентського руху в Російській імперії та його суспільно-політичних ідей тривалий час не знаходила належного висвітлення в історичній науці, через це діяльність багатьох значних постатей, зокрема Д.М. Овсянико-Куликовського, до цього часу залишається маловивченою.

Дисертантом з’ясована динаміка дослідження обраної теми й визначено п’ять періодів, які характеризуються пильною увагою до громадсько-політичної та наукової діяльності Д.М. Овсянико-Куликовського.

Перший період охоплює 1894 - 1914 роки. Провідні дослідники цього періоду А. Вєтухов66 Ветухов А. Язык, поэзия и наука. – Харьков, 1894. , А.Г. Горнфельд77 Горнфельд А.Г. Д.Н. Овсянико-Куликовский // Боевые отклики на мирные темы. – Л. , 1924. – С.50 - 75. , Т.І. Райнов88 Райнов Т.И. Психология творчества Д.Н Овсянико - Куликовского // Вопросы теории и психологии творчества. – Харьков, 1914. – Т.5; Райнов Т.И. Александр Афанасьевич Потебня. – Петроград, 1924. – 110 с.. Вчений Вєтухов простежує еволюцію наукових досягнень в галузі природи мови, аналізує розробки О.О. Потебні та Д.М. Овсянико-Куликовського як мовознавців. Роботи А.Г.  Горнфельда розкривають різні сторони життя й творчості вченого, дають зрозуміти місце Овсянико-Куликовського в середовищі інтелігенції того часу, бо написані учнем та сучасником Дмитра Миколайовича. Значну інформаційну цінність мають роботи Т.І. Райнова, де критично й аргументовано розглядається методологія Овсянико-Куликовського.

Другий період - 1922 - 1925 роки - позначений інтересом до творчості Д.М. Овсянико-Куликовського саме як вченого-лінгвіста, санскритиста, літературознавця. Особливу наукову цінність представляють для розкриття теми мають дослідження С.Ф. Ольденбурга99 Ольденбург С.Ф. Д.Н. Овсянико-Куликовский – санскритист и лингвист // Начала. – 1922. – №2. – С.7 – 11; Ольденбург С.Ф. Культура Индии. – М., 1991.– 212 с., П.М. Сакулін110 Сакулин П.Н. Социологический метод в литературоведении. – М., 1925. – С. 80, 207.0.

Найбільш значною подією третього періоду (1939 -1941 рр.) у вивченні розглянутої проблеми став вихід тритомного дослідження М.К.Анікіна111 Аникин Н.К. К переписке М.Горького с Д.Н.Овсяннико-Еуликовским // М.Горький. Материалы и исследования. В 3-х томах. – М. – Л., 1941. – Т.3. – 312 с.1. Цінність даної праці полягає у з’ясуванні автором зв’язків та протиріч у середовищі інтелігенції Російської імперії кінця ХІХ - початку ХХ століття. Тут уперше порушується проблема самовизначення націй на початку ХХ століття й досліджується політична дискусія щодо шляхів і тактики інтелігенції у відстоюванні національних інтересів народів, які не мають державності.

У четвертий період - 1956 - 1975 роки, вчені І.Г. Ілюхін112 Илюхин И.Г. Д.Н.Овсянико - Куликовский - историк и критик русской литературы ( 1853 – 1890 гг.) // Учені записки – Харьківський державний університет ім. О.М. Горького. – Т. LXX. – Труди філологічного факультету. – Харків, 1956. – С.12 – 30.2, А.П. Ковалівський113 Ковалівський А.П. Вивчення Сходу у Харківському університеті та Харкові у 18-20 столітті / Антологія літератур Сходу. – Харків, 1961. – С. 40 – 163.3, М.В. Осьмаков114 Осьмаков Н.В. Д.Н.Овсянико-Куликовский // Академические школы в русском литературоведении. – М., 1975; Осьмаков Н.В. Психологическое направление в русском литературоведении. Д.Н. Овсянико-Куликовский. – М.: Просвещение, 1981. – 160 с.4 та деякі інші115 Булахов Н.Г. Овсянико-Куликовский: от общего к частному // Восточнославянские языковеды. – Т.1. – Минск: БГУ, 1976. – 320 с.; Бонгард-Левина Н.М., Ильин Г.Ф. Древняя Индия (Исторический очерк). – М., 1969. – 736 с.; Виноградов В.В. История русских лингвистических учений. – М., 1978. – С.104 – 110; Дьяконов М.М. Очерк истории Древнего Ирана. – М., 1961. – 440 с.; Лейкина-Свирская В.Р. Интеллигенция в России во второй половине ХІХвека. – М., 1971. – 366 с. ; Носов А. Раскол в либералах (из истории идейно-эстетической борьбы в русской критике1890-х годов) // Вопросы литературы. – 1967. – №5. – С.105 – 126; Brower Daniel. Problem of Russian intelligntsive // Sbavie Reviev. – 1967. – № 4. – Vol. 16 ; Marbin Malia. What is the Russion intelliguntsia ? // The Russian intelligentsia. – Nev York, 1961. – 716 р.5 продовжують вивчати проблеми визначення місця Д.М. Овсянико-Куликовського в інтелігентському русі Російської імперії, оцінки й використання наукового доробку вченого. Так, роботи харківського вченого І.Г. Ілюхіна доводять, що в поясненні суспільних явищ Д.М. Овсянико-Куликовський керувався психологічним підходом. Праці Ілюхіна дещо розширили коло проблематики: порушено проблему вивчення Д.М. Овсянико-Куликовським історії культури, суспільних рухів ХІХ століття Російської імперії. Нове бачення творчості Д.М. Овсянико-Куликовського ми спостерігаємо і в А.П. Ковалівського, який приділяє певну увагу історичним поглядам вченого, визначає місце Дмитра Миколайовича в розвитку сходознавства, зокрема індіаністики у Харківському університеті, дає йому оцінку як викладачеві. Найбільш ґрунтовними роботами з даної проблеми є монографії М.В. Осьмакова “Академічні школи в російському літературознавстві” та “Психологічний напрям у російському літературознавстві. Д.М. Овсянико-Куликовський”. Доказом цього є присутність у роботі розділів, присвячених громадсько-політичній діяльності вченого. Науковому загалу Осьмаков довів наукове значення трьох положень Д.М. Овсянико-Куликовського, які стосуються проблеми “споглядального”, та “експериментального” мистецтва, “розуміння” як творчого акту та доцільності використання в аналізі суспільних явищ категорії “суспільно-психологічні типи”.

У п’ятому періоді (1989 – 1998 рр.) були опубліковані роботи видатних  учених М.Н. Бойка 116 Бойко М.Н. Психологическое напрвление в русской академической науке ХIХ века. (А.А. Потебня, Д.Н. Овсянико-Куликовский) // Проблемы методологии современного искусствоведения. – М., 1989. – С.84 - 409.6,  Р. Золотарьова117 Золотарёв Р. Вступление к работе “Конец идеологии” // Новое время. – 1991. – №37. – С.38-42.7,  Ю. Манна118 Манн Ю. Овсянико-Куликовский как литературовед // Овсянико-Куликовский Д.Н. Литературно-критические работы. – Т.1. – М., 1989. – С.3 – 24. 8, вийшли монографії “Нариси історії школи і ідеологічної думки народів СРСР (кінець ХІХ – початок ХХ століття)”, “Інтелігенція і російське суспільство на початку ХХ століття”. Особливу увагу приділяють визначенню рівня розвитку національно-визвольного та революційного руху й характеристиці Д.М. Овсянико-Куликовського як автора психологічного методу в гуманітарних науках, політолога, історика культури та літератури, викладача.

Широко відомі світовій науці й роботи українських учених119 Волощенко А.К. Нариси з історії суспільно-політичної думки в 70-х на початку 80-х років XIX ст. – К., 1974. – 223 с.; Грицак Я.Й. Нарис з історії України: формування модерної української нації. XIX – XX ст. – К., 1996. – 360 с.; Гуржій І.О. Україна в системі всеросійського ринку у 60-х – 90-х роках XIX століття. – К., 1968. – 189 с.; Дашкевич Я.Р. Стан і напрямки джерелознавчих досліджень історії України (друга половина XIX – XX ст.).: Автореф. дис. ... д-ра іст. наук: 07.00.08 / Інститут української археографії НАН України. – К., 1994. – 52 с.; Реєнт О.П. У робітних української науки. – К., 1999. – 352 с.; Сарбей В.Г. Етапи формування української національної свідомості // Укр. іст. журн. – 1993. – № 7-8. – С. 3-17.; Кас’янов Г.В. Українська інтелігенція і національне питання: початок ХХ століття // Україна ХХ століття: культура, ідеологія, політика. – К., 1993. – 212 с.9, які досліджували суспільно-політичну думку в контексті ідеологічних змін у Європі та Світі (А.К. Волощенко, Я.Й. Грицак, І.О. Гуржій, Я.Р. Дашкевич, О.П. Реєнт, В.Г. Сарбей, Г.В. Кас’янов).

Переломним у переосмисленні діяльності Д.М. Овсянико-Куликовського дисертант вважає 1998 рік - час проведення в м. Харкові Міжнародної конференції з нагоди 145-річчя з дня народження вченого. Результатом роботи конференції стало видання тематичного “Вісника Харківського університету”. У ньому була розглянута наукова діяльність Д.М. Овсянико-Куликовського як мистецтвознавця220 Вакуленко С.В. Естетична вартість слова в концепції Дмитра. Овсянико-Куликовського //Вісник Харківського університету. – 1998. – № 411. – С. 20 – 26; Курилов В.В. Концепция искусства Д.Н. Овсянико-Куликовского и ее значение для постсоветской теории литературы // Вісник Харківського університету. – 1998. – № 411. – С. 10-16.0 (С.В. Вакуленко, В.В. Курилов); філолога221 Ковтун А.И. Идеи Д..Овсянико-Куликовскиго в литовской русистике // Вісник Харківського університету. – 1998. – № 411. – С. 32-37.1 (О.І.Ковтун); історика та критика літератури222 Гнеушева Р.Д. Значение психологических изысканий Д.Н. Овсянико-Куликовского в изучениии творчества А.С.Пушкина // Вісник Харківського університету. – 1998. – № 411; Гуторов А.Н. Последний могиканин универсального литературоведения ( О научном наследии Д.Н. Овсянико-Куликовского) // Вісник Харківського університету. – 1998. – № 411. – С.5-10.2 (Р.Д. Гнеушева, А.М. Гуторов); сходнознавця223 Козир О.В. Д.М. Овсянико-Куликовський і Г. Шкурупій про версії символічного простору вогню // Вісник Харківського університету. – 1998. – № 411; Чувпило Л.А. Индологическое наследие Д.Н. Овсянико-Куликовского // Вісник Харківського університету. – 1998. – № 411. – С. ; Чухин Н.Д. Д.Н. Овсянико-Куликовський і міфологічна школа // Вісник Харківського університету. – 1998. – № 411. – С. 217-2233 (О.В. Козир, Л.А. Чувпило, Н.Д. Чухим); історика Російської імперії кінця ХVIII – початку ХХ століття224 Савоськина Г.А., Дмитриева Л.В. Д.Н. Овсянико-Куликовский о русской интеллигенции 20 - 50-х годов ХІХ столетия // Вісник Харківського університету. – 1998. – № 411. – С. 105-111; Татаринов В.Е. Духовная эволюция русской интеллигенции в 80-е годы ХIХ века в трактовке Овсянико-Куликовского // Вісник Харківського університету. – 1998. – № 411. – С. 161-165.4 (Г.А. Савоськіна, Л.В. Дмитрієва, В.Є. Татарінов); методолога225 Слюсарь А.А. О психологическом синтезе // Вісник Харківського університету. – 1998. – №411. – С. 53-59; Цивкач О.Н. Творчество Адама Мицкевича в свете концепции Д.Н. Овсянико-Куликовского о психологии гениальности // Вісник Харківського університету. – 1998. – № 411. – С. 49-53.

5 (О.О. Слюсар, О.М. Цивкач). Цей вісник визначається аналітичністю і широтою охоплених питань.

Таким чином, проблема громадсько-політичної, культурно-освітньої та наукової діяльності Овсянико-Куликовського, як однієї із складових розвитку науки й суспільної думки Російської імперії, розглядалась ученими в основному у зв’язку з вивченням революційних подій за часів радянської влади та корисності для національно-визвольного руху Д.М. Овсянико-Куликовського за часів незалежної України. Як правило, дослідні зусилля концентрувались у літературознавчій, мистецтвознавчій, педагогічній спадщині вченого, тобто на тих проблемах, які мало стосувались політики. Питання, пов’язані з виявленням мети, завдань і особливостей дій групи інтелігенції, до якої належав і Д.М. Овсянико-Куликовський, ставились лише у випадку вирішення питання про створення революційної ситуації або боротьби за незалежність. Місце Овсянико-Куликовського у системі формування суспільно-політичних ідей у Російській імперії, умови, в яких формувались громадсько-політичні погляди покоління інтелігенції кінця ХІХ - початку ХХ століття, причини, хід та наслідки діяльності Д.М. Овсянико-Куликовського та інших громадських діячів у час перебігу історичних подій у Росії та Україні - усі ці питання не стали до цього часу предметом спеціального дослідження.

В цілому, аналіз історіографії та джерел доводить необхідність подальшої розробки проблеми. Відсутність єдиної точки зору з багатьох загальних і окремих питань спонукає знов переглянути історію життя і творчості Д.М.Овсянико-Куликовського, дослідити особливості процесу формування його як активної особистості на кожному конкретному етапі діяльності цього видатного вченого.

У другому розділі – “Громадсько-політична ситуація в Російській імперії та наукова думка в Україні в 70-ті - на початку 80-х років ХІХ століття” – розкриваються причини кризи суспільно-політичних ідей у Російській імперії щодо шляхів проведення реформ.

Дисертант виділяє характерні особливості громадсько-політичної ситуації у Російській імперії:

1. Промислова революція в країнах Європи знову залишила російське суспільство позаду. Потребу в його модернізації посилило значне розширення кордонів імперії за часів Олександра І.

2. Стала очевидною необхідність створення ефективного адміністративного управління новими територіями та реформи національної політики.

3. Самодержавство стояло перед вибором розпочати самому реформи “зверху”, чи вдатися до жорсткого адміністративного управління, наражаючись на загрозу революції “знизу”.

4. В основі внутрішньої політики Російської імперії 60-70-х років були покладені, як і до реформи 1861 року, інтереси монопольної монархо-поміщицької олігархії.

5. Зміни в політичному й господарському житті Російської імперії у пореформені десятиліття зумовили швидке зростання числа інтелігенції. Як правило, вона не могла знайти повного застосування свого інтелекту в громадському житті та на державній службі.

6. Усвідомлення потреби в відміні кріпацтва, більш динамічне проникнення ідей західної філософії, початок реформ, еволюція духовного життя суспільства були причинами появи громадсько-політичного руху.

7. Загальна картина соціально-економічних і суспільно-політичних обставин в Російській імперії 50-60 рр. ХІХ століття свідчить про пожвавлення інтелігентського руху за національні права. Дії революційних народників, діяльність передової інтелігенції в земствах, рух “хлопоманів” демонструють кількісні та якісні перетворення в середовищі інтелігентського руху Російської імперії, його поступову організованість.

Визначивши характерні особливості громадсько-політичної ситуації у Російській імперії до середини 80-х років ХІХ століття, дисертант приходить до висновку: у той період мала місце тенденція відтоку наукової еліти з України, що пояснюється політикою царського уряду, громадсько-політичною атмосферою в країні. Наукова ситуація характеризується залученням інтелігенції всіх народів Російської імперії до співробітництва (добровільного чи примусового). Проте, наука України, маючи сильний теоретичний та інтелектуальний потенціал, існувала й на своїй Батьківщині, про що свідчить ситуація в сфері гуманітарних наук. Сутність цієї ситуації полягала у появі наукових товариств та наукових шкіл з чіткою організацією науковців з метою взаємодопомоги, можливості розширення наукової громадської діяльності й поступової націоналізації науки. Сама інтелігенція, зрештою, звільнилася з лабетів вузько етнографічного культурництва й вивела українську наукову думку на суспільно-політичний рівень.

З іншого боку, ізольована як від селянства “знизу”, так і від держави “зверху” інтелігенція переживала постійну кризу в громадсько-політичних ідеях, що виражалось у постійному пошуку ідентичності щодо свого місця в суспільстві.

У третьому розділі – “Наукова та суспільно-політична діяльність Д.М. Овсянико-Куликовського” – аналізується діяльність вченого в умовах “олександрівської відлиги”, „контрреформ 1876 – 1893 рр.”, зростання революційного, національно-визвольного руху (1894 –1919 рр.)

У підрозділі “Формування Д.М. Овсянико-Куликовського як вченого. Методологія його наукових досліджень” дисертант показує значення позитивізму в формуванні суспільно-політичної оцінки Овсянико-Куликовським тогочасної Російської імперії. Тут також доводиться, що еволюціоністська ідея розвитку самодостатності нації, проходить через весь науковий доробок ученого. Аналізуючи перший творчий період Д.М. Овсянико-Куликовського (1874 – 1893 рр.), дисертант дійшов висновку, що праці залишаються за змістом соціологічними, носять виразний неокантіанський характер, як за понятійним апаратом, так і за інтерпретацію соціальних процесів у психологічному дусі.

Другий період наукової діяльності Д.М. Овсянико-Куликовського пов’язаний з 1893 – 1920 рр. На думку дослідників наукової спадщини вченого, Овсянико-Куликовський “без сумніву мав важливе значення у світовій науці”226 Булахов М.Г. Овсянико-Куликовский: от общего к частному // Восточные языковеды. – Т.1. – Минск: БГУ, 1976. – 320 с.; Бойко М.Н. Психологическое направление в русской академической науке ХІХ века (А. Потебня, Д. Овсянико-Куликовский // Проблемы методологии современного искусствоведения. – М., 1989. – С.84 – 109; Горнфельд А.Г. Д.Н.Овсянико-Куликовский и современная литературная критика. – Спб, 1908; Илюхин И.Г. Д.Н.Овсянико-Куликовский - историк и критик русской литературы ( 1853 - 1890 гг.) // Учені записки. – Харківський державний університет ім. Горького. – T. LXX. – Труди філологічного факультету. – Т.3. – Харьков,1956. – С.12-30; Осьменков Н.В. Д.Н Овсянико-Куликовский // Академические школы в русском литературоведении. – М., 1975; Рейснер М.А. Проблемы социально психологии. – Ростов н/Д, 1925. – С.124-125.6. Оцінюючи наукову діяльність Д.М. Овсянико-Куликовського, професор Л. Якобсон виокремлює проблеми, що принесли світову славу вченому, “... він ввів у широкий науковий і шкільний обіг проблеми теорії літератури, в якій ще повністю царювали схоластично-ідеалістичні теорії ... Д.М. Овсянико-Куликовський багато приділив уваги вирішенню проблем “психології творчості...” ввів у науковий обіг філософії, історії, психології, джерелознавства робочі гіпотези, що стосувалися проблеми “розуміння як творчого акту”, “теорії споглядального і експериментального мистецтва”, реалізму в мистецтві, теорії лірики як творчості ритмів на відміну від драми і епосу як образної поезії”227 Якобсон Л. Овсянико-Куликовский Дмитрий Николаевич // Литературная энциклопедия. – Т.8. – С.222-228.7.

У другому підрозділі “Місце Д.М. Овсянико-Куликовського в громадсько-політичному житті Російської імперії. Проблема національних відносин у концепції вченого” розглядаються основні напрями громадської діяльності Д.М. Овсянико-Куликовського, висвітлюється його участь у заходах культурницьких і політичних осередків, роль у становленні організацій і товариств, вплив на розробку засадницьких ідей інтелігенції Російської імперії. Часом відліку активної діяльності вченого, дисертант вважає, проміжок 1870 -1872 рр. Типовою рисою студентських років Д.М. Овсянико-Куликовського було накопичення суспільних знань та ідей. Саме в період з 1870 по 1876 рр. він від народництва та діяльності в Одеській громаді прийшов до національно-соціалістичної доктрини.

П’ять років (1877-1882 рр.) перебування за кордоном (Женева, Прага, Париж) значно розширили духовні горизонти молодого вченого. Він швидко ввійшов у середовище російської та української еміграції. Тісно працює в журналі “Громада” з М.П. Драгомановим, П.Л. Лавроним, редактором журналу “Вперед”, з М.І. Зібером, який остаточно визначив його інтерес до марксизму. Значний вплив на суспільні ідеї інтелігенції Російськоїй імперії та в еміграції мала полеміка Д.М. Овсянико-Куликовського та М.І. Зібера з Ю.Г. Жуковським та Б.М. Чичеріним з приводу ідей “Капіталу”, мирного характеру гасла “Пролетарі всіх краї, єднайтесь!”, мирного переходу до соціалізму. В еміграційній пресі вчений доводив необхідність національного елементу в соціалістичній ідеології, що викликало різкий протест російських народників.

Підчас роботи в архівах, було знайдено матеріал про арешт Д.М. Овсянико-Куликовського в Австрії та депортацію в Швейцарію.

Далі дисертант зосереджується на аналізі ідей, які склали світоглядний комплекс причин громадських вчинків, політично-значущих дій Д.М. Овсянико-Куликовського кінця ХІХ – початку ХХ століття. Зазначено, зокрема, що у 80-х роках він прийшов до лібералізму. Суспільні ідеї Д.М. Овсянико-Куликовський відстоював на сторінках журналів, газет, ведучи полеміку з багатьма лідерами політичних груп, об’єднань, проводив публічні лекції. Шляхом впливу на громадську свідомість Д.М. Овсянико-Куликовський досяг того, що суспільство змінювалось, вбирало його ідеї й конституційним шляхом впроваджувало їх у життя.

Дисертантом з’ясовано, які ідеї та громадсько-політичні вчинки вченого істотно вплинули на суспільно-політичну думку Російської імперії другої половини ХІХ- початку ХХ століття :

1. Полеміка з Горьким про сутність і значення міщанства (журнали “Полярна зірка”, “Харківський листок”).

2. Впровадження тези про “безрезультатність бунтів” (журнал “Істина”).

3. Ідея накопичення національної, моральної, економічної культури з паралельним поширенням автономії українського народу (вплинули на М. Грушевського, М. Хвильового, І. Стешенка, О. Лотоцького та ін. Це викликало гнівний відгук В.І. Леніна).

4. Боротьба за зняття заборон щодо друку українських видань та відкриття разом з М. Грушевським тижневика “Український вісник” (1906) - провідника економічних та національних інтересів українського народу.

5. Широкий аналіз поняття “національність”.

6. Пояснення сутності національної ворожнечі.

7. Аналіз механізму взаємодії соціальних груп у рамках національності.

8. Розвиток “теорії прогресу” та її теоретичне використання в дослідженні національних відносин.

9. Науковий аналіз діяльності визначних громадських діячів того часу - М.П. Драгоманова, В.Г. Короленка, М.І. Зібера, П.Л. Лаврова, М.М. Ковалевського, О.О. Потебні та ін.

Наступний підрозділ “Науково-публіцистична та культурно-освітня діяльність вченого” досліджує два періоди громадсько-видавничої діяльності Д.М. Овсянико-Куликовського.

Перший період (друга половина 70-х - початок 90-х р. ХІХ ст.) був фактично пробою пера. Д.М. Овсянико-Куликовський виносив на суд вченої громадськості, широкого загалу свої ідеї щодо психології давніх людей, походження мислення, науки. Ним піднімалися й політичні теми - народницькі, національно-соціалістичні в особистій інтерпретації. Саме імпульсивність і різкість тверджень в емігрантській пресі стосовно соціально-політичної ситуації у Російській імперії привели вченого до арешту в Австрії. Другий період (початок 90-х років ХІХ ст. - до 1917 року) характеризується виваженістю тверджень. Преса для Овсянико-Куликовського стає засобом апробації та корекції наукових та громадсько-політичних ідей, їх впровадження в життя. Дисертантом доведено, що у видавництві тижневика “Український вісник”(1906) українською мовою, перетворенні “Вісника Європи” (Овсянико-Куликовський був редактором белетристичного відділу) у дискусійний центр громадсько-політичних проблем, намаганні створити союз науковців і літераторів Дмитро Миколайович Овсянико-Куликовський мав вирішальне значення. Взагалі, за роки життя Овсянико-Куликовський співробітничав з більш як п’ятдесятьма виданнями.

На думку дисертанта, культурно-освітня діяльність Д.М. Овсянико-Куликовського мала різноплановий вплив на ситуацію в Російській імперії. Підтверджує це педагогічна діяльність в Одеському (1882 – 1887), Казанському (1887 – 1888), Харківському (1888 – 1905), Московському університетах, Петербурзькій Імператорській академії (1905 – 1917), Психоневрологічному інституті, Бестужевських жіночих курсах. Велика роль вченого в роботі комісії при Петербурзькій академії наук по відновленню друку українською мовою в Російській імперії. Д.М. Овсянику-Куликовському належить заслуга по створенню Ліги освіти (березень 1906 р.) та Педагогічної академії, заснуванню Психоневрологічного інституту, створенню нових журналів з літературознавства, історії, педагогіки, ініціативі створення нових освітніх програм, психологічних дисциплін.

Четвертий розділ “Дослідження причин еволюції суспільної організації та державотворення в історичній спадщині Д.М. Овсянико-Куликовського” – складається з п’яти підрозділів.

Перший підрозділ “Еволюція давніх форм суспільної і державної організації” дає зрозуміти, що синтезуючи підходи в історичній науці, соціальній антропології, дослідженнях Д.М. Овсянико-Куликовського в області порівняльного мовознавства, можна дати об’єктивний аналіз історичної динаміки різних типів суспільств, відобразити картину духовного світу людей різних епох. Дисертант доводить, що суттєво корегує аналіз давніх джерел та досліджень з історії Індії та Ірану теорія залежності еволюції культів вогню від зміни форм суспільної і державотворчої організації викладеної Д.М. Овсянико-Куликовським.

У другому підрозділі “Вплив мови та “вакхічних культів” на історичний розвиток населення Середнього Сходу в епоху “Вед” доводиться, що Д.М. Овсянико-Куликовський підійшов до проблеми вивчення санскриту з точки зору його впливу на свідомість і на весь духовний світ давніх людей. Така проблема, як сила впливу мови на свідомість людей, мало розроблена й зустрічається тільки в розгляді давніх текстів. Лише зараз мова як джерело історичного пізнання останні два десятки років почала культивуватися в сучасних історичних дослідженнях. Ідея впливу мови (мова - ритм - спів) разом із “п‘яним напоєм і наркотичними засобами” на давніх людей, зовсім не розроблялись (за виключенням Овсянико-Куликовського).

У третьому підрозділі – „Проблема виникнення мислення й мови у первісних людей за роботами Д. М. Овсянико-Куликовського” наголошується, що система мовлення, яка зароджувалась, повинна була обслуговувати суспільні відносини. Мова забезпечувала всі функції розвинутого мислення, служила для нього зовнішнім проявом. У свою чергу мова й мислення, за Овсянико-Куликовським, розвинулась із найпростіших емоцій, притаманних навіть тваринам. На певному етапі елементарні поняття та уявлення закріплюються в слові. Слово стає не просто виразником емоцій та відчуттів, а й набуває цілком визначеного змісту й граматичної форми. Розвиток художньої мови, як і мови повсякчасної, здійснювався двома шляхами - образним і прозовим. У даному випадку Овсянико-Куликовський виправляв свого вчителя О.О.Потебню, вказуючи на номінальний характер багатьох слів навіть у художній мові.

У четвертому підрозділі – “Дослідження вченим ролі особистості в процесі суспільної організації” з’ясовано, що психологічний синтез на відміну від психологічного аналізу, передбачає зосередження уваги не на окремих елементах психіки, а на структурі особистості в цілому. Такий підхід властивий психологічному напрямку в гуманітарній науці, який , який очолив після смерті О.О. Потебні Д.М. Овсянико-Куликовський. Так, він надавав принципового значення цілісності й роздвоєності індивідуальності. З його точки зору, на вольовому рівні , до якого зводилась психіка первісної людини, сформувались “розгалужені і дивні надбудови почуттів і розумових процесів”. Вони зможуть злитися воєдино лише з плином розвитку людства. На думку вченого, почуття завжди усвідомлюються, а думка може бути як усвідомленою, так і підсвідомою. Таким чином, структура особистості розкривається